69339

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування прибуткового і оподатковує доходи юридичних осіб на відміну від податку з доходів фізичних осіб який стягується з громадян.

Украинкский

2014-10-03

353 KB

0 чел.

Тема 5 ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Загальні положення.

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від податку з доходів фізичних осіб, який стягується з громадян.

 Податок на прибуток  підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах.  Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій  економіці  основну  масу доходів бюджету становили надходження від  державних  підприємств  і  досить незначну - податки з населення,  оскільки  штучно  стримувався  фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом  споживання  і  нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення  податку на прибуток  підприємств і збільшення – податку з доходів фізичних осіб.

Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального  значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.

Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.

До недоліків цього податку слід віднести досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників, так і для контролюючих органів, значні можливості щодо ухилення від сплати. Крім того, прибуток у ринковій економіці – це величина нестабільна, його розмір постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому, оподаткування прибутку,  з однієї сторони, є “вбудованим стабілізатором” економічного розвитку, тобто автоматично пом”якшує циклічні коливання економіки, а з іншої – створює проблеми для фомування бюджетних надходжень у періоди економічного спаду.

Податок на прибуток підприємств в Україні був уведений у 1991 році. З 1992  по 1994 рік  стягувався на податок на дохід підприємств, а з 1995 року знову перейшли до оподаткування прибутку. Зміна традиційного об”єкта оподаткування прибутковим податком у підприємств – з прибутку на дохід (який крім прибутку включав ще і фонд заробітної плати) була спричинена нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, а саме – переважанням підприємств державної та колективної форм власності. В цих умовах не існувало чіткого поділу між прибутком та фондом споживання, підприємства намагались максимально збільшити саме фонд оплати праці за рахунок прибутку, в результаті чого база оподаткуваня для податку на прибуток мінімізувалась, а держава втрачала не лише бюджетні надходження, але й можливість впливати на фонд нагромадження і фонд споживання.

Розвиток податку на прибуток в Україні характеризується не лише частою зміною об”єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення. В 1997 році відбулось чергова дуже суттєва зміна умов оподаткування цим податком які є діючими (з незначними змінами)  і дотепер. 

Визначення платників і об’єкту оподаткування.

Одним із головних факторів, відповідно до якого юридична особа відноситься до платників податку на прибуток є здійснення останньою діяльності, спрямованої на отримання прибутку без залежності від статусу такої особи – зареєстрована вона чи ні суб”єктом господарської діяльності, отримала вона прибуток на території України чи за її межами. Це положення стосується підприємств – резидентів України. Щодо оподаткування нерезидентів, то до складу платників включаються як юридичні, так і фізичні особи, а оподатковується не прибуток, а вся сума доходу, отримуваного нерезидентом з України. Фактично, платником податку на доходи виступає підприємство – резидент України, яке перераховує такі доходи нерезиденту. А нерезидент в такій ситуації є носієм податкового тягаря, оскільки він недоотримує частину свого доходу, яка перераховується  до бюджету в Україні. Розглянемо ці положення більш детально.

Платниками податку на прибуток  є:

-  з числа резидентів - суб'єкти і і особи , що не є суб’єктами  господарської діяльності (бюджетні установи, громадські організації  тощо), які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Слід звернути увагу, що філії таких платників податків також є платниками податку на прибуток, якщо вони розташовані на території іншої територіальної громади  без залежності від того, мають чи не мають такі філії статус юридичної особи. Резиденти – це особи, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території;

- з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України за винятком установ та організацій, які мають дипломатичний статус або імунітет. Нерезиденти -це особи з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. До нерезидентів відносяться також розташовані на території України представництва іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів. Постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента  на  території  України.

Виключені з числа платників:

 - Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), який сплачує до бюджету суму перевищення валових доходів над валовими витратами та частиною валових  витрат років, що  передують звітному;

- установи   кримінально-виконавчої   системи   та   їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.

Платниками   податку   на   прибуток,   одержаного   від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці, тобто податок сплачується до бюджету в централізованому порядку – не підприємствами залізничного транспорту, а структурою, якій вони підлеглі. При цьому такі       доходи для цілей оподаткування  перерозподіляються  між залізницями у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Платник податку з числа резидентів, який має філії,  відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи (далі філії), що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади має право перейти на сплату консолідованого податку, про що він має повідомити податкові органи до 1 липня року, що передує звітному. В цьому випадку філії будуть сплачувати частину консолідованого податку на прибуток до бюджетів територіальних громад за  своїм місцезнаходженням, а платник податку – різницю між консолідованою сумою податку та сумою податку, сплаченого до бюджетів філіями. Сума податку на прибуток філій визначається розрахунково, пропорційно питомій вазі валових витрат та амортизаційних відрахувань відповідної філії у відповідних  загальних показниках платника.

Приклад. Підприємство „Бета” має дві філії що не мають статусу юридичної особи, та розташовані на території іншої, ніж підприємство „Бета”, територіальної громади. За рішенням підприємства, філії платника сплачують податок на прибуток до бюджетів територіальних громад за своїм місцезнаходженням.

За результатами роботи за перший квартал платник має наступні показники:

Підрозділи платника

Валові витрати

Амортизація

Підриємство „Бета” за консолідованою декларацією всього

40 000 грн

5 000 грн

В т.ч. філія 1

10 000 грн

1 000 грн

           філія 2

2 000 грн

1 000 грн

Загальна сума податку на прибуток підприємства „Бета” за консолідованою декларацією за перший квартал становить 6 000 грн.

Суми податку , що сплачують філії розраховуються так:

Філія 1:    6 000  * (10 000 + 1 000) : (40 000 + 5 000 ) = 1 467 грн.

Філія 2:  6 000  * (2 000 + 1 000) : (40 000 + 5 000 ) = 340 грн.

Сума податку на прибуток, що сплачує до бюджету підприємство „Бета” :

6 000 – 1 467 – 340 = 4193 грн.

Об'єктом оподаткування є  прибуток,  який  визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на     суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань.  Тобто, для визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначити відповідно суму скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються.

Визначення скоригованого валового доходу

Валовий дохід - це загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду як на території України так і за її межами. При цьому форма отримання доходу (грошова, матеріальна чи нематеріальна) для цілей оподаткування значення не має.

Для визначення скоригованого валового доходу з загальної суми валового доходу платника виключаються деякі доходи, тобто відбувається коригування (зменшення) суми валового доходу для цілей оподаткування. Перелік доходів, що включаються і що не включаються до складу  валового  доходу  є чітко визначеним в законі. Так, валовий доход включає:

  •  загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг);
  •  доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями та цінними паперами (крім операцій з їх  первинного  випуску  (розміщення)  та операцій з їх кінцевого погашення  (ліквідації) ;
  •  доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;
  •  доходи  у вигляді процентів, роялті, від здійснення операцій лізингу;
  •  дивіденди, отримані від нерезидентів;
  •  доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій;
  •  суми фінансової допомоги;
  •  вартість безоплатно наданих платнику податку товарів (робіт, послуг), крім їх надання неприбутковим організаціям та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
  •  суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів (у випадках, визначених у законодавстві);
  •  суми коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;
  •  суми, що підлягають включенню до валових доходів при  врегулюванні безнадійної заборгованості (у випадках, визначених у законодавстві);
  •  вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;
  •  суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;
  •  суми акцизного збору та рентних платежів;
  •  суми штрафів, неустойки чи пені, фактично одержані за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду та інші.

Розглянемо більш детально таке поняття, як фінансова допомога та в яких випадках ці суми включаються до валового доходу. Розрізняють безповоротну  фінансову допомогу та поворотну фінансову допомогу.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Безповоротна фінансова допомога - це:

  •  сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
  •   сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
  •   сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
  •   основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без  встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Всі види безповоротної фінансової допомоги перелічені вище включаються до валових доходів платника.     

У випадку отримання поворотної фінансової допомоги, коригування податкових зобов’язань платника залежить від  статусу особи, від якої така допомога була отримана, а саме – чи є така особа платником податку на прибуток на загальних підставах чи сплачує податки в пільговому режимі або є нерезидентом.

Розглянемо перший випадок. Якщо платник отримує поворотну фінансову допомогу від особи, яка сплачує податок на прибуток на загальних підставах, його валовий дохід не збільшується на суму отриманої допомоги, але він має нарахувати проценти на суму  поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги і включити таку суму до валових доходів.

В другому випадку, коли поворотна фінансова допомога, отримується   від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж основна, порядок коригування податкових зобов’язань платника наступний. Вся сума  отриманої допомоги  у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду включається до валових доходів такого платника (проценти при цьому не нараховуються як у першому випадку). У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на відповідну  суму. Це положення не розповсюджується на  операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, тобто  такі операції не впливають на їх валові витрати або валові доходи.

Не включаються до складу валового доходу:

  •  суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство - отримувач не є платником податку на додану вартість; такий порядок пояснюється тим, що суми отриманого ПДВ включаються до податкових зобов’язань платника з податку на додану вартість. Якщо ж юридична особа не є платником ПДВ і не перераховує отримані суми ПДВ до бюджету, ці суми збільшують податкові зобов’язання з податку на прибуток;
  •  суми  коштів  або  вартість майна,  отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;
  •  суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, в  тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;
  •  суми коштів або  вартість  майна,  отримані  платником податку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;
  •   суми коштів у  частині  надмірно  сплачених  податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів якщо такі суми не були включені до складу валових витрат;
  •  кошти  спільного  інвестування  інститутів  спільного інвестування (ІСІ): кошти, залучені від інвесторів ІСІ; доходи від  здійснення операцій з активами ІСІ; доходи, нараховані за активами  ІСІ. До  інститутів спільного інвестування відносять: інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди, пайові  інвестиційні  фонди;
  •  дивіденди,  отримані  платником податку  від  резидентів та доходи  від  спільної діяльності на території України без  створення юридичної особи,  що оподатковані податком на прибуток при їх виплаті;
  •  кошти або майно,  що надходять у вигляді  міжнародної технічної  допомоги,  яка надається іншими державами;
  •   номінальну вартість взятих на облік,  але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, виданих боржником на користь  платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);
  •  кошти   або   майно,   які   повертаються    власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв);
  •   кошти   або   майно,   що   надаються   у   вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів та їх підприємствам  і організаціям;
  •   вартість  основних    фондів   безоплатно   отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації за рішенням  органів виконавчої влади;
  •   суми  доходів  органів  виконавчої  влади  та  органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів;
  •  суми одержаного платником податку емісійного доходу  та інші надходження, прямо визначені нормами закону.

Як бачимо, більша частина  надходжень, які не включаються до складу валових доходів, пов’язана з інвестиційними операціями, що має стимулювати вкладення підприємствами коштів у подальший розвиток виробництва.

Розглянемо слідуючий елемент - як визначається сума валових витрат.

Визначення валових витрат

 Валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку на придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Основним критерієм щодо віднесення витрат до складу валових є їх використання у господарській діяльності. Господарська діяльність – це будь-яка  діяльність  особи, направлена  на  отримання  доходу.

В законі наведено перелік витрат, що включаються і що не включаються до складу валових витрат. При цьому встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових не дозволяється. Слід звернути увагу, що до валових витрат дозволено відносити не лише витрати, пов’язані безпосередньо з господарською діяльністю платника, а і деякі інші, пов’язані з вирішенням соціальних проблем. Тобто, механізм стягнення податку на прибуток в Україні вирішує не лише фіскальні завдання та здійснює регулюючий вплив на економічні інтереси платників, а і за допомогою різних елементів оподаткування (в даному випадку переліку витрат, що дозволено включати до валових) стимулює вирішення соціальних потреб.

Так, до складу валових витрат включаються наступні витрати, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням господарської діяльності платника:

  •  суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці;
  •  суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання;

суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у сумі, що не  перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Приклад. Сукупна балансова  вартість  основних фондів на початок звітного року у підприємства становить 20 000 грн. Фактичні обсяги поліпшень  основних фондів 3 групи становили у 1 кварталі звітного року  – 1000 грн., основних фондів 4 групи у третьому кварталі – 5000 тис. грн.

Визначимо суму ліміту на звітний рік, в межах якого дозволено відносити ці витрати до складу валових витрат:

20 000 * 10% = 2 000 грн.

Всього підприємство витратило на поліпшення основих фондів:

1 000 + 5 000 = 6 000 грн.

2 000 грн. підприємство відносить до складу валових витрат, а на суму залишку: 6 000 – 2 000 = 4 000 збільшує балансову вартість основних фондів в такому порядку:

4 000 * 1 000 : 6 000 = 666, 67 грн. – відноситься на збільшення балансової вартості основних фондів 3 групи;

4 000 * 5 000 : 6 000 = 3 333, 33 грн. - відноситься на збільшення балансової вартості основних фондів 4 групи;

  •   суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів  над   вартістю   їх   продажу;
  •  суми,  не  віднесені  до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з відсутністю документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;
  •  суми коштів, внесені  до страхових резервів у порядку, передбаченому законом;
  •  суми    внесених    (нарахованих)   податків,   зборів (обов'язкових платежів), перелік яких встановлюється законодавством.

Зверніть увагу, що до валових витрат відносять суми ПДВ, сплачені платником у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) виробничого призначення в наступних випадках: 1) якщо платник податку на прибуток не зареєстрований як платник податку на додану вартість; 2) якщо платник здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування ПДВ;

  •   суми безнадійної заборгованості в частині, що не  була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку;
  •  суми    витрат,    пов'язаних   з   підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно  до  законодавства;
  •  суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових  та  газових  родовищ) тощо.

З метою вирішення соціальних завдань до валових витрат дозволено відносити наступні витрати:

суми  коштів  або  вартість  товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до бюджетів  або до неприбуткових організацій у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Приклад 1. У звітному році підприємство перерахувало до благодійної неприбуткової організації 6000 грн. Оподатковуваний прибуток підприємства у попередньому звітному звітному році становив 100 000 грн.

5% від суми 100 000 грн. становить 5000 грн. Оскільки фактично підприємство перерахувало 6000 грн., до валових витрат підприємство має право віднести таку суму:

100 000 * 5% =5 000 грн.

Приклад 2. У звітному році підприємство перерахувало до благодійної неприбуткової організації 4000 грн. Оподатковуваний прибуток підприємства у попередньому звітному звітному році становив 100 000 грн.

5% від суми 100 000 грн. становить 5000 грн., 2% - 2000 грн. Оскільки фактично підприємство перерахувало 4000 грн., до валових витрат підприємство має право віднести 4 000 грн.;

  •  суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду;
  •  суми   коштів   або   вартість  майна,  добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний  рік;
  •  суми   коштів   або   вартість  майна,  добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше десяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього  звітного  періоду;
  •  суми   витрат з   безоплатного  наданням фізичним особам вугілля на побутові потреби у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів  України тощо.

Не включаються до складу валових витрат витрати  на:

  •  організацію та проведення прийомів, відпочинку, роздачу  безплатних подарунків  тощо. Як виключення платник має право зарахувати до валових витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг, виконання робіт з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний   рік;
  •   фінансування особистих потреб фізичних осіб (крім витрат на оплату праці та соціальне страхування);
  •   придбання лотерей, участь в азартних іграх;
  •   придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів. Зверніть увагу, що деякі з указаних витрат, зокрема витрати на поліпшення  основних фондів у обмеженому обсязі дозволено відносити до валових витрат (див. с.);
  •  видобуток корисних копалин;
  •  придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
  •   сплату податку на  прибуток  підприємств;  податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку (за умови що платник не має пільг з ПДВ); сплату  податків  на  доходи фізичних осіб;
  •  сплату вартості торгових патентів,  яка враховується у зменшення  податкових  зобов'язань  платника  податку;
  •  сплату штрафів, неустойки чи  пені  за  рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;
  •   утримання  органів  управління   об'єднань   платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами;
  •   виплату дивідендів;
  •   суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. До пов’язаних осіб відповідно до закону  відносять наступних: 1) юридичну особу, яка здійснює контроль над платником податку, або  контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; 2) фізичну особу або членів її сім'ї, які здійснюють контроль над платником податку; 3) посадову особа платника податку, уповноважену здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також членів її сім'ї;
  •   будь-які витрати,  не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку. У разі  втрати зазначених  документів платник податку має право письмово подати  заяву про це податковому органу разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду та поновити такі документи до закінчення наступного звітного періоду. Якщо ж платник не встигне поновити зазначені документи до кінця встановленого строку,   на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. В подальшому, при поновленні платником  податку відповідних документів у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат;
  •  виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Витрати подвійного призначення

Слід звернути увагу, що частина витрат визначена як витрати подвійного призначення.  Це означає, що до складу валових витрат відносяться із вищеназваних витрат лише ті, які підпадають під ознаки, сформульовані в законі.

Розглянемо основні витрати подвійного призначення, які включаються до складу валових витрат:

1) -  витрати,  крім   тих,   що   підлягають   амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів  для їх використання в основній діяльності платника податку;

- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань;

- на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку;

- витрати    платника    податку,   пов'язані   з   професійною підготовкою або навчанням осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах осіб, які не перебувають з таким платником податку у  трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення навчального закладу не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

          Слід звернути увагу, що вказані в даному підпункті  витрати відносяться до валових витрати, якщо вони пов’язані  з основною діяльністю платника податку. Якщо ж у податкових органів виникають сумніви  щодо такого зв’язку, останні зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом;

2) витрати     на     гарантійний     ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

    У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування). Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін;

3) витрати  платника податку на проведення передпродажних та  рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку; в тому числі витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг, виконання робіт з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний   рік;

4) - витрати   платника   податку,  пов'язані  з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації), які перебувають у його власності;

- витрати із ліквідації відходів від основної діяльності платника;

- витрати з очищення стічних вод;

- інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

    У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, чий  експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом;

5) витрати  зі  страхування:

-   ризиків  загибелі врожаю;

-  транспортування продукції платника податку;

- цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що  перебувають у складі основних фондів платника податку;

- екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам;

- майна платника податку;

- кредитних та інших комерційних ризиків платника податку  пов'язаних   із   здійсненням  ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного  виду страхування, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

    Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до  його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Віднесення  до  складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не  перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік;

6) витрати  на  придбання  ліцензій  та   інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності;

7) витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку. Такими підтверджуючими документами можуть бути: запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладений договір; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь особи, яка відряджена, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Так, до валових витрат відносяться наступні витрати на відрядження:

- у межах фактичних витрат особи, яка відряджена на: проїзд, проживання, телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат;

-  у межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду – добові витрати. Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює;

8) витрати платника податку на  утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та  утримувалися за рахунок такого платника податку станом на 1.07.1997р. (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації):

    дитячих ясел або садків;

    закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та  закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

    дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю;

    закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

    спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для  фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);

    приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

    багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад;

    дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності;

9) витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації):

- пунктів медичного огляду найманих працівників;

- приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям; в усіх інших випадах такі витрати не включаються до складу валових;

- легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

   В усіх інших випадках такі витрати не відносяться до складу валових за виключенням 50 відсотків витрат на:  придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів.

Далі розглянемо особливості  визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

    До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Перш за все визначимо таке поняття, як проценти. Проценти - це  доход,  який  сплачується  (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

  •  платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
  •  платіж за використання коштів, залучених у депозит;
  •  платіж за придбання товарів у розстрочку.

    Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Залучення коштів може здійснюватись і  шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або  ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником. В цьому випадку  сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Таким чином, для віднесення процентних платежів до валових витрат необхідно звернути увагу, по-перше, чи відповідають такі платежі поняттю „проценти”, визначеному в законі; по-друге, на які цілі використовються отримані у борг кошти або майно. У випадку використання останніх на невиробничі потреби, проценти по таких операціях не відносяться до валових витрат.

Крім того, при виконанні вищевказаних умов слід звернути увагу на особливості віднесення процентів до валових витрат у разі виплати їх на користь нерезидентів або платників, які мають пільги по податку на прибуток тими платниками,  50 або більше відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або управлінні:

  •   нерезидентів;
  •  осіб, звільнених від сплати податку на прибуток підприємств;
  •  осіб, які сплачують податок на прибуток за ставками іншими, ніж основна.

В цьому випадку  віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за борговими зобов'язаннями дозволяється у сумі, що не перевищує суми доходів такого платника податку протягом звітного періоду, отриманих у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без  урахування суми отриманих процентів. Тобто максимальна сума нарахованих (сплачених) процентів, яка може бути віднесена до валових витрат підраховується за формулою:

Пмакс = Дпроц + 50% ( СВД – Дпроц )– (ВВз - ВВпроц), де

Пмакс – максимальна сума процентів, яку платник має  право віднести до                     валових витрат у звітному періоді;

Дпроц – сума процентів від розміщення власних активів, отримана платником у звітному періоді;

СВД – скоригований валовий дохід платника за звітний період;

ВВз – загальна сума валових витрат платника за звітний період;

ВВпроц – валові витрати платника за звітний період, пов”язані зі сплатою процентів.

Якщо ж фактична сума процентів більша за максимальну, до валових витрат відноситься максимально обрахована сума, а різниця  підлягає перенесенню на результати майбутніх податкових періодів.

Одним із елементів валових витрат є витрати на оплату праці фізичних осіб. Розглянемо види відповідних виплат, які платник має право віднести до складу валових витрат:

- витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг);

-  витрати на виплату авторських винагород;

- виплати за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру;

- будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від податку на доходи фізичних осіб);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством.

Далі розглянемо особливості віднесення до валових витрат сум внесків на соціальні заходи. До складу валових витрат платника відносяться:

- суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, пов’язані з оплатою праці фізичних осіб, які були віднесені до валових витрат;

- внески на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- добровільні внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення на користь найманої фізичної особи, які  платник сплачує за власний рахунок, у сумі, яка сукупно не перевищує:

  •  15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового періоду (наростаючим підсумком на протязі календарного року);
  •  суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

В подальшому, при достроковому розірванні договору довгострокового страхування життя або порушенні інших вимог, такий платник податку зобов'язаний включити до валового доходу суму страхових платежів за таким договором, збільшену на суму пені, нараховану на суму таких страхових внесків. При цьому викупна сума, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу валових доходів такого платника податку.

Приклад. Підриємство „Альфа” перерахувало відповідно до договору довгострокового страхування життя за власний рахунок перерахувало в 2010 році добровільні внески на страхування найманої ним фізичної особи – Петренка О. в сумі 4000 грн. Заробітна плата Петренко О. за 2010 рік нарахована в сумі 20 000 грн.

Для визначення яку суму внесків підриємство має право віднести до складу валових витрат, підрахуємо відповідні обмеження:

1) 20 000 * 15 % = 3 000 грн

2) 1220 * 12 = 14 640 грн

Оскільки сума страхових внесків підприємства перевищує перший ліміт, до валових витрат відноситься сума у 3 000 грн.

З метою виключення можливостей для платника зменшувати оподатковуваний прибуток за рахунок придбання сировини, матеріалів та інших складових виробничого процесу, введено механізм компенсації таких витрат для цілей оподаткування.

Так, у разі  купівлі товарів (робіт, послуг) у нерезидентів, які мають офшорний статус,  до складу валових витрат платника податку дозволяється включати такі витрати  у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг).   

Крім того, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. До таких запасів було віднесено вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів та  малоцінних предметів, витрати на  придбання яких включаються до складу валових витрат. Запаси, отримані безкоштовно, до податкового обліку не включаються. Також до податкового обліку не включаються запаси оплачені, але не отримані або не відвантажені.

    У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді, тобто збільшує суму прибутку. І навпаки, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж  звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді, зменшуючи суму оподатковуваного прибутку. Зверніть увагу, що при використанні запасів у негосподарській діяльності, платник зменшує на відповідну суму їх балансову вартість на початок звітного періоду, таким чином збільшуючи оподатковуваний прибуток.

Балансова вартість запасів на кінець звітного періоду підраховується за формулою:

БВ(к) = БВ(п) + ВЗ(от) - ВЗ(в) + ВЗ(н),

де: БВ (к) - балансова вартість запасів на кінець звітного періоду;

БВ (п) - балансова вартість запасів на початок звітного періоду;

ВЗ(от) – вартість отриманих і оприбуткованих запасів у звітному періоді;

ВЗ(в) – вартість відвантажених (знятих з обліку); використаних або вибутих по інших причинах запасів у звітному періоді;

ВЗ(н) – вартість використаних у негосподарській діяльності запасів у звітному періоді.

Приклад. Балансова вартість запасів у підприємства на початок звітного року становила 15600 грн. У звітному періоді підприємство:

  •  оплатило і отримало сировину на суму 1200 грн. ( в т.ч. ПДВ – 200 грн.);
  •  отримало матеріали на суму 2400 грн.(в т.ч. ПДВ – 400 грн.) – без оплати їх вартості;
  •  відвантажило товари покупцю на суму 6000 грн. (в т.ч. ПДВ – 1000 грн.);
  •  отримало предоплату за товари на суму 3000 грн. ( в т.ч. ПДВ – 500 грн.), товари до кінця звітного періоду не відвантажені покупцю;
  •  не в господарській діяльності підприємство використало матеріалів на суму 500 грн. (без ПДВ).

Якщо платник сплачує ПДВ на загальних підставах , сума ПДВ не враховується при визначенні балансової вартості запасів. Отже,  балансова вартість запасів на кінець звітного періоду підраховується: 15600 + (1200 – 200) – ( 6000 – 1000) – 500 = 11100 грн.

Убуток балансової вартості запасів становить:

15600 – 11100  = 4500 грн

Ця сума збільшує валові витрати підприємства.

З метою податкового обліку платник податку за своїм  вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

    ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

    середньозваженої вартості однорідних запасів;

    вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

    нормативних затрат;

    ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

    Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей  податкового  обліку  не  дозволяється.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою вартістю.

Оцінка за середньозваженою вартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.  Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.     

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що  запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими вибувають, оцінюються за вартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів.

У  разі  коли  після  продажу  товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Порядок обліку основних фондів та амортизації

Амортизаційні відрахування – останній із показників, необхідних для визначення суми оподатковуваного прибутку. Слід звернути увагу, що амортизаційні відрахування підприємством можуть визначатись як за правилами податкового обліку, так і за правилами бухгалтерського обліку. Але для цілей оподаткування застосовуються правила нарахування амортизації відповідно до закону про оподаткування прибутку.

Амортизація   основних   фондів   і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на   їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених законом. Як бачимо, амортизація нараховується як на основні фонди, так і на нематеріальні активи. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується  у  зв'язку  з  фізичним або моральним зносом. Нематеріальний  актив - це об'єкти інтелектуальної,  в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності платника податку.

Для визначення суми амортизаційних відрахувань в законі визначаються витрати які підлягають амортизації  та які не підлягають амортизації. Так, амортизації підлягають витрати на:

  •  придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;
  •  самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
  •   проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних виробничих фондів (за винятком відповідних сум, що були віднесені до складу валових витрат);
  •   капітальні  поліпшення  землі, не пов'язані з будівництвом.

Як бачимо, основним критерієм щодо нарахування амортизації є використання активів у господарській діяльності платника.

 Не  підлягають  амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

- придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх   подальшого продажу іншим особам;

- їх використання як комплектуючих  інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

- утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Зверніть увагу, що   витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів не підлягають амортизації та відносяться на збільшення балансової вартості таких фондів. Під терміном «основні невиробничі фонди» розуміють капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Далі розглянемо, як нараховується амортизація на основні фонди. Основні фонди, в залежності від напрямку їх використання розподіляються на чотири групи:

- до першої групи основних фондів віднесено: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі;

- до другої -  автомобільний транспорт та запасні частини до нього; меблі та інше офісне обладнання;

- до третьої - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2  і 4;

- до четвертої - електронно-обчислювальні машини, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

Податковий облік   балансової   вартості   основних  фондів,  які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Податковий облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів цих груп не ведеться.

Сума амортизаційних відрахувань обчислюється щоквартально, на основі балансової  вартості  групи  основних фондів  на початок кварталу та норм амортизації, які встановлені для кожної групи основних фондів.

Балансова  вартість  групи  основних фондів  на початок кварталу визначається за формулою:

    Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

    Б(а) - балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу;

    Б(а-1) - балансова вартість групи на початок кварталу, що передував розрахунковому;

    П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

    В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів  протягом кварталу, що передував розрахунковому;

    А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Як бачимо, для правильного визначення суми амортизації необхідно звернути увагу на порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. Такий порядок залежить від виду здійснюваних операцій та груп основних фондів, по яких вони здійснюються. Розглянемо основні випадки:

1) у разі придбання основних фондів або їх  самостійного виготовлення платником балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання або виготовлення, з урахуванням всіх витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням. Зверніть увагу, у разі коли платник зареєстрований платником податку на додану вартість, сплачений ПДВ не збільшує вартість відповідної групи, а відноситься до податкового кредиту. Якщо ж платник не зареєстрований платником ПДВ, відповідна сума податку на додану вартість відноситься на збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів;

2) у разі продажу:

- окремих об'єктів основних фондів групи 1 балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку;

- основних фондів груп 2,  3 і 4 балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду;

3) у разі виведення з експлуатації:

-  окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються. У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду;

- окремих фондів груп 2, 3  і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.  Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами. Якщо на початок звітного кварталу групи 2, 3 і 4 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду;

4) у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

- збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

- не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

У разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених  вище, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація:

-  збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1);

- зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Для цілей нарахування амортизації до продажу (придбання) основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення (включення) таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи.

Платники   податку  всіх  форм  власності  мають  право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

    Кі = [І(а-1) - 10]:100 ,   де

    І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться  індексація.

Норми  амортизації  встановлюються  у  відсотках  до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок кварталу в такому розмірі (в розрахунку на квартал):

Група основних фондів

Норми амортизації для основних фондів

1

2%

2

10%

3

6%

4

15%

    Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом. В цьому випадку зазначене рішення доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал звітного року.

Існують особливості у нарахуванні амортизаційних відрахувань для основних фондів різних груп і для деяких видів операцій. Так, амортизація окремого об'єкта основних фондів  групи  1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Порядок податкового обліку основних фондів, наданих у фінансовий або оперативний  лізинг є різним. Так, при фінансовому лізингу, балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

При здійсненні операцій з оперативного лізингу балансова вартість відповідної групи основних фондів не змінюється на вартість основних фондів, які надаються в оперативний лізинг  ні у лізінгодавця, ні у лізінгоотримувача.

У разі коли договір оперативного лізингу зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу, орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта (з урахуванням правила, що вартість поліпшень в межах 10% від балансової вартості основних фондів можна віднести до валових витрат) і нараховувати амортизацію на такі витрати.

В подальшому у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу  орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового  договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування  такого об'єкта орендар:  

- збільшує валові витрати на суму балансової вартості проведених поліпшень у випадку оренди окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість таких поліпшень прирівнюється до нуля;

- не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно поліпшень по орендованих основних фондах цих груп.

При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

Далі розглянемо особливості обліку операцій із землею. Витрати з придбання землі включаються до основних фондів і  підлягають амортизації лише в тому випадку, коли об'єкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під  таким об'єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об'єкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством. В цьому випадку  амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі за нормами, визначеними для основних фондів групи 1.

Податковий облік нематеріальних активів, на відміну від основних фондів ведеться за кожним видом нематеріального активу і для кожного виду активу підприємство може самостійно визначити норми амортизації. Такі норми встановлюються на основі лінійного методу, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з  урахуванням індексації протягом строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Дати збільшення валового доходу і валових витрат

Для правильного  підрахунку  суми оподатковуваного прибутку за відповідний податковий період платнику необхідно визначити не лише суми валових доходів та витрат, а і до якого звітного періоду відноситься та чи інша операція.

Існують особливості визначення дати збільшення валового доходу і валових витрат, в залежності від виду здійснюваної операції. Розглянемо основні випадки.

1). Датою  збільшення  валових витрат виробництва (обігу) вважається подія, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

2). У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

3). Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами або резидентами, які мають пільги чи не сплачують податок на прибуток є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати. Для ефективного контролю за цими операціями, особа – резидент України зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком.

Далі роглянемо, як визначається дата збільшення валового доходу щодо різних операцій.

1). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або  дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;  у  разі  продажу  товарів  (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

2). У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

3). Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) бюджетним організаціям є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

4) У  разі  здійснення  торгівлі  з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

    У разі коли торгівля через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або  інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

4). Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. У  разі  коли дебітор   достроково погашає зобов'язання по сплаті процентів (комісійних), валовий доход кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду процентів (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахування.

    У разі коли дебітор затримує сплату процентів (комісійних), кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, визначений законом. При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку, встановленому законом.

Особливості оподаткування операцій особливого виду

Порядок визначення податку на прибуток, викладений вище має загальний характер і застосовується до всіх  платників податку, за умови, що не існує окремо визначеного в законі порядку оподаткування для тих чи інших платників або операцій. Існування особливостей оподаткування обумовлюється  різними чинниками: умовами підприємницької діяльності в тій чи іншій галузі, намаганням мінімізувати ухилення від оподаткування; вирішенням соціальних завдань, стимулюванням підприємницької активності в тому чи іншому напрямі тощо.     

Розглянемо як відбувається нарахування податку по операціях особливого виду.

1.Доходи   та   витрати  від  здійснення бартерних операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції,  але не нижчої за звичайні ціни. Тобто, якщо податкові органи вважають, що ціни були заниженими (завищеними), вони мають право донарахувати податок, використовуючі ціни, що склалися на ринку. Такий порядок застосовується з метою мінімізації ухилення від оподаткування за рахунок маніпулювання цінами, оскільки розрахунки в грошовому еквіваленті не відбуваються.

 2.Оподаткування страхової діяльності. Об”єктом оподаткування у страхових організацій виступає не прибуток, а оподатковуваний дохід. Його сума підраховується так: сума валових внесків, отриманих (нарахованих) від операцій  страхування і перестрахування  ризиків зменшується на суму страхових платежів, сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування з резидентом. Основна ставка  оподаткування становить 3%.

Крім того, доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, оподатковуються за ставкою 0%, але у  разі  порушення  вимог  відповідного договору, в тому числі у разі його дострокового розірвання, такі операції оподатковуються за ставкою 3%. Оподатковуваним доходом в цьому випадку виступає різниця між отриманими страховими платежами та повернутими викупними сумами. Договір  довгострокового  страхування  життя  - це договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків  протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у   разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.

Слід звернути увагу, що облік операцій із страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками окремо, оскільки кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і  мають бути відокремлені від його іншого майна. Кошти таких резервів можуть бути розміщені страховиком у визначені законодавством види активів, таких, наприклад, як депозит в кредитних установах, цінні папери, тощо. При цьому такий інвестиційний доход страховика оподатковується за основною ставкою (25%), яка застосовується до доходу, обчисленого за слідуючою формулою:

ОД = Д – В – МР, де

ОД – сума оподатковуваного доходу;

Д - сума доходу, одержаного (нарахованого) від розміщення коштів резервів із страхування життя;

В - сумою витрат страховика на ведення справи, але не вище 15% від показника Д;

МР - сума відрахувань у математичні резерви, але не вище 85% від різниці показників (Д-В).

    Крім того, за основною ставкою оподатковуються доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком страхових виплат (страхового відшкодування) у частині, в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком договорами перестрахування.

Всі інші доходи страховиків оподатковуються податком на прибуток в загальному порядку. Страховик зобов”язаний вести окремий облік доходів, отриманих від страхової діяльності, та інших видів доходів. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням останніх, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). У   разі   неможливості   прямим   підрахуванням  визначити   розмір  витрат,  пов'язаних   з отриманням  доходів від страхової  діяльності та окремо  з інших   джерел,   такий   розмір    визначається пропорційно  питомій вазі  валових  доходів від  страхової діяльності   та   валових  доходів,   не   пов'язаних   із страхуванням (перестрахуванням), у загальній сумі валового доходу страховика.  Такий же порядок застосовується і для визначення суми аморизаційних відрахувань для оподаткування інших доходів страховиків.

3.Оподаткування дивідендів. Емітент корпоративних  прав,  який  приймає  рішення  про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі основної ставки, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми дивідендів на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. В подальшому, такий платник податку зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів. При отриманні від”ємної різниці між сумою податкових зобов'язань за   податком на прибуток такого звітного періоду та сумою авансового внеску, така різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

 У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для  нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

В такому ж порядку мають сплачувати податок на дивіденди юридичні особи, які не є платниками податку на прибуток, або мають пільги з цього податку. Але в цьому випадку, останні не мають право зарахувати податок на дивіденди в рахунок сплати інших податків, або податку на прибуток, який сплачується за пільговими умовами.

Існують особливості у сплаті податку на дивіденди у страхових організацій. Так, авансові внески у разі виплати дивідендів у останніх справляються лише від прибутку, отриманого від діяльності,  не пов'язаної зі страхуванням. При цьому розмір суми  дивідендів від прибутку,  отриманого від діяльності,    не   пов'язаної    зі    страхуванням, визначається пропорційно питомій вазі валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням),  у загальній сумі валового доходу страховика.  

Авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих  підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій  участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента.

Виплата дивідендів на користь фізичних  осіб  за привілейованими умовами прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку. При цьому податок на дивіденди не справляється.

4.Оподаткування  спільної  діяльності на території України без створення юридичної особи. Спільна діяльність без створення юридичної особи передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети. Вона проводиться на підставі відповідного договору, в якому визначається юридична особа – учасник договору, яка буде вести     облік результатів спільної діяльності (окремо від обліку господарських результатів такої особи).

Податкові органи ведуть облік договорів і присвоюють їм обліковий номер на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної податкової інспекції за його місцезнаходженням.

При визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу валового доходу платника податку суми грошових або майнових внесків, що надходять згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Платник податку самостійно за загальновстановленим порядком визначає суму податку на прибуток, одержаного від спільної діяльності, і подає до податкових органів податковий звіт про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи разом із декларацією про прибуток, одержаний від такої діяльності.

Виплата (нарахування) частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, оподатковується за основною ставкою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності до або під  час такої виплати. У разі коли прибуток від спільної діяльності не розподіляється протягом звітного періоду з метою оподаткування, він  вважається розподіленим між учасниками згідно з умовами договору про спільну діяльність на кінець такого звітного періоду і  підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

5.Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті. Для оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті необхідно звернути увагу в першу чергу на поняття „балансова вартість іноземної валюти” . В залежності від напрямків одержання підприємством іноземної валюти, її балансова вартість в гривнях підраховується:

- при отриманні доходів в іноземній валюті - за офіційним валютним  курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів і залишається незмінною протягом даного звітного періоду. У наступному звітному періоді балансова вартість іноземної валюти перераховується  за  офіційним  валютним  (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній день попереднього звітного періоду. При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий перерхунок;

- у разі купівлі іноземної валюти за гривні- це сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку).Зверніть увагу, що така сума комісійних або витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку відносяться до  валових  витрат  останніх.

Облік    балансової   вартості   іноземної   валюти здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості або її ідентифікованої вартості, на вибір платника, відповідно до правил національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку.  Зміна  методу  оцінки  балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового  обліку  не  дозволяється.

Валові доходи та валові витрати платника при здійсненні операцій в іноземній валюті з метою оподаткування підраховуються за балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У  разі  продажу  іноземної  валюти  за  гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від  покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Далі розглянемо порядок обліку заборгованості, вираженої в іноземній валюті. Спочатку визначимо таке поняття, як заборгованість, яке використовується для оподаткування даних  операцій. Це :

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу,  а також товарних чи фондових  деривативів.

Балансова  вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення) і залишається незмінною до кінця такого звітного періоду. У наступному звітному періоді балансова вартість непогашеної заборгованості перераховується  за  офіційним  валютним   курсом Національного банку України, що діяв на останній день попереднього звітного періоду. У разі продажу (погашення) заборгованості, вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості  в гривні за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

При цьому прибуток, отриманий внаслідок таких перерахунків, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий перерахунок.

Банки здійснюють  відмінний  від   інших   платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою. Останній залежить від того, чи здійснюються такі операції за рахунок клієнтів, чи за рахунок інших (власних джерел).

Так, при здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових доходів банку відносяться суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду, а до валових витрат - витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду.

  При здійсненні операцій з купівлі або продажу іноземної валюти за рішенням банку щоденно підраховується різниця між доходами, отриманими (нарахованими) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом такого кожного дня, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом такого банківського дня. Додатна сума таких різниць за звітний період включається до валових доходів банку, від”ємна – до його валових витрат.

6.Оподаткування операцій з пов'язаними особами. Встановлення особливого порядку оподаткування операцій з пов”язаними особами має на меті зменшити ухилення від сплати податку на прибуток, яке може бути результатом маніпулювання цінами в останніх.

Так, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

В такому ж порядку оподатковуються операції з юридичними особами, які не є платниками податку на прибуток або сплачують його за іншими, ніж платник податку, ставками.

Витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по  депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах, пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

 7.Оподаткування   операцій   з   цінними   паперами   та деривативами. Платники  податку  ведуть  окремий  податковий  облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами1 за слідуючими їх видами: акціями та іншим корпоративним правам; облігаціям; векселям; деривативам; іпотечним сертифікатам; сертифікатам фондів операцій з нерухомістю; іншим цінним паперам.

 По кожному з цих видів цінних паперів ведеться окремий  податковий  облік фінансових  результатів. Якщо різниця між доходами з продажу  та витратами з купівлі окремого виду цінних паперів є відємною, вона переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів. Якщо ж така різниця з урахуванням відємного значення попередніх періодів є додатною, вона збільшує валові доходи платника.

Такий порядок оподаткування не  поширюється  на  операції  з  емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

8.Оподаткування    доходів    від    виконання довгострокових договірних зобов'язань.  Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором. Чому для таких операцій введено особливий порядок оподаткування? Тому що отримання доходів у виконавця розірвано у часі з витратами. В результаті, лише по завершенню такого договору можна підрахувати прибуток від такої операції.

Під терміном "довгостроковий договір " розуміють будь-який договір на виготовлення, будівництво або  монтаж основних фондів замовника, а також на створення нематеріальних активів (наприклад, конструкторські роботи), пов'язаних з такими операціями, за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу.

Виконавець самостійно визначає доходи, нараховані протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору, використовуючи оціночний коефіцієнт. Він визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Валовий доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору  на оціночний коефіцієнт виконання дострокового контракту.

Валові витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактичних витрат у такому звітному періоді.

Після завершення довгострокового договору  виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору. Для цього він визначає фактичні коефіцієнти виконання довгострокового договору  як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до загальної суми фактично понесених витрат. Ці коефіцієнти він застосовує до кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору і отримує таким чином перераховану суму валового доходу за кожний із попередніх звітних періодів.

    У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, до суми визначеної різниці застосовується  процент, що  дорівнює 120% ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.

Такий порядок оподаткування застосовується також для операцій з передплати періодичних видань, оперативного лізингу, оренди землі та оренди жилих приміщень у разі попередньої оплати таких операцій на строк, що перевищує звітний період. При цьому кінцевий  перерахунок в таких випадках не здійснюється;

9.Оподаткування   операцій   з   борговими   вимогами   та зобов'язаннями. Не  включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

  •  отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів. Зверніть увагу, що під фінансовим кредитом розуміють кошти,   які   надаються на визначений строк, для цільового використання та під процент. При цьому для резидентів, які надають такі кошти обов”язковою умовою віднесення таких коштів до складу фінансового кредиту є їх статус: або банку або небанківської фінансової установи. Якщо ж кошти надаються іншими резидентами, такі кошти відносяться до фінансової допомоги і оподатковуються в іншому  порядку (див. с. );
  •   поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам;
  •  отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої  іпотечної  заборгованості  на іншу;
  •   залученням платником податку:
  •  коштів або майна в довірче управління;
  •   коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки;
  •   коштів за рахунок емісії (випуску) облігацій;
  •   майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно;
  •   поверненням платнику податку:
  •  коштів або майна з довірчого управління;
  •  основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку;
  •  коштів при погашенні облігацій.

Не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з:

  •  поверненням платником податку основної суми кредиту іншим особам-кредиторам;
  •  наданням кредиту іншим особам-дебіторам;
  •   поверненням платником податку:
  •  коштів або майна з довірчого управління;
  •  основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків;
  •  погашенням (викупом) облігацій;
  •  розміщенням платником податку:
  •  коштів або майна в довірче управління;
  •  коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку;
  •  коштів шляхом придбання облігацій;
  •  наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі;
  •   з придбанням безстрокових цінних паперів2, які підлягають амортизації як нематеріальні активи.

До валових витрат платника включаються:

  •  суми процентів за процентними цінними паперами, емітованими платником податку у  податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів;
  •  балансові збитки від розміщення дисконтних цінних паперів, емітованих платником податку, у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

До валових доходів платника включаються:

- винагорода за здійснення довірчих операцій з розміщення коштів або майна довірителя, яка утримується на користь довіреної особи за рахунок доходу довірітеля за наслідками податкового періоду, протягом якого здійснюється повернення довірителю відповідного доходу.

Оподаткування операцій з безстроковими цінними паперами (за виключенням цінних паперів, що засвідчують корпоративні права) здійснюється у порядку, передбаченому для оподаткування дивідендів.

При відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги таке відчуження для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта, а для заставодержателя – до купівлі за ціною, що дорівнює основній сумі кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту).

9.Оподаткування лізінгових операцій. Перш ніж розглянути особливості оподаткування лізінгових операцій, розгялнемо основні поняття. Лізингова  операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (лізінгодавця), що  передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (лізінгоотримувачам) за орендну плату та на визначений строк. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу, фінансового лізингу, зворотного лізингу, оренди землі та оренди жилих приміщень.

Фінансовий лізинг  - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передання орендарю основних фондів, придбаних або виготовлених орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу за  існуванням однієї з таких умов:     

  •  об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за податковими нормами амортизації та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
  •   сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;
  •   якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії  лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;
  •   майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача  та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Всі інші операції щодо лізінгу основних фондів віднесено до оперативного лізінгу. При цьому незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу чи ні, платник податку має право при укладенні договору визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

  Зворотний лізинг  - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

При оподаткуванні лізингових операцій слід звернути увагу на дві операції: передання майна в оренду та сплата лізінгових платежів. Що включають в себе лізінгові платежі?

До складу лізингових платежів відносять:

- суму,  яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

- суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

- відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Далі розглянемо особливості оподаткування операцій з оперативного лізінгу. Передання майна в оперативний лізинг  не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Особливості оподаткування операцій з фінансового лізінгу наступні.

1) При переданні майна у фінансовий лізинг:

-  орендодавець збільшує валові доходи, та змінює відповідну групу основних фондів у разі передання майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця;

-  орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

2) При нарахуванні лізингового платежу на його частину, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу):

-  орендодавець збільшує валові доходи

- орендар збільшує валові витрати  

за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Зверніть увагу, що якщо за операціями з оперативного лізінгу вся сума лізінгового платежу відноситься до валових витрат лізінгоотримувача (при оперативній оренді легкових автомобілів – лише 50%) , то при фінансовому лізінгу до валових витрат відноситься лише її частина, яка не включає компенсацію частини вартості об'єкта фінансового лізингу. Такий порядок пов”язаний з тим, що платники не мають права відносити до валових витрат видатки з купівлі основих фондів.

       У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої  податкової амортизації. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни.

10.Оподаткування неприбуткових організацій. До неприбуткових організацій були віднесені наступні: органи влади та бюджетні установи;  благодійні фонди,  громадські організації, політичні партії; пенсійні фонди; релігійні організації; інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку.

Доходи таких неприбуткових організацій звільняються від оподаткування, але не всі, а лише ті, що визначені законом. Для кожного виду неприбуткових організацій визначається окремий перелік неоподатковуваних доходів. Як правило, не оподатковуються добровільні пожертвування, пасивні доходи3, кошти, які надходять від проведення їх основної діяльності та з бюджетів. Розглянемо, які саме доходи не оподатковуються у неприбуткових організацій різних видів:

а) у органів   державної  влади  України,  органів  місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів не оподатковуються  доходи отримані у вигляді:

    коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

    пасивних доходів;

    коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг;

    дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

    Доходи таких  неприбуткових організацій зараховуються до складу кошторисів (на  спеціальний рахунок) на утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису, розрахованого та затвердженого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі коли за наслідками звітного  року доходи кошторису на утримання зазначених організацій перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року;

б) у благодійних   фондах   і  благодійних  організаціях, громадських організаціях, створених з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчих спілок та політичних партіях, громадських організаціях інвалідів, науково-дослідних установах та вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, внесених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниках, музеях-заповідниках не оподатковується доходи, отримані у вигляді:

    коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

    пасивних доходів;

    коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності;

    дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) у пенсійних  фондах,  кредитних  спілках не оподатковується     кошти, які надходять у вигляді:

внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

доходів  від  здійснення  операцій  з  активами (у тому числі пасивних доходів), за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління;

    дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Доходи таких неприбуткових організацій розподіляються виключно між їх засновниками (учасниками);

г) у інших, ніж визначені у пункті "б" юридичних осіб, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів не оподатковується отримані у вигляді коштів або майна, які надходять:

від проведення їх основної діяльності;

у вигляді пасивних доходів.

дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі коли доходи  таких неприбуткових організацій, отримані протягом звітного  року на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25% загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку на загальних підставах;

д) у спілках, асоціаціях та інших об'єднаннях юридичних осіб, створених для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів не оподатковується доходи отримані у вигляді:

    разових або періодичних внесків засновників та членів;

    пасивних доходів;

    дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

е) у релігійних організаціях не оподатковується доходи отримані у вигляді:

коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

будь-яких інших доходів від надання культових послуг;

пасивних доходів;

є) у житлово-будівельних кооперативах, об'єднаннях співвласників багатоквартирних будинків не оподатковується доходи, отримані у вигляді:

внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності;

у  вигляді  пасивних  доходів;

ж) у професійних спілках, їх об'єднаннях та організаціях не оподатковується доходи, отримані у вигляді:

членських внесків;

відрахувань коштів підприємств, установ, організацій на культурно-масову, фізкультурну й оздоровчу роботу;

безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

пасивних  доходів.

Всі інші доходи  неприбуткових організацій оподатковуються в загальному порядку.

Доходи   або   майно  неприбуткових  організацій,  за винятком неприбуткових організацій, визначених у пунктах "а" та "в" не підлягають розподілу між їх засновниками, учасниками або членами та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника, учасника або члена такої неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та  відрахувань  на  соціальні  заходи).

    Набуття статусу неприбуткової організації здійснюється при її  первісній  реєстрації. Центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування. Такі організації зобов”язані подавати податкову звітність про використання своїх  коштів. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

  11.Оподаткування виграшів  у  державні грошові лотереї. Не  підлягають  оподаткуванню  виграші  у  державні грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50% суми отриманих доходів, а також відрахувань до  Державного бюджету України в розмірі не менш як 25% доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду. Податок на прибуток не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних  лотерей.

12. Оподаткування нерезидентів. Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.   Відокремлений       баланс       фінансово-господарської діяльності - це баланс валових доходів (які постійне представництво одержало б від здійснення своєї діяльності незалежно від нерезидента), відокремлених від загальної суми валових доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку (надалі - відокремлені валові доходи постійного представництва), та   валових витрат, понесених безпосередньо постійним представництвом, на основі яких визначається оподатковуваний прибуток. Розраховуються відокремлені валові доходи постійного представництва як добуток загального обсягу одержаних нерезидентом валових доходів та коефіцієнту, який підраховується як середнє арифметичне відсоткового значення постійного представництва у загальному обсязі витрат, кількості працівників та вартості основних та оборотних коштів нерезидента в цілому.

 У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити валові витрати постійного представництва, їх обсяг визначається шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу останнього  коефіцієнта 0,7.

В такому ж порядку оподатковуються резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента).

Якщо ж нерезидент не реєструє постійного представництва на території України, обов’язки з нарахування і перерахування податку на прибуток з доходів, які отримує нерезидент з України, покладаються на підприємства, які зареєстровані в України. Останні перераховують такі кошти за кордон у наступному порядку:

сума    доходів   нерезидентів,   яка   виплачується резидентами як оплата вартості фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за їх рахунок;

страховики,  які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків  на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування за ставкою 12% за власний рахунок, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) таких нерезидентів не відповідає вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України;

резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.

Крім того, в особливому порядку оподатковуються прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів на безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання. За ставкою 25% оподатковується різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних паперів, сплаченою (нарахованою) їх емітентом, та ціною їх придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку. При цьому придбання або продаж зазначених цінних паперів може здійснюватися від імені та за рахунок нерезидента виключно його постійним представництвом або резидентом, який працює від імені, за рахунок та за дорученням такого нерезидента. Останні нараховують та вносять відповідні суми податку до бюджету, а також подають відповідну податкову звітність.

Не    підлягають    оподаткуванню    доходи,   отримані нерезидентами, у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку України.

Всі інші доходи,  отримані нерезидентом із джерелом  їх походження з України, а саме: проценти, дисконтні доходи, дивіденди, роялті, доходи від послуг типу "інжиніринг", лізингова плата, комісійна винагорода та інші види доходів за винятком  доходів  у  вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали  чинності.

Пільги

Перелік пільг по податку на прибуток при запровадженні його у 1997 році був невеликим. Але кожний рік вводились нові пільги і зараз цей перелік є досить значним. Наведемо деякі з них.

Звільняється  від  оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де  протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50  відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не  менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

     На період підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо ці кошти використовуються на фінансування відповідних робіт.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на  безоплатній та безповоротній основі або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду "Укриття" для реалізації міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об'єкті "Укриття" відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку.

Оподатковується у розмірі 50 відсотків від діючої ставки прибуток платників податків від проведення науково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини.

Звільняються від оподаткування доходи заготівельних підприємств від продажу окремих видів відходів як вторинної сировини за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Звільняються від оподаткування доходи у вигляді коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів, одержані позашкільними навчальними закладами, незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутом.

Звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.  Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Звільняється від оподаткування прибуток новостворених фермерських господарств, отриманий від їх господарської діяльності, строком на три роки, а у труднонедостатніх населених пунктах - п'ять років.

Платники податку  ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування, або оподатковуються за  пониженою ставкою. При цьому:

    до складу валових витрат таких платників податку не включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням таких пільгових доходів;

    балансова вартість покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для одержання таких доходів, не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості;

    сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для отримання таких доходів, що мають пільги, не враховується у зменшенні скоригованого валового доходу. У разі коли основні фонди використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, які підлягають включенню до складу валових доходів на загальних підставах, скоригований валовий дохід платника податку підлягає зменшенню на частку, яка відповідає частці пільгових доходів у загальній сумі валових доходів.

Якщо  об'єкт  оподаткування  платника  податку  з  числа резидентів за результатами звітного року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступних податкових періодів  до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування.

У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування.

Суми  податків  на  прибуток,  отриманий  з   іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому   розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду. Зарахування сплачених за митним  кордоном  України  сум податку на прибуток провадиться за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів з відповідною країною, ратифікованого Верховною Радою України.

Приклад. Підприємство – резидент України має структурний підпрозділ в Німеччині. За результатами роботи за звітний рік оподатковуваний прибуток в Німеччині становив 50 000 євро. Податок на прибуток в Німеччині був сплачений у сумі 7500 євро.

Визначимо суму граничного розміру заліку, в межах якого дозволено зарахування сплачених в Німеччині сум в рахунок сплати податку на прибуток в Україні.

50 000 євро * 10,56 (курс євро, встановлений НБУ України на дату отримання доходу) * 25 % (ставка податку в Україні) = 132 000 грн.

Фактична сума податку, сплаченого в Німеччині:

7500 *10,56 = 79 200 грн.

Оскільки в Німеччині сплачена сума податку менша, ніж підлягає за українським законодавством, в Україні додатково необхідно сплатити:

132 000 – 79 200 = 52 800 грн податку на прибуток підприємств

 

Порядок і строки  сплати, складання  і надання звітності

Прибуток  платників  податку, включаючи  підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за  ставкою 25%.

Для всіх платників податку на прибуток, за виключенням сільськогосподарський товаровиробників використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду. Якщо платник податку ліквідується останнім податковим вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

Податок за звітний період сплачується його платником до   відповідного бюджету протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем для подання декларації. Податкову декларацію про прибуток за звітний період платники податку подають до податкового органу протягом 40 днів, наступних за звітним кварталом.  

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток один раз на рік,  протягом  60 днів після закінчення звітного року.

Якщо останній день строку подання декларації (сплати податку) припадає на вихідний (святковий) день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним (святковим) операційний (банківський) день.

Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за  звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Порядок заповнення декларації. Декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується наростаючим підсумком з початку звітного календарного року. 

    Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

    У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

    Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

    У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції, то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу пояснення, складене у довільній формі.

    Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Зверніть увагу, що на відміну від бухгалтерського обліку, податковий облік на підприємстві не регламентований законодавчими та нормативно-правовими актами. Підприємство самостійно визначає свою систему обліку податків, затверджуючи наказом форми реєстрів податкового обліку та порядок відображення в них аналітичних даних.

         Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника.

Декларація  складається  із заголовної та основної частини і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у  тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. В додатках наводяться дані, що уточнюють окремі рядки декларації. Показники, відображені в декларації та у відповідних додатках з однаковим кодом рядків, повинні збігатися. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

    Розглянемо зміст декларації та додатків до неї. У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс,  електронна адреса  -  за  бажанням).  

В основній частині декларації відображаються дані, необхідні для підрахунку суми податку на прибуток: валовий дохід; скоригований валовий дохід; валові витрати; амортизаційні відрахування; прибуток, що звільняється від оподаткування тощо. Додатково в декларації вказуються суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків). До таких доходів відносять суми, виплачені нерезидентам, або авансові внески, нараховані на суму дивідендів тощо.

В декларації обов”язково зазначаються всі форми додатків, які подаються разом із нею.

В додатку К1/1 декларації наводяться розрахунки:

- приросту (убутку)  балансової вартості запасів, при цьому підприємство зазначає - метод оцінки убутку запасів;

- амортизаційних відрахувань;

- витрат на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат

- прибуток від продажу землі.

Додаток К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин.

В додатку К2 зазначаються доходи та витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів.

В додатку К3 наводиться розрахунок фінансових результатів операцій             з цінними паперами та деривативами окремо по всіх видах останніх, а саме по:

- акціях та інших, ніж цінні папери, корпоративним правам;

- облігаціям;

- векселям;

- деривативам;

- іпотечним сертифікатам;

- сертифікатам фондів операцій з нерухомістю;

- іншим цінним паперам.

В додатку К4 вказуєтсья сума збільшення валових доходів, валових витрат  та пеня, нарахована у зв'язку з урегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості.

В додатку К5 розраховується прибуток, що звільняється від оподаткування та наводяться підстави для застосування відповідних пільг.

В додатку К6 наводиться розрахунок податку, що сплачується за місцем розташування філій; розрахунок вартості придбаних торгових патентів, що враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку ( окремо по торгових патентах, придбаних платником на здійснення: торговельної діяльності; діяльності з надання побутових послуг; діяльності з торгівлі готівковими валютними цінностями; діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу), а також  суми податку, сплаченого з прибутку, отриманого за кордоном, які зменшують нараховану суму податку.

Додаток К7 містить розрахунок податку з доходів фізичних осіб, нарахованих у вигляді процентів та розрахунок відрахувань до Державного бюджету України оператора державної лотереї.

В додатку Р1 наводяться суми нарахованих податків, зборів                    (обов'язкових платежів), що включаються до валових витрат, зокрема: акцизний збір; мито; державне мито; плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності); рентні платежі; податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; збір за використання радіочастотного ресурсу України; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості продажу нерухомого майна, з операцій купівлі – продажу іноземної валюти, з вартості продажу ювелірних виробів, з вартості продажу легкових автомобілів, з вартості послуг стільникового зв'язку; збір за проведення гастрольних заходів; судовий збір; податок з реклами; комунальний податок; ринковий збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

До додатку Р2 включено розрахунки витрат на добровільне перерахування                    коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг) що включаються до валових витрат, зокрема до неприбуткових організацій; з метою охорони культурної спадщини; організаціям роботодавців та їх об'єднанням  тощо.

В додатку Р3 наводиться розрахунок суми валових витрат при здійсненні операцій з нерезидентом, що має офшорний статус.

1 Дериватив - стандартний  документ,  що  засвідчує  право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

2 Безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від загального строку дії таких цінних паперів.

3     Під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55199. Фінансовий аналіз. Методичні рекомендації 2.3 MB
  Метою вивчення дисципліни є формування у студентів знань з теоретичних основ методології та одержання практичних навичок проведення фінансового аналізу діяльності підприємств. Програма курсу охоплює загальну оцінку фінансового стану підприємства аналіз фінансової стійкості платоспроможності...
55201. СТРАТЕГИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ ТУРИСТСКОГО ПРЕДПРИЯТИЯ 168.38 KB
  Одна из основных целей маркетинга – установление максимально возможной планомерности и пропорциональности в деятельности туристского предприятия. Главная задача состоит в том, чтобы уменьшить степень неопределенности и риска, а также обеспечить концентрацию ресурсов на выбранных приоритетных направлениях развития.
55202. Предмет, об’єкт вивчення науки РПС і регіональної економіки 24.9 KB
  Розміщення продуктивних сил (РПС) і регіональна економіка – це галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти прояву економічних законів. Головний об’єкт її вивчення – територіальний стан і розвиток продуктивних сил країни і регіонів.
55203. УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ 64.5 KB
  Тема: Поняття €œсучасна українська літературна мова. Сучасна українська літературна мова - головний засіб спілкування між людьми в суспільстві. Сучасна українська ділова мова.
55204. Українська мова за професійним спрямуванням. Плани та завдання до практичних занять 558 KB
  Основи мовної політики і фактори прискорення процесів упровадження державної мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста. Це і зумовило 28 жовтня 1989 р. прийняття Закону про мови в Українській РСР коли під тиском національно-демократичних сил тодішня влада пішла на законодавче закріплення статусу державної за українською мовою й оголосила українську мову державною і мовою національного спілкування у межах України.
55205. Кольорова металургія України, розміщення основних виробництв. Сучасний стан, проблеми й перспективи розвитку галузі 24.51 KB
  Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку вторсировини і видобуток кольорових каменів.
55207. Роль РПС і регіональної економіки у вирішенні найважливіших соціальних та економічних проблем в Україні 24.19 KB
  Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва