68575

Найбільш типові помилки у роботі вчителів та шляхи їх подолання

Научная статья

Педагогика и дидактика

Недосконалість сформованої етичної компетентності фахівця призводить до того що майбутній учитель не може правильно обрати тактику своєї поведінки. Учитель дуже тихо говорить окремі слова вимовляє нечітко учням важко стежити за ходом розповіді. Готуючись до уроку кілька разів запишіть пояснення...

Украинкский

2014-09-23

536.5 KB

13 чел.

Волкова О.Б., заступник директора з НМР,

практичний психолог

Коваль С.В., заступник директора з ВР

Методичний семінар на тему: 

«Найбільш типові помилки у роботі вчителів та шляхи їх подолання»

І. Вступна частина

Навчання і виховання школярів можливе лише за умови сформованості у сучасного вчителя високого рівня педагогічної культури і її етики. В основі етики вчителя лежать гуманістичні цінності. Любов до людей, доброта, довіра, розуміння позиції іншого, прагнення до саморозвитку і самоактуалізації, відкритість до нового досвіду тощо. Гуманістична природа педагогічної етики має значення для правильної постановки вчителем цілей, завдань, вибір форм і методів навчання, допомагає відшукати правильну лінію у кожній унікальній ситуації діяльності. Найвимогливіші до вияву етичної поведінки вчителя молодші школярі. Діти цієї вікової групи високо цінують моральні якості вчителя, практично ігноруючи професійні. Однак недосконалість сформованості етичної компетентності вчителя в умовах професійно-педагогічної підготовки, неналежне ставлення адміністрації шкіл до цих питань закріплюють у педагога етико-педагогічні помилки. Якщо різні складові професійної компетентності, а відповідно й етичної, не було сформовано на потенційному рівні, то за наявності певних несприятливих умов, процесс професійної деформації особистості відбуватиметься значно швидше. Недосконалість сформованої етичної компетентності фахівця призводить до того, що майбутній учитель не може правильно обрати тактику своєї поведінки. Етичні труднощі виражаються у недостатній тактовності, толерантності, чутках, обмані, непорядності, заздрості, необ’єктивності, себелюбстві, поспільності, неадекватній оцінці якостей співрозмовника.

Аналіз етичної поведінки учителів  дає змогу виявити такі помилки:

- загравання з дітьми, спроба ввійти в довіру;

- визначення “мазунчиків” у класі;

- вживання грубих порівнянь;

- деспотичні розпорядження;

- ігнорування індивідуальності, підлаштовування дитини під свій виховний еталон;

- нехтування цінностями дитячого світу.

Основні труднощі вчителі мають у сфері взаємодії з учнями. Ускладнення найчастіше виникають за таких обставин:

- порушення учнями дисципліни на уроці;

- відволікання уваги дітей під час уроку;

- бійка на перервах;

- дитяча заздрість;

- неохайність деяких дітей тощо.

ІІ. Основна частина.

1. Типові помилки, що трапляються в діяльності вчителя.

Визначають типові вади та помилки, які трапляються в діяльності вчителя, а також можливі шляхи їх подолання.

1. Учитель дуже тихо говорить, окремі слова вимовляє нечітко, учням важко стежити за ходом розповіді.

Запитайте, чи чують вас учні, які сидять за останніми партами. Готуючись до уроку, кілька разів запишіть пояснення навчального матеріалу на магнітофон, а потім прослухайте на відстані, що дорівнює відстані від учительського столу до останньої парти.

2. Голос учителя надмірно гучний, школярі швидко втомлюються.

Постійно змінюйте тональність свого голосу залежно від змісту матеріалу й видів навчальної діяльності.

3. Учитель говорить у дуже швидкому темпі, учні не в змозі стежити за розвитком його думки, поступово «виключаються» з навчальної роботи.

Памятайте, що швидкість мовлення на уроці не має перевищувати 40-50 слів за хвилину. За допомогою магнітофона час від часу перевіряйте себе вдома, а на уроці вдавайтеся до самоконтролю.

4. Учитель частенько вживає слова-паразити («е-е-е», «так от» тощо).

Під час самоаналізу чітко виділіть найчастіше вживані слова-паразити. Удома підготуйте невеличкий плакат із написом: «Не вживати слів: «так от», «е-е-е», «ну». Непомітно для учнів кладіть його перед собою. Згодом потреба в ньому відпаде.

5. Розміщуючи таблиці або картки на дошці, учитель затуляє частину ілюстративного матеріалу. Коли на дошці треба щось написати, відшуковує місце між таблицями.

Карти й великі таблиці треба вішати праворуч або ліворуч від дошки на спеціальних планках, залишаючи її вільною для записів. Працюючи з картою або таблицею, користуйтесь указкою, а самі ставайте збоку.

6. Учитель заходить до класу через 2-3 хв після дзвінка на урок.

Заходьте до класу через 1-2 секунди після першого дзвінка на урок, демонструючи таким чином пунктуальність і ощадливе ставлення до навчального часу.

7. Оцінюючи якість знань, учитель нечітко формулює запитання.

Вузлові запитання для перевірки знань, умінь і навичок ретельно продумуйте, дбайте, щоб вони спонукали школярів до роздумів, сприяли активізації мислення.

8. Під час перевірки знань учитель надає перевагу спілкуванню лише з одним-двома учнями, не контролюючи діяльність інших.

Постійно привчайтеся розподіляти увагу. Це дасть вам змогу бачити всіх учнів, уважно слухати відповіді вихованців, водночас контролюючи тих, хто виконує завдання біля дошки. Якщо відчуваєте труднощі, вдавайтеся до спеціальних вправ.

9. Учень запізнився на декілька хвилин. Учитель припиняє навчальну роботу і з’ясовує причини затримки, вдається до моралізування.

Мімікою висловіть своє невдоволення учневі і, не припиняючи роботи, жестом запропонуйте йому сісти за парту. Лише після уроку можете з’ясувати причини запізнення й зробити відповідне зауваження.

10. Учень відповідає на поставлене запитання, а вчитель у цей час говорить з іншим учнем або порпається у своїх паперах чи байдуже дивиться у вікно.

Виявляйте цілеспрямовану увагу до учня й щирий інтерес до змісту його відповіді.

11. Після привітання учні, сівши за парти, продовжують гомоніти, а вчитель, намагаючись перекрити гамір, починає щось розповідати.

Привітавшись, зосередьте свою увагу на вихованцях, помовчіть, поки в класі не настане тиша. Лише після цього запропонуйте їм сісти і одразу залучіть до конкретної діяльності.

12. Учитель використовує складні іншомовні наукові терміни, незрозумілі слова.

Уникайте насичення мови іншомовними словами, складними науковими термінами. Завжди намагайтеся відшукати рівнозначне слово чи вираз рідною мовою. У тих випадках, коли певний термін або слово не має точного відповідника в рідній мові, зупиніться на поясненні етимології цього слова, запишіть на дошці, а учні нехай зафіксують його у своїх словниках чи робочих зошитах.

13. Учитель перебиває свою розповідь час від часу паузами, щоб зробити зауваження учням; підвищує голос, говорить із роздратуванням.

Намагайтеся не розривати логічної канви своєї розповіді. Якщо хтось порушує дисципліну, зробіть паузу й зосередьте увагу на конкретному вихованцеві. Можна підійти до нього і тихенько попросити не заважати.

14. Під час пояснення нового матеріалу вчитель перебуває в одній позі (стоїть біля стільця, міцно стиснувши руки на спині, або перед дошкою, нервово перебираючи пальцями).

Уникайте статичної пози. Вдавайтеся до наочних посібників, технічних засобів навчання. Постійно тренуйтеся, щоб подолати нервове напруження.

15. Учитель пише на дошці нерозбірливо, спотворюючи букви. Витирає лише частину дошки, залишає на ній уривки попередніх записів.

Перш, ніж писати на дошці, слід повністю стерти непотрібне. Чітко, правильно пишіть літери.

16. Під час пояснення нового матеріалу окремі учні починають розмовляти, до них приєднуються інші, але вчитель продовжує розповідь.

Намагайтеся помічати найменші порушення поведінки окремими учнями, не даючи можливості залучитися до цього процесу іншим. Зробіть паузу, уважно подивіться на недисциплінованого учня, висловіть мімікою й жестом своє незадоволення. Аналізуйте зміст і методи роботи: якщо учні втратили інтерес до вашої розповіді, треба шукати інші засоби викладу матеріалу.

17. На уроці вчитель аналізує негативні дії і вчинки або конфлікти учнів, що призводить до марнування часу й нервового збудження вихованців.

Намагайтеся нейтралізувати негативні дії учнів засобом «підміни», тобто негайно переключивши їхню увагу на інший вид діяльності, насамперед навчальної. Конфлікти аналізуйте за межами уроку.

18. Учень не хоче працювати на уроці, всіляко демонструючи це. Учитель будь-що намагається залучити його до навчальної роботи, вдаючись навіть до авторитарних засобів впливу.

Не варто бурхливо реагувати на таку поведінку школяра. Краще залишити його у спокої. Якщо всі учні класу активно виконують конкретне завдання, недисциплінований вихованець може вгамуватися і також взятися до роботи.

19. Учитель, вислухавши відповідь учня, оцінює її, не аргументуючи.. на запитання учня: «А чому низький бал?» відповідає: «Бо ти знаєш цей матеріал недостатньо».

Намагайтеся завжди аналізувати відповіді, підкреслюючи позитивне й указуючи на помилки. Можна також спонукати школяра до самоаналізу.

20. Учитель оцінює учнів, виходячи з особистого ставлення до них.

Будьте об’єктивні в оцінюванні знань – не виявляйте власних симпатій чи антипатій. Це призводить до втрати вчителем авторитету.

21. Учитель під тиском батьків або учнів іноді змінює раніше виставлені бали, особливо застосовуючи «поурочні бали».

Виявляйте твердість і послідовність, оцінюючи знання школярів. Якщо припустилися помилки, у присутності всіх учнів проаналізуйте ситуацію, попросіть вибачення й поставте інший бал.

22. Наприкінці семестру, прагнучи добрий показник успішності класного колективу, чи під тиском учнів або їхніх батьків, учитель іноді ліберально ставиться до підсумкового оцінювання.

Завжди будьте об’єктивні. Якщо хтось із учнів або батьків не згоден з майбутнім підсумковим балом за семестр, можна, установивши коло навчальних завдань для опрацювання з певних розділів, у присутності всіх учнів (або навіть батьків) ретельно перевірити рівень знань, умінь, навичок та об’єктивно їх оцінити, не допускаючи найменшої прискіпливості.

23. Учитель надмірно балакучий, повідомляє забагато інформації, хоче вразити учнів ерудицією.

Уникайте балакучості й показного демонстрування ерудованості, оскільки це відвертає увагу школярів від головного – засвоєння теми уроку. Зважайте на конкретні розумові можливості учнів.

24. Учитель називає певного учня, а потім ставить йому запитання.

Запитання треба ставити всьому класу, а потім пропонувати певному учневі відповісти на нього.

25. Під час пояснення нового матеріалу чи інструктуючи учнів, учитель тримає руки в кишенях, вертить у руках ключі, подзенькує дрібними грошима, сідає на край столу, «грається» окулярами, ґудзиками, краваткою чи кучерями, часто поправляє зачіску тощо.

Намагайтеся позбутися таких звичок. Можна записати їх на аркуші паперу, повісити вдома над робочим столом із нагадуванням: «Я повинен позбутися цих звичок!».

26. Учитель виявляє нерішучість, бажання обійти складні моменти у спілкуванні з учнями.

Пам’ятайте і зрозумійте: ніхто не розв’яже за вас педагогічні завдання. Активно і наполегливо долайте труднощі, які виникають у процесі спілкування із школярами.

27. Усі проблеми, зокрема особисті, що постають перед окремими учнями, учитель намагається вирішувати у присутності всього класу.

Є питання, які можна обговорювати лише віч-на-віч.

28. Учитель виявляє надмірну суворість.

У розумних межах суворість, звичайно, потрібна. Але головною вашою зброєю має бути здоровий гумор.

29. Учитель зосереджує увагу на помилках учнів, дорікає їм, що часто стає причиною негативного ставлення вихованців до нього.

Насамперед відзначайте успіхи (навіть найменші) у навчанні кожного учня, заохочуйте за старанність, усіляко формуйте у вихованців віру у власні сили та можливості.

30. Учитель виявляє дріб’язкову прискіпливість, часто погрожуючи учням: «Я вам покажу!», «Стань у куток!», «Замовкни, бо підеш до директора!».

Жодний учитель, дотримуючись авторитарно-командного стилю взаємин, ще не зміг досягти вагомих успіхів у навчально-виховній роботі. Спілкування має будуватися за принципом: «Найбільше поваги до особистості і водночас найбільше вимогливості до неї».

31. За найменшого порушення дисципліни вчитель залякує учня записом у щоденнику, вважаючи, що такий запис у щоденник змусить батьків зайнятися вихованням своєї дитини.

Рішуче відмовтеся від цього. Таким чином ви формуєте у вихованців негативне ставлення до себе. Неодмінно записуйте у щоденник подяку батькам за навчальні успіхи їхньої дитини, її дисциплінованість, старанність, доброту тощо.

32. Під час самостійної діяльності частина учнів за найменших утруднень звертається до вчителя по допомогу, яку він поспішає надати.

Не варто квапитися з допомогою, коли йдеться про дріб’язкові речі. Адже це не сприяє розвиткові розумових здібностей і можливостей, формуванню вмінь самостійної навчальної діяльності. Хай школярі привчаються власними зусиллями долати труднощі.

2. Способи неправильної етико-педагогічної поведінки вчителя.

Неправильна етико-педагогічна поведінка в таких випадках може провокувати виникнення конфліктів. На основі вищезазначеного можна виділити 7 способів помилкової поведінки вчителя:

1). Маніпулювання сприйняттям ситуації.

2). Актуалізація неприємних спогадів.

3). Пряме протиставлення сторін.

4). Розбіжність у думках.

5). Стереотипність поведінки.

6). Перенесення норм поведінки дорослих на взаємини з вихованцями.

7). Усвідомлення власної правоти.

3. Робота в групах.

Завдання: розкрити зміст помилки, використовуючи приклади із життя, та розробити шляхи виправлення даної помилки.

Роздатковий матеріал групам.

1). Маніпулювання сприйняттям ситуації – свідчення її неправильного усвідомлення, перекручування фактів. Про таке сприймання ситуації вчителем свідчать його фрази: “Ти ніколи не виконуєш домашнє завдання”, “Ти завжди забуваєш свій щоденник удома”, “У твоєму диктанті безліч помилок” та інші. Категоричність висловлювань посилює їх негативний зміст, викликає у вихованця образу, бажання помститися, зневіру у власні можливості. Отже, внаслідок таких дій вчитель досягає результату, який протилежний очікуваному.

2). Актуалізація неприємних спогадів характерна тоді, коли вчитель нагадує учневі про минулі проблеми, які ще болісно відгукуються. Позбавлені виховного впливу фрази вчителя на зразок: “Я думала, то був поодинокий випадок, а це, виявляється, твій характер”, “Я тебе захищала від нападок однокласників, а тепер розумію, що цього не варто було робити” руйнують особистість, на несвідомому рівні актуалізують негативні почуття та спогади.

3). Пряме протиставлення сторін типове для ситуацій, коли вчитель прагне продемонструвати свою перевагу, але робить це невміло, принижуючи гідність вихованців, їхнє право на самостійність і самовизначення. Така його позиція ховається за словами: “Я вчитель, а ви – лише учні”, “Я людина доросла і тому знаю краще” і ін.

4). Розбіжність у думках – найчастіше виявляється у випадках оцінювання знань і поведінки учнів, коли оцінка за поведінку переноситься на знання учнів або безпідставно занижується без необхідних пояснень. Неправильна оцінка ситуації вчителем нерідко є причиною непорозуміння з учнями. Наприклад, під час уроку хтось голосно засміявся, діти відволіклись, увага переключилася на веселуна. Подібна ситуація – виклик педагогові як професіоналу. Її можна включити до контексту уроку, а можна, всупереч етиці, почати моралізувати, робити зауваження, ставити дзвінки за поведінку тощо.

5). Стереотипність поведінки – у ситуаціях, що потребують морального вибору, нерідко виявляється у приниженні учнів, спробі маніпулювати ними, залякати або викликати тривогу перед можливим покаранням.

6). Перенесення норм поведінки дорослих на взаємини з вихованцями – порушення логіки і динаміки розвитку дитини, надмірна вимогливість сприяє утвердженню авторитарного стилю спілкування з ними.

7). Усвідомлення власної правоти – провокує педагога у взаємодії з учнями на використання прийомів гальмування їхньої поведінки залякування, погрози, осуд тощо.

4. Підсумки роботи в групах.

Отже, педагогічні помилки вчителя мають не лише ситуативний, випадковий характер, а й закріплюються на рівні свідомості, вмінь і навичок педагога, впливають на його професійну кар’єру, подальшу педагогічну діяльність. Загалом, вони негативно впливають на вироблення стратегії педагогічної діяльності, тактики професійної педагогічної дії. Такі вчителі незадоволені результатами своєї праці, однак причину цього шукають не в собі, а в об’єктах зовнішнього оточення.

ІІІ. Заключна частина

1. Підведення підсумків.

Велику увагу педагогічній етиці вчителя, вмінню знаходити вихід зі складних ситуацій приділяли такі педагоги як А.Макаренко, В.Сухомлинський.

А.С. Макаренко писав: “Основним принципом в нашій педагогічній роботі – шкільній, позашкільній, дошкільній – є щонайбільша пошана до людини”.

Ці проблеми порушував також В. Сухомлинський у книгах “Серце віддаю дітям”, “Сто порад учителеві”. “Вихователь тільки тоді є сіячем розумного доброго, вічного, коли він правильно бачить добро і зло, правильно оцінює найтонші пориви душі, думки, прагнення, наміри… Виховання перестає бути вихованням, коли дитина відчує, що з нею повелися несправедливо. Несправедливість породжує образу, обурення. Підлість і лицемірство”.

У книзі “Сто порад учителеві” В. Сухомлинський зазначав: “Мудрість влади педагога – це насамперед його безмежна влада все розуміти… з винятковою педагогічною мудрістю ставитесь до найрізноманітніших необачних вчинків, у яких-не повинне зло, а найчастіше забудькуватість незнання чи помилка. Конфлікт між учителем і дитячою один з крайніх проявів педагогічної неграмотності… Дитину взагалі не можна порівнювати з дорослим. Немає такої єдиної мірки, якою б можна було виміряти дорослого й дитину”.

2. Рекомендації.

Якщо дитина робить щось “не так”, не допускайте “сильних”, “вольових” засобів впливу на неї, не допускайте, щоб у вашу складну лабораторію гуманізму увірвався стук кулака по столу й окрик “Бережіть, як найвище благо, людську гордість, недоторканість особистої честі дитини. Сильні й “вольові” засоби впливу, які ламають волю дитини, роблять її безсердечною”.

Надзвичайно важливо при оцінюванні знань учнів пам’ятати про етичний вплив оцінки. Аналізуючи різноманітні ситуації оцінювання, І.А. Зязюн вважає, що “незадовільну оцінку молодші школярі сприймають як несправедливе ставлення через те, що вони бажають навчатися і не розуміють, за що карані”.

Дбаючи про етичний вплив оцінки, наголошує О.Я. Савченко, “вчитель прагне, щоб дитина зрозуміла її справедливість, інакше найкращі наміри можуть призвести до протилежного результату. Отже, треба відповідально ставитися до оцінки, не оцінювати незасвоєне, не розпорошуватися на дрібниці, формулювати її по-різному не принижуючи людську згідність”.

Оцінка у В.Сухомлинського завжди оптимістична – це винагорода за працю, а не покарання за лінощі. За 4 роки навчання дітей у початкових класах В.Сухомлинський не поставив жодної незадовільної оцінки. Ніхто з дітей не був покараний двійкою.

Не потрібно забувати про те, що учні, і особливо в початкових класах, завжди беруть приклад з учителя. У психолого-педагогічних дослідженнях останнього часу (Б.А. Вяткін) експериментально доведено, що учнів, які навчались у вчителів з високими рівнем загальної культури, значно відрізняються від учнів, що мають вчителів з низьким рівнем культури.

У своїх працях М.О. Амонашвілі звертає увагу на те, що наслідування дітьми етичної поведінки вчителя має подвійний результат: по-перше, створює загальну атмосферу, взаємоповаги, невимушеності навчально-пізнавальної діяльності, по-друге, - формує у школярів етичні норми, моральну поведінку в суспільстві.

3. Висновки:

  •  помилки властиві кожному. Психологічно сильні люди свої помилки виявляють, визнають, виправляють, слабкі ж схильні до “страусиної тактики”: оскільки я ніяких помилок у своїй роблоті не бачу (не хочу бачити) – виходить, їх немає, й у принципі бути не може;
  •  визнаня власних помилок робить нас не слабшими, а мудрішими й терпимішими до себе й інших людей;
  •  легкий, імпровізаційний режим педагогічної діяльності дозволяє знаходити вирішення навіть унайскладніших і найзаплутаніших ситуаціях взаємодії.

Використані джерела:

Інтернет-ресурси:

http://www.mama-tato.com.ua


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25017. Этические проблемы паблик рилейшнз 19.51 KB
  Вопервых это касается этики поведения каждого специалиста PR вовторых этики поведения собственной организации представляемой специалистом. Здесь речь идет о непосредственной зависимости между этикой поведения и успехом компании. Работниками сферы паблик рилейшнз разработано и предложено немало инструкций по этике поведения и руководящих кадров организаций и собственно специалистов данной сферы. Необходимой линией поведения при разрешении большинства из перечисленных проблем является стремление сохранить взаимное доверие между...
25018. Кодексы профессионального поведения специалиста по связям с общественностью 23.79 KB
  Международные кодексы: Кодекс профессионального поведения Международной ассоциации по связям с общественностью IPRA; Международный этический Кодекс Паблик Рилейшнз Афинский кодекс; Профессиональная Хартия международного комитета ассоциаций PRконсультантов Римская Хартия; Кодекс профессионального поведения в области PR Лиссабонский кодекс; Международный кодекс по практике маркетинговых и социальных исследований и др. Международный этический Кодекс Паблик Рилейшнз АФИНСКИЙ КОДЕКС Принят в Афинах Генеральной ассамблеей IPRA в мае...
25021. Лоббирование как одна из технологий PR-службы в сфере управления 20.59 KB
  Реклама должна быть добросовестной и достоверной. Недобросовестная реклама и недостоверная реклама не допускаются. Реклама должна быть распознаваемой без применения специальных знаний и без применения технических средств; Реклама не должна побуждать к агрессии насилию возбуждать панику побуждать к опасным действиям способным нанести вред; формировать негативное отношение к лицам не пользующимся рекламируемыми товарами или осуждать таких лиц. Не допускается реклама в которой отсутствует часть существенной информации о рекламируемом...
25022. Возникновение, современное состояние и развитие консалтинга в мире 23.85 KB
  Консалтинг как продукт услуга Консалтинг – производство советов. Консалтинг – это вид интеллектуальных услуг который связан с решением сложных проблем предприятия в сфере управления и организационного развития. Консалтинг как деятельность фирмы Консалтинг – это деятельность фирмы по оказанию консультационных услуг предприятиям организациям физическим лицам по широким вопросам экономики управления и права. Консалтинг как форма предоставления услуги Консалтинг – это профессиональная помощь осуществляемая в форме советов рекомендаций и...
25023. Консалтинг в сфере PR как форма бизнеса 23.68 KB
  Консалтинг в сфере PR как форма бизнеса Консалтинг в сфере связей с общественностью является разновидностью любого консалтинга а маркетинговые стратегии применимые на рынке консалтинговых услуг частично заимствованы из теоретических основ любого маркетинга услуг. На практике это реализуется управлением финансовой эффективностью бизнеса выбором маркетинговой стратегии развития фирмы и стратегии продвижения услуг. Стратегия маркетинга любых консультационных услуг а также стратегия развития консалтинговой фирмы это набор приемов по...
25024. Виды и формы консультирования в связях с общественностью 31.29 KB
  Методологическая классификация профессионально ориентирована на самих консультантов так как квалифицирует их в зависимости от методов работы. Следует отметить также что классификации публикуемые национальными и международными ассоциациями консультантов часто объединяют предметный и методологический подходы правда ориентируясь больше на первый. Примером такого синтетического подхода классификация Европейского справочникауказателя консультантов по экономике и управлению издаваемого под эгидой ФЕАКО. Выделяют два вида экспертного...
25025. Деятельность политического консультанта во время избирательной кампании 94.15 KB
  Избирательная кампания система агитационных мероприятий проводимых политическими партиями и независимыми кандидатами с целью обеспечить себе максимальную поддержку избирателей на предстоящих выборах. Другая причина обусловливающая необходимость психологического сопровождения клиента связана с крайне напряженным ритмом кампании и с тем что личность кандидата его время его работоспособность и самочувствие являются главным ресурсом кампании. Подготовка клиента к публичным выступлениям Полноценная подготовка заключается в написании речей...