69348

Засади організації податкової системи України. Об’єктивні і суб’єктивні чинники становлення податкової системи

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Ця категорія стала настільки звичною що існування податків не викликає будьяких сумнівів. Цікаво простежити в цьому відношенні як змінювалася точка зору платників податків на необхідність утримувати державу.

Украинкский

2014-10-03

148 KB

0 чел.

Тема 1. Засади організації податкової системи України

Об’єктивні і суб’єктивні чинники становлення податкової системи

Податки є невід’ємною частиною існування державних інститутів та складовою частиною суспільного життя, яка постійно привертає увагу  не лише економістів та політиків, а й всіх громадян. Ця категорія стала настільки звичною, що існування податків не викликає будь-яких сумнівів. Податки здійснюють вплив на всі сторони соціально-економічного життя і вимагають виваженого і науково обґрунтованого підходу до побудови податкової системи. Поняття „податок” виникло набагато раніше, ніж поняття „податкова система ”.

Податки виникли у процессі історичного розвитку поряд  з  виникненням держави як один із методів фінансування доходів держави для виконання суспільно-необхідних функцій. Цікаво простежити в цьому відношенні, як  змінювалася точка зору платників податків на необхідність утримувати державу. Спочатку у відносинах між державою  і  населенням  превалювала ідея подарунка, потім уряд просив народ про підтримку, далі  виникла ідея допомоги державі, потім - жертовності особи в інтересах  держави, ще далі передбачається, що у платника податку ровивається почуття обов’язку, і  нарешті, перемагає ідея примусу з боку держави, без  будь-якої  залежності від волі платника. Відповідно змінювались і назви цих доходів: приношення, дар, дань, подать, повинність, податок.

    Розвиток поняття "податок" в історичному аспекті  свідчить,  що разом з розвитком ринкових форм взаємовідносин між відокремленими субєктами господарювання формування державних доходів  набирало  все  більш примусового характеру. І це було обєктивним явищем, оскільки в процесі історичного розвитку держава, яка раніше була чи не  найбільшим власником і тому могла формувати  свої  доходи  непримусовим шляхом, поступово передавала право власності приватним особам,  що було зумовлено і сприяло розвитку ринкових відносин. При цьому держава здобувала право здійснення функцій, повязаних з  управлінням  відокремленої від неі власності. Тобто, внаслідок відокремлення держави-функції від держави-власності прийшов на світ  такий  економічний феномен, як  податок.

Виділяють три історичних етапи розвитку оподаткування. Перший – з часу формування податкових систем Стародавньої Греції та Риму і до 16 століття. Цей період характеризувався відсутністю стабільних податкових надходжень. Податки вводились лише тимчасово, для покриття видатків, пов’язаних з війнами та іншими непередбачуваними обставинами. Другий етап розвитку податків ( 16 – 18 століття) пов’язаний з формуванням перших податкових систем і виникненням теоретичних концепцій оподаткування. Третій етап (починаючи з 19 століття) характеризується існуванням розвинених податкових систем і теоретичних засад оподаткування.

Тобто розвиток податкових систем здійснювався поступово: спочатку податки вводились як тимчасове явище і не були взаємопов’язані між собою. В подальшому, збільшується кількість податків, з’являються нові форми оподаткування, податки перетворюються на постійне джерело державних доходів. Це обумовлює все більший вплив оподаткування на соціально-економічний розвиток в державі, що призводить до необхідності формування раціональної структури податків. В результаті існування практичного досвіду стягнення податків виникає необхідність наукового обгрунтування цих процесів для створення найбільш ефективної системи оподаткування як з точки зору задоволення фіскальних потреб держави, так і з точки зору найменш деструктивного впливу на економічний і соціальний розвиток.

Таким чином, виникла необхідність об’єднання податків в єдину систему для того, щоб податки були взаємопов’язані між собою, органічно доповнювали один одного, не заходили в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Свідченням того, що оподаткування набуває ознак системності є перетворення податків на основне і постійне джерело державних доходів; існування податків різних видів,  які є узгодженими і сумісними між собою.

До об’єктивних чинників, які здійснюють вплив на формування податкової системи відносять  еволюцію економіки і держави, які створюють потенціально можливу систему оподаткування при даному рівні економічного і соціального розвитку.

Так,  суспільна форма виробництва впливає на форму податкових стягнень: в умовах натурального виробництва податки стягуються в натуральній формі та без встановленої періодичності. Розвиток товарно-грошових відносин стає передумовою перетворення податків на постійне джерело державних доходів та стягнення податків у грошовій формі. І лише в умовах розвинутих ринкових відносин податки починають відігравати важливого значення, оскільки існують різні форми власності. Крім того, економічний  розвиток сприяє збільшенню обсягів ВВП, що призводить до збільшення можливостей для податкових вилучень.

Зміна форм держави та розширення  її функцій впливає на форми оподаткування, правові засади та розміри податкових вилучень. Так, в умовах абсолютизму, введення нових або збільшення діючих ставок податків, є виключним правом однієї особи, що має владу. В умовах демократії податки запроваджуються через ухвалення в парламенті, внаслідок чого досягається компроміс між інтересами різних суспільних груп та більш цивілізований  характер взаємовідносин між суб’єктами податкової системи  через правову регламентацію їх прав і обов’язків. Розширення функцій держави вимагає збільшення рівня перерозподілу ВВП на користь держави за допомогою податкових вилучень.

До суб’єктивних чинників належать суспільні, колективні  та індивідуальні інтереси членів суспільства,  які визначають компроміс між інтересами різного рівня, в результаті чого потенціально можлива податкова система набуває  особливих характеристик в тій чи іншій державі.

Загальна характеристика податкової системи

Розглянемо поняття „податкова система” в трьох аспектах: за економічним змістом; за формою прояву та з організаційно-правової сторони.

За економічним змістом податкова система є системою податкових відносин між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Оскільки податкові відносини виникають на на стадіі перерозподілу ВВП,  вони є похідними, вторинними від відносин виробництва і розподілу. Це означає, що на податкову систему впливають такі фактори, як:

- суспільна форма виробництва, яка визначає форму податкових стягнень;

- збільшення обсягів ВВП, а отже добробуту громадян, що збільшує можливості для підвищення рівня оподаткування;

- різні за формою  доходи обумовлюють можливість різних форм оподаткування;

- нерівномірність розподілу доходів за розміром стає передумовою диференціації податкових ставок;

- структура податкових надходжень залежить від структури доходів;

- загальний обсяг податкових надходжень залежить від рівня доходів платників.

Оскільки податкові відносини мають зворотній вплив на виробництво і розподіл, податкова система здійснює досить суттєвий вплив на  економіку в цілому та окремих суб’єктів економічної діяльності:

- на рівні макроекономіки – на сукупний попит і пропозицію, рівень інфляції, економічне зростання тощо;

- на мікроекономічному рівні податкова системи може впливати інтереси суб’єктів господарювання за рахунок: диференціації податкових ставок; звільнення від оподаткування деяких платників, товарів, галузей чи територій; надання податкового кредиту та податкових знижок; амортизаційної політики, включення до валових витрат окремих видів видатків підприємств, тощо;

- з соціальної точки зору податкова система може здійснювати перерозподіл та вирівнювання доходів між членами суспільства за  рахунок прогресивної шкали оподаткування та введення високих  податків на предмети непершої необхідності.

Податкова система за формою прояву на рівні практичного застосування виступає як сукупність взаємопов’язаних, взаємоузгоджених податків.

Податок характеризують такі ознаки як: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності.

Примусовий характер заключається в тому, що сплата податків є обов’язковою для всіх платників, незалежно від їх волі.            

Поряд з примусовим характером важливою ознакою податку  називають його безеквівалентність. Слід зазначити, що не існування  еквіваленту в економічних відносинах, повязаних із сплатою  податку,  зумовлено тим, що кожному платникові внаслідок сплати податку не  протистоїть товар або послуга. З точки зору суспільства в цілому безеквівалентність податкових відносин дещо втрачає свій зміст,  оскільки за всіма правилами, все, що держава отримує завдяки  податкам,  вона витрачає на суспільні потреби.  У  ширшому  розумінні  безеквівалентність можна визначити, як односторонній напрям податкових відносин, повязаних з перерозподілом вартості національного доходу від фізичних та юридичних осіб у напрямі держави.

    Законодавча регламентація податкових відносин є  наслідком розвитку демократичних засад в державному управлінні і дає  змогу  контролювати суспільством, а отже платниками, встановлення нових і зміну діючих податків.

    Однаковий підхід до всіх платників, на відміну  від   диференційованого,  повязаний з необхідністю встановлення рівних можливостей для всіх суб’єктів оподаткування для створення рівнонапружених конкурентних умов. Наслідком цього є однакові ставки оподаткування для всіх платників, надання пільг не окремим субєктам оподаткування, а  визначеним пріоритетними напрямам діяльності.

Кожен із податків як елемент податкової системи, в свою чергу включає сукупність взаємопов’язаних елементів, серед яких суб’єкт, об’єкт, ставка, одиниця оподаткування, база оподаткування, джерело сплати. Крім того, кожен із податків характеризується певним механізмом обрахування і сплати.

З організаційно-правової сторони, податкова система – це сукупність податків, справляння яких регламентовано нормами фінансового права та адміністрування яких забезпечується контролюючими органами.

Таким чином, до складу податкової системи входять  наступні елементи: конкретні форми оподаткування; нормативно-правові акти; фіскальні установи та інші субєкти податкової системи.

Побудова податкової системи повинна спиратись на наукові основи, котрі передбачають застосування таких вимог, як системність, установлення визначальної бази цієї системи та формування вихідних принципів. Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, які потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Вихідними принципами формування  податкової системи є  фіскальна і економічна  ефективність, соціальна справедливість.

Характеристика податкової системи України

Податкова система України відповідно до Закону «Про систему оподаткування» включає загальнодержавні і місцеві податки та обов’язкові платежі. Перелік фактично діючих податків і зборів, що стягуються в Україні, наведено на рис.1.

Якщо порівняти склад податкової системи України з податковими системами інших економічно розвинутих країн, можна зробити такі висновки: в цілому склад податкової системи України відповідає загальносвітовим стандартам. Так, система непрямих податків включає такі загальноприйняті, як ПДВ, акцизний збір, мито. Прямі податки справляються як доходів фізичних осіб, так і з прибутку підприємств; стягується плата за землю. Єдине, що досить суттєво відрізняє податкову систему України, є існування спрощених систем оподаткування (фіксований сільськогосподарський податок і єдиний податок з суб’єктів малого підприємництва), а також відсутність податку на нерухоме майно. Щодо структури податкових надходжень, в порівнянні з іншими економічно розвинутими країнами, в Україні дуже високим є рівень бюджетного значення  податку на прибуток підприємств.

Структуру податкових надходжень можна проаналізувати на основі даних табл. 2.

Таблиця 2

Структура податкових надходжень
зведеного бюджету України, %

Податкові
надходження

Р о к и

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Непрямі податки,
у т. ч.:

41,8

40,2

43,4

38,3

43,4

48,7

52,4

49,3

51.3

54.0

Податок на додану вартість

30,1

28,2

29,7

23,2

26,4

34,5

40,1

36,8

40.5

40.6

Акцизний збір

7,2

7,2

9,0

9,6

10,6

8,1

6,8

6,6

5.6

10.4

Мито

4,5

4,8

4,7

5,5

6,4

6,1

5,5

5.9

5.2

3.0

Прямі податки,
у т. ч.:

51,8

53,6

51,3

54,1

51,1

45,2

42,3

46,1

44.9

41.0

Податок на прибуток

24,6

22,6

20,7

24.4

25,6

23,9

20,8

21.3

21.1

15.9

Податок з доходів фізичних осіб

20,4

23,9

24,9

24,9

20,9

17,7

18,1

21.6

20.2

21.4

Плата за землю

4,4

4,4

4,0

3,7

3,6

2,8

2,5

2.4

2.9

3.0

Податок із власників транспортних засобів

1,7

1,5

1,3

1,1

1,0

0,8

0,9

0.8

0.7

0.7

Платежі за ресурси

1,9

1,8

1,4

1,4

1,7

1,3

1.3

1.2

1.2

1.2

Інші податки й обов’язкові платежі

4,5

4,4

3,9

6,2

3,8

4,8

4,0

3,4

2.6

3.8

Основним джерелом податкових надходжень є прямі й непрямі податки. Їхня роль у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Так, з 1994 до 2005 р. провідне місце в надходженнях до бюджету посідали прямі податки (54,1 % у 2003 р.). Та, починаючи з 2005 р., вони поступились своїм місцем непрямим, що було пов’язано з двома чинниками: 1) зниженням ставки податку з доходів фізичних осіб, починаючи з 2004 року 2) збільшенням надходжень ПДВ починаючи з 2005 року у зв’язку з відміною ряду пільг та посиленням митного контролю за сплатою податку на додану вартість по імпортних операціях. Надалі спостерігається тенденція щодо зростання бюджетного значення непрямих податків.

Щодо окремих податків, чільне місце в системі непрямих займає податок на додану вартість. Його бюджетне значення зменшувалось (із 48 % у 1992 р. до 23,2 % у 2003 р.). Це стало наслідком змін у механізмі стягнення податку, найбільш суттєві з яких відбулись у 1995 р. (зменшення ставки) і в 1997 р. (уведено механізм бюджетного відшкодування ПДВ для всіх платників, розширюється перелік пільг). Крім того, платники вже навчились «співіснувати» з цим податком, що призвело до збільшення ухилень. Лише з 2004 року простежується тенденція до збільшення бюджетного значення ПДВ ( 40,6% у 2009 р.).

Стосовно інших непрямих податків, до 2004 р.  постійно збільшувались  бюджетне значення мита (з 0,7 % у 1992 р. до 6,4 % у 2004 р.) та акцизного збору (10,6 % у 2004 р.). Але починаючи з 2005 року їх роль у податкових надходженнях починає дещо зменшуватись. Лише в 2009 році у зв’язку із значним збільшенням ставок акцизного збору надходження від цього податку збільшились до 10.4% податкових надходжень.

Серед прямих податків найвагоміше бюджетне значення мають податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб. Якщо в 1994 р. надходження за податком на прибуток (41,8 %) переважали над надходженнями за прибутковим податком із громадян (10 %), то в 2001 р. вперше, надходження від прибуткового податку з громадян перевищили надходження від податку на прибуток, що пов’язано зі збільшенням легальних грошових доходів громадян. Але, у зв’язку із введенням в 2004 році нових умов нарахування податку з доходів фізичних осіб, бюджетне значення цього податку знову знизилось, і лише з підвищенням у 2007 році ставки до 15% його бюджетне значення перевищило  показники по податку на прибуток. В подальшому зберігається постійне зменшення бюджетного значення податку на прибуток (15.9% в 2009р.) і збільшення податку з доходів фізичних осіб (21.4 %  в  2009 р.).

Інші податки й обов’язкові платежі суттєвого бюджетного значення не мають.

Характеристика суб’єктів податкової системи та правові засади взаємовідносин між ними.

Суб’єктами податкової системи є держава, платники податків, органи державної влади і органи місцевого самоврядування; контролюючі органи, що забезпечують адміністрування податків.

Всі відносини у сфері оподаткування підлягають правовому регулюванню. Введення і зміна форм оподаткування, правовий статус суб’єктів податкових відносин, відповідальність за дотримання законодавства в податковій сфері регламентуються законами. Органи місцевого самоврядування мають повноваження щодо введення місцевих податків і зборів на своїй території. Інші питання щодо нарахування і стягнення податків можуть регламентуватись нормативно-правовими актами органів виконавчої влади: Кабінетом Міністрів, органами державної виконавчої влади та контролюючими органами.

Так, виключно законами регулюються такі взаємовідносини:

1) між державою і платниками податків щодо: визначення переліку і основних елементів окремих податків; правового статусу платників  та їх відповідальності за дотримання податкового законодавства;

2) між державою і органами місцевого самоврядування щодо: закріплення за органами місцевого самоврядування загальнодержавних податків; повноважень щодо введення місцевих податків і зборів;

3) між державою і контролюючими органами щодо: правового статусу контролюючих органів, порядку адміністрування податків та відповідальності за дотримання податкового законодавства;

4) між контролюючими органами і платниками щодо взаємних прав та обов’язків та механізму їх реалізації.

Як правило, організація системи оподаткування в демократичних державах грунтується на таких правових засадах: рівність платників перед законом; презумпція невинності платника податку; прозорість податкового законодавства; заборона зворотної сили податкового закону; законодавча регламентація діяльності контролюючих органів; стабільність податкових норм.

Органи управління податковою системою

До державних органів, які забезпечують адміністрування податків, відносять, в першу чергу податкову службу. Формування податкової служби України розпочалось у 1991 р. Податкова служба України має три рівні:

  •  Державна податкова адміністрація України — вища ланка;
  •  державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — середня ланка;
  •  державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції — базова ланка.

Головними завданнями державної податкової служби України є:

  •  здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших платежів;
  •  внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
  •  прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
  •  формування та ведення обліку платників податків;
  •  роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування.

Податкова служба виконує функції своєчасного збирання податків та їх надходження до бюджетів; здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;      прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування реєстрів платників податків; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням в податкові сфері.

Від ефективності функціонування податкової служби як особливого суб’єкта податкової системи залежать:

  •  виконання бюджетних призначень щодо податкових доходів;
  •  повнота збирання податків та масштаби ухилення від їх сплати;
  •  ступінь узгодженості інтересів держави і платників від того, наскільки податкові органи дотримуються у своїй роботі ухвалених законів щодо прав платників;
  •  економічна доцільність і ефективність стягнення податків (співвідношення обсягу надходжень і витрат на їх збирання).

Крім податкової служби, контроль за правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків та інших платежів здійснюють такі суб’єкти: Митна служба України, яка  контролює справляння податків при перетині товарами митного кордону України;  загальнодержавні фонди соціального струхування і забезпечення – щодо правильності та своєчастності сплати внесків до таких фондів.

Ефективність діяльності  контролюючих установ залежить  від внутрішніх та від зовнішніх чинників – інших підсистем податкової системи.

Так, до внутрішніх чинників ефективності діяльності контролюючих органів відносять:

  •  ефективну організацію діяльності в таких установах;
  •  їх озброєність новітніми технологіями і технікою;
  •  кваліфікацію службовців в таких установах;
  •  рівень законодавчої регламентації їх діяльності.

До зовнішніх чинників ефективності діяльності контролюючих органів відносять:

  •  складність податкового законодавства, яке спричиняє зниження рівня його виконання  та збільшення витрат на контроль;
  •  розгалуженість податкових пільг, що ускладнює процес збирання податків та збільшує ухилення від оподаткування;
  •   кількість платників, яку реально можуть контролювати податкові органи з огляду на кадровий і матеріально-технічний потенціал.

До органів управління податковою системою крім вищеназваних контролюючих органів також відносять Верховну Раду України, яка приймає податкові закони; Президента України та Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, які приймають участь у розробці податкової політики і мають повноваження щодо регламентації деяких податкових норм; Державне казначейство України, органи  якого контролюють процес надходження податків на рахунки бюджетів; інші органи виконавчої влади, які розробляють відповідні нормативні документи щодо справляння податків; органи місцевого самоврядування – щодо введення місцевих податків і зборів на відповідній території.

Вихідні принципи формування  податкової системи

Вихідними принципами формування  податкової системи є  фіскальна і економічна  ефективність, соціальна справедливість.

    Принцип фіскальної ефективності  передбачає  слідуючі елементи: достатність доходів,  мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) системи доходів бюджету,  рівномірне розподілення доходів між адміністративно-територіальними одиницями.

    Оскільки доходи  потрібні  державі  для здійснення функцій, остільки система доходів бюджету повинна забезпечувати визначений  обсяг надходжень, тобто для визначення необхідного обсягу доходів визначальним є обсяг видатків держави.

    Мінімізація видатків на збирання доходів є наслідком  того,  що податки збираються не для того, щоб їх повністю направити на покриття витрат на стягнення останніх. Отже, максимальне зменшення  видатків на систему, яка забезпечує своєчасне і правильне надходження доходів, є одним з необхідних елементів фіскальної ефективності системи доходів бюджету. Саме з цієї причини більшість країн звільняє від оподаткування чимале число  невеликих  платників  податку,  оскільки надходження від цих груп платників можуть іноді бути менше, ніж витрати держави на стягнення з них податків.

    Запобігання ухиленню від сплати податків  може  бути  досягнуто по-перше, за рахунок створення такої системи  платежів  до  бюджету, яка б надто високим рівнем оподаткування не створювала зацікавленості в несплаті податків; по-друге, за  рахунок  створення  ефективної системи контролю за правильністю  та  своєчасністю  сплати  податків платниками. Слід підкреслити, що для мінімізації ухилень від  сплати податків необхідно поєднувати обидва із названих  методів,  оскільки при високому рівні оподаткування навіть дуже значне збільшення адміністративної системи контролю за сплатою податків не  забезпечує  їх задовільного стягнення, в той час як видатки на утримання цієї  системи сильно зростають.

   Показник еластичності системи доходів бюджету показує,  як змінюється обсяг надходжень до бюджету в залежності від зміни обсягу валового внутрішнього продукту (або якогось іншого макроекономічного показника). Якщо коефіцієнт еластичності вище за одиницю, то система доходів є еластичною, тобто зміни в  обсязі  надходжень  до  бюджету відбуваються більш високими темпами,  ніж  зміни  в  обсязі валового внутрішнього продукту. При нееластичній системі доходів  (коефіцієнт нижчий за одиницю) зміна в обсязі валового внутрішнього продукту ніяк не впливає на зміну в обсязі доходів держави або це  відбувається набагато повільніше. Еластичність доходів бюджету залежить від  двох чинників: еластичності кожного податку, який входить до системи оподаткування і відсоткового значення цього податку в загальному обсязі надходжень. Форма залежності є прямою:  при  збільшенні  першого  і другого чинника збільшується і еластичність системи в цілому. В свою чергу, еластичність кожного податку залежить  від  еластичності  його обєкта оподаткування по відношенню до ВВП і метода  визначення  податкових ставок. Так, ставки, які визначаються в абсолютному виразі, ведуть до зменшення  показника  еластичності  відповідного  податку, пропорціональні ставки збільшують еластичність, а максимальний вплив на збільшення показника еластичності  здійснюють  ставки  з  високим рівнем прогресії. Система доходів з показником еластичності близьким до одиниці відповідає як інтересам бюджету, оскільки забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного піднесення, так і інтересам платників, оскільки в період кризи з падінням промислового виробництва автоматично зменшуються і вимоги на сплату податків,  що не призводить до збільшення податкового тягаря в ненайкращий для виробників період.

    Рівномірність розподілу доходів  між  адміністративно-територіальними одиницями є важливим для забезпечення  автономності  кожного бюджету, який входить до бюджетної системи. Адже, якщо  та  чи  інша адміністративно-територіальна одиниця не буде мати від власних  джерел достатнього обсягу доходів, збільшується її залежність від   інших субєктів бюджетної системи, оскільки постає необхідність  отримання додаткових доходів у вигляді дотацій або субвенцій з  бюджетів іншого рівня.

   Принцип економічної ефективності в процесі  формування                          доходів бюджету має неоднозначне трактування. Податкові  відносини  виникають на стадії перерозподілу національного доходу  і  через податкову політику держава втручається в відносини перерозподілу. Отже, податкова політика впливає тим чи іншим чином на  економічні процеси, без залежності від волі дежави. Цей вплив можна  назвати  пасивним.  Оскільки головним завданням політики державних доходів є  забезпечення достатнього обсягу надходжень до бюджету, остільки вплив  насамперед податкової політики на процеси відтворення має другорядне  значення. До тих пір, поки доходи, які збирала держава не займали значної  питомої ваги в обсязі валового внутрішнього продукту, вплив податкової політики на відтворювальний процес був не  значним  і  не  привертав уваги політиків і економістів. Але при подальшому зростанні  відсоткової ваги податків в обсязі ВВП виникає необхідність стягувати  необхідні кошти найбільш раціональним шляхом, тобто приводячи до мінімума негативні наслідки для розвитку економіки. В подальшому, дискусії про те, як мінімізувати негативні наслідки оподаткування переросли в дискусії про те, повинна чи ні держава використовувати податкову політику як активний регулятор  відтворювальних  процесів  (тобто для досягнення інших цілей крім фіскальних). Обговорення цієі проблеми продовжується і по теперішній час.

    Прямі і непрямі податки мають різні механізми впливу на процеси відтворення. Прямі податки впливають на економічний  розвиток  через механізми зменшення частини прибутку або доходу, який залишається  в розпорядженні платника. Таким чином, відбувається зменшення попиту  як споживацького так і інвестиційного. При цьому з позицій макроекономіки значення має лише загальний  обсяг  його  зменшення.  Якщо  ж звернути увагу на мікроекономічні процеси, на вплив податків на  зацікавленість учасників відтворювального процесу, то визначальне значення має розподіл податкового  тягаря  між  платниками.  Hайбільший вплив здійснює податкова система з нерівномірним  і  високим  рівнем податкового вилучення.

    Hепрямі податки здійснюють прямий вплив на процеси ціноутворення. Рівень цього впливу повязаний як з відносною величиною  податку в ціні товару, так і рівномірністю його розподілення по товарах різних видів. Hайбільший інфляційний потенціал мають універсальні  непрямі податки, які охоплюють широке коло  товарів,  робіт  і  послуг.

Рівномірне включення податків в ціну всіх товарів має макроекономічний ефект, оскільки зменшує попит в рівній частині по відношенню  до всіх груп товарів. З іншого боку, нерівномірність оподаткування непрямими податками призводить до можливості впливати на  пріоритети   і перевагу споживачів  в виборі тих чи інших товарів (мікроекономічний ефект).

    З точки зору проблем соціальної справедливості  платниками  податків мають виступати всі члени суспільства, які отримуюють доходи.Прямі і непрямі податки в вирішенні цієі проблеми мають  різне  значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних в соціальному плані, оскільки в сімях з невисокими доходами основна частина останніх витрачається на купівлю товарів першої  необхідності: продукти харчування, одяг, які в свою чергу виступають основними обєктами оподаткування. В кінцевому підсумку, ці  сімї по відношенню до свого доходу сплачують більшу  частину  податків,  ніж сімї з середніми і високими доходами. Стягнення  непрямих  податків на предмети не першої необхідності по високих  ставках,  споживачами яких є сім"ї з досить високим рівнем доходів дещо пом"якшує проблему соціальної справедливості, але її не вирішує. Переваги прямих податків в вирішенні проблем соціальної справедливості пов"язані тим,  що рівень оподаткування прямо повязаний з доходами, які отримують  фізичні і юридичні особи. Суперечки точаться навколо  питань  необхідності прогресивного оподаткування високих доходів. Оскільки з  точки зору соціальної справедливості, особи, які мають високий рівень  доходів можуть сплачувати до бюджету більшу у відносному значенні частину доходів, за допомогою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням. Але при досить високій прогресії в  оподаткуванні  виникають негативні наслідки, такі  як  втрата  платниками  стимулів  до більш інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від  сплати  податків.

Економічні теорії в податковій сфері

Розвиток економічних теорій у податковій сфері безпосередньо пов’язаний з еволюцією загальноекономічної думки. Залежно від розвитку поглядів на роль держави у вирішенні тих чи інших суспільно необхідних потреб формувались і концепції оподаткування. Економічні теорії, які вважали за необхідне надати державі мінімум функцій (управлінську та військову), аналізуючи лише фіскальне значення податків, розглядали податки як «неминуче зло» і намагались мінімізувати податкові стягнення та зробити їхній вплив на економіку нейтральним. В економічних теоріях,
в яких державі надавалось більше значення, зокрема ще й у вирішенні проблем економічного регулювання, розподілу доходів, соціального забезпечення, відповідно, існували й інші погляди щодо оподаткування. Так, податки розглядались як плата за суспільні блага, які надає держава; як моральний обов’язок громадянина щодо збереження державних інститутів; як складова економічної та соціальної політики, як засіб вирівнювання доходів тощо. Тобто податки починають розглядатись не лише як фіскальний інструмент, але і як засіб вирішення проблем у соціально-економічній сфері.

Далі розглянемо концепції оподаткування за основними напрямами економічної думки: класичної, неокласичної, кейнсіанської, неоконсервативної школи та сучасні напрямки фінансової думки.

Виникнення систематизованих концепцій оподаткування відносять до XIV ст. в рамках класичної теорії. До цього часу податки розглядались не як постійне джерело доходів, а як тимчасове, необхідність у якому була спричинена недостатністю коштів у надзвичайних умовах: війни, стихійного лиха тощо. Основним постійним джерелом доходу виступали доходи від державної власності, оскільки на той час держава була найбільшим власником земель, лісів, підприємств і под.

Представники класичної школи (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо) відводили державі мінімум функцій, розглядаючи ринок як основний регулятор економічної та соціальної сфери. Звідси їхні вимоги до мінімізації податкових стягнень та створення для підприємництва сприятливих умов, в яких справляння податків не перешкоджало б їх ефективному функціонуванню, нагромадженню капіталу та розширенню виробництва. Тобто податки розглядались лише з індивідуалістичних позицій, а саме — який соціально-економічний вплив вони здійснюють на платників.

Розвиток суб’єктивно-психологічної теорії, або маржиналізму, котра отримала назву неокласичної, зумовив її використання і для досліджень питань оподаткування (Е. Сакс, А. Кохен-Стюарт, Ф. Еджворт). На відміну від класичної теорії, маржиналісти, використовуючи математичні методи, довели, що стягнення податків може мати стимули для підвищення продуктивності праці й збільшення виробництва, для компенсації виробником втрати доходу через податки. Крім того, саме в рамках маржиналізму вперше було запропоновано неоподатковуваний мінімум, а з принципу скорочення корисності приросту доходу виводиться принцип прогресивності в оподаткуванні.

Значний внесок у теорію оподаткування було зроблено представником історичної школи А.Вагнером, якого вважали ідеологом державного соціалізму. На відміну від класичної та неокласичної теорії, він розглядав оподаткування з позицій не індивідууму,
а держави в цілому. Принципи оподаткування, сформульовані А. Вагнером на початку ХХ ст., залишаються актуальними і дотепер, оскільки включають в себе не лише фіскальні, але й економічні та соціальні наслідки оподаткування. Завдяки А. Вагнеру податки починають розглядатись не лише як фіскальний інструмент, але й як засіб згладжування соціальної нерівно
сті.

Уперше податки як регулюючий чинник макроекономічного розвитку були проаналізовані в теорії Дж. Кейнса, який розглядав економіку як систему, не здатну до підтримання постійної рівноваги, і декларував необхідність свідомого втручання держави у відтворювальний процес. Головним інструментом такого втручання він називав бюджетну політику, а саме — маніпулювання бюджетним дефіцитом, що впливало на розміри сукупного попиту. Податкову політику вважали однією зі складових активної бюджетної політики, спрямованої на регулювання економічного циклу. Крім того, податкам у цій теорії відводилась роль «вбудованого стабілізатора» (тобто можливість пом’якшувати циклічні коливання економіки в автоматичному режимі, без зміни умов оподаткування). Такі властивості найбільше притаманні прибутковим податкам із прогресивною шкалою оподаткування, що стало ще одним обґрунтуванням необхідності прогресивних ставок.

Розквіт неоконсерватизму (одного з неокласичних напрямів) припадає на 60—70 рр. минулого століття. На відміну від кейнсіанської теорії, неоконсерватори повернулись до твердження щодо обмеження державного втручання в економіку, що мало наслідком лімітування у використанні регулюючого впливу податків. Так, монетаристи (М. Фрідмен, Ф.Кейген, К. Брунер та ін.) розглядали грошову політику як єдиний засіб впливу на економічний розвиток, заперечуючи використання бюджетної та податкової політики в цьому напрямі. Прихильники теорії «пропозиції» (А. Лаффер, Р. Манделл та ін.) уважали, що основна мета податкової політики — забезпечити пропозицію ресурсів у достатньому обсязі за рахунок уведення оптимальних ставок на оподаткування прибутку підприємств і зменшення прогресії в оподаткуванні громадян, що створило б достатні ресурси для інвестицій у розвиток економіки. Загальновідомою стала «крива Лаффера», яка демонструвала залежність між ставкою та базою оподаткування.

Сучасній економічній і податковій теорії (А. Пігу, Р. Масгрейв, Дж. Б’юкенен та ін.) властива певна конвергенція різних напрямів (взаємопроникнення неокласичних і кейнсіанських ідей), що має наслідком поєднання в теоретичних моделях бюджетної, податкової, монетарної та кредитної політики. Крім того, економічна теорія прагне до інтеграції з іншими суспільними науками (соціологією, психологією, антропологією, політологією тощо).

Навчальні завдання

1. На основі даних табл. 1 проаналізуйте структуру та динаміку податкових надходжень зведеного бюджету України з 2000 до 2008 року.

2. Порівняйте структуру податкових надходжень в Україні та інших країнах.

Запитання для перевірки знань

  1.  Що таке податкова система?
  2.  Охарактеризуйте чинникі, які здійснюють вплив на формування податкової системи.
  3.  Які вимоги висуваються до будови податкових систем?
  4.  Назвіть податки, що входять до податкової системи України.
  5.  Охарактеризуйте структуру податкової системи України.
  6.   Назвіть суб’єктів податкової системи та охарактеризуйте  правові засади взаємовідносин між ними.
  7.   Назвіть органи управління податковою системою. 
  8.   Охарактеризуйте правові засади функціонування податкової системи.
  9.   Які вихідні принципи формування  податкової системи ви знаєте?
  10.  Назвіть представників різних економічних теорій та охарактеризуйте їх погляди  в сфері оподаткування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70724. Оценка условий труда по показателям вредности и опасности факторов производственной среды 146 KB
  Целью работы является закрепление ранее изученных методов и средств контроля изучения критериев оценки условий труда организации работ по исследованию отдельных факторов производственной среды изучения методики и порядка определения классов условий труда а также методики общей оценки условий труда.
70725. Влияние АЦП на спектр сигналов 379 KB
  Значение аналогового сигнала определено в любой момент времени. Частным случаем дискретных сигналов являются цифровые сигналы в которых каждое значение отсчет дискретного сигнала представлено закодировано конечным числом.
70728. ИССЛЕДОВАНИЕ ЗАПЫЛЕННОСТИ ВОЗДУХА В ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ ПОМЕЩЕНИЯХ 1.92 MB
  Ознакомление с вредным действием пыли на организм человека, требованиями санитарных и технологических норм для воздуха, рабочей зоны; изучение методов и приборов для измерения запыленности и дисперсного состава пыли в производственных помещениях...
70729. ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ЭКРАНОВ ДЛЯ ЗАЩИТЫ ОТ ТЕПЛОВОГО ИЗЛУЧЕНИЯ 977.5 KB
  Цель работы Определение интенсивности теплового облучения на рабочем месте и оценка эффективности защитных экранов. Измерить интенсивность теплового облучения на разных расстояниях от источника излучения: а при отсутствии защитных экранов; б при наличии...
70730. ИЗМЕРЕНИЕ ЗВУКОВОЙ МОЩНОСТИ ИСТОЧНИКА ШУМА 130.5 KB
  Определить уровни звуковой мощности шумовую характеристику электровентилятора по измерениям его шума. Характеристики дума и методика акустического расчета В настоящее время защита человека от шума стала одной из актуальнейших проблем.
70731. ОПЕРАЦИОННАЯ СИСТЕМА WINDOWS 83.5 KB
  В настоящее время операционные системы фирмы Microsoft прочно завоевали господствующее положение на рынке операционных систем для персональных компьютеров на платформе Intel. Доминирующее положение Microsoft укрепил выпуск новых 32-разрядных систем: Windows 95 и Windows NT 4.0.
70732. Частотные преобразования дискретных фильтров 238.5 KB
  Цель работы: Изучение практических методов синтеза дискретных фильтров нижних, верхних частот, полосовых и режекторных фильтров методом частотных преобразований.