69349

Податок на додану вартість. Загальна характеристика ПДВ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Широка база оподаткування яка охоплює не тільки товари але й роботи та послуги забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень оскільки зміна в уподобаннях споживачів не відображається на зменшенні доходів бюджету що є проблемою для податків на споживання...

Украинкский

2014-10-03

341.5 KB

1 чел.

Тема 2.  Податок на додану вартість

Загальна характеристика ПДВ

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком — однією з форм універсальних акцизів. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 р., і разом з акцизним збором замінив податок з обороту та податок із продажів.

Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної позиції, оскільки споживання є більш сталою величиною, на відміну від доходів чи прибутку. Широка база оподаткування, яка охоплює не тільки товари, але й роботи та послуги, забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень, оскільки зміна в уподобаннях споживачів не відображається на зменшенні доходів бюджету (що є проблемою для податків на споживання з обмеженим переліком оподатковуваних товарів). Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю сплати останнього, а крім того, забезпечують нейтральний вплив на процеси ринкового ціноутворення. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. До того ж відсутній кумулятивний ефект у ціноутворенні, коли податок нараховується на податок. Від податку на додану вартість набагато важче ухилитись у порівнянні з прибутковими податками, оскільки база оподаткування підраховується набагато простіше, а його стягнення на всіх етапах руху товару чи послуг вводить «механізм автоматичного контролю» за правильністю нарахування суми податку на попередній стадії реалізації.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а також відволікання оборотних коштів підприємств.

Об’єктом оподаткування ПДВ є додана вартість. Додана вартість є часткою повної вартості товару чи послуги, це та її частина, яка створюється даним платником. Обчислити її обсяг можна двома методами : перший — від повної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру (саме цей метод застосовується в Україні); другий — скласти величини заробітної плати, прибутку, непрямих податків та деякі інші. Оподаткування доданої вартості створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах їхнього виробництва і реалізації.

З 1 жовтня 1997 р. в Україні був уведений в дію новий закон щодо ПДВ, який досить суттєво змінив механізм стягнення податку, що діяв раніше. Розглянемо основні елементи чинного механізму стягнення ПДВ.

Платники і ставки податку на додану вартість

Платниками цього податку можуть бути як юридичні особи, так і фізичні. До таких юридичних осіб включають як резидентів, так і нерезидентів України; суб”єктів підприємницької діяльності та осіб, які не є суб”єктами підприємницької діяльності; представництва  нерезидентів,  що  не  мають  статусу  юридичної особи. Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну  діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Платником ПДВ в цьому випадку виступає одна із уповноважених осіб, що веде облік результатів спільної  діяльності.

Фізичні особи сплачують ПДВ лише в тому випадку, якщо вони займаються підприємницькою діяльністю або ввозять товари із-за кордону в обсягах, що підлягають оподаткуванню. При цьому не має значення, чи є фізична особа громадянином України, іншої держави або особою без громадянства.

Існує три категорії платників ПДВ:

  1.  особи,  для яких реєстрація як платника ПДВ є обов”язковою;
  2.    особи, які добровільно, за власним бажанням можуть зареєструватись як платники ПДВ. Це може бути будь-яка особа, законодавством обмежень не встановлено;
  3.   особи (юридичні та фізичні), які імпортують товари (супутні послуги).

Фізичні особи сплачують ПДВ лише в тому випадку, якщо обсяг  товарів  (предметів), які вони ввозять  на митну територію України, перевищує обсяг неторгового обороту,  який підлягає оподаткуванню згідно з митним законодавством.

Розглянемо, для яких осіб реєстрація як платника ПДВ є обов”язковою. Особа   підлягає   обов'язковій  реєстрації  як  платник податку у разі:

1) коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Введення неоподаткованого мінімуму є доцільним як з соціально-економічної, так і фіскальної точок зору: сприяє розвитку малого бізнесу з одного боку, та дає змогу податковим органам зосередитись на контрольній роботі з платниками із більш значними надходженнями. Це загальносвітова практика, оскільки контролюючі органи не в змозі ефективно контролювати стягнення податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень до бюджету. Більш того, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них. Крім того, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитись від даного податку;

2) особа, що уповноважена вносити консолідований податок з  об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту та підприємствами зв'язку. Тобто окремі підприємства цих галузей не реєструються платниками податку, а платником виступає особа, яка здійснює консолідований облік показників підпорядкованих підприємств;

3) особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

4) особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона  неоподатковуваного мінімуму по ПДВ чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа.

Всі інші особи, які не перелічені вище у складі тих, реєстрація яких є обов”язковою, можуть  добровільно зареєструватись платниками ПДВ у будь який момент.

На відміну від інших податків, сплата яких потребує лише загальної реєстрації платника в податкових органах, сплата ПДВ передбачає  окрему реєстрацію для платника цього податку, в результаті чого особі присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння ПДВ (зокрема для внесення до податкової накладної з ПДВ). Особи реєструються у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України, без їх реєстрації як платники цього податку.

Для реєстрації особи як платника ПДВ, остання має надіслати відповідну заяву податковому органу за її місцезнаходженням (місцем проживання). Встановлено такі строки подання заяви:

а) особами,     що    підлягають обов”язковій реєстрації після перевищення неоподатковуваного мінімуму  -  протягом двадцяти календарних днів, з   моменту   досягнення    суми оподатковуваних операцій 300 тис. грн. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму у 300 тис. грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування;

    б) не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення відповідних операцій  особами, які:

- уповноважені вносити консолідований податок щодо підпорядкованих підприємств залізничного транспорту та зв'язку;

- поставляють товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж;

- здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна;

    в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, - не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику  свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Строки зняття з реєстрації особи як платника ПДВ також є різними. Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

    а) платник податку, який є зареєстрованим більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за  останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за 300 тис. грн.;

   б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

    в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування;

    г) зареєстрована як платник податку особа обирає спеціальний режим оподаткування за іншими ставками;

    ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду тощо.

    Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а", здійснюється за заявою платника податку. В інших випадках анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання. У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:

    якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;

    якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

   Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Основна ставка за податком на додану вартість стано-
вить
20 %. Крім того, існує нульова ставка ПДВ, уведення якої передбачає створення пільгових умов для деяких видів товарів. Існування лише однієї ставки за податком на додану вартість, з одного боку, має позитивний вплив, оскільки спрощує механізм стягнення податку та нейтрально діє на ринкове ціноутворення. З іншого боку, негативним є вплив на вирішення соціальних проблем, оскільки предмети першої необхідності оподатковуються за універсальною ставкою, що збільшує податковий тягар для малозабезпечених верств населення. Саме тому в більшості розвинутих країн існують кілька ставок за ПДВ, і саме на товари першої необхідності їхній розмір є нижчий за основну ставку, не дивлячись на те, що експерти та науковці вважають існування єдиної ставки доцільнішим.

Об’єкт оподаткування

В законі чітко визначений перелік операцій платника, які відносяться і які не відносяться до об’єкту оподаткування ПДВ (тобто підлягають або не підлягають оподаткуванню ПДВ).

Перш за все розглянемо такі поняття як  поставка товарів та поставка послуг, оскільки саме трактування тих чи інших операцій як поставка визначає їх віднесення до об”єктів оподаткування ПДВ. Крім того, важливим є визначення поняття  місце поставки товарів (послуг).

Поставка  товарів – це:

- будь-які  операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання ( договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими);

- операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). Включення цих операцій до складу оподатковуваних має на меті мінімізувати ухилення від сплати ПДВ;

- операції з передачі майна орендодавцем  на баланс орендаря  згідно з договорами фінансової оренди  або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Зверніть увагу, лише передача майна в рамках фінансового лізингу включаються до поставки, а отже і до об”єкту оподаткування ПДВ, в той час як така ж операція в рамках оперативного лізингу не підлягає оподаткуванню.

    Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі (а саме, договорів відповідального зберігання, довірчого управління, оперативної оренди  та інших).

 Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з:

-  виконання робіт;

- надання послуг та права на користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами (наприклад, у межах договорів оренди, передача права на патент, авторське право, торговий знак тощо);

-  поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію;

- безоплатного виконання робіт, надання послуг. Зверніть увагу, що як і у випадку безоплатної поставки товарів, безоплатне надання робіт та послуг також включається до оподаткування.

Місцем поставки товарів вважається:

а) якщо товари відправляються або транспортуються - місце, де товари фактично перебувають на момент відправлення або транспортування;

б) якщо товари не відправляються або не транспортуються - місце, де товари перебувають на момент поставки;

в) у разі якщо продається нерухоме майно - місце його розташування;

г) при наданні послуг з поставки товарів для морських, повітряних або залізничних транспортних засобів у тій частині, що припадає на перевезення пасажирів або вантажів по митній території України, - пункт відправлення такого транспортного засобу;

д) якщо товари продаються через глобальну комп'ютерну мережу Інтернет незалежно від місця реєстрації його доменного імені (сайту, електронної сторінки чи адреси) - місцезнаходження продавця або місце його проживання.

     Місцем поставки послуг вважається:

а) місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку;

б) у разі якщо послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента;

в) при наданні послуг, пов'язаних з продажем або будівництвом нерухомості, - місце, де така нерухомість розташована або буде розташована;

г) місце, де фактично надаються послуги у сфері:

- культурної, артистичної, спортивної, наукової, освітньої, розважальної тощо;

- діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування);

 - оцінки нерухомого майна;

-  проведення  будь-яких  робіт  з  рухомим майном, які змінюють його  якісну  характеристику;

д) місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання (якщо він проживає за межами митної території України) в разі надання послуг з:

- передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок;

- надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства);

- надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

- надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю;

- надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи;

- надання в оренду рухомого майна, тощо;

е) при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів - місце надання таких послуг.

 До об’єктів оподаткування ПДВ відносять операції платників податків із:

1) поставки  товарів  та  послуг,  місце  поставки  яких знаходиться на митній території України;

2) ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту);

3) поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Розглянемо ці окремі положення більш детально.

1).  З метою оподаткування ПДВ до поставки  товарів  та  послуг,  місце  поставки  яких знаходиться на митній території України відносяться у тому числі операції з:

    передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

    передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

    поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

    поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України та інш.

2). Розглянемо слідуючий випадок визначення об”єкту оподаткування. Чому саме ввезення  товарів  (супутніх  послуг) у митному режимі імпорту на митну територію України віднесено до об”єкту оподаткування ПДВ, а не подальша реалізація відповідних імпортних товарів в Україні? Адже до 1994 року з імпортних товарів ПДВ на митниці не справлявся, а лише при їх подальшому продажу. Оподаткування ввезення, а не подальшого продажу імпортних товарів дає змогу посилити контроль за правильністю та своєчасністю сплати цього податку та сприяє мінімізації від його ухилення, оскільки митниця не випустить товар із зони митного контролю до тих пір, поки імпортер повністю не сплатить відповідні суми податку. Крім того, такий механізм стягення прискорює надходження коштів до бюджету, адже реалізація ще не відбулась, а ПДВ до бюджету вже сплачується. Зрозуміло, що для підприємств-імпортерів це означає значне відволікання обігових коштів.

    З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України:

    об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу);

    об'єкта майнової застави на користь заставодержателя (іншої особи за його дорученням);

    майна, переданого у схов (відповідальне зберігання) або в користування чи розпорядження;

    товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони для  їх подальшого вільного обігу на території України (крім поставки на територію іншого магазину безмитної торгівлі, митного складу та спеціальної митної зони);

    продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки на митній території України;

    продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки за межами митної території України (крім транспортних засобів, які відправлялися під митним режимом переробки за межі митного кордону України з метою їх ремонту та повертаються на митну територію України для їх подальшого вільного обігу);

   товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які  не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи  цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів, тощо.

Не вважаються імпортом та звільняються від оподаткування цим податком операції з поставки товарів (супутніх послуг) на митну територію України під митним режимом знищення або зруйнування чи під митним режимом відмови на користь держави. Подальші операції з поставки таких товарів (супутніх послуг) на митній території України оподатковуються у загальному порядку.

3) Розглядаючи третій випадок визначення об”єкта оподаткування з ПДВ слід мати на увазі, що з метою оподаткування до експорту товарів також прирівнюється:

    поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та   вантажів, а також міжнародних відправлень у випадках, визначених Законом; 

    поставка товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони;

поставка об'єкта фінансового лізингу за межі митного кордону України та інш.

   Не вважаються експортом операції з поставки товарів або послуг за межі митного або державного кордону України, які не є об'єктом оподаткування цим податком або звільняються від оподаткування цим податком.

Досить великим є перелік операцій, що виключаються з об’єкту оподаткування ПДВ. По суті, виключення з об”єкту оподаткування тих чи інших товарів, робіт чи послуг означає встановлення для останніх пільг, оскільки ПДВ на їх продаж не нараховується. Розглянемо основні з них.  

Не є об'єктом оподаткування операції з:

- випуску, розміщення та продажу за кошти визначених видів  цінних паперів, обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарної, реєстраторської і розрахунково-клірингової діяльності на ринку цінних паперів;

- передачі майна у схов  (відповідальне  зберігання),  а також у лізинг, крім передачі у фінансовий лізинг;

- повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг  лізингодавцю, крім переданого у фінансовий лізинг;

- нарахування та   сплати   процентів   або  комісій  у  складі орендного платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору;

- передачі майна в заставу кредитору згідно з договором позики та повернення його власнику  після  закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;

- надання послуг із страхування і перестрахування, соціального і пенсійного страхування;

- обігу валютних цінностей;

- виплати грошових виграшів і винагород;

- випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей;

- надання послуг, що здійснюються фінансово-кредитними установами та органами державної влади;

- виплат дивідендів та роялті;

- поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку  іншому платнику податку;

-  послуг у сфері позашкільної освіти тощо.

База оподаткування

Слідуючий елемент, який необхідний для обчислення суми ПДВ – це база оподаткування. База оподаткування - це оборот у вартісному виразі до якого застосовується ставка для визначення суми ПДВ. Якщо об”єкт оподаткування визначає які саме операції підлягають оподаткуванню, то база оподаткування вказує на те, які саме вартісні показники по оподатковуваних операціях застосовуються.

Для різних видів операцій  встановлюється різний  порядок визначення бази оподаткування, що зумовлене в тому числі і намаганням мінімізувати ухилення від цього податку.

Розглянемо  як визначається база оподаткування у найбільш поширених випадках.

1. База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної  вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни,  з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, що включаються в ціну (за  винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). Таким чином, всі інші непрямі податки збільшують базу оподаткування ПДВ, в той час як сума нарахованого податку на додану вартість до бази оподаткування не входить.

У  разі  якщо  звичайна  ціна  на  товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг)  визначається  за звичайними цінами.

2. У разі здійснення поставки товарів (послуг):

-  у межах бартерних  операцій;

- пов'язаній з продавцем особі;

-  суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку ;

- операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг);

- натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам;

- передачі товарів (робіт, послуг) для невиробничого використання,  база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. 

Таким чином, у визначених вище випадках платник має право здійснити такі операції за будь-якими цінами, але при визначенні бази оподаткування він повинен зважати на рівень звичайних цін по останніх.

Що таке звичайна ціна та як вона визначається? Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо у податкових органів виникають сумніви щодо заниження бази оподаткування, обов'язок  доведення  того,  що  ціна   договору   не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган. При  проведенні  перевірки  платника  податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Для визначення звичайної ціни товару (послуг) використовується інформація про укладені на момент поставки такого товару (послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (послугами) у співставних умовах. ( Так, наприклад, враховуються такі умови договорів, як обсяг товарної партії, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну).

Податкові орани не мають право переглянути ціни, отримані від поставки товарів (послуг), які продаються шляхом:

-  прилюдного оголошення умов їх продажу;

- конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів;

- примусового порядку згідно із законодавством;

- використання державно регульованих цін на відповідні товари, роботи, послуги.

Якщо  звичайна  ціна  не  може  бути  визначена вищевказаними способами, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

У разі коли на відповідному ринку товарів (послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

3.  Для  товарів,  які  імпортуються  на митну територію України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів. Визначена вартість перераховується в  українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в  якому товар  вперше підпадає під режим митного контролю  відповідно  до  митного  законодавства. Слід звернути увагу, що саме  митні органи контролюють правильність оподаткування товарів при їх ввезенні на митну територію України. Крім того, вони мають право самостійно визначати митну вартість у випадках і за методикою, визначених Митним Кодексом України, якщо в останніх виникають сумніви щодо заниження платником митної вартості імпортованих товарів. До бази оподаткування імпортних товарів включаються також інші непрямі податки (мито, акцизний збір) та обов”язкові платежі, що включаються в ціну товарів, за винятком податку на додану вартість.

Базою оподаткування послуг,  які  поставляються  нерезидентами  з  місцем їх надання   на  митній  території  України, є їх договірна вартість з урахуванням інших податків, що включаються у ціну поставки послуг, за винятком податку на додану вартість. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

4. Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість. При цьому податок сплачується до бюджету у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник. Розглянемо ці положення на прикладі.

Приклад. Нерезидент уклав договір з українським підприємством  „Альфа” на виготовлення з давальницьої сировини такого нерезидента (сирої нафти) нафтопродуктів і подальшій поставці таких нафтопродуктів на митну територію України. При ввезені сирої нафти на митну територію України підприємство „Альфа” оформлює простий вексель зі строком платежу,  що  дорівнює  строку  здійснення операції по переробці нафти, але не більш як на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації. В цьому векселі зазначаються суми непрямих податків, які нараховуються на обсяг ввезення нафти. Зазначений вексель обліковується в податковому органі за місцем реєстрації підприємства „Альфа” та подається митним органам для митного оформлення нафти разом з митною декларацією та зовнішньоекономічним контрактом на переробку цієї сировини. Подальша поставка нафтопродуктів, виготовлених підприємством „Альфа” з нафти нерезидента може здійснюватись на  митній  території України лише через зареєстроване нерезидентом в Україні постійне представництво, яке оформляє ввізну вантажну митну декларацію на готову продукцію (хоча фактично нафтопродукти знаходяться на митній території України), сплачує непрямі податки, передбачені законодавством  для цієї групи   імпортних  товарів, а також надає відповідні документи підприємству „Альфа”. Підставою для погашення векселя, щодо імпортованої нафти є подання підприємством „Альфа” органу державної податкової служби за   своїм місцезнаходженням копії ввізної вантажної митної декларації на готові нафтопродукти; копії контракту, укладеного нерезидентом з покупцем нафтопродуктів на митній території України; акта приймання-передачі нафтопродуктів постійним представництвом нерезидента; довідки про сплату непрямих податків, виданої органом державної митної служби за місцезнаходженням постійного представництва нерезидента.

Якщо ж нафтопродукти, виготовлені з сировини нерезидента реалізуються за межами митної території України, в цьому випадку підставою для погашення векселя для підприємства „Альфа” є  подання   останнім органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України. В цьому випадку не сплачуються ні податки на імпорт сировини в Україну, ні непрямі податки з готової продукції (оскільки експорт оподатковується за 0 ставкою).

У разі неподання підприємством „Альфа” податковому органу до строку погашення векселя всіх документів, перелічених вище, воно зобов”язане буде сплатити до бюджету всі суми нарахованих та зазначених у векселі податків.

5. У  випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

Приклад. Громадянин А. заключив договір з магазином „Р” щодо прийняття останнім на комісію холодильника за ціною 1000 грн. Розмір комісійної винагороди за погодженням сторін була визначена у сумі 200грн. Таким чином, база оподаткування ПДВ – 200 грн.

    У всіх інших випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів.

6. У разі використання вексельної форми розрахунку, базою оподаткування є договірна  вартість товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна  вартість товарів  (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих на суму номіналу такого векселя. Для цілей оподаткування ПДВ векселі  (крім податкових векселів), видані або отримані, не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку.

7. Існують деякі особливості при здійснені операцій з основними фондами. Так, базою оподаткування є звичайна ціна таких фондів, а для основних фондів групи 1 - звичайна ціна, але не менше їх балансової вартості якщо:

- основні  фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку;

- основні  фонди безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку;

- основні виробничі фонди переводяться до складу невиробничих фондів.

У разі ліквідації основних фондів не оподатковуються слідуючі випадки:

- коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди  знищуються  або руйнуються внаслідок дії обставин непереборної сили;

- коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку (в тому числі в разі викрадення основних фондів);

- коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідні документи про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. Перелік таких документів залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання ("Акт на списання основних засобів" чи "Акт на списання автотранспортних засобів"). Обов”язковим є надання висновку відповідної експертної комісії щодо неможливості використання цих фондів за первісним призначенням в наслідок невідповідності до існуючих технічних чи експлуатаційних норм або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обгрунтування недоцільності проведення такого ремонту. При цьому сума податку на  додану вартість, яка припадає на незамортизовану частину балансової вартості основних фондів виключається із складу податкового кредиту.

8. Вартість зворотної тари до бази оподаткування не включається. Але, якщо така тара не повертається відправнику протягом дванадцяти календарних місяців, з моменту її отримання, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

9. При   наданні   послуг   із  транзитного  перевезення товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база оподаткування розраховується виходячи з вартості послуг із такого переміщення, наданих на митній території України ( тобто від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України).

10. При поставці туристичних послуг базою оподаткування є:

- різниця між вартістю поставлених туристичних послуг та вартістю витрат, понесених туристичним оператором внаслідок придбання таких послуг у випадку їх безпосереднього надання за межами митної території України;

- комісійна винагорода туристичного агента, яка нараховується (виплачується) туристичним оператором, іншими постачальниками послуг на його користь.

База оподаткування операцій  з  поставки  туристичним оператором туристичного продукту, туристичних послуг з місцем їх надання на митній території України визначається на загальних підставах.

11. Якщо після продажу товарів, робіт, послуг здійснюється перегляд цін або повернення  проданих товарів, податок на додану вартість перераховується, як у продавця таких товарів, так і у покупця.

    Якщо ж хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, сума ПДВ не перераховується у випадку перегляду цін, за винятком операцій, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань і при  поверненні  раніше  поставлених  товарів  у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, всі платники останнього зобов”язані при поставці товарів, послуг збільшити договірні (контрактні) ціни на суму ПДВ. Податок становить 20% бази оподаткування та додається до ціни товарів, послуг. За невконання цього положення передбачені фінансові санкції.

Як вже було зазначено вище, в Україні застосовується метод обчислення податку на додану вартість, який дістав назву податкового кредиту, або методу розрахунків-фактур. Сутність цього методу полягає в тому, що для визначення суми податку на додану вартість сума доданої вартості не розраховується. А для того, щоб визначити суму ПДВ, яку платник має сплатити до бюджету, платником підраховується різниця між отриманими сумами податку в результаті операцій продажу та сплаченими сумами податку в результаті операцій купівлі. Якщо вказана різниця має від”ємне значення, платник до бюджету нічого не сплачує, а відповідна сума або зараховується в рахунок майбутніх платежів, або повертається йому з бюджету. Розглянемо ці положення більш детально.

Сума податку  на  додану   вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Таким чином, для визначення суми ПДВ необхідно дати характеристику таким поняттям, як звітний період, податкове зобов”язання та податковий кредит.

Звітний податковий період - це період, за який платник податку на додану вартість зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. На сьогодні в Україні встановлено два звітних періоди: місячний і квартальний.

Податкове зобов’язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному  періоді у складі ціни реалізації товарів, робіт, послуг.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги). Сума податкового кредиту складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку у зв’язку із:

придбанням або  виготовленням  товарів  та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

    придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Операції з імпорту товарів та основних фондів для використання у межах господарської діяльності платника також відносяться до податкового кредиту.

    Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

    Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Такий механізм збільшення податкового зобов”язання платника пов”язаний з тим, що при купівлі таких товарів (послуг), платник отримав податковий кредит на відповідну суму. А оскільки платник не використав ці товари в господарській діяльності, відповідна сума збільшення податкового зобов”язання компенсує відповідну суму податкового кредиту.

Не включаються до складу податкового кредиту платника суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням:

  1.  (виготовленням) товарів (послуг) та основних фондів, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування;
  2.  легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів;
  3.  матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника;
  4.  товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами).

У разі  коли  товари  (послуги),  виготовлені або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Порядок визначення дати виникнення податкового зобов”язання та права платника на податковий кредит  з податку на додану вартість.

Для того, щоб визначити до декларації за який саме звітний період має бути віднесена та чи інша операція, пов”язана зі сплатою ПДВ до бюджету, в законі визначаються дати виникнення податкового зобов”язання та податкового кредиту.

Дата виникнення податкового зобов’язання залежить від виду  здійснюваних операцій. Розглянемо різні випадки.

1. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) вважається перша з подій:

або дата зарахування коштів від покупця  на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

2. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні товарів є дата подання митної декларації  із  зазначенням   у  ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою. Зверніть увагу, що попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - імпортера.

3. Датою  виникнення  податкових зобов'язань лізингодавця для операцій фінансового лізингу є дата фактичного передання об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу.

4. Датою виникнення податкових  зобов'язань  виконавця  з контрактів, визначених довгостроковими є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

5. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) бюджетним організаціям є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

6. У разі поставки товарів або послуг з  використанням торговельних автоматів датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з такого устаткування грошової виручки.

    У разі коли продаж через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення податкового зобов”язання вважається дата поставки таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

7. У   разі   коли   поставка товарів (послуг) здійснюється з використанням пластикових карток або чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт поставки платником податку товарів (послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

8. Датою збільшення податкових зобов'язань комітента у рамках договору комісії (крім зовнішньоекономічних договорів) є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

9. Датою збільшення податкових зобов'язань  повіреного у рамках договору доручення (крім зовнішньоекономічних договорів) є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

Порядок визначення  дати виникнення права платника на податковий кредит також  залежить від виду здійснюваних операцій:

1) для операцій з придбання товарів, робіт, послуг -   дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата   виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

2) для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати  податку  по  податкових  зобов'язаннях;

3) для операцій фінансового лізингу - дата фактичного отримання об'єкта фінансового  лізингу лізингоотримувачем;

4) для довгострокових контрактів - дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту;

5) для комісіонера у рамках договору комісії (крім зовнішньоекономічних договорів) -  дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості отриманих товарів;

6) для повіреного у рамках договору доручення (крім зовнішньоекономічних договорів) - дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (послуг). При цьому довіритель має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Особливості застосування касового методу податкового обліку.

Особа,  яка  протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300 тис. грн за власним бажанням може вибрати касовий метод податкового обліку.   

Касовий метод це - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата отримання коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або інших видів компенсацій вартості поставлених ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених йому товарів (послуг).

    Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

    Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути змінений протягом наступних дванадцяти місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.

    Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.

    Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до:

    імпортних та експортних операцій;

    операцій з поставки підакцизних товарів.

    Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими протягом трьох місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, що вибрав касовий метод та такий платник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.

    Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник:

- приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил податкового обліку

- досягає обсягу оподатковуваних операцій 300 тис. грн.

В обох випадках платник повинен   надіслати відповідну заяву на адресу податкового органу разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду.

    За відмови від застосування касового методу на будь-яких підставах:

    сума податкових зобов'язань платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

    сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

Порядок бюджетного відшкодування ПДВ.

Бюджетне  відшкодування  - це сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених випадках.

У разі, коли сума податку на додану вартість,  визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду, має  від'ємне значення, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді розрахована сума має від'ємне значення, то:

    а) бюджетному   відшкодуванню   підлягає   частина   такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам  таких  товарів  (послуг);

    б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При  прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну  перевірку  (камеральну)  заявлених  у  ній   даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий  орган  зобов'язаний  у  п'ятиденний  термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.   

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо   за    наслідками    камеральної або документальної перевірок  податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

    а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

    б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

    в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі коли платник податку здійснює експортування товарів (супутніх послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання експортного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за повною ставкою.

Не має  права  на  отримання  бюджетного відшкодування:

    а) особа, яка:

    була  зареєстрована  як  платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на  бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за  рішенням Кабінету Міністрів України);

мала   обсяги   оподатковуваних   операцій   за   останні  12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання  або спорудження (будівництва) основних фондів);

    не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

    б) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального або звільнення від такої сплати.

Методика визначення пільг

Для правильного визначення суми податку необхідно визначити, які товари та послуги мають пільги з податку на додану вартість.  

Перелік пільг щодо ПДВ, які діють згідно  із  законодавством України, є досить поширеним. Основна причина  полягає  в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка ж  до того ж є доволі високою, на відміну від інших країн, де ПДВ, як правило стягується за кількома ставками. У багатьох розвинутих країнах товари першої необхідності оподатковуються за ставками, нижчими від основної, завдяки чому перелік товарів, які звільняються від оподаткування є набагато меншим.

Одним з видів пільг, що надаються в Україні, є звільнення від оподаткування. Крім цього, як вже було зазначено вище, ряд операцій не є об’єктами оподаткування, по ряду операцій введено нульову ставку. Крім того, в пільговому порядку оподатковуються сільськогосподарські підприємства. Розглянемо, в чому відмінність різних пільг. Надання пільг передбачає ненарахування податку на додану вартість платником при поставці визначених законодавством товарів, послуг, тобто відсутнім є сума податкового зобов”язання. Відмінність між цими пільгами існує лише в тому, за рахунок яких джерел погашається або відшкодовується податок на додану вартість, сплачений платником своїм постачальникам за товари, послуги.  По операціях, що звільнені від оподаткування і що не є об’єктом оподаткування, суми ПДВ, що сплачені постачальникам за поставлені товари, послуги для  виробничого призначення відносяться на валові витрати, тобто збільшують собівартість товарів, послуг. Таким чином, віднесення цих сум до податкового кредиту не відбувається.

Надання пільг щодо ПДВ у вигляді встановлення нульової ставки передбачає відшкодування з бюджету від’ємної різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту. Тобто платник не нараховує ПДВ на реалізацію, у нього відсутнім є сума податкого зобов”язання, в той час як сплачені постачальникам  суми   ПДВ відносяться до податкового кредиту і повертаються з бюджету.

Таким чином, одним із джерел, куди відносяться   суми ПДВ, що сплачені постачальникам за придбані  товари, послуги господарського призначення є податковий кредит. Якщо платник не має права віднести суми відповідного ПДВ до податкового кредиту, джерелом погашення цих сум в залежності від виду придбаних товарів та статусу  платника виступають:

а) валові витрати – у випадку якщо купуються товари, послуги господарського призначення особою, що:

-  не є платником ПДВ;

- поставляє товари, послуги, які звільнені або не є об”єктами оподаткування ПДВ;

б) прибуток, якщо придбані товари (послуги) не використовуються у господарській діяльності платника;

в) збільшення вартості основних фондів, якщо придбаваються основні фонди:

- які не використовуються у господарській діяльності платника;

- особою, що  не є платником ПДВ;

- платником, що має пільги у вигляді звільнення від ПДВ або поставляє товари (послуги) які не є об”єктом оподаткування ПДВ.

Зверніть увагу, у разі коли платник має пільги щодо сплати ПДВ та придбані  товари (послуги), а також основні виробничі фонди  частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні (це положення не стосується операцій з нульовою ставкою), до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого  податку при їх придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

 Приклад. Поліграфічне підприємство „Альфа” займається як виготовленням рекламних проспектів, так і підручників (пільга у вигляді звільнення від оподаткування). В червні обсяг поставки рекламних проспектів становив 24000 грн. (в т.ч. сума ПДВ – 4000 грн), підручників - 5000 грн. (без суми ПДВ). В червні підприємство придбало папір, що буде використовуватись як для виготовлення рекламних проспектів, так і підручників на суму 2400грн. ( в т.ч. сума ПДВ – 400 грн).

Оскільки поставка підручників звільнена від оподаткування ПДВ, підрахуємо частку оподатковуваних операцій в загальному обсязі поставки:

20 000 : (24 000 – 4 000(ПДВ) + 5 000) * 100 = 80 %

Таким чином до податкового кредиту  може бути віднесена сума:

400 * 80% = 320 грн

Далі розглянемо основні операції, які оподатковуються за нульовою ставкою та звільняються від оподаткування.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

1) експорту товарів та супутніх такому експорту послуг. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Зверніть увагу, що суми податку,  сплачені фізичними особами у складі  ціни придбання товарів на митній території, що експортуються такими фізичними особами в межах неторговельного (туристичного) обороту, бюджетному відшкодуванню не підлягають (на відміну від інших економічно розвинутих країн);

2) поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом. До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати:

- власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

- виконання робіт по переробці давальницької сировини;

- модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта;

3) поставки для заправки або постачання:

- морських (океанських)  та повітряних суден, що здійснюють діяльність за межами України;

 - космічних кораблів, а також супутників.

         Поставка товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від  його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, оподатковується за загальною  ставкою;

4) поставки товарів  підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах). Такі товари можуть продаватись виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України;

5)   поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України;

    поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені вище за межами державного кордону України.

    Якщо поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у  вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з  посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується   за  загальною ставкою;

6) поставки товарів та послуг, які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів. Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку покупних матеріалів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків від продажної ціни таких виготовлених товарів.

Є визначені законом обмеження щодо права застосування такої пільги, так :

- кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи,  має становити протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової  чисельності штатних працівників;

- фонд оплати праці таких інвалідів має становити протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва;

- зазначені підприємства повинні зареєструватись у відповідному податковому органі. Така реєстрація здійснюється за наявності позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів;

- існує перелік товарів та послуг, на поставку яких така пільга не розповсюджується (наприклад, підакцизні товари, лотерейний бізнес тощо). Такий перелік щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України.

   7) поставки переробним підприємствам молока і м”яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм  власності  і  господарювання.

Не дозволяється застосування нульової ставки податку  до операцій з експорту товарів (супутніх послуг) у разі, коли такі операції звільнено від оподаткування на митній території України. Виключення становлять лише лікарські засоби та товари медичного призначення, а також товари поліграфічної галузі.

Наведемо перелік основних операцій, що звільняються від оподаткування:

1. Операції з поставки:

  •  вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками;
  •  періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; книжок вітчизняного виробництва; учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників;
  •  товарів спеціального призначення для інвалідів;
  •   лікарських засобів та виробів медичного призначення;
  •   путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей;
  •  житла  (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки тощо.

2. Операції з поставки  послуг:

  •  з виховання та освіти дітей; вищої, середньої, професійно-технічної та  початкової освіти; розміщення учнів або студентів в гуртожитках; харчування дітей  у школах та  професійно-технічних училищах тощо;
  •  утримання осіб  у  будинках  для  престарілих  та  інвалідів;
  •  харчування громадян у закладах охорони здоров'я;   
  •  харчування та  облаштування  на  нічліг  осіб,  які  не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;
  •    виплати і доставки пенсій та грошової допомоги населенню;
  •   охорони здоров'я;
  •  реєстрації актів громадянського стану державними органами;
  •   перевезення  осіб  пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування;
  •  культового призначення релігійними організаціями;
  •  з поховання;
  •   безоплатної  приватизації житлового фонду у багатоквартирних будинках, присадибних ділянок та земельних паїв;
  •  бібліотеками та інші.

3.  Звільняється від оподаткування надання благодійної допомоги, а  саме  безоплатна передача товарів (послуг) неприбутковим організаціям з метою їх безпосереднього використання у благодійницьких цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (послуг) набувачам  благодійної  допомоги.

Кабінет Міністрів України встановлює  правила маркування товарів, отриманих як благодійна допомога, та розподілу таких товарів (послуг). Марковані товари, отримані з метою подання благодійної допомоги, які продаються за кошти або інші види компенсації, та виручка, отримана за таку поставку, підлягають конфіскації в  доход держави.

    Не підлягають звільненню від оподаткування операції з подання благодійної допомоги у вигляді:

- підакцизних товарів;

-  цінних паперів;

- нематеріальних активів;

- товарів (послуг), призначених для використання у господарській діяльності.

Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств.

 

  Сільськогосподарські підприємства в Україні з 1999 року мають особливий порядок оподаткування. Так, вони звільнені від більшості податків, таких як податок на прибуток, на землю, а натомість сплачують фіксований сільськогосподарський податок. Порядок сплати ПДВ також відрізняється від загальноприйнятого. Так, вони сплачують ПДВ на загальних підставах лише по операціях, що не пов”язані з сільськогосподарським виробництвом. При поставці  сільськогосподарських товарів та послуг ПДВ до бюджету не перераховується, а залишається у платників для фінансування матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Розглянемо ці положення більш детально.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування якщо його основною діяльністю є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

    а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду;

    б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

При вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів (послуг) має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів (послуг), вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється у загальному порядку.

Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, згідно із Митним тарифом України, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Для застосування спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство має зареєструватись у відповідному податковому органі за загальновстановленими  правилами та строками та отримати свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, в якому повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

    а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

    б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за умови виконання встановлених вимог;

    в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку за скороченою формою.

Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які  поширюються спеціальний режим оподаткування.

Порядок обігу і погашення податкових векселів.

Платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням відстрочити сплату ПДВ (сплатити належну суму податку не в момент митного оформлення товару, а пізніше) шляхом  надання органам митного контролю простого векселя на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель). Податковий  вексель  складається   на повну  суму   податкового зобов'язання, нарахованого  за  вантажною  митною декларацією. Зверніть увагу, сума податкового зобов'язання за однією вантажною митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково коштами.

Відповідно до закону, можливість відстрочення ПДВ при імпорті за допомогою податкового векселя не  поширюється на ввезення:

    підакцизних товарів;

    товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 згідно з Українскою класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності;

    будь-яких товарів, що здійснюється особою, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за дванадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке ввезення, крім товарів, що ввозяться з метою включення до складу основних фондів такого платника податку за рішенням Кабінету Міністрів України;

    будь-яких товарів, що здійснюється суб'єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, які передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого Законом „Про податок на додану вартість” тощо.

Один примірник податкового векселя залишається в органі митного контролю, другий надсилається на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку.

Строк погашення податкового векселя -  на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. Податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю. Аваль -  це вексельне поручительство,  згідно з яким  комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Розглянемо, в якому порядку суми ПДВ по векселю включаються до податкового зобов”язання і кредиту платника:

- якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до  закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний  період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому відбулася така сплата. Приклад. Підприємство сплачує ПДВ до бюджету щомісячно і ввозить товари на митну територію України на суму 10 000 грн. На суму податку на додану вартість підприємство 7 березня  надає органам митного контролю податковий вексель на суму 2 000 грн.  Термін сплати зобов'язань по податковому векселю – 5 квітня. Оскільки  кінцевий термін подачі декларації до податкового органу за звітний  період, у якому відбулось надання векселя органу митного контролю – 20 квітня, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до податкової декларації за березнь та погашає вексель шляхом перерахування коштів в сумі 2000 грн. до бюджету до 6 квітня. Якщо сума зобов”язань по векселю перераховується до бюджету в березні – податковий кредит збільшується на суму 2000 грн. в податковій декларації за березень. Відповідно – якщо сума зобов”язань по векселю сплачується в квітні – в декларації за квітень на відповідну суму збільшується податковий кредит;

- якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. Тобто, окремо, сума ПДВ по векселю до бюджету не сплачується, а перераховується до бюджету у складі податку, нарахованого по податковій декларації за відповідний період. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному  періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету. Приклад. Підприємство сплачує ПДВ до бюджету щомісячно і ввозить товари на митну територію України на суму 20 000 грн. На суму податку на додану вартість підприємство 28 квітня надає органам митного контролю податковий вексель на суму 4 000 грн.  Термін сплати зобов'язань по податковому векселю – 27 травня. Оскільки  кінцевий термін подачі декларації до податкового органу за звітний  період, у якому відбулось надання векселя органу митного контролю – 20 травня, платник податку включає суму зобов'язань по векселю до податкової декларації за  квітень та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету разом з загальною сумою ПДВ до сплати по декларації за квітень до 31 травня. Право на податковий кредит підприємство отримує у травні.При своєчасному перерахуванні коштів до бюджету по декларації за квітень, на суму 4000 грн. платник збільшує податковий кредит податкової декларації за травень;

- якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному періоді.

Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які  мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів. Обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

Податковий облік та звітність

Для податкового обліку ПДВ використовуються слідучі документи: податкова накладна і реєстр отриманих та виданих податкових накладних, на основі даних яких складається податкова декларація.

Податкова накладна була введена з жовтня 1997 року, і є одночасно звітним податковим документом і розрахунковим документом. Право  на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити наступну інформацію:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. При цьому у  разі  звільнення  від  оподаткування  у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт закону.

Приклад.

Підприємство 12.01 відвантажує телевізори у кількості 10 штук. Ціна одного телевізора 2000 грн. (без ПДВ). Підприємство заповнює і надає покупцю заповнену податкову накладну  (табл. 2.1)

Табл.2.1

Податкова накладна

Розділ

Дата відвантаження (виконання, поставки (оплати*) товарів (послуг)

Номенклатура поставки товарів(послуг) продавця

Одиниця виміру товару

Кількість (об'єм, обсяг)

Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ

Обсяги поставки (база оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками

Загальна сума коштів, що підлягає оплаті

20 %

0 % (реалізація на митній території України)

0 % (експорт)

Звільнення від ПДВ

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

I

12.01 

телевізори 

 Шт.

10 

2000,0 

20000 

 

 

 

20000 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усього по розділу I

 

 

 

 

 

 

 

 

II

Товаротранспортні витрати

 

 

 

 

 

 

 

 

III

Зворотна (заставна) тара

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

 

IV

Надано покупцю:

надбавка (+)

 

 

 

 

 

 

 

 

знижка (-)

 

 

 

 

 

 

 

 

V

Усього по розділах I + II + IV

 

 

 

 20000

 

 

 

20000 

VI

Податок на додану вартість

 

 

 

4000 

 

 

 

4000 

VII

Загальна сума з ПДВ

 

 

 

24000 

 

 

 

2400 

Розглянемо які саме особи складають податкові накладні в різних випадках:

а) особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість;

б) зареєстрований платник податку, до складу якого входять філії або структурні підрозділи, може делегувати їм право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість;

в) під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до  бюджету;

г) у разі надання на митній території України послуги нерезидентом податкова накладна виписується таким платником податку:

- зареєстрованим на території України постійним представництвом цього нерезидента;

- за відсутності такого - резидентом, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента;

- за відсутності такого - покупцем (отримувачем) - податковим агентом такого нерезидента.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж загальні, утрачають право на складання податкової накладної.

Порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстра отриманих та виданих податкових накладних.

Сплачена  (нарахована)  сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих  та  виданих  податкових накладних.

При одночасній поставці одному покупцю як оподатковуваних товарів (послуг), так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні, крім слідуючих випадків:

-  у разі поставки товарів (послуг), до якої одночасно застосовується як нульова ставка, так і ставка 20 відсотків;

- у разі нарахування та сплати процентів або комісій у межах договору фінансового лізингу.

У  разі  передачі  товарів   у  межах  договорів  комісії, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності на такі товари іншій особі й уповноважують таку особу (далі - комісіонер) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітент), податкова накладна в момент передачі таких товарів не складається. Дата виписки податкової накладної у комітента визначається, виходячи з дати перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. Комісіонер при поставці товарів, одержаних на умовах комісії та інших умов, зазначених вище, виписує податкову накладну в міру поставки таких товарів у загальному порядку.

У  разі  здійснення  поставки товарів (послуг), поставка яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставленої продукції (1 раз на п'ять днів; 1 раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено поставку товарів (послуг).

На одну і ту ж операцію може бути виписано дві податкові накладні, в тому випадку, якщо по-перше,  ціни, за якими поставляється товар (послуга) є нижчими за звичайні; по-друге, якщо розрахунок по операції здійснюється за допомогою процентного векселя. Розглянемо ці випадки.

У разі, якщо звичайна ціна поставки товарів (послуг) перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, виходячи з фактичної ціни поставки, другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. Номер податкової накладної, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, повинен через дріб містити позначку "ЗЦ". Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Такий самий порядок виписки податкових накладних застосовується і в разі застосування у взаєморозрахунках процентного векселя. При цьому до податкової накладної, виписаної на  суму перевищення звичайної ціни над фактичною, уключається і сума процентів, нарахованих на номінал такого векселя.

Якщо після поставки товарів (послуг) змінюються умови договору щодо ціни або кількості поставлених товарів (послуг), для перерахунку суми ПДВ постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі в тексті - розрахунок коригування). Розрахунок коригування складається у двох примірниках. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту, а продавець – податкового зобов”язання. На титульному листі розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Розрахунку коригування присвоюється номер, який має вигляд дробу, чисельник якого відповідає порядковому номеру розрахунку, який реєструється у окремому журналі, а знаменник - номеру  податкової  накладної.

Усі складені примірники податкової накладної та розрахунку коригування підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна та розрахунок коригування не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

 Податкова накладна є документом, на підставі якого платник має право віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику в ціні придбання товарів (послуг). Тому, якщо постачальник товарів (послуг) відмовляється надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

    Отримання такої скарги є підставою для проведення податковим органом  позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Крім податкової накладної для нарахування податкового кредиту можуть використовуватисть також інші документи, а саме:

- при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, -  належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника;

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість);

- у разі імпорту товарів на митну територію України, - вантажна митна декларація, оформлена належним чином, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Далі розглянемо, в якому порядку ведеться реєстр  отриманих  та  виданих   податкових накладних (далі - реєстр). Реєстр  є  основою  для  відображення зведених результатів обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Він ведеться у документальному або електронному вигляді за вибором  платника  податку. У  реєстрі вказуються його порядковий номер,  дата початку його ведення та дата його закінчення.

Реєстр складається з двох розділів. У першому розділі окремо обліковуються операції з придбання товарів (послуг) , які не призначаються для  використання у господарській діяльності цього платника податку і які придбаваються з метою використання у його господарській діяльності для здійснення операцій, що:

-  оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків;

- звільнених від оподаткування;

- тих, що не є об'єктом оподаткування.

Заповнення даних   розділу  I  реєстру здійснюється  на основі показників отриманих  податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, вантажних митних декларацій, а також інших розрахункових  документів (табл. 2.2).

Табл.2.2

Розділ I. Отримані податкові накладні.(Реєстр отриманих та виданих податкових накладних)


з/п
 

Податкова накладна, ВМД, чек тощо 

Загальна сума, вклю-
чаючи ПДВ
 

Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження), імпорт товарів (послуг, включаючи одержання від нерезидента): 

дата отри-
мання 

номер 

постачальник 

з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які: 

які не призначаються для їх використання у господарській діяльності 

для поставки послуг, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону 

назва 

індиві-
дуаль-
ний подат-
ковий номер 

підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %, 0 % 

звільнені від оподаткування, не є об'єктами оподаткування 

вартість без ПДВ 

сума ПДВ 

вартість без ПДВ 

сума ПДВ 

вартість без ПДВ 

сума ПДВ 

вартість без ПДВ 

сума ПДВ 

10 

11 

12 

13 

14 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

... 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

Усього за місяць 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

... 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

Усього за квартал 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

В розділі ІІ  окремо обліковуються дані з поставки товарів (послуг), які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування (табл. 2.3).

Табл.6.9

Розділ II. Видані податкові накладні.( Реєстр отриманих та виданих податкових накладних)


з/п 

Податкова накладна 

Загальна сума поставки, включаючи ПДВ 

Поставка товарів (послуг) та послуги, надані нерезидентом на митній території України, які: 

Експорт товарів та супутніх такому експорту послуг
(база оподатку-
вання) 

дата виписки 

номер 

платник податку – покупець 

підлягають оподаткуванню за ставкою 

звільнені від оподатку-
вання, не є об'єктами оподатку-
вання (сума поставки)

 

назва 

індиві-
дуальний податко-
вий номер 

20 % 

0 % 

база оподат-
кування 

сума ПДВ 

база оподат-
кування 

10 

11 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

... 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

Усього за місяць 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

... 

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

Усього за квартал 

  

  

  

  

  

Облік  операцій з поставки товарів (послуг) ведеться на підставі податкової накладної та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників. Тут   відображаються  видані  податкові накладні, а також податкові накладні, які зберігаються у продавця.

Всі платники  податку визначають щомісячні підсумки щоденно зареєстрованих операцій, а платники податку, у яких податковий період дорівнює кварталу – ще і щоквартальні підсумки.

Далі розглянемо порядок оформлення і подання декларації з ПДВ. Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість. Існують дві форми декларації з ПДВ: повна  та скорочена.   

Скорочену форму декларації подають:

- платники  податку,  у  яких  згідно  з  чинним законодавством суми податку на додану  вартість, нараховані   на поставку сільськогосподарських товарів  (послуг), повністю залишаються    у    розпорядженні    таких   сільськогосподарських підприємств; 

- платники  податку  -  переробні  підприємства,  які згідно із Законом суми податку на додану вартість, за реалізовані ними  молоко  та  молочну  продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному  обсязі   спрямовують   виключно для виплати дотацій сільськогосподарським  товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і  м'ясо  в  живій  вазі.

До скороченої форми податкової  декларації  включаються  лише  ті операції,  що стосуються  спеціального  режиму оподаткування.  Всі інші платники подають повну форму декларації з ПДВ.

По податку встановлено два звітних періода: місячний або квартальний. Квартальний звітний період платник може вибрати за своїм бажанням лише в тому випадку, якщо його обсяг оподатковуваних операцій  за минулі дванадцять місячних звітних  періодів не перевищував 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Для цього, він разом з декларацією за останній звітний період календарного року подає до податкового органу заяву про вибір квартального звітного  періоду. При цьому квартальний звітний  період починає застосовуватися з наступного календарного року.

    Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного  періоду календарного року не подав до податкового органу указану вище заяву, такий платник податку зобов'язаний в наступному календарному році застосовувати місячний звітний період.

Якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального звітного  періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 000 гривень, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний звітний  період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення. Про перехід з квартального на місячний звітний період платник податку зобов'язаний зазначити у відповідній податковій декларації за наслідками місяця, у якому здійснено такий перехід.

Для подання декларації встановлюються такі строки:

- якщо звітний  період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до податкового органу за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця;

- якщо звітний  період дорівнює календарному кварталу, декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного  кварталу.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках  - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

До  декларації  вносяться  дані  податкового   обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми такого відшкодування на його поточний рахунок у банку, до податкового органу він подає також і  копію податкової декларації за відповідний період, на якій службовою особою цього податкового органу у момент прийняття декларації у відповідному службовому полі, розміщеному на першій сторінці декларації, здійснюється відмітка про прийняття цієї декларації (штамп податкового органу, дата, вхідний номер). При цьому вказана копія декларації з відміткою податкового органу про її  прийняття повертається платнику податку для подання ним до органу Державного казначейства України; платником податку в службовому полі декларації здійснюється відмітка про отримання цієї копії.

      Одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, а при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - також копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності, та оригінали п'ятих основних аркушів вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

У розділі I "Податкові зобов'язання" декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування.

До розділу  II "Податковий кредит" декларації включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження):

-  товарів (послуг), основних фондів на митній території України;

- імпортованих товарів;

- отриманих на митній території України від нерезидента послуг.

В свою чергу, придбані товари (послуги) обліковуються  окремо за цілями використання:

- здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування;

- придбання з метою подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку та тих, які не призначені для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України .

У розділі  III  "Розрахунки  з  бюджетом за звітний період" податкової декларації вказуються результати підрахунку суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету (по повній формі декларації) або суми ПДВ, що залишаються в розпорядженні платника (по скороченій формі декларації).

Податкові   декларації   приймаються   без   попередньої перевірки зазначених у них показників. Після реєстрації в податковому органі декларації підлягають камеральній перевірці протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52259. Рельєф. Тектоніка. Геологічнабудова. Корисні копалини України 50.5 KB
  Корисні копалини України. Корисні копалини України. прищеплювати любов до України географії. Обладнання: Фізична карта України Тектонічна карта України магнітофон жетони гонг штатив молоточок таблиці атлас України 89 класи призи.
52260. Aus der Geschichte der Ukraine 50.5 KB
  Wie geht es euch Kinder Heute beginnen wir ein neues Them zu studieren. Es heißt Die Ukrine gestern und heute“. Dieses Them ht 10 Stunden. ber wie ds Them heutiger Stunde ist versteht ihr nch dieser ufgbe.
52261. Австралія – найменший материк Землі. Загальні відомості. Своєрідність географічного положення материка. Історія відкриття і дослідження. Рельєф і корисні копалини 7.75 MB
  Мета: сформувати в учнів загальне уявлення про своєрідність та особливості природи Австралії; продовжити формувати навички складати характеристику географічного положення материка; знайти закономірності розташування форм рельєфу та корисних копалин; розвивати вміння учнів працювати зі схемами атласу і підручника аргументувати свою відповідь у тому числі за допомогою додаткових джерел літератури. Для подальшого вивчення Австралії клас поділяється на групи: 1група. Знаходить на карті крайні точки Австралії і визначає їхні географічні...
52262. Australia. Terra Incognita 178 KB
  Terr Incognit Suggested level B 1 B1 intermedite Inn brmovsk senior techer of English school 5 L' viv Objectives: to get cquinted with ustrlin history geogrphy stte Symbols; to prctice vocbulry; to develop pupils' listening reding nd speking skills; to rouse pupils' interests in the life of ustrlin people. The Ntionl nthem...
52263. Австралійський Союз. Океанія 171 KB
  Мета: продовжити формувати систему знань про Австралію сформувати систему знань про природноресурсний потенціал Австралії і Океанії; систематизувати уявлення учнів про міжнародну спеціалізацію регіонів вдосконалити вміння і навички учнів самостійно працювати з джерелами географічної інформації. Обладнання: політична карта світу фізична карта Австралії фізична карта Океанії атласи учнівські...
52264. АВСТРАЛІЯ – найменший материк Землі. Історія відкриття і дослідження 112 KB
  Визначити географічне положення Австралії, ознайомити учнів з історією відкриття, заселення Австралії європейцями, особливостями рельєфу, корисними копалинами...
52265. Австралія: загальна характеристика, специфіка ЕГП, особливості природи, населення і господарства 222 KB
  Мета: сформувати в учнів систему знань про природноресурсний потенціал австралії; систематизувати уявлення учнів про міжнародну спеціалізацію регіона. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ Який мореплавець відкрив Австралію Які крайні точки материка Австралія Дайте коротку характеристику географічного положення Австралії. Яка переважаюча форма рельєфу Австралії і чому ІІІ. Про ці та інші особливості Австралії ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.
52266. Австралія. Географічне положення, історія відкриття і дослідження 46.5 KB
  Географічне положення історія відкриття і дослідження. Географічне положення історія відкриття і дослідження. Мета: формувати знання про своєрідність географічного положення Австралії етапи відкриття і дослідження вдосконалювати практичні вміння та навички; пояснювати особливості географічного положення материків; формувати вміння порівнювати географічне положення Австралії та Африки; розвивати пізнавальний інтерес до вивчення теми. Який материк ви вивчали Що вам відомо про Африку Чому вивчення будьякої території починають з...