69259

Методика навчання учнів основним видам технологічних процесів

Лекция

Педагогика и дидактика

Ознайомлення учнів із знаряддями праці для ручної обробки матеріалів різанням способами отримання виробів заданої форми і розмірів. Методика удосконалення в учнів прийомів вимірювання лінійкою кутником складним метром; формування вмінь виконувати розмічання за допомогою шаблонів та інструментів.

Украинкский

2014-10-02

123.5 KB

9 чел.

Лекція №6

Тема: Методика навчання учнів основним видам технологічних процесів

Наступність у навчанні учнів 5-9 класів основним видам технологічних процесів. Методика вивчення у п'ятому класі загальних відомостей про виробничий процес, етапи виготовлення виробу та процес обробки різних матеріалів різанням. Ознайомлення учнів із знаряддями праці для ручної обробки матеріалів різанням, способами отримання виробів заданої форми і розмірів. Методика удосконалення в учнів прийомів вимірювання лінійкою, кутником, складним метром; формування вмінь виконувати розмічання за допомогою шаблонів та інструментів. Методика навчання учнів прийомам пиляння фанери і ДВП ножівкою та лобзиком, формування умінь виконувати операцію свердління за допомогою коловороту та ручного дриля; обпилювати фанеру рашпілем, напилком, надфілями. Ознайомлення учнів із способами шліфування фанери та ДВП наждачною шкуркою.

Методика вивчення у шостому класі призначення і будови інструменту для роботи з листовим металом (лінійка, рисувалка, кутник, киянка, молоток, бородок, кернер, напилки, слюсарні ножиці) та пристроїв (лещата, оправки, плити слюсарні тощо). Ознайомлення учнів з прийомами розмічання заготовки виробу з листового металу, припусками на обробку та правилами економного використання листового металу. Методика навчання учнів виконувати розгортки об'ємних виробів з листового металу, прийомами їх розмічання. Формування умінь виконувати операцію різання тонколистового металу ручними і важільними ножицями.

Методика навчання учнів сьомого класу технології механічної обробки деревини. Підготовка заготовок для точіння. Способи закріплення заготовок. Інструменти для вимірювання, розмічання і контролю. Поняття про припуски на обробку. Прийоми економії матеріалу під час розмічання. Інструменти для токарної обробки деревини. Чорнове і чистове обточування циліндричних і конічних поверхонь; точіння уступів і канавок. Підрізання і відрізання деталей. Правила безпечної роботи на токарному верстаті.

Методика вивчення технології механічної обробки металу. Робоче місце. Методика ознайомлення учнів шостого класу з прийомами та способами з'єднання деталей з тонколистового металу: однофальцевим швом (інструменти, пристрої), технологічна послідовність виконання з'єднання. Види заклепок. Будова інструменту та пристроїв для заклепкових з'єднань і прийоми їх застосування. Поняття про контактне електрозварювання деталей з тонколистового металу. Правила безпечної роботи.

Методика навчання учнів п'ятого класу основним видам оздоблення виробів з фанери. Підготовка деталей виробу для оздоблення. Призначення, будова та поняття про принципи дії приладу для випалювання на деревині.. Прийоми випалювання на поверхні столярних виробів. Правила безпечної роботи. Прийоми фарбування виробу.

Методика ознайомлення учнів шостого класу з видами оздоблення виробів з тонколистового металу та дроту. Підготовка деталей виробу для оздоблення. Прийоми зачищення шліфувальною шкуркою, фарбування виробів із листового металу та дроту.

Методика вивчення у сьомому класі відомостей про види оздоблення різних виробів без допоміжних матеріалів (різьблення, випалювання, карбування тощо). Використання електрифікованих знарядь праці для оздоблювальних робіт. їх переваги порівняно з ручними і механічними. Прийоми оздоблення деталей та виробів із деревини і металу вручну і на токарному верстаті (матеріали, пристосування тощо).

Ознайомлення учнів восьмого класу з регіональними особливостями оздоблення виробів у національних традиціях та прийомами оздоблення деревини металевими вставками.

Ознайомлення учнів дев'ятого класу з можливостями використання сучасної комп'ютерної техніки для оздоблювальних робіт.

6.1. Ознайомлення з будовою інструментів і пристроїв

Під час практичних занять у шкільних майстернях учні зустрічаються з різальними інструментами і пристроями, вивчають їх будову, правила застосування в роботі. Завдяки цьому в них нагромаджується досить значний досвід, який спирається на конкретний навчальний матеріал. Проте цей досвід може бути розширений за допомогою правильної методики навчання. Крім того, на базі цього досвіду можуть формуватися такі важливі для сучасного виробництва якості людини, як творче ставлення до праці, уміння критично проаналізувати існуючі умови праці та ін.

Треба прагнути, щоб обсяг знань учнів був ширший від трудових умінь і навичок, яких вони набувають на заняттях у майстернях, і щоб кожний інструмент або пристрій вони вивчали порівняно з іншими інструментами і пристроями. Наприклад, для вивчення операції стругання досить ознайомити учнів з прийомами роботи рубанком і шерхебелем. Але відомо, що для стругання застосовуються й інші інструменти, залежно від того, якої точності і якого профілю потребує оброблювана поверхня. Треба показати учням, що той самий інструмент можна змінювати за бажанням конструктора, пристосовувати до виконання конкретних робіт. Порівняння конструкції рубанка, фуганка, шерхебеля, зензубеля та інших інструментів сприятиме розвитку технічного мислення учнів, показуватиме їм, що, змінюючи конструкцію інструментів, можна краще і швидше виконати роботу.

Якщо таке порівняння конструкції інструментів проводити протягом п'яти років навчання в майстернях, то в учнів виховується прагнення критично ставитися до конструкції існуючого різального інструменту, вони прагнутимуть удосконалювати їх. Не біда, якщо спроби учнів не завершуються на цьому етапі успіхом. Головне — закласти основу. Наслідки стануть помітними в старших класах, коли учні будуть обізнані з основами наук.

Щоб порівнювання конструкцій інструменту проходило за активною участю учнів, учитель проводить його у формі бесіди. Спочатку він розповідає про операцію стругання і ознайомлює учнів з будовою рубанка. Очевидно, різальну частину залізка слід порівняти з зубом пилки, щоб учні ще раз пересвідчилися, що всі інструменти мають однакову форму різальної частини. Після цього вчитель наводить такі приклади, коли рубанок не можна використати для стругання. «Як бути?» — запитує вчитель і допомагає учням прийти до висновку, що треба змінити конструкцію рубанка, пристосувати його до умов роботи.

Використовуючи такий прийом ознайомлення з інструментом, можна добитися, щоб учні, працюючи лише рубанком і шерхебелем, мали уявлення про операцію стругання в цілому. Якщо вони зустрінуть коли-небудь невідомий інструмент, який застосовується для стругання, то зрозуміють, що це різновид рубанка.

Учитель, розглядаючи різання металів, узагальнює попередні знання і вміння учнів. У І—IV класах учням доводилося різати ножицями папір, картон, тканину. Тому вчитель показує ножиці для різання металів і пропонує учням визначити, чим вони відрізняються від вже відомого їм такого самого інструмента. Очевидно, учні звертають увагу на те, що ці ножиці масивніші, що ручки в них довші. Учитель запитує, чим це зумовлено. Учні пояснюють це тим, що метал важче різати. Думка учнів підтверджується, коли вони починають працювати. Наприкінці уроку вчитель звертає увагу на те, що ручка у важільних ножицях ще довша і різати метал нею легше. Учні впевнюються в цьому, коли вчитель демонструє різання двоміліметрової стальної штаби.

— Чи тільки за рахунок цього можна полегшити процес різання? — запитує вчитель і нагадує учням, що вони вже ознайомилися з заміною ручного випрямлення і згинання машинним. — Чи можна різання вручну замінити різанням машинним? — Учні відповідають, що можна. Проте переважній більшості з них не доводилося бачити механічні ножиці. Тому вчитель показує принципову схему роботи таких ножиць на таблиці або на дошці. Механічні ножиці бувають різної конструкції. Учнів слід ознайомити з принципом дії гільйотинних ножиць, які своєю конструкцією подібні до ножиць важільних, якими часто користуються в шкільних майстернях.

Пояснюючи різні роботи з дротом, можна дати учням нескладне завдання для розвитку технічного мислення. Показавши їм плоскогубці, учитель розповідає про їх призначення і будову або пропонує зробити це самим учням. Після практичної роботи з плоскогубцями вчитель кладе поряд з ними круглогубці, призначені для роботи з дротом, і дає учням завдання самостійно вивчити їх конструкцію, порівняти з конструкцією плоскогубців і сказати, для виконання яких операцій вони призначені. Такі завдання заохочують учнів до використання своїх знань і сприяють розвитку технічного мислення.

Для виконання завдань політехнічного навчання важливо ознайомити учнів з інструментами, які застосовуються для обробки деревини на токарному верстаті. Розповідаючи про напівкругле і плоске долото, гачок, гребінку та інші різці, учитель порівнює їх з відомими учням інструментами, що застосовуються для ручної обробки деревини, і показує, що в них є спільного і що відмінного.

Для розвитку мислення учнів можна запропонувати їм самостійно знайти на різцях кут загострення і визначити, чому зубці гребінки заточують на бік.

Надзвичайно велике значення для виконання завдань трудового навчання має ознайомлення учнів з пристроями. Пристрої— поняття дуже широке, їх ми зустрічаємо в усіх галузях народного господарства. Це учням пояснює вчитель, ознайомлюючи їх з конкретними пристроями для обробки деревини і металів.

З найпростішими пристроями учні зустрічаються, починаючи з V класу. Так, у процесі роботи з дротом учні використовують оправки. Ці пристрої дають змогу ознайомити учнів з конкретним прикладом полегшення праці людини за допомогою простих механізмів. Разом з тим ці пристрої настільки прості, що увагу учнів удається зосередити на самому процесі гнуття. На цьому етапі навчання основне завдання полягає в тому, щоб дати учням уявлення про вплив пристроїв на продуктивність праці. Учитель у всіх випадках, коли це можливо, демонструє учням застосування пристроїв, а в VIII - IX класах дає навіть завдання для самостійної розробки нескладних конструкцій.

На заняттях у майстернях учні зустрічаються з різними пристроями: шаблонами для розмічання, оправками для виготовлення пружин з дроту, стуслом, рамками для обпилювання в пакетах листової сталі, струбцинами, лещатами та ін. Тому весь час слід узагальнювати досвід учнів і поновлювати в їх пам'яті переваги використання певного пристрою. Учні повинні, наприклад, пам'ятати, що при використовуванні шаблона значно спрощується розмічання, при застосуванні стусла забезпечується точне розрізання та ін.

Для створення в учнів правильного уявлення про роль пристроїв велике значення мають свердлильні кондуктори. Пояснюється це тим, що при застосуванні кондуктора праця робітника полегшується, розмічання стає непотрібним; разом з тим зростають продуктивність праці і точність обробки. Кондуктори зручні і з дидактичного погляду тим, що складаються з усіх елементів, характерних для пристроїв (корпуса, напрямних і затискних елементів, допоміжних деталей). Нарешті, кондуктор — пристрій до металорізальних і деревообробних верстатів, тобто до того устаткування, яке учні вивчають протягом навчання у майстернях. Тому ознайомлення з кондукторами органічно вплітається в зміст програми. Усе це разом дає змогу вважати кондуктори найбільш придатними об'єктами, на прикладі яких в учнів можна створити уявлення про пристрої.

Сприятливі умови для розширення уявлень учнів про пристрої складаються під час екскурсій. Для підприємств серійного і масового типу це особливо характерно. Але навіть в умовах підприємства індивідуального типу можна продемонструвати сотні прикладів того, як використання пристроїв підвищує продуктивність праці, полегшує працю робітника і позитивно впливає на якість продукції. Готуючись до екскурсії, учитель підбирає найбільш показові приклади для того, щоб під час ознайомлення з технологічним процесом показати їх учням. Крім того, кожному учневі він дає завдання описати будову одного з пристроїв, з'ясувати, які переваги в роботі забезпечує той чи інший пристрій, або продумати, які з пристроїв можна було б застосувати в шкільних майстернях. Досвід показує, що в умовах шкільних майстерень пристрої можуть знаходити широке застосування.

6.2. Формування умінь і навичок з ручної обробки матеріалів

Практичні трудові дії за змістом дуже різноманітні. Виконання будь-якої трудової операції має свої особливості. Тому методику навчання кожній трудовій операції (розмічання, рубання, пиляння та ін.) можна розглядати окремо (це буде зроблено під час практичних і лабораторних робіт з курсу).

Разом з тим слід зауважити, що, навчаючи будь-якої трудової операції, учитель виходить з однакових вимог, розв'язує однакові дидактичні завдання. Саме тому методика навчання різних трудових операцій, включаючи підготовку вчителя до занять, побудову інструктування, планування ходу заняття та інші, має багато спільного. Так, при підготовці до будь-якого уроку, пов'язаного з формуванням умінь і навичок з ручної обробки матеріалів, учитель праці розв'язує такі питання:

  1.   підбір роботи, посильної за змістом для учнів;
  2.   визначення змісту і форми інструктування;
  3.   визначення методики формування умінь і навичок.

Зазначені питання доводиться розв'язувати щоразу на базі іншого навчального матеріалу. У навчальному посібнику неможливо охопити всі конкретні варіанти, які зустрічаються на практиці. Тому розглянемо на деяких прикладах, як слід підходити до вибору методики проведення занять з формування умінь і навичок ручної обробки матеріалів. Спираючись на ці приклади, можна знайти правильний підхід до побудови уроку з інших тем навчальної програми.

Підбір роботи, посильної для учнів. Об'єкт роботи має відповідати навчальній програмі і бути посильним для учнів. Посильність перевіряється в двох аспектах: з погляду розумової і фізичної підготовки учнів. Коли мова йде про формування практичних умінь, увагу привертає другий аспект. Досить часто говорять про те, що до виробів, які учні виготовляють під час занять у майстернях, треба ставити певні технічні вимоги, зокрема щодо точності обробки. Такий аспект питання цілком виправданий. Досвід роботи показує, що коли до якості виробів ставлять певні вимоги, то учні працюють уважніше і досягають кращих результатів. Проте справа ускладнюється тим, що можливості учнів обмежуються їх здатністю керувати робочими рухами. Ці можливості, які зумовлені психофізіологічними особливостями людського організму, вивчені ще дуже мало. А саме їх треба враховувати, ставлячи перед учнями вимоги щодо точності роботи, інакше завдання може бути непосильним. Дослідження, проведені з операції обпилювання, показали, що учням V—VII класів майже під силу точне прямолінійне обпилювання широких (більших, як 10 мм) площин деталей. З табл. 1 видно, які завали (різницю між найвищою і найнижчою точками оброблюваної поверхні) допускають учні залежно від товщини оброблюваної деталі.

Як видно з табл. 1, з віком фізіологічні можливості учнів зростають, хоча й залишаються досить обмеженими. Тому треба підбирати такі об'єкти роботи, які за своєю точністю були б посильними для учнів. У зв'язку з цим вчителеві праці досить часто доводиться змінювати конструкції виробів, щоб можна було виготовляти їх з меншою точністю і водночас не знижувати їхні експлуатаційні якості.

Усе сказане можна поширити на інші трудові операції з ручної обробки матеріалів. Наприклад, як було вже зазначено, учні V класів виконують розмічання металів з точністю ±0,5 мм, тимчасом як кваліфіковані робітники досягають у 2—3 рази вищої точності.

Науково обґрунтованих рекомендацій з цього приводу ще мало. Тому учителеві праці слід бути дуже обережним при визначенні технічних умов на вироби учнів і керуватися практичним досвідом.

Таблиця 1

Клас

Значення завалів при товщині деталі, мм

10

20

30

40

V

VI

VII

0,47

0,35

0.32

0.95

0,69

0,63

1,42

1,04

0,95

1,90

1,39

1,26

Робота може також виявитися непосильною для учнів у зв'язку з фізичним навантаженням. І з цього приводу проведено ще, на жаль, дуже мало досліджень. Проте і ті дані, які ми маємо, показують, що фактор фізичного навантаження треба враховувати (докладніше це питання розглянуто далі).

З'ясовано, наприклад, що, розрізаючи метал ножицями, не закріпленими в лещатах, учням доводиться докладати значних зусиль, щоб утримати інструмент у певному положенні. Тому нервово-м'язове напруження учнів зберігається протягом усієї роботи. При роботі ножицями, закріпленими в слюсарних лещатах, такий недолік усувається. Учні можуть різати товстіший і твердіший листовий матеріал.

Коли учні VI класів працюють із столярним рейсмусом, вони відчувають певні труднощі: їм важко утримувати оброблювану заготовку. Тому перший час заготовку доцільно закріплювати в затискних коробках верстака.

Спостереження, проведені за учнями при виконанні ними операції стругання деревини, показали, що коли налагодити залізко рубанка до 0,4 мм, то учні VI класів швидко втомлюються, якість роботи знижується. Водночас учням VII класу знімання стружки такої товщини під силу.

Наведені приклади, кількість яких при бажанні можна було б збільшити, свідчать про те, що слід нормувати фізичне навантаження учнів і що робити це можна різними способами. Зокрема, треба підібрати прийоми роботи, які найбільше відповідають можливостям дітей, застосувати пристрої та ін. Основна трудність полягає в тому, що немає якихось певних нормативів. Тому вчителям доводиться самостійно, стежачи за зовнішніми проявами втоми, визначати посильність роботи для учнів і відповідно до цього застосовувати різні заходи, спрямовані на нормування фізичного навантаження.

Визначення змісту і форм інструктування. Готуючись до конкретного уроку, вчитель праці щоразу визначає зміст і форми інструктування. Досвід показує, що ефективність його багато в чому залежить від уміння раціонально поєднати демонстрування з розповіддю. Таке становище підтверджується експериментальними дослідженнями. Проілюструємо це на прикладі вивчення операції обпилювання металів. Учнів було розподілено на три групи. Першу групу навчали, показуючи зразки виробу, прийоми обпилювання, робочу позу, прийоми перевірки результатів роботи і демонструючи відповідний плакат. На плакаті було зображено положення інструмента в різні моменти роботи. Силу, прикладену до інструмента, було зображено стрілками різної довжини, що показувало порівняльне значення зусиль лівої і правої рук. Ніяких додаткових усних пояснень учитель не давав.

Другу групу навчали за допомогою докладного пояснення прийомів обпилювання, ритму, темпу роботи, значення самоконтролю. Тут також було показано зразок виробу і плакат. Проте в цій групі вчитель не демонстрував прийомів роботи з напилком.

У третій групі учнів показ поєднувався з докладним поясненням.

Після чотирьох занять було проведено контрольне обпилювання. Потім порівняли результати трьох груп і пересвідчилися, що показ процесу обпилювання дуже важливий у навчанні. Зорове сприймання допомагає учням запам'ятати робочу позу, робочі рухи. Це допомагає учням також зайняти правильне положення біля лещат, правильно тримати напилок.

Проте одного показу недостатньо. У першій групі, де показ не супроводився поясненням, учні, не засвоївши, на що треба звертати особливу увагу, допускали багато помилок у роботі і протягом першого заняття майже не контролювали себе. І лише після додаткового пояснення вчителем помилок учні зрозуміли значення самоконтролю і на наступних заняттях перевіряли якість своєї роботи. Демонстрування вчителем прийомів обпилювання допомогло учням виробити правильні ритм і темп роботи, проте для координування зусиль рук цього виявилося недостатньо.

Результати контрольного обпилювання, зареєстровані приладом, показали, що до початку навчання зусилля рук учнів при обпилюванні були незначними і при цьому працювала в основному лише ліва рука,а вже після навчання картина дещо змінилася: зусилля рук збільшились, але знову ж таки ліва рука докладала більше зусиль. Не вироблялися потрібні темпи рухів, їх ритмічність.

Навчання в другій групі, яке на відміну від першої проводили за допомогою докладного пояснення вчителя, дало учням можливість зрозуміти, як стояти біля лещат, тримати напилок і розподіляти зусилля правої та лівої рук. Усе це допомогло учням у роботі. Учитель, демонструючи плакат, підкреслював значення правильного розподілу зусилля рук, ритму і темпу в роботі. Дані, показані приладом, свідчать про те, що учні усвідомили значення координації рухів при обпилюванні і намагалися працювати обома руками. Зусилля рук значно зросли, з'явився потрібний темп роботи. Проте відсутність демонстрування прийомів роботи вчителем негативно позначилася на ритмі роботи, зусилля рук залишилися нерівномірними.

Отже, можна зробити висновок, що при навчанні обпилюванню самого тільки показу недостатньо, так само як недостатньо самого тільки пояснення. Це підтверджується й тим, що найкращі результати показала третя група, де пояснення було поєднано з показом.

Показ можна проводити по-різному. Найчастіше — це демонстрування прийомів роботи самим учителем. Значно рідше застосовуються кінофільми.

Кадри кінофільму можна знімати так, щоб було видно тільки прийом, що демонструється. Увага учнів зосереджується лише на цьому прийомі. Коли прийом показує вчитель, увага учнів розпорошується на інші об'єкти. Досвід показує, що найчастіше це спостерігається в початковий період навчання, коли будь-який сторонній подразник легко відвертає увагу учнів.

Інструктування за допомогою фільмів, коли демонструють лише робочий темп, не дає належного ефекту. Оскільки кадри показують у швидкому темпі, то нові враження накладаються одне на одне, і учень неспроможний виділити з них істотне.

Практика показує також, що уявлення, які створюються тільки на основі зорових відчуттів, у різних учнів різні. Слово вчителя повинно допомогти всім учням створити правильні, однакові уявлення.

У частини учнів уявлення про прийоми, які демонструються, утворюються краще, коли вони бачать їх у русі, а в інших - тоді, коли вони бачать їх у статичному положенні. Отже, треба, щоб під час інструктування учні бачили прийом динамічно і статично.

Методика формування умінь і навичок ручної обробки матеріалів. Формування умінь і навичок ручної обробки матеріалів відбувається в процесі виконання вправ.

Тепер діє головним чином традиційна методика формування умінь і навичок, яка складалася десятиріччями. Суть її полягає в тому, що трудовий процес розчленовують на складові частини, кожну з яких вивчають окремо, а потім у комплексі з іншими.

Останнім часом стало помітним прагнення підвищити ефективність методики трудового навчання за рахунок посилення ролі самоконтролю в процесі формування умінь і навичок. Застосовуються різноманітні тренажери, які збільшують у певному масштабі величини зовнішніх ознак, за якими можна судити про відхилення, що допускають учні в робочих рухах. Завдяки цьому відхилення сприймаються і учні корегують свої дії. Тренажери розраховані на такі умови навчання, коли вправи з певної трудової операції тривають принаймні кілька занять. Очевидно, це умови професійної підготовки.

На заняттях у шкільних майстернях, де на вивчення обробки деревини або обробки металів відведено близько 100 год., навчальні вправи зводяться до мінімуму. Звичайно, це не принижує ролі самоконтролю в процесі трудового навчання, проте виникає потреба створювати такі умови для тренування і самоконтролю, які не були б самоціллю і не відволікали б увагу учнів від виготовлення суспільно корисних предметів.

Такі умови створити нелегко, хоч досвід передових учителів показує, що в принципі це можливо. Іти до цього можна різними шляхами. Деякі вчителі ускладнюють умови виконання робочих прийомів, підвищуючи при цьому роль сприймання учнями відхилень робочих рухів через кінестезію. Наприклад, пропонується виконувати операцію рубання металів за допомогою молотка і зубила із звуженими бойками. Було проведено експеримент: частина учнів працювала звичайним інструментом, а частина — молотками з діаметром бойка 8 мм і зубилами з діаметром бойка 5 мм. Порівняно зі звичайним інструментом, вимоги до влучності підвищилися тут у 3—4 рази. Робота стала можливою лише при уважній координації положення лівої і руху правої руки. Незначна невідповідність у діях лівої і правої рук призводила до промаху. Щоб зробити роботу безпечною, зубила мали запобіжні шайби з товстої гуми, які закривали ліву руку. Крім того, щоб молоток не зіскакував із зубила, навколо центральної частини бойка було зроблено канавку. Всякий невлучний удар супроводився промахом, що сприймався насамперед кінестезією, і учень вносив відповідні корективи. Операція виконувалася протягом трьох занять, а потім було проведено реєстрацію влучності ударів за допомогою спеціальної апаратури. Дані показали, що влучність ударів в експериментальній групі зросла на 26 %, а в контрольній — лише на 9 %.

Умови для самоконтролю можна створити інколи за рахунок дуже простих прийомів: перехресного обпилювання, різання металів і пиляння деревини за лінією розмічання та ін.

На заняттях у майстернях на вивчення трудових операцій відводиться мало часу, тому говорити про формування високоякісних умінь немає підстав. Але з погляду завдань естетичного виховання виріб повинен мати привабливий вигляд, тобто виготовлятися точно. У зв'язку з цим доцільно застосовувати різні пристрої, які не дадуть змоги зіпсувати виріб. До таких пристроїв належать стусло для стругання деревини, готоскопаралельні рамки для обпилювання металів та ін. Працюючи з такими пристроями, учні, навіть не маючи належних навичок, досягають досить високої точності виробів.

6.3. Методика навчання паянню. Готуючись до проведення паяння, слід ураховувати певні особливості. Насамперед це стосується організації роботи учнів. Важко зустріти таку школу, де було б обладнано 20 робочих місць для паяння. Та, мабуть, у цьому немає потреби. На практиці не виникає потреби одночасно паяти всім учням, і після вивчення цієї теми експлуатуватиметься лише кілька паяльників, а решта лежатиме без діла, що економічно невигідно. Тому при вивченні паяння, як правило, застосовують бригадну або індивідуальну форму організації роботи. Це означає, що, застосовуючи фронтальне інструктування, учитель ознайомлює учнів з прийомами паяння, а потім за окремим графіком вони виконують по черзі практичні завдання.

За допомогою методу бесіди учнів ознайомлюють з тим, що з'єднування деталей паянням стає можливим, бо ґрунтується на фізичному явищі — дифузії. Перед учнями можна ставити такі, наприклад, запитання: «Чому перед паянням зачищають робочі поверхні паяльника і поверхні деталей, які паяють?»

Демонструючи прийоми підготовки до паяння і виконання самого процесу, слід спиратися на практичний досвід учнів, бо серед них є багато таких, які в гуртках або самостійно виконували паяльні роботи.

Учням треба розповісти про підготовку паяльника (лудіння) і деталей, що паятимуть, про прийоми паяння дроту і листового матеріалу.

Досвід показує, що під час паяння учні порушують правила роботи. Так, вони часто не приділяють достатньої уваги зачищанню спаюваних поверхонь, доторкаються руками до зачищених поверхонь; так само часто учні не прогрівають достатньо заготовки, що призводить до наплавлення зайвого припою. Порушення учнями правил виконання паяння призводить до того, що шов утворюється не міцний або припой не тримається зовсім.

Порушення правил учнями пояснюється звичайно тим, що вони не розуміють правил роботи. Тому вчитель, помітивши, що учні не дотримуються його вказівок, проводить додаткове інструктування, додаткове демонстрування трудових прийомів.

У процесі паяння потребує уваги організація робочого місця.  Паяльник повинен стояти на спеціальній підставці, щоб сердечник був у повітрі, тобто не доторкався до верстака. На жаль, у школах це правило часто порушується.

Паяльник кладуть на дерев'яну підставку, що створює небезпеку пожежі, або безпосередньо на верстак, накритий металевим листом. При цьому багато тепла йде на нагрівання верстака.

Виконуючи паяння, слід дотримуватися певних правил безпеки. Так, живити паяльник слід від трансформатора напругою 36В. Учням пояснюють, що паяльники повинні мати сухі дерев'яні ручки і що до металевих частин доторкатися під час роботи небезпечно.

Як практичні роботи можна рекомендувати: лудіння паяльника, паяння швів коробки з покрівельної сталі, циліндра і конуса з білої жерсті, фігур з дроту та ін.

6.4. Термічна обробка металів. На термічну обробку виробів із сталі відводиться не більше 2 год. Це зобов'язує вчителя максимально використати знання учнів і за рахунок цього звести до мінімуму виклад нового навчального матеріалу.

Учні ознайомилися з механічними властивостями чавуну і сталі, мають уявлення про твердість, пружність, міцність, пластичність, ламкість, їм відомо також про залежність властивості сталі від вмісту вуглецю. Тепер створюється можливість показати, як на практиці використовується ця залежність, тобто як за рахунок термічної обробки вуглецевих сталей удається змінювати їх механічні властивості.

Викладаючи цю тему, вчитель має змогу частково науково обґрунтувати ті процеси, які учні спостерігають. Процес термічної обробки металів складається з трьох етапів: нагрівання виробу до певної температури, витримування його при цій температурі і охолодження. Нагрівання і охолодження відбувається внаслідок теплопередачі. Учням відоме це фізичне явище з курсу фізики. Характерно, що на прикладах різного устаткування, яке застосовується для нагрівання заготовок, можна показати три види теплопередачі: теплопровідність, конвекцію і випромінювання. Заготовка охолоджується внаслідок тих самих процесів.

Звичайно, учнів найбільше цікавлять ті процеси, які відбуваються в заготовці і які змінюють її механічні властивості. На жаль, пояснити їм цього не можна, бо вони не мають відповідних знань з фізики і хімії. Тому досить розповісти, що термічна обробка змінює внутрішню будову металів, і не заглиблюватися в структурні перетворення. Учням доцільно сказати, що глибших знань вони набудуть у старших класах, вивчаючи курси фізики і хімії. При цьому їм стане в нагоді практичний досвід, набутий на заняттях у майстернях.

Отже, ознайомлення учнів із суттю термічної обробки металів і сплавів спирається на їхній певний досвід. Тому виклад нового матеріалу доцільно проводити методом бесіди. Перед учнями можна поставити запитання, відповідаючи на які, вони поступово підійдуть до розуміння суті термічної обробки металів і її значення в сучасному машинобудуванні.

При організації практичної роботи учнів доводиться враховувати те, що термічну обробку металів не можна проводити фронтально, бо шкільні майстерні мають, як правило, не більше, як одну-дві муфельні печі.

Навчальною програмою передбачено практичне ознайомлення учнів з такими операціями термічної обробки: відпалюванням, гартуванням, відпусканням. Об'єктами роботи для термічної обробки можуть бути: молоток, зубило, викрутка, залізко рубанка та ін.

На прикладі молотка вивчають операцію гартування; на прикладі зубила і викрутки — операції гартування і відпускання. Відпалювання застосовують для зменшення твердості стального дроту.

Щоб учні зрозуміли, що механічні властивості того самого матеріалу можуть змінюватися залежно від характеру термічної обробки, інколи беруть стальний дріт, один шматочок його нормалізують, а другий гартують. Потім дають завдання виготовити заклепки зі звичайного, нормалізованого і загартованого дроту. Учні пересвідчуються, що властивості металу змінилися.

Під час виконання практичних робіт з термічної обробки металів треба точно додержуватися правил безпеки. Метал, застигаючи, перестає світитися, проте він зберігає ще певний час високу температуру. Отже, учнів слід привчити не доторкатися руками до деталей, які піддавалися термічній обробці. Треба спочатку піднести долоню, і якщо деталь не застигла, це відчуватиметься за випромінюванням теплоти. Під час виконання термічної обробки металів до учнів, що займаються цією роботою, потрібна підвищена увага з боку вчителя. Біля муфельної печі або іншого нагрівного пристрою має бути вивішена інструкція з правил безпеки. Потрібна також інструкція з правил користування нагрівним пристроєм.

Термічна обробка металів в умовах майстерні не відбиває сучасного рівня виробництва. Тому під час екскурсій учнів слід ознайомити з тим, як виконувати гартування, відпускання і відпалювання в термічних цехах або на термічних дільницях, особливо підкресливши значення автоматизації робочих процесів для полегшення праці робітника, зростання її продуктивності і якості продукції.

6.5. Остаточна обробка виробів з деревини. Операції з остаточної обробки деревини відрізняються від інших операцій своїм змістом, застосовуваним інструментом і допоміжними матеріалами. Тому при виконанні їх створююються специфічні умови роботи, про які доцільно сказати окремо.

В умовах сучасного деревообробного виробництва операції остаточної обробки досить поширені, бо вони забезпечують не лише кращий зовнішній вигляд продукції, її товарний вигляд, а й підвищують механічні властивості, здатність протистояти впливу зовнішнього середовища.

Ознайомлення учнів з операціями остаточної обробки деревини потрібне для того, щоб створити правильне уявлення про рівень сучасного деревообробного виробництва і сприяти естетичному вихованню учнів.

Відомо досить багато різних видів остаточної обробки деревини, які можна об'єднати в три групи: прозорі, непрозорі, імітаційні. На заняттях у майстернях учні виконують в основному лакування. Полірування для учнів ще не під силу. Враховуючи велике значення остаточної обробки виробів для естетичного виховання учнів, бажано застосовувати імітаційні види обробки, наприклад, обклеювання текстурним папером, на якому нанесено рисунок деревини цінних порід, або обклеювання листовим пластиком.

Під час остаточної обробки виробів слід додержувати чистоти й охайності в роботі. Учні досить часто забруднюють фарбами одяг, руки, устаткування. Тому вчитель спеціально попереджає їх про це. Інколи учні не приділяють належної уваги підготовці поверхонь виробу для остаточної обробки. Учителеві слід попередити учнів і показати на зразках, до чого це призводить, щоб вони пересвідчилися, що огріхи підготовчої роботи позначаються на якості виробу. Крім того, учням не дозволяють переходити до остаточної обробки виробу, поки вчитель не перевірить якість підготовки поверхонь під нанесення лакофарбових матеріалів.

При остаточній обробці деревини ставляться додаткові вимоги до організації робочого місця, правил безпеки і протипожежної техніки.

Робоче місце має бути добре освітленим, сухим, чистим і теплим (18-20 °С). Більшість лакофарбових матеріалів виділяє пару розчинника, яка шкідливо впливає на людину. Тому треба стежити, щоб у приміщенні відбувався нормальний обмін повітря, лакофарбові матеріали не були без потреби відкритими. На робочому місці забороняється користуватись електроплитками та іншими нагрівними приладами.

На сьогодні операції остаточної обробки деревини (фарбування, полірування та ін.). на підприємствах механізовані. Тому слід провести екскурсію на деревообробне підприємство і ознайомити учнів з різними способами нанесення на поверхню виробів лакофарбових матеріалів, з їх сушінням і шліфуванням.

6.6. Виготовлення виробів. Навчальною програмою з практичних занять передбачено, що учні мають виготовляти певні вироби. Це може бути під час вивчення окремих трудових операцій чи спеціальних тем, присвячених виготовленню, складанню і оздобленню виробів, або моделюванню.

Безпосередньому виготовленню виробу повинно передувати конструювання. Залежно від віку учнів та їх індивідуальних здібностей обсяг роботи з конструювання може бути різним, проте в цій справі завжди мають бути присутні елементи творчості (більш детально це питання розкривається у методиці навчання моделюванню).

Для виготовлення виробів учні повинні володіти вміннями і навичками з виконання трудових операцій, передбачених програмою. Проте цього не досить, бо виготовлення виробу, крім безпосередньої обробки матеріалу, включає планування роботи. Уміння планувати свою роботу не виникає само собою. Цьому треба вчити.

Залучення учнів до планування своєї роботи активізує їх розумову діяльність, сприяє використанню знань із загальноосвітніх предметів при виконанні практичних завдань, створює умови для розвитку навичок самоконтролю, раціоналізаторських умінь і творчого ставлення до праці, виховує самостійність у праці і загальну трудову культуру.

Планування роботи — це творчий процес, до якого входить: читання креслення і технічних умов на виріб; виконання належних розрахунків; вибір заготовки; визначення способів і послідовності обробки заготовки; вибір різального і вимірювального інструментів, організація робочого місця.

Отже, навчити учнів планувати свою роботу — це насамперед озброїти їх певними знаннями і навчити застосовувати ці знання на практиці. Наприклад, при визначенні послідовності слюсарної обробки деталей керуються певними правилами: за першу встановлювану базу беруть поверхню, яку не оброблятимуть, а якщо оброблятимуть усі поверхні,— то поверхню з найбільшим припуском. Бажано, щоб установлювальні поверхні збігалися з вимірювальними. Спочатку виконують чорнову, а потім чистову обробку; результати попередньої операції повинні створювати сприятливі умови для виконання наступної. Слід намагатися звести кількість установлень деталі в процесі обробки до мінімуму.

Відомості, що потрібні учням для оволодіння правилами планування своєї роботи, подають їм протягом усього періоду навчання в шкільних майстернях. Спираючись на ці знання, учнів поступово залучають до самостійного планування, тобто до вибору заготовки, складання технології, організації робочого місця та ін. (докладніше це питання розкрито при розгляді методики навчання моделюванню).

У деяких школах учителі застосовують спеціальні пам'ятки, якими учні керуються при плануванні своєї роботи. Наведемо одну з них.

Пам'ятка для учня з організації і планування процесів виготовлення виробів на заняттях у майстернях

Перш ніж починати виготовляти виріб, продумай усю роботу від початку до кінця і склади план.

  1.   Визнач, яким має бути виріб. Для цього уважно вивчи креслення або зразок виробу, а також технічні умови на його виготовлення.
  2.   Для виробу, що складається з кількох деталей, склади план на виготовлення окремих деталей.
  3.   Вибери матеріал для майбутнього виробу. Розрахуй розміри заготовки. Припуски на обробку мають бути мінімальними, але достатніми для наступної обробки. Якщо є готова заготовка, то перевір можливість виготовлення з неї виробу (деталі).
  4.   Визнач, за допомогою яких операцій можна виготовити виріб (деталь), які потрібні інструменти і пристрої. При цьому треба враховувати наявність устаткування, інструментів і пристроїв у шкільних майстернях, правила безпеки.
  5.   Визнач послідовність обробки заготовки, керуючись такими правилами:

а) спочатку обробляють поверхні, від яких відкладають розміри окремих елементів, і виконують розмічання;

б) результати попередніх операцій мають створювати сприятливі умови для наступної обробки;

в) послідовність обробки повинна бути такою, щоб не було багаторазового повернення до тих самих операцій, до використання того самого інструмента.

6. Продумай, як перевірятимеш правильність виконання кожної операції і всього виробу в цілому, які потрібні для цього вимірювальні і контрольно-перевірні інструменти і пристрої.

  1.   Якщо виріб складається з кількох деталей, то вибери способи з'єднання деталей і послідовність складання.
  2.   Визнач способи остаточної обробки виробу і потрібні для цього інструменти й матеріали.
  3.   Підготуй робоче місце. Вибрані інструменти, пристрої, матеріали розташуй у порядку, зручному для спланованого процесу роботи. Інструменти для роботи лівою рукою розмісти зліва, а правою — справа, але не далі, ніж на відстань витягнутої руки. Прибери все зайве.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14401. Изучить принцип работы форвакуумного насоса 187.5 KB
  Лабораторная работа № 9 Цель работы: Изучить принцип работы форвакуумного насоса определить скорость откачки зависимость давления от времени откачки определить объем системы. Приборы и материалы: Форвакуумный насос масляный манометр термопарный вакуумметр. ...
14402. Экономическое поведение (действие) 19.11 KB
  Экономическое поведение действие – поведение людей добровольно или вынужденно руководствующихся рыночными целями законами и ограничениями. Таково широкое определение экономического поведения. Более узкая трактовка предполагает сознательное стремление к выгоде пр
14403. Современные отношения молодежи, в частности группы 40.5 KB
  Современные отношения молодежи в частности группы. Общество 21 века это информационное общество оно в корне отличается от традиционного общества и далеко ушло от индустриального. Так что же изменилось за многие столетия Что нового мы можем наблюдать в совре...
14404. Экономическое отношение современной молодежи 28 KB
  Экономическое отношение современной молодежи. Я решил рассмотреть отношение современной молодежи к определенному предмету сотовые телефона и смартфоны. Почему именно сотовые телефоны потому что они есть у всех по ним можно узнать информацию о хозяине.Для старшеклассни...
14405. Экономические отношения современной молодёжи в университете 30.5 KB
  Сочинение. Тема: Экономические отношения современной молодёжи в университете. ЧТО ЗА НАЧАЛО Современная молодёжь – это особая социальнаявозрастная группа людей отличающаяся возрастными рамками и своим статусом в обществе: переход от детства и юности и социальной о
14406. Экономические отношения молодежи в университете 27 KB
  Сочинение на тему: Экономические отношения молодежи в университете. XXI век тяжелое время для России. Кризисы девальвация рубля низкая заработная плата упадок экономики непомерные счета которые выставляют ЖКК. Основные затраты каждой семь – это продукты питания на ко...
14407. Экономические отношения современной молодежи 33.5 KB
  Экономические отношения современной молодежи. В моем сочинении речь пойдет об экономических отношения молодежи России. Для начала нужно дать определение экономическим отношениям. Экономические отношения объективно складывающиеся отношения между людьми по поводу...
14408. Экономические отношения нашей группы 30 KB
  Сочинение на тему: Экономические отношения нашей группы Каждый день мы вступаем в экономические отношения. Например в автобусе в магазине в университете даже когда мы сидим в интернете и так далее. В автобусе мы платим за проезд в магазине за товары в университете з...
14409. Экономическое отношение современной молодёжи 20.56 KB
  Экономическое отношение современной молодёжи В этом докладе речь пойдёт об экономических отношениях современной молодёжи. Для начала вспомним о первоначальном понимании экономики – как об умении вести домашнее хозяйство и уже потом как о некоторой жизненно важной дл