69128

Словник мови та загальна структура програми. Алфавіт та словник мови

Лекция

Информатика, кибернетика и программирование

У будь-якій мові програмування програма — це набір зрозумілих компілятору команд. Для створення програм треба знати синтаксис мови, тобто правила запису команд і використання лексичних одиниць мови. Знайомство з мовою розпочнемо з алфавіту.

Украинкский

2014-09-30

58 KB

0 чел.

Лекція 5. Тема: Словник мови та загальна структура програми. Алфавіт та словник мови

План:

1. Словник мови та загальна структура програми

2. Алфавіт і словник мови

3. Структура програми

1. Словник мови та загальна структура програми

У будь-якій мові програмування програма — це набір зрозумілих компілятору команд. Для створення програм треба знати синтаксис мови, тобто правила запису команд і використання лексичних одиниць мови. Знайомство з мовою розпочнемо з алфавіту.

2. Алфавіт і словник мови

Алфавіт мови програмування — це скінчений набір символів. За допомогою цих символів можуть бути записані ідентифікатори, вирази та оператори мови.

Алфавіт мови Pascal є підмножиною символів із кодової таблиці ASCII (від American Standard Code for Information Interchange — Американський стандартний код обміну інформацією). Кожному такому символу відповідає числовий код від 0 до 255. Частина символів кодової таблиці ASCII з кодами від 0 до 127 ідентична для всіх IBM-сумісних комп'ютерів.

Символи алфавіту мови Pascal можна поділити на такі категорії:

- символи, що використовуються для складання ідентифікаторів (малі латинські літери з кодами ASCII від 97 до 122, великі латинські літери з кодамиASCII від 65 до 90, десяткові цифри від 0 до 9 з кодами ASCII від 48 до 57,символ підкреслення (_) із кодом ASCII 95);

розділовий символ пробілу, код ASCII 32;

- спеціальні символи, які використовуються у процесі побудови конструкцій мови (+-*/ = ><•>;:'()[]{}  @ $ #);

- керуючі символи, що мають ASCII-коди від 0 до 31.

Із символів алфавіту складаються лексичні одиниці мови, або лексеми — мінімальні значущі одиниці в текстах програм. Множина всіх допустимих лексем називається словником мови програмування. У мові Pascal розрізняють такі види лексем: спеціальні символи, зарезервовані (ключові) слова, ідентифікатори, неіменовані константи, коментарі та директиви компілятора.

Лексеми спеціальних символів, окрім спеціальних символів з алфавіту мови, містять ще складені спеціальні символи, що сприймаються компілятором як єдине ціле (<= >= := (* *) ..).

Зарезервовані (ключові) слова мають строго визначений зміст. їх призначення не може змінюватися. Зарезервовані слова використовуються для позначення алгоритмічних конструкцій, розділів програми тощо.

Ідентифікатор — це ім'я, значення якого може варіюватися від програми до програми або навіть у межах однієї програми. У мові Pascal розрізняють стандартні ідентифікатори та ідентифікатори користувача.

Стандартними ідентифікаторами є імена вбудованих у мову процедур і функцій (read, write, sin, cos тощо), типів даних (integer, real, char тощо) і директив (forward, virtual, absolute тощо). Для стандартних ідентифікаторів припустимим є переозначення, при якому вони втрачають стандартний зміст у межах даної програми.

Ідентифікатор користувача - це ім'я, яке обирає програміст для позначення (ідентифікації) елементів програми (іменованих констант, змінних, типів, полів запису, процедур, функцій, модулів, програм). Існують правила запису ідентифікаторів:

- ідентифікатор починається буквою або символом підкреслення;

- ідентифікатор може складатися із букв, цифр, символу підкреслення;

- ідентифікатор може мати довільну довжину, але значущими є тільки перші 63 символи;

- в ідентифікаторі неприпустимо використовувати символи пробілу, крапки та інші символи пунктуації;

- малі та великі літери в ідентифікаторах не озрізняються;

-зарезервовані слова не можуть використовуватись як ідентифікатори.
Наведемо деякі рекомендації щодо використання імен у програмах:

- використовуйте мнемонічні ідентифікатори (такі, що легко запам'ятовуються);

-  використовуйте довгі ідентифікатори, що складаються із декількох слів, кожне з яких починається з великої літери, наприклад: ComputerGraphicsInterface, MnemonicCode;

- замість транслітерацій українських і російських слів бажано використовувати
їх переклади англійською мовою.

Дотримання цих рекомендацій, нарівні із застосуванням коментарів, зробить текст програми більш зрозумілим.

Серед неіменованих констант можна вирізнити числа, символи, рядки та логічні константи.

Коментар — це фрагмент тексту програми, який записується у фігурних дужках ({}) або вміщується між лексемами (* та *). Коментарі пояснюють призначення окремих фрагментів програми. Вони ігноруються компілятором і не впливають на роботу програми, але полегшують її розуміння. Далі наведемо приклади коментарів:

{ Коментар записується у фігурних дужках }

(Коментар записується у круглих дужках із "зірочками"*)

Директива компілятора — це коментар, у якому безпосередньо за фігурною дужкою записано символ *$». Директиви компілятора визначають режими компіля-фі можуть істотно впливати на зміст згенерованого компілятором машинного коду.

Деякі лексеми не повинні розташовуватися поруч. Наприклад, два поруч записаних ключових слова можуть інтерпретуватися компілятором як один ідентифікатор. Для відокремлення таких лексем застосовують порожні символи, або пробіли, — символи, що не мають зображення та з'являються у тексті програми як результат натискання клавіш Space (пробіл), Enter (кінець рядка) і Tab (символ табуляції). Пробіл між сусідніми лексемами не обов'язковий, якщо хоча б одна з них є роздільником (наприклад, символом крапки з комою), коментарем або знаком операції.

3. Структура програми

Записана мовою Pascal програма складається із двох частин: декларативної (оголошення ідентифікаторів, що використовуються у програмі) та операторної (запис виконуваних дій). Декларативна частина програми передує операторній і складається з розділів, кожен з яких починається певним ключовим словом. Опе-раторна частина розпочинається ключовим словом begin і завершується ключовим словом end. (із крапкою). Усередині операторної частини також можуть використовуватися слова begin та end, але жодне з таких слів не повинне завершуватися крапкою. Наведемо послідовність частин і розділів Pascal-програми.

program {заголовок програми }

{$ } {розділ директив компілятора }

uses {розділ підключення модулів }

const {розділ оголошення іменованих констант}

type {розділ оголошення типів }

var {розділ оголошення змінних }

procedure {розділ оголошення процедур }

function {розділ оголошення функцій }

begin {операторна частина }

{оператори }

end. {кінець програми }

Зауважимо, що всі розділи декларативної частини є необов'язковими, а такі розділи, як const, type та var, можуть бути записані у довільному порядку довільну кількість разів.

На початку програми міститься її заголовок, що складається із зарезервованого слова program, імені програми та параметрів, за допомогою яких вона взаємодіє з операційною системою. Заголовок програми не є обов'язковим, його можна опустити. Він використовується з метою швидкої ідентифікації потрібної програми поміж інших.

У розділі директив компілятора наводиться список директив, які визначають режими роботи компілятора. Синтаксис оголошення директиви компілятора має такий вигляд: {$<іи'я директиви:»}

В одному коментарі можна згрупувати декілька директив компілятора, розділивши їх комами, наприклад: {$A+.N-} ,

Великі програми можуть складатися з декількох програмних одиниць — однієї головної програми та довільної кількості модулів. Усі вони зберігаються в окремих файлах, а також окремо компілюються. У результаті компіляції модуля створюється його об'єктний код, що підключається до програми під час компонування. Щоб компонувальнику було відомо, які модулі треба підключати, на початку головної програми зазначаються імена модулів. Перелік імен модулів міститься у розділі підключення модулів і починається із зарезервованого слова uses. У програмі може бути лише один розділ підключення модулів, він розташовується після заголовка програми та перед усіма іншими її розділами. Докладніше створення та використання модулів розглядатиметься в розділі 6. Синтаксис розділу підключення модулів такий:

uses <ім'я модуля1>. <ім'я модуля2>:

Розділи оголошення ідентифікаторів — це послідовності оголошень імен констант, типів, змінних, процедур і функцій. Кожне оголошення завершується символом крапки з комою (;).

У розділі оголошення іменованих констант задають ідентифікатори констант та їх значення за таким синтаксисом:

const <ідентифікатор константи> - <значення константного виразу>:

Оголошені у розділі const ідентифікатори набувають числових, символьних, рядкових або логічних сталих значень, або значень числових, рядкових, або логічних виразів. Ці значення не можуть змінюватися у програмі.

Розділ оголошення типів даних використовується тоді, коли користувач створює власні типи даних. Стандартні типи даних, що розглядатимуться в наступному підрозділі, не потребують оголошення. Синтаксис оголошення типів даних такий:

type <ідентифікатор типу> - <опис типу>;

На відміну від значень констант, значення змінних можуть змінюватися під час виконання програми. У розділі оголошення змінних вказуються імена всіх використаних в операторній частині програми змінних. Наведемо синтаксис оголошення змінної:

var <ідентифікатор змінноі><тип>:

Різновиди оголошень ідентифікаторів розглядатимуться разом з уточненням відповідних понять (змінних, констант, типів, процедур і функцій).

Операторна частина програми (або Я тіло) містить набір операторів, що визначають дії програми. Як вже зазначалося, тіло програми оточується оператор-ними дужками — парою ключових слів begin та end. Після останньої операторної дужки end обов'язково ставиться крапка. Розташований після цієї крапки текст ігнорується компілятором.

Розглянемо програму, в якій є розділи оголошення іменованих констант і змінних, а також операторна частина. Коментарі пояснюють призначення змінних і константи, а також операторів програми.

Контрольні питання

1.Що таке програма?Що треба знати для створення програми?

2.Що таке алфавіт мови програмування?(дати поняття ідентифікатор(види ідентифікаторів), коментарії).

3.Дати визначення розділів оголошень ідентифікаторів.

4.Навести приклад синтаксу оголошення змінної.

5.Значення коментарів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17773. Використання можливостей MS Excel у роботи вчителя. Розробка електронного навчального модуля 281.5 KB
  Лабораторна робота № 3 Тема. Використання можливостей MS Excel у роботи вчителя. Розробка електронного навчального модуля. II частина – Перевірка. Мета . Оволодіння навичками використання MS Excel у роботі : створення тестів для перевірки знань та при підготовці до ба...
17774. Розробка електронного навчального модуля 27.65 KB
  Лабораторна робота № 1 Тема. Розробка електронного навчального модуля. I частина – Інформація. Підготовка навчальних презентацій для викладання іноземних мов засобами програми Power Point. Мета . Оволодіння навичками створення електронного навчального мо...
17776. Розробка електронного навчального модуля 84.5 KB
  Лабораторна робота № 2 Тема. Розробка електронного навчального модуля. II частина – Практика. Підготовка навчальних матеріалів для закріплення знань учнів з іноземних мов засобами програмно – апаратного комплексу Smart Board. Мета . Оволодіння навичками створе...
17777. ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ ЗБУДЛИВИХ ТКАНИН 1.95 MB
  Загальна фізіологія збудливих тканин. 1. Фізіологія як наука. Поняття про функцію. Методи фізіологічних досліджень. Нормальна фізіологія – наука про об’єктивні закономірності протікання функцій організму в їх взаємозв’язку і у взаємодії організму із зовнішнім середо
17778. ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ 3.29 MB
  загальна фізіологія регуляції функцій організму. 1. Біологічна регуляція її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв’язку в регуляції. Біологічна регуляція – процес взаємодії елементів організму спрямований на отримання пристосувального ...
17779. НЕРВОВА ТА ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ 1.15 MB
  НЕРВОВА ТА ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ. Вегетативні функції – функції внутрішніх органів гладеньких м’язів судин та обмін речовин. 17. Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси їх рефлекторні дуги. Вегетат
17780. ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ 1.06 MB
  фізіологія травлення. 1. Загальна характеристика системи травлення. Травлення в ротовій порожнині. Жування ковтання. ...
17781. ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ 756 KB
  фізіологія крові. 1. Загальна характеристика системи крові. Склад і функції крові. Поняття про гомеостаз. Кров циркулююча – знаходиться в стані активно...