68686

Аналіз витрат по підприємству загальновиробничих та адміністративних витрат по ТОВ «Карпатнафтохім»

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Аналізуючи рівень собівартості одиниці продукції, можна правильно розв’язати питання щодо доцільності вибору об’єктів підприємницької діяльності. Знаючи собівартість продукції, можна визначити рентабельність виробництва за кожним видом економічної діяльності, кожного об’єкта господарювання, розмір прибутків.

Украинкский

2014-09-24

518.5 KB

39 чел.

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………..............6

  1.  Теоретичні основи сутності витрат та обліку їх по підприємству…....…...........................................................................................
    1.  Сутність витрат виробництва, їх роль та значення в роботі підприємства………………………............. ….................................................
    2.  Формування  загальновиробничих та адміністративних  витрат,  їх оціночні показники………................................................................................
    3.  Облік загальновиробничих та адміністративних витрат .…….

2. Аналіз витрат в цілому по підприємству загально виробничих та адміністративних  витрат по ТОВ  Карпатнафтохім”………………......

2.1 Характеристика ТОВ „Карпатнафтохім” та аналіз витрат в цілому по підприємству………..............................................................................................

2.2 Аналіз непрямих витрат по ТОВ „Карпатнафтохім”………………………………................................................

2.3 Виявлення резервів зниження загально виробничих та адміністративних витрат............................…..…………...................................

3. Аудит загальновиробничих та адміністративних витрат................

3.1.  Мета та завдання аудиту загальновиробничих та адміністративних витрат ........................................................................................................................

3.2. Способи вивчення операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних витрат діяльності підприємства ........................................

3.3. Перевірка правильності накопичення, розподілу та списання загальновиробничих та адміністративних витрат....................................

Висновки ………………………………………………...........................

Список використаної літератури…………………………...…………

Додатки……………………………………………………………………

ВСТУП

       Узагальнюючим  показників  роботи підприємства, що акумулює всі витрати по виробництву та реалізації продукції є    собівартість.

Кожна підприємницька структура завжди намагається отримати якомога більший дохід від своєї  діяльності. А отже, прагне не тільки реалізувати свою продукцію за максимально високими цінами, але і  скоротити свої витрати на виробництво та її реалізацію. Тому однією з важливих стратегій підприємства є мінімізація витрат виробництва.

          Собівартість продукції — важливий економічний показник, який у великій мірі характеризує економічну ефективність виробництва. В ньому, мов у дзеркалі, відображаються результати господарської діяльності.

        Аналізуючи рівень собівартості одиниці продукції, можна правильно розв'язати питання щодо доцільності вибору об'єктів підприємницької діяльності. Знаючи собівартість продукції, можна визначити рентабельність виробництва за кожним видом економічної діяльності, кожного об'єкта господарювання, розмір прибутків. Від уміння правильно обчислювати, аналізувати собівартість продукції у великій мірі залежить рівень ефективності господарської діяльності та розвиток суб'єкта господарювання.

       У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання.

Від рівня використання матеріальних та  трудових витрат, ефективності використання  основних фондів залежить рівень собівартості продукції. Похідними показниками від собівартості  є прибуток  підприємства, показник рентабельності виробництва, рівень ціни на продукцію. Від рівня витрат на виробництво та реалізацію продукції залежить інвестиційна привабливість даної підприємницької структури.  Звідси випливає значення собівартості продукції та  актуальність обраної теми дипломної роботи.

Однією з важливих складових собівартості продукції є непрямі витрати або витрати на обслуговування і управління виробництвом. До таких витрат належать загальновиробничі та  адміністративні витрати.

Загальновиробничі   витрати  - це витрати цехового характеру, пов’язані з утриманням цехових управлінських працівників та  інші витрати.

Адміністративні витрати пов’язані з витратами, що проводяться в цілому по підприємству. До складу адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством

Метою дипломної роботи є проведення дослідження організації обліку загальновиробничих та адміністративних  витрат, аналіз собівартості продукції та непрямих витрат, виявлення резервів покращення роботи підприємства та їх вплив на показники діяльності.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних та практичних питань, пов’язаних з обліком витрат.

Об’єктом дипломної роботи виступає Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім”.

У відповідності до визначеної мети і предмету дослідження в роботі сформовані такі основні завдання, що зумовлюють подальшу її структуру:

  1.  Визначення економічної сутності, значення  витрат та  їх роль в діяльності  підприємницьких структур.
  2.  Визначення сутності непрямих  витрати  та оприділення їх оціночних показників.
  3.  Проведення аналізу загальної суми витрат по підприємству та непрямих витрат. Виявлення основних  резервів, що впливають на зниження витрат на обслуговування і управління виробництвом.
  4.   Підведення підсумків дослідження і виявлення впливу резервів зниження витрат на собівартості  в цілому  на показники роботи підприємства.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дипломної роботи, визначена її мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, розкрита структура роботи і коротка характеристика розділів.

У першому розділі “Теоретичні основи сутності витрат та обліку їх по підприємству” розкрито суть та роль собівартості продукції в роботі підприємницьких структур, охарактеризовано види собівартості продукції, згідно з  „Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції, робіт, послуг у промисловості”, затверджених наказом Державного комітету промислової політики України. Крім того,  в першому розділі висвітлено сутність  непрямих витрат, їх оціночні показники та облік загально виробничих та адміністративних витрат по підприємству.

У другому розділі “Аналіз витрат в цілому по підприємству, загально виробничих та адміністративних  витрат по ТОВ „Карпатнафтохім”  проведений аналіз основних техніко-економічних показників роботи підприємства, аналіз загальної суми витрат на виробництво, проаналізовано собівартість продукції за калькуляційними статтями, зроблено аналіз собівартості накладних витрат в цілому по підприємству.

          У  третьому розділі “Аудит загальновиробничих та адміністративних витрат” подано способи вивчення операцій з обліку загально виробничих та адміністративних витрат в діяльності ТОВ та методику перевірки правильності накопичення, розподілу та списання загальновиробничих та адміністративних витрат.

У висновках підведені підсумки дослідження, сформульовані шляхи та резерви  зниження собівартості продукції.

Теоретичною та методичною базою дипломної роботи є теоретичні та прикладні розробки з бухгалтерського обліку, економіки підприємства, економічного аналізу, фінансів підприємства,  викладені в працях Бутинця Ф.Ф., Коробова М.Я.,  Лемішівського В.І., Москалюка В.Є.,      Поддерьогіна А.М.,      Тарасенка В.М.,  Хом’яка Р.Л., , Чумаченка М.Г.

Дипломна робота грунтується на діючій законодавчій та нормативній базі, на звітах та бухгалтерській документації  підприємства.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи сутності витрат та обліку їх  по підприємству

  1.  Суть витрат виробництва, їх роль та значення в роботі підприємства

Будь – яке підприємство намагається отримати більший дохід від своєї діяльності, а, отже, прагне не тільки продати свій товар за максимально високою ціною, а й скоротити свої витрати на виробництво і реалізацію продукції. Тому однією з важливих функцій підприємства є мінімізація витрат виробництва або собівартості продукції.

          Собівартість продукції — важливий економічний показник, який у великій мірі характеризує економічну ефективність виробництва. В ньому, мов у дзеркалі, відображаються результати господарської діяльності за певний період.

        Аналізуючи рівень собівартості одиниці продукції, можна правильно розв'язати питання щодо доцільності вибору об'єктів підприємницької діяльності. Знаючи собівартість продукції, можна визначити рентабельність виробництва за кожним видом економічної діяльності, кожного об'єкта господарювання, розмір прибутків. Від уміння правильно обчислювати, аналізувати собівартість продукції у великій мірі залежить рівень ефективності господарської діяльності та розвиток суб'єкта господарювання.

       У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання.

Під собівартістю продукції треба розуміти витрати на виробництво і збут продукції, що виражені в грошовій формі [11, с. 30 ].

       Український вчений Ю.С.Цал-Цалко вважає, що собівартість як показник використовують для:

•  оцінки рівня господарювання підприємства (за видами та об’єктами діяльності) та його структурних підрозділів;

контролю за ефективністю витрачання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

• визначення економічної ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного технологічного процесу господарювання;

• розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги):

• визначення економічної доцільності та вигідності здійснення і підприємницької діяльності за різними об'єктами господарювання [23, c. 7].

       Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на:

дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;

підготовку й освоєння нової продукції;

виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;

обслуговування виробничого процесу та управління ним;

збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.);

розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

набір і підготовку кадрів;

поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

   Собівартість продукції є основним якісним показником роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи підприємницької структури в цілому  та структурного підрозділу зокрема. Систематичне зниження собівартість продукції  має важливе народногосподарське значення. Бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшити прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

    За ринкових відносин завдання щодо зниження собівартості продукції централізовано не планується, а ефективність роботи підприємницьких структур оцінюється за допомогою показника прибутку. Однак це ще більше посилює значення проблеми зниження собівартості, бо від рівня собівартості залежить конкурентоспроможність продукції, фінансовий стан підприємства, матеріальний та культурний рівень його працівників.

Собівартість є економічна категорія товарно-грошовим відносинам. Вона виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою  він реалізований.

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об’єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також частину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування [5, с.168].

У собівартості продукції знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання основних та оборотних фондів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, чим економніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, чим успішніше удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовлення продукції.

Собівартість як показник використовують для :оцінки діяльності підприємств та їх виробничих підрозділів; контроль за ефективністю витрачання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів; визначення економічної ефективності впровадження нової техніки, технології та інших заходів; розробки і встановлення цін на продукцію; визначення економічної доцільності та вигідності виробництва різних видів продукції.

Собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно матиме збитки [5, с.169].

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які входять до неї. Витрати, які включаються до собівартості продукції, визначаються Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох його власних джерел: собівартості (валових витрат) і прибутку. Тому питання про склад витрат, які входять до собівартості, є питанням їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість мають відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів.         Відповідно до цього собівартість продукції охоплює витрати на: дослідження ринку і виявлення потреби у продукції; підготовку й освоєння нової продукції; виробництво (витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних виробничих фондів, оплату праці персоналу та ін.); обслуговування виробничого процесу й управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати ); розвідку, використання й охорону природних ресурсів (плата за воду, геологорозвідувальні роботи, плата за деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технологій, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції).

Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво й собівартістю продукції. Так, згідно з  чинним порядком не включаються у собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного або масового виробництва.

Водночас є й такі витрати, які включаються в собівартість продукції. Але не мають прямого зв’язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов’язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей до одного року, та інші витрати.

Непродуктивні витрати підприємства, пов’язані з  виробничою діяльністю (втрати від браку, недостачі та втрати від псування матеріалів, від простоїв тощо) у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення умов договорів з іншими підприємствами та організаціями відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, вони можуть з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов,  собівартість має найповніше відображення  витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

       На сьогоднішній день у господарській діяльності використовують  різні види собівартості продукції

Планову собівартість визначають перед початком планового року на основі прогресивних норм витрат усіх видів ресурсів на одиницю продукції, цін на сировину, матеріали, паливо, електроенергію, які діють на момент розробки плану.

Фактичну собівартість визначають після завершення певного періоду роботи підприємства на основі даних бухгалтерського обліку. Вона відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і збут продукції.

Фактична собівартість може відрізнятися від планової. Так як вона характеризує реальні витрати на виробництво та реалізацію. Величина цих відхилень залежить від продуктивності праці, ефективності використання основних і оборотних засобів та інших факторів виробництва. Ще однією причиною відхилень фактичного рівня собівартості від запланованого можуть бути також зміни цін і тарифів та засоби виробництва та послуги.

Фактичні дані обліку витрат використовуються для оцінки і аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, направлених на розвиток і удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків

Нормативна собівартість виражає затрати на виробництво і реалізацію, які розраховані на основі поточних норм використання ресурсів.

Кошторисна собівартість характеризує затрати на виріб або замовлення, які виконують у разовому порядку.

Технологічна собівартість – витрати, безпосередньо пов’язані із технологією виробництва продукції.

Виробнича собівартість – це сукупність усіх грошових витрат на виробництво продукції в межах цеху.

Повна собівартість характеризує уся сума грошових витрат не тільки на виробництво, а й на збут готової продукції підприємства.

Індивідуальна собівартість – це собівартість продукції, яка формується на рівні окремого підприємства.

Середньогалузева собівартість характеризує рівень витрат на продукцію у середньому за сукупністю підприємств в галузі. Її визначають як середньозважену величину, де як вага є обсяг випуску продукції на підприємствах галузі. Ця собівартість дає характеристику суми затрат у галузі.

Витрати на підприємстві формуються в залежності від видів його діяльності і це групування є єдиним для всіх підприємницьких структур  (рис. 1.).

Рисунок 1.1 -  Види діяльності підприємства

Основна діяльність— операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності,  які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність — це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Для характеристики собівартості при випуску різнорідної продукції користуються такими показниками:

  •  затрати на 1 грн. товарної продукції. Їх визначають, як частку від ділення собівартості всієї товарної продукції на обсяг товарної продукції, розрахований в оптових цінах підприємства;
  •  собівартістю одиниці окремих видів продукції. Її визначають на основі розробки калькуляції;
  •  зниженням собівартості порівняльної товарної продукції.

  1.  Формування загальновиробничих та адміністративних витрат,

їх оціночні показники

         Якщо собівартість виробництва  в цілому – це витрати на виготовлення та реалізацію продукції, то важливими складовими витрат підприємства є непрямі витрати, до яких відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом.

       До таких витрат відносяться :

  •  загальновиробничі витрати,
  •  адміністративні витрати [20, с.259 ].

         Витрат на утримання та експлуатацію устаткування, що входять до складу загально виробничих витрат пов’язані з  підтриманням в робочому стані устаткування, з витратами на експлуатацію його, на проведення різного роду ремонтів.  До таких витрат відносяться наступні витрати :

1) амортизаційні відрахування від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів, що відносяться до  складу основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів;                                                                 

2) витрати на утримання і експлуатацію виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів, що входять до  складу основний виробничих засобів (технічний огляд, технічне обслуговування);                  

3) витрати на ремонти, що здійснюються для підтримання устаткування  в робочому стані ;      

4) сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в  лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами нематеріальними активами;

5) витрати на утримання цехових транспортних засобів;                    

6) інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.

  Загальновиробничі  витрати  - це витрати цехового характеру, повязані з утриманням цехових управлінських працівників та  інші витрати.  До них належать такі витрати [20, с. 260 ]. :

  •  витрати на управління виробництва:

• на утримання працівників апарату управління виробництвом (цехами, дільницям тощо);

• на оплату службових відряджень персоналу цехів;                                 

• на сплату послуг за участь у семінарах, що провадяться з метою підвищення професійного рівня робітників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), які перебувають у трудових відносинах з підприємством;

2) амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

3) амортизація нематеріальних активів загально виробничого (цехового, дільничного лінійного) призначення;

4) сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в  лізинг  основних засобів, інших необоротних матеріальних активів ;                      

5) витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей у ході виробничого процесу;   

6) витрати на обслуговування виробничого процесу:                           

а) на забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, пристроями та іншими засобами і предметами праці;                

б) на транспортне обслуговування:, яке включає витрати на утримання експлуатацію автотранспорту (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) на утримання та експлуатацію, технічний огляд і технічне обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативного лізингу (оренди);

г) на проведення ремонтів, які здійснюються для підтримання в робочому стані одержання первинно очікуваних економічних вигод від використання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загально виробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;  

7) витрати на охорону праці:

а) на забезпечення правил техніки безпеки праці,  санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації нагляду і контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;

8) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону) цеху, дільниці;                

9) плата за використання та обслуговування засобів сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв’язку.

10) податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі безпосередньо пов’язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається, а саме :

* плата за землю, якщо виробничий, підрозділ (цех) є власником відокремлене ділянки землі.

* податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів загального призначення.     Цей податок включається до складу витрат виробництва незалежно від виду транспортного засобу, але за наявності його зв’язку з виробничою діяльністю цеху дільниці;  

* збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету здійснюється згідно з Порядком нарахування та стягнення відрахувань на геологорозвідувальні роботи;

*  плата за спеціальне використання природних ресурсів (водних, лісових ресурсів надр при видобутку корисних копалин), якщо діяльність виробничого підрозділу (цеху безпосередньо пов’язана з їх використанням),

11). Витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень.

Збір також сплачують господарські виробничі підрозділи, що не мають статус юридичної особи і підвідомчі негосподарським організаціям. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується юридичними та фізичними особами (лісокористувачі, які визначені статтею 9 Лісового Кодексу України).

Всі витрати загально виробничих витрат поділяються на постійні і змінні витрати.

До постійних витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні витрати включаються до складу ї собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення, тобто ця частина витрат зразу списується на рахунок собівартості реалізації. Розподілена частина постійних витрат відноситься на виробничу собівартість продукції.

Слід зазначити, що абсолютно точного розподілу витрат на постійні і зміни не може бути, так як існують витрати, що містять в собі постійну і змінну частини. Так оплата праці апарату управління виробництвом може включати в себе постійну частину – оклад і змінну частину – винагороди (премії) за збільшення обсягів виробництва за високі досягнення у праці тощо. Крім того, затрати, які для одного підприємства є постійними, для іншого можуть бути змінними.                               

Перелік і склад постійних і змінних загально виробничих витрат установлюють підприємством.                  

Розподіл витрат здійснюється в такому порядку:

- виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або декілька років визначається нормальний та фактичний рівень виробничої потужності і сума змінних та постійних витрат. При цьому треба враховувати технічки характеристики, змінний режим, експлуатаційне забезпечення, обсяг виробництва та інші умови в залежності від особливостей вибраної бази розподілу. При цьому змінні постійні загально виробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними минулих періодів. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних та змінних витрат, або за обліковими даними неможливо визначити фактичну суму таких то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат одиницю продукції. Наприклад, витрати на електроенергію при незмінних тарифах будуть рости прямо пропорційно до росту обсягу виробництва. В зв’язку з цим суми змінних витрат можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінна витрат, розрахованих на одиницю продукції;                                  

- розраховуються коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних та змінна загально виробничих витрат на одиницю бази розподілу (на 1 машино-годину, 1 виріб тощо) шляхом ділення суми постійних та змінних загально виробничих витрат при нормальному рівні потужності на кількість відпрацьованих машино-годин, кількість одиниць продукції чи інших величин в залежності від вибраної бази розподілу;

- розрахований коефіцієнт (норматив) на постійні виграв помножується на фактичну величину вибраної бази розподілу за звітний період одержана сума вважається розрахованою нормою постійних фактичних витрат звітного періоду;  

- розрахована норма постійних фактичних витрат звітного періоду порівнюється з сумою постійних фактичних витрат звітного періоду (яка в свою чергу визначається як різниця між загальною сумою фактичних загально виробничих витрат за звітній період та сумою змінних фактичних витрат цього ж періоду, обчисленою прямим шляхом на підставі первинних документів).                                            

Постійні фактичні витрати, що не перевищують розрахованої норми, вважаються розподіленими витратами і включаються до виробничої собівартості, а надлишок нерозподіленими постійними витратами.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загально виробничих витрат не може перевищували їх фактичну величину.                                  

Адміністративні витрати повязані з витратами, що проводяться в цілому по підприємству. До складу адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме [20, с.279]. :

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати, витрати підприємства на прийом та обслуговування  представників та делегацій  інших підприємств, що прибули на запрошення з метою здійснення міжнародних зв’зків, встановлення і підтримання взаємовигідного співробітництва);

- витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів загальногосподарського використання (оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання та водовідведення, охорона);

- оплата професійних послуг (юридичних, аудиторських тощо);

- витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс, телекс тощо);

  •  амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
  •  витрати на врегулювання спорів у судових органах;
  •  витрати на пожежну та сторожову охорону об’єктів адміністративного призначення,
  •  витрати на обслуговування виробничого процесу ( витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, приспосіблень  та інших засобів і предметів праці, витрати пов’зані з забезпеченням контролю за виробничими процесами і якістю продукції),
    •  податки, збори, обов’язкові платежі;, до яких відносяться плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір за спеціальне використання водних ресурсів, страхові внески на соціальне страхування від нещасного випадку, готельний збір, комунальний податок,
  •    оплата послуг банків;
  •    інші витрати загальногосподарського призначення.

         Оціночними показниками витрат на обслуговування та управління виробництвом можуть бути наступні :

         1.  Економія умовно – постійних витрат в результаті зростання обсягу виробництва розраховується за формулою 1.1 або 1.2 :

                             Со * Пву пос %

                  С = ----------------------                (1.1 )

                                   100

де Со – планова собівартість додаткового обсягу виробництва,

     Пву пос % - питома вага умовно – постійних витрат у собівартості продукції, %.

          

                                С = Сбаз * Пву пос * ТП оз / 100   ,     (1.2)

  де Сбаз – загальні витрати базового періоду,

       ТП оз – приріст ( зменшення ) обсягів виробництва за планом, %.

  1.  Показник витрат  на обслуговування та управління виробництвом на одну гривню товарної продукції, який вираховується як відношення вартості витрат  на обслуговування та управління виробництвом ВОВ до обсягу товарної продукції ТП

                                     В1 грн = ВОВ / ТП                              (1.3 )

  1.  Показник зниження витрат на обслуговування та управління виробництвом на одну гривню товарної продукції С %, який розраховується за формулою :

                                                    В1грн оз – В1грн Факт

                                  С % = -------------------------------------     (1.4 )          

                                                                                     В1грн оз  

де В1 грн оз  - показник витрат на обслуговування та управління виробництвом на одну гривню товарної продукції за планом,

    В1 грн факт  - показник витрат на обслуговування та управління виробництвом на одну гривню товарної продукції фактичний.

  1.  Питома вага витрат на обслуговування та управління виробництвом  вираховується як відношення витрат на обслуговування та управління виробництвом  до витрат по підприємству.
  2.  Відсоток накладних витрат, як плановий так і фактичний,  вираховується як відношення витрат на обслуговування та управління виробництвом  до витрат на основну заробітну плату виробничих робітників на рік.

  1.   Облік загальновиробничих та адміністративних витрат по підприємству

Основи нової системи бухгалтерського обліку закладені в Законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовані  в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій відображені у Положеннях з бухгалтерського обліку [16,с. 242 ].

Рахунки класу 0 – 7 є обов’язковими для всіх підприємств, а рахунки класу 9 „Витрати діяльності” застосовуються підприємствами, крім суб’єктів малого підприємництва та організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності.

На рахунках 90 „Витрати діяльності” обліковують та накопичують витрати, пов’язані з господарсько – фінансовою діяльністю підприємства та надзвичайними подіями: собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, загально виробничі та адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові та інші витрати, надзвичайні витрати, а також податок на прибуток.

На    рахунку    91     "Загальновиробничі    витрати"    виробничі підприємства  обліковують  протягом  місяця     виробничі  накладні витрати    на    організацію    виробництва   та   управління    цехами дільницями,   відділеннями,   бригадами   та   іншими   підрозділами основного   і   допоміжного   виробництва,   а   також   витрати   на утримання    та    експлуатацію    машин    і    устаткування.     Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт,    послуг)   у    промисловості    витрати    на   утримання   та експлуатацію    устаткування    віднесені    до    прямих    витрат   на виробництво. Лише в тому разі,    коли немає можливості розподілити витрати на утримання та експлуатацію устаткування за прямою ознакою, вони включаються до складу загальновиробничих  витрат   додатковою    окремою    статтею    (доцільно    23-ю),    де розподіляються на постійні та змінні витрати.

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати"  відо6ражається сума визнаних витрат, за кредитом – списання щомісячне  за відповідним розподілом загальновиробничих витрат на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до ПСБО 16 "Витрати". Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальноииробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на виробничу собівартість готової продукції на дебет рахунку 23 "Виробництво" або на дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації" - на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й статтями (видами) витрат. Економічний зміст загальновиробничих витрат встановлений пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Згідно     з     Методичними     рекомендаціями     з     формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості планування й аналітичний     облік    загальновиробничих     витрат     ведеться    за наступною номенклатурою статей: за дебетом:

  1.  Витрати на управління виробництвом.
  2.  Амортизація   основних   засобів   та   інших   необоротних
    матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного,
    лінійного) призначення.
  3.  Амортизація  нематеріальних  активів  загальновиробничого призначення.
  4.  Сума   сплачених   орендарем    платежів   за   користування
    наданими   в   оперативний   лізинг   (оренду)   основними   засобами,
    іншими необоротними матеріальними активами та нематеріальними
    актинами загальновиробничого призначення.
  5.  Витрати       некапітального       характеру,       пов'язані       з
    удосконаленням      технологій      та      організацією      виробництва,
    поліпшенням     якості     продукції,     підвищенням     її     надійності,
    довговічності   та   інших   експлуатаційних   властивостей   у   ході
    виробничого процесу.

6. Витрати на обслуговування виробничого процесу.

  1.  Витрати на охорону праці.

Витрати   на  пожежну   і  сторожову  охорону  (включаючи
оплату
 послуг сторонніх  підприємств за  пожежну та сторожову
охорону) цеху, дільниці.

  1.  Плата    за    використання    та    обслуговування     засобів
    сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного
    зв'язку.
  2.  Податки,   збори   та   інші   передбачені   законодавством
    обов'язкові платежі, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом
    і кількістю продукції, що випускається.
  3.  Місцеві податки і збори.

Витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів
природоохоронного   призначення,   які   перебувають   у   власності
підприємства (крім витрат, що підлягають амортизації).

  1.  Витрати на перевезення працівників виробничих підрозділів
    до   місця   роботи   і   назад  у   напрямках,   що   не  обслуговуються
    пасажирським транспортом загального користування.
  2.  Витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом,
    передбачені законодавством.
  3.  Витрати на виплату надбавок до заробітної плати.
  4.  Платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності,
    пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у
    складі виробничих фондів загальновиробничого призначення тощо.

17. Відрахування на створення резервного фонду для забезпечення гарантійних зобов'язань на проведення гарантійний ремонтів.

18. Витрати  цеху,  пов'язані  з професійною підготовкою та
перепідготовкою за профілем виробництва працівників, пов'язаних з
виробничою діяльністю, що перебувають у трудових відносинах з
підприємством.

19. Витрати    на    опалення,    освітлення,    водопостачання,
водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

20. Від 1.07.97 року компенсація робітникам за використання для
потреб виробництва власного інструменту і особистого транспорту.

21. Суми      вихідної     допомоги,      передбачені      чинним
законодавством, працівникам, пов'язаним з виробничою діяльністю.

22. Суми     матеріальної    допомоги     (премій,     заохочень)
працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), які
не можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат.

23. Інші витрати цеху, дільниці:

внутрішньозаводське    переміщення    сировини,    матеріалів,
деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади;

нестачі незавершеного виробництва;

нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей в цехах
у межах норм природного убутку;

оплата простоїв за нормами діючого законодавства;

втрати від браку, якщо їх не можна безпосередньо піднести до
конкретного виду продукції;

витрати на операції із скляною тарою;

-виплати на відшкодування заробітку та інших витрат у випадках завданого каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника тощо.

- за кредитом:

  1.  Списання змінних і постійних розподілених витрат.
  2.  Списання постійних нерозподілених витрат.

Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 "Витрати" зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності: виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати). Базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.

Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Необхідно підкреслити, що порядок розподілу загальновиробничих витрат принципово змінився, хоч можлива база розподілу цих витрат (години праці (машино-години), заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) як база розподілу застосовувалась і раніше. Тому для кращого розуміння та засвоєння встановленого порядку розподілу загальновиробничих витрат за нормами ПСБО 16 "Витрати"' доцільно більш детально розглянути особливості     нового     порядку     розподілу     загально виробничих витрат. Враховуючи конкретні умови виробничої діяльності  підприємство самостійно встановлює базу розподілу загальновиробничих витрат і затверджує їх наказом про облікову політику підприємства.

Незалежно від установленої підприємством бази розподілу загальновиробничих витрат вони розподіляються на кожен об'єкт витрат (калькулювання) виходячи з нормальної потужності підприємства.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів і урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Отже,    в    основі    розподілу    загальновиробничих    витрат розрахунковий (плановий) показник очікуваного середнього обсягу діяльності з виробництва продукції (робіт, послуг), пропорцією до якого розподіляються фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць) що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячі з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Підкреслимо, що загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробшчих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних витрат установлює підприємство самостійно з урахуванням змісту загальновиробних витрат, встановленого пунктом 15 ГІСБО 16 "Виграти".

Важлива особливість нового порядку розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва  в розрахунковій  (плановій) сумі, але не більше  суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

На виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Фактичні постійні витрати, які перевищують розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:

Дт 90 "Собівартість реалізації", субрахунки 901 і 903

Кт91 "Загальновиробничі витрати"

Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих витрат, то на витрати виробництва списується фактична їх сума.

У Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості від 20.02 2001 р. № 47 пропонується здійснювати розподіл накладних витрат пропорційне до заробітної плати основного виробничого персоналу, пропорційної до одиниці виготовленої продукції та пропорційно до основних виробничих запасів.  

         Названі способи розподілу загальновирсбпичих витрат можна застосовувати в управлінському обліку, але вони не пов'язані з фінансовою звітністю. У зв’язку з цим у бухгалтерії виробничого підприємства необхідно виконувати розрахунок розподілу загальновиробничих витрат, який встановлено ПСБО 16. Тому доцільно застосовувати єдину систему розподілу накладних витрат, при якій поєднуються калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) і фінансова звітність, тобто фінансовий і управлінський облік згідно з нормами ПСБО 16 „Витрати”.

У зв'язку з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається в узагальнених сумах змінних та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об'єкт калькулювання необхідний допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.

Цей допоміжний розрахунок рекомендується складати аналогічно тому, як складається розрахунок розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції (робіт, послуг). Різниця в тому, що замість суми основних матеріалів вказують назву та суму бази розподілу за фактичною потужністю (машино-години, зарплата тощо), а замість середнього відсотка витрат - середню суму загальновиробничих витрат, списаних на витрати виробництва, на одиницю фактичної бази розподілу (на одну машино-годину, на одну гривню зарплати тощо).

На рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображають і накопичують протягом року витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати на управління та обслуговування підприємства (загальногосподарські витрати) не розподіляються між реалізованою та нереалізованою продукцією, а списуються щомісяця або в кінці року на фінансові результати операційної діяльності в загальній сумі наростаючим підсумком і початку року з кредиту рахунку 92 на дебет субрахунку 791 „Результат операційної діяльності".

Раціональна організація аналітичного обліку адміністративних витрат має важливе значення для контролю й аналізу витрат на управління та обслуговування підприємства.

Організація   і   порядок   ведення   аналітичного   обліку   витрат підприємства розглядаються  на прикладі аналітичного обліку до рахунку 92 "Адміністративні витрати" . Аналітичний облік до синтетичних рахунків 23. 91, 93, 94 та інших рахунків витрат доцільно вести аналогічно рахунку 92 "Адміністративні витрати враховуючи те, що витрати на виробництво продукції (робіт, пос:луґ та    загальновиробничі     витрати     списуються         на     виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) щомісячно.

Згідно     з     Методичними     рекомендаціями     з     формування собівартості    продукції    (робіт,    послуг)    у    промисловості    до адміністративних витрат належать наступні    загальногосподарські  витрати,    що    спрямовані    на    обслуговування    й    управління  підприємством, і обліковуються за дебетом рахунку 92:

  1.  Витрати, пов'язані з управлінням підприємством.
  2.  Витрати на утримання та обслуговування основних засобів,
     необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення..

3. Витрати на обслуговування виробничого процесу.

  1.  Податки,    збори    та    інші    передбачені    законодавством
    обов
    язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів,
    що включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).
  2.  Витрати,    пов'язані    з    професійною    підготовкою    або
    перепідготовкою    працівників    апарату    управління    та    іншого
    загальногосподарського персоналу.

6. Інші витрати загальногосподарського призначення (зокрема,
виплати на відшкодування заробітку та інших витрат у випадках
завданого  каліцтва або  іншого ушкодження  здоров'я  працівників
апарату управління та іншого загальногосподарського  персоналу,
виплата звільненим працівникам вихідної допомоги тощо).

-   за кредитом:

1. Списання    сальдо    адміністративних    витрат    на    фінансові результати.

З метою контролю та аналізу окремих видів адміністративних  витрат  в аналітичному обліку доцільно виділити окремі субстатті за  видами цих витрат. Так,  до статті 1 "Витрати, пов'язані з управлінням підприємством" слід виділити субстатті:

- .Витрати на оплату праці адмінуправлінського персоналу;

- . Відрахування на соціальні заходи;

-. Витрати на страхування;

-  Витрати на додаткові виплати;

-  Витрати на службові відрядження;

-  Витрати на страхування майна;

-  Інші витрати, пов'язані з управлінням підприємством.

Аналітичний   облік   витрат  до   рахунку   92   "Адміністративні  витрати” рекомендується вести в спеціальній відомості.

РОЗДІЛ  2

Аналіз витрат в цілому по підприємству,  загальновиробничих та адміністративних витрат

2.1 Характеристика ТОВ „Карпатнафтохім” та аналіз витрат в цілому по підприємству

Івано-Франківська область славиться одним із найбільших хімічних підприємств країни, що знаходиться  в місті Калуші і має  сьогоднішньою назвою -  Закрите акціонерне товариство “Лукор”.

Історія заснування і розвитку підприємства сягає в сиву давнину, коли в Калуші були відкриті соляні промисли, а в 1867 році, на основі виявлених запасів "гіркої солі" каїніту, створено перше акціонерне товариство з експлуатації калійних родовищ.

Становлення даного хімічного підприємства  почалося в 60-і роки минулого століття з будівництва на базі багатих покладів полімінеральних калійних руд Прикарпаття та родовищ природного газу і нафти калійно-магнієвого виробництва - Калуського хіміко-металургійного комбінату, яке згодом отримало назву ВАТ "Оріана".

Вагомий вклад ВАТ “Оріани”, а нині  ЗАТ "ЛУКОР" у розвиток економіки України і міжнародного співробітництва визнав цілий ряд авторитетних у світі організацій. За випуск конкурентоспроможної на світовому ринку продукції, надійне ділове партнерство, підприємство удостоєне шістьох міжнародних нагород: "Золотий Меркурій" (Москва, 1980 р.), "Золотий Глобус" (Копенгаген, 1994 р.), "Арка Європи - Золота Зірка" (Мадрид, 1994 р.), "Краще торгове ім'я 1994 року" (Мадрид, 1994 р.), Діамантова Зірка Якості" (Мехіко, 1995 р.), "За якість продукції і охорону навколишнього середовища" (Женева, 1996 р.).

Зат „Лукор” зареєстроване у грудні 200 року івоно  є якщо не єдиним, то провідним виробником в Україні наступної продукції: етилен, пропілен, бензол, вінілхлорид, полівінілхлоридні смоли, поліетилен, каустична сода.

На сьогоднішній день "Лукор" об'єднує  4 окремі виробництва і ряд допоміжних цехів і служб, які працюють в тісному взаємозв'язку над реалізацією програмних завдань. В своїй роботі кожне виробництво керується економічною доцільністю і екологічною безпечністю виконання зобов'язань перед замовником.

У 2004 році ЗАТ „Лукор” та компанія „LUKOIL Chemical” виступили засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатнафтохім”. У статутному фонді  ТОВ Карпатнафтохім”, який становить 1581 млн. грн., частка капіталу ЗАТ „Лукор” складає 24%, а компанії „LUKOIL Chemical” – 76%. Це по суті новий шлях діяльності нафтохімічного підприємства. що повинен привести до інтеграції в європейську та світову економіку.

Згідно довідки про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України  за № 2116 виділяються наступні види діяльності:

  •  виробництво основних органічних речовин код – 24.14.0.
  •  виробництво хімічної продукції для промислових  цілей- 24. 66. 0.
  •  продукти нафтоперероблення – 23. 20. 0.
  •  діяльність трубопровідного транспорту з транспортування сирої нафти та нафтопродуктів – 60.30.1.
  •  оптова торгівля пальним – 51.51.0.
  •  посередництво в торгівлі пальним,  металами, корисними копалинами та хімікатами – 51.12.0.

Основним предметом діяльності ТОВ є:

  1.  Закупівля, постачання, транспортування, переробка нафтової сировини до готової нафтохімічної продукції для нафтопереробних та нафтохімічних підприємств як в Україні, так і за її межами.
  2.  Виробництво нафтохімічної продукції.
  3.  Реалізація нафтохімічної продукції в Україні та за її межами.
  4.  Формування фондів та залучення інвестицій для придбання контрольних пакетів акцій нафтохімічних підприємств.
  5.  Оптова і дрібнооптова торгівля нафтопродуктами і паливно – мастильними матеріалами, в тому числі: бензином, дизельним паливом, мазутом, технічним маслом.

До складу ТОВ „Карпатнафтохім” входять виробництва: вінілхлориду, каустичної соди, поліолефінів, залізничний цех та інші допоміжні структурні підрозділи.

Вінілхлорид є дуже цінною сировиною для виробництва пластмас. Технологічний процес по виробництву вінілхлориду є безперервним з одним технологічним потоком. Сировиною для одержання дихлоритану служить хлор, що виготовляється на власних потужностях, та етилен. Вінілхлорид переробляється у поліхлорвінілові смоли. З пластмас виготовляються різноманітні вироби як технічного, так і широкого вжитку, зокрема: труби і різноманітна арматура до них, вентиляційні системи і ємності для агресивних середовищ, декоративні панелі та канцтовари.

Виробництво вінілхлориду закуплене у фірми „УДЕ” і перебуває в експлуатації з 1975 року. Проектна потужність виробництва – 250 тис. тонн хлорвінілу і 47 тис. тонн товарного дихлоретану в рік. Сьогодні виробництво поліхлорвінілу знаходиться на консервації.

ТОВ „Карпатнафтохім” виготовляє хлор рідкий, каустичну соду, гіпохлорид натрію та водень. Крім того підприємство пипускає етилен, пропілен, бензол нафтовий.

Основною метою Товариства є одержання прибутку від проведення господарської, комерційної та іншої діяльності. Значна увага на підприємстві приділяється формуванню обліку та звітності.

Собівартість є одним з узагальнюючих показників роботи підприємства. Від її рівня залежить ціна продукції, прибуток, матеріальне стимулювання колективу підприємства. Собівартість відображає всі витрати по виготовленню та реалізації  продукції.

Від рівня собівартості продукції залежить рівень прибутковості та рентабельності, розмір цін на продукцію, інвестиційна привабливість підприємницької структури.

Аналіз собівартості товарної продукції починають із загальної оцінки виконання плану собівартості, визначення  відхилення звітних показників від планових, їх динаміку, виявлення  факторів, що вплинули на це відхилення, роблять відповідні висновки.

Проаналізуємо динаміку собівартості  за 2006-2008 роки в наступній аналітичній таблиці .

       Таблиця 2.1.

Аналіз собівартості продукції по підприємству за 2006 -2008 роки

Показники

Фактичні дані 2006 року

2007

2008

Фактичні  дані

абсолютне від-хилення

Фактичні дані

абсолютне  від-хилення

Обсяг товарної продукції, тис. грн

8319,2

11191,8

2872,6

10395,1

-796,7

Собівартість товарної продукції, тис. грн.

8336,6

11911,3

3574,7

10104,3

-1807,0

Витрати  на 1 грн. товарної продукції, грн.

1,002

1,064

0,062

0,972

-0,092

Як бачимо собівартість продукції в 2007 році в порівнянні з 2006 роком  зростає на 3574,7 тис. грн., але у 2008 році в порівнянні з  попереднім роком зменшилась на 1807,0 тис. грн. Узагальнюючим показником роботи підприємства є витрати на 1 грн. товарної продукції, він більш  якісно характеризує роботу підприємства.  

Показник витрат на одну гривню товарної продукції (В1 грн.тп) вираховуються як відношення собівартості товарної продукції  до обсягу товарної продукції. Якщо цей показник є меншим одиниці, то підприємство від виготовлення продукції повинно отримати  прибуток, якщо ж більше одиниці, то збиток.  Слід відзначити, що ці витрати   по ТОВ  за аналізований період є менше одиниці, а саме у 2006 році вони складали 1,0021 грн., у 2007 – 1,0643 грн., у 2008 – 0,972грн.. Ми бачимо зростання витрат у 2007році на 0,06 грн. і зменшення цього показника у 2008 році на 0,092грн.

Витрати на виробництво всієї товарної продукції аналізують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.

Елементи витрат - це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та інші витрати.

Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов"язати їх з іншими розділами плану : планом матеріально - технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання  фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат.

Узагальнені вихідні дані для аналізу структури операційних витрат за економічними елементами містить форма №2 фінансової звітності " Звіт про фінансові результати ", а саме розділ 2 " Елементи операційних витрат".

Вихідні дані  й розрахунки для аналізу структури собівартості продукції за економічними  елементами на ТОВ  «Карпатнафтохім» наведені в табл.2.2.

 

Таблиця 2.2

Аналіз структури собівартості продукції за елементами витрат

Економічні елементи          

2007р  

2008р

відхилення

Сума тис. грн.

Питома вага, %

Сума тис. грн.

Питома вага, %

Сума тис. грн.

Питома вага, %

Матеріальні витрати

4146,3

34,8

2657,3

26,3

-1489

-8,5

Витрати на оплату праці

3941,8

33,1

4288,1

42,4

346,3

9,3

Відрахування на соціальні заходи

1524,0

12,8

1619,7

16,0

95,7

3,2

Амортизація

1017,8

8,5

852,4

8,4

-165,4

-0,1

Інші операційні витрати

1281,4

10,8

686,8

6,9

-594,6

-3,9

Собівартість

11911,3

100

10104,3

100

-1807

-

Дані таблиці 2.2.свідчать про те , що підприємство до 2008року  носило матеріаломісткий характер виробництва : питома вага матеріальних витрат у 2007р становила 34,8%, а у 2008р, за рахунок давальницької сировини зменшилась і становить - 26,3%.

В цілому ТОВ  можна назвати трудомістким, тому що трудові витрати становлять найбільшу  частку у собівартості продукції: 33,1% у  2007р і  42,5% у 2008р.  А з  витратами  на соціальні заходи у 2008р цей відсоток складає 58,4 %, а в 2007р 45,9%. Амортизація у 2007 і у 2008 роках займає майже однакову  частку : 8,4% у 2008р  і 8,5% у 2007р.

Тепер проаналізуємо витрати на одну гривню товарної продукції  в  розрізі економічних елементів. Даний показник вираховується як відношення собівартості певного економічного елементу до повної собівартості по підприємству. Такий розрахунок проведемо в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз витрат в розрізі економічних елементів

за 2006 – 2008 роки

Елементи витрат

2006рік

2007рік

Відхилення

2008рік

Відхилення

Обсяг товарної продукції , тис. грн.

8319,2

11191,8

2872,6

10395,1

-196,7

1.Вартість матеріалів, тис. грн.

3504,5

4146,3

641,8

2657,3

-1489,0

Матеріальні витрати на одну гривню товарної продукції, грн

0,42

0,37

-0,05

0,25

-0,1

2. Витрати на оплату праці, тис.грн.

1992,2

3941,8

1919,6

4288,1

346,3

Трудові витрати на одну гривню товарної продукції, грн.

0,24

0,35

0,11

0,41

0,06

3. Відрахування на соціальні потреби, тис. грн.

724,4

1524,0

799,6

1619,7

95,7

Відрахування на одну гривню товарної продукції, грн.

0,09

0,14

0,05

0,16

0,02

4. Амортизаційні витрати, тис. грн.

976,1

1017,8

41,7

852,4

-165,4

Амортизаційні витрати на одну гривню товарної продукції, грн.

0,12

0,09

-0,03

0,08

-0,01

5. Інші витрати, тис. грн.

1139,4

1281,4

112,0

686,8

-594,6

Інші витрати на одну гривню товарної продукції, грн

0,14

0,11

-0,03

0,07

-0,04

6. Собівартість товарної продукції по підприємству, тис. грн.

8336,6

11191,3

3574,7

10104,3

-1807,0

Витрати на одну гривню товарної продукції по підприємству, коп.

100,2

106,4

6,2

97,20

9,2

Як видно з даних таблиці 2.3., обсяг товарної продукції у 2007р збільшився на 2872,6 тис. грн. у порівнянні з 2006р , але у 2008р він зменшився на 196.7 тис. грн.,  в зв’язку з цим зменшилась і собівартість товарної продукції  на 1807,0 тис. грн. у 2008р в порівнянні з 2007роком. На таку ситуацію  вплинули : матеріальні витрати на 1 грн. товарної продукції, які мають тенденцію до зменшення, це пов’язано з тим, що підприємство, працюючи на замовлення і почало використовувати давальницьку сировину; витрати на оплату   праці на 1 грн. товарна продукція, навпаки, з кожним роком збільшуються на 0.11-0.06 грн. Збільшення витрат на оплату праці викликано зростанням ставок оплати праці; відповідно і витрати на соціальні заходи  збільшились на 0.05-0.02 грн.; амортизаційні відрахування  на 1 грн. товарної продукції  так як і матеріальні витрати мають тенденцію до  зменшення на 0.01-0.03 грн.; інші операційні витрати також зменшуються на 0.03-0.04 грн.

Наступним етапом аналізу витрат виробництва є аналіз витрат за статтями калькуляції.

Витрат за статтями калькуляції - це витрати  на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво.

Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Воно необхідне для  визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат дозволяє дати оцінку розміру економії чи перевитрат у зв'язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати "внесок" кожної калькуляційної статті в загальне відхилення по собівартості товарної продукції.

Оцінку собівартості  розпочинають з вивчення  загального виконання  плану із собівартості продукції. На наступному етапі аналізу вивчають відхилення в розрізі окремих видів статей та визначають, за рахунок дії яких саме чинників одержано ці відхилення. При цьому слід мати на увазі, що один і той же чинник по-різному впливає на відхилення за статтями собівартості.    

                                                                                      Таблиця 2.4.

Аналіз динаміки собівартості продукції за калькуляційними статтями по ТОВ «Карпатнафтохім» за 2006 – 2008 роки

Елементи  витрат

2006 р

2007 р

Відхи-лення,               (+,-)

2008 р

Відхи-лення,               (+,-)

Товарна продукція, тис.грн.

8319,2

11191,8

2872,6

10395,1

-196,7

1. Вартість  матеріальних витрат , тис. грн

3504,5

4146,3

641,8

2657,3

-1489,0

2. Основна заробітна плата виробничих робітників, тис.грн.

1120,2

2940,3

1820,1

3100,8

160,5

3. Відрахування на соціальні потреби, тис. грн.

420,2

1102,6

682,4

1162,8

60,2

4. Витрати на утримання устаткування, тис. грн.

1305,1

1408,1

103,0

1308,5

-99,6

1524,0

799,6

5. Загальновиробничі витрати, тис. грн.

780,1

802,0

21,9

730,7

-71,3

6. Адміністративні витрати, тис. грн.

1156,0

1450,0

294

1081,2

-368,8

7. Позавиробничі витрати, тис. грн.

50,5

62,0

11,5

63

1,0

8. Повна собівартість

8336,6

11911,3

3574,7

10104,3

-1807,0

Аналіз  собівартості за калькуляційними статтями по ТОВ „Карпатнафтохім”  наведені в таблиці 2.4. свідчать, що у 2007 році підприємство  допустило перевитрати із собівартості товарної продукції  за всіма калькуляційними статтями. А 2008 рік характеризувався зменшенням витрат в цілому  по ТОВ  і економією відзначалися такі калькуляційні статті, як „Витрати на матеріали” на суму 369,8 тис. грн., „Витрати на комплектуючі вироби” на суму 1119,2тис. грн., „Витрати на утримання устаткування” на суму 99,6 тис. грн., „Загальнозаводські витрати” на суму 71,3 тис. грн. та „Адміністративні витрати” на суму 368,8 тис. грн.

2.2. Аналіз непрямих витрат по ТОВ „Карпатнафтохім”

        

         Аналізуючи витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об'єднання в їхньому складі різних за зв'язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної і окремих видів продукції.

         Якщо собівартість виробництва  в цілому – це витрати на виготовлення та реалізацію продукції, то важливими складовими витрат підприємства є витрати на обслуговування та управління виробництвом. Такі витрати в основному відносяться до накладних,  постійних  та непрямих витрат.

       До витрат на обслуговування та управління виробництвом відносяться :

  •  витрати на утримання та експлуатацію устаткування,
  •  загальновиробничі витрати,
  •  адміністративні витрати.

      Витрат на утримання та експлуатацію устаткування пов’язані з  підтриманням в робочому стані устаткування, з витратами на експлуатацію його та проведенням ремонтів.

             Загальновиробничі   витрати  - це витрати цехового характеру, пов’язані з утриманням цехових управлінських працівників та  інші витрати.

          Адміністративні витрати пов’язані з витратами, що проводяться в цілому по підприємству. До складу адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством

Кожна з названих статей складається із окремих елементів, що обумовило необхідність планування та облік цих витрат за статтями кошторису і подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції і кошторису витрат.

У процесі аналізу вивчають динаміку і напрямок зміни витрат на обслуговування, виконання кошторису з кожного виду витрат визначають відхилення від кошторису і причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі  на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Такий аналіз проведемо в таблиці 2. 5

Таблиця 2. 5

Аналіз непрямих витрат по ТОВ “Карпатнафтохім”

Показники

2006

2007

Відхил.

2008

Відхил.

1. Обсяг товарної продукції, тис. грн.

8319,2

11191,8

2872,6

10395,1

-796,7

2. Собівартість товар-ної продукції, тис. грн.

8336,6

11911,3

3574,7

10104,3

-1807,0

3. Витрати на одну гривню товарної продукції, коп.

100,2

106,4

6,2

97,2

-9,2

4. Річна сума витрат на утримання устатку-вання, тис. грн.

1305,1

1408,1

103

1308,5

-99,6

5. Річна сума загально- виробничих витрат, тис. грн.

780,1

802,0

-21,9

730,7

-71,3

6. Річна сума адміністративних витрат, тис. грн.

1156

1450

294

1081,2

-368,8

7. Річна сума непрямих витрат, тис. грн.

3241,2

3660,1

418,9

3120,4

-539,7

8. Витрати на одну гривню товарної продукції, коп.

8.1витрат на утримання устаткування

15,69

12,58

-3,11

12,58

-

8.2загально- виробничих витрат

9,38

7,17

-2,21

7,03

-0,14

8.3 адміністративні витрати

13,89

12,95

-0,94

10,41

2,54

8.4 разом витрат

38,96

32,70

-6,26

30,02

-2,68

9. Річна сума основної зарплати робітників, тис. грн.

1120,2

2940,3

1820,1

3100,8

160,5

10. Відсоток непрямих (накладних ) витрат      ( до п. 9 )

289,3

124,5

-164,8

100,6

-23,9

Аналіз таблиці 2.5 показує, що загальна сума непрямих витрат або витрат на обслуговування та управління підприємством в 2006 році складала 3241,2 тис. грн., в 2007 році вона зросла на 418,9 тис. грн і складала 3660,1 тис. грн.  Відповідно до зменшення обсягу товарної продукції у 2008 році, сума непрямих витрат теж зменшилася на 539,7 тис. грн.  і складала 3120,4 тис. грн.

Якщо подивитися на витрати на обслуговування та управління виробництвом  в розрізі калькуляційних статей, то потрібно відмітити, що вони всі зросли в 2007 році  і всі зменшилися у 2008 році.

Більш якісний аналіз можна провести за показником витрат на одну гривню товарної продукції. За даним показником витрати на обслуговування та управління виробництвом  у 2006 році склали 38,96 копійки, у 2007 – 32,70 і у 2008 році – 30,02 копійки.  Таке зменшення витрат  на обслуговування та управління виробництвом, що припадають на одну гривню товарної продукції  позитивно характеризує дане підприємство. Аналіз витрат на обслуговування та управління виробництвом   в розрізі калькуляційних статей показує відповідність їх до показника в цілому по підприємству, тобто їх зменшення  з кожним аналізованим роком.

Аналіз річних сум витрат на обслуговування і управління виробництвом засвідчують, що найбільша сума витрат припадає на витрати на утримання та експлуатацію устаткування, за ними йдуть адміністративні витрати і найменша сума витрат припадає на загальновиробничі або цехові витрати.

Як позитивне явище потрібно відмітити зменшення відсотку витрат на обслуговування та управління виробництвом,  який вираховувався по відношенню до річної суми основної заробітної плати виробничих робітників. Такий відсоток у 2006 році складав 289,3 %, у 2007 році зменшився і склав  уже тільки 124,5 %, а у 2008 році  став ще меншим, а саме 100,6 %.

Отже, потрібно відмітити, що ТОВ  послідовно протягом аналізованого періоду проводив роботу по скороченню витрат на обслуговування та управління виробництва.

2.3.  Виявлення резервів зниження загальновиробничих та адміністративних  витрат

Одним із завдань економічного аналізу є пошук резервів можливостей підвищення ефективності виробництва. Результат вирішення такого завдання –  виявлення господарських резервів.

Економічна сутність резервів як невикористаних можливостей полягає в забезпеченні стійкого розвитку підприємницької структури в конкретному середовищі. Необхідність виживання кожного підприємства в ринковій економіці є найважливішим стимулом удосконалення продукції, що випускається, зниження витрат, зростання продуктивності праці. Зниження витрат виробництва досягається шляхом впровадження досягнень науково – технічного прогресу, проведення організаційних заходів, удосконалення процесу управління та цілим рядом інших заходів.

Якщо підприємницька структура бажає не лише вижити в конкретному середовищі, але і розвивати свою діяльність, їй необхідно шукати резерви удосконалення.

Отже, пошук резервів є обєктивним процесом, що випливає із сутності підприємницьких структур.

Звичайно, резервами зниження собівартості продукції є і витрати на обслуговування і управління виробництвом. Ці витрати не залежать від обсягу виробництва. До них відносяться витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі або цехові  та адміністративні витрати.

У складі витрат на обслуговування виробництва та управління найбільшу питому вагу займають витрати на утримання та експлуатацію обладнання. За економічним змістом ці витрати є основними, а за зв'язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Для виявлення економії або перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими витратами. Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб, оцінюють динаміку зміни витрат, абсолютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат.

В першу чергу слід звернути увагу  на те, що дане  підприємство належить до галузі машинобудування і тому  частка витрат на обслуговування виробництва та управління у собівартості продукції дуже велика. Аналіз цих витрат наведено в наступній таблиці .

Таблиця 2.6

Аналіз загальновиробничих витрат по ТОВ „Карпатнафтохім”

Статті витрат

2008рік

Абсолютне відх.

Резерв зниження

За кошто-рисом

Фактич-но

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

1. амортизація обладнання, тис. грн.

858,0

852,4

-5,6

-

2. експлуатація машин і обладнання, тис. грн.

169,3

186,3

+17,0

17,0

3. поточний ремонт, тис. грн.

90,0

109,6

+19,6

19,6

4. зношування малоцінних та швидкозношувальних інструментів, тис. грн.

158,0

160,2

+2,2

2,2

Разом витрат на утримання та експлуатацію обладнання

1275,3

1308,5

+33,2

38,8

Загальновиробничі витрати

1. утримання апарату управління, тис. грн.

480,0

488,9

+8,9

8,9

2. відрахування на соціальні потреби, тис. грн.

180,0

183,8

+3,8

3,8

3. інші витрати, тис. грн.

142,0

57,9

-

-

Разом загальновиробничих витрат

802,0

730,7

-71,3

12,7

Проаналізувавши таблицю 2.6 видно, що резерв зниження невиправданих відносних витрат за кошторисом статті "Витрати на утримання та експлуатацію обладнання " становлять 38,8 тис. грн. Великі перевитрати підприємство понесло за рахунок статей: "Експлуатація машин та обладнання "-17 тис.грн., "Поточний ремонт" - 19,6тис.грн.та " Знос малоцінних та швидкозношуваних інструментів "-2,2тис.грн.

Перевитрати, за названими вище статтями, спричинені додатковими дослідженнями, винагородами, експериментами, посиленням охорони і безпеки праці. А також зміною норм витрачання  і цін на  ремонтні матеріали, заміна кількості устаткування та обсягів виконаних робіт, є цілком виправданими, тому що вони, як правило, покриваються додатковою ефективністю господарювання.

Аналіз цехових витрат показує, що на підприємстві допущено перевитрати на утримання персоналу управління - 8,9тис.грн., та  на інші непродуктивні витрати - 3,8тис.грн. Усього перевитрат було на 12,7тис. грн. Непродуктивні витрати  свідчать про недоліки в організації управління.  Їх виключають із загальної суми, плануючи витрати на майбутній період.

Отже, на ТОВ «Карпатнафтохім»  резервом зниження собівартості продукції є витрати на утримання та експлуатацію устаткування  в сумі 38,8 тис. грн. та загальновиробничі витрати в сумі 12,7 тис. грн

Крім аналізу витрат на утримання та експлуатацію устаткування та загальновиробничі  витрат, проведемо аналіз адміністративних витрат в таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Аналіз адміністративних витрат

Статті витрат

2008 рік

Абсолю-тне. відхил.

Резерв знижен-ня

За кош-торисом

Фактич-но

Адміністративні витрати

1. Витрати, повязані з управлінням підприємством, тис. грн.

450,0

478,9

+28,9

28,9

2. Витрати на утримання та обслуговування основних засобів,  Тис. грн

180,0

193,8

+13,8

-

3.Витрати на обслуговування виробничого процесу, тис. грн.

150,0

175,0

+25,0

25,0

4. Податки,  збори та інші обов’язкові платежі, тис. грн.

115,0

115,0

-

-

5. Витрати, повязані з професійною підготовкою або перепідготовкою, тис. грн.

60,0

83,0

+23,0

23,0

6. Інші витрати, тис. грн.

30,0

35,5

+5,5

5,5

Разом адміністративних  витрат

985

1081,2

+96,2

82,4

По адміністративних витратах резерви по зниженню собівартості продукції складають 82,4 тис. грн.

По ТОВ «Карпатнафтохім»  резервом зниження собівартості продукції є витрати на утримання та експлуатацію устаткування  в сумі 38,8 тис. грн.,   загальновиробничі  витрати в сумі 12,7 тис. грн  та адміністративні витрати  на суму 82,4 тис. грн.

Отже, разом сума резерву по зниженню собівартості виробництва  по підприємству за рахунок зменшення непрямих витрат складає 133,9 тис. грн.

Собівартість продукції є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, в якому знаходять відображення зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес.            

Собівартість використовується як основний інструмент управління       виробництвом та забезпечення діяльності підприємства на принципах       комерційного розрахунку, що передбачає співставлення витрат підприємства з його доходами, собівартості продукції з прибутком, отриманого від її реалізації.                                                          

Показник собівартості використовується для оцінки економічної   ефективності використання основних і оборотних засобів виробництва, вибору     оптимальних     варіантів     організації     управління, внутрішньогосподарських і міжгосподарських економічних зв'язків, при  вирішенні питань впровадження нової техніки і технології, підвищення     якості продукції тощо.

Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так і суспільству в цілому. Від рівня собівартості залежить ціна на продукцію та прибуток підприємства.

Зниження собівартості - один із найважливіших факторів економії  господарських ресурсів і тому є найважливішим резервом зростання прибутку підприємства і підвищення рентабельності виробництва.

За рахунок аналізу впливу факторів на обсяг виробництва, який проведено в таблиці 2.5 виявлено, що резервом збільшення обсягу виробництва може бути збільшення кількості днів роботи одного робітника в границях планового завдання і за рахунок цього  ТОВ  має можливість збільшити обсяг продукції на суму 414,1 тис. грн. Отже, аналізоване підприємство мало можливість виготовити продукції на суму 10809,2 тис. грн. ( 10395,1 . + 414,1= 10809,2 тис. грн.).

За рахунок збільшення обсягу виробництва підприємства могло добитися зниження собівартості продукції на суму124,8 тис. грн. Ця сума розрахована за формулою 1.2.

 Економія собівартості за рахунок умовно – постійних витрат в результаті зростання обсягу виробництва буде дорівнювати:

                                С = Сбаз * Пву пос * ТП оз / 100

  де Сбаз – загальні витрати базового періоду, за який ми приймаємо 2008 рік і вони складають 10104,3 тис. грн;

     Пву пос % - питома вага умовно – постійних витрат у собівартості продукції, %, яка складає 30,88% ( сума постійних витрат за 2008 рік – 3120,4 тис. грн.)

       ТП оз – приріст обсягів виробництва, який склав 4% ( фактичне виконання обсягу товарної продукції у 2008 році склало 10395,1 тис. грн, а з врахуванням резервів збільшення обсягу виробництва – 10809,2 тис. грн., або 104%)

Отже,    економія собівартості за рахунок умовно – постійних витрат в результаті зростання обсягу виробництва буде дорівнювати:                                                                   

                                С =10104,3 *30,88 *0,04 = 124,8 тис. грн.

Аналіз непрямих витрат  підприємством  показав, що  резерви зниження собівартості продукції по аналізованому підприємству  складають суму 133,9 тис. грн.

Разом резерви зменшення собівартості товарної продукції по ТОВ складають 258,7 тис. грн. ( 124,8 тис. грн. за рахунок     економії собівартості  умовно – постійних витрат та 133,9 тис. грн. за рахунок економії непрямих витрат за їх статтями)і на цю суму собівартість підприємства може бути меншою, а прибуток більшим.  

Зміну показників діяльності ТОВ «Карпатнафтохім»у зв’язку з пошуком резервів покращення показників діяльності   прослідкуємо в наступній таблиці.

Таблиця 2.8   

Показники діяльності ТОВ “Карпатнафтохім” після пошуку резервів  підприємства

Показники

Дані 2008 року

Резерви зниження

2003 рік з врахуванням резервів

1. Обсяг товарної продукції , тис. грн.

10395,1

+414,1

10809,2

2. Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.

10395,1

+414,1

10809,2

3. Собівартість товарної продукції, тис. грн.

3.1 Зменшення за рахунок економії умовно – постійних витрат

3.2 За рахунок економії непрямих витрат

10104,3

- 258,7

- 124,8

- 133,9

9845,6

4. Витрати на одну гривню товарної продукції, грн.

0,972

0,062

0,91

5. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.

-445,9

258,7

- 187,2

Як видно з таблиці 2.8 виявлені резерви зниження собівартості продукції в сумі 258,7 тис. грн. дозволили  ТОВ  покращити показники діяльності. Так, витрати на одну гривню товарної продукції знизилися з 0,972 грн. до 0,91 грн. , що в свою чергу позитивно вплинуло на показники прибутковості підприємства.

Показник прибутку від звичайної діяльності до оподаткування по підприємству за 2008 рік був збитковим і складав 445,9 тис. грн.  В результаті зниження собівартості продукції  збиток по підприємству зменшився на загальну суму резерву зниження собівартості продукції, а саме на 258,7 тис. грн.  і повинен складати 187,2 тис. грн. збитку.

Інші показники підприємства залишаються без змін.

РОЗДІЛ  3

Аудит загальновиробничих та адміністративних витрат

3.1. Мета та завдання аудиту загальновиробничих та адміністративних витрат

Загальновиробничі та адміністративні витрати є вагомою складовою витрат підприємства. Вони відносяться до непрямих витрат. Аудит загальновиробничих та адміністративних витрат проводяться у складі аудиту з обліку витрат.

Метою аудиту з обліку витрат діяльності є встановлення достовірності первинних даних щодо накопичення та списання витрат діяльності, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах і облікових регістрах, правильності ведення обліку витрат діяльності та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності інформації щодо витрат, наведеної у звітності господарюючого суб'єкта.

Завданнями аудиту операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних витрат в діяльності  підприємства є:

* встановлення правильності документального оформлення накопичення та списання загальновиробничих та адміністративних витрат;

*  перевірка правильності ведення обліку фактичних витрат та наступного включення їх до собівартості продукції (робіт, послуг) відповідно до прийнятого на підприємстві методу обліку витрат;

* оцінка правильності формування собівартості продукції, робіт, послуг;

* визначення кошторисних ставок розподілу накладних (непрямих) витрат;

*   підтвердження правильності методу розподілу непрямих витрат, що використовується і закріплений в наказі про облікову політику;

*  перевірка правильності та обгрунтованості планування розміру прямих витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) визначення кошторисних ставок розподілу накладних витрат;

* вивчення правильності накопичення, розподілу та списання загальновиробничих витрат;

* вивчення правильності накопичення, списання витрат адміністративних;

* перевірка правильності відображення адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Предметом аудиту операцій з обліку витрат є господарські процеси та операції, пов'язані з накопиченням та списанням витрат діяльності, а також відносини,  що  виникають  при  цьому всередині  підприємства і за його межами.

Джерелами інформації для аудиту операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних  витрат діяльності є:

  1.  Наказ про облікову політику підприємства.
  2.  Первинні документи з обліку витрат діяльності.

Облікові    регістри,    що    використовуються    для    відображення господарських операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних   витрат діяльності.

Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

  1.  Звітність підприємства.

Виходячи з цілей, яких необхідно досягнути аудитору при проведенні дослідження операцій з обліку витрат, формуються об'єкти аудиту.

Об’єктами аудиту операцій з обліку загально виробничих та адміністративних витрат є:

1. Елементи облікової політики. Із них можна виділити наступні :

  •  первинні документи з обліку витрат;
  •  список осіб, які мають право підписувати документи і які саме;
  •  порядок контролю виконання обов’язків;
  •  склад виробничої та повної собівартості;
  •  склад постійних та змінних витрат;
  •  склад загальновиробничих витрат;
  •  склад адміністративних витрат;
  •  порядок та база розподілу загально виробничих та адміністративних витрат.

2. Операції з обліку. До таких операцій відносяться:

-  витрати на виконання робіт, послуг та на виробництво продукції;

- витрати за елементами та калькуляційними статтями;

- адміністративні витрати;

- загально виробничі витрати;

- операційні витрати;

- витрати від звичайної діяльності.

3. Записи в первинних документах, облікових регістрах та звітності.

4. Інформація про порушення ведення обліку, недостачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах ревізії, перевірок, висновках аудиту, постановах правоохоронних органів.

Для забезпечення первинного обліку загальновиробничих та адміністративних витрат передбачено наступні уніфіковані первинні документи, які відображені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Перелік форм первинного обліку, які використовуються для аудиту загальновиробничих та адміністративних витрат по ТОВ „Карпатнафтохім”

Номер форми

Назва форми

П-12

Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати

П-13

Табель обліку використання робочого часу

П – 49

Розрахунково – платіжна відомість

П – 2

Особова картка

П – 50, 51

Розрахункова відомість

П - 52

Розрахунок заробітної плати

П - 56

Накопичувальна картка обліку заробітної плати

ОЗ – 14

Розрахунок амортизації основних засобів

ОЗ – 16

Розрахунок амортизації по автотранспорту

М – 8, 9

Лімітно – забірна картка

М - 11

Накладна – вимога на відпуск матеріалів 9 внутрішнє переміщення)

М - 19

Матеріальний звіт

М – 21

Інвентаризаційний опис

МШ - 4

Акт вибуття малоцінних та швидкозношувальних предметів

МШ – 8

Акт на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів

Аудитору потрібно враховувати, що застосування бланків застарілих та довільних  форм   не  допускається.   В  окремих   випадках,  при  наявності відповідних технічних засобів, можливе створення первинних документів на машинозчитувальних носіях інформації. При цьому обов'язково повинні дотримуватись   вимоги   положення   про  документи   та   документообіг   в бухгалтерському обліку, загальногалузевих керівних вказівок по наданню юридичної   сили    документам    на    магнітних,    паперових    носіях,    що створюються засобами обчислювальної техніки, загальногалузевих керівних методичних    матеріалів    зі    створення    та    ведення    автоматизованого бухгалтерського   обліку   в   складі   автоматизованих   систем   управління підприємств та інших нормативних документів.

Аудитор перевіряє первинні документи, на підставі яких здійснюються  записи на відповідних рахунках.

Таблиця 3.2.

Документування операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних витрат

№ п/п

Шифр та назва рахунку

Документи

1.

91 „Загальновироб-ничі витрати”

Авансовий звіт, акт виконаних робіт, накладна, рахунок, посвідчення про відрядження, РПВ, довідка бухгалтерії, ВКО, розрахунок бухгалтерії, акт відремонтованих об’єктів

2.

92 „Адміністративні витрати”

Виписка банку, авансовий звіт, акт виконаних робіт, накладна, рахунок, посвідчення про відрядження, РПВ, довідка бухгалтерії, ВКО, розрахунок бухгалтерії, акт відремонтованих об’єктів

Аудитору необхідно знати порядок відображення витрат діяльності в облікових регістрах та фінансовій звітності .

Таблиця 3.3

Відображення витрат в облікових регістрах та фінансовій

звітності

Шифр та назва рахунку

Регістри обліку

Номер рядка в звіті про фінансові результати

( ф № 2)

Номер рядка в Примітках до річної фінансової звітності

( ф № 5)

80 „Матеріальні витрати2

Журнал 5А

230

-

81 „Витрати на оплату праці”

Журнал 5А

240

-

82 „Відрахував-ня на соціальні заходи”

Журнал 5А

250

-

83 „Амортиза-ція”

Журнал 5А

260

-

84 „Інші опер-аційні витрати”

Журнал 5А

270

-

85 „Інші затрати”

Журнал 5А

150,160,170

-

90 „Собівартість реалізації”

Журнал 5/5а

040

-

91 „Загально ви-робничі витрат

Журнал 5/5А

-

-

92 „Адміністра-тивні витрати”

Журнал 5/5А

070

-

93 „Витрати на збут”

Журнал 5/5А

080

-

94 „ Інші витрати операційної діяльності”

Журнал 5/5А

090

440 – 490

95 „Фінансові витрати”

Журнал 5/5А

140

530 - 540

96 „ Витрати від участі в капіталі”

Журнал 5/5А

150

500 - 520

97 „Інші витрати”

Журнал 5/5А

160

-

98 „Податки на прибуток”

Журнал 5/5А

210

-

99 „ Надзвичайні витрати”

Журнал 5/5А

205

-

3.2. Способи вивчення операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних витрат діяльності підприємства

Розрізняють наступні способи вивчення операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних витрат:

  1.  Факторний контроль.
  2.  Документальний контроль.

Аудит операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних витрат необхідно розпочинати з інвентаризації об’єктів обліку. Це дає можливість виявити недостачі, лишки та їх відхилення.

Інвентаризаційні описи складаються окремо кожним цехом (відділом, ділянкою). В одиничному виробництві - за кожним виробом.

Якщо в процесі господарської діяльності підприємства мали місце випадки припинення виготовлення раніше розпочатих замовлень, аудитор повинен перевірити, як використані запаси, що залишилися, як визначені та відображені в бухгалтерському обліку втрати за анульованими замовленнями.

Після   вивчення   фактичної   наявності   об'єктів документальної інформації. Перед тим, як перейти до обліку     витрат     аудитор     розпочинає     вивченні основного етапу аудиту операцій з обліку витрат, необхідно вивчити наказ про облікову політику щодо питань, які відносяться до обліку витрат. Результати такого дослідження оформлюються таблицею.

Аудит операцій з обліку витрат діяльності рекомендується проводити наступним чином.

Перевірка правильності оформлення первинних документів.

Перевірка дотримання умов визнання витрат діяльності. Згідно з пп. 5-8 П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються за наступних умов:

  1.   Зменшення активів або збільшення зобов'язань, які призводять до
    зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) (наприклад, списання матеріалів   на   виробництво;   нарахування   заробітної   плати   персоналу підприємства).
  2.   Визнання   на   основі   систематичного   і   раціонального   розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (наприклад,    нарахування    амортизації   основних    засобів,    нарахування амортизації нематеріальних активів).
  3.   Негайне визнання,  якщо економічні  вигоди  не відповідають або
    перестають відповідати критеріям активів підприємства (наприклад, уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів).
  4.  Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Аудитору також необхідно звернути увагу на те, що не визнаються витратами й не включаються до Звіту про фінансові результати:

-  платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

 - попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

 - погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО 16;

-  витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Перевірка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг). При проведенні перевірки необхідно пам'ятати, що згідно ї П(С)БО 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються тільки прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та змінні й розподілені постійні загальновиробничі витрати. Тобто, здійснюючи перевірку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно, передусім, дослідити правильність включень витрат до собівартості.

Вивчаючи достовірність формування прямих матеріальних витрат'. необхідно порівнювати фактично списані суми з нормами; при постійному списанні за нормами аналізують залишки в матеріальних звітах; при списанні понад норм з'ясовують причини і напрямки віднесення перевитрат за даними зведених відомостей за відхиленнями; перевіряють правомірність віднесення такого виду витрат до статті "Виробничі запаси". При цьому використовують дані лімітно-забірних карток, актів-вимог, звітів про рух запасів, норм витрат, актів на списання палива, енергії, зведених відомостей за відхиленнями, карток розкрою, даних рахунків 20, 21, 23, 375.

Проводячи дослідження, аудитор може виявити наступні відхилення: наявність дебетових залишків в матеріальних звітах при постійному списанні матеріалів за нормами, що говорить про завищення фактичного їх витрачання; необгрунтований вибір джерел списання відхилень перевитрат; відсутність пошуку дійсних винуватців та стягнення з них сум збитку; неправильне віднесення до матеріальних витрат витрачання палива, енергії, запасних частин.

Крім того, при перевірці матеріальних витрат необхідно звернути увагу на:

-  правомірність віднесення витрат до прямих матеріальних. До складу прямих витрат включаються тільки ті,  що можуть бути  безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту обліку витрат;

-  правильність оцінки виробничих запасів, які включені до собіварто продукції (робіт, послуг); відповідність методу оцінки обраній обліковій політиці;

- наявність   договорів   про   повну   матеріальну   відповідальність особами, відповідальними за збереження запасів у виробничих підрозділах;

- наявність фактів списання на собівартість витрат, які не відносяться до  матеріалів, що використовувалися у виробництві, а також випадки списання на рахунки виробництва сум ПДВ;

-  наявність фактів включення до собівартості продукції (робіт, послуг) вартості сировини, матеріалів, переданих в цехи, ділянки тощо, але фактично не використаних у виробництві;

- правильність встановлення норм витрат сировини і матеріалів відповідно до рівня технічного стану і технології виробництва продукції;

- правильність оцінки і списання зворотних відходів. Зворотні відходи оцінюються за ціною їх можливого використання. При цьому до відходів не відносяться залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються в інші цехи як повноцінні матеріали для виробництва інших видів продукції, а також супутня продукція, перелік якої встановлюється в галузевих методичних рекомендаціях з обліку собівартості продукції;

- правильність списання недостач і втрат в межах норм природного убутку.

Перевірка достовірності формування прямих витрат на оплату праці. При проведенні такої перевірки аудитору необхідно порівняти обсяги фактично виконаних робіт (на підставі первинних документів) з нормами і розцінками, порівняти розцінки з тарифними ставками відрядників за відповідними розрядами робіт і кількістю часу, що вимагається для їх виконання (за даними тарифно-кваліфікаційного довідника, тарифних сіток і ставок), перевірити правильність нарахування оплати праці. При цьому використовуються дані нарядів на відрядні роботи, відомостей норм і розцінок, тарифно-кваліфікаційних довідників, тарифних сіток, тарифних ставок, облікових регістрів за рахунками 23,66.

Проводячи дослідження, аудитор може виявити наступні відхилення: неправильне застосування норм, їх заниження і, як наслідок, -необгрунтоване отримання премій; неправильне застосування розцінок, що призводить до неправильного нарахування заробітної плати, заниження (завищення) собівартості продукції.

Основна помилка, що виявляється при перевірках даного елементу собівартості, - це недотримання принципу виробничої направленості витрат. При перевірці первинних документів з нарахування заробітної плати (табелів, розрахунково-платіжних відомостей) аудитор може виявити факт включення до собівартості основної діяльності витрат на оплату праці працівників, зайнятих в інших видах діяльності.

3.3. Перевірка правильності накопичення, розподілу та списання загальновиробничих та адміністративних витрат

Вивчаючи операції з обліку загальновиробничих витрат, необхідно пам'ятати, що повний перелік витрат які можуть бути віднесені до загально виробничих, наведено в п. 15 П(С)Б0 16 "Витрати". Аудитор, передусім, повинен перевірити правомірнім віднесення витрат до загальновиробничих.

Відповідно до П(С)БО 16 загальновиробничі витрати повинні бути розподілені на постійні та змінні, при цьому до постійних загальновиробничих витрат відносять тільки ті, що залишаються незмінним при зміні обсягу діяльності, а до змінних загальновиробничих витрат відповідно такі, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством, зазначається в наказі про облікову політику, тому аудитору необхідно перевірити, чи дотримується зазначений перелік на підприємстві.

Перевірка обгрунтованості віднесення витрат до загальновиробничих здійснюється шляхом зіставлення фактично здійснених витрат з їх нормативною величиною (за кошторисом), аналізу причин перевитрат, виявлення резервів зниження витрат, перевірки правильності списання відхилень тощо. При цьому використовуються дані аналітичного обліку загальновиробничих витрат (рахунок 91), ліміти витрат за кожною статтею (в кошторисах), дані рахунків 23, 24, 37, 65, 66, 68 тощо.

Досліджуючи операції з обліку загальновиробничих витрат необхідно перевірити правильність і достовірність їх розподілу. При цьому, перш за все, перевіряється дотримання вимог П(С)БО 16 щодо порядку розподілу загальновиробничих витрат.

Змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на підставі фактичного використання виробничих потужностей. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на підставі нормальної виробничої потужності виробничого устаткування.

Перевірка правильності розподілу накладних витрат відбувається за даними відомостей і відповідних аналітичних статей по рахунку 91. При цьому перевіряється сума накладних витрат, яка підлягає розподілу; розрахунок нормальної потужності та сума витрат, яка їй відповідає; з'ясовується  правильність їх розподілу між об'єктами витрат. Також необхідно перевірити, чи   відповідає   розмір   нормальної   потужності,   що   використовується   при і розподілі, зазначеному в наказі про облікову політику підприємства. При цьому використовуються дані відомостей обліку загальновиробничих витрат, звіту про витрати матеріалів, відомості розподілу заробітної плати за напрямами витрачання, дані статистичної звітності про нормальну потужність підприємства за 3 роки тощо.

Після перевірки правильності проведення розподілу загальновиробничих витрат, перевіряють відповідне відображення в бухгалтерському обліку результатів розподілу. Аудитору необхідно пам'ятати, що усі розподілені змінні та постійні загальновиробничі витрати є елементами собівартості готової продукції та незавершеного виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення. При цьому загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Увагу також необхідно приділити перевірці обгрунтованості вибору бази розподілу загальновиробничих витрат і її відповідності, тій, що зазначена в наказі про облікову політику.

Вивчаючи операції з обліку адміністративних витрат,  необхідно пам'ятати, що вичерпний перелік таких витрат наведено в пп. 21, 19, 20 П(С)БО 16 "Витрати" відповідно. Тобто аудитор повинен перевірити правомірність віднесення витрат до адміністративних, витрат на збут, інших операційних витрат. Окрім цього необхідно:

-  перевірити наявність та повноту оформлення документів, що підтверджують витрати;

-  порівняти вказані в обліковому регістрі суми і місяці, до яких вони відносяться, з первинними документами (рахунками, договорами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними тощо). Перевірити наявність в документах всіх необхідних реквізитів: назву документу, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст господарської операції, її вимірники в натуральному та грошовому вираженнях, перелік посадових осіб та їх підписи;

-  дослідити санкціонування всіх витрат шляхом ознайомлення з внутрішніми документами підприємства за підписом керівника або уповноваженої ним особи;

      - перевірити віднесення витрат до того періоду, в якому вони реальні понесені (тобто до періоду, до якого відноситься пов'язана з ними діяльність) шляхом порівняння даних первинних документів з бухгалтерськими записами;

-  при наявності на підприємстві орендованих об'єктів основних засобів (чи їх частин) перевірити відповідність порядку нарахування орендної плати в бухгалтерському обліку, встановленому договором; порядку відображення в обліку витрат на ремонт;

-  перевірити правильність віднесення до витрат вартості ремонтний робіт: наявність необхідної первинної документації, відповідність відображення витрат на ремонт основних засобів в бухгалтерському обліки прийнятій обліковій політиці;

- оцінити можливість визнання проведених витрат ремонтом. Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" витрати на проведення модернізації обладнання, реконструкції об'єктів основних засобів до витрат діяльності не включаються;

- перевірити правильність включення до витрат нарахованої заробітної! плати   (перевірити  трудові   угоди,   наказ  про  посадові   оклади,   відрядні  розцінки   тощо)    і   правильність   її   обліку   на   відповідних   рахунках (використовуючи дані перевірки розрахунків з персоналом з оплати праці); перевірити    відповідність    інших    виплат    працівникам    підприємства, віднесених на рахунки обліку витрат, даним первинних документів;

- оцінити правильність віднесення на витрати відрахувань на соціальній заходи;

- оцінити правильність включення витрат на оплату послуг банку, порівнявши їх зі ставками і сумами, вказаними в договорах з банками;

-  перевірити   наявність   та   правильність   складання   кошторису   на представницькі   витрати   підприємства ,   правильність  накопичення та списання таких витрат;

- перевірити обгрунтованість віднесення до складу адміністративних витрат податків, зборів та обов'язкових платежів, скласти перелік видів та  сум податків, віднесених до адміністративних витрат;

- перевірити   правильність   відображення  сплачених   штрафів,   пені, неустойок. Всі визнані підприємством чи присуджені господарським судом  штрафи, пені, неустойки, суми претензій по штрафних санкціях, за якими  минув термін оскарження, відносяться на інші операційні витрати.  Але важко   з'ясувати,   чи   реально   погашена   така   заборгованість,   чи   не  обліковується   вона  у  складі   кредиторської  заборгованості.   На  підставі первинних документів і бухгалтерських записів в журналі, встановити, чи не включені до витрат суми, пред'явлені до утримання як претензії, але не визнані платником;

- встановити дотримання основних положень з обліку тари на підприємствах, а саме: правильне і своєчасне документальне відображення операцій по заготівлі, надходженню та відпуску тари на складах, в цехах, дільницях та інших місцях її зберігання;

-  перевірити правомірність накопичення та списання витрат на дослідження та розробки;

-  дослідити достовірність формування собівартості реалізованої іноземної валюти, виробничих запасів;

-  визначити правомірність відображення втрат від операційної курсової різниці, знецінення запасів, їх псування;

-  перевірити правильність розрахунку резерву сумнівних боргів, з'ясувати правильність списання сумнівних та безнадійних боргів, для чого встановити дотримання строків позивної давності;

-  визначити правильність ведення синтетичного та аналітичного обліку по рахунках 92, 93, 94. В кінці кожного місяця адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати списуються на фінансові результати;

- перевірити охайність записів (відсутність арифметичних та інших

помилок);

- перевірити незвичайні операції, проводки з нестандартною кореспонденцією рахунків;

-  встановити відповідність записів синтетичного та аналітичного обліку записам в Головній книзі, звітності.

В ході аудиту операцій з обліку загально виробничих та адміністративних витрат, аудитор може виявити наступні порушення, що відображені в наступній таблиці.

Таблиця 3.4.

Порушення ведення операцій з обліку загальновиробничих та адміністративних витрат

п/п

Можливі порушення

Характеристика порушень

1.

На підприємстві не ведеться аналітичний облік витрат на виробництво або ведеться з порушенням діючого законодавства

Порушення призводить до недостовірності синтетичного обліку витрат на виробництво; неможливості підтвердження відповідних сум балансу

Дані аналітичного обліку витрат не відповідають оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку витрат на виробництво

2.

Не ведеться відокремлений облік прямих та непрямих витрат

Призводить до завищення собівартості основного виробництва; зниження фінансових результатів господарської діяльності

3.

Не ведеться розподіл загально виробничих витрат. Розподіл загально виробничих витрат здійснюється не відповідно до облікової політики підприємства

Призводить до низького рівня внутрішнього контролю, недостовірності залишку по рахунку 23, неможливості підтвердження відповідних сум балансу

4.

При наявності допоміжного виробництва відсутній окремий облік витрат основного та допоміжного виробництва для цілей бухгалтерського обліку

Завищення собівартості основного виробництва для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування, заниження фінансового результату діяльності основного виробництва. Можливість викривлення розрахунків з бюджетом та по ПДВ

5.

Включення до собівартості реалізованої продукції , робіт, послуг адміністративні витрати

Призводить до завищення собівартості реалізованої продукції

6.

Відсутній аналітичний облік по рахунку 92 за кожною статтею, центром відповідальності та місцем виникнення витрат

Недостовірність оборотів та залишків по рахунку 92, і як наслідок неможливість підтвердження відповідних сум

7.

Відсутній затверджений радою (правлінням) підприємства кошторис представницьких витрат на поточний рік

Відсутнє документальне підтер-дження правильності витрачання коштів організації на представницькі витрати, і як наслідок, завищення собівартості продукції, робіт, послуг для цілей бухгалтерського обліку і оподаткування та заниження оподаткованого прибутку

В процесі проведення перевірки аудитор може виявити наступні порушення вимог П(С)16 „ Витрати” і ці порушення можуть бути такими:

1. При визначенні витрат в бухгалтерському обліку витрати відображаються без зв’язку зі зменшенням активу та збільшенням зобов’язань. При цьому порушується пункт 5 П (С) БО.

Проводиться недостовірне визначення суми витрат, що приводить до порушується пункт 6 П (С) БО.

2. При визначенні виробничої собівартості продукції, робіт, послуг до неї включаються всі загальновиробничі витрати, в тому числі і нерозподілені постійні загально виробничі витрати. Це  приводить до порушення пункту 11 П (С) БО.

3. . При визначенні виробничої собівартості продукції, робіт, послуг до неї включаються адміністративні витрати. При цьому порушується пункт 17 П (С) БО.

4. При визначенні загальновиробничих витрат може бути неправильне віднесення витрат до складу загально виробничих витрат. Сюди відноситься включення таких витрат, що не пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробництва. При цьому порушується пункт 15 П (С) БО.

5. До змінних загально виробничих витрат включаються витрати, що не змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. При цьому порушується пункт 116 П (С) БО.

6. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням не фактичної потужності звітного періоду, а бази розподілу.

7. Неправильне віднесення витрат до складу адміністративних витрат, а також включення їх до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. При цьому порушується пункт 17 і 21 П (С) БО.

ВИСНОВКИ

Одним з найважливіших показником, що характеризує роботу промислових підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів, що господарюють. Тому першочерговим завданням підприємницьких структур є зниження  собівартості продукції.

Собівартість продукції виражає в грошовій формі усі витрати підприємства, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Вона показує в що обходиться підприємству продукція, що випускається ним. У собівартість включаються віднесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів),  витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата), витрати на обслуговування і управління виробництвом та комерційні (роф.ваного) витрати.

Аналіз витрат  продукції, робіт,  послуг та витрати на обслуговування і управління виробництвом  дозволяє з’ясувати тенденції змін даних  показників, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів  і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.

       Однією з важливих складових собівартості продукції є витрати на обслуговування і управління виробництвом. До таких витрат належать загальновиробничі  витрати та адміністративні витрати. До складу загально виробничих витрат можуть відноситися і витрати на утримання устаткування, а можуть бути і самостійною статтею.

         Загальновиробничі  витрати  - це витрати цехового характеру, пов’язані з утриманням цехових управлінських працівників та  інші витрати.

          Адміністративні витрати пов’язані з витратами, що проводяться в цілому по підприємству. До складу адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством

Об’єктом дослідження виступає виробничо-господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ „ Карпатнафтохім”

Аналізуючи роботу підприємства за 2006 – 2008 роки, потрібно відмітити, що його діяльність характеризується змінними результатами. Тому, що 2007 рік є роком найкращих кількісних  показників роботи підприємства, а 2008 рік – роком якісних змін.

Робота ТОВ „Карпатнафтохім” у 2007 році характеризувалася найвищим  показником  обсягу виробництва у своїй  діяльності, який склав 11,2 млн. грн.

Поряд з цим потрібно відмітити, що у 2007 році аналізоване підприємство завершило виробничо – господарську діяльність з показником витрат на одну гривню товарної продукції  у  106,43 копійки і збитком від звичайної діяльності до оподаткування  в сумі 591,3 тис. грн.

У 2008 році робота ТОВ  характеризувалася зменшенням обсягу виробництва на 796,7 тис. грн в порівнянні з попереднім роком, але покращенням якісних показників. Так, витрати на одну гривню товарної продукції склали 97,2 копійки, тобто зменшилися на 9,23 копійки. В результаті  таких змін зменшився показник збитку від звичайної діяльності на суму 145,4 тис. грн. і збиток у 2008 році склав 445,9 тис. грн.

Аналіз витрати на обслуговування і управління виробництвом показує, що загальна сума  загальновиробничих  та адміністративних витрати  у 2006 році складала 3241,2 тис. грн., в 2007 році вона зросла на 418,9 тис. грн і складала 3660,1 тис. грн.  Відповідно до зменшення обсягу товарної продукції у 2008 році, сума непрямих витрат теж зменшилася на 539,7 тис. грн.  і складала 3120,4 тис. грн.

Більш якісний аналіз, який проведено  за показником витрат на обслуговування та управління виробництвом  на одну гривню товарної продукції, за даним  у 2006 році склав 38,96 копійки, у 2007 – 32,70 і у 2008 році – 30,02 копійки.  Таке зменшення витрат  на обслуговування та управління виробництвом, що припадають на одну гривню товарної продукції  позитивно характеризує дане підприємство.

Аналіз річних сум витрат на обслуговування і управління виробництвом засвідчують, що найбільша сума витрат припадає на витрати на утримання та експлуатацію устаткування, за ними йдуть адміністративні витрати і найменша сума витрат припадає на загальновиробничі витрати.

Отже, потрібно відмітити, ТОВ  послідовно протягом аналізованого періоду проводив роботу по скороченню загально виробничих та адміністративних витрат.

В дипломній роботі проводився пошук резервів зниження витрат на обслуговування і управління  виробництвом і ці резерви зниження склали 133,9 тис. грн.

Крім того, за рахунок аналізу впливу факторів на обсяг виробництва виявлено, що резервом збільшення обсягу виробництва може бути збільшення кількості днів роботи одного робітника в границях планового завдання і за рахунок цього  ТОВ  має можливість збільшити обсяг продукції на суму 414,1 тис. грн. Отже, аналізоване підприємство мало можливість виготовити продукції на суму 10809,2 тис. грн. ( 10395,1 . + 414,1= 10809,2 тис. грн.).

За рахунок цього збільшення обсягу виробництва аналізоване  підприємство могло добитися зниження собівартості продукції на суму124,8 тис. грн. Разом резерви зниження собівартості продукції склали 258,7 тис. грн.

Ці резерви зниження собівартості дозволили  ТОВ  покращити показники діяльності. Так, витрати на одну гривню товарної продукції знизилися з 0,972 грн. до 0,91 грн. , що в свою чергу позитивно вплинуло на показники прибутковості підприємства.

Показник прибутку від звичайної діяльності до оподаткування по підприємству за 2008 рік був збитковим і складав 445,9 тис. грн.  В результаті зниження собівартості продукції  збиток по підприємству зменшився на загальну суму резерву зниження собівартості продукції, а саме на 258,7 тис. грн  і повинен складати 187,2 тис. грн. збитку.

  Зниження собівартості  є одним із факторів економії господарських ресурсів і тому є найважливішим резервом зростання прибутку підприємства і підвищення рентабельності виробництва. В умовах ринкових відносин, що розвиваються ї поглиблюються, коли кожне підприємство повинно забезпечити розширення і вдосконалення виробництва за рахунок власних накопичень, одним з головних завдань працівників економічних служб, керівників і всіх спеціалістів підприємств є пошук і мобілізація внутрішньогосподарських резервів.   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності ”Облік і аудит” вищих навчальних закладів. – 2-е вид., перероблене і доповнене.  – Житомир: ПП „Рута”,2002. – 672с.

2. Грещак М.Г., роф. О.С. Управління витратами: Навч.-метод. Посібник     для самост. Вивч. роф. – К.: КНЕУ, 2002. – 131 с.

3. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних    закладів. /За ред. роф.. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ТОВ “Рута”, 2003. – 680 с.

4.Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних    закладів. /За ред. роф.. роф.ван М.Г.  Навчальний посібник. – К.: КНЕУ,       2003. – 556 с.

5. Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. С.Ф.Покропивного/. –      Вид. 2-ге, перероб. Та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

6. Економічний аналіз: Підручник / за редакцією Є.В.Мниха – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 432с.

7. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник/ за ред. Г.В.Савицької. – київ, „Знання”, 2005. – 524с.

8. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз діяльності підприємств:      Навчальний посібник для економічних спеціальностей вузів: Пер. З рос. –       К.: Вища школа, 1992. – 192 с.

9. роф.ва В.М. Курс економічного аналізу: Навчально-методичний      посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 207 с.

10. .Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник, 2-ге видання – К.: МАУП. 2001. – 146с.

11. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт,      послуг ) у промисловості, затверджені наказом Держполітики України від      02.02.2001р., № 47.

12. Мец В.О. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 2001. – 236с.

13. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вища школа. 2003. – 278с.

14. Мних Є.В., Френц І.Д. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Львів:      “Армія України”, 2000. – 114 с.

15. Павлюк І.М. Бухгалтерський облік основних господарських операцій на підприємствах і організаціях: Навчальний посібник. – Івано – Франківськ, „Полум’я”,2007. – 332с.

16. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: Знання,2007. – 668с.

17. Статистика підприємництва: Навч. Посібник / П.Г.Вашків,  П.І.Пастер, В.П. Сторожук, Є.І.Ткач за ред. П.Г. роф.ва, В.П.Сторожка. – К.: “Слобожанщина” 2000. – 600с.

18. Статистика : Навч. Посібник /  За заг. ред. С.С.Герасименко. – К.:  2000. – 467с.

19.Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. – 3-тє видання, перероблене. – Львів: “Новий світ”, 2004. – 344с.

20. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів – 6-те видання – К.: А.С.К., 2002. – 784с.

21. Фінанси підприємств: Підручник/ За ред роф.. А.М.Поддєрьогіна. 3 – тє вид.. перероблене та доповнене. – К,: КНЕУ, 2000. – 460с.

22. Хом’як Р.Л., Лемішовський В.І. Бухгалтерський облік та оподаткування: Навчальний посібник. / За редакцією Хом’яка та Лемішовського В.І. – Львів: Бухгалтерський Центр „Ажур”, 2009. – 1112с.

23.  Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навчальний посібник. – Київ:        ЦУЛ, 2002. – 656 с.

24.Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність та її аналіз. – Київ: ЦУЛ, 2000.

25. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства : Навчальний посібник. – Львів: „Новий Світ – 2000”, 2003. – 268с.


ДОДАТКИ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66879. ФАЗЫ В МЕТАЛЛИЧЕСКИХ СПЛАВАХ 38 KB
  Твердыми растворами называют фазы в которых один из компонентов сплава сохраняет свою кристаллическую решетку а атомы другого или других компонентов располагаются в решетке первого компонента растворителя изменяя ее размеры периоды.
66880. Споживчий ринок товарів 22.5 KB
  Основними тенденціями розвитку народного споживання можна вважати зростання обсягів споживання зміну структури в бік збільшення частки непродовольчих товарів. Слід відмітити тенденцію зростання питомої ваги суспільних фондів споживання.
66881. Продукційна модель представленнязнань 39.3 KB
  Вивчення представлення знань засобами С++ та ПАСКАЛЬ в рамках продукційної моделі. Папір - метод читання оптичний, обєм середній, перезапис неможливий. Перфокарта - метод читання оптичний, обєм малий, перезапис неможливий. ГМД - метод читання магнітний, обєм середній, перезапис можливий.
66882. Комбинационные микросхемы 389 KB
  В лекции рассказывается о комбинационных микросхемах: шифраторах дешифраторах мультиплексорах и компараторах кодов об их алгоритмах работы параметрах типовых схемах включения а также о реализации на их основе некоторых часто встречающихся функций.
66883. ПЕРВОБЫТНОЕ ИСКУССТВО 86 KB
  Наскальные изображения. Зооморфные и антропоморфные изображения. Изображения людей: а женщины б мужчины в лицевая часть головы г человек в композиции с другими объектами. Изображения женщин встречаются двух видов: 1 наиболее древние изображения...
66884. Системное проектирование программных средств 173 KB
  Цели и принципы системного проектирования сложных программных средств Комплекс формально организованных мероприятий по достижению единой цели создания сложной системы с требуемыми характеристиками качества при ограниченных ресурсах получил название...
66886. МОДЕЛИРОВАНИЕ КАК МЕТОД НАУЧНОГО ПОЗНАНИЯ 206.5 KB
  Компьютерная модель это программная реализация математической модели дополненная различными служебными программами например рисующими и изменяющими графические образы во времени. Это лишь другая форма абстрактной модели которая однако может интерпретироваться не только математиками...
66887. Предмет теории моделирования 105 KB
  Познание любой системы S сводится по существу к созданию её модели. Сами ВС как сложные и дорогостоящие технические системы могут являться объектами моделирования. Обычно процесс разработки сложной системы осуществляется итерационно с использованием моделирования проектных решений.