68864

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ЕФЕКТИВНІСТЬ

Научная статья

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Суть науково-технічного прогресу полягає у безперервному процесі одержання і нагромадження наукових знань їх матеріалізації в елементи техніки та впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя. Такі зміни виявляються насамперед у появі специфічної ланки машин – автоматичного керуючого пристрою який долає...

Украинкский

2014-09-26

201 KB

0 чел.

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ЕФЕКТИВНІСТЬ

  1.  НТП, його напрямки і вплив на інтенсифікацію виробництва
  2.  Види інноваційних процесів і їх реалізація на підприємстві
  3.  Науково-технічна підготовка виробничих нововведень
  4.  Оцінка економічної ефективності нововведень

1. НТП, його напрямки і вплив на інтенсифікацію виробництва

Суть науково-технічного прогресу полягає у безперервному процесі одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізації в елементи техніки та впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя.

Науково-технічний прогрес характерний в певній мірі для усіх епох і здійснюється у двох основних формах – еволюційній і революційній.

Еволюційній формі НТП характерне поступове неперервне удосконалення традиційних (тих, що грунтуються на одних і тих же науково-технічних принципах) технічних засобів і технологій та нагромадження цих удосконалень.

Революційну форму НТП називають науково-технічною революцією, що повязана з виникненням якісно нових науково-технічних ідей, принципів і на основі яких відбувається зміна поколінь використовуваної техніки, сировини, матеріалів, технологій та форм організації виробничих процесів.

НТР почалась у середині 50-х років XX ст. і для неї характерний перш за все процес перетворення науки у безпосередню продуктивну силу.

Суть НТР розкривається у її основних рисах:

  •  випереджаюча роль науки в системі “наука – техніка – виробництво”. Функцію безпосередньої продуктивної сили наука виконує через механізм реалізації винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці; '
  •  фундаментальні зміни в техніці (штучно створених засобах праці, які займають проміжне місце у взаємодії людини з природою). Такі зміни виявляються, насамперед, у появі специфічної ланки машин – автоматичного керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як субєкта, що управляє та істотно змінює роль людини в процесі виробництва;
  •  докорінні перетворення головної продуктивної сили (працівника). Вони передбачають радикальну зміну праці, перевагу розумових зусиль і духовних якостей людини, високий рівень освіти, кваліфікації у процесі організації управління виробництвом;
  •  докорінне перетворення предметів праці – поява принципово нових видів матеріалів;
  •  виникнення принципово нових технологій;
  •  революція щодо використання людиною сил природи. За умов НТР використовують ядерну і термоядерну енергію, розробляють методи застосування енергії сонця, підземного тепла, океанських припливів та інше;
  •  початок інформаційної революції, матеріальною основою якої є поява принципово нових засобів передачі інформації (космічних, волоконно-оптичних засобів звязку) проникнення нових інформаційних технологій у сфери, в яких людина віками діяла інтуїтивно, з мінімальними технічними засобами; зараз автоматизуються багато процесів у галузі освіти, охорони здоровя, сфери послуг, бібліотечної справи тощо.

На сучасному етапі основними пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу є:

Електронізаиія народного господарства, суть якої полягає у забезпеченні усіх сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем звязку тощо.

Комплексна автоматизація усіх галузей народного господарства на базі електронізації. Якщо механізація є повною або частковою заміною ручної праці машинами і механізмами, то автоматизація є вищою формою механізації виробництва, у результаті якої процеси виробництва здійснюють без участі людини, лише під її контролем. Комплексна автоматизація виробництва охоплює усі основні та транспортні операції, виробнича ланка функціонує як єдиний автоматизований комплекс під керівництвом і контролем людини.

Створення і використання нових матеріалів, що мають якісно нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість до зношування, надчистих матеріалів із заданими властивостями.

Освоєння принципово нових технологій: мембранної, детонаційної, лазерної, кріогенної, плазмової, вакуумної та інших. Можна виділити характерні риси прогресивних технологій, які зумовлюють їх ефективність та вплив на інтенсифікацію виробництва:

  •  використання принципово нових природних сил та процесів (енергії плазми, вибуху, ультразвуку, магнітного поля, радіаційного і світлового випромінення тощо), які діють у десятки і сотні разів швидше і потужніше, в результаті чого нові технологічні процеси значно продуктивніші;
  •  нові технології забезпечують вищу якість продукції або випуск продукції з новими споживчими властивостями, досягти яких було неможливо, використовуючи попередні технології;
  •  нові технології мають універсальний, міжгалузевий характер і можуть бути застосовані для випуску продукції у багатьох галузях;
  •  види енергії і процеси, що використовують у нових технологіях, виключають участь людини безпосередньо у виробництві, а малоопераційність цих технологій створює передумови для автоматизації технологічних процесів;
  •  нові технології за своєю суттю є комплексними, тому що обєднують усі ланки виробництва в єдиний комплекс; нові технології замінюють комплекси технологічних операцій на значно меншу кількість операцій або навіть одну операцію; виробництво перетворюється на мало-операційне. Крім цього, предмети праці підлягають глибшій комплексній переробці із максимальним вилученням корисних компонентів та зменшенням або ліквідацією відходів.

Прискорений розвиток біотехнології, яка також сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, нових джерел сировини, для виробництва харчових продуктів, поліпшення якості сировини; нові технологічні методи обробки, а також виробництва продуктів з оптимальним вмістом вологи і охолоджених виробів сприяють розширенню їх асортименту та поліпшенню якості харчування.

Розвиток прискореними темпами інфраструктури, яка є особливою сферою науково-технічного прогресу, що формує зовнішні умови функціонування фірм, підприємств. Інфраструктура виділяється у самостійну сферу з матеріального виробництва як результат процесу поліпшення суспільного поділу праці. Подальше розширення масштабів інфраструктури здійснюють за рахунок виділення і передачі в окремі фірми функцій надання послуг споживачам.

Розвиток інформаційних технологій. Цей напрямок науково-технічного прогресу є важливим, тому що в сучасних умовах світова економічна система вступила у своєму розвитку у стадію інформаційного суспільства. Характерними для нього є не лише якісно новий виробничий потенціал, що грунтується на компютеризації, а й нові соціальні відносини.

Хімізація виробництва також є певним напрямком науково-технічного прогресу, суть якого полягає у використанні в технологічних процесах нових технічних методів, а також хімічних матеріалів у виробництві продукції.

2. Види інноваційних процесів і їх реалізація на підприємстві

Підвищення ефективності сучасного виробництва та забезпечення конкурентоздатності продукції грунтується в основному на нових рішеннях у сфері техніки і технології, а також на застосуванні нових організаційних форм і економічних методів господарювання, які використовують на різних стадіях циклу “наука-виробництво” і реалізують відповідні ланки управління на рівні підприємств, обєднань, наукових і проектних організацій. Прийняття і реалізація таких рішень і є змістом інноваційних процесів.

Під інноваційними процесами розуміють сукупність безперервно здійснюваних у просторі та часі якісно нових, прогресивних змін. В економічній літературі ці зміни мають назву процесів впровадження “нової техніки”. Тут під поняттям “нова техніка” розуміють вперше реалізовані результати наукових досліджень і прикладних розробок, які містять винаходи та інші науково-технічні досягнення, нові або вдосконалені технологічні процеси виробництва, знаряддя і предмети праці, які забезпечують при їх використанні на всіх рівнях управління підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку. Отже, можна сказати, що результатом інноваційних процесів є новинки в техніці, організації діяльності та управлінні процесами виробництва і праці, а їх впровадження у господарську практику є нововведеннями.

За своїм характером інноваційні процеси (нововведення) діляться на технічні, організаційні та соціально-економічні.

Технічні нововведення охоплюють процеси освоєння випуску нових видів продукції (виробів, нових знарядь чи предметів праці), а також процеси впровадження нових й вдосконалення діючих технологічних процесів виробництва.

Організаційні нововведення охоплюють процеси впровадження нових форм і методів організації наукової і виробничої діяльності трудових колективів, таких як: нові методи і форми організації виробництва у всіх виробничих підрозділах підприємства; нові організаційні структури управління науковою і виробничою діяльністю підприємства; нові форми і методи організації праці на підприємстві.

Соціально-економічні нововведення охоплюють процеси активізації людського фактора, а також процеси щодо вдосконалення економічних методів управління наукою і виробництвом шляхом: підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, морального стимулювання їх творчого ставлення до праці та системи охорони здоровя, удосконалення виховної роботи в колективі шляхом впровадження і вдосконалення внутрівиробничого госпрозрахунку, повної реалізації функцій прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, аналізу результатів діяльності, а також удосконалення систем оплати праці та матеріального стимулювання.

Наведене дозволяє запропонувати наступну схему класифікації та взаємозвязку інноваційних процесів на промислових підприємствах (див. рис. 1.)

Як видно з рис. 1, технічні новинки мають безпосередній вплив на організаційні нововведення, а ті, в свою чергу, вимагають змін у господарському механізмі. Тісний взаємозвязок між технічними, організаційними та соціально-економічними інноваційними процесами є двосторонніми. Тобто економічні нововведення можуть викликати зміни в організації виробництва, а часто приводять і до технічних нововведень. Так, наприклад, впровадження АСУТП як

Рис 1. Класифікація та взаємозвязки інноваційних процесів на підприємстві

нововведення не тільки істотно змінює організацію виробництва, а й приводить до кардинальних змін у сфері управління. З іншого боку, введення внутрівиробничого господарського розрахунку приведе не лише до більш чіткої організаційної структури управління виробництвом і працею, а може спричинитися і до необхідності у технічних нововведеннях. Наприклад, введення матеріального стимулювання підрозділів за економію матеріальних ресурсів чи збільшення цін на них змусить цех перейти на використання безвідходних технологій. Або інший приклад, завдання активізації людського фактора вимагає поліпшення охорони праці, що, в свою чергу, приводить до необхідності вдосконалення організації виробничих процесів і одночасно вимагає введення нових засобів праці (зміни технології). Наведене доводить, що більшість нововведень носить комплексний характер, а отже, свідчить, що межі між технічними, організаційними та соціально-економічними нововведеннями є умовними.

За масштабом впливу на ефективність функціонування науки і виробництва всі нововведення поділяють на глобальні і локальні.

Глобальні нововведення у більшості є принципово новими, які обєктивно приводять до революційних, докорінних, якісних змін у науці, техніці, технології, організації управління і, найголовніше, в характері трудової діяльності. Це мало місце в 50-х роках XX ст., коли з відкриттям транзистора, а пізніше інтегральних схем розпочалася науково-технічна революція, яка є глибоким всесвітнім явищем, що істотно вплинуло на загальний рівень ефективності науки і виробництва.

Локальні нововведення складають основу еволюційних перетворень у сфері людської діяльності, які не мають істотного впливу на загальний рівень ефективності виробництва.

3. Науково-технічна підготовка виробничих нововведень

Сьогодні роль науки в розвитку суспільного виробництва значно зросла, оскільки ні техніка, ні виробництво не можуть розвиватися і вдосконалюватися без виконання наукових досліджень і розробок. З іншого боку, розвиток науки неможливий без досконалих засобів виробництва, що свідчить про зміцнення звязків між наукою та виробництвом і вимагає розвитку комплексної системи “наука-техніка-виробництво”. Ефективна взаємодія цих ланок досягається шляхом якісної організації системи комплексної підготовки нової продукції.

Комплексна підготовка виробництва – сукупність взаємоповязаних маркетиногових і наукових досліджень, технічних, технологічних і організаційних рішень, спрямованих на пошук нових можливостей задоволення потреб споживачів у конкретних видах продукції чи наданні існуючим необхідних функціональних властивостей.

Підготовку виробництва слід розглядати з позиції системного підходу, який підвищує її ефективність з позиції досягнення кінцевої цілі – випуску більш конкурентноспроможної продукції з якомога меншими витратами часу.

Система підготовки виробництва охоплює взаємоповязані стадії життєвого циклу нового виробу.

Науково-дослідні роботи – це комплекс досліджень, що проводяться з метою отримання нових знань, пошуку нових ідей, принципів, методів та шляхів створення нової або модернізації продукції, що випускається.

Дослідно-конструкторські роботи – це сукупність взаємоповязаних процесів зі створення нових або модернізації діючих конструкцій виробів згідно з установленими вимогами замовників, виготовлення і випробування їх дослідних або головних зразків.

Конструкторська підготовка виробництва передбачає створення комплекту креслень для виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків, встановної серії та документації для серійного і масового виготовлення нових виробів з використанням результатів прикладних НДР та ДКР.

Технологічна підготовка виробництва обєднує роботи зі створення та удосконалення технологічних процесів виготовлення продукції, документального їх оформлення, проектування та виготовлення необхідного технологічного оснащення, планування розташування устаткування та виробничих підрозділів, екологічного моніторингу параметрів спроектованих виробів та процесів.

Організаційна підготовка виробництва є сукупністю взаємоповязаних процесів з вибору форм і методів організації виробництва нових виробів, забезпечення їх необхідними матеріалами і комплектуючими, підготовки і перепідготовки кадрів, оперативно-виробничого планування.

Перші дві стадії НДР та ДКР утворюють підсистему науково-дослідної підготовки виробництва. КПВ, ТПВ та ОПВ складають підсистему технічної підготовки виробництва.

Науково-дослідні роботи

Наукові дослідження – це цілеспрямований процес пізнання закономірностей зміни обєктів вивчення для подальшого використання цих закономірностей у практичній діяльності.

Розрізняють фундаментальні, пошукові і прикладні наукові дослідження.

Фундаментальні дослідження спрямовані на встановлення невідомих раніше закономірностей, принципів, властивостей, явищ матеріально світу, що вносять корінні зміни до рівня пізнання.

Пошукові науково-дослідні роботи проводяться на основі вже відомих результатів фундаментальних досліджень та розробок, і спрямовані на вивчення можливості використання відкритих явищ, властивостей або принципів у певній практчній сфері.

Прикладні дослідження забезпечують експериментальну перевірку практичного використання результатів фундаментальних та пошукових досліджень у конкретних обєктах нової техніки.

Етапи науково-дослідної роботи.

1. Технічне завдання, в якому визначаються мета, завдання дослідження, вимоги, техніко-економічне обгрунтування, основне цільове призначення, склад виконавців та умови закінчення робіт.

2. Вибір напряму дослідження передбачає підбір та вивчення спеціальної літератури, проведення аналізу патентної інформації, стандартів та інших джерел за темою дослідження, а також техніко-економічний аналіз можливих рішень проблеми.

3. Етап теоретичних та експериментальних досліджень охоплює: перевірку наукових і теоретичних ідей; пошук нових рішень, створення конструкцій і технологічних процесів; розробку схем; теоретичні обгрунтування; виготовлення деталей; складання, монтаж і удосконалення макетів та дослідних стендів тощо.

4. Оформлення технічного звіту, в якім подається техніко-економічне обгрунтування доцільності розробки, програма та методика дослідження, теоретичні і розрахункові дані та дані експериментальних досліджень. Узагальнення результатів наукових досліджень може закінчуватись розробленням проекту технічного завдання на конструкторські роботи.

5. Здаваня та прийомка НДР закінчується підписанням комісією замовника акту прийняття науково-технічної розробки.

Дослідно-конструкторські роботи

Наступним етапом підготовки до реалізації нововведень є дослідно-конструкторська розробка, яка передбачає доведення результатів НДР до умов промислового освоєння і включає виконання проектної і робочої документації, дослідну перевірку впроваджуваних технічних рішень у галузі техніки, технології та організації виробництва. ДКР можуть виконуватись без попередніх НДР за окремим технічним завданням замовника.

Етапами дослідно-конструкторських робіт є:

1. Техніко-економічне обгрунтування доцільності створення нового виробу і передання його для серійного виробництва.

2. Вибір варіантів виготовлення виробу та його частин з урахуванням вартості, ефективності та масштабів виробництва.

3. Проведення теоретичної і експериментальної перевірки попередніх схемних, конструкторських та технологічних рішень, уточнення принципових схем, перевірка нових матеріалів, виготовлення макетів і їх випробування.

4. Компонується складна функціональна чистина виробу.

5. Видача пропозицій про використання науково-технічної розробки, яка повинна відповідати вимогам: новизна та прогресивність нових рішень; економічна ефективність новго виробу; довговічність і експлуатаційна надійність виробу; відповідність вимогам техніки безпеки.

Технічна підготовка виробництва

За останні роки суспільство зробило великий стрибок у розвитку промисловості, особливо машино- і приладобудування. За цей час у країні збудовано багато нових заводів, проектно-конструкторських організацій, що привело до різкого збільшення розробки і виробництва нової техніки.

У машино-, а тим більше у приладобудуванні у звязку з систематичною модернізацією і розробкою нових досконалих приладів часто доводиться перебудовувати виробництво, тобто ставити перед конструкторами і технологами завдання створення і швидкого впровадження нових методів конструювання і технологічного проектування. Ось чому на сучасному етапі перед технічною підготовкою виробництва ставиться ряд нових важливих завдань, котрі мають бути вирішені найближчим часом.

Змістом технічної підготовки виробництва є комплекс технічних, організаційних та економічних заходів щодо проектування і вдосконалення конструкції виробів і технології їх виготовлення, а також щодо удосконалення методів організації виробництва та підвищення технічного рівня підприємства.

Основними завданнями, що стоять перед технічною підготовкою виробництва на сучасному етапі, є:

  •  утворення передових досконалих конструкцій приладів і машин;
  •  досягнення високих техніко-економічних показників нових виробів;
  •  забезпечення умов для ритмічної роботи підприємства.

Органами, що здійснюють технічну підготовку виробництва на підприємстві є конструкторські та технологічні відділи. Крім цього, питаннями технічної підготовки виробництва займаються проектно-конструкторські та проектно-технологічні інститути з дослідними заводами і спеціальні конструкторські та технологічні бюро, що мають у своєму складі дослідні цехи.

Конструкторська підготовка – це початковий етап технічної підготовки виробництва, її результати – основа для наступних робіт технічної підготовки виробництва і виготовлення виробів.

Встановлено такі стадії розробки конструкторської документації:

  1.  Технічне завдання складає сам замовник або разом з проектною організацією. У ньому зазначаються: призначення виробу, технічні й тактико-технічні характеристики, показники якості, техніко-економічні вимоги, що ставляться до нового виробу, необхідні стадії розробки конструкторської документації, склад конструкторських документів, специфічні вимоги до виробу, кількість дослідних зразків, які представляються. Розробка технічного завдання базується на аналізі існуючих аналогічних виробів і умов їх експлуатації.
  2.  Технічна пропозиція - це документ, що містить технічне і техніко-економічне обгрунтування доцільності розробки документації виробу на основі аналізу технічного завдання і різних варіантів рішень, порівняльну оцінку різних варіантів з врахуванням конструктивних і експлуатаційних особливостей, наближений розрахунок собівартості і очікуваного економічного ефекту від впровадження виробу.
  3.  Ескізний проект - це сукупність конструкторських документів, які повинні мати принципові конструкторські рішення, що дають загальне уявлення про склад і принцип роботи виробу, а також дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри виробу. Ескізний проект служить основою для розробки технічного проекту чи робочої конструкторської документації. На стадії ескізного проектування здійснюють вирішення схемо-технічних завдань, експериментальну перевірку схемних рішень на лабораторних макетах, узгодження усіх пристроив, що входять до складу виробу, розрахунок надійності виробу, техніко-економічне обгрунтування виробу, захист ескізного проекту.
  4.  Технічний проект – це сукупність конструкторських документів, що містить остаточні технічні рішення, даючи повну уяву про склад виробу і вихідні дані для розробки робочої документації. Технічний проект після узгодження і затвердження служить основою для розробки робочої конструкторської документації.

Основним завданням технологічної підготовки виробництва є розробка засобів і методів обробки деталей, складання виробу і перевірки його відповідності до креслень і технічних умов.

Під час технологічної підготовки:

  •  здійснюють технологічний аналіз і контроль креслень і технічних умов;
  •  проектують технологічний процес;
  •  розробляють технологічні креслення на заготовки;
  •  складають технічні умови;
  •  проектують технологію контролю і випробувань виробу;
  •  проектують і виготовляють оснастку (інструмент, штампи, пресформи);
  •  вибирають обладнання;
  •  проектують транспортні засоби;
  •  розробляються норми часу, норми витрат матеріалів, палива, енергії,
  •  інструментів;
  •  складають специфікацію на інструмент і обладнання;
  •  розробляють планування цехів і дільниць з розміщенням робочих місць і обладнання.

Обсяг технологічної підготовки виробництва залежить від типу виробництва і складності деталей. Так, при одиничному типові виробництва можна обмежитися розбивкою технологічного процесу на окремі операції, кількість яких залежить від складності виробу (деталі). При цьому спеціальний інструмент і оснастку проектують лише у випадку, коли без неї неможливо виконати операцію.

Передбачено такий порядок виконання технологічних розробок нових виробів: на весь час технічного проекту головний технолог підприємства виділяє ведучого інженера-технолога, якій відповідає за технологічну підготовку виробництва. Під час конструкторської підготовки виробництва ведучий технолог зобовязаний: перевіряти креслення з точки зору технологічності та економічності, консультувати конструкторів, видавати завдання на розробку оснастки, без якої неможливо виготовити дослідний зразок, консультувати робітників дослідного цеху при виготовленні дослідного зразка, спостерігати за випробуваннями дослідного зразка, видавати завдання на експериментальні роботи в нових технологічних процесах, узгоджувати й візувати робочі креслення і наближено визначати витрати матеріалів та трудомісткість виготовлення нового виробу.

Під час технологічної підготовки виробництва ведучий технолог зобовязаний: узгоджувати окремі технологічні розробки: перевіряти доцільність використання складних операцій у цехових умовах; перевіряти спроектований технологічний процес; оформляти завдання на конструювання оснастки і стежити за її виготовленням; стежити за випуском дослідної партії і вносити зміни в технологічний процес; стежити за кінцевим оформленням технологічної документації для серійного виробництва та результатами виготовлення і впровадження встановної серії.

Після закінчення технологічної підготовки виробництва провідний технолог зобовязаний брати участь у передачі технологічної документації цехам для серійного виробництва, а також у вирішенні всіх питань, що виникли у процесі виробництва.

4. Оцінка економічної ефективності нововведень

Нововведення – втілення нових форм організації праці та управління, що охоплює не тільки окреме підприємство, але і їх сукупність, галузь. Ці заходи вимагають інвестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності нововведень, зокрема, впровадження нової техніки.

У сучасних умовах високих цін на нову техніку (новою вважається техніка, яка відповідає кращим світовим зразкам, експлуатується не більше трьох років і на яку припадає найбільша частка на світовому ринку аналогічної продукції) оцінка ефективності її використання повинна здійснюватися задовго до моменту її придбання та експлуатації. Тим більше, що у практиці господарювання відомо чимало прикладів, коли марно затрачались значні фінансові кошти на придбання нової техніки, яка не дала підприємству нічого, крім збитків.

Перш ніж приступити до розгляду питань оцінки ефективності нових рішень, слід зупинитись на ключових моментах – ефект та ефективність.

Ефект це результат від будь-якого заходу (у нашому випадку впровадження нової техніки):

  •  підвищення якості продукції;
  •  скорочення часу виробництва і обігу;
  •  вивільнення ресурсів тощо.

Найчастіше величину економічного ефекту оцінюють певною грошовою сумою. Ефект може бути позитивним (економія) і негативним (збитки).

Ефективність це відносна величина, яка характеризує результативність будь-яких затрат. Її визначають зіставленням ефекту і затрат на його досягнення.

Показниками економічної ефективності нововведень є:

Сумарний (народногосподарський) ефект:

ЕС = ЕВ – ЕЕ

де ЕВекономічний ефект на витратах виробництва;

ЕЕ економічний ефект на витратах експлуатації.

Економічний ефект на витратах виробництва:

ЕВ = ЦА – ЦН

де ЦА, ЦН  – ціна аналога і нової техніки відповідно.

Економічний ефект на витратах експлуатації:

ЕЕ = ЕЕ РІЧ · ТСЛ

де ТСЛтермін служби нової техніки;

ЕЕ РІЧ – річний економічний ефект на витратах експлуатації.

Термін служби нової техніки:

де НАМ – норма амортизації нової техніки.

Річний економічний ефект на витратах експлуатації:

де m кількість експлуатаційних параметрів нової техніки, які покращуються в порівнянні з аналогом;

ЕРі річний економічний ефект від покращення і-того експлуатаційного параметру нової техніки.

Річний економічний ефект від покращення і-того експлуатаційного параметру нової техніки:

ЕРі = Ві А – Ві Н

де Ві А, Ві Н – річні витрати на і-тий експлуатаційний параметр (амортизацію, ремонти, енергію, матеріали, заробітну плату тощо) для аналога і нової техніки відповідно.

Термін окуплення додаткових затрат на впровадження нової техніки:

де ЕВ –економічний ефект на витратах виробництва;

ЕЕ РІЧ – річний економічний ефект на витратах експлуатації.

Річний економічний ефект у випадку підвищення продуктивності нової техніки:

ЗА, ЗН – затрати на випуск одиниці продукції з допомогою аналога і нової техніки відповідно;

ПА, ПН – продуктивність аналогічної і нової техніки відповідно;

 – коефіцієнт, який враховує збільшення продуктивності.

Умовно-річна економія від впровадження організаційних нововведень:

ЕУР = (С1 – С2N2

де С1, С2собівартість одиниці продукції при старій і новій організації виробництва відповідно;

N2річний обсяг випуску продукції при новій організації виробництва.

Економія до кінця року:

а)

б)

де С1, С2собівартість одиниці продукції при старій і новій організації виробництва відповідно;

N2річний обсяг випуску продукції при новій організації виробництва;

Ккількість місяців з моменту впровадження нововведення до кінця року.

Річний економічний ефект від комплексного покращення нових засобів праці:

де ЗА, ЗН – затрати на випуск одиниці продукції з допомогою аналога і нової техніки відповідно;

ПА, ПН – продуктивність аналогічної і нової техніки відповідно;

РА, РН – частка амортизаційних відрахувань для аналога і нової техніки відповідно (відношення норми амортизації до 100%);

EЕ РІЧ – річний економічний ефект на витратах експлуатації;

K'H, K'A – супутні капітальні вкладення при впровадженні аналогічної і нової техніки відповідно;

АН – кількість одиниць нової техніки, впровадженої в розрахунковому році (першому році серійного випуску нових засобів праці);

 – коефіцієнт, який враховує збільшення продуктивності;

– коефіцієнт, який враховує збільшення довговічності.

96


Інноваційні процеси

ехнічні

Соціально-економічні

Нові види продукції

Нові технологічні процеси

Активізація людського фактору

Економічні методи управління

Організаційні

Нові форми і методи організації виробництва

Нові форми організації праці

Нові організаційні структури управління наукою і вирбництвом


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

782. Проблемы правоведения 234.5 KB
  Индивид как субъект права (в частном и публичном праве). Сущность юридического лица (общетеоретический аспект). Право и корпоративные нормы. Корпоративное право. Понятие правовой автономии. Различные аспекты понимания правотворчества. Принципы правотворчества. Правоотношения: различные аспекты понимания. Правоотношения и правовая связь.
783. Модернизация, предпосылки, условия и тенденции развития государственного управления современной России 256.5 KB
  Попытки реорганизации системы государственного управления в период «перестройки». Кризис власти и распад СССР. Конституция РФ 1993 г. становление новой системы органов государственной власти. Реорганизация системы местного управления. Формирование современного федерализма.
784. Формирование психофизиологических характеристик хоккейного вратаря в возрасте 12-14 лет 270.5 KB
  Особенности психологической характеристики вратарей в возрасте 12-14 лет. Методика специфической игровой деятельности и психологической характеристики юных вратарей-хоккеистов. Программа особенностей игровой деятельности и психологическая характеристика хоккейного вратаря 12-14 лет в годичном цикле подготовки.
785. Термодинаміка і статистична фізика 407 KB
  Основою термодинамічного підходу є встановлення зв’язків між безпосередньо вимірюваними в макроскопічних дослідах величинами. Внутрішня енергія або ентропія є однозначною функцією стану. Принцип Нернста стосовно абсолютного нуля температур. Правило рівноваги фаз Максфела.
786. Створення програмного комплексу для автоматичного аудиту розрахункової техніки комп’ютерної мережі підприємства 411.5 KB
  Впровадження локальних мереж. Індустрія глобальних мереж. Класифікація засобів моніторингу і аналізу. Розподіл використовуваних мережевих протоколів. Основні генератори широкомовного трафіку (Top Broadcasters). Протокол SNMP.
787. Составление графиков погашение долга 254.5 KB
  Используя средства Microsoft Excel, научиться составлять графики погашения долга и оценивать привлекательность условий кредитования для заемщика. На основе информации коммерческих банков об условиях кредитования составить графики погашения долга различными способами.
788. Использование Windows Forms и шаблонов классов 217.5 KB
  Разработать в MS Visual Studio программное решение на языке C#, которое реализует для контейнера типа линейный односвязный список оконный пользовательский интерфейс. Использовать методы визуального программирования и классы библиотеки Windows Forms.
789. Исследование асинхронного двигателя с фазным ротором 282.5 KB
  Получение практических навыков по эксплуатации, опытному и расчетному методам определения рабочих и механических характеристик асинхронного двигателя с фазным ротором, а также по оценке его эксплуатационных свойств.
790. Информационная и методическая база финансового менеджмента 207.5 KB
  Информационное обеспечение финансового менеджмента. Методическая база финансового менеджмента. Содержание системы информационного обеспечения финансового менеджмента, ее широта и глубина.