68882

ФІНАНСОВІ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Научная статья

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Поняття та класифікація фінансових ресурсів підприємства Фінансові ресурси це грошові кошти що є у розпорядженні держави підприємств господарських організацій і закладів які використовують для покриття витрат і утворення різних фондів та резервів. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми крім збільшення...

Украинкский

2014-09-26

79.5 KB

1 чел.

ФІНАНСОВІ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

  1.  Поняття та класифікація фінансових ресурсів підприємства
  2.  Склад і структура фінансових ресурсів підприємства
  3.  Кредитні ресурси підприємства та їх формування
  4.  Поняття і структура нематеріальних ресурсів підприємства

1. Поняття та класифікація фінансових ресурсів підприємства

Фінансові ресурси – це грошові кошти, що є у розпорядженні держави, підприємств, господарських організацій і закладів, які використовують для покриття витрат і утворення різних фондів та резервів.

Умови перехідного періоду виявляють підвищені вимоги до ресурсного забезпечення підприємств і в першу чергу фінансового. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми, крім збільшення надходження фінансових ресурсів, є підвищення ефективності їх використання.

Усі фінансові ресурси, які є у розпорядженні підприємства, можна класифікувати:

  •  за характером формування – на власні та залучені, в тому числі позичені;
  •  за характером використання – на універсальні й цільові.

До власних фінансових ресурсів відносять ресурси, сформовані за рахунок внутрішніх джерел – виручки від реалізації продукції чи майна, прибутку, внесків акціонерів, дивідендів і процентів по фінансових вкладеннях та інших внутрішніх джерел. До залучених відносять фінансові ресурси, сформовані за рахунок зовнішніх джерел – благодійних внесків, бюджетних асигнувань, страхових відшкодувань та інших джерел, в тому числі позичених (емісії облігацій, кредитів, кредиторської заборгованості та ін.).

Універсальні фінансові ресурси можуть використовуватися на покриття витрат на виробництво і збут, на фінансування розширеного відтворення, фінансові вкладення, на благодійні внески і т. д. До них відносять: кошти акціонерів пайовиків, кошти нерозподіленого прибутку, кошти сформовані за рахунок нецільових кредитів та кредиторської заборгованості. Цільові фінансові ресурси – це ресурси, які мають цільове призначення, на відміну від універсальних, їх використовують лише на певні цілі. До них відносять кошти амортизаційного, резервного, спеціального фондів, кошти бюджетних асигнувань, страхових відшкодувань і т.д.

2. Склад і структура фінансових ресурсів підприємства

Обсяг і структура фінансових ресурсів підприємств безпосередньо повязані з рівнем розвитку виробництва, його ефективністю. Чим масштабніше виробництво і вища його ефективність, тим більші, за інших рівних умов, розміри фінансових ресурсів, що можуть бути мобілізовані та використані. Величина ж фінансових ресурсів, які інвестують у виробництво, створює передумови для його зростання і вдосконалення, що, в свою чергу, є основою збільшення згаданих ресурсів. Однак за останні роки динаміка фінансових ресурсів підприємств характеризувалася негативною тенденцією – уповільненням і спадом темпів їх зростання (враховуючи індекси інфляції).

Нормальне функціонування підприємств переважно залежить від того, наскільки успішно відбувається процес формування фінансових ресурсів. Адже матеріальне виробництво є основою формування фінансових ресурсів, де створюється нова вартість, яка забезпечує процес розширеного відтворення.

Початкове надходження фінансових ресурсів відбувається у момент створення підприємства при формуванні його статутного фонду. Його джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання є акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, галузеві фінансові ресурси (при збереженні галузевих структур), довготерміновий кредит, бюджетні кошти. Величина статутного фонду показує розмір капіталу, інвестованого у виробництво. Згідно із законодавством України внески засновників підприємства можуть здійснюватися у вигляді основних і оборотних засобів. Оборотні засоби як складовий елемент становлять значну частину внесків засновників до статутного фонду.

Основним джерелом фінансових ресурсів підприємств виступає вартість реалізованої продукції, робіт та послуг, різні частини якої у процесі розподілу виручки набувають форми грошових доходів і нагромаджень. Формуються фінансові ресурси за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності) і амортизаційних відрахувань.

Слід зазначити, що амортизаційні відрахування – це єдине джерело фінансових ресурсів, призначених для повного відшкодування зносу основних виробничих фондів.

Для того, щоб підвищити зацікавленість підприємств і організацій в оновленні основних фондів дозволяється застосовувати прискорену амортизацію їх активної частини (машин, обладнання і транспортних засобів), тобто повне перенесення балансової вартості цих фондів на витрати виробництва і обігу в коротші терміни, ніж передбачено нормами амортизаційних відрахувань.

З розвитком ринкових відносин у структурі фінансових ресурсів зростає частка фінансових ресурсів, створених шляхом мобілізації вільних коштів підприємств і заощаджень населення, продажу акцій, облігацій та інших видів цінних паперів. Важливість цього процесу і в тому, що участь працівників господарства у формуванні його фінансових ресурсів шляхом придбання акцій є одним з важливих методів активізації їх зацікавленості у підвищенні ефективності виробництва на даному підприємстві. Є підстави вважати, що ця позитивна тенденція виявлятиметься і надалі.

В умовах функціонування ринку цінних паперів зявляються такі джерела надходження фінансових ресурсів, як дивіденди і проценти від цінних паперів інших емітентів, а також прибуток від проведення фінансових операцій.

У формуванні фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграють зовнішні джерела, насамперед кредити банку.

До переходу на ринкові умови господарювання значні фінансові ресурси підприємства отримували на основі внутрішньогалузевого перерозподілу і бюджетного фінансування. Але принципи ринкової економіки потребують зовсім нових підходів до формування фінансових ресурсів. Орієнтація на ініціативу і підприємливість, повна матеріальна відповідальність зумовили дві важливі зміни в сфері фінансових взаєморозрахунків підприємств з іншими структурами. По-перше, значне скорочення сфери безоплатно отримуваних асигнувань, по-друге, розвиток страхових операцій. У звязку з цим при переході до ринкових умов господарювання у складі фінансових ресурсів, що формуються у порядку перерозподілу, все більшу роль відіграватимуть виплати страхових відшкодувань.

Значний обсяг фінансових ресурсів використовується на виробничий і соціальний розвиток, а також на виконання зобовязань перед бюджетом.

3. Кредитні ресурси підприємства та їх формування

На сучасному етапі виробництво неможливе без відтворення фінансових ресурсів у розширеному масштабі. Доводиться залучати позичкові кошти для безперервного здійснення процесу виробництва, що викликано потребою покриття розриву між надходженням коштів і їх витратами. Крім цього, існує розрив між нагромадженням фінансових ресурсів і потребами обміну їх на основні засоби виробництва, які постійно зношуються. Ці питання вирішують у системі кредитних відносин, основою яких є позичка або тимчасове користування чужим майном чи грішми.

Для того, щоб розширити діяльність, власники кредитних капіталів почали застосовувати позички і для залучення кредитних ресурсів. Так виникла нова форма кредитних відносин – депозитних, плата за які менша, ніж за користування позиками.

При здійсненні позичкових та депозитних відносин використовують кредитні інструменти, які є одночасно певним видом боргових зобовязань, свідоцтвом власності та носієм знака вартості, тому вони використовуються як різновид грошей.

У країнах з розвинутою ринковою економікою як засоби платежу використовують векселі, депозитні сертифікати, варанти та інші боргові зобовязання. Частка таких грошей у ряді країн перевищує 90% усієї грошової маси.

Кредит можна визначити як систему, що є формою економічних відносин, повязаною зі створенням кредитних ресурсів і їх підприємницьким використанням як позичкового капіталу шляхом надання специфічного виду послуг товаровиробникам щодо використання тимчасово вільних коштів.

У системі відтворення підприємств роль кредитних відносин подвійна. По-перше, це джерело приросту фінансових ресурсів, неповернута частина яких перетворюється у кредиторську заборгованість, при якій як виробничий капітал використовують заборгованість підприємств. І, по-друге, це участь підприємств у формуванні фінансових ресурсів інших субєктів підприємницької діяльності. Неповернуті кошти та матеріальні ресурси набувають форми дебіторської заборгованості, при якій як активи використовують борг підприємству або заборгованість боржників.

Слід зазначити, що основним позичальником позичкових коштів для підприємств є банківська система. Основу її складають комерційні банки, які акумулюють кредитні ресурси, що формуються за рахунок приватного капіталу або коштів, що купуються у Національному банку України. Тому позики, що надаються комерційними банками підприємствам, не можуть бути благодійницькими, і плату за їх користування визначає кредитний ринок.

Необхідно зазначити, що найрозповсюдженішим видом кредитних ресурсів для підприємства є банківський кредит. Джерела його формування – власні кошти банків; позики, які надаються клієнтами банкам у вигляді депозитних векселів; кошти клієнтів на розрахункових, поточних і бюджетних рахунках; кредити Національного банку України, кредити, куплені на міжбанківській (фондовій) біржі; міжбанківські позики. При цьму максимальні розміри отриманих і наданих міжбанківських позик визначаються таким чином:

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик:

де МБОсума отриманих комерційним банком міжбанківських позик;

ЦК сума залучених централізованих коштів;

К – капітал банку.

Даний показник не повинен перевищувати 300%.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик:

де МБНсума наданих комерційним банком міжбанківських кредитів;

К – капітал банку.

Даний показник не повинен перевищувати 200%.

Сума проценту за кредит визначається за формулою:

де Kсума кредиту;

r загальнорічна ставка простого проценту по кредиту;

Т – термін надання кредиту.

Величина складних процентів за кредит:

де Kсума кредиту;

r загальнорічна ставка проценту по кредиту;

Т – термін надання кредиту.

Підприємства самі можуть формувати кредитні ресурси шляхом виробництва певних видів продукції, виконання робіт і надання послуг. Надаючи позику у вигляді певного товару, власник відтерміновує плату за одержану продукцію і на заміну одержує боргове зобовязання у вигляді векселя, яке може бути використане як платіжний засіб (тратта), тобто як кредитні гроші. У цьому випадку відбувається емісія засобів обігу на період, що дорівнює борговому зобовязанню. З виплатою боргу грошова маса відповідно зменшується, тобто таке боргове зобовязання є засобом тимчасового автоматичного регулювання кількості грошей в обігу.

Аналіз досвіду країн з розвинутою ринковою економікою показує, що основними складовими частинами кредитної системи з обслуговування підприємств можуть бути спеціалізовані кредитні структури як основа такої системи.

Напрямки їх діяльності:

  •  залучення тимчасово вільних коштів підприємств та населення, надання кредитів, у тому числі пільгових, закладні операції по майну і землі та довготермінова оренда з викупом технічних засобів;
  •  державний та регіональний бюджети і позабюджетні фонди як додатковий засіб формування кредитного потенціалу для підприємств, з пільговими умовами їх надання;
  •  комерційні банки із статусом “Уповноважених банків” для обслуговування цільових державних та іноземних кредитів, які надають під гарантії уряду;
  •  аграрно-промислові фінансові групи різного призначення як засіб інвестиційного, в тому числі пільгового, кредитного забезпечення;
  •  система комерційного кредиту як засіб удосконалення системи грошових розрахунків та мобілізації дебіторської заборгованості;
  •  факторингові компанії як засіб підвищення ліквідності підприємств на основі кредитних відносин і розвитку вексельного кредиту;
  •  система фінансових послуг як засіб підвищення прибутковості кредитних підприємств та здешевлення кредитного обслуговування;
  •  система страхового забезпечення діяльності кредитно-фінансових підприємств, які працюють в умовах підвищеного ризику, обслуговуючи підприємства;
  •  система економічного заохочення діяльності фінансово-кредитних підприємств, які обслуговують товаровиробників.

Для налагодження функціонування цих складових частин спеціалізованої кредитної системи з обслуговування підприємств потрібні специфічні заходи.

В умовах постійної нестачі кредитних джерел для підприємств одним з першочергових завдань спеціалізованих кредитних підприємств з обслуговування є мобілізація внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Основним джерелом таких коштів є кошти підприємств і населення, які є нині поза кредитною системою і в універсальних комерційних банках і використовуються ними переважно для кредитування різних комерційних структур.

4. Поняття і структура нематеріальних ресурсів підприємства

Успішне функціонування підприємства вимагає поряд із трудовими, матеріальними та фінансово-кредитними ресурсами використання у своїй господарській діяльності ще й нематеріальних ресурсів. До нематеріальних ресурсів належать обєкти промислової та інтелектуальної власності.

Детальна схема класифікації нематеріальних ресурсів подана на рис. 1.

Рис 1. Класифікація нематеріальних ресурсів підприємства

До обєктів промислової власності належать: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки.

Винаходом називається вирішення технічного завдання, яке передбачає наявність певної технічної ознаки, відрізняється істотною новизною і забезпечує одержання позитивного ефекту.

Предметом винаходу можуть бути конструкції (технічна будова) виробів, технології (способи або процеси) їх виготовлення, способи одержання нових матеріалів та створення нових продуктів (хімічних та біологічних речовин).

Промисловим зразком є технічне і естетичне оформлення виробу, яке забезпечує його новизну, оригінальність та придатність до промислового виготовлення. Промисловий зразок може бути поданий у вигляді моделі (обємний), рисунка (плоский) та їх поєднання (комбінований).

Корисні моделі – це моделі, які в своїй будові передбачають якісні та кількісні перетворення, повязані зі зміною форми, зовнішнього вигляду, розміщенням окремих вузлів і деталей (конструкції) виробу.

Під товарними знаками розуміють оригінальні позначки, що використовуються для ідентифікації товару і мають правовий захист, оскільки підлягають офіційній реєстрації. Товарні знаки подаються у вигляді рисунка, імені, терміну чи їх сполучення. Розміщується товарний знак на самому товарі чи його упаковці з метою реклами.

Важливим видом нематеріальних ресурсів підприємства є інтелектуальна власність. Обєктами інтелектуальної власності є інформаційні та організаційні технології. До інформаційних технологій відносять програмне забезпечення, банки та бази даних і знань.

Під програмним забезпеченням розуміють сукупність програм, які забезпечують спілкування користувача з компютерною технікою (загальне програмне забезпечення) і орієнтованих на вирішення завдань певного класу (спеціальне програмне забезпечення). Оскільки на програмне забезпечення у вигляді прикладних програм чи програмних модулів поширюються авторські права, то воно підлягає правовому захисту.

Банк даних – це найважливіша складова частина інформаційних систем, що є сукупністю програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для накопичення і використання систематизованої інформації, сконцентрованої у певному місці. Центральною ланкою банку даних є база даних, інформація якої може використовуватися для розвязку різних задач.

База знань – це сукупність систематизованої, ґрунтовної інформації з певної галузі знань, достатньої для вирішення теоретичних і практичних задач на основі здійснення логічних операцій.

Банк знань – це сховище знань, яке складається з інформації та засобів її накопичення, збереження, оновлення і використання.

До обєктів інтелектуальної власності, повязаних з організацією розробки, виготовлення та експлуатації конкурентоспроможної продукції, належать "ноу-хау", гудвіл, раціоналізаторські пропозиції тощо.

Під ноу-хау (англ. – “знати як зробити”) розуміють сукупність різноманітних знань чи досвіду науково-технічного, виробничого або іншого характеру, які не є загальновідомими, не захищені правами промислової (інтелектуальної) власності і можуть бути практично використані. Ноу-хау включає різні елементи: технічну документацію, зразки виробів, комерційні секрети, знання і досвід у галузі маркетингу, описи технологічних процесів. До ноу-хау належать також незапатентовані винаходи. Поширення ноу-хау здійснюється на основі ліцензійних угод, які передбачають передачу як відповідної документації, так і додаткової інформації (знання і досвід власника) з випуску продукції (організація навчання працівників, участь спеціалістів у налагодженні виробництва). Часом ноу-хау передається на основі договору про науково-технічне співробітництво чи договору про поставку обладнання.

Під гудвілом (англ. – “доброзичливість”, “добра воля”) розуміють основний капітал фірми, який не має матеріального вигляду – репутація фірми, досвід ділових звязків, престиж торгових марок, маркетингові позиції фірми на ринку, відпрацьованість внутрішньої технології діяльності, стала клієнтура, які здатні приносити додатковий прибуток фірмі шляхом підвищення її конкурентоспроможності. У загальному гудвіл є різницею між ринковою і балансовою вартістю фірми.

Під раціоналізаторською пропозицією розуміють нові технічні пропозиції щодо вдосконалення техніки і технології виготовлення самої продукції, способів контролю, які сприяють підвищенню ефективності виробництва. Новизна раціоналізаторської пропозиції має локальний характер, тобто, обмежується даним підприємством. Обєктом раціоналізаторських пропозицій є модернізація діючого устаткування і вдосконалення технологічних процесів на окремому підприємстві.

Важливою ознакою ноу-хау, гудвілу та раціоналізаторських пропозицій є їх конфіденційний характер і, оскільки вони не підлягають правовому захисту, як правило, належать до комерційної таємниці підприємства, власністю якого вони є.

Усі інші нематеріальні ресурси мають захист на основі права власності. Так, власникам обєктів промислової власності забезпечується виняткове право їх використання за допомогою патентів.

Патент – виданий державним органом документ про виняткове право на використання зазначеного в ньому технічного рішення. Патент складається з двох частин: патентної грамоти та патентного опису. Патентна грамота передається власникові патенту, а патентний опис повинен містити достатній обсяг інформації, щоб забезпечити практичне використання обєкта патенту.

Власникам обєктів інтелектуальної власності в галузі інформаційних технологій та авторам наукових публікацій, літературних і художніх творів забезпечується виняткове право на використання продукту своєї інтелектуальної діяльності через авторське право. Документом, що засвідчує авторське право на інтелектуальну власність, є авторське свідоцтво, яке видається фізичній чи юридичній особі, що зареєструвала даний продукт інтелектуальної діяльності.

Практичне використання права власності на нематеріальні ресурси підприємства може здійснюватися двома шляхами: через їх використання самим підприємством або іншим з наданням спеціального дозволу, що оформляється ліцензійною угодою.

Ліцензією називається дозвіл на використання нематеріальних ресурсів протягом певного терміну та за визначену плату. За використання обєкта ліцензійної угоди справляється одноразова (паушальна) виплата або періодичні відрахування (роялті), що здійснюються протягом усього терміну дії угоди. Якщо ж паушальна виплата не залежить від майбутніх обсягів виробництва та збуту, то роялті розраховується до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю продукції і встановлюється у вигляді ставок до обсягу чистих продаж.

Специфіка в оцінці нематеріальних активів у тому, що власні нематеріальні активи оцінюються за їх собівартістю, а придбані підприємством у процесі господарської діяльності – за покупною вартістю.

Оскільки нематеріальні активи підлягають моральному зношенню, підприємства змушені нараховувати на них суму зносу. Норма зносу визначається підприємством самостійно і залежить від терміну використання нематеріальних активів, а у випадку неможливості його встановлення приймається рівною 10%.

72


Нематеріальні ресурси підприємства

Обєкти інтелектуальної власності

бєкти промислової власності

Винаходи

Промислові зразки

Корисні моделі

Товарні знаки

Інформаційні технології

Організаційні технології

Програмне забезпечення

Ноу-Хау

Банки і бази даних

Гудвіл

Банки і бази знань

Раціоналізаторські пропозиції


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55349. МОЄ СЕРЦЕ ВІДКРИТЕ ДЛЯ ДОБРА 304.5 KB
  Мета проекту: привернути увагу учнів Манвелівської школи, батьків, вчителів до проблем соціально-незахищених категорій населення сіл Манвелівка, Нововасильківка, Красне, Зоря, Іванівка та поліпшення умов їх життя;
55350. Край, у якому ти живеш. Старожитня Кам’янка 5.42 MB
  Мета: збагачувати знання учнів про рідний край, а також активний словниковий запас учнів; пробудити інтерес до вивчення історії Кам’янки; розширити знання про історичне минуле рідного краю;...
55352. Я ХОЧУ БІЛЬШЕ ЗНАТИ ПРО МОЮ БАТЬКІВЩИНУ - УКРАЇНУ 67 KB
  За кількістю учасників: груповий За характером контактів: зовнішній. привчати дітей самостійно працювати в бібліотеці; Очікувані результати Учні навчаться знаходити необхідну інформацію в бібліотеці та навчаться працювати з каталогами;
55353. Зимующие птицы Донбасса 399 KB
  Проблемные вопросы: Как живут птицы зимой Что мы знаем о зимующих птицах Донбасса Как реально помочь птицам зимой Учебные вопросы: Чем питаются зимующие птицы Почему птицы улетают на зиму в теплые края Какие птицы остаются зимовать в нашем городе Есть ли разница во внешнем виде...
55354. Чарівний світ Наталі Забіли 136 KB
  Мета: формування ключових компетентностей: вміння вчитися –самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії; загальнокультурної дотримуватися норм мовленнєвої культури зв’язно висловлюватися в контексті змісту вникати в суть прочитаного...
55355. Енергозбереження в школі: крок за кроком 646 KB
  Виключаючи світло там, де воно непотрібне, та використовуючи енергозберігаючі технології, можна економити власні кошти та зменшувати негативний вплив на природу. В побуті енергозберігаючі методи допомагають зберігати до 30% енергії.
55356. МІЙ КРАЙ – МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА 488.5 KB
  Дана робота містить методичні та учнівські матеріали з теми проекту. Цей творчий проект формує навички групової та колективної роботи, виховує в учнях полікультурні, загальнолюдські інності як основи формування громадянина–патріота Батьківщини.
55357. Перлини рідної мови 584 KB
  Мета: формувати соціальну компетентність; зацікавити учнів інформаційно-творчим проектом, навчати дітей збирати фольклорний матеріал, співпрацювати в групі, визначати коло обов’язків, привчати відповідально відноситися до своїх обов’язків...