68722

ОРФОЭПИЧЕСКИЕ НОРМЫ РУССКОГО ЛИТЕРАТУРНОГО ЯЗЫКА

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Орфоэпия (от греческих слов: orthos - прямой, правильный и epos - речь) - это совокупность правил, устанавливающих единообразное произношение. Орфоэпия указывает, как должны произноситься те или иные звуки в определенных фонетических положениях, в определенных сочетаниях с другими звуками, а также в определенных...

Русский

2014-09-25

44.03 KB

1 чел.

6. ОРФОЭПИЧЕСКИЕ НОРМЫ РУССКОГО ЛИТЕРАТУРНОГО ЯЗЫКА

Орфоэпия (от греческих слов: orthos - прямой, правильный и epos - речь) - это совокупность правил, устанавливающих единообразное произношение. Орфоэпия указывает, как должны произноситься те или иные звуки в определенных фонетических положениях, в определенных сочетаниях с другими звуками, а также в определенных грамматических формах и группах слов или даже отдельных словах, если эти формы и слова имеют свои произносительные особенности.

Важнейшие языковые черты, которые определили русское литературное произношение, сложились в первой половине XVII в. на базе московского говора. 

Орфоэпические нормы определяет фонетическая система языка. Каждый язык характеризуется своими фонетическими законами, регулирующими произношение звуков и слов, которые они создают. Основой русского литературного языка является московское наречие, однако, в русской орфоэпии разграничивают так называемую «младшую» и «старшую» нормы. Первая отображает отличительные черты современного произношения, вторая обращает внимание на старомосковские орфоэпические нормы.

Основные Орфоэпические нормы:

1. В некоторых заимствованных словах на месте буквы о в безударном положении произносится [о].

(трио – три´[о], кредо – кре´д[о].)

2. На месте звонких согласных на конце слова произносятся соответствующие глухие.

(вёз – вё[с], друг – дру[к], рад – ра[т], дуб – ду[п].)

Если слово имеет два звонких согласных на конце, то они заменяются соответствующими глухими.

(лязг – ля[ск], дрозд – дро[ст].)

3. Звонкие согласные, стоящие перед глухими, заменяются соответствующими глухими.

(отвезти – отве[с’т’]и, робкий – ро[пк’]ий, вход – [фхот], обклеить – о[пк]леить, намажьте – нама[шт’]е.)

4. Глухие согласные, стоящие перед звонкими, заменяются соответствующими звонкими.
(
косьба – ко[з’б]а, женитьба – жени[д’б]а, также – та[гж]е, экзамен– э[гз]амен.)

5. Твёрдые согласные перед мягкими могут смягчаться.
(
шероховатость – шероховато[с’т’], кандидат – ка[н’д’]идат; требовать – [тр’]ебовать, бритва – [бр’]итва.)

6. На месте буквы г в абсолютном большинстве слов произносится звук [г]

(голова – [г]олова, гранат – [г]ранат.)

7. В окончаниях -ого, -его на месте буквы г произносится [в]. 
(
моего – мое[в]о, умного – умно[в]о, синего – сине[в]о, второго – второ[в]о.)

8. Буквы ж и ш обозначают твёрдые согласные звуки [ж] и [ш].

(шар – [ш]ар, жалоба – [ж]алоба, брошюра – бро[ш]юра, парашют – пара[ш]ют, шина – [ш]ина, жир – [ж]ир.)

9. В заимствованных словах согласный перед е может произноситься двояко:

а) мягко (архитектор – архи[т’э´]ктор, музей – му[з’э´]й, крем – к[р’э]м,шинель – ши[н’э´]ль, термин – [т’э´]рмин, пресса – п[р’э´]сса и др.;)

б) твёрдо (адекватный – а[дэ]кватный, бизнес – биз[нэ]с, компьютер – компью[тэ]р, тест – [тэ]ст и др.)

10. Буква щ обозначает звук [ш] в слове помощник и его производных.

О произношении слова всенощная. («все´нощная, -ой [шн]» «все´нощная.)

11. Сочетание гк произносится как [хк]. (легко – ле[хк]о, мягкий – мя[х’к’]ий.)

12. Сочетание чт в слове что и производных от него произносится как [шт]. 
(
что-то – [шт]о-то, кое-что – кое-[шт]о, ничто – ни[шт]о.)

13. Сочетания сш и зш на стыке морфем или на стыке предлога и следующего слова произносятся как [шш]. 
(
сшитый – [шш]итый, бесшумный – бес[шш]умный, без шапки – бе[шш]апки.)

14. Сочетание сж на стыке морфем или на стыке предлога и следующего слова произносится как [жж]. 
(
сжёг – [жж]ёг, с жадностью – [жж]адностью.)

15. Сочетания сч и зч на стыке корня и суффикса, а также двух суффиксов произносится как [ш’ш’]. 
(
разносчик – разно[ш’ш’]ик, грузчик – гру[ш’ш’]ик, заносчивый – зано[ш’ш’]ивый, песчаный – пе[ш’ш’]аный, веснушчатый – весну[ш’ш’]атый.)

16. Сочетание сч в корне слова произносится как [ш’ш’]. (счастье – [ш’ш’]астье, считать – [ш’ш’]итать.)

17. Сочетание сч на стыке приставки и корня произносится как [ш’ч’]. 

(расчертить – ра[ш’ч’]ертить, исчерченный – и[ш’ч’]ерченный, бесчисленный– бе[ш’ч’]исленный.)

18. Сочетание сщ произносится как [ш’ш’]. (расщепить – ра[ш’ш’]епить, исщипать – и[ш’ш’]ипать.)

19. Сочетание жч произносится как [ш’ш’]. (мужчина – му[ш’ш’]ина,перебежчик – перебе[ш’ш’]ик.)

20. Сочетания зж и жж произносятся как [ж’ж’] и как [жж]. (визжать – ви[ж’ж’]ать и ви[жж]ать, езжу – е[ж’ж’]у и е[жж]у, позже – по[ж’ж’]е и по[жж]е,сожжённый – со[жж]ённый и допуст. со[ж’ж’]ённый, дрожжи – дро[ж’ж’]и и допуст. дро[жж]и.)

21. Сочетания льон и ньон произносится как [л’jон] и [н’jон]. Например: бульон – бу[л’jо´н], каньон – ка[н’jо´н].

22.   Сочетания -ться и -тся произносится как [цъ]. Например: умывается – умывае[цъ], улыбаться – улыба[цъ].

23. Сочетание чн может произноситься двояко:

а) [чн] – речной – ре[чн]ой, ночной – но[чн]ой, дачник – да[чн]ик, личность – ли[чн]ость и др.;

б) [шн] – яичница – яи[шн]ица, скучно – ску[шн]о, нарочно – наро[шн]о, скворечник – скворе[шн]ик.

24. В сочетаниях стнзднстлндс, нтс, рдц, стл средний согласный, как правило, не произносится.

(честный – че[сн]ый, шестнадцать – ше[сн]адцать, поздно – по[зн]о, звёздный – звё[зн]ый, счастливый – сча[сл’]ивый, завистливый – зави[сл’]ивый, гигантский – гиган[ск’]ий <вариант – гига[нцcк’]ий>, голландский – гола[нс]кий, сердце – се[рц]е. Ср.: бездна – бе[здн]а, аспирантка – аспира[нтк]а и др.

25. В сочетаниях вств и лнц не произносится первый звук. (здравствуй – здра[ств]уй, солнце – со[нц]е.)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55675. Використання міжпредметних зв’язків, як один із за 251.5 KB
  Специфіка викладання іноземної мови відкриває широкі можливості у використанні міжпредметних зв’язків з метою підвищення зацікавленості учнів до вивчення іноземної мови. Коли учні вчать іноземну мову, вони мимохідь знайомляться з новою для них країною, з її культурою, історією, літературою, новим способом життя.
55676. Розробка системи уроків геометрії у 9 класі профільної школи з теми: «Геометричні перетворення» 275.5 KB
  При вивченні цієї теми розглядаються деякі конкретні приклади перетворення фігур а також загальне питання руху. Перетворення геометрії є основою для введення подібності фігур. Поняття про перетворення фігур...
55677. Методи накладання покривних (бинтової, косинкової, пращоподібної і пластирної) пов’язок і давлючої бинтової пов’язки 188 KB
  Мета: дати поняття про загальні вимоги щодо накладання покривних повязок: бинтової косинкової пращоподібної пластирної та пояснити правила накладання давлючої бинтової повязки...
55678. Методи групової роботи при вивченні математики 169 KB
  Групові форми навчання основні відомості та загальні рекомендації Групова форма навчання це така форма організації навчальних занять за якої певній групі студентів ставиться єдине навчальне завдання для розвязання якого потрібне обєднання...
55679. ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ОПРАЦЮВАННЯ СТАТЕЙ ПІДРУЧНИКА 116.5 KB
  Завдяки сучасним змінам в освітній системі держави стало актуальним звернення педагогів до проблем застосування активних та інтерактивних методів навчання. Завдяки чисельним публікаціям і системі додаткової освіти у свідомості людей поступово формується думка...
55680. Організація проектної діяльності на уроках біології 307.5 KB
  У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі в них формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі виробляється обовязковість і відповідальність.
55681. Даючи знання – не відбирай здоров'я! 428.5 KB
  Організація оздоровчофізкультурної діяльності учнів на уроках та в позаурочний час значною мірою зумовлюється потребами суспільства. Мета якої підвищення фізичної підготовленості учнів засобами сучасних фізкультурнооздоровчих систем формування основи...
55683. Формування ключових компетентностей учнів у процесі вивчення історії через організацію дослідницької діяльності 231.5 KB
  Сухомлинський Формування ключових компетентностей учнів у процесі вивчення історії через організацію дослідницької діяльності. Відповідно до цього основним завданням вчителя є сприяння активізації пізнавальної діяльності учнів створення умов для їх само повчання та саморозвитку.