69588

ТЕПЛОВІДДАЧА ВЕРТИКАЛЬНОЇ ТРУБКИ ЗА УМОВ ВІЛЬНОГО РУХУ ПОВІТРЯ (ПРИРОДНА КОНВЕКЦІЯ)

Лабораторная работа

Энергетика

У цій лабораторній роботі необхідно: Експериментально визначити значення локальних та середніх коефіцієнтів тепловіддачі для умов вільного руху повітря поблизу поверхні вертикальної трубки а також знайти локальну товщину граничного пласту рідини для фіксованих значень подовжньої...

Украинкский

2014-10-07

414 KB

3 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“ КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ “

МЕТОДИЧНІ  ВКАЗІВКИ  ДО  ЛАБОРАТОРНИХ  РОБІТ

З КУРСІВ “ТЕПЛОМАСООБМІН” ТА “ТЕПЛОПЕРЕДАЧА”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

РОБОТА № 2-2

ТЕПЛОВІДДАЧА ВЕРТИКАЛЬНОЇ ТРУБКИ ЗА УМОВ

ВІЛЬНОГО РУХУ ПОВІТРЯ (ПРИРОДНА КОНВЕКЦІЯ)

Київ НТУУ “КПІ“ 2004
1.  ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Метою лабораторної роботи є поглиблення знань з теорїї тепловіддачі за умов вільного руху повітря - його природної конвекції, дослідне визначення локальних та середніх коефіцієнтів тепловіддачі, ознайомлення із методикою експериментального дослідження процесу, а також набуття навичок у  проведенні експерименту і узагальненні отриманих даних, оцінка похибок експерименту, порівняння отриманих результатів із розрахунковими.

У результаті проведеної роботи необхідно засвоїти поняття конвективного теплообміну, природної конвекції, вільного руху рідини у великому просторі, локального та середнього коефіцієнтів тепловіддачі, граничного пласту. Також потрібно з`ясувати характер зміни локальних коефіцієнтів тепловіддачі за товщиною граничного пласту і вплив основних факторів, які обумовлюють процес природної конвекції, на інтенсивність теплообміну.

У цій лабораторній роботі необхідно:

Експериментально визначити значення локальних та середніх коефіцієнтів тепловіддачі для умов вільного руху повітря поблизу поверхні вертикальної трубки, а також знайти локальну товщину граничного пласту рідини для фіксованих значень подовжньої координати, обраної уздовж теплообмінної поверхні.

Для умов експерименту, використовуючи результати аналітичного рішення задачі тепловіддачі природною конвекцією поблизу вертикальної поверхні теплообміну, розрахувати величини товщин граничного пласту та локальних коефіцієнтів тепловіддачі. Порівняти результати розрахунків із експериментальними даними.

Використовуючи узагальнені рівняння подібності, розрахувати середні коефіцієнти тепловіддачі та порівняти їх із експериментально визначеними.

До виконання лабораторної роботи слід приступати після ознайомлення із запропонованою інструкцією, а також літературними джерелами [1-4].

2.  ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ  

Вільний рух рідини виникає в результаті дії різних масових сил, наприклад, таких, як сила тягжіння, сила інерції та ін. У теплоенергетиці звичайно мають справу із вільним гравітаційним рухом рідини, який називають природною конвекцією.

Природна конвекція виникає внаслідок різниці між густиною нагрітих та холодних мас рідини, яка має нерівномірне температурне поле. Якщо об`єм рідини такий, що її вільний рух біля поверхонь, розташованих у цьому об`ємі тіл, проходить незалежно одне від одного тоді мову ведуть про природну конвекцію у великому просторі.

Поблизу вертикальних поверхонь, нагрітих відносно оточуючого їх середовища, за рахунок різниці густини виникає підйомний рух рідини. У межах рухомого граничного пласту буде змінюватись також і температура. Спочатку рух може бути ламінарним, потім у перехідній області виникають турбулентні вихори, внаслідок чого режим течії може змінитися остаточно на турбулентний. В залежності від температурного натиску можуть існувати як усі три названих дільниці течії, так і частина з них.

Для ламінарної течії в умовах вільного руху поблизу вертикальної поверхні існує аналітичне розв`язання задачі розрахунку коефіцієнтів тепловіддачі та визначення товщини граничного пласту. При додержанні необхідних передумов товщина граничного пласту рідини для фіксованого значення подовжньої координати  розраховується за формулою, м:

,  (1)

 де - коефіцієнт динамічної в`язкості, Па . с;

- коефіцієнт теплопровідності, Вт/(м .0С);

- густина рідини, кг/м3;

g - прискорення вільного падіння, м/с2;

- коефіцієнт об`ємного розширення, К-1;

сР - теплоємність, Дж/(кг . К);

t - температурний напір стінка-навколишнє середовище, 0С.

Теплофізичні властивості рідини обираються із відповідних таблиць за визначальною температурою, яка для цього рішення дорівнює температурі навколишнього середовища: t=t0.

Для газового середовища (некраплинної рідини), яке за своїми властивостями близьке до ідеального термодинамічного газу, коефіцієнт об`ємного  розширення  може  бути  розрахований  за  допомогою формули, К-1 :

,   (2)

де T= t + 273 - визначальна температура, К.

Між товщиною граничного пласту і локальною тепловіддачею існує зв`язок, який можна обчислити за формулою, Вт/(м2 . 0С):

. (3)

Підставляючи значення відповідно до (1) у формулу (3), маємо, Вт/(м2 .0С):

.  (4)

На підставі теоретичного рішення для ламінарного руху рідини отримане безрозмірне рівняння подібності для розрахунку середньої тепловіддачі процесу природної конвекції:

, (5)

де  - число Нусельта, - критерій Грасгофа,  - критерій Прандтля.

У рівнянні (5) визначальний лінійний розмір - це висота поверхні l0=h, а визначальна температура - це температура навколишньої рідини віддалік поверхні теплообміну t=t0.

Наведені вище формули (1), (3)-(5) справедливі для GrPr109.

Експериментальні рівняння, отримані із застосуванням теорії подібності, для ламінарного вільного руху рідини за умови сталої щільності теплового потоку на поверхні теплообміну (граничні умови 2-го роду) мають вигляд:

а) для локальної тепловіддачі:

,  (6)

де визначальний розмір дорівнює поздовжній координаті l0=, а визначальна температура дорівнює температурі навколишнього середовища на відстані від поверхні теплообміну t=t0. Для критерію Прандтля PrС визначальною є температура рідини, що дорівнює температурі поверхні теплообміну t=t0 (так звана умова прилипання).

б) для середньої тепловіддачі:

, (7)

де на відміну від формули (6) визначальний розмір буде дорівнювати висоті поверхні теплообміну l0=h.

Діапазон  застосування  формул   (6),  (7)  за  критерієм  Прандтля Pr = 0,7 ... 3.103, а за добутком (GrPr) = 103 ... 109.

Для турбулентного вільного руху рідини існує тільки дослідне рівняння подібності для GrPr6.1010:

,  (8)

де визначальні параметри: лінійний розмір - це висота трубки l0=h, а температура - це температура повітря вдалині від поверхні трубки t=t0. Рівняння (8) також враховує, що для турбулентного вільного руху відсутня суттєва різниця між локальними та середніми коефіцієнтами тепловіддачі.

Для перехідної дільниці вільного руху рідини тепловіддача визначається, як середнє між тепловіддачею для ламінарної min та турбулентної max  дільниць за умови (GrPr) = 109 ... 6*1010, Вт/(м2 .0С):

.  (9)

Крім того, для розрахунку середньої тепловіддачі за умов вільного руху у великому просторі поблизу вертикальних поверхонь також може бути застосована методика М.А.Міхеєва - див. методичні вказівки до лабораторної роботи “Тепловіддача горизонтальної трубки за умов природної конвекції (вільний рух повітря)". У цьому випадку визначальний лінійний розмір для вертикальної теплообмінної поверхні буде дорівнювати її висоті.

Примітка. Перевагу в розрахунках слід віддавати рівнянням, що найбільш точно відповідають умовам даного експериментального дослідження.

3.  ОПИС ДОСЛІДНОЇ УСТАНОВКИ

Дослідна установка (див. рисунок) розташована у лабораторії із досить стійкою температурою. Базовим елементом установки є вертикальна трубка (поз.1) зовнішнім діаметром d=40 мм та висотою h=0,83 м. Усередині трубки розміщений електричний нагрівник (поз.2). Виділення теплоти від нагрівника уздовж трубки є рівномірним. Кількість теплоти, що виділяється та безпосередньо передається навколишньому середовищу, визначається за витратою електричної енергії. До стенда трубка кріпиться теплоізоляційними кронштейнами (поз.3) таким чином, щоб можна було уникнути зайвих втрат теплоти через її торцеві поверхні.

Регулювання потужності нагрівника здійснюється за допомогою регулятора (поз.4). Визначення споживаної потужності нагрівника Wе виконується перемноженням показань напруги U та електричного струму I, які висвічуються на цифровому комбінованому приладі Щ4313 (поз.5) блоку нагрівання (поз.6).

Вмикання  установки  в  мережу  живлення  здійснюється  за  допомогою вимикача (поз.7) панелі керування, про що свідчить сигнальна лампа (поз.8).

Для вимірювання температури поверхні трубки в ній закладено дванадцять хромель-копелевих термопар (поз.9) на різних відстанях по висоті t-1 ... t-12 (див. рисунок).  Дві термопари (поз.10) розташовані у спеціальних зондах, що здатні рухатися у напрямку, ортогональному до поверхні теплообміну, тим самим забезпечуються умови для визначення зміни температури за товщиною граничного пласту повітря поблизу поверхні вертикальної трубки. Відстань від нижнього  краю трубки до зонда t-14 становить 730 мм, а до зонда t-13 вона дорівнює 1250 мм.

Кожна термопара має свій холодний спай. Холодні спаї термопар розміщені на спеціальній компенсаційній платі (поз.11), яка моделює електрорушійну силу відповідно до  умов  у  судині  Д`юара  із  танучою  кригою  tX.CП.=0 0С.  Через багатопозиційний перемикач  (поз.12)  усі  термопари  з`єднані  із  приладом  вимірювання  температури (поз.13). Показання термопар  одразу  даються  блоком  вимірювання температур БТ00 (поз.14) у градусах Цельсія.

Температура повітря на відстані від нагрітої трубки вимірюється термопарними зондами t-13 i t-14 за умови, якщо їх відвести якомога далі від робочої поверхні. За допомогою ртутного термометра, який знаходиться у лабораторії,  здійснюється контроль за показаннями цих термопар.

4.  ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ

4.1.  ЗОВНІШНІЙ ОГЛЯД УСТАНОВКИ

Після ознайомлення із дослідною установкою та вивчення теоретичних відомостей перед початком роботи виконується попередній огляд експериментального стенду. На ньому не повинно бути ушкоджень, тріщин та сколення на ручках керування і склі приладів. Необхідно перевірити його заземлення. Органи керування повинні знаходитися у вихідних позиціях. Термопарні зонди t-13 i t-14  повинні бути впритул розміщені до поверхні вертикальної трубки.

4.2.  ПОРЯДОК ВМИКАННЯ УСТАНОВКИ

4.2.1. Перевірити вихідні позиції складових частин.

4.2.2. Увімкнути вимикач панелі керування (див. рисунок, поз.7) - повинна засвітитися сигнальна лампа “МЕРЕЖА” (поз.8).

4.2.3. Увімкнути тумблер “ЖИВЛЕННЯ” блока нагрівання.

4.2.4. Увімкнути комбінований прилад Щ 4313.

4.2.5. Увімкнути прилад вимірювання температур.

4.3.  ОПЕРАЦІЇ ПРИ РОБОТІ З УСТАНОВКОЮ

Після вмикання установки регулятором напруги встановлюється заданий режим у рекомендованому діапазоні від 0,5 до 1,5 В. Відлік проводиться  за  показаннями  комбінованого  приладу  Щ  4313.    При  цьому електричний струм встановлюється автоматично в залежності від напруги, а його показання визначаються за тим же приладом.

При роботі комбінованого приладу Щ 4313 повинні бути увімкнені кнопки: червона “ЖИВЛЕННЯ”  та  біла  “ НАПРУГА”.  Для  вимірювання напруги тумблер “J-U СТРУМ-НАПРУГА” повинен бути переведеним у положення “U - НАПРУГА”, а також повинні бути увімкнені кнопки “V - ВОЛЬТИ” та “ДІАПАЗОН - 2”. Для вимірювання  струму  тумблер  “J-U СТРУМ-НАПРУГА”  слід  перевести  у  положення “J - СТРУМ”, а також слід перемкнути кнопку “ДІАПАЗОН”  із позиції  “2” на “200”.

Після встановлення за напругою та струмом певного режиму дослідження далі для спостереження слід обрати одну, або декілька термопар, які встановлені на поверхні трубки t-1 ... t-12. Про настання сталого теплового режиму буде свідчити незмінність їх показань. Сталий режим настає через 20-25 хвилин після вмикання установки. Під час проведення експериментів за умов подальшої незначної зміни потужності нагрівання цей проміжок часу може бути меншим.

Після того, як тепловий стан системи встановився, для даного теплового режиму слід провести вимірювання показань усіх термопар, напруги та струму і занести їх до табл. 1.

Наступні  операції слід виконувати із термопарними зондами t - 13  i t - 14. Одразу слід записати у табл. 3 температуру  повітря  на поверхні трубки  -  так звана умова прилипання. При цьому спаї термопар t - 13  i  t - 14 повинні торкатися поверхні трубки. Це положення термопарних зондів на кронштейнах кріплення та вимірювання слід прийняти за “НУЛЬ” відліку товщини граничного пласту. На кронштейнах встановлена шкала відліку довжини із найменшою поділкою в 0,1 мм. Зонди здатні рухатися у напрямку, ортогональному до поверхні вертикальної трубки.

Обравши крок переміщення термопарних зондів, слід перемістити обидва зонди. При цьому збурення у граничному пласті руйнують його на деякий час.  Тому наступні вимірювання слід проводити,  зачекавши  3 - 4 хвилини доки не поновиться сталий рух повітря у граничному пласті. Про це будуть свідчити незмінні показання термопар t - 13 i t -14.

Товщину граничного пласту можна досить точно знайти, виконавши 15 - 20 вимірювань із кроком у 1-2 мм у ортогональному напрямку до поверхні теплообміну. Такі вимірювання із переміщенням зондів слід проводити доти, доки термопари не будуть показувати температуру повітря на відстані від поверхні теплообміну - зовнішньої поверхні трубки. Незмінність температури при подальшому переміщенні зондів буде свідчити про вихід за межі граничного пласту у простір нерухомого повітря. Відповідні записи слід вносити до табл. 3.

Аналогічно проводиться наступна серія дослідів після встановлення нового теплового режиму. Новий тепловий режим встановлюється зміненням напруги і тим самим потужності нагрівника. Дослід проводиться для двох-трьох режимів. Усі показання приладів заносяться до табл. 1 та 3.

Примітка. У разі застосування стрілочного приладу вимірювання температури до протоколу слід занести його клас точності k та діапазон шкали S.

4.4.  ВИМКНЕННЯ УСТАНОВКИ

Після проведення усіх дослідів слід скинути напругу регулятором 4 (див. рисунок)  на  “НУЛЬ”,  а  далі  вимкнути  установку  у порядку, зворотному до її вмикання (див. п. 4.2).

Примітки. 

Вмикання та вимикання електричного живлення, а також зміни потужності нагрівника слід проводити під наглядом викладача або лаборанта. Під час дослідів треба уникати ходіння та різких рухів поблизу експериментальної трубки.

Особливо обережно треба працювати із термопарними зондами, щоб не порушити конструкцію зондів та спаї термопар.

Якщо спрацює автоматична система захисту установки від перевантаження, вмикається сигнальна лампа “ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ” і гасне сигнальна лампа “ЖИВЛЕННЯ”. У цьому випадку слід негайно скинути напругу регулятором 4 (див. рисунок) на “НУЛЬ”.

Категорично забороняється під час дослідів торкатися робочої поверхні дослідної трубки!

5.  ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДІВ

Для обробки використовуються результати, що отримані при сталому тепловому стані системи.

Середня температура теплообмінної поверхні вертикальної трубки визначається, як середнє арифметичне,0С:

, (10)

яке слід занести до табл. 1.

Температура  навколишнього  повітря  визначається за показаннями термопар t-13 i t-14, відсунутих на значну відстань від поверхні трубки. Ці показання контролюються ртутним термометром, що знаходиться у лабораторії.

Середня температура граничного пласту дорівнює,0С:

.  (11)

Температурний напір, що обумовлює вільний рух повітря в умовах природної конвекції, 0С:

.  (12)

Ці дані заносяться до табл. 1.

На підставі даних табл. 3 слід побудувати епюри зміни температури у граничному пласті повітря. За допомогою епюр визначаються відповідні експериментальні товщини граничного пласту 13 та 14, які записуються до табл. 2. Знаючи , і визначивши повітря за середньою температурою граничного пласту tm, можна знайти відповідні значення локальних експериментальних коефіцієнтів тепловіддачі  Х13 , Х14 (табл. 2) за допомогою рівняння (3).

Середній коефіцієнт тепловіддачі визначається за законом Ньютона-Ріхмана як, Вт/(м2 .0С):

, (13)

де F=dL - площа поверхні теплообміну - бокової поверхні трубки, м2.

Тепловий потік, що передається дослідною трубкою шляхом конвекції, визначається рівнянням, Вт:

,  (14)

де Q  -  сумарний тепловий потік, що передається у зовнішнє середовище шляхом конвекції та випромінюванням. Його значення визначається потужністю нагрівника за витратою електроенергії, Вт:

 .  (15)

Тепловий потік, що передається трубкою шляхом випромінювання, визначається на підставі рівняння, Вт:

,  (16)

де Сnp = 1,2 Вт/(м2 . К4) - наведений коефіцієнт випромінювання поверхні трубки,

F = dL - площа теплообмінної поверхні - бокової поверхні дослідної трубки, м2,

TC , T0 - середні абсолютні температури відповідно поверхні дослідної трубки та навколишнього повітря, К.

Результати  відповідних  розрахунків  за  формулами  (13) - (16) заносять до табл. 1 і 2.

Знаючи температуру навколишнього повітря t0, за таблицею теплофізичних властивостей сухого повітря обираються усі теплофізичні параметри , , CP, , , критерій Прандтля Pr та розраховується коефіцієнт об`ємного розширення за формулою  (2).

Режим руху повітря визначається за добутком (GrPr). Розрахункові величини товщин граничного пласту для ламінарного руху повітря і відомих значень поздовжньої координати Х, та відповідні локальні коефіцієнти тепловіддачі Х визначаються за допомогою формул (1), (3), (4), або (6). Середній коефіцієнт тепловіддачі знаходиться за допомогою формули (5) або (7). Для інших режимів руху застосовуються відповідні рівняння (8) та (9). Для рекомендованого діапазону експериментів найбільш імовірним є ламінарний режим руху повітря.

Розрахункові величини Р, Хр, Р заносять до табл. 2 і порівнюють із експериментальними, наприклад для зонду t-13 як, %:

. (17)

Ішні величини порівнюються аналогічно до (17).

За умов додержання усіх правил проведення дослідів різниця між експериментальними та розрахунковими величинами не повинна перевищувати 20%, а за незначних недоліків відповідно - 30%.

6.  РОЗРАХУНОК ПОХИБКИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО

ВИЗНАЧЕННЯ  СЕРЕДНЬОГО КОЕФІЦІЄНТА ТЕПЛОВІДДАЧІ

Відповідно до рівняння (13) абсолютна похибка визначення середнього коефіцієнта тепловіддачі буде визначатися формулою, Вт/(м2.0С):

,  (18)

де абсолютні похибки вимірювання температури стрілочним приладом визначаються, як 0С:

.  (19)

Абсолютні похибки вимірювання лінійних величин, відповідно діаметра та довжини, дорівнюють: d=10-3 м, L=10-3 м.

Абсолютна похибка визначення потужності нагрівника обчислюється як, Вт:

, (20)

де W,U,I - відповідно вимірювані величини потужності (Вт), напруги (В), струму (А);

U , I  - абсолютні похибки визначення напруги (В) , та струму (А) - останні значущі цифри за показаннями цифрового приладу Щ 4313.

Із врахуванням формули (20), а також рівнянь (14) і (15), абсолютна похибка  обчислення  конвективного  теплового  потоку  буде  дорівнювати, Вт:

, (21)

де абсолютна похибка визначення теплового потоку випромінюванням відповідно до формули (10) обчислюється як, Вт:

, (22)

де абсолютні похибки визначення абсолютної температури T=TC=T0  обчислюються аналогічно до формули (19).

Після відповідного знаходження часткових похідних формула (22) матиме вигляд, Вт:

.  (23)

Величини  похибок,  знайдені  за  допомогою формул (19) - (23), слід підставити у  залежність (13), яка після зенаходження часткових похідних матиме вигляд, Вт/(м2..0С):

.  (24)

Для розрахунку відносної похибки визначення коефіцієнта тепловіддачі треба величину , отриману із застосуванням формули (24), віднести до експериментального е.

7. ЗВІТ ПРО ВИКОНАНУ РОБОТУ

Звіт про виконану роботу повинен містити наступне:

Стислий опис роботи.

Принципову схему установки.

Протокол запису показань приладів.

Обробку результатів дослідів.

Таблиці результатів дослідів та епюри зміни температури у граничному пласті повітря.

Співставлення результатів дослідів із розрахунком за узагальнюючими рівняннями подібності або за теоретичними формулами.

Обчислення похибок експериментальних досліджень.

Стислий висновок про виконану роботу, у якому слід відобразити метод визначення досліджуваних величин та точність отриманих результатів.   

8. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Дайте визначення поняття “конвективний теплообмін”. Які бувають його різновиди?

Які основні режими руху рідини за умов природної конвекції поблизу вертикальної поверхні теплообміну?

Як змінюється тепловіддача в залежності від умов вільного руху рідини поблизу вертикальної поверхні?

Що називається граничним пластом рідини в умовах природної конвекції?

Які бувають епюри зміни температури та швидкості крізь товщу граничного пласту рідини за умов природної конвекції?

У чому полягає суть аналітичного рішення задачі природної конвекції? За яких умов воно отримане?

Коли і для яких випадків вільного руху рідини застосовуються  узагальнюючі рівняння подібності?

Які числа подібності є характерними для природної конвекції? У чому полягає їх фізична суть?

У чому полягає різниця між локальними та середніми коефіцієнтами тепловіддачі?

У чому полягає різниця між локальною та середньою товщиною граничного пласту рідини? Як товщина граничного пласту впливає на тепловіддачу?

Чому за умов природної конвекції необхідно інколи враховувати тепловий потік за рахунок випромінювання?

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

Исаченко В.П.,  Осипова В.А.,  Сукомел А.С.  Теплопередача.  -  М.: Энергия, 1981. - 417 с.

Михеев М.А., Михеева И.М. Основы теплопередачи. - М.: Энергия, 1977. - 344 с.

Краснощеков  Е.А.,  Сукомел А.С.  Задачник  по  теплопередаче - М.: Энергия, 1980. - 287 с.

Босый В.В., Васильченко Г.Н., Панов Е.Н. Инженерные методы расчета погрешностей при виполнении лабораторных работ по курсам "Тепломассообмен"  и  "Техническая  термодинамика"  - К.: КПИ , 1985. - 76с.


Таблиця 1

Показання приладів та результати розрахунків

На-

Струм

Потуж-

П о к а з а н н я   т е р м о п а р, 0С

Т е м п е р а

т у р

а, 0С

Теп л

по т

о вий

ік, Вт

дос

лі-ду

пруга

U, B

I, A

ність

нагрівника

We, Вт

t1

t2

t3

t4

t5

t6

t7

t8

t9

t10

t11

t12

серед-ня поверхні труб-ки

по-віт-ря

на-пір

гра-нич-ного пласту

випроміню-ван-ням

кон-век-тив-ний

tC

t0

t

tm

QB

QK

1

2

3

4

...


Таблиця 2

Порівняння  експериментальних  та  розрахункових  величин

Е к

с п

е р и

м е н

т

Р

о з

р  а  х

у   н

о  к

В і д н

о с н

а    п

о х и

б к а

13,

14,

X13,

X14,

,

13,

14,

X13,

X14,

,

13,

P13

14,

P14

X13

PX13

X14

PX14

,

мм

мм

 Вт .

2.0С)

 Вт .

2.0С)

 Вт .

2.0С)

мм

мм

 Вт .

2.0С)

 Вт .

2.0С)

 Вт .

2.0С)

%

%

%

%

%

1

2

3

4

...


Таблиця 3

Зміни температури граничного пласту повітря

біля поверхні вертикальної трубки

Термопар

t -

ний   зонд

13

Термопар

t -

ний   зонд

14

виміру

відстань від

поверхні трубки , мм

температура

t, 0С

відстань

від

поверхні трубки , мм

температура

t,0С

Примітки

1

0

0

Поверхня трубки

2

3

4

5

...

Товщина гранично-го пласту 14

...

...

Товщина гранично-го пласту 13

...

...

Темпера-тура

наколиш-нього повітря на відстані від поверхні трубки t0 


Схема дослідного стенда:

1 - вертикальна дослідна трубка; 2 - нагрівник; 3 - теплоізоляційні кронштейни;  4  -   регулятор  потужності;  5  -  комбінований  прилад  Щ 4313; 6 - блок  нагрівання; 7  - вимикач панелі керування; 8 - сигнальна лампа; 9 - термопари, що вимірюють температуру поверхні трубки; 10 - термопарні зонди для вимірювання температури граничного пласту, 11 - компенсатор електрорушійної сили холодних спаїв термопар відповідно  до  умов у судині Д`юара; 12 - багатопозиційний перемикач; 13  -  прилад  вимірювання  температури;  14  -  блок  вимірювання температур


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

12508. Тұрақты токта физикалық шамаларды өлшеу (өлшеу аспабымен танысу – мультиметрмен) 102.75 KB
  1 Лабораториялық жұмыс. Тұрақты токта физикалық шамаларды өлшеу өлшеу аспабымен танысу – мультиметрмен 3.1 Жұмыстың мақсаты: Тұрақты токтағы электрлік кернеу ток қуат кедергіні өлшеу принципін тәсілдерін және әдістерін оқып үйрену метрологиялық өңдеу әдістерін
12509. Формулалар бойынша есептеулер 76 KB
  №2 лабораториялық жұмыс Тақырыбы: Формулалар бойынша есептеулер. 1.Берілгені: Берілген n – бүтін және x – нақты сандары үшін берілген өрнекті есептеу алгоритмінің блоксхемасын және программасын құру. Өрнектердің мәні циклдік операторлар көмегімен есептеледі. Пр...
12510. Лабораториялық жұмыс. Кернеу мен токты бөлгіштер 34.84 KB
  2 Лабораториялық жұмыс. Кернеу мен токты бөлгіштер 1 Жұмыстың мақсаты: Кернеу мен токты бөлгіштердің жұмыс істеу принципімен танысу. Кернеу мен токты бөлу шарттарын қолданып кернеудің мәнін есептеу және өлшеу арқылы кернеуді бөлудің шартын принцип дәлелдеу. Кернеу ме...
12511. Бұрамды бәсеңдеткіштер классификациясымен, кинематикалық сұлбасымен, байланыстары мен бөлшектерімен танысу 1.31 MB
  №15 Зертханалық жұмыс Бұрамды бәсеңдеткіштер классификациясымен кинематикалық сұлбасымен байланыстары мен бөлшектерімен танысу. Жұмыстың мақсаты: Барлық бөлшектердің қызметін анықтау Ілініс параметрлерін анықтау Бәсеңдеткішті жинау барысында байл...
12512. Өрістік транзистор негізіндегі кең жолақты күшейткіштің резисторлы каскадын зерттеу 34.34 KB
  Лабораториялық жұмыс Тақырыбы: Өрістік транзистор негізіндегі кең жолақты күшейткіштің резисторлы каскадын зерттеу. Жұмыстың мақсаты: Жалпы бастау бойынша жалғанған өрістік транзистор негізіндегі кең жолақты күшейткіш каскады элементтерінің схема көрсеткіштеріне...
12513. Изучение движения тела под действием силы тяжести и силы упругости 245.24 KB
  Практическая работа № 9 Тема работы: Изучение движения тела под действием силы тяжести и силы упругости Тема для изучения: Закон сохранения механической энергии для системы тел в которой действуют потенциальные силы. Цель: сравнить максимальное изменение потен
12514. Программно-целевое планирование и его использование в сфере услуг 50 KB
  Программно-целевое планирование – это один из видов планирования, в основе которого лежит ориентация деятельности на достижение поставленных целей. По сути, любой метод планирования направлен на достижение каких-либо конкретных целей. Но в данном случае в основе самого процесса планирования лежит определение и постановка целей и лишь затем подбираются пути их достижения.
12515. ИССЛЕДОВАНИЕ ЧАСТОТНО УПРАВЛЯЕМОГО ЭЛЕКТРОПРИВОДА С АВТОНОМНЫМ ИНВЕРТОРОМ 3.21 MB
  ИССЛЕДОВАНИЕ ЧАСТОТНО УПРАВЛЯЕМОГО ЭЛЕКТРОПРИВОДА С АВТОНОМНЫМ ИНВЕРТОРОМ Методические указания к учебноисследовательской лабораторной работе по курсу Автоматизированный электропривод для студентов горнонефтяного факультета специальности 180400 ЭАПУ Лаборат
12516. ИЗМЕРЕНИЕ И АНАЛИЗ ОБЩИХ ВИБРАЦИЙ 370.5 KB
  ИЗМЕРЕНИЕ И АНАЛИЗ ОБЩИХ ВИБРАЦИЙ Цель работы: 1 закрепить основные теоретические положения о вибрации как об опасном и вредном производственном факторе; 2 научиться оценивать вибрации на рабочих местах и определять эффективность виброизоляции.