69227

Статистичне зведення та групування

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Значення коефіцієнтів наведено в таблиці. Статистичні таблиці їх значення в статистиці види таблиць. Статистичні таблиці призначені для найбільш раціонального наочного та систематизованого викладення результатів зведення і групування статистичних даних.

Украинкский

2014-10-01

188 KB

4 чел.

ТЕМА 6. Статистичне  зведення  та  групування

Поняття  та  сутність  статистичного  зведення,  його  організаційні  форми.

 Групування  як  один  із  основних  методів  статистичного  дослідження.

 Основні  завдання  статистичних  групувань  та  їх  види.

 Вибір  групувальної  ознаки  та  принципи  формування  груп.

Статистичні  ряди  розподілу,  їх  види,  форми  та  графічне  зображення.

 Статистичні  таблиці,  їх  призначення,  види  та  правила  побудови.

Література: 35-43

1.1. Зведення.

Первинні статистичні дані, зібрані внаслідок статистичного спостереження, характеризують окремі одиниці досліджуваної сукупності і часто складні для розуміння. Для того, щоб вивчити характерні риси та істотні відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку, треба дані щодо кожного елементу сукупності систематизувати і обробити. Цю роботу виконують на другому етапі статистичного дослідження, який називають статистичним зведенням.

Суть статистичного зведення полягає в класифікації та агрегатуванні матеріалів спостереження. Елементи сукупності об'єднуються за певними ознаками в групи, класи, типи, а інформація про них агрегується як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Таким чином, статистичне зведення — це процес упорядкування, систематизації і наукової обробки первинного статистичного матеріалу для виявлення типових рис і закономірностей явищ і процесів, що вивчаються.

Зведення е основою для подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними розраховуються узагальнюючі показники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв'язки між ознаками.

Основне завдання зведення — підвести підсумок, узагальнити результати спостереження так, щоб стало можливим виявити характерні риси й істотні властивості тих чи інших типів явищ, виявити закономірності досліджуваних процесів. Статистичне зведення, в широкому розумінні цього терміну, включає не тільки підрахунок первинного статистичного матеріалу, що можна назвати зведенням у вузькому розумінні слова, але й групування даних, а також викладення результатів зведення за допомогою статистичних рядів, таблиць і графіків.

Складові елементи статистичного зведення:

1. Розробка програми систематизації та групування даних, вибір групувальних ознак і встановлення меж групування; 2. Статистичне групування;

3. Обґрунтування і розробка системи показників для характс-ристикн груп і сукупності в цілому;

4. Визначення технологічних схем обробки інформації, типів ЕОМ, програмного забезпечення;

5. Безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок системи показників;

6. Викладення результатів зведення у вигляді рядів розподілу, статистичних таблиць і графіків.

Успішне вирішення завдань зведення можливе лише при науковому його обґрунтуванні і правильній організації. Зведення  результатів статистичного спостереження мас здійснюватись за заздалегідь складеною програмою. Залежно від завдання, поставленого перед конкретним дослідженням, програма встановлює групувальні ознаки, кількість і перелік груп, макети розроблюваних таблиць, а також перелік показників, які повинні бути визначені для характеристики кожної групи і сукупності в цілому. Такі характеристики можуть визначатись у формі абсолютних (підсумкових показників), середніх і відносних величин.

За організацією робіт і формою обробки даних розрізняють централізоване і децентралізоване зведення. При централізованому зведенні матеріали статистичного спостереження надсилають у центральний орган державної статистики, де їх обробляють за певною, заздалегідь встановленою програмою. Прикладом такого зведення є обробка матеріалів перепису населення.

Централізоване зведення стає все більш пріоритетним у зв'язку зі створенням Єдиної статистичної інформаційної системи — нової системи збирання, узагальнення, розробки і аналізу статистичної інформації, заснованої на широкому використанні сучасних засобів зв'язку, обчислювальної техніки, прогресивних методів економіко-математичного моделювання, обробки та аналізу статистичної інформації, обґрунтування достовірних висновків та пропозицій. Результати такої обробки публікуються з використанням сучасної поліграфічної техніки, що дозволяє своєчасно, надійно та якісно забезпечувати органи державної влади та управління інформацією, необхідною для висвітлення процесів соціально-економічного розвитку держави, своєчасно попереджувати небажані тенденції у суспільних явищах.

Децентралізоване зведення передбачає обробку і підрахунок результатів спостереження на місцях, а Держкомстату України надсилають уже зведені підсумки за певними адміністративними одиницями. Так, при обробці статистичної звітності зведення здійснюється від нижчої до вищої ланки управління. Характерні класифікаційні позиції зведення такі: територіальна ознака (область, місто, район), підпорядкованість (міністерство, відомство), види економічної діяльності, форми власності.

У статистичній практиці частіше застосовують децентралізоване зведення, оскільки його результати можна оперативно використати для потреб керівних органів тієї чи іншої адміністративної одиниці. На практиці можливе поєднання централізованого і децентралізованого зведення.


1.2. Статистичне групування.

Одним із найважливіших методів статистики є групування.

Під групуванням в статистиці розуміють розподіл одиниць  статистичної сукупності на групи, однорідні в якому-небудь суттєвому відношенні

Воно є якраз той метод і та стадія, пропустивши яку ми не можемо застосовувати інші методи. Тому в статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, таких як, наприклад:

  •  визначення і вивчення структури і структурних зрушень сукупності;
  •  виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів;
  •  виявлення і характеризування зв'язків і залежностей між явищами та їх ознаками (таке дослідження має назву аналітичної функції групування).

Відповідно до цих трьох функцій розрізняють різні види групування: структурні, типологічні і аналітичні.

Групування, в результаті якого виділяють однорідні групи або типи явищ, як вираз конкретного суспільного процесу називаються типологічними. Прикладом типологічних групувань може бути поділ підприємств за характеристикою видів власності, групування країн за економічним розвитком.

Структурними групуваннями називаються групування, які характеризують розподіл одиниць однотипної сукупності за будь-якою ознакою. Типологічні і структурні групування дуже близькі один до одного: типологічні групування виділяють самі типи, а структурні – вказують питому вагу окремих типів у загальній масі.

Аналітичні групування – це групування, які визначають взаємозв'язок між різними ознаками одиниць статистичної сукупності. За допомогою такого групування можна виявити певні взаємозв'язки між факторними і результативними ознаками. Наприклад, залежність між рівнем кваліфікації працівника та його заробітною працею. Аналітичні групування є дуже складними і для того, щоб зрозуміти, як вони будуються, необхідно чітко виділити факторні і результативні ознаки в досліджуваному явищі.

Можливі змішання цих типів групування.

Групування можуть бути прості і комбіновані.

Прості групування – це такі групування, які здійснені на підставі однієї ознаки.

Комбіновані групування – це групування, які здійснені за двома і більше ознаками.

Комбінаційні групування дають можливість комплексного характеризування досліджуваного явища чи процесу.

Для того, щоб зробити групування за кількісною ознакою, необхідно визначитися з кількістю груп та з інтервалом групування.

Кількість груп визначається математичними методами. Вона має біти ні занадто малою, ні занадто великою, вони мають не заважати проаналізувати кінцевий результат.

Величина інтервалу ,

де xmaxмаксимальне значення,

    xminмінімальне значення,

    n – кількість груп сукупності.

Інтервали можуть бути відкриті і закриті, рівні і нерівні.

Рівні інтервали – інтервали з однаковою різницею між верхньою і нижньою границями кожного проміжку.

Нерівні інтервали – інтервали з різними різницями між верхньою і нижньою границями в різних проміжках.

Відкритий інтервал – інтервал з відсутньою однією із границь (наприклад, більше 100, менше 1).

Закриті інтервали – інтервали, в яких присутні всі границі.

Особливим видом групування є класифікація. 

Класифікацією називається систематизований розподіл явищ і процесів (об'єктів) на визначені групи, класи, розряди на підставі їх подібності і розбіжності.

Класифікації відрізняються від групувань тим, що групувальною основою класифікації є якісна ознака, вони більш стійкі, сталі і стандартні.


1.3. Ряд розподілу.

Після обробки кількісних значень, їх систематизації, ми дістаємо певний цифровий ряд, який називається статистичний ряд. Він має дві форми: ряд розподілу і динамічний ряд.

Ряд розподілу – це впорядкований розподіл сукупності на групи за певною варіюючою ознакою, розташованою в певному порядку (зростання, спадання тощо).

Виділяють атрибутивні і варіаційні ряди розподілу.

Ряд розподілу одиниць сукупності, в основу якого покладено якісні ознаки називається атрибутивним. Прикладом атрибутивного ряду розподілу може бути розподіл населення на міське і сільське.

Ряд розподілу одиниць сукупності за ознакою, що має кількісне вираження, називається варіаційним.

Варіаційний ряд розподілу має свої особливості. Він складається з двох елементів: варіантів і частот.

 Варіантами називають числові значення розмірів кількісної ознаки. Числа, які відповідають цим варіантам, називаються частотами. Частоти можуть виражатися як в абсолютних, так і у відносних одиницях (напр. відсотках).

Відповідно до варіації ознаки, варіаційні ряди розподілу можуть бути дискретними і інтервальними. В дискретному ряді розподілу кількісна ознака приймає тільки цілі значення. Коли значення варіантів ряду виражено у вигляді інтервалу, такий ряд розподілу називається інтервальним.

Накопичення часток по мірі зростання (спадання) ознаки називається акумулятивна частка.

За характером розподілу варіаційні ряди можуть бути симетричні і асиметричні.

Ряд розподілу, де частоти спочатку наростають, а потім спадають, називається симетричним. Ряд розподілу, в якому частоти розташовані несиметрично від середини, називається асиметричним або скошеним.

Графічно ряди розподілу зображаються у вигляді гістограми або полігону (де ось OYрезультативна ознака, ось OXфакторна ознака):

1.4   Характеристики  розподілу.

В  одних  сукупностях  індивідуальні  значення ознаки  щільно  групуються  навколо  центра  розподілу,  в  інших – значно  відхиляються.   Чим  менші  відхилення,  тим  одно рідніша  сукупність,  а  отже,  тим  більш  надійні  й  типові  характеристики  центра  розподілу.   міри  варіації    широко  використовуються  у  практичній  діяльності:   для  оцінювання  диференціації  домашніх  господарств  за  рівнем  доходу, фінансового  ризику  інвестування,  ритмічності  роботи  підприємств,  сталості  врожайності  сільськогосподарських  культур  тощо.

 На  основі  характеристик  варіації  оцінюється     інтенсивність  структурних  зрушень,  щільність   взаємозв’язків  соціально – економічних  явищ,  точність  результатів  вибіркового  обстеження.

  Для  вимірювання  та  оцінювання  варіації  використовуються  абсолютні  та  відносні  характеристики.   До  абсолютних  належать  варіаційний  розмах, середнє  лінійне  та  квадратичне  відхилення,  дисперсії;   відносні  характеристики  подаються  низкою  коефіцієнтів  варіації,   локалізації,  концентрації.

  Варіаційний  розмах   -  це  різниця  між  максимальним  і  мінімальним  значеннями  ознаки:  .  Він  характеризує  діапазон  варіації,  наприклад родючості  грунтів  у  регіонах,  продуктивності  праці  в  галузі  промисловості  тощо.  Безперечною  перевагою  варіаційного  розмаху  як  міри  варіації  є  простота його  обчислення  й  тлумачення.

  Проте,  коли  частоти  крайніх  варіант  надто  малі,  варіаційний  розмах  неадекватно  характеризує  варіацію.  У  таких  випадках  використовують  квартальні  або  децильні  розмахи.  Квартальний  розмах    охоплює  

50%  обсягу  сукупності,  децильний   - 60%  або    -  80%.

  Інші  абсолютні  характеристики  варіації  враховують  усі  відхилення  значень  ознаки  від  центра  розподілу,  поданого  середньою  величиною.  

Оскільки  алгебраїчна  сума  відхилень  ,  то  використовуються  або  модулі  відхилень  ,   або   квадрати  відхилень  .  Узагальнюючою  характеристикою  варіації  є  середнє  відхилення:

а)  лінійне    ;

б)  квадратичне,  або  стандартне   ;

в)  дисперсія  (середній  квадрат  відхилень)   .

   На  підставі  первинних,  не згрупованих  даних  наведені  характеристики  обчислюють  за  принципом  незваженої  середньої:                                         або  .

  Середнє  лінійне    та  середнє  квадратичне    відхилення  є  безпосередніми  мірами  варіації.  Це  іменовані  числа  (в  одиницях  вимірювання  ознаки),  за  змістом  вони  ідентичні,  проте  завдяки  математичним  властивостям  .  Коли  обсяг  сукупності  досить  великий  і  розподіл  ознаки,  що  варіює,  наближається  до  нормального,  то  ,  а  .  Значення  ознаки  в  межах    мають  

68,3%  обсягу  сукупності,  у  межах   - 95,4%,  у  межах  - 99,7%.  Це  відоме  «правило  трьох  сигм».  При  значній  асиметрії  розподілу  розрахунок    не  має  сенсу.  На  основі  взаємозв’язку  між  варіаційним  розмахом  ,  середнім  квадратичним  відхиленням    і  чисельності  сукупності  .  Пірсон  обчислив  коефіцієнти  ,  за  допомогою  яких  орієнтовно  можна  визначити  середнє  квадратичне  відхилення  за  варіаційним   розмахом:  .  Значення  коефіцієнтів    наведено  в  таблиці.

Таблиця  №1

  Коефіцієнти    для  різного  обсягу  сукупності

n

10

20

30

40

50

100

200

k

0,32

0,27

0,24

0,23

0,22

0,20

0,18

Очевидний  взаємозв’язок  середнього  квадратичного  відхилення  та  дисперсії:   

.

При  порівнянні  варіації  різних  ознак   або  однієї  ознаки  в  різних  сукупностях  використовуються   коефіцієнти  варіації  .   Вони   визначаються  відношенням  абсолютних  іменованих  характеристик    (,   ,  )   до   центра  розподілу,  найчастіше  виражається  у  процентах.     Значення   цих  коефіцієнтів   залежить  від  того,  яка  саме  абсолютна  характеристика  варіації   використовується.

  Лінійний  коефіцієнт  варіації:  

;

Квадратичний  коефіцієнт  варіації:

;

Коефіцієнт  осциляції:

.

                                     

2. Табличні способи викладення

статистичних даних.

2.1. Статистичні таблиці, їх значення в статистиці,

види таблиць.

Статистичні таблиці призначені для найбільш раціонального, наочного та систематизованого викладення результатів зведення і групування статистичних даних. Ці таблиці складають не лише на заключному етапі дослідження. В процесі обробки статистичних даних користуються допоміжними і робочими таблицями. Їх слід відрізняти від допоміжних розрахункових таблиць (логарифмічних, таблиць коефіцієнтів). Статистичними таблицями вважають тільки ті, що містять наслідки статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів.

Подібно до граматичного речення у статистичній таблиці розрізняють підмет і присудок. Підметом таблиці є та статистична сукупність, ті об'єкти або їх частини, які характеризуються рядом числових показників. Показники, що характеризують статистичну сукупність, є присудком таблиці.

За зовнішнім виглядом статистична таблиця являє собою перетин горизонтальних рядків і вертикальних граф, які утворюють клітини таблиці. Ліві бічні і верхні клітини призначені для текстових заголовків, а решта — для числових даних.

Обов'язковими атрибутами статистичної таблиці є загальний і внутрішні заголовки. Загальний заголовок таблиці повинен коротко і чітко характеризувати її зміст. У ньому зазначають, що характеризується в таблиці, до якої території або об'єкту відносяться дані і за який період або на який момент часу. Внутрішні заголовки таблиці розміщуються збоку і зверху. У бічних заголовках розкривається зміст підмета, у верхніх — зміст присудка.

Одиниці вимірювання даних таблиці зазначаються або в загальному заголовку (якщо вони однакові для всіх показників таблиці), або у внутрішніх заголовках рядків і граф таблиці.

Сукупність горизонтальних рядків і вертикальних граф без наведення числових даних утворює макет статистичної таблиці:


Таблиця 2.

Макет статистичної таблиці

Групування банків України за величиною статутного фонду на 1 березня 1999 року.

Присудок

Підмет

Кількість

Питома вага

Інші ознаки

5,0 – 7,5

8

45

7,5 – 10,0

7

35

10,0 – 12,5

3

20

12,5 – 15,0

2

10

В цілому

20

100

До деяких таблиць подаються примітки, в яких роз'яснюється зміст окремих показників або заголовків. Підмет таблиці найчастіше розміщується з лівого боку, присудок — з правого, але це не обов'язково.

За побудовою підмета таблиці поділяють на три види — прості, групові і комбінаційні.

Коли підмет містить лише перелік одиниць статистичної сукупності, таблиці називаються простими.

Серед простих таблиць розрізняють:

1.  Спискові (підмет — список окремих ознак або об'єктів);

2.  Територіальні (підмет — перелік районів, областей, країн, територій);

3. Хронологічні (підмет — періоди часу: місяці, квартали, роки, або моменти часу, дати).

Часто зустрічаються і територіально-хронологічні та списково-хронологічні таблиці, у яких підмет і присудок характеризують показники на територіях і об'єктах у хронологічному порядку. Наприклад, табл.. 2.


Таблиця 3
.

 Споживання основних продуктів харчування

у розрахунку на одного мешканця Львівської області (кілограмів)

Види продуктів

1996

1997

1998

1999

2000

1. М'ясо і м'ясопродукти

28.9

29.3

29.2

31.2

31,5

2. Молоко та молочні продукти

284,2

262.8

255.2

261,0

273.1

3. Яйця - штук

162

163

168

179

180

4. Риба та рибопродукти

2.9

3.8

4.9

5.7

6.1

5. Цукор

30.1

31.2

29 8

31.0

33.6

6. Олія

7,2

8.2

8.3

7.9

8,5

7. Картопля

140.4

148.4

132.7

124.6

125,0

8. Овочі і баштанні культури

53,4

55.7

61.5

66,5

84,4

9. Фрукти-ягоди та виноград

44-0

37.4

46.6

42,9

24,5

10. Хлібні продукти

120.8

119,9

120.3

125.7

122.1

У наведеній таблиці є список об'єктів (види продуктів) і перелік періодів часу (роки), а присудком цієї таблиці є цифрові показники, що характеризують розмір споживання на душу населення.

Групові таблиці відрізняються тим, що у підметі їх розміщують групи елементів сукупності за однією ознакою. Найпростішим видом групових таблиць є ряди розподілу, побудовані як за атрибутивними, так і за кількісними ознаками. У присудку таких таблиць міститься лише один показник — кількість одиниць сукупності, що входять до кожної групи. У складніших таблицях присудок доповнюється рядом інших показників, що характеризують підмет. Групові статистичні таблиці дають більш інформативний матеріал для аналізу досліджуваних явищ. Прикладом групової таблиці може бути табл. 2.


Таблиця 4.

Результати групування підприємств галузі

за середньорічною вартістю основних виробничих фондів

Групи заводів за  розміром основних  виробничих фондів, млн.грн.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, млн.грн.

Валова продукція, млн.грн.

Чисельність робітників, чол.

п/п

1

2

3

4

1

1,0-2,5

5,4

5,6

820

2

2,5-4,0

27,6

26.5

3150

3

4,0-5,5

19,4

23,0

1945

4

5,5 - 7,0

15,2

15,9

1295

5

Більше 7,0

27.1

43,8

1420

Разом

94.7

114.8

8630

Наведені у таблиці дані дають можливість охарактеризувати структуру підприємств галузі за розміром основних фондів не тільки за кількістю підприємств, а і за обсягом випущеної продукції та кількістю робітників, виявити взаємозв'язок між оснащеністю заводів основними фондами і випуском продукції.

У комбінаційних таблицях наводяться дані, згруповані за двома і більше ознаками, взятими в комбінації. Інколи в комбінаційних таблицях групи за однією ознакою розміщують у підметі, а за другою — у присудку. Наприклад, розподіл населення за статтю та місцем проживання (табл. 4).

Розробка присудка таблиці може бути простою і складною (комбінованою). При простій розробці присудка показники, що  характеризують підмет, розміщуються послідовно один за другим. Розподіляючи показники на групи за однією або більше ознаками у певній комбінації, одержують складний присудок. Прикладом складної розробки присудка може бути табл. 5.


Таблиця 5
.

Розподіл населення області за статтю

та місцем проживання станом на 1 січня 2001 року (тис-чол.)

Все

У тому числі:

населення

чоловіки

жінки

1

2

3

4

Постійне населення - всього

2696,3

1283.9

1412,4

у тому числі:

- міське

1639,4

770,3

869,1

- сільське

1056.9

513,6

543.3

За метою дослідження та призначенням статистичні таблиці поділяються на:

описово-інформаційні (дають кількісну характеристику окремих явищ);

аналітичні (відображають взаємозв'язки між явищами та тенденції в їх розвитку);

типологічні (характеризують основні соціально-економічні типи явищ);

спеціального призначення (балансові, матричні тощо).

Сукупність раціональних прийомів, установлених теорією і вироблених практикою для того, щоб надати таблиці найбільшої виразності, наочності і цим самим граничне полегшити читання і засвоєння її змісту, називається технікою оформлення статистичних таблиць.


Таблиця 6.

Характеристика населення області за економічною

активністю та віковими групами (тис. осіб)

 

 

 

 

Все

населення

у тому числі

Економічно активне

населення

Економічно

неактивне населення

всього

зайняті

безробітні

Все населення у віці 15- 70 років

1960,1

1276,7

1106,6

170,1

683,4

у тому числі

- працездатного віку

1581,2

1184,2

1016,1

168,1

397,0

- старше  працездатного

віку

378,9

92,5

90,5

2.0

286,4


2.2. Вимоги до побудови таблиць.

При складанні статистичних таблиць слід дотримуватись таких основних правил їх побудови та оформлення:

1. Таблиця має бути компактною і містити лише ту інформацію, яка безпосередньо характеризує об'єкт дослідження.

2. Назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути стислими, чіткими і лаконічними. Крім загальноприйнятих скорочень одиниць вимірювання, скорочення слів у заголовках не допускається. Якщо назви окремих граф (рядків) повторюються, мають однакові терміни або однаковий зміст, то їх доцільно об'єднати спільним заголовком.

3. У таблиці обов'язково слід вказувати одиниці вимірювання показників. Якщо одиниця вимірювання однакова для всіх показників таблиці, то вона вказується у загальній назві таблиці або над верхнім правим кутом таблиці; якщо одиниці вимірювання різноманітні, то їх назви вказують в заголовках рядків або граф таблиці, а інколи в окремо наведеній спеціальній графі.

4. Рядки в підметі і графи в присудку, як правило, нумерують. Це доцільно робити у великих за змістом таблицях або у випадках наведення методики розрахунку показників з посиланням на номери граф і рядків таблиці.

5. Точно додержуватись таких умовних позначень щодо відсутності даних у таблиці відповідно до причин:

•  якщо клітинка таблиці не може бути заповнена, ставиться знак "х";

•   коли відомості про явище відсутні, ставиться три крапки "..." або "н.від.";

•   відсутність самого явища позначається тире "-";

•   дуже малі числа записуються (0,0) або (0,00).

6. Кількісні показники в межах однієї графи повинні наводитися з однаковою точністю, тобто до 0,1, до 0,01, до 0,001.

7. Таблиці повинні бути замкненими, тобто з підсумковими результатами. Виняток становлять аналітичні таблиці, в яких підсумків може не бути.

Таблиці треба вміти читати і аналізувати. Читання і аналіз статистичних таблиць має неабияке пізнавальне і практичне значення. Аналіз статистичних таблиць складається з аналізу побудови таблиці, тобто з визначення того, яке суспільне явище наведене в таблиці, якими ознаками воно характеризується, які ознаки покладені в основу групування, що утворює підмет і присудок.

Аналіз змісту таблиці передбачає вивчення окремих груп підмета таблиці (аналіз по горизонталі) і окремих ознак присудка (аналіз по вертикалі), зіставлення даних різних груп сукупності; визначення наявності і характеру залежності між окремими ознаками; подання узагальнюючих висновків про окремі групи і про всю сукупність.



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64736. ТЕОРИЯ, МЕТОДОЛОГИЯ И ФИЛОСОФИЯ ИСТОРИИ: ОЧЕРКИ РАЗВИТИЯ ИСТОРИЧЕСКОЙ МЫСЛИ ОТ ДРЕВНОСТИ ДО СЕРЕДИНЫ XIX ВЕКА 155 KB
  До того как возникла историография с собственной методологией и тем более философия и теория истории историческая мысль прошла длительный путь. Тем не менее элементы методологии часто теории а также философии истории всегда явно или скрыто присутствуют...
64738. Воруем изображение с помощью плат видеозахвата 394.5 KB
  Рано или поздно счастливый обладатель видеокамеры в своем стремлении к самовыражению посредством видео сталкивается с проблемой превращения отснятого им видеоматериала в законченный фильм.
64741. Методика профессионального обучения (МПО) как учебный предмет 755 KB
  Частные методики это методики с предметной направленностью например методика обучения физики или математике. В учебном процессе есть элементы которые относятся к группе профессий или не имеют предметной направленности такие элементы характерны для общих методик обучения.
64742. ИСТОРИЯ ВОЕННОЙ МЕДИЦИНЫ И ФАРМАЦИИ В РУССКОЙ АРМИИИ 332.5 KB
  Различия в понимании специфики военно-медицинской деятельности в дореволюционный и советский периоды развития российской военной системы. Основные источники по истории военной медицины и фармации в русской армии.
64744. КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» 881.5 KB
  Якщо мати на увазі історію нашої країни то предметом курсу історії України є вивчення розвитку людського суспільства на українських землях з найдавніших часів, тобто з часу появи людини і до наших днів.