68865

ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

Научная статья

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Поняття якості продукції та її основні показники Важливою умовою підвищення ефективності сучасного промислового виробництва є постійне поліпшення якості продукції. Підвищення якості продукції необхідно розглядати з соціальної технічної і економічної точок зору.

Украинкский

2014-09-26

175 KB

0 чел.

ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

  1.  Поняття якості продукції та її основні показники
  2.  Управління якістю продукції
  3.  Стандартизація та сертифікація продукції
  4.  Економічна ефективність підвищення якості продукції

1. Поняття якості продукції та її основні показники

Важливою умовою підвищення ефективності сучасного промислового виробництва є постійне поліпшення якості продукції. Підвищення якості продукції необхідно розглядати з соціальної, технічної і економічної точок зору. Це знайшло своє відображення і у визначенні поняття “якість продукції”.

Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів відповідно до її призначення. Тому слід розуміти, що, по-перше, не всі властивості продукції входять до поняття “якість”; по-друге, якість продукції визначають потребою суспільства; по-третє, задоволення потреб споживачів повинно здійснюватись у точній відповідності з призначенням продукції.

Кількісну характеристику властивостей продукції, яка входить до складу її якості, називають показником якості продукції. Показники якості поділяються на одиничні та комплексні. Якщо показник якості визначає лише одну властивість виробу, він називається одиничним (розміри виробу, його маса, термін служби і т.д.). Комплексні показники якості характеризують одночасно кілька властивостей продукції і в свою чергу поділяються на групові, інтегральні та узагальнюючі. Групові показники якості характеризують певну групу властивостей продукції. Інтегральні показники якості відображають співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації чи споживання продукції і сумарних витрат на її створення та експлуатацію чи споживання. Узагальнюючий показник якості відносять до такої сукупності властивостей, за якою оцінюють якість продукції. Класифікація показників якості продукції за характерними її властивостями дозволяє повязати між собою показники і властивості продукції, а також визначити номенклатуру техніко-економічних показників для оцінки її якості.

Техніко-економічні показники діляться на кілька груп:

1. Показники призначення – характеризують властивості продукції, які визначають її основні функції, для виконання яких вона призначена, і зумовлюють місце її застосування. У свою чергу ці показники поділяють на:

  •  класифікаційні, які визначають належність до певного класифікаційного групування (потужність електродвигунів, передаточне число редуктора);
  •  функціональні, які характеризують корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції (продуктивність верстата, міцність тканини, калорійність харчових продуктів);
  •  конструктивні, які визначають зручність монтування і установки виробів, їх взаємозамінність і можливість агрегатування. До цієї групи показників відносять також габаритні і приєднувальні розміри, коефіцієнт складності виробу та ін.;
  •  показники складу і структури, які визначають вмісту продукції хімічних елементів і структурних груп. До них відносять відсоток вмісту різних речовин у продуктах харчування, матеріалах і сировині.

Показники призначення є найважливішими показниками продукції, на основі вивчення яких планують підвищення її якості.

2. Показники надійності характеризують властивості безпеки, довговічності, ремонтопридатності і збереження продукції. Оцінка надійності виробів, як правило, визначається комплексними показниками, які відносять до кількох властивостей, що складають надійність виробів – це коефіцієнт готовності, коефіцієнт технічного використання та ін.

3. Показники технологічності характеризують властивості продукції, що зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів праці та часу під час технологічної підготовки виробництва, виготовлення і експлуатації продукції. Основними показниками технологічності є показники трудомісткості, матеріаломісткості та собівартості, які використовують для оцінки якості всіх груп продукції.

4. Показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими і запозиченими елементами (деталі, збірні одиниці).

5. Ергономічні показники характеризують ступінь відповідності виробу до комплексу гігієнічних, антропометричних, фізіологічних, психофізіологічних і психологічних вимог, які встановлюють на основі випробування систем: людина-машина, людина-робоче місце, людина-речі.

6. Естетичні показники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції і досконалість виробничого виконання продукції.

7 Патентно-правові показники характеризують новизну і патентний захист технічних рішень, використаних при створенні продукції і багато в чому визначають її конкурентоспроможність.

8. Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування, а також до підготовчих і підсумкових операцій, повязаних з транспортуванням.

Основними показниками транспортабельності є:

а) середня трудомісткість підготовки одиниці продукції до транспортування;

б) середня вартість запакування партії продукції у певну тару;

в) середня вартість перевезень одиниці продукції на 1 км певним транспортним засобом;

г) середній термін розвантаження партії продукції із визначеного транспортного засобу.

9. Екологічні показники характеризують рівень шкідливого впливу на навколишнє природне середовище при експлуатації і споживанні продукції.

Якість продукції характеризують також і економічні показники, які дозволяють оцінити витрати на розробку, виготовлення, експлуатацію чи споживання продукції (наприклад, собівартість виготовлення продукції, затрати на виготовлення і випробування дослідних зразків, затрати на матеріали при експлуатації виробів).

2. Управління якістю продукції

Сучасна ринкова економіка ставить принципово нові вимоги до якості товарів. Це повязано, в першу чергу, з тим, що добробут підприємств на сучасному ринку залежить від конкурентоспроможності їх продукції, яка все в більшій мірі залежить від її якості.

Забезпечення якості – це своєчасне виконання запланованих заходів, необхідних для впевненості в тому, що продукція чи послуга задовольняють вимоги показників якості на конкретний виріб. Управління якістю продукції повинно здійснюватись систематично, тобто на підприємстві повинна функціонувати така система управління якістю продукції, яка забезпечить відповідальність, процедури, процеси і ресурси, необхідні для управління якістю продукції. Це єдина для всіх послідовність розробки і організації управління якістю продукції, яка складається з пяти ключових термінів:

1. “Політика вирішення проблем якості”. Вона визначає основні напрямки, мету і завдання підприємства з проблем якості, офіційно сформованих його вищим керівництвом. Політика з проблем якості підприємств є елементом загальної політики держави. Вона формується у вигляді принципів діяльності підприємства чи довготермінової мети, яка передбачає:

  •  поліпшення економічного стану підприємств;
  •  розширення чи завоювання нових ринків збуту;
  •  досягнення технічного рівня продукції, який перевищує рівень ведучих підприємств і фірм;
  •  орієнтацію на задоволення вимог споживача певних галузей чи регіонів;
  •  освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізують за новими принципами;
  •  поліпшення важливих показників якості продукції;
  •  зниження рівня дефектності продукції, яку виготовляють;
  •  збільшення терміну гарантії на продукцію;
  •  розвиток сервісу.
  1.  “Петля якості”. Відповідно до стандартів Міжнародної організації зі стандартизації (ІСО) життєвий цикл продукції визначають як “петлю якості”, яка включає 11 етапів. На рис. 1 подано модернізовану петлю якості, яка включає 12 етапів. Додатковий дванадцятий етап передбачає аналіз процесів виробництва і споживання продукції та прогнозування їх удосконалення перед наступним витком.

Рис. 1. Модернізована “петля якості”

Загальне керівництво якістю на підприємстві є аспектом загальної функції управління, який визначає і здійснює політику підвищення якості.

Досягнення необхідного рівня якості продукції вимагає залучення до участі у вирішенні проблеми якості всіх працівників підприємства, а відповідальність за загальне керівництво роботою щодо досягнення необхідної якості несе вище керівництво. Загальне керівництво щодо підвищення якості продукції включає оперативне планування, розподіл ресурсів та інші систематичні дії, такі як планування якості, проведення відповідних робіт і оцінка.

3. “Система якості” – це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю. Масштаби “системи якості” повинні відповідати завданням забезпечення якості продукції. Робота має бути поставлена так, щоб споживач продукції, згідно з умовами контракту, зміг познайомитись наочно з системою і використанням хоча б окремих її елементів.

Нова стратегія управління якістю продукції зводиться до того, що систему якості продукції на підприємстві розробляють на кожен виріб його номенклатури. Всеосяжне підвищення якості досягають зацікавленою участю усіх працівників. Якість продукції повинна неодмінно зростати – це постійно змінювана мета ліквідації причин незадовільного функціонування на окремих стадіях системи якості.

4. “Управління якістю” – це методи і діяльність оперативного характеру, які використовують для задоволення вимог, яких потребує якість товару. Управління якістю включає також методи і види діяльності оперативного характеру, спрямовані одночасно на управління процесом.

5. Забезпечення якості – це сукупність усіх заходів, які дають необхідну впевненість що продукція чи послуга задовольняє вимоги показників якості і повністю віддзеркалює потреби споживача, шо створює відповідну довіру до постачальника під час укладання контракту (договору) на поставку продукції.

На макрорівні проблемами якості в Україні займається Національна Рада з питань якості (створена Указом Президента України від 2 вересня 1997 року № 942/97). Згідно з Указом Національна Рада є консультативно-дорадчим органом, який сприяє розробці та реалізації національної політики щодо якості продукції, товарів і послуг і їх конкурентоспроможності. У своїй діяльності Рада керується Конституцією України, законами України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів і положенням “Про Національну Раду з питань якості”. Основними завданнями Ради є аналіз і підготовка пропозицій щодо:

  •  підвищення якості вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках;
  •  забезпечення належного рівня безпеки продукції, захисту інтересів вітчизняного товаровиробника та прав споживачів;
  •  запобігання недобросовісній конкуренції;
  •  захисту національних інтересів та забезпечення економічної безпеки держави щодо якості продукції;
  •  активізації інвестиційного процесу розвитку рівноправної участі України в зовнішній торгівлі;
  •  інтеграції України в європейські та світові економічні структури;
  •  гармонізації національного законодавства відповідно до європейських норм і принципів.

3. Стандартизація та сертифікація продукції

Стандартизація – це діяльність з метою досягнення певного ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань. Обєктом стандартизації є предмет (продукція, процес, послуга).

Головне завдання стандартизації – створення системи нормативно-технічної документації, яка визначала б прогресивні вимоги до продукції, що виготовляється для потреб народного господарства, населення, експорту, а також контроль за відповідним використанням названої документації.

У 1993 р. в Україні сформована Державна система стандартизації, яка регламентує пронеси побудови, викладення і розповсюдження стандартів на території країни.

Нормативні документи із стандартизації поділяються на:

  •  державні стандарти України – ДСТУ;
  •  галузеві стандарти – ГСТУ;
  •  стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок – СТТУ;
  •  технічні умови – ТУ;
  •  стандарти підприємств – СТП.

Постійне зростання вимог до якості продукції призвело до необхідності розробки стандартів і керівних документів на системи якості, які доповнюють вимоги до продукції встановлені технічними умовами.

Передусім це міжнародні стандарти серії ІСО – 9000 “Управління якістю продукції”. Серія ІСО – 9000 складається з пяти стандартів:

  •  ІСО – 8402. Якість. Словник.
  •  ІСО – 9001. Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні, розробці, виробництві, монтуванні та обслуговуванні.
  •  ІСО – 9002. Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві та монтуванні.
  •  ІСО – 9003. Система якості. Модель для забезпечення якості при кінцевому контролі та випробуваннях.
  •  ІСО – 9004. Загальне керівництво якістю і елементи системи якості. Керівні вказівки.

У багатьох країнах світу стандарти серії ІСО – 9000 використовують як національні. У практиці ринкових економічних відносин ці стандарти з кожним роком все більше використовують під час укладання контрактів між фірмами як модель для оцінки системи забезпечення якості продукції у виробника (постачальника).

Відповідність системи до вимог стандартів ІСО розглядають, як певну гарантію того, що постачальник спроможний виконати вимоги контракту і забезпечити стабільну якість продукції.

Сертифікація продукції це процес випробувань товару на відповідність до стандартних вимог під час його реалізації.

Визначення поняття “сертифікація продукції” було розроблено спеціальним комітетом з питань сертифікації продукції Міжнародної організації зі стандартизації (ІСО).

Сертифікація відповідності – дія третьої сторони, якою доводять, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що певним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Сертифікація грунтується на проведенні випробувань і оцінці умов виробництва продукції, що сертифікується, контролі за виконанням цих процедур і нагляді за якістю продукції з боку незалежного органу. Сукупність усіх цих операцій дозволяє встановити в нормативно-технічній документації (НТД) і контролювати будь-які важливі для споживача характеристики продукції. Тому сертифікація не тільки надійна гарантія строгої відповідності їх до встановлених вимог, а й обєктивна інформація про таку відповідність. Крім цього, це ефективний засіб і стимул підвищення якості продукції.

Порядок проведення сертифікації відбувається так, щоб забезпечити достатню обєктивність сертифікації, достовірність результатів випробувань, забезпечити економічну взаємоприйнятність як для виробника, так і для споживача продукції.

У випадку позитивних результатів сертифікаційних випробувань вироби повинні мати клеймо, спеціальний знак або сертифікат.

Виходячи з вимог законів України “Про захист прав споживачів”, “Про охорону праці”, торговельних інтересів України на міжнародному ринку з 1993 p. здійснюють сертифікацію продукції в Україні в рамках вимог створеної державної системи сертифікації – Укр СЕПРО.

За правилами УкрСЕПРО в Україні здійснюють взаємоповязані види діяльності, такі як:

  •  сертифікація продукції (процесів, послуг);
  •  сертифікація систем якості;
  •  атестація виробництва;
  •  акредитація випробувальних лабораторій;
  •  акредитація органів з сертифікації продукції;
  •  акредитація органів з сертифікації систем якості;
  •  атестація аудиторів за видами діяльності.

Загальне керівництво системою здійснює національний орган із сертифікації (Держстандарт України).

Обовязковій сертифікації підлягають вироби, послуги і процеси, визначені директивними документами держави, їх перелік визначається і повинен відповідати обовязковим вимогам нормативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав, що діють в Україні.

Робота з сертифікації в Україні базується на Ї2 стандартах:

  1.  ДСТУ 3410 - 96 Основні положення;
  2.  ДСТУ 3411 - 96Вимоги до органів сертифікації продукції і порядок
  3.  ДСТУ 3412 - 96 – Вимоги до випробувальних лабораторій і порядок їх акредитації;
  4.  ДСТУ 3413-96 – Порядок проведення сертифікації продукції;
  5.  ДСТУ 3414 - 96 Атестація виробництва. Порядок здійснення;
  6.  ДСТУ 3415 - 96 Реєстри системи;
  7.  ДСТУ 3416-96 – Порядок реєстрації обєктів добровільної сертифікації;
  8.  ДСТУ 3417-96 – Процедура визначення результатів сертифікації продукції, що імпортується;
  9.  ДСТУ 3418 - 96Вимоги до аудиторів і порядок їх атестації;
  10.  ДСТУ 3419 - 96 – Сертифікація систем якості. Порядок проведення;
  11.  ДСТУ 3420 - 96 – Вимоги до органів сертифікації систем якості та порядок їх акредитації;
  12.  ДСТУ 3498 -96Бланки документів. Форма та опис.

Добровільну сертифікацію здійснюють на відповідність до показників, що не занесені до обовязкових, але можуть утвердити довіру між продавцем і споживачем, підвищити конкурентоспроможність продукції. Система передбачає також сертифікацію імпортної продукції.

Усі витрати на виконання робіт із сертифікації оплачують за рахунок виробника незалежно від прийнятих рішень.

Сертифікованій продукції присвоюється сертифікат і видається свідоцтво про визнання. Продукцію, яка пройшла сертифікаційні випробування, позначають національними знаками відповідності. Знак відповідності призначений для інформування споживачів про те, що продукція сертифікована згідно з правилами системи УкрСЕПРО. Підприємства і організації мають право використовувати знак відповідності після одержання зареєстрованого сертифіката відповідності на продукцію.

На рис. 1. зображені національні знаки відповідності, які інформують споживача, що: а) продукція пройшла випробування з усіх показників обовязкових вимог до неї; б) продукція відповідає всім вимогам нормативних документів; в) продукція відповідає лише окремим вимогам споживачів,

Знак відповідності наносять на незємну частину виробу або на тару, упаковку, експлуатаційну та товаросупровідну документацію. Місце нанесення знака відповідності на продукцію (тару, упаковку, документацію) встановлює підприємство, що одержало право на його застосування.

При неможливості нанесення знака відповідності на продукцію його наносять на найменшу споживчу упаковку, в якій цю продукцію реалізують.

                                            

б)                                               а)                                                   в)

4. Економічна ефективність підвищення якості продукції

Економічна віддача від підвищення якості продукції визначається за наступними формулами:

Річний економічний ефект від виробництва продукції підвищеної якості:

де П – приріст прибутку від реалізації одиниці продукції підвищеної якості;

К” – питомі додаткові капітальні вкладення, пов’язані з виробництвом продукції підвищеної якості;

ЕН – коефіцієнт прибутковості капіталовкладень;

N – річний обсяг виробництва продукції підвищеної якості.

Річна економія від збільшення прибутку внаслідок зміни якості продукції:

де Ц1, Ц2 – ціна одиниці продукції до і після підвищення якості відповідно;

С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після підвищення якості відповідно;

N – обсяг виробництва продукції підвищеної якості (за рік або з часу здійснення заходу до кінця року).

Термін окуплення додаткових капіталовкладень у поліпшення якості продукції:

де КД – додаткові капітальні вкладення, спрямовані на реалізацію заходів з підвищення якості продукції;

П – приріст прибутку від реалізації річного обсягу продукції підвищеної якості.

Коефіцієнт економічної ефективності додаткових капіталовкладень у поліпшення якості продукції:

де КД – додаткові капітальні вкладення, спрямовані на реалізацію заходів з підвищення якості продукції;

П – приріст прибутку від реалізації річного обсягу продукції підвищеної якості.

Загальний річний економічний ефект при виробництві і використанні нових конструкцій засобів праці тривалого використання:

де З1, З2 – приведені витрати в розрахунку на одиницю базової і нової конструкції відповідно;

П1, П2 – річний обсяг продукції, виготовленої при використанні базової і нової конструкції відповідно;

Т1, Т2 –коефіцієнти реновації (обраховуються як величини, обернені до строку служби);

В1, В2 –річні експлуатаційні витрати у споживача при використанні базової і нової конструкції відповідно;

К1, К2 – супутні капіталовкладення споживача при використанні базової і нової конструкції в розрахунку на весь обсяг продукції, що виготовляється за допомогою нового варіанту;

N2 річний обсяг виробництва засобу праці нової конструкції.

Загальний річний економічний ефект від виробництва і використання нових або удосконалених предметів праці:

де α1, α2 – приведені витрати на одиницю базового і нового предмету праці;

H1, H2 – питомі норми витрат відповідно базового і нового предмету праці в розрахунку на одиницю продукції, що виготовляється споживачем;

С1, С2 – витрати на одиницю продукції, що виготовляється споживачем при використанні базового і нового предмету праці, без врахування їх вартості;

К1, К2 – супутні капіталовкладення споживача при використанні базового і нового предмету праці в розрахунку на одиницю продукції, що виготовляється з використанням нового предмету праці;

N2 річний обсяг виробництва нового предмету праці.

Приведені витрати по і-тому варіанту:

де Сі – собівартість одиниці продукції і-того варіанту;

К'і – питомі капіталовкладення і-того варіанту;

ЕН – нормативний коефіцієнт прибутковості капіталовкладень.

109


Споживач

иробник

7. Пакування і зберігання

8. Реалізація і розподіл

9. Експлуатація

10. Технічна допомога в обслуговуванні

11. Утилізація після використання

12. Аналіз процесів і прогнозування їх удосконалення

6. Контроль, випробування і обстеження

5. Виробництво

4. Підготовка і розробка виробничих процесів

3. Матеріально-технічне забезпечення

2. Прогнозування і розробка технічних вимог до продукції

1. Маркетинг, пошук і вивчення ринку


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

18108. Вывод текста в окно приложения 73 KB
  Вывод текста в окно приложения. Контекст отображения представляет собой структуру в памяти описывающую окно. В этой структуре находятся характеристики окна используемые для вывода в него текста и графических изображений такие как цвет фона и цвет кисти используемой...
18109. Разработка синтезатора звука в среде визуального программирования Delphi. Программная реализация 138 KB
  Звук — физическое явление, представляющее собой распространение в виде упругих волн механических колебаний в твёрдой, жидкой или газообразной среде. В узком смысле под звуком имеют в виду эти колебания, рассматриваемые по отношению к тому, как они воспринимаются органами чувств животных и человека.
18110. Клавиатурные сообщения 68.5 KB
  Клавиатурные сообщения От клавиатуры может поступать четыре сообщения WM_KEYDOWN WM_KEYUP WM_SYSKEYDOWN WM_SYSKEYUP. Когда вы нажимаете клавишу генерируется сообщение WM_KEYDOWN или WM_SYSKEYDOWN в зависимости от того какая была нажата клавиша и была ли эта клавиша нажата в комбинации с клавиш
18111. Ресурсы. Приложение Windows 146.5 KB
  Ресурсы Приложение Windows может хранить в виде ресурсов текстовые строки пиктограммы курсоры различной формы произвольные матричные графические изображения меню диалоговые панели произвольные массивы данных и т. д. Физически ресурсы находятся внутри exeфайла при...
18112. Кнопки. Приложение Windows 53 KB
  Кнопки Для создания кнопки приложение должно создать дочернее окно на базе предопределенного класса button. После этого родительское окно будет получать от кнопки сообщение с кодом WM_COMMAND. Этим сообщением кнопка информирует родительское окно о том что с ней чтото сде
18113. Классификация типов меню 77.5 KB
  Меню Классификация типов меню При создании окна в приложении Windows можно указать что окно должно иметь меню. Обычно меню создается в главном окне приложения. Такое меню называется меню приложения. Меню содержит отдельные элементы или строки File Edit View и т. д. рас
18114. Рисование геометрических фигур 146.5 KB
  Рисование точки Функция рисования точки SetPixel устанавливает цвет точки с заданными координатами: COLORREF WINAPI SetPixel HDC hdc // контекст отображения int nXPos // xкоордината точки int nYPos // yкоордината точки COLORREF clrref; // цвет точки Параметр hdc
18115. Об’єктно-реляційні перетворення (O/RM – Object-relational mapping) 83 KB
  Об’єктнореляційні перетворення O/RM – Objectrelational mapping //Реляційні бази даних; проблеми зв’язку реляційних БД з ООПпрограмами} Об’єктноорієнтовані бази даних і СУБД ODBMS Object database management system Поряд з реляційними базами даних РБД в яких інформація зберігається у вигл...
18116. Поняття бізнес-логіки. Java EE 70.5 KB
  Тема 1: Поняття бізнеслогіки. Java EE Поняття бізнеслогіки Загальна задача роботи програми роботи з базою даних – читати з бази даних інформацію і показувати її користувачеві часто в обробленому вигляді і записувати в базу інформацію введену користувачем часто в обро