69347

Формування і розвиток податкової системи України

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Історія становлення податкової системи України розпочалась у 1991 році із введенням податку на продажі та податку на прибуток підприємств. З 1992 по 1994 р. замість податку на прибуток стягувався податок на дохід підприємств, а з 1995 р. знову перейшли до оподаткування прибутку.

Украинкский

2014-10-03

115.5 KB

2 чел.

16

PAGE  16

Тема  „Формуванні і розвиток податкової системи України”

Історія становлення і розвитку податкової системи України

Історія становлення податкової системи України розпочалась у 1991 році із введенням податку  на продажі та податку на прибуток підприємств. З 1992 по 1994 р. замість податку на прибуток стягувався податок на дохід підприємств, а з 1995 р. знову перейшли до оподаткування прибутку. Зміна традиційного об’єкта оподаткування прибутковим податком у підприємств — з прибутку на дохід (який, крім прибутку, включав ще і фонд заробітної плати) — була спричинена нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, а саме — переважанням підприємств державної та колективної форм власності. У цих умовах не існувало чіткого поділу між прибутком та фондом споживання, підприємства намагались максимально збільшити саме фонд оплати праці за рахунок прибутку, у результаті чого база оподаткування для податку на прибуток мінімізувалась, а держава втрачала не лише бюджетні надходження, але й можливість впливати на фонд нагромадження і фонд споживання.

Розвиток податку на прибуток в Україні характеризується не лише частим варіюванням об’єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення. У 1997 р. відбулась чергова дуже суттєва зміна умов оподаткування цим податком, які є чинними (з незначними відхиленнями) і дотепер.

Прибуткове оподаткування громадян в Україні характеризувалось найбільш стабільним нормативно-правовим забезпеченням. Це було пов”язане з тим, що цей податок був єдиним, який існував за часів Радянського Союзу. А отже, у податкових органів був достатній досвід організації його справляння. Податок в такому вигляді проіснував в Україні майже 12 років - з 1992 р. і до 2004 р. Регламентував стягнення прибуткового податку з громадян (попередня назва податку з доходів фізичних осіб) Декрет Кабінету Міністрів. У 2003 р. був ухвалений новий закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.

Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 р. відбувалась досить часто — іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об’єктивними ( з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб’єктивними чинниками ( насамперед політичними — намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу: у 1993 р. ставки мінялись тричі, причому з 1 грудня 1993 р. по 1 жовтня 1994 р. існувала найжорстокіша шкала оподаткування — максимальна ставка дорівнювала 90 %. Але, не дивлячись на збільшення ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились — унаслідок ухилення від сплати за такими необґрунтованими з економічного погляду ставками. Досить довго (до 2004 р.) в Україні застосовувалась прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10 % та максимальною — 40 %. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу. З 2004 р. застосовуються пропорційні ставки, які не залежать від обсягу оподатковуваного доходу, а лише від виду доходу та статусу (резидент чи нерезидент) платника.

ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 р. замість податоку з обороту та податку із продажів. Механізм його  нарахування не передбачав відшкодування від”ємної різниці між сумою податкового зобов”язання і податкового кредиту. До 1994 року він не нараховувався на імпортні операції. В 1995 році ставка податку на додану вартість із 28 % була зменшена до 20 %. З 1 жовтня 1997 р. в Україні був уведений в дію новий закон щодо ПДВ, який досить суттєво змінив механізм стягнення податку, що діяв раніше і який  є основному, діє і нині.

 Акцизний збір був уведений на Україні в 1992 р. Його запровадження переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

Політика держави в акцизному оподаткуванні в Україні дуже часто змінювалась: список оподатковуваних товарів був набагато більшим, ніж існує нині. Лише в 1999 р. відмовились від включення до підакцизних товарів широкого переліку високорентабельних товарів, зосередивши увагу на найбільш ефективних у фіскальному відношенні. Постійні зміни відбувались у визначенні платників, об’єкта оподаткування, порядку встановлення ставок акцизного збору. Спочатку майже всі ставки були визначені в процентах до оподатковуваного обороту, а з 1996 р. на більшість товарів встановлено тверді ставки.

До грудня 1993 р. стягнення акцизного збору за імпортними товарами проводилося за тими самими ставками, що й за вітчизняними. З вказаної дати на деякі імпортні підакцизні товари встановлюються ставки, що перевищують у декілька разів ставки на аналогічну вітчизняну продукцію, це, перш за все, алкогольні й тютюнові вироби. Причина такої диференціації полягала в намаганні законодавців збільшити бюджетні надходження та захистити вітчизняних товаровиробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами. Жодна з цих цілей досягнута не була — імпортні підакцизні товари почали завозитись без сплати податків, для чого використовувались як законні, так і незаконні методи ухилення, що тільки загострило проблему конкуренції та залишило бюджет без надходжень. У зв’язку з цим у 1996 р. були внесені значні зміни в бік зниження ставок акцизного збору, особливо щодо оподаткування імпортної продукції, насамперед алкогольних і тютюнових виробів. Крім того, запроваджено акцизні марки на ці товари для зменшення ухилення від сплати податків та полегшення контролю податковими органами.

Якщо до 1999 р. сільськогосподарські виробники оподатковувались на загальних підставах та сплачували до бюджету такі самі податки, як й інші платники, з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва, то з 1.01.99 для них вводиться особливий порядок розрахунків з бюджетом – фіксований сільськогосподарський податок. Необхідність змін була обумовлена такими факторами, як збитковість або низька прибутковість сільськогосподарського виробництва, а також нагальною необхідністю державної підтримки цієї галузі, недостатністю або відсутністю обігових коштів у ній, потребою в спрощенні податкового обліку та іншими.

Введення цього податку значно підвищило інтерес підприємницьких структур до сільського господарства, що стало однією з вагомих причин виходу цієї галузі із кризового стану і повного забезпечення потреб держави у вітчизняній сільськогосподарській продукції.

З метою реалізації державної політики з питань формування та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. Указом Президента було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку й звітності для суб’єктів малого підприємництва (єдиний податок). Введення цього податку було прогресивним кроком для розвитку малого підприємництва та детінізації доходів фізичних осіб. Але на сьогоднішній день механізм справляння  цього податоку піддають критиці як зарубіжні аналітики, так і вітчизняні науковці та практики, оскільки він спотворює реальні механізми конкуренції в ринковому середовищі та сприяє ухиленню від оподаткування.

Таким чином, якщо брати до уваги основні бюджетоутворюючі податки, в основному податкова система України в тому вигляді, в якому вона інсує нині, склалася на кінець минулого століття.

 Об”єктивна необхідність реформування податкової системи України

Історія розвитку податкової системи України характеризується постійними і численними змінами, що вносяться до податкового законодавства і спрямовані на удосконалення податкової системи України. Тим не менше, досить багато недоліків система оподаткування має і дотепер.

В першу чергу це стосується передусім, фіскальної спрямованісті всіх податкових змін, в той час як податкова система України погано виконує регулюючу функцію і не орієнтована на економічне зростання.

Нормативно-правова база характеризується високим ступенем нестабільності та неоднорідністю. Нестабільність законодавства  ускладнює роботу щодо забезпечення виконання податкових зобов’язань не лише органів стягнення, а й платників податків. Неузгодженість і суперечливість окремих законодавчих норм має наслідком  ухилення від оподаткування. Крім законів, питання оподаткування й досі регулюються декретами Кабінету міністрів України, указами Президента України, що  є неприйнятним на даному етапі.

Деякі норми податкового законодавства мають неоднозначне тлумачення. Це призводить до нарощування кількості підзаконних актів, податкових роз’яснень, а також посилення навантаження на судову систему у зв’язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства.         

  Актуальним і дотепер залишається питання  податкової заборгованості платників перед бюджетними та державними позабюджетними фондами, що в першу чергу стосується підприємств паливно-енергетичного комплексу та Нафтогазу України. Ця проблема породжена низкою причин, зокрема: відсутністю ефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання  за виконання своїх фінансових зобов’язань; практикою щодо списання та реструктуризації державою податкової заборгованості підприємств перед бюджетом, проведення масових бюджетних взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну  і в повному обсязі сплату податків, сприяють укоріненню у суспільній свідомості зневажливого ставлення до податкових зобов’язань.

Одна із болючих проблем податкової системи України -  широкомасштабне ухилення від оподаткування не дивлячись на те, що ставки податків в нашій державі за загальносвітовими стандартами не є високими. За оцінками експертів, цей показник в Україні складає до 30 % від ВВП. Аналітики вважають, що в Україні на масштаби ухилення від податків впливає не стільки розміри податкових ставок, скільки викривлення умов конкурентної боротьби; корупція; недосконалість законодавства; загальне недотримання норм законів.

Крім того, в Україні існує проблема нерівномірного розподілу податкового навантаження, що  проявляється  у податковій заборгованості  перед бюджетом та державними цільовими фондами, а також в уникненні податків та ухиленні від їх сплати. Ця проблема також пов”язана із використанням в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва. В результаті найбільший податковий тягар несуть законослухняні  підприємства.  

Таким чином,  податкова система України потребує подальшого реформування і вдосконалення.

Проблеми справляння та напрямки реформування податку на прибуток підприємств

Основними проблемами справляння податку на прибуток в Україні є:

1) проблема суттєвих різниць між податковим і бухгалтерським обліком, що ускладнює  роботу щодо обліку і адміністрування податку;

2) можливість  переносити податкові збитки на наступні звітні періоди без обмеження у розмірі та часі, що використовується платниками для уникнення податку.

3) складність нарахування податку, що породжує неспроможність податкових органів ефективно перевіряти достовірність бухгалтерського й  податкового обліку та звітність.

4) особливий порядок оподаткування фінансового сектору економіки, передусім страхового ринку. Існування різних рівнів оподаткування для різних секторів економіки призводить до мінімізації податкових зобов”язань шляхом переведення доходів із секторів з вищим податковим тиском в сектор, де він значно нижчий.  

 Удосконалення справляння податку на прибуток підприємств може вібуватись в наступних напрямках:

- співставлення при визначенні оподатковуваного прибутку доходів, отриманих з метою прибутку, з витратами, понесеними для отримання доходів, і неврахування приватних витрат;

- введення принципу визначення дати збільшення валового доходу за „методом нарахування” на день відвантаження продукції, поставки послуг;

- вдосконалення адміністрування податку шляхом максимально можливої гармонізації податкового  і бухгалтерського обліку;

- перегляд норм спрощеного оподаткування суб”єктів підриємницької діяльності та страхового сектору з метою вирівнювання  податкового навантаження для всіх суб’єктів господарювання;

- поетапне зменшення податкового навантаження на прибуток підприємств шляхом зниження ставки до 20 відсотків;

- використання принципу “прискореної амортизації” для основних активів при запровадженні новітніх технологій, енергозберігаючих і екологічно безпечних технологій у виробництві промислових товарів;

- запровадження податоку на активи підприємств, як мінімальний (заліковий) податок з прибутку підприємств.

 

Проблеми справляння та напрямки реформування податку з доходів фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб на відміну від інших податків був реформований одним із останніх. Ухвалення в 2003 р.  Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” наблизило механізм оподаткування доходів громадян до загально прийнятих  принципів  економічно розвинутих країн. В той же час деякі його норми потребують подальшого вдосконалення.

Так, виникла проблема невиконання податком функції перерозподілу доходів внаслідок запровадження плоскої шкали  оподаткування. З однієї сторони, це покращує процес легалізації тіньових доходів. З іншої – породжує проблему низького рівня оподаткування надвисоких доходів. Тому у перспективі необхідним є  повернення до прогресивного оподаткування.

 Наступна проблема - відсутність неоподатковуваного мінімуму для всіх категорій громадян, що є нормою соціальної держави на звільнення від оподаткування доходу, необхідного для задоволення мінімальних  життєво необхідних потреб.

Реформування підлягає і порядок визначення розміру податових соціальних пільг, оскільки на сьогодні цей рівень є дуже низьким.

 Удосконалення справляння податку з доходів фізичних осіб може відбуватись   в наступних напрямках: 

- стягнення податку з усіх видів доходів, враховуючи низьку ставку оподаткування: з доходів від підприємницької та незалежної професійної діяльності, доходів від найманої діяльності та доходів від володіння майном, майновими та немайновими правами (проценти, дивіденди, орендна плата тощо);

- обкладання всіх видів доходів за однаковою ставкою;

- визначення складу витрат та порядку оподаткування осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

- встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів для окремих категорій платників податку, а саме для соціально вразливих верств населення;

- підвищення розміру податкової соціальної пільги до розміру прожиткового мінімуму;

- запровадження в перспективі прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб, установивши шкалу ставок на рівні 10, 15 і 20 відсотків від оподатковуваного доходу. Максимальна ставка оподаткування має застосовуватися з суми доходу, який перевищуватиме 100 прожиткових мінімумів.

Проблеми справляння та напрямки реформування податку на додану  вартість

Одним із питань, що потребує вирішення  з ПДВ – це  визначення прийнятного для України рівня базової ставки податку та доцільності запровадження знижених ставок для окремих соціально-важливих групах  товарів або звільнення їх від оподаткування. Якщо орієнтуватись на зарубіжний досвід, з 23 країн-членів ОЕСР в трьох ставка ПДВ становила 20%, в семи – вище 20% і в тринадцяти – нижче 20% при середній ставці по цій групі країн 17,4%. Отже, в більшості країн-членів ЄС і ОЕСР ставка ПДВ є нижчою від 20%. Маючи нижчу стандарту ставку ПДВ, більшість країн-членів ЄС використовують, крім стандартної, знижені ставки податку. Логічно, що Україна, не застосовуючи знижених ставок, повинна мати нижчу стандартну ставку.

 

Крім того, звільнення сільськогосподарських підприємств від сплати ПДВ до бюджету, що мають місце в Україні, не відповідають принципам оподаткування в ЄС.

І досі невирішеною залишається проблема бюджетного відшкодування ПДВ та застосування правила „першої з подій” при визначенні дати виникнення податкового зобов”язання і податкового кредиту.

Удосконалення справляння податку на додану вартість може відбуватись в наступних напрямках:

- виключити застосування „0” ставки податку щодо товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку та звільнення від оподаткування товарів, які споживаються платником по податку на додану вартість;

- визначати  дату виникнення податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ за принципом „методу нарахування”;

- обмежити звільнення від ПДВ;

- знизити ставку податку на додану вартість до рівня 17 відсотків;

- обмежити можливість отримання платниками бюджетного відшкодування з ПДВ при реалізації товарів на внутрішньому ринку.

Проблеми справляння та напрямки реформування  акцизного збору

Основним завданням акцизного збору має бути формування доходів держави за рахунок:

-   додаткового оподаткування продуктів споживання яких, які несуть шкоду здоров’ю;

- вилучення надприбутку на окремі високорентабельні товари (продукцію), в залежності від споживчих якостей та попиту на них;

-стимулювання зменшення енергоспоживання та енергетичної залежності.

Вирішення зазначених задач вимагає постійного моніторінгу економічної ситуації в країні і за її межами, і на цій основі - коригування ставок акцизного збору.

На даний час ставки акцизного збору в країнах ЄС значно перевищують їх рівень в Україні. Так, мінімальне податкове зобов’язання з акцизного збору на тютюнові вироби в Європі регламентовано у розмірі не менше ніж 57 %  від ціни найбільш уживаної цінової категорії сигарет та 60 євро за 1000 штук. Водночас в Україні цей показник становить значно меншу суму.

Оскільки рівень непрямих податків в ціні підакцизних товарів є значним, у підприємців зацікавленість у продажу таких товарів без сплати податків є дуже високою. Тому не дивлячись на постійну увагу щодо посилення контролю за легальним продажем підакцизних товарів, проблема тіньового сектору залишається надзвичайно гострою, особливо у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. У зв’язку з цим необхідно вдосконалювати систему контролю з боку державних органів за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Однією з форм ефективного  контролю за обігом алкогольних виробів є акцизні склади. В порівнянні з державами-членами ЄЕС, сфера застосування акцизних складів в Україні є обмежена і включає лише місця виробництва і зберігання етилового спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів.

Удосконаленя справляння акцизного збору може відбуватись у наступник напрямках:

- необхідно постійно здійснювати моніторінг соціально-економічного розвитку з тим щоб використовувати  економічно обґрунтований рівень і структуру ставок. Вважається за доцільне переглядати розмір ставок не рідше ніж раз на два роки.;

- поступово наближувати ставки акцизного до ставок ЄС зокрема, на тютюнові вироби, спирт та алкогольні напої;

- необхідно уніфікувати законодавство з питань оподаткування акцизним збором. Оскільки на сьогодні діє велика кількість законодавчо-нормативних актів, в тому числі і Декрет Кабінету Міністрів 1992 року;

- розширення сфери застосування акцизних складів по алкогольним виробам.

Проблеми справляння та напрямки реформування платежів до соціальних фондів

Основною проблемою щодо відрахувань до соціальних фондів є визначення прийнятного рівня платежів для України. Це, в свою чергу залежить від:

- обраної моделі фінансування соціального страхування – співвідношення між платежами за рахунок внесків до фондів  та за рахунок загальних чи спеціальних надходжень державного бюджету:

- моделі реформування системи соціального страхування - співвідношення між обов”язковими і добровільними платежами до фондів.

Іншою проблемою є проблема визначення оптимальної пропорції розподілу платежів до соціальних фондів між роботодавцями і найманими працівниками, оскільки в економічно розвинутих країнах наймані працівники сплачують більшу частку надходжень до фондів, в той час як працедавці – меншу в порівнянні з Україною.

Крім того, низький рівень легальної заробітної плати зумовлює необхідність високого рівня відрахувань до фондів. З іншого боку – високий рівень платежів до соціальних фондів стоїть за заваді виходу заробітної плати з тіні.     

Реформувати систему платежів до соціальних фондів можна в такому напрямку:

- запровадити єдиний соціальний внесок, що значно спростить облікову і звітну роботу платників і зменшить витрати на адміністрування в цих фондах;

- забезпечити поетапне зниження ставки єдиного соціального внеску, узгодивши її зниження з реформуванням системи соціального страхування в Україні, виходячи з того, що  розмір цієї ставки залежить від:

- рішення щодо визначення співвідношення між фінансуванням програм соціального страхування за рахунок доходів державного бюджету  і за рахунок єдиного соціального внеску;

- рішення щодо співвідношенням між обов”язковим і добровільним страхуванням відповідних соціальних програм;

-  змінити пропорцію розподілу платежів до соціальних фондів між роботодавцями і найманими працівниками, підвищивши ставку єдиного соціального внеску для найманих працівників і знизивши її для роботодавців.

 

Проблеми справляння та напрямки реформування місцевих податків і зборів

На сьогоднішній день можна виділити наступні проблеми притаманні системі місцевих податків і зборів в Україні:

- незначним обсягом місцевих податків і зборів у структурі власних надходжень місцевих бюджетів;

- неможливістю запровадження окремих зборів на деяких територіях;

- велика кількість місцевих податків і зборів, які не мають великого бюджетного значення;

- відсутність у складі місцевих податків податку на нерухоме майно, який в більшость країн забезпечує значну частку надходжень до місцевих бюджетів.

Досвід розвинутих країн свідчить, що характерна особливість низових територіальних одиниць – це наявність достатньо розвинутої системи місцевого оподаткування з високим ступенем юридичної самостійності щодо введення місцевих податків і зборів, встановлення порядку їх нарахування та стягнення.

В Україні ж встановлені чинним Декретом Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” 2 види податків та 12 видів зборів забезпечують лише на 2-3 відсотки надходження доходної частини місцевих бюджетів. Більшість із встановлених Декретом місцевих зборів у ряді регіонів не може бути введена, оскільки відсутні об’єкти оподаткування (курортний збір, збори на іподромах тощо). Поряд з цим, незадовільним є адміністрування податковими органами збору за парковку автомобілів, податку з реклами та ринкового збору, що призводить до необґрунтованих втрат доходів бюджетів.

Реформування системи місцевих податків і зборів можна здійснювати в наступному напрямі:

- запровадити податок на нерухоме майно громадян, включивши його до складу місцевих податків і зборів  що сприятиме не лише зростанню доходів місцевих бюджетів, а й соціальної справедливості в оподаткуванні;

-  скасувати з числа місцевих податків і зборів фіскально неефективні: комунальний податок, збори за видачу ордера на квартиру; за право проведення кіно- і телезйомок; за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; з власників собак;

- запровадити збір за видачу дозволів на будівництво у населених пунктах об’єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва.

Проблеми справляння та напрямки реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

Спрощена система оподаткування суб”єктів малого бізнесу з одного боку, створивши пільгові умови для розвитку малого підприємництва, з іншого боку створила багато проблем:

- викривлення конкуренції у підприємницькому середовищі, з перенесенням податкового навантаження на тих суб’єктів господарювання, які працюють на загальній системі оподаткування;

-  використання спрощеної системи оподаткування у тих галузях діяльності, які за своєю специфікою не відносяться до сфери малого підприємництва з метою мінімізації податкових стягнень;

- неврегульованість питання щодо нарахування ПДВ для юридичних осіб – платників єдиного податку за ставкою 10%;

- широке використання суб’єктів малого підприємництва, які працюють у спеціальному режимі оподаткування у схемах мінімізації податкових зобов’язань підприємств, що працюють у загальному режимі оподаткування;

- соціальна несправедливість щодо розміру нарахованих податків з однієї суми доходу для фізичних осіб -  платників єдиного податку і найманих працівників.

Таким чином, спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва потребує комплексного реформування у наступному напрямі:

- ввести обмеження щодо використання спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб – в залежності від галузі;

- переглянути такі критерії як граничний обсяг виручки від реалізації продукції та кількість осіб, що можуть перебувати з такої особою у трудових відносинах;

- щорічний переглядати фіксовані ставки єдиного податку для фізичних осіб в залежності від аналізу рівня доходів в різних галузях;   

- застососувати спрощену систему оподаткування у тих сферах господарської діяльності, які направлені на надання послуг населенню або дрібне виробництво та продаж, та оподаткування яких на загальних підставах, з веденням повного обліку та звітності, є складним і обтяжливим;

- запровадити для компаній, які отримують доходи не вище установленого законодавством рівня і які не є асоційованими підприємствами інших компаній рівень оподаткування прибутку у розмірі 50 відсотків від стандартної ставки оподаткування прибутку;

- удосконалити порядок ведення спрощеного бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Концептуальні засади реформування податкової системи.

Не дивлячись на недоліки в нині діючій податковій системі України, слід визнати, що ця система вже склалася і склад цієї системи в основному відповідає складу податкових систем розвинених країн. Це означає, що необхідно вдосконалювати діючу податкову систему, а не намагатись повністю докорінно її змінити.

Оскільки відповідно до Конституції Україна є соціальною правовою державою, її податкова система має забезпечувати достатній рівень фінансування суспільних благ для виконання конституційно закріплених функцій держави. Соціальні держави мають вищий, порівняно з іншими типами держав, рівень податкового коефіцієнту, тому вдосконалення в податковій системі  не повинні привести до його зниження.

Також важливим аспектом реформування в соціальній державі є забезпечення безпосереднього взаємозв’язку  між  обсягом сплачених податків та обсягом і якістю суспільних благ, отриманих платниками.

І нарешті, лише стійкий економічний  розвиток може забезпечити державу необхідними фінансовими ресурсами для соціального розвитку. Тому одним із найважливіших завдань реформування податкової системи України є створення податкової системи, сприятливої для економічного зростання.

Основними засадами податкової реформи в Україні є:

- підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращання адміністрування, зменшення масштабів ухилення від податків;

- підпорядкування податкової системи України реалізації принципів економічної ефективності і соціальної справедливості;

- забезпечення цілісності та нейтральності податкової системи.

- реалізація принципу рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій для стимулювання економічного зростання на базі новітній технологій;

- забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря;

- удосконалення структури податкової системи та механізму справляння податків;

- демократизація податкової служби України.

Загальні напрями реформування податкової системи України

Для реалізації концептуальних засад реформування можна визначити наступні загальні напрями реформування податкової системи.

В структуру податкової системи, було б доцільно внести слідуючі зміни:

- запровадити податок на нерухоме майно громадян, включивши його до складу місцевих податків і зборів;

- запровадити податок на активи підприємств, як мінімальний (заліковий) податок з доходів та податок на приріст капіталу;

- реформувати спрощену систему оподаткування суб”єктів малого підприємництва;

- скасувати з числа загальнодержавних податків і зборів фіскально неефективні: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установами, а також збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- скасувати з числа місцевих податків і зборів: комунальний податок, збори за видачу ордера на квартиру; за право проведення кіно- і телезйомок; за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; з власників собак. Запровадивши збір за видачу дозволів на будівництво у населених пунктах об’єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва;

- запровадити єдиний соціальний внесок та забезпечити поетапне зниження його ставки.

Створит умови для формування сприятливого інвестиційного середовища шляхом:

- введення конституційних гарантій недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- забезпечити детальну законодавчу регламентацію всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд органів податкової служби;

- введення податкових преференцій для стимулювання інноваційно-інвестиційних процесів.

Також необхідно   вводити демократичні принципи в роботі податкової служби України  шляхом:

- політичної і партійної нейтральності вищого керівництва податкової служби;

- посилення  роз’яснювальної роботи податкових органів, для чого забезпечити відповідні підрозділи податкової служби достатньою кількістю висококваліфікованих кадрів;

- залучення представників громадськості до вирішення спірних питань між органами податкової служби і платниками, а також механізму поєднання в процесі адміністрування податків бюрократичних і демократичних засад.

- підвищення ролі громадских організацій платників податків у здійсненні оцінки законопроектів  щодо внесення змін і доповнень  до податкового законодавства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9543. Маркетингова політика розподілу 376.5 KB
  Маркетингова політика розподілу Питання Сутність і завдання маркетингової політики розподілу Канали розподілу, їх функції та характеристики Формування структури та потоків каналу Вертикальні маркетингові системи розподілу...
9544. Маркетингова політика просування 493.5 KB
  Маркетингова політика просування Питання, що розглядатимуться в темі Сутність маркетингової політики просування Комплекс просування Реклама в комплексі просування Стимулювання продажу в комплексі просування Персональний...
9545. Військовослужбовці та відносини між ними. Військова дисципліна, її зміст та значення 220 KB
  Військовослужбовці та відносини між ними. Військова дисципліна, її зміст та значення Більшість перемог, ще з часів Київської Русі були зумовлені принципами єдиноначальності. Князі приділяли увагу єдності дій. У критичні моменти вони скликали військо...
9546. Внутрішній порядок у підрозділах 6.2 MB
  Внутрішній порядок у підрозділах Внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби д...
9548. Права та обовязки посадових осіб 97 KB
  Права та обовязки посадових осіб В звязку з цим, що кожний командир (начальник) є єдиноначальником та особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреного йому підрозділу за забезпечення охорони державної таємни...
9549. Обовязки осіб добового наряду 1.04 MB
  Обовязки осіб добового наряду. Так як військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, для військових частин і підрозділів встановлені певні правила внутрішнього порядку. Досвід, накопичений військами, показує, що ...
9550. Основи організації та несення вартової служби 477 KB
  Основи організації та несення вартової служби В мирний час особовий склад виконує лише одне бойове завдання - це несення вартової служби, яке вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених Статутом гарнізонної...
9551. Несення вартової служби 226.5 KB
  Несення вартової служби. Розвід добового наряду. Розвід добового наряду (варт) проводиться з метою перевірки готовності варт до несення служби, переходу їх у підпорядкування щойно призначених чергових та їх помічників, надання вартам права змі...