69751

Принцип локалізації

Домашняя работа

Информатика, кибернетика и программирование

Метод покрокової деталізації та апарат процедур якраз і дають змогу вести таку паралельну розробку програм. Створені часткові алгоритми подають у вигляді досить автономних частин програми - описів процедур, які потім достатньо вставити в розділ опису процедур і функцій програми.

Украинкский

2014-10-09

38 KB

1 чел.

Самостійне вивчення

Тема 9. Принцип локалізації

Для розв'язування складних задач за допомогою комп'ютера, як зазначено, застосовують метод низхідного програмування і покрокової деталізації. У цьому випадку задачу розділяють на простіші підзадачі, які доручають виготовляти різним програмістам або колективам, щоб пришвидшити виготовлення великої програми. Метод покрокової деталізації та апарат процедур якраз і дають змогу вести таку паралельну розробку програм. Створені часткові алгоритми подають у вигляді досить автономних частин програми - описів процедур, які потім достатньо вставити в розділ опису процедур і функцій програми. За такої організації роботи бажано, щоб реалізація окремих алгоритмів була якомога автономнішою, а в завданні з виготовлення певної процедури потрібно задавати тільки її функцію і зв'язки за вхідними і вихідними даними.

Однак у процесі розробки часткових алгоритмів виникає потреба вводити додаткові типи значень, програмних об'єктів, наприклад, допоміжних змінних для подання проміжних результатів. У цьому випадку можуть виникнути труднощі, пов'язані з тим, що однакові імена можуть мати тільки одне призначення і кожне з них може бути використане для позначення тільки однієї змінної.

Ці труднощі в мові Паскаль усунуті завдяки блоковій структурі програми і принципу локалізації, суть якого полягає в тому, що імена, введені в конкретній процедурі, чинні тільки в межах цієї процедури. Розглянемо такий приклад:

program LOC(output);

const n=1;

var t: real; x: char;

procedure P(x, y: real);

var n: real;

begin

n:=x+t;

t:=y;

writeln(n, t, x);

end,

begin

t:=n/2;

x:="+";

P(n, 0.8);

writeln(n, t, x);

end.

Це приклад програми, в тілі якої описана процедура Р. У блоці головної програми описано чотири ідентифікатори: n, t, х і Р. їхні описи чинні в усьому описі головної програми, за винятком, можливо, опису процедур і функцій.

Опис процедури може містити три типи ідентифікаторів: формальні параметри, глобальні й локальні ідентифікатори.

Щодо формальних параметрів, то відомо, що вони можуть бути параметрами-значеннями і параметрами-змінними. Змінні, що відповідають параметрам-значенням, діють тільки протягом виконання процедури; параметри-змінні тільки вказують на відповідні змінні програми, яка викликає, і є фактичними параметрами.

У наведеному вище прикладі параметрами процедури Р є формальні параметри-значення. У разі звертання їм будуть присвоєні значення фактичних параметрів x=1, v=0.8, а після виходу з процедури вони стають недоступними.

Глобальні ідентифікатори не є формальними параметрами і не описані в тілі процедури, вони можуть мати той самий сенс, що й до моменту входження в процедуру. В процедурі Р глобальним ідентифікатором є змінна t. У тілі процедури ця змінна має значення r=0.5. Отже, за допомогою глобальних ідентифікаторів можливий безпосередній зв'язок процедури з блоком, який її охоплює, обминаючи формальні параметри.

Локальні ідентифікатори також не є формальними параметрами, однак, на відміну від глобальних, описані в тілі процедури. Принцип локалізації полягає в такому: якщо якийсь ідентифікатор описаний у тілі процедури, то всередині процедури він набуває змісту згідно з описом. Якщо ж цей ідентифікатор був описаний ще й поза тілом процедури - в блоці, що її охоплює, то дія попереднього опису тимчасово (до виходу з процедури) припиняється. Зокрема, якщо ідентифікатор у попередньому описі був іменем деякого програмного об'єкта, то цей об'єкт стає недоступним з тіла процедури. Після виходу з процедури опис у тілі процедури вже не діє і цей ідентифікатор знову набуває того змісту, що мав до входження в процедуру (якщо він був описаний поза процедурою). Якщо ідентифікатор, локалізований у тілі процедури, є іменем програмного об'єкта, то у разі виходу з процедури він перестає діяти, а після входження знову функціонує.

У прикладі, який ми розглядаємо, п описана в головній програмі як стала. Після входження в процедуру вона втрачає сенс сталої і набуває сенсу дійсної змінної. Програма працює так: t=0.5; х='+'. Під час входження в процедуру змінним х і у, що є формальними параметрами, присвоюються значення х=1; y=0.8. Дійсна змінна n=1+0.5= 1.5 (оскільки t зберігає свій сенс і у процедурі як глобальна змінна), t=0.8. Отже, оператор виведення дає 1.5; 0.8; 1.0. Після виходу з процедури виводяться величини, позначені такими ж ідентифікаторами. Однак тепер будуть виведені дещо інші значення - 1; 0.8; +, оскільки перший і третій ідентифікатори набувають сенсу, описаного в головній програмі, і виводяться значення, які вони мали до входження в процедуру; тільки t, як глобальна змінна, має значення, одержане в процедурі.

Під час викликання фактичних параметрів за іменем (тобто коли формальні параметри є параметрами-змінними), може трапитись колізія між ними й ідентифікаторами, локалізованими в тілі процедури. Однак вона буде обов'язково усунена автоматично внаслідок зміни ідентифікаторів, локалізованих у тілі процедури, що забезпечує транслятор. Наприклад,

var x, у: real;

………….

procedure P1(b: real; var y: real);

………….

P1(x,y);

…………

Цю колізію транслятор усуває, вводячи в процедурі замість у іншу змінну, наприклад у 1.

Отже, як локалізовані в процедурі можна брати довільні ідентифікатори, які не використовуються як формальні параметри цієї процедури і не збігаються з глобальними ідентифікаторами. З іншими ідентифікаторами, що використані поза цією процедурою, вони можуть збігатися.

Зазначимо, що принцип локалізації стосується всіх описів, у тому числі й описів процедур. Під час описування деякої процедури Р може виникнути ситуація, коли треба використати інші процедури. Якщо ці процедури будуть використані тільки в Р, тобто вони мають локальний характер, то їхній опис доцільно ввести всередину Р. Наприклад,

procedure P(a: real; var b: real);

var с: integer;

procedure P1(d: integer; x: real);

………

begin

………

end;

procedure P2()

……..

begin

……..

end;

…….

Begin

…….

      P1();

      …….

      P2();

      …….

      end

Звертання до процедур P1 і Р2 можливе лише в процедурі Р, причому формальні параметри зовнішньої процедури можна використовувати як фактичні параметри у разі звертання до локалізованих у ній процедур.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

1805. Виховна година: Дисципліна та правопорядок. 23.52 KB
  Формування в учнів здатність до самоконтролю, поваги до моралі і правопорядку. Учись бачити себе збоку, постійно звіряй свої вчинки з моральними та правовими нормами. Вивчи і сприймати серцем Заповіді Божі, у них — твій порятунок, джерело духовного зростання.
1806. Щоб не марно в світі жити - треба вчитися дружити 25.38 KB
  Учити дітей сприймати різні життєві ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи виходу з них, виховувати у дітей правильне ставлення до таких понять, як друг, дружба, розвивати в учнів загальнолюдські чесноти.
1807. Виховна година: Ходить осінь гаєм 41.5 KB
  Узагальнити знання прикмет осені, особливостей кожного осіннього місяця. Розвивати артистичні здібності дітей, їх мовлення, логічне мислення. Виховувати любов до природи, свідому дисципліну, колективізм.
1808. Виховна година: Чорнобиль не має минулого 23.52 KB
  Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.
1809. Виводимо формулу щастя та успіху 46.5 KB
  Узагальнити поняття про складові успіху; про індивідуальність щастя для кожної особистості, дати можливість учням упевнитися, що щастя, життєвий успіх залежить від власних зусиль, від вміння відчувати гармонію в собі; сприяти розвиткові чітких життєвих орієнтирів, формуванню правильної самооцінки.
1810. Виховний захід. У світі тварин 27.63 KB
  Розширити і уточнити знання дітей про тварин та середовище їх існування. Розвивати пізнавальний інтерес учнів, спостережливість, уважність, пам’ять, уяву, кмітливість, логічне мислення, вміння спостерігати за тваринами, описувати зовнішній вигляд тварин, виховувати розумне бережливе ставлення до природи, дружні взаємовідносини під час гри, дбайливе ставлення до тварин, чуйність, доброту, милосердя.
1811. Виховна, соціально-педагогічна робота з дітьми групи ризику 83.5 KB
  Фактори та причини виникнення категорії дітей "групи ризику". Соціально-педагогічна діяльність з дітьми групи ризику. Організація соціально-педагогічної взаємодії для забезпечення роботи з учнями групи ризику. Формування банку даних дітей і підлітків групи ризику.
1812. Интернет-зависимость. Причины, последствия, рекомендации. 36.05 KB
  Развитие навыков эффективного использования компьютера, интернета. Знакомство с правилами безопасного использования интернета. Знакомство с основными причинами, признаками и последствиями интернет-зависимости.
1813. Методы синтеза оптических систем 1.34 MB
  Под синтезом понимается этап проектирования оптической системы, на котором оптик-конструктор устанавливает её структуру, т. е. количество и взаимное расположение линз (зеркал), материалы, из которых они будут выполнены, а также численные значения конструктивных параметров для последующей оптимизации. Понятие об аберрациях.