68883

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Научная статья

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. У довідковій літературі поняття інвестиції трактують як довготермінове вкладення державного чи приватного капіталу в будьяке підприємство.

Украинкский

2014-09-26

62 KB

1 чел.

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

  1.  Поняття і класифікація інвестицій
  2.  Склад і структура вирбнчих інвестицій (капітальних вкладень)
  3.  Економічна ефективність інвестицій

1. Поняття і класифікація інвестицій

У ринковій економіці забезпечення ефективної діяльності підприємств, виживання їх у конкурентній боротьбі, забезпечення розширеного виробництва і зростання рентабельності, оновлення основних фондів і асортименту продукції вимагають виваженої інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиційна діяльність підприємств – це сукупність дій субєктів підприємницької діяльності щодо реалізації інвестицій. Вона включає характеристику інвестицій і їх видів, обєкти, субєкти інвестиційної діяльності, а також інвестиційні проекти.

Регулювання інвестиційної діяльності відбувається на основі дії закону “Про інвестиційну діяльність”.

Згідно з даним законом інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються у обєкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

  •  кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, інші цінні папери;
  •  рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування, інші матеріальні цінності);
  •  сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технологічної документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організацій того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);
  •  права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
  •  інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

У довідковій літературі поняття інвестиції трактують як довготермінове вкладення державного чи приватного капіталу в будь-яке підприємство.

В інших інформаційних джерелах інвестиції характеризують як довготермінові вкладення капіталу в різні галузі народного господарства, як усередині країни, так і за її межами для отримання прибутку.

У минулі роки інвестиції взагалі визначали як фінансові капіталовкладення на будівництво і реконструкцію, а тепер це тільки частина всього поняття “інвестиції”.

Підсумувавши сказане, можна зробити висновок, що інвестиції це грошові кошти, матеріальні і нематеріальні ресурси, які мають свій обєкт, мету, напрямки, джерела фінансування, управління якими приводить до досягнення доходу або соціального ефекту.

Інвестиції класифікують за такими напрямками:

за характером обєкта інвестиції бувають:

  •  матеріальні інвестиції – вкладення ресурсів у матеріальні обєкти – землю, споруди, обладнання;
  •  нематеріальні інвестиції – вкладення нематеріальних цінностей таких, як реклама, інновації, підготовка кадрів, організація підприємства, соціальна сфера;
  •  фінансові інвестиціївкладення капіталу в цінні папери.

за формами інвестиції є:

  •  валові інвестиції характеризують загальний обсяг засобів, що спрямовують на нове будівництво, реконструкцію і розширення, технічне переозброєння, а також на підтримку діючих потужностей;
  •  чисті інвестиції характеризують вкладення капіталу в нові потужності та виробничий апарат. Чисті інвестиції менші від валових на величину амортизації;
  •  реальні інвестиції (капіталовкладення) це матеріальні активи, вкладені у виробництво. Іншими словами – це грошові кошти, які йдуть на розширене відтворення основних фондів (нове будівництво, розширення діючого виробництва, реконструкція, технічне переоснащення);
  •  інноваційні інвестиції вкладення коштів у нематеріальні активи, що забезпечують розвиток науково-технічного прогресу і перевагу над конкурентом на ринку;
  •  інтелектуальні інвестиції це капітал, вкладений у наукове дослідження тієї чи іншої сфери, або окремого товару, підготовку і перепідготовку кадрів;
  •  екологічні інвестиції - вкладення капіталу у розвиток очисних систем та інших природоохоронних заходів.

за формою власності розрізняють:

  •  державні інвестиції здійснюються з держбюджету і місцевих бюджетів. Вони стабільніші і мають більший термін окупності, вони вигідніші для підприємств;
  •  приватні  вкладення коштів, здійснюване населенням, колективними підприємствами, фірмами недержавних форм власності. Вони менш привабливі, бо термін їхньої окупності менший і дивіденди для інвестора більші;
  •  іноземні – види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами. Ці інвестиції несприятливі в тому плані, що є зношення основних фондів і зацікавленість у дешевій робочій силі та професіоналах. А привабливі тим, що створюються робочі місця і частина прибутку у вигляді податків надходить у бюджет. Є зацікавленість іноземних інвесторів у отриманні більшого прибутку;
  •  спільні – інвестиційні сертифікати, які пускають в обіг інвестиційні фірми.

за терміном використання інвестиції бувають:

  •   короткотермінові (від 1 місяця до 3 років);
  •   середньотермінові (від 3 до 10 років);
  •   довготермінові (понад 10 років).

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Якщо замовник не є інвестором, то йому надають права володіння і розпорядження інвестиціями на період і в межах повноважень встановлених договором з врахуванням діючого законодавства. Третій учасник інвестиційного процесу – це користувач обєктів інвестиційної діяльності. Ним можуе бути інвестор, а також фізичні і юридичні особи, державні і муніципальні органи влади, іноземні держави і міжнародні організації, для яких створюється обєкт інвестиційної діяльності.

Обєктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші обєкти власності, а також майнові права.

На сьогоднішній день існують такі основні напрямки залучення інвестицій:

  •  оновлення діючих основних фондів;
  •  механізація і автоматизація виробничих процесів;
  •  підвищення якості та конкурентоздатності продукції;
  •  зменшення шкідливих викидів в атмосферу;
  •  підвищення використання відходів виробництва;
  •  вкладення для введення в експлуатацію нових фондів;
  •  освоєння нових видів продукції;
  •  розширення асортименту;
  •  науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи;
  •  купівля землі, її оренда;
  •  купівля ліцензій на виробництво;
  •  будівництво виробничих корпусів і соціальної інфраструктури;
  •  впровадження нових технологій.

2. Склад і структура вирбнчих інвестицій (капітальних вкладень)

Виробничі інвестиції (капітальні вкладення) забезпечують розширене відтворення основних фондів: нове будівництво, реконструкцію, розширення виробництва і технічне переозброєння.

Усі капітальні вкладення направляються на:

  •   будівельно-монтажні роботи;
  •   придбання різних видів обладнання: технологічного, енергетичного, підіймально-транспортного та іншого;
  •   проектно-пошукові роботи, повязані з проектуванням обєктів будівництва, пошуковими роботами і обгрунтуванням майбутнього будівництва, а також з відводом землі;
  •   підготовку кадрів для підприємств, що будуються і утримання дирекції цих підприємств.

Під структурою капітальних вкладень розуміють співвідношення між капітальними вкладеннями, що направляють на різні цілі.

Розрізняють такі види структури капітальних вкладень:

1. Технологічна структура – це співвідношення між основними частинами затрат на будівельно-монтажні роботи та іншими затратами. На сьогоднішній день технологічну структуру характеризують такі дані:

  •  затрати на будівельно-монтажні роботи;
  •  вартість обладнання;
  •  вартість машин і механізмів;
  •  решта вкладень.

Прогресивною тенденцією у розвитку технологічної структури у ринковій економіці має бути збільшення .частки затрат на машини і обладнання, тобто на активну частину основних фондів. Це дозволить значно підвищити віддачу капітальних вкладень, бо активна частина основних фондів бере безпосередню участь у процесі виробництва.

2. Відтворювальна структура відображає співвідношення довготермінових витрат на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів. Враховуючи, що реконструкцію і технічне переозброєння здійснюють значно швидше, ніж нове будівництво, то прогресивною слід вважати таку відтворювальну структуру, яка передбачає співвідношення капітальних вкладень у реконструкцію до вкладень у нове будівництво як 2:1. Під відтворювальною структурою вважалось також співвідношення між капітальними вкладеннями в просте відтворення (капітальний ремонт діючих фондів) і розширене відтворення (нове будівництво, реконструкцію, технічне переозброєння). Тут прогресивною вважалась така відтворювальна структура, яка забезпечувала співвідношення 1:4.

3. Галузева структура характеризує розподіл капіталовкладень у галузях і видах виробництв.

Прогресивною галузевою структурою вважають таку структуру, яка дозволить забезпечити найшвидше виведення економіки країни з кризи.

4. Територіальна структура – це співвідношення між капіталовкладеннями у різні економічні райони, області країни. Питання удосконалення територіальної структури інвестицій з переходом до ринку частково вирішують шляхом утворення вільних економічних зон.

3. Економічна ефективність інвестицій

Ринкові умови господарювання (функціонування підприємств різних форм власності, зміна кредитних взаємовідносин, поява комерційних банків) вносять суттєві зміни в механізм функціонування інвестицій: планування, управління, стимулювання. У звязку з цим виникає об’єктивна необхідність і в обгрунтуванні нових підходів до оцінки економічного ефекту від залучення інвестицій.

Найвідповідальнішим етапом процесу прийняття інвестиційних рішень є визначення ефективності реальних інвестицій (капітальних вкладень).

Успішна інвестиційна діяльність полягає не стільки в максимізації прибутку від інвестиційної діяльності, скільки в забезпеченні високих темпів економічного розвитку фірми при її достатній фінансовій стійкості.

Важливим показником при обгрунтуванні доцільності капіталовкладень є коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень:

де EРІЧ – річний економічний ефект від вибору кращого з варіантів;

К – додаткові капіталовкладення в розвиток виробництва.

Річний економічний ефект:

а)ЕРІЧ = ПД – ПН

де ПД, ПН – приведені витрати по діючому і новому варіанту.

Пі = СР і + ЕН ·Кі

де СР і – собівартість річного випуску продукції по і-тому варіанту;

Кі – обсяг капіталовкладень по і-тому варіанту.

б)ЕРІЧ = (П'Д – П'Н)·N

П'Д, П'Н – приведені витрати по діючому і новому варіанту.

П'і = Сі + ЕН · К'і

де С'і – собівартість одиниці продукції по і-тому варіанту капіталовкладень;

К'і – питомі капіталовкладення по і-тому варіанту.

Термін окупності капіталовкладень визначається за формулою:

де КН, КД  – капітальні вкладення при новій і діючій технології виробництва.

Інший показник ефективності інвестицій (капітальних вкладень) — це метод дисконтування.

ЧДВ = -С+П1 /(1+R) + П2/(1+К)2 + П3/(1+R)3 +....+ Пп /(l+R)n,

де R – ставка дисконту; 

ПІ, П2, Пп – прибутки відповідно до першого, другого, n -ного року.

Як новий фактор, насамперед, відзначимо фактор інвестиційного ризику і невизначеності. Даний фактор необхідно враховувати, оскільки невизначеність у динамічній економіці може зумовити виникнення у ході реалізації проекту негативних наслідків як у затратах, так і в результатах. Іншими словами інвестиційний ризик – це невпевненість (невизначеність) у одержанні майбутніх доходів.

Умови господарювання, що склалися, дозволяють нам виокремити найхарактерніші види ризиків, повязаних із:

  •  зміною конюнктури ринку;
  •  нестабільністю законодавчої бази взагалі й інвестиційної зокрема;
  •  неточністю інформації про розвиток науки і техніки, а також про інші важливі техніко-економічні показники діяльності фірми;
  •  зміною соціально-політичної ситуації;
  •  виникненням стихійного лиха і різних аварій у ході виробництва продукції.

З метою ефективного функціонування підприємства повинні розробляти антиризикові заходи.

Для визначення доцільності і ефективності інвестицій за окремими напрямками використовують відповідні показники економічної ефективності.

Коефіцієнт економічної ефективності реконструкції.

де СРД, СН – собівартість одиниці продукції на реконструйованому, діючому і новому підприємстві відповідно;

NР, NД, NН – річний обсяг випуску продукції на реконструйованому, діючому і новому підприємстві відповідно.

Якщо ЕРЕК < ЕН, то ефективна реконструкція, а якщо ЕРЕК > ЕН – ефективним є нове будівництво.

Приведення капіталовкладень при різному розподілі їх по роках будівництва

КПР = К1·(1+ЕК)t-1 + К2 ·(1+ЕК)t-2 +…+ Кп·(1+ЕК)t-n

де К1, К2, Кn – капітальні вкладення по роках будівництва;

ЕК – коефіцієнт приведення капітоловкладень (ЕК=0.1);

t – термін будівництва об’єкту.

80


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79087. Институты публичного права и изменения полномочий императора, сената и магистратуры в период домината (поздней империи) 21.7 KB
  начинается новый этап истории империи доминат во время которого Рим превратился в монархическое государство с абсолютной властью императора. Население империи превратилось из граждан в подданных императора которые стали рассматриваться даже как его рабы сервы. Большое значение для дальнейших судеб империи имели реформы Диоклетиана закрепленные и развитые в законодательстве Константина.
79088. Институты публичного права и изменения полномочий императора, сената и магистратуры в период принципата. Провинциальное управление 19.62 KB
  Этот титул впервые получил от сената основатель империи Октавиан Август поставленный первым в списке сенаторов и получивший право первым выступать в сенате что позволяло предопределять решения последнего; 2 доминат III V вв. Как консул он мог воспользовавшись правом интерцессии отменить решение любого магистрата как цензор формировать сенат из своих сторонников как трибун наложить вето на постановление сената или решение магистрата. Юридически он получал власть по решению сената и римского народа но он мог указать своего преемника...
79089. Институты публичного права Рима в период республики 24.41 KB
  Особую часть римского права составляло государственное публичное право регулирующее положение Рима как общины и столицы сначала Италии а затем и мировой державы. Эпоха римской республики это время наивысшего расцвета государственного права путем прямой законодательной деятельности народа. сохраняла свои права римская civits.
79090. Исполнение обязательства и ответственность за неисполнение обязательства 25.12 KB
  В случае неисполнения или ненадлежащего исполнения должником своего обязательства он нес ответственность перед кредитором. В более отдаленные эпохи ответственность имела личный характер: в случаях неисполнения должником лежащей на нем обязанности к нему применялись притом самим кредитором меры воздействия направленные непосредственно на его личность заключение в тюрьму продажа в рабство даже лишение жизни.Указания на такую личную ответственность содержатся еще в постановлениях XII таблиц.
79091. Историческое значение римского права. Значение римского права для современной юриспруденции 16.88 KB
  Значение римского права для современной юриспруденции. Значение римского права определяется его огромным влиянием не только на последующее развитие права но и на развитие культуры в целом.1Эти особенности римского права способствовали тому что когда развивающаяся промышленность и торговля средневековой Европы потребовали более совершенной правовой надстройки когда феодальные нормы обычного права перестали удовлетворять требованиям жизни произошел интереснейший процесс рецепция римского права.
79092. Кодификация Юстиниана; причины и процесс кодификации. Конституции, их содержание и система. Дигесты. Их состав и содержание. Кодекс Юстиниана. Новеллы 24 KB
  Предпосылки всеобщей кодификации права. Уже на относительно раннем этапе своего исторического развития юридическая техника и в целом культура римского права обнаружили потребность и стремление к обобщению и унификации источников права и вытекающих из них правовых норм. В ходе централизаторских политических и правовых реформ проводимых при активном личном участии императора была реализована и всеобъемлющая кодификация права причем на новых принципах отражавших высокий уровень юриспруденции и юридической науки Византии в рамках римской...
79093. Консенсуальные договоры. Купля-продажа Права и обязанности сторон. Эвикция 24.48 KB
  Передача вещи рассматривалось уже как исполнение консенсуального контракта. Предметом договора куплипродажи могли быть как вещи телесные например дом зерно так и нематериальные например право требования. Предметом договора могли быть как вещи уже существующие в натуре так и те которые появятся или поступят в собственность продавца только в будущем. Предмет договора куплипродажи должен был быть определенным образом индивидуализирован и поэтому вещи определенные родовыми признаками не могли отчуждаться по договору куплипродажи.
79094. Легаты и фидеикомиссы. Виды легатов. Ограничения легатов. Универсальный фидеикомисс 23.62 KB
  Виды легатов. Ограничения легатов. Различалось несколько видов легатов. Наиболее существенным было различие легатов pervindictionem и легатов perdmntionem.
79095. Литтеральные договоры и реальные договоры. Заем и ссуда. Различие между этими договорами. Договор хранения его виды. Характер обязательств по договорам ссуды и хранения. Закладной договор 44.38 KB
  обязательство в этом случае устанавливается не только простым соглашением consensus но и передачей вещи res; нельзя требовать возврата от того кто ничего не получал. деньги зерно вино и тому подобные вещи определенные родовыми признаками. получающий юридическую силу лишь с того момента когда на основании соглашения сторон последовала передача res вещи;б предмет договора денежная сумма или известное количество других вещей определенных родовыми признаками весом числом мерой;в эти вещи передаются заимодавцем в собственность...