69533

Податковий облік Конспект лекцій

Конспект

Налоговое регулирование и страхование

Теоретичні основи оподаткування. Термінологія оподаткування. Другий тип податку який виник після появи постійного війська має зовсім інший характер він установлюється після довгих переговорів за участю різних представницьких установ парламентів і т.

Украинкский

2014-10-06

785 KB

1 чел.

Донбаський інститут техніки та менеджменту

Міжнародного Науково – Технічного Університету

П О Д  А Т К О В И Й    О Б Л І К

Конспект лекцій

затверджено

на  засіданні методичноїради 

ДІТМ МНТУ

Протокол N_______

від _____________ 2007г.

                             м. Краматорськ

Тема 1. Теоретичні основи оподаткування.

План

1. Історія виникнення й становлення сучасних податків і зборів.

2.  Суть, види і функції податків.

3. Термінологія оподаткування.

4. Податкова система України та організаційні засади її побудови.

5. Податкова політика та її принципи.

1.1.  Історія виникнення й становлення сучасних податків і зборів

 Податок - це одне з основних понять фінансової науки; одночасно економічне,  господарське і політичне явище реального життя. Російський економіст М. М. Алексєєнко у XIX ст. писав: "З одного боку, податок - це один з елементів розподілу, одна із складових частин ціни, з аналізу якої (тобто ціни) власне і почалася економічна наука. З іншого боку, встановлення, розподіл, стягування і споживання податків становить одну з функцій держави".

   Історія податків показує нам подвійне їх походження: по-перше, податок, який виник з контрибуції і данини, - це переважно податок на переможених, іноземців або просто на пригноблені класи, які нерідко належали до іншої національності, ніж пануючі класи - податок феодального суспільства. Другий тип податку, який виник після появи постійного війська, має зовсім інший характер, він установлюється після довгих переговорів за участю різних представницьких установ, парламентів і т.п. - податок буржуазного суспільства..

З історії відомо, що податки - це найбільш пізня форма державних доходів. Первісно податки мали назву  auxilia (допомога) і носили тимчасовий характер. Ще у першій половині XVII ст. англійський парламент не визнавав постійних податків на загальнодержавні потреби, і король не міг запровадити податки без його згоди. Однак постійні війни і створення величезних армій потребували великих коштів, і податки перетворилися з тимчасового у постійне джерело державних доходів. Податок стає настільки звичайним джерелом державних коштів, що відомий політичний діяч Північної Америки Б. Франклін (1706 - 1790) міг сказати, що "платити податки і померти зобов'язаний кожний". У розвитку податкової системи можна виділити три періоди. Перший період, який відзначається нерозвиненістю і випадковим характером оподаткування, охоплює державне господарство стародавнього світу і середніх віків. Другий період, XVI - XVIII ст.ст., коли відбулися надзвичайні зміни в суспільному житті Європи, коли грошовий лад господарства витіснив натуральний, коли потреби держави значно зросли і потрібно було відшуковувати нові джерела державних доходів. Маса нових податків, переважно непрямих, поповнює бюджети західноєвропейських держав у цей період. В Англії, наприклад, протягом 20 років існування республіки при Кромвелі було введено до 200 видів акцизів, причому оподаткуванню підлягали найрізноманітніші об'єкти (коробки для масла чи солом'яна потерть). ,У Голландії в XVII ст. непрямих податків було так багато, що, за словами історика де - Вітта, на порцію риби, продану в готелі, падало 34 види різних акцизів. Прямі податки у цей період також відрізнялися своєю численністю і випадковістю, навіть дивиною: так, у Англії існував податок на небіжчиків, холостяків, у Вюртемберзі - спеціальний податок на солов'їв.

Із кінця XVIII ст. починається нова епоха в оподаткуванні. До цього часу правила оподаткування уже виробилися, уявлення про постійність податків укоренилося. Сформувалося переконання, що маса різноманітних податків не тільки не відповідає своєму призначенню, а й зупиняє прогрес промислового розвитку і, спричиняючи шкоду народному господарству, наносить збиток казні.

Третій період в історії податків (XIX ст.) відрізняється значно меншою їх кількістю і більшою одноманітністю. Форми податків стають більш визначеними, правила адміністрування більш виваженими і під час вибору віддається перевага таким податковим джерелам, які обіцяють мільйонний.

У 20-ті роки XX ст. діяли реальні (прямі) форми оподаткування, саме вони історично були першими. До них відносять поземельний, домовий, промисловий податок і податок на грошовий капітал.

1.2.  Суть, види і функції податків

      Податки є особливою історичною фінансовою категорію, яка виражає економічні відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Можна стверджувати також, що податки - це один з основних методів, що використовуються державою для перерозподілу національного доходу й утворення бюджетних доходів суспільства, тобто податки - це фактично головний інструмент розподільної функції фінансів.

     Податки (збори) до бюджетів та державних цільових фондів - це обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або цільового фонду, здійснювані платниками податків на умовах, що визначаються законодавством України про оподаткування.

      Види податків

     Розглянемо класифікацію податків за такими критеріями (рис. 1):

/. За економічним змістом:

           - на доходи;

           - на споживання;

           - на майно.

      Податки на доходи стягуються відповідно з доходів фізичних осіб, а також із прибутку юридичних осіб. Прикладами цих податків є податок на прибуток підприємств і податок з доходів фізичних осіб.

      Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Справляються вони, як правило, у формі непрямих податків, про що йтиметься нижче.

     Податки на майно відповідним чином стягуються з одиниці рухомого чи нерухомого майна. Типовим прикладом може бути податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

       //. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки останні поділяються на:

- загальнодержавні;

- місцеві.

       Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади і стягуються в межах всієї країни, тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці. Ці податки, у свою чергу, поділяються на три групи: 1) податки, які спрямовуються у повному обсязі безпосередньо до державного бюджету; 2) податки, що поповнюють місцеві бюджети; 3) податки, надходження з яких розподіляють між державним та місцевими бюджетами.

      Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади, яким   надано   право   на   території   певної   адміністративно-територіальної одиниці запроваджувати види таких податків, установлювати конкретні ставки оподаткування, пільги тощо.

      III. За формою оподаткування:

- прямі;

- непрямі.

       Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Наприклад -  прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний, земельний,  промисловий.

       Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. . Типовим прикладом  в Україні є ПДВ,  акцизний збір і мито.

Характеризуючи переваги й недоліки прямих і непрямих форм оподаткування, необхідно зазначити, що прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяг інвестиційного і споживацького попиту. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони мають регресивний характер, оскільки істотно впливають на ціноутворення і лягають важким тягарем на бідні і соціально незахищені верстви населення.

IV. За способом стягнення:

           - розкладні;

            - окладні.

      Розкладні податки встановлюються у загальній сумі відповідно до потреб у доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках.

     Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

      V. За співвідношенням між ставкою податку та величиною об'єкта оподаткування:

- прогресивні;

- пропорційні;

- регресивні.

Прогресивні податки - це податки, середня ставка яких зростає зі зростанням об'єкта оподаткування.

Пропорційні податки - це податки, ставка яких не залежить від розміру об'єкта оподаткування.

Регресивні податки - це податки, середня ставка яких знижується зі зростанням об'єкта оподаткування.

VI. За суб'єктом оподаткування:

         - податки, які сплачують юридичні особи (підприємства, організації);

        -  податки, які сплачують фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності, так і звичайні громадяни.

      Функції податків

У сучасних умовах податкам властиві дві основні функції: фіскальна і регулююча.

Фіскальна функція податків полягає у тому, що через справляння державою встановлених нею податків і зборів утворюються Державні централізовані фонди (бюджет та позабюджетні фонди), які необхідні для забезпечення виконання державою своїх функцій.

    Саме завдяки податкам і зборам у державних фондах централізується певна частина ВВП, яка потім використовується на загальносуспільні потреби. З іншого боку, завдяки постійному втручанню держави у фінансові відносини між різними їх суб'єктами відбувається регулювання багатьох економічних процесів у суспільстві шляхом застосування податкових важелів. Тому податки виконують регулюючу функцію, що виплаває з фіскальної і полягає у тому, що податки значною мірою впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, розширюючи або звужуючи платоспроможний попит населення. За допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних і фізичних осіб.


1.3.  Термінологія оподаткування

Перед переходом до розгляду різних податків і зборів, що стягуються в Україні, необхідно зупинитися на основних базових поняттях, які застосовуються в оподаткуванні.

Суб'єкт або платник податку - це та юридична чи фізична особа, яка безпосередньо його сплачує.

Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується. Об'єктами оподаткування виступають: доходи або прибутки; додана вартість; вартість продукції; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб; інші об'єкти оподаткування.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування.

Ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування.

У залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. Універсальна ставка - це єдина для всіх платників ставка, установлена на одиницю оподаткування. Прикладом може бути ставка податку на прибуток підприємств - 25 % або ставка ПДВ - 20%. Диференційована ставка - це ставка податку з одиниці об'єкта оподаткування, що встановлюється диференційовано за видами платників і характеристиками об'єкта оподаткування. Наприклад, ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (диференціюються залежно від об'єму двигуна чи довжини корпуса), ставки акцизного збору (залежно від товарів, на які встановлений податок).

За побудовою ставки поділяються на тверді й процентні. Тверді ставки - це ставки, що встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування, а процентні ставки - це ставки, що встановлюються тільки відносно об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз. У свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані й відносні. Фіксовані ставки - це ставки в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, а відносні ставки - це ставки, що встановлюються відносно певної величини (наприклад, у процентах до мінімальної заробітної плати). Види ставок оподаткування подані та рис. 2.

Джерело сплати - це дохід платника, з якого він сплачує податок.

Квота - це частка податку в доходах платника.

Пільги в оподаткуванні - це надання переваги, часткове або повне  звільнення  від  установлених  правил  оподаткування   або полегшення умов їх виконання. В залежності від змісту виділяють три види пільг:

вилучення - виключення з оподатковуваного доходу окремих об'єктів оподаткування;

знижки пільги, спрямовані на скорочення податкової бази за рахунок визначених витрат;

податковий кредит - пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки, суми податку або відстрочка здійснення платежу.

       Податковий період - це період часу, за який відбувається оподаткування.

      Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платникові податку у звітному (податковому) періоді згідно з чинним податковим законодавством.

     Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

    Податкові санкції - це різного роду штрафи та пені за порушення чинного законодавства, зокрема: за приховування доходів і прибутку; несвоєчасну сплату податків; відсутність, фальсифікацію чи непред'явлення податковим органам документів, необхідних для обчислення й сплати податків.

1.4. Податкова система України та організаційні засади її побудови

Податкова система - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.  Податкова система включає правові основи оподаткування, виконавчо-контролюючі органи, порядок розроблення та законодавчого закріплення формальних правил оподаткування, неформальні правила оподаткування.

Слід зауважити, що встановлення й скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" та інших законів України про оподаткування. Зміни і доповнення до закону "Про систему оподаткування", інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів, механізму їх сплати вносяться до цього закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції і створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам. Податкову систему України складають загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.

   До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

  1.  податок на додану вартість;
  2.  акцизний збір;
  3.  податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету  державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
  4.  податок на доходи фізичних осіб;
  5.  мито;
  6.  державне мито;
  7.  податок на нерухоме майно (нерухомість);
  8.  плата (податок) за землю;
  9.  рентні платежі;
  10.  податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

  1.  збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

  1.  плата за торговий патент на деякі види підприємницької    діяльності;
  2.  фіксований сільськогосподарський податок;
  3.  збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
  4.  єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
  5.  збір за використання радіочастотного ресурсу України;
  6.  збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
  7.  збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;
  8.  збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ;
  9.  судовий збір. 

    До місцевих податків належать:

  1.  податок з реклами;
  2.  комунальний податок.

    До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

  1.  готельний збір;
  2.  збір за припаркування автотранспорту;
  3.  ринковий збір;
  4.  збір за видачу ордера на квартиру;
  5.  курортний збір;
  6.  збір за участь у бігах на іподромі;
  7.  збір за виграш на бігах на іподромі;
  8.  збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
  9.  збір за право використання місцевої символіки;
  10.  збір за право проведення кіно- і телезйомок;
  11.  збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
  12.  збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
  13.  збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
  14.  збір з власників собак.

    Обов'язки платників податків і зборів

1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, установлені законами;

подавати до державних податкових та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів;

сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни;

допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення й сплати податків і зборів.

2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

3. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів сплачується у порядку, встановленому законами України. У випадку укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

4. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється зі сплатою податку і збору або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

     Права платників податків і зборів

    Платники податків і зборів мають право:

  1.  подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;
  2.  одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
  3.  оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

     Обов'язки фінансових установ

1.Фінансові установи зобов'язані подавати органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків - клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом.

  1.  Фінансові установи виконують доручення платників  податків і зборів на перерахування податків і зборів до бюджетів у встановлений законом термін.
  2.  Керівник та інші посадові особи фінансових установ притягаються до відповідальності відповідно до закону за:

    - невиконання вимог, передбачених пунктами 1 і 2;

    - неподання органам державної податкової служби   повідомлень про закриття рахунків платників податків і зборів (юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької

діяльності);

   -  здійснення видаткових операцій за рахунком  платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття такого рахунку на облік.

1.5.  Податкова політика та її принципи

        Звичайно, ефективність регулятивного впливу на економічні процеси за допомогою податкових важелів значною мірою залежить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток її податкової системи.

Основні принципи податкової політики: фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Принцип фіскальної і економічної ефективності передбачає такі елементи: достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність податкової системи, рівномірний розподіл податків між адміністративно-територіальними одиницями.

Принцип соціальної справедливості означає, що платниками податків повинні виступати всі члени суспільства, які отримують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних у соціальному плані. Переваги прямих податків у вирішенні проблем соціальної справедливості полягають у тому, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які отримують фізичні та юридичні особи.

Тема 2. Податок на прибуток

План

1. Платники податку та об'єкт оподаткування.

2. Поняття і склад валового доходу.

3. Поняття і склад валових витрат.

4. Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

5. Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

6. Амортизація   основних   фондів   у   податковому обліку.

7. Особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

8. Ставки  податку,  порядок  його  нарахування  і сплати.

9. Пільги в оподаткуванні податком на прибуток. 

 2.1.  Платники податку та об'єкт оподаткування

Податок на прибуток із суб'єктів підприємницької діяльності в Україні справляється згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Платниками податку на прибуток є:

а) із числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

б) із числа нерезидентів - фізичні або юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;

в) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у пунктах а) і б), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

г) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

д) інші платники з особливим режимом оподаткування

Об'єктом оподаткування(ОО) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу(СВД) звітного періоду на суму валових витрат (ВВ) платника податку та суму амортизаційних відрахувань (Ам).

             ОО = СВД – ВВ - Ам 

  2,2.  Поняття і склад валового доходу

      Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

      Валовий дохід включає:

  1.  Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів і то що. 2.
  2.  Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання

фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими

зобов'язаннями та вимогами.

  1.  Доходи від операцій особливого виду.
  2.  Доходи від спільної діяльності й у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).
  3.  Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
  4.  Доходи з інших джерел  (сум безповоротної і поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоду).    

         У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку  поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на .«уму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

 7.    Суми невикористаної частини коштів, що повертаються зі      страхових резервів.

8.    Суми коштів страхового резерву, використані не за призначенням.

9.    Суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержані за рішенням сторін

       договору або  суду і то що.

      Не включаються до валового доходу: 

1.Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану

   вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

2.Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством.

3. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій , якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

4. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

5. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права.

6. Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших
послуг.

7. Суми коштів у вигляді внесків, які:

надходять платникам податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до  Закону України "Про недержавне пенсійне страхування";

надходять страховикам, що здійснюють довгострокове страхування життя, від страхувальників;.

8. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод.

9. Кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

10. Кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної  допомоги громадським організаціям інвалідів і то що.

     Скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з переліком тих видів доходів, які включаються до валового доходу без урахування тих доходів, які до валового доходу не включаються.

2.3.  Поняття і склад валових витрат

       Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

    До складу валових витрат включаються:

  1.  Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
  2.  Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій,  у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
  3.  Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 % таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 % оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

4. Суми коштів, унесені до страхових резервів.

5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових
платежів), установлених Законом України "Про систему
оподаткування" , включаючи акцизний збір та рентні платежі. . Крім того, для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

6. Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

7.Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих
звітних податкових періодів та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.
8.Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була від несена до валових витрат, у випадку, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного на слідку.

9..Суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості,

    непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10
    років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб,  

    що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання,

    а також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які

    отримують пенсію в разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами,

    що встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

11. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового

     використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури,

     заповідникам, музеям-заповідникам, у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 10 %

     оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду.

12. Суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем

      управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу.

13. Суми витрат, пов'язаних з розвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ і

     то що.

        Не включаються до складу валових витрат витрати на:

1. Потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності, а саме: організацію та проведення

   прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження  

   подарунків.

2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення

    основних фондів і витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з

     придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, авансового внеску з

     податку на прибуток у разі виплати дивідендів, оподаткування ігорного бізнесу та

     доходів нерезидентів; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів

     (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або

     невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які

     відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів.

  1.  Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку.
  2.  Сплату штрафів та/або неустойки чи пені .

Виплату дивідендів.

  1.  Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу .
  2.  Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і то що.

2.4.  Особливості віднесення витрат подвійного  призначення до складу валових витрат  платника податку

     3ауважимо, що існують деякі види витрат виробництва й обігу, які; підприємство за певних умов має або, навпаки, не має права включати до складу валових витрат. Такі витрати у вітчизняній податковій практиці дістали назву витрат подвійного призначення. Визначимо, які з найпоширеніших у практиці господарської діяльності підприємств витрати подвійного призначення і у якому обсязі можна відносити до складу валових. Отже, до валових витрат відносимо:

- Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

- Витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку.

- Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, зокрема з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту.

- Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 % фонду оплати праці звітного періоду.

-  Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку , але не вище 10 % від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

- Витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг)..

- Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, при дбання та розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2 % від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

-  Будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення.

-   Будь-які витрати зі страхування .Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування     (крім витрат з медичного, пенсійного страхування та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 10 % валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

- Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів,  крім витрат на придбання торгових патентів.

-  Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена.

- До валових витрат відносять витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації).

- До складу валових витрат не включаються витрати платника податку, що пов'язані із стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів.

      Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів

     Слід звернути увагу на те, що платник податку обов'язково веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат (за винятком тих, що отримані безкоштовно). При цьому вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку і покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем, до убутку запасів не включається.

       У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх       балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. Якщо ж балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

2.5. Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів

        Звичайно, у господарській діяльності платників податків не завжди сума одержаних доходів покриває суми здійснених витрат, а оскільки зі збитку податку не заплатити, то існує механізм, яким регулюється порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів. Отже, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума  такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення оподаткування попереднього року у складі валових витрат податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. При цьому слід пам'ятати, що коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування не є достатньою підставою для проведення такої позачергової перевірки

   2.6.  Амортизація основних фондів у податковому обліку

У бухгалтерському обліку під терміном "амортизація" розуміється систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" передбачено п'ять методів нарахування амортизації. У цій темі ми ставимо за мету розкрити поняття амортизації і порядок її нарахування з позицій податкового законодавства, оскільки платник податку на прибуток має право зменшувати свій скоригований валовий дохід лише на величину амортизаційних відрахувань, визначених за так званим податковим методом.

Отже, згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

    Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальне поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

    Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

- придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодових насаджень;

- придбання основних фондів або нематеріальних активів з  метою їх подальшого продажу

  іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних

   фондів, призначених для подальшого продажу іншим  особам;

-  утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

     Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел    фінансування:

-   витрати бюджетів на будівництво й утримання споруд   благоустрою й жилих будинків,        придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

-  витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується й утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

-  витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення   невиробничих  фондів.

     При цьому під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти  капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

      Визначення основних фондів та їх груп.  

         У податковому законодавстві дещо інший підхід до визначення і класифікації основних засобів, ніж у відповідному Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку. Так, під основними фондами (засобами) податківці розуміють матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

     Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

ГРУПА 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти й передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

ГРУПА 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

ГРУПА 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

ГРУПА 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4, наприклад сільськогосподарські машини і знаряддя.

    Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань     

    Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

 . Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта їовних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу визначається  за формулою:

 де: Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта)основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу;

   Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1 на початок кварталу, що передував  рахунковому;

 П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

   В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів  (окремого об'єкта основних фондів) групи 1 протягом кварталу, що передував розрахунковому;

  А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у     кварталі, що передував розрахунковому.

 Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

де I(a-l) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. При цьому якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту і в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 і 4, з метою оподаткування не ведеться.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожен окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

      Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів

Слід відзначити, що податковим законодавством установлено особливий порядок обліку балансової вартості груп основних фондів. Розглянемо найголовніші аспекти цього питання.

1. У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

  1.  У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів
    збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
  2.  У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого
    об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
  3.  У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.
  4.  У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість та
    кого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.
  5.  .У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.
  6.  Якщо на початок звітного кварталу групи 2, 3 і 4 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду.
  7.  У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника по датку або через форс-мажорні обставини платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
  8.  збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;
  9.  не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

       Норми амортизації

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

ГРУПА 1-2 %;

ГРУПА 2-10%;

ГРУПА 3-6 %;

ГРУПА 4-15%.

Зазначимо також, що платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.. Варто відмітити ще один важливий момент: платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. А витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3 і 4 р окремих об'єктів основних фондів групи 1 за станом на початок розрахункового кварталу.

    Слід зауважити, що у 2005 р. 10-відсотковий ліміт слід окремо (враховувати по групах 2-4 основних фондів і по об'єктах групи 1 Тобто до валових витрат можна буде віднести вартість поліпшення груп 2-4 (включаючи поліпшення орендованих об'єктів) у розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості 2-4 груп  основних фондів за станом на початок звітного періоду (року). А при поліпшенні об'єктів групи 1 до валових витрат потрапляють витрати, що не перевищують 10 % балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду (року).

2.7.  Особливості оподаткування  сільськогосподарських товаровиробників

Ті підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції і які не сплачують фіксований сільськогосподарський податок, є платниками податку на прибуток за підсумками звітного податкового року, який починається з 1 липня. Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 % загальної суми валового доходу. Валові доходи і витрати таких підприємств, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року. При цьому сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті.

Зауважимо, що наведений вище порядок не поширюється на підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої у річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів пива, вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що реалізуйтеся для подальшої переробки). Зазначені підприємства оподатковуються на загальних підставах..

 У випадку продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції виробникам такої сільськогосподарської продукції на умовах  товарного кредиту валові доходи кредитора збільшуються у податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником.

    Якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на які  включаються до складу валових витрат, датою збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення розрахунків щодо погашення заборгованості за таким товарним кредитом.

2.8. Ставки податку, порядок його нарахування і сплати

             Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування. Це так звана базова (загальна) ставка податку на прибуток. Крім того існують специфічні ставки по деяких операціях і для деяких категорій платників податків. Зокрема  гральний бізнес в Україні оподатковується у такий спосіб. Не підлягають оподаткуванню виграші у державні грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50% суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш ніж загальна ставка податку (25 %) від доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду. Що стосується виграшів у недержавні грошові лотереї, інші види ігор і розіграшів, у тому числі виграшів у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), то їх оподаткування ведеться за правилами обкладання податком доходів фізичних осіб.

         Для зручності вивчення всіх ставок податку на прибуток, передбачених законодавством, пропонуємо  таблицю.


Ставки податку

Умови, при яких такі ставки застосовуються

1

2

Базова 25 %

Для переважної кількості платників і більшої частини видів господарської діяльності

15%

Податок на репатріацію доходів нерезидента від сум таких доходів та за їх рахунок

0%

1)  Виплати   у   межах   договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, якщо при страхуванні або перестрахуванні ризику у страховиків  та  пере   страховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) відповідає   вимогам,   встановленим Кабінетом Міністрів України на підставі прилюдного оголошення рейтингів таких компаній

2) Оподатковані доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя і пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, у разі дотримання вимог до таких договорів

           3%

  1.  Виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя, на користь нерезидентів, якщо при страхуванні або перестрахуванні ризику та
  2.  перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) не відповідає вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг

Доходи , одержані страховиком за договором довгострокового страхування життя у разі порушення вимог такого договору, в тому числі його дострокового розірвання протягом визначеного граничного строку

             6%

Сума доходів нерезидентів, яка виплачується резидентами як оплата вартості фрахту

           20%

Суми виплат, здійснюваних резидентами на користь нерезидентів, за надані рекламні послуги на території України за власний рахунок від сум таких виплат

     Правила ведення податкового обліку

У цілях оподаткування використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя; три квартали; рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції - платників податку на прибуток, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. У випадку, коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду. Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим уважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

       Дата збільшення валових витрат

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Дата збільшення валового доходу

            Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів ( робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження торів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У випадку здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявні касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

            Порядок нарахування та строки сплати податку

    Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті за ставками, наведеними вище. Слід зазначити, що податок, який підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із Законом   України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Важливий момент тут наступний: платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно

до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від  кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати  податок на прибуток від  іншої діяльності.

    Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у

строк, визначений законом для квартального податкового періоду, тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). У цей самий строк подають і декларацію про прибуток до податкового органу за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у випадку його наявності. При цьому за   звітний квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну.

    Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду, тобто протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

 2.9. Пільги в оподаткуванні податком  на прибуток

       Оподаткуванню не підлягає прибуток підприємств, отриманий від пролажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких    продуктів.

Звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо  кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття і зняття Чорнобильської АЕС .

Тимчасово, до 1 січня 2009 р. звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

 


Тема 3. Податок на додану
 вартість

План

1. Платники податку та об'єкт оподаткування.

2. База оподаткування.

3. Операції, що звільнені від оподаткування.

4. Ставки податку.

5. Порядок обчислення і сплати податку.

 

3.1.  Платники податку та об'єкт оподаткування

         Справляння податку на додану вартість в Україні відбувається на підставі Закону "Про податок на додану вартість". Згідно з цим нормативним актом платником податку є:

-  особа, у якої загальна сума від здійснення оподатковуваних  .операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість);

-  будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством. У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищують неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню,  такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації, виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту;

- особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

- особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг) - 300000 гривень, чи ні;

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

    Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі  права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

б)   ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорту);

в) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі     експорту).

       Не є об'єктом оподаткування операції з:

- випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах;

- передачі майна у схов  (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі   у фінансовий лізинг;

- повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг;

- передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;

- надання послуг із страхування особами, які мають ліцензію

- надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного. страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів;

- обігу валютних цінностей (у тому числі національної та   іноземної валюти); випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, виплати грошових виграшів, призів;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за   договорами позики, депозиту, кредитних гарантій;

- імпорту майна як технічної або благодійної (гуманітарної);

- оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування;

-  виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або  соціального страхування;  

- виплат дивідендів у грошовій формі або у вигляді цінних паперів;

    При здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг);

- безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність об'єктів усіх форм власності;

- з надання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;

- з оплати з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;

 3.2.  База оподаткування

         База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних (датків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.

    Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

        Для послуг, які надаються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Якщо платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, доручення,  що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами першої події, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента.

 3.3.  Операції, що звільнені від оподаткування

Крім вищерозглянутих операцій, які взагалі не є об'єктом оподаткування, є операції, які просто звільнені від оподаткування ПДВ.

Наприклад, звільняються від оподаткування операції з:

- продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками;

- надання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок;

- надання послуг з виховання та освіти дітей;

- надання послуг з виплати і доставки пенсій;

- продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, установленим    Кабінетом Міністрів України;

-  надання послуг з реєстрації актів громадянського стану    державними органами;

- надання (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно
визначається Кабінетом Міністрів України ;

- поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років;

- надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;

- надання в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з:

а)     утримання  дітей  у  дошкільних  закладах,   

б) утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;

в) харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;

г) харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах;

- надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування;

- надання культових послуг;

- надання послуг з поховання за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України будь-яким платником податку;

- надання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв;

- орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади;

- безоплатної приватизації житлового фонду,  а також з надання послуг, отримання яких відповідно до законодавства є передумовою приватизації;

-  подання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг) з метою їх безпосереднього використання у благодійницьких  цілях;

  •  поставки товарів та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями  інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва;
  •  надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, закладів охорони здоров'я та подання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами  харчування власного виробництва та послуг з обробки землі   багатодітним сім'ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства, одиноким особам похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  •  - безкоштовної передачі приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам III-IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави;
  •  поставки товарів (робіт, послуг), передбачених для власних. потреб дипломатичних представництв, консульських     установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні;
  •  ввезення на митну територію України товарів морського
  •  промислу ,видобутих суднами, зареєстрованими в України;
  •  поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України;

-  ввезення на митну територію України культурних цінностей, виготовлених п'ятдесят і більше років тому, які ввозяться з метою їх подальшої передачі музеям, галереям, установам культури або освіти, що знаходяться у державній  власності.

Звільняються від оподаткування також операції, які здійснюються в рамках наукового і технологічного співробітництва відповідно до Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво.

   3.4.  Ставки податку

       Чинним законодавством про ПДВ передбачені дві ставки цього податку: базова - 20 % бази оподаткування, коли податок додається до ціни товарів (робіт, послуг) і пільг, а так звана "нульова ставка".

      За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

 1) експорту товарів та супутніх такому експорту послуг.

2) поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден.

3) поставки для заправки або постачання повітряних суден.

4) поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.

5) поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

6) поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

7) продажу переробним підприємствам молока та м'яса

живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками  всіх форм власності і господарювання.

8) поставки товарів та послуг,  які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд   оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного   періоду не менше 25 % суми загальних витрат на оплату   праці.

 3.5.   Порядок обчислення і сплати податку

   Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету визначаються як різниця між загальною сумою подових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Ураховуючи це, слід визначити, коли виникають податкові зобов’язання і податковий кредит с ПДВ.

    

Дата виникнення податкових зобов’язань:

  Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг)уважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок чи їх оприбуткування в касі платника податку   як оплата товарів (робіт, послуг); або дата відвантаження товарів, а для  робіт ( послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

   Податковий кредит і дата його виникнення.

    Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв,язку з:

придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання  в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або  поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися протягом звітного податкового періоду.

Якщо платник податку  придбаває (виготовляє) товари, матеріли, послуги  та основні фонди, які призначаються для  використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

     Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)

  Датою виникнення права платника податку на податковий кредит уважається:

-  дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з  банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних  дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

-  для операцій фінансової оренди (лізингу) - дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем (лізингоотримувачем);

    Касовий метод податкового обліку

       Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300000 гривень (без урахування цього податку), може обрати так званий касовий метод податкового обліку.

      Отже, касовий метод - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку |або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до імпортних та експортних операцій, операцій з поставки підакцизних товарів.

У разі якщо обсяги оподатковуваних операцій за наслідками звітного періоду перевищують 300000 гривень, платник податку зобов'язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу. Платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду.

     Податкова накладна

     0дним з головних документів, який дає право платнику ПДВ на податковий кредит, є податкова накладна. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і містить такі обов'язкові реквізити:

- порядковий номер,  дату виписування;

 - повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

-  податковий номер платника податку (продавця та покупця);

-  місце розташування юридичної особи або місце податкової   адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на  додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість    (обсяг, об'єм);

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

- ціну поставки без врахування податку;

-  ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

-  загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

   Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової .накладної надається покупцю, копія залишається у продавця.. Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

  •  транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця
  •   касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

       У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація.

     Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у дентальному або електронному вигляді.

       Терміни сплати податку і подання звітності

       .Податковим періодом є один календарний місяць. Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував 300000 гривень, може вибрати квартальний податковий період.

      Для місячного звітного періоду декларацію слід подати протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а для квартального звітного періоду - протягом 40 календарних днів.

Можливі   випадки,   коли   різниця   між   податковими   зобов'язаннями і податковим кредитом дає від'ємне число. У цьому випадку платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування рис.4 у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

    Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації.  Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.  Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає     відшкодуванню з бюджету.


Тема 4. Фіксований
 сільськогосподарський податок

План

     1. Фіксований сільськогосподарський податок та його   платники.

      2. Об'єкт оподаткування та ставки фіксованого сільськогосподарського податку.

     3. Порядок нарахування та строки сплати фіксованого сільськогосподарського

         податку.

4.1. Фіксований сільськогосподарський податок та його платники

    Стимулюючи сільськогосподарського товаровиробника, держава запровадила пільгову систему його оподаткування шляхом прийняття Закону "Про фіксований сільськогосподарський податок", який діятиме до 31 грудня 2009 р. З'ясуємо, які саме податки і збори ввійшли до складу фіксованого сільськогосподарського податку.

    Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

плати (податку) за землю;

комунального податку;

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг загального користування України;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).   Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування" сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

     Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є юридичні й фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, якщо: 1) такі особи підпадають під визначення сільськогосподарського підприємства, наведеного у статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"; 2) загальна вартість продажу (поставки) такими особами сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) власного виробництва за 12 поточних календарних місяців, попередніх місяцю, в якому здійснюється податкова реєстрація платника ФСП, дорівнює або є вищою за 75 % від загальної вартості продажу (поставки) усіх товарів (послуг) за такий самий період.

4.2. Об'єкт оподаткування та ставки фіксованого  сільськогосподарського податку

       Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з 1 га сільськогосподарських угідь установлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 p., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

4.3. Порядок нарахування та строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку

       Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби .за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом  30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожен квартал від річної суми податку, у таких розмірах:  у І кварталі - 10 %;  у II кварталі - 10 %;  у III кварталі - 50 %;у IV кварталі - 30 %.


Тема 5. Плата за землю

План

1. Платники податку і об'єкт оподаткування.

2. Ставки податку.

3. Плата за землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення.

4.Пільги щодо плати за землю.

5. Обчислення і строки сплати земельного податку.

 5.1.  Платники податку і об'єкт оподаткування

       Необхідно зазначити, що відповідно до чинного законодавства використання землі в Україні є платним і визначаються в порядку, визначеному Законом "Про плату за землю".

     Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, зокрема орендар.

 5.2.  Ставки податку

   Плата за землі сільськогосподарського призначення

    Ставки земельного податку з 1 га сільськогосподарських угідь установлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ -0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

    Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, і щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Плата за землі населеним nymqnie

     Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких установлено, визначаються у розмірі 1 % від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, то середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах

(табл. 3):

.

 Ставки плати за землю у населених пунктах.     Таблиця 3

Групи населених пунктів із чисельністю

населення (тис. чол.)

Середня ставка податку (коп. за 1 м2)

Коефіцієнт, який застосовується у Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування

1

2

3

До 0,2

1,5

Від 0,2 до 1

2,1

Від 1 до З

2,7

Від З до 10

3,0

Від 10 до 20

4,8

Від 20 до 50

7,5

1,2

Від 50до100

9,0

1,4

Від 100 до 250

10,5

1,6

Від 250 до 500

12,0

2,0

Від 500 до1000

15,0

2,5

Від 1000 і більше

21,0

3,0

Потрібно звернути увагу на деякі особливості оподаткування окремих категорій земельних ділянок, наприклад:

  1. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України: до курортних, до ставок земельного податку, установлених вищенаведеною таблицею, застосовуються коефіцієнти:

-  на південному узбережжі Автономної Республіки Крим — 3,0

-  на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим-2,5;

-   на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

2. Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, представлених у таблиці.

5.3.    Плата за землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення

            Податок за земельні ділянки, надані для підприємств, справляється з розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, Збройних Сил України, справляється у розмірі  0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.  Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування  на землях природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного призначення, справляється у розмірі 50 % від грошової оцінки  одиниці площі ріллі по області.

              Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

   5.4.   Пільги щодо плати за землю

Наведемо перелік деяких платників податків, які звільнені від сплати земельного податку:

заповідники,  зокрема  історико-культурні,   національні природні парки, заказники, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

органи державної влади та місцевого самоврядування, спеціалізовані санаторії, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів,
які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % загальної чисельності працюючих, і  що фонд оплати праці таких інвалідів становить  не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу);

вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;

зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю;

на період дії Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;

новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'яти років з моменту передачі їм земельної ділянки у власність.

    

5.5.  Обчислення і строки сплати  земельного податку

      Підставою для нарахування земельного податку є дані державно земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. За нововідведені земельні ділянки подається податкова декларація протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності сплачується рівними частками власниками та землекористувачами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

         Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Тема 6. Акцизний збір

План

  1.  Поняття акцизного збору та його платники.
  2.  Загальний порядок обчислення і сплати акцизного збору.
  3.  Особливості оподаткування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
  4.  Ставки акцизного збору.

6.1.  Поняття акцизного збору та його платники

Акцизний збір в Україні справляється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" і Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби". Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення  - виробники підакцизних товарів на митній території України, на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які  імпортують на митну територію України підакцизні товари,   то що.

   Об'єктом оподаткування є:

-  обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції),  шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою;

- обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання;

- митна вартість товарів (продукції), які імпортуються  на митну територію України.

6.2.  Загальний порядок обчислення і сплати акцизного збору

      Зауважимо, що акцизний збір може обчислюватися за декількома варіантами:

1) за ставками у процентах до обороту з продажу:

2) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

3) одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції);

4) комбіновано, тобто за ставками у процентах до обороту з ціни реалізації, але не менше установленої твердої суми з одиниці реалізованого товару (продукції).

      Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

  •  дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі;
  •  дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

         Суми акцизного збору визначаються платниками самостійно виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.  Суб'єкти підприємницької діяльності, які ввезли (імпортували) на митну територію України підакцизні товари (продукцію) без сплати акцизного збору, подають до органів податкової служби до 15 числа місяця, що настає за звітним, щомісячний звіт про обсяги продажу ввезених (імпортованих) підакцизних товарів (продукції) та розміри одержаних з покупців і перерахованих до бюджету сум акцизного збору.

Власник готової продукції, на яку встановлено ставку акцизного збору у твердих сумах, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує акцизний збір виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції.

Акцизний збір не справляється:

1) з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.;

2) з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів
спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів МНС), оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; то що.

6.3.  Особливості оподаткування алкогольних напоїв і тютюнових виробів 

     Платники акцизного збору

    Платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є:

українські виробники алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним) митом;

юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, які здійснюють  реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на  митній території України..

    Об'єкти оподаткування

    Об'єктами оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію, безплатної передачі

б) обороти з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки;

в)митна вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які ввозяться на територію України з урахуванням фактично сплачених сум мита й митних зборів.

 6.4.  Ставки акцизного збору

Для зручності наведемо перелік деяких підакцизних товарів і ставки податку на них у таблиці 4.

Ставки акцизного збору на деякі види товарів.  Таблиця 4                                                                                                       

Опис товарів                        

Ставка акцизного  збору

Тютюн для паління з вмістом або без вмісту замінників у будь-якій пропорції

10 грн за 1 кг або 8 % до обороту з реалізації товару

Жувальний і нюхальний тютюн

10 грн за 1 кг або 8 % до обороту з реалізації товару

Вина виноградні натуральні

0,25 грн за 1 л

Вина натуральні з доданням спирту та міцні (кріплені)

0,50 грн за 1 л

Вина ігристі Вина газовані

1,6 грн за 1 л

Вермути та інші вина виноградні натуральні

2,6 грн за 1 л

Зброджені плодові та ягідні напої (сидр, перрі та інші) з доданням спирту

0,10 грн за 1 об'ємний відсоток спирту віл

Тільки зброджені плодові та ягідні напої (сидр, перрі та інші) без додання спирту

1,2 грн за 1 л

Спирт етиловий не денатурований, з концентрацією алкоголю не менш як 80 % об'єму, спирт етиловий та інші спирти денатуровані будь-якої концентрації

17 грн за 1 л 100-відсоткового спирту

Спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 % об'єму, спиртові настоянки, лікери та інші спиртові напої

17 грн за 1 л 100-відсоткового спирту

Спиртові напої, одержані перегонкою виноградного вина або вичавок винограду

17 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту

Коньяк

6 грн за 1 л 100-відсоткового спирту

Тільки бренді

6 грн за 1 л 100-відсоткового спирту

Тільки спирт коньячний

16 грн за 1 л 100-відсоткового спирту

Тема 7. Мито

План

  1.  Поняття мита й митного тарифу.
  2.  Види мита.
  3.  Нарахування та сплата мита.

  7.1.  Поняття мита й митного тарифу

      Мито, що стягується митницею, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

     Митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок увізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Складається митний тариф з 21 розділу, кожен з яких включає певну кількість груп. Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

 7.2.  Види мита

         Види мита:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

-  комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

      Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх увезенні на митну територію України. Слід відмітити, що ввізне мито є диференційованим.

Вивізне мито  нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Слід зауважити, що на окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх установлення.

      Особливі види мита

      Із метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у випадку ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.      

     Спеціальне мито застосовується:

як засіб захисту українських виробників;

як засіб захисту національного товаровиробника у випадку, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

     Антидемпінгове мито застосовується:

відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику;у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою, ніж ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

      Компенсаційне мито застосовується:

відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

7.3.   Нарахування та сплата мита

       Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

     Митна вартість товарів - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури:

на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські;

плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка по винна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Тема 8. Державне мито

План

  1.  Платники податку та об'єкт оподаткування.
  2.  Розміри ставок державного мита.
  3.  Пільги щодо сплати державного мита.

Порядок сплати державного мита і зарахування його до бюджету.

8.1.  Платники податку та об'єкт оподаткування

 Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Об'єктами оподаткування є операції, за виконання яких справляється податок. Отже, державне мито справляється:

1) із позовних заяв, , з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили;

  1.  за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами рад народних депутатів;
  2.  за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів  громадянського стану;

4) за видачу документів на право виїзду за кордон і про за прошення в Україну осіб з інших країн;

  1.  за видачу нового зразка паспорта громадянина України;
  2.  за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;
  3.  за видачу дозволів на право полювання та рибальства;
  4.  за операції з випуску (емісії) цінних паперів;
  5.  за операції з об'єктами нерухомого майна;
  6.   за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на  об'єкти інтелектуальної власності;

12) за придбання бланків векселів у комерційних банках.

8.2.  Розміри ставок державного мита

Ставки державного мита встановлюються до відповідних об'єктів згаданим вище Декретом Кабінету Міністрів України. Наведемо лише деякі з них (табл. 5).

 

СТАВКИ ДЕРЖАВНОГО МИТА.                            Таблиця 5

Документи й дії, за які справляється мито

Розміри ставок

1

2

Із заяв майнового характеру

1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ) і не більше 1500НМДГ

Зі скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян

0,2 НМДГ

Із позовних заяв про розірвання шлюбу

0,5 НМДГ

Із позовних заяв про повторне розірвання шлюбу

1НМДГ

У випадку поділу майна при розірванні шлюбу

1 % ціни позову, але не менше 3 НМДГ і не більше 100 НМДГ

Із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму житлових приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру

0,5 НМДГ

3 апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили

50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а з майнових спорів — ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми

Із позовних заяв немайнового характеру, у тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство

5 НМДГ

За посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження

1 % суми договору, але не менше 1НМДГ

За посвідчення договорів відчуження транспортних засобів - дітям, батькам, одному з членів подружжя - іншим особам

1 % суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу 5 % суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу

За посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці

1 % суми договору, але не менше 1НМДГ

За посвідчення договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці

0,05 НМДГ

За посвідчення заповітів

0,05 НМДГ

За посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами - дітям, одному з подружжя, батькам - іншим громадянам

0,1 НМДГ 0,3 НМДГ

За посвідчення інших доручень

0,02 НМДГ

За вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків.

0,3 НМДГ

8.3.  Пільги щодо сплати державного мита

     Від сплати державного мита звільняються:

1)   позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'яка також смертю годувальника;

2)   позивачі - за позовами про стягнення аліментів;

3)   позивачі - за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

  1.  громадяни - за посвідчення їх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;
  2.  громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи;
  3.  інваліди І та II груп;
  4.  особи, які не досягай 16-річного віку, - за видачу їм документа на виїзд за кордон;   і то що.

8.4. Порядок сплати державного мита і зарахування його до бюджету

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування,  чи  до Державного бюджету України.

    Повернення державного мита

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

внесення мита в більшому розмірі;

повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті;

припинення провадження у справі або залишення позову
без розгляду;

скасування в установленому порядку рішення суду.


Тема 9. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

                             План

  1.  Платники податку та об'єкти оподаткування.
  2.  Ставки і зарахування податку.
  3.  Порядок обчислення і сплати податку.

9.1.  Платники податку та об'єкти оподаткування

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно із Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що є об'єктами оподаткування.

     Об'єктами оподаткування є:

трактори (колісні), крім тих, що на гусеничному ходу;

сідельні тягачі;

автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія;

автомобілі легкові;

автомобілі вантажні;

автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 см ;

яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);

човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);

інші човни (крім спортивних).

9.2.  Ставки і зарахування податку

Об'єкти оподаткування і ставки податку подані у таблиці 6.

 Об'єкти оподаткування і ставки  податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.                         Таблиця 6

Об'єкти оподаткування

Ставка податку на рік (зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини)

1

2

Трактори колісні (крім гусеничних)

2,5грн з 100 см3

Сідельні тягачі

15грн  з 100 см3

Автомобілі для перевезення не менш як 10 осіб, включаючи водія

5грн   з 100см3

Автомобілі легкові (крім автомобілів з електродвигуном) з об'ємом циліндрів двигуна:

до 1000 см3

3 грн з 100 см

від 1001 до 1500 см3

4грн з 100 см3

від 1501 до 1800 см3

5грн з 100 см3

від 1801 до 2500 см3

10грн з 100 см3

від 2501 до 3500 см3

25 гри з 100 см3

від 3501 см3 і більше

40грн з 100 см3

Транспортні засоби, оснащені електродвигунами

0,5 грн з 1 кВт

Автомобілі вантажні з об'ємом циліндрів двигуна:

до 8200 см3

15грн з 100 см3

від 8201 до 15000 см3

20 грн з 100 см3

від 15001 см3 і більше

25 грн з 100 см3

Автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги)

5грн з 100 см3

Мотоцикли (мопеди), велосипеди з двигуном (крім тих, що мають об'єм двигуна до 50 см3, з об'ємом циліндрів двигуна:

до 500 см3

Згрн з 100 см3

від 501 до 800 см3

5грн з 100 см3

від 801 см3 і більше

10грн з 100 см3

Яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних):

морські

14 грн з 100 см довжини

яхти і судна парусні масою не більше 100 кг

7 грн з 100 см довжини

яхти і судна парусні масою понад 100 кг та завдовжки не більш як 7,5 м

7 грн з 100 см довжини

яхти і судна парусні масою понад 100 кг та завдовжки понад 7,5 м

14 грн з 100 см довжини

Човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних):

морські

14 грн з 100 см довжини

човни моторні і катери завдовжки не більш як 7,5 м

7 грн з 100 см довжини

човни моторні і катери завдовжки понад 7,5 м

14 грн з 100 см довжини

Плавучі засоби (крім спортивних):

з масою не більш як 100 кг

7 грн з 100 см довжини

завдовжки не більш як 7,5 м та масою понад 100 кг

7 грн з 100 см довжини

завдовжки понад 7,5 м та масою понад 100 кг

14 грн з 100 см довжини

9.3.   Порядок обчислення і сплати податку

         Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

=> фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, у якому провадиться технічний огляд;

=> юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

         За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

         Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.

         Юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду (тобто протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року), на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.


Тема 10.   Єдиний податок

План

  1.  Платники єдиного податку й об'єкт       оподаткування.
  2.  Склад єдиного податку.
  3.  Особливості оподаткування фізичних осіб.
  4.  Особливості оподаткування юридичних осіб.

Порядок переходу суб'єктів малого підприємництва на
спрощену систему оподаткування.

10.1. Платники єдиного податку й об'єкт оподаткування

        Одним з основних напрямків державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Спрощена система оподаткування малого бізнесу в Україні представлена єдиним податком, який запроваджений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Платниками єдиного податку можуть бути:

=> фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн;

=> юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.

       Не можуть бути платниками єдиного податку:

суб'єкти підприємницької діяльності, які мають спеціальний патент;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками під акцизних товарів,  здійснюють  господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем під акцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють спільну діяльність;

суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню.

         Об'єкти оподаткування

Об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що представляє собою суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, єдиним податком обкладається виключно виручка від реалізації.

  Таким чином, позареалізаційні доходи (безповоротна фінансова допомога, дивіденди і т. д.) до бази оподаткування включатися не повинні. Відносно основних фондів діє дещо інший порядок. Так, у випадку здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку не може здійснювати у своїй господарській діяльності бартерні операції.

10.2. Склад єдиного податку

       Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тим часовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням і похованням;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

10.3. Особливості оподаткування фізичних осіб

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 та більше 200 грн на місяць. Коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

     Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. У свою чергу, відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

=> до місцевого бюджету - 43 %;

=> до Пенсійного фонду України - 42 %;

=> на обов'язкове соціальне страхування - 15 %, у тому числі до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 4 %.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом п'яти днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт, який залишається у справі платника єдиного податку.

10.4. Особливості оподаткування юридичних осіб

      Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного  збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

      Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа - зобов'язаний вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Останнє, у свою чергу, наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах (рис. 5):

=> до Державного бюджету України - 20 %;

=> до місцевого бюджету - 23 %;

=> до Пенсійного фонду України - 42 %;

=> на обов'язкове соціальне страхування - 15 %, у тому числі до фонду

загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 4 %.

10.5. Порядок переходу суб'єктів малого підприємництва на спрощену систему оподаткування

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Слід зауважити, що таке рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.


Тема 11.   Податок з доходів фізичних осіб

                               План

  1.  Платники податку та об'єкт оподаткування.
  2.  Склад загального оподатковуваного доходу.
  3.  Податковий кредит.
  4.  Податкові соціальні пільги.
  5.  Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів.

6.Ставки податку.

7. Особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування)  податку до бюджету.

8 .Порядок подання річної декларації про майновий  стан і доходи (податкової декларації).

11.1. Платники податку та об'єкт оподаткування

         Податок з доходів фізичних осіб справляється на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Крім того, до прийняття відповідного закону оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців здійснювалося на підставі частини IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Платниками податку з доходів фізичних осіб є:

=> резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

=> нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

         Резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (уключаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

      Об'єкт оподаткування

      Об'єктом оподаткування резидента є (рис. 6):

-  загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

-   доходи із джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню під час їх виплати;

 -   іноземні доходи.

Чистий річний оподатковуваний

ДОХІД

  =

Загальний річний оподатковуваний

ДОХІД

 —

Податковий кредит

Загальний річний оподатковуваний дохід

  =

Місячні оподатковувані доходи

  +

Інші доходи

Рис. 6. Об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб - резидентів

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід із джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід із джерелом його походження з України;

- доходи із джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів виражених в іноземній валюті така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

Важливо відмітити, що при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, установлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Ще один ключовий момент: при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

11.2. Склад загального оподатковуваного доходу

      До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

  1.  Доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати й винагороди.
  2.  Доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати .

3. Сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню.

4.Сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою,  іншою ніж платник податку.

5. Частина доходів від операцій з майном.

6. Дохід від надання майна в оренду або суборенду.

7.Оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

8. Дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

9.Інвестиційний прибуток від здійснення платником  податку операцій із цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

10. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню податком.

11.Сума надміру витрачених коштів, отриманих   платником по датку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

      Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу:

1.Сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Виключення, передбачені цим пунктом, не поширюються на виплати заробітної плати, виплати, пов'язані з  тимчасовою втратою працездатності, регресні виплати.

  1.  Сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.
  2.  Сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом.
  3.  Кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України.

5.  Аліменти, що виплачуються платнику податку.

6.  Вартість безоплатного харчування, миючих та  знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України "Про охорону праці".

7.  Дивіденди, які нараховуються на користь платника   податку у вигляді акцій (часток, паїв).

  8. Сума, сплачена працедавцем на користь закладів  освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи  перепідготовки платника податку - найманої особи за              профілем діяльності чи загальними виробничими   потребами такого працедавця, але не вище розміру суми  загального обмеження податкової соціальної пільги, у розрахунку на кожен повний чи неповний  місяць підготовки або перепідготовки такої найманої            особи.

  9. Кошти або вартість майна (послуг), що надаються як  допомога на поховання платника податку:

 а) будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;

 б) працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у

тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми загального обмеження податкової соціальної пільги.
       Сума перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає кінцевому   оподаткуванню при її виплаті за ставкою 15%.

  1.  Сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище суми загального обмеження податкової соціальної пільги.

11.3. Податковий кредит

        Зауважимо, що платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, а підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

       Перелік витрат, дозволених  до включення до складу податкового   кредиту

        Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

  •  частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;
  •  суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2 %, але не є більшим 5 % від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

-     суму коштів, сплачених платником податку на користь    закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми загального обмеження податкової соціальної пільги у розрахунку за кожен повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року

-   суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я, для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування.

      Обмеження права на нарахування податкового кредиту:

  1.  Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.
  2.  Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як
    заробітна плата.

       Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

11.4. Податкові соціальні пільги

      Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного із джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (далі -МЗП) з розрахунку на місяць, установленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.


Пільги з податку на доходи фізичних осіб.              
Таблиця 7

Кому надають пільгу

Строк дії пільги

1

2

У розмірі: 2004 p.-45% від МЗП;                  2006 p.-120 % від МЗП; 2005 р. - 75 % від МЗП;               2007 р. і далі - 150 % від МЗП

Самотній матері (батьку), опікуну, піклувальнику на кожну таку дитину віком до 18 років

До кінця року, в якому дитина досягає 18 років або помирає. До місяця, на який припадає будь-яка з подій:

- позбавлення батьківських прав;

- відмова від дитини чи передача її на державне утримання;

- дитина стає курсантом на умовах її повного утримання

Особі, яка утримує дитину-інваліда І або II групи, на кожну дитину віком до 18 років

І батьку, і матері що має трьох чи більше дітей віком до 18 років, на кожну таку дитину

Вдівцю (вдові)

До місяця, у якому особа бере наступний шлюб чи підпадає під опіку інших осіб

Чорнобильцям 1 або 2 категорій, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

До місяця, у якому особа втрачає зазначений статус

Учню, студенту, аспіранту, ординатору, ад'юнкту, військовослужбовцю строкової служби

Інваліду І або II групи, у тому числі з дитинства

Особам, яким присуджено довічну стипендію як таким, що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів

У розмірі: 2004 р. - 60 % від МЗП;           2006 р. - 160 % від МЗП; 2005 р. - 100% від МЗП;          2007 р. і далі - 200 % від МЗП

Герою України, Герою Радянського Союзу або повному кавалеру ордена Слави чи Трудової Слави

Учаснику бойових дій під час Другої світової війни або особі, яка в той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки

Без обмежень

Колишньому в'язню концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особі, визнаній репресованою чи реабілітованою

Особі, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували з ним у стані війни або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками

Особі, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (зараз - Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. до 27 січня 1944 р.

11.5. Особливості нарахування та сплати окремих  видів доходів

Знайомство із порядком оподаткування доходів фізичних осіб, що не пов'язані з виплатою заробітної плати, почнемо з уведення нового поняття "податковий агент". Отже, податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримува-3» й сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету.

Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найом (піднайом)

      Об'єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, установленою Кабінетом Міністрів України. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди.

Доходи від оренди кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

     Оподаткування процентів

Податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів на банківський депозит  є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). При цьому інформація щодо окремого вкладу (депозиту) фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи-вкладника не надається. Зазначені проценти оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою 5 %. Оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, здійснюється у загальному порядку, установленому для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою 15 %.

    Оподаткування дивідендів

Дивіденди, які виплачуються платнику податку емітентом корпоративних прав -резидентом, що є фізичною або юридичною особою, підлягають оподаткуванню при їх виплаті та за їх рахунок за ставкою 15 %.

Оподаткування виграшів та призів

Платник податку, який отримує дохід у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах, зобов'язаний включити до складу свого загального оподатковуваного річного доходу позитивну різницю між сумою такого доходу та документально підтвердженими витратами, понесеними у зв'язку з отриманням такого доходу протягом такого року. Особа, що виплачує виграш, зобов'язана надати персоніфіковані відомості про такий виграш та понесені такою особою витрати.

     Оподаткування інвестиційного прибутку

Під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується, виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

Якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам, то інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то tforo сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу:

а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму загального обмеження податкової соціальної пільги;

б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, коли платник податку розміщує кошти у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, або коли платник податку одержує доходи внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати.

     Оподаткування благодійної допомоги

Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову благодійну допомогу. Цільовою є благодійна допомога, яка надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без установлення таких умов або напрямів Не підлягає включенню до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, яка надходить платнику податку, постраждалому внаслідок:

а) екологічних, техногенних та інших катастроф;

б) стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали або створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу;

Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або Товариства Червоного Хреста України.

Не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, що не перевищує розмір мінімального прожиткового рівня, установленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.

    Не підлягає включенню до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості):

  •  закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань, лікування тютюнової чи алкогольної залежності; клонування людини або її органів;
  •  нижче визначеним закладам для розподілу благодійної допомоги між особами, що не досягли 18-річного віку та перебувають у таких закладах: будинку маляти, будинку дитини, будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку;
  •  державному або комунальному закладу чи благодійній організації, у тому числі Товариству Червоного Хреста України, що надають послуги особам, які не мають житла;

-      позбавлення волі;

Набувач цільової благодійної допомоги у вигляді коштів має право на її використання протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем отримання такої допомоги. Якщо не використовується протягом такого строку та не повертається благодійнику, то такий набувач зобов'язаний включити невикористану суму такої допомоги до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити відповідний податок. Або має право звернутися до податкового органу з поданням щодо продовження строку використання такої цільової благодійної допомоги у випадку існування достатніх підстав, що підтверджують неможливість її повного використання у зазначені цим пунктом строки.

    Оподаткування іноземних доходів

Зазначимо, що якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.

Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, у якій сплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу йото нарахування.

Оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманим платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу -за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, але не пізніше звітного місяця,  то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 % суми таких надміру витрачених коштів. Якщо ж платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, установленими вище, і, крім того, платник податку сплачує штраф у розмірі 15 % суми таких надміру витрачених коштів.

11.6.   Ставки податку

      До 1 січня 2007 р. загальна ставка податку дорівнюватиме

13 %, а з 1 січня 2007 р. - 15 %. Також застосовується ставка 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

Ставка податку становить 26 (30) % від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

 


Ставки податку з доходів фізичних осіб
.          Таблиця 8

№ з/п

Вид доходу

Ставки податку

1

2

3

1

Дохід у вигляді заробітної плати, додаткових благ від працедавців, виплат за договорами купівлі-продажу та інших договорів цивільно-правового характеру

13(15)%

2

Доходи від надання нерухомості в оренду (суборенду) житловий найом, (піднайом)

13(15)%

3

Допомога на поховання, що надходить не від працедавця та перевищує подвійний розмір доходу, що дає право на отримання соціальної пільги

13 (15)% від суми перевищення

4

Стипендія, виплачена з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, що перевищує суму доходу, яка дає право на отримання соціальної пільги

13 (15)% від суми перевищення

5

Проценти на депозитний вклад у банківську чи небанківську установу, процентні або дисконтні доходи за ощадними (депозитними) сертифікатами

5%

6

Інші проценти (у тому числі інші дисконтні доходи), ніж зазначені у рядку 5 таблиці

13(15)%

7

Дивіденди

13(15)%

8

Роялті

13(15)%

9

Частина благодійної допомоги (цільової та нецільової)

13(15)%

10

Інвестиційний прибуток

13(15)%

11

Доходи від довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування

13(15)%

12

Іноземні доходи

13(15)%

13

Дохід від продажу нерухомості, яка перебувала у власності платника податку на 1 січня 2004 р.

1 %, 5 %

14

Дохід від продажу нерухомості, набутої після 1 січня 2004 р.

13(15)%

15

Дохід від обміну нерухомості, що перебувала у власності платника податку на 1 січня 2004 р.

Для кожної зі сторін договору міни 50 % від суми податку, нарахованого за ставкою 1 %, 5%

16

Дохід від обміну нерухомості, набутої після 1 січня 2004 р.

Для кожної зі сторін договору міни 50 % від суми податку, нарахованого за ставкою 13(15)%

17

Дохід від продажу рухомого майна

13(15)%

18

Дохід від обміну рухомим майном

Для кожної зі сторін договору міни 50 % від суми податку, нарахованого за ставкою 13 (15) %

19

Дохід від одержання спадщини (залежно від того, хто успадковує майно)

0 %, 5%, 13(15)%, 26 (30) %

20

Доходи внаслідок укладення договору дарування (залежно від того, хто отримує подарунок)

5%, 13(15)%, 26 (30) %

21

Невикористана сума отриманого страхового відшкодування на заміну (відновлення) втраченого майна

13(15)%

22

Виграші, призи (крім виграшу в державну лотерею)

13(15)%

23

Доходи нерезидентів (крім доходів у вигляді процентів, дисконтних доходів, дивідендів та роялті, для яких застосовують ставки, зазначені у рядках 5-8 цієї таблиці)

26 (ЗО) %

24

Доходи, отримані фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що знаходиться на загальній системі оподаткування

13(15)%

11.7.   Особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

11.8.   Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який:

а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами чинного законодавства;

б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

      Від обов'язку подання декларації звільняються такі платники податку, які незалежно від видів та сум отриманих доходів:

є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб;

перебувають під арештом;

перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

перебувають на строковій військовій службі.

    Платник податку до 1 квітня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення.

    Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом. А сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Тема 12.   Інші загальнодержавні податки й збори

                                     План

  1.  Податок на промисел.
  2.  Єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.
  3.  Збір за використання радіочастотного ресурсу України.
  4.  Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
  5.  Збір за забруднення навколишнього середовища.
  6.  Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України.
  7.  Збір за проведення гастрольних заходів.
  8.  Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
  9.  Рентні платежі.

12.1. Податок на промисел

Основними нормативними документами, які регулюють порядок справляння податку, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" й Наказ Мінфіну та ДПАУ "Про затвердження Порядку справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів".

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року,

продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів. Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, - за місцем продажу товарів. Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції.

          Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 % указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру  однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи   календарних днів ставка податку подвоюється.

          Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку.  Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім календарних днів.

12.2. Єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України

Основними нормативними документами, на підставі яких справляється згаданий збір, є Закон України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" та Постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон". Єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України, при транзиті вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України

    Ставки єдиного збору.                                                    Таблиця 12

Вид транспортного засобу

Місткість або загальна маса транспортного засобу з вантажем

Ставка єдиного збору за одиницю транспортного засобу в євро

за проведення контролю

за проїзд автомобільними дорогами за кожен кілометр проїзду

1

2

3

4

Автобуси

Від   10   до   30 місць включно

2

0,02

Понад ЗО місць

5

0,02

Вантажні автомобілі з або без причепів та тягачі з або без напівпричепів

До 20 тонн

5

0,02

Понад 20 до 40 тонн включно

10

0,02

Великовагові транспортні автотранспортні засоби

Понад 40 до 44 тонн включно

10

0,1

Понад 44 до 52 тонн включно

10

0,2

Від 52 до 60 тонн включно

10

0,27

Понад 60 тонн (за кожні наступні 10 тонн)

10

0,78

Великовагові автотранспортні засоби з перевищенням осьових навантажень

До 5% включно

-

0,05

Понад 5% до 10% включно

-

0,1

Понад 10% до 20% включно

-

0,27

Понад 20% за кожні    наступні

5%

-

0,15

Великогабаритні автотранспортні засоби з перевищенням встановлених параметрів ширини, висоти, довжини

За кожний параметр

-

0,03

Залізничний вагон, контейнер

2

-

    Сплата єдиного збору здійснюється:

-     готівкою - до уповноваженої установи банку, що знаходиться у пункті пропуску через державний кордон;

-    у безготівковій формі - шляхом попередньої сплати. го органу, яка здійснювала митний контроль, на всіх примірниках єдиного платіжного документа.

12.3. Збір за використання радіочастотного ресурсу України

Основними нормативними документами, на підставі яких справляється згаданий збір, є Закон України "Про радіочастотний ресурс України", Постанова Кабінету Міністрів України "Про ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України",

     Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують такі збори і платежі:

-   одноразовий платіж за видачу ліцензії на використання радіочастот;

-    щомісячний збір за використання радіочастотного ресурсу.

12.4. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Об'єктом оподаткування є виручка, одержувана на кожному етапі реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, що включається у суму торговельного обороту.

    Ставка збору становить 1 % від об'єкта оподаткування. Сума відрахувань від виручки в  обсяг реалізації не включається, торговельна надбавка з цієї суми не обчислюється.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники сплачують у строки, визначені законом для місячного звітного періоду.

12.5. Збір за забруднення навколишнього середовища

Основними нормативними документами, що регулюють порядок справляння зазначеного збору, є: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору",

     Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів.. Суми збору обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду.

До базових нормативів можуть застосовуватися коригуючи коефіцієнти залежно від чисельності жителів населеного пункту, народногосподарського значення населеного пункту, місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі й так звані регіональні (басейнові) коефіцієнти.

      Порядок сплати збору і подання звітності

Розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

12.6. Збір за геологорозвідувальні роботи та сплата його до бюджету

Основними нормативними документами, якими регламентується механізм стягнення збору, є: Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету.

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі користувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах.

Об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин нормативи збору за геологорозвідувальні роботи встановлені окремо для кожного виду корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку.

Користувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал, виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу

інфляції та коефіцієнтів.

Базовий податковий (звітний) період для збору за геологорозвідувальні роботи дорівнює календарному кварталу.

12.7. Збір за проведення гастрольних заходів

Збір за проведення гастрольних заходів є нововведенням у податковій практиці України. Він почав діяти з 1 січня 2004 р. Основним нормативним документом, яким визначається порядок сплати зазначеного збору, є Закон України "Про гастрольні заходи в Україні". Платниками збору за проведення гастрольних заходів на території України є організатори гастрольних заходів. При цьому організатори благодійних гастрольних заходів не є платниками цього збору. Об'єктом оподаткування збором за проведення гастрольних заходів на території України є виручка від реалізації квитків на гастрольний захід.

Ставка збору за проведення гастрольних заходів становить 3 % об'єкта оподаткування. Платники збору протягом десяти календарних днів після дати проведення гастрольного заходу подають до органу державної податкової служби за місцем його проведення розрахунок збору. Збір сплачується одним платіжним дорученням протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою проведення гастрольного заходу.

12.8. Збір за спеціальне використання природних ресурсів

   Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

Основними нормативними документами, згідно з якими справляється зазначений збір, є Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту".

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Нормативи збору встановлюються в копійках за кубічний метр. На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються у дозволах на поставку води. У межах встановленого ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів відноситься на валові витрати виробництва, а за понадлімітне використання - справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

                                   Плата за надра

Користування надрами є платним. Плата за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони справляється у вигляді:

платежів за користування надрами;

збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій).

Основними нормативними документами, які регулюють порядок справляння плати за надра, є Кодекс України "Про надра",  

 Платежі за  спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства

Основними нормативними документами є: Інструкція про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства.

Водні живі ресурси - це сукупність водних організмів, життя яких неможливе без перебування у воді.  Нормативи плати за вилов риби, добування інших водних живих ресурсів, що здійснюється за умов їх спеціального використання, встановлюються відповідно до Нормативів плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 449.

Обчислення плати за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського рибальства ( далі - плата за лов) проводиться за формулою:

П = Н х К х Т,

де- П - розмір плати за лов у гривнях;

Н - норматив плати за спеціальне використання водних живих ресурсів в гривнях за 1 кг;

К - добова норма вилову, яку встановлено дозволом; Т - термін дії дозволу (діб).

Внесення плати за спеціальне використання водних живих ресурсів громадянами здійснюється одночасно з оплатою дозволу.

До 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, структурні підрозділи органів рибоохорони подають до Укрдержрибгоспу квартальний і річний звіт про отримані кошти та виконання кошторису витрат.

12.9. Рентні платежі

Основними нормативними документами, які регламентують порядок здійснення згаданих платежів, є: Указ Президента України "Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні".

Суб'єкти підприємницької діяльності вносять до державного бюджету:

рентну плату за транспортування нафти магістральними
нафтопроводами за 1 тонну нафти.

рентну плату за транзитне транспортування аміаку за 1 тонну на кожні 100 кілометрів відстані;

рентну плату за транзитне транспортування природного газу за 1000 куб. метрів. .

      Відомості про внесення рентної плати подаються відповідному органу державної податкової служби щомісяця до 20 числа місяця, що настає за звітним.

Тема 13.   Місцеві податки й збори

План

  1.   Комунальний податок.
  2.   Податок з реклами.
  3.   Податок з продажу імпортних товарів.
  4.   Готельний збір.
  5.   Збір за паркування автомобілів.
  6.   Ринковий збір.
  7.   Збір за видачу ордера на квартиру.
  8.   Збір з власників собак.
  9.   Курортний збір.
  10.    Збір за участь у бігах на іподромі.
  11.    Збір за виграш на бігах.
  12.    Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на  іподромі.
  13.    Збір за право використання місцевої символіки.
  14.    Збір за право проведення кіно- і телезйомок.
  15.    Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного  розпродажу і лотерей.
  16.    Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за  к  кордон.
  17.   Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

 13.1. Комунальний податок

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

13.2. Податок з реклами

Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час.

13.3. Податок з продажу імпортних товарів

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами,, що зазначається у декларації, яка подається щоквартально до державної податкової інспекції по району (місту) за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не повинен перевищувати 3 % виручки, одержаної від реалізації цих товарів.

13.4. Готельний збір

Платниками готельного збору є особи, які проживають у готелях. Граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20 % добової вартості найманого житла. Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.

 13.5. Збір за паркування автомобілів

Платниками збору за паркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі. Ставка збору за паркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1 % - у відведених місцях.

13.6. Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках, на критих та відкритих столах, майданчиках.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце.

Кошти, отримані ринком від сплати ринкового збору, щомісяця до 20 числа перераховуються до відповідного місцевого бюджету.

13.7. Збір за видачу ордера на квартиру

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

13.8. Збір з власників собак

Платниками збору з власників собак є громадяни - власники собак (крім службових. Збір з власників собак справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору.

13.9. Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання. Збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

13.10.   Збір за участь у бігах на іподромі

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Розмір збору не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

13.11.   Збір за виграш на бігах

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6 % від суми виграшу.

13.12.   Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 % від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

13.13.   Збір за право використання місцевої     символіки

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

13.14.   Збір за право проведення кіно-і телезйомок

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять організації, які проводять зйомки. Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

13.15.   Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

Платниками збору є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об'єктом збору є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.  Граничний розмір збору не повинен перевищувати 0,1 % вартості заявлених до розпродажу товарів.

13.16.   Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, справляється з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

13.17.   Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміст

1. Теоретичні основи оподаткування

2. Податок на прибуток

3. Податок на додану вартість

4. Фіксований сільськогосподарський податок

5. Плата за землю

6. Акцизний збір

7. Мито

8. Державне мито

9. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

10. Єдиний  податок

11. Податок з доходів фізичних осіб

12. Інші загальнодержавні податки й збори

13.Місцеві податки й збори

PAGE  2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53893. Створення розвивально-ігрового середовища для розвитку творчого життя дошкільника 38 KB
  Продовжувати вчити виконувати роль кожного працівника кондитерського цеху знаходити методи спілкування між працівниками фабрики: кондитер завідувач кондитерським цехом директор секретар; будувати правильні міжрольові діалоги; закріпити засвоєні знання дітей із культури ділового спілкування; продовжувати вчити застосовувати свої знання на практиці в нестандартних умовах; закріпити вміння творчо працювати групами і допомагати один одному співпереживати. Розширювати уявлення дітей про роботу малих підприємств; закріпити вміння виконувати...
53894. Формування культури учнів засобами навчальних предметів 75 KB
  Як зазначено у Концепції загальної середньої освіти:Слайд №3 Освіта ХХІ століття – це освіта для людини її стрижень – розвиваюча культуротворча домінанта виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти та саморозвитку вміє критично мислити опрацьовувати різноманітну інформацію прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.Слайд №4 ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства у якому якість людського потенціалу рівень освіченості й культури всього населення...
53895. Позакласний захід «Фестиваль грецької культури» 2.09 MB
  Україна - толерантна, багатонаціональна держава. Більше 50 націй і національностей проживають в ній. За 20-літнє незалежне існування, великі і малі народи України, отримали можливість всебічного розвитку своєї культури, традицій, мови. Один з таких народів греки.
53896. Проект «Культура спілкування» 65.5 KB
  Очікувані результати: учні навчаться здобувати інформацію з різних джерел аналізувати і систематизувати її; отримають досвід публічного виступу під час захисту проекту; здобудуть життєві навички культурного спілкування. Форми роботи: робота з літературою за темою проекту; анкетування; інтерв’ю; підготовка пам’яток; бесіди; інсценівки; години спілкування; дискусії. Опрацювати літературу з питань культури спілкування та визначити основні правила спілкування скласти пам’ятки: Основні правила спілкування Якщо...
53897. Культура України у І половині ХVІІ століття 44.5 KB
  Робота в групах. І група. Чому вертеп користувався популярністю серед населення ІІ група. Чому бандуристи кобзарі лірники користувалися надзвичайною повагою ІІІ група.
53898. КОМБІНАЦІЯ КУЛІ З ІНШИМИ ТІЛАМИ 377.5 KB
  При розвязуванні задач на комбінацію кулі з многокутниками і тілами обертання потрібно встановити залежність між радіусом кулі і лінійними елементами тіл що входять в комбінацію. Успішне розвязання таких задач потребує чіткої уяви про положення центра кулі в даній комбінації. Додатковий малюнок в якому радіус кулі і повязані з ним елементи іншого тіла даються в натуральну величину в розрізі відповідають тій же меті.
53899. Курение или здоровье? Выбирайте сами! 73 KB
  Просмотр слайдов презентации с комментариями. Вступительное слово учителя: Слайд 1: Сегодня наш классный час посвящен серьезной проблеме. Слайд 2 Здоровье это действительно бесценный дар. Просмотр слайдов презентации с комментариями учителя: Слайд 3 Курение – самая серьезная из предотвратимых причин нарушения здоровья.
53900. Практический курс по художественному труду «Фантазия и воображение» 43.5 KB
  Следует обсуждение возможных вариантов работы и необходимых материалов. Учитель или подготовленный ученик в ходе работы рассказывает интересные факты по теме занятия. В процессе работы могут быть диалоги учитель-ученик ученик-ученик а также монологи во время которых дети высказывают оценочные суждения. Возможные материалы для основной работы Упаковочный картон для основы чипсы фирмы Люкс Лейз Гуашь краски тушь цветные карандаши мелки.
53901. Програма факультативного курсу «Література і театр» (8-9 клас) 167 KB
  Дебальцева Програма факультативного курсу Література і театр 8 9 клас Курінна Л. вчитель російської мови та зарубіжной літератури вчительметодист вища категорія 2010 2011 навчальний рік Пояснювальна записка Програма факультативного курсу Літератури і театр с орієнтиром у прилученні школярів до театрального мистецтва з метою їхнього загального естетичного розвитку розширення і збагачення духовних потреб підвищення рівня творчої активності громадянської свідомості стимулювання і розвиток життєвої компетентності. В основу...