68445

Аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і запобігання їх банкрутству

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Нині діє Закон України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким встановлюються умови та порядок поновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури.

Украинкский

2014-09-22

125.5 KB

3 чел.

PAGE  8

Лекція 9

Тема: Аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств
і запобігання їх банкрутству

Банкрутство підприємств, що є категорією ринкового господарювання, — для української економіки явище нове. У 1992 р. було прийнято Закон України «Про банкрутство», який регламентував питання щодо цього. З часом до Закону вносилися зміни (див., зокрема, Закон України від 30 червня 1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство»). Нині діє Закон України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким встановлюються умови та порядок поновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури.

Необхідність прийняття Закону в новій редакції була зумовлена недосконалістю багатьох положень старого Закону (1992 р.) та ускладненнями щодо його практичного застосування.

А практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, стрибків цінової політики, часто змінюваного законодавства багато підприємств стають неплатоспроможними, що кінець кінцем може призвести до їх банкрутства. І якщо Закон від 1992 р. — був орієнтований в основному на ліквідацію підприємства-банкрута, то новим законам передбачаються методи та умови відновлення платоспроможності підприємства-боржника шляхом реорганізації, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів.

У новій редакції Закону дається визначення понять «неплатоспроможність» суб’єкта підприємницької діяльності та «боржник».

Під неплатоспроможністю розуміється неспроможність суб’єкта перед кредиторами, підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання після настання встановленого терміну їх сплати, у тому числі щодо заробітної плати, а також виконувати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через поновлення платоспроможності.

Боржник — це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну сплати.

Грошове зобов’язання — це зобов’язання боржника сплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору і з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до арбітражного суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому до складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до арбітражного суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання щодо виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, що виникають з такої участі.

Слід сказати й про те, що у новій редакції Закону дається правильніше визначення банкрутства. Якщо у Законі 1992 р. це поняття пов’язане лише з нестачею активів у ліквідній формі і неспроможністю юридичної особи задовольнити у встановлений термін як вимоги кредиторів, так і зобов’язання перед бюджетом, то тепер чітко визначено, що банкрутством є визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Нормами Закону від 30 червня 1999 р. встановлено заходи щодо запобігання банкрутству боржника є (фінансова допомога боржникові і досудова санація) та позасудові процедури.

Судові процедури, застосовувані відносно боржника, передбачені ст. 4 Закону. Це розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності боржника), ліквідація банкрута.

Розділ II Закону регламентує провадження у справах про банкрутство.

Згідно зі ст. 6 цього розділу справи про банкрутство вирішуються арбітражним судом тільки за місцем знаходження боржника. Право на звертання до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство має як кредитор, так і боржник. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом у тому разі, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого терміну.

Новим у Законі є і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій поширюється на зобов’язання, термін виконання яких настав до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Під час мораторію припиняється виконання судових рішень та інших виконавчих документів щодо стягнення з боржника заборгованості, у цей період не нараховуються фінансові санкції та неустойки. Мораторій не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування збитку, заподіяного здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, які виникли у зв’язку із зобов’язаннями боржника у процедурах розпорядження майном боржника і санації.

Відповідно до ст. 13 Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів арбітражним судом призначається розпорядник майна. На відміну від Закону від 14 травня 1992 р., розпорядник майна призначається із числа осіб, зареєстрованих держав ним органом з питань банкрутства в якості арбітражного керівника. Арбітражний керівник здійснює свої повноваження на підставі ліцензії арбітражного суду, виданої у встановленому законодавством порядку. Розпорядник майна призначається на термін, не більший шести місяців. Цей термін може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів або самого розпорядника майна.

Повністю новими у Законі є положення, що стосуються санації.

Згідно зі ст. 17 арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести постанову про проведення санації боржника і призначення керуючого санацією. Санація вводиться на термін не більше 12 місяців, але при цьому можлива пролонгація ще на півроку за рішенням зборів кредиторів.

Кандидатури керуючого санацією та інвестора можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким з кредиторів, представником, уповноваженим управляти майном боржника. На здійснення своїх повноважень керуючого санацією повинен мати ліцензію, видану у встановленому законодавством порядку.

Керуючого санацією має право самостійно розпоряджатися майном боржника, укладати від його імені різні угоди, проводити інвентаризацію майна тощо.

Протягом трьох місяців від дня винесення постанови про санацію боржника керуючого санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

Арбітражний суд затверджує план санації боржника, про що виносить постанову.

Керуючий санацією щокварталу звітує перед комітетом кредиторів.

З метою відновлення платоспроможності, задоволення вимоги кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майновогокомплексу, що здійснюється відповідно до вимог, викладених у ст. 19 Закону.

Ліквідаційну процедуру у новому Законі розписано детальніше, ніж у попередньому. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Ліквідатор здійснює свої повноваження на підставі ліцензії.

Згідно зі ст. 22 термін ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців, але арбітражний суд може продовжити цей термін ще на півроку.

Ліквідатор може розпоряджатися майном боржника, аналізувати фінансовий стан банкрута, здійснювати інвентаризацію та оцінку майна банкрута. Він же очолює ліквідаційну комісію, до якої входять представники кредиторів, фінансових органів та Антимонопольного комітету.

Статтею 27 Закону вирішене питання про оплату праці, відшкодування витрат арбітражних керівників (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідацією). Законом також передбачено страхування життя і здоров’я арбітражного керівника.

Новим у Законі є введення процедури мирової угоди. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Під мировою угодою розуміється домовленість між боржником і кредитором відносно відстрочення і (або) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів з боржника, які оформляються угодою у письмовій формі.

Мирова угода набуває чинності від дня її затвердження арбітражним судом. Укладатися вона може щодо всіх вимог, крім вимоги виплати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі, витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді і роботою ліквідаційної комісії.

Розділ VI Закону регулює особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності. До таких належать містоутворювальніпідприємства, особливо небезпечні підприємства, підприємства сільськогосподарські, страхувальники, професійні учасники ринку цінних паперів, громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

 У розділі VI Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розкриваються особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності. Так, стаття 44 відображає специфічність банкрутства сільськогосподарських підприємств.  

Для цілей згаданого Закону України під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської   продукції  складає не менше п’ятдесяти відсотків загальної суми виручки.
       Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої,  виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів  складає  не  менше  п’ятдесяти  відсотків загальної суми виручки.

У разі продажу об’єктів нерухомості, які використовуються для  цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об’єктівналежить   сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.
У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв’язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.

        При введенні  процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища  сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних  умов,  а  також можливості задоволення вимог кредиторів  за  рахунок  доходів,   які можуть бути одержані сільськогосподарським  підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

 Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію  сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої,  виробленої  та  переробленої)  сільськогосподарської  продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.

         У разі якщо протягом строку санації погіршилосяфінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв’язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.

         В статті 50 Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розкриваються особливості банкрутства фермерського господарства. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є  його  неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими   зобов’язаннями   та  (або)  виконати зобов’язання  щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування та інші види загальнообов’язкового державного    соціального    страхування,    податків   і   зборів (обов’язкових  платежів).

        Заява  підприємця – голови фермерського господарства про порушення  справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.

         До  заяви  голови фермерського господарства про порушення справи про  банкрутство,  крім  документів, передбачених частиною першою  статті  7 цього Закону, додаються документи, які містять відомості: про склад і вартість майна фермерського господарства; про  склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності; про  розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

         Зазначені  документи  також  додаються  головою  фермерського господарства   до  відзиву  на  заяву  про  порушення  справи  про банкрутство, подану кредитором.

         Головою фермерського  господарства у двомісячний строк з дня прийняття  господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство   фермерського   господарства   може   бути  подано  в господарський  суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства.

         У  разі,  якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності  фермерського  господарства,  дасть змогу фермерському  господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов’язаннями   та  зобов’язаннями  щодо  сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування   та   інші   види   загальнообов’язкового  державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), господарським судом вводиться процедура розпорядження
майном  фермерського  господарства.
Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

         Процедура  розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських  робіт  із врахуванням часу, необхідного для реалізації  вирощеної виробленої, виробленої  та  переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище фермерського господарства у зв’язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.

        Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі: невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства; наявності інших  обставин,  які  свідчать  про   неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства.

         Після  дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського   господарства   фермерське  господарство  визнається господарським   судом   банкрутом   і  відкривається  ліквідаційна процедура.
         Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства  господарським судом призначається розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна.

         Повноваження  розпорядника майна можуть здійснюватися головою фермерського    господарства    за   погодженням   з   призначеним розпорядником майна.

           У   разі   визнання  господарським  судом  фермерського господарства  банкрутом  і  відкриттяліквідаційної  процедури до складу  ліквідаційної  маси  фермерського господарства включаються нерухоме  майно,  яке знаходиться  у  спільній  власності  членів фермерського  господарства,  в тому числі насадження, господарські та  інші  будівлі,  меліоративні  та  інші  споруди, продуктивна і робоча  худоба,  птиця,  сільськогосподарська  та  інша  техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського  господарства  на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать
фермерському господарству і мають грошову оцінку.

          У разі банкрутства фермерського господарства земельна
ділянка, надана фермерському господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.

          Майно, що належить голові та членам фермерського господарства  на  праві  приватної  власності, а також інше майно, стосовно  якого  доведено,  що  воно  набуто на доходи, які не є у спільній    власності   членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.
          Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов’язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об’єктів, що продаються. З дняприйняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.

          Господарський суд направляє копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.

В Україні з метою забезпечення однозначності підходів під час оцінювання фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2—156-4 Кримінального кодексу України (2002 р.), — приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001 р. № 10 затверджено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Методичні рекомендації розроблено з метою забезпечення однозначності підходів під час оцінювання фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2—156-4 Кримінального кодексу України.

Відповідність розрахованих згідно з Методичними рекомендаціями економічних показників фінансового стану підприємств з різним рівнем неплатоспроможності визначається державним органом з питань банкрутства, арбітражним керуючим, підприємством, власником майна підприємства (органом, уповноваженим управляти майном підприємства), інвестором, кредитором за власною ініціативою, а також у визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон) випадках, при проведенні експертизи фінансового становища підприємства.

Джерелами інформації для проведення розрахунків економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства, які подаються у табличній формі, наведеній у додатку до Методичних вказівок.

Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) за наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається за формулою:

де  — відповідні рядки активу балансу;

 

— підсумок за IV розділом пасиву балансу.

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, в якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менші їх нормативних значень — 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов’язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою

де  — підсумок за II розділом активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у

підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних і прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою

 (11.3)

де — підсумок за розділом I пасиву балансу;

— підсумки за I і II розділами активу балансу відповідно.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кп або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага має віддаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, встановленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1,5) зв наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року Кп < 1 за відсутності прибутку) відповідає фінансовому становищу боржника, коли відповідно до Закону він, зобов’язаний звернутися в місячний строк до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до арбітражного суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, то це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися таке фінансове становище боржника, за якого підприємство не мало ознак надкритичної неплатоспроможності напередодні виконання угод, укладених з корисливих мотивів, або здійснення інших дій, які відповідно до ст. 156-4 Кримінального кодексу України кваліфікуються умисними, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, яке фактично характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, то можуть мати місце ознаки приховування банкрутства.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб’єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера (Кб) розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань, за формулою

 (11.4)

де — чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках

220 і 260 форми № 2 «Звіт про фінансові результати» відповідно;

— довгострокові і поточні зобов’язання (підсумки за розділами III і IV), наведені у рядках 480 і 620 ф. № 1 «Баланс».

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, за якого протягом тривалого часу (1,5—2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що виявляє небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому результаті призводить до незадовільної структури балансу — підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим за 0,1.

Вибіркові показники діяльності підприємства наведено в додатку до Методичних рекомендацій (див. дод. 6).Фінансовий аналіз дає можливість прогнозувати ймовірність банкрутства підприємства, викривати причини існуючого становища, розробляти та реалізовувати заходи з питань виходу підприємства з кризи.

Систематичне проведення фінансового аналізу — один із засобів передбачення і боротьби з банкрутством. Розраховується коефіцієнт відтворення (втрати) платоспроможності (Кпл) за формулою

.  (13.1)

де: Кпк, Кпп — коефіцієнти поточної ліквідності на початок і на кінець звітного періоду відповідно;

Y — період відтворення платоспроможності;

Т — тривалість звітного періоду, місяців;

2 — нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.

При розрахунку коефіцієнта відтворення платоспроможності Y = 6 міс., коефіцієнта втрати — Y = 3 міс.

Якщо коефіцієнт відтворення < 1, то це означає, що у підприємства в найближчі шість місяців немає реальної можливості відтворити платоспроможність, якщо значення коефіцієнта відтворення > 1, то це означає, що підприємство має реальну можли вість відтворити свою платоспроможність.

Значення коефіцієнта втрати платоспроможності > 1 означає наявність у підприємства реальної можливості не втратити платоспроможність протягом найближчих трьох місяців.

Коефіцієнт втрати < 1 вказує на те, що підприємство в найближчі три місяці може втратити свою платоспроможність.

На майбутні фінансові труднощі підприємства та ймовірність його банкрутства, за дослідженнями Комітету з узагальнення практики аудирування (Великобританія), можуть вказувати негативні результати, аналіз у динаміки зазначених нижче явищ:

  •  суттєві втрати в основній виробничій діяльності, що постійно повторюються;
  •  перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості; надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;
  •  стійке низьке значення коефіцієнтів ліквідності;
  •  хронічна нестача оборотних коштів;
  •  стійке зростання до небезпечних меж частки позикових коштів у загальній сумі джерел засобів;
  •  неправильна реінвестиційна політика;
  •  перевищення розміру позикових коштів над встановленими лімітами;
  •  хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати процентів і дивідендів);
  •  висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
  •  наявність наднормативних залежалих товарів і виробничих запасів;
  •  погіршання відносин з установами банківської системи;
  •  вимушене використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
  •  використання у виробничому процесі устаткування з термінами експлуатації, що минули;
  •  потенційні втрати довготермінових контрактів;
  •  негативні зміни в портфелі замовлень.

До показників і критеріїв, несприятливі значення яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але водночас вказують на те, що за певних умов ситуація може різко погіршитися, належать:

  •  втрата професійних співробітників апарату управління;
  •  вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничого процесу;
  •  недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від якогось одного конкретного проекту, типу устаткування, типу активів і т. ін.;
  •  надмірна ставка на можливу і прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;
  •  участь підприємства в судових процесах з непередбаченим кінцевим результатом;
  •  втрата ключових контрактів;
  •  недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;
  •  неефективні довгострокові погоджування;
  •  політичний ризик, пов’язаний з підприємством в цілому або з його ключовими підрозділами.

Причини виникнення банкрутства підприємства можна поділити на дві групи:

  1.  ті, які не залежать від підприємства;
  2.  ті, які залежать від підприємства.

До перших можна віднести:

  •  недосконалість фінансової, грошової, кредитної політики держави;
  •  недосконалість податкової системи;
  •  недосконалість нормативної і законодавчої бази реформування економіки країни;
  •  досить високий рівень інфляції;

до других:

  •  зниження обсягів продажу за умов недосконалого вивчення попиту, відсутності каналів збуту, реклами;
  •  зниження обсягів виробництва;
  •  зниження якості та ціни продукції;
  •  невиправдана високі витрати;
  •  низька рентабельність продукції;
  •  високі борги;
  •  неспроможність керівництва працювати та обирати ефективну фінансову, цінову, інвестиційну політику в умовах ринку та конкуренції.

У нинішніх економічних умовах змінюються підходи до управління діяльністю підприємств. Велику роль у підвищенні ефективності діяльності господарюючих суб’єктів відіграє фінансовий аналіз. Оволодіння методикою фінансового аналізу допоможе керівництву і спеціалістам підприємства у досягненні високих результатів його роботи, в забезпеченні високої платоспроможності та фінансової стійкості, конкурентоспроможності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49177. Комплексная система защиты информации на предприятии. Методические указания 204.5 KB
  Организация и технология защиты информации профиль подготовки: Специалист по защите информации. Организация и технология защиты информации; учебными планами по специальностям; общими указаниями по организации и методике проведения курсового проектирования в вузах; положением о курсовых работах НОО ВПО НП ТИЭИ. Данные методические указания предназначены для студентов 5го курса для выполнении...
49178. Я и физика 21.86 KB
  Слово энергия произносят все кому не лень но редко кто хотя бы немного разбирается в энергетике – науке об энергии. Энергетика на самом деле не является наукой об энергии она скорее отрасль производства но все равно именно она увлекла меня настолько что я уверена в том что мое будущее будет связано именно с этой отраслью физики. Конечно традиционные энергетические ресурсы – это хорошо и было бы кощунственно их не использовать но меня также привлекают и альтернативные источники энергии. В недалеком будущем когда в мире постепенно...
49179. Підприємство, яке спеціалізується на виробництві двох видів виробів 97.6 KB
  Суму витрат на виготовлення продукції кошторис та собівартість одиниці виробу калькуляцію. Оптимальна кількість факторів виробництва кількість обладнання та чисельність робітників визначається із системи рівнянь: де – запланований об’єм виробництва двох виробів; Звідки – середня місячна заробітна плата 1 го робітника; – витрати на утримання та експлуатацію обладнання грн міс; Ціна одиниці обладнання взята без ПДВ – гранична норма технологічного заміщення виробництва Використавши цю рівність...
49181. Принципиальная схема управляемого блока питания для двигателя в механизме подъёма хирургического стола 633.32 KB
  Механический стол показанный на рисунок 1 уже устаревший но до сих пор успешно применяется в области медицинского приборостроения. Рисунок 1. Механический стол Гидроприводные столы рисунок 2 являются следующим этапом развития конструкции операционного стола. Рисунок 2.
49182. Разработка игры «Морской бой» с ИИ 4.29 MB
  Разработанный программный продукт реализует классическую версию игры «морской бой» с возможностью выбора уровня сложностей и визуализацией. Кроме того, в проекте реализована система ведения статистики игры. Среди рассмотренных аналогов ни один не обладал всеми этими возможностями сразу.
49183. Жизнедеятельность М. Вебера. Теория познания и методология 246.2 KB
  Вебере и его трудах несмотря на то что современная социология уже ушла далеко вперед актуальность этой теме не вызывает сомнений. Вопервых потому что как и всякий крупный ученый М. Вебера не только классическую социологическую теорию но и чтото новое современное и апеллирующее к непреложным и неизменным законам по которым живет социум.: Аграрная история древнего мира 1923 сразу поставившие его в ряд наиболее крупных ученых свидетельствуют о том что он усвоил требования исторической школы и умело пользовался...
49184. Понятие марксистской социологии. Диалектический материализм и социология 161.07 KB
  Устами своих основоположников Карла Маркса и Фридриха Энгельса она заявила о себе как о научном истолковании исторического процесса базирующемся на объективных данных исторической экономической социологической и других науках. Марксом и Ф.
49185. Расчет системы автоматического регулирования ГТД для поддержания частоты вращения ГТД 592.8 KB
  Расчет клапана для регулирования подачи топлива. Расчет расходов топлива. Расчет расхода топлива на номинальном режиме работы ГТД. Расчет расхода топлива на максимальном режиме работы ГТД.