69252

Трудова діяльність учнів у школі. Організація діяльності трудових об’єднань учнів

Лекция

Педагогика и дидактика

Характер і зміст трудової діяльності учнів. Процес праці і його елементи. Види трудових об’єднань в сучасній школі та організація продуктивної праці в них. Планування та організація продуктивної праці учнів. Нормування праці учнів. Оплата праці учнів. Санітарно-гігієнічні вимоги до праці учнів.

Украинкский

2014-10-02

89 KB

5 чел.

14

Тема 14. Трудова діяльність учнів у школі. Організація діяльності трудових об’єднань учнів

Характер і зміст трудової діяльності учнів. Процес праці і його елементи. Види трудових об’єднань в сучасній школі та організація продуктивної праці в них. Планування та організація продуктивної праці учнів. Нормування праці учнів. Оплата праці учнів. Санітарно-гігієнічні вимоги до праці учнів.

Продуктивною працею учнів називається доцільно організована праця, спрямована на створення матеріальних або духовних благ та всебічний розвиток особистості.

Надзвичайно велике значення має здійснення принципу поєднання навчання з продуктивною працею.

Ідея поєднання навчання з продуктивною працею має дуже давню історію Доцільність продуктивної праці школярів обґрунтовується у кількох ракурсах.

По-перше, самою природою передбачено, що кожна людина повинна розвиватись гармонійно, тобто і інтелектуально, і фізично. Однобічний розвиток позначається негативно на здоров’ї людини, позбавляє ЇЇ можливості жити повнокровно.

По-друге, продуктивна праця готує учнів до праці. Це здійснюється передусім у психологічному плані, бо діти можуть і не здобувати професію, але вони одержують загальне уявлення, що значить брати участь у створенні духовних або матеріальних благ.

По-третє, у процесі продуктивної праці створюються сприятливі умови для виконання загальноосвітніх завдань трудового навчання.

Безпосередньо цей принцип реалізується в процесі трудового навчання, але передумови для цього створюються іншими навчальними предметами. Це пояснюється тим, що потрібна не будь-яка продуктивна праця, а тільки така, що сприяє виконанню навчально-виховних завдань, які розв’язуються в школі.

Продуктивна праця передусім має бути свідомою, тобто спиратися на знання учнів з основ наук і спеціальні технічні та технологічні знання. Тому, підбираючи трудове завдання, учитель дбає про те, щоб учням було до чого прикласти свої знання з фізики, математики, креслення та інших предметів. Крім того, продуктивна праця має бути творчою. Це означає, що учні, виконуючи трудові завдання, повинні творчо розв’язувати хоча б найпростіші виробничі питання. Нарешті, за свої змістом продуктивна праця має відповідати навчальній програмі, тобто включати саме ті трудові операції, які нею передбачено.

Дуже важливо також, щоб продуктивна праця ознайомлювала учнів з виробництвом, щоб устаткування, інструменти, технологія, прийоми роботи, організація праці відповідали тому, що є на сучасних промислових підприємствах. Звичайно, така вимога стосується перш за все старших класів. У середніх і молодших класах насамперед доводиться дбати про те, щоб умови трудового навчання відповідали віковим особливостям учнів. Але й тут не можна забувати, Ідо штучність умов трудового навчання призводить до спотворення уявлень дітей про основи виробництва, а це суперечить завданням політехнічної освіти.

Аналіз досвіду роботи кращих шкіл дає змогу визначити основні шляхи поєднання трудової підготовки з продуктивною працею. Це продуктивна праця у процесі трудового навчання, у позаурочний час під керівництвом вчителя, у вільний від навчання час на підприємстві.

Продуктивна праця на уроках трудового навчання може проходити по-різному.

Для того щоб учні виготовляли суспільне корисну продукцію, установлюють зв’язки з промисловими підприємствами: на їх замовлення виготовляють окремі деталі або нескладні вироби. Найкращі умови для цього створюються під час трудової практики учнів X класів. З досвіду роботи шкіл відомі такі приклади, коли на базі міжшкільних майстерень виготовляються меблі та інший шкільний інвентар. Багато шкіл подають допомогу підшефним дитячим садкам і яслам, виготовляючи для них стільці, столики, іграшки та ін.

Значна кількість замовлень виникає щороку в самих школах, у завідуючих навчальними кабінетами, господарчою частиною.

Для того щоб у продуктивній праці брали участь учні дев’ятирічної школи, їх роботу часто кооперують з роботою старшокласників, тобто доручають їм виготовлення менш відповідальних деталей або виконання чорнової обробки точних, складних деталей. Завершують виготовлення виробів учні Х-ХІ класів.

Продуктивна праця в позаурочний час під керівництвом учителя може проходити у формі різних трудових об’єднань: шкільних виробничих бригад, таборах праці та відпочинку, трудових загонах старшокласників та ін. За змістом вона не повинна обов’язково збігатися з трудовим навчанням, але має бути посильною та не становити загрози здоров’ю дітей. Така праця, як правило, повинна оплачуватися.

Останнім часом для продуктивної праці в позаурочний час учні почали об’єднуватися в кооперативи. Перший досвід засвідчує, що це досить перспективна Форма залучення дітей до продуктивної праці.

Нині в багатьох виступах у пресі і на різних нарадах доводять, що учням треба дозволити працювати за бажанням на підприємствах. У даний час вже дозволено дітям, що досягай 14 років, працювати у вільний від навчання час за скороченим робочим днем із оплатою за фактично виконану роботу.

В радянській школі трудові об’єднання школярів були досить поширеними.

Практично у кожній сільській школі учні старших класів об’єднувались шкільні виробничі бригади, які за рахунок годин трудового навчання займались сільськогосподарською працею. У міських школах функціонували бригади учнів старших класів, які виконували ремонтні роботи у школі, працювали на підприємствах, головним чином легкої та харчової промисловості. Для учнів середніх класів створювались табори праці та відпочинку на базі радгоспів та колгоспів.

Вказані типи трудових об’єднань школярів були характерні тим, що їх взаємовідносини з підприємствами ґрунтувались головним чином на благодійності останніх. Такий досвід не вписується у ринкові відносини. Тому іде пошук нових форм трудових об’єднань школярів. В останні роки ними стали шкільні орендні бригади та кооперативи. У зв’язку з цим можна послатись на відомий афоризм, що нове є добре забуте старе.

Виявилося, що перші шкільні кооперативи з’явились ще у царській Росії. У 1924 році їх діяло в країні понад 1,5 тисячі із охопленням понад 50 тисяч учнів.

В даний час у Польщі біля 11 тисяч кооперативів охоплюють 1,5 мільйони учнів (40% від загальної кількості). А у Франції в 50 тисяч кооперативів працює біля 2 мільйонів учнів.

Дуже повільно, але все ж таки починається відродження шкільних кооперативів і в нас. У 1991 році було прийнято Постанову Кабміну про виробничі учнівські кооперативи, якою передбачається, що учні повинні становити не менше 80% від числа членів кооперативу. Членами кооперативу стають після досягнення 16-річного віку. Учні молодшого віку можуть брати участь у роботі кооперативу з метою навчання та профорієнтації. Організація при якій створено кооператив, забезпечує разом з відповідними органами контроль за здійсненням законодавства про режим робочого часу та часу відпочинку школярів, про охорону їх праці, діючих норм та правил гігієни праці, вимог безпеки праці.

Найбільшою специфікою шкільного кооперативу є те, що він охоплює економічну сферу. Залишаючись у принципі трудовим об’єднанням, де праця будується на добровільних засадах, на високому рівні самоуправління, кооператив, крім цього, залучає учнів до матеріальної відповідальності за результати своєї праці. Учні вимушені дбати про рентабельність свого кооперативу, про госпрозрахунок самофінансування. Це, звичайно, ускладнює їх діяльність, але разом з тим робить більш відповідальною, захоплюючою, а головне, пробуджує в учнях ініціативу, примушує їх весь час шукати шляхи до підвищення прибутковості виробництва. В цьому незаперечна перевага кооперативу порівняно з іншими формами трудових об’єднань школярів з точки зору можливостей трудового виховання, трудового становлення особистості в цілому. Можна виділити типи кооперативів: 1) кооперативом є весь колектив школи, а структурними одиницями – колективи класів; такі кооперативи найчастіше багатопрофільні; 2) кооперативи будуються за принципом різновікових об’єднань; вони звичайно є більш спеціалізованими, ніж попередні; 3) об’єднуються старшокласники, які вже мають певний досвід діяльності у даній галузі.

Оскільки кооператив є господарчою одиницею, то створення якого пов’язане з оформленням певної документації.

Рішення про створення учнівського кооперативу приймається місцевими органами влади на підставі ряду документів, в тому числі мотивованої заяви від ініціативної групи та рекомендаційного листа від тієї організації, при якій створюється кооператив.

Необхідність рекомендаційного листа викликана тим, що у кооперативах працює багато неповнолітніх. Вони не завжди можуть здійснювати досить обґрунтовану та продуману фінансову діяльність. Хтось повинен їх “курирувати”. Звичайно у формах, які не принижують самолюбства підлітків.

Кожний кооператив затверджує на загальних зборах свій статут, яким керується у всій своїй практичній діяльності. У статуті обумовлюється мета та завдання кооператива, права та обов’язки його членів, майнові питання та ін.

Поряд з кооперативами велике розповсюдження у останні роки здобули орендні бригади, які більш ефективні, ніж бригади з колективним підрядом, які діяли раніше.

Коли у бригади встановлюються з підприємством орендні стосунки, то створюються найкращі умови для господарчої самостійності школярів, підвищується їх самостійність.

При орендних стосунках учнівської бригади з підприємствами з’являється ряд нових нюансів. Тому на орендний підряд складається особлива угода, у якій чітко окреслюється предмет угоди, права та обов’язки орендатора та орендодавця, відповідальність сторін.

Орендні стосунки між школами та підприємствами найчастіше встановлюються У сільській місцевості. Тому розглянемо питання більш детально на прикладі саме такої ситуації.

У такому випадку у розділі “Предмет угоди” вказуються строки оренди, засоби виробництва, що орендуються (сільськогосподарські угіддя, машини, обладнання, продуктивні тварини, будівлі та ін.), зобов’язання орендатора з продажу орендодавцю продукції (з перерахуванням строків, кількості, якості та ін.).

Інші розділи угоди можуть наповнюватись різним змістом в залежності від місцевих умов.

Наведемо деякі рекомендації з приводу питання, що розглядається.

Права та обов’язки орендаря

  1.  Орендар, окрім загальних прав, передбачених угодою, має право:

а) виробляти та реалізувати будь-яким споживачам надпланову непередбачувану угодою продукцію при умові виконання зобов’язані за угодою;

б) використовувати постійно або залучати тимчасово інших працівників орендодавця за трудовою угодою, при цьому оплата встановлюється за домовленістю, але не нижче діючих тарифів та розцінок у даному сільгосппідприємстві;

в) одержувати у відповідності із діючими положеннями страхові компенсації разі недодержання або загибелі продукції через стихійні лиха;

г)  приймати роботи з меліорації орендованих земель;

д) не сплачувати витрат на утримання апарата управління та інших загальногосподарських витрат орендодавця;

е) користуватись соціальними благами нарівні з іншими працівниками орендодавця.

2. Орендар зобов’язаний:

а) виконувати правила експлуатації техніки, ветеринарні вимоги; правила безпеки та протипожежної охорони, не припускати протипожежної охорони, не припускати випадків засмічення оточуючого середовища, не порушувати правил землекористування;

б) нести повну матеріальну відповідальність за засоби виробництва, які орендуються, забезпечувати їх збереження;

в) щорічно вносити у землю органічні добрива у кількості, передбаченій угодою;

г) своєчасно подавати орендодавцю замовлення для надання  передбачених угодою матеріальних цінностей та послуг;

д) забезпечувати своєчасний облік та виплату заробітку робітникам, зайнятим за трудовою угодою;

е) всі взаєморозрахунки за реалізацію продукції, незалежно від каналів реалізації, здійснювати через касу орендодавця, за виключенням орендарів, які мають самостійний рахунок у банку надавати орендодавцю звіт про всі види прибутків;

є) розширювати своє виробництво, використовуючи для цього як фонди орендодавця, так і кооперативні фонди;

ж) сплачувати орендодавцю оренду за землю, техніку, тварин.

Права та обов’язки орендодавця

1. Орендодавець має право:

а)  вимагати звіт від орендаря про його прибутки;

б) контролювати виконання орендарем вимог ветеринарної служби та захисту оточуючого середовища;

в) утримувати з прибутку орендаря повну вартість передбачених угодою органічних добрив та робіт по їх внесенню;

г) розірвати угоду про оренду в разі систематичного невиконання орендарем зобов’язань, передбачених угодою.

2. Орендодавець зобов’язаний:

а) забезпечити орендаря ресурсами у об’ємах за строками та цінами, передбаченими угодами;

б) надавати орендарю послуги транспортом, майстернями, робочою силою та ін. за цінами та у строки, передбачені угодою;

в) забезпечувати охорону праці, інструктаж з правил безпеки, протипожежної охорони;

г) своєчасно здійснювати прийняття продукції орендаря та її оплату;

д) виділяти з фондів, що створюються з прибутків орендаря, кошти для розвитку виробництва, соціального розвитку та матеріального заохочення орендаря.

Відповідальність сторін

1. Відповідальність орендаря:

а) орендар будує свою роботу на принципах самоокупності; орендодавця не відповідає за борги орендаря;

б) при невиконанні договірних зобов’язань щодо кількості якості та асортименту продукції, орендар закуповує її на стороні або сплачує неустойку;

в) орендар звільняється від відповідальності в разі невиконання договірних зобов’язань з вини орендодавця або через стихійні лиха;

г) при систематичному невиконанні орендарем договірних зобов’язань, псуванні ним засобів виробництва або розкраданні їх, невнесенні орендної платні у встановлені строки, використанні орендованих засобів виробництва не у відповідності з угодою орендодавець вправі розірвати договір про оренду попередивши про це орендатора за місяць; за цей час орендатор повинен повернути всі орендовані засоби виробництва у справному стані; за несправні, втрачені засоби виробництва орендатор повинен надати грошову компенсацію у розмірі їх балансової вартості з врахуванням зносу.

2. Відповідальність орендодавця:

а) орендодавець несе відповідальність за своєчасне та якісне матеріально-технічне забезпечення орендаря, яке передбачене угодою, за своєчасне приймання та оплату договірної продукції;

б) за кожний день прострочки прийняття продукції орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 3% вартості неприйнятої продукції;

в) при невиконанні договірних зобов’язань з матеріально-технічного забезпечення та меліорації земель орендодавець повністю компенсує збитки орендаря;

г) при систематичному невиконанні орендодавцем договірних зобов’язані орендар вправі розірвати договір оренди, повідомивши про це орендодавця за 1 місяць; всі збитки орендаря в такому разі компенсує орендодавець;

д) у всіх інших випадках  припинення договірних стосунків за ініціативою орендаря може статись лише через рік після повідомлення про це орендодавця; порушення цього зобов’язання пов’язане з виплатою орендарем неустойки у розмірі передбаченим угодою.

  1.   Всі спірні питання між орендодавцем та орендарем вирішуються спочатку комісією профспілкової організації з трудових конфліктів. При недосягненні згоди у суді.
  2.   В разі травматизму, захворювання, каліцтва або смерті робітника – члена колективу – орендаря, якщо це сталось при виконанні трудових функцій з вини колективу-орендаря, матеріальні збитки, відносяться на його рахунок. При виникненні збитків за інших обставин, а також при ліквідації колективу-орендаря витрати робітнику компенсує орендодавець.
  3.   Договірні сторони за згодою вносять при необхідності уточнення, зміни та доповнення в угоду.

6. З питань, які не передбачені угодою сторони керуються діючим законодавством. Важливе значення для ефективного функціонування учнівського трудового об’єднання має правильна організація оплати праці школярів.

З цього питання вже нагромаджено певний досвід, який є досить суперечливий. Коли виникли перші трудові об’єднання школярів у виховній роботі великі надії покладались на гасла та заклики. Вважалось, що головним, якщо не єдиним, стимулом має бути усвідомлення суспільної значущості своєї праці, бажання принести користь суспільству наблизити світле майбутнє. В цьому ракурсі оплата вважалось чимось другорядним, здавалось, що вона буде “заземлювати” високі ідеали молоді. Тому висловлювалась думка, що видавати дітям зароблені гроші на руки не слід, бо це буде виховувати в них прагнення заробити якомога більше, вони не зможуть правильно користуватись заробленим і таке інше. Не рекомендувалось також з’ясовувати хто скільки заробив щоб не виховувати егоїзму. Зрівнялівка повинна була, на думку більшості, сприяти вихованню колективізму. Тому гроші, зароблені учнями, надходили у розпорядження школярів і за рішенням директора або педради використовувались для придбання туристичних путівок, спортивного інвентарю, музичних інструментів та ін.

Об’єктивності заради слід визнати, що в той час, головним чином серед практиків, роздавались голоси на користь матеріального стимулювання школяр, проте вони не були почуті. В даний час ситуація різко змінилась і доходить до того, що починають заперечувати значення моральних факторів, а весь наголос роблять на матеріальному зацікавленість школярів. Це вже протилежна крайність, яка те неприйнятна. Виникла вона у зв’язку з переходом до ринкових відносин.

Зважений підхід до проблем оплати праці школярів дозволяє прийти Д однозначного висновку, то. коли хочемо, щоб продуктивна праця служила засобом всебічного розвитку особистості, то треба враховувати у однаковій мірі. Як матеріальні так і моральні її аспекти. Саме так і діє багато шкільних колективів.

Щоб матеріальне стимулювання найшло об’єктивний характер, необхідно вести точний облік обсягу роботи, виконаного кожним учнем. Причому, як вже зауважувалось, вкрай необхідно, щоб оплата праці будувалась з врахуванням її кінцевих результатів. Крім того, неможна забувати, що продуктивна праця учнів – це частина навчально-виховного процесу. Тому, оцінюючи кожного учня, було б неправильно обмежуватись чисто виробничими показниками. Саме тому взявши на озброєння коефіцієнт трудової участі (КТМ), який знайшов широке поширення в умовах виробництва при бригадній формі організації праці для визначення заробітку кожного конкурентного робітника, школи розробили свою методику його розрахунку.

Конкретні шкали розрахунку КТУ різні в різних школах. Досвід показує, що при цьому можуть враховуватися різноманітні фактори. Деякі з них (наприклад, врахування успішності) можуть викликати сумнів, проте це справа кожної конкретної бригади, яка затверджує шкалу КТУ на загальних зборах. Таким чином, це документ, вироблений демократичним шляхом, який за бажанням більшості може корегуватись.

Нижче наводиться невеличка шкала КТУ для учнів середніх класів, яка не передбачає значної диференціації у оплаті праці учнів.

Зниження КТУ при умові

Підвищення КТУ при умові

На 0,05:

На 0,05:

- одержання більше трьох зауважень ланкового за неякісне виконання роботи;

- щоденна робота з високою якістю виконання;

- невиконання громадських обов’язків, пов’язаних з виробничою діяльністю;

- відсутність дисциплінарних            зауважень, запізнень потягом усього періоду роботи;

- порушення режиму роботи, яке негативно вплинуло на технологічний процес.

- активна участь у громадянському житті ланки, бригади;

- раціоналізаторська робота на виробництві.

На 0,1:

На 0,1:

- прогули;

- систематичне перевиконання змінних завдань на 20 та більше процентів;

- систематичне (більше трьох разів) запізнення на роботу;

- відмінне виконання роботи;

- неодноразове невиконання змінних завдань.

- сумлінне виконання обов’язків ланкового, бригадира.

Для розподілу заробітної плати учнів можуть розроблятися спеціальні положення з більш розгорнутою шкалою КТУ. Це доцільно при виконанні біль менш кваліфікованої праці.

У зв’язку з оплатою праці виникає питання про її нормування. З цього приводу нема єдиної думки. Відомо, що праця учнів оплачується за фактично виконай роботу (якщо вона відрядна). Таким чином оплата ведеться за нормами встановленими для дорослих робітників, які володіють певною кваліфікацією. Природно, що учні не можуть виконувати такі норми із цієї точки зору завдання виявляється для них непосильним. Це неприпустимо, бо непосильність завдання породжує невіру у свої сили, викликає розчарування, незадоволеність собою та інші негативні емоції.

З такої ситуації можуть бути два виходи: не нормувати праці; встановити учнівські норми, які враховують можливості учнів.

Спостереження показують, що норми часу дисциплінують учнів; вони намагаються використовувати весь свій робочий час за призначенням. З цієї точки зору нормування слід визнати доцільним. Тому на практиці праця дітей найчастіше нормується, проте встановити норми, які б були прийнятними для всіх не вдасться. Адже основна маса учнів не має кваліфікації і навіть будь-якої спеціальної практичної підготовки. Тому продуктивність праці залежить перш за все від природного хисту, рівня фізичного розвитку, попереднього досвіду та деяких інших факторів, врахувати які наперед неможливо. В цьому плані треба визнати, що нормування праці має для школярів перш за все не організаційно-плануюче, а виховне значення. Для встановлення норм використовується досвідно-статистичний метод, тобто норми встановлюються за досвідом минулих років, який систематично фіксується у спеціальних журналах. Оскільки зміст роботи з року в рік в основному повторюється, то поступово накопичується масив інформації.

До початку безпосередньої трудової діяльності учні повинні набути деякої спеціальної підготовки. Зміст її можна умовно розділити на дві частини: первісне оволодіння трудовими операціями, включаючи відповідні вправи; ознайомлення з правилами безпечної праці.

Продуктивна праця за своїм змістом може бути значно різноманітніше, ніж така ситуація, коли трудове навчання нічого не дає для підготовки до виконання продуктивної праці, і вчитель теж не може надати учням допомогу у цій вправі. В такому разі все визначається тим, яку участь у підготовці учнів візьмуть трудові колективи.

Найважливіше місце у навчанні школярів повинні займати питання безпеки праці. З учнями проводяться інструктивні заняття. Лише після цього вони можуть приступати до самостійної роботи.

Треба пам’ятати, що будь-які успіхи в галузі трудової підготовки втрачають своє значення, якщо вони будуть супроводжуватись виробничим травматизмом. Тому можна сказати, що серед всіх вимог до продуктивної праці на першому місці знаходиться вимога про створення безпечних умов праці.

Необхідно весь час мати не увазі, що у трудових об’єднаннях школярів працюють неповнолітні. Вони можуть виконувати далеко не всі роботи, що зустрічаються на практиці. Тому разом з ними часто працюють дорослі люди, які беруть на себе ту частину роботи, яку заборонено виконувати дітям. Наприклад, при виконанні технічних видів праці їм забороняється працювати на фугувальних та циркулярних деревообробних верстатах, існують обмежувальні норми на підняття ваги та ін.

Нижче як приклад наводяться деякі види сільськогосподарських робіт, які забороняється виконувати учням.

Об’єкт виробничої діяльності школярів

Роботи, технологічні операції, які не можуть виконуватися учнями

Рільництво

Рільництво

Вирощування кормових коренеплодів, кормового буряка, турнепса та ін.

Внесення мінеральних добрив, органічних добрив, обробка посівів гербицидами та інсектицидами; управління коренеплодозбиральними комбайнами; травлення насіння та роботи з травленими насіннями.

Вирощування картоплі, в тому числі ранніх сортів.

Внесення мінеральних та органічних добрив; хімічна обробка клубнів; посадка клубнів за технологіями, коли використовуються гербициди та фунгициди; робота на картоплезбиральних комбайнах (управління); робота на картоплесортувальному пункті (управління та технічне обслуговування).

Вирощування льнотрести та льносемян.

Внесення мінеральних та органічних добрив, засобів хімобробки; роботи на льнозбиральному комбайні; обмолот льнотрести.

Тваринництво

Тваринництво

Вирощування молодняка великої рогатої худоби.

Робота з ветеринарного обслуговування поголів’я; дезінфекція та дезінсекція приміщень для тварин; приготування кормів на спеціальних технологічних лініях; обслуговування худоби на останньому періоді відгодовування.

Доїння корів обслуговування дойної череди.

Робота з ветеринарного обслуговування поголів’я; доїння з доїльних відер без молокопроводу); обслуговування хворих тварин; роботи з хімічної обробки приміщень для худоби.

Догляд за поголів’ям птахів при відкормлюванні та виробництві яєць.

Робота з очистки приміщень від посліду; всі види хімічної обробки приміщень; приготування кормів для птахів.

Відгодовування свиней в умовах свинотоварної ферми.

Дезінфекція приміщень; ветеринарне обслуговування тварин (виконання функцій молодшого медперсоналу).

Говорячи про правила безпечної роботи слід мати на увазі, що через вікові особливості школярів навіть після проведення інструктажу з безпеки праці відповідальність з керівників продуктивної праці не знімається. Це видно, зокрема, з форми запису про проведення інструктажу затвердженому Міносвіти, яка наводиться нижче.

п/п

Прізвище, ім’я, по батькові

Клас

Дата

Зміст інструктажу

Прізвище, ім’я, по батькові, посада інструктора

Розпис інструктора

Примітки

Як видно у наведеній формі нема графи для розпису учнів. Таким чином у процесі продуктивної праці керівник несе повну відповідальність за всі випадки виробничого травмування школярів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

48867. Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення. Робота з графічними обєктами, взаємне розміщення MS Word 735 KB
  Організацію міжбанківських розрахунків, здійснення емісійної та грошово-кредитної політики, нагляд за банківськими установами та координацію діяльності банківської системи в цілому в Україні здійснює Національний банк України.
48870. Проектирование силового масляного трехфазного трансформатора ТМ 180/10 2.87 MB
  Спроектировать силовой масляный трехфазный трансформатор с регулированием напряжения без возбуждения – ПБВ ± (2 х2,5) %, соответствующий требованиям ГОСТ 11677-85 «Силовые трансформаторы. Общие технические условия», согласно следующему техническому заданию (таблица 1).
48872. Расчет привода дискового питателя 842.5 KB
  Расчет коэффициента нагрузки.16 Расчет коэффициентов нагрузки.1 Определение общего КПД привода ηобщ – общий КПД привода Применим следующую формулу для определения общего КПД привода дискового питателя
48873. Разработать печатный узел устройства с помощью пакета программ САПР P-CAD 2006 1.02 MB
  Чтобы создать новую библиотеку необходимо выполнить следующую последовательность действий: Выбрать команду Librry New. Для подготовки редактора к работе необходимо выполнить следующие операции: Выбрать команду Options Configure и в появившемся окне установить размер рабочего поля формата А4. Выбрать команду View Snp to grid для привязки курсора к узлам сетки. Выбрать команду Options Grids и установить шаг сетки равный 1.
48874. Разработка участка топливной аппаратуры на 628 автомобилей МАЗ-53371 2.93 MB
  Расчет годового объема работ Расчет годового объема работ по ТО ТР и самообслуживанию. Разработка участка топливной аппаратуры на 628 автомобилей МАЗ 53371 Лит.
48875. Определение видовой принадлежности грибов 717.5 KB
  Обучение нейросети. Применение нейросети для определения вида грибов. Искусственные нейронные сети прочно вошли в нашу жизнь и в настоящее время широко используются при решении самых разных задач и активно применяются там где обычные алгоритмические решения оказываются неэффективными или вовсе невозможными. Нейронные сети – исключительно мощный метод моделирования позволяющий воспроизводить чрезвычайно сложные зависимости.