69340

ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

В Україні відсоткова вага цього податку в обсязі доходів була не досить значна 10 від суми податкових надходжень у 1994 році що було наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток.

Украинкский

2014-10-03

239.5 KB

0 чел.

Тема 7 ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Загальна характеристика

Податок з доходів фізичних осіб стягується безпосередньо з доходів громадян. В економічно розвинутих країнах від відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні відсоткова вага цього податку в обсязі доходів була не досить значна (10% від суми податкових надходжень у 1994 році), що було наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. В останні роки бюджетне значення податку з доходів фізичних осіб в нашій державі постійно зростає, в той час як податку на прибуток підприємств – знижується.

До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг  в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для  малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. З фіскальної точки зору цей податок є нестабільним джерелом формування доходів бюджету, оскільки циклічні коливання економіки істотно впливають на базу оподаткування цим податком – доходи фізичних осіб. Крім того, розподіл податкових надходжень є нерівномірним по різних регіонах і залежить від розвитку промислового виробництва. Недоліком цього податку  є  також значні можливості для платників в заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.

З точки зору регулюючого впливу на макроекономіку, податок з доходів фізичних осіб відносять до одного з найефективніших “вбудованих стабілізаторів” економічного циклу, оскільки база оподаткування гнучко реагує на економічні підйоми та спади, а наявність прогресивної шкали оподаткування підсилює ефект. Крім того, за допомогою цього податку можна впливати на загальні обсяги споживання.

З 1992 і до 2004 року в Україні діяв Декрет Кабінету Міністрів, який регламентував стягнення прибуткового податку з громадян (попередня назва податку з доходів фізичних осіб). В 2003 році був прийнятий новий закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.

Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто - іноді  по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об’єктивними ( з  розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу),  так і суб’єктивними чинниками ( насамперед політичними  -  намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і  високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялись тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорстокіша  шкала  оподаткування  -  максимальна ставка дорівнювала 90%. Але не дивлячись  на  збільшення  ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з  громадян в цей період не збільшились, а зменшились  -  внаслідок  ухилення від сплати. Досить довго – з 1995 і до 2004 року в Україні застосовуваласть прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10%  та максимальною – 40%. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу. З 2004 року застосовуються пропорційні ставки, які не залежать від обсягу оподатковуваного доходу, а лише від виду доходу та статусу (резидент чи нерезидент) платника. Далі розглянемо основні положення діючого закону щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Платники та об’єкти оподаткування

Платником податку  є фізична особа (громадянин України,  фізична особа  без громадянства або громадянин іноземної держави). З метою оподаткування розрізняють резидентів та нерезидентів – фізичних осіб. До резидентів відносять як громадян України, так і осіб без громадянства або громадян іноземної держави. Віднесення тієї чи іншої особи до резидента України з метою оподаткування залежить від ряду чинників, які застосовуються в такій послідовності:

  •  місце проживання;
  •   місце постійного проживання;
  •   місце розташування центру життєвих інтересів (місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);
  •   термін перебування в Україні ( до резидентів відносять осіб, які перебувають в Україні не менше 183 днів протягом податкового року).

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, послідовно використовуючи попередні чинники, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Фізична  особа, яка не є громадянином України   може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Для цього іноземцю необхідно подати письмову заяву до податкового органу за місцем проживання в Україні з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб у поточному році. Заява складається власноручно із зазначенням таких відомостей: прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер з ДРФО, дата народження (число, місяць, рік), громадянство, підстава перебування в Україні, час перебування в Україні у звітному періоді, джерело отримання доходу в  Україні (назва працедавця, його код згідно з ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, юридична адреса працедавця), місце проживання, а також інформація щодо документального підтвердження місця проживання фізичної особи - іноземця в Україні. Таким документальним підтвердженням може бути: посвідка про постійне або тимчасове проживання в Україні; документ, що посвідчує отримання статусу біженця чи притулку в Україні; реєстрація на території України паспортного документа; договір купівлі-продажу будинку (квартири); договір оренди будинку, квартири; лист власника приміщення (орендодавця) про згоду на проживання у приміщенні відповідної фізичної особи тощо.

Крім того, достатньою підставою для визначення особи резидентом є її реєстрація в Україні як самозайнятої особи.

    Фізичні осіби - іноземці, які самостійно обрали статус резидента, а в подальшому прийняли рішення про виїзд за кордон на постійне місце проживання, повинні подати податковому органу податкову декларацію не пізніше 60 календарного дня, що передує виїзду за кордон.

Всі інші громадяни, яких не відносять до резидентів, є нерезидентами.

Резиденти є платниками податку з доходів фізичних осіб,  у разі отримання доходів з джерелом їх походження з території України,  а також іноземних доходів. Нерезиденти є платниками лише при отриманні доходів з джерелом їх походження з території України. Виключені з числа платників податку нерезиденти, які мають дипломатичні привілеї та імунітет і отримують доходи  від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї іншої діяльності з джерелом їх походження з території України.

Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на  його користь доходів) при відкритті спадщини.

В залежності від статусу платника та виду доходу існують особливості у визначенні об’єкта оподаткування.

Об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України та іноземні доходи. Об'єктом оподаткування нерезидента є лише  доходи з джерелом їх походження з України.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей, така вартість перераховується у  гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

    К = 100 : (100 - Сп), де

    К - коефіцієнт;

    Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

    Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

    податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

    акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

    У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внеску до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які справляються за рахунок доходу найманої особи.

Особливим є порядок визначення об’єкту оподаткування у громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які з суми валових доходів виключають суму документально підтверджених витрат, які відносять до складу валових витрат (категорія податку на прибуток підприємств).

Визначення загального оподатковуваного доходу

Доходи платника, які включаються і які не включаються до загального оподатковуваного доходу є чітко визначеним в законі.

Так, до складу загального оподатковуваного доходу включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати та інші виплати та винагороди відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

- доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної  власності та роялті;

- сума (вартість) подарунків, у межах що підлягають оподаткуванню;

- сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь ( за виключенням сум, що не підлягають оподаткуванню відповідно до норм закону );

- суми виплат, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, у визначених законом  випадках та розмірах;

- частина доходів від операцій з майном;

- дохід від надання майна в оренду;

- дохід, отриманий платником податку від його працедавця як  додаткове благо;

- дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені;

- дохід у вигляді процентів, дивідендів, виграшів, призів;

- інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами;

- дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

- оподатковуваний  дохід  (прибуток),  не  включений  до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

- сума заборгованості платника податку,  за якою  минув строк  позовної давності;

-  кошти або майно, отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом у  сумах,  підтверджених обвинувальним вироком суду;

- інші доходи.

    Не включаються до складу загального оподатковуваного доходу:

- сума державної адресної допомоги, субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які  отримуються платником податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також з іноземних джерел згідно з міжнародними договорами ( за виключенням виплат заробітної плати; виплат, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності; регресних виплат);

- сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт у визначених законом сумах;

- сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

- сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

- суми виплат чи відшкодувань  що здійснюються неприбутковими організаціями та благодійними фондами України у встановлених законом випадках;

- сума внесків на обов'язкове страхування платника, збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця відповідно до закону;

-  кошти або вартість майна, які надходять платнику податку внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу; або за добровільним рішенням сторін; або як подарунок у межах їх спільної власності;

- аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених Сімейним кодексом України. Зверніть увагу, аліменти, отримані від нерезидента не оподатковуються лише в тому випадку, якщо це встановлено відповідним міжнародним договором;

- кошти або майно, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину або як подарунок в порядку та сумах, передбачених законодавством;

- вартість товарів, які надходять платнику податку як їх  гарантійна заміна, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів;

- кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації вартості майна, примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом;

- вартість безоплатного харчування, спецодягу та іншого майна, отриманих платником податку від його працедавця за переліком та граничними строками їх використання, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому майно, граничний строк використання якого не настав, то  під час остаточного розрахунку його первісна вартість включається до оподатковуваного доходу платника;

- вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових страхових фондів;

- дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, за умови, коли таке нарахування не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента та внаслідок чого збільшується статутний фонд на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

- сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), земельних ділянок та майнових паїв, одержаних ним у власність в процесі приватизації згідно з нормами законодавства;

- сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у   рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи, якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо така особа припиняє трудові відносини з працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена за навчання працедавцем включається до оподатковуваного доходу платника;

-  кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання. При цьому, якщо така допомога надходить від фізичних осіб, Пенсійного фонду України, професійної спілки або від благодійних фондів – вона не оподатковується в будь-якому розмірі. Якщо ж таку допомогу виплачує працедавець померлого платника за його останнім місцем роботи, вона не оподатковується лише у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;

-  кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, крім витрат на деякі види медичних послуг (наприклад, косметичне лікування, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України тощо);

- основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку та основна сума кредиту, що отримується платником податку;

- вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України, які надаються платнику або його дітям професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- дохід, одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу;

- сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;

- сума утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

- сума, одержувана платником податку за здавання ним крові, грудного жіночого молока, інших видів донорства, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

- вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до закону;

- сума, одержувана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за винятком брухту чорних або кольорових металів. Податковим агентом платника вважається особа, яка закуповує брухт чорних або кольорових металів, яка утримує податок з платника під час виплати за такий брухт;

- сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, договором довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення, при виконанні певних умов;

- доходи власника від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої): на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, для будівництва і обслуговування жилого будинку; для ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

- інші доходи.

Пільги

Пільги по податку на доходи фізичних осіб називаються податкові соціальні пільги. Право на отримання таких пільг виникає лише у тих платників, які отримують дохід у вигляді  заробітної плати з джерел на території України, розмір якої не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, збільшеного у 1,4 рази та округленої до найближчих 10 гривень.

По деяких видах пільг (зокрема, встановлених на дітей)   граничний   розмір  доходу,  який  дає  право  на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків, визначається як добуток суми, визначеної в попередньому абзаці, та відповідної кількості дітей.

Не мають права отримувати пільги особи, які займаються підприємницькою діяльністю, а також іншою незалежною професійною діяльністю.

Податкова соціальна пільга визначена у  розмірі, що дорівнює 50   відсоткам   однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Крім того, деякі категорії громадян мають підвищений розмір пільги - 150% та 200% від суми, зазначеної вище.

Так, податкова соціальна пільга у розмірі 150% встановлюється для платника податку, який:

    а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

    б) утримує дитину - інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

    в) є вдівцем або вдовою;

    г) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

    д) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

    е) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

    є) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

Податкова соціальна пільга у розмірі 200% встановлюється для платника податку, який є:

   а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

    б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу;

    в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

    г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

    д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року;

е) особою, що має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину.

    У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна -  найбільша з них. Виключення становлять лише пільги, які надаються на дітей.

Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати виключно за одним місцем її нарахування. А отже, якщо платник отримує заробітну плату не лише за місцем основної роботи, він має право вибирати – де саме буде застосовуватись соціальна пільга. Для цього платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги.

    Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Деякі категорії громадян не мають права вибирати місце застосування податкової пільги. Так, податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями,студентами,аспірантами,ординаторами,ад'юнктами, що виплачуються з бюджету;

в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями.

Якщо платник одержує вказані вище доходи, він не подає такому працедавцю заяву про обрання місця застосування податкової соціальної пільги, оскільки її надання відбувається автоматично при виплаті відповідних доходів. В той же час вважається за порушення  подання такої заяви платником за іншим місцем отримання доходів.

Якщо платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю та в інших випадках порушення цього порядку, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги. В цьому випадку платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення. Окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом.

Право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

    а) за наслідками кожного звітного податкового року;

    б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку;

    в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Необхідність здійснення перерахунку пов’язана з тим, що розмір заробітної плати, яка отримується щомісячно може коливатись в сторону збільшення чи зменшення. Тобто в окремі місяці для оподаткування заробітної плати платника пільга може застосовуватись або ні. Тому для того, щоб визначити чи має право платник на застосування податкової соціальної пільги, підраховується середньомісячна заробітна плата за наслідками відповідного періоду. Якщо її розмір є не більше встановленого обмеження, платник має право на застосування податкової пільги за кожний  розрахунковий місяць. Якщо більше – платник втрачає право на пільгу, навіть якщо в окремі місяці розмір його заробітної плати був незначний.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

    Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

    Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку.

Податковий кредит

На відміну від попереднього порядку нарахування прибуткового податку з громадян, новий порядок стягнення податку доходів фізичних осіб передбачає право платника на податковий кредит. Податковий  кредит - це сума (вартість) витрат,  понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального оподатковуваного доходу.

Платник податку має право на податковий кредит лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів, де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку.

    Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

  •  частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;
  •   суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
  •   суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (подружжя, батьки, діти), але не більше суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень  у розрахунку за  кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. При цьому такі витрати включаються до податкового кредиту одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення за їх вибором. При навчанні обох членів подружжя такі витрати включаються окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання ;
  •   суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я за лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (після прийняття відповідного закону про медичне страхування). При цьому не включаються до податкового кредиту витрати на: косметичне лікування; лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни; аборти; операції з переміни статі; лікування тютюнової чи алкогольної залежності та оплати вартості інших медичних послуг, перелік яких визначений законом;
  •  суму  витрат  платника  податку  на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір  страхування):

а)   при   страхуванні  платника  податку  або  за  пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за їх сукупністю - суму місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;

    б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом або на банківський пенсійний депозитний рахунок на  користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті  "а";

    Якщо платник податку або члени його сім'ї першого ступеня споріднення були застраховані їх працедавцями або працедавці є вкладниками недержавних пенсійних фондів чи пенсійних депозитних рахунків на їх користь, то гранична сума, встановлена підпунктом "а" або "б", зменшується для відповідної застрахованої особи або учасника недержавного пенсійного фонду на суму страхових внесків або внесків до недержавних пенсійних фондів чи на пенсійні депозитні рахунки, сплачених її працедавцем протягом такого звітного податкового року.

    Якщо член сім'ї платника податку першого ступеня споріднення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим страховим договором або він є вкладником недержавного пенсійного фонду за окремим пенсійним контрактом, то:

-  платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суму, визначену у підпункті "б" стосовно такого члена сім'ї;

- такий член сім'ї має право включити до складу свого податкового кредиту суму страхових (пенсійних) внесків (премій), сплачених за таким окремим страховим договором чи пенсійним контрактом. Але в цьому випадку максимальна сума, яка може бути зарахована до складу його податкового кредиту становить лише половину суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;

  •   суми витрат платника податку із штучного запліднення і оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини тощо.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його загальна  сума не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Тобто, якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману працю – він не має права на отримання податкового кредиту.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Особливості оподаткування окремих видів доходу

Основна ставка податку становить 15% з 2007 року. Ця ставка збільшується удвічі при оподаткуванні виграшів чи призів (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів (відмінних від заробітної плати, процентів,  дивідендів або роялті), нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб. Крім того застосовується понижений розмір ставки – 1% і 5% для оподаткування деяких видів доходів.

Розглянемо особливості оподаткування окремих видів доходів.

1. Оподаткування орендних операцій.

Однією з особливостей оподаткування орендних операцій є порядок визначення особи, яка відповідає за сплату податку до бюджету. В залежності від статусу орендодавця (резидент чи нерезидент) та орендаря ( суб’єкт підприємницької діяльності чи ні) обов’язок зі сплати податку може покладатись як на орендаря або орендодавця, так і на третю особу – податкового агента.  Розглянемо ці норми більш детально:

1)якщо орендар є резидентом та суб’єктом підприємницької діяльності,  він виступає податковим агентом орендодавця, тобто сплачує за останнього податок до бюджету під час виплати орендної плати;

2) якщо орендар є фізичною особою – резидентом, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, то особою, відповідальною за нарахування та сплату  податку до бюджету, є платник податку - орендодавець. При цьому такий платник самостійно перераховує суми податку до бюджету щоквартально, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу, а договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню;

3) надання в оренду нерухомості,  що  належить  нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору та виступає також його податковим агентом відносно таких доходів.

Існують також особливості визначення об’єкту оподаткування по орендних операціях. Так, у разі надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством.

У разі надання в оренду іншого нерухомого майна об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, органом місцевого самоврядування, на території якого розташована така нерухомість. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди.

Доходи платника, отримані від орендних операцій кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок, а отже платник звільнений від необхідності подавати річну податкову декларацію.

2. Оподаткування процентів

Податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Слід звернути увагу, на те, що в залежності від різних видів процентів застосовуються неоднакові ставки оподаткування. Так, ставка 5% застосовується  при  нарахуванні (сплаті) на користь платника:

  •  процентів на банківський депозит (вклад);
  •  процентів на вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом;
  •  процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат.

При виплаті всіх інших видів процентів застосовується основна ставка - 15%.

Зверніть увагу, що сума   доходів,   отриманих   платником   податку  від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України не оподатковуються.

Перерахування до бюджету суми податків, утриманих з процентів здійснюється фінансовою установою щомісячно, протягом 30 днів після закінчення звітного місяця. При цьому податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків подається особою, що їх виплатила у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств, тобто щоквартально, на протязі 40 днів після закінчення звітного кварталу.

Проценти кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок, що звільняє платника від необхідності подання податкової декларації.

3. Оподаткування дивідендів, роялті

Податковим агентом при виплаті дивідендів або роялті є резидент, який здійснює такі виплати та утримує податок за основною ставкою – 15%. При цьому не має значення сплачує такий резидент податок на прибуток, чи є звільненим від його оподаткування, чи є суб’єктом спрощених систем оподаткування. Він зобов’язаний на протязі 20 днів, після закінчення місяця, в якому були виплачені дивіденди та роялті,  надати податковому органу відповідний  податковий розрахунок.

При цьому дивіденди,  які  нараховуються  на  користь  платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди не оподатковуються за наступних умов:

  •  таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента;
  •  статутний фонд такого емітента збільшується на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.

Слід також відмітити, що резиденти  можуть нараховувати роялті лише у зв'язку з використанням платником податку права на інтелектуальну (промислову) власність, зареєстрованого відповідно до закону.

Оподаткування дивідендів та роялті здійснюється при їх виплаті за їх рахунок, а отже платник не зобов’язаний подавати річну декларацію з приводу отримання таких доходів.

4. Оподаткування виграшів та призів

Податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді виграшів або призів у лотерею, а також внаслідок проведення конкурсу або будь-якого іншого прилюдного розігрування шансів чи призів (крім державних лотерей та виграшів в азартні ігри), є особа, яка здійснює таке нарахування. При цьому витрати, понесені таким платником податку у зв'язку з одержанням таких доходів, не беруться до уваги.  Відповідні доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою 30%  та не декларуються платником.

Виграші в державні лотереї, отримані у грошовому виразі не оподатковуються.

5. Оподаткування інвестиційного прибутку

Якщо платник податку здійснює інвестиційні операції, він зобов’язаний  вести облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами та подавати річну декларацію.

До  складу  загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення різниці між сумою його інвестиційних прибутків, та сумою інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Отже, для визначення оподатковуваного доходу платника необхідно визначити суму інвестиційних прибутків та збитків.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та витрат з його придбання. Інвестиційний  збиток – як від’ємна різниця. Під   терміном  "інвестиційний  актив"  розуміється  пакет цінних паперів чи корпоративні права, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку.

В залежності від умов придбання та продажу інвестиційних активів, існують деякі особливості у визначенні об’єкта оподаткування.

Розглянемо спочатку особливості при оподаткуванні придбання інвестиційних активів:

1) придбанням інвестиційного активу вважаються операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права;

2) інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

Далі розглянемо особливості продажу інвестиційних активів:

1) до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

   -  обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

   - зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

   - повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента;

2) інвестиційний збиток, що виник внаслідок продажу інвестиційних активів, не  враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наступних умов:

а) якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав), а також протягом наступних 30 календарних днів за днем такого продажу платник податку придбає пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав). При цьому вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ціни проданого пакета. Під терміном "ідентичний цінний папір"  розуміються  цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення;

б) якщо платник податку протягом звітного року продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році, чи придбає опціон на такий викуп;

в) якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам;

г) якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину;

3) якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного податкового року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному податковому році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни такого проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання цих двох пакетів.

За згодою платника податковим агентом зі сплати податку з інвестиційних операцій може виступати професійний торговець цінними паперами, який    здійснює    операції    з інвестиційними активами платника.

Не  підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу:

а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує  розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, збільшеного у 1,4 рази та округленої до найближчих 10 гривень;

б) дохід, отриманий платником податку від продажу:

- цінних паперів, емітованих Міністерством фінансів України;

- акцій  (інших  корпоративних  прав),  одержаних  ним  у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону.

Крім того придбання  або продаж (погашення) платником податку цінних паперів у вигляді ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних  сертифікатів з фіксованою дохідністю оподатковуються за іншим порядком.

6. Оподаткування благодійної допомоги

Для цілей оподаткування необхідно розрізняти цільову і нецільову благодійну допомогу. Так, цільовою є благодійна допомога,  яка надається під  визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Благодійна допомога не оподатковується лише за умов, які передбачені законом. Розглянемо основні випадки.

Не   підлягає  включенню  до  оподатковуваного  доходу цільова або нецільова благодійна допомога, у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України, яка надходить платнику податку, постраждалому внаслідок:

  •  екологічних та інших катастроф у місцевостях, оголошених зонами надзвичайної екологічної ситуації;
  •  стихійного лиха, аварій та епідемій, у зв'язку з якими рішення про залучення благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування.

Не підлягає оподаткуванню  сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір мінімального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання  податкової  соціальної пільги.

Далі розглянемо, які види цільової благодійної допомоги, що надаються резидентами не оподатковуються. Так,   звільняються від оподаткування будь-яка сума (вартість) що надходять:

1) закладу  охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений законом;

2) будинку маляти; будинку дитини; будинку-інтернаті; притулку для неповнолітніх тощо для розподілу благодійної допомоги між особами, що не досягли 18-річного віку та перебувають у таких закладах:

3)  державному або комунальному закладу чи благодійній організації, що надають послуги особам, які не мають житла, з їх харчування та облаштування на нічліг;

4) пенітенціарному закладу для поліпшення умов утримання, харчування чи медичного обслуговування осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах чи місцях позбавлення волі, або безпосередньо таким особам;

5) будинку для престарілих чи інвалідів для поліпшення умов їх  утримання, харчування, медичного обслуговування, соціальної реабілітації;

6) платнику податку, який здійснює наукове дослідження або розробку, для відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат за слідуючих умов:

- надані суми не використовуються для фінансування заробітної плати, додаткових благ, інших особистих витрат;

- результати таких досліджень та розробок підлягають оприлюдненню та не можуть бути предметом патентування;

- отримання такої допомоги не містить передумов щодо виникнення будь-яких договірних зобов'язань між благодійником або будь-якою третьою особою та набувачем благодійної допомоги у майбутньому.

    У разі коли після завершення зазначеного наукового дослідження  у набувача благодійної допомоги залишаються об'єкти власності, надані благодійною організацією, такий набувач зобов'язаний:

    або придбати останні за їх звичайною ціною на момент такого придбання;

    або повернути їх такій благодійній організації чи іншій благодійній організації;

    або визнати дохід у розмірі вартості таких об'єктів власності, визначеної за звичайними цінами, з наступним його оподаткуванням;

7) аматорській спортивній організації, клубу для компенсації витрат з придбання або оренди спортивного знаряддя та інвентарю, користування спортивними майданчиками, приміщеннями чи спорудами для проведення тренувань або забезпечення участі спортсмена-аматора у спортивних змаганнях, у межах встановлених законом норм для відрядження найманого працівника.

Для вищевказаних видів цільової благодійної допомоги для цілей оподаткування  існує ще одне обмеження. Так, якщо цільова благодійна допомога у вигляді коштів не використовується її набувачем протягом 12 місяців та не повертається благодійнику, то такий набувач зобов'язаний включити невикористану суму такої допомоги до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити відповідний податок. Строк, вказаний вище, може бути подовжений за рішенням керівника податкового органу.

В усіх інших випадках отримання благодійної допомоги платник зобов’язаний подати річну податкову декларацію і включити її суму до оподатковуваного доходу.

7. Оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, недержавного   пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів.

Особливістю оподаткування цих видів доходів є те що за певних умов сплата страхових внесків працедавцем платника страховику не оподатковується, а суми таких доходів платника частково оподатковуються за певних умов при їх виплаті.

Так, сума страхових внесків, сплачена працедавцем - резидентом за  свій  рахунок  за  договорами довгострокового страхування життя та недержавного   пенсійного забезпечення платника податку не оподатковується за наступних умов:

- така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, у якому сплачується такий страховий внесок;

-  така сума не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень  у розрахунку на такий місяць за сукупністю всіх таких внесків.

У разі перевищення вказаних вище обмежень, працедавець-резидент, який сплачує за свого працівника суми страхових внесків, є податковим агентом такої фізичної особи і сплачує податок з доходів в порядку, передбаченому для оподаткування заробітної плати.

Податковим  агентом  платника  податку  -   отримувача виплати чи викупної суми є страховик-резидент, який здійснює нарахування страхової виплати чи викупної суми за договором недержавного пенсійного забезпечення або довгострокового страхування життя.

    Податковим агентом платника податку - вкладника за договором пенсійного вкладу, учасника недержавних пенсійних фондів є адміністратор недержавних пенсійних фондів, який здійснює нарахування виплат за договором пенсійного вкладу та за договором з недержавним пенсійним фондом.

Податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за основною ставкою ( 15%) від:

    а) 60 відсотків суми:

- одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при її дожитті до закінчення строку такого договору;

- виплат пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, що визначені законодавством;

 б) 60 відсотків сум:

- регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети);

  в) викупної суми при достроковому розірванні страхувальником договору довгострокового страхування життя;

    г) суми коштів, яка виплачується вкладнику з його пенсійного рахунку у зв'язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу;

    ґ) суми одноразових пенсійних виплат учаснику недержавного пенсійного фонду.

Не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті) страховиком-резидентом або адміністратором недержавних пенсійних фондів та не включаються до складу загального оподатковуваного доходу платника податку звітних податкових періодів, встановлених законом:

    а) суми регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя або пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат пенсій на визначений строк або довічних пенсій, одержувані платником податку - резидентом, що має вік, не менший 70 років;

    б) сума страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримує інвалідність I групи;

    в) сума виплат за договором пенсійного вкладу, виплат пенсії на  визначений строк, довічних або одноразових пенсій, якщо вкладник, учасник недержавного пенсійного фонду чи застрахована особа отримує інвалідність I групи.

Дохід у вигляді страхової виплати або виплати за договором пенсійного вкладу чи за договором недержавного пенсійного забезпечення, що сплачується спадкоємцю платника податку, оподатковується за правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

8. Оподаткування іноземних доходів

Оподаткування іноземних доходів здійснюється лише у фізичної особи – резидента. Платник, який на протязі звітного року отримував іноземні доходи, зобов’язаний після закінчення звітного року подати річну податкову декларацію і самостійно сплатити суму податку з отриманих доходів. Якщо платник податку сплачував прибутковий податок за кордоном, він має право на суму сплачених податків зменшити своє податкове зобов’язання в Україні за наступних умов:

- з відповідною країною та Україною існує договір щодо уникнення подвійного оподаткування;

-  платник податку має довідку від державного органу відповідної країни про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Довідка має бути легалізована консульською установою України у такій країні.

Якщо за кордоном  була сплачена більша сума податку, ніж має бути сплачена в Україні із загального оподатковуваного доходу (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу), податок в Україні не сплачується, а сума перевищення з бюджету не відшкодовується.

9. Оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк

Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого строку є особа, що надала такі суми.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або  під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

    Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то за його рахунок податковий агент сплачує не лише штраф, а і податок на доходи фізичних осіб з цієї суми за основною ставкою.

    Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

В такому ж порядку оподатковуються витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних  документів.

10. Оподаткування доходів, одержаних нерезидентами

Як вже було зазначено вище, оподаткуванню в Україні підлягають лише доходи нерезидентів, з джерелом їх походження з України. В законі чітко визначений перелік таких доходів, наприклад, проценти, дивіденди, роялті, доходи від здачі майна в оренду, заробітна плата, отримана на території України чи від резидентів тощо.

В залежності від джерела отримання доходу визначається податковий агент нерезидента. Так, якщо доходи з джерелом їх походження з України виплачуються нерезиденту іншим нерезидентом, то податковим агентом вважається банк – резидент, через який відбувається така виплата.

    У разі виплати нерезидентом таких доходів іншому нерезиденту готівкою або у формі, відмінній від грошової, нерезидент - отримувач такого доходу зобов'язаний самостійно нарахувати та сплатити  податок до бюджету протягом 20 календарних днів, наступних за днем одержання таких доходів, але не пізніше закінчення його перебування в Україні.

Якщо  доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого  нерезидента стосовно таких доходів.

11.Оподаткування операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням

Як вже було сказано вище, платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року за умови, що за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт.

Коефіцієнт розраховується за такою формулою:

    К = МП / ФП, де

    К - коефіцієнт;

    МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів;

    ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

    Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Право  на  включення  до  складу  податкового кредиту частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, надається:

- одному з членів подружжя, у спільній частковій або спільній сумісній власності якого знаходиться об'єкт іпотеки. При  цьому кредитна угода має бути підписаною обома членами такого подружжя або одним з членів подружжя за наявності нотаріально завіреної довіреності іншого члена подружжя на таке підписання;

- якщо таке подружжя розлучається -  платнику податку, у власності якого залишається за домовленістю сторін або за рішенням суду такий об'єкт іпотеки;

- якщо внаслідок розлучення об'єкт іпотеки поділяється між колишніми членами подружжя -  колишнім членам подружжя відповідно до розподіленого між ними обов'язку з погашення суми такого кредиту та процентів за ним, якщо такий розподіл дозволено кредитним іпотечним договором.

Право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися. У разі коли подружжя, у спільній сумісній власності яких знаходився об'єкт іпотеки, розлучається, то зазначені строки поширюються на колишнього члена подружжя, у власності якого залишається об'єкт іпотеки, а у разі поділу такого об'єкта між колишніми членами подружжя - на кожного такого члена.

Платник податку має право відновити право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до складу податкового кредиту без дотримання зазначених вище строків у разі:

    а) примусового продажу або конфіскації об'єкта іпотеки у випадках, передбачених законом;

    б) ліквідації об'єкта житлової іпотеки за рішенням органу місцевої влади у випадках, передбачених законом;

    в) зруйнування об'єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин нездоланної сили (форс-мажору);

    г) продажу об'єкта іпотеки у зв'язку з неплатоспроможністю (банкрутством) платника податку відповідно до закону.

Платник податку достроково позбавляється права на включення частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом до складу податкового кредиту у разі втрати ним резидентського статусу, а також при виїзді такого платника податку за межі України на постійне місце проживання.

12. Оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна.

    Дохід,  отриманий  платником  податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку, не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

    У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.

Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

    Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

    Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених вище, або від продажу іншого об'єкта нерухомості, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. У такому ж порядку оподатковується дохід від продажу об'єкта незавершеного будівництва.

Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

При обміні одного об'єкта нерухомості на інший (інші) кожна сторона договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, розрахованої відповідно до умов, викладених вище.

13. Оподаткування операцій із продажу або обміну об’єкта рухомого майна

При продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

    Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою 15%.

 Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку.

Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

    Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу.

14. Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину та в подарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав

Об'єкти  спадщини  платника податку поділяються з метою оподаткування на:

    а) об'єкт нерухомого майна;

    б) об'єкт рухомого майна, зокрема:

    предмет антикваріату або витвір мистецтва;

    природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з    використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

    будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

    інші види рухомого майна;

    в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або  право на отримання доходу за нею;

    г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;

    д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

     Об'єкти спадщини оподатковуються:

- при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини;

    - при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за ставкою 5% до будь-якого об'єкта спадщини;

-  при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента - за ставкою  15% до будь-якого об'єкта спадщини.

Членами сім'ї  фізичної  особи  першого  ступеня  споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

    Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

    Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

    Нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу.

При отриманні спадщини у вигляді власності, визначеної в  підпунктах "а", "б", "д" , особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, застосовується нульова ставка оподаткування  до  вартості такої власності.

15. Оподаткування операцій із добровільного страхування, укладених із страховиками-резидентами.

Слід звернути увагу, що умови оподаткування, які розглядаються в даному підпункті не розповсюджуються на операції  з довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення.

Розглянемо спочатку, в яких випадках не оподатковуються суми страхових внесків. Сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника, якщо така сума сплачена:

- безпосередньо платником на його користь;

- особою - резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за таким договором;

-одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку на користь такого платника.

В усіх інших випадках, сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь підлягає оподаткуванню.

Порядок оподаткування сум страхової виплати, страхового відшкодування або викупних сум, отримуваних платником податку за договором страхування від страховика-резидента, залежить від виду страхового договору та додаткових умов, передбачених законодавством.

Так, звільняються від оподаткування суми страхових виплат, страхового відшкодування або викупні суми, отримані платником, за наступних умов:

    а) при страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику має бути належним чином підтверджений. Якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати оподатковується у складі спадщини;

    б) при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка оцінюється за звичайними цінами на дату такої страхової виплати;

    в) при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на   суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення в слідучому порядку:

- для рухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія;

 - для нерухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця другого календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія.

При цьому наявність   факту   втрати   об'єкта   майна  має  бути підтверджена офіційними висновками органів внутрішніх справ України або іншими установами або організаціями, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати наявність обставин непереборної сили.

    Про суму здійснених виплат страхового відшкодування страховики повідомляють податкові органи у складі податкової звітності.

Якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом зазначених строків, то невикористана сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

16. Оподаткування доходу, отриманого платником податку від його працедавця як  додаткове благо.

Розглянемо, перш за все, основні поняття. Додаткові  блага це -  кошти, матеріальні  чи  нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

В законі встановлено перелік додаткових благ та умови, за яких вони підлягають оподаткуванню. Так,  до складу оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як  додаткове благо, а саме у вигляді:

1) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання:

- зумовлене виконанням платником податку трудової функції;

- передбачене нормами трудового договору (контракту);

- передбачене законом, у встановлених межах.

Крім того, не оподаткувується користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

2) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, передбачених відповідним законодавством;

3) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

    Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

4) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно із законом;

5) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

6) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

17. Оподаткування доходів у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку (за виключенням операцій за договорами страхування).

Доходи у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержані платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди включаються до оподатковуваного доходу, крім:

а) сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;

б) процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором;

в) пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування;

г) сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.

Порядок обчислення і сплати  податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності

Слід звернути увагу  на порядок оподаткування доходів громадян від здійснення підприємницької діяльності, оскільки він регламентується не новим законом, а положеннями старого декрету щодо прибуткового податку з громадян.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, або за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за визначених умов, або за основною ставкою оподаткування, наведеною вище. Далі розглянемо ці два випадки.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

У   разі,   коли   платник  податку  здійснює  підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

    Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до  складу його оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.

    Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі, коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.

   Існують обмеження щодо можливостей застосування фіксованого податку. Так, громадяни мають право обрати спосіб оподаткування за фіксованим розміром податку за умови, якщо:

    кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти;

    валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством.

Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

    Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Нарахування податку для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю і які  не сплачують фіксованого податку,  здійснюється податковими органами на підставі декларацій громадян.

В цьому випадку оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, які відносяться до валових витрат або підлягають амортизації (категорії податку на прибуток підприємств). Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за встановленими нормами.

При цьому протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету авансові платежі :  по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у 40-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний період, на основі яких податковими органами здійснюється перерахунок сум, що підлягають сплаті до бюджету. Відповідні суми вказуються у податковому повідомленні і надсилаються платнику податку, який зобов’язаний самостійно сплатити цю суму до бюджету на протязі 30 днів після одержання повідомлення.

Приклад. Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності сплачує податок з доходів фізичних осіб на загальних підставах. Чистий дохід за минулий звітний рік становив 60 тис. грн. В поточному році сума валового доходу за 1 квартал становила 20 тис. грн., за 2 квартал – 40 тис. грн., за 3 квартал – 60 тис. грн., за 4 – 50 тис. грн. Суми документально підтверджених витрат, які відносяться до складу валових становили: в 1 кварталі – 10 тис. грн., в 2 кварталі – 20 тис. грн., в 3 кварталі – 15 тис. грн., в 4 кварталі – 20 тис. грн.

Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 % річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік (оціночними доходами).

Розрахунок сум авансових внесків:

60 000 *15% : 4 = 2250 грн. – сплачується до 15.03; 15.05; 15.08; 15.11

Суми авансових платежів враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.

Громадяни-підприємці надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу і року у строки визначені законом (протягом 40 днів). У декларації зазначаються загальні суми оподатковуваного доходу, витрат і сплаченого податку.

Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковим органом у 15-денний строк з дня одержання декларації.

Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку (або зайво сплачені) підлягають сплаті (поверненню) не пізніше 30 днів з дня одержання повідомлення податкового органу. Над міру сплачені суми або повертаються, або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Сума податку за кожний звітний період визначається так:

1 квартал: (20000 – 10000) *15% = 1500 грн. (до бюджету нічого не сплачується, оскільки авансовими платежами 15.03 сплатили 2250 грн.)

6 місяців: (60000 – 30000) *15% = 4500 грн. (до бюджету нічого не сплачується, оскільки авансовими платежами сплатили 4500 грн.: по 2250 грн. 15.03. і 15.05.).

9 місяців: (120000 – 45000) *15% = 11250 грн. (до бюджету сплачується:  11250 – 3*2250 = 4500 грн. протягом 30 днів з дня одержання повідомлення податкового органу).

Рік: (170 000 – 65000) *15% = 15750 грн. (до бюджету:  15750 – 4*2250 – 4500 = 2250 грн.  протягом 30 днів з дня одержання повідомлення податкового органу ).

Податковий облік і звітність

На відміну від більшості інших податків, нарахування і сплата податку на доходи фізичних осіб може покладатись не лише на платника, а і на іншу юридичну  чи фізичну особу, яка виплачує відповідні доходи платнику і яка дістала назву податкового агента. Податковий   агент   - це  юридична   особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Розглянемо порядок сплати податку до бюджету податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок та сплачує цю суму до бюджету під час  виплати оподатковуваного доходу. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на протязі 30 днів, наступних за звітним місяцем.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Всі податкові агенти  зобов’язані щоквартально подавати до податкових органів розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. N 1ДФ.                             Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

У разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не  виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тих платниках податку, яким нараховані (сплачені) доходи.

Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або його відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи - податкового агента.

Податковий розрахунок готується у двох примірниках. Один примірник подається до органу державної податкової служби. Другий - з підписом особи, відповідальної за приймання розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов'язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби, - повертається податковому агенту.

В розрахунку наводяться наступні дані: кількість штатних працівників; кількість працівників за сумісництвом (крім внутрішніх сумісників) та за договорами цивільно-правового характеру у звітному періоді; ідентифікаційні номери фізичних осіб, про яких надається інформація в розрахунку; дохід, який нараховано фізичній особі; сума фактично виплаченого доходу; сума нарахованого та утриманого податку; фактична сума перерахованого податку до бюджету та інші.

Якщо юридична особа має філію або інший відокремлений підрозділ, які мають окремий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та інше місцезнаходження, не такі як у головного підприємства, то податковий розрахунок на працівників філії потрібно подавати до органу державної податкової служби, де знаходиться філія.

Платник податку, який отримав доходи, які були оподатковані податковим агентом, звільняється від необхідності подавати декларацію до податкових органів. В усіх інших випадках, платник зобов'язаний включити суму доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку до 1 квітня, року наступного за звітним. Це стосується платників податку, що отримують:

- іноземні доходи;

- доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом;

- окремі види оподатковуваних доходів, які не підлягають оподаткуванню при  їх нарахуванні чи виплаті.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Всі інші платники податку  не зобов’язані подавати декларацію до податкових органів, але мають право зробити це за власним бажанням, якщо вони мають право на податковий кредит.

Звільняються  від  обов'язку подання декларації платники, які:

- є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

- перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

- перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

- перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року.

Платники податку, які зобов'язані подавати декларацію, або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, ведуть облік доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі - Книга).

Ведення Книги здійснюється у такому порядку. Платники податку повинні заводити Книгу самостійно. Книга може мати вигляд, як правило, зошита чи блокнота і купується платниками самостійно. Записи в графах Книги здійснюються безпосередньо платниками податку або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати такі записи (кульковою або чорнильною ручкою), чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат, які пов'язані з отриманням доходів.

В Книзі відображаються наступні дані: дати отримання доходу, понесених витрат, сплати (перерахування) податку, назви та коди за ЄДРПОУ для юридичних осіб, прізвища, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери за наявністю для фізичних осіб, а також їх юридичні і податкові адреси, де платники податку отримували доходи, які включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, та здійснювали витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням зазначеного доходу; суми доходів, з яких складається загальний річний оподатковуваний дохід, а також суми понесених витрат, підтверджених документально, які безпосередньо пов'язані з отриманням зазначеного доходу; суми сплаченого (перерахованого) податку.

Облік документів і відомостей, пов'язаних з правом на отримання податкового кредиту, платники податку можуть вести в реєстрі документів, записи в якому проводяться в довільній формі.

    Фактично понесені витрати, які включаються до складу податкового кредиту, повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Книга та, за наявності, реєстр документів знаходяться у платників податку та повинні надаватись органам податкової служби на їх вимогу та у межах їх компетенції.

Фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані вести                  Книга обліку доходів і витрат, яка має іншу форму. Так, в Книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року, наводяться наступні дані: період обліку; кількість виготовленої продукції, наданих послуг; витрати; кількість проданої продукції (наданих послуг); ціна продажу; сума виручки та чистий доход.

За необхідності, з урахуванням специфіки окремих видів діяльності , у книгу обліку доходів і витрат, за погодженням з податковою інспекцією, можуть бути внесені зміни і доповнення.

Книга нумерується, прошивається, стверджується підписом начальника або заступника начальника податкової інспекції та печаткою.

На основі даних, наведених в книзі доходів та витрат платником заповнюється Декларація або самостійно, або  іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення за винагороду. Крім того, платник  податку  до  1  березня  року,  наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення.

Також існують випадки, коли зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на інших осіб:

    на опікуна або піклувальника - щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою;

    на спадкоємців - щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

    на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, об'явленого в установленому порядку банкрутом.

В декларації вказуються суми доходів за їх видами та суми видатків, необхідних для підрахунку податкового кредиту.

Суму податку на доходи на основі цих даних обчислює податковий орган і повідомляє платнику шляхом надсилання податкового повідомлення. Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті платником до відповідного бюджету на протязі 30 днів після отримання податкового повідомлення.

Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

За  неповне  або  несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;

при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

13927. Реализация и защита своих прав. Каждый имеет право 54.5 KB
  Цель: повышение социально правовой компетентности старшеклассников посредством обучения практическим навыкам реализации и защиты своих прав. Ожидаемый результат в субъекте: осознание социальной ценности права как средства защиты личности и общества; усвоен
13928. Семейное право 39 KB
  Цель урока. Познакомить учащихся с особенностями семейного права; готовить учащихся к принятию на себя ответственности за совершаемые действия; развивать навыки решения практических задач практической работы с нормативными документами. Ход урока I. Организационна...
13929. Международное гуманитарное право 105.5 KB
  Цели урока: привлечь внимание к последствиям чрезмерного насилия в период вооруженных конфликтов; дать школьникам знания об основополагающих принципах и нормах гуманитарного права способствующих пониманию учащихся необходимости регулирования поведения участнико...
13930. Трудовое право 41.5 KB
  Цель: Закрепить знания полученные по теме Трудовое право понятия нормативные документы и т.п.. Формировать навыки и умения применения теоретических знаний в практических ситуациях умение пользоваться документами. Формировать коммуникативные навыки общения при
13931. Повторення Я, моя сім’я і друзі 41.5 KB
  Outline for the lesson of English for 11thgraders. Lesson 1 Topic Revision. I my Family and Friends Тема Повторення Я моя сім’я і друзі Підтема: Знов у школу. Мета: Ознайомити учнів з завданнями навчання в 11 класі структурою підручника спрямувати на систематичну творчу роботу протягом року. Практикува...
13932. Календарно-обрядові пісні весняного циклу. Веснянка «Весняночка-паняночка» 81 KB
  УРОК № 1 Тема.Календарнообрядові пісні весняного циклу. Веснянка Весняночкапаняночка. Мета:ознайомити учнів з українськими народними піснями та їх видами різновидами й видами календарнообрядових пісень; виховувати повагу до народних звичаїв і традицій естет
13933. Lesson. Ми – одинадцятикласники. План-конспект уроку з англійської мови для учнів 11-х класів 51.5 KB
  Outline for the lesson of English for 11thgraders. Lesson 2 Планконспект уроку з англійської мови для учнів 11х класів. Урок 2 Тема Повторення Я моя сім’я і друзі Підтема: Ми – одинадцятикласники. Мета: Практикувати учнів у зв’язних монологічних та діалогічних висловлюваннях за темою
13934. Календарно-обрядові пісні літнього циклу. «Пісенька житнього віночка» 96.5 KB
  УРОК № 2 Тема.Календарнообрядові пісні літнього циклу. Пісенька житнього віночка. Мета:ознайомити учнів із календарнообрядовими піснями літнього циклу; розвивати навички виразного читання аналізу купальських жниварських пісень; виховувати повагу до людської п
13935. Державна служба. Поняття Дисциплінарне провадження 258 KB
  Дисциплінарне провадження - процедура розгляду в Дисциплінарній комісії АПУ фактів неналежного виконання аудитором (аудиторською фірмою) професійних обовязків, та вибір заходів впливу на аудитора (аудиторську фірму) у формі стягнення.