68871

ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ

Научная статья

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Організація внутрівиробничих економічних відносин В умовах розвитку вільної ринкової економіки особливо на початковому етапі актуальною є проблема докорінної зміни механізму управління економікою підприємства.

Украинкский

2014-09-26

63.5 KB

1 чел.

ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ

1. Організація внутрівиробничих економічних відносин.

2. Внутрівиробничі планово-розрахункові ціни і прибуток виробничих підрозділів.

3. Критерії оцінки внутрівиробничих економічних відносин.

1. Організація внутрівиробничих економічних відносин

В умовах розвитку вільної ринкової економіки, особливо на початковому етапі, актуальною є проблема докорінної зміни механізму управління економікою підприємства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є посилення впливу внутрішньоекономічних важелів на кінцеві результати роботи підприємства. А це стане можливим тоді, коли ринкові відносини, що формуються в економіці країни, одержать логічний розвиток на внутрізаводському рівні. Нова система внутрівиробничих економічних відносин повинна прийти на зміну внутрізаводському госпрозрахунку, який був поширений у минулому.

Теоретично в загальному вигляді будь-яка система є сукупністю взаємоповязаних і взаємозалежних елементів, функціонування яких здійснюють певні субєкти управління. Елементами системи внутрівиробничих економічних відносин є підсистеми планування, контролю, економічного стимулювання і економічної відповідальності, які визначають майнові, орендні, виробничі, фінансові відносини між підприємством і його структурними підрозділами, а також між самими підрозділами: основними, допоміжними, обслуговуючими, управлінськими. Кінцева мета функціонування системи одержання підприємством прибутку шляхом випуску і реалізації конкурентоздатної високорентабельної продукції.

Підрозділам підприємства повинна бути надана відносна майнова, організаційна, економічна і фінансова самостійність. Мова йде саме про відносну самостійність, оскільки, підрозділи підприємства не є самостійними юридичними особами, а отже, не мають самостійних розрахункових рахунків у державних і комерційних банках і не можуть самостійно укладати угоди зі сторонніми підприємствами та організаціями.

Внутрізаводські підрозділи не завжди можуть відступати від номенклатурного плану, а також від затверджених для них норм, нормативів, лімітів і ставок. Абсолютно самостійно вони можуть вирішувати лише внутріцехові питання оперативного планування, регулювання і управління виробництвом.

Для організації внутрівиробничих економічних відносин на підприємстві необхідно створити відповідні умови.

Відносну майнову самостійність виробничих підрозділів підприємства забезпечують шляхом закріплення за ними частини виробничих фондів (переважно основних виробничих фондів), яку можна здавати підрозділу в оренду. Така майнова самостійність забезпечує організаційну самостійність у сфері виробництва і є умовою для надання підрозділу економічної самостійності.

Відносна економічна самостійність виробничих підрозділів може бути забезпечена шляхом скорочення числа централізовано запланованих показників і використання у виробничих підрозділах деяких елементів ринкової економіки. На підприємстві вводять механізм формування внутрішньовиробничих планово-розрахункових цін за продукцію, poботи і послуги для здійснення взаєморозрахунків між підрозділами підприємства.

Відносну фінансову самостійність підрозділів здійснюють шляхом організації системи фінансових розрахунків на внутрівиробничому рівні. Для цього в рамках системи внутрівиробничих економічних відносин утворюється внутрівиробничий госпрозрахунковий банк. В основі фінансових взаєморозрахунків лежать внутрівиробничі планово-розрахункові ціни. Джерелами фінансових розрахунків для підрозділу є власний чистий прибуток, власні оборотні кошти, внутрізаводський кредит, часткове загальнозаводське фінансування, надходження коштів санкціями та ін.

Однією з основних умов організації внутрівиробничих економічн відносин поряд з наданням підрозділам підприємства відносної самостійності є створення внутрівиробничої ринкової інфраструктури, тобто, формування різних субєктів економічних відносин всередині підприємства. До таких субєктів належать укрупнені структурні підрозділи, створені на базі основного, допоміжного і обслуговуючого виробництв а саме:

  •  управління майном підприємства на чолі з відділом головної механіка, до якого належать відповідні служби, ремонтно-механічні цех цехові ремонтні дільниці, склади запасних частин та ін.;
  •  управління технічним розвитком на чолі з технічним директором;
  •  управління виробництвом на чолі з виробничим директором;
  •  соціальне і кадрове управління.

Така організаційна структура дає можливість не тільки створити укрупнені обєкти внутрівиробничих економічних відносин, а й проводити єдину технічну, економічну і кадрову політику щодо всіх функцій управління.

Внутрівиробничий госпрозрахунковий банк займається не лише організацією внутрішньозаводських фінансових відносин, але й обліком матеріально-технічних цінностей, обліком обігу засобів між підрозділами та ін. Внутрівиробничий банк створюють як самостійну структуру чи у складі бухгалтерії підприємства.

2. Внутрівиробничі планово-розрахункові ціни і прибуток виробничих підрозділів

Внутрівиробничі планово-розрахункові ціни – один з основних методів організації внутрівиробничих економічних відносин. Вони становлять основу договірних відносин між підприємством і його підрозділами стосовно матеріально-технічного забезпечення останніх і постачання готової продукції на склад, а також між самими підрозділами щодо реалізації продукції (робіт, послуг) у внутрішньозаводській кооперації.

Основу формування внутрівиробничих планово-розрахункових цін становлять додані витрати виробництва і коефіцієнт розподілу прибутку між підрозділами підприємства:

Цnpji = Bдji(I+Kpn),

де Цnpji планово-розрахункова umaj-ro виробу (виду робіт чи послуг) і-го підрозділу; 

Вдjі – додані витрати на виробництво j-го виробу (на виконання j-гo виду робіт чи послуг) і-м підрозділом; 

Крп – коефіцієнт розподілу прибутку, який доводять до всіх підрозділів як єдину норму рентабельності.

Додані витрати виробництва – це всі поточні витрати виробництва в підрозділі, для якого встановлюють розрахункову ціну на виріб, за винятком вартості купованих матеріалів і ресурсів та вартості напівфабрикатів, які надійшли за внутрішньозаводськими кооперованими поставками від інших підрозділів підприємства.

Додані витрати на одиницю продукції обчислюють за формулою:

СД = СП – М

де СП планова собівартість одиниці продукції;

Мпрямі матеріальні витрати.

Процент чистого прибутку до доданих витрат:

де ПЧчистий прибуток;

СДдодані витрати.

Внутрішня планово-розрахункова ціна на продукцію:

де СДдодані витрати;

– коефіцієнт розподілу прибутку;

Мпрямі матеріальні витрати.

При визначенні доданих витрат допоміжних, обслуговуючих підрозділів з їх кошторису витрат віднімають лише вартість купованих матеріалів і ресурсів. На собівартість основних виробничих цехів послуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів відносять лише в розмірі планових витрат виробництва, тобто у межах затвердженого в рамках централізованого планування кошторису витрат. До складу планово-розрахункової ціни на роботи і послуги допоміжних та обслуговуючих підрозділів входять також планові додані витрати.

Такі планово-розрахункові ціни фігурують у договірних відносинах, їх використовують при взаємних розрахунках з основними цехами. Понадпланові додані витрати виробництва покривають відповідні підрозділи за рахунок власного прибутку.

Такий підхід до формування внутрівиробничих планово-розрахункових цін дозволяє фінансовому управлінню підприємства встановити обєктивні ціни на внутрішньозаводському рівні, а виробничим підрозділам формувати прибуток:

Валовий прибуток підрозділів є джерелом орендної плати, відшкодування збитків, які завдав даний підрозділ іншим підрозділам чи підприємству в ході виробничо-господарської діяльності.

Після виконання усіх фінансових зобовязань на внутрівиробничому рівні у розпорядженні виробничого підрозділу залишається чистий прибуток. Із свого чистого прибутку підрозділ утворює власні фонди нагромадження і споживання, а також резервний фонд. Кошти з фонду нагромадження можуть бути спрямовані на фінансування розвитку виробництва. Кошти з фонду споживання, як правило, використовуються для фінансування соціального розвитку і матеріального заохочення трудового колективу. Кошти з резервного фонду необхідні підрозділу, наприклад, для формування оборотних виробничих фондів понад централізовано встановлені ліміти оборотних фондів. Збільшення цих фондів порівняно з встановленими лімітами здійснюють за рахунок прибутку підрозділу.

Схема формування і розподілу прибутку виробничого підрозділу підприємства зображено на рис.1.

Такий підхід до формування прибутку виробничих підрозділів підприємства дозволяє:

  •  на рівні планування розподілити між виробничими підрозділами частину заводського прибутку від реалізації пропорційно до доданих витрат виробництва, що встановлює пряму залежність валового і чистого прибутку підрозділів від результатів роботи підрозділу щодо виконання планових і договірних зобов’язань;
  •  формувати планово-розрахункові ціни на продукцію, роботи і послуги підрозділів, що дає можливість організувати елементи товарно-грошових відносин на внутрівиробничому рівні;
  •  виключити внутрішньозаводський оборот, а отже, повторний рахунок при визначенні прибутку підрозділів і планово-розрахункових цін на їх продукцію (роботи, послуги), що дає можливість забезпечити збалансованість економічних показників на рівні підприємства.

Таким чином, підрозділи одержують реальну можливість здійснювати свою діяльність на принципах часткової самоокупності та часткового самофінансування.

Рис. 1. Схема формування і розподілу прибутку виробничого підприємства.

3. Критерії оцінки внутрівиробничих економічних відносин

Необхідність виявлення і усунення причин неефективного функціонування системи передбачає її всебічну характеристику і оцінку. Для аналізу внутрівиробничих економічних відносин використовують систему якісних критеріїв і відповідних до них кількісних показників оцінки ефективності економічних відносин з позицій їх відповідності до основних принципів організації системи внутрівиробничих економічних відносин і вимог ринкової економіки.

Основними економічними критеріями оцінки є:

  •  ефективність роботи підприємства в цілому;
  •  внесок кожного підрозділу в економіку підприємства.

Перший з цих якісних критеріїв одержує кількісну характеристику за допомогою відомих показників визначення ефективності роботи підприємства.

Збільшення обсягу випуску продукції (виконання робіт і надання послуг) чи його зменшення з вини окремих підрозділів приводить відповідно до збільшення чи зменшення прибутку підприємства. Результатом цього є зменшення фонду оплати праці:

Ф'ОП = ЗП + ФМЗ

де ЗП – зменшення заробітної плати;

ФМЗзменшення фонду матеріального заохочення.

Зменшення нарахованої цеху зарплати:

ЗП = ЗП·(1 – ІN)

де ЗП – заробітна плата,  нарахована цеху за нормами;

ІN – індекс виконання плану.

Зменшення фонду матеріального заохочення:

де ФМЗ – фонд матеріального заохочення;

ІN процент виконання плану;

НЗН.Ф.МЗ – норматив зменшення фонду матеріального заохочення за кожний процент недовиконання плану;

ВБ – втрати від браку.

Практичне значення системи часткових критеріїв і додаткових показників ефективності організації внутрівиробничих економічних відносин у тому, що вона дає можливість не лише оцінити ефективність внутрівиробничих економічних відносин у цілому, а й визначити основні напрямки вдосконалення цих відносин.

Такий підхід дає можливість встановити причини зміни фактичного прибутку підрозділів, повязані зі зміною порівняно з кошторисом доданих витрат виробництва, а також з економічними збитками за санкціями.

Враховуючи складність перехідного періоду до ринкової економіки і нестабільність економічної ситуації в країні, слід зазначити, що основний показник кількісної оцінки результатів роботи підрозділів не завжди може служити надійним критерієм оцінки. Тому поряд з якісною і кількісною оцінками ефективності системи внутрівиробничих економічних відносин на підприємстві за основними критеріями і показниками необхідна оцінка за допомогою часткових критеріїв і відповідних їм додаткових показників.

Ступінь майнової самостійності підрозділів залежить від наявності в них власних і орендованих виробничих фондів. Цей критерій кількісно відображають як показник питомої ваги орендованих основних виробничих фондів у загальному обсязі виробничих фондів підрозділу.

Ступінь економічної самостійності, повязаної з використанням у підрозділах підприємства елементів ринкової економіки, кількісно може бути виміряний як показник належності підрозділів до системи договірних і фінансових відносин на підприємстві.

Найважливішими принципами організації внутрішньозаводських економічних відносин є також самоокупність і самофінансування виробничих підрозділів підприємства.

Повна або часткова самоокупність може бути кількісно охарактеризована за допомогою такого показника, як частка виробничих підрозділів підприємства, що формують свій прибуток у загальній кількості виробничих підрозділів.

Ступінь часткового самофінансування кількісно оцінює показник частки чистого прибутку підрозділів у формуванні своїх фондів нагромадження і споживання.

214


Фонд нагромадження

Фонд споживання

Резервний фонд

ормування фондів і-го підрозділу

Частина прибутку, що залишається в розпорядженні і-го підрозділу

Орендна плата

Повернення кредитів

Сплата проценту за кредит Відшкодування збитків

Внутрізаводські платежі і-го підрозділу

Валовий прибуток і-го підрозділу

Частина прибутку, що розподіляється між підрозділами

Розрахунки з бюджетом

Повернення кредитів

Сплата проценту за кредит

Фонд нагромадження

Фонд споживання

Резервний фонд

Використання прибутку на рівні підприємства

Прибуток підприємства


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54530. Капитализм и становление классической школы в экономической теории 17.64 KB
  Бабайцевой Используемое оборудование: Презентация Односоставные предложения Краткое описание: Урок русского языка в 8 классе Односоставные предложения Автор: Иванова Татьяна Николаевна Г. Какая ночь Внимательно рассмотрите эти предложения. Что мы уже знаем Двусоставные предложения. числа инфинитив Чего мы ещё не знаем Односоставные предложения.
54533. Народні звичаї і обряди 73 KB
  Мета: розширювати коло знань про звичаї і обряди українського народу, розвивати творчі здібності, позитивні риси характеру учнів, виховувати повагу і прищеплювати любов до народних традицій і звичаїв, рідної землі.
54534. НАРОДНА КУЛЬТУРА І СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИХОВАННЯ 99.5 KB
  Її завдання виховувати людину гармонійною щоб вона була достойним представником Роду. Структура програми враховує завдання через ознайомлення з народною культурою допомогти учневі визначитись у виборі моральних орієнтирів життєвого шляху в загальнолюдському плані у формуванні усвідомленості та смисловій наповненості існування в усвідомленні своєї потрібності в цьому світі себе як ланки в ланцюгу поколінь ти не один ти частка РОДУ ти його продовження від тебе залежить МАЙБУТНЄ. Практичні завдання: Складання схеми родоводу....
54535. Множення чисел 1 і 0. Множення на 1 і 0. задачі на дві і три дії 52.5 KB
  Мета: ознайомити дітей з правилами множення чисел 0 і 1, а також на ці числа; розвивати логічне мислення та вміння розв’язувати задачі; вдосконалювати обчислювальні навички; дослідити святкування “Зустріч весни ” донести скарби традицій, звичаїв та обрядів старшого покоління до дитячих сердець; спонукати до пошуків культурної спадщини духовного життя свого краю; виховувати пізнавальну активність учнів, любов до рідного краю.
54536. Роль народознавства в системі навчально-виховного процесу 119.5 KB
  В умовах сучасності, коли матеріальні питання стають у житті людини приоритетними, духовність втрачає свою актуальність. Але виховання дитини не повинно бути бездуховним. Виховуючи чуйну, добру, відповідальну, чесну людину, яка буде гідним громадянином своєї країни, кожен педагог обирає свій шлях, найефективнішу методику із великої кількості існуючих.
54537. Народознавство на уроках української мови, літератури та в позакласній роботі 66.5 KB
  Мета: поглибити узагальнити й систематизувати знання учнів про складнопідрядні речення з підрядними обставинними; удосконалювати пунктуаційні навички уміння робити аналіз тексту синтаксичний та морфологічний розбір речення будувати складнопідрядні речення повторити правопис великої букви; розвивати культуру усного й письмового мовлення школярів мислення творчі навички...