69182

ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСУ

Лекция

Информатика, кибернетика и программирование

Поняття економічної інформації її види та властивості. Коли виходити з того що інформація це подані певним способом повідомлення які виникають під час здійснення певного виду людської діяльності то можна розглядати наукову технічну економічну соціальну...

Украинкский

2014-10-01

100.5 KB

4 чел.

Тема 2. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСУ

1. Поняття економічної інформації, її види та властивості. Економічна інформація як предмет та продукт автоматизованої обробки.

Термін ”інформація” поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житті людей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. Коли виходити з того, що інформація — це подані певним способом повідомлення, які виникають під час здійснення певного виду людської діяльності, то можна розглядати наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну) інформацію.

Економічна інформація (ЕКІ) відбиває, очевидно, явища економічного життя суспільства.

Отже, ЕКІ — це сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об’єктом (ЕКО) та економікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до виробництва чи надання послуг, а також безпосередньо в кожному із цих процесів.

Тут ідеться, по суті, про обробку, фіксування, передавання й зберігання повідомлень і нічого не говориться про їх новизну, тобто ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, які можут бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ). З огляду на це словосполучення «обробка інформації» і «обробка даних» вживаються як синоніми.

Усі автоматизовані системи обробки інформації (АСОІ), зокрема й у фінансово-кредитних установах (ФКУ), працюють із даними, тобто з такими повідомленнями, які можна зафіксувати й обробити, діставши нові дані, які становитимуть інтерес для користувача.

Якщо інформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інформацією (ФКІ). А оскільки фінанси та кредити — це елементи економіки, то й ФКІ являє собою частину економічної інформації.

Спинимося тепер на тих особливостях і характеристиках економічної інформації, які враховуються при її обробці.

Важливою особливістю ЕКІ (а також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність ЕКО через систему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена на матеріальних носіях і зображується здебільшого в алфавітно-цифровому вигляді в десятковій системі числення. Отже, ЕКІ потребує насамперед арифметичної та логічної обробки (упорядкування, вибірка, агрегування тощо), причому переважають логічні операції (понад 60%), що ж до арифметичних, то вони зводяться, як правило, до чотирьох дій (+, –, :, *).

ЕКІ характеризується тим, що її доводиться тривалий час зберігати й нагромаджувати у великих обсягах, а також повторюваністю й циклічністю її виникнення та обробки. Крім того первинні дані щодо ЕКІ виникають у багатьох низових точках економічного  об”єкту, а тому існує проблема їх збирання.

ЕКІ може також характеризуватися за стадіями її виникнення; технологією обробки даних; способом передавання; ступенем стабільності; участю в реалізації функцій управління.

За стадіями виникнення розрізняють інформацію первинну і вторинну, або похідну. Первинна виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності ЕКО. Вторинна інформація створюється обробкою первинної інформації, первинної разом із вторинною або лише вторинної.

За технологією обробки ЕКІ може поділятися на вхідну, проміжну та вихідну.

Вхідна інформація — це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від раніше виконаних перетворень і використовуються при розв’язуванні розглядуваної задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так і вторинна інформація.

Вихідна інформація являє собою результат розв’язування задачі з перетворення вхідних даних. Вона видається безпосередньо користувачеві або передається до інших систем.

Під час обробки вхідних даних утворюється проміжна інформація, що призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль. Наприклад, показує кількість оброблених об’єктів, етап обробки і т.ін.

За способом передавання розрізняють інформацію, яка передається кур’єром, поштою, телефоном, телетайпом, факсом, по каналах зв’язку. Спосіб передавання інформації часто визначає і форму її подання.

За ступенем стабільності використання та зберігання ЕКІ можна поділити на постійну, умовно постійну (якщо оновлення за період зберігання становить не більш як 10 %), та змінну.

Постійна та умовно постійна — це так звана нормативно-довідкова інформація (НДІ). Завдяки зберіганню останньої стає можливим багато разів її використовувати у процесі автоматизованої обробки, увівши один раз. А це, у свою чергу, дає можливість скоротити обсяги вводу.

За участю у функціях управління розрізняють інформацію:

а) фактичну, яка відображає події, котрі вже сталися (що було);

б) планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);

в) нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає обмеження під час розв’язування задач;

г) довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім’я тощо).

Особливості ЕКІ враховують, організуючи та реалізуючи її обробку. Вимірюють ЕКІ в таких одиницях:

  •  натуральних — число повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;
  •  телеграфних — біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти.

Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні — під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

У фінансово-кредитних установах (ФКУ) економічна інформація має свій специфічний зміст, оскільки пов’язана з роботою установ з обслуговування клієнтів, впливаючи на економічні показники останніх.

Водночас ФКУ не може функціонувати без управління власною діяльністю. Тому такій установі потрібна власна ЕКІ, що слугуватиме для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання її діяльності. Згідно з цим у ФКУ слід розрізняти власну ЕКІ, пов’язану з діяльністю такої установи, та інформацію, що стосується обслуговуваної клієнтури.

Фінансово-кредитну інформацію не можна обмежувати з інформацією, що циркулює тільки у фінансово-кредитних установах, оскільки ФКІ як різновид (підмножина) ЕКІ, виокремлений за певною ознакою, може характеризувати діяльність не лише ФКУ, а й інших структурних елементів економіки.

На практиці фінансова та кредитна інформація часто використовуються автономно, оскільки категорії фінансів і кредиту порівняно самостійні. Фінансова інформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна — у банках та інших кредитних установах.

У системі підприємств і об’єднань, галузей та регіонів ФКІ є різновидом ЕКІ, роль і питома вага якого в загальному обсязі ЕКІ має тенденцію до зростання, хоча за абсолютною величиною її обсяги менші, ніж інших видів ЕКІ (скажімо, щодо матеріально-технічного забезпечення, зарплати тощо).

З огляду на специфічні особливості задач фінансування й кредитування в автоматизованих системах обробки даних підприємств, об’єднань, галузей та регіонів виокремлюють підсистеми (комплекси) управління фінансами.

У ФКУ (виходячи із їх головного призначення) необхідно розглядати всю інформацію, яка циркулює там. При цьому може йтися про підсистеми обробки безпосередньо лише кредитної або лише фінансової інформації і про комплекси автоматизації управління діяльністю установи.

2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації. Оцінювання економічної інформації. Носії інформації. Інформаційні процедури. Характеристика засобів формалізованого описання економічної інформації.

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст і обробляють не економічну інформацію взагалі, а її конкретні структурні сукупності.

Структурні побудови ЕКІ можуть бути різними, але пріоритет надається ієрархічному принципу виокремлення інформаційних сукупностей.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об’єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальні структурні сукупності ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьому докладніше.

Усякий об’єкт (явище, процес і т.ін.) має певні особливості й характеристики, що притаманні лише йому і вирізняють його серед йому подібних. Скажімо, такими властивостями виробу є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи можуть бути її статутний фонд, кількість клієнтів, надавані послуги і т.ін.

Усі ці властивості відображаються з допомогою змінних величин, про які щойно йшлося, — так званих реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.

За формою реквізит являє собою сукупність символів — знаків чи цифр, яка відбиває цілком певні властивості об’єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності, тому що  подальший його поділ на менші складові порушує зв’язок реквізиту з певною властивістю об’єкта — тієї,  яку він відображає.

Під час автоматизованої обробки даних часто вживають синоніми поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т.ін. Далі здебільшого користуватимемося такими з них, як «атрибут» та «змінна».

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.

Ім’я реквізиту слугує для його однозначного визначення. Під час автоматизованої обробки використовується й скорочене ім’я реквізиту — ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, являє собою набір знаків і символів, котрий має обмеження за алфавітом, довжиною і т.ін., що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.

Крім того, щоб формули й алгоритми обробки інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів запроваджують буквено-цифрові позначення заздалегідь визначеними для цього мовами.

Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об’єкта. Структура реквізиту — це спосіб задання його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту являє собою число знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою або змінною.

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об’єкта він може відбивати. Розглядають числові, текстові та логічні типи.

Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об’єкта, що їх дістають у результаті обчислень або вимірювань, тобто значення таких реквізитів можна задати в числовій формі.

Реквізити числового типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.

Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні властивості й характеризують обставини, за яких відбувався той чи інший процес або було здобуто ті чи інші значення кількісних атрибутів. Їх називають ще реквізитами-ознаками, або якісними атрибутами.

Реквізити логічного типу, або бульові, набувають лише двох значень: «істина» чи «хибність». Вони відбивають такі властивості об’єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.

Між структурними одиницями найвищого і найнижчого рангів існують і інші структурні елементи. Розглянемо деякі з них.

Складну структурну одиницю ЕКІ, утворювану з кількох реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну характеристику об’єкта чи процесу, називають — повідомленням. Вона може набирати різних форм, зокрема подаватися у вигляді показника і документа.

Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита-основи та одного чи кількох якісних атрибутів, пов’язаних із ним логічно, являтиме собою показник. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.

Показник, який охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх можна вважати головними структурними одиницями ЕКІ.

Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об’єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив.

Основні елементи інформаційного масиву — це записи, під якими розуміють значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими здебільшого оперує користувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників (документів) являє собою відповідний інформаційний масив.

Запис масиву характеризується переліком і послідовністю розміщення реквізитів (атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.

Інформаційний масив як сукупність записів характеризується також ідентифікатором. Останній присвоюється масиву при його створенні і використовується для його відшукання та роботи з ним.

Записи в масиві можуть упорядковуватися за зростанням або спаданням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або «ключами впорядкування» масиву. Кожний запис у масиві визначається своїм місцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.

Отже, задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністю визначаємо його як інформаційну одиницю.

  1.2.2. Формалізоване подання економічної інформації

   У разі автоматизованої обробки ЕКІ з допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання ЕКІ, її структурних утворень та перетворень останніх. Іншими словами, для використання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників та інформаційних масивів) та їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістають показники або інші структурні одиниці вихідних повідомлень.

Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕКІ, то перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують здебільшого, користуючись таблицею з такими графами: «Назва реквізиту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор».

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його складові (реквізити), позначити кожний з них і визначити його тип.

№ п/п

Назва
реквізиту

Позначення

Тип

Довжина  (симв.)

Знаків після коми

Індентифікатор

     1.2.3. Подання ЕКІ на носіях

Будь-яка інформація, зокрема й економічна, потребує матеріалізованого подання, тобто вона повинна бути якось і на чомусь зафіксована. Матеріальною основою для запису ЕКІ здебільшого є папір. Проте це можуть бути й інші матеріальні чи технічні засоби.

Розрізняють первинне і вторинне подання інформації. Записування даних, які вже пройшли первинну реєстрацію, є їх вторинним поданням.

Обчислювальна техніка також потребує певного подання інформації, а отже, кількох етапів роботи з даними: підготовки їх для вводу в ЕОМ, самого вводу, фіксування та зберігання в ЕОМ, виводу результатів обробки.

Досі найпоширенішою є реєстрація ЕКІ на паперовій основі у формі документа (паперовий документ). Особливу роль відіграють первинні документи, в яких виконується первинна реєстрація (фіксація) інформації. Документ, зокрема й первинний, виконує дві функції: носія інформації та юридичного акта правильності, обгрунтованості законності виконаних дій і операцій (фінансових, виробничих і т.ін.).

Носіями інформації є технічні засоби (ТЗ), такі як ЕОМ і спеціалізовані ТЗ відображення інформації. Особливо велике значення мають дисплейні засоби, роль яких дедалі зростає з використанням персональних комп’ютерів (ПК) і діалогового режиму обробки

3. Методи класифікації та кодування економічної інформації. Штрихове кодування інформації.  Шляхи вдосконалення системи економічної інформації в управлінні економічним об'єктом.

1.3.1. Поняття та основні системи класифікації

Для того, щоб забезпечити організацію та формалізоване подання ЕКІ, її пошук і обробку, а також для скорочення обсягів оброблюваних даних потрібна їх попередня класифікація і кодування.

Класифікація — це поділ множини об’єктів на підмножини за їх схожістю або згідно з певними методами. Сукупність методів і правил класифікації та її результат становлять систему класифікації.

Об’єкт класифікації — це елемент класифікаційної множини, що має ті чи інші властивості, так звані ознаки класифікації, за якими класифікуються об’єкти.

До основних систем класифікації ЕКІ належать ієрархічна, фасетна і змішана.

Ієрархічна система класифікації (ІСК) — це система, в якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Тобто первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки. Ці групи, у свою чергу, поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т.д. Отже, між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина (і об’єкт) належить лише одній вищій множині.

ІСК характеризується глибиною, тобто кількістю ступенів поділу первинної множини, або, що те саме, кількістю заданих ознак класифікації. ІСК притаманні простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручної обробки. Проте ця система не позбавлена й недоліків. Насамперед це жорсткість структури (через фіксованість ознак і порядку їх розміщення), складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.

Фасетна класифікація полягає в паралельному поділі множини об’єктів на незалежні підмножини (класифікаційні угруповання). Послідовність створення класифікаційних угруповань задається фасетною формулою Ф = (ф1,ф2,... фn). Об’єкти відбирають у підмножини згідно наявності ознак, заданих фасетною формулою, тому одні й ті самі об’єкти можуть входити до різних підмножин Хі. Наприклад:

Х1 = (Ф1,Ф2, ...,Фr);

Х2 = (Ф1,...,Фr-1);

...

Хn = (Ф1,Ф2).

Переваги фасетної системи класифікації полягають у гнучкості її структури, можливості включення нових фасет і виключення старих. До недоліків такої системи можна віднести нетрадиційність і складність її використання в разі ручної обробки даних і недостатньо повне використання місткості з огляду на те, що багато можливих комбінацій фасет не мають практичного застосування.

Змішана система класифікації передбачає використання обох згаданих щойно систем.

1.3.2. Кодування економічної інформації.  Основні методи кодування

У процесі кодування об’єктам класифікації та їх групам присвоюють цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення — так звані коди. Отже, код — це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об’єктів класифікації та їх класифікаційних угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угруповань і об’єктів класифікації даної множини становить систему кодування.

Кожний код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт коду — це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа коду — це число знаків у цьому алфавіті. Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому.

Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру, визначають місткість коду, тобто кількість об’єктів, які можуть бути закодовані цим кодом без порушення його структури.

Існують чотири системи кодування економічної інформації.

1. Порядкова, або реєстраційна, система створення коду з чисел натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа 0,1,...,9; основа коду а дорівнює 10. Місткість коду Е, коли задано його довжину l, можна визначити за формулою

                    Е = a**l.

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об’єктами з однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

Кодування широко застосовується під час автоматизованої обробки інформації у фінансово-кредитних установах. При цьому кодуються не лише об’єкти, а й самі процеси та операції обробки, технології, моделі і ін.

У разі внутрішньомашинної обробки маніпулюють, як правило, кодами, і лише тоді, коли дані видаються користувачеві, інформація подається в розшифрованому вигляді. Завдяки такому підходу вдається істотно зменшити обсяги даних, а отже, і час їх обробки.

  1.3.4. Класифікатори економічної інформації

     Класифікатор — це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код.

Щодо кожного класифікатора важливо визначити його призначення та сфери дії. Класифікатор може бути призначений:

а) для первинного кодування об’єктів, процесів і т.ін. під час підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за найменуванням об’єктів;

б) для автоматизованої обробки даних. Тобто йдеться про застосування класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі користувачеві і т.ін. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за кодами об’єктів;

в) для передавання інформації по каналах зв’язку.

За сферою дії розрізняють класифікатори:

а) особисті — особистого користування;

б) локальні — використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу задач у системі;

в) галузеві — застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі;

г) загальнодержавні — обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави.

На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ), автоматизовану систему (АС) їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення (НД). Отже, умовно можна записати:

   ЄСКК ТЕІ = КТЕІ + АС + НД.

Уся множина класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на чотири групи:

1) класифікатори ресурсів;

2) класифікатори предметів праці і діяльності;

3) класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління.

4) Класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірювання, документів і т.ін.

ЄСКК ТЕІ передбачає використання і ведення:

  •  загальнодержавних класифікаторів техніко-економічних показників (ЗКТЕП);
  •  системи позначення органів державного управління (СПОДУ);
  •  класифікаторів промислової та сільськогосподарської продукції (ЗКП);
  •  системи визначення об’єктів адміністративного поділу (СПАТО);
  •  класифікаторів галузей народного господарства (ЗКГНГ);
  •  класифікатор підприємств та організацій (ЗКПО);
  •  системи позначення одиниць вимірювання тощо.

ЄСКК забезпечує:

  •  обмін даними між різними рівнями управління народним господарством;
  •  узгодження техніко-економічних показників;
  •  можливість агрегування даних на різних рівнях управління;
  •  мaксимальну автоматизацію всіх технологічних операцій обробки інформації.

Наявність певних систем класифікації та кодів визначає можливість виконання машинних операцій з упорядкування даних, отримання проміжних результатів (підсумків), а також операцій пошуку й відбору елементів масивів. Отже, використання класифікаторів ЄСКК забезпечує до того ж однакові можливості з обробки даних в АІС різних установ і організацій.

8


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71498. Цифровые методы модуляции 157.25 KB
  Цель работы: изучение теоретических основ аналоговой модуляции. Задание: Произвести амплитудную и угловую цифровую модуляцию сообщения. Произвести соответствующую демодуляцию и восстановить исходное сообщение при различных СКО шума и построить графики зависимости числа ошибок...
71499. Распознавание образов на базе нейронных сетей 817.93 KB
  Цель работы: разработать подсистему идентификации сигналов в системе MATLAB. Задание: Разработать подсистему распознавания сигналов. Разработать источники сигналов разной формы. Обучить нейрону сеть и выполнить распознавание сигналов.
71500. КОРРЕКЦИЯ ОБЩЕГО НЕДОРАЗВИТИЯ РЕЧИ У ДОШКОЛЬНИКОВ (ФОРМИРОВАНИЕ ЛЕКСИКИ И ГРАММАТИЧЕСКОГО СТРОЯ) 2.39 MB
  Развитие словаря ребенка тесно связано с одной стороны с развитием мышления и других психических процессов а с другой стороны с развитием всех компонентов речи: фонетико-фонематического и грамматического строя речи. В связи с этим в словаре ребенка рано появляются слова конкретного...
71501. ВИВЧЕННЯ МАГНІТНИХ СПЛАВІВ І ФАЗОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО МАГНІТОМЕТРА. ВИЗНАЧЕННЯ НАМАГНІЧЕНОСТІ НАСИЧЕННЯ СПЛАВІВ ТА ВПЛИВУ НА МАТЕРІАЛИ ТЕРМІЧНИХ ОБРОБОК 177.5 KB
  Мета роботи: Вивчення роботи диференціального магнітометра та дослідження з його допомогою основних магнітних характеристик і фазових перетворень в магнітних сплавах. Конструкція магнітометра та принцип його роботи.
71502. ТЕМПЕРАТУРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ ЕЛЕКТРИЧНОГО ОПОРУ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ 794 KB
  Електропровідність або питомий опір, як константи речовини входять в основні закони – закон Ома і закон Джоуля-Ленца. В загальному випадку питома електропровідність – тензорна величина, а саме симетричний тензор другого рангу. В кристалах з кубічною структурою електропровідність не залежить від напрямку.
71503. ВИВЧЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ ТВЕРДИХ ТІЛ 837 KB
  Коефіцієнт теплопровідності теплопровідність визначається рівнянням Фур’є: 1 де густина теплового потоку Вт м2 λ теплопровідність Вт м·К градієнт температури К м. Рівняння Фур’є справедливе для невеликих значень градієнта температури коли відхилення системи від рівноважного стану...
71504. Исследование зависимости жёсткости тела от его размеров 176 KB
  Цель работы: пользуясь зависимостью силы упругости от абсолютного удлинения вычислить жёсткости пружин разной длины. Поэтому силы упругости имеют электромагнитную природу. Сила упругости всегда направлена к положению равновесия и стремится вернуть тело в исходное состояние.