68386

История экологии

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Геккель назвал термином экология новый раздел биологии изучающий совокупность всех взаимосвязей между живыми и неживыми компонентами природной среды который по мере накопления новых знаний превратился в самостоятельную науку. Среди различных материальных домов где живёт человек экология имеет дело...

Русский

2014-09-21

29 KB

2 чел.

Лекция № 1

В 1866 немецкий биолог Эрнст Геккель ввёл в науку термин экология (oikos – дом, жилище,  logos – учение, наука), т.е. учение о доме. Геккель назвал термином экология новый раздел биологии, изучающий совокупность всех взаимосвязей между живыми и неживыми компонентами природной среды, который по мере накопления новых знаний превратился в самостоятельную науку.

Среди различных материальных «домов», где живёт человек, экология имеет дело с величайшим из них – биосферой.

Из всех живых организмов человек наиболее старается изменить природу, используя и приспосабливая её для своих нужд. Сегодня, благодаря развитию науки и техники, человек способен вторгаться во все микро- и макромиры, во все процессы, протекающие в биосфере. Тем самым он вызывает нежелательные изменения и не видит последствий. Если до некоторых пор срабатывали механизмы саморегуляции и они  компенсировали антропогенное воздействие, то сегодня человеческая деятельность достигла таких размеров, которые сопоставимы с масштабами природных явлений.

Например, подземные ядерные взрывы по мощности сравнимы со слабыми и средними  сейсмическими толчками.

Разрушительная деятельность человека породила конфликт между обществом и природой, создала проблемы, которые принято называть экологическими. Решение экологических проблем требует огромной работы во всех областях науки и техники. И теоретическим фундаментом всей природоохранной деятельности является наука экология.

История экологии.

Экология как наука начала своё развитие с доисторических времён с накопления эмпирических знаний. Человек начал познавать природу ещё в те времена, когда он научился добывать огонь и использовать орудия труда. Люди накапливали эмпирические знания о природе, занимаясь элементарными делами. Так, например, рыбак знает, что форель водится в ручьях с быстрым течением, тогда как карась предпочитает стоячие воды. Или каждый знает, что на берегах ледовитого океана не водятся львы, а в Сахаре нет белых медведей. С развитием цивилизации развивались и экологические познания, и экологические проблемы.

Элементы экологических знаний обнаруживаются в сочинениях многих учёных античного мира. Гиппократ выдвинул идеи о влиянии факторов среды на здоровье людей. Аристотель классифицировал животных по образу жизни и способу питания. В древнем Египте и Вавилоне были известны методы борьбы с накоплением в почве токсичных для растений солей. Техника удаления солей хоть и была примитивной, но она уже существовала. Жители Средиземного моря для получения пресной воды фильтровали морскую воду через слой почвы. В таких городах как Афины, Рим, Иерусалим, Александрия канализационные стоки не сбрасывались в реку, а собирались в специальных отстойниках и, затем использовались для орошения полей и садов.

В средние века науки о природе развивались медленно в силу религиозного догматизма.

Толчком к развитию наук о природе послужили открытия новых стран и тем самым нового растительного и животного мира в эпоху Возрождения.

18 столетие характеризуется наблюдениями натуралистов и осмысливанием влияния природных факторов на развитие и эволюцию живых организмов.

19 век – учение Ч. Дарвина о происхождении видов, указавшим на взаимозависимость и взаимовлияние всех форм живой и неживой природы. На основании этого учения Э. Геккель выделил экологию как науку, изучающую все взаимодействия в природе. Однако представления о целостности среды ещё не стали господствующей системой взглядов.

Начало 20 столетия – А. Тэнсли ввёл термин экосистема и указал на невозможность отделения организмов от окружающей среды.

Вторая половина 20 столетия – характеризуется большим вниманием мирового сообщества к угрозе экологического кризиса. Осознан роль человека как части природы и зависимость его от ресурсов планеты.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33496. Обєктивна сторона 30 KB
  Обєктивна сторона злочину — це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільна небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільна небезпечними наслідками, причинним
33497. Обмеження волі 25 KB
  Обмеження волі (ст. 61 КК) — це основний вид покарання, який полягає в триманні засудженого в кримінально-виконавчій установі відкритого типу — виправному центрі (статті 11, 16, 56 КВК) без ізоляції від суспільства
33498. Поняття неосудності 35.5 KB
  19 дається законодавче визначення поняття неосудності з якого випливає що неосудною визнається така особа яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння передбаченого КК не могла усвідомлювати свої дії бездіяльність або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання тимчасового розладу психічної діяльності недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання що істотно впливають на свідомість і волю людини. Хоча і при цих захворюваннях можливі так звані...
33499. Структура кримінального закону 39.5 KB
  Тлумачення закону полягає у з'ясуванні і всебічному розкритті його змісту з метою його точного застосування. Тлумачення закону поділяється на види залежно від суб'єкта тлумачення прийомів засобів та обсягу тлумачення. Залежно від суб'єкта який роз'яснює закон розрізняють легальне або офіційне судове і наукове або доктринальне тлумачення. Легальним офіційним зветься тлумачення що здійснюється органом державної влади уповноваженим на те законом.
33500. Повторність злочинів 27 KB
  Повторність злочинів як випливає із цих статей КК припускає наявність таких ознак: а особою групою осіб вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів. Види повторності злочинів. Два види повторності злочинів: 1 повторність злочинів не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин; 2 повторність злочинів пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.
33501. Позбавлення волі на певний строк 29 KB
  Позбавлення волі є основним покаранням і застосовується за вчинення злочинів що становлять значну тяжкість коли виходячи із характеру і ступеня їх суспільної небезпечності і з урахуванням особи винного необхідна його ізоляція від суспільства. Позбавлення волі пов'язане з істотними правообмеженнями для засудженого. На засудженого до позбавлення волі справляється певний вплив: він перебуває в умовах відповідного режиму залучається до праці а у разі необхідності до професійного і загальноосвітнього навчання з ним ведеться систематична...
33502. Поняття кримінального закону, його джерела 34 KB
  Кримінальний закон в найбільш широкому розумінні це система законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів що містять норми кримінального права. Кримінальний закон у більш вузькому розумінні це законодавчий акт ВР України який містить одну кілька або систему взаємопов‘язаних і взаємоузгоджених кримінальноправових норм. Концептуальним джерелом яке містить норми прямої дії є Конституція України. Основним національним джерелом кримінального законодавства є КК України де сукупність...
33503. Склад злочину 38.5 KB
  Важливе значення складу злочину виявляється і в тому що він дозволяє провести поперше чітке розмежування між злочином і незлочинним суспільно небезпечним діянням; подруге відмежувати один злочин від будьякого іншого наприклад крадіжку від грабежу зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень.Елементи і ознаки складу злочину. У кожному складі злочину виділяють його елементи.
33504. Диспозиції 26 KB
  Для опису ознак складу конкретного злочину законодавець використовує один із 4х видів диспозицій: просту описову відсильну бланкетну. Проста диспозиція називає лише склад злочину і не розкриває його змісту ст. Описова диспозиція називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст дає його визначення.