68439

Основи науки та наукознавства. Організація науково-дослідної роботи студентів та аспірантів

Лекция

Педагогика и дидактика

Процес руху людської думки від незнання до знання називається пізнанням. В основі пізнання лежить відображення об’єктивної реальності у свідомості людини в процесі її суспільної, виробничої та наукової діяльності, що називається практикою.

Украинкский

2014-09-22

98.5 KB

8 чел.

Лекція 1-2    (4 год.)

Тема: Основи науки та наукознавства. Організація науково-дослідної роботи студентів та аспірантів.

Питання:

  1.  Поняття, зміст і функції науки.
  2.  Наукознавство та його розвиток.
  3.  Структура і класифікація науки.
  4.  Завдання наукових досліджень у підготовці економістів і наукових кадрів.
  5.  Види і форми науково-дослідної роботи студентів та аспірантів.  
  6.  Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів та аспірантів.  

  1.  Поняття, зміст і функції науки.

Наука виникає в результаті потреби отримати об’єктивні знання.  

Знання потрібне людині для орієнтації в навколишньому світі, для пояснення і передбачення подій, для планування і отримання нових знань.

Процес руху людської думки від незнання до знання називається пізнанням. В основі пізнання лежить відображення об’єктивної реальності у свідомості людини в процесі її суспільної, виробничої та наукової діяльності, що називається практикою.

Наукове пізнання - це процес дослідження, що має свої особливі цілі, завдання і методи отримання і перевірки нових знань з метою оволодіння силами природи, пізнання законів   розвитку суспільства, впливу на хід історичних подій.

Пізнання виростає з практики, потім воно саме     спрямовується на оволодіння дійсністю. Від практики до теорії і від теорії до практики   – така загальна закономірність поведінки людини в оточуючій дійсності.

Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини, ідеальне відтворення узагальнених уявлень про закономірні зв’язки об’єктивної реальності у мовній формі.

Основою пізнання є практика, яка дає науці фактичний матеріал, що потребує теоретичного осмислення.

Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання  нових знань.

Наука – специфічна діяльність, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення. Наука спрямована на отримання істинних знань, які адекватно відображають оточуючу дійсність.

 Істинні знання виступають  як система понять, законів, теорій.

Наукове знання є об’єктивним, незалежним від праць і відкриттів учених. Наукове знання може бути абсолютним і відносним.

 Абсолютне знання – це повне відтворення узагальнених уявлень про об’єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об’єктом.

Відносне знання – знання, яке є в основному правильним відображенням дійсності, але відрізняється певною неповнотою.

Метою наукового дослідження є визначення конкретного об’єкта і всебічне вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі наукових принципів і методів пізнання, впровадження у практику отриманих позитивних результатів.

Розрізняють фундаментальні та прикладні форми досліджень.

Фундаментальні дослідження – це теоретична або експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства та людини.

Прикладні наукові дослідження передбачають наукову діяльність, спрямовану на здобуття та використання знань для практичних цілей.

Мета наукового  дослідження – отримання наукових результатів.

 Науковий результат – це нове знання, отримане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

Кожне наукове дослідження має свій об’єкт і предмет.

Об’єктом наукового дослідження є певна частина дійсності, конкретний предмет або явище, на яке спрямована наукова діяльність дослідника з метою пізнання його суті, закономірностей розвитку і можливостей використання у практичній діяльності.

Предмет наукового дослідження можуть становити причини виникнення процесу або явища, закономірності його розвитку, властивості, якості тощо.

Процес науково дослідження передбачає наступні етапи: виникнення і формулювання ідеї, формування понять, висунення гіпотез, узагальнення наукових чинників, доведення правильності гіпотез.

В основі здійснення наукового дослідження лежить методологія, тобто сукупність методів, способів, прийомів та їх послідовність, що прийнята для наукового дослідження.

Наукове дослідження має розглядатися у тісному зв’язку між теорією і практикою. Це вирішується за допомогою різних методів пізнання – спостереження, експерименту.

Поняття, цілі та функції науки. Наука – це сфера людської діяльності, функції якої       розробка і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність.

Функції науки в сучасних умовах:

Пізнавальна – задоволення потреб людини у пізнанні законів природи, суспільства і мислення.

Культурно-виховна – розвиток культури, гуманізація виховання і формування інтелекту людини;

Практично-діюча – удосконалення виробництва і системи суспільних відносин.

Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань включає ряд елементів: наукова ідея, гіпотеза, теорія, закон, судження, факти, парадокси, категорії.

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв’язків на основі яких робляться висновки.  

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ або причин, що зумовлюють даний наслідок.

Гіпотеза має ймовірний характер і   проходить у своєму розвитку три стадії:

- накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;

- формування гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії;

- перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

По мірі уточнення і корекції гіпотеза стає законом.  

Теорія – система узагальнених знань, пояснення тих чи інших сторін дійсності. Вона виникає в результаті узагальнення пізнавальної діяльності і практики.

До нової теорії висуваються такі вимоги:

-адекватність наукової теорії об’єкту, що описується;

-можливість замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

- внутрішня несуперечливість теорії та відповідність її дослідним даним.

Закон – виражає певний внутрішній суттєвий зв’язок явищ, процесів і особливостей матеріальних об’єктів. Наукові закони відображають стійкі, повторювальні, об’єктивні внутрішні зв’язки в природі, суспільстві і мисленні. Вони виражаються в формі певного  співвідношення понять і категорій. Наукові закони не створюються людьми, а лише відкриваються ними.

Наука ґрунтується на науковій теорії, яка є найвищою формою узагальнення і систематизації знань. Наука – це сукупність теорій.

Структуру теорії формують наукові концепції, принципи, аксіоми, положення, факти.

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних тверджень щодо об’єкта дослідження, які об’єднані певною ідеєю.

Факти – окремі положення, які збирають, вивчають, систематизують. Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. Він є елементом наукового знання, відображає об’єктивні властивості явищ і процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії, виводяться закони.

Принципи – вихідні положення. В природі принципи не існують, а спеціально створюються людиною в процесі систематизації знань як основи цієї системи. Вони є початковою формою систематизації знань.

Поняття – думка, виражена в узагальненій формі, яка визначає суттєві і необхідні ознаки предметів та явищ і їх взаємозв’язки. Воно відображає суттєві і необхідні ознаки предметів і явищ, а також взаємозв’язки. Сукупність основних понять називають понятійним апаратом науки.

Термін – якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають терміном – одним словом або використовують сукупність слів.

Сукупність всіх елементів які знаходяться у тісному ієрархічному зв’язку і створює чітко виражену систему знань про реальний світ – науку.

Наукова комунікація. Процес обігу наукової інформації  через спеціально створені структури для генерації, спілкування між науковцями. Видавництва, редакції газет, журналів науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади, радіо, телебачення, бібліотеки, інформаційні центри, музеї, архіви тощо.

Отже, наука – це динамічна система знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.

  1.  Наукознавство та його розвиток.

Наукознавство – це вчення про загальні закономірності розвитку і функціонування науки як системи знань.

 Поняття теорії (від грец. teoria – спостереження, дослідження) – логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, що відображають об’єктивні закономірності розвитку природи і суспільства, тобто система узагальнюючих у тій чи іншій галузі знань.

Теоретичні знання ґрунтуються на наукових теоріях – законах наукових теорій і наслідках із них, включають як процеси створення теорій(висунення гіпотез), так і виведення наслідків.

Отже, теорія науки – це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві.

Революція у науці – це перерва поступовості, розрив формально-логічної послідовності розвитку, стрибок у історичному русі знань.

 Перша науково-технічна революція починається в ХVІІ і завершується в ХVІІІ ст. У цей період відбувається становлення класичного природознавства. Основні його критерії і характеристики полягають у такому: об'єктивність знання, достовірність його походження, вилучення із нього всього того, що не відноситься до пізнавального суб'єкту і процедурам його пізнавальної діяльності. Головна вимога до науки – досягнення чистої об’єктивності знання. Наука швидко набуває небаченого престижу й авторитету. 

 Друга наукова революція припадає на кінець ХІХ - початок ХХ ст. Її наслідком стає нова, некласична наука, що істотно відрізняється від старої - класичної. Основний її зміст складають відкриття електрона, радіо, перетворення хімічних елементів, створення теорії відносності і квантової теорії, проникнення в області мікросвіту і відкриття великих швидкостей. Радикальні зміни спостерігаються практично у всіх сферах наукового знання. З'являються нові науки, зокрема кібернетика і теорія систем. 

Третя наукова революція починається із середини ХХ сторіччя. Її також називають науково-технічною, або науково-технологічною. Вона є прямим продовженням другої наукової революції, а її результатом стало виникнення постнекласичної науки. Подібно тому, як перша наукова революція переросла в промислову революцію, яка породила індустріальну цивілізацію, приблизно так само третя наукова революція переростає в технологічну, що породжує постіндустріальну цивілізацію і якій відповідає постіндустріальне, інформаційне, постмодерне суспільство.

У сучасному наукознавстві визначилися певні розділи науки (табл. 1).

п\п

Розділ

Зміст розділів науки

1.

Загальна теорія науки

Розробка концепцій теорії науки, основних напрямів її розвитку, методології.

2.

Історія науки

Дослідження генезису динамічного процесу накопичення наукових знань, встановлення закономірностей розвитку науки.

3.

Соціологія науки

Аналіз взаємодії науки і суспільства у різних соціально-економічних формаціях, дослідження соціальних функцій науки і відносин людей у процесі наукових досліджень.

4.

Економіка науки

Вивчення економічних особливостей розвитку і використання науки, критерії економічної ефективності наукових досліджень.

5.

Політика і наука

Визначення напрямків розвитку науки з урахуванням об’єктивних умов, потреб економіки і загальної політики держави.

6.

Теорія наукового прогнозування, планування і управління науковими дослідженнями

Розробка стратегії науки на майбутнє, планування її матеріального забезпечення й організація управління науковими дослідженнями.

7.

Методологія науки

Дослідження систем у науці, складання моделей науки і різних видів наукової діяльності.

8.

Наукова організація праці, психологія, етика, естетика наукової діяльності

Розробка систем наукової організації праці учених, дослідження психологічних , етичних і естетичних факторів наукової діяльності (інтереси, емоції, інтуїція, уявлення, індивідуальні особливості ученого).

9.

Наука і право

Дослідження і нормативне забезпечення взаємовідносин наукових колективів між собою та працюючими у них людей, розробка системи  міжнародних і державних законів про науку.

10.

Мова науки

Розробка міжнародних і національних систем понять і термінології, стильових особливостей викладення результатів наукових досліджень.

11.

Класифікація наук

Розробка міжнародної і національної системи наук.

Отже, наукознавство, узагальнюючи світовий досвід розвитку науки, активно впливає на інтеграцію вітчизняної науки з науковими системами інших високорозвинених країн, сприяє її удосконаленню, задоволенню життєвих потреб людини.

  1.  Структура і класифікація науки.

Головними  складовим елементом науки, її системоутворюючою ланкою є наукові закони, які мають відповідати законам об’єктивного світу, бути їх більш менш точним відображенням. Тому наукова думка розвивається не випадковими стрибками, а підпорядкована певним законам логіки. Наприклад: Сутність закону рівнозначності та незалежності процесів життя рослин полягає у тому. Що не можливо один необхідний для рослин фактор замінити іншим.

Встановлено, що всі науки проходять у своєму розвитку ряд етапів:

  •  описовий – пов’язаний із збиранням фактів та їх первинним групуванням;
    •  логіко-аналітичний – кількісний аналіз фактів, а потім поєднання якісних і кількісних (математичних) методів наукового пізнання.

Отже, кожна наука разом із законами включає в себе, з одного боку, факти і дані досвіду, а з другого – певну систематизацію знання – теорію.

Факти становлять реальну основу всіх висновків і узагальнень учених. Закони і факти у науці набувають певної інтеграції і служать базою для більш широких наукових узагальнень за умови, що вони відображені у теоріях.

Важливим структурним елементом будь якої науки є специфічні категорії – найбільш загальні поняття, що відображають особливості її предмета, змісту і методу.

Крім того , у науці розрізняються такі елементи: принципи, постулати, правила.

Принципи тісно пов’язані із законами. Вони спеціально створюються у процесі систематизації знань, але на відміну від законів об’єктивно у природі не існують. Принципи можуть виступати у формі постулатів, тобто попередніх припущень, які є основою для великих теоретичних узагальнень.

У змісті науки важливе місце відводять її класифікації.

Класифікація наук здійснювалась разом із формуванням наукових знань.

(згідно ВАК) Основні галузі наук:

  1.  Фізико-математичні
  2.  Хімічні науки
  3.  Біологічні науки
  4.  Геологічні науки
  5.  Технічні науки
  6.  Сільськогосподарські науки
  7.  Історичні науки
  8.  Економічні науки
  9.  Філософські науки
  10.  Філологічні науки
  11.  Географічні науки
  12.  Юридичні науки
  13.  Педагогічні науки
  14.  Медичні науки
  15.  Фармацевтичні науки
  16.  Ветеринарні науки
  17.  Мистецтвознавство
  18.  Архітектура
  19.  Психологічні науки
  20.  Військові науки
  21.  Національні безпека
  22.  Соціологічні науки
  23.  Політичні науки
  24.  Фізичне виховання і спорт
  25.  Державне управління

Отже, структура і класифікація науки в Україні спрямовані на подальший розвиток науки і техніки для зростання інтелектуального потенціалу держави та його використання для добробуту людей.

4. Завдання наукових досліджень у підготовці економістів і наукових кадрів.

Основними завданнями при підготовці економістів для національної економіки є:

- оволодіння студентами та аспірантами наукових методів пізнання і застосування їх для поглибленого і творчого засвоєння навчального матеріалу, а також у майбутній практиці;

- вивчення методології наукових досліджень та застосування її у підприємницькій діяльності;

- оволодіння методами і прийомами самостійного розв’язання наукових  і техніко-економічних задач на виробництві та у наукових установах;

- набуття трудових навичок у застосуванні наукових методів при розв’язанні виробничо-технічних завдань;

- впровадження досягнень науково-технічного прогресу у практику підприємницької діяльності з найменшими витратами і найбільшою ефективністю у бізнесі.

Отже, завдання наукових досліджень у підготовці економістів і наукових кадрів полягають у вихованні та навчанні активних, всебічно розвинених фахівців з економіки та бізнесу.

5.  Види і форми науково-дослідної роботи студентів та аспірантів.  

В основу методичного забезпечення НДР студентів та аспірантів покладено комплексно-цільові програми. Суть їх полягає у створенні комплексної системи наукових досліджень студентів і аспірантів на весь час навчання відповідно до профілю обраної спеціальності і спеціалізації, яка включає елементи наукових досліджень до всіх видів навчального процесу, спрямовані на підготовку фахівців, здатних творчо вирішувати завдання управління економікою в ринкових умовах.

Організовує наукову роботу студентів випускаюча кафедра, яка є базовим методичним центром по роботі з студентами. На кафедрі призначаються керівники різних видів НДР студентів згідно нормативних положень по кожному виду роботи (див рис.1).

Студенти у різних видах НДР використовують такі елементи наукових досліджень у формі:

  •  готують огляд літератури і розробляють пропозиції, що містять елементи новизни з теми роботи;
    •  застосовують економіко-математичні методи, комп’ютерну техніку;
    •  інформаційні технології;
    •  узагальнюють практичний досвід; оптимізують пропозиції із застосуванням економічних критеріїв, спрямованих на підвищення ефективності і якості роботи.

Рис. 1. Види науково-дослідної роботи студентів.

 Роботу аспірантів у вищому навчальному закладі, наукових установах, де створена аспірантура організовує та забезпечує спеціальний підрозділ. Спеціалізовані вчені ради (далі - ради) - основна ланка в системі атестації наукових кадрів вищої кваліфікації - створюються та діють під керівництвом ВАК України (далі - ВАК) у відомих своїми науковими досягненнями наукових установах, вищих навчальних закладах III і IV рівня акредитації та інших організаціях, що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, за клопотанням центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, Академії мистецтв - залежно від підпорядкування.

Кожному аспіранту вченою радою затверджується науковий керівник, який протягом строку його навчання і написання дисертації, аж до захисту її на здобуття вченого ступеня кандидата наук, надає аспіранту постійну допомогу у формі консультацій. Аспірант протягом навчання в аспірантурі виконує такі види НДР (рис. 2).

 

Рис. 1. Види науково-дослідної роботи студентів.

Таким чином, усі види і форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів спрямовані на активізацію творчого мислення їх, застосування наукових методів у вирішенні конкретних ситуацій у економіці, що сприяє підвищенню якості підготовки спеціалістів для національної економіки та кадрів для науки.

6.   Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів та аспірантів.  

Планування НДР студентів і аспірантів починається з розробки комплексно-цільових програм по спеціальностях економістів і науковців з економіки.

На основі комплексно-цільової програми наукових досліджень розробляється індивідуальний план НДР студента, аспіранта на весь період навчання в вузі, аспірантурі. В його основу покладено організацію планування НДР у науково-дослідних установах.

 Студент, вивчивши тематику НДР, рекомендовану кафедрою звертається із заявою до завідуючого випускною кафедри про закріплення за ним конкретної теми дослідження і виділення наукового керівника. На засіданні кафедри затверджується тема дослідження для студентів і наукові керівники із числа викладачів та залучених наукових співробітників науково-дослідних установ.

 Науковий керівник разом із студентом узгоджують графік виконання дослідження, чітко вказуючи термін виконання розділів роботи.

 Нормативними документами про аспірантуру передбачено, що індивідуальний план НДР аспіранту затверджує вчена рада факультету за поданням кафедри, за якою він закріплений. Для виконання НДР аспіранту призначають наукового керівника із числа докторів наук або професорів. При виконанні наукових досліджень на межі суміжних проблем дозволяється мати двох керівників або керівника і консультанта.

Науковий керівник консультує аспіранта за обраною ним і затвердженою темою дисертації, контролює виконання індивідуального плану та несе особисту відповідальність за якісне виконання дисертаційної роботи.

Аспірант працює за індивідуальним планом, періодично звітує про його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щороку атестується науковим керівником. Якщо аспірант не виконує індивідуальний план, то його відраховують з аспірантури.

Аспірант за термін навчання в аспірантурі повинен:

  1.  скласти кандидатські іспити за фахом, з однієї з іноземних мов (англ., нім., іспан., італ., фран.) та філософії;
  2.  повністю виконати індивідуальний план роботи над дисертацією, а також в разі потреби скласти додаткові іспити з дисципліни, що визначаються вченою радою з урахуванням профілю підготовки, оволодіти методологією наукових досліджень;
  3.   завершити роботу над дисертацією і подати її до захисту в спеціалізовану раду.

Отже, планування, облік і контроль НДР студентів та аспірантів спрямований на досягнення кінцевого результату – оволодіти методологією наукового дослідження та набуття навичок застосування її у практичній і науковій діяльності.


Види НДР студента

Робота у проблемній групі

обота у науковому клубі

Обробка наукової літератури

Дипломна робота

Навчальна практика

Виробнича практика

Курсова робота

Наукова стаття

Реферат

Обробка наукової літератури

Наукова стаття

Участь у семінарах

Написання монографії

Дисертаційна робота

Участь і доповіді на конференції

Апробація наукових досліджень на практиці, експериментування

Написання посібника

Види НДР аспіранта


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45883. Виды фрез, и их применяемость. Как базируется фреза на станке. В чем особенности конструкции черновых, чистовых и шпоночных фрез 251.16 KB
  Цилиндрические фрезы Базовые поверхности внутренний диаметр и торцыприменяются для фрезерования открытых поверхностей. Эти фрезы могут быть с прямыми и винтовыми фрезами. Фрезы с винтовыми зубьями работают плавно они широко применяются на производстве. Фрезы с прямыми зубьями используются лишь для обработке узких плоскостей где преимущества фрез с винтовым зубом не оказывают большого влияния на процесс резания.
45884. Сверла. Назначение, технологические возможности сверления. Дефекты просверленных отверстий и мероприятия по повышению точности отверстий 69.7 KB
  Сверла. Сверла изготавливают из быстрор. Перовые сверла применяются при обр. часть пушечного сверла представ.
45885. Зенкеры. Назначение, технологические возможности зенкерования отверстий. Почему зенкерование обеспечивает более высокую точность обработки в сравнении со сверлением 111.52 KB
  Назначение технологические возможности зенкерования отверстий. Зенкеры применяются для увеличения диаметров цилиних отв. получений отв. Точность отверстий полученных зенкерованием составляет 1112 квалитет шерть R=2.
45886. Конструкция протяжек для протягивания отверстий и шпоночных пазов 81.42 KB
  Как обеспечивается соосность протяжки и отверстий от чего зависит точность и качество обработки отверстий протягиванием. Хвостовик воспринимает усилие протия и служит для закрепления протяжки в патроне станка. Длина шейки выберается с таким расчётам чтобы обеспечить необходимую длину протяжки до первого реж. Режущая часть явлся основной частью протяжки.
45887. Настроечные элементы 64.88 KB
  3 выше к ним относятся кондукторные втулки направляющие втулки. Кондукторные втулки прим. Кондукторные втулки бывают : постоянные быстросменные и сменные. Сменые втулки применяются при обработке одним инструментом но с учётом замены вследствии износа.
45888. Способы установки приспособлении на месте эксплуатации 87.32 KB
  Приспособления устанавливаются на столах элементах шпинделей и др. Чтобы быстро и точно установить на место эксплуатации на корпусе приспособления выполняются посадочные поверхности которые согласовываются с посадочным местом станка или другого места эксплуатации. Сравнительно легко обеспечивается точность расположения приспособления относительно оси шпинделя но при замене обработанной заготовки новой надо снимать приспособление со станка. 2Для установки в отверстие шпинделя на корпусе приспособления выполняется посадочная поверхность...
45889. Самоцентрирующие устройства 66.2 KB
  Самоцентрирующие устройства применяются для базирования отверстий и нар. В самоцентрирующих устройствах опорные поверхности подвижны и связаны между собой так что могут одновременно и с равным перемещением сближаться к оси устройства или удаляться от нее. По конструкции различают следующие самоцентрирующие зажимные устройства: призматические; плунжерные; цанговые; гидропластмассовые; мембранные; с тарельчатыми пружинами; 2х и 3х кулачковые патроны; рычажные.
45891. Базирование заготовки 20.76 KB
  Базирование заготовки основывается на правиле 6 точек: чтобы предать заготовке вполне определенное положение в приспособлении надо и достаточно иметь 6 опорных точек лишающих заготовку всех 6 степеней свободы. Больше 6 точек использовать не допустимо изза лишних опрных точек заготовку не удаётся установить в приспособлении или после закрепления положение при базировании нарушится. Количество опорных точек определяется условием выполнения операции и в первую очередь числом выдерживаемых на ней исходных параметров и схемой их расположения по...