69751

Принцип локалізації

Домашняя работа

Информатика, кибернетика и программирование

Метод покрокової деталізації та апарат процедур якраз і дають змогу вести таку паралельну розробку програм. Створені часткові алгоритми подають у вигляді досить автономних частин програми - описів процедур, які потім достатньо вставити в розділ опису процедур і функцій програми.

Украинкский

2014-10-09

38 KB

1 чел.

Самостійне вивчення

Тема 9. Принцип локалізації

Для розв'язування складних задач за допомогою комп'ютера, як зазначено, застосовують метод низхідного програмування і покрокової деталізації. У цьому випадку задачу розділяють на простіші підзадачі, які доручають виготовляти різним програмістам або колективам, щоб пришвидшити виготовлення великої програми. Метод покрокової деталізації та апарат процедур якраз і дають змогу вести таку паралельну розробку програм. Створені часткові алгоритми подають у вигляді досить автономних частин програми - описів процедур, які потім достатньо вставити в розділ опису процедур і функцій програми. За такої організації роботи бажано, щоб реалізація окремих алгоритмів була якомога автономнішою, а в завданні з виготовлення певної процедури потрібно задавати тільки її функцію і зв'язки за вхідними і вихідними даними.

Однак у процесі розробки часткових алгоритмів виникає потреба вводити додаткові типи значень, програмних об'єктів, наприклад, допоміжних змінних для подання проміжних результатів. У цьому випадку можуть виникнути труднощі, пов'язані з тим, що однакові імена можуть мати тільки одне призначення і кожне з них може бути використане для позначення тільки однієї змінної.

Ці труднощі в мові Паскаль усунуті завдяки блоковій структурі програми і принципу локалізації, суть якого полягає в тому, що імена, введені в конкретній процедурі, чинні тільки в межах цієї процедури. Розглянемо такий приклад:

program LOC(output);

const n=1;

var t: real; x: char;

procedure P(x, y: real);

var n: real;

begin

n:=x+t;

t:=y;

writeln(n, t, x);

end,

begin

t:=n/2;

x:="+";

P(n, 0.8);

writeln(n, t, x);

end.

Це приклад програми, в тілі якої описана процедура Р. У блоці головної програми описано чотири ідентифікатори: n, t, х і Р. їхні описи чинні в усьому описі головної програми, за винятком, можливо, опису процедур і функцій.

Опис процедури може містити три типи ідентифікаторів: формальні параметри, глобальні й локальні ідентифікатори.

Щодо формальних параметрів, то відомо, що вони можуть бути параметрами-значеннями і параметрами-змінними. Змінні, що відповідають параметрам-значенням, діють тільки протягом виконання процедури; параметри-змінні тільки вказують на відповідні змінні програми, яка викликає, і є фактичними параметрами.

У наведеному вище прикладі параметрами процедури Р є формальні параметри-значення. У разі звертання їм будуть присвоєні значення фактичних параметрів x=1, v=0.8, а після виходу з процедури вони стають недоступними.

Глобальні ідентифікатори не є формальними параметрами і не описані в тілі процедури, вони можуть мати той самий сенс, що й до моменту входження в процедуру. В процедурі Р глобальним ідентифікатором є змінна t. У тілі процедури ця змінна має значення r=0.5. Отже, за допомогою глобальних ідентифікаторів можливий безпосередній зв'язок процедури з блоком, який її охоплює, обминаючи формальні параметри.

Локальні ідентифікатори також не є формальними параметрами, однак, на відміну від глобальних, описані в тілі процедури. Принцип локалізації полягає в такому: якщо якийсь ідентифікатор описаний у тілі процедури, то всередині процедури він набуває змісту згідно з описом. Якщо ж цей ідентифікатор був описаний ще й поза тілом процедури - в блоці, що її охоплює, то дія попереднього опису тимчасово (до виходу з процедури) припиняється. Зокрема, якщо ідентифікатор у попередньому описі був іменем деякого програмного об'єкта, то цей об'єкт стає недоступним з тіла процедури. Після виходу з процедури опис у тілі процедури вже не діє і цей ідентифікатор знову набуває того змісту, що мав до входження в процедуру (якщо він був описаний поза процедурою). Якщо ідентифікатор, локалізований у тілі процедури, є іменем програмного об'єкта, то у разі виходу з процедури він перестає діяти, а після входження знову функціонує.

У прикладі, який ми розглядаємо, п описана в головній програмі як стала. Після входження в процедуру вона втрачає сенс сталої і набуває сенсу дійсної змінної. Програма працює так: t=0.5; х='+'. Під час входження в процедуру змінним х і у, що є формальними параметрами, присвоюються значення х=1; y=0.8. Дійсна змінна n=1+0.5= 1.5 (оскільки t зберігає свій сенс і у процедурі як глобальна змінна), t=0.8. Отже, оператор виведення дає 1.5; 0.8; 1.0. Після виходу з процедури виводяться величини, позначені такими ж ідентифікаторами. Однак тепер будуть виведені дещо інші значення - 1; 0.8; +, оскільки перший і третій ідентифікатори набувають сенсу, описаного в головній програмі, і виводяться значення, які вони мали до входження в процедуру; тільки t, як глобальна змінна, має значення, одержане в процедурі.

Під час викликання фактичних параметрів за іменем (тобто коли формальні параметри є параметрами-змінними), може трапитись колізія між ними й ідентифікаторами, локалізованими в тілі процедури. Однак вона буде обов'язково усунена автоматично внаслідок зміни ідентифікаторів, локалізованих у тілі процедури, що забезпечує транслятор. Наприклад,

var x, у: real;

………….

procedure P1(b: real; var y: real);

………….

P1(x,y);

…………

Цю колізію транслятор усуває, вводячи в процедурі замість у іншу змінну, наприклад у 1.

Отже, як локалізовані в процедурі можна брати довільні ідентифікатори, які не використовуються як формальні параметри цієї процедури і не збігаються з глобальними ідентифікаторами. З іншими ідентифікаторами, що використані поза цією процедурою, вони можуть збігатися.

Зазначимо, що принцип локалізації стосується всіх описів, у тому числі й описів процедур. Під час описування деякої процедури Р може виникнути ситуація, коли треба використати інші процедури. Якщо ці процедури будуть використані тільки в Р, тобто вони мають локальний характер, то їхній опис доцільно ввести всередину Р. Наприклад,

procedure P(a: real; var b: real);

var с: integer;

procedure P1(d: integer; x: real);

………

begin

………

end;

procedure P2()

……..

begin

……..

end;

…….

Begin

…….

      P1();

      …….

      P2();

      …….

      end

Звертання до процедур P1 і Р2 можливе лише в процедурі Р, причому формальні параметри зовнішньої процедури можна використовувати як фактичні параметри у разі звертання до локалізованих у ній процедур.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20071. Дифференциальная схема соединения звеньев 55 KB
  Дифференциальной называется схема содержащая два канала с последовательным соединением преобразователей причем выходные величины каждого из каналов подаются на два входа вычитающего преобразователя. Вычитающий преобразователь это преобразователь с двумя входами выходная величина которого: у=у1у2 Оба канала дифференциальной схемы одинаковы и находятся в одинаковых условиях. В схеме первого типа измеряемая величина воздействует на вход одного канала а на вход другого канала подается величина той же физ. В схеме второго типа измеряемая...
20072. Схемы включения резистивных преобразователей. 86 KB
  I=E RxRИПRлсRE При изменении сопротивления резистивного преобразователя Rx изменяется ток Iр в цепи и следовательно показания прибора ИП. достоинства: простота Делитель напряжения E= IR1 Rx UХ= I Rx= E Rx Rx R1 Потенциометрическая схема включения резистивных преобразователей напряжение от источника питания E подается на крайние выходы резистивного преобразователя Rx. При этом напряжение нагрузки пропорционально перемещению движка при линейной функции...
20073. Мостовая схема включения резистивных преобразователей. Балансировка 79.5 KB
  Ветви с сопротивлениями R1 R2 R3 и R4 называются плечами моста. Ветви включающие измерительный прибор и источник питания называются диагоналями моста. Резистивные преобразователи могут включаться в 1 2 или все четыре плеча моста режим х. то выходное напряжение моста: ; где Uпит = Е напряжение питания.
20074. Схемы включения емкостных преобразователей. Резонансная схема 74.5 KB
  Резонансная схема. REM: Рассмотрим схемы преобразующие изменения с в напряжение: Резонансная схема Используется для включения недифференциальн. Чувствительность схема довольно высока. Схема чувствительна к температурным погрешностям имеет несимметричность ст.
20075. Мостовая схема включения емкостных преобразователей 61 KB
  Экранирование. Для устранения влияния внешних электромагнитных полей применено экранирование.
20076. Прямоугольно-координатный компенсатор переменного тока. Условие компенсации 43 KB
  Uax = Uak Upx = Upk Вследствие этого компенсаторы потенциометры переменного тока должны иметь схему более сложную чем компенсаторы постоянного тока. Различают два вида потенциометров переменного тока: Полярнокоординатные в которых отдельно регулируется модель компенсирующего напряжения и отдельно его фаза обычно с помощью фазорегулятора того или иного вида. Цепь имеет два контура: Первый контур тока IР содержит измерительный резистор Ra первичную обмотку катушки взаимоиндуктивности М и амперметр А.
20077. Устройства выборки зазора в винтовых механизмах 8.53 MB
  Устройства выборки зазора в винтовых механизмах. 1корпус 2винт 3двусторонняя цанга 4регулировочная цанга 5стопорный винт При повышенной сложности устройство может применяться как в силовых так и кинематических передачах и работоспособна при высоких скоростях вращения. Выборка осевого зазора между винтом и базой. винт Корпус Упорный подшипник Упорный подшипник служит для снижения потерь при значительных осевых нагрузках на винт.
20078. ЗУБЧАТЫЕ МЕХАНИЗМЫ. КЛАССИФИКАЦИЯ. БОКОВОЙ ЗАЗОР. МЕРТВЫЙ ХОД. УСТРОЙСТВА ВЫБОРКИ МЕРТВОГО ХОДА 82 KB
  в которых движение передается и преобразуется за счет зацепления зубьев колес. По расположению и форме зубьев прямозубые косозубые и шевронные По назначению силовые кинематические и скоростные . По профилю зубьев в приборостроении нашли применение эвольвентное и часовое зацепление упрощенный профиль. уменьшать число зубьев трибки до z = 6 сохраняя плавность но при этом передаточное отношение перестает быть строго постоянным.
20079. Выявление первичных погрешностей. Методика акад. Н.Г. Бруевича 101.5 KB
  Бруевича Под первичной погрешностью понимают любое отклонение параметров цепи от расчетных приводящих к искажению градуировочных характеристик. Первичная погрешность механизма это отклонение в расстоянии м у кинематическими отклонениями звена это отклонение размеров их формы и расположения. Все первичные погрешности разделяют на 2 категории: скалярные перв.