68574

Роль контролю, оцінювання та стимулювання навчальної діяльності у підвищенні її результативності та розвитку творчої активності учнів

Научная статья

Педагогика и дидактика

Мета: на основі узагальнення досвіду, вивчення психолого-педагогічної літератури виявити основні причини неуспішності школярів та способи вирішення даної проблеми; з’ясувати, як впливають умови уроку на створення комфортних умов для самореалізації та самовдосконалення особистості учня й забезпечення...

Украинкский

2014-09-23

217 KB

143 чел.

Кременчуцька загальноосвітня

школа І – ІІІ ступенів № 16

Кременчуцької міської ради

Полтавської області

Педагогічна рада

" Роль контролю, оцінювання та стимулювання  

навчальної діяльності

у підвищенні її результативності

та розвитку творчої активності учнів"

Кременчук, 2013

 

Мета: на основі узагальнення досвіду, вивчення психолого-педагогічної літератури виявити основні причини неуспішності школярів та способи вирішення даної проблеми; з’ясувати, як впливають умови уроку на створення комфортних умов для самореалізації та самовдосконалення особистості учня й забезпечення якості освітньої діяльності кожного учасника навчально-виховного процесу; порівняти основні результати з основними напрямками роботи; визначити способи розв'язання проблем педагогічної практики; розробити низку заходів з поліпшення навчально-виховного середовища;   проаналізувати роль міжпредметних зв’язків в підвищенні якості знань і практичних навичок учнів в процесі їх професійної підготовки, обмінятись досвідом реалізації міжпредметних зв’язків на уроках; активізувати діяльність колективу у використанні ролі контролю, оцінювання та стимулювання  навчальної діяльності  у підвищенні її результативності та розвитку творчої активності учнів, накреслити шляхи підвищення ефективності кожного уроку в контексті застосування  інноваційних технологій.

 Форма проведення: педрада-консиліум.

 Час і місце проведення: 04 листопада  2013 року, кабінет інформаційно-комунікаційних технологій.

План підготовки до педради

 Педагогічну раду готують ініціативні творчі групи у складі 3 – 5 осіб упродовж 1 – 1,5 місяців. Кожна група має свою дослідницьку програму, що складається з кількох етапів.

1. Відповідно до наказу по школі формуються групи, які можуть добре підготувати матеріали для педради на основі проведених досліджень.

До 10.10.13р. ЗНВР, практ. психолог

2. Відповідальний за педраду ЗНВР проводить зустрічі з кожним учасником творчих груп і визначає їхні обов’язки.

До 20.10.13р. ЗНВР

3. На загальних зборах творчих груп ЗНВР школи в загальних рисах пояснює завдання дослідження і кожна група отримує певний статус. Відтак на нараді перед усім педагогічним колективом оголошують склад груп для підготовки до педради, а також тему, мету, способи підготовки.

До 20.10.13р. ЗНВР

4. Інструктивно-методичний етап. Групи ознайомлюються з програмами дослідження, методами проведення, правилами оформлення довідки й способами викладу матеріалу на педагогічній раді.

До 25.10.13р. ЗНВР

5. Розробка низки питань дискусійного характеру.

До 25.10.13р. ЗВР

6. Підготовка викладки методичної літератури з метою висвітлення даної проблеми.

До 01.11.13р. Бібліотекар

7. Підготовка плану проведення та  проекту рішення педагогічної ради.

До 25.10.13р. ЗНВР

8. Розгляд питання про готовність проведення засідання педагогічної ради на оперативній нараді.

До 30.10.13р. Директор

НАКАЗ

07.10.2013 р.       № 262 о-д

Про створення творчих груп по підготовці

до засідання педради-консиліуму

«Роль контролю та стимулювання

навчальної діяльності у

підвищенні її результативності та

розвитку творчої  активності учнів»

На виконання стратегічних завдань, які випливають із  закону України «Про загальну середню освіту», Концепції профільного навчання, Указу Президента України  «Про невідкладні заходи щодо розвитку і функціонування освіти в Україні» та з метою створення комфортних умов для самореалізації та самовдосконалення особистості учня й забезпечення якості освітньої діяльності кожного учасника навчально-виховного процесу, активізації роботи педагогічних працівників на розв’язання вказаної вище проблеми, вивчення перспективного педагогічного досвіду, розвитку ініціативи і творчості вчителів, залучення вчителів до підготовки та якісного проведення педради,

НАКАЗУЮ:

 

1. Затвердити склад творчих груп для підготовки засідання педради:

1 група – «Роль любові і поваги до дитини в органічному поєднанні з вимогливістю до неї у процесі контролю та оцінювання знань. Доброзичливість і психолого-педагогічний такт у процесі контролю навчальної діяльності учнів» у складі Троцької В.К. (кер.), Клименко О.С.

2 група – «Дотримання принципу об’єктивності оцінювання. Здійснення індивідуального підходу до школярів у процесі контролю і стимулювання навчальної діяльності учнів.» у складі Лашко В.П. (кер.), Буданової Н.С.

3 група – «Роль та значення почуття відповідальності за виставлену оцінку. Причини формалізму в здійсненні контролю за навчальною діяльністю учнів.» у складі Тимошенко С.В. (кер.), Пасічнюк Л.С.

4 група – «Оцінювання вчителя. Від чого залежить його дієвість. Оцінювання як мотив у навчанні.» у складі Топко Н.В.(кер.), Гавриш Т.В.

2. Заступнику директора з навчально-виховної роботи Ванжулі Л.С.:

2.1. Надавати методичну допомогу з питань підготовки до засідання педради.

2.2. Підготувати із зазначеної проблеми презентацію та інформаційно-методичний вісник педради.

3. Практичному психологу Пронякіній О.І., керівникам творчих груп  до 25.10.13 р. провести анкетування вчителів «Рівень відповідальності учня». Узагальнені результати представити на засідання педагогічної ради № 9.

4. Керівникам творчих груп Троцькій В.К., ЛашкоВ.П., Тимошенко С.В., Топко Н.В. узагальнити результати проведення досліджень до 30.10.2013 р. та представити їх на засідання педагогічної ради № 9.

5. Бібліотекарю школи Волошиній А.М. підготувати виставку методичної, педагогічної літератури з даної проблеми.

6. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника директора з навчально-виховної роботи Ванжулу Л.С.

Директор школи    О.В.Довбня

План проведення педради

І. Протокольна частина

Порядок денний: «Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності у підвищенні її результативності та розвитку творчої  активності учнів»

Форма проведення: педрада-консиліум.

Регламент: 1,5-2 години.  Голосування

ІІ. Теоретична частина

Вправа "Очікування"

На великому аркуші посередині записуємо «успішність учнів», навколо записуємо без коментарів і зауважень ідеї вчителів. Обговорюємо та оцінюємо всі ідеї. Педагогічний колектив має дійти спільної думки, а саме: «Успішність - це ступінь засвоєння учнями знань, умінь і навичок».

Обговорення в загальному колі «Від кого залежить успішність учнів?»

Учителям пропонується висловитись на користь одного з тверджень:

  •  Успішність учнів залежить тільки від учителя.
  •  Успішність учнів залежить тільки від них.
  •  Успішність учнів залежить однаковою мірою від учителя та від них.

Кілька учасників коротко аргументують свою позицію.

Презентація «Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності у підвищенні її результативності тарозвитку творчої  активності учнів».

ЗНВР  Ванжула Л.С.

ІІІ. Практична частина

  •  Кожна група оголошує свою проблему, розповідає про її стан, способи вдосконалювання.
  •  Тих учасників педради, які не входять до творчих груп, на початку педради розподіляють на чотири групи: група підтримки, група критиків, проектно-аналітична і група експрес – інформації.

Їхні завдання певною мірою визначаються самою назвою. Учасники слухають виступи творчих груп, аналізують, оцінюють і висловлюють власну точку зору. Група експрес-інформації спостерігає за ходом педради і висловлює своє ставлення до подій у вигляді дружніх шаржів, частівок, гумористичних замальовок. Проектно-аналітична група готує проект рішення педради.

  •  Порядок проведення може бути різним, наприклад, надається слово кожній групі, а потім обговорюється проблема.
  •  Обговорення в загальному колі «Модель навчання, яка сприяє саморозвитку та високій успішності учнів»

Педколективу пропонується висловитися з таких питань:

  •  Проаналізувати задоволення потреб учнів при кожній моделі навчання (окремо з позицій «сильного» та «слабкого» учня).
  •  Проаналізувати задоволення потреб учителя при кожній моделі навчання (окремо з позицій «сильного» та «слабкого» вчителя).

Треба мати на увазі, що якщо найперша - фізіологічна потреба людини не задоволена, то вся решта не має значення! Людина є здатною до саморозвитку та самореалізації лише в тому випадку, якщо всі потреби, що знаходяться найнижче в піраміді, уже задоволені.

  •  Імітаційна гра «Яка відмінність між методом роботи та технологією навчання?»

На середину викликаємо 5-6 бажаючих, роздаємо їм паперові серветки. Ведучий повертається до учасників спиною та пропонує їм послідовно виконувати за його командою такі рухи:

  •  Скласти серветку навпіл і відірвати лівий кут.
  •  Скласти серветку навпіл і відірвати лівий кут.
  •  Скласти серветку навпіл і відірвати лівий кут.
  •  Скласти серветку навпіл і відірвати правий кут.
  •  Відірвати той кут, що вгорі.

Далі учасники розгортають свої серветки та показують результат своєї роботи. У кожного вийшла сніжинка. Ведучий просить оцінити свою роботу. Далі оголошує, що була проведена гра на імітацію навчального процесу. Учасники імітації повертаються на свої місця, і весь колектив пробує пояснити:

  •  Чому кожен отримав відмінний результат роботи?
  •  Як досягти того, щоб учні отримали результат, якого хотів учитель?

У процесі обговорення маємо дійти висновку, що сам процес навчання був побудований учителем неправильно:

1. Не визначено наперед мету уроку і його завдання - очікувані результати - конкретні знання, уміння та навички, які здобудуть учні у процесі роботи.

2. Метод пояснення (схема роботи) вчителя був не унаочнений, не пояснений детально, інструкція для виконання роботи була нечіткою та передбачала кілька варіантів, що призвели до різних результатів.

3. Учні не знали, як оцінити себе тому, що перед роботою не було визначено критеріїв оцінювання.

4. У кінці не було зазначено й обговорено, що саме вони робили і для чого, що було головним і чого конкретно учні навчилися.

ІV. Завершальна частина

Вправа “Очікування”

Підведення підсумків,  прийняття рекомендацій педради

ЗНВР Ванжула Л.С.

Матеріали педради

1.Інформаційне повідомлення ( презентація)

Протягом багатьох років у нашій школі була нормативною 5-бальна система оцінювання. Це стало настільки звичним, що серед напрямів професійної підготовки у педагогічних вузах, була відсутня дисципліна, що навчала б студентів виконувати оцінну діяльність, знати правові та відчувати етичні аспекти при виставленні учневі тієї чи іншої оцінки. Студенти ознайомлювалися тільки з нормативами оцінювання, які фіксують усереднені вимоги, не наповнені глибинним психологічним змістом.

Наукові пошуки, численні дорікання з боку практиків довели, що система критеріїв оцінювання, на яку спиралися вчителі при виведенні оцінок, є недосконалою. Багато учнівських відповідей можна оцінити і «п'ятіркою», і «четвіркою», і «трійкою».

Система підготовки педагогів багатьох країн включає як дуже важливу складову формування здатності до об'єктивного оцінювання учнів. Студенти навіть складають відповідні іспити: в присутності висококваліфікованих експертів вислуховують відповіді учнів або розглядають їхні роботи і виставляють оцінки. Потім результати їхнього оцінювання порівнюються з оцінками експертів. Якщо є суттєві розбіжності, іспит вважається нескладним.

На жаль, майбутні українські вчителі не вивчають у вузах такої важливої складової педагогічної діяльності, як оцінювання. Тому при оцінюванні учнівської діяльності у них постійно виникає ряд специфічних труднощів.

Питання оцінювання навчальної діяльності учнів у практиці роботи переважної більшості вчителів залишаються буденною справою, що зводиться до механічної роботи: сформулювати запитання або визначити інші види контрольних завдань з раніше опрацьованого учнями навчального матеріалу, отримати відповіді, певним чином оцінити їх — от і вся "процедура". Насправді ж процес контролю й оцінювання навчальної діяльності з психолого-педагогічного погляду є досить складним феноменом. Невипадково В.О. Сухомлинський писав: "Не можна допускати, щоб оцінювання знань виділялося з педагогічного процесу як щось відокремлене. Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємному довір'ї і доброзичливості. Якщо хочете, оцінка — це один з найтонших інструментів виховання. З того, як ставиться учень до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити безпомилковий висновок про те, як він ставиться до вчителя, наскільки вірить йому й поважає його".

РОЗДІЛ 1. КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

1.1 Суть контролю навчання як дидактичного поняття

Контроль, або перевірка результатів навчання, є обов'язковим компонентом процесу навчання. Він має місце на всіх етапах процесу навчання, але особливого значення набуває після вивчення якого-небудь розділу програми і завершення ступеня навчання. Суть перевірки результатів навчання полягає у виявленні рівня засвоєння знань учнями, який повинен відповідати освітньому стандарту з даної програми, даного предмету. Проте дидактичне поняття перевірки знань або контролю результатів навчання має значно більший обсяг в сучасній педагогіці. Контроль, перевірка результатів навчання трактується як педагогічна діагностика.

В зарубіжній педагогіці діагностика трактується як процес, в якому здійснюється визначення рівня засвоєння знань, умінь і навичок, а також і деяких аспектів розвитку й вихованості, обробка й аналіз отриманих знань, узагальнення та висновки про хід процесу навчання та про просування учнів на наступні сходинки навчання, висновки про ефективність роботи вчителів і всього освітнього закладу.

У вітчизняній педагогіці також мають місце подібні підходи до даного питання. Контроль навчання розглядається, з одного боку, як адміністративно-формальна процедура перевірки роботи вчителя та шкіл, як функція управління, результати якої і слугують для прийняття управлінських рішень. З іншого боку, контроль навчання маг вже вказані значення перевірки та оцінки знань учнів вчителем. Термін "педагогічна діагностика" у вітчизняній науці має обмежене використання і застосовується здебільшого до галузі виховання, де означає встановлення та аналіз рівня вихованості, що зближує його з психодіагностикою.

Найважливішими принципами діагностування і контролю успішності учнів є: об'єктивність, систематичність, наочність (гласність), диференційованість та індивідуальний характер, вимогливість учителя, єдність вимог та ін.

Об'єктивність полягає в науково обґрунтованому змісті діагностичних тестів (завдань, запитань), діагностичних процедур, рівному, дружньому ставленню педагога до всіх учнів, точному, адекватному встановленим критеріям оцінюванню знань учнів. Практично об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки співпадають незалежно від методів і засобів контролювання і педагогів, що здійснювали діагностування.

Вимога принципу систематичності полягає в необхідності здійснення діагностичного контролювання на всіх етапах дидактичного процесу - від початкового сприймання знань і до їх практичного використання. Систематичність полягає в тому, що регулярному діагностуванню піддаються всі учні з першого і до останнього дня перебування в навчальному закладі. Шкільний контроль необхідно здійснювати так часто, щоб надійно перевірити все те важливе, що необхідно знати і вміти учням. Принцип систематичності вимагає комплексного підходу до здійснення діагностування, при якому різноманітні форми, методи і засоби контролю, перевірки, оцінювання використовуються у тісному взаємозв'язку і єдності, підпорядковуючись одній меті. Такий підхід дозволяє уникнути універсальності окремих методів і засобів діагностування.

Принцип наочності (гласності) полягає в проведенні відкритих випробувань всіх учнів за одними й тими ж критеріями. Рейтинг кожного учня встановлюється в процесі діагностування, має наочний, порівнювальний характер. Принцип гласності означає також оголошення і мотивацію оцінок. Оцінка - це орієнтир, за яким учні визначають еталони вимог до них, а також об'єктивність педагога. Необхідною умовою реалізації принципу є оголошення результатів дидактичних зрізів, обговорення і аналіз їх за участю зацікавлених людей, складання перспективних планів ліквідації прогалин.

Різні учні працюють по-різному, мають неоднакові здібності. Значними відмінностями характеризується і робота вчителів. Все це обумовлює кращі чи гірші результати навчання. Тому повинна бути й більш-менш розгалуджена градація оцінок успішності. Іншими словами, потрібно, щоб оцінки були належною мірою диференційовані.

Діагностування повинно бути індивідуальним. Перевіряти треба знання, уміння і навички кожного учня. При перевірці треба враховувати індивідуальні особливості учнів: їхній темперамент, характер, здібності, нахили, інтереси, потреби, мотиви, особливості психічних функцій - мислення й мови, пам'яті, уваги, уявлення, емоцій, волі.

Вимогливість учителя до оцінювання роботи учня - обов'язкова умова високої якості навчання. Завищення оцінок, окозамилювання - велике зло. Лібералізм учителя неминуче завдає великої шкоди моральному вихованню учнів, породжує несерйозне, байдуже й безвідповідальне ставлення їх до навчання. Учні цінують і люблять вимогливих учителів (які не лише вимагають, а й добре навчають) і, навпаки не поважають учителів, які ставлять незаслужені оцінки.

Учитель повинен свідомо прагнути до об'єктивної і реальної оцінки виконаної учнем роботи.

У всіх загальноосвітніх школах навчальна успішність учнів оцінюється нині на основі "Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти". Порушення єдності вимог викликають непорозуміння між учителями, створюють ненормальні умови всієї навчально-виховної роботи.

Як складова частина процесу навчання контроль має освітню, виховну, розвивальну, діагностичну, стимулюючу, управлінську функції.

Освітня функція полягає в тому, що вчитель систематично стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє результати цієї діяльності і коригує її.

Виховна функція полягає в тому, що систематичний контроль і оцінка успішності сприяє вихованню в учнів свідомої дисципліни, наполегливості в роботі, працьовитості, почуття відповідальності, обов'язку залучення учнів до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповості, справедливості, колективізму, взаємоповаги.

Розвивальна функція передбачає, що обґрунтування оцінки вчителем самооцінки і взаємооцінки сприяє розвитку в учнів логічного мислення, зокрема, вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення абстрагування і конкретизації, класифікації і систематизації в процесі контролю розвивається пам'ять, удосконалюється мислительна діяльність, мова тощо.

Діагностична функція полягає в тому, що вчитель виявляє успіхи і недоліки в знаннях, уміннях і навичках, з'ясовує їх причини і визначає заходи для підвищення якості навчання, попередження і подолання неуспішності і другорічництва.

Стимулююча функція передбачає, що добре вмотивована і справедлива оцінка успішності учнів є важливим імпульсом (стимулом) в навчальній праці, який переростає в стійкий мотив обов'язку і відповідальності.

Управлінська функція полягає в тому, що на основі контролю вчитель одержує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного учня і це дозволяє йому правильно скоригувати роботу учня і власну діяльність - змінити методику викладання, удосконалити організацію навчання школярів.

Всі функції взаємопов'язані і мають комплексний характер.

За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю:

1) попередній, який здійснюється перед вивченням нового матеріалу і передбачає виявлення якості опорних знань, умінь і навичок з метою їх актуалізації і корекції, встановлення необхідних предметних і міжпредметних зв'язків;

2) побіжний (поточний) контроль, який здійснюється в процесі вивчення нового матеріалу і має своїм завданням виявити якість засвоєння учнями знань, умінь і навичок з метою їх корекції;

3) періодичний або тематичний, який здійснюється після вивчення розділів програми і має своїм завданням перевірку, оцінку і корекцію засвоєння певної системи знань, умінь і навичок;

4) підсумковий, який здійснюється наприкінці навчальної чверті з метою обліку успішності учнів за даний період;

5) заключний, який здійснюється наприкінці навчального року з метою обліку успішності кожного учня за рік. Особливо важливим видом контролю є екзамени (перевідні і випускні).

Обов'язковими видами оцінювання навчальних досягнень учнів є тематичне і підсумкове. Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є обов'язковим і основним, його результати відображаються у класному журналі.

Доцільність тематичного оцінювання зумовлена психологічними закономірностями засвоєння навчального матеріалу, які передбачають реалізацію його послідовних етапів, що не можна здійснити на одному уроці. З огляду на це поточне оцінювання на кожному уроці в традиційному розумінні (виставлення оцінок у класному журналі) не є обов'язковим, хоча й може здійснюватися за бажанням учителя чи з урахуванням особливостей того чи іншого предмета.

Крім того, таке оцінювання не узгоджується з індивідуальним для кожного учня темпом засвоєння навчального матеріалу, що нерідко спричиняє психологічний дискомфорт у навчанні значної частини школярів. Перед щоденною загрозою опитування і виставлення оцінки учень націлюється не стільки на осмислення, скільки на просте запам'ятовування навчального матеріалу. Тому поточне оцінювання у разі його застосування вчителем має відігравати допоміжну роль, виконуючи, зокрема, заохочувальну, стимулюючу та діагностично-коригуючу функції. Його результати не обов'язково відображаються в балах і фіксуються в журналі.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень учнів підлягають основні результати вивчення теми, що визначаються вчителем на основі вимог навчальної програми і мають бути відомі учням з самого початку їх вивчення, слугуючи орієнтиром у процесі роботи над темою.

Перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на оцінювання, якщо воно проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їх виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичного оцінювання.

Тематичне оцінювання може проводитися у різних формах. Головною умовою при їх виборі вчителем є забезпечення об'єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів. Кожну оцінку вчитель обов'язково повинен аргументовано умотивовувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).

Протягом вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити кілька проміжних оцінювань. І навпаки, якщо на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад, одну-дві навчальні години, об'єднувати їх для проведення тематичного оцінювання.

Перед учнями, які не засвоїли матеріал теми чи одержали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається необхідна допомога, визначається термін повторного тематичного оцінювання (за згодою з вчителем).

Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного опитування, а за рік на основі семестрових оцінок.

1.2 Методи і форми контролю

Методи контролю - це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес. Якщо розуміти контроль широко, як педагогічну діагностику, то методи перевірки можна розуміти ширше, як методи наукового дослідження педагогічного процесу. З цієї точки зору можна виділити методи шкільного контролю і методи наукової діагностики ("наукового контролю"). Більшість дидактів зосереджує свою увагу на перших методах шкільного контролю, тобто способах перевірки, які використовують вчителі. При цьому у дидактиці самі поняття «метод контролю» і «форми контролю» знань не мають чіткого окреслення.

Сучасна дидактика виділяє наступні методи контролю: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження. Окремі вчені виділяють також методи графічного контролю (Щукіна Г.І.), методи програмованого і лабораторного контролю (Бабанський Ю.К.), користування книгою, проблемні ситуації (В. Оконь). Охарактеризуємо основні методи і форми перевірки результатів навчання.

Методи усного контролю це бесіда, розповідь учня, роз'яснення, читання тексту, технологічної карти, схеми та ін. Основою усного контролю слугує монологічна відповідь учня (у підсумковому контролі це більш повний, системний виклад) або запитально-відповідна форма - бесіда, у якій вчитель ставить запитання і чекає відповіді учня. Усний контроль, як поточний, проводиться на кожному уроці в індивідуальній, фронтальній або комбінованій формі. На уроці і в лексиці вчителів це називається опитуванням. Досвідчені вчителі володіють різноманітними методами опитування, застосовують дидактичні картки, ігри, технічні засоби.

В. Шаталов увів відповідь учнів на магнітофон з наступним прослуховуванням і оцінкою вчителя. Індивідуальне опитування учнів дозволяє вчителю отримати більш повні й точні дані про рівень засвоєння, однак, воно залишає пасивними на уроці інших учнів, що потребує від учителя вирішення проблеми їх зайнятості під час опитування. Фронтальне опитування стосується всіх учнів, але не дає достатнього уявлення про рівень засвоєння.

Залік і усний екзамен (ДПА) є найбільш активною перевіркою знань за визначений період навчання. Екзамен, як спосіб перевірки знань, викликає неоднозначну оцінку як педагогів, так і учнів. Відмічаються два головних недоліки екзамену з традиційним вибором екзаменаційних білетів учнями. У "витягуванні" вдалого/невдалого білета є елемент випадковості ("екзамен-лотерея"). Поправити цей недолік можна за рахунок додаткових запитань до екзаменуючого. Крім цього у вітчизняних школах у наш час за бажанням учнів використовується екзамен не лише за білетами, але й за рефератами, написаними до екзамену, а також вільна бесіда по всьому курсу. Друге - екзамен є, до певної міри, стресовою ситуацією для того, хто його складає, часто блокує інтелектуальні можливості особистості. Це так. Однак, людина все життя у процесі своєї діяльності піддається перевірці та оцінці, тому й учні повинні бути готові до контролю і сприймати ситуацію екзамену як стандартну. Тож екзамен залишається ефективною формою перевірки знань, умінь, розвитку мислення, сформованості поглядів, відношень, оцінок.

Письмовий контроль (контрольна робота, твір, диктант, реферат) забезпечує глибоку і всебічну перевірку засвоєння, оскільки вимагає комплексу знань і умінь учня. У письмовій роботі учневі необхідно показати і теоретичні знання, і вміння застосовувати їх для розв'язування конкретних задач, проблем, крім того, виявляється ступінь оволодіння письмовою мовою, уміння логічно, адекватно проблемі складати свій текст, давати оцінку твору, експерименту, проблемі.

Виконання практичних робіт можна вважати ефективним, але нечасто використовуваним способом перевірки результатів навчання. Мається на увазі проведення учнем лабораторних дослідів, створення виробів та ін. Вже з цього переліку видно, що вказаний метод більш підходить до професійної школи: технічної, медичної, педагогічної освіти. В педвузі, однак, екзамен з виконанням практичного завдання велика рідкість у зв'язку зі специфікою предмету. В умовах екзаменаційної аудиторії педінституту можлива здебільшого ситуаційна рольова гра, імітація.

При поточному контролі знань у школі вчителем широко використовується спостереження, систематичне вивчення учнів у процесі навчання, виявлення багатьох показників, проявів поведінки, що свідчать про сформованість знань, умінь та інших результатів навчання. Вчитель практично спостерігає за учнем завжди, в багатьох ситуаціях. Ситуація поточної та періодичної перевірки знань дозволяє вчителю отримати достатньо повні дані про учня: і рівень його знань, умінь з предмету, і ставлення до навчання, ступінь його пізнавальної активності, свідомості, і вміння мислити, розв'язувати самостійно різноманітні завдання. Результати спостережень не фіксуються в офіційних документах, але враховуються вчителем для коректування навчання, в загальній підсумковій оцінці учня, для своєчасного виявлення неуспішності.

Дидактичні тести є порівняно новим методом (засобом) перевірки результатів навчання. Дидактичний тест (тест досягнень) це набір стандартизованих завдань з визначеного матеріалу, який встановлює ступінь засвоєння його учнями. Перші їх зразки з'явилися наприкінці XIX століття. Перевага тестів у їх об'єктивності, тобто незалежності перевірки та оцінки знань від учителя. Однак, до тесту наука пред'являє високі вимоги, розглядаючи його як вимірювальний прилад. З цієї точки зору розробка тестів - справа спеціалістів. Необхідно, щоб тест відповідав наступним вимогам: надійність, об’єктивність, валідність.

Надійність тесту означає, що він показує ті ж результати неодноразово, в схожих умовах. Валідність означає, що тест виявляє і вимірює рівень засвоєння саме тих знань, які хоче виміряти розробник тесту. Зрозуміло, що створення такого приладу вимагає спеціальних знань та часу. Вчителі повинні отримати готові тести, що має місце в СШЛ, Англії, Канаді, менше - в інших країнах. Однак, деякі вчителі створюють тести для своїх конкретних завдань та класів, вони мають назву неформальних тестів.

Тести розрізняються також за видами завдань навчання. Є чотири таксономічні категорії завдань освіти і відповідні їм тести. Перший тип тестів перевіряє знання фактів, понять, законів, теорій - всіх відомостей, які вимагають запам'ятовування і відтворення. Тут вимагаються репродуктивні відповіді. Другий тип тестів дає змогу перевірити вміння виконувати розумові операції на основі отриманих знань. Переважно - це розв'язування типових задач. Третій тип завдань передбачає перевірку умінь давати самостійну критичну оцінку вивченого. А четверта категорія завдань виділяє ті з них, які перевіряють уміння вирішувати нові конкретні ситуації на основі отриманих відомостей.

 

1.3 Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

у системі загальної середньої освіти

Під оцінкою знань, умінь та навичок дидактика розуміє процес порівняння досягнутого учнями рівня володіння ними з еталонними вимогами, описаними в навчальній програмі. Як процес, оцінка знань, умінь та навичок реалізується в ході контролю (перевірки) останніх. Умовним відображенням оцінки є відмітка, яка виражається в балах. У вітчизняній дидактиці до 2000 року була прийнята 4-х бальна система відміток: «5» - володіє у повній мірі (відмінно); «4» - володіє достатньо (добре); «3» - володіє недостатньо (задовільно); «2» - не володіє (незадовільно).

Наведена шкала, однак, не може дати об'єктивних результатів оцінки практичної педагогічної діяльності без достатньо чіткого уявлення педагога про оцінювані показники володіння знаннями, уміннями та навичками. У сучасній дидактиці існують різні підходи до конструювання таких показників, орієнтованих на завдання навчання різних навчальних предметів, що спричиняє значні ускладнення в їх осмисленні як педагогом, так і учнем і, як наслідок, до формального використання на шкоду об'єктивності оцінки.

В останні роки в дидактиці формується загально-дидактичний рівень осмислення показників навчання школярів, причому показники знань описуються через володіння їх елементами, що виражаються у виконанні учнями інтелектуальних операцій, які піддаються об'єктивному вимірюванню. Узагальнена система надпредметних показників навчання може бути представлена наступним чином. Вище відзначені підходи в певній мірі реалізовані у «Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти», в яких відзначається: реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій.

Відповідно до цього змінюються і підходи до оцінювання навчальних досягнень школярів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетенції.

Компетенція - загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, що набуті завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є:

- соціальні, пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

- полікультурні, що стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їх мови, релігії, культури тощо;

- комунікативні, що передбачають опанування важливим у роботі й суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

- інформаційні, що зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві й передбачають оволодіння інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

- саморозвитку та самоосвіти, що пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

- компетенції, що реалізуються у прагненні й здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

Компетенції є інтегрованим результатом навчальної діяльності учнів і формуються передусім на основі опанування змісту загальної середньої освіти. Виявити рівень такого опанування покликане оцінювання. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

  •  якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
  •  ступінь сформованості загально навчальних і предметних умінь та навичок;
  •  рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
  •  досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми);
  •  самостійність оцінних суджень.

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень вказані орієнтири покладено в основу виділених чотирьох рівнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

У загально-дидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:

перший рівень - початковий (відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення);

другий рівень - середній (учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності);

третій рівень - достатній (учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки; відповідь учня повна, правильна, логічна, обгрунтована, хоча їй і бракує власних суджень; він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності);

четвертий рівень - високий (знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними, учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію).

Отже, оцінка знань це процес визначення рівня засвоєння і є однією з фундаментальних і важко розв'язуваних проблем дидактики проблемою педагогічних вимірювань. Визначення та оцінка успіхів у навчанні вимагає аналізу питання про те, що підлягає оцінці (про це було сказано вище), а також питання про критерії, показники, шкали і одиниці вимірювання і, нарешті, питання про інструменти, прилади вимірювання. Всі ці поняття поки що слабо розроблені в дидактиці, особливо у вітчизняній, оскільки традиційно до початку XX століття, і в більшості країн до цього часу, оцінка шкільних досягнень здійснювалась і здійснюється вчителем. Кожний екзаменатор вирішує, наскільки рівень знань учня відповідає вимогам програми, користуючись при цьому критеріями, хоч і рекомендованими методикою з предмету, але надто скоректованими суб'єктивними уявленнями екзаменатора про необхідну якість знань.

Найважливіший недолік експертної оцінки суб'єктивізм. Дослідження показують велику розбіжність в оцінках, поставлених різними вчителями за одну й ту ж відповідь. Таким чином, експертна оцінка є неточною. Та й сама шкала вимірювань, умовно числовий бал теж дає загальне уявлення про рівень знань. Бал-відмітка має в собі дуже мало відомостей про якість навчального процесу і не дає інформації також для його удосконалення. Але у зв'язку із зручністю використання, така процедура оцінки та виставлення відмітки має широке розповсюдження.

Оскільки існуючі системи оцінок в повній мірі не задовольняють вчених і практиків, то постійно здійснюється пошук інших систем оцінювання.

Так, Ш. Амонашвілі вивчав питання про словесну оцінку знань учнів і запропонував методичні рекомендації по словесній характеристиці знань у початковій школі. У країнах Європи та Америки є численні спроби відійти від цифрової, символьної системи. У Німеччині проводився експеримент щодо введення діагностичних листів, у яких давалися словесні оцінки знань учнів, мотивів навчання, розвитку мислення, показник при вивченні шкільного предмету та окремих його тем. Вони фіксувалися в спеціальних таблицях. В Англії існують так звані "профілі" - тест і результати, зведені в таблицю-матрицю. При цьому описання результатів навчання розраховано не тільки на спеціалістів, але й на розуміння батьків та учнів. У Німеччині була також спроба застосувати для характеристики шкільних успіхів табель-повідомлення, у якому виділені наступні параметри:

  •  поведінка учня по відношенню до вчителя, однокласників;
  •  поведінка учня під час праці;
  •  особливі інтереси, здібності, навички;
  •  рівень успішності і дійсні можливості учня з різних предметів.

Як бачимо, педагогіка здійснює активні спроби вирішити проблему об'єктивного контролю та оцінки знань, але при цьому наштовхується на ряд труднощів, у тому числі організаційних та психологічних. Справа в тому, що вчителі без задоволення сприймають нововведення контролю результатів навчання, оскільки від них вимагається зусилля зрозуміти нові системи та витрати часу на їх освоєння і застосування.

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З ПРОБЛЕМИ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

12-бальна система побудована за принципами обліку особистих досягнень учнів початкового, середнього, достатнього і високого рівнів можливостей, коли аналізу підлягають:

- характеристики відповіді учня: елементарна, неповна, повна, доведена, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, осмислення, повнота;

- ступінь сформованості загально-навчальних і предметних умінь і навичок;

- рівень оволодіння розумовими операціями: уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

- ступінь самостійності учнів у навчальній діяльності;

- досвід творчої діяльності (уміння виявляти, розв'язувати проблему);

- самостійність оціночних суджень.

Сутність особистісно орієнтованого уроку полягає в активній позиції учнів на кожному етапі уроку: орієнтацій-но-цільовому (мотиваційному), проектування майбутньої діяльності, організації, реалізації і контрольно-оціночному етапах. Ця позиція дає змогу учневі проявити свої особистісні якості, знання та вміння, а вчителеві - висловити своє позитивне ставлення до успіху школяра (механізми цінування), виставити оцінку, поурочний бал (критерії оцінювання) не тільки результату, а й процесу освітньої діяльності учня.

Цінування - це щире вираження своєї радості стосовно досягнень, учня. Ми цінимо: компетентність (здатність застосувати знання, уміння та навички для досягнення мети), особистісні якості (цілеспрямованість, оригінальність, акуратність, самостійність).

При цьому вчитель використовує вербальні (вираження свого позитивного ставлення словами) і невербальні (міміка, жести) прийоми.

Особливе значення використання прийомів цінування має для вчителів початкових класів, зокрема перших, де застосовується безоціночний метод навчання учнів. Тут дуже важливо:

- заохочувати дітей на виду у всього класу. Вміти знайти у відповідях кожного учня щось особливе;

- створювати обстановку успіху, вчити радіти перемогам інших і підбадьорювати тих, хто програв;

- закінчуючи урок, не пропустити випадку, щоб перед класом підбадьорити тих, хто ще не впевнений у собі, малоактивний;

- треба бути дуже тактовним щодо відстаючих дітей; ніколи їх не сварити в присутності класу, краще похвалити при всіх, навіть за найнезначніші досягнення;

- необхідно показати дитині, що вона може навчатися не гірше від інших..

Учитель повинен знати і вільно володіти критеріями оцінювання з предметів і донести ці критерії до відома учнів. Але на практиці ми ще зустрілися з проблемою, коли вчитель, який прекрасно знає предмет, добре володіє методикою його викладання, а оціночна база його низька: оцінки повідомляються наприкінці уроку, як правило, оголошуються вони за дзвоником і звичайно без коментарів. В аргументації оцінок мають потребу всі учні, особливо дуже ранимі, сором'язливі, чуйні - їх травмує будь-яка несправедливість і конфліктні діти, що ведуть себе демонстративно, навіть агресивно. Багато вчителів нашої школи перед подачею робіт на перевірку пропонують учням поставити оцінки самим собі. Це допомагає зрозуміти учительські критерії і критично поглянути на власну діяльність. Використовується взаємоперевірка робіт, практикуються рецензування та оцінка самими учнями усних відповідей. Уміння перевіряти себе і товариша, зрозуміти причини, з яких виставлена та чи інша оцінка, важливо, і його треба розвивати кожного разу, коли є можливість.

При перевірці знань учитель повинен повідомляти учням:

- форми контрольно-оціночної діяльності на уроці (усна, письмова, комбінована, за картинками та ін.);

- зміст контрольно-оціночної діяльності: (за якою темою проводиться контроль);

- критерії і показники оцінювання.

Основними проблемами, з якими зіткнувся колектив учителів школи в реалізації оцінювання навчальних досягнень учнів є: мотивація, спільна постановка цілей і планування майбутньої діяльності, цінування і оцінювання навчальних досягнень учнів.

Добираючи навчальний матеріал, дуже важливо учителеві обрати методичні прийоми у вивченні програмного матеріалу. При цьому варто керуватись порадою. «Викладання є мистецтво, а не ремесло - в цьому корінь учительської справи». Перепробувати десять методів і обрати свій, переглянути десять підручників і не триматися ні одного неухильно - ось єдино можливий шлях живого викладання. Вічно винаходити, вимагати, удосконалюватись, аби розвинути в учнів інтерес до свого предмета.

Пам'ятка для вчителя:

1. Учень активно залучається в процес самостійного пошуку і «відкриття» нових знань, вирішує питання проблемного характеру.

2. Навчальний труд, як і будь-який інший, цікавий тоді, коли він різноманітний.

3. Одноманітна інформація і одноманітні способи дій дуже швидко викликають нудьгу.

4. Учень повинен розуміти важливість, потребу вивчення предмета в цілому і окремих його розділів.

5. Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший.

6. Чим частіше перевіряється й оцінюється робота учня на уроці, тим цікавіше йому працювати.

У школі багато талановитих учителів, вони пропонують учням для розв'язання проблемні ситуації, вважають недоцільним примушувати школярів механічно запам'ятовувати формули, численні дати й імена, сотні правил, які перевантажують пам'ять і навряд чи знадобляться в реальному житті, вчать дітей знаходити і використовувати необхідну їм інформацію.

Так, на уроці в першому класі вчителька, розповідаючи про різні дерева і кущі, могла дати дітям готові відомості (у дерева є один головний стовбур, від якого відходять гілки, а в куща головного стовбура немає, із землі одразу росте багато гілок), але вона ставить перед ними пізнавальну задачу: порівняти дерева і кущі, що показані на картині, і визначити, чим дерево відрізняється від куща. В першому випадку діти запам'ятовують матеріал, а в другому - шукають відповідь.

Дуже важливо розвивати в учнів інтерес до навчального матеріалу; учень повинен розуміти важливість і потрібність матеріалу уроку чи теми йому особисто. З цією метою необхідна з боку вчителя мотивація майбутньої навчальної діяльності.

У результаті цілеспрямованості методичної роботи з педколективом упродовж п'яти років учителі школи оволоділи прийомами мотивації навчальної діяльності, колективного планування навчальної роботи. Разом з тим аналіз результатів внутрішкільного контролю, відвідування уроків, співбесід з вчителями-предметниками, анкетування учнів 9-11-х класів показали, що цінування і оцінювання навчальних досягнень учнів залишається проблемою для більшості вчителів школи.

Вищезазначені питання вивчалися на засіданнях МО, ТГ, проводились методичні дні, на яких педагоги ділились досвідом роботи з проблеми, що вивчається, були проаналізовані відкриті уроки вчителями і як результат відбулася педрада на тему: «Роль контролю, оцінювання та стимулювання  навчальної діяльності у підвищенні її результативності та розвитку творчої активності учнів».

В учня повинна також бути можливість вибору змісту і форм контролю, він має брати участь у контрольно-оціночній діяльності (самооцінка, взаємооцінка). Опорою для формування в школярів самооцінки є оціночна діяльність педагога і колективні оцінки. Час від часу той чи інший школяр може виступити в класі з аналізом своїх знань, умінь і навичок у тій чи іншій галузі.

Використовуючи різні форми контрольно-оціночної діяльності, вчитель зобов'язаний враховувати психологічні та індивідуальні особливості учнів. Незадовільна психологічна обстановка опитування може призвести до повного провалу навіть добре підготовленого учня, частковий же провал у цих випадках стає, на жаль, звичайним явищем.

Будь-який учень, коли відповідає, хвилюється: один більше, інший - менше. Абсолютно байдужих не буває. І ось нерідко досить дрібниці для того, щоб учень бадьоро, зі знанням справи почав викладати матеріал чи запнувся, заплутався і... безнадійно замовкнув. Учень чомусь не почув запитання чи не зрозумів його.

Є діти з дефектами мови. Таким особливо важко. Вони соромляться свого недоліку, і досить найменшої посмішки друзів, щоб віднести її на свій рахунок і замовкнути. Є діти, котрі здатні відповідати миттєво, але дуже багато і таких, котрим передусім треба зібратися з думками (повільно мислячі). І якщо вчитель почне підганяти, то повний чи частковий провал учня забезпечений.

Отже, учитель зобов'язаний створювати таку психологічну обстановку опитування, при якій учень, що відповідає, буде почувати себе абсолютно спокійно. Тільки в атмосфері доброзичливості, поваги, довір'я, співпереживання учень охоче і легко приймає навчально-пізнавальну задачу. Учитель повинен уміти співпрацювати і радитися з товаришами. Співробітництво педагога і учня - це об'єднання їхніх інтересів і зусиль у вирішенні навчально-пізнавальних задач. Важливо систематично доводити школярам, що вони здібні. Впевненість педагога в можливостях учнів сприяє тому, що діти зосереджують всі свої зусилля на досягненні успіху. Учитель повинен учити учнів способам самоконтролю, самооцінки, саморегуляції навчально-пізнавальної діяльності.

Ми повинні так організування навчально-пізнавальну діяльність учнів, щоб вони впевнено набирали потрібні бали під час здачі ЗНО.

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ ПОЗИЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ОЦІНЮВАННЯ

Якщо звернутися до досвіду освітніх систем більшості розвинутих і постсоціалістичних країн щодо системи випускних - вступних екзаменів, можна стверджувати: інструментом об'єктивного оцінювання є саме зовнішнє тестування.

За даними міжнародного дослідження природничо-математичної освіти ТІМ35-К, більшість країн проводять державні екзамени шляхом зовнішнього тестування. Подвійну функцію - випускних за курс середньої школи й одночасно вступних, результат яких враховує вищий навчальний заклад, - іспити виконують у 16 країнах, зокрема в Австралії, Англії, Болгарії, Італії, Словенії, Угорщині, Фінляндії. До них можна додати Німеччину і Францію, в яких результати випускних екзаменів також є підставою для вступу до університету.

На сьогоднішній день на Україні запроваджено систему зовнішнього оцінювання (з 2007 року, є як потреба, так і соціальна готовність до його запровадження). Зазначена проблема потребує детального аналізу та прорахунку всіх можливих позитивів і негативів. Оскільки ця проблема не нова в світі, це може бути зроблено з урахуванням зарубіжного досвіду.

Пригадую свій усний іспит з математики при вступі до ВНЗ.

З двома питаннями я швидко впоралася, а на третє мені попалося рівняння з параметром. Я його розв’язати повністю не змогла: дослідження провела, а висновків не зробила.

Пригадую, як екзаменатори сперечалися: один був готовий судити за "всією суворістю", а другий його вмовляв: ну давайте поставимо п'ятірку, - і вона пройде за конкурсом як медалістка! Суворий екзаменатор був непохитним і "вліпив" мені "трояк", бо сказав колезі, що сьогодні вже дуже багато поставили п’ятірок і четвірок.

Уже коли я вступила до інституту, у викладача, який колись мене "зарізав", я спитала: «Чому так?». Він тільки сумно посміхнувся… До чого я веду?

До того, що будь який іспит - він суб’єктивний. Ми вже мали схожий експеримент у 2006-2007 роках, коли тестування доповнювалося екзаменами, й іспит був фільтром для вступу в ручному режимі. Тоді 70% абітурієнтів визнавали, що стикалися з корупційними діями при вступі.

Експерти погоджуються: певні недоліки в системі ЗНО є. Але їх можна виправити. Не треба винаходити велосипед, а просто врахувати досвід зарубіжних країн. "ЗНО виправдало себе як об’єктивний інструментарій, на якому можна побудувати вступну кампанію, - каже Ліля Гриневич, голова правління МБО «Центр тестових технологій та моніторингу якості освіти». - Але проведене нами дослідження показало і деякі недоліки ЗНО, які треба виправити. Сьогодні ми чуємо: давайте їх виправимо шляхом повернення у виші вступних іспитів. У 2002 році, коли було ініційовано розробку ЗНО в Україні, на запитання «Чи вважаєте ви систему вступних іспитів до вишів прозорою й об’єктивною?» 63% молодих людей сказали «ні» й лише 21% - «так», а ще 16% не змогли визначитися. Тому додавання вступних іспитів до ЗНО - це повернення в минуле. А нам потрібно йти вперед. І ми можемо йти тими шляхами, які вже давно «протоптані» у світі".

Під час минулої вступної кампанії одним із недоліків ЗНО ректори ВНЗ називали мені неможливість визначити мотивацію абітурієнта, а отже, відібрати «свого» студента. Леся Оробець побоюється, що «талановитий учень із сільської школи з худим батьківським гаманцем» «своїм» у такому випадку ніколи не стане.

«Справді, сьогодні основний аргумент ВНЗ - ми не можемо сформувати «нашого, власного, специфічного" студента, - продовжує Лілія Гриневич. - Але не треба його відбирати шляхом повернення вступних іспитів, які часто відбуваються в режимі ручного керування. Як тут бути? Ми даємо конкретні пропозиції. Перше: треба ввести систему коефіцієнтів, які розробляє виш щодо іспитів. Наводжу приклад: технічний ВНЗ, для нього важливішим є результат тестування з фізики, а не з мови. Якщо ми накладаємо коефіцієнт 0,5 на українську і залишаємо фізику з коефіцієнтом 1, ми визначаємо, що важливіше для цього вишу. У медичному ВНЗ найважливіше, можливо, щоб сюди потрапили люди, мотивовані до цієї праці. Наприклад, які мають певний досвід роботи в медичних закладах. І за це теж можна плюсувати додаткові бали. Але базовим на 80% має бути результат неупередженого зовнішнього оцінювання».

У 2010 р. уперше тестування відбулося стовідсотково державною мовою. Новий уряд побачив у цьому порушення прав нацменшин і пропонує дозволити обирати мову тестів. "Що є під цією вершиною айсберга? Тести треба перекласти, - каже Леся Оробець. - Фізично ми ще можемо це зробити, але переклад їх на п’ять мов - це неминуче джерело витоку інформації. Де гарантія, що завтра тести не буде опубліковано в інтернеті? І чи зможемо ми провести належним чином перереєстрацію учасників ЗНО? І чи буде відповідне фінансування, адже один тестовий комплект коштує 65—70 гривень".

Якщо українська мова все одно є обов’язковим предметом для вступу до вишу, може, новий уряд запропонує ще й ці тести перекласти на російську чи болгарську? Виникає питання: якщо людина спроможна скласти щонайменше на 124 бали українську, то чому ж вона не складе державною мовою історію чи математику?

«Мовне питання, яке так жваво обговорюють, не є на сьогодні критичним, - каже керівник проекту «Тестування і моніторинг в освіті» Віктор Гудзинський. - Під час досліджень ми отримали цікавий результат: на Луганщині загальна успішність вступу абітурієнтів, які складали ЗНО українською, - вища, ніж тих, хто складав їх російською! І дзеркальне відображення цього маємо у Львівській області: ті, хто здавали російською, загалом мають більший відсоток успішності, ніж ті, хто здавав українською». З цього всього напрошується висновок, що людина, яка не лінується вивчити ще одну мову, є активнішою і спраглішою до знань, ніж той, кому «ето нє нужно».

Ще одне: повернення у ВНЗ іспитів начебто допоможе вступити тим абітурієнтам, які закінчили школу кілька років тому. Бо тести, мовляв, вони не напишуть. Чомусь у суспільстві склалося враження, що до ЗНО готуватися треба, а до іспитів - ні! «Якщо перерва в навчанні була, то до вступу все одно треба готуватися», - переконаний Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» (цей фонд є співзасновником Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти). «Згідно з нашим дослідженням, якщо своє право навчатися реалізувало 57% «свіжих» випускників, то серед випускників минулих років - приблизно 34%. Це єдина прогалина цієї системи, з точки зору справедливості, - каже Володимир Ковтунець, експерт Програми сприяння ЗНО в Україні. - Але вже розроблено методологію вирішення цієї проблеми, яку запозичено з інших країн. Для цього запроваджують тест загальних навчальних компетентностей, для проходження якого потрібно мінімум шкільних знань і голову, яка вміє мислити і приймати рішення. Тобто цей тест оцінює здатність людини здобувати нові знання». Леся Оробець додає, що на зборах Академії педагогічних наук її президент Василь Кремень повідомив, що такий тест на здібності вже розроблений і готовий до впровадження в наступному навчальному році.

Згідно з дослідженням якості системи вступу до університетів на основі ЗНО, довіра до зовнішнього незалежного оцінювання серед студентів досягла 86%, серед абітурієнтів - 85%. Не довіряють ЗНО лише 8% працівників шкіл та 23% працівників вишів. Схвалюють та підтримують тестування 90% працівників шкіл, 82% студентів. Не схвалюють тестування лише 29% працівників вишів та 29% випускників шкіл. Учасники опитування також зазначили, що якість тестових завдань - суттєво вища порівняно із 2007 роком.

Ліля Гриневич, керівник Центру тестових технологій та моніторингу якості освіти: «Раніше ми не мали жодної порівняльної інформації про якість навчання у школах. І тільки після запровадження ЗНО з’явилася можливість проаналізувати, як навчають у наших школах. Виявилося, що в Україні - величезна прірва між різними навчальними закладами. І цим порушено конституційний принцип рівного доступу до якісної освіти вже на етапі загальної середньої школи».

Дана система має всі перспективи стати дієвою і прижитись на Україні, для того треба лише надавати належну підтримку освітній сфері, а не відсувати її на периферію державних інтересів та фінансування.

ВИСНОВКИ (ЛАБОРАТОРІЯ ДОСВІДУ)

Формальне ставлення вчителя до оцінювання навчальної праці вихованців часто є джерелом конфліктів між учнями й учителями, між учителями й батьками учнів, зрештою між дітьми й батьками. «Для дитини, — писав Василь Олександрович, — найбільшою несправедливістю з боку вчителя є те, що він, поставивши несправедливо, за її глибоким переконанням, незадовільну оцінку, прагне ще й до того, щоб за цю оцінку її покарали батьки». Якщо дитина побачила, що вчитель обов'язково хоче повідомити батьків про двійку, вона озлоблюється і проти вчителя, і проти школи. Розумова праця стає для неї ненависною. Огрубіння почуттів переноситься на ставлення до інших людей і насамперед до батьків.

Важко уявити щось інше, що більше спотворює душу дитини, ніж емоційна товстошкірість, породжена несправедливістю. Відчуваючи байдуже ставлення до себе, дитина втрачає чутливість до добра і зла. Вона не може зрозуміти, що в людях, які її оточують, добре і що зле. В її серці поселяються підозра, зневіра в людей, а це — найголовніше джерело озлобленості. Ця мудра думка педагога-вченого має бути пересторогою для вчителів, які за своїми посадовими обов'язками виконують функцію оцінювання навчальної праці учнів.

Розглянемо кілька прикладів, які свідчать про негативний вплив педагогічного формалізму в оцінюванні навчальної діяльності учнів на соціальне становлення їх особистості.

Приклад 1

Був у мене учень, — розповідає вчителька, — слабенький, схильний до забування, неорганізований. Один день для нього склався зовсім невдало. Вірша не вивчив, на уроці фізичної культури не навчався (без спортивної форми на заняття не допускають), на контрольній роботі не розв'язав задачу. Таким чином у щоденнику з'явилося три двійки.

Мама хлопчика працювала лікарем-психіатром. Наступного дня вона приходить до мене (я не викликала) з щоденником. Розмову з мамою пам'ятаю дослівно.

—- Ви, здається, закінчили вищий навчальний заклад?

— Так...

— І педагогіку з психологією вивчали?

- Вивчала.

— А що таке рефлекс, можете пригадати?

— Пам'ятаю. Зворотна реакція організму на подразник.

— Дуже добре. А якщо подразник дуже часто повторюється, то організм може і не реагувати — також знаєте? Може зреагувати на одну двійку, на дві, але на три?...

Організм дитини інтуїтивно починає певним чином захищати себе, виробляється так звана "товстошкірість", через яку надто складно добратися до серця й розуму дитини.

Приклад 2

Розповідає робітник одного підприємства.

Якось мені довелося пізно вночі повертатися з роботи додому. Сів у порожній трамвай. У кінці салону помітив скарлючену фігуру хлопчика. Я запитав: "Ніде ночувати?" Він кивнув головою. На його обличчі були помітні старі й свіжі сліди побоїв. Одягнений він був у рвану курточку, плетену шапочку, стоптані черевики. Я запропонував поїхати зі мною.

З'ясувалося, що він живе з батьком, а мама покинула їх і виїхала в інше місто. Із дому його вигнали за дві двійки. У батька правило: отримав син двійку — ночуй, де хочеш, але не дома, дві двійки — дві ночі.

Іноді він ночує в під'їзді, під батареєю, підклавши на бетонну підлогу свою курточку. Я на хвильку уявив собі сусідів по будинку, які зі спокійним серцем проходять повз хлопчину на холодній підлозі, вчителів і класних керівників, які не помічають слідів побоїв на його замурзаному обличчі й не задають собі запитання, чому учень спить на уроках.

...Дома ми тихенько пройшли з передпокою на кухню, вмилися, поїли. Вранці хлопчина разом зі мною пішов на роботу, де з неабияким бажанням допомагав мені, чим міг. Коли необхідно було розрізати упаковки, я дав йому ножа, яким він орудував з великим задоволенням. Побачивши великого чорного жука, який забрався в приміщення через відкритий люк, мій помічник вправним точним ударом розрубав бідолаху на дві частини. Коли я запитав, для чого він його знищив, хлопчина сказав: "Батько завжди вимагає вбивати всіляких комах", — і при цьому спокійно додав… ( що коли він виросте, вб'є батька).

Психолог Д.Б. Ельконін, досліджуючи психологічні аспекти шкільної оцінки, писав, що оцінка — це націлена в лоб дитини гвинтівка. Але з цієї гвинтівки мають "вилітати" не лише негативні, а й позитивні оцінки, які окрилюють вихованців, викликають позитивні емоції, стимулюють до активної діяльності.

Український педагог В. Ф. Святовець наводить цікавий приклад стимулювальної ролі оцінки в житті дитини.

Приклад З

"Ви знаєте Павлика Макогона з 5-го А?... Так ото позавчора після відповіді кажу йому: "Тверда четвірка, навіть можна поставити з плюсом!" (до 2000 р. в школах України функціонувала чотирибальна система оцінок. — Авт.). Він зупинився, щось навіть хотів сказати, але я вже почала пояснювати новий матеріал". Коли це після уроку, як усі вийшли з класу, Макогон (він був черговий) підходить до мене:

— Варваро Сергіївно, — опустив очі додолу, а пальці напружено стискають підручник. — Чи не змогли б ви мені поставити ну... п'ять з мінусом.

- Хіба ж можна одержувати незаслужену оцінку? Це ж буде несправедливо. Та й у журналі вчителю тільки за виняткових обставин дозволяється робити виправлення. Одне слово, Петьку, вчи краще, то й матимеш найвищу оцінку, — підсумовую.

— Та я думав, що п'ять з мінусом — це однаково, що чотири з плюсом.

— А навіщо тобі п'ятірка? — запитую.

— У моєї мами сьогодні свято — день народження. А я хотів її порадувати. Цілий вечір учора вчив географію. Жаль, що не зміг...

— Я мовчала кілька секунд. Павлик помітив, що я вагаюся, розмірковую, як краще вчинити, та прямо з сльозами на очах каже:

— Варваро Сергіївно, ось побачите, я постараюсь... я відроблю оцінку. Лише запитайте мене ще трохи...

І так жалісно на мене дивиться.

Опишіть подальші думки та дії вчительки.

(Повірте, мені так прикро стало за своє невміння все зрозуміти і справді по-педагогічному, правильно повестися. Оте слово "відроблю" вразило мене так, що я вже майже не чула, що хлопчик відповідав на додаткове запитання, і поставила йому п'ятірку в щоденник. Ви б побачили, як радісно в нього заіскрилися очі! Це не передається словами. Це, запевняю вас, можна тільки побачити...")

Наведені нами навіть поодинокі приклади мають переконувати, що контроль і оцінювання навчальної праці учнів повинні займати важливе місце в процесі навчально-виховної роботи. Цей аспект є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним змістовим блоком, а з іншого — своєрідною сполучною ланкою в системі навчальної діяльності особистості.

В.О. Сухомлинський розглядав процес оцінювання навчальної діяльності вихованців у широкому контексті виховання всебічно розвиненої особистості. "Специфіка роботи вчителя така, — писав педагог, — що він постійно оцінює роботу своїх вихованців. Характеризуючи якість знань, а значить і якість праці, оцінка має яскраво виражений моральний смисл. У ній закладений стимул, під впливом якого в дитини повинне утверджуватися прагнення бути хорошою і не бути поганою. Завдяки оцінці дитині має бути не байдуже, якою людиною її вважають люди — працьовитою чи недбайливою. Цей вплив оцінки стає виховною силою тільки за тієї умови, коли оцінка гармонійно зливається з внутрішніми духовними силами дитини. Оцінка стає в руках учителя інструментом виховання, якщо вона пробуджує дитяче бажання вчитися і допомагає цьому бажанню, а не карає за небажання. Ще гірше, коли незадовільна оцінка ставиться дитині за невміння вчитися: звикаючи до думки, що вчитель вважає її ні до чого не здатною, дитина обманює, лицемірить. Невміння, якщо вчитель не поставився до нього як до маленького лиха, породжує велике лихо — лінощі, недбайливість".

У талановитій праці "Серце віддаю дітям" В.О. Сухомлинський, аналізуючи перші кроки навчання дітей у школі, з великим застереженням радив учителям вдумливо й обережно ставитися до використання оцінки в системі навчання. "З перших днів шкільного життя, — пише Сухомлинський, — на тернистому шляху навчання перед дитиною з'являється ідол — оцінка. До одного він добрий, милостивий, до іншого — жорстокий, безжалісний, невмолимий. Чому це так, чому цей ідол за одного заступається, захищає, а другого тиранить — дітям не зрозуміло. Адже не може семирічна дитина зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль — цього їй ще не збагнути. Вона намагається задовольнити або — в гіршому випадку — обдурити ідола і поступово звикає вчитися не для особистої радості, а для оцінки. Я далекий від того, щоб взагалі вилучати оцінку з шкільного життя. Ні, без оцінки не обійтись. Але вона повинна прийти тоді, коли дитина вже розумітиме залежність якості своєї розумової праці від особистих зусиль, затрачених на навчання.

І найголовніше, що, на мій погляд, вимагається від оцінки, — це її оптимістичне, життєрадісне начало. Оцінка повинна винагороджувати працелюбність, а не карати за лінощі й недбальство. Якщо вчитель вбачає в двійці й одиниці батіг, яким можна підстьобувати норовисту коняку, а в четвірці й п'ятірці пряник, то скоро діти зненавидять і батіг, і пряник.

С.Л. Рубінштейн, указуючи на важливу роль оцінки в діяльності особистості, писав: «Із суспільною природою мотивації людської діяльності пов'язаний вплив, який справляє на неї оцінка...

Психологічно значною мірою якраз за допомогою оцінки здійснюється соціальний вплив на діяльність особистості. Тому практично дуже важливо правильно її організувати, теоретично — розкрити її тонкий і лабільний механізм.

Було б помилково думати, що оцінка наділена лише позитивним або негативним знаком, плюсом чи мінусом, реєстрацією того, що людина незалежно від неї робить. Оскільки людина — істота свідома — очікує і передбачає оцінку, оцінка впливає, діє на її діяльність, спрямовуючи її в той чи інший бік, підвищуючи або знижуючи її рівень».

Великого значення стимулюючій ролі оцінки в навчальній діяльності учнів надавав В.О. Сухомлинський. У праці "Сто порад учителеві" він писав: "...я ніколи не ставив незадовільної оцінки, якщо учень не міг через ті чи інші умови, обставини опанувати знання. Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: все, я ні на що не здатний. Зневіра, пригніченість — ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, його мозок ніби ціпеніє. Тільки світле почуття оптимізму є цілющим струмком, який живить річку думки. Безрадісність, пригніченість приводять до того, що підкоркові центри, які відають емоційними імпульсами, емоційним забарвленням думки, перестають спонукати розум до праці, навпаки, вони мовби сковують його. Я завжди прагнув того, щоб учень вірив у свої сили. Якщо учень хоче знати, але не може, треба допомогти йому зробити хоч би маленький крок уперед, і цей крок стане джерелом емоційного стимулу думки — радості пізнання".

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Алферов О.Д. Формування відповідального ставлення до навчання // Навчальний посібник. - 1984.
  2.  Баженюк З.С. Діагностика особливостей мотивації навчальної діяльності школярів підліткового віку // Методичні рекомендації. - Луцьк, 1999.
  3.  Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. - СПб: Издательство "Питер", 2000. - 304 с.
  4.  Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. - М.: Просвещение, 1985. - 208 с.
  5.  Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. - М., 1989.
  6.  Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. Видання перше. - Київ, Українська Видавнича Спілка, 1997. - 441 с.
  7.  Вишневський О.І., Кобрій О.М., Чепіль М.М. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій /За ред. О.Вишневського. - Дрогобич: Відродження, 2001. - 268 с.
  8.  Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 576 с.
  9.  Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: Теорія та історія: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1995. - 237 с
  10.  Гриньова М.В. Теоретико-методичні основи формування саморегуляції навчальної діяльності школярів. - К., 1998.
  11.  Давидов В.В. Проблеми розвиваючого навчання. - М., 1986.
  12.  Доній В.Л., Несен Г.Н. та ін. Психологія і педагогіка життєтворчості // Навчально-методичний посібник. - К., 1996.
  13.  Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів (Рукопис). - Чернігів, 2002. - 528 с.
  14.  Зязюн І.А. Гуманістична стратегія і практика навчального процесу // Рідна школа. - 2000. - № 8.
  15.  Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. - К., 1983.
  16.  Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. - 2002. - № 1 (91), січень.
  17.  Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. - К.: "Школяр", 1997. - 148 с.
  18.  Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України. - № 40. - 5 жовтня 2000 р.
  19.  Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций: Учеб. пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК. 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Юрайт, 1999. - 523 с.
  20.  Левченко Л. Шляхи вдосконалення педагогічної діяльності з проблем оцінювання навчальних досягнень учнів // Рідна школа. – 2003. - № 11. – С. 17 – 19.
  21.  Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцько Г.В. Педагогіка. Навчально-методичний посібник. -К., 1993.
  22.  Локшина О. Зовнішнє оцінювання навчальних досягнень учнів: світові підходи та українські перспективи. // Директор школи. – 2004. - № 2. – С. 7 – 13.
  23.  Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання. - М., 1981.
  24.  Маркова А.К. Проблеми формування мотиваційної навчальної діяльності. - К., 1989.
  25.  Мельничук Т. Лідерство в групі, колективі як інструмент і мотив розвитку особистості, її самовираження // Рідна школа. - 2000. - №5.  
  26.  Педагогіка / За ред. А.М. Алексюка. - К., 1985. - 295 с.
  27.   Педагогика: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов / К).К. Бабанский, В.А. Сластенин, Н.А. Сорокин и др.; Под ред. Ю.К. Бабанского. - 2-е изд., доп. и перераб. - М.: Просвещение, 1988. - 479 с.
  28.  Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. - М.: Школа-Пресс, 1998. - 512 с.
  29.  Педагогіка / За ред. дійсного члена АПН СРСР М.Д. Ярмаченка. - К.: "Вища школа", 1986. - 544 с.
  30.  Подласый И.П. Педагогика: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений. - М.: Просвещение, Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. - 432 с.
  31.  Семиченко В., Заслуженюк В. Проблема педагогічного оцінювання// Рідна школа. - № 10. – С. 3 – 7.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

Враховуючи, що головним завданням учителя в 2013/2014 н.р. є забезпечення високої якості освіти та виховання, а основним чинником підвищення якості освіти – організація вчителем індивідуальної навчальної діяльності учня, спрямованої на саморозвиток, самовдосконалення, основними проблемами, що впливають на успішність учнів є:

- застосування в педагогічній діяльності технологій, методів, прийомів, які сприяють розумінню та засвоєнню всіма учнями навчального матеріалу,  зниженню невмотивованого перевантаження дитини даним предметом; які формують в учнів вміння навчатися;

- формування в учнів позитивного ставлення до предмета, бажання дитини вчитись у даного вчителя, в даному навчальному закладі;

- розвиток мотивації учнів до навчання, якісної успішності;

- формування свідомого вибору учнем та його батьками майбутнього профілю навчання засобами урочної та позаурочної діяльності.

Виходячи  з основних завдань організації навчально-виховного процесу та з метою забезпечення вчителем оптимальних умов для навчання дитини, педагогічна рада рекомендує:

1. Педагогічному колективу, постійно:

1.1. Особливу увагу звертати на стан адаптації учнів 1-их, 5-их та 10 класів. Встановити вербальну (словесну) оцінку знань для учнів 1-их класів на весь рік, для учнів 2-их класів упродовж 1-го семестру.

1.2. Для підвищення ефективності навчально-виховного процесу спланувати поповнення навчально-методичної бази закладу ліцензованими електронними посібниками, систематично використовувати сучасні інформаційні технології в процесі навчання.

1.3. Під час організації взаємовідвідувань уроків педагогічними працівниками школи особливу увагу приділяти пошуку ефективних та об’єктивних форм здійснення котролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

1.4. З метою  поглиблення  знань, виявлення творчого потенціалу та зацікавлення учнів навчальними предметами проводити предметні декади (за окремим планом школи) з подальшим узагальненням матеріалів у вигляді фотозвіту.

2.  З метою реалізації завдань по впровадженню Державного стандарту початкової загальної освіти та Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти активізувати роботу з використання інтерактивних форм навчання. За результатами навчальної діяльності протягом квітня-травня 2014 року провести підсумкові контрольні роботи, результати яких оформити наказом.

    травень, 2014 р., Ванжула Л.С.

3. Провести моніторинг навчальних досягнень учнів 5 та 10 класів з метою оцінювання стану системи освіти та отримання об’єктивної інформації про її якість за результатами навчання учнів у початковій та основній школі, пошуку оптимальних шляхів підвищення ефективності уроку. Результати обговорити на засіданнях предметних МО, виробити рекомендації щодо ліквідації виявлених прогалин в знаннях учнів.

   листопад-грудень, 2013 р., керівники МО

4. Продовжити практику складання рейтингу навчальних досягнень учнів школи. Оприлюднити результати шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті закладу.

    До 15.01.2014 р., Ванжула Л.С.

5. Подані керівниками МО фотозвіти про проведення предметних декад у 2013-2014 н.р. оформити брошурою.

травень, 2014 р., Ванжула Л.С.

6. Бібліотекарю школи Волошиній А.М. до 01.12.2013 р. відкрити в бібліотеці постійно діючу виставку новинок методичної літератури, інформаційних каталогів.        

7. Практичному психологу школи Пронякіній О.І.  відвідати навчальні заняття в старших класах і зробити психологічний аналіз застосування позитивних мотивів навчальної діяльності школярів.

PAGE  8


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31249. Адаптационный потенциал спортсменов паралимпийцев 135 KB
  Изучить субъективное восприятие качества жизни. Осгуд Метод оценки качества жизни И. ДОПОЛНИТЬ ПРО АДАПТАЦИЮ ПРОВЕСТИ АНАЛИЗ ПОТЕНЦИАЛА ПО НЕСКОЛЬКИМ КНИГАМ НА ЧЬЕ МНЕНИЕ БУДУ ОПИРАТЬСЯ Исследования качества жизни В настоящее время в психологических и медицинских исследованиях изучение вопросов качества жизни занимает значительное место. Оно может оказывать значительное влияние на его мироощущение значимые моменты его существования и восприятия жизни в целом.
31250. Интенсивная система возделывания кукурузы на силос в хозяйстве, позволяющая уменьшить себестоимость продукции на 5,2%, повысить производительность труда на 40% 592 KB
  Повышение эффективности дальнейшая интенсификация растениеводства становятся реальностью с переходом на индустриальную технологию возделывания, при которой сокращается число почвообработок, применяются высокопроизводительные агрегаты и техника, используются высокопродуктивные гибриды разных сроков созревания, перспективные, научно обоснованные приемы агротехники.
31251. Изучение влияния наночастиц диоксида титана на клеточную мембрану методом атомно-силовой спектроскопии 5.93 MB
  Для исследования были выбраны эритроциты человека, как наиболее доступный носитель биологических мембран. Кроме того, мембрана эритроцитов отличается упругостью и высокой (относительно большинства других клеток) устойчивостью к физическим воздействиям. Этот факт позволяет экстраполировать результаты экспериментов по разрушению мембран эритроцитов на другие клетки, предполагая, что в тех условиях, когда повреждения получают эритроциты, более мягкие клетки получат заведомо не меньшие повреждения.
31252. ЕКOЛOГІЧНЕ ВИХOВAННЯ МOЛOДШИХ ШКOЛЯРІВ У ПРOЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МAТЕМAТИКИ 839 KB
  Метoди дoслідження: aнaліз пoрівняння синтез системaтизaція клaсифікaція тa узaгaльнення теoретичних дaних предстaвлених у педaгoгічній тa метoдичній літерaтурі; вивчення тa узaгaльнення передoвoгo педaгoгічнoгo дoсвіду з прoблеми екoлoгічнoгo вихoвaння учнів; педaгoгічні спoстереження бесіди педaгoгічний експеримент. Дoпускaти до плaнувaння влaснoгo навчання учнів a тaкoж до прийняття рішень тa aнaлізу їх нaслідків. Вихoдити з вікoвих oсoбливoстей вoлoдіння знaннями нaвичкaми з вирішення прoблем і рoзуміння ціннoстей стoсoвнo...
31253. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ ВЫПУСКНОЙ КВАЛИФИКАЦИОННОЙ РАБОТЫ (ДИПЛОМНЫЙ ПРОЕКТ) 664.5 KB
  Структура и содержание дипломного проекта 6 3. Оформление выпускной квалификационной работы дипломного проекта 9 4. Порядок подготовки дипломного проекта к защите 13 Приложение 1. Общие требования предъявляемые к выпускной квалификационной работе дипломному проекту Выполнение выпускной квалификационной работы дипломного проекта в дальнейшем в тексте дипломный проект завершает подготовку специалиста и показывает его готовность решать теоретические и практические задачи.
31254. СОЦИАЛЬНАЯ РАБОТА Учебно-методическое пособие по выполнению и оформлению дипломной работы для студентов специальности 040101.65 Социальная работа 384.5 KB
  Джуринская СОЦИАЛЬНАЯ РАБОТА Учебнометодическое пособие по выполнению и оформлению дипломной работы для студентов специальности 040101.65 Социальная работа бакалавр – специалист – магистр 2е издание переработанное и дополненное СанктПетербург 2009 УДК Одобрено на заседании кафедры теории и практики социальной работы протокол № 6 от 16. Методическое пособие по выполнению и оформлению дипломной работы для студентов специальности 040101.
31255. Выпускная квалификационная (дипломная) работа: методические рекомендации для студентов всех специальностей 253 KB
  Выполнение и защита выпускной квалификационной работы (дипломной работы) является заключительным и наиболее ответственным этапом подготовки специалиста. Дипломная работа основывается на полученных знаниях по ряду дисциплин специальности, носит комплексный характер, в большей степени содержит элементы исследования.
31256. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ к выполнению дипломной работы для студентов биологического факультета, обучающихся по специальности 020803 - Биоэкологи 167 KB
  Шихова МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ к выполнению дипломной работы для студентов биологического факультета обучающихся по специальности 020803 Биоэкологи: с Q Киров 2011 ВВЕДЕНИЕ В соответствии с Положением об итоговой государственной аттестации выпускников высших учебных заведений Российской Федерации утверждённым приказом Минобразования РФ от 25. № 1155 защита выпускной квалификационной дипломной работы является обязательной составляющей итоговой государственной аттестации выпускников обучающихся по специальности 020803 Биоэкология в...
31257. Методические указания по подготовке, выполнению и защите дипломных работ по специальности 080102 «Мировая экономика» 337.5 KB
  В них изложены порядок выбора темы дипломной работы общая схема дипломного исследования структура и содержание основного текста требования к оформлению и процедура защиты дипломной работы. Общие положения Выбор темы дипломной работы Структура дипломной работы Чтение литературы и выписки из нее Оформление дипломной работы Нумерация страниц дипломной работы.