69491

Облік випуску продукції та визначення її собівартості

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Метою дослідження теми курсової роботи є розробка пропозицій і рекомендацій з удосконалення теоретико-методологічної бази обліку випуску продукції та визначення її собівартості з урахуванням міжнародних стандартів обліку.

Украинкский

2014-10-05

924.5 KB

12 чел.


Напрямок класифікації витрат

Оцінка запасів та визначення фінансових результатів

Вичерпані та невичерпані

Собівартість продукції та витрати періоду

Прямі та непрямі

Основні та накладні

Прийняття рішень

Релевантні та нерелевантні

Постійні та змінні

Маржинальні та середні

Дійсні та можливі

Контроль

Контрольовані і неконтро-льовані

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький Національний Університет імені Юрія Федьковича

Економічний факультет

Кафедра обліку і аудиту

Облік випуску продукції та визначення її собівартості

Курсова робота

Виконала: студентка 3-го курсу

денної форми навчання

Спец. «облік і аудит», 304 група

Пелешата Оксана

                                       Науковий керівник:

Зеленська Олена Зіновївна

Чернівці

2009 рік

ЗМІСТ

[1]
ВСТУП

[2] РОЗДІЛ 1

[3] Теоретичні основи обліку випуску продукції та визначення її собівартості

[4] 1.1. Економічна суть собівартості випущеної продукції

[5] 1.2. Огляд літературних джерел та аналіз нормативної бази з обліку випуску продукції та визначення її собівартості.

[6] 1.3 Формування облікової політика на підприємстві.

[7]
РОЗДІЛ 2

[8] Стан обліку випуску продукції та визначення її собівартості

[9] 2.1 Економічна характеристика діяльності та загальні аспекти обліку на підприємстві ТОВ ПБФ «Ріка».

[10] 2.2  Документування операцій з обліку випуску продукції та визначення її собівартості

[11] 2.3 Облік витрат на виробництво продукції та порядок визначення її собівартості

[12] 2.4 Відображення в регістрах та звітності операцій з формування собівартості випуску продукції.

[13]
РОЗДІЛ 3

[14] Удосконалення обліку випуску продукції та визначення її собівартості

[15] 3.1.Облік випуску продукції та визначення її собівартості в умовах комп’ютерної обробки даних

[16] 3.2. Порівняльння вітчизняного та міжнародного досвіду формування собівартості продукції (робіт, послуг)

[16.0.1] Контроль


ВСТУП

Завданням будь якого суб’єкта господарювання є отримання прибутку. Одним із найважливіших складників щодо досягнення цієї цілі, поряд з ефективними технологіями є бухгалтерський облік, оскільки саме він формує інформаційну базу про господарські процеси і явища на підприємстві, про наявність і стан майна, джерела його формування, що є необхідним для прийняття правильних рішень.

В свою чергу в бухгалтерському обліку як такому, одним з найважливіших завдань є формування собівартості продукції , що реалізується через наукову обґрунтованість бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції, які дають інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що формують собівартість продукції, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства в цілому.

Питання, пов’язані з обліком процесу формування собівартості випущеної продукції (робіт, послуг), висвітлювали вітчизняні та зарубіжні економісти. Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського обліку розглянуто в працях вітчизняних вчених Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова, В.І.Єфименка, І.В.Жиглей, М.В.Кужельного, В.Г.Линника, В.М.Пархоменка, В.В.Сопка та інших, а також зарубіжних вчених П.С.Безруких, Б.Нідлза, В.Ф.Палія, Я.В.Соколова, Е.С.Хендерксена, Ч.Т. Хонгрена.

Метою дослідження теми курсової роботи є розробка пропозицій і рекомендацій з удосконалення теоретико-методологічної бази обліку випуску продукції та визначення її собівартості з урахуванням міжнародних стандартів обліку.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

  •  систематизувати підходи до класифікації витрат та визначення порядку формування собівартості випущеної продукції (робіт, послуг);
  •  проаналізувати особливості процесу формування собівартості продукції (робіт, послуг);
  •  критично оцінити законодавче забезпечення і сучасний порядок відображення операцій з процесу формування собівартості продукції (робіт, послуг) у системі бухгалтерського обліку та звітності;
  •  внести пропозиції щодо вдосконалення системи формування собівартості продукції (робіт, послуг);

Об’єктом дослідження є процес організації обліку формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Предметом дослідження виступає сучасна система обліку процесу формування собівартості продукції (робіт, послуг) на ТОВ ПБФ «Ріка».

В процесі дослідження використовувалися законодавчі та нормативні акти, літературні джерела, періодична видання , навчальна і наукова література з питань визначення собівартості виготовленої продукції, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з питань бухгалтерського обліку.

В процесі дослідженні проводилась оцінка поняття собівартості випущеної продукції, розкривалась її економічна суть та класифікація. Визначались загальні підходи до формування та обліку випуску продукції і визначення її собівартості. Проводилось спостереження щодо організації обліку на підприємстві ТОВ ПБФ «Ріка».

РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи обліку випуску продукції та визначення її собівартості

1.1. Економічна суть собівартості випущеної продукції

Основним призначенням сфери матеріального виробництва є виробництво суспільно необхідного продукту. Створення цього продукту відбувається в процесі виробництва.

Процес виробництва належить до основної фази кругообігу господарських засобів: у ньому відбувається створення матеріальних благ, а для промислово-виробничого підприємства це є основою для отримання прибутку. У процесі виробництва відбувається споживання предметів праці, засобів праці, а також живої праці робітників. Отже, в бухгалтерському обліку відображається як процес виробничого споживання, з одного боку, так і процес створення продуктів праці – з іншого боку.

Заново створений продукт відрізняється від продуктів, з яких він створений, не тільки якістю і призначенням, а й збільшеною вартістю. З метою підрахунку витрат на виробництво визначають собівартість виготовленої продукції. Виходячи із вказаного можна зазначити, що собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на її виробництво.

Виходячи з того, які витрати враховуються при визначенні собівартості, виділяються наступні її види:

  •  Виробнича собівартість, яка розраховується шляхом додавання  до прямих виробничих витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг, частини загальновиробничих витрат по організації і управлінню виробництвом;
  •  Повна собівартість, яка розраховується шляхом додавання до виробничої собівартості частини виробничих витрат підприємства, а також втрат на збут;
  •  Маржинальна собівартість, яка розраховується шляхом включення до її складу при підрахунку лише прямих змінних витрат (заробітна плата, сировина) і в той же час без урахування прямих постійних витрат (амортизація, орендна плата, і т.ін.) конкретного виробничого підрозділу підприємства. Маржинальна собівартість в практиці застосовується, як правило для визначення мінімально допустимої ціни на продукцію, роботи і послуги, що реалізуються.

В залежності від сукупності підприємств, по яких визначається собівартість, визначають наступні її види:

  •  Індивідуальна собівартість, яка розраховується за показниками виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг окремо взятого підприємства;
  •  Середньогалузева собівартість, яка розраховується як середньо арифметична із сукупностей індивідуальних собівартостей виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг підприємств окремо взятої галузі економіки [18].

Підприємства всіх форм власності зобов’язані вести облік виробничої собівартості. Порядок, за яким формується виробнича собівартість продукції, встановлений у П(С)БО 16 «Витрати».

До виробничої собівартості продукції належать такі витрати:

  •  прямі матеріальні витрати;
  •  прямі витрати на оплату праці;
  •  інші прямі витрати;
  •  загально виробничі витрати:
  •  змінні;
  •  постійні розподілені.

Собівартість продукції, робіт і послуг обчислюється за допомогою методу калькулювання (визначення собівартості). Метод калькулювання залежить від організації і технології  виробництва, а також визначених на підприємстві центрів витрат, по яких здійснюється узагальнення інформації про витрачені ресурси. Таким чином витрати можуть групуватись за такими статтями калькуляції:

  1.  Сировина і матеріали;
  2.  Покупні комплектувальні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;
  3.  Паливо та енергія на технологічні цілі;
  4.  Зворотні відходи (вираховуються);
  5.  Основна заробітна плата виробничих робітників;
  6.  Додаткова заробітна плата виробничих робітників;
  7.  Відрахування на соціальне страхування;
  8.  Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;
  9.  Витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
  10.  Цехові витрати;
  11.  Витрати внаслідок технічно неминучого браку;
  12.  Супутня продукція (вираховується);
  13.  Інші виробничі витрати[21];

В залежності від організації і технології виробництва, а також виду продукції, яка виробляється, на промислових підприємствах використовуються такі методи калькулювання:

  1.  попередільний (попроцесний) метод;
  2.  позамовний метод;

Попередільний метод включає в себе два варіанти:

  1.  однопередільний;
  2.  багатопередільний.

Однопередільний метод характеризується тим, що виготовлення продукції від першої операції до останньої складає єдине ціле. Прикладом застосування такого методу може бути хлібопекарна промисловість, де і заміс тіста для випічки, випічка і за потребою пакування готових виробів здійснюється в одному цеху (переділі), по якому і здійснюється остаточне калькулювання собівартості виробленої продукції.

Багатопередільний метод характеризується тим, що виготовлення кінцевого продукту поділено на підприємстві на ряд технологічних процесів, які являють собою переділи, результатом кожного з яких є отримання напівфабрикатів, деталей, вузлів або комплектів. Готовий виріб, який включає в себе деталі, вузли, комплекти (результати попередніх переділів), отримують наприкінці останнього переділу. Прикладом застосування багатопередільного методу може бути завод по виробництву автомобільних двигунів. Так, залежно від технологічних можливостей, в одному цеху заводу можуть виготовлятися і здійснюватися калькуляція собівартості блоків для двигунів, в іншому – колінчатих валів  і т.ін. В подальшому комплектуючі за собівартістю виробництва по переділах передаються до кінцевого переділу (цеху комплектації), де і здійснюється завершальна комплектація готового виробу (двигуна).

Позамовний метод калькулювання собівартості характеризується тим, що об’єктами для здійснення калькуляції з метою визначення собівартості продукції виступають окремі, виконані на замовлення вироби, роботи або надані послуги.

З метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних, а також для запобігання здійснення надмірних витрат, пов’язаних із виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг, - використовується нормативний метод калькулювання собівартості. Підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція, яка складається на початку року на кожний вид продукції, робіт послуг на підставі затверджених норм на витрати сировини, матеріалів, оплати праці та інших витрат у розрізі статей калькуляції.

При використанні цього методу дуже важливим є формування собівартості на основі документування відхилень від затверджених норм. Співставленням фактичних витрат на виробництво одиниці продукції із нормативними (стандартними) витратами забезпечується пошук і аналіз відхилень, які відбулися як в сторону збільшення, так і зменшення витрат. Для реалізації поставленого завдання відхилення від норм узагальнюється в обліку у розрізі причин і винних осіб та слугують підставою для прийняття керівником відповідних рішень. Забезпечення аналізу відхилень, а також усунення їх негативного впливу на формування собівартості має тісний зв’язок із оперативністю обліку і вчасністю подачі не обхідної інформації  апарату управління підприємством. В залежності від характеру  і технологічних особливостей виробництва інформація про відхилення може надходити і аналізуватися за довільний проміжок часу (за кожен день, за кожну неділю або декаду місяця і т.ін.) [18].

Витрати, які включають у виробничу собівартість продукції, обліковують на рахунку 23 «Виробництво». Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. Аналітичний облік за рахунком 23 ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами виготовленої продукції. На великих виробництвах аналітичний облік витрат  може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності[10].  

1.2. Огляд літературних джерел та аналіз нормативної бази з обліку випуску продукції та визначення її собівартості.

Таблиця 1.1

Розкриття терміну «собівартість» в літературних джерелах

№ п/п

Джерело

Визначення

1

2

3

1

Лишиленко О.В.[18]

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат на її виробництво(с.359)

2

Волкова І. А. [10]

Собівартість продукціївключає витрати, повязані лише з виробництвом даної продукції(с.197)

Продовження таблиці 1.1

3

Білоусько.В С.[3]

Собівартість продукції – це сукупність прямих виробничих витрат, пов’язаних з виробництвом продукції та частини загальновиробничих витрат по організації та управлінню виробництвом(с.110)

4

Гладких Т.В.[12]

Собівартість продукції – це відношення витрат , повязаних з її виробництвом до кількості виробленої продукції(с.294)

5

Бутинець Ф.Ф.[7]

Собівартість продукції – це сукупність всіх витрат на її виробництво(с.521).

6

Ткаченко Н. М. [41]

Собівартість – це грошовий вираз витрат на виробництво продукції(c.456.)

7

А. Велш [8]

Собівартість продукції – це грошова вартість, яка складається з витрат понесених на її виробництво(с.673).

8

Хом’яка Р.Л.  [21]

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат на її виробництво(с.218)

9

А. В. Кудрицький [44]

Собівартість - грошовий вираз безпосередніх затрат підприемств пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції.(с.248)

10

Нашкерська Г.В.  [25]

Собівартість продукції – це відношення витрат , пов’язаних з її виробництвом до кількості виробленої продукції (с.191)

Отже, порівнюючи визначення різних авторів можна дійти висновку, що собівартість випущеної підприємством продукції являє собою сукупність витрат понесених на її виробництво, виражених у грошовій формі.

Таблиця 1.2

Аналіз дефініцій поняття «собівартість»

з/п

Критерії групування

Джерело

Лишиленко О.В.[18]

Білоусько.В С.[3]

Гладких Т.В.[12]

Волкова І. А. [10]

Бутинець Ф.Ф.[7]

Ткаченко Н. М. [41]

А. Велш [8]

Хом’яка Р.Л.  [21]

А. В. Кудрицький [44]

Нашкерська Г.В[25]

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1

Грошовий вираз витрат на її виробництво продукції

+

-

-

-

-

+

-

+

+

-


Продовження таблиці 1.2

2

Сукупність витрат на виробництво продукції

-

+

-

+

+

-

-

-

-

-

3

Відношення витрат , пов’язаних з  виробництвом продукції до кількості виробленої продукції

-

-

+

-

-

-

-

-

-

+

4

Грошова вартість, яка складається з витрат понесених на  виробництво продукції

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

Аналізуючи визначення собівартості продукції наведені вище-названими авторами, можна зазначити, що більшість зних визначає її, як грошовий вираз витрат. Саме так її визначають у чотирьох розглянутих підручниках із десяти, а саме автор Лишиленко О.В., Ткаченко Н.М., Хомяк Р.Л., та Кудрицький А.В.

Таблиця 1.3

Питання щодо обліку випуску продукції та визначення її собівартості, розглянуті в навчально-практичній літературі

п/п

Питання,

що розглядалися

Підручники, посібники та інша навчально-практична література з бухгалтерського обліку

Лишиленко О.В.[18]

Білоусько.В С.[3]

Гладких Т.В.[12]

Волкова І. А. [10]

Бутинець Ф.Ф.[7]

Ткаченко Н. М. [41]

А. Велш [8]

Хомяк [21]

 

Бутинець Ф.Ф[5]

Шеквір В.Д.[52]

3

2

4

5

6

7

8

9

10

11

12

+

Синтетичний облік виробництва продукції

+

-

-

-

-

-

-

+

-

-

2

Документування процесу виробництва продукції

+

-

-

+

-

-

-

+

-

-

3

Порядок визначення собівартості виготовленої продукції

+

+

+

+

-

+

-

+

-

-

4

Витрати на виробництво продукції

+

+

+

+

+

+

+

+

-

+


Продовження таблиці 1.3

5

Види собівартості продукції

-

+

-

+

-

+

-

-

-

-

6

Облік виробництва продукції в умовах комп’ютерної обробки даних

-

-

-

-

-

-

-

-

+

+

У вище вказаній літературі були висвітлені теми, пов’язані в основному з витратами, які включаються в собівартість продукції, та методи калькулювання собівартості.  Мало приділялось уваги синтетичному та аналітичному обліку виробництва, та документування операцій з випуску продукції.

Таблиця 1.4

Узагальнені дані про питання, що розглядались в навчально-практичній літературі з бухгалтерського обліку

№ п/п

Питання, що розглядалися

Кількість авторів

1

2

3

1

Синтетичний облік виробництва продукції

2

2

Докумкнтуваня процесу виробництва продукції

3

3

Порядок визначення собівартості виготовленої продукції

6

4

Витрати на виробництво продукції

10

5

Види собівартості продукції

3

6

Облік виробництва продукції в умовах компютерної обробки даних

2

Отже, у навчально-практичній літературі найрідше зустрічались питання, щодо синтетичного обліку виробництва та обліку виробництва в умовах комп’ютерної обробки даних. Ці питання були розглянуті лише двома авторами.

Таблиця 1.5

Питання щодо обліку випуску продукції та визначення її собівартості,

які розглядались в періодичних виданнях

Джерело

Короткий зміст статті

1

2

3

1

Коваленко О. Облік витрат на купівлю проектної документації для виробництва продукції.//Все про бухгалтерський облік. – 2008. - №88 [15]

Автором розглядає випадки коли купівлю проектної документації відносять до нематеріальних активів а коли включають до собівартості виготовленої продукції.

2

Алпатова Н. Як показати в обліку списання зіпсованої продукції власного виробництва.//Все про бухгалтерський облік. – 2008. - №67 [1]

Автор роз’яснює як списується зіпсована продукція власного виробництва і як це впливає і відображається у бухгалтерському і податковому обліці.

3

Шершун І. як обліковують пакування та перепакування продукції.//Все про бухгалтерський облік . – 2008. - №90[53]

Автор дає пояснення  до яких витрат відносять пакування та перепакування продукції, коли вони відносяться до виробничої собівартості і як перепакування відображається в обліку.

4

Ткаченко О. Формування собівартості в супермаркетах .//Все про бухгалтерський облік . – 2008- №92 [42]

Автор роз’яснює як форується і списується собівартість, з яких витрат складається первісна вартість придбаних товарів, як обрати метод оцінки вибуття, розрахувати собівартість і відобразити це в обліку.

5

Юрченко К. облік витрат виробництва та калькулювання продукції у промисловості.//Вісник податкової служби. – 2001. - №30 [54]

Автором роз’яснюється особливості обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат.

Отже, в розглянутих мною періодичних виданнях в основному розглядались питання, щодо включення тих чи інших витрат до собівартості випущеної підприємствами продукції.

Таблиця 1.6

Питання, які розглядалися в періодичних виданнях з обліку випуску продукції та визначення її собівартості

Періодичні видання та автори статей

Питання, що розглядалися

Витрати, які включаються в собівартість виготовленої продукції

Списаня бракованої продукції

Витрати на пакування продукції

Особливості обліку  визначення собівартості випущеної продукції

1

2

3

4

5

6

1

Все про бухгалтерський (укр)

1.1

Коваленко О.

+

-

-

-

1.2

Алпатова Н

-

+

-

-

1.3

Шершун І

-

-

+

-

1.4

Ткаченко О.

2

Вісник податкової служби

2.1

Юрченко К.

+

-

-

+

Отже, в розглянутих мною періодичних виданнях в основному розглядались питання, щодо включення тих чи інших витрат до собівартості випущеної підприємствами продукції.

Таблиця 1.7

Нормативні акти, які регулюють питання випуску продукції та визначення її собівартості

№ п/п

Нормативне джерело

Стислий зміст

1

Наказ «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства»

47 від 06.03.2002

Методичні рекомендації визначають основні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, які утворюють операційну собівартість робіт (послуг), розкриття її в фінансовій звітності та надає класифікацію витрат для використання при створенні системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, формулює об’єкти і одиниці калькулювання на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства.

2

Наказ « Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості проектних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку». Від 29.03.2002 №64.

Методичні рекомендації встановлюють методичні засади формування собівартості проектно-вишукувальних робіт і поширюються на всі проектно-вишукувальні організації та їх відособлені структурні підрозділи (незалежно від форм власності), які виконують проектні та вишукувальні роботи для нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об’єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам’яток архітектури і містобудування.

3

П(С)БО 1

Цим положенням визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

4

П(С)БО 2

Цим положенням визначається зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Зазначається в якій статті відображаються витрати на виготовлення продукції, та умови визнання продукції активом.

5

П(С)БО 3

Цим положенням визначається зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Розкривається поняття доходів і витрат, зазначається стаття в якій відображається собівартість виготовленої продукції.

6

П(С)БО 7

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції. Сума нарахованої амортизації відноситься до виготовленої продукції.

7

П(С)БО 9

Цим положенням визначається методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.Розкривається порядок оцінки запасів.


Продовження таблиці 1.7

8

П(С)БО 16

Цим положенням визначається витрати підприємства, склад і класифікація витрат, порядок визначення собівартості випущеної і реалізованої продукції, перелік статей калькулювання.

Отже, облік виготовленої продукції та визначення її собівартості, регламентується П(С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати». В законодавчих актах, наказах та постановах вказуються також особливості ведення обліку виробництва продукції та визначення її собівартості в різних сферах економічної діяльності, що правда багато постанов не діють на даний момент часу.

1.3 Формування облікової політика на підприємстві.

Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело для управління підприємством та зовнішніх користувачів повинен бути відповідно організований. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає розробку його облікової політики .

Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Основне призначення облікової політики полягає в:

  •  упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;
  •  методологічному та методичному відображенні майна підприємства, господарських операції та результатів його діяльності;
  •  надання бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;
  •  забезпечення ефективності обліку.

Облікова політика на будь-якого підприємства повинна дотримуватись принципів організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Кожне підприємство спираючись на згаданий Закон України та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, тобто з року в рік. Відповідно до П(С)БО 1 облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику через опис принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Зміна облікової політика можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах ”, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Такими випадками можуть бути: доповнення та зміни в статуті підприємства; зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО, якщо зміни сприятимуть більш повному та об’єктивному відображенню операцій або подій у фінансовій звітності підприємства.

Якщо відбулися зміни облікової політики, то у примітках до фінансової звітності слід розкрити причини і сутність змін. Крім того, вони повинні бути обґрунтовані і оформлені наказом керівника.

Встановлення облікової політики для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій, та для подій або операцій, які раніше не відбувалися, не вважається зміною облікової політики.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

  •  специфіка та обсяги діяльності;
  •  організаційно-правова побудова;
  •  стратегія і тактика фінансово-господарського розвитку;
  •  аспекти системи оподаткування;
  •  свобода в прийняті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;
  •  забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;
  •  рівень інформаційного забезпечення підприємства;
  •  рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;
  •  чисельність працівників на підприємстві та кількість матеріально відповідальних осіб.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства.

Важливим аспектом формування наказу про облікову політику є розкриття методики ведення обліку окремих фактів господарської діяльності, якщо чинні стандарти та інші нормативні акти не містять конкретних рекомендацій щодо правил їх обліку. Особливу увагу приділяють визначенню тих методів (способів) ведення обліку, без відомостей про використання яких зовнішніми та внутрішніми користувачами бухгалтерської інформації неможлива об’єктивна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів чи визначення кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства.

Особливості ведення бухгалтерського обліку, які обрані підприємством при визначенні його облікової політики, застосовуються з 1 січня нового року всіма структурними підрозділами незалежно від місця їх знаходження, включаючи виділені на окремий баланс. Подання інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності забезпечує можливість зіставлення фінансових звітів одного підприємства за різні звітні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств[21].

Принципи облікової політики можуть визначатися окремим наказом підприємства. Наказ про облікову політику ТОВ ПБФ «РІКА» наведено в додатках.[Дод.B].


РОЗДІЛ 2

Стан обліку випуску продукції та визначення її собівартості

2.1 Економічна характеристика діяльності та загальні аспекти обліку на підприємстві ТОВ ПБФ «Ріка».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «РІКА» було створено шляхом реорганізації Малого приватного підприємства «РІКА», зареєстрованого Виконавчим комітетом Садгірської ради народних депутатів № 10/1 від 15.01.92р., у відповідності з рішенням зборів (протокол №1/2003 від 9 січня 2003р.) з колективною формою власності. Власниками підприємства  є дві фізичні особи.

ТОВ ПБФ «РІКА» - це потужна будівельна організація, яка є найкрупнішою в Чернівецькому регіоні. Вона оперує на ринку будівництва та виробництва будівельних матеріалів. Компанія володіє сучасними методами будівництва в сейсмічних районах. Вона надає і виконує широкий спектр робіт від виробництва будівельних матеріалів (сухі будівельні суміші, товарний бетон) до проектування об’єктів, їх будівництва та здачі в експлуатацію з контролем якості на всіх етапах виконання робіт.

Основним напрямком роботи фірми є монолітне будівництво. Монолітне будівництво є найсучаснішим методом будівництва, яке здійснюється з використанням новітніх технологій зарубіжних фірм.

Місією компанії є задоволення населення шляхом забезпечення його потреб в комфортабельному, безпечному та недорогому житлі.

Основними методами розвитку фірми є розробка і впровадження інноваційних технологій, впровадження нових підходів до житлового кредитування, розширення виробничих можливостей шляхом ефективного використання власних обігових коштів і залучених займаних коштів.

ТОВ ПБФ «РІКА» належить виробнича база, яка була побудована власними силами протягом одного року. На сьогоднішній день вона складається із бетонно-розчинного вузла, арматурно-каркасного цеху, цеху сухих будівельних сумішей, складських приміщень для зберігання матеріалів, парку автомобільної та спеціальної техніки, лабораторії для проведення випробувань бетонних сумішей, сухих будівельних сумішей та визначення якості будівельних матеріалів.  

Товариство є юридичною особою. Воно має власні основні та оборотні засоби, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в український національній і іноземній валюті в банківських установах, круглу печатку з назвою товариства, кутовий штамп та інші штампи для діловодства, фірмовий бланк, емблему, логотип та інші атрибути.

Фірма від свого імені має право укладати угоди, договори, контракти, набувати майнових і особистих не майнових прав, нести обов’язки, пов’язані з його діяльністю, виступати позивачем і відповідачем у суді; брати участь у конкурсах, аукціонах і торгах і здобувати на них майнові й немайнові права; реалізувати і передавати безоплатно іншим підприємствам, установам, організаціям, громадянам, обмінювати, передавати в оренду, надавати в тимчасове безоплатне користування або в позику належні їй матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, у встановленому чинним законодавством порядку; купувати, одержувати, володіти, користуватись майном, надавати і одержувати позики, кредити, випускати цінні папери, купувати і відчужувати їх; створювати дочірні підприємства, філії та представництва. Товариство відповідає по своїм боргам всім своїм майном.

Метою діяльності товариства є комерційна і виробнича діяльність, що спрямована на одержання прибутку. Фірма «РІКА» також має право займатися іншою діяльністю, яка передбачена в його статуті.

Для проведення оцінки ефективності  роботи даного підприємства було проведено аналіз результатів діяльності у вигляді порівняльної таблиці (таб.2.1) економічних показників роботи підприємства за 2007 – 2008 роки (Дод. C1,D1). 

Таблиця 2.1

Основні фінансово-економічні показники діяльності фірми «РІКА», (тис. грн).

№ п/п

Показники

Роки

Відхилення

2007

2008

абсолютне

1

2

3

4

5

1

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

7763

932

6’831

2

Податок на додану вартість

1’294

155

1’139

3

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

6’469

777

5691

4

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

5’301

1’025

4276

5

Валовий прибуток

1’168

-

-

6

Інші операційні доходи

-

36

-

7

Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати

399

295

104

8

Фінансові результати від операційної діяльності, прибуток

769

-

-

9

Фінансові результати від звичайної діяльності, прибуток

769

-

-

10

Чистий прибуток

708

-

-

11

Необоротні активи

1’540

1’740

200

12

Оборотні активи

27’676

74’481

46742

13

Статутний капітал

20

20

-

14

Нерозподілений прибуток

332

1’066

734


15

Власний капітал

-202

-936

734

16

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

2’092

4’011

1919

17

Поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання

9’749

617

9132

18

Відрахування на соціальні заходи, тис. грн..

1’473

1’053

420

19

Витрати на оплату праці, тис. грн.

3’847

2’865

982

Проаналізувавши результати фінансово-економічної діяльності ТОВ ПБФ «РІКА» за два останні роки, можна сказати, що 2007 рік був більш прибутковіший за 2008 рік. У 2007 дохід від реалізації становив на шість мільйонів вісімсот тисяч гривень більше ніж у 2008році, прибутку підприємство не отримало, а навпаки понесло збиток.  Це повязано з фінансово-економічною кризою, яка розвивалась з середини 2008 року та пік якої припадав на кінець звітного року, що особливо вплинуло на галузь будівництва. Внаслідок цього будівництво житлових будинків було призупинено, робочий час зменшився майже вдвічі і в результаті зменшився фонд оплати праці на дев’ятсот вісімдесят дві тисячі гривень.

Власники підприємства ставлять до своїх працівників високі кваліфікаційні вимоги. Високу якість продукції, що виготовляється, забезпечують висококваліфіковані спеціалісти в галузі виробництва будівельних матеріалів, проектування та будівництва, середній стаж в даній галузі яких складає 20 років.

Виконавчим органом, який керує поточною діяльністю підприємства , є правління, контроль за фінансово-господарською діяльністю правління здійснює ревізійна комісія.

Головний бухгалтер підприємства повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст, магістр), післядипломну освіту в галузі управління і стаж за професією керівників нижчого рівня в області бухгалтерської або фінансової роботи не менше 2 років – для магістра, і не менше 3 років – для спеціаліста. Він визначає, формує, здійснює і координує організацію всього бухгалтерського обліку і господарсько-фінансової діяльності підприємства, здійснює контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечує раціональну організацію обліку та звітності на підприємстві, здійснює контроль над усім бухгалтерським процесом і діяльністю бухгалтерської служби, та бере безпосередню участь в удосконаленні обліку.[Дод. I 1,I 2].

Бухгалтерський облік ведеться на підприємстві відповідно до його облікової політики та Плану рахунків. Ведення обліку на підприємстві здійснює бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Облік витрат підприємства ведеться на рахунках класу 9 «Витрати діяльності» без використання рахунків класу 8 «Витрати за елементами». Бухгалтерський облік ведуть за журнально-ордерною формою з використанням комп’ютерної програми «1C Бухгалтерія». Завдання з визначення строку корисного використання та методу нарахування амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних, нематеріальних активів покладено на постійно діючу інвентаризаційну комісію. Інвентаризацію активів, капіталу та зобовязань проводять станом на 1 грудня поточного року.

Групування основних засобів та нематеріальних активів в аналітичному обліку проводять згідно з планом рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій. У складі малоцінних необоротних активів обліковують об’єкти вартістю не більше 1000 грн. та з очікуваним строком використання (експлуатації) більше одного року. Ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів та нематеріальних активів приймають рівною 0 грн. Амортизацію основних засобів нараховують податковим методом. Амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів нараховують методом списання 50% вартості, яка амортизується, у першому місяці використання об’єкта, та решта 50% вартості у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу). Амортизацію нематеріальних активів здійснюють методом прискореного зменшення залишкової вартості. Переоцінку балансової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів до їхньої справедливої вартості проводять 1 раз на рік станом на 1 грудня поточного року, якщо їхня залишкова вартість відхиляється від справедливої більш ніж на 10%. При переоцінці необоротних активів суму дооцінки зараховують  до нерозподіленого прибутку щороку.

Одиницею запасів вважають кожне найменування. Аналітичний облік руху запасів відображають:

- у бухгалтерії – у кількісно-сумовому виразі;

- на складах – у кількісному виразі.

Оцінку вибуття сировини, матеріалів, напівфабрикатів, МШП, інших виробничих запасів і готової продукції здійснюють методом середньозваженої вартості. Переоцінку запасів проводять щороку на підставі рішення постійно діючої інвентаризаційної комісії. Спецодяг, виданий під звіт працівникам, обліковують на особових картах останніх протягом усього встановленого терміну його використання.

Доходи формуються на основі активів виконаних робіт за відповідний період, договорів купівлі – продажу, видаткових накладних. Для калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) використовують такі статті:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати тощо.

До змінних загальновиробничих витрат відносять:

- основна і додаткова заробітна плата загальновиробничого персоналу та відрахування на соціальні заходи;

- витрати на водопостачання;

- витрати на електроенергію для забезпечення технологічного процесу тощо.

До постійних загальновиробничих витрат належать:

- заробітна плата та інші виплати апарату управління цехами та дільницями, а також відрахування на соціальні заходи;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, утримання, охорону виробничих приміщень та інші послуги;

- амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

- витрати на операційну оренду основних засобів виробничого призначення, охорону праці й техніку безпеки;

- витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування основних засобів загальновиробничого призначення тощо.

Змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляють на об’єкти витрат пропорційно обсягу діяльності. Оцінку активів та забов’язань в операціях із пов’язаними сторонами здійснюють методом порівнюваної неконтрольованої ціни.

Розподіл адміністративних та інших операційних витрат здійснюють пропорційно доходу від реалізації продукції, товарів, робіт послуг. Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом визначають шляхом вимірювання та оцінки виконаної роботи. Інвестиційну нерухомість відображають на дату балансу за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації.

2.2  Документування операцій з обліку випуску продукції та визначення її собівартості

Процес виробництва продукції починається з закупівлі виробничих запасів. Тільки після того, як запаси оприбутковані, допускається їх відпуск із складу у виробництво. Відпуск цінностей із складу може здійснюватись тільки уповноваженими особами. Список цих працівників складається та затверджується керівником підприємства і головним бухгалтером. Підставою для відпуску матеріалів із складу у виробничі цехи, дільниці є: для одноразового відпуску – накладна вимога (М-11), а для систематичного відпуску цінностей виробничим одиницям – лімітно-збірні картки (фф. М-8, М-9, М-28, М-28а). Ліміт встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків бухгалтерії підприємства і затверджується керівником.   

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують «Лімітно-забірну картку» (ф. М-8). У випадку, коли матеріали відпускаються для виробництва чотири рази протягом місяця, складається «Лімітно-забірна картка» (ф. М-9). Підставою для відпуску комірником запасів на об’єкти будівництва є «Лімітно-забірна картка» (ф. М-28), яка представлена матеріально відповідальною особою-забудовником. Водночас комірник веде в себе облік відпущених на будову матеріальних цінностей у «Лімітно-забірній картці» (ф. М-28а). В момент відпуску матеріалів на об’єкти будівництва комірник ставить свій підпис у лімітно-забірній картці (ф. М-28) виконавця будівельних робіт, а той в свою чергу підтверджує факт відпуску комірником запасів своїм підписом у лімітно-забірній картці форми М-28а.

Відпускаючи запаси із складу на підставі лімітно-забірної картки, комірник зобов’язаний слідкувати за встановленим лімітом. Перевищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» (ф. М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший – у комірника.

Наприкінці місяця на підставі даних карток складського обліку матеріалів (ф. М-12) комірником складається «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» (ф. М-14). Підсумкові дані по цій відомості порівнюються комірником із встановленими підприємстві нормами забезпечення запасами. Якщо залишок наявних запасів є меншим за розраховані норми, то комірник, з метою запобігання можливим неплановим простоям виробництва, зобов’язаний подати відповідну інформацію керівництву. Для цього складається «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасів» (ф. М-18).

Після закінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відповідальні особи, має скласти «Матеріальний звіт» (ф. М-19),[Дод.H3], який містить інформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт, із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у «Реєстрі приймання-здавання документів» (ф. М-13). Всі вони передаються в бухгалтерію.

В бухгалтерії узагальнюється отримана від комірника аналітична інформація про рух запасів. При цьому використовуються рахунки бухгалтерського обліку та бухгалтерські реєстри (журнали-ордери та відомості). Станом на перше число місяця в бухгалтерії підприємства, у спеціальній оборотно-сальдовій відомості виводяться залишок запасів по кожному рахунку.

Облік виробничих  запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної  собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженої собівартістю.

Записи у Відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачення, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць.

В процесі виробництва складаються виробничо-технічні норми [Дод.H 8,9,10] та калькуляції [Дод.J1,2] на кожен вид виготовленої продукції, для визначення її собівартості.

Відпуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю[Дод.H4,5,6,7]. Вони виписуються у двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі. На підставі другого примірника накладної матеріально відповідальна особа робить записи в картках складського обліку про оприбуткування виготовленої продукції, після чого разом із матеріальним звітом передає накладні в бухгалтерію. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг повинні вимірюватися, підраховуватися і, у разі необхідності зважуватися.

На складі в облікових реєстрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) виготовлена продукція обліковується в кількісному виразі. Облік продукції в картках складського обліку ведуть за найменуванням і сортами (номенклатурними номерами). Записи в картах робляться по кожному прибутковому і видатковому документі з виведенням залишку після кожного запису.

У бухгалтерії на підставі здавальних накладних ведуть Відомість випуску виготовленої продукції за звітний місяць, у який випущена з виробництва продукція групується по видах і сортах (номенклатурних номерах) і відображається у двох оцінках:

  •  за обліковими цінами (за плановою собівартістю);
  •  за фактичною собівартістю, яка визначається наприкінці місяця після упорядкування звітної калькуляції, яка базується на даних аналітичного обліку.

Порівнюючи ці показники між собою, визначають відхилення між плановою і фактичною собівартістю (економію, перевитрату) як по окремих видах продукції так і по усьому випуску.

Нарахування заробітної плати працівникам зайнятими виробництвом залежить від форми оплати праці. При відрядній формі підставою для нарахування заробітної плати є індивідуальні та бригадні наряди, рапорт про виробіток і приймання робіт за зміну та маршрутні листи. При погодинній формі оплати праці підставою для нарахування є табель використання робочого часу. Потім ці документи передаються до бухгалтерії для подальшої обробки, і на їх основі складаються розрахунково-платіжні відомості.

Для обліку амортизаційних відрахувань, які відносяться на витрати виробництва на підприємстві ведеться відомість нарахування амортизації необоротних активів.    

Одним із основних документів при обліку виробництва є виробничий акт, який узагальнює всю інформацію, щодо виробництва продукції[Дод.K]. Він складається за календарний місяць. Затверджується виробничий акт керівником підприємства чи уповноваженою особою (головним інженером). Основними даними цього документа є обсяг виробленої продукції і кількість використаної на її виробництво сировини. У виробничому акті також вказують залишки виготовленої продукції по кожному її виду на початок і на кінець періоду, обсяг виготовленої і відвантаженої продукції, кількість затраченої сировини і напівфабрикатів по кожному виду із зазначенням на виробництво якої саме продукції вони затрачені. Загальна форма виробничого акта не регламентована нормативними документами, тому підприємство користується власною формою цього документа.

Дані відомості випущеної продукції з виробництва використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва та для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

На підставі первинних документів протягом місяця заповнюються накопичувальні відомості відвантаженої продукції. Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку випуску продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка тощо), присвоєний йому код, супутній номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції, та облікові ціни[21].

2.3 Облік витрат на виробництво продукції та порядок визначення її собівартості

ТОВ ПБФ «РІКА» виготовляє різноманітні будівельні суміші: цемент, гіпс, вапно гідратне, гіпсову штукатурку, монтажний клей, клей для пінопласту, стандартний клей, кладковий розчин, бетон, та інші. Вони використовуються для власних потреб, так як фірма веде будівництво житлових комплексів, а також реалізуються на сторону для отримання прибутку.

Для того щоб сформувати собівартість продукції на початку року складаються виробничо-технічні норми для кожного виду продукції, де вказується її марка та назва і точна кількість матеріалів які входять до складу цієї продукції, а також нормативні калькуляції, які складають за рік, за квартал і за місяць з метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних, та для запобігання здійснення надмірних витрат пов’язаних із виробництвом продукції.

Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції[18]. Згідно з обліковою політикою фірми «РІКА» облік виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) ведеться за такими статтями калькуляції:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати тощо.

Прямі матеріальні витрати – це вартість сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на підприємстві, допоміжних та інших матеріалів, використання яких можна прямо відносити на об’єкт витрат. Розглянемо наприклад калькуляцію штукатурки гіпсової для внутрішніх робіт марки М-71.  Прямі матеріальні витрати які входять до виробничої собівартості даної продукції  включають витати на такі матеріали: гіпс, пісок, кульмінал, віннапас, лимонна кислота, мельмент, мішки. В даному пункті вказують також одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю і загальну суму.

Прямі витрати на оплату праці – це витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошових та матеріальних доплат; виплати, передбачені законодавством про працю; інші виплати; витрати, пов’язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів. В нашому випадку це основна заробітна плата робочих, які брали безпосередню участь у виготовленні штукатурки гіпсової.

Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію необоротних активів, вартість остаточно забракованої продукції, витрати на виправлення браку. До них відносять заготівельно-складські витрати, які в даній калькуляції становлять 2% від загальної суми прямих матеріальних витрат.

Загальновиробничими витратами називають витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях. Вони поділяються на постійні і змінні. До постійних загальновиробничих витрат належать:

- заробітна плата та інші виплати апарату управління цехами та дільницями, а також відрахування на соціальні заходи;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, утримання, охорону виробничих приміщень та інші послуги;

- амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

- витрати на операційну оренду основних засобів виробничого призначення, охорону праці й техніку безпеки;

- витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування основних засобів загальновиробничого призначення тощо.

До змінних загальновиробничих витрат відноситься:

- основна і додаткова заробітна плата загальновиробничого персоналу та відрахування на соціальні заходи;

- витрати на водопостачання;

- витрати на електроенергію для забезпечення технологічного процесу тощо.

Змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються на об’єкти витрат пропорційно обсягу діяльності.

Всі вище наведені витрати формують виробничу собівартість, яку зобов’язані вести всі підприємства не залежно від форм власності, окрім неї в калькуляції наведені статті які до неї не включаються, а саме інші операційні витрати, які згідно із П(С)БО 16 «Витрати» включають втрати від знецінення запасів, нестачі і втрати від псування товарно-матеріальних цінностей, інші витрати, а також адміністративні витрати, витрати на збут, витрати на зберігання. Розподіл адміністративних та інших операційних витрат здійснюється пропорційно доходу від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг.

Облік витрат підприємства ведеться на рахунках класу 9 «Витрати діяльності» без використання рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Витрати, які включають у виробничу собівартість продукції, обліковують на рахунку 23 «Виробництво». Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. Аналітичний облік за рахунком 23 ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами виготовленої продукції.

Синтетичний облік виробничих запасів, які необхідні для виготовлення продукції ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси». Цей рахунок активний. Він призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (в тому числі сировина й матеріали, які знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива,тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, а за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 «Сировина і матеріали»

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»

203 «Паливо»

204 «Тара і тарні матеріали»

205 «Будівельні матеріали»

206 «Матеріали, передані в переробку»

207 «Запасні частини»

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»

209 «Інші матеріали»

Списання матеріалів на виробництво відображається проводкою Дт23 Кт20.

Рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). За дебетом цього рахунку відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом – вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунку 26 «Готова продукція»), вартість виконаних робіт і наданих послуг (у дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації»).

Аналітичний облік за рахунком 23 ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виготовляється.  

На 23 рахунку відкривають субрахунок «Допоміжне виробництво», на якому обліковуються витрати допоміжного виробництва, яке призначене для обслуговування основного виробництва інструментами, штампами, енергією, транспортними послугами та іншим. Відповідно в дебет цього субрахунку списуються прямі витрати, пов’язані безпосередньо з наданням послуг та виконанням робіт, а також непрямі витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням допоміжного виробництва. По кредиту субрахунку «Допоміжне виробництво» відображається списання фактичної собівартості наданих послуг і виконаних робіт в дебет рахунків 23 «Основне виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

За дебетовим сальдо рахунку 23 на кінець звітного періоду відображається залишок незавершеного виробництва.

Синтетичний облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Наприкінці звітного періоду ці витрати розподіляють з використанням бази розподілу (машино-години, заробітна плата,прямі витрати). Якщо загальновиробничі витрати на одиницю продукції не перевищують раніше розраховані нормативні показники, то їх вважають розподіленими і списують в дебет 23 рахунку. Якщо існує сума  загальновиробничих витрат на яку вони перевищують раніше розраховані нормативи їх списують на рахунок 90 «Собівартість реалізації».

Для обліку браку у виробництві призначено рахунок 24 «Брак у виробництві». Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред’явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва.

За дебетом рахунку 24 «Брак у виробництві» відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість не виправленого, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму. Витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом – суми, що відносяться на зменшення витрат на брак , та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік за рахунком 24 «Брак у виробництві» ведеться за видами виробництва.

Облік напівфабрикатів власного виробництва ведеться на рахунку 25 «Напівфабрикати». Вони реалізуються на сторону як готова продукція. До напівфабрикатів власного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування. У випадку коли напівфабрикати використовуються для власних потреб, їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23.

За дебетом рахунку 25 відображається надходження напівфабрикатів, а за кредитом - вибуття напівфабрикатів унаслідок продажу, передачі в подальшу переробку, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активу.

Аналітичний облік ведеться за видами напівфабрикатів, визначеними, виходячи з потреб підприємства.

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова продукція». Цей рахунок активний, балансовий, використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством. До готової продукції належить продукція, обробка якої завершена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.  

По дебету рахунку 26 «Готова продукція» відображається надходження продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю, а по кредиту – її реалізація, використання для внутрішніх потреб та інших цілей.

Схема кореспонденції рахунків з обліку витрати показана в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Схема кореспонденції рахунків з обліку витрат

Зміст господарської операції

1

Відображено вартість витрачених сировини, палива, матеріалів на виробництво продукції (робіт, послуг).

23

201, 203, 205

2

Нараховано заробітну плату працівникам допоміжного і основного виробництва

23

661

3

Відображено нарахування на заробітну плату робітників допоміжного виробництва та основного виробницва до фондів соціального страхування.

23

651-653

4

Здійснено нарахування амортизації основних засобів, що використовуються у допоміжному виробництві 

231

131

5

Відображено собівартість взаємно-наданих послуг (внутрішній оборот).

23

23

6

Списано фактичні витрати допоміжних виробництв на роботи з переустановки будівельних машин і механізмів.

91

23

Облік витрат по експлуатації машин і механізмів

7

Відображено вартість матеріалів, палива, використаних при експлуатації машин і механізмів.

91

201

203

205

8

Відображено вартість електроенергії, використаної для забезпечення роботи машин і механізмів (без ПДВ).

91

685

9

Здійснено нарахування амортизації машин і механізмів.

91

131

10

Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим управлінням і обслуговуванням машин і механізмів.

91

661

11

Списано фактичні витрати по експлуатації машин і механізмів, що безпосередньо використовуються при виконанні робіт у допоміжних виробництвах.

23

91

Облік втрат від браку

12

Відображено вартість додатково використаних матеріалів для виправлення браку.

24

20

13

Відпущено МШП для виправлення браку.

24

22

14

Нараховано зарплату працівникам, зайнятим виправленням браку.

24

661

15

Проведено нарахування на соціальні заходи від заробітної плати працівників, зайнятих виправленням браку.

24

651

652

653


Продовження таблиці 2.2

16

Включено до собівартості невиправного браку  підприємства відповідну частину загально виробничих витрат.

24

91

17

Оприбутковано матеріали, які залишились після виправлення браку, за цінами можливого використання.

20

24

18

Утримано вартість забракованої продукції із заробітної плати осіб, що допустили брак.

661

24

19

Пред’явлено претензії підприємства, з вини яких виникли втрати від браку.

374

24

20

Списано втрати від браку за рахунок винних в нанесенні матеріального збитку осіб.

375

24

21

Віднесено на собівартість робіт остаточні втрати від браку і переробок, виявлені в основному виробництві.

23

24

22

Віднесено остаточні втрати від браку і переробок, виявлених в допоміжних виробництвах, на собівартість виготовленої ними продукції.

23

24

Зведений облік витрат на виробництво

23

Відображено вартість витрачених матеріалів

23

20

24

Відображено собівартість послуг допоміжних виробництв.

23

23

25

Списано витрати з експлуатації машин і механізмів, що безпосередньо використовуються в основному виробництві.

23

91

26

Відображено суму остаточних втрат від браку і переробок, віднесених на собівартість основного виробництва.

23

24

27

Нараховано заробітну плату працівникам основного виробництва.

23

661

28

Відображено вартість послуг, отриманих від сторонніх підприємств (без ПДВ)

23

685

29

Відображено списання собівартості

90

23

30

Списані адміністративні витрати.

79

92

Схема кореспонденції рахунків з обліку витрат підприємства показана в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Кореспонденція рахунків з обліку витрат підприємства [Дод. L1,L2].

Зміст господарської операції

Дт

Кт

Сума

1

2

3

4

5

1

Відображено вартість витрачених сировини, палива, матеріалів на виробництво продукції (робіт, послуг).

23

201, 203, 205

7702514.29

2

Нараховано заробітну плату працівникам допоміжного і основного виробництва

23

661

2900682.96

3

Відображено нарахування на заробітну плату робітників допоміжного виробництва та основного виробницва до фондів соціального страхування.

23

651-653

1128790.13


Продовження таблиці 2.3

1

2

3

4

5

4

Здійснено нарахування амортизації основних засобів, що використовуються у допоміжному виробництві

231

131

1372.62

5

Відображено собівартість взаємно-наданих послуг (внутрішній оборот).

23

232

11007.79

11

Списано фактичні витрати по експлуатації машин і механізмів, що безпосередньо використовуються при виконанні робіт у допоміжних виробництвах.

23

91

67.50

29

Відображено списання собівартості

90

23

325000000

2.4 Відображення в регістрах та звітності операцій з формування собівартості випуску продукції.

Для відображення в обліку будь-яких об’єктів, необхідно, насамперед, мати про них певну уяву, тобто спостерігати за ними. Результати спостереження оформляють за допомогою первинних документів.

Кожна господарська операція, яка відбувається на підприємстві, повинна бути попередньо документально оформлена, оскільки без її підтвердження відповідним документом, вона не може бути відображена в обліку.

У процесі господарської діяльності на підприємствах відбувається велика кількість господарських операцій, які оформляються різними первинними документами. Дані з документів після перевірки та обробки групують і записують у визначеному порядку до облікових регістрів. Вони є найважливішим засобом ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, отримання показників, що характеризують господарську діяльність.

Зведений облік витрат здійснюють на субрахунку рахунка 23 «Виробництво» безпосередньо в журналі 5 або 5а або машинограмі, що його замінює. На рахунку 23 «Виробництво» в журналі витрати групують відповідно до визначених об’єктів калькулювання. У цих регістрах об’єднано аналітичний і синтетичний обліки витрат. Записи в журналі ведуть на підставі первинних документів, попередньо згрупованих у відомостях розподілу матеріалів і заробітної плати (за калькуляційними об’єктами) і різних інших рахунках. На підставі записів у журналі визначають фактичну собівартість.

Під час складання Журналу використовують дані первинних бухгалтерських документів і зведених регістрів з обліку витрат  виробництва.

На собівартість продукції відносять розподілені загальновиробничі витрати:

Дебет рахунка 23               Кредит рахунку 91

Витрати відокремлених допоміжних і другорядних виробництв обліковують на окремих аналітичних субрахунках 232 «Допоміжні виробництва» рахунка 23, у журналі 5 або 5а, листках-розшифровках або в машинограмах, які їх замінюють, у розрізі видів цих виробництв[Дод. L1,L2].

Згідно методичних рекомендацій у графі 6 першого розділу Журналу 4 за рядком 3 відображають нарахування зносу (амортизації машин і механізмів, інших об'єктів основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, які використовують у будівництві (дебет 15, кредит 13) за даними розрахунку амортизації. Форма цього реєстру не встановлена і залежить від обраного на підприємстві методу нарахування амортизації. Враховуючи, що більшість підприємств нараховують амортизацію за податковим методом - у встановлених відсотках від залишкової вартості основних засобів на початок кварталу, можна запропонувати таку форму цього реєстру.

Нарахування зносу (амортизації) об'єктів основних засобів, які використовують у виробництві (дебет 23, кредит 13), та тих, що пов'язані з виконанням робіт, які віднесені до майбутніх витрат (дебет 39, кредит 13), відображають у рядках 4 та 6 відповідно на основі таких же документів. Вони є підставою для запису в рядках 9, 12, 13, 14, 15 та 17 відповідно операцій з нарахування амортизації основних засобів, використання яких пов'язане з конкретним виробництвом (дебет 83, кредит 13), загальногалузевого призначення (дебет 91, кредит 13), загальногосподарського призначення (дебет 92, кредит 13), пов'язаних із збутом (продажем) продукції (товарів, робіт, послуг) (дебет 93, кредит 13), не пов'язаних з виробництвом (житлове господарство) (дебет 94, кредит 13), які використовують для ліквідації наслідків стихійних лих, техногенних катастроф і аварій (дебет 99, кредит 13).

Індексацію зносу основних засобів у зв'язку з їхньою дооцінкою (дебет 42, кредит 13) відображають на основі розрахунку, який виконують при проведенні переоцінки основних засобів за рішенням Уряду, чи самостійно, якщо індекс інфляції більший 10 відсотків за рік.

Після запису цих операцій підраховують загальний підсумок за графою 6 у рядку 26 "Усього", який переносять у Головну книгу за графою 25 "Обороти за кредитом разом", а суми за рядками 3-17 записують у графах 2-23 "З кредиту рахунка №13 за Журналом №4" на відповідних розворотах її аркушів.


РОЗДІЛ 3

Удосконалення обліку випуску продукції та визначення її собівартості

3.1.Облік випуску продукції та визначення її собівартості в умовах компютерної обробки даних

Технологія обробки облікової інформації здебільшого визначається формою бухгалтерського обліку. Найпоширенішою паперовою формою ведення бухгалтерського обліку в Україні є журнальна форма обліку. Суттєвим недоліком цієї форми є те, що значна частина первинної інформації при обробці відсіюється і надалі стає недоступною для аналізу.

Сучасна компютерна форма ведення бухгалтерського обліку базується на використанні персональних компютерів та обчислювальних мереж. Компоненти компютерної форми ведення обліку, без яких неможливе її створення на конкретному підприємстві, наведено на рис. 3.1.

Інформаційне

забезпечення

Методологічне Компютерна  Технічне

забезпечення                     форма ведення обліку               забезпечення

               Організаційне  Програмне

                забезпечення                                          забезпечення

Рис.3.1 Складові комп’ютерної форми ведення обліку

ЇЇ практичне застосування залежить від набору технічних засобів і вибору організаційних форм їх використання.

Застосування компютерів дозволило автоматизувати робоче місце бухгалтера та підняти на новий рівень процес реєстрації господарських операцій. Бухгалтер працює на комп’ютері в діалоговому режимі, використовує зворотній зв’язок у процесі обробки інформації та отримання відповідних вихідних документів.

Комп’ютерна система обліку оперативно відображає основні процеси, які пов’язані з отриманням різних зведених показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. В цій обліковій системі інформація прямує єдиним каналом та використовується для всіх потреб управління.

Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації.

Технологічний процес обробки даних за компютерної форми введення обліку поділяється на три етапи:

- збір та реєстрація первинних даних для обробки на комп’ютері;

- формування  масивів облікових даних на електронних носіях: журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об’єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль процесу, обробка інформації,записаної в масивах облікових даних;

- отримання результатів за звітний період за запитом користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків або відображення на екрані потрібної інформації.

Порядок ведення облікових записів за комп’ютерної форми ведення обліку можна схематично представити наступним чином (рис.3.2)

Паперові первинні                                         Електронні первинні

     документи                                                       документи

                              Електронний обліковий

               регістр(журнал господарських операцій)

                            Програмне забезпечення

                                (облікові алгоритми)

    Результатна (вихідна) інформація в обсязі,який вимагається

                                       користувачем

Машинограма  Відеограма  Діалог «комп’ютер-бухгалтер»  Звітність

                                             звірення

  •  запис

Рис.3.2 Компютерна форма ведення обліку

У комп’ютерній формі ведення обліку ключовим моментом, який формує як вигляд регістрів, так і послідовність облікових записів, є алгоритм, конкретне програмне забезпечення. Тому якість за безпомилковість звітної інформації залежить від ретельності та якісної реалізації облікових процедур програмістами.

Будь яку форму обліку характеризують паперові регістри. Облікові регістри – носії даних певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал і зобов’язання підприємства.

В основу побудови регістрів бухгалтерського обліку при паперових формах ведення обліку покладений принцип надлишку, тобто всі данні, що можуть знадобитися, за певним принципом фіксуються в регістрах, мають багатоцільове призначення. В них формується інформація, необхідна функціональним службам для різних цілей: проведення аналізу та виявлення резервів, заповнення форм періодичної і річної бухгалтерської звітності, поточного та наступного контролю, видачі довідок тощо.

Якщо при без комп’ютерному  способі обробки бухгалтерських даних під регістром бухгалтерського обліку розуміють засіб, призначений для фіксації, накопичення, систематизації, узагальнення та відображення облікової інформації, то в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку стадія відображення облікової інформації, тобто надання систематизованих облікових даних в зручному для користувача вигляді, як правило, є самостійним процесом, що пов’язаний із стадіями накопичення, систематизації та узагальнення інформації.

Накопичення, систематизація та узагальнення облікової інформації в умовах застосування сучасної обчислювальної техніки здійснюється в автоматичному режимі. Первина бухгалтерська інформація накопичується в  базі даних комп’ютерної системи, а узагальнюється та систематизується на рахунках, що представлені окремими комірками пам’яті комп’ютера та є ідеальними, з точки зору бухгалтерського обліку, носіями ознак її групування.

Особливістю комп’ютерної форми ведення обліку також є те, що вона не існує без конкретної комп’ютерної програми. Облікові регістри різних програм достатньо схожі, але не однакові.

За умови детального складання облікових записів формується єдиний обліковий регістр – журнал господарських операцій, хоча більшість програм для комп’ютеризації бухгалтерського обліку дозволяють переглядати інформацію у вигляді журналів, відомостей тощо.

При застосуванні комп’ютерів автоматично вирішується проблема оперативності даних.

У комп’ютерній системі бухгалтерського обліку забезпечується обмежений доступ як до первинної, так і систематизованої інформації шляхом введення паролів секретності, створення профілів, що встановлюють повноваження на доступ інформації, виявлення і не допущення несанкціонованого доступу до інформації, що зберігається на машинних носіях.

У КСБО використовується єдина інформаційна база даних, що на підставі принципу подвійного запису накопичую всю необхідну для системи обліку інформацію. При цьому система бухгалтерського обліку розглядається як єдина система і не поділяється на облік за видами: оперативний або бухгалтерський, управлінський, фінансовий або податковий[19].

Схеми визначення виробничої собівартості продукції показано на рис. 3.3

Розрахунки активів                                                                     Рахунок 23

    і зобовязань                                                                       «Виробництво»

                                       Прямі виробничі

                                                 витрати                                           Рахунок 26

                                                                                                        «Готова

                                              Рахунок 91                                       продукція»

                            «Загальновиробничі витрати»

      Розподіл непрямих витрат   Непрямі виробничі витрати

Рис. 3.3 Схеми визначення виробничої собівартості продукції

Спосіб обліку витрат визначається константою Использовать счета расходов (меню Операции/Константы).

Витрати виробництва протягом звітного періоду відносять у дебет рахунка 23 «Виробництво» безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Загальновиробничі витрати відносять у дебет рахунка 91 також безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Для цього використовуються документи конфігурації. (таб.3.1)

Таблиця 3.1

Документи з обліку витрат, прийняті в програмі «1С: Бухгалтерія»

Документ конфігурації

Вид витрат

«Калькуляция»

Прямі матеріальні витрати

«Начисление зарплаты»

Прямі витрати на оплату праці

«Начисление износа»

Амортизація

«Услуги сторонних организаций»

Інші прямі витрати

Далі, після закінчення періоду загальновиробничі витрати розподіляють між рахунками виробництва і собівартості готової продукції (за субконто Виды затрат) згідно з П(С)БО 16. Розподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 23 (відповідний вид діяльності) і за кредитом рахунка 91. Нерозподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 901 «Собівартість реалізованої продукції». Для цього в програмі використовується документ «Финансовые результати»  у режимі «Закрытие общепроизводственных затрат» (счёт 91). Проводиться оцінка незавершеного виробництва. Інформація про це виводиться у програмі документом «Незавершенное производство». Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається за обліковими цінами. Так можливість передбачається інструкцією № 291, наприклад за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 «Готова продукція», на якому аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції. Використовується документ «Калькуляция» в режиме «Предварительная». Для оцінки вартості матеріальних запасів, використаних для виробництва готової продукції, застосовується один із методів оцінки вибуття запасів, передбачених п.16 П(С)БО 9. У програмі метод визначається константою «Метод партионного учета». Наприкінці звітного періоду, коли визначено фактичну собівартість готової продукції, розраховується відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і списується в дебет рахунка 26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Таким чином, за рахунок 26 готова продукція оцінюється за фактичною виробничою собівартістю. У програмі це робить документ «Калькуляция» в режимі «Окончательная». Згідно з п. 6 П(С)БО 9 «Записи», готова продукція для цілей бухгалтерського обліку включається до запасів. Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено застосувати рахунок 23 «Виробництво» для відображення інформації про витрати на виготовлення продукції; рахунок 26 «Готова продукція» - для відображення руху готової продукції; рахунок 25 «Напівфабрикати» - для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва.

Аналітичний облік на рахунку 23 «Виробництво» має давати можливість вирішити для завдання – можливість калькулювати собівартість окремого виду продукції (для цього використовується субконто «Виды деятельности») і визначити структуру собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С)БО 16 (це дозволяє зробити субконто «Виды затрат»). В програмі передбачено документи для методу нормативної калькуляції. Це означає, що всі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні загальногосподарські витрати збирають на рахунку 23 на один вид діяльності «Виробництво» і звідти списують на конкретну номенклатуру продукції за нормами, зазначеними в калькуляції. Наприкінці місяця з урахуванням незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної.

Для обліку витрат за елементами застосовують субконто «Види витрат». Тобто кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані витрати 23 «Виробництво».

Для формування собівартості продукції можна використовувати всі методи реєстрації інформації – операції, введені вручну, типові операції і документи  «1С:Бухгалтерії». Основні документи, які призначені для автоматизації обліку витрат (зокрема прямих витрат на виробництво і загальногосподарських витрат) показано в таблиці 3.1.

Крім того, до прямих витрат можуть частково потрапити витрати, нараховані іншими документами та ручними операціями. Документ «Калькуляция» одночасно використовується як списання матеріальних цінностей  у виробництво,так і для оприбуткування готової продукції.

З документів, поданих у таблиці 3.1, не розглядали документ «Услуги сторонних организаций». За допомогою цього документа можна розподілити витрати за різними видами витрат. 

Бухгалтерський облік готової продукції ведуть на рахунок 26 «Готова продукція» за обліковими цінами (наприклад, за плановою виробничою собівартістю) в розрізі видів продукції. У кінці звітного періоду, коли визначена фактична собівартість готової продукції, розраховують відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами і списують в дебет рахунку 26 за видами продукції пропорційно вартості за обліковими цінами. Отже, по рахунку 26 готову продукцію оцінюють за фактичною виробничою собівартістю.

Існуюче налаштування плану рахунків і аналітичного обліку для рахунку 26 «Готова продукція» передбачає введення обліку в розрізі двох видів субконто: «Місця зберігання» і «ТМЦ»

Виду субконто «Місця зберігання» відповідає довідник із аналогічною назвою, що призначений для ведення списку місць зберігання матеріально-виробничих активів (основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів тощо) організацій в типовій конфігурацій.

Розглянемо всі реквізити довідника:

тип/тип – вказується тип місця зберігання: «МВО» або «Склад»;

МОЛ/МВО (для типу «МВО») – вказується матеріально відповідальна особа, за котрою рахується конкретний обєкт обліку;

вид складу/вид склада  (для типу «Склад») – вказується вид складу, який може приймати два значення: «Склад (гуртовий)» та «Магазин (роздрібний)»;

код/код – формується автоматично шляхом присвоєння місцям зберігання номерів по рядку (без пропусків номерів), проте може бути зміненим в ручну;

назва/наименование – назва місця зберігання.

Виду субконто «ТМЦ» відповідає довідник «Номенклатура», що містить список товарно-матеріальних цінностей і призна чений для формування інформації про матеріали, номенклатуру продукції, перелік виконуваних робіт і послуг.

Для автоматизації відображення операцій з оприбуткування готової продукції на склад призначено документ «Калькуляція», який може працювати в двох режимах:

  •  попередня калькуляція;
  •  кінцева калькуляція.  

Будь-яка калькуляція, що введена в режимі «введення нового», є попередньою, будь-яка калькуляція, що введена в режимі «введення на основі», є кінцевою, при цьому змінити режим калькуляції неможливо.

Кінцева калькуляція вводиться на основі попередньої в кінці місяця, коли всі виробничі витрати в бухгалтерському обліку списано на рахунок 23 «Виробництво». Мета кінцевої калькуляції – відкоригувати попередні значення затрат реальними значеннями на кінець місяця. При введенні кінцевої калькуляції «на основі» попередньої, значення реальних сум за видами затрат «розбиваються», пропорційно до сум, які вказані в попередній калькуляції. Таким чином в кінцевій калькуляції заповнюється реквізит табличної частини Сума кінцев./Сумма оконч., що визначає остаточні суми витрат за даними бухгалтерського обліку. При цьому остаточні суми в кінцевій калькуляції можна змінити вручну (для матеріальних витрат). Змінити попередні суми в кінцевій калькуляції неможливо.

При проведенні «Попередня калькуляція» формує проведення з оприбуткування продукції на рахунок 26 «Готова продукція»[2].

3.2. Порівняльння вітчизняного та міжнародного досвіду формування собівартості продукції (робіт, послуг)

В світовій практиці витрати згруповують в залежності від напрямку витрат на виробництво. Так К. Друрі виділяє три основні категорії напрямків обліку. Це, по-перше, витрати для визначення вартості запасів продукції, до якої входять витрати звітного періоду та собівартість продукції, складові витрат на виробництво продукції, позаказна та попроцесна калькуляція витрат. По-друге – витрати на виробництво, за якими приймаються рішення, а саме: динаміка витрат, витрати майбутнього періоду та витрати минулого періоду, витрати, які можна виправити, та витрати які не можна виправити, витрати, що неможна повернути, витрати, що виникають в результаті альтернативного курсу дій), предільні (маржинальні) витрати та нарощувальні витрати. По-третьє – витрати, за якими здійснюється контроль та регулювання: Витрати, що можуть бути врегульовані та ті, що не підлягають регулюванню, динаміка витрат.

Схожу, але більш конкретну класифікацію витрат пропонує колектив вітчизняних вчених під керівництвом Ф.Ф.Бутинця. Їхня класифікація витрат являє собою наступну схему (Рис.3.4). Першим напрямком в цій системі обрано класифікацію витрат з метою оцінки запасів та визначення фінансових результатів. Другим напрямком класифікації витрат є класифікація витрат з метою прийняття рішень. В третьому напрямку класифікуються витрати для оцінки роботи та для контролю за ходом виконання робіт.


Рис 3.4. Класифікація витрат за Ф.Ф.Бутинцем

На рис.3.5. наведено загальну модель обліку витрат та калькулювання собівартості продукції для підприємств.

Ця модель ілюструє:

  1.  Взаємозалежність між статтями калькуляції собівартості та рахунками бухгалтерського обліку.
  2.  Етапи формування собівартості  виробництва.
  3.  Первинні документі, які необхідні для збирання інформації щодо окремих видів витрат.
  4.  Кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку при формуванні виробничої собівартості виробництва.
  5.  Порядок формування ціни окремих найменувань продукції.


 

Рис.3.5. Модель обліку витрат та калькулювання собівартості продукції


Застосування цієї моделі в системі управління витратами та в загальній системі управління підприємством надасть змогу:

1. Оперативно провадити калькулювання собівартості  виробництва на всіх належних етапах.

2. Здійснювати своєчасний контроль за достовірністю інформації з даних бухгалтерського обліку та первинних документів.

3. Провадити моніторинг окремих статей витрат та приймати своєчасні рішення щодо коригування норм витрат та розрахунку ставок та бази розподілу загальновиробничих та невиробничих витрат.

4. Аналізувати порядок ціноутворення з урахуванням повної собівартості відповідно до існуючої ринкової ціни та оперативно приймати рішення щодо рівня беззбитковості продукції.

За кордоном витрати на переробку включають прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати.

Прямі витрати на оплату праці – це заробітна плата виробничого персоналу, що безпосередньо пов’язана з виробництвом та може бути включена до собівартості одиниці продукції економічно доцільним шляхом. Витрати на оплату праці виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал тощо) і виплати робітникам (оплата простою, доплати тощо), які не можна прямо (економічно доцільним шляхом) віднести до одиниць продукції, звичайно розглядають як непряму зарплату і включають до складу виробничих накладних витрат.

Виробничі накладні витрати – це витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути прямо віднесені до одиниць продукції економічно доцільним шляхом. Прикладом виробничих накладних витрат є допоміжні матеріали, непряма зарплата, витрати на утримання будівель і устаткування, амортизація та страхування основних засобів, оплата комунальних послуг тощо. Виробничі накладні витрати складаються зі змінних і постійних витрат. Змінні виробничі накладні витрати – це непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно обсягові виробництва. Прикладом змінних виробничих витрат часто є допоміжні (непрямі) матеріали та непряма зарплата. Інші виробничі накладні витрати звичайно є постійними. Постійні виробничі накладні витрати – непрямі витрати на виробництво, що залишаються порівняно незмінними при зміні обсягу виробництва.

Класифікацію елементів витрат на виробництво, що застосовується в обліку різних країн наведено нижче (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Класифікацію елементів витрат на виробництво,

що застосовується в обліку різних країн

Країна

Елементи витрат

Європейське співтовариство

  1.  придбання та заготівля матеріалів
  2.  послуги зі сторони
  3.  інші послуги зі сторони
  4.  податки та такси
  5.  витрати на утримання персоналу
  6.  інші експлуатаційні витрати
  7.  фінансові витрати
  8.  витрати, пов’язані із надзвичайними операціями
  9.  витрати на амортизаційні відрахування і резерви

Франція

  1.  покупки
  2.  послуги зі сторони
  3.  інші послуги зі сторони
  4.  податки та такси та платежі, прирівняні до них
  5.  витрати на утримання персоналу
  6.  інші експлуатаційні витрати
  7.  фінансові витрати
  8.  витрати, пов’язані із надзвичайними операціями
  9.  витрати на амортизаційні відрахування і резерви

Канада

  1.  заробітна плата та гонорари
  2.  матеріали, МШП, паливо
  3.  послуги зі сторони
  4.  орендна плата
  5.  амортизаційні відрахування
  6.  страхові платежі
  7.  податки і такси
  8.  витрати на відрядження та пов’язані з ними витрати
  9.  банківські витрати

Росія

  1.  матеріальні витрати (за вирахуванням зворотних відходів)
  2.  витрати на оплату праці
  3.  відрахування на соціальні заходи
  4.  амортизація основних фондів
  5.  інші витрати

Україна

  1.  матеріальні витрати
  2.  витрати на оплату праці
  3.  відрахування на соціальні заходи
  4.  амортизація
  5.  інші операційні витрати

У Загальному Плані рахунків Франції 1982 р.  для обліку витрат за елементами призначений 6 клас рахунків "Рахунки витрат", у складі якого регламентуються 9 синтетичних рахунків, 53 субрахунки першого порядку, 148 субрахунків другого порядку та 28 аналітичних рахунків.

Рахунки, призначені для обліку витрат за елементами, поділяються на виробничі (6 рахунків), фінансові (1 рахунок), надзвичайні (1 рахунок) та рахунок, призначений для обліку резервів та дотацій.

Різниця між доходами і витратами визначається, як правило, в кінці звітного періоду (тижня, місяця, кварталу, півріччя, року) і оформляються у формі звіту про прибутки та збитки. Результат визначається по наступних видах діяльності: Поточній (експлуатаційній), фінансовій і екстраординарній, тобто застосовується двоколовий принцип обліку: у фінансовій бухгалтерії - 9 елементів витрат, а в управлінській бухгалтерії - 3-7 статей витрат, при цьому відсутня інтеграція елементів та статей витрат. Для цього за допомогою методу "затрати-випуск" слід враховувати зміни залишків сировини,, матеріалів, товарів, готової продукції, незавершеного виробництва і відображати їх на рахунку "Прибутки і збитки".

Будь-яке підприємство може виявляти фінансові результати за центрами відповідальності, прибутками (сегментами діяльності) у системі управлінської бухгалтерії.

  1.   центри собівартості - це групування витрат за різними критеріями, які не обов'язково пов'язані з номенклатурою собівартості; в якості критеріїв можуть виступати період часу, підприємство, філія, продукт, замовлення тощо;
  2.   центри відповідальності - це групування, побудовані, виходячи з наявності відповідального керівника і підведення підсумків за центрами діяльності (відділами, цехами, службами, складами та іншими підрозділами підприємства);
  3.   центри прибутку (сегменти діяльності) - це облікові конструкції управлінської бухгалтерії, призначені для отримання інформації, необхідної для  прийняття  стратегічних  рішень,  виходячи  з  результатів реалізації продукції по зонах країни, або світу, по категоріях населення. На відміну від центрів  відповідальності  вони є  штучно створюваними структурами  в управлінській бухгалтерії, результати по яких виявляються періодично (один раз в 6 місяців, рік) для прийняття стратегічних рішень, пов'язаних з освоєнням нових технологічних процесів, ресурсів, проведенням нових  вкладень, проникненням на нові ринки.

По центрах відповідальності і прибутку визначається  маржа чи результат, що обчислюється виходячи з часткової собівартості.

Економічний взаємозв'язок між фінансовою і управлінською бухгалтеріями на французьких підприємствах здійснюється за допомогою спеціальних відображуючих рахунків, які призначені для відображення з фінансової в управлінську бухгалтерію залишків ресурсів на початок і кінець періоду, витрат і виручки від реалізації за певний період. В результаті бухгалтерія, що заснована на використанні методу "затрати - випуск", використовує чотирьохкратний принцип відображення господарських операцій на рахунках:

  •  класи 1 -5 = ± результат, що витікає зі змін майнового стану фірми;
    •  класи 6-8 = ± результат, що визначається співвідношенням витрат та випуску;
    •  клас 9, рахунок 90 = ± результат, що визначається у процесі відображення витрат з фінансової до управлінської бухгалтерії;
    •  клас Я рахунки 92-98 = А. результат, визначений по відповідних центрах відповідальності.

Відповідно до цього  виділяють чотири  різні методи  визначення фінансового результату. У торгових  та інших господарств його  poзpaxoвують як зміну чистих активів протягом року.

У Швейцарії витрати виробництва включають накладні витрати, окрім адміністративних та комерційних витрат. Постійні накладні виробничі витрати розподіляються, виходячи з потужності обладнання. Витрати на виплату відсотків можна відносити до, складу накладних витрат. Більшість компаній включають частину непрямих витрат до вартості запасів. Але є фірми, які оцінюють готову продукцію тільки за прямими витратами виробництва.

В Іспанії розбіжності між чистим та оподатковуваним доходом (базою оподаткування) можуть бути: постійними (не відшкодовуються в наступному періоді за вирахуванням компенсуючих збитків); тимчасовими (на основі розбіжностей в критеріях розподілу, які відшкодовуються в наступних періодах), а також можуть представляти собою збитки, які компенсуються в цілях оподаткування.

Витрати, які відображаються, розраховуються на основі прибутку або Збитку до оподаткування з коригуванням на суму постійних різниць. Відповідна ставка податку використовується до цієї суми; а знижки та вирахування розглядаються як зменшення суми податку, нарахованого за рік.

Витрати на придбання, транспортні витрати, податки на придбання відображають за мінусом ПДВ. Знижки, які включаються в рахунок постачальника, вираховуються з купівельної вартості. Знижки за негайну оплату, незалежна від того чи включені вони до рахунку постачальника, не вираховуються, а трактують як отриманий прибуток. Вартість зворотної тари, яка включена до рахунку постачальника, відображається шляхом зменшення залишку, який підлягає сплаті, з використанням окремого рахунку, а суму, яку компанія резервує на випадок пошкоджень або втрати тари, відносять на витрати.

У Молдові фінансовий результат визначається лише розрахунковим шляхом, тобто співставлення сум всіх рахунків доходів і витрат без бухгалтерських записів, так як протягом року суми з рахунків доходів і витрат не підлягають взаємопогашенню. Враховуючи, що податок з доходу також є видом витрат, в баланс записується чистий прибуток (збиток).

Облік витрат діяльності в Росії регламентується Положениям з бухгалтерського обліку 10 "Витрати організації". Згідно даного Положення витрати залежно від їх характеру, умов здійснення і напрямків діяльності організації поділяються на:

  •  витрати за звичайними видами діяльності (витрати, пов'язані з виготовленням продукції, придбанням і продажем товарів);
  •  операційні витрати (витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування, активів (Організацій, витрати, пов'язані з участю у статутних   капіталах  інших організацій,  відсотки,   що   сплачуються організацією за надання нею в користування грошових коштів (кредитів, позик) тощо);
  •  позареалізаційні витрати (витрати, які виникають внаслідок стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).

Витрати, відмінні від витрат по звичайних видах діяльності, вважаються іншими витратами. До інших витрат також належать надзвичайні витрати.

Особливістю німецької практики є відображення відстрочених доходів і витрат окремими розділами в балансі.

Рахунки витрат є свого роду складовими рахунку "Власний капітал". В плані рахунків Німеччини для їх обліку передбачені рахунки витрат в класах 2 і 4.

Витрати класифікують наступним чином:

1) цільові витрати, які виникають безпосередньо в процесі виробництва;

2) нейтральні витрати, які виникають та обліковуються у звітному ' періоді, але не впливають на виробничий  прибуток, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом. До них відносять:

витрати, не пов'язані з виробництвом, які не мають нічого спільного з процесом виробництва;

нерегулярні витрати, які пов'язані з виробництвом, але повинні бути нейтралізовані через їх величини, що постійно змінюються;

витрати, які відносяться до інших звітних періодів;

3) додаткові витрати.

Єдина система обліку Сирії поділяє витрати на виробництво на 3 групи: матеріали, заробітна плата та інші витрати. Залежно від ступеню співвідношення елементу витрат з технологічним процесом виробництва і способом віднесення витрат на собівартість продукції кожна група поділяється на прямі та непрямі витрати.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням одного певного виду виробів або зі стадією обробки (центр собівартості). До них, як правило належать сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників, паливо і енергія на технологічні цілі.

Непрямі витрати являють собою витрати, пов'язані з виготовленням декількох видів виробів або з різними стадіями обробки виробів. Вони розподіляються між окремими видами продукції або центрами собівартості пропорційно до визначеної бази. До непрямих затрат належать такі витрати як цехові, управлінські, фінансові, витрати на збут тощо. Методи розподілу непрямих затрат, що застосовуються на практиці, залежать від особливостей технології та організації виробництва.

Порівняльний аналіз елементів витрат в Росії, Угорщині, ЄС та Канаді  дозволяє встановити наступні відмінності:

  •  майже у всіх країнах, у складі елементів витрат виділяються фінансові витрати (відсотки за кредит, банківські платежі тощо), які пов'язані з функціонуванням підприємства в умовах ринкової економіки;
  •  у країнах ЄС та Канаді до витрат на виробництво включаються податки і такси (податок на додану вартість, патентні платежі тощо), що в умовах ринку також формує суспільно необхідні витрати.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, виходячи з поставленої мети даної курсової роботи і завдань, можна зробити наступні висновки:

1. Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату. Національний стандарт бухгалтерського обліку П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Для управління менеджерам потрібні не просто витрати, а інформація про об'єкт витрат - продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Тому для цього витрати класифікують за різними ознаками в залежності від того, яку інформацію необхідно отримати. Облік витрат та їх групування має велике значення під час обліку та контролю за формуванням собівартості випущеної продукції, наданих послуг, виконаних робіт. Класифікація витрат дуже важлива для управлінського обліку. Своєчасне прийняття управлінських рішень дуже важливе особливо для приватних підприємств, які намагаються залишатися на ринку з своїм товаром, який повинен бути конкурентноздатним. Тому дуже важливо знайти оптимальний розмір понесених витрат, так як управління виробництвом пов’язане з управлінням витрат.

2. Порядок обліку витрат і калькулювання визначають такі загальнопромислові нормативні документи: Основні положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції на промисловому підприємстві, Основні положення по нормативному методу обліку витрат на виробництво і калькулюванню собівартості продукції. Цей розділ обліку, як інший, повинний бути забезпечений галузевими нормативними документами.  До них відносять галузеві інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, по нормативному обліку, типовий проект автоматизації обліку. Доцільно на підприємствах розробляти робочу інструкцію з обліку витрат і калькулюванню, Інструкцію з обліку браку. На підприємстві також передбачено складання посадових інструкцій для працівників обліку витрат виробництва, забезпечення графіків руху документів з цехів, відділів для калькулювання собівартості продукції.

3. Організаційне відділу обліку витрат виробництва повинно включати розробку і впровадження на кожному підприємстві Проекту про організацію і калькулювання собівартості продукції, також розробки положення про відділ обліку витрат, посадових інструкцій, складання графіків руху документів та зведених графіків. При організації обліку витрат основного виробництва встановлюється перелік статей основних витрат основного виробництва і склад витрат, що входять у кожну зі статей; визначаються порядок відображення витрат на рахунках обліку виробництва і засоби включення витрат у витрати окремих об'єктів; вибираються принципи оцінки відходів виробництва, обліку і погашення витрат майбутніх періодів, витрат по відшкодуванню зносу інструментів і інших виробничих витрат; розробляються методика і техніка обліку витрат у системі рахунків стосовно до форми бухгалтерського обліку, прийнятої на підприємстві. Також необхідно встановити рух документів з часу складання до передачі їх до архіву.

4. ТОВ ПБФ «РІКА» - це потужна будівельна організація, яка є найкрупнішою в Чернівецькому регіоні. Вона оперує на ринку будівництва та виробництва будівельних матеріалів. Компанія володіє сучасними методами будівництва в сейсмічних районах. Вона надає і виконує широкий спектр робіт від виробництва будівельних матеріалів (сухі будівельні суміші, товарний бетон) до проектування об’єктів, їх будівництва та здачі в експлуатацію з контролем якості на всіх етапах виконання робіт.

5.Первинними документами при відображенні накопичення витрат є накладна, рахунок, видатковий касовий ордер, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтера тощо. Для відпуску матеріалів у виробництво використовуються «Лімітно-збірні картки» і «Накладні-вимоги», які виписуються відділом постачання або плановим відділом у двох примірниках, один з яких передається цеху отримувачу, а інший на склад.

Одним із основних документів при обліку виробництва є виробничий акт. Він складається за календарний місяць. Затверджується виробничий акт керівником підприємства чи уповноваженою особою (головним інженером). Основними даними цього документа є обсяг виробленої продукції і кількість використаної на її виробництво сировини. У виробничому акті також вказують залишки виготовленої продукції по кожному її виду на початок і на кінець періоду, обсяг виготовленої і відвантаженої продукції, кількість затраченої сировини і напівфабрикатів по кожному виду із зазначенням на виробництво якої саме продукції вони затрачені. Загальна форма виробничого акта не регламентована нормативними документами, тому підприємство користується власною формою цього документа.

6. Облік процесу виробництва ведеться  за видами виробництв на рахунку 23 «Виробництво». Виготовлена продукція списується на рахунок 26 «Готова продукція». Облік витрат ведеться згідно з обліковою політикою підприємства за допомогою рахунків класу 9 «Витрати діяльності». Зведений облік витрат на виробництво - це методика і техніка узагальнення усіх виробничих витрат підприємства і виявлення тієї їхньої частини, що відноситься до випуску продукції і незавершеного виробництва. Ця методика залежить від багатьох умов, головним чином, від форми бухгалтерського обліку, методу обліку витрат і калькулювання продукції і його варіанта узагальнення витрат, ступеня механізації облікових робіт. Методика і техніка узагальнення витрат, передбачені інструкцією до форми бухгалтерського обліку, повинні бути уточнені і максимально наближені до конкретних умов підприємства. У проекті варто зазначити послідовність закриття виробничих рахунків, вибрати метод перерахунку витрат по незавершеному виробництву на початок місяця (при зміні норм витрат), порядок розподілу і списання на об'єкти витрат відхилень від норм і змін норм. Техніка узагальнення витрат на виробництво залежить форми обліку. При журнально-ордерній формі обліку для узагальнення витрат використовують журнал № 5.

7. Організація витрати виробництва із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки повинна передбачати встановлення рівнів обліку контролю, аналізу та аудиту витрат; взаємозв’язок з іншими автоматизованими системами управління з метою отримання інформації з різних рівнів її обробки, складання звітності, контролю та проведення аналізу. За останні роки значно підвищилася роль автоматизованої обробки інформації, що є дуже важливим для обліку витрат, так як дана ділянка роботи є дуже громіздка. Керівники підприємства, маючи такого роду інформацію, оперативно здійснюють необхідні корективи у виробничій діяльності з метою одержання найбільшого ефекту шляхом зниження витрат на виробництво.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Алпатова Н. Як показати в обліку списання зіпсованої продукції власного виробництва.//Все про бухгалтерський облік. – 2008. - №67
  2.  Баланс Бібліотека. «Учёт в производстве»., 2009р.
  3.  Білоусько В.С., Беленкова М.І. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник., Вид. 4-те., Харківський національний ун-т ім. В.В. Докучаєва.- Х., 2007.-423с.
  4.  Бородкин А.О. Формировании и учёте себестоимости в рыночных условиях //Бухгалтерский учёт и аудит. - 2002. - № 3. - С.32-41.
  5.  Бутинець Ф.Ф., Двидюк Т.В., Євдокимов В.В., Легенчук С.Ф. Інформаційні системи і технології в обліку: Підручник для студентів вищих навч. закладів. – 3-те вид. перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2007.-468с.
  6.  Бухгалтерський облiк: Навч. посiбник / за ред. проф Ю.А. Верига; М.О. Виноградова; Т.В. Гладких; О.С. Гусакова; ст.викл. А.Ж. Пшенична. - К. : ЦУЛ , 2008. - 396 с.
  7.  Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спец. «Облік і аудит» вищих навч. закладів/ за редакцією проф.. Бутинця. - 7-те вид., доп і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006.- 832 с.
  8.  Велш А.– Основи фінансового обліку. Київ (1999): Основи,1. – 943с.
  9.  Войнаренко М.П. , Пухальська Г.В. Податковий облік і аудит: підручник / М.П.Войнаренко, Г.В.Пухальська.– К.: ВЦ „Академія”, 2009. ––– 376 с.
  10.  Волкова І. А. Фінансовий облік-1. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008 – 228 с.
  11.  Все про бухгалтерський облік. – Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета 2007 – 2009р.
  12.  Гладких Т.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007, 480с.
  13.  Звiтнiсть пiдприємств: навч. посiбник / проф Ю.А. Верига. - 2-ге вид., доп. i перероб. - К.: ЦУЛ , 2008. - 776 с.
  14.  Іванов Ю.А. 1С: Бухгалтерія 7.7 для України: Заняття 44. Облік затрат і визначення фінансового результату.// Податки та бухгалтерський облік, Фактор № 42 (600) 26 травня 2009р.
  15.  Коваленко О. Облік витрат на купівлю проектної документації для виробництва продукції.//Все про бухгалтерський облік. – 2008. - №88
  16.  Левицька С.О.Організація обліку: Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2008. – 220 с.  
  17.  Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика. Навч. Посібник, 3-є видання. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 612 с.
  18.  Лишиленко О.В. Фінансовий облік: Підручник. – 2-ге вид.,перероб. І доп. – Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2008. – 556с.
  19.  Матюха М.М. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. для дистанційноо навч.-К.: Університет «Україна», 2005. – 306с.
  20.  Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненнлсті та етики. Видання 2006 року.– К.: ТОВ «ШФМЦАУ» Статус», 2006. – 1152 с.
  21.  Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом’яка , В. І. Леміевського. – 5-те вид., доп. і перероб. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка»  (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2006. – 1088с.
  22.  Наказ « Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості проектних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку». від 29.03.2002 №64. - http://www.liga.kiev.ua
  23.  Наказ «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства»№ 47 від 06.03.2002- http://www.liga.kiev.ua
  24.  Нападовська Л.В. Управлінський облік. Підручник для студентів. К.: Книга, 2004. –  С.114
  25.  Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 464 с.
  26.  Облiк у зарубiжних країнах: Пiдручник / О.М. Губачова; С.I Мельник. - К.: ЦУЛ, 2008. - 432 с.
  27.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.99 №87- http://www.liga.kiev.ua
  28.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”: затверджено наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290- http://www.liga.kiev.ua.
  29.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: затверджено наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318  - http://www.liga.kiev.ua.
  30.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» : затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.99 №87- http://www.liga.kiev.ua
  31.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» : затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.99 №87- http://www.liga.kiev.ua
  32.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.99 №87- http://www.liga.kiev.ua
  33.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» : затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.99 №87- http://www.liga.kiev.ua
  34.  Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч.посібник. – Вид. 2-ге, перероб і доп. / В.Ф.Ситник, Т.А.Писаревська, Н.В.Єрьоміна, О.С.Краєва; За ред. В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ, 2008. – 420 с
  35.  Собівартість і ціноутворення // Грачова Р. Про бухгалтерію по-людськи. – К.: 2000. – С.96-115 (Дебет-Кредит. Нова бухгалтерия 3).
  36.  Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 260с.
  37.  Сук Л.К., Бухгалтерський облік в галузях економіки. Навч.пос. – К.: Видавництво „Лира-К”, 2008. –208 с..
  38.  Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічної спеціальності вищих навч. закладів. – 6-те вид. – К.: Видавництво. С.К., 2003.-786с.
  39.  Ткаченко Н. Облік виробничої собівартості та рентабельності виробництва продукції. Визначення ціни продажу // Все про бухгалтерський облік. – 2000. – 2 серпня. – С.4-6.
  40.  Ткаченко Н. Формирование производственной себестоимости продукции, НЭП, рентабельности и определение цены продажи //Бухгалтерский учёт и аудит. - 2001. - № 6. - С. 29-37
  41.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Видавництво „Лира-К”, 2008. –1012 с.
  42.  Ткаченко О. Формування собівартості в супермаркетах .//Все про бухгалтерський облік . – 2008- №92
  43.  Український Енциклопедичний Словник: В 3-х т./Редкол: А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін. - 2-ге вид. - К. : Голов. ред. УЕ, 2000р.-Т. 1. - 752 с.
  44.  Український Енциклопедичний Словник: В 3-х т./Редкол: А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін. - 2-ге вид. - К. : Голов. ред. УЕ, 2001р. -Т. 2 - 736 с.
  45.  Український Енциклопедичний Словник: В 3-х т./Редкол: А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін. - 2-ге вид. - К. : Голов. ред. УЕ, 2001р. - Т. 3. -736 с.
  46.  Церетелі Л. Облік у виробництві продукції// Вісник податкової служби України. – грудень 2000 р., № 47, с.50.
  47.  Чернелевський Л. Бухгалтерський облік у документах. Навч.пос. – Видавництво „Ліра-К”, 2008.-396 с.
  48.  Чухліб А.П., Кабушкін Ю.П. Сутність і природа витрат на виробництво // Фінанси України.-2007.-№9. - С.30-34.
  49.  Шандова Н.В. Методичні аспекти організації управління витратами // Фінанси України – 2007 – №12 – с. 53 – 57
  50.  Шандова Н.В. Створення ефективної системи управління витратами підприємства// Фінанси України – 2008 – №7 – с.97-101
  51.  Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч посіб. – К.: Знання-Прес, 2008. – 444 с.
  52.  Шеквір В.Д. Інформаційні системи і технології в обліку: Навчальний посібник – 2-ге вид., зі змін. і доп. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. – 376с.
  53.  Шершун І. як обліковують пакування та перепакування продукції.//Все про бухгалтерський облік . – 2008. - №90
  54.  Юрченко К. облік витрат виробництва та калькулювання продукції у промисловості.//Вісник податкової служби. – 2001. - №30


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40042. Молодежный центр как субъект организации досуга молодежи 299.5 KB
  Современные проблемы организации молодежного досуга. Анализ деятельности культурно – досуговых центров по организации досуга молодежи «Молодежного центра Жаштык» и «Продюсерского центра». Принципы и формы организации досуговой деятельности...
40043. Создание надежной системы защиты предприятия 2.73 MB
  Целью данного проекта является создание надежной системы защиты предприятия, функционирование которой направлено на защиту деятельности сотрудников, информационных и материальных ценностей от внутренних и внешних угроз.
40044. Влияние газовой промышлености на окружающую среду 111 KB
  Геологический метод является начальным методом разведки. Этот метод заключается в том, что геологи выезжают участок, который нужно исследовать и проводят там все необходимые работы, которые включают в себя...
40045. Знакомство с приложением PowerPoint. Создание слайдов. Вставка в слайды различных объектов 136 KB
  Установить для заголовка размер шрифта – 60 пт цвет – красный. Установить для заголовка тень желтую с помощью кнопки Тень на панели инструментов Рисование. Установить для подзаголовка размер шрифта 40 пт цвет синий тень – голубую. Установить фон слайда белый мрамор с помощью команды Формат Фон вкладка Текстура.
40046. Приложение MICROSOFT INTERNET EXPLORER 107 KB
  Сохраните открытую страничку в своей папке: выполните команду Файл Сохранить как; в окне Сохранение вебстраницы откройте или создайте папку ФамилияГруппа; в поле Имя файла введите его название например Студенческая_жизнь; в поле Тип файла выберите Вебстраница полностью и нажмите кнопку Сохранить. Откройте в программе Проводник свою папку и проанализируйте размер трех созданных в ней файлов. Сохраните найденную информацию в файле Об образовании поместив его в собственную папку...
40047. Расчёт и исследование технологической системы разгрузки космического зеркала менисковой формы с переменной толщиной мениска вдоль радиального направления 14.64 MB
  Исследование особенностей технологической системы разгрузки космического астрономического зеркала с целью обеспечения разгруженного состояния зеркала в процессе его контроля и обеспечению технологических условий с условиями эксплуатации зеркала в космическом пространстве...
40048. Комплекс технических мероприятий по эксплуатации и наладке устройства ЭСПУ электроавтоматики и электропривода согласно исходным данным 1.82 MB
  Целью дипломного проекта является приобретение навыков при эксплуатации электронных систем программного управления и выполнения наладочных операций на каждом этапе наладки электронных узлов, а также обеспечение надёжности работы электронных систем программного управления (ЭСПУ)...
40049. Робота з функціями в мові С 290.5 KB
  Программа прошла тестирование: в результате выполнения тестов программа выдала ожидаемые результаты. Программа – работоспособна.
40050. Робота з багатомірними масивами в мові С 512.5 KB
  Получить новую матрицу путем вычитания всех элементов данной матрицы из ее наибольшего по модулю элемента.