69426

Загальна схема ПЗ. Операційні системи

Курсовая

Информатика, кибернетика и программирование

Команди всіх операційних систем призначені для створення знищення копіювання переміщення файлів тощо. Операційна система стежить щоб ці помилки не були фатальними ні для файлів користувача ні для комп’ютерної системи вцілому.

Украинкский

2014-10-04

17.36 KB

0 чел.

Тема №7. Загальна схема ПЗ. Операційні системи

Операційна система призначена для керування роботою комп'ютера і підтримки взаємодії користувача з апаратною частиною та прикладними програмами. Приклади ОС: MS-DOS, OS/2, Unix, Windows 95/98, Windows NT, Linux.

Основні функції ОС.

  1.  забезпечення доступу до файлової системи на дисках;
  2.  налагодження діалогу між комп'ютером та користувачем засобами командного чи графічного інтерфейсу;
  3.  підтримка однозадачного чи мультизадачного режиму роботи;
  4.  підтримка режиму колективного використання комп'ютера і розподіл ресурсів між користувачами;
  5.  забезпечення ефективної взаємодії процесора та пристроїв введення-виведення;
  6.  захист і відновлення інформації та обчислювального процесу у випадку помилкових дій користувача або аварійних ситуацій.

Розглянемо ці функції операційних систем детальніше.

  1.  Однією з найважливіших функцій є підтримка файлової системи на дисках. Адже саме у файлах користувачі зберігають програми та інші дані. Команди всіх операційних систем призначені для створення, знищення, копіювання, переміщення файлів тощо.
  2.  Засоби для підтримки діалогу між користувачем і операційною системою називаються інтерфейсом операційної системи. Діалог відбувається за допомогою команд, які дає користувач. Якщо команди треба вводити з клавіатури у командний рядок, то інтерфейс називається командним (наприклад, у MS-DOS та Unix), а якщо за допомогою миші та графічних зображень команд на екрані, то інтерфейс називається графічним (Windows).
  3.  На одному комп'ютері можна встановити різні операційні системи. Одні можуть бути однозадачними, а інші багатозадачними. Багатозадачність означає, що користувач може запустити декілька програм одночасно, а система повинна так завантажити процесор роботою, щоб у користувача склалась ілюзія, ніби процесор розв'язує одночасно всі його задачі, хоча насправді один процесор у кожний момент часу може працювати лише з однією програмою. Багатозадачність реалізується методом квантування, коли процесор обслуговує одну програму протягом одного кванту часу, іншу – протягом другого і так по колу.
  4.  Подібним способом реалізована підтримка операційною системою колективної роботи багатьох користувачів у межах одного комп'ютерного комплексу. Кожен користувач може мати свій дисплей і клавіатуру, але всі користувачі мають спільну оперативну пам'ять та жорсткий диск на сервері. Завдання відповідної ОС - забезпечити кожному користувачеві достатні ресурси (оперативну та дискову пам'ять, засоби друку тощо) для нормальної роботи.
  5.  Окрім головного процесора комп'ютер має низку допоміжних процесорів, які називаються контролерами та адаптерами і призначені для керування роботою пристроїв вводу-виводу. Завдання операційної системи – забезпечити синхронну роботу всіх пристроїв, підтримувати введення даних з клавіатури, організовувати виведення даних на дисплей чи диск, стежити за дотриманням черги завдань до друку.
  6.  Користувач може робити помилки. Операційна система стежить, щоб ці помилки не були фатальними ні для файлів користувача, ні для комп'ютерної системи вцілому. Якщо користувач вилучає файл з диска, вона перепитує його, чи він впевнений у своїх діях, надаючи шанс відмовитись від виконання дій, або поміщає файл в корзину, звідки його буде можна, у разі потреби, реставрувати. Якщо користувач дає команду друкування, а принтер не ввімкнений, то система негайно сповістить про це. Однак є низка дій, які можуть знищити систему та від яких вона захиститись не зможе. Наприклад, не можна врятувати дані на диску, якщо його помилково відформатували; можна втратити систему, якщо вилучити чи змінити системні файли тощо.

Файлова система.

Файли призначені для зберігання інформації на диску. Файл може містити програму або дані: текст, закодований звук, картинку чи відео зображення.

Файл має назву, наприклад, myfile.txt. Назву придумує сам користувач. Вона складається з двох частин: основної назви і необов'язкового розширення, що розмежовані крапкою: <назва>.<розширення>. Основна назва містить від 1 до 8 символів. Розширення містить до трьох символів, які описують тип файлу. Воно показує, чи це файл з програмою, чи файл з даними, наприклад, бейсік-програми мають розширення bas, паскаль-програми - pas, текстові файли - txt, звукові файли - wav, відеофайли - avi тощо.

Розглянемо такі стандартні розширення (типи файлів): exe, com, bat, sys, pas, bak, doc. Розширення exe, com мають файли програм, які готові до виконання, bat - файли, які складаються з команд MS-DOS, a sys - файли службових програм ОС. Розширення pas мають файли паскаль-програм - їх можна переглядати на екрані, редагувати, але не виконувати (для цього потрібно середовище програмування). Розширення bak мають старі копії файлів, a doc - файли документів, які створені програмою Word.

Каталоги файлів.

Файлів на диску може бути дуже багато. Для їх впорядкування призначені каталоги. Каталог файлів (інша назва - директорія) містить інформацію про файли користувача: назви, обсяги, дати створення, інші властивості файлів, а також назви інших каталогів, які можуть бути в ньому (вони називаються підкаталогами).

Каталог створює користувач і дає йому назву. Великі і малі літери в назвах об'єктів сприймаються як рівноправні символи.

Каталогів може бути багато, тому їх формують за ієрархічним принципом. Каталог найвищого рівня називається кореневим. Він має назву диска, наприклад, С:\, і може містити деяку обмежену кількість назв файлів користувача і підкаталогів. Інші каталоги містять інформацію про довільну кількість файлів або каталогів нижчого рівня.

Каталог, з яким у конкретний момент працює користувач, називається поточним.

Над каталогами визначені такі дії: створення, вилучення, копіювання, переміщення, перейменування тощо.