69591

РЕКУПЕРАТИВНИЙ ВОДНО-ПОВІТРЯНИЙ ТЕПЛООБМІННИЙ АПАРАТ ТИПУ “ТРУБКА У ТРУБЦІ”

Лабораторная работа

Энергетика

Метою лабораторної роботи є поглиблення знань із теорії розрахунків теплообмінних апаратів, ознайомлення із методикою експериментального дослідження різних режимів роботи теплообмінних апаратів, набуття навичок проведення єкспериментів.

Украинкский

2014-10-07

127.5 KB

0 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“ КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ “

МЕТОДИЧНІ  ВКАЗІВКИ  ДО  ЛАБОРАТОРНИХ  РОБІТ

З КУРСІВ “ТЕПЛОМАСООБМІН” ТА “ТЕПЛОПЕРЕДАЧА”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

РОБОТА № 4-1

РЕКУПЕРАТИВНИЙ ВОДНО-ПОВІТРЯНИЙ ТЕПЛООБМІННИЙ

АПАРАТ ТИПУ “ТРУБКА У ТРУБЦІ”

КИЇВ НТУУ “КПІ“ 2004
1.  ПОСТАНОВКА  ЗАВДАННЯ

Метою лабораторної роботи є поглиблення знань  із теорії розрахунків  теплообмінних апаратів, ознайомлення із методикою експериментального дослідження різних режимів роботи теплообмінних апаратів, набуття навичок проведення єкспериментів .

У результаті виконання роботи повинні бути засвоєні поняття: теплообмінний апарат, поверхня теплообміну, теплове навантаження, рівняння теплового балансу, рівняння теплопередачі, коефіцієнт теплопередачі, рівняння суцільності (нерозривності), середній температурний напір теплообмінного апарату.

При виконанні лабораторної роботи необхідно:

Експерементально дослідити режим роботи  рекуперативного водно-повітряного теплообмінного апарата типу “трубка у трубці ” із прямоточним та протиточним рухом теплоносіїв.

Разрахувати теплове навантаження апарата, визначити середній температурний напір та коефіцієнт теплопередачі.

Визначити розбіжність теплового балансу вищевказаного теплообмінника та похибку розрахунку коефіцієнта теплопередачі.

До виконання лабораторної роботи слід приступати після ознайомлення із запропонованою інструкцією та літературними джерелами [1-3].

2.  ТЕОРЕТИЧНІ  ВІДОМОСТІ

Теплообмінним апаратом називається пристрій, який призначається для передавання теплового потоку від одного теплоносія до іншого.

Теплоносій із вищою температурою називається “гарячим”, або первинним, а теплоносій із нижчою температурою - “холодним”, або вторинним.

За засобом передавання теплоти теплообмінники можна поділити на дві загальні групи: поверхневі та контактні. У поверхневих апаратах теплообмін між двома теплоносіями здійснюється за допомогою поверхні твердого тіла, а у контактних - за рахунок змішування теплоносіїв.

За принципом дії поверхневі теплообмінники поділяються на рекуперативні та регенеративні. Рекуператори працюють, як правило, у стаціонарному режимі, за винятком запуску, зупинки та зміни режиму роботи. Потоки теплоносіїв  розділені поверхнею теплообміну, а принцип дії відповідає умовам теплопередачі.

Регенератори працюють у нестаціонарному режимі за умови, коли поверхня теплообміну по черзі омивається "гарячим" та "холодним" теплоносіями.

Поверхневі теплообмінники в залежності від напямків руху теплоносіїв бувають: прямоточні, протиточні, перехресні та із змішаною течією (як комбінація трьох попередніх схем).

За конструктивними  особливостями теплообмінної поверхні апарати бувають із прямими  трубками,  U-подібними  трубками,  змійовикові,  ребристі,  пластинчасті  і т. ін.

За родом теплоносіїв, що використовуються, теплообмінники бувають: рідинно-рідинні, газо-рідинні, парорідинні, газо-газові, парогазові.

Теплообмінники також розрізняють за наявністю чи відсутністю зміни агрегатного стану теплоносіїв.

Теплові розрахунки базуються на рівняннях теплопередачі та теплового балансу, а також використовується рівняння суцільності (нерозривності).

Рівняння теплового балансу для теплоносія без фазової зміни має вигляд, Вт:

,  (1)

де m- масова витрата теплоносія, кг/с;

cp - теплоємність, Дж/(кг .0С);

tВВ - температурна різниця теплоносія між входом та виходом із теплообмінного апарата, якщо tВХ > tВИХ, то, 0C:

,  (2)

а якщо tВИХ > tВХ , то, 0C:

.  (3)

Масова витрата теплоносія може визначатися за допомогою рівняння суцільності, кг/с :

,  (4)

де  - густина теплоносія, кг/м3 ;

W - його швидкість, м/с ;

f - площа поперечного перерізу каналу, м2.

У випадку круглої трубки площа поперечного перерізу каналу буде дорівнювати, м2:

,   (5)

де dB - внутрішній діаметр каналу, м.

Для концентричного кільцевого каналу ця величина буде дорівнювати, м2:

,  (6)

де DВН -  внутрішній діаметр зовнішньої трубки, м;

d3 -  зовнішній діаметр внутрішньої трубки, м.

Рівняння теплопередачі запишеться як, Вт:

, (7)

де k - коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2 . 0С);

F - площа поверхні теплообміну, м2 ;

tCP - середній температурний напір у теплообмінному апараті, 0С.

Коефіцієнт  теплопередачі  у  випадку  плоскої  стінки  розраховується  як, Вт/(м2 .0C) :

,  (8)

де 1 , 2 - коефіцієнти тепловіддачі з боку відповідних теплоносіїв, Вт/(м2 .0С);

С - товщина стінки теплообмінної поверхні, м;

С - коефіцієнт теплопровідності матеріалу стінки, Вт/ (м2 .0С).

Для циліндричної тонкостінної трубки за умови співвідношення її зовнішнього та внутрішнього  діаметрів:

,  (9)

із похибкою, що не перевищує 4%, можна у розрахунках застосовувати рівняння (8).

Площа поверхні теплообміну у випадку трубної теплообмінної поверхні визначиться як, м2 :

, (10)

де n - кількість теплообмінних трубок , штук;

L - їх довжина, м;

dР - розрахунковий діаметр, м.

Вибір величини розрахункового діаметра залежить від співвідношення коефіцієнтів  тепловіддачі: якщо  1  суттєво менший ніж  2, то виконується умова dР=dВ, якщо 1 суттєво більший ніж 2, то dР = d3. А якщо 1 і 2 - це величини одного порядку, то розрахунковий діаметр буде дорівнювати середньому арифметичному, м:

. (11)

Для трубки товщина стінки визначиться як, м:

. (12)

У загальному випадку середній температурний напір теплообмінного апарата повинен визначатися як середньологарифмічний, 0С:

,  (13)

де  tБ  ,  tM - відповідно більший та менший температурні напори (див. рис.1) , 0С.

Розрахунки показують, що якщо виконується умова:

, (14)

то із похибкою, яка не перевищує 4%, замість середньологарифмічної формули (13) можна використовувати середньоарифметичну, 0С:

. (15)

Рекуперативний теплообмінник із протитечією теплоносіїв, порівняно із прямоточним, має свої переваги за інших однакових умов:

1) він має меншу площу теплообмінної поверхні, тобто меншу витрату металу; має менші габарити і вартість;

2) у нього вихідна температура "холодного" теплоносія може бути вищою, ніж вихідна температура "гарячого", чого не може бути у випадку прямотоку.

Крім переваг існує також недолік: середній температурний напір для протиточної схеми більший, ніж для прямоточної, тобто температурне поле конструкції апарата буде більш нерівномірним, що призводить до збільшення термічної напруги. Цей недолік стає суттєвим за досить високих рівнів температур і тоді виникає необхідність використання матеріалів підвищеної якості.

3. ОПИС ДОСЛІДНОЇ УСТАНОВКИ.

Базовим  елементом  дослідної  установки є теплообмінний апарат  типу  “трубка у трубці” (рис.2), який сконструйований із внутрішньої трубки  (поз.1),  діаметрами d3/dВ = 22/16 мм/мм, та зовнішньої трубки-кожуха (поз.2), внутрішнім діаметром DBH = 26 мм. Довжина теплообмінної поверхні дорівнює L = 0,988 м. Ззовні теплообмінник теплоізольований базальтовим полотном (поз.3). Усередені внутрішньої трубки рухається вода ("гарячий" теплоносій), а у кільцевому просторі - повітря ("холодний" теплоносій). Теплообмінник може вмикатися за прямоточною та протиточною схемами. За допомогою чотириходового вентиля (поз.4) здійснюється перемикання руху води “ПРЯМИЙ - ЗВОРОТНИЙ”, і тим самим , зміна схеми теплообмінника .

У робочу дільницю (поз.1) первинний теплоносій, подається через чотириходовий вентиль (поз.4) від термостата (поз.5). Спочатку вода підігрівається у термостаті (поз.5) за допомогою вбудованого в нього нагрівника (поз.6). Рівень попереднього підігріву води задається за шкалою спеціального ртутного термометра (поз.7) із магнітним наконечником та контролюється за допомогою звичайного ртутного термометра (поз.8). Рівномірність підігріву води досягається перемішуванням за допомогою вбудованої у термостат мішалки (поз.9). Подача води у контур теплообмінника здійснюється насосом (поз.10), який також вбудований у термостат. Перед проведенням експерименту термостат (поз.5) заповнюється водою, а лінія зливу закривається відповідним вентилем (поз.11).

Вторинним теплоносієм є навколишнє повітря, яке поступає у теплообмінник через захисний фільтр-сітку (поз.12). Нагнітання повітря здійснюється вентилятором (поз.13), за допомогою якого створюється розрідження на вході у дослідну дільницю. За таких умов можна уникнути попереднього нагрівання потоку повітря на вході у теплообмінник. Режим роботи вентилятора (поз.13) змінюється за допомогою регулятора (поз.14). Швидкість руху повітря вимірюється відповідним приладом (поз.15) за перепадом тиску у теплообміннику. Вентилятор (поз.13), регулятор (поз.14) та вимірювальний прилад (поз.15) розміщені у єдиному блоці тиску БД00 - позиція 16 (див. рис.2).

Аналогічно вимірюється швидкість руху води за допомогою відповідного приладу (поз.17), що розташований в блоці тиску БД01 - позиція 18 (див. рис.2).

Для вимірювання температури на робочій дільниці встановлено шість хромель-копелевих термопар (поз.19). Дві із них вимірюють температуру води на вході і виході, ще дві - температуру повітря на вході і виході із теплообмінника, а останні дві - вимірюють температуру внутрішньої та зовнішньої поверхонь теплообмінної трубки (поз.1). Кожна термопара має свій холодний спай, який винесений на спеціальну компенсаційну плату (поз.20) для підтримання відповідних умов моделювання електрорушійної сили. Підімкнення термопар до приладу вимірювання температури (поз.21) здійснено через автоматичний багатопозиційний перемикач (поз.22). Одночасно із цим показання термопар можуть записуватися на папері відповідним записуючим пристроєм (поз.23). Усі елементи (поз.20-23) схеми вимірювання температури розміщені у єдиному блоці вимірювання (поз.24).

4.  ПРОВЕДЕННЯ  ДОСЛІДІВ

4.1.  ЗОВНІШНІЙ  ОГЛЯД  УСТАНОВКИ

Після ознайомлення із дослідною установкою та вивчення теоретичних відомостей перед початком роботи виконується попередній огляд експериментального стенда. На ньому не повинно бути ушкоджень, тріщин та сколень на ручках керування і склі приладів. Особливу увагу слід приділити огляду скляних термометрів, мішалки та насоса, вбудованих у термостат, а також захисних щитків на теплообміннику та блоці вимірювання температури. Необхідно перевірити заземлення, як самої установки в цілому, так і термостата окремо. Органи керування повинні знаходитися у вихідних позиціях. У термостаті має бути достатня кількість води.

4.2.  ПОРЯДОК  ВМИКАННЯ  УСТАНОВКИ

4.2.1. Перевірити вихідні позиції складових частин.

4.2.2. Увімкнути  термостат.  На  вбудованому в  нього регулювальному термометрі із магнітним  наконечником  встановити температуру, до якої слід підігріти воду.

4.2.3. Увімкнути  режим  нагрівання  води у термостаті спочатку “ГРУБО”, а згодом,  коли  температура   води   буде  наближатися  до  вказаного  за  термометром значення,  слід  перемкнути  режим  на  “ТОЧНО”.

4.2.4. Увімкнути стенд вимикачем панелі керування - повинна засвітитися сигнальна лампа.

4.2.5. Увімкнути блоки тиску БД00 та БД01.

4.2.6. Регулятором 14 (див. рис.2) встановити режим руху повітряного потоку.

4.2.7. Увімкнути  блок  температури.  Якщо  це  необхідно,  за  вказівкою викладача, увімкнути записуючий пристрій.

4.2.8. Увімкнути насос подачі води із термостату у мережу теплообмінника.

4.2.9. Чотириходовим  вентилем  встановити  режим  руху  потоку  води  та  схему її  руху: прямотоком  або  протитоком.

4.3.  ОПЕРАЦІЇ  ПРИ  РОБОТІ  ІЗ  УСТАНОВКОЮ

Після виконання усіх операцій по вмиканню установки, вона виходить на режим протягом 20 - 25 хвилин. Встановлення за вказівкою викладача режимів руху повітря та води у теплообмінному апараті виконується за допомогою  регулятора (поз.14) та чотириходового вентиля (поз.4). Режим підтримання температури води у термостаті повинен бути встановлений відповідним тумблером “ТОЧНО”. Після цього   протягом   4 - 5   хвилин   треба   спостерігати  за   показаннями термопар. Відповідні показання будуть по черзі висвічуватися на табло вимірювального приладу (поз.21). Про встановлення стаціонарного теплового режиму роботи теплообмінного апарата будуть свідчити незмінні показання усіх шести термопар.

Після того як тепловий стан системи встановився, для даного теплового режиму і схеми руху теплоносіїв слід провести усі необхідні вимірювання за показаннями приладів 15, 17, 21 (рис.2), і занести їх до табл. 1.

Далі слід змінити режим нагрівання води у термостаті та режим руху води і повітря при проходженні їх через теплообмінний апарат. Чотириходовим вентилем  також змінюється напрямок руху води на протилежний. У подальшому, зачекавши 15 - 20 хвилин до встановлення нового стаціонарного режиму роботи теплообмінника, виконується запис показань вимірювальних приладів блоків тиску та температури. Ці показання теж заносяться до табл. 1. Експеримент за вказівкою викладача може проводитися як у сторону збільшення витрат теплоносіїв, так і у сторону їх зменшення, або комбінуючи обидва варіанти для різних теплоносіїв.

Примітка. Варіант проведення експерименту задається викладачем. У разі необхідності контроль масової витрати води ведеться ваговим мірним засобом. Під час проведення експериментів категорично забороняється знімати захисний щиток дослідної дільниці!

4.4.  ВИМКНЕННЯ  УСТАНОВКИ

4.4.1. Після  проведення  дослідів  у  першу  чергу  вимикається  нагрівник  води  у  термостаті.

4.4.2. Вимкнути насос подачі води у робочу дільницю.

4.4.3. Вимкнути термостат.

4.4.4. Вимкнути вентилятор.

4.4.5. Вимкнути блоки тиску БД00 та БД01.

4.4.6. Вимкнути стенд.

Примітка.  Вмикання та вимикання установки і термостата, а також зміну режимів їх роботи слід проводити під наглядом викладача або лаборанта. При вимиканні відповідних вузлів експериментального стенда їхні органи керування необхідно повернути у вихідні положення.

5.  ОБРОБКА  РЕЗУЛЬТАТІВ  ДОСЛІДІВ

Після запису експериментальних даних у табл.1 (див. пп.1,4), подальша їх обробка ведеться відповідно до пунктів цієї таблиці.

Показання приладів блоків БД00 та БД01, які вимірюються у поділках шкали, слід перевести у м/с відповідно до тарувальної залежності (табл.2). Усі показання приладів заносяться до табл.1, п.2.

Масові витрати теплоносіїв розраховуються за формулами (4) - (7) і заносяться до табл.1, п.3.

Далі визначаються середні температури  теплоносіїв  та поверхні теплообміну. За  умови,  якщо вимкнені відповідні термопари, температуру теплообмінної поверхні у першому наближенні можна визначати через середні температури теплоносіїв як, 0С:

. (16)

За експериментальними даними слід також побудувати графіки зміни температури уздовж теплообмінної поверхні, як це показано на рис.1, відповідно для прямотоку чи протитоку.

Далі визначаються різниці температур (див. табл.1, п.5), та середній температурний напір для усього теплообмінника - формула (15).

За рівнянням теплового балансу (1) розраховуються теплові потоки (табл.1, п.п.6.1, 6.2). Потім розраховуються коефіцієнти тепловіддачі (табл.1, п.7) та теплопередачі (табл.1, п.8). Визначивши розрахунковий коефіцієнт теплопередачі (див. табл.1, п.8.2) за допомогою  формули (10), можна знайти тепловий потік за рівнянням теплопередачі (9) і занести до табл.1, п.6.3.

На закінчення розраховуються абсолютні та відносні розбіжності у визначеннях коефіцієнтів теплопередачі (табл.1, п.9) та теплового балансу (табл.1, п.10).

Примітка.  Для експериментальних досліджень із додержанням усіх вимог відносні похибки не повинні перевищувати 20%, а за незначних недоліків похибки можуть складати до 30%.

Таблиця 1

Результати дослідів

С х е м а   т е п л

о о б м і н н и к а

пор.

В е л и ч и н а

прямоточна

протиточна

1

2

3

4

1

Показання приладів (поділок шкали):

1.1

блок тиску БД00

1.2

блок тиску БД01

2

Швидкість руху теплоносія, м/с:

2.1

води     W1

2.2

повітря W2

3

Масова витрата теплоносія, кг/с:

3.1

води     m2

3.2

повітря m1

4

Температура, 0С:

4.1

води:

4.1.1

вхід    t1BX

4.1.2

вихід t1ВИХ

4.1.3

середня  t1

4.2

повітря:

4.2.1

вхід    t2BX

4.2.2

вихід t2ВИХ

4.2.3

середня  t2

4.3

поверхні теплообмінної

трубки:

4.3.1

внутрішньої tC1

4.3.2

зовнішньої  tC2

4.3.3

середня       tC

5

Різниця температур, 0С:

5.1

по  в о д і

“вхід-вихід”

(t1BX-t1BИX)

5.2

по повітрю

“вихід-вхід”

(t2BИX-t2BX)

5.3

вода-поверхня

теплообміну

( t1  -  tC )

5.4

поверхня

теплообміну-

повітря

( tC -  t2 )

5.5

с е р е д н ь о-

л о г а р и ф м і ч н а

теплообмінного апарата tЛ

6

Тепловий потік (Вт)

6.1

розрахований по:

6.1.1

в о д і Q1=

=m1сP2(t1BX-t1BИX)

6.1.2

повітрю Q2=

=m2сP2(t2BИX-t2BX)

6.2

с е р е д н і й

експериментальний

QE=(Q1+Q2)/2

6.3

розрахунковий

QP=KPFtЛ

7

Коефіцієнти тепловіддачі,

Вт/(м2. К):

7.1

від   в о д и   до

поверхні трубки

1=Q1/F(t1-tC)

7.2

від поверхні

трубки до повітря

2=Q2/F(tC-t2)

8

Коефіцієнт теплопередачі,

Вт/(м2. К):

8.1

експериментальний

KE=QE/FtЛ

8.2

розрахунковий

KP=1/((1/1)+

+(/)+(1/2))

9

Розбіжність у

визначенні коефіцієнтів теплопередачі:

9.1

абсолютна, Вт/(м2. К)

K=KE-KP

9.2

відносна, %

K/KP

10

Розбіжність теплового балансу:

10.1

абсолютна, Вт:

10.1.1

вода-повітря

Q1=Q1-Q2

10.1.2

експеримент-

розрахунок

Q2=QE-QP

10.2

відносна, %:

10.2.1

експеримент

Q1/QE

10.2.2

розрахунок

Q2/QP

Таблиця 2

Тарувальна залежність “показання приладів - швидкість потоку теплоносія”

Показання приладів,

Швидкість  пот о

м/

к у  теплоносія,

с

пор.

поділок  шкали

в о д и

повітря

1

5

0,0200

16,8

2

10

0,0380

24,0

3

15

0,0470

29,5

4

20

0,0560

34,0

5

25

0,0630

38,0

6

30

0,0700

41,0

7

35

0,0745

44,0

8

40

0,0790

48,0

9

45

0,0835

51,0

10

50

0,0880

53,0

6.  ЗВІТ  ПРО  ВИКОНАНУ  РОБОТУ

Звіт про виконану роботу повинен містити наступне:

Стислий опис роботи.

Принципову схему установки.

Таблицю результатів дослідів та обчислення розбіжностей експериментів (протокол запису показань приладів, обробку і зіставлення результатів дослідів).

Стислий висновок про виконану роботу, у якому слід вказати метод визначення досліджуваної величини та точність отриманих результатів.

7.  КОНТРОЛЬНІ  ЗАПИТАННЯ

Що таке теплообмінний апарат? Як у ньому поділяються теплоносії?

Які бувають класифікації теплообмінників?

Що таке рекуператор? Який режим його роботи?

Які бувають теплообмінники в залежності від роду теплоносіїв?

Які існують розрахунки теплообмінних апаратів? У чому полягає суть теплових розрахунків?

Які рівняння використовуються для теплових розрахунків?

Дати характеристику рівняння теплопередачі. Що таке коефіцієнт теплопередачі?

Які бувають форми теплообмінних поверхонь? Як визначається площа теплообмінної поверхні для теплообмінників із пучками трубок?

Як визначається середній температурний напір у теплообмінному апараті?

Які переваги та недоліки має протиточна схема руху теплоносіїв порівняно із прямоточною?

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

Исаченко   В.П.,  Осипова  В.А.,  Сукомел А.С. Теплопередача. - М.: Энергия, 1981. - 417 с.

Михеев М.А., Михеева И.М. Основы теплопередачи. - М.: Энергия, 1977. - 344 с.

Краснощеков  Е.А.,  Сукомел А.С.  Задачник  по  теплопередаче - М.: Энергия, 1980. - 287 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

617. Вычисление сумм и произведений методом накопления 50 KB
  Вычислить значение функции, содержащее алгебраическое произведение методом накопления в системе Turbo Pascal. В рамках данной работы были выработаны практические навыки по вычислению произведения методом накопления в системе Turbo Pascal.
618. Исследование многоканальной системы передачи информации с нелинейным уплотнением каналов 56 KB
  Функциональная схема макета. Нелинейное уплотнение каналов. Используются адресные функции значности. Многоканальная система передачи информации.
619. Неврозы у детей и подростков 143.5 KB
  Невротические реакции. Невротические расстройства. Ипохондрический невроз. Истерический невроз. Астенический невроз (неврастения). Невроз навязчивых состояний (обсессивно-компульсивное расстройство). Системные неврозы. Невротические расстройства у детей раннего возраста. Механизмы социальной и школьной дизадаптации, профилактика и коррекция при невротических расстройствах в дошкольном и школьном возрасте.
620. Особенности невербальных средств общения 62.5 KB
  Познакомить педагогов с основными формами невербальной коммуникации. Разобрать с педагогами значение некоторых проявлений невербальной коммуникации. Способствовать развитию педагогической интуиции.
621. Расчет привода цепного транспортёра 273 KB
  Расчёт быстроходного вала (расчёт на статическую прочность). Расчет тихоходного вала (расчёт на статическую и усталостную прочность). Расчет шпоночного соединения. Выбор смазки редуктора. Расчет предохранительного устройства.
622. Разрушение горных пород взрывом 45.5 KB
  Понятие о взрыве и взрывчатом веществе. Кислородный баланс. Определение основных констант взрыва и давления продуктов детонации. Давление продуктов взрыва на стенки зарядной камеры. Определение количества теплоты, выделяющейся при взрыве ВВ.
623. Экологический менеджмент и его функции 145.5 KB
  Функции, инфраструктура и принципы экологического менеджмента. Активное сотрудничество со всеми заинтересованными в экологических аспектах деятельности предприятия лицами и сторонами. Организация потоков загрязняющих веществ и отходов.
624. Совместная обработка нескольких рядов наблюдений 143 KB
  Получить практические навыки проведения экспериментальных исследований по определению метрологических характеристик средств измерений. Оценить равнорассеянность результатов нескольких серий наблюдений.
625. Практика проведения денежных реформ в странах Западной Европы 150 KB
  Денежные реформы Англии и выход из стерлинговых кризисов. Современное положение денежнной системы западноевропейских стран. Значение денежных реформ в развитии денежных систем. Средство выхода из кризисисного состояния и продолжения нормального функционирования национального хозяйства в целом.