69255

Історико-педагогічний огляд розвитку проблеми трудової підготовки учнів

Лекция

Педагогика и дидактика

Історія розвитку трудового і професійного навчання. Етапи становлення трудової і професійної підготовки в загальноосвітній і професійній школі за роки радянської влади. Трудова підготовка учнів у сучасній загальноосвітній школі та шляхи її реформування.

Украинкский

2014-10-02

201 KB

12 чел.

40

Тема 2. Історико-педагогічний огляд розвитку проблеми трудової підготовки учнів

Історія розвитку трудового і професійного навчання. Етапи становлення трудової і професійної підготовки в загальноосвітній і професійній школі за роки радянської влади. Трудова підготовка учнів у сучасній загальноосвітній школі та шляхи її реформування. Зарубіжний досвід здійснення трудової підготовки учнівської молоді.

У третій чверті XIX ст. у ряді держав Європи та інших частин світу було прийнято закони про введення в загальноосвітніх школах ручної праці. Це дає підставу говорити про виникнення так званої “трудової школи”, як антипода “школи навчання”, або як говорили супротивники останньої “схоластичної школи”. Як зазначають дослідники, цей факт свідчить про вторгнення потреб виробництва в сферу навчання і виховання. У цей період значно зросла боротьба за сфери впливу. Буржуазії потрібне було активне, діяльне молоде покоління, яке могло б відстоювати її інтереси при перерозподілі світового ринку. І вона покладала великі надії на трудову школу. Деякі буржуазні діячі говорили у зв’язку з цим відверто, що той переможе у всесвітньому ринку, хто раніше введе ручну працю в школі. Дрібні товаровиробники також сподівалися, що трудова школа допоможе їм відстояти свою незалежність у конкурентній боротьбі, що введення ручної праці зміцнюватиме “хатню промисловість”, забезпечуватиме їм додаткові джерела прибутку.

Отже, головним мотивом запровадження трудової школи було прагнення підготувати підростаюче покоління до праці, забезпечивши йому можливість набути професію. Саме цим керувався, виходячи з найкращих намірів один з фундаторів трудової школи, фінський священник Уно Цігнеус.

Проте вже в той час передові педагоги виступали проти використання ручної праці як засобу професіоналізації, відстоювали її загальноосвітній характер, її значення для всебічного розвитку дітей. Так, відомий шведський педагог Отто Саломон у положеннях, на яких ґрунтувалася його система трудового навчання, підкреслював значення ручної праці для естетичного виховання учнів, зазначаючи, що воно повинно сприяти розвитку почуття форм і почуття прекрасного.

Датський педагог Аксель Міккельсен, який розробив свою систему трудового навчання, намагався в процесі ручної праці застосувати нормальні робочі пози, які відповідають фізіологічним вимогам, сконструював інструменти, виходячи з фізичних можливостей дітей, тобто розглядав ручну працю як засіб фізичного розвитку учнів.

Поширенню ручної праці як загальноосвітнього предмета у школах царської Росії сприяли відомі педагоги К.Ю.Ціруль, І.К.Карелль, Н.В.Касаткін. Вони творчо сприймали досвід інших країн, збагачували його своїм власним і на цій основі розробляли оригінальні навчальні програми і методичні посібники. За свідченням дослідників, діячі ручної праці Росії в деяких важливих методичних питаннях випереджали своїх західних колег.

Таким чином, серед прихильників трудової школи не було єдності. Більше того, її не було навіть серед тих, хто відстоював трудове навчання як загальноосвітній предмет.

Одна група методистів і вчителів вважала, що для найкращого забезпечення зв’язку школи з життям треба включити в навчальний план школи трудове навчання як самостійний предмет. Друга група заперечувала, виходячи з того, що трудове навчання слід розуміти як відповідну спрямованість навчального процесу, що охоплює всі традиційні шкільні навчальні предмети. Слід зазначити, що такі дискусії тривали ще й у 50-роках нашого сторіччя в зв’язку з пошуками напрямів розв’язання завдань політехнічної освіти. Продовжуються вони і зараз.

Зазначені дві точки зору відкидала третя група вчителів і методистів, які відстоювали думку, що трудовому навчанню слід надати центральне місце в усій шкільній системі. Така точка зору перемогла на деякий час серед працівників органів народної освіти. Предметна система викладання була ліквідована. Елементи знань з математики, біології, фізики та інших навчальних предметів групувалися навколо трудових завдань учнів. Наприклад, одержавши завдання викопати в саду яму, учні повинні були в звязку з цим обчислити, скільки доведеться викинути землі (математика), розмітити контур ями (креслення), ознайомитися з характером ґрунту (географія) та ін. Цілком зрозуміло, що при такій побудові навчального процесу не можна було озброїти учнів систематизованими знаннями з основ наук. Мало в чому вигравало і саме трудове навчання, бо й воно будувалося без певної системи, пов’язувалося з тимчасовими, випадковими завданнями.

Все це привело до того, що директивні органи прийняли спеціальну постанову про навчальні плани, програми і режим у початковій і середній школі, і таким чином було поновлено систематизоване викладання основ наук. Поряд з іншими навчальними предметами було поновлено як самостійний предмет і трудове навчання. Це відкривало нові перспективи. Проте через ряд обставин якісний рівень трудового навчання в наступні роки не підвищувався, а навпаки, весь час знижувався: переважну більшість, учителів праці становили люди, які не мали спеціальної підготовки, а то й просто не мали будь-якої вищої або середньої освіти; матеріальна база трудового навчання була надзвичайно бідною, не забезпечувався дидактичний зв’язок між трудовим навчанням І вивченням предметів з основ наук.

Занепокоєна таким станом трудового навчання, Н.К.Крупська писала в листі до відділу шкіл ЦК ВКП(б): “Якщо раніше половина роботи шкіл проходила поза стінами школи, то тепер стався відрив школи від живого життя, що особливо утруднює організацію суспільне корисної праці”.

У 1937 р. трудове навчання як самостійний навчальний предмет у школі було ліквідовано.

У наступні роки трудове виховання учнів відбувалося головним чином у процесі позакласної, позашкільної і суспільне корисної роботи.

У післявоєнні роки увага громадськості нашої країни знову привертається до проблем трудового навчання в середній школі.

Аналіз досвіду роботи загальноосвітньої школи після 1937 р. показав, що вона стала головним чином резервом вищих навчальних закладів. На певному етапі розвитку нашого суспільства це себе виправдовувало. Проте з року в рік кількість випускників середньої школи зростала. Настав такий момент, коли далеко не всі могли вступити до вузів, значна частина мала включитися безпосередньо в роботу у сфері виробництва. Тим часом зясувалося, що молодь дуже часто до цього не підготовлена як психологічно, так і практично. Батьки і самі випускники середньої школи висловлювали незадоволення тим, що, провчившись 10 років, вони повинні починати на “пустому місці”. Дуже гостро постало питання про трудове навчання в зв’язку з завданнями політехнічної освіти. Усе це були вимоги життя. Урахувавши їх, до навчального плану середньої школи в 1954 р. було включено трудове навчання як один із засобів всебічного розвитку підростаючого покоління. На Україні відразу ж після цього почали вивчати можливості поєднання загальної середньої освіти в старших класах з професійною підготовкою. Експеримент здавався вдалим. Аналогічний досвід було нагромаджено також в інших республіках Радянського Союзу. Ґрунтуючись на цьому, Верховна Рада СРСР прийняла в 1958 р. “Закон про зміцнення звязку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР”.

Досвід дальшої роботи показав, що поєднання в середній школі професійної і загальноосвітньої підготовки можливо, але лише там, де для цього є належні умови і передусім відповідна матеріальна база та кваліфіковані кадри. На жаль, у значній кількості шкіл таких умов не було. У звязку з цим у 1964 р., враховуючи ситуацію, яка склалася, було прийнято спеціальну постанову “Про зміну строку навчання в середніх загальноосвітніх трудових політехнічних школах з виробничим навчанням”, де було підкреслено, що треба вжити заходів до поліпшення виробничого навчання учнів старших класів середніх шкіл і зміцнення матеріальної бази для професійної підготовки на підприємствах, у колгоспах і радгоспах. Верховна Рада СРСР внесла часткові зміни в статтю 4 Закону про школу, оговоривши, що учні дістають професійну підготовку лише в тих школах, де для цього с належні умови.

Таким чином, можна зробити висновок, що історія радянської школи нерозривно зв’язана з трудовим навчанням.

Трудове навчання як одне з основних завдань школи знайшло відображення у відповідних матеріалах директивних органів.

Зокрема на Україні було прийнято ряд постанов, які стосувалися дальшого поліпшення роботи по професійній орієнтації і трудовому вихованню учнів у загальноосвітніх школах нашої республіки.

Рада Міністрів Української РСР прийняла в березні 1976 р. постанову “Про стан та заходи по дальшому поліпшенню трудового навчання і професійної орієнтації учнів загальноосвітніх шкіл республіки”. Постановою передбачено значне зміцнення матеріальної бази шкіл. Протягом пяти років сільським школам передбачалося передати більш як тисячу автомобілів, близько двох тисяч тракторів, збудувати більш як три тисячі кабінетів механізації сільського господарства та шкільних майстерень, значно збільшити кількість міжшкільних навчально-виробничих комбінатів.

Дальшою спробою у розвитку трудового навчання та виховання учнів загальноосвітніх шкіл стала урядова постанова від 22 грудня 1977 р. “Про дальше удосконалення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл та підготовки їх до праці”. Вона передбачала збільшення часу на трудове навчання у старших класах, введення в органах народної освіти посади інспектора з трудового навчання і виховання, закріплення за школами базових підприємств, розширення набору для підготовки вчителів праці.

Проте вдосконалення вимагала не лише трудова підготовка учнів, а й шкільна справа в цілому. Саме тому в 1984 р. було проведено реформу загальноосвітньої та професійної школи, де важливе значення мало поліпшення підготовки учнів до життя, праці. Так, було знову зроблено спробу здійснити загальну професійну освіту, запроваджено обов’язкову суспільне корисну продуктивну працю в позаурочний час, введено нову дисципліну “Основи виробництва. Вибір професії”.

Щоб усвідомити доцільність таких заходів, треба врахувати, що лише близько 20% молоді, яка здобуває середню освіту, поглинається вузами, а решта повинна оволодівати робочими професіями та приступати до практичної діяльності у різних сферах народного господарства. Цілком зрозуміло, що за таких умов шкільній молоді треба допомогти вступити в самостійне життя, Саме це і передбачалося реформою. Проте дуже швидко зясувалось, що, як і 1958 р., у нашій країні ще немає умов для здійснення загальної професійної освіти та обов’язкової продуктивної праці в позаурочний час. Тому повернулися до відомого рішення 1964 р., що професійне навчання в загальноосвітній школі доцільно здійснювати за бажанням учнів лише там, де для цього є необхідні умови. Саме це передбачається діючими навчальними планами.

Отже, внесення до реформи школи деяких поправок з трудової підготовки цілком виправдано сучасним станом суспільного господарства.

Стислий огляд історії розвитку трудового навчання як предмету загальноосвітньої школи показує, що серед працівників народної освіти тривають дискусії, які беруть свій початок у другій половині XIX століття. Оскільки за часів радянської влади плюралізм думок не припускався, то перемагала почергово якась одна точка зору. Це привело до того, що у радянській школі тричі вводилось обов’язкове професійне навчання. Причому реформою 1984 року передбачалось навіть “злиття” професійної та загальноосвітньої школи. В цьому відбивалась радикальна точка зору, що загальна освіта “витівка буржуазії”.

Що стосується предмету “трудове навчання”, то він виступав на різних періодах розвитку радянської школи у різних іпостасях: як “рівний серед рівних”, як системоутворюючий елемент загальної освіти або ж вилучався із навчального плану.

У 1985 році в Радянському Союзі почалась перебудова. Фактично вона подовжується у колишніх союзних республіках, а тепер - суверенних державах до цього часу, хоча і не у всьому співпадає. Тому є підстави розглядати початок перебудови, як початок етапу сучасного розвитку освіти в цілому та трудового навчання зокрема.

Перебудова вплинула на реформу освіти 1984 року. Це виявилось, зокрема в тому, що у 1988 році на з’їзді працівників освіти були визначені основні тенденції подальшого розвитку системи освіти в країні. До них віднесли демократизацію, гуманізацію та гуманітаризацію, диференціацію та інтеграцію змісту освіти, індивідуалізацію процесу навчання.

Зазначені тенденції заслуговують, безумовно, на позитивну оцінку. Так. демократизація передбачала перетворення навчальних закладів із державних установ у державно-громадські із залученням громадськості до управління навчально-виховним процесом. Гуманітаризація привела до збільшення питомої ваги таких предметів, як мова, література, історія та ін. у навчальному плані школи що відповідає світовому досвіду. Гуманізація мала на увазі створення умов для заохочення педагогіки співробітництва між учителями та учнями. Інтеграція привела до того, що у навчальному плані школи замість 24 предметів залишилось 16: це мало сприяти розвантаженню учнів, необхідність в якому була очевидною диференціація змісту навчання дозволила відійти від навчання всіх за єдиними програмами, отже, без врахування здібностей та нахилів учнів. Нарешті індивідуалізація, на основі психофізіологічних особливостей учнів, мала нагалузити відставання нашої школи, в цьому плані від цивілізованих країн, що було викликано забороною в свій час проведення педологічних досліджень.

Трохи пізніше до вказаних тенденцій додалась ще одна – стандартизації.

Відомо, що ми одержали у спадщину від СРСР “єдину, трудову, політехнічну” загальноосвітню школу. Причому поняття “єдина”, з точки зору світового досвіду, трактувалось неправильно. Воно передбачало, що всі учні повинні навчатися за єдиними програмами, підручниками і набувати однаковий за змістом обсяг знань та вмінь. Можна припустити, що оскільки життя в радянському суспільстві було наскрізь політизованим, в цьому вбачалась одна з гарантій соціальної справедливості (рівності). На певному етапі розвитку радянської школи, коли йшлося про ліквідацію неграмотності, про навчання читати, писати та рахувати така постановка питання можливо було виправдана. Але поступово вимоги до рівня освіченості під впливом науково-технічного прогресу зростали. Школа почала готувати своїх випускників до вступу у вищі навчальні заклади.

Вимоги до абітурієнтів з тієї ж самої причини теж невпинно зростали. Школа повинна була не відставати, бо мала забезпечувати наступність між середньою та вищою освітою.

Це привело до того, що шкільні методисти почали поступово підвищувати планку науковості своїх предметів і врешті-решт підняли її на такий рівень, що він перевищував можливості значної частини учнів.

Замість того, щоб усвідомити цей факт і зробити відповідні висновки почали проголошувати, що в СРСР забезпечується найвищий у світі рівень загальної освіти. В цей же час повна загальна середня освіта стала обовязковою.

Політична засліпленість не дала можливості урядовцям скористатися наробками Академії педагогічних наук, яка ще в 60-х роках доводила доцільність введення в загальноосвітні школі “фуркацій”, тобто того, що ми називаємо сьогодні поглибленим вивченням окремих предметів.

Замість цього оскільки стало очевидно, що значна частина учнів неспроможна оволодіти навчальними програмами для збереження “честі мундиру” були використані середні профтехучилища, які мали забезпечувати професійне навчання та загальну середню освіту.

Сюди, фактично, примусово почали направляти учнів, які не встигали в загальноосвітні школі, і видавати їм як додаток до кваліфікаційного диплома атестат зрілості, хоча вони цього не заслуговували.

Між тим у всьому світі стали саме на шлях ведення фуркацій у загальноосвітній школі. При цьому теж передбачається стандартний, обов’язковий та однаковий для всіх учнів за замістом обсяг знань та вмінь. Але він визначається як певний мінімум доступний середньому за здібностями нормально розвиненому учню. Крім цього здійснюється поглиблене вивчення окремих предметів, що дає можливість бажаючим підготуватися до вступу у вуз певного профілю. Тобто зміст освіти складається з двох частин: інваріантної і варіантної.

Ця ідея використана при розробці стандарту змісту освіти в сучасній українській школі. Проте більш глибокий аналіз проблеми свідчить, що ідея використана, але не доведена до логічного завершення.

Ознайомлення з основним змістом навчання по шкільних предметах, який становить обовязковий мінімум, показує, то тут, за рідкісним винятком, нічого не скорочено а порівняно з діючими програмами. Отже, це не мінімум, а той самий недоступний максимум, який продиктований вимогами до абітурієнтів. Якщо в цьому плані нічого не змінити, а розробити на другому етапі стандартизації на базі вказаного основного змісту навчання шкільні програми, то залишимося у тій самі ситуації, яку маємо сьогодні. Тобто обовязковий зміст навчання буде недоступним для значної частини учнів.

Те, що діючі програми перевантажені і не доступні багатьом учням – загальновизнаний і давно відомий факт. Що ж заважає нам усунути цей недолік? Є дві основні причини.

Коли ПТУ готують робітника, а вузи – фахівця певного профілю, то вони керуються так званими кваліфікаційними характеристиками, де чітко визначено, якими знаннями та вміннями повинен володіти випускник. Щось на зразок названого документа повинна б мати школа. Ми говоримо, що головним завданням школи є розвиток особистостей учнів. Але ніде не зафіксовано, які вимоги ставляться до особистості, в чому має виявлятись розвиток особистості учня після першого, другого і т.д. класу і якими критеріями цей розвиток вимірювати.

Якщо нема загальновизнаних вимог до поетапного розвитку особистості, то це створює субєктивізм у визначенні змісту навчання. Фахівці з викладанням шкільних предметів (вчителі, методисти та науковці) із щирих намірів, які підігріваються почуттями “патріотизму” до свого предмета, прагнуть забезпечити йому пріоритетну роль у школі та у відповідне місце в навчальному плані.

Треба усвідомити, що всі знання і вміння є професійними, в тому розумінні, що вони належать до певних професій. З цієї точки зору вивчення будь-якого предмета в школі є професійним навчанням. Як глибоко ознайомлювати з професіями – вирішувати педагогічні теорії та практиці, виходячи з вимог суспільства до підростаючого покоління, до стандарту-мінімуму змісту освіти, обовязкового для всіх?

Які ж вимоги суспільства? Їх можна сформулювати так: учень будь-якого віку повинен органічно “входити” (вписуватись) у суспільство на рівні своїх психофізіологічних можливостей, тобто знати себе та контактувати з навколишнім середовищем. Інакше кажучи, учень має почуватися своїм в оточуючому світі, а не так, як Мауглі, коли він вийшов із джунглів до людей.

А чи може почувати себе комфортно учень, який не може засвоїти навчальний матеріал? А чи дасть таке навчання йому радість та й чи потрібен цей матеріал, якщо не йдеться про диференціацію змісту навчання, повязану із професійним самовизначенням? Над цим питанням треба замислитись усім нам.

Отже, зазначені тенденції сприяли виходу радянської школи у загальносвітовий освітянський простір.

Поряд з таким позитивним явищем спостерігалось погіршення умов для трудової підготовки школярів.

Прихильники школи навчання завжди існували серед освітян та інших прошарків суспільства, проте радянська освіта керувалась працями класиків марксизму-ленінізму, де трудовій підготовці молоді, зокрема, поєднанню навчання з продуктивною працею, політехнічній освіті, професійному самовизначенню, трудовому вихованню приділялась досить значна увага. Відповідно це знаходило відбиток у постановах директивних органів. Тому в умовах тоталітарного режиму виступати проти трудової школи було небезпечно.

З перебудовою прийшла гласність, тобто свобода слова. Суспільство, яке втомилось від диктатури марксистсько-ленінської ідеології, але нічого іншого не знало, почало частково виступати проти неї, в тому числі проти трудової підготовки У школі вважаючи, що це вигадка комуністів. Між тим ідеї підготовки підростаючого покоління до праці які увійшли до марксистсько-ленінської ідеології, належать найбільш світлим та прогресивним розумом середньовіччя (Томас Мор, Томазо Компанелло та ін.). Тому, коли у 1989 році головний освітянин СРСР О.Ягодін розіслав циркуляр про те, що години трудового навчання у старших класах можна використовувати для вивчення інших предметів, він тим самим вписав Ще одну ганебну сторінку в історію освіти.

Зазначена негативна тенденція знайшла, на жаль, своє продовження в суверенній Україні. У першому Законі України “Про освіту”, проекті другого Закону та проекті підзаконного акту “Державна національна програма “Освіта” про трудову підготовку не було навіть згадки. Лише під тиском громадськості до вказаних документів було внесено зімни. Так у Законі “Про освіту” тепер зазначається, що загальна середня освіта забезпечує трудову підготовку та знайомить з виробництвом, а у програмі “Освіта” трудова підготовка розглядається як один з трьох шляхів реформування змісту загальноосвітньої підготовки.

У наступному ставлення державних органів України до трудової підготовки учнів у загальноосвітній школі не було послідовним, так у Постанові Верховної Ради від 16.07.97 р. (№ 463/97 В.Р.) зазначається: “здійснити конкретні заходи, спрямовані на відновлення в закладах освіти трудового виховання, навчання і професійної орієнтації учнів, психологічної підготовки їх до свідомого життя в нових економічних умовах, формування у школярів і учнів усвідомлення потреби до праці”. У 1998 році Президент України дає доручення, розробити нормативні акти про трудові обєднання дітей, учнівські виробничі бригади, кооперативи, малі підприємства і створити реальні можливості для їхньої діяльності.

В цей же час колегія Міносвіти знімає республіканські олімпіади з трудового навчання та дозволяє школам використовувати години трудового навчання для поглибленого вивчення інших предметів. На щастя таке рішення не було підтверджене Кабінетом Міністрів України.

Наведені факти засвідчують, що серед українського електорату є ще багато людей, в тому числі освітян, в тому числі високопоставлених, які, на жаль, не усвідомлюють значення трудової підготовки підростаючого покоління. Тому одним з головних завдань для фахівців з цієї важливої справи є відповідна просвіта населення, в першу чергу батьків учнів.

Поділ праці, зумовлений розвитком мануфактурного і фабричного виробництва, привів до значного підвищення продуктивності праці. Проте це позитивне явище супроводилося негативними процесами, що позначалися на умовах існування кожного робітника. Поділ праці став можливим завдяки тому, що відбулася диференціація технологічних процесів, тобто вони були подрібнені на окремі операції. Це дало можливість спеціалізувати робітників за операціями, знизивши рівень їхньої кваліфікації і відповідно заробітної плати.

Особливо важкі умови створилися для робітників у системі фабричного виробництва. Не маючи ніяких теоретичних технічних знань і володіючи дуже обмеженим колом елементарних трудових навичок, робітники не були підготовлені до зміни професії і тому за всяку ціну намагались утриматися на своєму робочому місці, дозволяючи фабрикантові безсоромно оббирати себе. Водночас потреба в зміні професії (повній або частковій) виникала весь час у звязку з технічним прогресом. Під впливом конкуренції капіталісти змушені були невпинно вдосконалювати технічну базу виробництва. Це приводило до суперечності між технічною базою великої промисловості, яка ставила до робітника високі вимоги, і його справжніми можливостями. Отже, велика промисловість, “як питання життя і смерті, ставить завдання: потворність нещасного резервного робітничого населення, яке держать про запас для мінливих потреб капіталу в експлуатації, замінити абсолютною придатністю людини для мінливих потреб у праці; часткового робітника, простого носія певної часткової суспільної функції, замінити всебічно розвиненим індивідуумом, для якого різні суспільні функції є способи життєдіяльності, що приходять на зміну один одному”.

В той же час практикою було доведено, що поєднання навчання з продуктивною працею потрібне для виховання всебічно розвиненої людини: “З фабричної системи, як можна простежити в деталях у Роберта Оуена, виріс зародок виховання епохи майбутнього, коли для всіх дітей понад певний вік продуктивна праця сполучатиметься з навчанням і гімнастикою не тільки як один із засобів для збільшення суспільного виробництва, але й як єдиний засіб для вироблення всебічно розвинених людей”.

Сама ідея поєднання навчання з продуктивною працею не була новою. Вона зустрічається в творах Томаса Мора, Шарля Фурє, Роберта Оуена та інших видатних поборників освіти для дітей трудящих.

Проте наукового обґрунтування як засіб всебічного розвитку особистості ця ідея набула лише в XIX ст. Цього вдалось досягти, коли принцип навчання з продуктивною працею звязали з сучасним для того часу рівнем виробництва, тобто з великим капіталістичним виробництвом.

Прогресивні мислителі середньовіччя, розуміючи потребу забезпечення підростаючому поколінню вільного вибору професії, вважали за можливе досягнення мети ознайомленням учнів з багатьма професіями, тобто через багаторемісництво.

Новий підхід до розв’язування проблеми ґрунтувався на зовсім іншій основі.

Було доведено, що з виникненням великої промисловості наука стає продуктивною силою, що прогрес у галузі техніки, технології і організації виробництва ґрунтується на досягненнях природознавства. Тому до ознайомлення з основами виробництва треба підходити з позицій тих природничонаукових закономірностей і явищ, які покладено в основу виробничих процесів.

Прихильники нового підходу розглядали політехнічну освіту як засіб ознайомлення учнів з основами виробництва, підготовки їх до вільного вибору і заміни професії в звязку з дією закону переміни виду праці.

Розглядаючи методологічні основи школи, не можна не зазначити, що під час перебудови народної освіти робляться спроби переглянути ряд принципових положень, які стосуються також трудового навчання. Ці спроби ще не знайшли логічного завершення та відображення у навчальних планах і програмах. Тому про них можна говорити, як про певні тенденції, які відбивають вимоги часу і повинні бути враховані у практичній діяльності школи.

У звязку з продуктивною працею учнів підкреслюється, що вона повинна бути добровільною, а не обов’язковою, як це передбачається нині. Таке твердження не можна вважати безпідставним, проте не можна і не бачити, що для здійснення його у нашому суспільстві ще не створено належних умов. Досвід показує, що залучення дітей до продуктивної праці на добровільній основі у позаурочний час під егідою школи та до праці на підприємствах не викликає інтересу у більшості учнів та не знаходить підтримки у їхніх батьків. Це пояснюється невірним уявленням про загальнолюдські цінності у галузі трудової підготовки та виявляється у зневажливому ставленні до робітничих професій. Тому основним шляхом залучення учнів до продуктивної Праці у даний час залишається предмет “Трудове навчання”. Відмовлятися від нього ніяк не можна. Між тим такі пропозиції вносяться і знаходять певну підтримку.

До новітніх вимог щодо продуктивної праці, які стосуються методологічної сторони справи, слід віднести таку, як диференціація її змісту. Незважаючи на те що трудове навчання на сьогоднішній день є навчальним предметом, який у школі найбільше відповідає зазначеній вимозі, його резерви далеко не вичерпані. За своєю природою трудове навчання дозволяє диференціювати зміст навчального матеріалу для кожного учня, тобто забезпечити індивідуальний підхід у змістовному плані. Таке твердження випливає з особливостей як змісту трудового навчання, так і з застосовуваних з тут методів та форм організації навчальної діяльності.

Деякі проблеми на рівні методології виникають у звязку з перебудовою при здійсненні профорієнтаційної та виховної роботи.

У всьому цивілізованому світі профорієнтаційна робота розглядається як одна з соціальних програм захисту прав людини, яка гарантує кожному обєктивну характеристику його можливостей щодо вибору трудового шляху, такий шлях має відповідати психофізіологічним особливостям людини та враховувати інтереси суспільства.

В Радянському Союзі питання ставилось зовсім інакше. Профорієнтаційної служби не було. Спеціалісти (методисти, консультанти) не готувалось. Направлення на роботу здійснювалось за розпорядком. За закликами комсомолу молодь, не маючи ніякої кваліфікації, виїздили на “будівлі комунізму” у Сибір, на Далекий Схід. Отже, працевлаштування в Радянському Союзі здійснювалось без врахування прав людини і навіть її можливостей.

До трудового виховання у багатьох країнах ставляться індиферентно, не вважають його одним із завдань загальноосвітньої школи. На думку деяких західних ідеологів, людина має самостійно обирати або шлях продуктивної діяльності або ж існування на соціальні допомоги, які багаті держави спроможні надати. Такий підхід протирічить традиціям українського народу, які закладені з давніх давен у його ментальність. В українському суспільстві завжди трудове виховання починалось у сімї, а потім до цього підключались навчальні заклади. Нема ніяких підстав змінювати цю методологію і у сучасній школі.

З точки зору методології слід зазначити, що трудове навчання разом з іншими освітніми предметами відіграє важливу роль у здійсненні таких загальноосвітніх завдань, як розумовий і фізичний розвиток, моральне та естетичне виховання учнів, формування їхнього світогляду в цілому. Це досягається завдяки специфічним особливостям змісту трудового навчання. Залучення до участі у різних видах конструкторсько-технологічної діяльності с ефективним засобом розумового розвитку школярів; фізіологічне обґрунтовані норми фізичного навантаження у процесі практичної діяльності сприяють загальному розвиткові організму, вдосконаленню координації рухів та інших сенсомоторних якостей особистості. Систематична участь учнів у колективних трудових процесах створює основу для виховання таких важливих для сучасної людини якостей, як комунікативність, взаємодопомога, підприємливість, сприймання здорового духу суперництва. Заняття художніми промислами стимулюють культурний розвиток учнів через виховання естетичного смаку та розуміння прекрасного.

У процесі формування технологічних понять і вмінь учні краще засвоюють закономірності розвитку та суспільства і включаються в активну перетворюючу діяльність. Поєднання навчання з продуктивною працею забезпечує дієвість їхніх поглядів та переконань, сприяє досягненню єдності світогляду та повсякденної практичної поведінки. В цьому полягає загальноосвітнє значення трудового навчання, його актуальність для сучасного освітнього процесу в Україні. Трудове навчання повинно стати невідємною складовою частиною особистісно орієнтованої моделі освіти, сприяти забезпеченню формування соціально-активної особистості, здатної до конструктивного перетворення довкілля на засадах гармонії, краси і доцільності.

В основу визначення змісту трудового навчання покладено такі теорії:

психолого-педагогічна теорія гармонійного розвитку особистості

психологічна теорія діяльності;

психологічна теорія переносу.

Проблема гармонійного розвитку школярів існує реально. Свого часу проведені Академією медичних наук дослідження засвідчили однобічне перевантаження учнів розумовою діяльністю. Внаслідок цього діти, які навчаються на “4” і “5”, при закінченні школи мають близько 3-4 хронічних захворювань.

Фізіологи ж доводять, що найбільш ефективне розвантаження дитячого організму від розумової втоми відбувається при переході до фізичної праці. Саме таку переорієнтацію забезпечує трудове навчання, в якому до 80% навчального часу займають різні види практичної роботи.

Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно впливає також на інтелектуальний і духовний розвиток дітей.

З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання с тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Всі знання, які здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільне корисною.

Навчання, при якому теорія повязується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий звязок забезпечує розширення і закріплення знань, підтверджує їхню доцільність, забезпечує розуміння значення для потреб людини.

Іншою особливістю практичної діяльності школярів в трудовому навчанні є його продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основу навчання, дозволяє залучати до активної діяльності усіх без винятку учнів.

Нарешті, слід врахувати, що пізнавально-практична діяльність учнів в трудовому навчанні ґрунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості дітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить і вирішенню загальноосвітніх завдань школи.

Особливе місце у визначенні змісту трудового навчання посідає психологічна теорія переносу.

Це викликане тим, що предметом вивчення в трудовому навчанні може бути безліч технічних обєктів, технологічних процесів чи форм організації праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержували уявлення не лише про той конкретний матеріал, який увійшов до навчальних програм, але й усвідомлювали його звязок з виробничими обєктами і процесами, котрі залишилися поза межами програм. Це й досягається за рахунок переносу знань, умінь і способів діяльності і нові умови.

Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної роботи зі школярами. Відомо, що в сучасному виробництві налічується тисячі професій. Ознайомити учнів з такою їх кількістю неможливо, та в цьому немає й потреби.

Сучасна професіографія обґрунтовує можливість групування всіх професій на основі виділення декількох основних видів діяльності. В кожній з цих груп можна визначити типові професії, з якими і слід ознайомити учнів. При необхідності вони можуть здійснити самостійний перенос професіографічних знань та вмінь на вибрані сфери трудової діяльності.

Із появою трудового навчання у загальноосвітній шкоді, а це сталось у середині XIX століття, виникли суперечки щодо його завдань. Одна частина фахівців розглядала трудове навчання як загальноосвітній предмет, а інша - вважала його головною метою професійну підготовку учнів. Ці суперечки тривають і до сьогодні. Щоправда, зараз уже ні в кого не виникає сумніву, що трудове навчання - загальноосвітній предмет, проте висловлюється думка, що в разі потреби він може брати на себе функцію початкового професійного навчання. До цього варто додати, що реальний стан трудового навчання у школі сьогодні викликає у багатьох дітей, їх батьків та педагогічної громадськості незадоволення. Воно пояснюється насамперед тим, що величезний загальноосвітній потенціал трудового навчання використовується вкрай незадовільно.

Така парадоксальна ситуація, коли у загальноосвітній школі не використовуються загальноосвітні можливості навчального предмету, може бути поясненою передусім тим, що вчителі не готові до цього. В теоретичному плані питання розроблено досить глибоко і детально, але вчителі не мають відповідних матеріалів. Отже, потреба у них відчувається досить гостро. Саме тому створено дану книгу.

V першому розділі формулюються загальноосвітні завдання трудового навчання, а в наступних - розглядаються шляхи та методи їх реалізації.

Щоб усвідомити можливості загальноосвітньої підготовки учнів у процесі трудового навчання, треба добре уявляти завдання загальноосвітньої школи та функції трудового навчання щодо їх виконання.

Щодо завдань загальноосвітньої школи проведено ряд досліджень, результати яких співпадають на виділенні серед них чотирьох головних:

ознайомлення учнів із навколишнім середовищем;

ознайомлення учнів із людською діяльністю;

формування якостей особистості відповідно до вимог суспільства;

забезпечення індивідуального підходу до учнів для розвитку їх здібностей.

Очевидно, роль кожної із шкільних навчальних дисциплін у виконанні цих завдань має визначати її місце у загальноосвітній підготовці середньої школи.

Усім освітянам відомо, що в процесі трудового навчання створюються сприятливі умови для гармонійного розвитку особистості школярів. Тут здійснюється їх розумовий та фізичний розвиток, моральне та естетичне виховання, формування світогляду загалом.

Залучення школярів до участі в різних видах навчальної конструкторсько-технологічної діяльності є ефективним засобом розвитку їх організму, вдосконалення координації рухів та інших сенсомоторних якостей особистості.

Систематична участь учнів у колективних трудових процесах створює основу для виховання таких важливих для сучасної людини якостей, як комунікативність, дух суперництва, підприємливість тощо.

Заняття художніми промислами, дизайном стимулюють культурний розвиток учнів, формують естетичні смаки, почуття органічної єдності людини з довкіллям.

У процесі усвідомлення важливості праці учні краще засвоюють закономірності розвитку природи та суспільства і включаються в активну перетворюючу діяльність. Поєднання навчання з продуктивною працею забезпечує дієвість їх поглядів та переконань, сприяє досягненню єдності світогляду та повсякденної практичної поведінки.

Проте така загальна картина загальноосвітніх можливостей трудового навчання не може задовольнити фахівців - учителів трудового навчання. Тому розглянемо детальніше, які функції мають бути покладені на трудове навчання щодо кожного із зазначених завдань загальноосвітньої школи.

1. Ознайомлення учнів з основами виробництва. Відомо, що для формування в учнів уявлення про навколишнє середовище зміст загальної освіти має спиратись на класифікацію наук.

Зіставлення навчального плану з класифікаціями наук показує, що трудове навчання відповідає технічним наукам. Обґрунтуємо таке твердження.

Згідно із законом про освіту, загальна освіта знайомить учнів із людиною, природою, суспільством і виробництвом. Останнє є складним системним об’єктом. Знайомство з ним не може укластись у будь-яку одну навчальну дисципліну. В практиці сьогоднішньої школи природознавство дає уявлення про природничі наукові основи виробництва, суспільствознавство - про суспільні, а трудове навчання - про технічні.

У всіх навчальних предметах, крім трудового навчання, учні знайомляться з основами виробництва як з навчальним матеріалом, що залучається для ілюстрації практичного застосування відповідних закономірностей (природничих, суспільних). Самі ж закономірності є об’єктом вивчення предметів основ наук і становлять основу, навколо якої структурується весь навчальний матеріал. Таким чином, у предметах основ наук учні не можуть одержувати систематизованих знань про основи виробництва. Однак при сучасному рівні науково-технічного прогресу без цього неможливо уявити собі стандарт змісту освіти на будь-якому рівні. Забезпечити такий стандарт - одне з головних завдань трудового навчання, об’єктом вивчення якою є саме основи виробництва, які включають три основні елементи: техніку; технологію та управління (економічні основи).

Ознайомлення з виробництвом потрібне не лише для того, щоби дати уявлення про нього як про суттєву частину середовища, що оточує людину. Не менш важливо показати його динаміку, яка знаходить відображення у науково-технічному прогресі.

Прагнення підвищити продуктивність праці, що є одним із головних засобів конкурентної боротьби, призводить до безперервного удосконалення знарядь праці, технологічних процесів, організації виробництва. Як результат – з’являються нові професії, а існуючі наповнюються новим змістом. Зазначений процес є закономірним. Молодь, яка приступає до трудового життя, повинна це усвідомлювати. Інакше вона не зможе зробити правильних висновків, не буде прагнути до підвищення своєї кваліфікації, буде “триматись” за застарілі професії тощо.

Отже, політехнічна освіта має показати, що в умовах сучасного науково-технічного прогресу удосконалення своєї професійної майстерності, оволодіння новими, більш прогресивними професіями стає вимогою часу. Але це ще не все. Політехнічна освіта розкриває, що є спільного у різних, часто зовні несхожих, професіях. Таким чином вона у якійсь мірі полегшує перехід від однієї до іншої.

2. Ознайомлення учнів із людською діяльністю. У законі України “Про освіту” вказується, що загальноосвітня школа має забезпечити професійне самовизначення учнів.

Особливо важливу роль у виконанні цього завдання, яке має велике соціально-економічне значення, повинне і може відігравати трудове навчання.

Професійне самовизначення відбувається у двох напрямах: з одного боку учні знайомляться зі світом професій, а з іншого - пізнають себе, свої можливості і здійснюють вибір з урахуванням реальних можливостей.

Такий підхід до профорієнтаційної роботи є. новим, порівняно з тим, який мав місце у радянській школі. У колишньому Радянському Союзі на перший план висувались інтереси держави, а інтереси кожної окремої особистості нехтувались. Школи одержували завдання від комісії з працевлаштування при місцевих органах влади, скільки потрібно спрямувати випускників для працевлаштування на те або інше підприємство. При цьому індивідуальні психофізіологічні особливості дітей ніхто не вивчав, профконсультацій не проводив, та й проводити їх було нікому через відсутність фахівців.

Сьогодні ситуація має змінитись. У перспективі профорієнтаційна робота буде проводитись, як у всьому цивілізованому світі, де профорієнтація розглядається як один із складників прав людини. Щоправда, економічна ситуація у нашій країні нині цьому не сприяє, але завдання таке вже поставлено. Поки що основною фігурою з профорієнтаційної роботи у загальноосвітній школі є класний керівник, який до того ж і як учитель-предметник здійснює профорієнтаційну роботу за своїм фахом на заняттях та в позаурочний час.

Особливу роль має відігравати в цьому процесі вчитель трудового навчання.

Майже все населення України зайняте у сфері виробництва (матеріального та нематеріального). Тому саме через трудове навчання може забезпечуватись найширший “вхід” у світ професій, який органічно вписується у зміст трудового навчання. При цьому виключається будь-яка штучність ознайомлення із різноманіттям фахів і спеціальностей.

Дослідження психологів показують, що знайомство з професіями повинно носити не лише теоретичний, а й практичний характер, тобто учні повинні “приміряти до себе” певні професії. Сучасні методики профорієнтаційної роботи, які спираються на загальнотрудові вміння та навички, а саме вони мають формуватись у трудовому навчанні, дозволяють згрупувати професії і визначити типові серед них. Через типові професії вдається створити уявлення про професії загалом не порушуючи цілісності та логіки навчального процесу.

Таким чином, є підстави стверджувати, що трудове навчання відіграє домінуючу роль серед інших загальноосвітніх навчальних дисциплін у забезпеченні професійного самовизначення учнів.

3. Формування якостей особистості відповідно до вимог суспільства. Процес формування особистості передбачає вироблення цілісного комплексу якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного суспільства. Можливості формування цих якостей у значній мірі залежать від змісту навчання. Інакше кажучи, різним освітнім галузям властиві неоднакові можливості формування якостей особистості.

Трудовому навчанню, через специфіку його змісту, притаманні виняткові можливості, наприклад, у формуванні таких якостей, як працелюбність та творче ставлення до продуктивної праці.

Тому пріоритетним у процесі трудового навчання є трудове виховання. Разом із тим не можна не відзначити, що у трудовій діяльності учні стикаються з різноманітними аспектами життя суспільства, завдяки чому створюються умови для морального, естетичного, екологічного та економічного їх виховання. При правильній організації навчального процесу трудове навчання сприяє також розумовому та фізичному вихованню.

Таким чином, у системі формування особистості трудове навчання має власну нішу, яку воно займає завдяки своєму змісту.

Існують вагомі теоретичні та методичні напрацювання, які містять обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації змісту навчання з метою кращого усвідомлення учнями значення праці в житті кожної людини та суспільства загалом, їх урахування може дати значний ефект.

4. Забезпечення індивідуального підходу до учнів для розвитку їх здібностей.

Нині, коли диференціація змісту навчання визнана однією з пріоритетних тенденцій розвитку системи освіти і її намагаються якомога ширше запроваджувати у практику, стає очевидним, що не всі освітні галузі мають для цього однакові умови.

Трудове навчання належить до тих галузей освіти, які можуть забезпечити індивідуальний підхід до учнів з точки зору змісту навчання. На жаль, набула поширення думка, що при ознайомленні з основами виробництва проблема індивідуального підходу до учнів не виникає. Спеціальним дослідженням доведено, що це не так. З точки зору здібностей до творчої технічної діяльності, творчої участі v технологічних процесах учні різняться так само, як на заняттях із математики, мови та інших навчальних дисциплін з основ наук. У методичному відношенні проблема індивідуального підходу до учнів з метою врахування їх здібностей розроблена досить детально. Але треба мати на увазі, що це стало можливим тільки завдяки особливостям змісту навчального матеріалу, що входить до трудового навчання.

У самому змісті конструкторської та технологічної діяльності закладені можливості диференціації завдань учням за складністю. При цьому, і це дуже важливо, може зберегтись колективний характер навчальної діяльності учнів, що полегшує керівництво нею з боку вчителя та дає учням реальне уявлення про організацію праці в умовах сучасного виробництва.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що трудове навчання є загальноосвітньою навчальною дисципліною, котра становить один з обов’язкових елементів змісту загальної середньої освіти, без якого неможливе повне здійснення її завдань. Причому через специфіку свого змісту трудове навчання виконує лише йому притаманні функції:

при формуванні уявлення про навколишнє середовище знайомить учнів з основами сучасного виробництва, спираючись на закономірності розвитку природи та суспільства, які вивчаються у навчальних дисциплінах з основ наук;

відіграє домінуючу роль у  забезпеченні  професійного самовизначення
школярів, беручи за основу профорієнтацію на сферу виробництва;

відіграє  незамінну  роль у  підготовці учнів до  майбутньої практичної
діяльності, виховуючи якості особистості, які можуть бути сформовані лише в
процесі продуктивної праці;

забезпечує  індивідуальний  підхід  у  розвитку  особистісного  творчого
потенціалу до майбутньої практичної діяльності у сфері виробництва.

Зазначені функції потребують конкретизації з урахуванням вікових особливостей розвитку школярів, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв’язків з іншими освітніми галузями:

І. ПОЧАТКОВА ШКОЛА

ознайомлення учнів з основами виробництва, спираючись на їх життєвий досвід;

- здійснення початкового етапу професійної орієнтації через інформацію;

про професії, з якими учні зустрічаються в життєвій практиці;

створення передумов для залучення учнів до систематичної продуктивної
праці з елементами творчості;

формування  розуміння  учнями   важливості   самооцінки  своїх  власних
можливостей.

ІІ. ОСНОВНА ШКОЛА

- ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва з опорою на знання з основ наук на рівні предметно-практичної діяльності;

- ознайомлення учнів із світом професій, спираючись на знання з основ наук на базі предметно-практичної діяльності;

- залучення школярів до конструкторськотехнологічної,  конструкторсько-
художньої та дослідницької діяльності на базі їх продуктивної праці;

- формування в учнів здатності реально оцінювати свої можливості для вибору посильних завдань.

ІІІ. СТАРША ШКОЛА

ознайомлення учнів із сучасним виробництвом, спираючись на знання з основ наук на рівні загальновиробничих закономірностей;

всебічне ознайомлення з професією, що відноситься до обраного учнями
профілю трудового навчання;

залучення школярів до раціоналізаторства та винахідництва на базі змісту
трудової підготовки;

формування в учнів здатності мобілізувати свої потенційні творчі можливості в різних видах діяльності.

Загальноосвітні функції трудового навчання трансформуються у загальноосвітні завдання, їх п’ять: трудове виховання, професійна орієнтація, політехнічна освіта, творча праця, продуктивна праця. Зазначені завдання є загальношкільними, оскільки до їх розв’язання причетні інші шкільні навчальні дисципліни. Саме через ці завдання проглядається загальноосвітня сутність предмету “Трудове навчання”. Це дає підставу називати самі завдання загальноосвітніми. Вони розв’язуються у процесі формування ряду понять і відповідних умінь. Кожне завдання характеризується своїм стабільним колом, або “тезаурусом”, таких понять і вмінь.

Поняття вимагають певного змістового наповнення, яке спирається на трудову діяльність учнів.

Трудова діяльність учнів супроводжується, у свою чергу, формуванням умінь, навичок та відповідних понять. У зв’язку з цим виникають додаткові завдання. На відміну від загальношкільних вони можуть бути названі предметними, оскільки розв’язуються у межах предмету “Трудове навчання”. Це зовсім не означає, що предметні завдання не впливають на розвиток особистості учнів. Такий вплив виявляється в тому, що вони, як вже згадувалось вище, забезпечують змістове наповнення понять, що формуються у процесі розв’язання загальношкільних завдань, та в тому, що трудова діяльність становить матеріальну основу для розумового, фізичного, трудового та інших видів виховання.

Проте між загальношкільними та предметними дидактичними завданнями є одна принципова відмінність. При виконанні загальношкільних завдань на перший план виступає змістовий аспект, а при виконанні предметних завдань -процесуальний.

Якщо загальношкільні завдання розв’язуються у процесі формування в учнів стабільного кола понять і вмінь, то предметні завдання вирішуються на базі широковаріативної трудової діяльності учнів, кожна з яких характеризується своїм колом умінь та понять.

Наводимо перелік варіантів трудової діяльності:

трудові  процеси,  пов’язані з обробкою металів, механічним  складанням, монтажем машин, приладів, механічного устаткування.

трудові   процеси,   пов’язані   з   обробкою,   ремонтом,   налагодженням, обслуговуванням  механічного обладнання, технологічних  машин,  установок, транспортних засобів.

трудові процеси з обробки неметалевих матеріалів (промислових), виробів, напівфабрикатів.

трудові процеси з монтажу, ремонту будівель, споруд, конструкцій.

- трудові       процеси,       що       передбачають       складання,       монтаж електрорадіообладнання, приладів, апаратів.

трудові процеси, пов’язані з ремонтом, налагодженням, обслуговуванням електрообладнання, приладів, апаратів.

трудові процеси, що передбачають використання підйомно-транспортних засобів, управління ними.

- трудові процеси з переробки продуктів сільського господарства.

- трудові процеси з вирощування,  розмноження та вивчення нових сортів
рослин.

- трудові процеси, пов’язані з вирощуванням тварин та доглядом за ними.

трудові процеси, які передбачають вивчення світу мікроорганізмів.

- трудові процеси, пов’язані з керівництвом групами чи колективами людей.

- трудові процеси, що передбачають навчання і виховання людей, організацію дитячих колективів.

- трудові    процеси,    спрямовані    на   матеріально-побутове,    торгівельне обслуговування людей.

трудові процеси з інформаційного обслуговування.

трудові процеси, що передбачають надання людям медичної допомоги.

трудові процеси, спрямовані на підготовку й оформлення документів.

трудові процеси, спрямовані  на оперування числами, здійснення аналізу
кількісних    співвідношень.

трудові  процеси,  спрямовані  на  системи умовних знаків,  схематичне
відображення об’єктів.

трудові процеси, пов’язані з музичною діяльністю.

трудові процеси, пов’язані з літературно-художньою діяльністю.

трудові процеси, пов’язані з образотворчою діяльністю

Розширення варіативності змісту практичної діяльності учнів забезпечує для школи ряд переваг. Завдяки їм школам легше пристосовуватись до виробничого оточення, створювати навчально-матеріальну базу, забезпечувати постачання необхідними матеріалами тощо. Крім того є цілий ряд видів трудової діяльності, які створюють однаково сприятливі умови для здійснення завдань загальноосвітньої школи. Але при цьому з точки зору визначення стандарту змісту освіти виникають проблеми. Адже при всіх можливих варіантах змісту практичної діяльності мають бути витримані єдині вимоги стандарту змісту навчання. Це досягається завдяки тому, що навчання за будь-яким видом трудової діяльності визначається з дотриманням основних дидактичних вимог (науковість, посильність, наступність, реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, урахування статевих і регіональних особливостей), єдиних вимог до її змісту й такого структурування навчального матеріалу:

Знаряддя праці. Принцип дії, будова та призначення знарядь праці різних рівнів досконалості (ручні, механізовані, частково і комплексно автоматизовані). Підготовка їх до роботи, експлуатація, технічне обслуговування та ремонт. Перспективи розвитку знарядь праці.

Предмети праці. Різновиди, властивості та якості предметів праці: способи технологічного впливу на них з метою одержання потрібних якостей. Межі можливої видозміни предметів праці. Перспективи розвитку предметів праці.

Технологічний процес. Наукові засади здійснення технологічного процес. Стадії та елементи технологічного процесу. Трудові прийоми, що відповідають різним його елементам. Режими та норми в технологічному процесі. Засоби контролю правильності виконання трудових прийомів. Кінцевий продукт і показники роботи. Засоби оцінювання наслідків діяльності. Економічні аспекти технологічної діяльності. Екологічні вимоги до технологічного процесу. Перспективи розвитку технологічних процесів.

Організація праці. Гігієна праці. Раціональний режим праці. Вимоги до безпечних умов роботи. Раціональна організація робочого місця.

Особливе місце у методиці трудового навчання повинна займати психологічна теорія переносу. Це обумовлено тим, що предметом вивчення може бути безліч технічних об’єктів, технологічних процесів чи форм організації праці. Тому виникає потреба відібрати серед них найбільш типові з урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержували відомості не лише про той конкретний матеріал, який увійшов до навчальних програм, але й усвідомлювали його зв’язок із виробничими об’єктами і процесами, котрі залишились поза межами програм. Це й досягається завдяки переносу.

Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної роботи зі школярами, про що вже згадувалось вище.

Звичайно, перенос здійснюється не сам собою, а завдяки відповідному методичному забезпеченню занять. Але це вже окрема проблема. Ми ж, ураховуючи мету, поставлену в посібнику, зауважимо, що крім загальношкільних і предметних завдань у процесі трудового навчання ставиться триєдина мета, яка по можливості має реалізовуватись на кожному занятті, у кожній темі та розділі програми.

Нижче розкриваються можливості здійснення триєдиної мети щодо основних блоків навчального матеріалу, пов’язаного з кожним із п’яти загальношкільних завдань.

І. ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА

Початкова школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Трудовий процес як цілеспрямована діяльність людини.

Елементи трудового процесу: праця людини, предмет праці, знаряддя праці.

Предмети праці: інструменти (робочі - ручні і механізовані, допоміжні, вимірювальні), пристрої, машини.

Організація праці, режим праці, безпечні умови праці.

Бережливе ставлення до предметів і засобів праці.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Знання про елементи трудового процесу з опорою на життєвий досвід учнів.

Уміння розпізнавати відомі деталі, механізми, предмети і знаряддя праці в незнайомих трудових процесах.

Уявлення про роль виробництва у забезпеченні життєдіяльності окремої людини, і суспільства в цілому.

Наявність орієнтовної основи для диференціації елементів трудового процесу.

Основна школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення)     

Техніка та технологія як матеріальна основа виробництва

Функції техніки в системі суспільного виробництва.

Найпростіші технічні пристрої, їх призначення і будова.

Машина - головний об’єкт техніки. Характерні ознаки машини. Класифікація машин за технологічними ознаками: енергетичні, робочі, контрольні-інформаційні.

Механізм в машинах. Види з’єднань деталей машин: рухомі і нерухомі, роз’ємні і нероз’ємні.

Технологія як процес взаємодії природних, суспільних і технічних законів. Об’єкти обробки і переробки в технології: енергія, інформація, сировина і матеріали.

Способи впливу на предмети праці з метою зміни їхнього стану, властивостей, якостей, форм чи розмірів.

Технологічна операція.  Технологічні операції ручної і машинної обробки
матеріалів.

Конструкційні матеріали, їх властивості: фізичні, механічні, технологічні.
        Основи технічних вимірювань. Методи та засоби вимірювань.

Технологічна документація: креслення, карта технологічного процесу.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Знання технологічних основ сучасного виробництва з опорою на знання учнів з основ наук на рівні предметно-практично діяльності.

Уміння застосувати при вивченні технологічних процесів знання, набуті при вивченні загальноосвітніх предметів.

Готовність до трудової діяльності при переважанні зовнішнього мотивування.

Готовність до технологічної діяльності на основі директивно-контролюючої допомоги вчителя.

Уміння, які формуються в безпосередньо в процесі реалізації змісту освітньої галузі “Технології”.

Старша школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Соціальні та технічні аспекти виробництва.

Виробничий процес - основа організації виробництва. Форми організації виробництва. Типи виробничих процесів. Стадії виробничого процесу. Суспільний поділ праці й утворення галузей виробництва. Галузева структура сучасного виробництва.

Стандартизація як засіб підвищення якості виробництва. Види стандартизації. Методи стандартизації.

Управління виробництвом. Менеджмент і маркетинг.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючії).

Знання елементів науково-технічних основ виробничого процесу з опорою на знання учнів з основ наук на рівні загальновиробничих закономірностей.

Уміння творчо застосувати знання про основні базові технології в нових виробничих умовах.

Внутрішня потреба дотримання екологічних норм і правил.

Готовність до виробничої діяльності на основі усвідомленого самоконтролю.

2. ПРОДУКТИВНА ПРАЦЯ

Початкова школа

Зміст освіти (загальнощкіяьні завдання та їх наповнення).

Трудова діяльність людини як засіб задоволення власних і суспільних потреб.

Споживчі якості виробу.

Трудові прийоми з обробки найдоступніших матеріалів ручними інструментами.

Самообслуговування в процесі побутової праці.

Господарська діяльність, пов’язана з вирощуванням рослин і доглядом за тваринами.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Усвідомлення важливості праці для задоволення життєвих потреб людини.

Уміння використовувати прості ручні інструменти для обробки найдоступніших матеріалів із дотриманням правил безпечної роботи.

Бережливе ставлення до природи.

Розуміння трудових завдань у вигляді натурних зразків або пояснення вчителя.

Основна школа

Зміст освіти (загільношкільні завдання та їх наповнення).

Продуктивність праці. Норма виробітку.

Нормування праці. Норма часу.

Трудові прийоми ручної обробки матеріалів.

Технологічні операції механічної обробки матеріалів.

Операції остаточної та оздоблювальної обробки матеріалів.         

Види з’єднань деталей у виробах та прийми їх виконання.

Технічне обслуговування та дрібний ремонти механічного обладнання та електропобутових приладів.

Побутові ремонтні роботи і санітарний догляд за приміщеннями.

Роботи, пов’язані з вирощуванням рослин та доглядом за тваринами, проведенням агротехнічних дослідів.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Готовність учнів до систематичної праці з елементами конструкторсько-технологічної, художньо-конструкторської та дослідницької діяльності.

Сукупність знань, необхідних для виконання трудових прийомів і здійснення технологічних операцій ручної і механічної обробки основних конструкційних матеріалів, забезпечення технічного обслуговування та дрібного ремонту механічного обладнання і приладів, проведення побутових ремонтних робіт, вирощування рослин і догляду за тваринами, проведення агротехнічних дослідів.

Уміння виконувати трудові прийоми та здійснювати технологічні операції за допомогою ручних і механізованих знарядь праці.

Уміння виконувати необхідні і допустимі побутові ремонтні роботи.

Уміння виконувати роботи, пов’язані з вирощуванням рослин, доглядом за тваринами, переробкою сільськогосподарської продукції.

Забезпечення технічного обслуговування та дрібного ремонту механічного обладнання і приладів.

Уміння естетично оформляти виготовлені вироби, надавати продукції товарного вигляду і реалізувати її.

Дотримання вимог ресурсозбереження як основного способу зниження негативного впливу технологічної діяльності людини на природу.

Здатність до осмислення трудових завдань у формі графічного зображення або словесного опису.

Старша школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Трудові процеси в умовах механізації та автоматизації виробництва.

Технологічні  процеси з виконанням вимог ресурсозбереження й екології виробництва.

Виробничі інформаційні технології.

Якісні показники результатів виробничої діяльності.

Виробнича діяльність в умовах ринкової економіки

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Сукупність знань про професійну діяльність за обраним профілем трудової підготовки.

Уміння виконувати трудові прийми і здійснювати технологічні операції в обраній сфері трудової підготовки

Уміння здійснювати елементи техніко-економічного аналізу виробничої діяльності з метою підвищення технічного рівня та якості продукції, робіт і послуг.

Готовність до трудової діяльності у виробничих умовах при переважанні внутрішнього мотивування.

Здатність до переносу знань, умінь та способів діяльності в нові умови праці.

3. ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ

Початкова школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Праця в житті людини і суспільства.

Професія як результат розподілу праці в суспільстві.       

Суспільне значення кожної професії.

Відмінності предметів і знарядь, умов і характеру праці працівників різних професій.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Усвідомлення важливості кожної професій для життя суспільства.

Розуміння потреби існування різних професій та відмінностей між ними.

Розуміння важливості й необхідності вибору професії кожною людиною.

Здатність осмислювати інформацію про світ професій.

Основна школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Класифікація професій на основі відмінностей предметів, знарядь, умов і мети праці.

Професія і людина. Вимоги професії до людини.      

Характеристика професії.

Професіограма, її призначення і зміст.

Ціннісні орієнтації людини, їх роль у житті та трудовій діяльності.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Знання класифікаційних ознак поділу професій на типи, класи, відділи і групи.

Уявлення про типові професії найважливіших галузей виробництва.

Уміння співвідносити індивідуальні властивості людини з вимогами професії.

Прагнення до самовипробування в різних професіях через участь у відповідних видах трудової діяльності.

Здатність співвідносити свої ціннісні орієнтації з особливостями конкретних професій.

Старша школа

Зміст освіти (загальнощкіяьні завдання та їх наповнення).

Процес професійного самовизначення та його елементи: професійні наміри, професійний план, ситуація вибору професії.

Самооцінка особистістю власних можливостей і її значення для свідомого вибору професії. Проба сил, самовдосконалення у трудовій діяльності.

Шляхи одержання професії.

Система професійної освіти та типи професійних навчальних закладів в Україні.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Розуміння факторів, що впливають на вибір професії.

Знання показників професійної придатності людини.

Уміння характеризувати вимоги професії до людини, що становить зміст профільного навчання.

Відстоювати власні позиції при виборі професії.

Критичний аналіз власних можливостей при виборі професії.

4. ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ

Початкова школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Режим роботи. Трудова дисципліна.

Планування послідовності трудових дій як вплив пізнавальної самостійності.

Культура праці. Естетика вибору.

Взаємодопомога в праці.

Економне витрачання матеріалів.

Охорона природи.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Уявлення про трудову вихованість людини.

Прагнення працювати акуратно, економити матеріали, раціонально розподіляти зусилля та час, доводити розпочату роботу до остаточного завершення, запобігати забрудненню довкілля.

Потяг до праці як до одної із засобів задоволення пізнавальних інтересів.

Усвідомлення необхідності трудової діяльності.

Основна школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Раціональне використання робочого часу.

Колективна праця.

Культура виробничого середовища.

Оптимальна організація робочого місця.      

Економічне мислення.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Розуміння впливу вихованості на результативність діяльності трудового колективу.

Знання елементів культури праці.

Уміння дотримуватись правил охорони навколишнього середовища при здійсненні різних технологічних процесів.

Готовність до трудової діяльності на основі зацікавленості результатами праці, необхідними для задоволення власних та суспільних потреб.

Позитивне ставлення до трудових завдань, що викликають інтерес.

Старша школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Технологічна дисципліна.

Наукова організація праці.

Культура виробництва.

Удосконалення організації робочого місця.

Ділова співпраця.

Контроль та запобігання забрудненню навколишнього середовища.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).
Підготовленість до свідомої участі в заходах із трудового виховання.
Уміння виявляти Ініціативу в пошуках способів підвищення культури Праці.
Прагнення брати посильну участь в реалізації екологічних програм.    
Любов до праці як провідна риса характеру.

Здатність долати суперечність між бажанням і необхідністю у сфері трудової діяльності.

Виховання культури трудового спілкування, конкуренції та об’єктивної оцінки результатів своєї праці, високої загальної культури.

5. ТВОРЧА ПРАЦЯ

Початкова школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).       

Поняття про творчий пошук у сфері виробництва. Види твердості.

Досконалість виробу.

Зразок виробу.

Аналіз конструкції виробу.

Моделювання. Модель.

Дослідництво як один із видів творчої діяльності.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Усвідомлення значення творчої діяльності в житті людини. Уявлення про особливості творчої праці. Уміння складати моделі конструкторів за зразком. Позитивне ставлення до творчої трудової діяльності

Основна школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).

Конструювання та моделювання як складові процесу творчості у галузі виробництва та побуту. Дослідництво.

Технічні умови. Аналог і його місце у творчому процесі.   

Технічна форма. Масштабна виразність виробу.

Функціональний аналіз.

Технологія творчості від задуму до реалізації і випробування дослідного зразка.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Уміння здійснювати творчий аналіз об’єктів праці.

Уміння порівнювати варіанти конструкцій і технологій.

Уміння здійснювати конструювання за графічним зображенням чи словесним описом.

Потяг до творчої діяльності.

Здатність співвідносити свої творчі можливості з поставленими завданнями.

Старша школа

Зміст освіти (загальнощкільні завдання та їх наповнення).  

Раціоналізаторство і винахідництво як вияви творчості.

Документи на винахід і раціоналізаторську пропозицію.

Економічна ефективність винаходу чи раціоналізаторської пропозиції.

Проектне завдання. Прототип і його місце у творчому процесі.

Художньо-технічна форма.

Художньо-конструкторський аналіз.

Цілісність композиції.

Творчий аналіз та оптимізація технологічних процесів.

Обов’язкові результати навчання (навчальні, виховні, розвиваючі).

Готовність до винахідництва та раціоналізаторства у трудовій діяльності.

Уміння виявляти відповідність конструкції до технічних умов.

Уміння виявляти відповідність конструкції до технічних умов.

Уміння здійснювати конструювання за технічними умовами.

Внутрішня потреба творчої трудової діяльності.

Творча самостійність у трудовій діяльності.

Діючий Базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи складається з двох компонентів: інваріантного та варіативного.

Інваріанта частина навчального плану розкриває перелік предметів та кількість введених на них годи по класах. Все це є обов’язковим для всіх учнів, тобто становить стандарт мінімум. У варіативній частині вказується кількість годин, яка має бути обов’язково використана для поглибленого вивчення окремих предметів за вибором учнів, тобто з врахуванням їх нахилів та здібностей.

Згідно з навчальним планом на трудове навчання відводиться по дві години на тиждень у І-ХІІ класах за рахунок інваріантної частини та години на тиждень у Х-ХІІ класах за рахунок варіативної частини.

Таким чином, традиційно, причому не лише в радянській, а й дореволюційній школі, предмет “Трудове навчання” охоплює весь період навчання у середній школі. Те ж саме можна сказати про досвід школи у багатьох зарубіжних країнах. Такий підхід до структури цілком виправданий, оскільки цілі трудового навчання мають здійснюватись у всіх вікових періодах розвитку учнів із врахуванням їхніх особливостей. З цієї точки зору у трудовому навчанні доцільно виділити три основні етапи:

  1.  “Трудове навчання” (1-4 класи); у молодшій школі трудове навчання може інтегруватись  з   іншими   предметами   (наприклад,   існує  навчальна  програма “Художня праця”);

“Виробничі технології” (5-9 класи);

“Основи виробництва” (10-12 класи).

Введення назв окремих етапів підкреслює їх специфіку та відбиває нюанси змісту навчання.

Важливим є той факт, що навчальним планом передбачається можливість здійснення початкового професійного навчання у загальноосвітніх школах, необхідність у якому надзвичайно велика.

Початкове професійне навчання здійснюється на добровільних засадах при умові, що для цього є всі необхідні умови (бажання учнів, наявність вчителів з відповідною базовою підготовкою, матеріальної бази, достатність навчального часу).

На початкове професійне навчання разом з літньою виробничою практикою може бути виділено біля 800 годин. Це цілком достатньо для оволодіння цілим рядом нескладних професій. Проте треба мати на увазі, що здійснення професійного навчання школа повинна мати дозвіл, тобто пройти атестацію та одержати ліцензію.

Якщо часу для оволодіння певною професією не вистачає, то здійснюється поглиблене трудове навчання. Тобто навчальні години відводяться ті самі, але кваліфікаційний розряд не присвоюється. Випускникам, які цього бажають треба буде довчитися на виробництві, через курси або професійно-технічні заклади і здобути робочу професію.

Таким чином, трудове навчання у 10-12 класах може здійснюватись за чотирма варіантами:

1) у школі практикується поглиблене трудове навчання за рахунок інваріантного та   варіантного   компоненту:   в   такому   разі   навчання   може   завершуватись присвоєнням кваліфікаційного розряду;

2) у школі поглиблено вивчається один із предметів, але це не “Трудове
навчання”; в такому разі профільне трудове навчання здійснюється як інваріантний компонент у вигляді спецкурсу, зміст якого пов’язується зі змістом предмета, що вивчається поглиблено; наприклад при поглибленому вивченні літератури у процесі трудового навчання учнів можуть знайомити із професією бібліотекаря, історії - екскурсовода, іноземної мови - перекладача і та ін.;

3) у школі предмети поглиблено не вивчаються; у такому разі трудове навчання здійснюється  як інваріантний  компонент  за однією  з  програм,   затверджених Міністерством освіти України.

4) трудове навчання у технічних ліцеях, де ставиться завдання готувати учнів до вступу у технічні ВНЗ.

З метою трудової підготовки за рахунок варіативного компоненту навчальним планом   передбачається   можливість   вивчення   ряду   предметів,   які   можуть включатися як модулі у трудове навчання: “Креслення” - 70 годин, “Вибір професії” - 35 годин, “Основи техніки, технології та організації виробництва” - 35 годин, “Виробничі інформаційні технології” - 35 годин; “Основи менеджменту” - 35 або 70 годин.

Трудове навчання у ІУ-ІХ класах здійснюється за шістьма варіантами: є варіанти змісту трудового навчання окремо для дівчат та хлопців для сільських та міських шкіл та варіант спільний для хлопців та дівчат знову ж таки для сільських та міських шкіл.

Дівчата та хлопці навчаються разом якщо у класі міської школи більше 28 учнів, а сільської - 26.

Щоб можна було навчати окремо хлопців та дівчат дозволяється об’єднувати паралельні класи.

У молодших класах поділ учнів у процесі трудового навчання не відбувається, проте враховується, яка це школа: сільська чи міська.

Проводячи заняття, учителі керуються навчальними програмами, які затверджуються Міністерством. Програми весь час удосконалюються, тому до них можуть періодично вноситися зміни. Про це завжди повідомляється у пояснювальній записці до програми.

Навчальною програмою визначається об’єм знань та вмінь, якими повинні оволодіти учні та наводяться орієнтовний перелік рекомендованих виробів.

Вчителю дозволяється використовувати до 25% навчального часу на власний розсуд. Робиться це для того, щоб якомога більше наблизити зміст трудового навчання до уподобань учнів та найкраще використати наявну матеріальну базу. На допомогу учителю програма має набір можливих варіантів додаткового змісту трудового навчання. Вони можуть бути розроблені вчителем.

Співвідношення між теорією та практикою у процесі трудового навчання має становити як один до чотирьох, бо на заняттях має переважати продуктивна праця. З цього принципу виходять упорядники програм і його мають безперечно дотримуватись вчителі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61508. Водные ресурсы Земли. Жесткость воды 254.32 KB
  Вода на нашей планете находится в состоянии круговорота. Под действием солнечной энергии вода испаряется с поверхности мирового океана и суши, а затем выпадает в виде атмосферных осадков.
61509. Изготовление панно «Курочка» 17.75 KB
  Познакомить детей с новым техническим приёмом резанья пластилина проволочной петлёй. Ребята как вы думаете из чего оно сделано Панно сделано из пластилина. Правильно оно сделано из пластилина.
61510. ХУДОЖЕСТВЕННАЯ ОБРАБОТКА МЕТАЛЛОВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГИИ В 6 КЛАССЕ 591.35 KB
  Цель исследования - разработать и апробировать методическое обеспечение обучения художественной обработке металла на уроках технологии в шестом классе общеобразовательной школы.
61512. Кохання — то пречистий скарб душі 66.4 KB
  Мета: ознайомити з талановитими митцями слова (особливо рідного краю), зацікавити дивовижним світом їх творів; сприяти розширенню кругозору учнів, розвиткові зв’язного мовлення, формуванню в них прагнення до пізнання історії та культури рідного краю...
61513. Компрессоры 87.87 KB
  Компрессоры предназначены для сжатия и перемещения различных газов используемых как в технологических целях так и для приборов контроля и автоматики привода различных инструментов и т.
61514. КОНКУРЕНЦИЯ, СПРОС И ПРЕДЛОЖЕНИЕ 34.25 KB
  Конкуренция борьба фирм за ограниченный объем платежеспособного спроса потребителей ведущаяся фирмами на доступных им сегментах рынка. Цена установившаяся в ходе конкурентной борьбы выполняет функцию регулирования спроса и предложения.
61515. Доврачебная помощь при травмах. (вывихи, растяжки, переломы) 22.71 KB
  Цель урока: Научить оказывать доврачебную помощь при травмах. Задачи урока: 1 Оказывать доврачебную помощь. 2 Оказать доврачебную помощь при вывихах 3 Оказать доврачебную помощь при растяжении...
61516. Понятие и сущность процесса обучения 29.39 KB
  Задачи: 1 Обучать студентов педагогического колледжа систематической работе над учебным материалом углубить получаемые знания в области педагогики; 2 Развивать мыслительную деятельность у учащихся умение применять полученные знания на практике...