69265

Методи проектно-технологічної діяльності. Методика навчання учнів проектуванню та виготовленню об’єктів технологічної діяльності

Лекция

Педагогика и дидактика

Отже сьогодні мова очевидно буде йти не лише про ті методи які традиційно застосовував учитель і якими володів лише учитель але й про методи та прийоми активної та інтерактивної діяльності якими мають також володіти учні. Враховуючи інтереси учнів учитель складає банк навчальних...

Украинкский

2014-10-02

180.5 KB

17 чел.

Лекція №3

3.1 Методи проектно-технологічної діяльності

3.2 Методика навчання учнів проектуванню та виготовленню об'єктів технологічної діяльності

3.1 Методи проектно-технологічної діяльності

Методи навчання, за допомогою яких організовують проектно-технологічну діяльність, - це такі способи спільної діяльності учнів та учителя, в ході яких активізується творче мислення дитини, можливість здійснювати вільне обговорення проблемної ситуації. Характерною ознакою таких методів є їх суб'єктивний характер, який випливає з того, що учень має діяти як суб'єкт навчального процесу, тобто бути безпосереднім учасником своєї освіти. Отже й методи, які запроваджуються на уроці мають також ним усвідомлюватись. Саме тому в зміст навчальної програми з трудового навчання включено ознайомлення дітей з методами фантазування (у 5-му класі), метод зразків (у 6-му класі), фокальних об'єктів і т.д., як засобами творчої діяльності конструктора. Отже, сьогодні, мова очевидно буде йти не лише про ті методи, які традиційно застосовував учитель, і якими володів лише учитель, але й про методи та прийоми активної та інтерактивної діяльності, якими мають також володіти учні.

Методи, що застосовуються учителем у процесі навчання дітей проектуванню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традиційних відносять:

вербальні методи;

демонстрація;

спостереження;

метод вправ;

метод самостійної роботи; До нетрадиційних ми відносимо:

метод творчих проектів;

метод фантазування;

морфологічний аналіз;

метод мозкової атаки;

метод фокальних об'єктів;

метод алгоритмів;

метод зразків;

метод створення ідеального об'єкту;

основи теорії розв'язування винахідницьких задач;

конкурси творчих проектів та інші.

На думку сучасних дослідників проблем проектного навчання поєднання цих методів кардинально міняє методику трудового навчання. Вони пробуджують пізнавальну активність учнів, розвивають самостійне мислення, формують уміння виконувати проектну діяльність.

Очевидно, що методи навчання учнів проектній діяльності необхідно застосовувати комплексно. При цьому на кожному етапі виконання проекту ті або інші методи відіграють першочергову роль.

Провідним методом технологічного навчання є метод творчих проектів, який дозволяє включити школярів до проектної діяльності.

Розглянемо методичні аспекти цього процесу більш докладно.

Аналіз літератури дає можливість розуміти під навчальним творчим проектом самостійно розроблений і виготовлений виріб (виконана послуга) від ідеї до її реалізації в спільній діяльності учня з учителем.

Навчальний творчий проект виконується, як це вже зазначалось раніше, у чотири етапи: організаційний, конструкторський, технологічний, заключний. На кожному з них у спільній діяльності учнів і вчителя розв'язуються певні завдання.

Враховуючи інтереси учнів учитель складає банк навчальних творчих проектів. Орієнтовними напрямами творчих проектів школярів можуть бути наступні: школа, виробництво, дозвілля, професійне самовизначення тощо.

До виробу, який проектують ставлять наступні вимоги: технологічність, економічність, простота конструкції, посильність, естетичність, можливість практичного використання і т. д.

Під час вибору, аналізу і реалізації проекту необхідно вирішувати наступні проблеми:

як визначити сферу діяльності;

як вибрати тему проекту;

як вибрати модель, конструкцію виробу,

як розробити технологію виготовлення виробу;

як виконати економічний розрахунок виробу;

як оформити звіт за виконаним проектом.

Якщо раніше учитель сам оцінював роботу учня, то виконаний проект оцінює спочатку сам автор, а потім члени жюрі, головою якого є учитель.

В процесі виконання творчих проектів у комплексі розв'язуються завдання навчання, виховання і розвитку учнів.

Метод творчих проектів, як спосіб навчання школярів проектній діяльності, комплексне методичне утворення, що синтезує в собі як традиційні так і нетрадиційні прийоми навчання. На різних етапах учитель може здійснювати добір тих методів і прийомів роботи, які € необхідними на даний момент, і які збагачують навчальний процес.

Як вже зазначалось вище проектна діяльність здійснюється поетапно На кожному етапі застосовують комплекс розглянутих методів навчання. При цьому слід зазначити, що учитель мас сам, враховуючи індивідуальні особливості класу в цілому та кожного учня окремо, підібрати відповідний комплекс методів навчання, поєднуючи традиційні прийоми роботи з нетрадиційними.

Відповідно до змісту навчальної програми з трудового навчання для 5-9-х класів учнів необхідно ознайомити з наступними методами проектної та конструкторської діяльності:

  •  метод фантазування;
  •  метод зразків (алгоритмічний аналіз)
  •  метод фокальних об'єктів;
  •  метод створення образу ідеального об'єкта;

Метод фантазування. Пошуковий аналіз літературних джерел, показав що не існує окремо створеної методики фантазування під час розв'язування винахідницьких задач. З наведеного вище матеріалу добре видно, що елементи такої методики можна віднайти у структурі методу „мозкового штурму" або в алгоритмі розв'язування винахідницьких задача, що був розроблений радянським винахідником та письменником-фантастом Г.С.Альтшуллєром. Під час розв'язування винахідницьких задач вчений запропонував використовувати інтелектуальні операції, що активізують фантазію конструктора. Суть таких операцій полягала у тому, що змінюючи уяву про задачу звільняються від впливу попереднього досвіду, і таким чином наближаються до розв'язку певної проблеми.

Метод мозкового штурму „започаткував" фантазування як прийом пошуку творчих розв'язків. Створений В. Дж. Гордоном метод пошуку творчих рішень (так звана „Синектика") був удосконаленим продовженням мозкового штурму. При чому однією з головних професійних вимог до синектора є здатність до фантазування або абстрактних міркувань. Проте окремого визначення чи будь-якого іншого тлумачення цього прийому з наукової точки зору ми не знаходимо.

Г.С.Альтшуллєр писав, що подальший розвиток методики фантазування призупинився тому, що не розроблено алгоритм створення фантастичних ідей.

Аналіз теорії рішення винахідницьких задач та інших методів дає підстави зробити наступні висновки.

По-перше. Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення образу об'єкта - його форма, конструкція якого невідома. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

По-друге. Процес створення фантастичних ідей можна представити у вигляді наступної структури.

1.Постановка проблеми; що є недосяжним, і що необхідно покращити не залежно від того можливо це за нормальних фізичних умов чи ні?

2. 3'ясувати і чітко сформулювати причини (фактори), що заважають розв'язку проблеми.

3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні фактори (Приклад. Проектуючи шпаківню учитель ставить проблему - її конструкція має бути такою, щоб захищала шпаків від кігтів кішки. Учень 6-го класу запропонував фантастичну конструкцію - шпаківню у вигляді скляної кулі. Кігті кішки будуть ковзати на скляній поверхні і пташенята будуть захищені).

4. .Відтворення по-можливості з як найбільшою кількістю деталей і уточнень об'єкта або процесу, який реально функціонує за відсутності негативних факторів: форма, будова, принцип дії і т. д.

5. Заміна фантастичних умов на реальні. Наприклад. Фантастична умова - сили тяжіння не існує (за такої умови проблема буде розв'язана). Далі необхідно замінити фантастичну умову (відсутність сили тяжіння) на реальну (це може бути пристрій, зміна форми конструкції, тощо).

Зрозуміло, що така структура може мати певні відмінності, які будуть виникати в залежності від змісту проблеми, яку вирішують. Чим простіша проблема тим природніше реалізуються метод фантазування. Так, для дітей 5-го класу є властивим вдаватися до фантазій у малюванні. Діти цього віку полюбляють уявляти себе космонавтом фантастичної ракети чи всюдихода, надшвидкісного автомобіля тощо. Головною вимогою з боку учителя в даній ситуації привчити дітей до того, що відправною точкою у фантазуванні має бути певна проблема або винахідницька задача, яку необхідно розв'язати. Рівень складності має бути для початку досить низьким аби не знизити інтерес до творчого пошуку. З часом, з кожним наступним класом, проблематика завдань має ускладнюватися, і відповідно фантазування трансформуватися у більш складні системи пошуку.

На початковій стадії учитель може вдаватись до наступної методики.

На уроці у 5-му класі дітям пропонують пофантазувати над створенням форми будь-якого виробу, який є посильним для виготовлення учнями цієї вікової категорії. При цьому необхідно на початкових стадіях використання методу фантазування не ставити занадто абстрактних завдань на зразок : „Фантазуючи створіть форму виробу, який вам найбільш подобається". Навчання має починатись з більш конкретних дій. Так, спираючись на знання дітей з математики варто пригадати геометричні фігури, які вони засвоїли на уроках математики чи образотворчого мистецтва. Після обговорення таких питань як: „Що таке квадрат?", „Прямокутник?", „Трикутник?" переходять до створення форми майбутнього виробу. Учителю варто пояснити, що над створенням форми виробу працює художник - конструктор (дизайнер). Він розробляючи форму майбутнього об'єкту технологічної діяльності використовує різноманітні прийоми, наприклад вдається до аналогій. Тобто переносить форми об'єктів, які створила природа, на той об'єкт, який буде виготовлятись. Такі форми, і їх використання під час конструювання виробів, дизайнери називають біоформами. Після цього учитель пропонує дітям створити декілька варіантів форми кухонних дошок, які будуть використовуватись за різним призначенням: під час обробітку зелені (кухонна дошка може мати форму яблука), риби (форму риби), м'яса (форму свійської тварини). Далі завдання можна поступово ускладнювати від конкретних прикладів до більш абстрактних. Учитель може запропонувати дітям об'єднати геометричні фігури при конструюванні форми (контурів) трактора, літака - якщо виготовляється контурна іграшка, або поличка для книг, підвазонника - якщо проектується інший виріб. Лише після цього можна ставити перед класом більш складне ( у плані абстрактності) завдання - створення певного образу виробу за інтересом учнів, і перенесення його на папір. З часом учні зможуть розв'язувати більш складні конструкторські задачі використовуючи фантазування не лише в процесі створення контурів виробу але й безпосередньо в його конструкції. Цей перехід може бути реалізовано при використанні наступних методів проектування.

Метод зразків (алгоритмічний аналіз). Вказаний метод є спрощеним варіантом методу, що носить назву: „Алгоритм розв'язання винахідницьких задач' (АРВЗ), який запропонував Г.С.Альтшуллєр. Суть цього методу полягає в послідовному виконанні дій по виявленню, уточненню і усуненню технічних протиріч.

В АРВЗ за Г.С. Альтшуллєром використовується чотири механізми усунення протиріч:

  •  формулювання ідеального рішення (або прийом створення ідеального об'єкта);
  •  перехід від технічного протиріччя до фізичного;
  •  усунення фізичного протиріччя;
  •  застосування операторів, що відображають інформацію в найбільш ефективних способах подолання протиріччя (списки і таблиці використання типових прийомів, таблиць).

Для реалізації алгоритмічного методу в умовах навчання учнів проектній діяльності можна спростити цей метод до рівня методу зразків. Суть цього методу полягає в наступному. Учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів (реальні об'єкти) і пропонує порівняти знайдені зразки із ідеальними, які було створено методом фантазування. На основі порівняння виявляють технологічні протиріччя між знайденими зразками та фантастичними об'єктами і розробляють послідовність (алгоритм) дій по їх усуненню. При цьому для зручності діти можуть заповнювати наступну таблицю:

Таблиця 1

Ознаки

Ідеальний об'єкт

Реальний об'єкт

Дії по усуненню протиріч

Суттєві ознаки об'єкту:

колір, розміри, конструктивні елементи, стиль виконання тощо.

Образ(або контури) об'єкту створеного методом фантазування

Контури виробу знайденого у книзі, каталозі, журналі чи запропонованого учителем.

Що необхідно добавити або запозичити від реального об’єкту до ідеального? Яка послідовність дій по усуненню цих протиріч?

Під час використання цього методу учителю варто дотримуватись наступних вимог:

  •  завчасно підготувати об'єкт проектування, над яким будуть працювати діти підготувати літературу або зразки об'єктів, які будуть зразками (реальні об'єкти);
  •  визначити протиріччя, які будуть усуватись учнями на уроці.

Наведемо приклад. При фантазуванні форми кухонної дошки учнями було прийнято рішення, що виріб по контуру буде мати форму риби. Після того як учні роблять замальовки контуру майбутнього виробу учитель повідомляє, що цей виріб має бути не лише оригінальним, естетичним і т.д., але й зручним у користуванні. З цією метою він пропонує знайти аналогічні зразки кухонних дощок у будь-якому каталозі кухонних виробів (або демонструє кілька таких зразків). Далі учитель ставить завдання: знайти відмінності між створеним методом фантазування виробом та запропонованими (знайденими в каталозі) зразками. Які конструктивні деталі чи елементи є в реальних об'єктах, і відповідно відсутні у вашому виробі? Якщо на перших етапах навчання учням складно дати відповідь учитель демонструючи реальний об'єкт вказує, що це може бути отвір в ручці дошки. Також можна звернути увагу на форму ручки - в реальному об'єкті вона більш зручна для того, щоб її можна було тримати в руці тощо. Після такого обговорення діти самостійно вносять аналогічні зміни до конструкцій своїх виробів. Під час оволодіння учнями цим методом, важливо аби діти самостійно знаходили протиріччя і пропонували шляхи їх усунення.

Вищеописаний метод зразків є своєрідним „тренінгом", який привчає школярів до вміння переключатись від процесу фантазування до більш критичного (з точки зору функціональних вимог) технологічного мислення.

Метод фокальних об'єктів винайдений американським ученим Ч. Вайтингом. Об'єкт який вдосконалюють за допомогою цього методу називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть методу ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дозволяють подолати психологічну інерцію.

Наприклад, якщо вдосконалюваним (фокальним) об'єктом є олівець, а випадковим об'єктом - тигр, то отримаємо поєднання (сполучення) на зразок "смугастий олівець", "хвостатий олівець" тощо. Розглядаючи ці сполучення і розвиваючи їх, іноді вдається знайти оригінальні ідеї (наприклад, "хвостатий олівець" втілюється в олівець - ручку з гнучким тримачем (хвостом) - досить відома конструкція). Послідовність застосування методу фокальних об'єктів така:

1. Вибір фокального об'єкта (наприклад, поличка для книг).

  1.   Вибір 3-4 випадкових об'єктів (вибирають, як правило, навмання: зі словника, каталогу, технічного журналу тощо. Наприклад: "кіно", "змія", "каса", "полюс", „машина").
  2.   Складання списків ознак (властивостей) випадкових об'єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об'ємне і т.п.). Для зручності часто користуються різними таблицями, наприклад:

Таблиця 2

Поличка для книг (фокальний об'єкт)

Випадкові об'єкти

кіно

змія

каса

полюс

машина

широкоекранне звукове кольорове об'ємне

Довга холодна небезпечна

має квитки касир є в театрі,

кінотеатрі,

музеях

багато снігу холодно завжди зима північне сяйво

має двигун швидкість має колеса саморухома

4. Генерування ідей шляхом приєднання до фокального об'єкта ознак випадкових об'єктів. Наприклад поличка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи телевізора. Приєднавши до даного фокального об'єкту ознаку „саморухома" може з'явитись оригінальна ідея пересувної полички на шарнірах тощо.

  1.   Подальший розвиток сполучень шляхом вільних асоціацій.
  2.   Оцінка отриманих ідей і відбір корисних розв'язків.

Не обов'язково, щоб всі обрані об'єкти якимось чином підходили до об'єкту, що удосконалюється, але використовуючи цей метод, можна вибрати велику кількість самих різноманітних варіантів.

Слід зазначити, що метод фокальних об'єктів більше підходить у тих випадках, коли необхідно модернізувати, вдосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею, певний напрям у розвитку технічної думки. Цей метод не дає „стовідсотковий" розв'язок певної конструкторської або винахідницької задачі. Важливим є не стільки результат, тобто те що учні зможуть вдосконалити чи створити, як сам процес цього пошуку. Учитель має слідкувати за тим, щоб учень зрозумів як діє цей метод. Тут необхідно привчити учня до оригінального нестандартного мислення, підсилити його здібності до фантазування, які було започатковано відповідним методом.

Метод створення образу ідеального об'єкта Аналіз літературних джерел показує, що даний метод можна знайти в групі евристичних прийомів, які використовують для перетворення основних показників технічної системи: геометричні, фізико-механічні, енергетичні, дизайнерські тощо. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі - 10 евристичних прийомів (неологія, адаптація, аналогія, ідеалізація т.д), а по вертикалі - 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій при пошуку нових технічних рішень.

В цьому випадку ідеалізація розглядається як наближення технічного об'єкта до ідеального, який відповідає всім вимогам розв'язуваної проблеми або технічної задачі.

Враховуючи все вище сказане можна стверджувати, що суть методу створення образу ідеального об'єкта можна представити у вигляді наступних етапів:

1. Чітке формулювання завдання (постановка проблеми).

2. Визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об'єкт (для розв'язання поставленої проблеми).

3. Образне моделювання об'єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв'язати поставлену проблему.

4. Схематичне або художнє перенесення даного образу на папір.

Методика ознайомлення учнів з вказаним методом може бути наступною.

Під час проектування певного об'єкту учитель визначає ряд функціональних вимог, які ставляться до майбутнього виробу. Важливо, щоб проектування починалося з проблемної ситуації. Можливий, також варіант, коли учні самостійно у ході обговорення в малих групах (з використанням відповідної інтерактивної технології колективно-групового навчання) будуть самостійно визначати вимоги до виробу, який проектується.

Ці вимоги записуються на дошці або на великому аркуші паперу, який вивішується як плакат. Далі учитель ставить перед учнями завдання змоделювати об'єкт, який буде у повній мірі відповідати встановленим вимогам. Учителю необхідно заздалегідь обміркувати де учні можуть у повній мірі проявити свою творчість. Наприклад стосовно розмірів виробу учитель не ставить ніяких обмежень. Теж саме стосується і кольору, матеріалу, інструменту тощо. Інший варіант - учитель може чітко регламентувати використання обладнання та інструменту, матеріалу тощо. І навпаки - не обмежувати учнів у розробці варіантів функціональності чи естетичності виробу, який буде виготовлятись.

Підсумовуючи викладений матеріал слід відзначити, що в ідеальному випадку, учні як майбутні технологи, конструктори, дизайнери мають навчатись бачити проблемну область, виходячи з власних потреб чи потреб суспільства, і працюючи над цією проблемою, застосовувати вказані методи творчої діяльності, шукати шляхи вирішення відповідних проблем

Запропонована методика далеко не вичерпує всіх питань пов'язаних з методикою навчання учнів проектуванню. Це є лише можливий шлях пошуку методів навчання учнів прийомам творчої діяльності на уроках технічної праці.

Зрозуміло, що робота, яку має проводити учитель, відповідно до оновленого змісту трудового навчання, є незвичною і складною. Адже процес творчості завжди залишався складним і найбільш не передбачуваним явищем людської діяльності. Проте ми глибоко переконані, що навчати учнів творчій праці може лише творчо працюючий учитель, який не боїться відійти від завчених на пам'ять шаблонів виконавчої діяльності.

4.2 Методика навчання учнів проектуванню та виготовленню об'єктів технологічної діяльності

На першому етапі (організаційному) учитель разом з учнями обирають проблему (об'єкт технологічної діяльності), яка буде розв'язуватись через практичну діяльність. Оскільки учні 5-го класу, ще не готові реально оцінити свої можливості у виготовленні, і відповідно виборі того чи іншого об'єкту, їм варто запропонувати декілька варіантів для обговорення. Об'єкти, які учитель пропонує для обговорення мають бути ним виготовленні завчасно з відповідним кресленням та технологічною документацією. Зрозуміло, що це збільшує для учителя об'єм робіт пов'язаних з підготовкою до уроку, проте дасть змогу більш чітко спланувати процес навчання учнів проектуванню, прогнозувати зміст інструктування тощо.

Для того щоб наблизити розроблену методику навчання учнів проектуванню до більш реальних умов роботи учителя, розглянемо її відповідно до змісту оновленої програми трудового навчання для 5-х класів (пояснююча записка та зміст програми опубліковано в журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» №2,2005 - С. 23-34).

Під час ознайомлення учнів з темою 1.1 „Об'єкти технологічної діяльності" необхідно здійснювати вибір об'єкту проектної діяльності. Для цього з'ясовують, що ж являє собою поняття „ об'єкт технологічної діяльності людини ".

Оскільки на попередньому занятті (відповідно до змісту навчальної програми) діти ознайомлювалися із поняттям „технологія" учитель розпочинає заняття з його повторення. Це можна зробити двома шляхами. Перший налягає у тому, що методом бесіди, спираючись на знання та життєвий досвід дітей з'ясовують, що таке технологія. Через систему продуманих учителем запитань та відповідей учнів приходять до висновку, що перетворююча діяльність людини, яка відбувається у певній послідовності і за відповідними правилами та вимогами називається технологією.

Спостереження показують, що поняття „технологія" є для п'ятикласників досить абстрактним. Тому можна спостерігати як під час діалогу (бесіди) лише декілька учнів працюють над тими запитаннями, з якими звертається учитель до всього класу. Досвід переконує, що саме колективне обговорення, висловлювання великої кількості думок значно активізує роботу п'ятикласників. З цього випливає необхідність включення до обговорення всього класу. Чим більше учнів буде приймати участь у обговоренні гам краще. Тому тут, на нашу думку, буде більш доцільним використання інтерактивного методу „мікрофон". Це різновид загально групового обговорення, який надає можливість кожному сказати про обговорюване питання швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

Учитель повинен керуватися наступною методикою:

1. Не слід привчати дітей давати конкретні визначення на поставлене запитання. Бажано щоб учні висловлювали власне розуміння того питання, яке обговорюється на уроці. Тому учитель прагне до того, щоб у роботі приймав участь весь без винятку клас.

2. Учитель ставить запитання перед класом: „Як ви розумієте поняття „Технологія"?

3. Педагог пропонує класу ручку або олівець, який буде виконувати роль уявного мікрофона. Учні мають передавати його по черзі беручи слово.

4. Слово надають лише тому хто отримує уявний мікрофон. На перших етапах навчання учитель може допускати, для економії навчального часу, щоб учні, які не хочуть висловлюватись швидко передавали мікрофон далі. Для активізації роботи дітей учитель не коментує і не оцінює відповідь учня відразу. Тому діти, які на перших порах не приймають участь у роботі, з часом, спостерігаючи за роботою однокласників будуть включатись до висловлювання власних думок.

5. Учитель повинен узагальнити відповіді учнів вказуючи на ті моменти, які були правильними, не акцентуючи увагу на конкретних учнях. Варто лише для заохочення підкреслити вдалу відповідь учнів, які відповідали правильно.

б. П’ятикласники, як зазначалося раніше схильні до відтворювальної діяльності, тому найважче відповідати першим учням. Наступні за ними учасники обговорення, як правило, повторюють сказане їхніми товаришами, „прив'язуючись" до певної ідеї. Аби уникати цього учитель теж має приймати участь в обговоренні. Добре, також, коли він зможе сформулювати запитання дещо по іншому в середині обговорення, наприклад, коли добре видно, що діти вже одностайно прийшли до однієї думки стосовно питання „Що таке технологія", і один за одним відтворюють це визначення, варто попросити дітей наводити приклади технологій. Може бути додаткове запитання: «Які відмінності можуть бути між технологіями з обробітку деревини і металу»? тощо.

Після того як кожен учень висловиться учитель підсумовує, звертає увагу дітей на ті відповіді, які були найбільш вдалими, схвально висловлюється про учнів, що їх висловили. Далі учитель додає, що завдяки технологіям людина перетворює сировину та матеріал у речі, які використовуються як у побуті так і на виробництві. Всі речі створені людиною є об'єктами технологічної діяльності Можна пояснити дітям, що обробіток матеріалу та створення відповідного виробу це і є створення нового об'єкту технологічної діяльності. Варто не зупинятись на формулюванні „Об'єкти технологічної діяльності" і більше акцентувати увагу дітей на конкретних прикладах: проводити аналогію з тими речами, які оточують дітей. Так, учитель пояснює, що всі речі якими користуються учні зазнали певних змін, спочатку як сировина і матеріал, а потім як готовий об'єкт, з боку людини.

Книги якими вони користуються були виготовлені робітниками у друкарнях, їхній одяг - виготовлений на швейних фабриках, інструмент та обладнання, яке вони можуть бачити у майстерні, теж є продуктом діяльності людини. Отже всі речі, починаючи від авторучки і до комп'ютера або літака були виготовлені людиною і є об'єктами технологічної діяльності. Далі учитель звертає увагу учнів на те, що в умовах майстерні теж можна виготовляти за певними технологіями об'єкти технологічної діяльності - об'єкти праці або вироби. Дітям демонструють зразки спроектованих виробів учнями попередніх класів або літературні джерела, в яких представлені роботи дітей: журнали «Юньїй техник» та його додаток «Для умелых рук», журнал «Моделист конструктор» тощо. Після перегляду варто поставити дітям запитання: з чого починається технологія виготовлення виробу? Якщо діти не можуть відразу відповісти на це запитання варто навести приклад. Ще з давніх часів людина лише мріяла про те, що зможе літати як птах. Згодом ці мрії поступово втілювались у творчий задум, з якого народились перші конструкції літальних апаратів.

Отже створення будь-якого нового об'єкту (виробу) починається з фантазії чи творчого задуму. Є багато методів створення нових об'єктів технологічної діяльності. Найбільш цікавий серед них - це метод фантазування.

Учитель має так розуміти суть цього методу. Фантазування це коли в уяві дитини створюється ідеальна ситуація (це може бути форма виробу або його конструкція, розв'язок будь-якого практичного завдання), яка навіть суперечить законам природи, в якій задача легко розв'язується. Фантастична аналогія потребує повного виключення критичного і логічного мислення дитини. Слід зазначити, що саме для 5-го класу таке логічне мислення ще не є достатньо сформованим, а в деяких випадках воно відсутнє, тому метод фантазування є найбільш природним для дітей цього віку. У науково-методичній літературі можна знайти такі прийоми фантазування:

1. Збільшення - зменшення.

2. Об’єднання по суті несумісних речей (ми ще не знаємо як з'єднати ці деталі, що виготовлені з різних матеріалів, проте вони у нас з'єднуються).

З. Зміна законів природи (влітку випав сніг)

4. Внесення нової якості, запозиченої з інших об'єктів тощо.

Застосування методу фантазування має забезпечити створення таких умов, які залучають дітей до активної участі у процесі створення нового об'єкту. Серед цих умов найбільш важливі, про які має пам'ятати учитель, є наступні:

- збільшення ролі гіпотетичного мислення у навчанні, що сприятиме формуванню здатності передбачати, висловлювати свої думки, ідеї та захищати їх. Тобто учня треба привчати до думки, що необхідно висловлювати власні ідеї. Для цього учителю не слід давати відразу оцінку сказаному. Для того щоб учень це зрозумів і відчув, йому пропонують „включити" свою фантазію, і зосередити увагу на тому, що він має обов'язково висловити свою думку, навіть будь-яку.

- систематичне створення ситуацій вибору для учнів, можливість здійснювати „свій вибір".

Виходячи з цих міркувань учитель дає учням наступні пояснення. Метод фантазування це коли конструктор уявляє образ виробу, що має виготовити, навіть якщо деякі елементи конструкції йому невідомі. Винахідник припускає, що такий виріб все таки існує і функціонує як реальний об'єкт.

Згідно навчальної програми учитель повинен ознайомити дітей з поняттям „показники якості виробу". З цією метою учитель пропонує дітям наступну вправу. Уявити автомобіль, який може не лише пересуватись по дорозі але й літати та переправлятись через річку або ставок і відтворити його уявний образ на папері (у зошитах, але краще якщо діти робитимуть це на окремому аркуші паперу). Далі учитель пропонує учням коротко обґрунтувати наступні питання:

1 .Чи є можливість використання їхнього авто для потреб, людини – наведіть конкретні приклади (коли діти починають давати відповідь учитель записує на дошці слово „функціональність");

2. Чи можна покращити вигляд автомобіля? Наскільки він привабливий, (естетичність)

З. Чи зручний він у користуванні? Чим саме він зручний? (ергономічність)

4. Чи могли б ви його виготовити? Якщо так то за який час? (технологічність).

Далі учитель може провести вправу за такою методикою.

1. Учні записують вказані запитання Виконують замальовки своїх „фантастичних" автомобілів. Учням дають 1-2 хвилини індивідуально обмірковувати відповіді.

2. Учитель швидко об'єднує учнів у пари. Кращий варіант для раціонального використання часу, коли діти займають свої місця у майстерні так, що є готові робочі пари. Учитель звертається з проханням до дітей обговорити свої ідеї один з одним. Для п'ятикласників., характерним є низький рівень самостійності, тому краще коли учитель відразу визначить час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення, та хто з двох учнів буде висловлюватися.

З. Після обговорення кожна пара стисло по кожному питанню представляє результат роботи. Коли діти висловлюються з першого питання - стосовно того як людина може скористатись їхнім автомобілем, учитель узагальнює ці відповіді одним словом яке він записував на дошці - функціональність.

Аналогічно під час обговорення другого запитання учитель каже, що в конструюванні все, про що учні говорили називають одним словом - „естетичність " . Так само учитель підводить підсумок третього і четвертого запитань, про ергономічність, технологічність.

Після обговорення цих запитань учитель робить підсумок, що вказані вимоги, які він записав на дошці, і які вони щойно обговорювали називають показниками якості виробу. Діти записують ці вимоги у зошит, учитель звертає увагу дітей, що зазначені вимоги стосуються будь-якого виробу, і для успішного використання сконструйованої машини або пароплава необхідно дотримуватись вказаних показників якості. Можна пояснити дітям, що чим складніший виріб (технологічний об'єкт) виготовляється тим більше до нього висувають вимог.

Зупинимось більш конкретно на методиці проведення практичної роботи під час вивчення даної теми. У програмі до теми „Об'єкти технологічної діяльності" у практичній роботі зазначено два пункти:

1 .Пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах.

2.Вправи на вибір об'єктів технологічної діяльності, визначення їх назви та призначення.

Зміст першої практичної роботи полягає у наступному. Відповідно до змісту навчальної програми учні мають здійснити вибір об'єкту технологічної діяльності залежно від потреб людини. Під час цієї роботи учитель може пояснити дітям, що для цього необхідно здійснити міні-маркетингове дослідження. Тобто з'ясувати необхідність в певних виробах і послугах, інтелектуальні та матеріальні можливості самого себе та школи. Учитель пропонуючи дітям інформаційні джерела - підручники, журнали, альбоми, довідники - ставить перед ними завдання: визначити для себе конкретну проблему, над якою він буде працювати.

Спираючись на власні знання і аналіз запропонованих учителем джерел, кожен учень (або групи учнів - клас може бути поділено на ланки) визначає для себе конкретну задачу і обирає тему проекту. У п'ятому класі, як вже зазначалось ^раніше, буде доцільно, якщо учитель підготує декілька таких проблем і запропонує вибрати одну з них для розв'язання. Варто аби вибір проблеми здійснювався інтерактивним методом, наприклад, методом „мозкової атаки". Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета мозкового штурму в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу.

Після перегляду дітьми різних джерел, учитель чітко формулює проблемну ситуацію: відібрати найбільш цікаві ідеї-пропозиції, які згодом будуть втілені у процесі проектування і виготовлення певних об'єктів праці. Завдання може бути сформульоване якимось іншим чином. Головне аби формулювання не було занадто довгим і незрозумілим для учнів. З цією метою його записують на дошці. Далі учитель пропонує дітям висловити ідеї, коментарі. Це навіть можуть бути слова або фрази, що викликають асоціації з наведеним завданням. Учитель записує всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без будь-яких зауважень, коментарів чи запитань. Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватись наступної методики:

1. Учитель фіксує всі без винятку „ідеї"', які висуваються учнями.

2. Не можна оцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше учні відразу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових відразу припиниться.

3. Учителю необхідно весь час, у процесі виконання вправи, нагадувати дітям, що ідей має бути якомога більше, тому вони можуть бути фантастичними. П'ятикласники, як правило, не проявляють ініціативу до розв'язування завдань, які містять декілька варіантів розв'язку. Слід також відзначити, що діти у п'ятому класі часто піддають цензурі власні думки і не висловлюють своїх ідей в голос очікуючи негативної оцінки з боку учителя. Тому учителю варто на перших порах підтримувати саме фантастичні ідеї.

4. Якщо учитель досягне появи великої кількості ідей це створює сприятливі умови для фантазування. Саме з цього моменту учня починають більш рішуче висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен уважним і не пропустити цей важливий момент.

5. Одним із засобів, який може спонукати учнів до висловлювань це заохочення дітей до зміни думок інших вже висловлених. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.

6. Досвідчені учителі часто використовують такий плакат під час виконання цієї вправи:

а) кажіть все, що спаде на думку

б) не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших

в) можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим

г) розширюйте (вдосконалюйте) запропоновану ідею

Учитель проводить експертизу ідей і відбирає найбільш актуальні та цікаві. Таким чином створюється список (банк) учнівських творчих проектів у вигляді проблем.

Далі учитель звертається до дітей з проханням (другий пункт у практичній роботі) здійснити вибір найбільш актуальної проблеми, яка б відповідала вимогам даного колективу, потребам школи тощо. Разом з дітьми учитель на основі обраної проблеми обирає об'єкт технологічної діяльності, пропонує дітям дати йому назву та призначення.

Досвід роботи учителів показав, що організаційно-підготовчий етап варто проводити у межах не більш як двох занять.

Підведемо короткий підсумок у вигляді практичних рекомендацій.

1. На перших етапах навчання проектній діяльності необхідно привчати школярів до вільного висловлювання власних думок стосовно тих завдань, які розглядаються на уроці.

2. Звертайте увагу учнів на цінність і важливість висловлюваних ними ідей, навіть фантастичних. Жодну з них не залишайте без уваги.

3. Результативність роботи на уроці, на перших порах навчання проектуванню, пов'язуйте не з якістю сказаного учнем, а з кількістю висловлених ідей. З часом, поступово і непомітно для дітей, кількість висловлених ними пропозицій має переходити у якість. Але спочатку учитель повинен переконатись, що мислення дітей позбавлено „цензури".

4. Учителю не слід забувати, що велика кількість загальнокласних обговорень втомлює п’ятикласників, і як результат можна отримати на заміну активної роботи зворотній результат - втому і нудьгування, втрату інтересу до уроків трудового навчання. Учитель виходячи з індивідуальних можливостей класу і дітей має дати відповідь на запитання: де і в якому місці уроку застосовувати вільне обговорення, а де давати пояснення самому або під запис у зошит. Отже, для учителя, завжди залишається місце для творчого підходу, уважного обмірковування всіх структурних одиниць уроку, творчого пошуку нових форм і методів роботи. Тут ми навели лише приблизну схему того, як це може виглядати під час навчання п'ятикласників проектуванню.

5. Результативність цієї методики на перших етапах навчання може бути досить низькою. Але з часом, після того як діти остаточно звикнуть до того, що на уроці немає можливості „відсидітись" вони включаються у роботу більш активно, спостерігається значна економія навчального часу.

Після цього переходять до реалізації конструкторського етапу проектування.

Суть конструювання, під час навчання учнів проектуванню, полягає у виборі ними певного варіанту рішення поставленої учителем задачі. На цьому етапі учителю необхідно ознайомити дітей з алгоритмом виконання творчого проекту, який включає основні задачі його реалізації. Тобто у даному випадку буде реалізуватись вищевказане нами положення про те, що проектній діяльності варто навчати через послідовне розв'язання задач. Нагадаємо, що у 5-6 класах а іноді і у 7-му (залежить від здібностей дітей) необхідно щоб ці задачі розв'язувались всім класом, потім окремими ланками, і при сформованості відповідних навиків можна переходити до індивідуальної роботи кожного учня.

Реалізація вказаного вище етапу проектування має відбуватись під час вивчення наступних тем навчальної програми: „Тема 1.2 Методи проектування" та „Тема 1.3 Технічне конструювання"

Вивчення теми «Методи проектування» починають з того, що ознайомлюють учнів з поняттями „етапи проектування" „проектна документація", „художнє конструювання". Не має потреби докладно вивчати етапи проектування та пов'язану з ним документацію окремо від практичної роботи. Учні у процесі художнього, а згодом і технічного проектування, виконуючи ескізи, креслення і виготовляючи виріб ознайомлюються із етапами та змістом проектної діяльності на уроці. Учитель має лише коротко (можна під запис у зошит) вказати на основні етапи проектування, для того щоб учні мали орієнтовний образ або план тієї діяльності, якою вони будуть займатись на уроці. У ході короткого діалогу з учнями учитель з'ясовує такі питання:

  1.   3 чого конструктор, на вашу думку, починає конструювати виріб?
  2.   Які ви знаєте показники якості виробу?
  3.   Які вимоги ставлять до виробів з фанери?

Учитель пояснює дітям, що весь процес створення виробу від творчого задуму до його втілення у готовий виріб відбувається у ході спеціально організованого процесу, який називають проектуванням. Процес проектування має певну послідовність і тому складається з відповідних етапів:

I.  Підготовчий.

II. Конструкторський.

  1.   Технологічний.
  2.   Заключний.

Коротко пояснюють призначення кожного з етапів не вдаючись до детальних пояснень - їх варто давати безпосередньо під час виконання практичної роботи, коли учні у процесі проектування будуть виконувати вказані етапи.

Практична робота під час вивчення теми 1.2 має починатися із надання учням необхідної інформації через літературні джерела або демонстрацію раніше виготовлених зразків художніх виробів з деревини. При цьому учитель пропонує дітям в журналах, книгах каталогах знайти фотографії ідеальних з точки зору художнього оформлення виробів. Наступним етапом цієї практичної роботи буде завдання: методом фантазування створити якомога більше варіантів художніх виробів з деревини, і зобразити їх у вигляді малюнку - вони отримують назву „ідеальних". Учитель може на початкових етапах навчання виконувати це завдання паралельно з дітьми. Він робить декілька замальовок певного виробу (наприклад декоративної підставки для квітів, чи для олівців) на дошці. Варто звернути увагу дітей на те, що будь-який варіант який вони запропонують - буде правильним. Немає значення як виготовлятиметься даний об'єкт, як будуть з'єднуватись деталі - все це не повинно обмежувати фантазію дітей. Група цих об'єктів, створених методом фантазування, отримує назву „ідеальних".

Після накопичення певних пропозицій у вигляді ідеальних об'єктів, з метою їхнього відбору може застосуватись наступний метод - метод алгоритмічного аналізу. Цей метод як правило застосовують для активізації технологічного мислення учнів під час дослідження виробу, що проектують.

Учитель пропонує дітям відібрані ідеальні зразки виробів з деревини, і порівняти їх із реально існуючими об'єктами - тобто ті, що знайдені у інформаційних джерелах чи були продемонстровані учителем. На основі порівняння складається список технологічних протиріч і розробляється алгоритм їх усунення.

В результаті таких практичних вправ у школярів формується алгоритм творчої проектної діяльності. У ході цієї роботи учні мають відібрати з ідеальних та реальних об'єктів декілька варіантів.

Вказаний метод не завжди є доступним для учнів 5-го класу. Все залежить від особливостей класу в цілому та індивідуальних здібностей кожного учня. Вище описаний спосіб вимагає від дітей умінь працювати з літературою, співставляти, порівнювати, аналізувати зразки виріб. Це не завжди вдається всім п'ятикласникам. У класі може створитись група „відстаючих" учнів, які будуть не завжди розуміти, що від них очікує учитель. Тому для визначення форми виробу і найбільш придатних матеріалів можна застосовувати більш простий для виконання метод морфологічного аналізу.

Учитель готує плакат у вигляді морфологічної таблиці.

Морфологічна матриця

Таблиця 4

Ознаки

Можливі варіанти

Матеріал

Форма

Розміри

Спосіб з'єднання основних вузлів

Інструмент

Колір

Способи оздоблення

Вправу варто проводити за наступною методикою.

1. Учитель підбирає декілька проектів, які були відібрані учнями під час „мозкового штурму". Наприклад, виготовлення підвазонника для кабінету, коробки для дрібних деталей, підставки для чашки. Оскільки це лише вправи то може бути і фантастичний варіант: космічний корабель, надпотужний автомобіль тощо.

2. Учитель звертається до учнів з проханням запропонувати відповідно до вказаних ознак можливі варіанти вирішення форми, розмірів, кольору для майбутніх виробів. Учні у ході цих вправ, заповнюючи у зошитах морфологічні таблиці, вибирають не лише форму, але й продумують і з'єднання, і інструмент яким будуть виготовляти виріб. Оскільки діти, ще не ознайомлювались із способами з'єднань, то вчитель лише методом інформаційної підтримки може дати потрібну інформацію про з'єднання, і повернутись до цього питання на відповідному уроці, спираючись на цей досвід роботи учнів.

3. Можливий такий варіант, коли п'ятикласників формують у групи, і кожна група пропонує власний варіант. При цьому учитель дає для класу один проект.

Після виконання цієї практичної роботи учні будуть готові до розробки робочого ескізу моделі за описом, що передбачається у змісті наступної теми навчальної програми -„Технічне конструювання".

Технічне конструювання є продовженням художнього, але з більш точним технічним оформленням майбутнього виробу у вигляді відповідної документації: технічний рисунок, креслення тощо. Тому учитель має активізувати знання учнів про основи графічної підготовки, які діти отримали у початковій школі, і розкривати вказані поняття у ході практичної роботи.

Якщо коротко окреслити суть цього етапу проектування то можна сказати так. Проведена дітьми робота з пошуку варіантів рішення певної проблеми має перейти у вибір форми і всіх інших ознак, які вони вносили до відповідних таблиць і матриць.

Вибір конструкції варто починати з формулювання тих вимог, які ставлять до виробу, що конструюють:

1. Простота конструкції (найменша кількість деталей, простота їх форм, найменша витрата матеріалів).

2. Можливість виготовлення в умовах майстерні: враховувати наявність матеріалу, інструментів, обладнання.

3. Конструкція спроектованого виробу повинна відповідати програмному матеріалові.

4. Вимоги естетичного характеру: пропорційність форм, акуратність з'єднань, точність ліній і т. н.

Оскільки в учнів не завжди добре розвинута довільна увага, вимоги до конструкції учителю необхідно записати на дошці, і якщо у цих вимогах є певні нові або незвичні для дітей величини або поняття, то їх необхідно пояснити.

На початкових етапах навчання проектній діяльності учителю необхідно побудувати зміст задачі таким чином, аби у ній не вистачало тих або інших елементів конструкції. Таку задачу аналізують (як проблемну ситуацію) і розв'язують.

В подальшому, ускладнюючи кількість «невідомих», процес пошуку будують шляхом послідовних запитань: „Що необхідно знайти аби розв'язати задачу?" „Що відсутнє в конструкції виробу?" „Чим можна замінити деталь?" Кількість таких запитань залежить від рівня сформованих конструкторських умінь в учнів, і з часом, по мірі їх закріплення, учителю необхідно зменшувати кількість таких запитань.

Знайдений розв'язок необхідно обговорити аби всі учні усвідомили чому саме такий варіант найбільш прийнятний.

Однак переходити до обговорення знайденої конструкції треба лише тоді, коли вона являє собою єдине можливе рішення задачі. Учителю необхідно слідкувати за тим, чи є запропонована конструкція правильною, і якщо ні то утриматись від її аналізу, спрямовуючи дітей на розгляд наступних.

Обговорення розв'язків багатоваріантних задач на конструювання має певну особливість. Ця особливість обумовлена віковими обмеженнями у рівні розвитку в учнів просторової уяви і мислення. їм складно уявити без опори на наочність одночасно всі запропоновані варіанти конструкцій, щоб встановити їх недоліки і переваги. У зв'язку з цим варто виготовити декілька варіантів конструкцій для їхнього обговорення. Зрозуміло, що у процесі пошуку, фантазування, учитель їх не демонструє. І лише після того як визначаються з орієнтовною формою та розмірами виробу, уточнюють його конструкцію або загальний вигляд через демонстрацію певних зразків.

Часто в сучасній літературі з питань проектування мова йде про метод дизайн-аналізу майбутнього виробу. Пропонуємо інший приклад того, як можна визначитись із формою виробу.

Учителю необхідно сказати дітям, що головною метою дизайну є розробка оптимальної форми і розміру конструкції, які б забезпечували її високу функціональність і надійність. Спочатку необхідно більш чітко окреслити конструкцію майбутнього виробу аби визначитись з його формою.

Методом бесіди учитель з учнями спираючись на складені ними таблиці або матриці з'ясовує найбільш доцільну конструкцію:

1. Яка з наведених конструкцій виробу є найбільш функціональною?

2. Який із запропонованих варіантів буде найбільш економним з точки зору витрат матеріалів?

3. Який є найбільш естетично привабливим?

На даному етапі проектування, і відповідно до змісту навчальної програми, учні розробляють робочий ескіз виробу з описанням. Слід зазначити, що наведене завдання для учнів 5-го класу є досить складним. Виконати його допоможе наступна методика.

Спочатку повторюють графічні знання, отримані у початковій школі.

Учитель пропонує дітям виконати технічний рисунок спроектованого виробу з дотриманням пропорцій. Після цього учитель ставить перед класом завдання: за технічним рисунком скласти ескіз із зображенням необхідних виглядів і додержанням правил креслення. Вказати матеріал і кількість деталей у виробі.

Після того, як діти виконають технічний малюнок, і будуть готові до виконання ескізу, учитель проводить поточний інструктаж методом бесіди: І.Що називається ескізом? 2,Що називається виглядом на кресленні? 3.Зображення яких виглядів ви знаєте?

З досвіду роботи учителів відомо, що учні 5-х класів під час складання ескізів допускають ряд помилок, які пояснюються тим, що вказані графічні поняття ще не сформувались остаточно у свідомості учнів: виконують зображення в одній проекції, неправильно розміщують вигляди на зображенні, проставляють розміри з написами „мм" або „см", неправильно наносять розмірні і виносні лінії, не вказують розміри деяких елементів деталей.

На думку провідних учителів ефективним прийомом є наочний показ помилок безпосередньо в ескізах учнів, в процесі їх виконання. При цьому учитель розповідає дітям про необхідність перевірки всіх частин ескізу, наявність достатніх для визначення форми деталі виглядів, зображень елементів на них, а також розмірів і написів.

Учитель акцентує увагу дітей на тому, що головна вимога, яка ставиться до ескізу, що складається, - можливість виготовлення за ним відповідного виробу, який було спроектовано.

Після цього учитель повідомляє дітям, що знаючи з креслення форму, розміри, матеріал і кількість деталей у спроектованому виробі, можна було б приступити до його виготовлення. Діти за допомогою учителя приходять до висновку, що крім цього ще необхідно знати технологічну послідовність виготовлення виробу - послідовність обробки кожної деталі певним інструментом та складання цих деталей у цілісний виріб.

Самостійна розробка школярами технологічного процесу починається з добору заготовки майбутнього виробу. Учитель повідомляє дітям, що вибір заготовки дуже важливий етап у роботі технолога. Адже для того, щоб правильно вибрати заготовку на майбутній виріб необхідно знати поопераційну технологію (послідовність) та припуски. Вибір матеріалу учитель має проводити з урахування матеріального оснащення майстерні та вікових особливостей учнів.

Наступний етап (технологічний) варто проводити за такою методикою. Технологічний процес виготовлення спроектованого виробу, можна показати учням у вигляді окремих завдань. Тобто діти не виконують всю роботу від чорнової обробки до завершального етапу - оздоблення готового виробу, а поетапно проходять кожну операцію технологічного процесу у вигляді конкретного завдання. Отже учителю необхідно розповісти спочатку про весь технологічний процес виготовлення виробу.

Учитель може пояснити, що технологічний процес складається з технологічних операцій, які мають певну послідовність. У свою чергу кожна технологічна операція складається з окремих елементів - трудових дій. Учитель акцентує увагу дітей на тому, що операції в технологічному процесі мають чітко визначену наступність, тобто їх не можна міняти місцями. Для того аби дітям було простіше спланувати технологічний процес спроектованого виробу він пропонує зробити це спільно. Діти у зошитах, а учитель на дошці (можна підготувати відповідний плакат) виконує спрощений варіант технологічної карти, за якою буде виготовлятись виріб.

Таблиця 5

(номер) і

назва деталі

Назва операції

Ескіз

Обладнання та інструменти

У ході складання такої технологічної карти учитель ставить дітям запитання:

1. 3 якої деталі необхідно починати виготовлення виробу? Чому? Яку назву можна дати деталі?

2. 3 якої технологічної операції необхідно починати виготовляти виріб? Чому?

З. Яким інструментом доцільно виконувати вказану операцію?

Після виконання цієї вправи діти будуть добре знати послідовність виготовлення виробу, усвідомлювати чому саме така послідовність його виготовлення, чому застосовується таке з'єднання а не будь-яке інше, інструмент тощо. Ці питання учитель обговорює спільно з дітьми під час складання технологічної карти.

У ході виконання технологічних операцій учні за допомоги учителя здійснюють контроль якості виконуваних робіт і самоконтроль своєї діяльності, вносять зміни, якщо є необхідність в технологічний процес, коректують послідовність виконання операцій, послідовність складання виробу, дотримуються технологічної та виконавчої дисципліни, наукової організації праці.

Основними методами навчання проектній діяльності на даному етапі проектування будуть метод демонстрації з поясненням та вправи. Вправи тут слід розуміти, як виконання багаторазових повторень певних дій на конкретних об'єктах праці. Отже у ході таких вправ виготовляються спроектовані учнями вироби.

Після того, як учні відібрали потрібний інструмент й прилади для виготовлення своїх проектів, вчитель пропонує одному учневі назвати перших дві операції за технологічною карткою, Далі учитель методом демонстрації з поясненням ознайомлює учнів з певною операцією. При цьому варто керуватись такою методикою.

1. Умовно всю операцію учитель розділяє на окремі частини.

2. Під час вступного і поточного інструктажу звертає увагу учнів лише на ті компоненти операції, які є найбільш важливими для успішного її виконання учнями і слідкує за дотриманням саме цих компонентів операції. Після того як вони будуть остаточно сформовані, в поточному інструктуванні, звертає увагу учнів на решту елементів операції. Наведемо приклад. Під час пиляння фанери лобзиком всю операцію, під час пояснення у ході вступного інструктування, можна поділити на такі умовні частини:

а) хватка лобзика (учитель показує як правильно слід тримати інструмент);

б) звертає також увагу учнів на правильне положення рук;

в) пилка повинна рухатись так, щоб було видно лінію розмітки і вона має
залишатись на заготовці (а не навпаки);

г) рівномірний тиск пилки лобзика на пропил фанери;

д) пилка лобзика до площини фанери має знаходитись під кутом 85-90 градусів.

Досвід роботи показує, що найбільш суттєвим для учня п'ятого класу є розподіл тиску на інструмент. Учень як правило намагається якнайшвидше отримати результат від своєї роботи, і поволі тиск на пилку зростає, вона нагрівається і в наслідок цього ламається. Тому необхідно у ході вступного інструктажу сказати дітям про всі вищезгадані елементи операції пиляння, і окремо зупинитись на питанні про тиск, який необхідно здійснювати на інструмент. Учитель може пояснити, що при сильному натисканні швидкість пиляння зменшується оскільки зменшується час дії робочої частини пилки на матеріал, і одночасно зростає тертя та швидке нагрівання самої пилки лобзика. Після цього учитель спираючись на практичний досвід дітей проводить просту аналогію: „Для цього необхідно тиснути на ручку лобзика так само, як ви тиснете на олівець виконуючи малюнок".

Під час виконання учнями пиляння, необхідно ще раз акцентувати увагу учнів саме на правильний розподіл тиску. Коли в учнів повністю сформується дане відчуття у них вивільниться увага на формування інших компонентів цієї операції; як показує практика, час який відводиться на засвоєння практичних умінь за вищеописаною методикою, значно менший ніж у випадку, коли учитель намагається формувати уміння пиляння лобзиком повністю не виділяючи головного, найбільш важливого компонента. Причина цього криється в тому, що учневі складно здійснювати розподіл уваги відразу на всі елементи процесу пиляння.

Після того як учитель показав лише одну або дві операції, учні їх виконують під наглядом учителя. Обмеживши таким чином технологічний процес виготовлення проекту, учитель дозволяє приступити до виконання лише першого завдання. Коли весь клас виконає це завдання, він демонструє наступну операцію слідую чого завдання.

Таким чином учитель має можливість контролювати роботу учнів на кожному технологічному етапі, коли вони виконують певне завдання - від розмітки до завершення роботи над проектом.

На заключному етапі здійснюється корекція діяльності учнів, екологічне обґрунтування проекту, міні маркетингове дослідження, контроль і випробування виробу, захист проекту.

Корекція може відбуватись на основі порівняння виконаного проекту з тим, що був у творчому задумі і зображений на малюнках ескізах, кресленнях.

Учитель може поділити клас на окремі групи кожна з яких обговорить і з'ясує всі недоліки, що з'явились у роботі. Представник кожної групи звітує, вказуючи на конкретні розбіжності, які існують між запланованим і виконаним та пропонує шляхи їх усунення. Найбільш доречні учитель записує на дошці і за даним планом усуваються визначені недоліки.

PAGE  21


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62525. Счастливый случай игра для 6 класса 21.95 KB
  Усвоение основных понятий и закономерностей в курсе географии 6 класса проверка и уточнение своих представлений и взглядов по пройденным темам.
62526. Урок-игра: Ирландия 22.31 KB
  Образовательные задачи: Совершенствовать навыки чтения и аудирования, расширяя кругозор учащихся. Повторить грамматический материал - составление разных типов вопросов.
62527. Урок-игра по истории Древнего мира 15.43 KB
  Цель: повторить и обобщить знания учащихся по основным событиям истории Древнего мира; закрепить знания о великих достижениях всемирной культуры. Задачи: обобщить имеющиеся знания по предмету и нацелить на самостоятельный поиск информации...
62528. Н. А. Некрасов «…Не ветер бушует над бором…» из поэмы «Мороз, Красный нос» 23.19 KB
  Цель урока: продолжить ознакомление с творчеством поэта и его произведениями. Белит деревья и дома Морозит устали не зная. Морозная не злая Выделить голосом глаголы. Не за горами и встреча с Дедом Морозом.
62529. Реальное и фантастическое в повести М.А. Булгакова «Роковые яйца» 498.68 KB
  Задачи: отметить особенности мировосприятия писателя своеобразие его творческой манеры; развивать навыки аналитического прочтения художественного произведения творческие способности учащихся; обсудить нравственные проблемы поднимаемые в повести подчеркнув их значимость для современного мира...
62530. Сложение и вычитание числа 3 156.85 KB
  Планируемые результаты: учащиеся научатся пользоваться приемами прибавления и вычитания числа 3; планировать, контролировать и оценивать учебные действия в соответствии с поставленной задачей и условиями ее выполнения...
62531. Внетабличное сложение и вычитание чисел без перехода через десяток. Сложение вида 36 + 2; 36 + 20 3.04 MB
  Работа с интерактивным учебником. Первичное закрепление знаний коллективная работа работа у доски. Работа с интерактивным учебником работа в парах. Самостоятельная работа.
62532. СЛУЧАИ СЛОЖЕНИЯ И ВЫЧИТАНИЯ, ОСНОВАННЫЕ НА ЗНАНИИ НУМЕРАЦИИ ЧИСЕЛ 1.66 MB
  Цель урока: Формировать навыки сложения и вычитания, основанные на знании нумерации чисел; развивать логическое мышление, устойчивость внимания, память; воспитывать положительную мотивацию к учению, интерес к предмету, любовь к природе, чувство взаимопомощи и милосердия.
62533. Табличное умножение и деление 18.99 KB
  Задание для второй команды 9. За правильный ответ команда получает 1 балл фишка соответствующая по цвету эмблеме команды Если представитель команды не знает ответ то право ответа передается представителю другой команды и балл получает другая команда.