68450

Вплив підприємства на навколишнє середовище

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Екологічна характеристика підприємства припускає оцінку прогресивності технологій повноту використання сировини та палива застосовані схеми очистки стічних вод та аеровикидів характеристику потоків які відходять від води та газу вилучаємої території загальну економічну оцінку шкоди яку наносить...

Украинкский

2014-09-22

148 KB

7 чел.

ЛЕКЦІЯ 6

Вплив підприємства на навколишнє середовище

(інженерна екологія)

План

  1.  Екологічний паспорт підприємства.
  2.  Вплив навколишнього середовища на економічне зростання.
    1.  Промисловість.
    2.  Енергетика
    3.  Пояснення сценаріїв та їх умов
    4.  Транспорт
    5.  Сільське господарство
    6.  Лісове господарство
    7.  Туризм
    8.  Урбанізація
  3.  Вплив металургійного підприємства на навколишнє середовище.
  4.  Вплив енергетичного підприємства на навколишнє середовище.
  5.  Видобування, транспортування  та переробка вугілля.
  6.  Повітряні лінії електропередач.
  7.  Вплив машинобудівного підприємства на навколишнє середовище.
  8.  Заходи знешкодження забруднювачів.
  9.  Класифікація аварій та катастроф.

1.Вплив підприємства на навколишнє середовище

1.Екологічний паспорт підприємства.

Екологічний паспорт підприємства – це комплексний документ, який являє собою правову характеристику взаємовідносин підприємства з навколишнім середовищем. Екологічний паспорт містить загальні відомості про підприємство, яке використовує сировину, опис технологічних схем виробки основних видів продукції, схем очистки стічних вод і аеровикидів, їх характеристики після очистки, відомість про тверді та інші відходи), а також відомості про наявність у світі технологій, які забезпечують досягнення найкращих питомих показників з охорони природи.

Друга частина паспорту містить перелікзаходів, що плануються, і які направлені на зниження навантаження на навколишнє середовище з вказівкою строків питомих та загальних обсягів шкідливих речовин до і після здійснення кожного заходу.

Екологічний паспорт відображає декілька принципових моментів:

- перехід від вивчання наслідків (стан навколишнього середовища) до детального диференційованого аналізу причин ( ситуація по кожному окремому і групам однакових підприємств);

- перехід від розгляду загального обсягу викидів до питомих показників, які відносять до одиниці виробленої продукції та співставленні з найкращими показниками, що досягненні у світі.

Екологічна характеристика підприємства припускає оцінку прогресивності технологій, повноту використання сировини та палива застосовані схеми очистки стічних вод та аеровикидів, характеристику потоків, які відходять від води та газу, вилучаємої території, загальну економічну оцінку шкоди, яку наносить підприємство навколишньому середовищу і деталізацію цієї оцінки за видами продукції і технологічними процесами.

Програма заходів по зниженню навантаження на навколишнє середовище повинна передбачати перспективну стратегію і найближчий план з вказівками строків реалізації, обсягів, необхідних витрат, які були досягнуті зниженням викидів і їх концентрацією, зниженням шкоди на навколишнє середовище. В багатьох випадках необхідні технічні рішення відомі і реалізовані в світовій практиці, а також на передових вітчизняних підприємствах. Проблема їх втілення вже не є научною, а організаційною й економічною.

Показники впливу підприємств

на весь стан навколишнього природного середовища

1.Екологічність продукції, що розробляється (частка продукції з покращеними екологічними показниками: випуск екологічно чистої продукції).

2.Вплив на водні ресурси (обсяги забираємої води по різноманітним джерелам; використання води на виробничі цілі; обсяги води, яка передається іншим підприємством і організаціям; стічні води, що були зкинуті, частка забруднених стічних вод; концентрація шкідливих речовин у забруднених стічних водах; ступінь очищення стічних вод;  змінення обсягів і якості стічних вод).

3.Вплив на повітряні ресурси (обсяг використовуємого атмосферного повітря; кількість відходячих шкідливих речовин за видами і джерелами; кількість шкідливих речовин, що поступають на очисні споруди; частка знешкоджених шкідливих речовин від загальної кількості, відходячих шкідливих речовин, які поступають в атмосферу після очистки за видами; зміна обсягів і якості викидів шкідливих речовин в атмосферу за співставленням з попереднім періодом).

4.Вплив на матеріальні ресурси і відходи промисловості (обсяг утилізованих шкідливих речовин, що були видобуті з шкідливих вод, кількість твердих відходів, що утворюють кількість утилізованих твердих відходів, ступінь вилучення основних компонентів з мінеральної сировини).

5. Вплив на земельні ресурси (коефіцієнт забудови – відношення площі, яка зайнята під споруди і будівлі до загальної площі підприємств; обсяг продукції підприємств, який випускається з одного га землі; співвідношення основних, допоміжних і обслуговуючих площин; величина виробничої площини на 1 робітника, одиницю обладнання, агрегата; загальна площина або протяжність комунікацій, під’їздних шляхів, водопостачання, каналізації енергопостачання; площа земель, які відводяться під культурне, побутове і житлове будівництво; частка площі, яка зайнята під відходи підприємства; , частка площі, яку займає санітарно-захисна зона; площа рекультивованих земельних наділів.

У ролі покупців організаційно-технічного рівня природоохоронної діяльності підприємства можна виділити:

1. Оснащення джерел забруднення очисними спорудами (кількість джерел шкідливих викидів; кількість неорганізованих джерел шкідливих викидів).

2. Пропускна здібність, яку мають очисні споруди (кількість і потужність основного технологічного обладнання, функціонування якого супроводжується виділенням визначених видів забруднення; частки визначеного виду забруднення, яке виникає при виробництві одиниці основної продукції; кількість і потужність природоохоронного обладнання, яке призначене для очищення визначених видів забруднення).

3. Прогресивність очисного обладнання, що застосовується (КПД застосованого очисного обладнання, частка очисного обладнання, з високими КПД, частка шкідливих викидів, які очищені на обладнані з високими КПД).

4. Контроль за функціонуванням очисного обладнання (рівень забезпеченості очисного обладнання контрольно-вимірювальной апаратурою; коефіцієнт фактичного використання контрольно-вимірювальної апаратури; частка прогресивних приладів у загальної кількості контрольно-вимірювальної приладі, які застосовуються; частка очисних споруд, які працюють під контролем прогресивних приладів; частка очисного обладнання, яке працює під централізованим контролем над викидами, в загальній кількості обладнання, яке працює під контролем).

5. Раціональність існуючої організаційної структури природоохоронної діяльності (наявність природоохоронних служб і відділів; рівень централізації управління природоохоронною діяльністю; оперативність керівництва природоохоронних служб і відділів при прийнятті рішень; оснащеність природоохоронних служб і відділів обчислювальною технікою; інформаційна забезпеченість; ступень економічної самостійності природоохоронних служб і відділів).

6. Інші показники (відношення результатів природоохоронної діяльності до вартості основних виробничих фондів; відношення результату природоохоронної діяльності до вартості знешкоджувального обладнання; відношення результату природоохоронної діяльності до вартості матеріалів, які використовуються; відношення результатів природоохоронної діяльності до загальної чисельність робітників та чисельності робітників, які зайняті природоохоронною діяльністю).

Виділяють загальні і частні показники для аналізу витрат на природоохоронну діяльність. У вигляді загальних показників використовуються відношення економічного ефекту від застосування природоохоронних заходів до загальної величини витрат на їх проведення.

У ролі частних показників можуть бути використані:

1. частка капітальних витрат на природоохоронні заходи у загальному обсязі капітальних витрат підприємства;

2. частка поточних витрат на природоохоронну діяльність у загальному обсязі поточних витрат підприємства;

3. частка витрат на охорону повітряного басейну у загальному обсязі витрат на природоохоронну діяльність;

4. частка витрат на охорону і раціональне використання водних ресурсів у загальному обсязі витрат на природоохоронну діяльність;

5. частка витрат на зниження і знешкодження твердих і рідких відходів у загальному обсязі витрат на природоохоронну діяльність;

6. частка витрат на розробку і втілення прогресивних технологій ( маловідхідних, безвідходних, безстічних і т.п.) у загальному обсязі витрат на науково-дослідницькі та опитно-конструкторські роботи.

7. частка витрат на платню послуг стороннім організаціям на природоохоронну діяльність у загальному обсязі витрат підприємства.

2. Вплив навколишнього середовища на економічний ріст.

2.1. Промисловість

За своєю експлуатацією природні ресурси, енергія на фоні  поглиблення забруднення і збільшення відходів промислового сектора, найважливіші причин погіршення якості навколишнього середовища. В подальшому, як тільки екологічні наслідки промислової активності перебільшують допустимий рівень, відбудеться блокування подальшого існування підприємства.

Тому однією з важливих цілей промислової політики є  створення основи  для сильного, новаторського і конкурентоспроможного індустріального середовища. Таким чином гарантується конкурентоспроможність і постійність.

Інтерес суспільства полягає у тому, щоб довгострокові економічні і соціальні винагороди не слід приносити у жертву заради короткострокових фінансових прибутків.

Екологічно чиста промисловість більш не питання розкоші, а питання необхідності .

Багато секторів промисловості беруть на себе відповідальність по збереженню навколишнього середовища та природних ресурсів. Таким чином, промисловість стає не тільки частиною проблеми, а також частиною її рішення. Екологічна політика може сприяти оптимізації управління ресурсами, створенню суспільної – довіри і розвитку ринкових можливостей. Багато нових очисних і низьковідхідних технологій не тільки поменшують забруднення, а ще і економлять витрати сировини матеріалів і енергії в такій мірі, що зниження залишків може більше ніж відтворити первісні, більш високі, інвестиційні витрати і, таким чином, понизити собівартість одиниці продукції. Великі можливості сховані в використанні генетичної інженерії, для сільськогосподарської продукції, харчової продукції, хімії і фармоцефтики, очистки навколишнього середовища та отримання нових матеріалів і енергетичних джерел.

З’єднання передового технологічного суспільства з сильною творчою та пристосованою виробничою базою може принести великий особистій висновок і гарантування кращого здоров’я та полегшення умов життя.

Високі екологічні стандарти з’єднані з позитивними продуктивними мотивами слід пристосувати до усіх ділянок ланцюга дослідження технологічного процесу: дослідження – технологічний процес – виробництво -  маркетинг – використання – утилізація.

Екологія повинна стати частиною освіти і професійного навчання з спеціальним акцентом дослідників і виробничих інженерів. Необхідний “пакет” на наступних узгоджених заходів:

1. укріплення діалогу з промисловістю;

2. поліпшення стратегічного планування, куди входить економічна оцінка планів та програм;

3. удосконалення управління та контроль за виробничим процесом;

4. попередження забруднення;

5. економічний аудит;

6. економічна оцінка та облік;

7. використання найкращих технологій;

8. застосування ринкових систем цін за використання природних ресурсів;

9. більш високі стандарти, які б гарантували, що економічний удар “продуктів на протязі” життєвого циклу буде мінімізованим;

10. підтримка добровільних домовлень та інших форм саморегулювання;

11. ефективне управління відходами;

12. утилізація відходів за допомогою першопочаткових виробників і імпортерів;

13. наукові дослідження по технології рециркулювання.

Коли розглядають цей пакет, важливу увагу приділяють позиції малих та середніх підприємств і питанням міжнародної конкурентоспроможності. Забруднення трапляється не тільки на великих підприємствах, а і на малих фабрикак, які також вносять свою частку у забруднення і накопичення відходів.

2.2.Енергетика

Енергетичний сектор продовжує знаходитися обличчям до обличчя з місцевими і регіональними екологічними проблемами, такими як підвищення кислотності. Хвилювання з приводу глобальних аспектів енергетичної політики і їх дія на навколишнє середовище росте. Глобальна проблема майбутнього буде складатися з того, що економічний зріст, ефективні і безпечні енергетичні постачання і чисте навколишнє середовище – це поєднані цілі.

Енергетична політика, таким чином, буде ключовим фактором в досягненні стабілізованого розвитку. Недавні проспекти ООН, які відносяться до світового населення, свідчать, що воно зросте від 5 млрд чоловік у 1990 р. до 10 мрлд. чоловік до 2050 р. Логічно сходячи з цього енергетичні проекти показують, що енергетичний попит збільшується від 9 млдр. Тон нафтового еквіваленту у 1990 році до 20 млрд. тон нафтового еквіваленту у 2050р. за умов мудрого сценарію або до 13 млрд. тон за умов сценарію високої енергоміскості.

Передбачене майбутнє енергетичне зростання, яке базується на мудрому сценарію, висуває на перше місто проблему безпеки енергетичних перевезень.

У 1990 році Комісія ЄС представила чотири сценарії впливу на енергетичний попит.

2.3.Пояснення сценаріїв та їх умов.

Сценарій 1. “Звичайне діло” з низьким економічним зростанням” і без великих економічних та енергетичних політичних ініціатив.

Сценарій 4.”Високі ціни” з таким ж економічним зростанням, як і сценарій 1, але з швидким зростанням енергетичної ефективності росту атомної енергії, заміна газу на вугілля, підвищення цін на енергію.

2.4.Транспорт

Сучасні тенденції на шляховому і повітряному транспорті призводять до перевантаження, забруднення, втрати часу, ушкодження здоров’я, небезпеки для життя та загальним економічним втратами.

Транспорт економічно нейтральний, але види транспорту мають різну ступінь впливу на навколишнє середовище. Викиди транспорту –шляхового і повітряного –це “дуже висока частка усіх викидів: більш ніж 90% усіх свинцевих викидів, більш ніж 50% всіх викидів NO, та більше 30% усіх повітряних органічних з’єднань. Крім цього транспортний сектор – зокрема шляховий і повітряний транспорт – роздивляються, як найбільш забруднюючи.

Необхідно скоротити вплив інфраструктурного розвитку на використання землі, знизити рух і перевантаження (особливо в урбанізованих районах), знизити ризик при перевезеннях небезпечних відходів.

Це забезпечує:

- поліпшена координація в плануванні і інвестуванні на транспортні інфраструктури;

- поліпшення конкурентоспроможного положення, екологічно чистих видів транспорту, таких як залізничний, внутрішній, морський і змішаний;

- розвиток міського транспорту, який дає пріоритет суспільному транспорту і зв’язкам між системами поїздок;

- продовження технічного поліпшення засобів руху і палива;

- заохочення більш екологічно раціонального використання приватних машин і заміна в правилах водіння і звичках, включаючи обмеження швидкості.

2.5.Сільське господарство

Сільське господарство разом з лісовим господарством займають більш 80% території. Традиційно фермер – це опікун грунту і сільської місцевості. Фермерська практика значно модернізувалася за останні 40 років.

Серед факторів, які вплинули на зміни:

Переїзд сільського населення у міста, зростаюча механізація, поліпшення транспорту, поліпшення якості зерна, захист урожаю та виведення нових порід тварин, міжнародна торгівля та конкуренція в продуктах харчування.

Одним з наслідків цього в деяких випадках є переексплуатація і деградація природних ресурсів: грунту, води і повітря.

При вирощуванні врожаю систематичне використання фабричних захисних продуктів приводить до відносного захисту його від паразитів.

В деяких районах велика кількість родючих земель загублюється кожний рік із-за ерозії, яка трапляється завдяки невірного управління землею. В тваринництві стає все більш важко працювати в наслідок захворюванням тварин. Відходи тварин створюють все більше проблем забруднення води і грунту. Очистка під пашню, осушення землі викликають виснаження землі та зменшення біологічного різноманіття. Надмірне використання азотних і фосфорних добрив викликають забруднення в багатьох річках та “квітіння” водорослей, порушення кисневого рівня води з драматичними наслідками для риби.

2.6.Лісове господарство

В більшості регіонів ліси – це не тільки визначальний фактор для навколишнього середовища з різноманітними екологічними суспільними функціями, а і сфера економічного значення.

Сьогодні десь 40% усіх лісів відчувають на собі різноманітні ступені хвороби. Вони викликані в основному підвищенням кислотності, ще 1% загальної лісової площі руйнується кожний рік внаслідок пожеж.

Задачі лісового господарства:

- захист лісів від пожеж та підвищеної кислотності опадів;

- підвищення продуктивності лісів;

- розвиток діяльності, яка пов’язана з лісами, особливо в сільськогосподарських районах;

- можливість лісонасаджень на сільськогосподарських землях.

2.7.Туризм

Туризм являє собою гарний приклад зв’язку, який існує між економічним розвитком і навколишнім середовищем, з усіма супутніми корисностями. Напруження і потенційні конфлікти, тиск на навколишнє середовище виникають внаслідок масового туризму, який стане значно більшим в майбутнє десятиріччя. Таким чином, необхідно розвивати національні і регіональні об’єднані плани по управлінню туризмом для лісових, для гірних та прибережних районів.

Елементи в цих стратегіях, які прямо залежать від взаємодії туризму і навколишнього середовища передбачають: контроль за використанням земель, встановленням правил по новим спорудам і боротьбу проти нелегального будування житла, управління в’їздом власного транспорту в туристичні регіони, суворе використання екологічних стандартів по шуму, питної води, води для купання, нормування рідкими відходами та викидами у повітря (враховуючи викиди в промислових зонах туристичних районів); розробку амортизованих зон навколо дуже еластичних районів і периферійну підготовка людей, які управляють туристичними регіонами.

2.8.Урбанізація

80% населення розвинутих держав проживає в міських центрах, де концентрується найбільша кількість проблем навколишнього середовища. Демографічні зміни несуть у собі критичні проблеми урбанізації. Дії по нормалізації екологічного стану в межах одного населеного пункту повинні проводити місцеві органи влади. Мета їх дій складається в переконанні підприємств та окремих людей в необхідності вирішувати проблеми екології вже сьогодні і знаходить засоби найбільш вигідні для цього. Транспорт, енергетика, промисловість та деякі аспекти туризму є галузями, які впливають на якість навколишнього середовища і є максимально зацікавленими в більш раціональному плануванні і експлуатації міських регіонів.

Можливі засоби вирішення проблем:

- планування використання міської і сільської землі;

- оптимізація розвитку промисловості;

- економія енергії;

- приділення більшої уваги  рівню викидів;

- раціоналізація міського транспорту;

- захист та розміщення історичних пам’яток міст;

-забезпеченість лісовими (зеленими) зонами.

У відповідності з розділеною відповідальністю реалізація цих засобів буде накладена на регіональну промисловість, бізнес, транспортні системи та безпосередньо на мешканців.

3.Вплив металургійного підприємства на навколишнє середовище

Сучасне металургійне виробництво має наступні основні переділи: виробництво окатишів та агломерату, коксохімічне, доменне, сталеварне і прокатне виробництво. В склад підприємств входять також феросплавельне, вогнетривке і літейне виробництво. Усі вони являють собою джерела забруднення атмосфери та водоймищ. Крім того металургійні підприємства займають великі виробничі площі, що передбачає відчуження земель.

Концентрація шкідливих речовин в повітрі і воді великих металургійних центрів значно перевищує норми. Всі металургійні переділи є джерелами забруднення пилом, оксидами вуглеця і сіркою. У доменному виробництві виділяються додатково сіро-водень і оксиди азоту у прокатному аерочастки отруєних розчинів, гази емульсій і оксиди азоту. Найбільша кількість викидів в коксохімічному виробництві. Тут крім перерахованих забруднювачей, можна відмітити піридинові основи, ароматичні вуглеводи, феноли, аміак, 3-4 бензопирен, синильну кислоту та ін.

На частку підприємств чорної металургії припадає 15-20% загальних забруднень атмосфери. В середньому на 1 млн. т річної продукції чорної металургії виділення пилу складає 350, оксиду вуглиця – 400, оксидів азоту – 42 тон на добу.

Чорна металургія являє собою один з найбільших споживачів води. Водопостачання її складає 12-15% загального споживання води промисловими підприємствами країни. На охолодження обладнання використовується 49% води, очистку газів і повітря – 26, гідротранспорт – 11, обробку металів – 12, інші процеси – 2% води. Безворотні втрати, пов’язані з випаровуванням і в системах зворотного водопостачання, з приготуванням хімічно очищеної води, з витратами в технологічних процесах, які складають 6-8%. Вода, яка залишається у вигляді стоків повертається до водоймищ “умовно-чистих” стоків (біля 60-70% стічних вод), які мають тільки підвищену температуру. Останні стічні води (30-40% забруднені різноманітними домішками, шкідливими сумішами. Найбільша кількість води використовується в прокатному доменному та сталеливарному виробництві. Усі стічні води забруднені зваженими частинами, які утворюються за умов очищення від пилу, золи та інших твердих матеріалів. Прокатне виробництво крім того є джерелом забруднення мастилами, емульсією та травильними розчинами.

Металургійні підприємства з більшою кількістю цехів і допоміжних служб займають до 1000 га. Площина землі порушеної гірськими роботами, зайнята відвалами складає величезні площі. На металургійних підприємствах виникають великі маси відходів, а утилізуються та обезводнюються тільки 34%. Виникаючи відходи – це лом, домений газ, коксовий газ.

Коксовий газ після очищення від пилу, смол, літучих речовин використовують як паливо.

4 Вплив енергетичного підприємства на навколишнє середовище

Взаємодія енергетичного підприємства з навколишнім середовищем відбувається на усіх стадіях добування і використання палива, переутворення і передачі енергії. Тепловою електростанцією активно споживається повітря. У результаті цього виникають продукти паління, які передають основну частину теплоти робочому типу енергетичного устаткування, частина теплоти розсіється в навколишньому середовищі, а частина разом з продуктами паління через трубу передається у атмосферу. Продукти паління, які потрапляють в атмосферу мають у собі оксиди азоту, вуглика, сірки, пари води і інші речовини у твердому, рідкому станах.

Зола і шлак, які видаляються з топки утворюють золошлаковідходи на поверхні літосфери.

Окрім конденсаторів та трубогенераторів споживачам охолоненої води  є маслоохолодувачі, системи зливу та інші довколишні системи, які виділяють сливи на поверхню води або гідросфер.

Одним з факторів дії вугільних АТЕС на навколишнє середовище є викиди системи складування палива його транспортування, золоочищення. При транспортуванні та складуванні можливе не тільки пилкове забруднення, а й виділення продуктів окислення палива.

Розповсюдження перелічених викидів у атмосферу залежить від рельєфу місцевості, швидкості вітру, перегріву їх по відношенню до температури навколишнього середовища фазового складу осадків і їх інтенсивності. Система охолодження конденсаторів ТЕС зволожує мікроклімат у районі станції, що веде до виникнення низької хмарності, туманів, зниження сонцевого освітлення викликають дощі, в зимовий час – ожеледицю. Взаємодія викидів і туманів призводить до виникнення стійких сильно забруднених дрібнодисперсної хмари – смога, найбільш щільного біля поверхні землі. Одним з видів впливу ТЕС на атмосферу є вибільне використання повітря, необхідного для спалення палива.

Взаємодія ТЕС з гідросферою характеризується в основному споживанням води системами технічного водопостачання, в тому разі безповерненим споживанням води.

Основними споживачами води на ТЕС та АЕС є конденсаторі турбін. Витрати води залежать від початкових і кінцевих параметрів пари і води системи технічного водопостачання.

При миті поверхні нагріву котлоагрегатів виникають розбавлені розчини соляної кислоти, аміаку, солей амонію , заліза і інших речовин.

Основними факторами дії ТЕС на гідросферу є викиди тепла, наслідками яких можуть бути: постійне, локальне підвищення температури у водоймищі, тимчасове підвищення температури, зміна умов водоставу, зимового гідрологічного режиму; зміна умов наводків; зміна розповсюдження опадів, випарування, туманів.

Поряд з порушенням мікроклімату теплові викиди призводять до зараження водойм водоростями, порушенню кисневого балансу, що складає загрозу для життя мешканців річок та озер.

Основними факторами дії ТЕС на літосферу є випадіння на її поверхню твердих частин і рідких розчинів – продуктів викидів у атмосферу, споживання ресурсів літосфери , в тому числі вирублення лісів, добування палива, виключення з сільськогосподарського обігу земель і луків під будівництво ТЕС та будівництво золовідвалів. Наслідком цих перетворень є зміна ландшафту та мікроклімату.

При нормальній експлуатації АЕС дають значно менше шкідливих випадів у атмосферу, ніж ТЕС, які працюють на органічному паливі. Так робота АЕС не впливає на склад кисню та вуглекислого газу у атмосфері, не змінює її хімічного стану. Основними факторами забруднення навколишнього середовища виступають радіоційні показники. Радіоактивність контура ядерного реактора обумовлена активізацією продукції корозії і проникнення продуктів ділення у теплоносії, а також наявність тритія.

Наведеної активності підлягають практично усі речовини, які взаємодіють з радіоактивними випромінюваннями.

Прямий вихід радіоактивних відходів ядерних реакцій у навколишнє середовище попереджується багатоступеневою системою радіаційного захисту.

Найбільшу небезпеку представляє аварії на АЕС та неконтрольоване розповсюдження радіації.

Друга проблема експлуатації АЕС – теплове забруднення. Основне тепловиділення АЕС у навколишнє середовище як і на ТЕС трапляється у конденсаторах паротурбінних установок. Проте великі питомі витрати пару у АЕС визначають і більші питомі витрати води. Викиди охолоджуючої води ядерних енергетичних устаткуваннях  виключає їх радіаційний вплив на водне середовище, в тому числі постачання радіонуклідів у гідросферу також неможливе.

Важливими особливостями дії АЕС на навколишнє середовище є переробка радиоактивних відходів, які виникають не тільки на АЕС, а й на усіх підприємствах паливного циклу, а також необхідність демонтажу та захоронення елементів обладнання, які мають радіоактивність.

ГЕС надає великий вплив на природне середовище, яке проявляється як у період будування так і при експлуатації. Споруда водосховищ перед плотиною ГЕС призводить до затоплення території. Зміна гідрологічного режиму і затоплення території викликає зміни гідрохімічного і гідробіологічного режимів водних мас. При інтенсивному випарюванні вологості з поверхні водосховищ можливі локальні зміни клімату: підвищення вологості повітря, виникнення туманів, посилення вітрів і т.п.

Споруди ГЕС істотно впливають на льодовий режим водних мас: на терміни льодоставу, товщину льодового покрову. При будуванні великих споруд водосховищ ГЕС складаються умови для розвитку сейсмічної активності, що обумовлено виникненням додаткового навантаження на земну кору та інтенсифікацією технологічних процесів.

5 Добування, транспортировка і переробка вугілля

Процес видобування вугілля супроводжується пиловими і газовими викидами. При підземному видобування вугілля основними джерелами забруднення атмосферного повітря є газо-полові викиди з гірських виробітків і газопилові виділення з породних відвалів. Видобування 2млрд.т вугілля супроводжується виділенням 27 млрд. м3 метану і 16,8 млрд. м3 двоокисі вуглецю. З підземних гірських виробітків шахт у атмосферу Землі щорічно поступає близько 0,2млн.т пилу.

В наслідок того, що при виробництві вибухових робіт у шахтах можливі пожежі метану і вугільної пилі, для припущення запалення газо-пило-повітряної суміші застосовують різноманітні засоби створення охоронного середовища: водорозмежувальні і форсуночні завіси, повітряно-механічну піну, заповнення  шпурів, розпилення порошкоутворенних інгібіторів і інше. Високими захисними засобами можуть бути водні форсуючи завіси.

Для створення необхідних умов праці на вугільних шахтах й  на розрізах особливу увагу необхідно приділити попередженню окислення і самозапаленню вугілля. Ендогенні пожежі, які виникають у підземних виробітках шахт, призводять до великих матеріальних витрат, виникненню небезпечних ситуацій для гірноробітників, витратами корисних копалин.

Істотними факторами забруднення атмосферного повітря є також виділення значної кількості пилі, газоутворювань, в тому числі отруєних продуктів і смогу з поверхні обвалів порід, що обумовлено ерозією окисленням і палінням в териконах породи, яка містить значну кількість вугілля.

Відкрита розробка вугілля супроводжується ще більш інтенсивним забрудненням навколишнього середовища. Воно виникає в результаті машинного руйнування пород, буріння пшал, транспортування вугілля, ерозії поверхні відвалів. Буріння веде до викидів пилу від 30 до 120 мг/с при пилопоглинанні та до 2200 мг/с без пилопоглинання. При технологічному вибусі в повітря викидається на значну висоту до 100-200 т пилу.

Для запобігання вказаних явищ у кар’єрах та на автомобільних дорогах втілюють спеціальні методи боротьби з пилом. При роботі екскаваторів, бульдозерів, скрепів, вантажних машин основним засобом пилоподавління є орошення. При роботі бурових верстатів, де широко використовуються пилопоглинаючи устаткування, використовують водоповітряні суміші. У зимовій час ( при температурі повітря -20С) використовують розчини солей хлоридів магнію, кальцію, натрію.

На автомобільних шляхах, розрізах і кар’єрах використовують зрошення водою або розчинами гігроскопічних солей, які покриті порошкоутворюючими, гранулірованими гігроскопічними солями і іншими пилозв’язуючими речовинами.

Досить значними є площі землі, яка відчужені від сільськогосподарського виробництва під террикони та відкриту розробку вугілля. Це потребує великих витрат на подальшу рекультивацію цих земель з метою повернення її у господарській обіг.

Транспортування вугілля, особливо по залізниці у відкритих вагонах, супроводжується втратами до 1.5% палива. Збитки значних запасів вугілля обумовлено великими труднощями, які пояснюються самозапаленням вугілля. Це вимагає втілення мір для ізолювання вугілля від проникнення повітря, виконання спеціальної технології, формування і розробки великих штабелів вугілля спеціальними механізмами створення контролю за якістю вугілля, що зберігається.

Приготування та паління паливного пилу у парогенераторах потребують рішення проблеми вибухонебезпечності, тому що ці вибухи призводять до тяжких аварій, іноді з нещасними випадками і руйнуванням обладнання. Ця задача вирішується за рахунок виготовлення корпусів обладнання, які витримують максимальний тиск вибуху, активного подавлення вибухів інгібіторами.

Ефективним засобом зниження цих втрат є комплексна переробка твердих видів палива: коксування кам’яного вугілля, полукоксування твердих видів, газофікація паливної сировини, гідрогенізація твердого палива, енерготехнологічна переробка палива. Однак нажаль, в теперішній час широко використовується лише коксування кам’яного вугілля і частково станцепереробка. Останні технології поки ще знаходяться на стадії експериментації, або досвідно-промислових випробувань та потребують рішення ще багатьох організаційних та економічних питань. Екологічний вплив ТЕС в значній мірі визначається якістю палива. Узагальнений показник шкідливості палива розраховується на тонну умовного палива, яке складається з показників шкідливості віддільних інгрідієтнів. Основна частка сумарної шкідливості приходяться на попіл на другому місті оксиди сірки, на третьому – оксиди азоту.

6. Повітряні лінії електропередачі

Для повітряних ліній електропередачі (ВП) на навколишнє середовище пов’язано з отчуждінням землі, скороченням сільськогосподарських, лісних і мисливських угіддя. ВП порушують спільності полей і кормових угідь, що сприяє зростання бур’янів, створюють перешкоди для обробки полів з повітря, застосуванням агротехніки. Особливо велику шкоду лінії наносять лісовим угіддям, так як просіки під трасами ліній повністю виводяться з господарського обігу, збільшується лісоповал (навколо трас ліній). Періодично (1 раз у 5 років) розчистка трас ліній механічним шляхом і за допомогою гербіцидів виводять із процесу виробництва окисленню у атмосфері Землі тисячі гектарів лісових угідь. Електричні поля під лініями викликають накопичення зарядів і підвищення потенціалу по відношенню до землі на ізольованих від землі істотах, в тому числі на тілі чоловіка, на взутті на тілі копитних тварин, на корпусах механізмів. Підвищений потенціал на тілі чоловіка і тварин призводить до виникнення розрядів  тіла на траву. Із-за мінімуму струму такі розряди не безпечні для організмів. Однак вони викликають неприємні відчуття та можуть стати наслідком травми вторинного характеру внаслідок втрати уваги, несподіваних рухів і т.п.

Система мір по зниженню шкоди від ВП, який складається з двох груп заходів.

1. Удосконалених конструкцій повітряних ліній електропередач з метою зменшення площі, відчуждених під траси ліній і з тідвищеннямїх пропускної здатності і обмеженості напруженість електричного поля під проводами ліній.

Для реалізації цих завдань можуть бути використані наступні технологічні рішення: зменшення межфазного віддалення за рахунок проведення заходів по зниженню розрахункової короткості перенапруження; примінення трасів біозахисту; перехід від традиційних до контактних ліній електропередач підвищеної пропускної здібності і зниження екологічного впливу і застосування комбінованих електропередач, виконані як богатоланцюгові електропередачі.

2. Раціональне використання трас ліній електропередач рекультивація та окультурювання земель, які відведені під трасу, з метою втягнення їх в сільськогосподарський обіг, передача використувачам під покоси для вирощування овочевих культур, під паркове господарство; передача земель для створення плантацій новорічних ялинок, використання технічних та плодово-ягідних культур, а також чагарників гілки, яких систематично підрізаються і використовуються як їжа для тварин, передача землі для будівництва ферм по розведенню курей та качок, кроликів, нутрій і т.п., передача землі під садове будівництво з додержуванням правил по спорудженню житлових споруд поблизу трас ВЛ.

Акустичний гомін, якій впливає на екологічний  стан на трасі повітряних ліній електропередач зверхвисокого напруження (ВЛСВН), є проявлення звукового ефекта і інтенсивної корони, особливо при дощі. В сучасний час у вітчизняній практиці проектування ліній електропередач застосовується допустимий рівень акустичного гоміна у погану погоду на протязі 100 м від проводів крайньої фази, дотримання якого перевіряється відповідними розрахунками ще на стадії проектування. При підвищені встановленої норми потребується коректировка параметрів дротів фази і їх розміщення в прсторі крім вказаних економічних засобів, ВЛ є також джерелом виникнення перешкод у високовольтних каналах зв’язку ВЛ.

7. Вплив машинобудівельного підприємства на навколишнє середовище

З великого обсягу промислових викидів, які попадають в навколишнє середовище на машинобудівельну промисловість приходиться лише незначна частка – 1-2%. Проте на машинобудівельних підприємствах є основні виробництва, які забезпечують технологічні процеси. Ці виробництва з високим рівнем забруднення навколишнього середовища. До них відносяться:

- внутрішньозаводське енергетичне виробництво і інші процеси, які пов’язані з горінням палива;

  •  литейне виробництво;
  •  металообробка конструкцій і деталей;
  •  зварююче виробництво;
  •  гальноване виробництво;
  •  лакофарбове виробництво;

По рівню забруднення навколишнього середовища райони гальванічних і фарбних цехів, як машинобудівельних в цілому, так і оборонних підприємств, які можна зіставити з такими могутніми джерелами економічної безпеки як хімічна промисловість, литейне виробництво, яке можна зрівняти з металургією; території заводських котельних – з районами ТЕЦ, які відносяться до числа основних забруднювачів.

Таким чином машинобудівельний комплекс в цілому і виробництво оборонних галузей промисловості, як його невіддільна складаюча є потенціальними забруднювачами навколишнього середовища:

  •  повітряного простору;
  •  поверхніх вододжерел (стічні води і т.п.);
  •  грунт (накопичення твердих відходів випади токсичних речовин і т.п.).

Галузі машинобудування по специфіці забруднення оточуючого середовища  можна розділити на дві групи: ресурсо і науково місткі. Гальванічне виробництво одно з найбільш великих джерел утворювання стічних вод в машинобудування. Особливими забруднювачами стічних вод є іони важких металів, неорганічних кислот та цианіди поверхньоактивні речовини.

Основними забруднювачами фарбувальних виробництв машинобудівних підприємств є лакофарбні матеріали та їх складаючи.

Найбільш економічно небезпечними забруднювачами, які утворюються у літейному виробництві є оксид і двооксид сірки і оксиди азоту, а також тверді речовини, які входять до складу литейних форм.

Основними забруднювачами обумовленими в процесі виробництва енергії з палива є двоокис сірки оксиди азоту, оксиди вуглероду.

Тверді відходи машинобудівного виробництва містять амортизаціоний брухт , стружку металів, деровини, пластмаси і т.п., шлаги і пил (відходи систем очищення повітря і інше).

На машинобудівельних підприємствах 55% амортизаційного бруду виникає від заміни технологічної оснастки і устаткувань.

Розміри відходів металу у виробництві залежать від кількості металів і сплавів, які потребують переробці і встановленню коефіцієнта відходів. В основному машинобудування утворюються відходи від виробництва прокату (відрізки, стружка, окалини та інше) і  виробництво лиття (литники, зєми, ліття і інше), а також механічної обробки.

На підприємствах машинобудування відходи складають 50% маси оброблених заготовок, а при листовому штампуванні втрати металу досягають 60%. Основними джерелами утворення відходів є металообробка (84%) та амортизаційний брухт (16%).

В невеликої кількості промислові відходи можуть містити у собі ртуть, яка вимита із устаткування, яке непридатне для експертування.

Проблема мінімізації екологічного пошкодження в умовах промислового виробництва і в тому разі у машинобудуванні  та війського-промислових галузях вирішується у двох напрямках за рахунок:

- збільшення ефективності існуючих методів очищення промислових викидів в навколишнє середовище (стічні води, відпрацьовані гази, дими і інші взважені частини), ліквідація переробки твердих відходів;

- впровадження нових альтернативних технологій (економічно чистих, безвідходних).

8. Методи знешкодження забруднювачів

Екологічна небезпека атмосфери, мінімізація викидів, забруднюючих речовин може бути забезпечена застосуванням методів знешкодження  забруднювачів або використанням безвідходних технологій. До цих  методів відносяться наступні:

1. Відстоювання. Засновано на розділенні системи повітря – тверді частки під впливом сили тяжіння. Пристосовується для відділення зважених грубо або мілкодісперсних доміщок. Метод використовується також для очищення стичних вод від часток.

2. Фільтрування. Засновано на розділенні системи газ-твердь і частки або газ – рідка фаза за допомогою порістості матеріалу (прості, тканеві, зернисті фільтри). Метод використовується також для очищення води від твердих і рідких забруднювачів.

3. Коагуляція. Процес оснований на розділені системи газ – тверді частки шляхом збільшення виділяючихся дисперсних забруднювачів і вилучення їх фізичним або механічними методами. В якості коагулянтів можуть бути солі заліза, алюмінія, магнія і т.п. Технологія очищення газів від твердих часток цим методом протікає по наступній схемі: газоповітряний потік, який містить тверді частки, надходить в смеситель, де взаємодіє з коагулянтом, далі суміш направляється на електрофільтри, де відбувається відділення збільшених частинок. Метод використовується також для очищення стічних вод від твердих і рідких мілко дисперсних часток.

4. Магнітний метод. Сутність методу в тому, що дисперсна система з певною швидкістю пропускається через апарат, в якому утворюється магнітне поле; під дією поля змінюється траєкторія руху часток і утворюють умови для їх відділення від середовища, що очищається. Застосовується також для очищення води від зваженних сумішів.

5. Ультрозвуковий метод. Оснований на діянні звукових коливань на дісперсні системи (дим, пил, туман і т.п.)внаслідок цього протікає швидка коагуляція аерозолей і взвішень з утворенням опадів. Застосовується для обробки стічних вод.

6. Адсорбація. Основана на поглинанні забруднюючих домішок адсорбентом, має широке розповсюдження для очищення газів (повітря). Найбільш ефективними адсорбентами є активоване вугілля. Широко застосовується в промисловості також і для регенерації розтворювачів, очищення стічних вод.

7. Абсорбація. Метод, заснований на поглинанні газів рідким поглинувачем. В промисловості широко застосується для очищення технологічних газів від кислих і інших продуктів, розділення газових сумішей.

8. Нейтралізація. Деструктивний метод переробки відходів. Він здійснюється зміщуванням лужнихі кислих потоків, фільтруванням кислих газів через нейтралізуючі матеріали, застосуванням нейтралізуючих реагентів, промиванням газів водяними нейтралізуючими розчиниками. Використовується також для обробки стічних вод (один з етапів комплексної переробки).

9. Відновлення. Метод оснований на відновленні неорганічних і органічних з’єднань їх валентності або структури. Наприклад, для очищення повітряного середовища від окису азота в промисловій практиці використовують в якості відновлювачів СН, СО, NH, Н, отримуючи продукти відновлення: азот, воду і вуглекислоту. Метод використовується також при очищенні сточних вод від нітроз’єднань.

10. Флотація. Заснована на утворенні комплексів "частка – повітряні бульки", які випливають і можуть бути віддалені у вигляді пінного шару з поверхні рідини; застосовується в основному для очищення сточних вод від нафти, жирів, нафтопродуктів.

11. Флокуляція. Процес агрегування взважених часток при доданні у воду високомолекулярних речовин (флокулянти), наприклад, неорганічні (кремнієва кислота), природні (крахмал, декстринта ін.), синтетичні органічні. В результаті утворюються очищена від зважених часток вода і опади, збираються на своїй поверхні органічні з’єднання.

12. Екстракція. Метод заснований на різноманітній розчинності вилучаємого хімічного з’єднання у воді і розчиннику, використаному в якості екстрагеніда. Очищення стічних вод екстракцією є багатостадійною: 1) змішання з екстрагентом; 2) розділення ектрагента рафинаду. 3) розділення вилучаємого з’єднання в екстрагенти; 4) виділення з рафинада шляхом десорбції газом або паром.

13. Десорбація. Заснована на видаленні органічних і неорганічних з’єднань через відкриту водну поверхню з використанням інертного газу або повітря.

14. Зворотній осмос і ультрофільтрування. Метод оснований на розділенні розчинів фільтруванням через мембрани з деаметром пор 1 н.м. (зворотній осмос) і 5-200 н.м. (ультрофільтрування. Ці мембрани пропускають молекули води і непроникаючі для гідротованих іонів або недиссоцированних з’єднань.

15. Іонний обмін. Метод оснований на злавлюванні катіонів і аніонів хімічних з’єднань природними матеріалами або синтетичними смолами з послідуючою регенерацією останніх і отриманням умовних продуктів. Для очищення стічних вод, як правило, застосовують штучні смоли, органічні каніони. Метод застосовується в основному для очищення стічних вод і також газів, не містячих зважених часток.

16. Перегонка і ректифікація. Метод заснований на розділенні і видаленні через відкриту рідку поверхню з’єднань, які мають різну температуру кипіння. Для очищення стічних вод застосовують просту перегонку з водяним паром, з інертним носієм, азеотропну перегонку, реактифікацію в присутності перегрітого пару азеотропну ректифікацію. Ці методи економічно доцільно використовуються для очищення невеликої кількості концентрованих стічних вод, забруднених цінними сумішами.

17. Концентрування. Метод оснований на розділенні розчинених у соді з’єднань шляхом змінення їх розчинності з зміненням температури або шляхом видалення частини, а іноді і всього обсягу води.

18. Метод утворення опадів. Очищення стічних вод даним методом заключається у сполученні катіона або аніона належащого вилученню в тяжкорозчиненні або слабодисційовані з’єднання. Визначення опадів досягається шляхом відстаювання, фільтрування і центри фігурування.

19. Окислення хімічними реагентами. Метод заснований на окисленні забруднювачів (присутніх в стічних водах) неорганічних і органічних з ціллю їх знешкодження. Використовується у сполученні з методами відстоювання, фільтрування іонообміну, сорбцію, біохімічним окисленням.

20. Електрохімічне очищення. Метод оснований на електролізі промислових стічних вод шляхом пропускання через них постійного електричного струму (анодне окислення, катодне відновлення, електроліз і ін.).

9. Класифікація аварій і катастроф

В сучасних умовах раптове виникнення надмірних ситуацій обумовлено в першу чергу палким зростанням промислового виробництва, втіленням в виробничу практику найновіших технологій, часто утворюючихся на процесах найвищого рівня ризику.

За кордоном при розгляданні промислових аварій і катастроф виділяють.

1. хімічні аварії, обумовлені виводом із-під контролю тих чи інших хімічних процесів;

2. пожари і вибухи, викликані внутрішніми факторами (порушення технологічних режимів виробництва, аварії в системах електро- і газопостачання);

3. зруйнування приміщень і споруд із-за дефектів проектування або будівництва, а також внаслідок пожеж, вибухів або діяння зовнішніх факторів (землетруси, урагани і ін.).

4. ядерні аварії на АЄС.

При аналізі масштабів аварій і катастроф техногенного типу, їх класифікації, оцінки рівня людських втрат і матеріальної шкоди виникають серйозні забруднення із-за відсутності загальної науково-обгрунтованої методики. Це обумовлено в першу чергу шарування вибору і визначення для різноманітних надзвичайних подій на виробництві головних аналізуючих даних, їх пріоритетності зіставлення і т.п.

Згідно одного з варіантів подібно оціночної методики для аварій, катастроф і стихійних лих пропонується прийняти за основу наступні показники:

1) число загинувших безпосередньо при катастрофі;

2) число загинувших в наступний період із-за травм, захворювань;

3) число травмованих (до рівня інвалідності);

4) загальне число травмованих;

5) характер нанесених морально-технічних травм;

6) порушення склавшегося рівня життя населення;

7) характер шкоди, нанесеного навколишньому середовищу;

8) фінансові втрати, пов’язані з втратою майна, матеріальних цінностей і ін.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16449. Транснациональная организованная преступность, дефиниции и реальность 1.41 MB
  Дальневосточный государственный университет Юридический институт Владивостокский Центр по изучению организованной преступности ТРАНСНАЦИОНАЛЬНАЯ ОРГАНИЗОВАННАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ Дефиниции и реальность Монография ...
16450. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. Учебное пособие 496 KB
  В. П. Емельянов ПРЕСТУПНОСТЬ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ С ПСИХИЧЕСКИМИ АНОМАЛИЯМИ Под редакцией профессора И. С. Ноя Предисловие Научное управление всеми сферами жизнедеятельности людей с каждым годом становится все более необходимым и возможным все более дей...
16451. Учение об объекте преступления. Учебное пособие 963 KB
  Монография посвящена проблеме направленности преступных посягательств. На основе критического анализа бытующих в уголовно-правовой науке воззрений обосновывается необходимость переосмысления ее понятийного аппарата, изменения традиционных представлений о преступлении и его объекте
16452. Римское частное право. Учебное пособие 2.34 MB
  РИМСКОЕ ЧАСТНОЕ ПРАВО Учебник Под редакцией профессора И.Б. Новицкого и профессора И.С. Перетерского ВВЕДЕНИЕ 1. Понятие и основные черты римского частного права 1. Историческое значение римского права. Настоящий учебник посвящен римскому частному пр
16453. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2.46 MB
  АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Академічний курс. Том 1 У першому в Україні академічному курсі з адміністративного права системно викладено фундаментальні основи української науки адміністративного права. Підручник грунтується на ключових ідеях проекту Концепції р...
16454. ЛОГІКА ЯК НАУКА: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 198.5 KB
  Тема 1. ЛОГІКА ЯК НАУКА: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ. 4 год. 1. Виникнення і генезис поняття логіки. 2. Логіка як наука: її предмет метод а також практичне значення її знань. 3. Історичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії логіка Давньої Греції. 4. Особлив
16455. МИСЛЕННЯ І МОВА 152 KB
  Тема 2: МИСЛЕННЯ І МОВА 1. Мислення міркування: визначення і осбливості. 2. Діяльність і мислення. 3. Структура мислення. 4. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. 5. Логічна форма міркування. 6. Види і типи мислення. 7. Особливості мислення ю...
16456. Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система 127.5 KB
  Тема 3: Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. 1. Семіотика як наука про знаки 2. Поняття про знак. Види позамовних знаків 3. Мовні знаки. Мова як знакова система. 4. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. 5. Виміри...
16457. МЕТОДОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ ФОРМАЛЬНОЇ ЛОГІКИ 95.5 KB
  Розділ III. МЕТОДОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ ФОРМАЛЬНОЇ ЛОГІКИ 1. Метод і методологія. 2. Логічні методи дослідження пізнання. 3. Метод формалізації 1. Метод і методологія. У практичній і теоретичній діяльності кожна людина використовує певні методи за допомогою яких в...