69426

Загальна схема ПЗ. Операційні системи

Курсовая

Информатика, кибернетика и программирование

Команди всіх операційних систем призначені для створення знищення копіювання переміщення файлів тощо. Операційна система стежить щоб ці помилки не були фатальними ні для файлів користувача ні для комп’ютерної системи вцілому.

Украинкский

2014-10-04

17.36 KB

0 чел.

Тема №7. Загальна схема ПЗ. Операційні системи

Операційна система призначена для керування роботою комп'ютера і підтримки взаємодії користувача з апаратною частиною та прикладними програмами. Приклади ОС: MS-DOS, OS/2, Unix, Windows 95/98, Windows NT, Linux.

Основні функції ОС.

  1.  забезпечення доступу до файлової системи на дисках;
  2.  налагодження діалогу між комп'ютером та користувачем засобами командного чи графічного інтерфейсу;
  3.  підтримка однозадачного чи мультизадачного режиму роботи;
  4.  підтримка режиму колективного використання комп'ютера і розподіл ресурсів між користувачами;
  5.  забезпечення ефективної взаємодії процесора та пристроїв введення-виведення;
  6.  захист і відновлення інформації та обчислювального процесу у випадку помилкових дій користувача або аварійних ситуацій.

Розглянемо ці функції операційних систем детальніше.

  1.  Однією з найважливіших функцій є підтримка файлової системи на дисках. Адже саме у файлах користувачі зберігають програми та інші дані. Команди всіх операційних систем призначені для створення, знищення, копіювання, переміщення файлів тощо.
  2.  Засоби для підтримки діалогу між користувачем і операційною системою називаються інтерфейсом операційної системи. Діалог відбувається за допомогою команд, які дає користувач. Якщо команди треба вводити з клавіатури у командний рядок, то інтерфейс називається командним (наприклад, у MS-DOS та Unix), а якщо за допомогою миші та графічних зображень команд на екрані, то інтерфейс називається графічним (Windows).
  3.  На одному комп'ютері можна встановити різні операційні системи. Одні можуть бути однозадачними, а інші багатозадачними. Багатозадачність означає, що користувач може запустити декілька програм одночасно, а система повинна так завантажити процесор роботою, щоб у користувача склалась ілюзія, ніби процесор розв'язує одночасно всі його задачі, хоча насправді один процесор у кожний момент часу може працювати лише з однією програмою. Багатозадачність реалізується методом квантування, коли процесор обслуговує одну програму протягом одного кванту часу, іншу – протягом другого і так по колу.
  4.  Подібним способом реалізована підтримка операційною системою колективної роботи багатьох користувачів у межах одного комп'ютерного комплексу. Кожен користувач може мати свій дисплей і клавіатуру, але всі користувачі мають спільну оперативну пам'ять та жорсткий диск на сервері. Завдання відповідної ОС - забезпечити кожному користувачеві достатні ресурси (оперативну та дискову пам'ять, засоби друку тощо) для нормальної роботи.
  5.  Окрім головного процесора комп'ютер має низку допоміжних процесорів, які називаються контролерами та адаптерами і призначені для керування роботою пристроїв вводу-виводу. Завдання операційної системи – забезпечити синхронну роботу всіх пристроїв, підтримувати введення даних з клавіатури, організовувати виведення даних на дисплей чи диск, стежити за дотриманням черги завдань до друку.
  6.  Користувач може робити помилки. Операційна система стежить, щоб ці помилки не були фатальними ні для файлів користувача, ні для комп'ютерної системи вцілому. Якщо користувач вилучає файл з диска, вона перепитує його, чи він впевнений у своїх діях, надаючи шанс відмовитись від виконання дій, або поміщає файл в корзину, звідки його буде можна, у разі потреби, реставрувати. Якщо користувач дає команду друкування, а принтер не ввімкнений, то система негайно сповістить про це. Однак є низка дій, які можуть знищити систему та від яких вона захиститись не зможе. Наприклад, не можна врятувати дані на диску, якщо його помилково відформатували; можна втратити систему, якщо вилучити чи змінити системні файли тощо.

Файлова система.

Файли призначені для зберігання інформації на диску. Файл може містити програму або дані: текст, закодований звук, картинку чи відео зображення.

Файл має назву, наприклад, myfile.txt. Назву придумує сам користувач. Вона складається з двох частин: основної назви і необов'язкового розширення, що розмежовані крапкою: <назва>.<розширення>. Основна назва містить від 1 до 8 символів. Розширення містить до трьох символів, які описують тип файлу. Воно показує, чи це файл з програмою, чи файл з даними, наприклад, бейсік-програми мають розширення bas, паскаль-програми - pas, текстові файли - txt, звукові файли - wav, відеофайли - avi тощо.

Розглянемо такі стандартні розширення (типи файлів): exe, com, bat, sys, pas, bak, doc. Розширення exe, com мають файли програм, які готові до виконання, bat - файли, які складаються з команд MS-DOS, a sys - файли службових програм ОС. Розширення pas мають файли паскаль-програм - їх можна переглядати на екрані, редагувати, але не виконувати (для цього потрібно середовище програмування). Розширення bak мають старі копії файлів, a doc - файли документів, які створені програмою Word.

Каталоги файлів.

Файлів на диску може бути дуже багато. Для їх впорядкування призначені каталоги. Каталог файлів (інша назва - директорія) містить інформацію про файли користувача: назви, обсяги, дати створення, інші властивості файлів, а також назви інших каталогів, які можуть бути в ньому (вони називаються підкаталогами).

Каталог створює користувач і дає йому назву. Великі і малі літери в назвах об'єктів сприймаються як рівноправні символи.

Каталогів може бути багато, тому їх формують за ієрархічним принципом. Каталог найвищого рівня називається кореневим. Він має назву диска, наприклад, С:\, і може містити деяку обмежену кількість назв файлів користувача і підкаталогів. Інші каталоги містять інформацію про довільну кількість файлів або каталогів нижчого рівня.

Каталог, з яким у конкретний момент працює користувач, називається поточним.

Над каталогами визначені такі дії: створення, вилучення, копіювання, переміщення, перейменування тощо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81521. Последовательность событий на рибосоме при сборке полипептидной цепи. Функционирование полирибосом. Посттрансляционный процессинг белков 111.26 KB
  Каждая эукариотическая мРНК кодирует строение только одной полипептидной цепи т. она моноцистронна в отличие от прокариотических мРНК которые часто содержат информацию о нескольких пептидах т. Кроме того на полицистронных мРНК синтез белка начинается до того как заканчивается их собственный синтез так как процессы транскрипции и трансляции не разделены.
81522. Адаптивная регуляция генов у про- и эукариотов. Теория оперона. Функционирование оперонов 127.06 KB
  Регуляция активности генов у прокариотов. В экспериментах гипотеза оперона получила полное подтверждение а предложенный в ней тип регуляции стали называть контролем синтеза белка на уровне транскрипции так как в этом случае изменение скорости синтеза белков осуществляется за счёт изменения скорости транскрипции генов т. Согласно теории Жакоба и Моно оперонами называют участки молекулы ДНК которые содержат информацию о группе функционально взаимосвязанных структурных белков и регуляторную зону контролирующую транскрипцию этих генов.
81523. Понятие о клеточной дифференцировке. Изменение белкового состава клеток при дифференцировке (на примере белкового состава полипептидных цепей гемоглобина) 105.05 KB
  Дифференцировка клеток определенного типа сводится к экспрессии в них комплекса генов специфичных для данной клеточной линии. Экспрессия этих генов в свою очередь контролируется регуляторными районами гена промоторами и энхансерами. Энхансеры регуляторные районы ДНК расположенные на некотором расстоянии от контролируемых ими генов но в том же локусе хромосомы. Для того чтобы промоторы и энхансеры тканеспецифических генов могли взаимодействовать с ТФ они должны быть открытыми т.
81524. Молекяулрные механизмы генетической изменчивости. Молекулярные мутации: типы, частота, значение 110.08 KB
  Молекулярные мутации: типы частота значение Классификация мутаций Тип мутаций Характер мутационных изменений Примеры последствий Геномный Изменение числа хромосом Болезнь Дауна появление дополнительной хромосомы 21 Хромосомные Общее число хромосом не меняется. Частота мутаций в половых клетках высока. Основные виды генных мутаций Виды мутаций Изменения в структуре ДНК Изменения в структуре белка ЗАМЕНА Без изменения смысла кодона Замена одного нуклеотида в кодоне Белок не изменён С изменением смысла кодона миссенсмутация ...
81525. Генетическая гетерогенность. Полиморфизм белков в популяции человека (варианты гемоглобина, гликозилтрансферазы, группоспецифических веществ и др) 107.01 KB
  Группы крови. Другой важный пример полиморфизма белков связанный с проблемой переливания крови существование в популяции людей 3 аллельных вариантов гена фермента гликозилтрансферазы А В и 0. Антитела к антигенам А и В обычно имеются в сыворотке крови людей на поверхности эритроцитов которых отсутствует соответшвующий антиген т. индивидуумы с антигенами А на поверхности эритроцитов продуцируют в сыворотку крови антитела к Вантигенам антиВ а люди с Вантигенами антитела к антигенам А антиА.
81526. Биохимические основы возникновения и проявления наследственных болезней (разнообразие, распространение) 104.52 KB
  За этой группой следуют белки модулирующие функции белков и участвующие в правильном сворачивании полипептидных цепей. Хорошо изученными наследственными заболеваниями связанными с нарушением синтеза α или βцепей НЬ являются талассемии. Синтез α и βцепей в норме регулируется таким образом что все молекулы протомеров используются на синтез тетрамера α2β2 Талассемии возникают как результат мутаций включающих замены или делеции одного или нескольких нуклеотидов а иногда и целого гена кодирующего структуру одного из протомеров....
81527. Основные системы межклеточной коммуникации: эндокринная, паракринная, аутокринная регуляция 100.4 KB
  По расстоянию от клетки продуцента гормона до клеткимишени различают эндокринный паракринный и аутокринный варианты регуляции. Клеткимишени могут отстоять от эндокринной клетки сколь угодно далеко. Пример: секреторные клетки эндокринных желёз гормоны из которых поступают в систему общего кровотока. Примеры: эндотелины вырабатываемые клетками эндотелия и воздействующие на эти же эндотелиальные клетки; Тлимфоциты секретирующие интерлейкины имеющие мишенями разные клетки в том числе и Тлимфоциты.
81528. Роль гормонов в системе регуляции метаболизма. Клетки-мишени и клеточные рецепторы гормонов 106.94 KB
  Клеткимишени и клеточные рецепторы гормонов Роль гормонов в регуляции обмена веществ и функций. Физиологический эффект гормона определяется разными факторами например концентрацией гормона которая определяется скоростью инактивации в результате распада гормонов протекающего в основном в печени и скоростью выведения гормонов и его метаболитов из организма его сродством к белкампереносчикам стероидные и тиреоидные гормоны транспортируются по кровеносному руслу В комплексе с белками количеством и типом рецепторов на поверхности...
81529. Механизмы передачи гормональных сигналов в клетки 98.08 KB
  По механизму действия гормоны можно разделить на 2 группы. К первой группе относят гормоны взаимодействующие с мембранными рецепторами пептидные гормоны адреналин а также гормоны местного действия цитокины эйкозаноиды. Вторая группа включает гормоны взаимодействующие с внутриклеточными рецепторами.