69250

Особливості процесу та етапи трудового виховання, його принципи

Лекция

Педагогика и дидактика

Ідея трудового виховання виникла разом з ідеєю соціалізму. Тут ми зустрічаємося з прикладом відбитку єдності та повноти історичного процесу виникнувши разом з ідеєю соціалізму та будучи спочатку нездійсненною у такій самій мірі, у якій нездійсненним був сам соціалізм у його утопічній формі...

Украинкский

2014-10-02

120.5 KB

5 чел.

22

Тема 12. Особливості процесу та етапи трудового виховання, його принципи

Суть процесу трудового виховання, його завдання. Складові частини трудового виховання. Принципи трудового виховання. Характеристика методів і форм трудового виховання. Предметно-перетворювальна діяльність як основа трудового виховання та самореалізації школярів.

Ідея трудового виховання виникла разом з ідеєю соціалізму. Тут ми зустрічаємося з прикладом відбитку єдності та повноти історичного процесу виникнувши разом з ідеєю соціалізму та будучи спочатку нездійсненною у такій самій мірі, у якій нездійсненним був сам соціалізм у його утопічній формі, ідея трудового виховання потім одержала міцне наукове обґрунтування, розгорнулась у цілу теорію.

Чому саме соціалістична думка, нехай у її утопічній формі, але все ж таки саме соціалістична думка, висунула принцип трудового виховання? Це легко зрозуміти, якщо врахувати, соціалістична ідеологія визнала у повній мірі значення праці у житті суспільства, а разом з тим все значення вільної праці без експлуатації на благо всіх членів суспільства, які на рівних правах користуються всіма досягненнями суспільного розвитку. Рабовласник не міг думати про трудове виховання дітей та підлітків свого класу, бо це молоде покоління росло для того, щоб користуватися працею рабів. Праця вважалася прокляттям, “фізична праця ганьбить громадянина” говорив Ксенофонт. Навіть найбільш високі розуми епохи рабовласництва були сповненими презирства до фізичної праці.

Не міг думати про трудове виховання підростаючого покоління і феодал. На нього працювали сотні та тисячі кріпосних. Його справа поставити управителів та наглядачів, щоб люди працювали, щоб вони добували для нього хліб, м’ясо, вино, щоб вони забезпечували його всіма джерелами розкоші.

Лише капіталіст виявився тим першим соціальним типом пана, який починає вдумуватись у значення певних чином організованої підготовки молодого покоління до виконання практичної справи, пов’язаної з продуктивною працею. Ця особливість знаходиться у тісному зв’язку із сутністю капіталістичного способу виробництва, з колосальним ростом продуктивних сил суспільства, величезним ускладненням самого виробництва та з пов’язаними з ним новими завданнями з організації та керівництва виробництвом на великих промислових підприємствах. Стихійно та практично осягнута таємниця додаткової вартості примусила капіталіста думати про способи підвищення ефективності праці тисяч робітників, зайнятих на фабриках та заводах, закон конкуренції диктував йому все нові і нові завдання підготовки робітничої маси. Серед цих завдань з неминучою необхідністю виникли перед ним і завдання трудового навчання робітників-підлітків.

Проте перше, ніж капіталісти додумались – під впливом неминучих обставин – до підготовки робітничої маси до трудової діяльності у спеціально організованих школах на арені історії з’явились перші глашатаї ідей, які проповідували мрію про суспільство без експлуататорів та експлуатованих, їх погляди проникнуті ненавистю по всіх тих, хто живе не своєю працею, та полум’яним бажанням щастя та свободи всім трудящим, з вуст цих перших пророків далекого туманного ідеалу соціалістичного громадського устою людство вперше почуло слова про необхідність по-новому організовувати виховання та навчання молодого покоління, поклавши у основу цього навчання та виховання продуктивну працю.

На зорі Капіталістичної ери, у епоху Відродження, видатний англійський мислитель-гуманіст Томас Мор у своїй безсмертній книзі “Утопія” вперше у історії людства проголосив соціалістичний ідеал і піддав критиці устрій експлуататорів та дармоїдів. Сучасник страшних та жорстоких подій епохи первісного накопичення капіталу у Англії, пов’язаною з насильницьким відокремленням виробників від засобів виробництва та створенням великої армії людей, вимушених жити з продажу своєї робочої сили капіталістам, великий гуманіст Томас Мор засудив безприкладну за своєю жорсткістю соціальну практику буржуазії і провіщав людству світле майбутнє, де люди не знають приватної власності, де повагою користується той, хто живе чесною працею, де люди праці зазнають щастя у гармонійному розвитку фізичних та духовних сил.

Томас Мор перший висловився за те, щоб молоде покоління виховувалося у процесі трудової діяльності. У тому суспільстві, яке малювалося в уяві гуманіста, працею зайняті всі члени суспільства, їй вчаться всі з дитинства – “частково в школі шляхом засвоєння теорії, частково ж на найближчих до міста полях, куди дітей виводять наче для гри, між тим як там вони не лише дивляться, але під приводом фізичних вправ також і працюють”.

Так була вперше сформульована ідея трудового виховання.

Конкретні форми, у яких повинно відбуватися виховання молодого покоління, пов’язане з його безпосередньою участю у землеробстві та ремеслах, наявні; саме уявлення про те, як можна забезпечити перехід від мертвої схоластичної системи навчання і виховання до навчання і виховання на основі зв’язку з продуктивною працею суспільства, неясно, смутно у Томаса Мора, але значення загальної ідеї, сформульованої ним, безумовно, величезне. Не будучи мислителем, безпосередньо, пов’язаним із завданнями шкільної справи, Томас Мор виступив, як провісник самої життєвої і самої плідної педагогічної ідеї.

Незалежно від Томаса Мора, в іншій країні та в інший час, великий італійський соціаліст-утопіст Кампанелла у своєму творі “Місто сонця” намалював картину майбутнього соціалістичного устрою та соціалістичного співжиття, у якому місце приділено тому, як “Солярії” виховують своїх дітей. До семи років їх діти зайняті вивченням азбуки, гімнастики, вони грають під керівництвом виділених громадою старців, засвоюють початкові відомості про світ з картин, якими прикрашені громадські будівлі. Одночасно з цим їх “водять у майстерні до шевців, пекарів ковалів, столярів, малярів і т.д. для з’ясування нахилів кожного”. З восьмирічного віку, “точніше, на восьмому році діти у “Місті Сонця”, вивчають природничі науки невідривне від життя та суспільне корисної праці. Таке виховання, вваж Кампанелла, врятує суспільство від неробства, розпусти – цієї школи пророка, з якої “виходить на загибель держави стільки нероб та злочинців”.

Думка перших мрійників про соціалістичне суспільство не пропала марно і не загубилася серед незліченної кількості педагогічних ідей та систем. Ідея трудового виховання набула дальшого розвитку у працях соціалістів-утопістів XIX століття Сен-Сімон, і особливо, Шарль Фурьє, як це властиво саме соціалістам-утопістам з детальними подробицями представили у своїх роботах, у яких формах та якими методами буде відбуватися трудове виховання дітей, підлітків, коли люди зрозуміють переваги соціалізму і захочуть створити у себе устрій гармонії та загального щастя. Пропаганда трудового виховання велась ними наряду з непримиренною та гострою критикою “привілей багатих” у справах освіти, з критикою влучно схоплених та глибоко зрозумілих вад виховання при капіталістичних порядках. Сен-Сімон та Фурьє довели, що:

  1.  основне завдання виховання – підготувати молоде покоління до “успішної трудової діяльності”. Тому воно повинно і проходити у безумовному зв’язку з трудовою діяльністю на користь суспільству.
  2.  другий важливий принцип французького утопічного соціалізму полягає в тому, що виховання повинно готувати всебічно розвинених та освічених людей. “Соцієтарне (соціалістичне – Д.Т.) виховання – писав Фурьє, – має за мету здійснення повного розвитку фізичних та розумових здібностей, застосувати їх всі, навіть розваги, до продуктивної праці”.
  3.  третім, важливим принципом французького утопічного соціалізму в галузі педагогіки є проповідь та захист громадського виховання дітей під доглядом спеціально підготовлених вихователів, які вміють спостерігати за дитячими нахилами, прагненнями та покликаннями створювати для них умови “виробничого притяжіння” на основі розроблених і добре продуманих “виробничої принади”, застосовуваних вже у самому ранньому дитинстві під час ігор та розваг.

Якщо французькі соціалісти-утопісти більш за все були зайняті шуканням того, що повинно забезпечити соціалістичне суспільство в галузі трудового виховання, якщо головний пафос їх робіт у цій галузі полягав у тому, щоб захопити всіх детально розробленою картиною виховання на основі продуктивної праці, – то їх великий сучасник Роберт Оуєн вклав багато праці, розумової енергії та матеріальних засобів у практичне втілення нових принципів виховання молодого покоління.

Спочатку у своєму знаменитому “новому інституті для утворення характеру” (1816), а потім у общинах “Нова Гармонія” (Америка) та “Гармоні-Хоп” (Англія) Оуен вперше у історії намагався здійснити досвід поєднання навчання з продуктивною працею. Згідно теорії та дослідам великого англійського соціаліста-утопіста, діти з самого раннього віку залучаються “у практику всіх головних операцій своєї общини” і приймають посильну участь у справах по садівництву, городництву та домашньому господарству. Одержавши певний мінімум загальноосвітніх знань та спеціальну підготовку, вони залучаються до продуктивної , праці не лише в сільському господарстві, але й на фабриці. Дальше їх навчання, спрямоване на розширення загальнокультурного кругозору та підвищення продуктивності праці, відбувається під час спеціальних занять.

Буржуазна педагогічна думка, яка у силу необхідності, як було сказано вище, зверталась до питань трудового виховання не могла не лише піднятися на рівень соціалістичних ідей Сен-Сімона, Фур’є та Оуена, а навіть наблизиться до того розуміння принципу поєднання навчання з продуктивною працею, яке висловлено у творах соціалістів-утопістів і так сміливо здійснено у дослідах геніального англійця.

Ідеологи буржуазії у галузі педагогіки прагнули використати та налагодити трудове виховання дітей та підлітків у вузькопрактичних цілях свого класу. Одним з перших у цій справі був англійських філософ-педагог Джон Локк (1633-1704), автор проекту про “робітничі школи”. Зайнятий думкою про те, щоб максимально використати всю робочу силу країни у інтересах капіталістичного виробництва, він запропонував королівському уряду ряд антидемократичних заходів, спрямованих, за його виразом, на приборкання “ледарів”. Серед цих заходів була і така, як організація “робітничих шкіл”, у які повинно силоміць направлятися діти небезпечних батьків, які отримують громадську допомогу. Ці школи повинні знаходитися на самооплатності. Діти в них повинні за їжу, прясти, в’язати, виготовляти вироби на продаж і поступово готуватися до роботи на фабриках і заводах. Школа має право віддавати своїх “вихованців” в учні майстрам, якщо останні вносять у касу школи певну суму. Утеча із школи приводила, за проектом Джона Лока, до покарання – півторамісячні примусові роботи у виправному таборі.

Так виглядав перший проект буржуазної школи для дітей робітників, школи. Де елементарне навчання та виховання пов’язувалося з продуктивною працею, яка. виступала в цьому разі не у формі доцільної міри підготовки підростаючого покоління до свідомого громадського значимого життя, а у формі капіталістичної експлуатації дитячих сил та здібностей. Локк поклав початок цілому напряму у буржуазній педагогіці, напряму чисто утилітарному, яке шукає методів поєднання навчання з експлуатацією дитячої праці, методів, за допомогою яких школа готує дітей до виконання щоденних вузькопрактичних задач, що дають користь, прибуток буржуазному суспільству.

Другий напрям у буржуазній педагогіці виник в той період, коли буржуазія ще виступала у ролі прогресивного класу, що надихав своєю боротьбою широкі маси, пригнічені феодальними порядками, а її ідеологи представляли не лише “третій стан”, а й “виступали у ролі виразників усього стражденного людства”. Цей напрям, починаючи з Жан-Жака Руссо (1712 –1788), прагнув організувати виховання молодого покоління у поєднанні з трудовою загальнокорисною діяльністю, щоб полегшати долю маси трудящих – міського та сільського люду, що живе у темноті та злиднях.

У романі “Еміль, або про виховання” (1762) Руссо показує поступове виховання Еміля на лоні природи “поза зіпсованого суспільства”. Це виховання нерозривно зв’язане з життям і природою і побудовано на розвитку знаттєлюбності, особистому досвіді людини та керівництві поступовим формуванням моральних переконань та розумових здібностей Еміля.

Коли дитина фізично зміцніла і навчилася самостійно орієнтуватися в оточуючих умовах, вона повинна бути на думку Руссо, залученим до фізичної праці. Його завдання – навчитися володіти найбільш важливими видами ремісничої та сільськогосподарської праці. Оволодіння трудовими професіями – необхідна умова, що забезпечує молодій людині свій власний кусок хліба і, отже, свободу та незалежність.

Завдяки трудовому вихованню Еміль виростає як людина, що поважає людей праці. Тепер він готовий до самостійного життя, і Руссо вводить у суспільство, таким чином Руссо вкладає в принцип трудового виховання молоді глибокий демократичний смисл. Тому його педагогічні ідеї, і особливо принцип вільного і трудового виховання, мали великий вплив на розвиток наступної прогресивної педагогічної думки.

Послідовник Руссо, відомий швейцарський педагог Песталоцці (1746-1827), не лише теоретично, але й практично багато зробив для того, щоб. поєднати навчання з фізичною працею, виховати дітей бідняків для чесного життя, вільного від злиднів та образливої благодійності керуючих класів. Організована на його власні гроші та гроші друзів “Установа для бідних дітей” (1774) ґрунтувалась на підготовці дітей до самостійної праці, при певному мінімумі загальноосвітніх знань. Школа Песталоцці до певної міри була побудована на самооплатності: продукція прядильно-ткацької майстерності, яка обслуговувалась самими вихованцями під керівництвом майстрів, продавалася на ринку. У наступному великий педагог відмовився від принципу неоплатності, приділивши особливу увагу праці як методу виховання дітей та підготовки їх до життя.

Педагогічні експерименти Песталоцці були узагальнені та описані ним у творі “Лінгард та Гертруда” (1781 – 1787), в якому праця високо оцінюється як засіб розвитку розумових здібностей та творчої активності дітей, діти навчаються, виконуючи ту або іншу роботу, завдяки цьому рівномірно розвиваються їх духовні і фізичні сили. Діти, завдяки, поєднанню навчання з фізичною працею, виходять у життя морально чистими, міцними та здібними відстояти свою незалежність.

Само собою зрозуміло, як у ідеях Руссо, так і у дослідах і ідеях Песталоцці багато нездійсненного, бо ніяке трудове виховання не забезпечує в умовах буржуазного суспільства незалежності особистості. Незважаючи на це не можна не оцінити благородство думок та цілей великих гуманістів, які шукали шляхів полегшення долі простої людини, прагнули послабити пригноблюючий вплив на людину з боку жорстких умов експлуататорського устрою.

Вплив Песталоцці на багато десятиліть і на багатьох прогресивних педагогів у всіх країнах Європи. І це було прогресивне і демократичне шукання, що боролося з впливом вузько буржуазного практицизму у організації трудового виховання дітей та підлітків.

В умовах імперіалістичного розвитку капіталізму ідеологи буржуазії почали створювати нові теорії про трудове навчання, які б у зміненому або пристосованому вигляді діють і в даний час у більшості буржуазних країн світу.

Проте суть всіх перетворень та пристосувань школи до нових умов зводилася з боку ідеологів буржуазії до одного – розвивати трудові навички та вміння дітей настільки, наскільки це потрібно для більш ефективної експлуатації їх праці. В цьому саме і полягала суть теорії і трудової школи ідеолога Кершенштейна (1854-1933). За його ідеєю, “громадянське виховання” та трудова школа повинні навчити Дітей покорі державі та підготувати їх до професійної діяльності, зробивши з них слухняних робітників та солдат. Школа для робітників повинна давати мінімум знань та максимум вмінь, і лише стосовно до професії діти вчаться читати, писати, рахувати.

До цього зводиться і суть висунутої американськими прагматистами ідеї “навчання за допомогою “роблення”.

Джон Дьюі (1859–1952), один з представників так званого “інструменталізму” –одного з напрямів прагматизму, стверджував, що масова школа повинна вчити тому, як треба робити, і зовсім не треба пояснювати, чому так треба робити. “Навчання за допомогою “роблення”, – заявив він, – зв’язує дітей з життям”. За його переконаннями, ні теорія, ні систематичні знання трудящим не потрібні.

Хоч сам Дьюі не висував метода проектів, проте його думки про те, що школа не повинна мати твердих програм, твердого розкладу класів та ін., були використані його послідовниками для обґрунтування та виправдання метода проектів. У останні роки свого життя він навіть поділяв фашистську систему навчання та виховання.

Таким чином, ідеологи буржуазної педагогіки зробили все, щоб школа вірно служила своїм хазяїнам. Буржуазна педагогіка розвиток ідеї трудового виховання вбачає у тому, щоб забезпечити буржуазії підготовлених, покірних діючих із швидкістю автомата робітників.

Великий внесок у теорію трудового виховання зробила російська прогресивна педагогічна думка XVIII та XIX с. Починаючи з Радіщевата Ломоносова вона формувалась в умовах наростаючого визвольного руху та боротьби селянських мас проти кріпацтва та всіх його породжень. Звідси, для російських прогресивних громадських діячів та педагогів - було характерним пристрасне прагнення до освіти широких мас народу, пошуки зв’язку справи та виховання з розв’язанням практичних завдань боротьби за освічену та вільну Росію та проникнення цієї передової думки ідеєю народності.

Російські революційні демократи – Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв – по-новому освітили цілий ряд важливих педагогічних ідей та принципів. Гаряче і пристрасно російські революційні демократи захищали та пропагували педагогічні досліди Роберта Оуена. Н.А.Добролюбов з гордістю заявляв, що соціалізм не лише висунув теорію нового виховання, що відповідає вищим соціальним прагненням людини, але і довів на досвіді, що таке виховання цілком можливе, якщо створити відповідно політичні та соціально-економічні передумови для нього. В той же час вони відмічали слабкі сторони його поглядів, його утопічну віру в те, що виховання є головною умовою переходу від капіталізму до соціалізму.

Заслуги Чернишевського, Добролюбова, Писарєва та інших революційних демократів полягає в тому, що вони, розвиваючи ідеї Ломоносова, Радіщева та закордонних мислителів про значення праці в житті людини, створили систему поглядів про трудове виховання, їх думки про працю відіграли важливу роль у розвитку теорії трудового виховання у російській прогресивній педагогіці.

Конкретизуючи питання про органічний зв’язок школи з життям, великий російський педагог К.Д.Ушинський (1824–1870) особливу увагу приділяв праці У справі навчання і виховання підростаючого покоління. Він написав спеціальну роботу по цьому питанню “Праця у її психологічному та виховному значенні”. В цій роботі Ушинський виступає за “вільну працю”, яка потрібна людині для розвитку та підтримання в ньому почуття людської гідності”. Він критикує буржуазне Європейське суспільство, в якому праця поставлена у такі умови, при яких збільшення маси багатства, створеного працею, не веде за собою збільшення маси щастя, напроти того, капіталістичне багатство діє руйнуюче на суспільство, породжує у небачених масштабах моральні хвороби.

Далі Ушинський розглядає питання про неминучість моральної, розумової та фізичної деградації класів, які відмовилися від продуктивної праці, і неминучість виродження цих класів. Такий самий суворий закон виродження діє і в сфері приватного життя. Людина, яка відірвалась від праці, втрачає кращі людські якості. Батьки, то оберігають своїх дітей від фізичної праці, несвідомо роблять для них велике і невиправне лихо: вони розбалують і роблять нещасними тих, кого більше усього на світі люблять і заради кого живуть.

Правильно стверджував Ушинський, що праця велика не лише тим, що нею створюються матеріальні цінності, вона велика ще своєю внутрішньою, одній їй притаманній силою глибокого впливу на все психічне життя людини, на його фізичний та моральний стан. Цю внутрішню позитивну якість “праці Ушинський називає “животворною силою”. Цю животворну силу не можна одержати у спадщину, привласнити чи купити. Вона проявляє свою благодатну владу лише над тим, хто сам працює. Але такою животворною силою наділена не всяка праця: примусовій праці не притаманна така якість.

“Праця створила саму людину” – ці відомі слова Ф.Енгельса показують значення праці в житті людини. Усе, що має людина, усе, що ставить її над твариною, – усе це наслідки праці людини. У зв’язку з цим праця повинна зустрічати з боку людини лише повагу. Ставлення людини до праці залежить насамперед від виховання, від того, які приклади дають дитині її батьки, вихователі, учителі, з якими людьми зустрічається вона на своєму життєвому шляху.

Сучасне виробництво характеризується тим, що тут відбувається досить диференційований поділ праці між окремими спеціалістами. Кількість професій і спеціальностей, які існують у різних галузях народного господарства, вимірюється тисячами. Усі професії потрібні, усі вони почесні, проте популярність їх серед молоді далеко не однакова. На першому місці стоять професії, які підлітки ще з дитинства пов’язують з романтикою подвигу. Це професії космонавта, лікаря, тонка, геолога та ін. При цьому вони, як правило, не мають справжнього уявлення про зміст професій, про їхні буденні сторони. Водночас частина молоді ставиться зневажливо до масових виробничих професій. Таке становище пояснюється певної міри неправильним або недостатнім трудовим вихованням з боку батьків, школи, тим, що досить часто наша преса, радіо, телебачення та інші засоби широкої інформації недооцінюють значення трудового виховання.

Важливе місце в системі заходів, спрямованих на підвищення ролі робітними професій, повинно займати трудове виховання. Воно відбувається безперервно: в сім’ї, у процесі навчання, під час перегляду кінофільму та ін., бо все життя насичене працею і на кожному кроці дітям доводиться спостерігати ставлення людини до праці.

Найбільшого ефекту можна досягти тоді, коли трудове виховання проводиться за продуманим планом, в якому враховано індивідуальні особливості дитини Найкращі умови для цього створюються в сім’ї і в процесі навчання, бо тут можна забезпечити систематичний планомірний вплив на дітей. Навчання повинно бути виховуючим. Це один з принципів навчання в радянській школі. Для трудового виховання найкращі умови створюються в процесі трудового навчання. Трудове виховання проводиться тут у процесі безпосереднього залучення учнів до суспільне корисної, а на заключному етапі – до продуктивної праці. У процесі трудового навчання діти спілкуються з робітниками і колгоспниками, допомагають їм виконувати державні завдання.

Центральним завданням трудового виховання є виховання позитивного ставлення до праці, яке забезпечується певними рисами характеру, що піддаються формуванню в процесі навчання, зокрема в процесі трудового навчання. До таких рис характеру належать почуття колективізму, відповідальності за доручену справу, критичної самооцінки, свідомої дисципліни та ін. Ці та деякі інші риси характеру потрібні учням так само, як фахові знання і вміння.

Виробничий та технологічний процеси зв’язують між собою сотні і тисячі учасників виробництва. І хоч якою малою не була б участь кожного з них у загальному обсязі роботи, проте від неї залежить успіх усього колективу. У таких умовах почуття колективізму повинно стати невід’ємною якістю кожного, хто бере участь у суспільному виробництві.

Сучасна промисловість характеризується високими вимогами до точності продукції, швидкими темпами обробки. Усе це ставить підвищені вимоги до самоконтролю, уміння критично проаналізувати результати своєї роботи. Саме тому на підприємствах поширений рух за звання “майстер – золоті руки”, найбільш кваліфікованим робітникам надається право ставити своє, особисте клеймо, тобто їхня продукція звільняється від перевірки відділом технічного контролю.

Такі заходи заохочують робітників до самооцінки своєї виробничої діяльності. Сприяти цьому повинно і трудове виховання.

Надзвичайно велике значення для розвитку суспільного виробництва має свідома виробнича дисципліна. Порушення виробничої дисципліни призводить, як правило, до зниження якості продукції, зменшення її кількості, а в ряді випадків – до травмування. Вимоги трудової дисципліни пов’язані з властивостями оброблюваних матеріалів, особливостями устаткування, режимом роботи тощо. Отже, вимоги трудової дисципліни завжди глибоко обґрунтовані і учасники виробництва повинні це усвідомлювати.

Нині кожний учасник виробництва повинен відчувати свою відповідальність. Це має позначатися на його ставленні до суспільної власності, виявлятися в бережливому ставленні до устаткування, у прагненні заощадити оброблювані матеріали, електроенергію та ін. Якщо таке ставлення характеризує не окремих учасників виробництва, а є типовим, воно набуває великої сили, стає значним джерелом підвищення продуктивності праці.

Невід’ємною рисою сучасного підприємства є висока культура праці. Вона починається з зовнішнього вигляду учасників виробництва і закінчується високими естетичними вимогами до інструменту, обладнання, продукції. Культура праці включає вміння виконувати трудові завдання без зайвих, непродуктивних витрат часу. Цього досягають в результаті правильної організації робочого місця, застосування заготовок оптимальної форми, раціональної організації постачання робочого місця та інших заходів.

Отже, виховання позитивного ставлення до праці повинно базуватися на формуванні певних рис характеру, які визначаються вимогами сучасного виробництва.

Вище вже було сказано, що запланована праця дає найбільший виховний ефект. При цьому враховують умови, які, як показує досвід роботи шкіл, значно впливають на процес трудового виховання. До них належать посильність праці, усвідомлення її важливості, творчий характер, суспільно корисна спрямованість і колективність.

Коли мова йде про посильність праці, треба мати на увазі посильність її у фізичному і розумовому аспектах. Якщо виходити з завдань трудового виховання, то доводиться враховувати, що завдання як надто складні, так і надто прості однаково негативно позначаються на трудовому вихованні. Непосильні завдання породжують невіря в свої сили, завдання занадто прості – самовпевненість. Тільки завдання, які враховують фізичні і розумові можливості учнів, стимулюють їх до застосування набутих знань і вмінь, до творчих пошуків, спонукають до подолання труднощів, сприяють гартуванню волі.

Виховний ефект праці залежить значною мірою від того, наскільки свідомо вона виконується. Учні повинні усвідомлювати свої трудові завдання за змістом і метою Про вплив мети трудового завдання на трудове виховання мова йтиме далі. Що ж до усвідомлення змісту, то тут можна навести такий приклад.

На будь-якій деталі, на виробі в цілому, як правило, не буває зайвих елементів (фасок, отворів та ін.), бо утворення їх потребує затрати часу і коштів. Кожний елемент деталі має певне призначення. Якщо фаску буде знято під іншим кутом, ніж передбачено рисунком, то спряжені деталі щільно не прилягатимуть одна до одної Проте учень може цього не знати і поставитись до виконання завдання без належної уваги. Щоб цього не було, треба провести відповідне інструктування. Виховний ефект у даному разі полягатиме в тому, що усвідомлення трудового завдання сприятиме вихованню трудової або, точніше, технологічної дисципліни.

Поряд із свідомістю велике значення для трудового виховання має творчий характер праці. Підбираючи завдання відповідної складності, вчитель праці залучає учнів до вдосконалення конструкції виробу, технологічного процесу обробки, організації праці. При цьому їм доводиться вносити пропозиції, спираючись на свій досвід, і застосовувати свої знання і вміння в нових умовах. Цей процес супроводиться критичним аналізом існуючих умов виробництва, пошуками нових можливостей для їхнього вдосконалення. Таким чином, залучення до творчої роботи сприяє вихованню в учнів ініціативи, без якої не можна досягти будь-яких успіхів у виробництві, бо ініціативність є однією з рис характеру, які найбільше потрібні для ефективної участі в сучасному виробництві.

У процесі трудового навчання учням доводиться виконувати різні види робіт: виконання навчальних вправ, виготовлення навчальних і суспільне корисних виробів. Виховний ефект робіт різного характеру неоднаковий. Досвідом роботи шкіл, а також спеціальними дослідженнями доведено, що найбільше виховне значення має суспільне корисна, продуктивна праця. Розуміючи, що їхня праця буде корисною, учні намагаються виконати роботу якнайкраще, не шкодуючи сил і часу. Навчальні вправи вони (особливо учні молодших класів) виконують дуже неохоче. Діти не мають ще дальньої перспективи і з задоволенням беруться лише за таку роботу, яка швидко завершується матеріальними наслідками. До роботи на замовлення дитячих садків і ясел, шкільних кабінетів учні беруться з великою охотою. Ще більшою популярністю користуються роботи на замовлення промислових і сільськогосподарських підприємств, а також роботи, які виконуються безпосередньо на підприємствах. Застосовуючи різні виховні прийоми, тут можна добитися глибокого розуміння учнями ролі матеріального виробництва в житті нашого суспільства.

Нарешті, спиняючись на основних умовах, від яких залежить ефективність трудового виховання, слід підкреслити колективний характер праці. Установлення трудових взаємин між учнями відкриває додаткові можливості для трудового виховання. Створюються такі умови, коли ніхто не може залишатися байдужим до ледарів, бо результати роботи кожного позначаються на наслідках роботи колективу в цілому. Сильніші учні починають допомагати слабкішим, а відповідальність останніх набагато зростає. Учні переконуються в тому, що від організації колективу, його єдності значною мірою залежить успіх у роботі, починають поважати колектив, розуміти його реальну силу. Колективні рішення стають поступово обов’язковими і виконуються неухильно всіма членами колективу. Це виховує; в учнів свідому дисципліну, повагу до товаришів.

Трудове навчання створює об’єктивні умови для трудового виховання. Щоб краще використати ці умови, треба проводити певну методичну роботу. Аналіз досвіду роботи вчителів дає змогу визначити основні заходи, які впливають на ефективність трудового виховання. Це планування і нормування праці, відзначення результату праці (зокрема, матеріальне стимулювання), застосування різних форм організації праці учнів.

Планування праці з точки зору трудового виховання має дві основні мети: 1) своєчасне забезпечення навчального процесу всіма інструментами і матеріалами, бо без цього неможливо виховання культури праці; 2) практичне ознайомлення учнів з елементами організації праці і її значенням для сучасного виробництва.

Ефективність трудового виховання (внаслідок планування) зростає, коли до процесу планування залучаються учні. Особливо сприятливі умови створюються для цього в старших класах.

Коли до учнів доведено план роботи, відповідальність їх зростає. Звичайно, треба, щоб план враховував можливості учнів.

Планування базується на нормуванні праці. Наукового обґрунтування процесу нормування ще немає, проте безпосередній досвід роботи шкіл свідчить про те, що введення норм часу на трудові завдання підвищує дисципліну учнів, значно скорочує непродуктивні витрати часу. Крім того, учні більше цікавляться роботою. Тому впровадження нормування слід вважати цілком доцільним, починаючи з V класу.

Нормування праці сприяє виробничому змаганню, застосування якого в процесі трудового навчання має надзвичайно велике виховне значення. По-перше, учні ознайомлюються з однією з основних форм прояву творчого ентузіазму, по-друге, вони самі залучаються до цього.

У практиці роботи є різні види виробничого змагання: за високу культуру на Робочому місці, за високу якість роботи, за ощадливе використання оброблюваних Матеріалів та ін. Виробничі зобов’язання можуть бути індивідуальними і колективними. Підсумки змагань доцільно широко висвітлювати, щоб кращі успіхи стали відомими всьому колективу, щоб можна було запозичити досвід.

Учні не залишаються байдужими до того, як оцінюються наслідки їх діяльно Досвідчені вчителі завжди користуються цим. Своєчасна оцінка або навіть просто заохочення позитивно впливає на ставлення учнів до роботи. Як одну з форм оцінювання результатів роботи учнів можна розглядати оплату. У школах установлено три основні форми оплати праці учнів: індивідуальна, колективна і мішана.

При індивідуальній формі оплати праці кожний учень виконує своє завдання і одержує за це грошову винагороду. Наслідки його роботи не пов’язуються з наслідками роботи товаришів. Як показує досвід, це породжує індивідуалізм байдужість до роботи колективу в цілому.

При колективній формі оплати праці грошова винагорода поділяється порівну між учнями незалежно від того, яку роботу виконав кожний з них. З одного боку, це ставить кожного учня в залежність від наслідків роботи колективу в цілому, але, з другого боку, не стимулює тих учнів, які працюють неохоче, абияк. Вони знають, що при розподілі їх не обминуть.

Недоліки розглянутих форм оплати праці можна усунути, урахувавши обидва фактори: яка робота виконана колективом у цілому і яку участь брав у цьому кожний член трудового колективу. Таку форму оплати праці називають мішаною.

Гроші, які заробляють учні, як правило, передають їм на руки не повністю. Частина грошей використовується для громадських потреб: придбання спортивного устаткування, ігор та ін.

Сім’я є першим колективом, у якому дитина вчиться працювати спільно з іншими, дістає перші уявлення про радість праці, трудову честь, взаємодопомогу і колективізм у праці. Сім’я має широкі можливості для успішного трудового виховання дітей. Ці можливості зумовлюються також і тим, що наставниками в праці виступають найближчі дитині люди – батьки, які мають можливість систематично спостерігати за дитиною, вивчати її поведінку, нахили, звички та впливати на них. У сім’ї є можливість систематично, щодня привчати дітей до фізичної праці, урізноманітнити її, широко включати в працю дітей елементи самодіяльності та видумки, враховувати їх особисті схильності та інтереси. Відомо, що фізична праця учнів у школі, навіть при наявності всіх сприятливих умов, все ж не може бути щоденною для всіх дітей.

Саме в цьому сім’я має значні переваги перед школою в організації трудового виховання дітей. І якщо за озброєння учнів політехнічними знаннями, навичками та уміннями головна відповідальність лежить на школі, то за виховання позитивного ставлення до праці батьки несуть таку ж відповідальність, як і школа.

Конкретний зміст роботи учня вдома в значній мірі залежить від умов життя сім, тих звичок і традицій, які в ній склались, від зайнятості дорослих і т.д. Проте можна виділити загальні риси в змісті домашньої праці дитини.

Перше, до чого треба привчити дитину ще до школи, – це самообслуговування. Коли молодший школяр звикне виконувати прості роботи по самообслуговуванню, його можна залучати до праці по обслуговуванню молодших братів та сестер. Якщо в сім’ї є хлопчик і дівчинка, то їх треба однаково привчати до всіх видів домашньої роботи. При цьому, звичайно, слід враховувати вік та традиційний розподіл праці між чоловіком і жінкою – в тому розумінні, що важку фізичну роботу повинен виконувати хлопчик.

Коли дитина звикне виконувати прості роботи по самообслуговуванню, її можна залучити до прибирання квартири. Спочатку дітям доручають витирати пил, підмітати підлогу, доглядати за кімнатними рослинами. У підлітковому віці школярі вже можуть взяти на себе ту частину домашньої роботи, яку до цього часу повністю виконував хтось з дорослих. Велике виховне значення мають постійні щоденні трудові обов’язки дитини в сім’ї. Постійними можуть бути, наприклад, такі доручення: виконання певної частини господарських закупок, участь у загальному прибиранні квартири чи окремих приміщень, систематичне винесення сміття тощо. У сільській та приміській місцевості коло цих постійних обов’язків може бути значно розширене за рахунок робіт на городі, в садку, по догляду за тваринами.

Залучаючи дітей до роботи, треба систематично й терпляче привчати їх працювати, виконувати ті чи інші господарські доручення і обов’язки. Поступове приучування школяра до посильної роботи повинно практично виявлятися в тому, що спочатку роботу, до деякої міри важку, він виконує разом з дорослими, який навчає його і показом, і словом. При цьому дорослі повинні не тільки показати, як робити, а й роз’яснити, чому треба робити саме так, а не інакше.

У вихованні відповідального ставлення школярів до домашньої роботи основну роль відіграє життєва необхідність цієї роботи; свідомість життєвої необхідності виконувати роботи є її – найважливішим стимулом. Якщо ця умова не задовольняється, то вимоги батьків сприймаються як необов’язкові, виконуються неохоче, і виховний вплив праці буде незначним.

Батькам треба роз’яснювати, що завданням сімейного виховання є не тільки виховання “хазяйновитого члена сім’ї”, а і виховання “господаря-громадянина”, що “сімейне господарство” є зручне поле для виховання багатьох дуже важливих особливостей характеру майбутнього громадянина-господаря.

Крім виконання постійних доручень, дітей слід також залучати до виконання епізодичних робіт, які в житті сім’ї виникають періодично, наприклад, ремонт житла і меблів, ремонт електропобутових приладів, освітлювальної сітки в квартирі, ремонт спортінвентаря, книг, взуття та одягу. Треба, щоб домашні роботи дітей відповідали перелікові умінь та навичок, передбачених “піонерськими сходинкам а також умінням та навичкам, набутим на уроках праці, треба також поступи ускладнювати трудові завдання. Починати, зрозуміло, слід з виготовлення найпростіших предметів домашнього вжитку, ігор, нескладних пристроїв і т. п я успішного виконання цих робіт у квартирі треба створити спеціальний робочий куточок з столом-верстатом. Для цього можна використати відкидний робочий стіл, який прикріплюється до стіни. У сім’ї, де є хлопчик, обов’язково повинен бути аматорський набір столярного, слюсарного та електромонтажного інструментів. Ці інструменти і робоче місце може бути використано для домашніх занять школярів технічною творчістю.

Організуючи домашню працю дітей, батькам треба пильнувати, щоб вони додержували правил безпечної роботи, вчити їх правильно користуватись інструментами. Потрібно систематично привчати дітей після закінчення роботи прибирати інструмент та робоче місце.

Умовою і ефективним методом успішного трудового виховання в сім’ї є раціональна організація сімейного господарства. В поняття “організація сімейного господарства” входить: характер його ведення” розподіл праці і міра участі всіх членів сім’ї в праці, стан господарського інвентаря та житла. Необхідною умовою виховання працьовитості, дисциплінованості, акуратності є чіткий розподіл обов’язків між членами сім’ї. Участь усіх старших членів сім’ї в побутовому обслуговуванні позитивно впливає на дітей. Особливо важливим є особистий приклад батька для хлопчиків, оскільки в середньому шкільному віці хлопчики часто говорять про “нечоловічі” види робіт. Чіткий розподіл обов’язків між членами сім’ї уведенні господарських справ сім’ї дозволяє систематично контролювати виконання та якість роботи учнів по дому, а контроль за виконанням господарським доручень є необхідним методом приучування дітей до систематичної участі їх в домашній роботі. Зрозуміло, що в усіх випадках необхідно враховувати фізичні сил та вікові особливості дітей.

Вивчення стану трудового виховання в сім’ї показує, що найбільш поширеною хибою в трудовому вихованні в сім’ях з різними умовами життя (сім’ї міські, сільські, робітничі, службовців, з однією дитиною, багатодітні) є те, що діти не беруть систематичної участі в побутовій праці сім’ї. Всебічний аналіз фактів показує, що можна назвати дві головні причини цього явища, По-перше, батьки часто або не відчувають потреби в допомозі сина чи дочки, або відчуваючи таку потребу, підходять до оцінки участі в домашній праці суто утилітарне. Працю як засіб виховання дітей батько часто не усвідомлює. Наслідком цього є те, що в таких сім’ях дітей залучають до праці тільки при нагоді, епізодично. У таких сім’ях у дітей не створюється звичка працювати, не виховується почуття обов’язку перед сім’єю; навпаки, у них розвивається егоїзм, свідомість того, що батьки ніби повинні їх вслуговувати, що дорослі повинні піклуватися про дітей.

Явище дитячого егоїзму досить поширене, особливо в сім’ях, де дитина є єдиною і яку самі батьки звільняють від усяких господарських обов’язків. По-друге, батьки хоч і усвідомлюють виховну потребу праці, та неповністю. Тому в них не вистачає терпіння і вміння вчити і привчати дітей працювати. Невміння працювати у дітей часто проявляється в повільності та недбайливості. Не приучені до систематичного виконання трудових завдань, діти виявляють себе невмілими, неспритними, повільними. Часто дорослі члени сім’ї в цих випадках діють за правилом: “Краще самому зробити - клопоту менше”. По суті такі батьки самоухиляються від трудового виховання дітей.

Школа, учителі повинні вести систематичну роз’яснювальну роботу серед батьків, щоб викоренити згадані хиби.

У вихованні дітей дуже важливо якомога раніше виявити природні схильності та інтереси дітей. Цьому в значній мірі може сприяти правильно поставлене трудове виховання в сім’ї. Але виявити нахили учня – початок справи; позитивні нахили треба підтримувати, розвивати та закріплювати. З цією метою в школах діють різні гуртки: технічні, наукові, різних мистецтв, у тому числі прикладних. Практика Роботи цих гуртків показує, що часто учні, які виявили деякі здібності, працюючи в Явному гуртку, не можуть плідно віддаватися улюбленій справі у вільний час вдома.

Розглядаючи роль батьків у розвитку технічної творчості дітей, треба виходити з того, що в технічних гуртках заняття проводяться тільки раз на тиждень. Здебільшого ці заняття починаються в кінці вересня і закінчуються в квітні. В інший час учні повинні працювати вдома і, природно, зміст та спрямованість їх технічної творчості та її виховний ефект залежатиме в значній мірі від ролі в цій справі старших членів сім’ї. Тому вчитель повинен систематично роз’яснювати батькам загальнопедагогічні вимоги до організації технічної творчості дітей вдома, в сімї.

Досвід показує, що інтерес до техніки в підлітків може розвиватись або згасати залежно від того, як до нього ставитимуться вихователі та батьки. Тому батькам треба своєю увагою та допомогою спонукати учнів та допомагати їм у технічній творчості. Однак ще є чимало сімей, які байдуже, а тоді й негативно ставляться до технічної творчості дітей, особливо підлітків. Часто своє негативне ставлення до занять дітей технікою батьки пояснюють тим, що діти “грюкають та насмічують” квартирі, що, на їх думку, ця робота відриває від виконання домашніх завдань, прогулянок на повітрі, що діти перевтомлюються. Причиною такого ставлення батьків до цієї справи, а також викривлень, які іноді бувають в технічній творчості дітей, часто є недостатня роз’яснювальна робота школи та позашкільних дитячих закладів серед батьків. Тому вчитель повинен систематично вести педагогічну пропаганду і освітню роботу серед батьків, виступати з порадами на батьківських зборах, проводити індивідуальні бесіди з окремими батьками.

Вільний час підлітка обов’язково треба заповнювати корисними заняттями використовувати цей час для розвитку його здібностей. Слід мати на увазі, що природне вікове активне прагнення підлітків до самостійності має найкращий вияв у технічній творчості в гуртку і вдома; тут підліток сам придумує щось, відносно самостійно шукає шляхи виконання задуманого, власними силами добивається результату. Батьки повинні розвивати й підтримувати інтерес підлітка до технічної творчості, спрямовувати його в розумне і чітко регламентоване в часі русло. Треба юному технікові виділити в квартирі місце для робочого куточка, верстака чи робочого столика, місце для зберігання інструментів та матеріалів, допомагати в придбанні потрібних інструментів та матеріалів. В бесідах з дітьми батьки повинні розвивати інтерес до машин та їх роботи, до принципів механізації та автоматизації виробництва, до певних фактів історії науки і техніки. Треба допомогти дітям зібрати технічну бібліотеку, виписати журнали, які часто цікавлять їх. Іноді деякі батьки міркують так: коли дитина не виявляє особливих здібностей до математики, фізики, хімії, то не слід у неї розвивати інтерес до техніки. Такий погляд слід вважати помилковим, оскільки в цьому випадку під здібностями розуміють лише природжені, спадкові властивості психіки дитини. Ще великий фізіолог І.М.Сеченов твердив, що формування якостей особистості дитини залежить в основному) навчання і виховання і “лише на 0,001 – від спадковості”.

Слід пам’ятати, що захоплення дітей технічною творчістю, часто стає стимулом до вивчення основ наук. Увага і допомога батьків юному технікові не повинні обмежуватись лише початковими, так би мовити, організаційними турботами. Як відомо, творчий процес складається з виникнення задуму, його виконання і перевірки результатів праці. І на всіх цих етапах технічної творчості потрібна допомога батьків.

У сім’ї повинно бути доброзичливе ставлення до роботи юного техніка. Йому треба допомагати у підборі потрібних книг та довідників, у купівлі необхідних матеріалів, деталей. Дорослі повинні допомагати дітям набувати певних навичок. При цьому батькам треба пам’ятати, що на занятті гуртка учнів консультує керівник гуртка, допомагають товариші, а вдома вони іноді почувають себе безпорадними, одинокими. Якщо немає можливості допомагати справою, слід допомогти порадою, підтримати морально, привчати переборювати труднощі, не дозволяти легко кидати розпочату справу на півдорозі. В практиці часто зустрічаються і такі крайності, коли підліток так захоплюється роботою, що забуває про уроки, режим дня, відпочинок і т.п. Таке захоплення може перерости, якщо становище своєчасно не виправити, в однобічний розвиток особистості учня. Тут насамперед треба звернути увагу керівника технічного гуртка на те, що розвиток підлітка стає надто однобічним. Батьки і керівник гуртка можуть виправити становище, залучивши підлітка в інші сфери корисної! захоплюючої діяльності (спорт, художня самодіяльність, відвідання лекцій, бесід, кіно тощо).

У підлітковому віці досить часто спостерігається швидка зміна інтересів учня або буває так, що у підлітків спостерігається стійкий загальний інтерес до техніки, але їм подобається і радіотехніка, і фотосправа, і електротехніка, і ракетобудування і т. п. Вони за щось беруться в одному гуртку, потім, не закінчивши роботи, переходять у інший гурток, починають там якусь справу і знову не доводять її до кінця. Шлях подолання цих вікових труднощів полягає у роз’ясненні й частковій забороні школярам переходити з гуртка в гурток без поважних на те причин.

Учитель праці повинен систематично виступати перед батьками з бесідами про раціональну організацію трудового виховання дітей в сім’ї. На допомогу батькам учитель може проводити з учнями коректні бесіди на такі, наприклад, теми: “Хто з вас виконує дрібний ремонт простих меблів вдома?”, “Як ви допомагаєте батькам вдома?”, “Що ви виготовили самостійно вдома?”, “Хто сам ремонтує електричні прилади вдома?”.

У результаті таких коротких бесід можна створити в дітей загальну думку про те, що кожний з них повинен допомагати вдома дорослим. З другого боку, треба своєчасно запрошувати всіх батьків відвідувати шкільні щорічні виставки технічної творчості учнів та знайомити їх з успіхами гуртківців на батьківських зборах.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21733. Принципы вывода изображений 209 KB
  Принципы организации видеопамяти. Такой способ отображения называется линейным линейной последовательности пикселов соответствует линейная последовательность бит или групп бит видеопамяти. Многослойное отображение пикселов памяти Таким образом объем видеопамяти в битах V требуемый для хранения образа экрана определяется как произведение количества пикселов p в строке на количество строк n и на количество бит на пиксел b. Если физический объем видеопамяти превышает объем необходимый для отображения матрицы всего экрана видеопамять...
21734. Обработка видеоизображений 128.5 KB
  Стандарты кодеков изображений MPEG. Более совершенные устройства позволяют записывать в реальном времени последовательность видеокадров выполняя их сжатие методами MJPEG DVI или INDEO MPEGкодирование требует слишком больших ресурсов для выполнения преобразования в реальном времени. MPEG ряд кодеков MPEG1 MPEG2 MPEG4 MPEG7. Стандарты кодеков изображений MPEG.
21735. Дисплей и его разновидности 147 KB
  Крупицы люминофора Зерно триады экрана Экран Заполнение экрана Шаг матрицы зерен экрана Рис 5. Шаг матрицы зерен экрана Dot Pitch принято измерять в миллиметрах. Однако отождествлять эти два параметра не очень корректно и параметр Dot Pitch лучше перевести как зернистость экрана но не размер зерна. У 15 мониторов проволочка одна она расположена снизу на высоте примерно 1 3 высоты экрана.
21736. Интерфейсы и адаптеры дисплеев 327 KB
  В традиционной технике цветного телевизионного вещания PAL SECAM или NTSC видеосигнал непосредственно несет информацию о мгновенном значении яркости fн а цветовая информация передается в модулированном виде на дополнительных частотах fд . Таким образом обеспечивается совместимость чернобелого приемника игнорирующего цветовую информацию с цветным передающим каналом. fп 35МГц f МГц fд1 =443Мгц fн=45МГц fд2=46 МГц Однако для вывода графической информации с...
21737. Печатающие устройства 188.5 KB
  По способу печати принтеры разделяются на буквопечатающие и знакосинтезирующие что аналогично текстовому и графическому режимам дисплея а также последовательные и параллельные. В последовательных принтерах печать осуществляется поэлементно с продвижением по строке и после завершения печати одной строки переходят к печати следующей строки. Вместе с тем у них есть преимущество в качестве печатаемых символов а в ряде случаев и в скорости печати. Во время печати головка движется по строке слева направо и ударами иголок...
21738. Устройства хранения данных 237 KB
  Устройства хранения данных Вопросы: Общая характеристика устройств хранения данных. Общая характеристика устройств хранения данных. Утройства хранения данных относятся к внешней памяти компьютера они пзволяют сохранять информацию для последующего ее использования независимо от состояния включен или выключен компьютера. В устройствах хранения данных могут быть реализованы различные физические принципы хранения информации магнитный оптический электронный в любых их сочетаниях.
21739. Накопители на гибких магнитных дисках 323 KB
  С тех пор эти устройства претерпели относительно не большие изменения размер дискеты уменьшился почти в два раза а емкость возросла всего на порядок. Первые накопители использовали дискеты диаметром 525 133 мм для краткости обозначаемые как 5 заключенные в мягкие конверты рис. Поскольку дискеты НВ отличаются более высокой коэрцитивной силой носителя для них требуется более сильный ток записи чем для обычных дискет. Эти компактные дискеты заключены в пластмассовый конверт.
21740. Организация работ в очистных забоях. Основные понятия и определения 23.5 KB
  Организация производства – комплекс мероприятий направленный на рациональное сочетание процессов труда с вещественными элементами производства в пространстве и времени с целью повышения эффективности горного производства. Для разработки конкретных и детальных мероприятий по организации производственных процессов разрабатывается проект. В состав проекта входят графики работы очистных и подготовительных забоев определение типа бригады и выполняемых ею производственных процессов количество членов бригады их разряды нормы выработки и...
21741. Формы организации производства в очистных забоях 36 KB
  Цикличность ведение работ по циклам характеризуется повторяемостью выполнения определенных процессов в известной последовательности. Под циклом понимают совокупность всех процессов и операций выполняемых в определенной последовательности и объеме и необходимых для выемки полезных ископаемых по всей длине лавы очистного забоя на установленную паспортом величину подвигания забоя. Полный цикл совокупность всех процессов выполняемых в данном забое в определенном порядке и объеме необходимом для его подвигания на установленную величину...