69226

Графічний метод зображення статистичних даних

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Вимоги до статистичного графіка та його основні елементи. Слід нагадати що побудова графіка виправдана якщо він дає будьякі переваги порівняно з цифрами які зведені в ряди або таблиці. Основні елементи графіка.

Украинкский

2014-10-01

334.5 KB

9 чел.

Тема 7.  Графічний  метод  зображення  статистичних  даних. 

1 Поняття  статистичного  графіка ,  його  призначення  та  роль  у  статистико – економічному  аналізі.

2.Вимоги  до статистичного  графіка  та  його  основні  елементи.

3. Класифікація  графіків  та  правила  їх  побудови.

Література:12-25;с.153-180.

1.Поряд з таблицями для характеристики результатів статистичного зведення і обробки масових даних широко застосовують статистичні графіки.

Статистичним графіком називають наочне масштабне зображення статистичних даних за допомогою геометричних ліній, точок, знаків, фігур, географічних картосхем та інших графічних засобів.

Графічний метод настільки міцно увійшов в арсенал засобів наукового узагальнення і в методику наукових досліджень, що сучасну науку неможливо собі уявити без його застосування. Особливо велика роль цього методу в статистичних дослідженнях, де вивчаються складні взаємозв'язки, тенденції, закономірності соціально-економічних явищ і процесів в динаміці і просторі.

Застосування графічного методу у вивченні масових соціально-економічних явищ досить різнопланове. Так, графіки застосовують для характеристики змін загальних явищ і процесів у часі, вивчення структури явищ, порівняння, контролю виконання плану, дослідження взаємозв'язків між результативними і факторними ознаками, зображення розміщення явищ у просторі, ступеня розповсюдженості по території тих чи інших явищ, міжнародних порівнянь і зіставлень та в інших випадках.

Особливо велика роль графіків у пропаганді передового досвіду, прогресивних тенденцій, закономірностей, нових технологій, наукових досягнень та ін.

В ряді випадків графіки є незамінним засобом аналізу, дослідження і виявлення взаємозв'язків, закономірностей і тенденцій суспільних явищ (наприклад, в кореляційному аналізі і динамічних рядах).

Статистичні графіки застосовуються для того, щоб зробити статистичні матеріали наочними, доступними, зрозумілими і такими, які б сприяли кращому  їх аналізу. Завдання полягає в тому, щоб у кожному випадку вибрати найкраще графічне зображення, яке б відповідало характеру величин і більш повно розкривало їх зміст.

Графічне зображення статистичних даних здійснюється шляхом використання геометричних фігур, точок, ліній та інших символічних образів. Числові значення статистичних величин переводяться в графічні образи за допомогою масштабу. Вміле розміщення графічних зображень створює діаграму, на якій статистичні дані представлені в наочній формі, яка дає уявлення про загальні закономірності і тенденції розвитку досліджуваних явищ. При правильній побудові графіки стають виразнішими, доступнішими, сприяють кращому аналізу статистичних показників, їх узагальненню і вивченню.

Графічне зображення допомагає глибше і наочніше охарактеризувати багато статистичних показників, полегшує сприйняття і запам'ятовування певних фактів.

Графіки є найефективнішою формою відображення даних з точки зору їх сприйняття. Вони незамінні у випадку необхідності одночасного огляду декількох величин у часі або у просторі.

Графічне зображення дає змогу одним поглядом охопити як всю сукупність явищ в цілому, так і окремі її частини, скласти цілісне уявлення про досліджувані явища.

Внаслідок цього певна інформація за допомогою графіків може бути засвоєна незрівнянно швидше, ніж будь-якими іншими способами, а самі графіки виявляються більш наочними, ніж статистичні таблиці, продовженням і доповненням яких вони є.

Статистичні графіки можуть дати нові знання про предмет вивчення, які у вихідному цифровому матеріалі безпосередньо не виявляються. Виявлення закономірностей, які притаманні тим чи іншим явищам, факторів, які їх визначають, диференціації явищ у часі та просторі - завдання, які ефективно вирішуються з використанням графічного методу.

Графіки у виразній, доступній, лаконічній і компактній формі дозволяють наочно зображати різні статистичні показники, допомагаючи досліднику виявляти їх рівні, співвідношення, зміну тенденцій, склад і структуру складних сукупностей.

Пізнавальна цінність статистичних графіків пояснюється їх здатністю відображати реальну дійсність у простому, ясному і наочному вигляді. Візуальна інтерпретація об'єктивних статистичних показників дає змогу полегшити пізнання предмету дослідження, робить його більш дохідливим.

Наочно зображуючи статистичні дані, полегшуючи їх сприйняття, графіки допомагають виявити найбільш характерні співвідношення і зв'язки явищ, виявити основні тенденції, закономірності розвитку досліджуваних явищ. Цим пояснюється широке використання графіків для популяризації статистичних даних.

Специфічною особливістю графіків є їх лаконічність, простота кодування інформації та однозначність тлумачення записів у символічній формі. До окремих особливостей статистичних графічних зображень належать також їх виразність, дохідливість, універсальність, доступність для огляду та ін.

Слід нагадати, що побудова графіка виправдана, якщо він дає будь-які переваги порівняно з цифрами, які зведені в ряди або таблиці. Побудований графік повинен бути цікавим за змістом, доцільним за формою, економним за використанням графічних засобів, простим і зрозумілим для читача, добре виконаним технічно. Вдало побудовані графіки здатні викликати інтерес читача і привернути увагу до зображуваних статистичних даних; вони полегшують запам'ятовування і більш швидке розуміння суті у співвідношенні зображуваних цифр.

                                            2.Основні елементи графіка.

Правила побудови статистичних графіків

Основні елементи графіка такі: поле графіка, геометричні знаки, просторові орієнтири, масштаб, експлікація графіка.

Поле графіка - простір, в якому розміщуються геометричні знаки, що утворюють графік. Він характеризується форматом і співвідношенням сторін.

Розмір графіка повинен відповідати його призначенню. Для демонстрації на лекції або докладі застосовуються графіки великих форматів, для ілюстрації наукового звіту або для розміщення в книзі, статті, курсовому проекті (роботі) - невеликі графіки.

Суттєвим фактором забезпечення найкращого зорового сприйняття відображуваних статистичних даних є вибір пропорцій співвідношення сторін графіка. Співвідношення сторін графіка визначається законами геометричної гармонії і вимогами забезпечення неспотвореного зорового сприйняття графічного образу. Як показує практика побудови і аналізу графіків, найбільш зручні формати із співвідношенням сторін (ординат і абсцис) від 1 : 1,3 до 1 : 1,5. Водночас це не заперечує можливості застосування квадратної форми графіків, яка в окремих випадках є дуже зручною формою відображення статистичних даних.

Геометричні знаки - це сукупність геометричних чи інших графічних знаків, за допомогою яких відображаються статистичні дані і створюється графічний образ. Це точки, прямі і криві лінії та їх відрізки, площини (кола, квадрати та ін.), об'ємні фігури (куби, кулі та ін.), геометричні фігури (знаки - символи, зображення предметів). Геометричні знаки становлять основу графіка, його мову. Залежно від типу геометричних знаків графіки поділяють на лінійні, точкові, стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові, секторні, фігурні та ін.

Важливим моментом побудови графіків є вибір графічного знаку. Вибір графічного знаку визначається характером вихідної інформації, а також основною метою, яка закладена в даний графік. Вдалий його вибір сприяє максимальному досягненню мети графіка і найбільш виразному зображенню статистичних даних. Так, наприклад, якщо метою дослідження є вивчення обсягу будь-якого виду продукції в динаміці, то вихідні дані можуть бути зображені як у вигляді стовпчикової, кругової, квадратної та інших діаграм, так і за допомогою лінійної діаграми. Для відображення обсягу виробництва продукції доцільно використати площинну (стовпчикову, кругову, квадратну та ін.) діаграму, а для відображення динаміки - лінійну діаграму.

Просторові орієнтири визначають розташування геометричних знаків у полі графіка. Вони задаються у вигляді координатних сіток (діаграми) або контурних ліній (картограми). Координатна сітка створюється перетином ліній, які проходять через поділки горизонтальної та вертикальної шкали.

Для побудови графіка, як правило, використовується система прямокутних (декартових) координат, зокрема права верхня частина координатного поля, але нерідко зустрічаються графіки, які побудовані за принципом полярних координат (кругові, секторні, радіальні та інші діаграми).

Криволінійні контурні лінії застосовують в статистичних картах (картограмах, картодіаграмах) як засіб просторової орієнтації.

На горизонтальній шкалі (вісь абсцис) прямокутних діаграм, як правило, відкладають незалежні змінні (часові відрізки, періоди, об'єкти та ін.), на вертикальній (вісь ординат) - залежні змінні (наприклад, значення результативних показників).

На координатній сітці графіка обов'язково повинна бути вказана основна горизонтальна (нульова) лінія (вісь абсцис). Для наочності її виділяють потовщеною лінією. Якщо рівні відображуваних явищ такі, що основна частина координатної сітки залишається невикористаною, то на шкалі робиться розрив, який виключає непотрібну частину сітки, але з обов'язковою вказівкою нульової лінії. Це дасть змогу рівномірно заповнити поле графіка. Не включення нуля у вертикальну шкалу є поширеною помилкою, яка спотворює зображення. Це може призвести до неправильного висновку.

Масштабні орієнтири статистичних графіків включають масштаб і масштабні шкали. Масштабом графіка називають умовну міру переведення числової величини в графічну. Його звичайно виражають довжиною відрізка, прийнятого за одиницю зображуваної статистичної величини. Наприклад, 1 см на графіку становить 10 га посівної площі. Масштаб може бути показаний або масштабним відрізком або масштабною шкалою. Числове значення масштабу краще вказувати тільки на відмітках, що відповідають круглим числам. Усі проміжні відмітки читають шляхом відліку від найближчого числа, позначеного на масштабній шкалі.

Отримання оптимальної пропорції досягається підбором (пробна побудова кількох варіантів) або досвідченістю упорядника діаграми.

Вибираючи масштаб, слід виходити з того, щоб усі статистичні дані, які потрібно нанести на графік, розмістилися на полі графіка. На вертикальній шкалі графіка обов'язково має бути нульова відмітка.

Вертикальну і горизонтальну шкали слід будувати так, щоб нульове значення було обов'язково на графіку. Якщо ж такі шкали побудувати неможливо або недоцільно, слід дати розрив цих шкал. Такий розрив припускається при збереженні змісту графіка.

При виборі масштабу довжину шкали ділять на різницю крайніх величин явищ, що зображаються. Припустимо, довжина шкали дорівнює 10 см, мінімальне значення явища, що зображується, дорівнює 20 га, а максимальне - 120 га, тоді масштаб становить 10 : (120 - 20) = 0,1 см, тобто 0,1 см на масштабній шкалі буде відповідати одиниці даного явища.

Одним з основних елементів графіка є масштабна шкала графіка, тобто лінія, окремі крапки чи риски якої можуть бути прочитані як певні числа.

Масштабні шкали, як правило, розміщуються зліва і знизу графіка. Для побудови шкал рекомендується користуватися міліметровим папером з готовою сіткою. На шкалах повинен розміщуватися весь діапазон зображуваних цифрових даних, звичайно з деякими заокругленнями.

Якщо, наприклад, максимальна величина урожайності в досліджуваній сукупності становить 48,5 ц/га, то очевидно, що на шкалі мають бути поділки, що містять 49 або 50 ц/га. Тому останнє число на шкалі має дещо перевищувати максимальний рівень ознаки.

Масштабна шкала складається з трьох елементів:

1) ліній, які є носієм чи опорою шкали;

2) поділок або позначок шкали (точки або риски, які розміщені в певному порядку на носії шкали);

3) цифрових позначень чисел, що відповідають певним точкам або рискам.

Носіями шкали можуть бути пряма лінія (осі координат) або крива лінія (коло, дуга).

Довжину відрізка між двома сусідніми поділками називають графічним інтервалом, а різницю між числовими значеннями цих поділок - числовим інтервалом.

Масштабні шкали можуть бути прямолінійними, криволінійними, неперервними, перервними, рівномірними і нерівномірними.

Прямолінійними називають шкали, в яких пряма лінія поділена на сантиметри і міліметри, криволінійними, в яких крива лінія (коло) поділена на 360°.

Неперервна шкала застосовується для величин, що безперервно змінюються (всім точкам відповідає певне число, а усі проміжні значення можуть бути інтерпольовані). Перервна шкала - шкала з величинами, проміжне значення яких не інтерполюється (наприклад, якщо поділки шкали представлені річними даними, то точка між двома роками нічого не означає, оскільки масштаб не передбачав місячних даних).

Рівномірною (арифметичною) називається шкала, в якій рівним відрізкам (поділкам) на шкалі відповідають рівні числові значення. На рівномірній шкалі графічні матеріали пропорційні абсолютним розмірам статистичних показників. Так, якщо значення показника зростає у два рази, то відрізок, що її відображає, повинен відповідно збільшуватись у два рази. Такі шкали мають переважне застосування в статистичних графіках.

Шкала, на якій рівним графічним відрізкам відповідають нерівні числові значення, називають нерівномірною. Прикладом нерівномірної шкали може бути логарифмічна шкала, в якій рівним графічним відрізкам відповідають не рівні абсолютні числа, а рівні їх відношення (логарифми).

При побудові логарифмічної шкали слід виконати такі операції:

1) визначити довжину шкали (для спрощення і зручності за основу побудови логарифмічної шкали приймають відрізок завдовжки 10 см);

2) визначити логарифми чисел від 1 до 10; 3) логарифми чисел помножити на довжину шкали, знайдені числа послідовно відкласти на носії шкали і відповідно нанести позначки в натуральних числах.

Слід зазначити, що на логарифмічній шкалі відлік починається не від нуля, як в рівномірній, а від одиниці, оскільки lg1 = 0.

У випадку, якщо логарифмічна шкала нанесена на обидві осі координат, координатну сітку називають логарифмічною, а якщо тільки на одну з осей - напівлогарифмічною. При побудові статистичних графіків використовують напівлогарифмічну сітку, на яку на осі ординат наносять логарифмічну шкалу.

Експлікація графіка - це словесне тлумачення його змісту. Вона включає назву графіка, написи вздовж масштабних шкал і змістовних значень застосовуваних геометричних знаків.

Графіки можуть супроводжуватися умовними позначеннями, що розкривають зміст застосованих геометричних знаків. Пояснення до вертикальних і горизонтальних шкал повинні розкривати зміст показників, що відображаються, одиниці їх вимірювання. Статистичний графік - це знакова модель, без експлікації його неможливо прочитати і зрозуміти, тобто перенести значення з формалізованої системи характеристики дійсності на саму дійсність.

Одним з найважчих і найважливіших завдань побудови графіка є відшукування правильної його композиції, під якою розуміють поєднання всіх його елементів. Правильна композиція графіка означає: ретельний відбір з наявного цифрового статистичного матеріалу даних, що підлягають графічному зображенню; вибір виду графіка; вибір формату (розміру і співвідношення сторін) графіка; підбір масштабу та геометричних знаків і їх розміщення в полі графіка; правильне розміщення і поєднання всіх елементів графіка тощо.

Раціональне розміщення матеріалу на полі графіка створює цілісне уявлення про досліджувані явища.

Створення правильної композиції графіка повинно переслідувати головну ціль - отримати компактне, просте і логічне зображення досліджуваного явища і водночас підкреслювати ті чи інші особливості цього явища (динаміку, тенденції, зв'язки, закономірності, склад, структуру і т.п.).

Не менш важливим завданням композиції графіка є його художнє та естетичне оформлення. Графік повинен притягувати увагу, забезпечуючи водночас легкість його читання та засвоєння.

Щоб композиція графіка відповідала зазначеним вище вимогам, необхідно при побудові графіків виконувати певні правила.

До побудови графіків відносять ті самі вимоги, що й до побудови таблиць. Кожен графік повинен мати чітку і повну назву, що відображає зміст досліджуваного явища, час і місто показників, що наводяться.

У графіку, крім заголовка, обов'язково необхідно наводити і другий текст, в який входять назва і цифри масштабу, назва ліній, цифри, що характеризують окремі частини графіка, умовні позначення, посилання на джерела даних, одиниці вимірювання та ін. Усі пояснювальні написи і заголовки графіка, як і в статистичній таблиці, повинні чітко, коротко і точно розкривати його зміст. Назву графіка, як правило, розміщують в нижній його частині. Написи на графіку повинні бути виконані чітко і охайно, їх пропонується, як правило, робити горизонтально, тому що вертикальний текст менш зручний для читання.

Пояснювальні написи можуть бути розміщені як на самому графіку, так і за його межами. Останній спосіб застосовують у випадках, коли не вистачає місця на полі графіка.

Масштаб на горизонтальній і вертикальній шкалах має бути оптимальним, таким, що не перекручує реальне співвідношення явищ, які аналізуються. Горизонтальну шкалу (на осі абсцис) слід будувати зліва направо, а вертикальну (на осі ординат) - знизу вверх. Цифри шкали слід наносити ліворуч та знизу або вздовж осей. Якщо числові дані не включені у графік, бажано їх дати окремо у формі таблиці. Нульові лінії (вертикальну та горизонтальну) рекомендується відокремлювати на графіку відмінно від усіх ліній координатної сітки. Густота координатної сітки має бути оптимальною і не ускладнювати читання графіка. У зв'язку з цим не слід перевантажувати графіки великою кількістю графічних знаків. Наприклад, на лінійних діаграмах рекомендується наносити не більше як 5-6 ліній; секторну діаграму не слід поділяти більше як на 4-5 секторів і т.п. Особливо не слід завантажувати графік цифрами. Він потрібний для того, щоб замінювати цифри, тому їх слід вписувати у графік лише у крайніх випадках (наприклад, у секторній діаграмі, де важко поглядом вловити співвідношення секторів).

Графік має бути наочним, зрозумілим, легко читатися та по можливості художньо оформленим. З цією метою лінії на графіку можуть бути зображені різним кольором або рисунком (суцільною, пунктирною, точковою, точково-пунктирною лінією).

Види статистичних графіків і способи їх побудови:

Діаграми та їх види

Діаграми - це умовне зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків. Термін «діаграма» тотожний терміну «статистичний графік». Діаграми є найбільш розповсюдженим видом графіків. Виділяють такі основні види діаграм: лінійні, стовпчикові, стрічкові, квадратні, секторні, радіальні, трикутні, фігурні, знак Варзара та ін.

Залежно від кола розв'язуваних завдань усі діаграми можна поділити на діаграми порівняння, структури та динаміки.

Розглянемо методику і техніку побудови статистичних графіків, що найчастіше застосовуються на практиці.

Найрозповсюдженішим видом показових діаграм є лінійні діаграми, які використовуються здебільшого для характеристики динамічних рядів та рядів розподілу. Поряд з цим лінійні діаграми широко використовуються для вивчення взаємозв'язків між явищами, порівняння кількох показників, ходу виконання планів тощо.

Лінійні діаграми дають можливість зображати явища у вигляді ліній, які з'єднують точки, розташовані у координатному полі. Ламані лінії, що утворюються, показують характер розвитку явища у часі або особливості його розподілу за величиною якої-небудь ознаки або зв'язку явищ.

За способом побудови - це графіки з рівномірною (арифметичною) шкалою. При їх побудові використовують прямокутну систему координат. Розташування будь-якої точки в цій системі визначається двома параметрами - абсцисою та ординатою. Іноді поле в межах осей координат для зручності нанесення геометричних знаків та читання графіка покривається горизонтальними і вертикальними лініями, проведеними за прийнятим масштабом. Ці лінії утворюють координатну числову сітку.

На горизонтальній осі (вісь абсцис) відкладають однакові за довжиною відрізки, що відображають періоди (роки, місяці, декади, дні і т.д.). На вертикальній осі (вісь ординат) у певному масштабі наносять значення досліджуваної величини. На перетині перпендикулярів відповідних значень досліджуваної ознаки і часових дат до осей координат отримують точки. Ламана лінія, яка з'єднує ці точки, характеризує зміну досліджуваного явища у часі.

  Побудову простої лінійної діаграми розглянемо на  прикладі валового  збору  основних  зернових  культур  в  період  1992- 2005 років,  тис. тон.

Таблиця № 1. Валовий збір основних зернових  культур  в  1992 – 2005  роках, тис. т

Роки

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

  2005

Валовий збір  зернових культур, тис. тон

38537

45623

35497

33930

24571

35472

26471

24581

24459

39706

38804

20234

41809

38016

Мал.. № 1. Валовий збір основних зернових  культур  

Лінійні діаграми можуть бути побудовані з метою вивчення взаємозв'язків між двома ознаками: результативним і факторним (наприклад, між урожайністю і якістю ґрунтів). При цьому на осі абсцис відкладають значення факторної ознаки (якості ґрунтів), а на осі ординат - значення результативної ознаки (урожайності).

Діаграми у вигляді вертикальних стовпчиків і стрічок є найбільш простим і досить ефективним видом графічного зображення для аналізу соціально-економічних явищ.

Стовпчикові та стрічкові діаграми застосовуються переважно для порівняння різних показників у просторі і у часі, а також аналізу структури явищ.

Стовпчикові діаграми - це графіки, в яких різні величини представлені у вигляді стовпчиків однакової ширини, які розташовані один від одного на однаковій відстані або щільно. Якщо стовпчики розташовані не по вертикалі, а по горизонталі, то такі діаграми називаються стрічковими.

Основа порівняння в стовпчикових і стрічкових діаграмах - лінійна (одномірна). Висота стовпчиків і довжина стрічок відповідно з прийнятим масштабом пропорційна величині зображуваних явищ.

При побудові стовпчикових (стрічкових) діаграм потрібно додержуватись таких основних правил. Основи стовпчиків (стрічок) повинні бути рівними. Стовпчики (стрічки) можуть бути розміщені на однаковій відстані один від одного або щільно. Звичайно додержуються правила, щоб ширина проміжків була вдвоє меншою за ширину самих стовпчиків (стрічок). Висота стовпчиків і довжина стрічок повинні строго відповідати зображуваним цифрам.

Рекомендується включення в діаграму масштабної шкали, яка дає змогу визначити висоту стовпчика і довжину стрічки. Шкала може співпадати з гранню першого стовпчика або стрічки або розташовуватися на окремій лінії зліва (в стовпчиковій діаграмі) або у верхній частині (в стрічковій діаграмі). Шкала, на якій встановлюється висота стовпчиків або довжина стрічок, повинна бути безперервною і починатися з нуля. Написи і вказівки цифр в кінці стовпчиків (стрічок) робити не рекомендується, бо це може створити зорове подовження стовпчиків (стрічок). Цифри показників краще всього писати всередині стовпчиків (стрічок) або розташувати в один ряд над ними на рівні закінчення шкали по осі ординат.

Стовпчики (стрічки) для кращої наочності можуть бути зафарбовані суцільною фарбою, якщо стовпчик (стрічка) відображає ціле явище, або кількома фарбами, якщо зображуються порівняння різних структур явищ, кожному з яких відведена частина стовпчика (стрічки). Стрічковою діаграмою можна зображувати те саме, що й стовпчиковою. Однак вертикальні стовпчики краще стрічок, якщо числа виражають ідею висоти (рівень зростання) і якщо пояснювальні написи до кожного стовпчика невеликі. Горизонтальні стрічки більш наочні, якщо зображувані величини виражають ідею подовженості (автомобільних доріг, річок і т.п.) і якщо пояснювальний текст до них невеликий.

Стовпчикові і стрічкові діаграми краще за лінійні передусім у тих випадках, коли порівнюваних величин не так багато, порушується безперервність у часі (порівнюють не суміжні періоди) і потрібно звернути увагу не на відносну зміну, а на абсолютну величину порівнюваних рівнів.

  Порядок побудови стовпчикової діаграми покажемо на  

прикладі табл. № 2.

Таблиця № 2.

Виробництво  олії  в  листопаді   2001  та  2005  роках ,  тис.  тон.

роки

2001

2005

Тис.     тон

167     

119

Будуємо стовпчикову  та  стрічкову  діаграми  за  даними  таблиці № 2.

Мал.. № 2.  Стовпчикова  діаграма.

Виробництво  олії  в  листопаді   2001  та  2005  роках ,  тис.  тон.

Мал.. №3.  Стрічкова  діаграма.

   Стовпчикова  (стрічкова)  діаграма може бути використана не тільки для характеристики загального розміру, а й структури того або іншого явища. При побудові стовпчикової структурної діаграми будується окремий стовпчик для кожного підприємства, висота якого береться за 100% і поділяється на частини пропорційно структурі явищ.

Щоб полегшити читання і аналіз таких діаграм, окремі складові частини розфарбовують різним кольором або штрихуванням.

 Використовуючи дані табл. 3, побудуємо стовпчикову структурну діаграму  валового збіру овочів,  цукрових  буряків  та картоплі в  %.

Таблиця № 3. Валовий збір  овочів,  цукрових  буряків  та картоплі  в  господарствах  України  в  2005  році,  тис. тон.

Роки

2000

2001

2002

2003

2004

2005

Овочі

5,8

5,9

5,8

6,5

7

7,3

Цукрові буряки

13,2

15,6

14,5

13,4

16,6

15,6

Картопля

19,8

17,3

16,6

18,5

20,8

19,5

  За  даними  таблиці  побудуємо  стовпчикову  та  стрічкову  структурні  діаграми.

Мал.. № 4. Стовпчикова  структурна  діаграма. Валовий збір  овочів,  цукрових  буряків  та картоплі в  %.

Мал.. № 5. Стрічкова структурна  діаграма. Валовий збір  овочів,  цукрових  буряків  та картоплі в  %.

   Секторна діаграма являє собою круг, розділений радіусами на окремі сектори, кожний з яких характеризує питому вагу відповідної частини в загальному обсязі зображуваної величини. Секторні діаграми використовуються переважно для характеристики структури явищ. При порівнянні різних структур загальні площі кіл беруть однаковими. Кожний сектор виділяють за кольором або штрихом; крім того, в кожному секторі нерідко дають  цифрове позначення його питомої ваги. При малому куті сектора експлікація до нього вказується стрілкою.

При побудові секторної діаграми коло поділяють на сектори, площі яких пропорційні часткам частин досліджуваного явища. Площа круга зображує загальний розмір явища і беруть її такою, що дорівнює 100%, або 360°. Перед побудовою діаграми абсолютні величини переводять у проценти, а проценти в градуси. Кожен процент дорівнює 3,6° (360 : 100).

Послідовність розміщення секторів визначається їхньою величиною: самий великим розміщується зверху, а решта - за рухом годинникової стрілки в порядку зменшення.

 В секторній діаграмі  також  можна в основний круг вписати малий круг, вказавши в ньому базу, рівну 100%.  За допомогою транспортира знайдемо потрібні кути і поділимо однакові круги на сектори.

 Для кращої наочності графіка сектори круга зобразимо різним  кольором .  

  Побудову секторної діаграми покажемо на прикладі даних про  виробництво основних  зернових культур у 2005 році  (табл. № 4).

 Таблиця № 4.  Виробництво основних зерновихих культур у 2005 році

Зернові культури

 

Тис. тон

В  %

пшениця

18698,5

52

жито

1052,3

25

ячмінь

8974,8

3

кукурудза

7149,7

20

Мал.. № 6. Виробництво основних  зерновихих культур у 2005 році (в %)

  

  Найбільш  поширеним  видом  графічного  зображення  інтервальних  рядів  розподілу  є  діаграма  площин – гістограма.  Спосіб  її  побудови  залежить  від  того,  з  рівними  чи  нерівними  інтервалами  ряд  розподілу.

  При  графічному  зображенні  інтервального  ряду  розподілу  з  рівними  інтервалами  по  осі  абсцис  відповідно  до  прийнятого  масштабу  відкладають  нижню  і  верхню  межі  інтервалів,  а  по  осі  ординат – частоти  або  частки.  Потім  для  кожного  інтервалу  будують  прямокутник,  основою  якого  є  відрізок  на  осі  абсцис,  а  висота  пропорційна  частоті  (частці  інтервалу).

 Якщо  ряд  розподілу  з  нерівними  інтервалами,  то  для  зображення  висот  прямокутників  гістограми  по  осі  ординат  відкладають  абсолютні  або  відносні  щільності  розподілу  ,  що  робить  гістограму  незалежною  від  ширини  інтервалів.

Таблиця № 5. Виробництво молока,  тис.  тон, в  с/господарствах  України                 в  2005  році   

 

Місяць

Молоко, тис. тон

січень

628,8

лютий

1294,9

березень

2279,2

квітень

3480,4

травень

5001,1

червень

6628,6

липень

8202,1

серпень

9659,3

вересень

10946,0

жовтень

12131,8

листопад

13033,2

грудень

13802,5

Мал. № 7 .Гістограма  виробництва молока,  в  с/господарствах  України  в  2005  році   

 

                 Графіки просторового розміщення явищ

і поширення їх в часі

Статистичні карти

До статистичних карт відносять картограми і картодіаграми. Для характеристики територіального розміщення яких-небудь соціально-економічних явищ (щільність населення по регіонах країни, розподіл районів за рівнем урожайності, продуктивності тварин і т.д.) застосовують картограми.

Для вивчення розташування, рівня розвитку і ступеня поширення будь-якого явища в просторі використовують три види графіків: картограму, картодіаграму та центрограму.

Картограма — це схематична географічна карта, на якій розподіл зображуваних явищ по території подається за допомогою відповідних графічних і тонових символів (штриховки, крапки тощо). Залежно від використовуваних символів розрізняють фонові, ізолінійні і крапкові картограми.

Фонові картограми зображують карту в межах досліджуваної території, на якій чітко позначено контури меж адміністративного поділу країни, області, району.                 

Географічний ряд, призначений для картограмування, потрібно оптимально розбити на групи (райони), що дає змогу простежити закономірності розташування зображуваного явища. Кожній групі (району) відповідає певний тип штриховки або колір, що наносять на карту.

Іноді як умовний знак замість штриховки застосовують колір, добирають його в такий спосіб, аби витримати зростаючу інтенсивність у міру переходу від нижчих груп до вищих.  У деяких випадках розподіл за адміністративними районами не має великого значення, тому можна виділити райони з однаковим показником досліджуваного явища за допомогою ізолінійних картограм. Такі картограми використовують у метеорології і геодезії.

Мал.. № 8. Розподіл  кількості  надзвичайних  ситуацій  природного  характеру  за  видами  та  регіонами  України

  В економіці ізолінійні картограми застосовують для визначення часу виконання основних сільськогосподарських робіт (ізотопи), для зображення регіонів з однаковими цінами (ізопрайси) тощо. На ізолінійних картограмах замкненими лініями позначають контури приблизно однакового статистичного показника.

Недоліком штрихового способу зображення є те, що певний географічний регіон заштриховується однаково, з однаковою густотою штрихів, хоча в дійсності розподіл будь-якої ознаки на місцевості не завжди рівномірний. А тому замість позначення кольором і штриховкою в картограмах застосовують крапки.

У крапкових картограмах графічним символом статистичних даних є крапки строго визначеного розміру, розміщені в заданих межах. Кожна крапка відповідає певному числовому значенню і є носієм елемента обліку. Крапки на картограмі надають обліку наочності та природності.

Крапкові картограми розподілу території України за густотою населення міст і селищ міського типу зображують чітку характеристику їх розміщення в географічному розрізі (мал.. № 8). Вони добре ілюструють ступінь концентрації об'єктів промисловості і сільського господарства в різних районах і можуть бути корисними в багатьох галузях статистики.

Як приклад  розглянемо  картограму  вікового складу сільського населення  України.

Мал.. № 9. Віковий склад сільського населення  України

 

Демографічне навантаження сільського населення

(на 1000 працездатного населення)

   

до 800

   

від 800 до 900

   

від 900 до 1000

   

від 1000 до 1100

   

більше 1100

Чисельність основних груп населення

(осіб)


   

чоловіки

   

жінки

1   

вікова група 0-17 років

2   

вікова група 18-44 років

3   

вікова група 45-64 років

4   

вікова група старші 65 років

   Крапки на розрахунковій картограмі розташовують на контурах території з урахуванням їхнього фактичного розподілу по окремих ділянках цієї території. Це дає змогу порівнювати щільність розміщення досліджуваних об'єктів на різних ділянках території за густотою крапок. Виразність такого виду діаграми залежить від розміру крапки. Якщо зменшити розмір крапки, тоді на цій самій площі можна розмістити їх набагато більше та усунути нашарування крапок  однієї на одну.

Крапкові діаграми за своєю суттю близькі до фонових. Однак фонові картограми, як правило, використовують для зображення середніх і відносних показників. Крапкові ж картограми використовуються для об'ємних (кількісних) показників, а також в разі, коли сума часток статистичного розподілу показників по районах має економічний зміст. У фонових діаграмах сума часток економічного змісту не має.

Після нанесення штриховки, кольору чи крапок на відповідні ділянки карти виявляється певна закономірність географічного розподілу по території однакового зображуваного показника і можна судити про залежність даного показника від географічного чинника.

Якщо ж райони з однаковим зображенням розміщені на карті хаотично, то це свідчить про відсутність певної просторової закономірності даного показника.

Картодіаграма — це поєднання схематичної географічної карти із діаграмою. Основне завдання картодіаграм — показати географічний розподіл досліджуваного статистикою явища. Головна їх особливість полягає в тому, що ці явища відображують на контурній географічній карті за допомогою спеціальних знаків-символів у вигляді стовпчиків, квадратів, кругів тощо. Розмір геометричного знаку відповідає обсягу даного явища в розглядуваному районі. Знаки і символи на картограмі розташовують не в простій лінійній послідовності, а орієнтують географічно.

Основна перевага картодіаграм перед звичайними діаграмами — це точна географічна орієнтація статистичних величин, їх взаємна відповідність і просторовий розподіл.

Основним видом знаків-символів при складанні картодіаграм є кругові і секторні діаграми. За допомогою цих символів на картодіаграмі зображують водночас як обсяг, так і структуру (склад) статистичного явища з урахуванням розташування.

Якщо на картограмі ілюструють лише структуру досліджуваного явища, не зважаючи на його обсяг, тоді круги мають однаковий радіус.

Для зображення розподілу за територією абсолютних значень на карту наносять прямокутники у вигляді стовпчиків або стрічок. їх можна використовувати також для графічного зображення структури явища.

В економічних дослідженнях доводиться іноді поєднувати картодіаграми з картограмами. Діаграми ніби накладаються на картограми. Картограми в поєднанні з картодіаграмами, якщо їх вміло скласти, є важливим засобом наочності та аналізу суспільно-економічних явищ і процесів. Наприклад, такий графік дає можливість поєднати показники населення: територіальний розподіл міст за чисельністю та густоту розселення в селах. Міста за чисельністю жителів на карті зображують за допомогою кругових діаграм, а щільність сільського населення — певною штриховкою відповідних територій. Наочність соціально-економічного районування на географічній карті досягається також поєднанням цих двох графіків. Обсяг і структуру промисловості на карті ілюструють секторними діаграмами, а напрями сільськогосподарського виробництва — штриховкою відповідних регіонів.

Центрограма це контурна карта, на якій розміщують короткі цифрові таблиці з інформацією про історико-географічний розвиток і розташування досліджуваного явища чи процесу. Центрограми ще називають історико -географічними картами, бо вони дають змогу  наносити цілі статистико-географічні списки для різних територій у вигляді цифрових (кількісних) рядів на карті і в такий спосіб наочно простежити окремі аспекти динаміки досліджуваного процесу.  Центрограми дають можливість визначити питому вагу певних регіонів, а також тенденцію переміщення центра розвитку в розташуванні окремих явищ.

Центрограми широко використовують при вивченні міграції на родонаселення. Такі дослідження здійснюють центрографічним методом в багатьох країнах світу. Цей метод також застосовують для вивчення переміщення центрів виробництва різних галузей народного  господарства.

3. Вимоги  до  побудови  графіка.

1.графічне  представлення  даних   повинно  відображати  суть справи,  статистичні  властивості  даних  і  бути  ґрунтовно  продуманим;

2.  графічне  представлення  даних   повинно просто,  ясно,  і  ефективно  представляти  складні  ідеї;

      3.  графічне  представлення  даних   повинно  породжувати  у  спостерігача  найбільшу  кількість  ідей  за  мінімальний  проміжок  часу;

4.графічне  представлення  даних  багатовимірне;

5. графічне  представлення  даних   повинно  відображати  правдивий  зміст  даних.

 

Ідеальний  графік  повинен  володіти  такими  основними  властивостями:

  1.  ілюструвати  дані;
  2.  концентрувати  увагу  на  суті  графічного  зображення,  а  не  на  способі  його  побудови;
  3.  попереджувати  викривлення  інформації;
  4.  полегшувати  порівняння  даних;
  5.  бути  тісно  пов’язаною  із  статистичним  і  словесним  описом  зображення.

При  побудові  графіка  не  слід  перенавантажувати    малюнок  елементами,  які  не  мають  відношення  до  справи.

 

     При  виборі  способу  відображення  статистичних  даних  -  таблиць  чи  малюнків  -  виникає  багато  етичних  проблем.  Необхідно  однаково  чесно  відображати  як  бажані,  так  і  небажані  результати. Будь  яка  інформація  повинна  бути  надана  чесно  об’єктивно  і  нейтрально.   Слід  розрізняти  невдало  та  нечесно  надану  інформацію.   Критерієм,  за  допомогою  якого  це  можна  зробити – наміри  того,  хто  представляє  інформацію.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37374. Анализ конструкции и наладка станка мод. МР315 4.63 MB
  Выбор станка и анализ его конструкции. Назначение станка техническая характеристика устройство станка. Компоновка станка и его кинематическая схема.
37375. Разработка грунта и устройства фундамента в грунтах 2 группы, в частности грунт – суглинок 2.76 MB
  Подсчет объемов работ приложения Технология и организация строительных процессов.25 Календарный график производства работ.34 Область применения Работы нулевого цикла описанные в данной работе предназначены для возведения сооружения для промышленных целей. Данная технологическая карта рассчитана на разработку грунта и устройства фундамента в грунтах 2 группы в частности грунт – суглинок.
37376. Разработка технологического процесса изготовления детали крышки подшипниковой глухой 420.36 KB
  Выбор технологического оборудования режущего инструмента и способа установки заготовки. Выбор Баз Базирование это придание заготовки или изделию требуемого положения относительно выбрано системы координат. При выборе баз необходимо учитывать два принципа базирования: принцип единства баз который заключается в том что в качестве технологических баз применяют поверхности которые являются также конструкторскими и измерительными базами; принцип постоянства баз − для обработки заготовки или детали...
37378. Разработка базы данных частного охранного предприятия 365.83 KB
  Структура пользовательского интерфейса информационной системы. Функциональный аспект информационной страты. Уровень структурного аспекта информационной страты объекта. Функционально-структурный аспект информационной страты объекта
37380. Анализ конструкции и наладка токарного станка с ЧПУ на обработку типовой детали 1.69 MB
  В данной курсовой работе рассматривается наладка станка с ЧПУ на обработку типовой детали. Подбирается режущий и вспомогательный инструмент. Разрабатывается расчетно-технологическая карта, рассчитываются режимы резания.
37382. Создание информационной системы «Специальное конструкторское бюро» на языке Delphi 1.79 MB
  Просмотр выбор сортировка данных. Наличие в ней языка программирования позволяет создавать сложные системы обработки данных ориентированные на конкретные задачи и даже под конкретного пользователя. Программа будет работать с помощью графического интерфейса и будет хранить данные в базе данных ccess. Так как в СКБ разрабатываются и производятся различные изделия программа будет позволять решать следующие задачи: добавление записей об изделиях в базу данных; редактирование информации об изделиях; удаление из базы данных записей об...