6886

Охарактеризуйте оболочки (геосферы) Земли. Приведите схему строения Земли

Контрольная

География, геология и геодезия

Охарактеризуйте оболочки (геосферы) Земли. Приведите схему строения Земли. Выделяются следующие геосферы: атмосфера, гидросфера, литосфера, земная кора, мантия и ядро Земли...

Русский

2013-01-08

318 KB

36 чел.

Охарактеризуйте оболочки (геосферы) Земли. Приведите схему строения Земли.

Геосфе́ры (от греч. гео — Земля, сфера — шар) — географические концентрические оболочки (сплошные или прерывистые), из которых состоит планета Земля.

Выделяются следующие геосферы: атмосфера, гидросфера, литосфера, земная кора, мантия и ядро Земли. Ядро Земли делится на внешнее ядро (жидкое) и центральное — субъядро (твёрдое).

Геосферы условно делятся на базовые или главные (литосфера, атмосфера и гидросфера и другие), а также относительно автономно развивающиеся вторичные геосферы: педосфера, антропосфера (Родоман Б. Б., 1979), социосфера (Ефремов Ю. К., 1961) и ноосфера (Вернадский В. И.). Область обитания организмов, включающая нижнюю часть атмосферы, всю гидросферу и верхнюю часть земной коры, называется биосферой. Криосфера характеризуется отрицательной или нулевой температурой, при которых вода, содержащаяся в парообразном, свободном или химически и физически связанном с другими компонентами виде, может существовать в твёрдой фазе (лёд, снег, иней и другие).

Статус геосферы им придаётся лишь исходя из значения в жизни человека на Земле, соизмеримого с ролью первичных геосфер.

Каждая из перечисленных выше геосфер изучается отдельной наукой или набором отдельных наук, изучающих каждую сферу на разных системных уровнях.

Первые предложения по сохранению единства знания о Земле и созданию обобщающей его науки прозвучали в виде синтетической концепции геосфер Э. Зюсса и в идее А. Геттнера. В России сторонником единой и общей географии был В. В. Докучаев.

По совокупности природных условий и процессов, протекающих в области соприкосновения и взаимодействия геосфер, выделяют специфические оболочки (например, географическую оболочку). Географическая оболочка было определена П. И. Броуновым в 1910 году, но затем по-разному определялась и ограничивалась А. А. Григорьевым, И. П. Герасимовым, И. М. Забелиным, С.В, Калесником, М. М. Ермолаевым, А. И. Рябчиковым и другими учёными.

В пределах географической оболочки сталкиваются и сложно взаимодействуют силы разного происхождения (в частности — солнечная энергия, энергия внутренних слоёв Земли, сила тяжести, движения воздушных, водных и литогенных потоков).

Внутреннее строение всех планет земной группы и Луны описывается трёхслойной моделью:      ядро – мантия – кора

Для тех небесных тел, которые изучены лучше других (Земля, Луна) эта схема немного усложняется, различают внутреннее и внешнее ядро, нижнюю и верхнюю мантию.

геосфера

глубина в км

состояние

кора

10-70

твёрдое

мантия верхняя

до 1000

полужидкое

мантия нижняя

1000-2900

твёрдое

ядро внешнее

2900-5270

жидкое

ядро внутреннее

5270-6370

твёрдое

Температура, давление и плотность возрастают с глубиной. Температура ядра достигает 10 000 К (больше, чем температура внешних слоёв Солнца!), а его плотность 13 г/см3 (вода – 1 г/см3). Состоит ядро из сплава железа и никеля.

Возраст самых древних пород коры не менее 4,5 млрд. лет, её плотность примерно в два раза меньше, чем средняя плотность Земли – 3 г/см3.


Химический состав Земли и её оболочки

Химический состав Земли схож с составом других планет земной группы. Преобладают на нашей планете в целом такие элементы как (в порядке убывания):  железо, кислород, кремний, магний, никель (рис. справа). Содержание лёгких элементов невелико. Средняя плотность Земли 5,5 г/см3.

Различают три оболочки Земли:

литосфера (кора и самая верхняя часть мантии)

гидросфера (жидкая оболочка)

атмосфера (газовая оболочка)

Водой покрыто около 71% поверхности Земли, средняя её глубина примерно 4 км.

Атмосфера Земли

более чем на 3/4 – азот (N2)

примерно на 1/5 – кислород (О2).

Содержание аргона, углекислого газа, паров воды и остальных газов очень мало. Облака, состоящие из мельчайших капелек воды, закрывают примерно 50% поверхности планеты.

Атмосферу нашей планеты, как и её недра, можно разделить на несколько слоёв. Здесь всё зависит от подхода. Если исходить из температуры воздуха, то атмосферу делят так, как это представлено на рисунке справа.

Самый нижний и плотный слой называется тропосферой. Здесь находятся облака.

Метеоры зажигаются в  мезосфере.

Полярные сияния и множество орбит искусственных спутников - обитатели термосферы. Там же парят призрачные серебристые облака.

По левому краю рисунка Вы видите километровую шкалу, по правому – температурную. С удалением от поверхности температура падает, но начиная с термосферы с высотою начинает расти.   

Земная атмосфера, благодаря присутствию небольшого озонового слоя (О3), нейтрализует опасное для жизни коротковолновое солнечное и космическое излучение.

Из-за содержащегося в атмосфере углекислого  газа (СО2) на нашей планете имеет место парниковый эффект. Он проявляется не так сильно, как на Венере, но всё же поднимает среднюю  температуру на Земле с теоретических –23°С до +15°С.

Действуя подобно хорошей одежде, атмосфера оберегает земную поверхность и от температурных перепадов. В отсутствие атмосферы в некоторых точках Земли температура в течение суток колебалась бы между +160°С и –100°С (именно это происходит на Луне). Значение атмосферы для всего живого неизмеримо велико.

Во многом благодаря тому, что наша планета достаточно массивна для того, чтобы удержать возле себя атмосферу, состоящую сейчас, в основном, из тяжелых молекул азота и кислорода, на Земле смогла  возникнуть жизнь. По самым свежим данным, это произошло 3,85 миллиарда лет тому назад, где-то через 700 млн. лет после образования самой планеты.

Давление атмосферы на Земле таково, что при разных температурах вода может находится на нашей планете в жидком, твердом и газообразном состояниях. Благодаря жидкой фазе (самой активной) на Земле более быстро проходят многие химические реакции – вода прекрасный катализатор. Это обстоятельство также сыграло немалую роль в образовании и развитии жизни на Земле.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22648. Предмет, структура і функції етики як науки 90 KB
  Поняття «етика» походить з давньогрецького «ethos», що спочатку позначало спільне місце мешкання. У епоху давньогрецької архаїки це слово набуло значення звичаю, характеру, темпераменту, образу думок. Рання грецька філософія надала поняттю «етика» термінологічний сенс, позначивши ним «природу», «натуру», «сталий характер»
22649. Електромагнітні потенціали. Рівняння для електромагнітних потенціалів, їх розв’язок у вигляді запізнювального потенціалу. Запізнювальні та випереджуючі потенціали 82.5 KB
  Рівняння для електромагнітних потенціалів їх розвязок у вигляді запізнювального потенціалу. Розвяжемо хвильові рівняння ; для потенціалів за допомогою функції Гріна. Шукаємо розв`язки у вигляді ; Рівняння для G: ; тоді ; . Домножимо рівняння на та .
22650. Випромінення електромагнітних хвиль. Електричне дипольне випромінення 156 KB
  З останньої формули випливає що найбільша енергія випромінюється в площині перпендикулярній до напрямку коливань диполя . У напрямку коливань диполя електричні хвилі не випромін. Інтенсивність випромінювання пропорційна частоті коливань диполя в четвертому степені і квадрату амплітуди коливань.
22651. Розсіяння електромагнітних хвиль. Формула Томсона 102 KB
  поле хвилі в частинці створює коливання зарядів частота яких збігається з частотою коливань ел. хвилі які поширюються в усі сторони. При наявності на шляху променя деякого тіла зявляються хвилі напрям поширення яких не збігається з напрямом поширення променя це явище називається розсіянням . Позначимо: і для падаючої хвилі і для розсіяної.
22652. Рівняння Максвела в чотиривимірній формі 144.5 KB
  Рівняння електродинаміки повинні бути однаковими в усіх інерціальних системах відліку і тому їх можна записати через 4вектори. Запишемо рівняння Максвела: ; ; ; . Скористаємося також рівнянням неперервності: ; де чотири вектор координати; 4вектор густини струму. Рівняння Максвела перетворюються на рівняння для потенціалів за умови калібровки Лоренца: .
22653. Фотони, квантування електромагнітного поля. Фотони 114.5 KB
  Якщо розглядати поля в обмеженому об`ємі то можна розкласти в ряд Фур`є накладаючи умови періодичності на біжучі плоскі хвилі з урахуванням того що дійсне : і хвильове рівняння перетвориться на рівняння для гармонічного осцилятора: Повна енергія електромагнітного поля в об`ємі : Якщо перейти від комплексних до дійсних т.; То вираз для енергії набуває вигляду Оскільки а отже то можна розкласти ці вектори на два компоненти в площині перпендикулярній: це система гармонічних осциляторів нормальні координати....
22654. Поширення світла в діелектричних середовищах. Дисперсія і поглинання 121.5 KB
  Поширення світла в діелектричних середовищах. Дисперсією світла називається залежність абсолютного показника заломлення від частоти падаючого на дану речовину світла Елм хвилі З означення швидкості світла слідує що також залежить від частоти Дисперсія світла виникає в результаті вимушених коливань заряджених частинок електронів і іонів під дією змінного поля елм хвилі. В класичній теорії дисперсії оптичний електрон розглядається як затухаючий гармонічний осцилятор: где частота власних коливань радіус вектор электрона...
22655. Когерентність хвиль. Явище інтерференції. Інтереферометри 2.34 MB
  Інтереферометри Якщо при складанні двох коливань різніця фаз коливань хаотично змінюється за час спостереження то коливання називаються некогерентними. Тоді середня енергія результуючого коливання дорівнює сумі середніх енергій початкових коливань. амплітуди початкових коливань. Якщо при складанні двох коливань різніця фаз коливань зберігається за час спостереження то коливання називаються когерентними.
22656. Явище дифракції світла. Дифракція Фраунгофера. Дифракція Френеля 1.35 MB
  Дифракція Фраунгофера. Дифракція Френеля. Дифракція світла явище огинання світлом контурів тіл і відповідно проникнення світла в область геометричної тіні. Дифракція є проявом хвильових властивостей світла.