70005

Оцінка сучасного стану та перспективи розвитку ринку банківських послуг в Україні на прикладі ПАТ Акціонерний банк «Південний»

Дипломная

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Глобалізація фінансових ринків, сучасні тенденції розвитку світової та національної економіки відображають процес переходу від екстенсивного до інтенсивного розвитку банківської системи. Це проявляється у розширенні сфер діяльності банків, опануванні ними нових сегментів ринку...

Украинкский

2014-10-14

526 KB

21 чел.

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни

Одеський НАЦІОНАЛЬНИЙ економічний університет

     

                                 

ДИПЛОМНа робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного

рівня магістра

зі спеціальності 8.0501.04 “Фінанси” за програмою

“Фінансовий  менеджмент”

на тему:

Оцінка сучасного стану та перспективи розвитку ринку банківських послуг в Україні на прикладі ПАТ Акціонерний банк «Південний»

освітньо-кваліфікаційний рівень магістр

Студентка 5 курсу

фінансово-економічного

факультету         Буліна О.О.

Науковий керівник

к.е.н., доц..         Гончаренко О.М.

ОДЕСА ОНЕУ 2013


ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи функціонування ринку банківських послуг

1.1. Ринок банківських послуг як складова ринку фінансових послуг

1.2. Банківська послуга як товар. Класифікація банківських послуг

1.3. Особливості надання банківських послуг

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

2.1. Методи та нормативи аналізу ринку банківських послуг

2.2. Система показників оцінки банківських послуг на прикладі ПАТ Акціонерний банк «Південний»

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

3.1. Сучасні тенденції розвитку ринку банківських послуг в Україні

3.2. Аналіз портфелю банківських послуг ПАТ Акціонерного банку «Південний»

3.3. Застосування математичного моделювання  щодо прогнозування обсягу надання банківських послуг

3.4. Удосконалення механізму функціонування ринку банківських послуг в Україні

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП

Глобалізація фінансових ринків, сучасні тенденції розвитку світової та національної економіки відображають процес переходу від екстенсивного до інтенсивного розвитку банківської системи. Це проявляється у розширенні сфер діяльності банків, опануванні ними нових сегментів ринку та впровадження нових видів послуг. До таких дій банків спонукає зростаючий рівень конкуренції між банками, а також між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, боротьба банків за клієнтів. Пошук нових джерел залучення ресурсів і сфер застосування капіталів визначає об’єктивну необхідність активного становлення та розвитку такого важливого сегменту фінансового ринку, як ринок банківських послуг та необхідність визначення перспектив його розвитку. Поглиблене вивчення ринку банківських послуг сприятиме вибору найоптимальніших шляхів його розвитку, підвищенню ефективності функціонування національної економіки з метою досягнення високого життєвого рівня.

Вивченню проблеми розвитку ринку банківських послуг присвячено праці відомих іноземних та вітчизняних дослідників: Є. Балларіна, О. Береславської, А. Гпльчинського, О. Дзюблюка, В. Заутера, Ф. Котлера, І. Лютого, В. Ткачук, А. Головача, О. Васюренко, О. Брегеди, О. Івнова, Н. Перепечая, В. Перехожева, В. Ходаківської, М. Денисенка та інших. В дослідженнях даних науковців немає єдиної думки щодо визначення сутності поняття «ринок банківських послуг», немає чіткого розмежування між термінами «банківська послуга», «банківська операція», «банківський продукт», чітко не визначенні, які саме послуги слід відносити до банківських. В ході написання роботи спробуємо вирішити ці дискусійні питання, дати власні визначення вищенаведених термінів. Окрім праць вчених, теоретичною основою роботи є Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» , Положення  НБУ «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»,Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті» та інші нормативно-правові акти.

Метою роботи є розкрити сучасний стан ринку банківських послуг в Україні й вказати на перспективи його розвитку.

Для досягнення мети в ході роботи необхідно вирішити наступні завдання:

  1.  визначити поняття «ринок банківських послуг», провести його класифікацію за різними ознаками;
  2.  розмежувати терміни «банківська операція», «банківська послуга», «банківський продукт», провести класифікацію банківських послуг за різними ознаками;
  3.  зясувати особливості надання банківських послуг;
  4.  визначити методи, нормативи та показники аналізу ринку банківських послуг;
  5.  дослідити сучасні тенденції розвитку ринку банківських послуг в Україні;
  6.  провести аналіз портфелю банківських послуг ПАТ Акціонерного банку «Південний»;
  7.  застосувати математичне моделювання щодо прогнозування обсягу надання банківських послуг ПАТ Акціонерним банком «Південний»;
  8.  запропонувати шляхи удосконалення механізму функціонування ринку банківських послуг в Україні.

Обєктом дослідження є економічні процеси формування та розвитку ринку банківських послуг.

Предметом дослідження є кредитні, депозитні, розрахунково-касові, валютні, трастові, гарантійні, лізингові, факторингові, консультаційні та інші послуги, що надаються комерційними банками.

У ході роботи були використанні наступні методи дослідження: метод статистичної обробки даних, метод аналізу ринку, метод використання нормативів НБУ, метод економіко-математичного моделювання та прогнозування, були побудовані таблиці, графіки та діаграми. В ході роботи використанні комп’ютерні програми Excel та STATISTICA.

Практична цінність. Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації, зробленні в процесі дослідження, можуть бути використанні в діяльності українських комерційних банків. Приведений світовий досвід у сфері надання банками послуг може бути критично опрацьованний та творчо використаний в Україні.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти України, наукові статті та публікації вчених, звіти та аналітичні матеріали НБУ, дані звітності ПАТ Акціонерного банку «Південний» та інше.


Розділ 1. Теоретичні основи функціонування ринку банківських послуг

1.1. Ринок банківських послуг як складова ринку фінансових послуг

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-ІII ринок фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг [7]. За економічною сутністю ринок фінансових послуг — сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов'язані зі здійсненням операцій із фінансовими активами. Ринок фінансових послуг об'єднує різноманітні форми мобілізації, акумулювання та переміщення грошових коштів із вільного обігу в сферу інвестиційного використання за участю фінансових посередників.

Залежно від спрямованості діяльності фінансових посередників ринок фінансових послуг може бути представлений як ринок фінансових послуг банків і небанківських установ (Рис. 1.1). До небанківських кредитних установ належать кредитні спілки, факторингові та лізингові компанії, ломбарди. До небанківських фінансових установ належать страхові компанії; інститути спільного інвестування; установи накопичувального пенсійного забезпечення; компанії з довірчого управління, компанії з управління майном при фінансуванні будівництва житла, торгівці цінними паперами та ін [11 c.24-26].

Рис. 1.1 Структура ринку фінансових послуг залежно від спрямованості діяльності фінансових посередників

Ринок банківських послуг є найбільш потужним сегментом вітчизняного фінансового сектора, на який припадає 95% від загальних активів фінансових установ України [18, c.149-150]. Ринок банківських послуг займає провідну роль у відтворювальних процесах національної економіки зокрема та світової господарської системи в цілому, а отже дослідження функціонування даного ринку є досить актуальним для вітчизняної економіки в контексті її направленості до глобалізаційних процесів.

Серед великої кількості дослідників точаться дискусії щодо найбільш оптимального визначення поняття «ринок банківських послуг».

Більшість вчених спираються на те, що даний ринок є особливим соціально – економічним середовищем, системою економічних відносин з продукування та обміну специфічного товару – банківської послуги [5, c.254]. М.Ю. Шевцова та Ю.О. Солодовник вбачають, що «сутність ринку банківських послуг полягає в організації законодавчо обумовленої системи взаємовідносин між його субєктами, які складаються в процесі купівлі-продажу послуг специфічного характеру, спрямуванні фінансових ресурсів від власників до позичальників» [18, c.150]. В. О. Ткачук подає трактування поняття «ринок банківських послуг як специфічна сфера економічних відносин, функцією яких є балансування попиту і пропозиції на банківські продукти» [17]. На думку А. В. Головача «ринок банківських послуг - специфічна сфера товарних відносин, де основними операціями є акумулювання грошових коштів та їх нагромадження, надання кредитів, здійснення грошових розрахунків, емісія грошей і цінних паперів, операції з іноземною валютою тощо» [2, c.28]. Таким чином, узагальнюючи попередні визначення поняття «ринок банківських послуг», можна дати наступне тлумачення даній економічній категорії: ринок банківських послуг – це особливе соціально-економічне середовище, сфера економічних відносин, функцією яких є балансування попиту і пропозиції на банківські послуги, основними з яких є депозитні, кредитні, розрахунково-касові, інвестиційні, валютні та інші послуги, що надаються продавцями банківських послуг споживачам банківських послуг, з приводу задоволення потреб останніх в них.

Слід зазначити, що ринку банківських послуг України притаманні всі невід’ємні атрибути ринку, серед яких основними є наступні:

  1.  об’єкти ринку – банківські послуги;
    1.  суб’єкти ринку (продавці банківських послуг – НБУ, комерційні банки, консалтингові компанії, небанківські фінансово – кредитні установи; споживачі банківських послуг – суб’єкти господарювання, домогосподарства);
    2.  ціна на банківські послуги;
    3.  канали продажу товару, який на даному ринку представлений банківськими послугами.

Функціонування ринку банківських послуг має свої особливості, серед яких можуть бути виділені:

  1.  тісне поєднання державного і ринкового регулювання з метою підтримки його стабільності;
  2.  регулювання і регламентація відносин на ринку нормами міжнародного права і внутрішнім законодавством;
  3.  прозорість інформації про стан ринку та його учасників;
  4.  необмежена кількість учасників ринку;
  5.  широкий асортимент і диверсифікація банківських продуктів .

Для ефективного функціонування ринку банківських послуг він потребує наявність розвинутої інфраструктури.

Інфраструктура ринку банківських послуг – це сукупність організаційно-правових форм, які обслуговують формування попиту і пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг через кредитно-фінансові інститути. Основними складовими елементами інфраструктури ринку банківських послуг є центральні і комерційні банки, небанківські кредитно-фінансові інститути, консалтингові компанії, офшорні зони тощо, а також інформаційні технології та засоби зв’язку.

Науковці класифікують ринок банківських послуг за різними ознаками.

З точки зору інституційної структури ринок банківських послуг представляє собою сукупність носіїв попиту і пропозиції, які взаємодіють між собою. Носіями пропозиції виступають комерційні банки та інші економічні суб'єкти, яким згідно чинного законодавства дозволяється надання фінансових послуг банківського характеру. Носіями попиту є вся сукупність юридичних і фізичних осіб.

З точки зору продуктової структури ринок банківських послуг являє собою сукупність пропонованих для продажу банківських послуг. Це обумовлює виділення у його структурі певних сегментів, що відповідають окремим групам банківських продуктів:

  1.  ринок кредитних послуг;
  2.  ринок інвестиційних послуг;
  3.  ринок розрахунково-касових послуг;
  4.  ринок депозитних послуг та інших.

За географічним охопленням можуть бути виділені:

  1.  локальний ринок формується у межах міста або району.
  2.  регіональні ринки охоплюють територію однієї або кількох суміжних областей.
  3.  загальнонаціональний ринок банківських послуг функціонує в межах окремої національної економіки.
  4.  міжнародні ринки банківських послуг представленні як глобальним загальносвітовим ринком, так і ринками банківських послуг на рівні окремих міждержавних об'єднань.

За перспективами розвитку можна класифікувати такі основні ринки банківських послуг:

  1.  безперспективний ринок, операції на якому необхідно припинити;
  2.  основний ринок, на якому реалізується переважний обсяг банківських продуктів;
  3.  додатковий ринок, на якому може бути реалізований незначний обсяг продукту;
  4.  зростаючий ринок, що характеризується достатньо високими темпами нарощування збуту банківських послуг;
  5.  потенційний ринок, який має перспективи росту, але потребує для цього певних ресурсів і зусиль (модифікація продукту, розширення збутової мережі, заходи стимулювання збуту тощо);
  6.  непостійний ринок, який характеризується значними перепадами в обсягах збуту.

За типами споживачів банківських послуг виділяють:

  1.  ринок суб'єктів господарювання (корпоративний ринок);
  2.  ринок фізичних осіб (домогосподарств);
  3.  урядовий ринок;
  4.  ринок фінансового-кредитних інститутів[17]..

1.2. Банківська послуга як товар. Класифікація банківських послуг

Вивчення теоретичних аспектів сутності ринку банківських послуг передбачає передовсім необхідність наукового обґрунтування змісту поняття «банківської послуги» із тим, щоб адекватний термінологічний апарат дозволив би сформулювати відповідні завдання щодо оптимізації практичних аспектів оптимізації тих чи інших напрямків банківської діяльності [4, c.55].

В сучасній літературі точаться дискусії серед вчених з приводу тлумачення поняття «банківська послуга». Так, можна виділити наступні визначення «банківської послуги», висунуті науковцями (Таблиця 1.1)[5, c.255].

Таблиця 1.1

Погляди вчених на сутність поняття «банківська послуга»

Автор поняття

Сутність концепції

1

2

Ж. Матук

«…банківська послуга є задоволенням фінансового попиту клієнтів з урахуванням фінансових можливостей банку…» [2, c.32]

О.М. Іванов

«….банківська послуга є комплексною діяльністю банку, що спрямована на створення оптимальних умов для залучення тимчасово вільних ресурсів і задоволення потреб клієнтів при проведенні банківських операцій та отримання прибутку»

О.А. Брегеда

банківська послуга – «…набір упорядкованих дій банку, які безпосередньо не є пов'язаними із формуванням та використанням ресурсів банку і не несуть ризику їх втрати» [16, c.42]

Н.М. Перепечай

«банківська послуга-результат комплексної діяльності банку (технологічної, інтелектуальної, фінансової та ін.), який становить економічні блага для задоволення певних потреб людини при проведенні банківських операцій. Специфіка банківської послуги полягає в тому, що потреба клієнта є первинною, а надання послуги може виконуватися без участі клієнта за допомогою певних банківських технологій із дотриманням стандартів у межах діючого законодавства» [17]

Продовження таблиці

1

2

В.А. Перехожев

«Банківська послуга, - це діяльність банку, спрямована на задоволення потреби клієнтів у прирості та отриманні додаткових ресурсів, проведенні розрахунків, зберіганні й інформаційному забезпеченні» [16, c.42]

В.П. Ходаківська

«Банківські послуги можуть бути визначенні як сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для здійснення кредитних, інвестиційних, вкладних та інших операцій, для фінансового забезпечення процесу виробництва,виконання робіт і надання послуг, які здійснюються на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування» [18, c.150]

Однак для точного визначення поняття «банківська послуга» насамперед необхідно провести розмежування понять операцій та послуг банку. Зміст багатьох досліджень із даної проблематики дозволяє говорити про їх ототожнення. Подібна позиція достатньо широко представлена як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі.

В економічній літературі часто-густо або взагалі не проводиться якихось відмінностей між послугами та операціями, або ж послугами вважається та діяльність банку, що безпосередньо не пов’язана з активними і пасивними операціями. До послуг же передусім відносяться посередницькі, консультаційні, інформаційні і трастові [4, c.56].

Немає єдиної думки і щодо складу самих банківських послуг. Так, у праці М.П. Денисенка до них віднесено лише трастові операції, лізинг, венчурне фінансування, контролінг [3, c. 158].

У ряді праць критерієм віднесення банківської діяльності до послуг взагалі є відсутність залучення додаткових ресурсів. Навряд чи можна погодитись із класифікацією, згідно до якої ознакою банківських послуг є отримання за них «комісійної винагороди, нарахувань і зборів, що приносять певний дохід».

Найдоцільнішим, на нашу думку, є погляд О. Дзюблюка, який трактує банківську послугу «виключно як результат банківської діяльності». Науковець стверджує, що для досягнення цього результату банки здійснюють різного роду операції. Іншими словами, власне «послуги» - це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як «операції» - це свого роду виробничий процес. Класифікацію цього виробничого процесу варто проводити з огляду на особливості формування й розміщення ресурсів комерційного банку, що зводиться до здійснення  трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісійно-посередницьких.

Пасивні операції полягають в залученні банками тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів.

При здійсненні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку.

Що ж до комісійно-посередницьких операцій (активно-пасивних), то вони проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому разі має місце вже не власне формування й розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за розпорядженням останнього або здійснення інших операцій, які не пов’язані безпосередньо з рухом грошей – так звані за балансові послуги.

Таким чином, у результаті здійснення трьох вказаних груп операцій комерційні банки надають різноманітні послуги клієнтам – депозитні послуги, кредитні послуги, розрахункові, касові, валютні, трастові, консультаційні та інші послуги [4, c.56].

Також треба відрізняти поняття «банківської послуги» від поняття «банківський продукт».

Так, А.С. Гур'янов, Е.А. Уткін, Ю.І.Коробов вважають, що «банківська послуга та банківський продукт не мають чіткого розмежування і тлумачать дані поняття як набір різноманітних дій в рамках фінансового ринку, що здійснюються банками для задоволення потреб клієнтів та для забезпечення прибутковості своєї діяльності» [5, c.255].

Однак, на нашу думку ці поняття не тотожні. Банківський продукт є матеріальною формою представлення банківської послуги на ринку. Банківський продукт та банківська послуга виступають як форма та зміст у взаємозвязку. Банківський продукт може мати комплексний характер і бути формою вираження кількох послуг. Наприклад, користувач пластикової картки (банківського продукту) поряд з розрахунковими послугами може отримувати в процесі її використання й інші послуги – кредитні, депозитні, користувач такого банківського продукту як інтернет-банкінг, може отримувати одночасно депозитні, кредитні, розрахункові послуги.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121- III банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати інші види діяльності.

До банківських послуг належать:

  1.  залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
    1.  відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;
    2.  розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України.

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

  1.  інвестицій;
  2.  випуску власних цінних паперів;
  3.  випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
  4.  зберігання цінностей або надання в майновий найм  (оренду) індивідуального банківського сейфа;
  5.  інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;
  6.  ведення реєстрів  власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);
  7.  надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг [6].

Для більш детального вивчення банківських послуг доцільно розглянути класифікацію банківських послуг за різними ознаками.

Що стосується класифікації видів банківських послуг на роздрібні та оптові, що є загальноприйнятою у термінології банківських установ розвинутих країн, то вона спрямована передусім на розмежування тієї діяльності банків, яка спрямована на обслуговування приватних, фізичних осіб (домашніх господарств) та корпоративних клієнтів, підприємств (або юридичних осіб у широкому розумінні) [4, c.56].

Відповідно до специфіки банківської діяльності послуги поділяють на:

  1.  традиційні (депозитні, кредитні, розрахунково-касові, валютні);
  2.  нетрадиційні (лізингові, факторингові, гарантійні, посередницькі, трастові, консультаційні, електронні послуги, операції з цінними паперами, операції з банківськими металами).

Відповідно до банківських контрагентів:

  1.  послуги, що надаються банкам та іншим фінансовим установам;
  2.  послуги, що надаються суб'єктам господарювання;
  3.  послуги, що надаються фізичним особам.

Відповідно до оплати за надання:

  1.  платні послуги;
  2.  безоплатні послуги [9, c.33-34].

Також є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо.

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Це, зокрема: касове обслуговування клієнтів; інкасація та перевезення грошових цінностей; ведення рахунків клієнтів у національній та іноземній валюті; залучення депозитів юридичних і фізичних осіб; видача гарантій і поручительств; управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів тощо.

Неліцензовані банківські послуги – послуги, що не потребують отримання спеціальної ліцензії для їх здійснення.

Чистими називаються послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок. Наприклад, здійснення розрахунків за власні кошти клієнтів, інкасові послуги, інкасація готівки, касове обслуговування та ін.

Сурогатними називаються послуги, кінцевий результат від здійснення яких може вплинути на активи банку, хоч на момент надання послуги такого впливу не відбувається. Наприклад, гарантії, підтверджені акредитиви, непокриті чеки, аваль і акцепт векселів тощо.

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні. Це збереження цінностей у власному депозитарії, ведення реєстрів власників цінних паперів, розміщення цінних паперів, емітованих клієнтами за їх дорученням тощо.

Гонорарними називаються послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трастові, консультаційні та деякі інші послуги.

До спредових відносять послуги, чисті доходи від яких формуються як різниця між комісією, отриманою від клієнта, та комісією, сплаченою при організації даної послуги. Прикладом такої послуги є видача клієнтам готівки за рахунок купленої в інших банків або в установі НБУ. Спред виникає лише тоді, коли банк використовує сторонніх (третіх) осіб при наданні послуг клієнтам.

До балансових належать послуги, що обліковуються на балансових рахунках (кредитні, інвестиційні, валютні операції).

Послуги, що не обліковуються на балансових рахунках, відносять до позабалансованих (гарантії, поручительства, консультації), їх надання не супроводжується вкладенням або залученням коштів [14].

1.3. Особливості надання банківських послуг

Становлення та розвиток банківської системи України сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, які може виконувати сучасний комерційний банк. На сьогоднішній день, окрім традиційних послуг (депозитних, кредитних, валютних, розрахунково-касових), банки також надають і широкий спектр нетрадиційних послуг (лізингові, факторингові, гарантійні, посередницькі, трастові, консультаційні, електронні послуги, послуги з використанням цінних паперів, банківських металів). Розглянемо більш детально традиційні банківські послуги.

Депозитні послуги. У Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (постанова № 516 Правління НБУ від 03.12.2003 р.) термін "вклад (депозит)" означає, що це грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі у валюті України або іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору. Звідси операції, пов'язані із залученням коштів на вклади (депозити), називають депозитними.

Для банків вклади – головний вид їх пасивних операцій і, відповідно, основний ресурс для проведення активних кредитних операцій.

Головним критерієм, що служить безпосередньо основою для організації депозитних операцій є режим використання депозитних рахунків. Згідно із зазначеним критерієм  всі депозити клієнтів банку можна поділити на дві основні групи: депозити до запитання, строкові депозити.

Депозити до запитання дають можливість вкладнику отримувати готівку за першою вимогою та здійснювати платежі за допомогою чеків. Гроші на такі рахунки зараховуються та знімаються як частково, так і повністю у будь-який час без попереднього повідомлення банку.  Головною позитивною якістю цих рахунків є їх висока ліквідність, можливість їх використання в ролі засобу платежу. Основний недолік (для вкладника) - відсутність нарахування процентів за рахунком (або дуже малий процент).

Особливості депозитного рахунку до запитання:

- вклад та вилучення коштів здійснюється як частинами, так і повністю в будь-який час без обмежень;

- гроші можуть вилучатися з рахунку як у вигляді готівки, так і за допомогою чека;

- власник рахунку платить банку комісію за використання рахунку у вигляді постійної місячної ставки або за кожний виписаний чек;

- за депозитами до запитання банк повинен зберігати мінімальний резерв у центральному банку в більшому відношенні, ніж за строковими вкладами.

Вклади до запитання у своїй основі нестабільні, що обмежує сферу їх використання комерційними банками. Разом з тим, клієнти банку не в повній мірі використовують кошти на депозитних рахунках, в результаті чого на них постійно є стабільний залишок коштів, який комерційні банки використовують для здійснення активних операцій. Оскільки відсоток за кредитами набагато перевищує розмір плати за депозитами до запитання, то банк при цьому одержує суттєвий дохід. Також для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Існують два типи вкладів до запитання - безпроцентні поточні рахунки і рахунки, за якими виплачуються відсотки. 

Для ефективного управління тимчасово вільною готівкою клієнта банки застосовують методи, що дозволяють мінімізувати розміри грошових коштів, що зберігаються на безпроцентному поточному рахунку. Для цього із вкладу до запитання  банк, здійснюючи поточні операції, перераховує суми, що перевищують узгоджений з клієнтом мінімум, на рахунки, які приносять процентний дохід, або розміщує надлишкові кошти у фінансові інструменти, що приносять дохід. Наприклад, ці кошти клієнта можуть бути вкладені банком в угоду про зворотний викуп - "репо". Ця операція здійснюється банком щоденно в кінці ділового дня. .Якщо виникає потреба в коштах для проведення поточних операцій, банк перераховує необхідні кошти на той же вклад до запитання.

Термінові (строкові) вклади (рахунки) - це грошові кошти, що зараховуються на депозитні рахунки на жорстко обумовлений термін з виплатою процента. Ставка плати за ними залежить від розміру та терміну вкладу. У разі дострокового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу. На цих рахунках зберігаються кошти, які приносять власнику процентний дохід та не призначені для розрахунків з третіми особами.

До числа характерних особливостей даних вкладів належать:

- рахунки не призначені для розрахунків, на них не виписуються чеки;

- кошти на рахунках обертаються повільно;

-існує формальна вимога про попереднє повідомлення вкладником банку про вилучення коштів за 7 днів, а в деяких випадках до 30 днів;

- за рахунком виплачується процент, при цьому максимальний рівень процентної ставки може регулюватися національним банком;

- для вкладів, як правило, встановлюється більш низька норма обов'язкових резервів, ніж за депозитами до запитання.

Головним мотивом, що спонукає власників грошових коштів розміщувати їх на строкові депозити, є отримання за такими рахунками значно вищих процентів, ніж за вкладами до запитання.

Певну роль у ресурсах банків відіграють ощадні вклади населення. Особливістю ощадних рахунків є те, що вони не мають фіксованого строку та від власника не вимагається попереднього повідомлення про зняття коштів. Вони вносяться і вилучаються в повній сумі або частково та засвідчуються видачею ощадної книжки.

Ощадні депозити - це нечекові вклади, що приносять відсоток і які можна терміново вилучати. 

Різновидом термінового вкладу є депозитні сертифікати. розраховані на точно зафіксований час залучення коштів. Власникам рахунків видаються спеціальні свідоцтва (сертифікати), в яких вказано терміни погашення і процентна ставка. Депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво про депонування в банку певної досить великої суми грошей, у якому вказуються термін його обов'язкового зворотного викупу банком і розмір виплаченої надбавки. Депозитні сертифікати видаються тільки юридичним особам. Вони можуть бути іменними або на пред'явника. 

У нашій країні депозитні сертифікати представляють собою здебільшого необортні свідоцтва про внесення юридичними особами коштів на строкові депозити в банку. З розвитком в Україні грошового ринку та його інструментів усе більшого значення набуватимуть оборотні депозитні сертифікати банків, як зручніша форма розміщення капіталів, яка не «зв’язує» кошти клієнтів на тривалі періоди і дає їм реальну можливість використати свої вкладення у будь-який момент. З розвитком вторинного ринку цінних паперів сертифікат зможе бути достроково проданий власником іншій особі з отриманням певного доходу за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку.

Також одна з найбільш важливих особливостей, на яку варто звернути увагу при виборі типу банківського депозиту, це система розрахунку відсотків: без капіталізації відсотків та з капіталізацією відсотків. Система розрахунку відсотків з капіталізацією відсотків – це нарахування процентних доходів до основного вкладу з подальшим нарахуванням відсотків на збільшену суму вкладу, а система розрахунку відсотків без капіталізації відсотків  - це нарахування процентних доходів тільки до основної суми вкладу.

Ще однією особливістю при відкритті депозитного рахунку є можливість відкриття мультивалютного депозитного рахунку. При відкритті мультивалютного депозиту вкладник відкриває не один, а декілька рахунків (по одному в кожній валюті), і розподіляє кошти по них у якій-небудь пропорції, при необхідності попередньо їх конвертуючи. По кожній валюті банк встановлює окрему процентну ставку. Зазвичай вона не відрізняється убік зниження від відсотків по звичайних депозитах.

Якщо упродовж терміну вкладу вкладник бачить, що одна з валют падає в ціні, і вважає, що вона буде падати й надалі, він доручає банку перевести кошти з рахунка цієї валюти на інший рахунок вкладу (з попередньою конвертацією). Це можна робити за внутрішнім курсом банку чи за курсом Нацбанку. Ставки, термін та інші умови вкладу залишаються незмінними. Переваги такого вкладу відчуваються повністю, якщо можна змінювати співвідношення валют без відвідування банку. Найбільш зручний інструмент для цього – дистанційне обслуговування. Тому при виборі банку фахівці радять враховувати надійність системи інтернет-банкінгу, вартість її використання, можливість управління вкладом через банкомат і по телефону. 

Недоліком мультивалютних депозитних рахунків для вкладників є те, що в одних банках можна перевести свої гроші з однієї валюти в іншу, лише повністю обнуливши один з рахунків. В інших – на кожному з рахунків необхідно залишати певну незнижувану суму. Можуть бути обмеження й максимальної кількості конвертацій. Також банк  може брати комісію за конвертацію коштів з однієї валюти вкладу в іншу.

Також до особливостей надання депозитних послуг банками можна віднести те, що одночасно із оформленням депозиту банки пропонують відкриття карткового рахунку із видачею міжнародної платіжної картки для зарахування відсотків за депозитом. При цьому при дуже великих розмірах депозитів в багатьох банках не стягується плата за розрахункове обслуговування карткового рахунку .

Розглядаючи дане питання, необхідно також  зосередити увагу на тому, які документи необхідні для  відкриття депозитного рахунку.

Комерційний банк відкриває клієнту строковий або ощадний депозитний рахунок на підставі таких документів:

  1.  депозитної угоди;
  2.  картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для юридичних осіб);
  3.  паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).

Депозитна угода укладається між банком та юридичною (фізичною) особою в двох примірниках, один із яких зберігається  у банку, а інший у клієнта.

В депозитній угоді передбачається:

  •  дата внесення депозиту,
  •  сума депозиту,
  •  форма зарахування коштів на депозитний рахунок,
  •  відсоткова ставка за користування депозитом,
  •  періодичність сплати відсотків,
  •  порядок повернення депозиту та відсотків після закінчення строку зберігання коштів,
  •  права, зобов’язання та відповідальність сторін тощо.

Також в угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку.

Банки надають різноманітні специфічні види депозитів, орієнтуючись на різні групи фізичних та юридичних осіб, прагнучи охопити якомога більшу їх кількість і залучити якомога більшу масу грошових коштів на депозитні рахунки.

Наприклад, Акціонерний банк «Південний» пропонує великий перелік різноманітних видів депозитних рахунків, які можуть відкрити його клієнти. При цьому кожен клієнт може вибрати такий депозитний рахунок, який найбільшою мірою задовольняє його потреби (мінімальна сума вкладу, відсоткова ставка, термін вкладу, можливість довкладання коштів, умови розрахунків при достроковому закритті депозитного рахунку та інше). Більш детально умови по депозитах в Акціонерному банку «Південний» розглянуті в додатку А.

Далі розглянемо особливості надання банками розрахунково-касових послуг.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від, 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами. Розрахункове-касове обслуговування банку включає в себе виконання ним розрахункових операцій та касових.

Безготівкові розрахунки — це перерахування банками певної суми коштів із рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» при здійсненні розрахункових операцій в Україні використовуються наступні платіжні інструменти:

  1.  меморіальний ордер;
  2.  платіжне доручення;
  3.  платіжне вимога-доручення;
  4.  платіжна вимога;
  5.  розрахунковий чек;
  6.  акредитив (відзивний та безвідзивний, покритий та непокритий);
  7.  платіжна картка (дебетна чи кредитна);
  8.  вексель.

Необхідно відмітити, що з розвитком інновацій та комп’ютеризацією  банківської діяльності відбувається запровадження безготівкових розрахунків із застосуванням розрахункових документів не тільки на паперових носіях, але і в електронному вигляді.

Також на сьогоднішній день усі банки проводять операції з платіжними картками міжнародних платіжних систем MasterCard International та Visa International, які полегшують проведення розрахунків клієнтів за отриманні товари та послуги, дають можливість проведення переказів з одного карткового рахунку на інший, отримання готівки у касах банку або через банкомати.

На основі використання платіжних карток банки пропонують своїм клієнтам різні зарплатні проекти. Зарплатний проект - це угода між банком та організацією про виплату заробітної плати за допомогою платіжних карток.

Зарплатний проект не передбачає відкриття організацією розрахункового рахунку в банку. Кожен працівник організації, в якій діє зарплатний проект, має власний рахунок в банку і платіжну карту, як інструмент доступу до цього рахунку.

Існує ряд переваг зарплатного проекту як для організації, так і для її співробітників.

Переваги зарплатного проекту для організації:

  1.  Функції бухгалтерії з видачі заробітної плати зводяться до оформлення відомості та платіжного доручення на загальну суму виплат співробітникам .
  2.  Всі операції по зарахуванню заробітної плати здійснюються банком .
  3.  Спрощуються процес видачі заробітної плати та схема розрахунків із співробітниками .
  4.  Скорочуються витрати, пов'язані з отриманням готівкових коштів в банках.
  5.  Зникає проблема інкасації та ліміту каси.
  6.  Скорочуються витрати, які пов'язані з утриманням штату касирів, охорони каси, перевезенням та депонуванням коштів .
  7.  Можливість кредитування співробітників організації. При затримці виплати заробітної плати співробітники підприємства можуть скористатися кредитом, який автоматично погаситься при зарахуванні зарплати.

Переваги зарплатного проекту для співробітників:

  1.  Отримання зарплати, авансів, інших виплат по картці, не звертаючись до каси і навіть перебуваючи на лікарняному або в іншому місті або країні.
  2.  Можливість використання , як в Україні , так і за її межами.
  3.  Можливість отримання додаткових доходів у вигляді відсотків, що нараховуються на залишок по рахунку
  4.  Можливість поповнення карткового рахунку готівкою або отримання на картковий рахунок переказів
  5.  Можливість випустити додаткові картки для членів сім'ї
  6.  Можливість отримання кредиту

Банки постійно розширюють асортимент своїх послуг, і на сьогоднішній день банки надають такий новий вид послуг, як еквайрінг та інтернет - еквайрінг. Еквайрінг - це послуга, що дозволяє підприємствам торгівлі та сервісу приймати платіжні картки в якості платіжного засобу для оплати за свої товари і послуги. Інтернет - еквайрінг – послуга аналогічна еквайрінгу, але при цьому відбувається покупка товарів через Інтернет – мережу.

Торговий еквайрінг надає ряд переваг корпоративним клієнтам:

  1.  стабільне збільшення обсягів продажів.
  2.  збільшення кількості клієнтів за рахунок надання альтернативного способу оплати за товари і послуги.
  3.  підвищення конкурентноспроможності підприємства за рахунок охоплення нового сегмента споживчого ринку - власників платіжних карток.
  4.  зменшення витрат на інкасацію, скорочення кількості операцій з готівковими коштами .
  5.  використання платіжних карт знижує ризик прийому фальшивих купюр.

Касове обслуговування — це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

Якщо раніше касове обслуговування здійснювалося виключно через операційні каси банків, то з розвитком НТП касові операції можливо здійснювати через спеціальні банкомати та термінали.

Сучасні банкомати та термінали можуть виконувати такі операції:

а) інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

б) видавати готівку з рахунків;

в) приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;

г) приймати готівку для погашення позичок;

д) приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пластикових ідентифікаційних карток та ПІН-кодів клієнтів.

Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою:

а) скорочення поточних витрат банків на ведення касових операцій;

б) розширення спектра банківських послуг для клієнтів;

в) розширення частки банку на ринку роздрібних послуг.

Комерційні банки надають широкий спектр розрахунково-касових послуг, серед яких можна виділити такі основні, як: операції з відкриття, обслуговування поточних рахунків у національній та іноземній валютах та нарахування відсотків на залишок по поточному рахунку, вхідні та вихідні перекази, оплата комунальних послуг через банк, проведення розрахункових операцій в національній та іноземній валютах, проведення операцій з векселями (облік, авалювання)  та інші.

Багато банків надає специфічні розрахунково-касові послуги своїм клієнтам. Наприклад, Приватбанк надає послугу з експрес-платежів – потрібен тільки телефон і будь-який підприємець має можливість відправити невідкладний платіж; послугу «Рахунок для бізнесу за 1 хвилину» - резервування спеціально для клієнта номеру рахунку в банку, який можна вказувати в договорах, контрактах і рахунках, і навіть направляти на нього гроші; розрахунково-касові послуги через системи електронних платежів «Клієнт-Банк» і «Приват 24»; надання інформації про залишки на рахунку з використанням кодового слова.

Також Приватбанк запропонував таку нову послугу своїм клієнтам, як обмін валют у терміналах самообслуговування. Нова послуга вводиться банком для популяризації серед населення безготівкових платежів – термінали банку приймають купюри доларів і євро будь-яких номіналів, а гривні миттєво зараховуються на пластикову картку або банківський рахунок. Обмін валют в терміналах самообслуговування проводиться без додаткових комісій за курсом обміну, чинним у відділенні банку. При здійсненні обмінних операцій клієнтами банку не потрібно додаткового підтвердження особи – пластикова картка ПриватБанку дозволяє це зробити автоматично. 

На сьогоднішній день відбувається зростання частки розрахунково-касових операцій, що проводяться  з використанням системи «Клієнт - Банк», ще більше клієнтів переходить на цю систему. Один із стимулів такого переходу – цінова політика банків відносно платежів на паперових носіях – практично всі оператори піднімають вартість обслуговування таких платежів. Це дуже трудомісткий процес, що має потребу в постійному контролі, щоб уникнути помилок. У свою чергу Клієнт – банк, завдяки своїй технологічності дозволяє знизити ризик допущення помилки й приблизно в три рази зменшить потребу в залученні людського ресурсу за високої автоматизації процедури проведення платежу.

Що стосовно грошових переказів, то на сьогоднішній день банки співпрацюють з великою кількістю систем переказів, що дозволяє клієнтам вибрати саме ту систему, що найбільше відповідає їх потребам.

Згідно загального рейтингу систем грошових переказів перше місце з великим відривом зайняв «Western Union». Його мережа, яка у десятки разів перевищує мережі своїх конкурентів, дає значну перевагу цій системі. З великим відривом на другому місці йде «Anelik», яка має досить велику кількість пунктів переказу грошей та заманює клієнтів низькими тарифами та можливостями переказувати гроші в будь-яку країну. Єдиним мінусом можна назвати те, що вона не має можливості  переказувати гроші по Україні, відповідно перекази робить тільки в доларах та євро. Третє місце займає система «PrivatMoney», яка поступається «Anelik» лише розвиненістю своєї мережі. Четверте та п’яте місце посіли  системи «Coinstar (Travelex)» та «Contact», які мають середні показники по усіх критеріях.

На сьогоднішній день банки також пропонують своїм клієнтам проводити міжнародні перекази та платежі через систему SWIFT. Міжнародні платежі SWIFT - це зручний спосіб здійснити грошовий переказ за кордон зі свого рахунку на рахунок фізичної або юридичної особи. Коли ключовим моментом не є швидкість переказу, тоді існує можливість економії коштів. У такому випадку банк може запропонувати своїм клієнтам найбільш зручний варіант обслуговування - банківський переказ через кореспондентські рахунки ( що і є SWIFT - платежем ) .

Термін виконання переказу складає від 1 до 3 днів. Даний період обумовлюється деякими чинниками, основними з яких є віддаленість країни одержувача і наявність банків - кореспондентів .

Процес переказу залежно від валюти платежу має ряд особливостей. Так, наприклад, переказ в національній валюті на території України з банку відправника в банк - одержувача займає не більше доби.

Переказ в іноземній валюті з банку - відправника відправляється в банк - кореспондент (банк - посередник , який здійснює операції у валюті своєї країни, наприклад, The Bank of New York, є банком - кореспондентом багатьох українських банків в доларах США ) , і звідти в банк одержувача (бенефіціара) на рахунок одержувача.

При цьому переказ іноземної валюти від фізичної особи за кордон може здійснюватися за операціями неторгового характеру і не поширюється на перекази , пов'язані з інвестиційною та підприємницькою діяльністю.

Акціонерний банк «Південний» проводить грошові перекази своїх клієнтів, використовуючи такі системи грошових переказів, як: «Avers», «Contact», «Western Union», «MoneyGram», «UNIStream», «Caspian Money Transfer», а також проводить платежі та перекази через систему SWIFT.

Необхідно відмітити, що розрахунково-касові операції тісно пов’язані з усіма іншими операціями банків, адже будь-яка операція банків — і пасивна, і активна, і активно-пасивна — неминуче супроводжується здійсненням платежу, таким чином — розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Тому розрахунково-касові послуги є одними з найважливіших послуг, що надаються комерційними банками, та приносять їм значну частку доходу.

Далі розглянемо особливості надання комерційними банками кредитних послуг клієнтам.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-14 від 11.10.2013 року банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Банки надають різноманітні види кредитів своїм клієнтам, серед яких основними є: контокорентний кредит (поточний рахунок з овердрафтом), ломбардний (під заставу рухомого майна) та іпотечний (під заставу нерухомого майна) кредити, консорціумний та паралельний кредити (для зменшення кредитного ризику і забезпечення гарантії повернення великих кредитів, для дотримання комерційними банками нормативного показника максимального кредитного ризику на одного позичальника), бланкові кредити (довірчі, партнерські) (без застави майна та інших видів забезпечення кредиту), кредити, що пов’язані з вексельним обігом (кредити під заставу векселів, облік векселів, аваль векселів).

Особливим видом кредиту є овердрафт. Овердрафт - це форма короткострокового кредиту , надання якого здійснюється шляхом списання коштів з рахунку клієнта банку понад залишок на його рахунку, в результаті чого на рахунку утворюється дебетове сальдо, при цьому угодою між банком і клієнтом встановлюється максимальна сума кредиту (ліміт кредиту), умови його надання та погашення.

Овердрафт являє собою усунення тимчасової нестачі оборотних коштів у підприємства для здійснення поточних платежів за допомогою кредитування розрахункового рахунку клієнта банку за рахунок грошових коштів банку в сумі не більше 10 - 15 % від щомісячного обороту по розрахунковому рахунку клієнта.

Від поняття «кредит» необхідно відрізняти поняття «кредитна лінія». Кредитна лінія - це юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного періоду кредити частинами (траншами) в межах узгодженого ліміту. При цьому можливий випадок, коли ставка відсотків переглядається при наданні кожного наступного траншу. Кредитна лінія передбачає використання позикових коштів у межах встановленого ліміту. У його рамках підприємства можуть отримувати грошові кошти на цілі , передбачені договором , і повертати їх протягом дії договору кредитної лінії. Існують наступні види кредитних ліній:

  •  сезонна ;
  •  відновлювальна - клієнт після погашення заборгованості по кредиту має право знову отримати кредит в межах встановленого ліміту ;
  •  кредитна лінія з повідомленням клієнта про верхню межу кредитування, перевищення якої неприпустимо, або припускає виплату підвищених відсотків за його перевищення;
  •  підтверджувана лінія - кожен раз клієнт зобов'язаний погодити умови надання конкретної суми в рамках кредитної лінії.

Також на сьогоднішній день банки пропонують своїм клієнтам такий зручний спосіб отримання та використання кредитних коштів, як оформлення кредитної картки та дебетної картки з овердрафтом, яка дає можливість користуватися власникам таких карток як власними коштами, так і кредитними.

Існує певна особлива процедура отримання клієнтом банку кредиту чи відкриття кредитної лінії.

Кредитний процес розпочинається із розгляду кредитним економістом кредитної заяви, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, його цільове використання, вид, термін та ймовірне забезпечення. Банк вимагає, щоб до заяви були долучені документи і фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути угоди на проект, що кредитується, розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту, документи на забезпечення кредиту, документи про відсутність кредитної та бюджетної заборгованості. Банки пропонують також клієнтам-позичальникам заповнити анкету позичальника (склад засновників, форма власності, основні види діяльності тощо), інші документи, передбачені кредитною політикою.

Другим етапом є оцінка кредитоспроможності позичальника на підставі ретельного аналізу його фінансового стану.

На третьому етапі відбувається розгляд заяви позичальника на кредитному комітеті банку з урахуванням отриманих результатів з оцінки кредитоспроможності позичальника. Остаточне рішення на видавання конкретного кредиту оформляють протоколом засідання кредитного комітету. Про дане рішення банк інформує потенційного позичальника і після того, як позичальник і банк доходять остаточної згоди щодо умов кредитування, укладається кредитний договір.

У кредитному договорі визначаються права та обов'язки банку та конкретного позичальника з урахуванням характеру наданого кредиту, розмір і порядок сплати відсотків за користування кредитом, вид забезпечення кредиту, порядок і терміни його погашення, економічна відповідальність сторін за невиконання прийнятих зобов'язань.

До кредитного договору в обов’язковому порядку додаються акцептована заявка позичальника, договір застави або поручительства, графік погашення кредиту й процентів за ним, документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів.

Банк надає кредит позичальнику шляхом переказу коштів з позикового рахунку клієнта, що відкривається йому, на поточний рахунок або шляхом оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позикового рахунку. Повернення коштів здійснюється на позикові рахунки. Підтвердженням повернення кредитних сум є виписка по позиковому рахунку. При непогашенні кредиту та процентів у строк заборгованість переноситься на рахунок прострочених кредитів та процентів.

Також банк бере з позичальника плату за розрахункове обслуговування: за проведення підготовчих операцій по видачі кредиту, за видачу кредитних коштів, за зміну умов кредитування з ініціативи позичальника.

Існує декілька способів погашення кредиту та відсотків по ньому. Можливі такі варіанти погашення: автоматичне списання суми щомісячного платежу з поточного рахунку позичальника, до якого випущена платіжна картка і на який зараховується заробітна плата чи пенсійні виплати; погашення кредиту частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредитних коштів; встановлення автоматичного списання суми щомісячного платежу з поточного рахунку позичальника; готівкове чи безготівкове погашення через касу чи відділення банку.

У випадках погіршення фінансового стану позичальника (перенесення кредиту у групу з більш високим рівнем ризику, отримання позичальником збитків, незабезпечення планового рівня економічної ефективності заходів, що кредитуються), зменшення вартості предмета застави банк має право вимагати додаткове забезпечення виконання зобов’язань від позичальника.

На сьогоднішній день банки надають велику кількість різноманітних кредитів як фізичним особам, так і юридичним особам та фізичним особам – підприємцям з метою найповнішого задоволення потреб своїх клієнтів, збільшення їх кількості, примноження своїх доходів.

Що стосовно корпоративних клієнтів, то Акціонерний банк «Південний» пропонує своїм клієнтам наступні програми кредитування (Таблиця). Більш детально про умови надання кредитів корпоративним клієнтам в Акціонерному банку «Південний» подано в додатку Б.

Таблиця

Особливості кредитних програм корпоративним клієнтам в АБ «Південний»

Назва кредитної програми

Сутність

Особливості

Казначейська кредитна лінія

Відновлювальна кредитна лінія,  призначена для збільшення обсягу оборотних коштів, з встановленням індивідуальної відсоткової ставки для кожного траншу в залежності від ставок залучення ресурсів банком

  •  видача траншу відбувається у день надходження заявки до банку;
  •  можливість неодноразового отримання траншів у рамках встановленого ліміту;
  •  відсутність комісії за невикористаний ліміт кредитування;
  •  можливість відкриття кредитної лінії лише у гривні;
  •  термін користування кредитними коштами у рамках кожного траншу – від 3 до 90 днів;
  •  індивідуальна відсоткова ставка для кожного траншу.

Кредит на поточну діяльність

Кредити, кредити частинами чи кредитні лінії, призначені для здійснення основної діяльності позичальника, збільшення обсягу оборотних коштів з метою максимізації прибутку

  •  оперативність розгляду заявки;
  •  можливість надання відстрочки за графіком погашення кредиту та відсотків.

Кредит під депозит

Кредит, кредит частинами чи кредитна лінія на будь-які не заборонені законодавством цілі, що дозволяє мінімізувати витрати по залученню додаткового фінансування

  •  мінімальні витрати на обслуговування кредиту та мінімальна відсоткова ставка по кредиту (1-3% річних при умові, що кредит та депозит відкритті в одній валюті);
  •  економія на оформленні та страхуванні застави;
  •  оперативність розгляду заявки протягом 2 робочих днів;
  •  можливість отримання фінансування позичальником з невеликим строком ведення господарської діяльності (від 3 місяців);
  •  можливість отримання кредиту для бізнесу під заставу вкладу фізичної особи;
  •  немає потреби розривати депозитний договір та втрачати відсотки по вкладу;
  •  при поданні заявки про дострокове повернення депозиту необхідно достроково повернути кредит;
  •  сума кредиту, що надається, знаходиться в межах депозиту.

Інвестиційне кредитування

Кредит, кредит частинами, призначений для придбання, будівництва, реконструкції основних фондів, необхідних для здійснення основної діяльності позичальника

  •  можливість надання відстрочки за графіком погашення кредитів та відсотків;
  •  можливість отримання довгострокового кредиту (до 5 років);
  •  позичальник фінансує власними коштами  не менше 30% від загальної вартості інвестиційного проекту.

Овердрафт

Вид кредиту, призначений для поповнення  оборотних коштів при їх тимчасовій нестачі, причиною чого є невідповідність строків оплати постачальникам та надходження коштів від покупців

  •  можливість отримання бланкового овердрафту;
  •  ліміт овердрафту - не більше 30% від середньомісячних надходжень;
  •  кошти, що поступають на поточний рахунок, автоматично погашають заборгованість за овердрафтом;
  •  можливість безкоштовного користування коштами протягом дня – відсотки нараховуються тільки якщо в кінці доби  на поточному рахунку відємний баланс;
  •  можливість своєчасного здійснення корпоративними клієнтами термінових платежів (виплата заробітної плати, сплата податків, проведення розрахунків з контрагентами).

Овердрафт з плаваючої відсотковою ставкою

Вид кредиту, призначений для поповнення оборотних коштів при їх тимчасової нестачі, викликаної невідповідністю строків оплати постачальникам і надходженням коштів від покупців. Розмір процентної ставки по цьому продукту залежить від терміну користування кредитними коштами.

  •  можливість отримання бланкового овердрафту;
  •  диференційована за часом використання кредитних коштів відсоткова ставка дає можливість клієнту керувати витратами за овердрафтом самостійно;
  •  ліміт овердрафту - не більше 30% від середньомісячних надходжень;
  •  кошти, що поступають на поточний рахунок, автоматично погашають заборгованість за овердрафтом;
  •  можливість безкоштовного користування коштами протягом дня – відсотки нараховуються тільки якщо в кінці доби на поточному рахунку відємний баланс;
  •  можливість своєчасного здійснення корпоративними клієнтами термінових платежів (виплата заробітної плати, сплата податків, проведення розрахунків з контрагентами).

Мультивалютна кредитна лінія

Кредитна лінія, що призначена для збільшення обсягу оборотних коштів з метою максимізації прибутку, з можливістю отримання траншів в різних валютах в межах встановленого ліміту в базовій валюті договору

  •  максимальна сума кредиту – еквівалент 1 000 000,00 USD;
  •  можливість неодноразового отримання коштів в межах встановленого ліміту;
  •  можливість отримання кредитних коштів в різних валютах, що відрізняються від валюти договору.

Що ж стосовно фізичних осіб, то Акціонерний банк «Південний» пропонує своїм клієнтам наступні кредитні програми (більш детально у додатку В):

  1.   Програма автокредитування – можливість отримання довгострокового кредиту (до 7 років) на придбання автомобіля у сумі до 90% його ринкової вартості.
    1.  Програма «Кредит для моряків» - програма споживчого кредитування, що дозволяє отримати грошову позику морякам перед відходом у рейс, що дозволить забезпечити комфортне життя сімї моряка до перших виплат заробітної плати. При цьому максимальний строк кредиту – строк дії трудового контракту + 1 місяць. Є можливість відстрочки оплати тіла кредиту.
    2.  Програма «Дозволь собі більше» - універсальна програма споживчого кредитування на будь-які цілі без застави майна чи майнових прав.
    3.  Кредитна лінія «Пенсійна» - кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок з використанням платіжної картки, на який зараховуються пенсійні виплати.
    4.  Програма «Зарплатна» - кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок з використанням платіжної картки, на який зараховується заробітна плата.
    5.  Програма «Бюджетна» - програма кредитування, що аналогічна до програми «Зарплатна», але стосується лише працівників бюджетних установ.
    6.  Кредит під депозит – програма дозволяє одержати кредит під заставу майнових прав за договором банківського вкладу, розміщеного в АБ «Південний».
    7.  Програма «Південна мрія» - програма іпотечного кредитування, за її допомогою можливо придбати, побудувати чи відремонтувати житло, як на первинному, так і на вторинному ринках кредитування, а також можливо отримати споживчий кредит під заставу нерухомості.

Далі розглянемо особливості надання банками валютних послуг своїм клієнтам.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 11.08.2013 року під валютними операціями розуміють:

  •  операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
  •  операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
  •  операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі  валютних цінностей.

Для отримання можливості здійснювати валютні операції комерційні банки повинні отримати генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, що видається НБУ.

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України  №281 «Про затвердження Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» від 15.08.2011 року Національний банк надає банкам генеральні ліцензії для здійснення таких валютних операцій:

  1.  неторгові операції з валютними цінностями;
  2.  операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;
  3.  операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж , обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, що працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами - резидентами;
  4.  ведення рахунків клієнтів ( резидентів і нерезидентів ) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України;
  5.  ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів ) в іноземній валюті та банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України (рахунки ЛОРО) ;
  6.  відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України та у банках - нерезидентах в іноземній валюті і здійснення операцій по них (рахунки НОСТРО);
  7.  залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та міжнародних ринках;
  8.  торгівля іноземною валютою на валютному ринку України [за винятком операцій з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж , обмін) , що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків і агентів] та на міжнародних ринках. При цьому можливі наступні строки проведення операцій (дата валютування): "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди).
  9.   торгівля, залучення та розміщення банківських металів на валютному ринку України та на міжнародних ринках;
  10.  валютні операції на валютному ринку України та на міжнародних ринках, які відносяться до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в пунктах першому – дев’ятому (фінансовий лізинг, факторинг, управління майном для фінансування об’єктів будівництва та інші);

Акціонерний банк «Південний» проводить перелічені вище валютні операції на основі генеральної ліцензії на виконання валютних операцій №65 від 07.10.2011.

Акціонерний банк «Південний» пропонує своїм клієнтам – фізичним особам наступні валютообмінні послуги:

  1.  придбання та продаж готівкової валюти;
  2.  конверсійні операції з парами валют долар/євро та євро/долар за крос-курсом. Комісія за проведення конверсійної операції складає 2% від суми валюти, яка продається та може бути сплачена по бажанню клієнта, як в іноземній, так і в національній валютах за курсом НБУ на день проведення конверсії;
  3.  проведення операцій прийому на інкасо ветхих та пошкоджених банкнот першої групи класифікатора іноземних валют НБУ, розмін валюти;
  4.  проведення конверсійних операцій по рахунках клієнтів за курсом міжбанківського валютного ринку України.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України операції купівлі, продажу, обміну іноземної валюти на національну або іншу іноземну валюту у фізичних осіб здійснюється за умови пред’явлення документу, що посвідчує особу. Продаж фізичним особам – резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню в один операційний (робочий) день у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150 000 гривень, забороняється.

Банки проводять операції з купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при проведенні міжнародних розрахунків їх клієнтів за торговельними операціями на підставі наступних документів:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

- вантажна митна декларація (за формою, встановленою відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9.06.97 № 574, зі змінами), якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

- акт (здавання-приймання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності;

- документи, що передбачені для: документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоторговельним договором);

- довідка державної податкової адміністрації (інспекції), у якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням суми іноземної валюти, що купується за зовнішньоторговельним договором, та інформації про поточний рахунок в іноземній валюті, що визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються перерахування купленої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти, з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті (строк дії довідки 90 днів і подовженню не підлягає). Цю довідку клієнт подає уповноваженому банку у разі купівлі іноземної валюти за гривні за зовнішньоторговельним договором, сума якого перевищує 10 тис. дол. США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, а також у разі купівлі на міжбанківському валютному ринку України будь-яких сум в іноземних валютах з метою перерахування цих коштів на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах.

За надання валютних послуг комерційні банки отримують дохід у вигляді комісії.

Тепер перейдемо до розгляду нетрадиційних послуг, що надають комерційні банки та які набувають все більшого поширення в останній час (лізингові, факторингові, гарантійні, трастові, консультаційні послуги, операції з цінними паперами, операції з банківськими металами, електронні послуги та інші).

Факторингові послуги. Відповідно до ст. 350 ГКУ від 16.01.2003 р. №436-IV банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов’язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Визначення поняття факторингу розкривається і в ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 11.10.2013 р. № 2121-14, де під факторингом розуміють - придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, з прийняттям на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів.

Факторингова послуга оформляється укладанням між банком і клієнтом спеціального договору – генерального договору факторингового обслуговування, для чого клієнт подає до банку пакет документів для проведення ризик-аналізу (фінансову звітність за декілька звітних періодів; оборотно-сальдові відомості за рахунками 31 «Рахунки в банках» (для аналізу стану грошових розрахунків), 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» і 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»; розшифровки заборгованостей дебіторів, які переводяться на факторингове обслуговування; різні документи щодо дебіторів (договори купівлі-продажу, видаткові накладні тощо); установчі та реєстраційні документи). У договорі факторингу уточнюють перелік дебіторів-покупців, строк договору, ліміти факторингового обслуговування (як загальні, так і за кожним боржником окремо), вартість надання факторингових послуг, тип факторингу. Нотаріально посвідчувати такий договір не потрібно.

За факторні послуги банк стягує з клієнта плату, яка включає комісію за послуги з обслуговування боргу і позичковий процент. Комісія нараховується від усієї суми куплених у клієнта дебіторських рахунків, а позичковий процент - від суми наданого клієнту авансу. У зв'язку зі швидким обігом дебіторських рахунків і викликаною цим нетривалістю строку користування авансом (позичкою) дохід банку від позичкового процента менший, ніж комісійні платежі. Позичковий процент при наданні послуг факторингу зазвичай вище за процент за короткостроковими кредитами банків через більшу ризикованість факторингових операцій.  

Базова вартість факторингу в АБ «Південний»

У вартість факторингового обслуговування в банку входить:

1. Одноразову винагороду за встановлення ліміту грошової вимоги, яку банк може придбати у клієнта , на кожного покупця ( дебітора ) клієнта - до 0,5 % від величини встановленого ліміту;

2. Оплата розрахункового обслуговування за перевірку банком документів, за якими клієнт поступається права грошової вимоги - до 1,0 % від вартості товару зазначеного у товарно - транспортноій накладній;

3. Оплата вартості ресурсів банку наданих клієнту в рамках факторингового обслуговування - від 18 % річних від величини перерахованих клієнту коштів на період відстрочки платежу зазначеного в договорах з покупцями ( дебіторами ) .

За додаткові послуги в рамках факторингового обслуговування сплачуються додаткові комісії.

Переваги факторингу :

1. Отримання оборотних коштів, тимчасово знерухомлених в дебіторської заборгованості;

2. Відсутність застави;

3. Можливість планування грошових потоків;

4. Факторинг не призводить до зміни в структурі пасиву;

5. Захист від фінансових ризиків, пов'язаних з відстрочкою платежу: ліквідного - ризику несвоєчасної оплати поставок покупцями, кредитного - ризику несплати поставок покупцями (у разі факторингу без регресу), валютного - ризику зміни валютного курсу протягом періоду відстрочки платежу;

6. Адміністрування дебіторської заборгованості: банк регулярно надає клієнту звіти про стан дебіторської заборгованості.

Лізингові послуги. Відповідно до ст. 292 ГКУ від 16.01.2003 р. №436-IV лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингова послуга виникає так. На прохання клієнта банк закуповує нове майно (устаткування, транспортні засоби, сільськогосподарську, обчислювальну техніку тощо) і бере на себе практично всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення строкових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплено майно, укладає з банком строковий договір оренди (договір лізингу), в якому визначається розмір плати і періодичність її внеску та інші умови.

Дохід банку від лізингових послуг включає: лізинговий процент, залишкову вартість майна до моменту закінчення строку оренди, податкові пільги, пов'язані з інвестуванням в обладнання.

Особливістю лізингу є те, що плата за лізингову послугу нижча від позичкового процента, тому клієнту вигідніше користуватися лізингом, ніж брати грошову позичку для оренди дорогого обладнання.

Банк має можливість установлювати оплату за лізингову послугу нижче за позичковий процент за рахунок того, що оренда надає йому право користування інвестиційними пільгами при оплаті податків, тобто він ділиться з клієнтами одержаною вигодою у формі зниження процента.

На практиці українські банки частіше виступають засновниками власних лізингових компаній Фінансово-лізинговий Дім банку «Україна», Укрексімлізинг, Аваль-лізинг та ін. Окремі банки реалізують лізингові проекти як кредитори, рідше як лізингодавці.

До опосередкованих форм участі у лізингових угодах відносяться такі:

  1.  створення власної дочірньої лізингової компанії;
  2.  створення разом з іншими банками, кредитними установами, іншими суб’єктами господарювання спільних лізингових компаній;
  3.  кредитне обслуговування лізингових компаній.

Особливістю лізингу є те, що для клієнта він є дешевшим за банківський кредит; оформляється лише одним договором (договором лізингу) в той час, як при кредитуванні укладаються договори кредиту, купівлі-продажу, відкриття поточного рахунку, страхування, застави; договір лізингу не потребує нотаріального посвідчення; більшу частину питань щодо страхування та регістрації об’єкту лізингу, оформлення документів бере на себе банк; не можна накласти стягнення на об'єкт лізингу за боргами клієнта; лізинг надає податкові переваги.

В ході надання лізингових послуг АБ «Південний» не виступає в ролі прямого лізингодавця, а лише співпрацює з лізинговою компанією ТОВ «Теком-Лізинг» на основі партнерської програми і виступає її кредитором.

Електронні послуги. За сучасних умов у банківській практиці почали впроваджуватися нові технології в банківському обслуговуванні клієнтів — система дистанційного банківського обслуговування. На сьогодні виділяють чотири основних різновидності віддаленого банкінгу:

  1.  телефонний банкінг, коли за допомогою телефону можна виконати безліч банківських операцій;
  2.  відеобанкінг — це телеміст, який працює між клієнтами і банком, за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, клієнт може поспілкуватися зі службовцем банку і здійснити необхідні операції;
  3.  Інтернет-банкінг — коли клієнти використовують цю систему для управління банківськими рахунками;
  4.  РС-банкінг - коли доступ до рахунка банку здійснюється за допомогою персонального комп'ютера. В Україні ця система відома як "Банк-клієнт", яка дає можливість банку продавати, а клієнту отримувати максимальний спектр банківських послуг. У перспективі таке обслуговування клієнтів банками стане основною формою банківських послуг.

Можливості використання системи «Інтернет-банк»:

  1.  отримання детальної інформацію по відкритим в банку картковим та поточним, депозитним та кредитним рахункам, формування виписок;
  2.  операції з депозитами: поповнення, часткове зняття, зняття нарахованих відсотків, зняття вкладу по закінченню терміну дії, відкриття нового вкладу;
  3.  відкриття поточних рахунків;
  4.  погашення кредитів;
  5.  перекази грошових коштів між своїми рахунками та картками, на карткові та поточні рахунки інших клієнтів банку, а також на поточні рахунки в інших банках України;
  6.  поповнення будь-якого мобільного рахунку;
  7.  оплата послуг провайдерів:комунальних, кабельного та супутникового телебачення, інтернет, телефонії, торгівельних мереж, страхування, соціальних мереж, інтернет-ігр;
  8.  СМС-інформування за картковими та поточними, депозитними та кредитними рахунками, про зміну курсів валют;
  9.  проведення операцій за допомогою відправки СМС-команд з мобільного телефону.

Трастові послуги засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа-засновник передає своє майно у розпорядження іншої особи - довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи-бенефіціара. Отже, у зазначених правовідносинах беруть участь три сторони:

- довіритель майна (засновник);

- довірительний власник (траст);

- бенефіціар - особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.

Банки, виконуючи функції трасту, можуть:

* обслуговувати облігаційні послуги;

* здійснювати тимчасове управління справами компаній на випадок їх реорганізації чи ліквідації;

* надавати послуги депозитарію (зберігання акцій, за якими акціонери передали право голосу уповноваженим представникам);

* здійснювати розпорядження активами;

* інвестувати кошти клієнта у визначені ним види активів;

* управляти коштами благодійних фондів;

* зберігати цінності.

За надання довірчих послуг банк стягує плату у вигляді комісії, розмір якої установлюється в договорі між банком та клієнтом.

Діяльність банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку.

Акціонерний банк «Південний» проводить наступні операції з цінними паперами:

  •  Операції з емісії власних цінних паперів;
  •  Операції з купівлі / продажу цінних паперів;
  •  Операції з управління цінними паперами;
  •  Операції з власними векселями банку та з векселями інших емітентів;
  •  Операції РЕПО з єврооблігаціями, облігаціями внутрішньої державної валютної позики, іншими цінними паперами;
  •  Операції з похідними інструментами ( деривативами );
  •  Кредитування цінними паперами;
  •  Дилерська, брокерська діяльність, андерайтинг.

Також Акціонерний Банк «Південний» надає наступні види депозитарних послуг:

  •  Відкриття та ведення рахунків ДЕПО;
  •  Облік і зберігання цінних паперів;
  •  Послуги з перереєстрації прав власності депонентів на цінні папери в реєстрах власників цінних паперів;
  •  Оформлення операцій застави цінних паперів.

За проведення операцій з цінними паперами та надання депозитарних послуг банк отримує дохід у вигляді комісійних платежів.

Також банки надають й інші послуги своїм клієнтам.

Таким чином, роблячи висновки за розділом, можна говорити про те, що ринок банківських послуг є багатоаспектним та специфічним ринком – епіцентром формування пропозиції та попиту на послуги, що надаються в процесі банківської діяльності. Основною ознакою сучасного ринку банківської послуги є динамічність його розвитку, наявність різноманітного кола класифікаційних ознак, що висвітлюють багатоаспектність його функціонування та адаптованість до трансформаційних перетворень сучасної економіки. В процесі своєї діяльності банківські установи надають клієнтам безліч різноманітних банківських послуг. Окрім традиційних: кредитних, депозитних, розрахунково-касових послуг, все більшого значення і розвитку набувають послуги похідного характеру: довірчі, інформаційні, консультаційні, гарантійні, факторингові, лізингові, та інші. Широка диверсифікація операцій та послуг дозволяє банкам зберігати високий авторитет та економічну перспективу навіть за умов несприятливої господарської кон’юнктури. Виконання банками великої сукупності різноманітних фінансових послуг та висока довіра до банків з боку клієнтів забезпечує їм лідируюче становище на ринку фінансових послуг порівняно з іншими фінансовими установами.


РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

2.1. Методи та нормативи аналізу ринку банківських послуг

У процесі аналізу ринку банківських послуг необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи. В аналізі ринку банківських послуг методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об’єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку. Завданням аналізу діяльності комерційного банку з використанням різноманітних методів аналізу є визначення джерел збільшення доходів і зменшення витрат, пошук резервів підвищення прибутковості й рентабельності, забезпечення ліквідності, зміцнення фінансової стійкості та надійності банку, дотримання встановлених економічних нормативів, мінімізація банківських ризиків. Методом аналізу ринку банківських послуг є комплексне органічно пов’язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Для проведення аналізу ринку банківських послуг використовують наступні методи:

  •  метод порівняння;
  •  метод групування;
  •  метод використання абсолютних і відносних показників;
  •  графічний і табличний методи;
  •  метод експертних оцінок.

Метод порівняння – дає змогу визначити рівень і причини відхилень за різними статтями. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння:

1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;

2) зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

3) порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку банку;

4) зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

5) зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

6) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.

Метод групування – дає змогу розібратися в суті процесів, що аналізуються, шляхом систематизації балансових даних. Наприклад, згрупувавши доходи і витрати банку від надання кредитів та депозитів різним клієнтам, можна наочно відобразити чи покриваються витрати отриманими доходами від здійснення цих послуг.

Метод використання абсолютних і відносних показників допомагає охарактеризувати кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та відобразити співвідношення певних абсолютних показників. До відносних показників відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін.

Графічний метод допомагає зобразити потрібну інформацію у більш наочному і зрозумілому для користувача вигляді, наприклад, відобразити динаміку зміни обсягу наданих кредитів за різні роки. Так само і табличний метод відображення аналітичних даних є найбільш зручною і раціональною формою представлення аналітичної інформації про досліджуваний об’єкт. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.

Метод експертних оцінок  - один з основних класів методів науково-технічного прогнозування, який ґрунтується на припущенні, що на основі думок експертів можна збудувати адекватну модель майбутнього розвитку об'єкта прогнозування. Використовується при дослідженні конкуренції на ринку банківських послуг.

Зупинимося більш детально на економічних нормативах.  

В ст. 2 закону України «Про банки і банківську діяльність» під  економічними нормативами розуміють показники,   що   встановлюються Національним банком України і дотримання яких є  обов'язковим  для
банків. Виходячи з Преамбули Постанови НБУ від 28.08.2001 р. №368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» головна мета встановлення цих нормативів для банківських установ полягає в забезпеченні стабільної діяльності банків та своєчасного  виконання  ними  зобов'язань  перед  їх   вкладниками.

Економічні нормативи відносяться до пруденційних норм. Під пруденціальними нормами зазвичай розуміють встановлені центробанками або іншими контролюючими органами економічні нормативи,  в тому числі граничні величини ризиків, що приймаються кредитними організаціями; норми щодо формування резервів, які забезпечують ліквідність кредитних організацій і покриття можливих втрат; вимоги, невиконання яких може негативно вплинути на фінансове становище кредитних організацій або на оцінку їх діяльності, включаючи вимоги з ведення бухгалтерського обліку, надання звітності і її опублікування; ліцензування, тощо.

Крім того, економічні нормативи називають інструментом оперативного дистанційного контролю.

На сьогодні НБУ встановлено чотири групи таких нормативів:

група 1 – нормативи капіталу;

група 2 – нормативи ліквідності;

група 3 – нормативи кредитного ризику;

група 4 – нормативи інвестування.

В таблиці 2.1 представлено граничні вимоги щодо економічних нормативів, які встановлюються НБУ (на сьогодні в Україні використовуються вимоги «Базеля ІІ»).

Таблиця

Економічні нормативи діяльності банків в Україні

Група

Економічний норматив

Позначення

Гранична норма

1

2

3

4

Нормативи капіталу

мінімального розміру регулятивного капіталу

Н1

120 млн. грн.

остатності (адекватності)

Н2

не менше 10%

(коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів

Н3

не менше 9%

(коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань

Н3-1

не менше 10%

Нормативи ліквідності

миттєва ліквідність

Н4

не менше 20%

поточна ліквідність

Н5

не менше 40%

короткострокова ліквідність

Н6

не менше 60%

Нормативи кредитного ризику

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента

Н7

не більше 25%

великих кредитних ризиків

Н8

не більше 8-ми кратного розміру регулятивного капіталу

максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру

Н9

не більше 5%

максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам

Н10

не більше 30%

Нормативи інвестування

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою

Н11

не більше 15%

загальної суми інвестування

Н12

не більше 60%

В 2012 р. правлінням НБУ було прийнято «Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп», в якій визначено вимоги щодо регулювання діяльності банківських груп з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, які виникають унаслідок участі фінансових установ у банківських групах. В цьому Положенні визначено аналогічні чотири групи економічних нормативів, які використовуються для регулювання діяльності банківських груп, а не окремих банків.

Ю.Ю. Гончар та Л.В. Сердюк стверджують, що незважаючи на значну кількість економічних нормативів, вони не охоплюють регулювання усіх видів ризиків, що призводить до значного рівня проблемності в діяльності банків, і що є однією з причин несвоєчасного застосування процедури фінансового оздоровлення або прийняття рішення про ліквідацію банку на тій стадії, коли  банк ще мав ресурси для розрахунків із вкладниками і кредиторами. Автори пропонують існуючу систему нормативів доповнити такими нормативами, як допустимий обсяг проблемних позик (прострочені  та безнадійні до повернення), допустимий рівень бланкових кредитів, рівень неробочих активів тощо, що спонукатиме банки до менш ризикової і більш поміркованої діяльності, нормативом максимального розміру залучених грошових вкладів (депозитів) населення, який розраховується як співвідношення загальної суми грошових вкладів (депозитів) населення до капіталу банку і максимальне його значення не повинно перевищувати 100 %, що дозволить захистити інтереси вкладників. Для забезпечення стабільності банківської системи С.П. Прасолова пропонує розширити перелік нормативів кредитного ризику  нормативом, який би обмежував загальну частку усього кредитного портфеля банку у структурі його активів та, відповідно, сукупний кредитний ризик.

Отже, в процесі аналізу ринку банківських послуг на прикладі Акціонерного банку «Південний» використаємо такі методи, як: порівняння, групування, розрахунку абсолютних та відносних показників, табличний та графічний методи, метод експертних оцінок, а також проаналізуємо діяльність банків на відповідність економічним нормативам, що встановлені НБУ.

2.2. Система показників оцінки банківських послуг

Процес аналізу банківських послуг охоплює три послідовних етапи:

  1.  аналіз обсягів, структури і динаміки надання банківських послуг;
  2.  аналіз конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг;
  3.  аналіз результативності та ефективності надання банком послуг.

То ж перед проведенням аналізу банківських послуг необхідно розглянути показники, що характеризують дохідність та ефективність банківських операцій та моделі визначення конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг.

Конкурентоспроможність банку – це його можливість здійснення ефективної господарської діяльності та досягнення практичної прибуткової реалізації послуг в умовах конкурентного ринку. При цьому створення та реалізація конкурентоспроможних послуг є узагальнюючим показником стійкості банку, його здатності ефективно використовувати свій фінансовий, науково-технічний і кадровий потенціали.

Методики щодо оцінювання конкурентоспроможності банку варіюються від відносно простих, заснованих в умовах недостатнього фінансування й обмеженості інформації, до складних, потребуючих від банківських установ значних витрат і високого професіоналізму персоналу, що займається дослідженням конкурентоспроможності. Перевагою українських банків є те, що вони можуть використовувати досить великий вітчизняний досвід з вивчення цієї проблеми, з одного боку, і закордонні методики — з іншого. Серед них можна виокремити наступні:

-Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недоліків установи за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки).

-Методика розрахунку «індексу мікроекономічної конкурентоспроможності», яка розроблена групою вчених Інституту стратегії та конкурентоспроможності Гарвардської школи бізнесу (США) під керівництвом М.Портера, ґрунтується на концепції конкурентоспроможності, згідно з якою конкурентна стратегія та якість бізнес-середовища є вирішальними у формуванні конкурентних переваг підприємства.

-Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища установи в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів( дана методика розроблена Дребот Н.П.).

-Метод "еталону" (графічний метод). Цей метод використовується для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків установи (алгоритм розроблений І.А. Тарасенко та В.Д. Рожок).

-Метод бажаності. Оцінка проводиться на основі виділення певних критеріїв для аналізу надання певної банківської послуги групою банків, надання кожному критерію певної ваги та присвоєння певного балу кожному банку по кожному критерію в залежності від його значення.

- Метод на основі синергетичного підходу математичної формалізації конкурентних переваг. За цим методом розглядається група банків відповідно до наявності в них певних економічних чинників формування конкурентного середовища та генерування цими чинниками певних конкурентних переваг.

В роботі будуть використанні метод бажаності, графічний метод та метод на основі синергетичного підходу математичної формалізації конкурентних переваг. Розглянемо їх детальніше.

Метод бажаності. Так як близько 70% операцій банку припадає на депозитні та кредитні операції, доцільно оцінювати конкурентоспроможність банків на ринку цих послуг, і на основі отриманих даних розраховувати інтегральний показник конкурентоспроможності банків на ринку.

Оцінку конкурентоспроможності банків на ринку кредитних банківських послуг проводять за наступними критеріями: відсоткова ставка по кредитах (річних), максимальний розмір кредиту, разова комісія банку за надання кредиту, максимальний строк кредитування. Для кожного критерію на основі методу експертних оцінок встановлюється певний ваговий коефіцієнт, який повинен бути однаковий для кожного об’єкту, що аналізується. Також в залежності від значення, яке приймає той чи інший критерій по кожному об’єкту, що оцінюється, йому присвоюється оцінка від 1 до 5 балів.

Оцінку конкурентоспроможності банків на ринку депозитних банківських послуг проводять за наступними критеріями: відсоткова ставка по депозитах (річних), мінімальна сума першого внеску, можливість довкладання коштів на депозит, виплати при розторгненні депозитного договору. Для кожного критерію на основі методу експертних оцінок встановлюється певний ваговий коефіцієнт, який повинен бути однаковий для кожного об’єкту, що аналізується. Також в залежності від значення, яке приймає той чи інший критерій по кожному об’єкту, що оцінюється, йому присвоюється оцінка від 1 до 5 балів.

Для оцінки конкурентоспроможності банку на ринку певної банківської послуги (депозитної, кредитної) використовується наступна формула:

,

де: КС- конкурентоспроможність банку на ринку певної банківської послуги;

а - бальна оцінка за критерієм і по даному банку;

в – ваговий коефіцієнт за і критерієм;

і – критерії оцінки конкурентоспроможності банків.

На основі визначення конкурентоспроможності кожного банку з аналізованої групи на ринках депозитних та кредитних послуг розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності банків на ринку банківських послуг шляхом розрахунку середньоарифметичного значення конкурентоспроможності на ринку банківських послуг по кожному банку, що аналізуються.

,

де: ІКС – інтегральний показник конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг;

КСд – конкурентоспроможність банку на ринку депозитних послуг;

КСк – конкурентоспроможність банку на ринку кредитних послуг.

За показником ІКС банки, що аналізуються, ранжуються у порядку зменшення. Чим більше значення ІКС, тим більш конкурентоспроможну продукцію випускає банк на ринок, що створює для нього переваги по збільшенню кількості клієнтів, інтенсифікації попиту на послуги банку, нарощуванню обсягів фінансової потужності, розширенню фінансових можливостей та отримання більшого фінансового результату порівняно з конкурентами.

Одним з ефективних методів оцінки конкурентоспроможності є графічний метод. Він базується на побудові радіальної діаграми конкурентоспроможності або багатокутника конкурентоспроможності.

Побудова багатокутників здійснювалася таким чином:

· коло, поділене радіальними оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнювала кількості обраних критеріїв, що обрані для аналізу;

· шкали на радіальних прямих градуйовано так, щоб усі значення критеріїв знаходилися всередині оціночного кола;

· значення критеріїв збільшувалися по мірі віддалення від центра кола; на кожній вісі з використанням відповідного масштабу вимірювання;

· по точках відповідно для кожного  банку проводиться ламана лінія, яка і формує багатокутник конкурентоспроможності.

Перевагою графічного методу оцінки конкурентоспроможності банку є його простота та наочність; недоліком слід вважати те, що він не дає змоги встановити значення узагальненого критерію конкурентоспроможності банку.

Наступним розглянемо метод оцінки конкурентоспроможності на основі синергетичного підходу математичної формалізації конкурентних переваг.

Припустимо, що діяльність комерційного банку на банківському ринку характеризує n економічних чинників, кожен з яких надає можливість  отримати від 1 до k конкурентних переваг. До чинників формування конкурентного середовища на банківському ринку відносять наступні.

1) Мережева структура філій та відділень комерційного банку.

З точки зору банку розгалужена мережа філій та відділень дозволяє залучити більшу кількість клієнтів, а для клієнта – підвищує зручність та ефективність обслуговування.

2) Частка банківського ринку, яку займає комерційний банк.

Контролюючи значний сегмент ринку комерційний банк має більший  вплив на формування ціни банківських послуг та інших ринкових характеристик.

3) Диверсифікація банківських послуг.

Широкий спектр послуг, що надаються банком, сприяє більш повному  задоволенню потреб клієнта та розподілу банківських ризиків за видами послуг.

4) Співробітництво з іноземними банками.

Співробітництво з іноземними банками дозволяє вивчати інші ринки і освоювати діяльність поза межами національного ринку. Також співробітництво з іноземними банками є вигідним і для убезпечення від ризиків, пов’язаних із діяльністю на внутрішньому ринку (макроекономічна нестабільність тощо).

5) Ціна кредитних ресурсів.

Зниження ціни кредитних ресурсів сприяє підвищенню кредитування, тобто збільшенню доходів банку.

6) Процентні ставки по депозитах.

Підвищення процентних ставок по депозитах сприяє збільшенню кількості клієнтів і відповідно фінансових ресурсів, що потрапляють у розпорядження банку.

7) Мережа банкоматів та терміналів обслуговування.  

8) Онлайн-обслуговування клієнтів.

Широка мережа банкоматів та терміналів та онлайн-обслуговування клієнтів сприяє підвищенню зручності обслуговування клієнтів банку.

Зазначені економічні чинники сприяють отриманню комерційними банками конкурентних переваг, що приведені нижче.

1) Збільшення кількості клієнтів.

2) Інтенсифікація попиту на банківські послуги.

3) Нарощування обсягів фінансових потоків.

Перш за все, нарощення вхідних грошових потоків за рахунок збільшення обсягів банківських послуг, та зростання чистого грошового потоку.

4) Покращення фінансових можливостей.

Нарощення чистого грошового потоку комерційного банку означає збільшення обсягу його власних фінансових ресурсів.

5) Посилення мобільності капіталу.

Загальне зростання обсягу капіталу комерційного банку, який вже має сформовану і усталену мережу, буде відображатися у зростанні мобільної частини капіталу. Це, в свою чергу, сприятиме підвищенню платоспроможності і фінансової стійкості банку.

6) Зниження рівня ризику.
Конкурентні переваги є основою оцінки рівня конкурентоспроможності  комерційного банку. Кількісна характеристика рівня конкурентоспроможності визначається на основі розрахунку відносного показника – відношення кількості конкурентних переваг даної компанії, обумовлених економічними чинниками функціонування у відповідному конкурентному середовищі, до загальної кількості усіх можливих переваг у

даних умовах:

де: RKs – рівень конкурентоспроможності s -го комерційного банку;

kz – загальна кількість усіх можливих конкурентних переваг, досягнення яких є можливим в рамках конкурентного середовища;

ks – кількість конкурентних переваг s -го комерційного банку.

З метою формалізації конкурентних переваг банку, розглядається  співвідношення між економічними чинниками та конкурентними перевагами

у вигляді матриці (таблиця), які містить n рядків та k стовпчиків. Елементами даної матриці виступають бінарні характеристики, тобто показники, які приймають лише два значення «1» чи «0» в залежності від того, чи надає j -й (j = 1..n ) економічний чинник i -ту (i =1..k ) конкурентну перевагу для даного комерційного банку.

Таблиця

Бінарні характеристики взаємообумовленості конкурентних переваг комерційного банку економічними чинниками

Конкурентні переваги

Економічні чинники формування конкурентного середовища

1

2

i

k

1

a11

a12

a1i

a1k

2

a21

a22

a2i

a2k

j

aj1

aj2

aji

ajk

n

an1

an2

ani

ank

Сума

S1

S2

Si

Sk

Елементи матриці aij визначаються наступним чином:

aij =1, якщо j-й чинник надає і-ту конкурентну перевагу,

aij =0, якщо j-й чинник не надає і-ту конкурентну перевагу,

Для визначення кількості конкурентних переваг необхідно, виходячи з даних таблиці, визначити суму бінарних характеристик за i -тою (i = 1..k) конкурентною перевагою, яка може бути обумовлена економічними чинниками формування конкурентного середовища внутрішнього банківського ринку, яка розраховується наступним чином:

Розраховані характеристики Si враховують не лише наявність у даного комерційного банку певної кількості конкурентних переваг, але і синергетичний ефекту взаємообумовленості економічних чинників конкурентного середовища, який надає можливість отримати додаткові конкуренті переваги на внутрішньому банківському ринку. Так, якщо отримаємо , можна стверджувати про наявність у банку відповідної i-тої (i =1..k) конкурентної переваги . У випадку , спостерігається синергетичний ефект взаємообумовленості економічних чинників конкурентного середовища, який надає можливість отримати додаткові конкуренті переваги.

Для встановлення критеріїв надання певної конкурентної переваги банку за всією сукупністю факторів, їх ділять на дві групи: кількісні та якісні.

Розглянемо якісні фактори. Що стосується «диверсифікації банківських послуг», то за даним фактором комерційний банк матиме конкурентну перевагу, якщо він надає увесь спектр банківських послуг своїм клієнтам. А якщо має обмежений перелік послуг (наприклад, по кредитним чи депозитним операціям) чи є спеціалізованим банком, то конкурентної переваги не має. Якщо банк співпрацює з іноземними банками, то він має конкурентну перевагу, якщо його діяльність обмежена національним ринком, то переваги не має. Якщо банк надає послугу з онлайн-обслуговування своїм клієнтам, то він має конкурентну перевагу і навпаки.

Кількісні фактори. Якщо значення по фактору знаходиться у певних межах, то банк має перевагу, а якщо не попадає у ці межі, то не має. Наприклад, «мережева структура філій та відділень комерційного банку» та «мережа банкоматів та терміналів обслуговування» визначають у залежності від територіального розміщення по областям країни. Якщо розміщені у 22-25 областях, то банк має конкурентну перевагу, а якщо в 1-21 областях – не має.

У випадку, якщо комерційний банк за фактором «частка банківського ринку» займає від 1% і більше, то банк має конкурентну перевагу, а якщо менше 1%, то не має. Частка на ринку визначатиметься як відношення активів даного банку до загальних активів банківської системи України. Для фактору «ціна кредитних ресурсів» аналізуватиметься процентна ставка у гривнях, американських доларах та євро по споживчому кредиту, іпотеці та кредиту для юридичних осіб. Якщо більшість фактичних значень ставок процентів по видах кредитів є меншими, ніж середнє значення по країні, то комерційний банк має конкурентну перевагу, і навпаки. Для фактору «процентна ставка по депозитах» аналізуватиметься процентна ставка у гривнях, американських доларах та євро по строкових депозитах «Класичний», «Морський» для фізичних осіб та по строковому депозиту «Класичний» для юридичних осіб. Якщо більшість фактичних значень ставок процентів по видах депозитів є більшими, ніж середнє значення по країні, то комерційний банк має конкурентну перевагу, і навпаки.

Після побудови матриць конкурентних переваг та розрахунку рівня конкурентоспроможності банку та його конкурентів на ринку банківських послуг визначають місце об’єкту дослідження у загальному рейтингу конкурентоспроможності банків на ринку банківських послуг та надають відповідні рекомендація для підвищення конкурентоспроможності банківських послуг об’єкту дослідження.

Наступним етапом при дослідженні місця певного банку на ринку банківських послуг є аналіз показників ефективності та результативності його діяльності та діяльності його конкурентів. Адже результатом надання банком всього комплексу послуг є отримання відповідного ефекту, що визначається розрахунком показників прибутковості. Розрахунок показників прибутковості є важливим також з огляду на те, що прибуток банку виступає джерелом розробки нових банківських продуктів, впровадження інновацій, розширення мережі філій і відповідного приросту клієнтів. Показники прибутковості поділяються на абсолютні (процентна маржа, непроцентна маржа, операційна маржа, чистий прибуток) та відносні (чиста процентна маржа, чиста непроцентна маржа, чиста операційна маржа, чистий спред, прибутковість активів, прибутковість капіталу). Абсолютні показники ефективності вимірюються в грошових одиницях і значною мірою залежать від розмірів банку, а тому не придатні для порівняльного аналізу. Тому для визначення ефективності роботи банку в основному застосовують відносні показники прибутковості, які і будуть використані у роботі.

На думку С.П. Прасолової аналітична оцінка банківської ефективності ґрунтується на дослідженні прибутку – кінцевого результату діяльності, який можна розглядати як чистий ефект політики та операцій банку за результатами фінансового року. Стабільне зростання показників прибутковості є найкращим індикатором ефективного  функціонування банку як в минулому, так і в майбутньому. Для проведення такої аналітичної оцінки формується інформаційна база, яка складається з трьох груп показників банківської діяльності: чистий прибуток, середні активи та власний капітал. Чистий прибуток характеризує потік грошових коштів банку за певний період і визначаються за звітністю про фінансові результати банківської діяльності. Інші дві групи показників визначаються за залишками коштів на відповідних статтях балансу на конкретну дату. Для забезпечення порівнянності даних вказаних груп показників активи і капітал розраховують як середню арифметичну залишків на  початок і кінець періоду.

На основі даної інформаційної бази розраховують показники прибутковості активів (ROA) та прибутковості капіталу (ROE).

ROA – це показник, що характеризує співвідношення чистого прибутку після сплати податків до середньорічних активів банку і показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку.  Це показник ефективності роботи менеджерів банку, він показує, як вони справляються з завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи. Даний показник повинен бути не менше 1%, тоді можна говорити, що банк працює рентабельно.

ROE – показник, що характеризує відношення чистого прибутку після сплати податків до середньорічного акціонерного (власного) капіталу банку. Цей показник є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дозволяє прогнозувати наскільки стійким є рівень прибутковості банку. Даний показник повинен дорівнювати не менше 15%.

Аналіз показників прибутковості необхідно доповнювати розрахунком такого показника як чистий спред.

Чистий спред – різниця між відсотками, отриманими по активних операціях, і відсотками, виплаченими по пасивних операціях. Чим вище показник чистого спреду, тим більш прибутковими є кредитні операції, що здійснюються банками. За допомогою цього показника оцінюється ефективність виконання банком функції посередника між вкладниками і позичальниками, а також рівень конкуренції на ринку. Як правило, при загостренні конкурентної боротьби спред скорочується і менеджери банку змушені шукати інші шляхи отримання доходів.

Чистий спред = Доходність по кредитам – Затратність по депозитам;

Доходність по кредитам = Нараховані доходи до отримання / Кредити та заборгованість клієнтів * 100%;

Затратність по депозитам = Нараховані витрати до сплати / Кошти клієнтів * 100%

Подібну інформаційну базу варто доповнювати показниками операційної ефективності, до яких, зокрема відносять:

- співвідношення чистого процентного прибутку (різниця між процентними доходами і процентними витратами) та середньорічних загальних активів або чиста процентна маржа;

- співвідношення чистого непроцентного прибутку (різниця між сумою непроцентних доходів та усіх непроцентних витрат) та середньорічних загальних активів або чиста непроцентна маржа. У випадках, коли непроцентна маржа банку має від'ємне значення і розрахунок її співвідношення з активами втрачає сенс, доцільно використовувати показник відношення непроцентних доходів та середніх загальних активів. Він характеризує залежність банку від таких видів діяльності, що не пов'язані з отриманням відсотків (торгові операції, комісійні, непередбачені доходи);

- співвідношення операційного прибутку (різниця між операційним доходом банку та операційними витратами, в тому числі сумою загально адміністративних витрат та витрат на персонал) та середньорічних загальних активів або чиста операційна маржа та інші.

Коефіцієнти операційної ефективності дають можливість оцінити ефективність, з якою банк здобуває доходи. При порівнянні з галузевими нормами аналіз таких коефіцієнтів дозволяє порівнювати ефективність окремих банків, банків окремих груп (залежно від величини їх чистих активів) з ефективністю банківської системи у цілому.

Розрахувавши дані показники ефективності по банку, що аналізується, та банкам-конкурентам, на основі використання методу «вдалого конкурента» можна визначити, яке місце займає об’єкт оцінки серед конкурентів по показниках ефективності надання банківських послуг та надати відповідні рекомендації щодо подальшої діяльності банку на ринку банківських послуг з метою наближення у майбутньому показників ефективності банківської діяльності до еталонних.

У загальному вигляді алгоритм отримання порівняльної рейтингової оцінки методом «вдалого конкурента» можна представити в наступній послідовності дій :

1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці A = { aij } , де по рядках записані номери показників ( i = 1,2 , ... n ) , а по стовпцях - номери підприємств ( j = 1,2 , ... m ) .

2. Формується «еталонне підприємство», відповідно до якого і проводитиметься ранжування. Існує два основних способи такого вибору підприємства. Перший полягає в тому, що для кожного з n вибраних показників визначається норматив, відповідний еталонному підприємству. Другий спосіб передбачає, що за кожним показником знаходиться максимальне або оптимальне значення з досліджуваної сукупності. На основі вибраних значень формується стовпець умовного еталонного підприємства (m +1).

3. Вихідні показники матриці { aij } стандартизується відносно відповідного показника еталону за формулою:

 ,

де: - Найкраще значення з усієї сукупності вихідних значень i - ого показника.

4. Розраховуються показники рейтингової оцінки Rj по кожній організації за формулою:

5. Підприємства ранжуються в порядку зростання рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R (тобто підприємство, показники якого найбільш близькі до вибраного еталону).

Таким чином, у процесі написання другого розділу роботи були розглянуті методи аналізу банківських послуг, які будуть використанні у подальшому написанні роботи при аналізі портфелю банківських послуг АБ «Південний», також були розглянуті економічні нормативи, яких повинен дотримуватися кожен комерційний банк, щоб забезпечити стабільність, надійність, ліквідність та ефективність своєї діяльності. У другому пункті роботи були розглянуті моделі визначення конкурентоспроможності банків на ринку банківських послуг та показники ефективності надання банками послуг – як критерії визначення місця банку серед конкурентів на ринку.

На сьогодні можна стверджувати, що стосовно переважної більшості показників оцінки банківських послуг існують наступні проблеми:

– по-перше – показники мають різну розмірність (грошову, відсоткову), а тому для одержання узагальненої оцінки необхідно трансформувати їх у величини однакової розмірності;

– по-друге – високим залишається суб’єктивізм оцінок, які базуються на методах експертного оцінювання, нормативному або рейтинговому методах. Зокрема, вказані методи передбачають порівняння одержаних показників із еталонними значеннями, однак саме формування оцінної шкали є процесом суперечливим та не повною мірою об’єктивним.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55057. Зображення постаті людини. Образ літературного героя 815.5 KB
  Мета уроку: Сформувати уявлення про пропорції постаті людини; навчити учнів аналізувати та в залежності від віку зображати фігуру людини. Обладнання уроку: музичні...
55058. Посвящение в первоклассники 54 KB
  Донецк Посвящение в первоклассники Первоклассники торжественно заходят в зал под мелодию Школьный корабль Ведущий 1. Наши первоклассники Ведущий 1. Позвольте праздник Посвящение в первоклассники считать открытым Ведущий 2. Дорогие первоклассники Чуть больше месяца назад вы пришли в нашу школу не зная её правил и законов.
55059. Посвята в старшокласники 87 KB
  Шановні радіослухачі У зв’язку з проведенням традиційного свята Посвята в старшокласники до нас прибув почесний гість сам Папа Римський Бенедикт Шістнадцятий. На сцені з’являються Папа Римський і перекладач. Папа Римський. Доброго дня шановні пані та панове Папа римський.
55060. Природно – ресурсний потенціал Полтавської області 55 KB
  Анотація: Розробка уроку для 9 класу, мета якого – визначити особливості географічного положення Полтавської області; розвивати знання про природно – ресурсний потенціал регіону; закріпити вміння і навички працювати з картою і розв’язувати задачі; розвивати аналітичне мислення і творчий підхід до засвоєння матеріалу.
55061. Bасиль Королів-Старий «Потороча хрипка». Що значить бути доброю людиною? 82.5 KB
  Подивилася на нього ще зблизька побачила який вiн наскрiзь мокрий як вiн увесь тремтить iз холоду й нарештi наскiльки вистачило у неї голосу ласкаво промовила: Любий хлопчику Не бiйся мене й скажи чого ти тут шукаєш.– Й вiн заридав. Давно вже вiн не чув щоб хтось озвався до нього ласкавим словом. Вiн ще трохи похлипав й почав розповiдати.
55062. Совершенствование техники выполнения ранее изученных элементов баскетбола 63.5 KB
  Задачи урока: Образовательная ведение мяча по кругу; ведение мяча с изменением направления; передача мяча в парах в движении; ведение мяча два шага бросок в кольцо;...
55063. Як досягти поваги в колективі 44 KB
  3 група філологи добирають вислови видатних людей про дружбу і колективізм. Повідомлення теми уроку Тема нашого уроку: Як досягти поваги в колективі. Культурна людина бажана в будь – якому колективі.
55064. Поведінка учня. Безпека школяра. Правила поведінки учня під час шкільних масових заходів 81 KB
  Що таке звичка ввічливої поведінки Яка це звичка Які інші корисні звички для зміцнення здоров’я вам відомі Чому ви самі поважаєте себе якщо можете самостійно виховати в собі корисні риси Згадайте свої маленькі перемоги над собою. Як ви допомагаєте виробити корисні звички друзям Як ви спілкуєтесь зі своїми...
55065. Програма Power Point на уроках української мови та літератури як засіб формування інноваційної особистості 6.61 MB
  І тут на допомогу приходить візуалізація за допомогою комп’ютерної презентації. Застосування цієї програми дає можливість учителеві та учням складати презентації для організації інформаційної підтримки під час підготовки й проведення уроківє унікальною можливістю демонстрації пропонованого матеріалу...