70025

Виды сварки

Доклад

Производство и промышленные технологии

Затем ток выключают и снимают электродами металл в результате чего образуется сварная точка 5 соединяющая оба листа Точечную сварку широко применяют при массовом изготовлении изделий из тонколистового металла При изготовлении цельнометаллических вагонов кузовов автомобилей и др.

Русский

2014-10-14

38 KB

0 чел.

Точечная сварка (рис. 2,г) Листы 1 и 2 зажимают внахлестку между медными электродами 3 точечной сварочной
машины. Через электроды пропускают ток от трансформа-
тора 4. Металл между электродами сильно разогревается
вследствие повышенного сопротивления прохождению тона
в данном месте. Затем ток выключают и снимают электродами металл, в результате чего образуется сварная точка 5, соединяющая оба листа Точечную сварку широко
применяют при массовом изготовлении изделий из тонко-
листового металла

При изготовлении цельнометаллических вагонов, кузовов автомобилей и др. используют различные способы точечной сварки: рельефную (прессовую), автоматическую,
многоточечную, одностороннюю точечную

Шовная (роликовая) сварка (рис. 2,5) производится на
специальных линейно-роликовых машинах, у которых
электродом слухгат ролики. При роликовой сварке листов
1 и 2 образуется сплошной шов 5. Линейную сварку широко
применяют при массовом производстве изделий из тонкого
металла (толщиной 1,5—2 мм). Сварочный тон к роликам поступает от трансформатора 4.

Для сварки продольными швами тонкостенных труб
применяют линейно-стыковую сварку, осуществляемую  
специальных трубосварочных станках-автоматах непрерывного действия

Кузнечная сварка. Свариваемые части нагревают
в горне или печи до температуры пластичеcкой о состояния
(для низкоуглеродистой стали 1100  1200'С), накладывают
одну на другую и проковывают под молотом, в результате
чего они свариваются 

В настоящее время ручная кузнечная сварка применяется редко и только в отдельных случаях производства ремонтных работ. Находит промышленное применение механизированная кузнечная сварка, при которой для нагревания используется пламя водяного ', природного или сжиженного газа. Для сжатия свариваемых частей используют роликовые механизмы с пневматическим или гидравлическим усилием.

С в а р к а  т р е н и е м предложена впервые в СССР в 
1956 г. Нагрев осуществляется за счет тепла, выделяющегося
при трении друг о друга свариваемых поверхностей дета-
лей. Сварка происходит при последующем сдавливании де-
талей. Для зажима, вращения и сжатия свариваемых дета-
лей применяют специальные станки. Этим способом сваривают сверла, торцовые фрезы и другой подобный
инструмент, а также различные детали круглого сечения из
стали, чугуна,л атуни, меди и алюминия. Сваркой трением
могут соединяться также разнородные металлы: легированная сталь с низкоуглеродистой, латунь и бронза со сталью,
медь с алюминием и д.p. 

Промежуточное положение между сваркой давлением и 
сваркой плавлением занимает Термитная сварка
(рис. 2,е). На местом соединения стержней 3 помешают
тигель! с термитом 2 смесью алюминия и окиси железа;
эту смесь поджигают с помощью запального порошка Во
круг стыка ставят огнеупорную форму 4. Перегретое расплавленное железо образуегощегося при реакции сгорания
термита, стекает в стык и расплавляет канвы свариваемых 
стержней, которые затем сжимают внешним усилием специального пресса. Способ применяют для сварки стыков
трамвайных рельсов и стержней большого сечения (валов
и других деталей).

Сварка плавлением осуществляется нагреванием
металла в месте сварки  расплавленного (жидкого) состояния без применения давления, с добавлением или без
добавления присадочного расплавленного металла Наибольшее применение нашли следующие способы сварки
плавлением.

Д у го в а я с в а р к а (рис. 3). Электрический ток подводится к свариваемому металлу и электрододержателю. в ко-
тором зажат электрод. При небольшом расстоянии между
электродом и металлом образуется электрическая дуга, расплавляющая свариваемый металл и конец электрода.

При сварке плавящим  металлическим электродом
(способ Н. П. Славянова) (рнс. З,о) электрод 1 плавится и 
образует жидкий металл, исполняющий зазор между свариваемыми листами 2 и 3. Для улучшения качества наплавляемого металла электрод снабжают специальным покрытием, которое также расплавляется, образуя шлаки, защищающие жидкий металл  вредного влияния кисло-
рода и азата окружающего воздуха, а также удаляющие 
окислы  металла шва. Материал покрытия электрода
использует. Для легирования металла шва нужными элементами. Этот способ сварки нашел наиболее широкое применение.

При сварке неплавящимся угольных мэлектродом (способ Н Н. Бенардоса) (pac. 3,б) используют угольный электрод 1. Заполнение шва 2 производится металлург проволоки 
 3, расплавляющейся в сварочной дуге 4, горящей между угольным электродов и свариваемым металлом. Этот способ применяют реже, так как он менее удобен, требует ис-
пользования постоянного Тока для сварки и при сварке ста-
ли дает направленный металл с более низкими механическими свойствами, чем при сварке стальными электродами
с покрытиями.

Автоматическая и полуавтоматическая
сварка под флюсам (рис. 4). Эти способы разработаны Институтов электросварки имени Е. О. Патона. Дальнейшее широкое развитие и внедрение они получили в результате работ многих научно.исследовательских институтов., лабораторий и заводов. Электрическая дуга образуется
между плавящимся металлическим электродом (проволокой) и саариваемыи металлом. Горение дуги и правление
металла происходит под флюсовом. Вследствие этого сильно
уменьшены потери тепла в окружающую среду, расплав-
ленный металл хорошо защищен от вредного влияния
кислорода и азота воздуха, а из жидкого металла шва удаляются окислы, которые вступают в химическое взаимодействие с элементами флюса.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33054. Світоглядне і методологічне значення категорій 14.43 KB
  Він розглядав категорії як апріорні форми розсуду за допомогою яких розсудок упорядковує пізнавальний матеріал одержуваний за допомогою відчуттів. Кант оголосив категорії суб'єктивними формами розумової діяльності що притаманні свідомості до досвіду апріорі. Вчення про категорії найбільш розвинуте у філософії Гегеля в якого Наука логіки виступає як діалектична система філософських категорій. Заслуга Гегеля полягає саме у створенні діалектичної логіки де всі категорії взаємопов'язані переходять одна в одну і всі разом відтворюють...
33056. Питання про пізнаванність обєктивного світу 15.19 KB
  Наука яка вивчає сутність знання закономірності його функціонування і розвитку називаєтьсятеорією пізнання або гносеологією. Основною проблемою гносеології є проблема відносин обєкта пізнання навколишнього світу і субєкта пізнавальної діяльності людини. Вперше в історії філософії саме у Демокріта зявляється розгорнута теорія пізнання заснована на розумінні чуттєвого і розумового. Важливий крок у розвитку теорії пізнання було зроблено європейською філософією XVII XVIII ст.
33057. Практика пізнання 13.32 KB
  Практика це матеріальна чуттєвопредметна цілепокладаюча діяльність людини що має своїм змістом засвоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів і становить загальну основу рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання. Структура практикимістить у собі такі моменти якпотреба мета мотив доцільна діяльність у вигляді її окремих актів предмет до якого спрямована діяльність засоби за допомогою яких досягається мета і нарешті результатдіяльності. ♦ Основним і вихідним видом суспільної практики є насамперед...
33058. Процес абстрактного, логічного мислення 14.88 KB
  Процес пізнання завжди починається з безпосереднього живого споглядання тобто з безпосередньої взаємодії людини в практичній діяльності з предметами і явищами. Основні формичуттєвого пізнання: ♦ відчуття; ♦ сприймання; ♦ уявлення. Першою і початковою формою і джерелом чуттєвого пізнання є відчуття. Тому сприймання це така форма чуттєвого пізнання коли у свідомості людини відбувається цілісне відображення зовнішнього матеріального предмета з усією сукупністю його властивостей якостей сторін які відображені у відчуттях.
33059. Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції 13.72 KB
  Поняття світогляду його специфіка структура функції Отже світогляд це сукупність поглядів оцінок принципів що визначають найзагальніше усвідомлення розуміння світу місця в ньому людини а також ціннісні орієнтації людей їх життєві позиції. Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання ідеали цілі мотиви поведінки інтереси ціннісні орієнтації принципи пізнання моральні норми естетичні погляди тощо. Структура світогляду залежить від певних чинників. Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного...
33060. Предмет і специфіку філософії 13.27 KB
  Методологічна функція полягає в тому що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людиною. Прогностична функція філософії формулювання в її рамках гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і свідомості людини і світу. Критична функція філософії.
33061. Зародження філософії 15.38 KB
  Зародження філософії історично співпадає з виникненням зачатків наукового знання з появою громадської потреби в цілісному переконанні на світ і людину у вивченні загальних принципів буття і пізнання. онтос буття суще вчення про буття чи про першооснови усього сущого : проблема буття розуміється тут в універсальному всеосяжному сенсі чому є щось а не ніщо одне з перших філософських питань аналізуються буття сам принцип існування небуття чи можливе неіснування ніщо буття матеріальне природа і ідеальне ідея думка...
33062. Співвідношення філософії та науки 15.18 KB
  Порівняння пізнавальних можливостей філософії і конкретних наук зясування місця філософії в систему людських знань має давні традиції в європейській культурі. Ще в античності Платон і Арістотель намагалися розмежувати особливості науки і філософії. При цьому теоретична міць філософії прагнення логічно обгрунтувати знання висловити його в теоретичній формі виявлялася несумірної з можливостями конкретних наук що давало підстави протягом довгих століть від Аристотеля до Гегеля вважати філософію наукою наук .