69258

Методика формування в учнів поняття про техніку

Лекция

Педагогика и дидактика

Наступність у вивченні техніки у 59 класах. Формування в учнів поняття про типові і спеціальні деталі види та призначення типових деталей машин: опори осі вали підшипники зубчасті колеса кріпильні деталі; їх умовні позначення; види з’єднань деталей: рухомі і нерухомі рознімні і нерознімні.

Украинкский

2014-10-02

136 KB

2 чел.

Лекція №5

Тема. Методика формування в учнів поняття про техніку

Наступність у вивченні техніки у 5-9 класах. Методика вивчення у п'ятому класі відомостей з історії розвитку техніки, роль машин у сучасному господарстві і побуті. Формування в учнів поняття про типові і спеціальні деталі, види та призначення типових деталей машин: опори, осі, вали, підшипники, зубчасті колеса, кріпильні деталі; їх умовні позначення; види з'єднань деталей: рухомі і нерухомі, рознімні і нерознімні.

Методика формування в учнів шостого класу поняття про механізми, ведучу і ведену деталі в механізмі. Ознайомлення учнів з принципом роботи, призначенням і будовою механізмів з передачі обертального руху (на прикладі пасової, зубчастої і фрикційної передач); з призначенням і будовою механізмів перетворення руху (на прикладі гвинтового, рейкового і кулачкового механізмів). Засвоєння учнями знань про передатне число, умовні позначення передач і механізмів на кінематичних схемах. Методика вивчення в шостому класі свердлильного верстата як машини, його призначення, будови та основних рухів різання на ньому.

Методика вивчення в сьомому класі електрифікованих знарядь праці, їх переваг у порівнянні з ручними і механічними знаряддями праці. Ознайомлення учнів із загальною будовою електричного приводу (на прикладі токарного верстата), з правилами безпечної роботи під час користування електрифікованими знаряддями праці.

Методика навчання учнів роботі на токарному верстаті для обробки деревини. Методика вивчення призначення, будови, кінематичної схеми верстата; методика формування в учнів умінь працювати на верстаті.

Методика вивчення токарно-гвинторізного верстата як технологічної машини, його будови та кінематичної схеми. Формування в учнів поняття про режим різання, ознайомлення з прийомами керування верстатом. Спільність та відмінність свердлильного, токарного для обробки деревини та токарно-гвинторізного верстатів.

Методика навчання учнів восьмого класу роботі на настільному горизонтально-фрезерному верстаті. Вивчення призначення і будови верстата, його кінематичної схеми. Методика ознайомлення учнів із видами фрез і технологічними пристроями, прийомами керування верстатом, правилами вибору режиму різання, догляду за верстатом. Порівняння окремих вузлів і деталей фрезерного та токарно-гвинторізного верстатів.

Методика вивчення у дев'ятому класі варіантів застосування автоматичних приладів на виробництві і в побуті, класифікації сучасних автоматичних приладів. Ознайомлення учнів із загальними відомостями про застосування комп'ютерної техніки в сучасних технологічних процесах.

5.1. Загальні зауваження

У програмі з технічної праці значну увагу приділено вивченню учнями верстатних операцій і загальних відомостей про машину. Це не випадково. По-перше, одне з завдань трудового навчання у дев'ятирічній школі полягає в тому, щоб дати учням правильне уявлення про характер сучасного суспільного виробництва і шляхи його дальшого розвитку. Найбільш показовим щодо цього є заміна ручної праці працею механізованою й автоматизованою. Тому було б зовсім неприпустимо обмежитися в трудовому навчанні ознайомленням учнів лише з ручними видами робіт.

По-друге, опитування учнів показує, що в свідомості переважної більшості дев'ятикласників сформувалися життєві уявлення про машину, механізм, деталь. Це свідчить про те, що саме життя ставить вимогу ознайомити учнів з елементами машинознавства і що учні підготовлені до засвоєння цих елементів на науковій основі.

У старших класах учителеві значно легше забезпечити формування нових понять, якщо він може спертися на знання учнів про будову якоїсь конкретної машини.

При навчанні учнів верстатних операцій і при ознайомленні з загальними відомостями про машину перед учителем праці постають такі основні навчальні завдання:

  1.   Розкрити переваги машинної праці порівняно з ручною.
  2.   Ознайомити з загальною будовою свердлильного і токарного верстатів для обробки деревини та металів і дати на цій основі уявлення про технологічну машину.
  3.   Сформувати деякі поняття машинознавства (деталь, механізм, машина).
  4.   Навчити працювати на деревообробних і металорізальних верстатах.
  5.   Ознайомити на базі токарного верстата з типовими деталями машини, видами їх з'єднань і механізмами.
  6.   Ознайомити з процесом розбирання та складання машин і їх вузлів.
  7.   Ознайомити з процесом розвитку знарядь праці.
  8.   Дати уявлення про класифікацію машин.
  9.   Дати уявлення про обробку матеріалів зніманням стружки як про один з найпоширеніших способів виготовлення деталей машин.
  10.   Забезпечити вивчення фактичного матеріалу на науковій основі, тобто на базі знань учнів з основ наук.
  11.   Забезпечити дидактичний зв'язок вивчення елементів машинознавства з вивченням обробки матеріалів на верстатах.

Розглянемо послідовно розв'язання кожного з перелічених навчальних завдань.

5.2 Розкриття переваг машинної праці порівняно з ручною

Навчальною програмою приділено більше уваги вивченню обробки матеріалів уручну, ніж вивченню обробки матеріалів на верстатах. Щоб в учнів не склалося хибне уявлення, що ручна обробка матеріалів переважає в умовах сучасного промислового виробництва, вчитель праці розкриває їм переваги машинної праці, її роль у народному господарстві. Для цього обробку матеріалів уручну слід порівнювати з обробкою на верстатах за такими показниками, які зрозуміло й переконливо покажуть переваги верстатної обробки. Такими основними показниками є продуктивність праці, точність обробки, трудомісткість процесу виготовлення деталі.

Учні пересвідчуються на власному досвіді, що виконання слюсарних операцій пов'язане з затратою значних фізичних зусиль. Тому пропозиція вчителя порівняти щодо трудомісткості роботу на верстаті з роботою вручну, як правило, зацікавлює учнів. Таке порівняння не позбавлене для них певного смислу. Наприклад, отвори в деревині учні свердлять спочатку коловоротом, а потім на свердлильному верстаті. Учитель використовує це для того, щоб порівняти зусилля, затрачені в першому і другому випадках. Внаслідок цього учні пересвідчуються, що машинне виготовлення деталі менш трудомістке, ніж ручне. Ще переконливішим буде цей приклад для обробки металів. Для цього досить порівняти пробивання отворів у металі і свердління їх на верстаті.

Дуже важливо показати учням, як підвищує продуктивність праці машинна обробка, бо саме у зв'язку з цим верстатна обробка деревини і металів витісняє обробку столярну і слюсарну. Відомо, що продуктивність чорнової обробки характеризується масою стружки, знятої з поверхні заготовки за одиницю часу. У зв'язку з цим учням можна навести такий приклад. У процесі обпилювання вручну за 1 год. знімають грами стружки, а великі токарні верстати для чорнової обробки за 1 год. знімають їх з поверхні заготовки до 1 т. Якщо в шкільних майстернях є механічна ножівка, то можна запропонувати учням підрахувати, у скільки разів вона прискорює роботу. Особливо великі можливості для таких порівнянь створюються в процесі екскурсій на промислові підприємства.

Коли розглядається точність ручної і машинної обробки, слід звертати увагу на те, що для учнів найбільш зрозуміло і переконливо, а саме, на умови досягнення заданої геометричної форми. Наприклад, обробляючи заготовку на токарному верстаті, перпендикулярності торця до циліндричної поверхні досягають досить просто, навіть не застосовуючи вимірювальних інструментів, тимчасом як добитися цього слюсарними або столярними операціями набагато важче: в процесі роботи треба користуватися косинцем.

Розкриваючи переваги машинної обробки матеріалів порівняно з ручною, потрібно показати, що ручна обробка менше застосовується на сучасних промислових підприємствах. Проте слід водночас застерегти учнів від можливої недооцінки значення професій слюсаря і столяра для народного господарства. Така недооцінка неприпустима. Тому вчитель підкреслює, що ручна обробка не втратила і ще довго не втратить свого самостійного значення, і показує на конкретних фактах, що, володіючи прийомами ручної обробки, легше освоїти роботу на верстатах.

5.3. Ознайомлення з будовою свердлильного і токарного верстатів для обробки деревини і металів. Формування уявлення про технологічну машину

Вивчаючи з учнями будову і роботу настільного свердлильного верстата, слід звертати увагу тільки на основні його частини та типові механізми і не завантажувати пам'яті учнів безліччю другорядних деталей.

Пояснення будови верстата доцільно розподілити так:

а) призначення і застосування свердлильних верстатів;

б) демонстрування і пояснення призначення основних частин:

станини (колонки, стояка), стола, хобота, електродвигуна, пускового пристрою;

в) демонстрування і пояснення будови і роботи механізмів та деталей передачі руху від електродвигуна на свердло: ведучий вал (електродвигуна); ведучий шків пасової передачі; пас; ведений шків пасової передачі; шпиндель (ведений вал); патрон; свердло;

г) демонстрування і пояснення будови механізму подачі свердла; штурвал (ручка); вал; шестірня рейкового механізму; рейка; піноль; підшипники шпинделя; шпиндель; патрон; свердло;

д) синтезування відомостей про будову і роботу свердлильного верстата: закріплення деталі; закріплення свердла; передача руху різання; передача руху подачі; свердління; порівняння процесу свердління на верстаті і ручним дрилем.

Аналогічно треба розподілити матеріал і при вивченні будови та роботи токарного верстата.

Такий розподіл навчального матеріалу при поясненні будови і роботи верстата конче потрібний, бо пояснення без чіткого дозування матеріалу, як правило, не дає учням міцних знань.

Ознайомлення учнів з машинною обробкою деревини і металів на заняттях у майстернях обмежується свердлильними, токарними та фрезерними верстатами. На практиці ж застосовуються верстати дев’яти груп, причому кожна з них поділяється на типи, які значно різняться своєю конструкцією. Тому кожний верстат і вид обробки треба розглядати не окремо, а в зв’язку з іншими. Знаючи загальні закономірності обробки матеріалів на металорізальних верстатах, можна розібратися  в принципі дії і в будові маловідомого верстата.

Показуючи учням, що є спільного в усіх металорізальних верстатах, доцільно спинитися на таких трьох вузлових питаннях:

Утворення заданої форми деталі. Кінцева мета обробки матеріалів на верстатах — деталі заданих форм і розмірів.

Деталі бувають досить різноманітні за формою, тому створюється враження, що для їх обробки повинні існувати різноманітні методи. Таке уявлення зникає після розгляду деталі залежно від її геометричної форми. Тоді виявляється, що навіть найскладніші деталі являють собою поєднання кількох простих геометричних тіл. Так, деталі, які обробляють на токарних верстатах,— це найчастіше циліндри різних розмірів, конуси, а інколи — сфери. Деталі у формі многогранників обробляють на інших верстатах (наприклад, фрезерна група), причому ці деталі мають форму простих геометричних тіл (призми, піраміди та н..).

Тому, незважаючи на значну різноманітність деталей, їх обробляють на дев’яти групах верстатного устаткування (токарних, фрезерних, шліфувальних та ін.). На верстатах кожної групи можна обробляти тільки деталі, що мають форму певних геометричних тіл. Знаючи це, легко встановити, на якому верстаті слід обробляти певну деталь залежно від її форми.

Основні рухи верстата. Вирішальне значення при утворенні форми деталі мають основні рухи верстата. У цьому легко пересвідчитися на прикладі токарного верстата. Головний рух токарного верстата — обертальний, тому деталі, оброблені на ньому — це круглі тіла. Проте форма їх в осьовому перерізі буває різна і залежить від траєкторії руху різця. Так, залежно від траєкторії руху різця деталі можна надати форми циліндра, конуса або кулі.

Таким чином, щоб надати деталі заданих форми і розмірів, верстат повинен мати основні рухи. Це обов’язково. Проте своїм характером самі рухи і їх поєднання можуть бути різні в різних групах верстатів. Так, на круглошліфувальних верстатах обидва основні рухи — обертальні, на поперечно-стругальному — прямолінійні, на токарному верстаті деталь має обертальний рух, а різець — поступальний, на фрезерному — навпаки, на свердлильному верстаті обидва основні рухи має інструмент.

Очевидно, незважаючи на різноманітні конструктивні варіанти поєднання основних рухів, утворення заданої форми деталі пояснюється в усіх випадках використанням правила додавання рухів, яке відображає одну з закономірностей природи.

Класифікація частин верстата за призначенням. За своїм зовнішнім виглядом металорізальні верстати досить різноманітні. Пояснюється це тим, що на них доводиться обробляти деталі різної форми і різних розмірів. Частини кожного металорізального верстата можна поділити залежно від їх призначення на такі чотири групи: а) для закріплення деталі та інструмента; б) частини для забезпечення головного руху; в) для забезпечення руху подачі; г) для зв’язування в одне ціле інших елементів верстата.

Щоб розібратися в будові невідомого верстата, треба знайти в ньому згадані частини. При аналізі будови верстата з такого погляду зовнішні відмінності не зможуть приховати те спільне, що зв’язує його з іншими верстатами, завдяки чому можна застосовувати свої знання і вміння, набуті при вивченні токарного верстата, для роботи, наприклад, на стругальному, фрезерному та інших верстатах.

5.4. Формування деяких понять машинознавства

Відповідно до завдань політехнічного навчання треба, щоб знання учнів про деревообробне і металорізальне устаткування були узагальнені на науковій основі. Такою основою є поняття машинознавства: машина, деталь, механізм. На базі цих понять можна систематизувати знання учнів.

Розглянемо докладно визначення цих понять. В технічній і навчально-методичній літературі спостерігаються різні, інколи суперечливі визначення.

Проте більшість авторів дотримуються визначення, яке подано у Великій Радянській Енциклопедії. Це визначення, сформульоване з урахуванням загального розвитку учнів, увійшло в практику роботи шкіл: "машиною називається механізм або система механізмів, призначених для перетворення енергії або виконання роботи".

Визначення поняття «механізм» затверджене комісією технічної термінології, а визначення, рекомендовані рядом авторів, побудовані на базі теорії механізмів та машин і тому незрозумілі, для учнів. У зв'язку з цим можна рекомендувати таке визначення поняття «механізм»: механізмом називається така сукупність деталей, коли переміщення однієї деталі (ведучої) зумовлює цілком певні переміщення інших деталей цієї системи.

Нарешті, визначення поняття «деталь» можна рекомендувати в такому формулюванні: окремі частини механізмів і машин, виготовлені без складальних операцій, називаються деталями машин. Деталлю вважають частину машини або механізму, яка складається з одного шматка матеріалу.

Розглянемо, наприклад, як формується поняття «машина».

Перше уявлення про машини дає учням устаткування для обробки деревини і металів різанням. Уперше вони зустрічаються з деревообробними і металорізальними верстатами в V класі під час екскурсій після вивчення розділів з обробки деревини і обробки металів. Цілком зрозуміло, що учні не підготовлені ще до того, щоб сприйняти верстат як машину. Тому ознайомлення їх з устаткуванням повинно мати суто описовий характер. Проте й тут треба поповнювати знання учнів, які будуть використані потім при формуванні поняття «машина». Для цього треба пояснити деякі якості деревообробних і металорізальних верстатів, характерні для кожної машини,— більшу, ніж при ручних видах робіт, продуктивність і полегшення умов праці.

Далі йде якісно новий етап у вивченні машин. Учні із спостерігачів стають безпосередніми учасниками виробництва. Вони дізнаються, з яких частин складається свердлильний верстат, навчаються керувати ним і виконують на ньому основні трудові прийоми.

Учні знайомляться з простішими токарними верстатами для обробки деревини, а також удосконалюють свої вміння обробляти метали на свердлильному верстаті. Верстати розглядають як машини. Учні мають достатній досвід, а також знання з курсу фізики, які дають змогу осмислити цей досвід.

Отже, учні підготовлені до формування поняття «машина», його дають їм на прикладі токарного верстата.

Надалі уявлення учнів про машину розширюються. Вони ознайомлюються з класифікацією машин (машини-двигуни і машини-знаряддя).

5.5. Навчання працювати на деревообробних і металорізальних верстатах

Під час роботи на верстатах особливу увагу треба приділяти правилам безпеки. Учитель пояснює учням у процесі роботи правила безпеки і до чого може призвести порушення їх. Звичайно, застерігати учнів слід так, щоб вони не боялися роботи на верстатах. Відомо, що певна частина учнів не відразу наважується працювати на верстатах, і тому, роз'яснюючи правила безпеки, треба вселяти в них упевненість у своїх силах.

Робота на верстатах починається з організації робочого місця. Учитель показує на конкретних прикладах, яке значення має організація робочого місця для підвищення продуктивності праці, пояснює, що такі, здавалося б, «дрібниці», як правильне розміщення інструментів у тумбочці і заготовок на стелажі, становлять один з резервів економії робочого часу.

Безпосередній обробці матеріалів на верстатах передує ознайомлення з прийомами керування (вмикання і вимикання верстата, перемикання коробки швидкостей і подач, переміщення робочих органів). Особливої уваги заслуговує роз'яснення учням такого правила експлуатації верстата, як перемикання рукояток. Не розуміючи, чим це загрожує, учні намагаються інколи перемикати рукоятки на ходу, не зупиняючи верстат.

Учні, працюючи на верстатах, ознайомлюються з прийомами виконання операцій. Так, після ознайомлення з будовою і роботою свердлильного верстата, вчитель проводить інструктування з вивчення прийомів свердління, нагадує про накернення центрів майбутніх отворів, показує, як закріплювати деталь, добирати й закріплювати свердло потрібного діаметра, демонструє пуск верстата, підведення свердла до накерненого місця деталі і порядок свердління.

Тут доцільно попередити учнів, що свердло треба подавати рівномірно. При закінченні свердління наскрізного отвору свердло йде легше; щоб забезпечити рівномірну подачу, треба зменшити натиск на ручку подачі. Слід попередити про небезпеку при збільшенні швидкості подачі під час виходу з наскрізного отвору.

Учитель має уважно стежити за роботою учнів і вчасно застерігати їх від помилок і порушень правил безпеки.

Під час вивчення прийомів свердління учні найчастіше роблять такі помилки:

1. Ненадійно закріплюють деталь для свердління. У такому випадку учня не можна допускати до роботи, поки він не навчиться закріплювати деталь.

2. Слабко затискують свердло в патроні, внаслідок чого воно зупиняється під час свердління. Треба зупинити верстат і добре закріпити свердло.

3. Учень надмірно або недостатньо натискує на важіль (ручку) подачі. Учитель повинен покласти свою руку на руку учня і продемонструвати силу натиску, щоб учень практично відчув її.

4. Свердло згинається або заклинює при свердлінні. Треба поправити деталь, щоб вісь отвору не зміщувалася від напряму осі свердла.

5. Учень невчасно виводить свердло з отвору для звільнення його від стружки.

У процесі вдосконалення навичок свердління на верстаті учням показують прийоми свердління глухих отворів, ознайомлюють з перехідними конусними втулками для кріплення свердел великих діаметрів і порядком свердління отворів діаметром, більшим за 10 - 12 мм, показують прийоми заточування свердел.

На занятті треба використати кінофільм «Свердління», а під час екскурсії ознайомити учнів з використанням виробничих свердлильних верстатів, верстатів-автоматів.

Працюючи на токарному верстаті, учні обточують зовнішні циліндричні поверхні, підрізують торці і уступи, проточують канавки, відрізають заготовки, розточують отвори. Цих операцій можна навчати учнів за двома принципово різними методиками.

В одних школах вивчення трудових операцій побудовано так, щоб учні вже на перших заняттях виготовляли корисні предмети. Для цього поєднують вивчення таких операцій, як обточування зовнішньої циліндричної поверхні і відрізування виробів, і тим самим поєднують вивчення окремих операцій з виготовленням виробів. Проте такий метод суперечить дидактичному принципу доступності навчання, оскільки учні одночасно вивчають основні і допоміжні прийоми виконання трудових операцій, що утруднює процес оволодіння ними.

В інших школах заняття організовують так, що учень вивчає тільки одну нову операцію і не закінчує виготовлення виробу, поки не оволодіє прийомами виконання кількох потрібних для цього операцій. Спостерігається три різновиди організації занять.

Перший різновид характеризується тим, що учень, обробляючи деталь, виконує раніше вивчені операції і ті, що вивчає тепер. Інші операції виконує сам учитель. У міру оволодіння операціями учень бере дедалі більшу участь у виготовленні деталі, а участь учителя стає відповідно дедалі меншою. Така організація занять дуже зручна тим, що учні з самого початку навчання включаються в продуктивну працю, виконують виробничі завдання. Завдяки послідовному вивченню окремих операцій полегшується процес оволодіння ними. Проте істотною хибою цієї форми є те, що верстат використовується не досить ефективно, оскільки значний час на ньому працює сам учитель. Якщо ж урахувати, що школи мають обмежену кількість устаткування, то цю хибу треба вважати неприпустимою.

Для другого різновиду .організації занять характерне те, що заготовки підбирають так, щоб учень обробляючи їх, вивчав усі передбачені програмою операції, переходячи від простих до складніших. Так, на першому занятті учні тільки обточують зовнішню поверхню партії деталей, на другому підрізають торці і уступи, потім навчаються проточувати канавки, відрізувати деталі і, нарешті, розточувати отвори. Отже, на цих заняттях є можливість поєднати навчання з виготовленням виробів при збереженні технологічної і педагогічної послідовності вивчення операцій. Прагнучи швидше виготовити виріб, учні охоче вивчають нові операції. Але потреба великої кількості заготовок утруднює застосування такої організації занять у всіх школах.

Суть третього різновиду полягає в тому, що виріб виготовляють два учні. При цьому найпростіші операції виконує той, хто тільки починає працювати на верстаті, а складніші — той, хто вже працював на ньому. Для цього під час гурткових занять учитель заздалегідь навчає кількох учнів працювати на токарному верстаті. Виконання операцій під час виготовлення болтів можна розподілити між учнями, наприклад, так: зовнішню циліндричну поверхню обточує учень, який тільки на цьому занятті почав вивчати прийоми роботи на верстаті. Другий учень, що знає вже цю операцію, стежить за роботою новачка; при потребі він допомагає йому і виконує решту операцій, закінчуючи їх остаточною обробкою. З кожним наступним заняттям кількість операцій, виконуваних новачком, збільшується, а тих, які виконує більш досвідчений учень, зменшується. Коли новачок виконує всі передбачені програмою операції, працювати на верстаті починає інший, а колишній новачок може йому допомагати.

Очевидно, при третьому різновиді організації занять верстати використовуються раціональніше, ніж при першому. Саме тому переважно її застосовують тепер у школах.

Заслуговує на увагу ще одне питання, пов'язане з методикою навчання роботи на верстатах. При професійній підготовці рекомендується вивчати допоміжні прийоми окремо від основних. При цьому вивчення допоміжних прийомів розглядають як підготовку до оволодіння основними прийомами. Ця рекомендація досить обґрунтована і з нею можна погодитися, коли йдеться про підготовку токарів. Що ж до занять у майстернях, де учні засвоюють тільки елементи обробки матеріалів на верстатах, то досвід показує, що вивчення допоміжних прийомів одночасно з основними значно прискорює процес навчання. Крім того, це дає можливість із самого початку поєднати навчання з продуктивною працею.

У посібнику подано інструкцію до роботи «Налагодження верстата і обробка зовнішньої циліндричної поверхні», в якій об'єднано вивчення основних і Допоміжних прийомів. Так само можна організувати й інші практичні роботи на верстаті.

Вивчення кожної нової операції, прийому починається з демонстрування прийомів роботи вчителем, після чого 1 - 3 учні послідовно повторюють те, що вони бачили. Якщо вчитель пересвідчується, що учні правильно сприйняли новий матеріал, він пропонує їм починати роботу. У процесі роботи учні повинні себе контролювати. Тому дуже важливо озброїти їх критеріями для самоконтролю, за якими вони могли б судити, наскільки успішно йде робота. Такими критеріями можуть бути колір стружки, вібрація різця, якість обробки поверхні та ін.

Починаючи працювати на верстатах, учні роблять помилки, причому деякі з них повторюються і, таким чином_, можуть вважатися типовими.

Найчастіше учні припускаються таких помилок: 1) плутають кнопки «Пуск» і «Стоп»; 2) надають шпинделю зворотного руху; 3) доводять інструмент до стикання з заготовкою до ввімкнення верстата; 4) вимикають верстат, не відвівши інструмент від деталі; 5) забувають, в який бік обертати рукоятку, щоб інструмент пересувався в потрібному напрямі; 6) закріплюючи заготовку, встановлюють розмір вильоту, що перевищує розмір обробки; 7) встановлюючи різець, не враховують, якою повинна бути довжина вильоту залежно від розміру заготовки; 8) закріплюють два різці з одного боку різцетримача; 9) користуючись лімбом подачі, забувають, що глибина різання дорівнює товщині шару металу, який знімається за один прохід, а тому неправильно встановлюють різець на глибину різання.

Під час вступного інструктування вчитель застерігає учнів від можливих помилок і стежить, щоб вони не допускали цих помилок у процесі самостійної роботи.

5.6. Ознайомлення на основі токарного верстата з типовими деталями машин, видами їх з'єднань і механізмами

Ознайомлення учнів з типовими деталями машин має величезне значення для розвитку їхнього політехнічного кругозору. Учням розкривається світ машин подібно до того, як збірні поняття «дерево», «квіти» та інші розкривають світ природи. Розкриваючи поняття «типові деталі машин», слід показати учням, що воно виникло як наслідок багаторічної копіткої роботи багатьох учених та інженерів-практиків. Щоб виявити типові деталі машин, треба було порівняти між собою тисячі різних конструкцій машин і відібрати ті деталі, які зустрічаються найчастіше.

Досвід показує, що учні легко засвоюють суть поняття, але дуже часто не розуміють його практичного значення, внаслідок чого знання стають формальними. Тому треба стисло ознайомити учнів з тим, які переваги забезпечує типізація конструкцій деталей, як завдяки цьому полегшується праця конструктора і технолога, зростає якість продукції, знижується її собівартість, спрощується виготовлення запасних частин для машин.

Для розвитку політехнічного кругозору учнів особливу увагу слід звертати на те, що деталі машин невпинно вдосконалюються. Наприклад, останніми роками в машинобудівній промисловості з'являються підшипники, виготовлені не з металів, а з інших матеріалів (підшипники кочення — з пресованого дерева і картону, підшипники ковзання — із сплавів пластмаси з графітом та ін.).

Під час ознайомлення учнів з такими фактами вони пересвідчуються, що до технічних об'єктів слід підходити критично, знаходити шляхи до дальшого вдосконалення їх.

Другим прикладом можуть бути такі деталі, як зубчасті колеса. Щоб створити в учнів повне уявлення про конструктивні різновиди зубчастих коліс, треба не тільки охарактеризувати й продемонструвати різні зубчасті колеса, а й порівняти їх між собою, з'ясувати переваги і хиби. Відомо, що основними показниками експлуатаційних якостей зубчастих коліс є плавність передачі руху і найбільший обертальний момент, який може передати шестірня з вала на вал, не деформуючись. Ці показники і слід порівняти для різних конструктивних різновидів.

У цілому зубчасті колеса — дуже цінний з дидактичного погляду матеріал, на базі якого можна показати учням, як тієї самої мети (передачі крутного моменту) можна досягти за допомогою різних конструктивних вирішень, як невпинно йде процес удосконалення деталей машин, зокрема зубчастих коліс. Закінчуючи огляд зубчастих коліс, слід підкреслити, що й тепер, коли, здавалося б, машинобудівники мають такий великий арсенал зубчастих коліс, розрахований на різні види навантаження, на різні частоту обертання і точність роботи, конструктори не відмовилися від подальших пошуків. Так, останнім часом з'явилися зубчасті колеса із змінним передаточним відношенням, що дають можливість змінювати частоту обертання веденого вала протягом одного оберту. З'явилися також колеса зі спеціальним профілем зуба, що дають можливість, не зменшуючи міцності коліс, робити їх меншої маси, наприклад, при будуванні літаків.

Велике значення для політехнічного навчання має ознайомлення учнів з класифікацією з'єднань деталей машин. Під час ознайомлення з перевагами і хибами окремих видів з'єднань учні набувають знань, які вони можуть використати не тільки при вивченні деревообробного і металорізального устаткування, а й при вивченні кожної іншої машини, з якою зустрічаються на практиці. Це й треба пояснити учням.

Ознайомлення учнів з класифікацією з'єднань деталей машин повинно проходити в послідовності, виправданій дидактично. Не слід забувати, що кожний вид з'єднань має свою складну систему класифікації. Тому матеріал треба подавати так, щоб не допускати зайвої деталізації і створювати достатнє уявлення про виучуване питання. Для цього треба, використовуючи знання учнів про будову токарного верстата, провести бесіду, яка підвела б їх до деяких висновків. Учні повинні прийти до того, що оскільки деталі машин працюють у різних умовах, виконують різні функції, то до їх з'єднань ставляться різні технічні вимоги. Ці вимоги бувають протилежні за своїм змістом. В одному випадку деталі вільно пересуваються одна відносно одної, а в другому — повинна бути виключена всяка можливість відносного зміщення деталей. В одному випадку правила експлуатації машин передбачають швидке розбирання з'єднань деталей, а в другому — потреби розбирати не виникає зовсім.

Якщо учні зрозуміють це, то можна вважати закінченим перший етап ознайомлення з класифікацією з'єднань деталей машин. З бесіди можна зробити висновок, що з'єднання деталей машин повинні бути різні: рухомі, нерухомі, рознімні і нерознімні.

Ознайомлення з типовими деталями машин і видами їх з'єднань повинно привести учнів до висновку, що в різних машинах є однакові деталі.

Цей висновок підтверджується в процесі вивчення механізмів передач і перетворення руху. Учням можна сказати,, що для перетворення руху використовують тільки сім основних видів різних механізмів, а для передачі обертального руху — п'ять.

Найповніше уявлення про механізм можна створити в учнів на прикладі токарного верстата. Саме в цій машині найбільше різновидів механізмів, що застосовуються в практиці (пасові, фрикційні, зубчасті, черв'ячні, гвинтові, рейкові).

Розглядаючи механізми, доцільно порівнювати їх між собою, аналізувати переваги і хиби кожного з них.

5.7. Ознайомлення з процесом розбирання і складання машин та їх частин

Формування умінь розбирати й складати є, з одного боку, самоціллю, бо ці вміння належать до політехнічних і дають змогу розширити уявлення учнів про основи сучасного промислового виробництва. Пояснюється це тим, що процес складання тепер широко застосовується в різних галузях народного господарства; це характерно насамперед для умов масового, тобто найбільш перспективного виробництва. З другого боку, формування умінь складати й розбирати допомагає учням глибше засвоїти елементи машинознавства, тобто збагачує їх конкретними знаннями про будову і принцип дії різних машин або окремих їх частин.

Як об'єкт для ознайомлення учнів з операціями складання і розбирання можна рекомендувати частини металорізальних верстатів. Зокрема це може бути задня бабка, люнет, патрон, коробка подач, фартух або інші частини токарного верстата і його пристрої. Це можуть бути також частини якогось іншого верстата, з будовою якого учні вже ознайомилися. Очевидно, що така робота учнів матиме навчальний характер. З цим доводиться миритися, бо в процесі продуктивної праці учні зустрічаються з занадто простими об'єктами, що не можуть дати уявлення про процес складання й розбирання машин і їх частин.

Звичайно кількість об'єктів для роботи обмежена, тому не можна проводити практичних робіт із складання і розбирання фронтально. У таких випадках учнів поділяють на ланки, які працюють по черзі за графіком, складеним учителем.

Виконання різних робіт із складанням і розбиранням пов'язане з дотриманням певних специфічних правил безпеки, з якими ознайомлюють учнів і які є для них обов'язковими. Насамперед це вимога користуватися інструментами за призначенням, причому інструментами справними. Інколи причиною порушення зазначеної вимоги стає сам учитель. Коли учні не забезпечені, наприклад, гайковими ключами потрібних розмірів, вони користуються підкладками. Внаслідок цього ключ може зірватися з деталі і травмувати учня. Дуже важливим є правило щодо підіймання маси. У процесі розбирання й складання учням доводиться кантувати і піднімати об'єкт роботи. Учитель пильнує, щоб при цьому не перевищувалися норми, встановлені для учнів.

При виконанні практичних робіт, пов'язаних з розбиранням і складанням, велике значення має правильна організація робочого місця. Досвід показує, що учні часто не схильні заздалегідь готувати коробочки на дрібні деталі, вважаючи це марнуванням часу. Усі деталі скидають разом і розшуки їх забирають багато часу. Про це вчитель застерігає учнів і допускає їх до роботи лише після перевірки організації робочого місця.

Безпосередньому розбиранню об'єкта передує ознайомлення з його будовою і принципом дії. Тому саме тут важлива провідна роль учителя. Учитель роз'яснює, що, перш ніж розібрати об'єкт, треба добре запам'ятати, як розташовані деталі одна відносно одної. Інколи доводиться розмічати деталі, щоб, складаючи, поставити їх на своє місце. Якщо цього не зробити, то в процесі складання виникають великі труднощі.

Порушення правильної послідовності складання є однією з типових помилок учнів. Наприклад, під час складання задньої бабки токарного верстата учні допускають такі помилки: встановлюють лімбову втулку не тим боком до корпуса задньої бабки; міняють місцями сухарики; гвинт, що не дає пінолі прокручуватися, і нижній сухарик намагаються поставити на місце після пінолі та ін.

Об'єкти роботи, що використовують для навчання учнів складанню, повинні бути в майстернях тривалий час, бо часто міняти їх практично дуже важко, Тому вчитель пильно стежить, щоб у процесі роботи не порушувалися такі правила, як застосування молотків із бойками з кольорових металів або застосування підкладок із кольорових металів, змащування деталей перед складанням.

5.8. Ознайомлення з процесом розвитку знарядь виробництва

Програмою передбачено ознайомлення учнів з ручною обробкою деревини та металів і з кількома групами металорізального і деревообробного устаткування, а також з певними відомостями про автоматизацію виробництва. Таким чином, програма охоплює основні різновиди знарядь праці залежно від участі людини в трудовому процесі і від виконуваних нею функцій. Водночас створюються умови для показу учням процесу розвитку технологічних машин.

Від методики викладання залежить, чи усвідомлять учні тільки те співвідношення. між ручними й машинними знаряддями праці, яке вже склалося, чи складуть також певне уявлення про це співвідношення в минулому і майбутньому, що, безперечно, потрібно, якщо виходити з завдань політехнічного навчання.

Учні повинні усвідомити, що знаряддя праці невпинно вдосконалюються і що наслідком цього вдосконалення з'явилася, наприклад, машинна обробка матеріалів. Пояснити їм це можна на конкретних прикладах. Щоб ці приклади набули дидактичної цінності, треба відповідно будувати виклад навчального матеріалу. Наприклад, учні ознайомлюються з основним інструментом. Можна просто обмежитися переліком назв цього інструменту і навести приклади його застосування. А можна на цьому матеріалі ознайомити учнів з тим, як удосконалюються знаряддя праці, як у зв'язку із зростанням вимог до різального інструменту відбуваються пошуки і з'являються нові інструментальні матеріали.

Учні працюють слюсарним інструментом, виготовленим з вуглецевої сталі. Переходячи до свердління, учитель нагадує учням про це, а потім говорить, що для свердла, яке порівняно, наприклад, з напилком рухається значно швидше і знімає товщі шари металу, ці матеріали не підходять. Вони не можуть витримати навантаження, що виникає при свердлінні. Тому були створені нові матеріали — швидкорізальні сталі. Ці матеріали застосовувалися спочатку і для токарних різців. З появою досконаліших верстатів швидкорізальні сталі перестали відповідати вимогам, що висуваються до різального інструменту. Постала потреба в матеріалах вищої якості, і вони були створені (учні обробляють метали різцями, оснащеними металокерамічними сплавами). Проте не слід вважати, що завдяки цьому відпала потреба продовжувати вдосконалення інструментальних матеріалів. Вже тепер багато передовиків виробництва застосовують мінералокерамічні сплави, що мають деякі особливо високі механічні властивості, а вчені продовжують дослідження в пошуках нового.

У навчальних майстернях є також умови для ілюстрації другого напряму в розвитку знарядь праці — вдосконалення конструкції різального інструменту. Наприклад, учні вивчають спіральне свердло. При цьому слід пояснити, що до появи свердел отвори обробляли пробійниками і що свердла з часу їх появи зазнали значних конструктивних змін. Спіральне свердло, яким тепер користуються найчастіше, з'явилося як наслідок еволюційних перетворень перового свердла, зумовлених зростанням вимог до точності і продуктивності інструменту. Перед спіральним свердлом з'явилося свердло з прямими канавками. Воно застосовується й тепер. Замінивши собою менш досконалі конструкції, спіральне свердло не є вже останнім словом техніки. У зв'язку з цим можна назвати свердла, оснащені пластинками твердого сплаву, свердла з канавками для охолодження та ін. На базі свердла було створено зенкер і розвертку. На цьому прикладі можна показати і третій напрям у розвитку знарядь праці — перетворення простих знарядь праці за допомогою механізмів у машинні. Заміна пробійника свердлом супроводилася приєднанням простого знаряддя праці до механізму (ручний дриль), а звідси залишився один «крок» до свердлильного верстата. Те саме можна показати учням на інших прикладах: рубання зубилом — різання на важільних ножицях — різання вручну—різання на приводній ножівці; обпилювання вручну— обпилювання на верстаті та ін.

Нарешті, огляд розвитку знарядь праці закінчується формуванням в учнів деякого уявлення про автоматизацію технологічних процесів.

Якщо врахувати, що механізація й автоматизація відображають тенденцію в розвитку виробництва, то стає зрозумілим значення цього матеріалу для створення в учнів уявлення про основи сучасної промисловості. З механізацією учні зустрічалися на заняттях у майстернях не раз. Автоматизація обробки металів учням ще не відома, проте вони знають побутові автомати (що продають газовану воду, поштові конверти та ін.). Нагадавши учням про це, доцільно показати, у чому полягає автоматизація роботи на токарному верстаті. Для цього можна розглянути технологію виготовлення болта і намітити разом з учнями, які елементи роботи верстатника можуть бути автоматизовані, а потім пояснити на схемі принципову будову простого токарного верстата-автомата. Бажано показати учням верстат-автомат у дії.

5.9. Формування уявлення про класифікацію машин

Навчальною програмою поставлено завдання створити в учнів певне уявлення про класифікацію машин. Завдання це досить обґрунтоване і посильне, якщо посилатися на життєвий досвід учнів і знання їх з основ наук.

Машини поділяють на дві великі групи: машини-знаряддя і машини-двигуни. У свою чергу серед машин-знарядь розрізняють машини технологічні, а також транспортні і транспортуючі. На заняттях у майстернях учні ознайомлюються досить глибоко з технологічними машинами.

Учням відомо також призначення і будова транспортних машин (автомобілів тощо) з життєвого досвіду. Крім того, вони ознайомлюються з будовою двигуна, вивчають двигун внутрішнього згоряння на уроках фізики. Усе це робить очевидною підготовленість учнів до формування деякого уявлення про класифікацію машин.

Уявлення про класифікацію машин формують на основі порівняння їх за призначенням і конструкцією. При цьому ставлять завдання показати, що, незважаючи на зовнішню різноманітність, у машинах є багато спільного. Саме тому не обов'язково розглядати всі машини (що практично неможливо), щоб скласти собі уявлення про них. Так, спираючись на знання учнів про будову токарного верстата, можна створити в них уявлення про металорізальне устаткування в цілому (говорячи про класифікацію машин, ми маємо на увазі не ознайомлення учнів з усіма машинами, а узагальнення знань, яких вони набули на заняттях у майстернях, на уроках фізики і з життєвого досвіду в галузі машинознавства).

Велике значення при цьому має ознайомлення учнів з кінематичними схемами машин, бо саме на них найлегше показати те спільне, що характерне для машин, різних за конструкцією і призначенням.

Досвід роботи вчителів показує, що застосування кінематичних схем значно полегшує вивчення машин, регулювання їх, знаходження несправностей.

Використання кінематичних схем на заняттях у майстернях пов'язане з виконанням двох основних навчальних завдань: читанням кінематичної схеми; складанням кінематичної схеми.

Навчати учнів читати кінематичні схеми доцільно починати з зіставлення останніх з машинами і механізмами, які вони відображають.

Спеціальні дослідження, .що проводилися з цього приводу, дають підставу рекомендувати таку послідовність читання і складання кінематичних схем, яка найбільш логічною і доступною учням.

Читання схеми: з'ясувати назву, призначення і застосування машин: пояснити принцип роботи машини; прочитати специфікацію і визначити положення деталей на схемі; визначити види рухів машини, способи і послідовність передачі рухів.

Складання схеми: визначення принципу роботи верстата; визначення положення джерела руху і робочих органів; визначення видів рухів; визначення способів і послідовності передачі механічної енергії; за умовними позначеннями кінематичних схем показати: а) відносне розміщення джерела руху або ведучого вала, проміжних валів, веденого вала; б) деталей на валах з урахуванням їх кріплення і роботи; в) графічний зв'язок між валами на основі наявних у механізмах передач; г) контури корпусу машини.


5.10 Формування уявлення про обробку матеріалів зніманням стружки як про один з найпоширеніших способів виготовлення деталей машин

Навчання в майстернях дає учням значний обсяг знань з обробки матеріалів різанням. Спостерігаючи, як утворюється стружка, коли обробляються деревина і метали вручну, а також на верстатах, учні пересвідчуються, що зовні цей процес відбувається неоднаково і супроводиться певними явищами.

Закінчивши ознайомлення учнів з обробкою матеріалів зніманням стружки, доцільно узагальнити їхні знання на прикладі різання металів на верстатах. При цьому вчитель підкреслює, що суть процесу утворення стружки залишається незмінною, хоч за зовнішнім виглядом вона може бути і різною (зливна стружка, стружка сколювання і надлому) залежно від матеріалу заготовки і режиму роботи. Сам процес утворення стружки можна розкрити учням на науковій основі, бо їм відомі з курсу фізики пружна і пластична деформації матеріалів. Учні підготовлені також до розуміння тих явищ, які супроводять процес різання металів, а саме: тертя, виділення теплоти, нагрівання заготовки, стружки та інструменту.

Знання учнів про інструмент, що застосовується для різання матеріалів, також треба узагальнювати. У зв'язку з цим доцільно, ознайомлюючи їх з новими операціями, порівнювати різальний інструмент за його конструкцією, показуючи, що тут є спільного і відмінного. Так, токарний різець, який застосовується для обробки деревини і металів, можна розглянути порівняно з зубилом. При цьому учнів підводять до висновку, що різальна частина різця, як і всіх інших відомих учням різальних інструментів має форму клина. З цього погляду токарний різець не є чимось принципово новим. Разом з тим не можна не помітити, що форма різальної частини токарного різця, якщо її порівняти з різальною частиною зубила, складніша, що пояснюється складнішими умовами роботи верстатного інструменту.

Щоб учні швидше зрозуміли будову іншого різального інструменту, що застосовується на верстатах, слід порівнювати його з токарним різцем. Тоді легше буде пояснити особливості кожного інструмента і його переваги і залучити учнів до самостійного вивчення нового матеріалу. Наприклад, спираючись на знання учнів про будову свердла і токарного різця, можна пояснити, що фреза являє собою ніби кілька різців, складених разом для підвищення продуктивності праці, і запропонувати знайти на фрезі самостійно різальну кромку, передню і задню поверхні. Досвід показує, що таке завдання посильне, разом з тим воно активізує учнів, учить їх знаходити спільні ознаки в зовні різних технічних об'єктах. Останнім серед металорізальних інструментів розглядають шліфувальний круг. Учитель звертає увагу учнів на те, що зовні шліфувальний круг не нагадує токарного різця. Проте, якщо розглянути під мікроскопом окремі зерна, з яких він складається, то легко побачити, що це маленькі різці, тільки геометрична форма їх не така правильна, як у спеціально загострених різців.

Поряд з розкриттям суті різання металів учитель показує основні його переваги і хиби як одного із способів виготовлення деталей машин.

Розповідаючи про переваги обробки матеріалів різанням порівняно з іншими способами виготовлення деталей, що застосовуються на сучасних промислових підприємствах, слід насамперед назвати такі: 1) можливість досягнення будь-якої практичної обов'язкової точності; 2) можливість виготовлення деталі будь-якої конфігурації; 3) вища економічність.

Як хибу, слід назвати те, що відходи матеріалу в стружку становлять у середньому 10 % маси заготовки.

5.11. Забезпечення дидактичного зв'язку вивчення елементів машинознавства з вивченням обробки матеріалів на верстатах

Знання учнів з машинознавства використовуються для вивчення обробки матеріалів на верстатах, і навпаки, при формуванні таких понять машинознавства, як «деталь», «механізм», «машина», учитель спирається на знання учнів з обробки матеріалів на верстатах. Тут маємо дидактичний взаємозв'язок, тому треба дотримуватися певної послідовності в чергуванні навчального матеріалу, щоб не було відносного випередження або відставання. Цього можна досягти тільки тоді, коли вчитель певним чином систематизує навчальний матеріал.

Послідовність викладу навчального матеріалу така:

  1.   Учнів ознайомлюють з будовою свердлильного верстата; вони вивчають назву кожної з його частин, оволодівають прийомами свердління і розсвердлювання отворів.
  2.   Учні вивчають будову і роботу токарних верстатів для обробки деревини і металів. Учитель вводить поняття «деталь» і «механізм», які формуються на базі знань учнів про дві групи верстатного устаткування. Завдяки цьому стає можливим дати учням перше уявлення про типові деталі, бо можна проілюструвати використання однакових деталей у різних верстатах. Разом з тим їх можна ознайомити на конкретних прикладах з деякими спеціальними деталями (станина токарного і свердлильного верстатів, шпиндель токарного і свердлильного верстатів та ін.).

3. Токарний верстат розглядають як машину, що складається з двигуна, передавальних механізмів і робочих органів. Учням пропонують визначити, чи є машиною свердлильний верстат, і обґрунтувати свою думку. Уявлення учнів про машину розширюється, їх ознайомлюють з видами машин (машини-двигуни і машини-знаряддя).

4. Учнів ознайомлюють з розвитком знарядь праці на прикладі деревообробних і металорізальних інструментів та машин. Перед ними розкривають перспективу дальшого розвитку обробки металів зніманням стружки за рахунок автоматизації технологічного процесу.

  1.   Вводять поняття «тилові деталі», розглядають види з'єднань і механізми. При цьому використовуються знання учнів про будову деревообробного і металорізального устаткування.
  2.   Формують уміння розбирати і складати промислове устаткування. Як об'єкти роботи використовують частини токарного верстата. А тому відпадає потреба пояснювати призначення об'єкта і його будову.
  3.   Узагальнюють знання учнів про обробку металів на верстатах. Для цього порівнюють різні види обробки і характерний для них різальний інструмент, на базі знань учнів з фізики розглядають процес утворення стружки, а також види робіт по виготовленню деталей машин на металорізальних верстатах.
  4.   Порівнюють металорізальні верстати, щоб знайти типові риси, характерні для технологічної машини. Для цього порівнюють головні рухи і рухи подач, класифікують частини верстата за призначенням, роз'яснюють, чому на металорізальних верстатах можна обробляти деталь будь-якої геометричної форми.

Таким чином, навчальний матеріал для вивчення елементів машинознавства і обробки матеріалів на верстатах «переплітається». Від того, наскільки вміло буде забезпечено таке «переплітання» і логічно виправдано воно проходитиме, залежить значною мірою виконання всіх навчальних завдань, що ставить перед собою вчитель праці.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63815. Фельдшерско-акушерский пункт 22 KB
  Санитарно – противоэпидемическая работа: а) организация прививок среди населения б) организация подворных обходов с целью выявления инфекционных больных) санитарный надзор за детскими, коммунальными, пищевыми объектам...
63816. Сельская участковая больница. Сельская врачебная амбулатория 29 KB
  В больнице 1 категории 6 отделений: терапевтическое хирургическое акушерско-гинекологическое педиатрическое инфекционное противотуберкулёзное. В каждой последующей категории на 1 отделение меньше.
63817. Центральная районная больница 31 KB
  Центральная районная больница ЦРБ Оказывает помощь жителям: жителям районного центра по участковому принципу проживающим на приписных участках по участковому принципу. Те населённые пункты которые находятся недалеко от ЦРБ и обслуживаются ею называются приписными участками проживающим в сельской местности...
63818. Областная больница, структура, задачи 24.5 KB
  ОБ является центром организационно методического руководства всех мед. учреждений области и базой специализированной помощи и специализации и повышения квалификации среднего и старшего мед. Имеет клинико экспертный отдел который проводит анализ оказанной помощи проводит экспертизу...
63819. Охрана материнства и детства — приоритетное направление здравоохранения 30 KB
  Показатели здоровья женщин и детей являются наиболее чувствительным индикатором социально-экономического развития общества. Деятельность государственной системы охраны материнства и детства направлена на реализацию комплекса социально-экономических и лечебно-профилактических мер...
63820. Родильный дом 30 KB
  Стационар родильного дома имеет следующие подразделения: 1 приемно-пропускной блок; 2 родовые отделения; 3 послеродовое физиологическое первое акушерское отделение 50 55 акушерских коек; 4 обсервационное второе акушерское отделение 20 25 акушерских коек...
63821. Женская консультация 28.5 KB
  Основными задачами женской консультации являются: проведение профилактических мероприятий направленных на предупреждение осложнений беременности родов послеродового периода гинекологических заболеваний; оказание лечебно-гинекологической помощи...
63822. Показатели работы женской консультации и роддома 24 KB
  Деятельность женской консультации оценивается по следующим показателям: своевременность обращения беременных до 12 недель отношение числа женщин поступивших под наблюдение в сроки до 12 недель к общему числу беременных умноженное на 100...