70114

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З КОЛОРИТОМ І ТЕХНІКОЮ ВИКОНАННЯ ВИШИВОК, ВИКОРИСТАННЯ ЇХ У ПОБУТІ ТА ОДЯЗІ. РОБОТИ НАРОДНИХ МАЙСТРІВ

Лабораторная работа

Педагогика и дидактика

Використання домотканого полотна що має перпендикулярне переплетення ниток обумовлювало і загальний характер полтавської вишивки геометричні або геометризовані орнаментальні форми вирішені великими рельєфними масами.

Украинкский

2014-10-15

68 KB

3 чел.

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА

ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра теорії та методики технологічної освіти

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

З КУРСУ „НАРОДНІ ПРОМИСЛИ”

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З КОЛОРИТОМ І ТЕХНІКОЮ ВИКОНАННЯ ВИШИВОК, ВИКОРИСТАННЯ ЇХ У ПОБУТІ ТА ОДЯЗІ. РОБОТИ НАРОДНИХ МАЙСТРІВ

для студентів ІІ курсу по спеціальності

“Педагогічна освіта. Трудове навчання ”

Розроблена: доц. Яценко Л.І.

Методична розробка до лабораторної

роботи затверджена на засіданні

кафедри теорії та методики

технологічної освіти

протокол №__від__________2010р.

Полтава 2010

Мета і завдання роботи: ознайомитися з колоритом і технікою виконання вишивок, використання її у побуті та одязі; роботами народних майстрів.

Матеріали, інструменти та пристрої: таблиці, стенди з техніками виконання вишивок, малюнки, зразки вишитих виробів різних типологічних груп.

Завдання на самостійне опрацювання: студенти повинні вивчити теоретичний матеріал із підручника, конспекту лекцій, а також відповісти на поставлені запитання, які розміщені в кінці методичної розробки.

Теоретичні відомості

Для вишивання важливе значення має матеріал, його зміни в історичному аспекті. Вишивальні матеріали – це, по-перше, основа – тканина, на якій вишивають. Спочатку полотняні, лляні, вовняні тканини домашнього виробництва, пізніше – тканини фабричного виготовлення: батист, коленкор, китайка, муслін, плис, плюш, шовк. По-друге – це матеріал, яким вишивають: нитки ручнопрядені конопляні, лляні, вовняні, нитки фабричного виготовлення – заполоч, гарус, зсукані вовняні нитки, шовк, металеві золота та срібна нитки, корали, перли, коштовне каміння, бісер, металеві пластинки – «лелітки», ґудзики.

До середини XIX ст. тканини домашнього виробництва посідали головне місце. Їх виготовляли жінки у вільний від сільськогосподарських робіт час на ткацьких верстатах з двома підніжками, які утворювали перпендикулярне переплетення основи і утка. Це так зване просте полотняне переплетення, типове для  лляного і конопляного полотна.

Народним майстрам було відомо понад 20 видів полотна. Число пасом, які використовували для основи, визначало товщину полотна, давало назву полотну, свідчило про його якість, тобто чим тонші нитки, тим більше їх укладається в ширину: дев’ять пасом – «дев’ятка», десять – «десятка». Ширина полотна домашнього виробництва 45–53см. На Полтавщині було поширене полотно із конопель середньої ширини 45–50см.

В Україні з часом формується багато осередків вишивки. Центрами народної вишивки,  справжніми осередками майстерності є Решетилівка на Полтавщині, Дігтярі на Чернігівщині, Глинки і Кутки на Івано-Франківщині,  а також Київ, Полтава, Вінниця, Львів, Чернігів, Черкаси та ін.

Полтавщина – один з найбільш своєрідних, яскраво виражених центрів народного декоративно-прикладного мистецтва України. Здавна набули тут свого розвитку різноманітні види народної творчості і насамперед такі, як гончарство, килимарство, художня обробка деревини, лозоплетіння, набійка, вишивка.

Від народження до самої смерті життя народу було пов’язане з виробами народного мистецтва. Вони оточували людей у повсякденному житті: вишиті рушники, доріжки, скатертини, хустки, різьблені або розмальовані мисники з керамічним або дерев’яним посудом, скрині та інше.

Одяг був повсякденного призначення і святковий. Для щоденного носіння служили білі вишиті сорочки. Святковий одяг – більш розкішний, привабливий. Сільське населення одягалося виключно у тканини домашнього виготовлення.

По всій Україні був поширений так званий полтавський тип сорочки. В артілях Полтавщини чоловічі сорочки вишивалися традиційним геометричним орнаментом. Використовувалися гама м’яких пастельних кольорів, значне місце належить техніці білим по білому.

Комір, чохли чоловічих сорочок «чумачок» оздоблювали зубчиками. Для цього спочатку виконується мережка на одну дірочку, потім полотно складається удвічі, від чого утворюються зубчики. Кожний зубчик ретельно обкидається нитками і закріплюється. Під ним вишивають вузенький узор або хрестик (ретязь), іноді роблять вівсяночку – узор з ювелірною розробкою деталей. Стики частин, щоб вони не перетворювалися в грубі рубці, з’єднують ажурними швами, що мають вигляд орнаментальних мережок (змережують). Останні несуть подвійну функцію – практичну та декоративну. Так, дві частини сорочки на чоловічій пазушці з’єднують черв’ячком, городками. Рубці підшивають з одночасним витяганням ниток основи і створенням вузенької мережки. Найбільш простою є мережка прутик на дві дірочки, розміщені одна проти другої. Прутик допомагає зробити природний перехід від рельєфного рубця до орнаментальної композиції пазушки.

Для «чумачок» використовували сірувате домоткане полотно, на якому цікаво проступає білий малюнок, виконаний найчастіше у поєднанні з вирізуванням.

Використання домотканого полотна, що має перпендикулярне переплетення ниток, обумовлювало і загальний характер полтавської вишивки, геометричні або геометризовані орнаментальні форми, вирішені великими рельєфними масами.

Для більшої контрастності добавляли небілені (сурові) нитки або злегка підфарбовані в блакитно-попелясті відтінки.

При вишиванні «біллю» - білим по білому – утворюється малюнок високого рельєфу зі світлотіньовим моделюванням. Залежно від напрямку світла узор по-різному то відбиває, то поглинає його.

Вишивка білим по білому – своєрідний художній засіб, який асоціюється з красою морозних візерунків, що найшло відображення в піснях. Вишивання білим по білому, яке до певного часу було характерне для Полтавщини, зустрічається і в інших областях України: на Вінниччині, на Чернігівщині, що свідчить про широкі культурні зв’язки різних регіонів України.

Бо білому білим шила,

Інеєм рубила,

Сороченьку чумаченьку,

Що вірно любила.

Вишивка цього періоду відзначається насиченістю орнаментальних мотивів, багатством різноманітної техніки традиційної полтавської вишивки.

Орнамент полтавських вишивок глибоко реалістичний. Його назви – «калинка», «гарбузове листя», «гречечка», «терен», «дубове листя», «виноград», «хміль», «ламане дерево» - говорять про поетичність душі народу, про його зв’язки з природою. Орнаментальні мотиви здебільшого складалися у великі композиції, якими оформлялися речі декоративного вжитку.

Полтавська вишивка відзначається багатством техніки і ювелірністю її виконання. Характерною особливістю є поєднання в різноманітних композиціях техніки вишивання: лиштви (точної гладі) з мережками, «виколками», «солов’їними вічками», «ретязем», «вирізуванням». Техніка виконання одержала назву від вигляду: - «гладь» відзначається гладенькою поверхнею, яка утворюється в результаті рівномірного, строго паралельного накладання стібків, «солов’їні вічка» - круглі, як око соловейка, «вирізування» - ажурний квадратик вирізується і виходить ажурна, прозора техніка, «виколка» виконується методом виколювання голкою в одне місце по рахунку ниток, «прутик», «роздільний прутик», «гречечка», «ляхівка» та багато інших видів технік.

Рушник – це надзвичайне явище у вишивальному мистецтві Полтавщини. Він має глибоке символічне обрядове значення, використовується в обряді весілля, супроводжує нас протягом всього життя – в радості і в горі. У центрі композиції – образ квітучого дерева зі стилізованими квітами і птахами на них, символ квітучого життя на землі. Він оберігає нас, наше житло від всякого зла. Рушник виконується в червоному кольорі, інколи з невеликими вкрапленням синього. Крім стеблового шва в рушниках використовуються різноманітні рушникові заповнення площин орнаменту: «просо», «качалочка», «засипка хрестиком» та безліч інших.

На полтавських рушниках XIXст. у гаптування проникає мотив винограду, виноградної лози, нерідко малюнок доповнюється пишними квітами. Техніка виконання цих вишивок – імітація технік золотого шитва «в прикріп» та «за лічбою», виконуваних золотими та срібними нитками – сухозлотицею. Доктор мистецтвознавства Т.В. Кара-Васильєва називає цю техніку «рушниковим полтавським швом».

Народні майстри, що працювали в художніх артілях, зберігали і продовжували кращі традиції народної вишивки. Старожили з Решетилівки пам’ятають приїзд торговельної делегації з Америки в 1934 році в артіль ім. Клари Цеткін з метою ознайомлення з технологією виконання вишивок, щоб пересвідчитись, чи ці прекрасні вишивки створюють прості селянки, чи ручна це робота, чи машина.

Пілюгіна Лариса Михайлівна

З 1973 року працює й Решетилівському художньо-професійному училищі викладачем композиції вишивки та історії одягу

Базова освіта — художньо-графічнний факультет Одеського педагогічного інституту.

З 1975 року бере участь у різноманітних художніх виставках. Перші роботи Пілюгіної Л.М, виконані з використанням традицій вишивки Полтавщини. Це рушники, скатертини, блузи, сорочки. Працюючи в галузі художньої вишивки вона надзвичайно старанно вивчає зразки народної української вишивки і зарекомендувала себе знавцем традицій народної вишивки, умілим її аранжувальником.

Проживаючи і працюючи у центрі народних промислів України — Решетилівці художник в своїх роботах збагачує і ускладнює образну мову, досягаючи емоційної виразності орнаментально-декоративних композицій.

Побудова композиції — це творчий процес від задуму до закінчення, від початку до кінця. Це найважливіший, організуючий компонент художньої форми. Частіше вона надає єдності і цілісності (панно "Свято врожаю". "Ювілейне", "Квітучий край").

В 1976 році Лариса Михайлівна прийнята в члени Спілки майстрів народного мистецтва, а з 1977 року — член Спілки художників України.

Художник Пілюгіна Л.М. створює художні вишивки в різній техніці. Це і вирізування, виколювання, хрестик, зерновий вивід, лиштва, рушникові шви.

Починаючи з 1971 року і до сьогодення, Лариса Михайлівна бере активну участь у виставках у нашій країні і за рубежем — Польщі, Болгарії. Монголії

Пілюгіна Л.М. були учасником Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві (І985 р.(, нагороджена знаком ЦК ВЛКСМ і Рейнського підготовчого комітету).

Зрілість і професійна майстерність художниці повною мірою виразилася у роботах "Живи Україно", 1984; "Моя Батьківщино", 1985, "Світе ясний, світе милий, моя Україна", 1984.

У Центрі "Український дім" демонструється вишите панно "Світе ясний, світе милий" (1937)та рушник "Веснянка" на білому полотні вишитий білими і пісочними нитками.

До 6О-річчн Решетилівського художнього училища майстриня нагороджена Грамотою Міністерства освіти України за активну педагогічну роботу, за пропаганду декоративно-прикладного мистецтва.

"Серед своїх найвищих нагород вважаю нашивку і дар творити, оту красу, що оспівав її народ",

Сорока Марія Василівна

В гарно прибраному українському обійсті росте калина і виноград, троянда і лілія, любисток і м'ята, нагідки і чорнобривці. Всі вони милують око, лікують тіло, а тому і просяться на біле тло рушника чи сорочки.

На столі скатертина з вишитими червоними та чорними нитками могутніми гронами калини. Калина — дерево нашого невмирущого українського народу. А в головному кутку будинку — вишиті ікони. На стінах в кімнаті — вишиті килими. Вишивки скрізь: на стінах, вікнах, дверях, підлозі. Вся ця краса виготовлена руками Марії Василівни Сороки.

Народилася Марія Василівна в мальовничому селі над Пслом —Великих Сорочинцях Миргородського району Полтавської області. Звідси 18-річною дівчиною була відправлена на каторжні роботи в Німеччину, повернулася лише у 1945 році.

Вишивкою захоплювалася з дитинства. Цьому прекрасному мистецтву навчили її мама і бабуся. Свої ж знання і вміння вишивати намагалася протягом багатьох років передати своїм дочкам, і це їй вдалося. Працювала вишивальницею на фабриці ім. Н. Крупської у Великих Сорочинцях (тепер філіал фабрики "Полтавчанка"). Яку величезну кількість білизняних виробів, скатертин, серветок вишила. Матеріалом, на якому вишивала, було домоткане полотно, пізніше маркізет, батист, шовк, льон з домішками лавсану з чітким полотняним переплетенням ниток і основи піткання, Освоїла найпоширеніші на Полтавщині техніки: лиштву, вирізування, зерновий вивід, солов'їні вічка, курячий брід, верхоплут, ляхівку, різноманітні мережки.

А рушників скільки вишила. Якби можна було порахувати!.. Вони у нас на Полтавщині особливі, красиві. Не можна уявити сільську хату без вишитих рушників. На них — пишний рослинний орнамент з троянд, жоржин, лілій, грона винограду, полуниць, що складені у букет чи вазон з квітами, або чергування смуг з різноманітних квітів, а між ними широкою мережкою через чесницю з настилом білими нитками виконана середня частина рушника. Рушники вишиті поєднанням різних технік, а найчастіше — однією чи двома — хрестиком, полтавською гладдю, різноманітними мережками.

У її будинку килими на стінах, підлозі. Орнамент на них також пишний, рослинний. Це обов'язково троянди, розташовані поодиноко або зібрані в вазон. і грона винограду, лілії. Складає узори для килимів Марія Василівна сама, виконуючи сучасні і старовинні зразки української вишивки.

"Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками..."

Хід роботи:

Ознайомитись з колоритом та технікою виконання вишитих виробів у побуті та одязі, народних майстрів Полтавщини.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ:

  1.  Скласти таблицю класифікації технік виконання вишивок.
  2.  Замалювати різноманітні орнаменти вишивок.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

Дати характеристику класифікації технік виконання вишивок.

Використання різних технік у вишитому одязі.

Назвати типи вишивальних матеріалів.

Які кольори характерні для лиштви?

Назвіть типологію вишитих виробів одягового та інтерєрного призначення.

Які кольори характерні для рушникових швів?

Вкажіть, на яких частинах чоловічих народних сорочок розміщують вишивку.

Назвіть основні техніки та кольорову гаму характерні для вишитих виробів Полтавщини.

Основні види рахункових швів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гассанова Н. Ковры и ткани Решетиловки (к 70-летию Решетиловской фабрики) / Декоративное искусство СССР (журнал, Москва). - 1976, -№3.- С.44.

2.Жоголь Людмила Гобелени Олега Машкевича / Образотв. мистецтво - 1985. -№5- С. 19-20.

3.Кусько Галина. Біля джерел українського гобелена // Жовтень. - 1985. -№11- С. 85-87.

  1.  Малюта І.Т. Килимарниця Марія Походенко // Народна творчість та етнографія - 1984. - №2 - С. 65-66.
  2.  Манучарова Н.Д. Декоративно-прикладне мистецтво Української РСР К., 1952.
  3.  Манучарова Н.Д Художні промисли Української РСР, К., 1953.
  4.  Матеріали з етнографії та мистецтвознавства, вип. 6, К., 1961.

8.Методика трудового обучения с практикумом / под ред. Д.А.Тхоржевского. - М: Просвещение, 1987.

9.Мєстєчкін Г.А. Ткацтво Валентини Верес // Народна творчість та етнографія, - 1977. - №3. - С. 85-87

  1.  Сявавко Є.І. Народне мистецтво в школі // Народні художні промисли України. Збірник наук, праць. - К: Наукова думка, -1979. - С. 90-98.
  2.  Щербаківський Д.М. Український килим. - К., 1927.

.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60769. В.Нестайко „Космонавти з нашого будинку” 41.5 KB
  Де відбуваються події твору Хто вони де живуть навчаються б аналіз змісту. Вибіркове читання. Чому діти перестали товаришувати Що робила Натка щоб довести що вона не гірша за хлопців Які риси характеру...
60770. Моделирование мебели в 3D – кровать 846.5 KB
  Далее выделите обе плоскости рамкой кликните по ним правой кнопкой мыши и выберите Object Properties Свойства объекта. Закройте окно и заморозьте объекты Right click Freeze Selection 3D мебель...
60772. Кандидатская диссертация. Практическое пособие 1020.5 KB
  Диссертация должна давать научную информацию в наиболее полном виде, обязательно раскрывая результаты и ход изыскания и детально описывая методику исследования. Полнота научной информации должна находить свое отражение и а том...
60773. ДОБРОТА ИСТИННАЯ И ДОБРОТА ЛОЖНАЯ 52 KB
  Формирование нравственных качеств: умения дружить умение отличать доброту истинную от доброты ложной. Оборудование: Карточки со словами для пословиц добрые добрых добро добро доброе...
60775. Корпоративные информационные системы SAP R 3 352 KB
  Основная цель внедрения ERP-системы — организация эффективного управления предприятием, опирающегося на стратегию его развития — важнейшая и то же время весьма непростая задача. Для ее реализации нужна единая интегрированная платформа, охватывающая все бизнес-процессы предприятия и сочетающая в себе новейшие управленческие и информационные технологии.
60777. Спостереження за будовою тіла та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума 49.5 KB
  Мета: Систематизувати знання учнів про особливості будови процесів життєдіяльності найпростіших на прикладі прісноводних морських і паразитичних форм; провести лабораторну роботу зі спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших акваріума...