68620

ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ: МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

Книга

Медицина и ветеринария

Лабораторні заняття проводяться індивідуально або по групах, базуються на самостійному проведенні експериментів чи досліджень студентами. Лабораторний метод дає можливість набути вміння і навички, що забезпечує формування практичних вмінь.

Украинкский

2014-09-24

173 KB

6 чел.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГО – ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ БНАУ

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ ОХОРОНА ПРАЦІ ”

ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5.130501

“ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА” ІЗ СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ

“ВЕТЕРИНАРНА САНІТАРІЯ” ТА  “ЛАБОРАТОРНА СПРАВА”

м. Біла Церква

Розглянуто  і затверджено на засіданні предметної комісії дисциплін

“ Ветеринарна медицина”

Протокол № ____________________ від_____________________

Голова предметної комісії _________________ Старовойтова А.А.

Укладач : В.І. Ніколаєвич викладач ветеринарних дисциплін, вищої категорії, магістр.

Рецензент: А.А.Старовойтова, голова предметної комісії ветеринарних дисциплін, викладач вищої категорії.

 

Методичне забезпечення лабораторних  занять складено у відповідності з програмою навчальної дисципліни “Охорона праці”.

Рекомендований для  вищих навчальних закладів III рівнів акредитації відділення “Ветеринарної медицини”. Інструктивні картки необхідні для підготовки і проведення лабораторних занять.

 

Ціллю лабораторних робіт є закріплення теоретичних знань студентами та оволодіння практичними навичками та вміннями з навчальної дисципліни “ Охорона праці”.

Лабораторні заняття проводяться індивідуально або по групах, базуються на самостійному проведенні експериментів чи досліджень студентами. Лабораторний метод дає можливість набути вміння і навички, що забезпечує формування практичних вмінь.

Дане методичне забезпечення складено відповідно з програмою навчальної дисципліни “Охорона праці”, затверджене навчально – методичним центром в 2001 р.

 

ЗМІСТ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

п/п

Тема заняття

Кількість годин

1.

2.

3.

4.

5.

Вимірювання параметрів мікроклімату

Дослідження виробничого освітлення робочих місць

Вивчення індивідуальних засобів захисту

Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках.

Застосування первинних засобів гасіння

2

2

2

2

2

 В інструктивних картках вказано мету заняття, матеріальне забезпечення, зміст і послідовність виконання, теоретичні положення, що студенти повинні знати і вміти після проведення заняття та завдання додому.

Інструктивна картка

для проведення лабораторного заняття №1

з навчальної дисципліни

"Охорона праці"

Тема: Вимірювання параметрів мікроклімату.

Робоче місце: кабінет охорони праці.

Тривалість заняття: 90 хвилин.

Мета: Ознайомитись з основними параметрами мікроклімату, що характеризують метеорологічні умови виробничих приміщень з улаштуванням приладів для визначення метеорологічних умов i навчити визначати параметри мікроклімату –температуру, відносну вологість та швидкість руху повітря; навчити студентів користуватись нормами мікроклімату для різних виробничих умов з урахуванням категорії робіт та пори року.

Матеріальне забезпечення: термометри, психрометри, анемометри чашкові, склянка з водою.

Правила охорони праці:

працювати в спецодязі;

працювати на закріпленому робочому місці;

при роботі з приладами дотримуватись інструкцій по їx експлуатації.
Змicт i послідовність виконання:

1. Виміряти температуру повітря.

  1.  Виміряти вологість повітря.
  2.  Виміряти швидкість руху повітря.

Теоретичні положення:

При виконанні трудових обов'язків на людину діє навколишнє повітряне середовище, зокрема параметри метеорологічних умов - температура, відносна вологість, швидкість руху повітря. Значення цих параметрів, які забезпечують найкраще самопочуття i найвищу працездатність людини вважають оптимальними нормами мікроклімату. Відхилення параметрів від оптимальних норм створює несприятливі метеорологічні умови, що призводять до погіршення самопочуття, передчасної втоми людини i зниження працездатності.

Робота № 1  Виміряти температуру повітря.

Для визначення температура повітря використовують звичайні, ртутні чи спиртові термометри. Температуру повітря вимірюють в кількох точках робочої зони, як правило на рівні 1,3-1,5 м від підлоги в різний час. Якщо температура повітря біля підлоги відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення вона вимipяєтьcя на рівні нiг 0,2-0,З м від підлоги.

Робота № 2. Виміряти вологість повітря.

Вологість повітря характеризується вмістом водяної пари в повітpi при даній температурі. Залежно від умов температури, тиску тощо, в одиниці об’єму повітря може перебувати piзнa маса водяної пари. Кількість водяної пари в грамах, що міститься в   1  куб м повітря при даній температурі,  називають абсолютною вологістю повітря.

Вологість визначають за допомогою психрометра. Стаціонарний психрометр Августа складається з двох однакових ртутних термометрів:: сухого і вологого. Резервуар вологого термометра загорнутий Батистом або марлею, кінець якого в вигляді джгута опущено в наповнений стакан з дистильованою водою. По цьому джгуту до резервуара термометра поступає волога на обмін випарованій.

Сухий термометр показує температуру навколишнього середовища, вологий більш низьку температуру внаслідок випаровування води з поверхні його резервуара. По значенням температур і їх різниці по спеціальним психрометричним таблицям визначають вологість.

Зміст та послідовність виконання завдання:

  1.  Підготувати психрометр до роботи.
  2.  Провести вимірювання температур.
  3.  Визначити вологість за допомогою психрометричних таблиць.
  4.  Порівняти виміряну відносну вологість з необхідною по діючим нормам і визначити до якої категорії відноситься дане приміщення.
  5.  Результати вимірювань і обчислень записати в таблицю.

Таблиця 1

п/п

Тс

Т в

В.В.

Вологість

фактична

по нормі

Робота №3.  Виміряти швидкість руху повітря.

Швидкість руху повітря в приміщеннях визначають за допомогою різних анемометрів; крильчатих (в межах 0,3...5 м/с ); чашкових в межах 1...20 м/с, малі швидкості - термоанемометрами, дуже малі - кататермометрами.

В анемометрах прийомною частиною служить хрестовина з чотирма чашками на осі, яка зв'язана черв'ячною передачею з механізмом обороту стрілок. Швидкість руху повітря визначаємо по графіку в залежності від відношення показів по анемометру і по включеному одночасно з ним секундоміру.

  1.  Обчислити різницю між початковими і кінцевими показниками анемометра, число поділок в секунду.
  2.  Згідно графіку визначити швидкість руху повітря.

Таблиця 2.

№ п/п

Час роботи

Показники приладу

Швидкість руху    повітря

м/с

початкові

кінцеві

різниця

Відповідно з ГОСТом 12Л .005-76 визначити оптимальні і допустимі параметри мікроклімату і зрівняти з фактичними результатами роботи.

Студенти повинні: вміти визначати параметри мікроклімату;

знати вплив параметрів мікроклімату на організм людини.

Завдання додому: Жидецький В.Ц. «Основи охорони праці», ст. 95 - 118.


Інструктивна картка

для проведення лабораторного заняття №2

з навчальної дисципліни

"Охорона праці"

Тема: Дослідження виробничого освітлення робочих місць.

Робоче місце: кабінет охорони праці.

Тривалість заняття: 90 хвилин.

Мета: Навчитись вимірювати і визначати освітленість, потрібну для виконання різних видів зорової роботи.

Матеріальне забезпечення: люксметри Ю-116.

 Правила охорони праці:

працювати в спецодязі;

працювати на закріпленому робочому місці;

робочі місця утримувати в чистоті;

при роботі з приладами дотримуватись інструкції по їх експлуатації.
Зміст і послідовність виконання:

  1.  Виміряти природну освітленість.
  2.  Розрахувати коефіцієнт природної освітленості.
  3.  Виміряти штучну освітленість.
  4.  Виміряти тип світильників і ламп.
  5.  Визначити до якого розряду відноситься дане приміщення.

Теоретичні положення:

Освітлення виробничих приміщень може бути природнім, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами.

Раціональне освітлення створює сприятливі умови для життя і діяльності людини, попереджує зорову і загальну втому, забезпечує безпеку праці, пересування, сприяє підвищенню продуктивності праці і якості роботи.

Робота № 1.  Вимірювання природного освітлення.

Для вимірювання освітленості використовують переносні фотоелектричні люксметри Ю-116. Принцип дії заснований на явищі фотоелектричного ефекту.

Люксметр Ю-116 складається з вимірника та селенового фотоелемента з насадками. Вимірник має дві шкали: 0-100 і 0-30. На кожній з них точками відмічено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0...100 точка міститься над позначкою 17, на шкалі 0...30 - над позначкою 5. Прилад оснащений кнопками для перемикання шкал та табличкою із схемою, яка зв'язує застосування насадок з діапазонами вимірювань згідно з таблицею 1.

Селеновий фотоелемент міститься в пластмасовому корпусі і має світлочутливу поверхню. Має напівсферичну насадку К разом з однією із трьох інших насадок М, Р,Т.

Правила роботи з люксметром:

оберігати від ударів і струсів;

поводитись з фотоелементом, як з оптичним приладом;

- у випадку забруднення насадки протерти ватним тампоном змоченим спиртом. фотоелемент сухим ватним тампоном;

- кришку  футляра відкривати   можна  через  2-3   години   після  того  як  він   був внесений з холодного повітря. 

Технічна характеристика люксметра Ю-416.

Таблиця 1.

Умовне     позначення     комбінації

Коефіцієнти  поглинання

Діапазон

насадок на фотоелементі

світлофільтра

вимірювань, лк

Без насадок з відкритим

1

5-30

фотоелементом.

17-100

Напівсферична насадка із

10

50 - 300

світлофільтрами КМ.

170-1000

Напівсферична насадка із

100

500 - 3000

світлофільтрами КР.

1700-10000

Напівсферична насадка із

1000

5000 - 30000

світлофільтрами КТ.

17000-100000

Порядок проведення вимірювань.

  •  Встановити фотоелемент з потрібною комбінацією насадок на робочу поверхню.

- Встановити вимірник люксметра з футляром у горизонтальне положення на максимальній відстані від фотоелемента.

  •  Приєднати   фотоелемент  до   вимірника  і  розпочати   вимірювання.   Показання приладу в поділках шкали помножити на коефіцієнт поглинання світлофільтра.
  •  Пошуки чутливості приладу починати з установлення на фотоелемент насадок у послідовності КТ - КР - КМ та перемикання по черзі двох шкал 0-100 і 0-30 на кожній комбінації насадок.

Після закінчення вимірювань від'єднати фотоелемент від   вимірника, надіти на нього насадку Т, покласти в футляр.

Порядок виконання роботи:

Люксметром Ю-116 виміряти освітленість виділених робочих місць.

  1.  
  2.  
  3.  

Розрахувати коефіцієнт природної освітленості на робочих місцях за формулою:


Таблиця 2.

п/п

Робочі параметри люксметра

Освітленість всередині приміщення, лк

Освітленість зовні приміщення, лк

КПО

коефіцієнт поглинання світлофільтра

ціна поділок

число поділок

Робота №. 2.  Вимірювання штучного освітлення.

Порядок виконання роботи.

Визначити за допомогою люксметра освітленість на робочих місцях. Провести вимірів і знайти середньоарифметичну величину.

Визначити тип світильників і ламп в дослідженому приміщенні.

Порівняти виміряну освітленість з необхідною по діючим нормам і визначити до якого розряду відноситься дане приміщення.

- Результати вимірювань записати в таблицю 3.

Таблиця 3.

Освітленість, лк

Характер

Тип

Розряд

п/п

фактична

По нормі

виробничих приміщень

світильників

роботи         

  Студенти повинні: знати види освітленості і її норми;

                                     вміти визначати освітленість за допомогою люксметра. Завдання   додому:   повторити   тему   "Освітлення   виробничих   приміщень", Жидецький В.Ц. "Основи охорони праці", ст. 129-146


Інструктивна картка

для проведення лабораторного заняття №3

з навчальної дисципліни

"Охорона праці"

Тема: Вивчення індивідуальних засобів захисту.

Робоче місце: кабінет охорони праці.

Тривалість заняття: 90 хвилин.

Мета: Вивчити індивідуальні засоби захисту та їх застосування.

Матеріальне забезпечення: респіратори, гумові рукавички, халати, захисні

окуляри, гумові чоботи, діафільм “Засоби захисту” Леті.

Правила охорони праці:

працювати в спецодязі;

працювати на закріпленому робочому місці;

робоче місце утримувати в чистоті;

після роботи прибрати робоче місце.

Теоретичні положення:

Засобом захисту на виробництві називають засіб, застосування якого попереджує або зменшує дію на одного або більше працівників працюючих в небезпечних і шкідливих виробничих умовах. Засоби захисту по характеру їх застосування поділяють на колективні та індивідуальні.

Зміст і послідовність виконання:

  1.  Ознайомитись з спецодягом.
  2.  Ознайомитись з спецвзуттям.
  3.  Ознайомитись з засобами захисту рук.
  4.  Ознайомитись з засобами захисту органів дихання.
  5.  Ознайомитись з засобами захисту органів зору.
  6.  Ознайомитись з засобами захисту органів слуху.
  7.  Ознайомитись з засобами захисту від падіння.
  8.  Ознайомитись з засобами захисту голови.

Робота № 1. Ознайомитись з спецодягом.

Спецодяг застосовують для захисту людей від несприятливих факторів зовнішнього середовища та різних виробничих факторів. Крім цього спецодяг повинен забезпечувати під час роботи необхідні гігієнічні умови, нормальну терморегуляцію організму, бути зручним, легким, не обмежувати рухи, добре очищатись від забруднень і пратись. Цим вимогам найбільш задовольняють бавовняні і синтетичні тканини.

Робота № 2. Ознайомитись з спецвзуттям та його використанням.

Спецвзуття  використовують для  захисту ніг від  шкідливих дій навколишнього середовища, механічних пошкоджень, високих температур, агресивних  речовин,  впливу  метеорологічних  факторів.  Воно  може  бути шкірним, гумовим, валяним, а призначення залежить від умов праці людей.

Робота № 3. Ознайомитись з засобами захисту рук.

Засоби захисту рук призначені для захисту рук від механічних травм, термічних, хімічних опіків, дії органічних розчинників, кислот, лугів, пестицидів, електричного поля, фарбуючих і подразнюючих речовин.

Для захисту шкіряного покриву рук застосовують гідрофобні мазі, пасти, які утворюють на поверхні шкіри плівку, що не промокає.

Робота № 4. Ознайомитись з засобами захисту органів дихання.

Засоби захисту органів дихання забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які діють інгаляційно (ГОСТ 12.4.034 - 85).

За принципом дії поділяють на дві групи:

фільтруючі - респіратори, протигази і шлеми, що забезпечують очищення вдихуваного повітря від шкідливих речовин за допомогою фільтрів і сорбентів;

ізолюючі — шлангові, автономні апарати дихання, що забезпечують захист шляхом ізоляції органів дихання людини від навколишнього середовища, побудовані   вони   по   принципу   подачі   чистого   повітря   по   шлангу   з індивідуального джерела.

Робота № 5. Ознайомитись з засобами захисту органів зору.

Засоби захисту органів зору призначені для захисту органів зору від небезпечних і шкідливих виробничих факторів (пил, тверді частини, краплі шкідливих рідин) - захищають безколірними окулярами і щитками; ультрафіолетове випромінювання, засліплювання і яскравість видимого випромінювання, інфрачервоне випромінювання - окулярами і щитками з кольоровим скло-фільтром.

Робота № 6. Ознайомитись з засобами захисту органів слуху.

Засоби захисту органів слуху призначені для захисту органів слуху від шкідливої дії шуму. Застосовуються індивідуальні захисні засоби у вигляді протишумових навушників, різних протишумових заглушок - антифонів і протишумових вкладишів “Беруні”.

 Робота № 7. Ознайомитись з засобами захисту від падіння.

Засоби захисту від падіння з висоти захищають працюючих від падіння, важких травм. З цією метою застосовують запобіжні пояса, які мають карабін, який закріплюють на міцній частині висотної споруди.

Рятувальний пояс забезпечує безпеку праці в каналізаційній системі, колодязях і ємностях. За допомогою раніше прив'язаного пояса і прив'язаної до нього мотузки потерпілого можна вийняти на зовні.

Робота № 8. Ознайомитись з засобами захисту голови.

Засоби захисту голови призначені для захисту голови від механічних пошкоджень, вологи і електричного струму - застосовують: каски будівельні, захисну каску з підшлемником, головний убір з підшлемником, щитки, маски, косинки або шапочки.

Студенти повинні:

знати засоби захисту та їх застосування і класифікацію; вміти застосовувати засоби захисту.

Завдання додому: повторити тему "Засоби захисту", Медведєв А.М. "Охрана труда в мясной и молочной промышленности", ст. 200 -211.


Інструктивна картка

для проведення лабораторного заняття №4

з навчальної дисципліни

"Охорона праці"

Тема: Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках.

Робоче місце: кабінет охорони праці.

Тривалість заняття: 90 хвилин.

Мета: Вивчити основні принципи надання долікарської допомоги при втраті свідомості, травмах, термічних впливах, отруєннях та особливих видах травм.

Матеріальне забезпечення: медикаменти та засоби для надання першої медичної допомоги (набір аптечки), індивідуальні перев’язні асептичні пакети, бинти, вата, ватно-марлевий бинт, джгут, гумовий пузир для льоду, чайна ложка, 5% йодна настойка, нашатирний спирт, борна кислота, сода питна, 3% розчин перекису водню, настойка валеріанки, нітрогліцерин.

Правила охорони праці:

  •  ознайомитись з інструкцією по лабораторній роботі;
  •  дотримуватись порядку проведення роботи;
  •  дотримуватись правил особистої гігієни та використання засобів індивідуального захисту;
  •  обережно поводитись з лікарськими засобами.

Теоретичні положення

Перша допомога – це сукупність простих доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я потерпілого. По перше, якщо є потреба і можливість, треба винести потерпілого з місця події. По друге оглянути ушкодженні ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ці ділянки. Потім іммобілізувати переломи і запобігти травматичному шокові.

Послідовність надання першої допомоги: усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони, загасити палаючий одяг, витягти із води), оцінити стан потерпілого; визначити характер і важкість травм, що становлять найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його врятування; виконати потрібні заходи щодо врятування потерпілого в порядку терміновості, підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника; викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходи для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу.

Робота № 1. Надання допомоги при кровотечах.

Причини – пошкодження цілості кровоносних судин внаслідок механічного порушення.

Ознаки – артеріальна кровотеча, що характеризується яскраво червоним кольором крові, кров б’є фонтанчиком, а капілярна кровотеча виділяється краплями.

Допомога. Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою стискувальної пов’язки. Під час кровотечі з великої артерії для зупинення припливу крові до ділянки рани придавлюють артерію пальцем вище місця поранення, а потім накладають стискувальну пов’язку. Під час кровотечі із стегнової артерії накладають джгут вище місця кровотечі. Під джгут підкладають марлі, щоб не пошкодити шкіру і нерви, і вставляють записку із зазначенням часу його накладання. Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, у противному разі змертвіє кінцівка. Тому через 1,5 – 2 години джгут на декілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують стискувальним тампоном, а потім знову затягують джгут.

Капілярна кровотеча добре зупиняється стискувальною пов’язкою, після чого шкіру навколо рани обробляють розчином йоду. Якщо з рани виступає сторонній предмет у місці локалізації, то  треба зробити у пов’язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.

Венозну кровотечу зупиняють за допомогою стискувальної пов’язки, а також можна підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі і накласти стискувальну пов’язку.

Робота № 2. Надання допомоги при термічних впливах.

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції під час дії на організм холодового фактору і розладу функції життєво-важливих систем організму, який настає при цьому.

Ознаки – на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск і потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. При зниженні температури тіла до 34 – 32°С затьмарюється дихання, мова стає неусвідомленою.

Допомога. За легкого ступеня переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

За середнього і тяжкого ступеня енергійно розтирають тіло вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, 100 – 150г  40% -го спирту ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.

Відмороження. Виникає тільки за тривалої дії холоду, внаслідок дотикання тіла до холодного металу на морозі, підвищена вологість, сильний вітер при не дуже низькій температурі повітря.

Розрізняють чотири ступені відмороження тканин: 1) почервоніння і набряк, 2) утворення пухирів, 3) змертвіння шкіри і утворення струпа, 4) змертвіння частини тіла.

Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Потерпілого помістити біля джерела тепла і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, а якщо їх немає, то м’якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають до суха, змочують спиртом і утеплюють ватою або тканиною. Одяг і взуття із відморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Перегрівання. Настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисту одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь – загальна слабкість, нездужання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорюється, температура тіла 37,5 – 38,9°С. Середній ступінь температури тіла 39,0 – 40,0°С, сильний головний біль, різка м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120-130 уд/хв., часте поверхневе дихання. Тяжкі ступені перегрівання тіла класифікуються по різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, мова йде про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені - про сонячний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, непритомність і втрата свідомості; шкіра - потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушуються серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне виділення сечі, припиняється дихання.

Допомога. Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне місце, обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянку серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба налагодити штучне дихання.

Термічні опіки. Виникають внаслідок дії високої температури. Ознаки -залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: І — почервоніння і її набряк; II - пухирі наповнені жовтуватою рідиною; ІІІ - утворення некрозу шкіри; IV - обвуглювання тканин. При великих опіках виникає шок.

Допомога. Потрібно швидко вивести із зони вогню, негайно зняти одяг, що зайнявся, або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом.

При опіках І ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом -ректифікатом. До обпечених ділянок не можна доторкуватися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місць опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. Обпечену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить, треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100-150 мл вина або горілки. При втраті свідомості у результаті отруєння чадним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У разі зупинення дихання треба зробити штучне дихання.

Робота № 3. Надання допомоги при особливих видах травм.

Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При загорянні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки. Ознаки - за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на чотири ступеня: І — чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводжується болем та відчуттям печії; II - великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми; Ш - потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, годин, шкіра припухає, виникають різкі болі; IV - глибоке омертвіння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату, суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Внаслідок опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змити їх струменем води протягом не менше 10-15 хв., поки не зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини у дихальні шляхи потрібно прополоскати горло водним 3% розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при зіткненні з вологою. Якщо не відомо яка хімічна речовина викликала опіки, треба покласти чисту суху пов'язку, після чого треба спробувати зняти або зменшити біль.

Робота № 4. Надання допомоги при ураженні електричним струмом.

Причина - робота з технічними електричними засобами, пряме дотикання до провідника або джерела струму і непряме - індукцією. Змінний струм під напругою 220 В викликає дуже тяжке ураження організму, яке посилюється при мокрих взутті і руках. Електричний струм викликає зміни в нервовій системі, її подразнення, параліч, спазм м'язів, опіки. Може статися судомний спазм діафрагми - головного дихального м'яза і серця. Внаслідок цього зупиняється серце і дихання.

Допомога. Треба негайно відірвати потерпілого від провідника або джерела електричного струму, додержуючись обережності. За відсутності свідомості, дихання, пульс потрібно терміново розпочати оживлення (штучне дихання, прямий масаж серця) до повного відновлення функцій життєдіяльності, напоїти великою кількістю води, чаєм, потім створити тепло.

Студенти повинні:

знати основні принципи надання долікарської допомоги; вміти надавати долікарську допомогу.

Завдання додому: повторити тему "Долікарська допомога потерпшим при нещасних випадках", Жидецький В.Ц. та інші "Основи охорони праці", ст. 292 –297


Інструктивна картка

для проведення лабораторного заняття №5

з навчальної дисципліни

"Охорона праці"

Тема: Застосування первинних засобів гасіння пожеж.

Робоче місце: кабінет охорони праці.

Тривалість заняття: 90 хвилин.

Мета: Ознайомитись з будовою, принципом дії різних вогнегасників та практичним застосуванням вогнегасника ОХП -10, а також навчитися застосовувати первинні засоби для гасіння пожеж.

Матеріальне забезпечення: вогнегасники, первинні засоби пожежогасіння (вода, пісок, земля).

Правила охорони праці:

  1.  Обережно поводитись з вогнем.
  2.  Працювати в спеціальному одязі.
  3.  Виконувати роботу в спеціально призначеному місці.
  4.  Вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук.
  5.  Вогнегасником ОХП-10 не можна гасити електроустановки та електромережу, що перебуває під напругою; лужні метали, такі як натрій і калій.
  6.  Водою не можна гасити легко займисті рідини і електроустановки.

Теоретичні положення.

Всі підприємства повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння до яких належать пожежні стволи (водні та повітрянопінні), внутрішні пожежні водопроводи (крани), вогнегасники (хімічно-пінні, газові, порошкові), бочки з водою, лопати, відра, сухий пісок, азбестові ковдри, інструменти та пристрої для розбирання будівельних конструкцій під час гасіння (багри, лопати, сокири та ін.). Для гасіння пожеж застосовують воду, водяні емульсії, галогенові, вуглеводні, хімічну та повітряно-механічну піну, водяну пару, діоксид вуглецю, інертні гази, порошки.

Робота № 1. Вивчити будову та принцип дії вогнегасників.

На підприємствах застосовують такі вогнегасники: хімічно-пінні, вуглекислотні ручні, а також пересувні, повітряно-пінні, порошкові.

Пінний вогнегасник ОХП-10 складається зі сталевого корпусу, всередині якого міститься поліетиленовий стакан, закритий гумовим клапаном. Пружина забезпечує надійне прилягання клапана до сідла стакана в неробочому стані вогнегасника. Корпус вогнегасника заповнений водним розчином бікарбонату натрію (двовуглекислої соди) NаНСОз, а поліетиленовий стакан - водним розчином сірчанокислого алюмінію АI2(SO4)з, верхня частина корпусу вогнегасника закривається кришкою.

Щоб привести вогнегасник в дію треба повернути рукоятку з'єднану з клапаном за допомогою штока навколо її осі на 180°. При повертанні ексцентрикової основи рукоятки клапан піднімається і відкриває вихід із стакана. Потім вогнегасник повертають догори дном. При цьому кислотна частина заряду змішується з лужною. Діоксид вуглецю, що виділяється під час реакції, створює значний тиск всередині корпусу вогнегасника та викидає через отвір (сприск) струмінь хімічної піни на відстань 6-8 м протягом 60 с. Під час виготовлення корпус вогнегасника випробовується на тиск до 2,5 мПа.

Газові вогнегасники наповнюють зрідженим діоксидом вуглецю до робочого тиску 6 мПа. Цифра вказує на місткість балона. Ними гасять легкозаймисті та горючі рідини, тверді речовини, електроустановки, що перебувають під напругою. Не можна гасити речовини, котрі можуть горіти без доступу повітря (терміт тощо).

Вуглекислотно - брометилові вогнегасники застосовуються для гасіння всіх первинних пожеж (крім горіння лужноземельних металів) при температурі навколишнього середовища від -60 до +60°С.

Порошкові вогнегасники застосовуються для гасіння лужних металів, двигунів внутрішнього згоряння, електроустановок.

Порядок проведення роботи:

  1.  Розібрати, уважно оглянути будову вогнегасників ОХП-10 та ОУ-2, звірити їх зі схемами, наведеними на малюнку 1, 2 та вивчити принцип роботи.
  2.  Імітувати приведення в дію вогнегасника ОХП-10, прочистити шпилькою отвір сприску, поставити вогнегасник на підлогу і тримаючи лівою рукою за ручку на корпусі, правою повернути рукоятку навколо осі на себе, підняти вогнегасник і перевернути його до гори дном, енергійно трусонути його та спрямувати сприском у бік уявного загоряння.

Мал. 1.1. Пінний вогнегасник ОХП-10.         Мал. 1.2. Схема вогнегасника ОУ-2.

  1.  
  2.  
  3.  

  1.  

Ознайомитись з первинними засобами для гасіння пожеж та практичним застосуванням їх.

До первинних засобів відносяться: вода, сухий пісок, водяна пара, водні розчини солей.

Вода - найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода має найбільшу теплоємкість і придатна для гасіння більшості горючих речовин, змочує поверхні, зволожує та охолоджує речовини, що горять, механічно вбиває полум'я струменем.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), тому що вона має велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою карбід, селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

Пісок - застосовують для гасіння невеликих пожеж. Він охолоджує зону горіння, виділяє гази, перекриває доступ повітря до полум'я.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж в приміщеннях об'ємом 500 м3 і невеликих загорянь на відкритих установках.

Водні розчини солей застосовують для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево активні речовини: піноутворювач ПО1, сульфанол НП.

Порядок проведення роботи:

На спеціально відведеній ділянці двору на металевому листі підпалити гас або деревні відходи, дати їм розгорітися, а потім загасити вогнегасником ОХП-10, закидати піском або землею чи залити водою.

Методичні вказівки з виконання та оформлення.

У висновках відобразити: мету роботи, призначення та застосування вогнегасників; схеми будови вогнегасників ОХП-10 та ОУ-2, правила користування ними, описати гасіння пожеж піском.

Студенти повинні: знати первинні засоби для гасіння пожеж;

                                              вміти застосовувати первинні засоби гасіння пожеж в кожному конкретному випадку.

Завдання додому: оформити лабораторну роботу.

.


СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Жидецький В.Ц. та ін. Основи охорони праці Львів.: Афіша, 1999
  2.  Пряник Г.М. та ін. Охорона праці  К.: Урожай, 1994
  3.  Калашник А.И. Охорона труда  М.: Агропромиздат, 1991
  4.  Бакшеев П.О. и др. Справочник по охороне труда  К.: Урожай,  1985
  5.  Законодавство України з охорони праці ( в 4-х томах)  К.: 1995
  6.  Буракова С.О. Безпека праці у тваринництві  К.: Урож




 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6846. Захист GRE-тунеля 365 KB
  Захист GRE-тунеля Завдання роботи: Створення GRE тунеля між двома маршрутизаторами Використання IPSec для захисту тунеля Топологія Сценарій У даній роботі ви налаштуєте GRE - тунель (GenericRoutingEncapsulation), захище...
6847. Налаштування контекстного контролю доступу 173 KB
  Налаштування контекстного контролю доступу Завдання роботи: Навчитися налаштовувати правила контекстного контролю доступу на маршрутизаторах Топологія Сценарій Контекстний контроль доступу (CBAC - Context Based Access Control) є...
6848. Програмування зовнішніх пристроїв 60.01 KB
  Програмування зовнішніх пристроїв Мета роботи: Навчитись розробляти програми виводу/вводу інформації через інтерфейс USB, а також використовувати функції третіх фірм. Хід виконання роботи Вивчити будову інтерфейса USB (наприклад, М.Гук Интерфейс...
6849. Аппроксимация функций с помощью полинома Лагранжа 382 KB
  Аппроксимация функций Цель работы: Ознакомление с задачей аппроксимации функции одной переменной, изучение задачи интерполирования функции Приобретение навыков программирования интерполяционных формул П...
6850. Обчислювальна фізика. Методичні вказівки до практичних та лабораторних занять 468.5 KB
  Етапи розв'язування задач моделювання. Постановка задачі. Створення математичної моделі. Математичне моделювання. Організація наближених обчислень. Джерела і види похибок. Запис наближених чисел. Правило округлення. Похибки результату при діях із наближеними числами. Поширення похибок округлення при обчисленнях...
6851. Механіка. Методичні рекомендації до лабораторних робіт 310.5 KB
  Лабораторні роботи Згідно з навчальною програмою дисципліни Механіка передбачені такі лабораторні роботи: Лабораторна робота № 1. Визначення розрахунковими та експериментальними методами масових та інерційних характеристик елементів М ПЕА. Лаб...
6852. Операційна система Microsoft Windows 7. Робота з файлами, папками, ярликами. Програма Провідник. Налаштування робочого середовища операційної системи Windows 2.53 MB
  Операційна система Microsoft Windows 7. Робота з файлами, папками, ярликами. Програма Провідник. Налаштування робочого середовища операційної системи Windows. Мета: Формувати практичні вміння та навички роботи з інтерфейсом, файлами та довідкою опер...
6853. Антивирусная защита компьютерных систем 4.33 MB
  Антивирусная защита компьютерных систем. Установка и предварительная настройка Антивируса Касперского Сценарий. Основа антивирусной защиты компьютера - это использование надежной антивирусной программы. Антивирусные программы бывают разные...
6854. Изучение методов проведения анализа частотных характеристик в системе Micro-Cap 49 KB
  Изучение методов проведения анализа частотных характеристик в системе Micro-Cap Цель работы: изучить методы работы с диалоговым окном задания параметров моделирования в режиме анализа частотных характеристик (AC Analysis Limits)...