70211

Техногенні та природні процеси порушення умов життя

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Відповідно до причин походження подій що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуації на території України розрізняються: Таблиця 1 Класифікація надзвичайних ситуацій Надзвичайні ситуації Техногенного походження Природного походження Соціальнополітичного походження Воєнного походження...

Украинкский

2014-10-17

155.5 KB

0 чел.

Науково-технічний прогрес не тільки сприяє підвищенню виробництва, покращенню умов праці та росту добробуту населення, але й збільшує ризик виникнення аварій на об’єктах господарювання. Величезне регіональне навантаження промисловими та енергетичними об’єктами збільшує ймовірність виникнення аварій і катастроф, збитки від яких можна порівняти із збитками внаслідок воєнних конфліктів.

Забезпечення національної безпеки є невід’ємною функцією кожної держави як суспільного утворення, покликаного гарантувати сприятливі умови для життя і діяльності її громадян. Оцінка загального стану техногенно-екологічної безпеки є фундаментом, на якому будується стратегія державної політики в галузі захисту населення і територій України від надзвичайних ситуацій (НС).

Проблеми попередження та ліквідації медичних наслідків НС техногенного та природного характеру з метою збереження життя та здоров’я людей, є однією зі складових національної безпеки.

Майже третину всіх промислових об’єктів становлять підприємства пов’язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин. За умов економічної кризи, браку коштів, дуже повільно і несвоєчасно здійснюється оновлення або заміна застарілих основних виробничих фондів, рівень зношення обладнання яких наближається до критичного. Все це збільшує вірогідність виникнення техногенних небезпек.

Техногенні та природні процеси можуть привести до виникнення аварій, катастроф і, як наслідок їх, до надзвичайної ситуації на окремому об’єкті чи території.

Аварія – вихід із ладу, руйнування споруд, будівель, обладнання, транспортних засобів та порушення виробничого чи транспортного процесу в наслідок чого на об’єкті чи певній території створюється загроза для життя та здоров’я людей.

Катастрофа – раптова, швидкоплинна подія викликана силами природи чи діяльністю людини, що спричинила чисельні людські втрати, завдала шкоду або загрозу здоров’ю значній кількості людей, викликала руйнування чи знищення об’єктів та інших матеріальних цінностей у значних розмірах, а також спричинила шкоду довкіллю.

Надзвичайна ситуація (НС) –  порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, пожежею, що призвела чи може призвести до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та значних матеріальних втрат.

Надзвичайна ситуація для охорони здоров’я – обставина, що виникла раптово, при якій можливості органів та закладів охорони здоров’я з попередження та ліквідації медичних наслідків НС не відповідають існуючим можливостям і вимагають залучення додаткових медичних сил та засобів ззовні чи суттєвої зміни повсякденних форм та методів роботи.

Метою класифікації надзвичайних ситуації є створення ефективного механізму оцінки події, що стала або може статися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління. Загальними ознаками НС є: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля. З метою створення єдиної системи класифікації НС та визначення їх рівнів, забезпечення оперативного і адекватного реагування на такі ситуації Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 року №1009 затверджене Положення про класифікацію НС.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуації на території України, розрізняються:

Таблиця 1

Класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації

Техногенного походження

Природного походження

Соціально-політичного походження

Воєнного походження

За територіальним поширенням

Державного рівня

Регіонального рівня

Місцевого рівня

Об'єктового рівня

НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин на об’єктах економіки, на системах життєзабезпечення, в системах зв’язку, телекомунікацій, електроенергетичних системах, на очисних спорудах, наявність в навколишньому середовищі шкідливих речовин понад ГДК, раптове руйнування споруд та будівель, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні (морські, прісноводні), деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, отруєння людей, інфекційні захворюваність чи масова загибель сільськогосподарських тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціально-політичного характеру пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій,  замах на керівників держави та народних депутатів України, напад чи замах на членів екіпажу повітряного, морського, річкового судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення (спроба знищення) таких суден, захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів, встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті, знищення або викрадення з різних об’єктів зброї, боєприпасів, бронетехніки, вибухових матеріалів, радіоактивних речовин, виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викидом уламків реактивних та звичайних снарядів.

НС воєнного характеру пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.  

Таблиця 2

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного

характеру (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України

№368 від 24.03.2004 р.)

Рівень НС

Поширеність

НС

Кількість загиблих

Кількість постраждалих

Кількість населення з порушеними нормальними умовами життєдіяльності

1

2

3

4

5

Державний

1.На територію інших держав

2.Двох або більш регіонів

Понад 10 осіб

Понад 5 осіб

Більше 300 осіб

Понад 100 осіб

Понад 50 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб)

Понад 10 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб)

Регіональ-ний

1.На територію двох або більш регіонів (міст об-ласного значен-ня)

3-5 осіб

50-100 осіб

1-10 тис. на тривалий час

Місцевий

1.За межі потен-ційно-небезпеч-ного об’єкту, аг-рожує довкіллю сусіднім населе-ним пунктам

1-2 особи

20-50 осіб

100-1000 осіб

Об’єктовий

Не підпадає під названі вище визначення

Класифікація надзвичайних ситуацій

(розроблена доц. І.І. Швайко, 1995)

I. Природні катастрофи (стихійні лихоліття):

  •  землетруси, виверження вулканів;
  •  руйнівні вітри, бурі, тайфуни, циклони, торнадо, сіроко, смерчі;
  •  зливи, повені, цунамі;
  •  зсуви, селі, карстові провали, снігові лавини;
  •  посухи, лісові та торф'яні пожежі, висока тривала спека, низькі тривалі морози.

II. Техногенні катастрофи та надзвичайні ситуації:

  •  промислові: аварії на електростанціях, заводах, шахтах;
  •  транспортні: на залізничному, авто-, авіа- та водному транспорті;
  •  екологічні: забруднення довкіллі викидами промислових підприємств (стічними водами, розливами нафти, ртуті тощо);
  •  військові: вибухи ядерної зброї, снарядів, хімічної зброї, захоронення відпрацьованого ядерного та ракетного палива, ройових отруйних речовин.

III. Природні-техногенно підсилені:

  •  зсуви, карстові провали в наслідок обводнення грунтів (протікання трубопроводів, вібрації працюючих механізмів).

IV. Техногенні -природно підсилені:

1. При зливах, повенях, пожежах: забруднення водоймищ, с/г ланів, атмосферного повітря;

2. При руйнуванні землетрусом: аварії на АЕС, нафтогазосховища, аварії на промислових об’єктах, шахтах;

3. Аварії на транспорті внаслідок стихій;

V. Соціальні:

  •  збройні конфлікти війни;
  •  неврожай, голод, епідемії;
  •  тероризм.

Медичні наслідки надзвичайних ситуацій природного характеру

 

Природні катастрофи (стихійні лиха) – це катастрофічні ситуації, які виникають раптово в результаті дії природних сил, призводять до порушення повсякденного устрою життя великих груп населення, у більшості випадків супроводжуються людськими жертвами, знищенням матеріальних цінностей, руйнуванням житлового фонду, об'єктів економіки та екологічним забрудненням навколишнього середовища. Наслідки багатьох великих руйнівних стихійних лих часто являються катастрофічними для жителів потерпілих регіонів.

Особливості географічного положення України. масштабні геологічні процесом, наявність гірських масивів, височин і низин, близькість теплих морів зумовлюють можливість виникнення практично усього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження, а також природних пожеж.

Найбільш актуальним для України небезпечними серед природних катастроф є повені, землетруси, зсуви, селі, обвали, лісові пожежі, урагани, смерчі, шквальні вітри, снігові лавини.

Стихійному лиху властиві загальні риси: великий просторовий розмах, значний вплив на навколишнє середовище, сильний психологічний вплив на людину.

Визначають 3 групи природних катастроф:

тектонічні катастрофи (землетруси, морехвилювання, зсуви, виверження вулканів)

топологічні катастрофи (повені , селі , снігові лавини та інші)

метеорологічні катастрофи (бурі, урагани , засухи , пожежі)

Землетруси

Землетруси – одне із самих страшних і руйнівних явищ природи, яке являє собою підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають внаслідок зміщенні і розривів у земній корі або у верхній частині мантії та передаються на велику відстань у вигляді пружних коливань. Землетруси відносяться до стихійного лиха, яке раптово виникає і швидко розповсюджується. За цей час неможливо провести підготовчі та евакуаційні заходи, тому наслідки землетрусів пов'язані з величезними економічними збитками і багато чисельними людськими жертвами. Число постраждалих залежить від сили і місця землетрусу, щільності населення, висотності та сейсмостійкості будівель,часу доби, можливості виникнення вторинних вражаючих факторів, рівня підготовки населення і спеціальних пошуково-рятувальних формувань. За даними світової статистики на долю землетрусів припадає 15,0% усіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце.

За причиною виникнення землетруси поділяються на природні та антропогенні. Землетруси природного характеру виникають в результаті тектонічних процесів в корі Землі, при виверженні вулканів, сильних обвалах, зсувах, обваленнях карстових порожнеч, падінні метеоритів, зіткненні Землі з космічними об'єктами. Землетруси антропогенного характеру виникають в результаті діяльності людини та являються наслідком вибухів великої потужності, обвалення підземних інженерних споруд, продавлювання верхнього шару земної поверхні при спорудженні штучних водосховищ з великим об'ємом вмісту води, будівництва міст з великою щільністю забудови багатоповерховими будівлями.

Найбільш руйнівними і часто повторюваними з перерахованих вище землетрусів являються тектонічні. Вони – результат раптового розриву суцільної речовини Землі та зміщення окремих ділянок земної кори. Припускається, що земна кора складається з  міцних ділянок (блоків), розташованих відносно один одного під різними кутами, які з'єднані між собою ділянками меншої міцності. У зонах з'єднання розвиваються великі змінні напруги, які викликають рух блоків і призводять до виникнення землетрусів. Такі зони називаються сейсмічними швами. Область виникнення підземного поштовху називається вогнищем землетрусу. Воно може знаходитись на глибині до сотні кілометрів. Найбільш небезпечними являються землетруси з глибиною розташування вогнища 10-100 км.

Центр вогнища землетрусу називається гіпоцентром, а його проекція на земній поверхні – епіцентром; епіцентр і область, яка прилягає до нього – плейстосейсмова  зона. Вона характеризується найбільшою дією землетрусу і самими великими руйнуваннями. Під час сильних землетрусів реєструються, як правило, декілька підземних поштовхів, що повторюються.

Головний вражаючий фактор землетрусу – сейсмічні хвилі, які розходяться від вогнища у всіх напрямках. Швидкість розповсюдження поздовжніх хвиль – біля 8 км/с, поперечних – в середньому 5 км/с, поверхових – біля 2 км/с.  Сейсмологи всього світу дізнаються про сильний землетрус приблизно через 20-25 хвилин шляхом реєстрації цих хвиль спеціальними приладами – сейсмографами. Землетруси виникають через раптовий розрив гірських порід землі та вивільнення механічної енергії та супроводжуються підземними поштовхами, ударами та коливаннями поверхні землі, охоплюючи великі території. При сильних землетрусах порушується цілісність грунту, руйнуються будівлі та споруди, мости, дороги, виходять з ладу комунально-енергетичні мережі, виникають гірські обвали та інше. Землетрусам належить перше місце по спричиненим людським жертвам і економічним збиткам. Сьогодні наука поки не в змозі дати точний прогноз часу виникнення землетрусу. Основним параметром, який характеризує силу і характер землетрусу, являється інтенсивність енергії на поверхні землі.

Інтенсивність – міра величини стану грунту, що визначається ступенем руйнування побудованих людьми будівель і споруд, характером зміни земної поверхні і даними про зазнаними людьми відчуттями і вимірюється в балах.  

Інтенсивність землетрусів оцінюється в балах міжнародної шкали Ріхтера.

Землетруси силою 1 бал реєструються лише спеціальними приладами (сейсмографами);

2-3 бали - слабкі;

4 бали - помірні;

5 балів - потужні;

6-7 балів - досить потужні;

8 балів - руйнівні;

9-10 балів - дуже руйнівні;

11-12 балів - катастрофічні.

Щорічно у світі реєструється понад 1 млн. підземних поштовхів, з яких 1 належить до катастрофічних, 10 - до сильно руйнівних і близько 1000 - до пошкоджуючих.

В Україні до сейсмонебезпечних територій належать зони Криму і Карпат з площею майже 120 тис. км2, де проживає біля 11 млн. чоловік. Сила підземних поштовхів згідно прогнозів, може бути від 5 до 9 балів.

В залежності від інтенсивності коливань грунту розрізняють 4 зони руйнувань:

А – зона повних руйнувань – 100,0% пошкодження (11-12 балів);

Б – зона сильних руйнувань – 50,0-90,0% пошкоджень (9-10 балів);

В – зона середніх руйнувань – 30,0-50,0% пошкоджень (7-8 балів);

Г – зона слабких руйнувань – 10,0-30,0% пошкоджень (5-6 балів).

Землетруси можуть супроводжуватись пожежами, затопленням територій, пов’язаним з руйнуванням гребель і дамб. Особливу небезпеку мають руйнування хімічно і радіаційно небезпечних об’єктів. Число постраждалих від землетрусу передбачити неможливо. Воно залежить від сили підземних поштовхів і ступеню руйнування різних будівель. В результаті землетрусу можливі наступні види травм:

переломи різноманітних локалізацій;

травматичні ампутації;

синдром довготривалого стиснення чи розчавлення;

травми голови;

нервово-психічні розлади;

інфекційні захворювання.

Вивчення причин виникнення ушкоджень людей доводить, що у 10,0% випадків вони пов’язані з обвалами та руйнуванням будівель, 35,0% - вторинними вражаючими факторами (уламки споруд, будівель), а 55,0% виникають внаслідок неправильних дій самих потерпілих, зумовлених страхом і панікою. Значна частина травмованих (дорослих і дітей) гинуть від несвоєчасно наданої медичної допомоги. Більше половини летальних випадків припадає на першу добу. Летальність серед уражених із травматичним шоком складає 12,0 – 15,0%.

Порушення психіки (як у постраждалих так і серед рятувальників) в зоні землетрусу спостерігається у 75,0%, а у 10,0– 15,0% виражені психо-емоційні розлади. Такі люди потребують ізоляції та стаціонарного лікування.

Внаслідок пошкодження систем водопостачання і каналізації, відсутності доброякісної питної води, погіршення санітарно-гігієнічних умов життєдіяльності серед населення в зоні землетрусу можуть виникнути масові інфекційні захворювання.

Повені

Повені - це значне тимчасове затоплення водою значних ділянок місцевості внаслідок підняття рівня води в річках та інших водоймищах, пошкодження гідроспоруд та інше.

Головними причинами виникнення повені можуть стати сильні зливи, інтенсивне танення снігу з максимальним стоком води, річні паводки. Особливо небезпечні затоплення, що виникають внаслідок раптового прориву дамб і гребель гідроспоруд, зсувів чи обвалів гірських порід.

Повінь призводить до швидкого затоплення великих територій, при цьому травмуються і гинуть люди, сільськогосподарські та дикі тварини, руйнуються або пошкоджуються житлові, промислові, підсобні приміщення та споруди, об'єкти комунального господарства, дороги, шляхи електропередач та зв'язку. Гине врожай сільськогосподарських культур, змінюється структура грунту і рельєф місцевості, переривається господарська діяльність, знищуються і псуються запаси сировини, палива, продуктів харчування, кормів, добрив, будівельних матеріалів. У ряді випадків повені призводять до зсувів, обвалів, сельових потоків. Серед стихійних лих повені в Україні займають перше місце щодо частоти, площі поширення, нанесення матеріальних збитків. Особливо часто ці природні катастрофи трапляються в західних районах нашої країни і Криму.

За кількістю постраждалих повені поступаються лише землетрусам. У залежності від масштабу і заподіяних збитків повені поділяють:

- низькі повені – спостерігаються на рівнинних річках, характеризуються порівняно невеликою площею затоплення, як правило немає загрози для здоров'я людей, не призводять до людських жертв. Їх періодичність – один раз на 10-15 років. При цьому заливається водою не більше 10% земель, розташованих в низинних місцях;

- високі повені – супроводжуються значним підйомом води, затопленням великих територій, завдають помітних матеріальних збитків, загрожують життю і здоров'ю людей, що обумовлює необхідність часткової евакуації населення. Високі повені виникають один раз на 20-25 років. Затоплюючи приблизно 15% сільськогосподарських угідь;

- значні повені – супроводжуються затопленням річкових басейнів і населених пунктів, з'являється реальна загроза виникнення втрат серед населення і потреба в його евакуації з зони затоплення. Повторюються один раз на 50-100 років і затоплюють до 70% сільгоспугідь;

- катастрофічні повені – супроводжуються затопленням дуже великих територій, погіршують життєдіяльність населення, унеможливлюють господарську діяльність на затоплених територіях, завдають значних матеріальних збитків і санітарних втрат серед населення. Повторюються один раз на 100-200 років і затоплюють більше 70% сільгоспугідь, міста, населені пункти, промислові підприємства, дороги, комунікації.

Основними характеристиками повеней являються рівень підйому, витрати і об'єм води, площа затоплення, тривалість, швидкість течії та підйому рівня води, склад водного потоку та інші.

Рівень підйому води – це показник підйому води відносно середнього багаторічного показника рівня води або нулю поста.

Витрати води – кількість води, що протікає через поперечний переріз річки за секунду (м3/с).

Об'єм води – показник кількості води, вимірюється в млн. м2.

Площа затоплення – розміри території, покритої водою (км2).

Тривалість повені – час затоплення території.

Швидкість течії води – швидкість переміщення води за одиницю часу.

Швидкість підйому рівня води – величина, що характеризує приріст рівня води за певний проміжок часу.

Склад водного потоку – перелік компонентів, які знаходяться у водному потоці.

Критичний рівень води – рівень за найближчим гідрологічним постом, з перевищенням якого починається затоплення території.

Карта затоплення – великомасштабна топографічна карта з зазначенням місць і масштабів затоплення.

Стихійні явища, до яких відносяться повені  або катастрофічне затоплення водою населених пунктів на великих територіях, накладають свої особливості на тактику діяльності охорони здоров'я та використання медичних сил і засобів. Перед усім мають значення масштаби території затоплення і той факт, що велика кількість населення залишається без даху, без питної води і продуктів харчування, зазнає дію холодної води, вітру та інших метеорологічних факторів. Небезпека виникнення затоплення низинних районів виникає при руйнуванні греблі, дамб, гідровузлів. Безпосередню небезпеку являють стрімкі і сильні потоки води, що викликає затоплення і руйнування будівель і споруд. Жертви серед населення і різні порушення виникають через швидкість великої кількості води, яка зносить все на своєму шляху. Висота і швидкість хвилі прориву залежать від розмірів руйнування гідроспоруди та різниці висот у верхніх та нижніх б'єфах.

В залежності від причин виникнення повені поділяють на чотири типи:

1-й тип – затоплення, пов'язані з максимальним стоком від весняного танення снігу. Вони відрізняються значними і досить тривалим підйомом рівня води в річці та називаються повінь.

2-й тип – затоплення, що формуються інтенсивними дощами. Вони характеризуються інтенсивним, порівняно короткочасним підйомом рівня води і називаються  паводком.

3-й тип – затоплення, викликані в основному великим опором, який водяний потік зустрічає на річці. Відбувається таке на початку зими при ранньому льодоставі і появі льоду на річках, озерах, водосховищах або в кінці зими при заторах.

4-й тип – затоплення, що створюється вітровими нагонами води на великих озерах і водосховищах, а також морських гирлах річок.

При катастрофічних повенях на затоплених територіях виділяють 4 зони затоплення в залежності від швидкості течії води, висоти хвилі і відстані між греблею і населеними пунктами та часу проходження хвилі прориву.

Перша зона - зона катастрофічного затоплення безпосередньо примикає до гідроспоруди або початку природного явища. Висота хвилі може досягати декількох метрів, а швидкість 30 км/год і більше. У середньому довжина цієї зони може бути 6-12 км. Час проходження хвилі прориву до 30 хвилин.

Друга зона - зона швидкої течії. Швидкість течії 15-20 км/год. Довжина зони 15-25 км. Час проходження хвилі до 1 години.

Третя зона - зона середньої течії. Швидкість течії 10-15 км/год,  довжина 30-50 км. Час проходження хвилі - 2-3 години.

Четверта зона - зона слабкої течії (зона розливу). Швидкість течії 5-10 км/год, довжина може складати 35-70 км.

Для прогнозування медико-тактичної обстановки визначають чисельність населення, яке проживає в кожній із зон можливого затоплення, і санітарні втрати в кожній із зон, сили і засоби ДМСК для надання медичної допомоги постраждалим у зонах затоплення, місця розгортання медичних формувань і закладів, райони евакуації населення і медичних закладів із зони затоплення.

Світова статистика свідчить, що питома вага повеней становить до 40,0% у загальній структурі стихійних лих. Серед потерпілих структура санітарних втрат формується за рахунок: утоплення (асфіксії), механічних травм, переохолодження, гострих порушень дихальної та серцево-судинної діяльностей, травм м'яких тканин, струсу мозку, пневмонії, нервово-психічних реакцій, загострення хронічних захворювань. Погіршується санітарно-гігієнічна та епідемічна обстановка на затопленій території, що може призвести до масових спалахів інфекційних захворювань.

При повені важливе значення мають своєчасне оповіщення і проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей з вірогідного району затоплення.

Селі

Різновидом повені є селі. Селі - це тимчасовий потік води, піску, глини, уламків каменів і валунів, що раптово утворюється в басейнах гірських річок. Причиною селевих потоків бувають інтенсивні та тривалі зливові дощі, інтенсивне танення гірського снігу і льодовиків, землетруси.

Як правило селі рухаються окремими хвилями зі швидкістю до 10 м/с і більше, переносячи великі об'єми землі, гальки і великого каміння. Сель характеризується різким підвищенням рівня води, хвильовим рухом, недовгочасною дією (1-3 год) і значним руйнівним ефектом. Сельові потоки мають велику руйнівну силу.

До селенебезпечних регіонів відносяться райони Карпат і гірський Крим. Прикладом селю може бути подія, що трапилась у Києві 13 березня 1961 році в районі Сирця, коли грязьовий потік висотою до 4 метрів зійшов на Куренівку (район Києва).

Зсуви

Зсуви – це переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під дією сили тяжіння. Зсуви виникають при порушенні рівноваги порід, яка викликана збільшенням крутизни схилу в результаті підмивання водою, послабленні міцності при вивітрюванні або перезволоженні опадами і підземними водами, від сейсмічних поштовхів, руйнування схилів виїмками грунту, вирубки лісів, неправильної агротехніки.  Вони виникають на схилах, що мають крутість понад 20 градусів, на глинистих грунтах при надлишковій вологості (здебільшого по берегах річок в Карпатах та Криму). У 80% випадків зсуви пов'язані з антропогенною діяльністю людини. Вони виникають при неправильному проведенні будівельних робіт, добуванні корисних копалин. До 90,0% зсувів припадає на території, розташовані на висоті від 100 до 1700 метрів над рівнем моря.

Зсуви подібні до землетрусів, проте площі цього стихійного лиха значно менші. Кількість потерпілих може бути від одиниць до 50 чоловік. Особливо активно зсувні процеси проходять у районах активної господарської діяльності (Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька області).

Важливе значення для визначення характеру поведінки та дій населення при селевих потоках і зсувах має своєчасне їх виявлення і оповіщення. Про наближення селевого потоку можна дізнатися по характеру звуку, який видають валуни або уламки каміння. Цей звук нагадує гуркіт потягу, який наближається на великій швидкості. Про початок зсуву свідчать наступні ознаки: поява тріщин на будинках, розриви на дорогах, берегових укріпленнях і набережних, вимивання землі, зміщення підвалин різних висотних конструкцій.

Головними причинами травмування та загибелі людей при селевих потоках і зсувах є:

- завалення людей ґрунтом, камінням, деревами;

- заподіяння травм предметами, що падають (камінням, деревами);

- завалення людей в зруйнованих будинках;

- захоплення людей бурхливими потоками води або селевої маси.

 

Вітри руйнівної сили

З групи метеорологічних і агрометеорологічних явищ природного походження дуже небезпечними стихійними явищами є буревії (шторми), урагани (тайфуни), смерчі (торнадо), циклони, які являють собою дуже швидкий і сильний, нерідко катастрофічний рух повітря, який викликає руйнування будівель, загибель людей і тварин.

Основною причиною виникнення буревіїв, ураганів, смерчів є циклонічна діяльність атмосфери. Характеристикою цих явищ є швидкість вітру. В таблиці 3 представлена шкала Бофорта, яка дає змогу уявити руйнівну силу вітру від його швидкості.

Таблиця 3

ШКАЛА БОФОРТА

Бали

Швидкість вітру м/с

Характеристика вітру

Дія вітру

0

0-0,5

Штиль

Повна відсутність вітру

1

0,6-1,7

Тихий

Дим з димоходу відхилюється

2

1,8-3,3

Легкий

Рух повітря відчувається обличчям

3

3,4-5,2

Слабкий

Коливаються дрібні гілочки

4

5,3-7,4

Помірний

Коливаються тонкі стеблини

5

7,5-9,8

Свіжий

Коливаються великі гілки дерев

6

9,9-12,4

Сильний

Гудуть телефонні проводи

7

12,5-15,2

Міцний

Хитаються стовбури невеликих дерев

8

15,3-18,2

Дуже міцний

Ламаються гілки дерев

9

18,3-21,5

Буря (шторм)

Зривається черепиця

10

21,6-25,1

Сильний шторм

Дерева вириваються з корінням

11

25,2-29,0

Жорстокий шторм

Великі руйнування

12

Більше за 29,0

Ураган (тайфун)

Приводить до спустошливих дій

Буревії

Буревій - дуже сильний і тривалий вітер, що викликає великі руйнування на суші та хвилювання на морі (шторм). В залежності від пори року і залучення у потік повітря різних частинок розрізняють пилові, безпилові, снігові та шквальні буревії.

Пилові (пісчані) буревії – це сильний вітер, здатний видувати верхній шар грунту до 25 см на десятках і сотнях квадратних метрів і супроводжується перенесенням по повітрю на великі відстані мільйони тонн дрібнозернистих частинок грунту, а в пустелі – піску. Вони виникають в пустелях, напівпустельних і розораних степах та здатні перенести мільйони тон пилу на сотні кілометрів та засипати території площею в декілька тисяч кілометрів.

Безпилові буревії характеризуються відсутністю залучення пилу в потік повітря і порівняно меншими масштабами руйнувань і збитку.

Снігові буревії виникають взимку і переміщають по повітрю великі маси снігу. Тривалість їх від декількох годин до декількох діб. Супроводжуються великими снігопадами, завірюхами, обмерзанням. Мають порівняно вузьку полосу дії. Снігові буревії паралізують рух транспорту, порушують роботу комунальних служб, призводять до трагічних наслідків.

Шквальні буревії характеризуються майже раптовим початком, таким же швидким завершенням, незначною тривалістю і великою руйнівною силою. Причиною виникнення такої бурі є переміщення повітряних мас під впливом різниці температур.

Урагани

Ураган - це вихор з величезною швидкістю руху повітряних мас і низьким атмосферним тиском повітря в центральній частині. Швидкість руху повітря може перевищувати 130 км/год. Урагани виникають в зонах зіткнення теплих і холодних повітряних мас при найбільш виражених контрастах температури і супроводжуються сильною хмарністю, зливами, грозами і градом. Урагани мають різну назву: на Філіппінах – бегвіз, в Австралії – вілі-вілі, в північній Америці – урагани.  В результаті ураганів руйнуються будівлі на значній території, виникають пожежі, гинуть люди, велика кількість людей потребує надання медичної допомоги. Поєднання ураганних вітрів зі снігом або пилом призводять до виникнення сильних хуртовин або пилових бур. Під час буревіїв, ураганів і смерчів медико-санітарна обстановка буде визначатись перш за все характером забудови населених пунктів, розмірами фронту проходження вітрового потоку, своєчасністю оповіщення населення про наближення стихійного лиха. В Україні такі стихійні лиха більш характерні для південних та західних областей, проте не виключена можливість їх виникнення в інших регіонах країни.

Смерчі

Смерчі – повітряний потік, що має вигляд вихора, здатний здіймати і переносити на значні відстані людей, тварин, зривати дахи з будівель, виривати з корінням дерева. Це найбільш руйнівне атмосферне явище. Повітря в смерчі обертається з швидкістю декількох десятків метрів за секунду, одночасно піднімаючись по спіралі на висоту до 800-1500 м. Середня швидкість його переміщення 40-60 км/год. Наслідки дії ураганних вітрів і смерчів характеризуються кількістю загиблих і потерпілих, людей, що лишилися без притулку, кількістю зруйнованих та пошкоджених житлових будинків, виробничих та культурно-побутових споруд, комунікацій електромереж  і зв'язку тощо.

Смерчі утворюються при нестійкому стані атмосфери, коли повітря в її нижніх шарах дуже тепле, а у верхніх – холодне, при цьому відбувається сильний вертикальний рух повітряних мас. Всередині вихрового потоку утворюється низький атмосферний тиск, тому смерч втягує в себе подібно величезному пилососу пил, воду і всі предмети, які зустрічаються на шляху його руху, піднімаючи їх високо вгору і переміщуючи на великі відстані.

Медичні наслідки урагану

Під час урагану (смерчу) до 50,0% травм виникає від предметів, що летять і падають. У структурі ушкоджень черепно-мозкова травма може  складати 50,0-70,0% (при цьому 18,0-20,0% складає тяжка черепно-мозкова травма), переломи кісток кінцівок, тазу, хребта – біля 15,0%. Комбінована травма може складати 60,0-65,0%. Рани звичайно бувають рвані, забруднені піском, землею, осколками скла на велику глибину.

Природні пожежі

Пожежа - це стихійний, некерований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює загрозу для здоров'я та життя людини.

Зона пожежі – простір, якому відбувається пожежа.

Горіння – фізико-хімічний процес з виділенням тепла, світла, диму. Для виникнення горіння необхідна наявність горючого матеріалу, окисника, джерела запалювання.

Зона горіння – простір, в якому відбуваються процеси горіння.

Зона задимлення – простір, що прилягає до зони горіння, заповнений димом.

Для всіх типів пожеж характерні взаємодія в шарі полум'я горючої речовини з киснем або іншим окисником; виділення в зоні горіння тепла, світла, продуктів згоряння.

Причиною виникнення природних пожеж являються природні фактори (розряд блискавки, самозапалення, тертя, падіння космічного тіла та інші). У 80% випадків пожежі являються наслідком порушення людиною вимог пожежної безпеки. Природні пожежі призводять до знищення лісів, гибелі тварин і рослин, забруднення атмосфери, порушенню теплового балансу, ерозії грунту. У ряді випадків природні пожежі являються причиною гибелі людей.

Пожежі класифікуються: на природні пожежі (лісові, торф’яні, степові, польові) і пожежі в населених пунктах (окремі, масові, суцільні).

Залежно від характеру горіння природні пожежі поділяються на низові, верхові та ґрунтові. Дані світової статистики свідчать, що на планеті щорічно виникає близько 3,3 млн. природних пожеж. За останні 30 років кількість пожеж збільшилась утричі, а кількість постраждалих від них – у 10 разів.

Лісові пожежі поділяються на низові, верхові, торф'яні, підземні.

Низові пожежі становлять приблизно 90% від загальної кількості лісових пожеж. При цьому горять нижні частини дерев, трава, сушняк, коріння дерев, що виступає. Швидкість розповсюдження низової пожежі становить 2,5-3,0 м/хв. Висота полум'я – від 0,5 до 1,5 м.

Верхові (швидкі) пожежі характеризуються горінням і швидким просуненням вогню по кронам дерев при сильному вітрі. Швидкість верхової пожежі іноді сягає 400-500 м/хв. Під час верхової пожежі вітер розносить гілки, що горять, іскри, що підпалюють ліс на десятки, а іноді й сотні метрів вперед, утворюючи нові вогнища пожежі. Лесові пожежі справедливо вважаються одними з найбільших по охопленню територій стихійних лих. Щорічно в світі реєструється біля 200000 таких пожеж, в яких вигоряє 40 млн. гектарів лісу (територія, що перевищує площу Норвегії). У вогні гине щорічно 0,1% всіх лісових запасів планети.

Торф'яні пожежі виникають в місцях знаходження торф'яних полів і родовищ торфу. При його займанні відбувається швидке розповсюдження вогню по поверхні поля, при сильному вітрі палаючі частинки торфу перекидаються на значні відстані та утворюють вогнища пожежі. При прониканні вогню всередину торф'яного масиву відбувається займання нижніх шарів торфу. Швидкість розповсюдження такої пожежі – декілька метрів за добу. Іноді полум'я з підземного вогнища пожежі проривається ззовні, що являється причиною виникнення наземних пожеж в населених нуртах, лісових масивах, сільськогосподарських угіддях і т.і. Характерна особливість торф'яних пожеж – виділення великої кількості диму, що призводить до задимлення значних територій.

Підземні пожежі виникають в шахтах, на рудниках, масивах корисних копалин. Причиною їх являються як зовнішні теплові імпульси (необережне ставлення до вогню, зіпсованість електрообладнання, тертя деталей машин механізмів. Що рухаються), так і самозаймання вугілля, вугільних порід, сульфідних руд. Особливу небезпеку становлять підземні пожежі в місцях накопичення вибухонебезпечних речовин, в тому числі метану, вугільного та сульфідного пилу. Профілактика підземних пожеж і попередження їх наслідків полягають в тому, що поряд з загальними пожежно-профілактичними заходами (використання негорючих матеріалів для кріплення гірничих виробок, важко займистих конвеєрних стрічок та електричних кабелів в негорючих оболонках та ін.). передбачається використання спеціальних схем розкриття і підготовки місцезнаходжень. Вони дозволяють локалізувати ділянку у випадку пожежі та відвести пожежні гази у загально шахтний вихідний струмінь повітря, обходячи решту ділянок, на яких знаходяться люди.

Степові пожежі являються наслідком займання сухої трави або стиглих посівів сільськогосподарських культур і розповсюджуються у вітряну погоду зі швидкістю до 120 км/год.

  Очеретяні пожежі виникають по причині займання сухого очерету і рослинності, яка знаходиться над водою. Характерною особливістю таких пожеж являється висока щільність вогню, його швидке розповсюдження, велика кількість диму.

Пожежі в населених пунктах виникають при порушенні правил техніки протипожежної безпеки, в результаті стихійних лих. Пожежі можуть бути: окремі (горить один або декілька будинків), масові (горить до 20,0% будівель), суцільні (горить більше 20,0% будівель). Пожежі завдають великих матеріальних збитків і приносять шкоду людям – виникають опіки і травми, отруєння чадним газом, нервово-психічні розлади.

Пожежа характеризується виділенням великої кількості тепла та інтенсивним газовим обміном продуктів згоряння. Простір, який захоплений пожежою, умовно поділяють розділяють на зони активного горіння, теплової дії та задимленості. В зоні теплової дії пожежі температура суміші повітря і газоподібних продуктів згоряння становлять від 60 до 9000С, а поверхнева густина теплового потоку перевищує 4 кВт (60 ккал/(хв.·м2)).

В зоні задимленості основними вражаючими факторами являються продукти згоряння, багато з яких мають підвищену токсичність. Особливо токсичні речовини, що утворюються при горінні полімерів. В деяких випадках продукти неповного згоряння можуть утворювати з киснем горючі та вибухонебезпечні  суміші. При виникненні пожеж люди можуть отримати термічні та механічні пошкодження різної ступені тяжкості, можливі отруєння продуктами горіння.

Надання медичної допомоги постраждалим має свої особливості через те, що розшук постраждалих ускладнюється внаслідок задимленості території або будівель, а також виникнення комбінованих уражень.

Екологічні катастрофи

Одним із основних понять екології та об’єктами її вивчення являється поняття “біосфера“. Під біосферою розуміють тонкий шар повітря, води і ґрунту в масштабах всієї земної кулі, в якому існують і розвиваються живі організми. Розрізняють ряд екологічних факторів, найбільший інтерес з яких представляє антропогенний – діяльність людини, що пов’язана з розвитком цивілізації. Важливе екологічне значення ця група факторів набула в другій половині 20 століття, внаслідок активного впливу людини на біосферу. Він привів до:

1. Зміни структури земної поверхні (розорювання степів, вирубка лісів, порушення режиму поверхневих вод, меліорація, створення штучних озер та морів).

2. Зміни складу біосфери (видобування корисних копалин, викид в атмосферу і водні об’єкти різних хімічних речовин).

3. Зміни теплового балансу окремих районів земної кулі.

4. Зміни в складі живих організмів біосфери (зникнення окремих видів, створення нових порід тварин і сортів рослин, зміна їх місця проживання).

Характерною рисою нашого часу є негативний вплив на екосистеми, збільшення кількості аварій і катастроф в промисловості, в тому числі в ядерній енергетиці, хімічному виробництві і на транспорті, ріст числа стихійних лих. В результаті різноманітних видів діяльності людини відбувається забруднення біосфери, що призводить до виникнення складних екологічних проблем.

Особливостями науково-технічного прогресу, що призводять до екологічних катастроф є :

1. Значне збільшення об’єму промислового виробництва.

2. Поява нових екологічно небезпечних видів техніки та технологій.

3. Накопичення на хімічних підприємствах величезних запасів небезпечних для навколишнього середовища та здоров’я людини сильно діючих отруйних речовин (СДОР).

4. Витрата невідновних природних ресурсів (нафти, газу, вугілля).

5. Різне підвищення складності технічних систем, з якими взаємодіє людина.

Особливо високі темпи в останні десятиріччя набув ріст хімічного виробництва. Техногенні викиди хімічних речовин в атмосферу супроводжуються значним забрудненням повітря продуктами неорганічної хімії. Внаслідок спалювання природного палива в атмосферу Землі викидається велика кількість оксидів сірки та азоту, а оксид вуглецю призводить до виникнення парникового ефекту та загрози глобальної зміни клімату. Надзвичайно небезпечними з екологічної точки зору є продукти хлорного виробництва, а саме сполуки типу діоксину, які потраплять в біосферу в результаті аварій і порушення технологічних режимів особливо на підприємствах целюлозно-паперової промисловості. Навіть в невеликих концентраціях вони пригнічують функцію імунної системи, здійснюють мутагенну та канцерогенну дію.

Велику небезпеку несуть фосфорорганічні пестициди, солі важких металів. В останні роки відмічається накопичення у навколишньому середовищі токсикатів, які при взаємодії між собою, а також при дії на організм людини призводять до нових незареєстрованих раніше форм уражень і вимагають нових підходів у діагностиці і лікуванні. Це наочно проявилось у таких екологічних надзвичайних ситуацій, як “Чернівецька хвороба” або хімічна алопеція та ураження невідомою речовиною жителів Первомайського району Миколаївської області.

Розвиток науково-технічного прогресу має негативний бік у тому, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та екологічного характеру, що несуть загрозу життю та здоров’ю людей. Медичні працівники, на яких покладені обов’язки медичного забезпечення населення в цих умовах, повинні мати відповідну підготовку не тільки з певної медичної спеціальності, але й з питань організації цього процесу, реалізуючи ці знання в екстремальних умовах.

Виходячи з потреб гарантії безпеки населення і території України, створена єдина державна система запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші НС, складовою частиною якої є державна служба медицини катастроф (ДСМК), до складу якої можуть включатися лікарі всіх спеціальностей. Підготовці з цього напрямку діяльності і присвячений курс медицини надзвичайних ситуацій.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34210. Тип Arthropoda (членистоногие) 20.79 KB
  К типу членистоногих относятся раки крабы дафнии бабочки термиты муравьи пауки клещи трилобиты мечехвосты. Класс Trilobite трилобиты. Трилобиты – вымершие животные широко распространённые в раннем P2. трилобиты имели членистое тело покрытое хитиновым панцирем.
34211. Палеонтология 19.49 KB
  Остатки организмов сохраняются в осадочных породах только при благоприятных условиях захоронения и при наличии минерального или органического скелета. видов животных и растений но после гибели они исчезают бесследно если не попадут в благоприятные условия для их сохранения поэтому в ископаемом состоянии сохраняется лишь незначительная часть от большого числа ранее существовавших организмов. Лучше сохраняются остатки организмов обладающих твёрдым минеральным скелетом. Палеонтология связана с зоологией и ботаникой изучающими морфологию и...
34212. Образование ориктоценозов 20.78 KB
  Выделяют три основных этапа перехода: накопление органических остатков захоронение фоссилизация 1. Накопление органических остатков. Скопления остатков погибших организмов образуют танатоценоз – сообщество смерти.
34213. Основные этапы развития палеонтологии 29.91 KB
  Большое значение в развитии палеонтологии имели труды шведского учёного Карла Линнея 1707 – 1778 гг. Становление и развитие палеонтологии происходило в три этапа: додарвиновский дарвиновский и последарвиновский. Додарвиновский этап развития палеонтологии связан с именами таких учёных как англичанин Вильям Смит 1769 – 1839 – палеозоология беспозвоночных Жорж Кювье 1769 – 1832 – палеозоология позвоночных Александр Броньяр 1801 – 1876 – палеоботаника .
34214. Палеонтологический метод и основы стратиграфической классификации 21.23 KB
  Изучается литологический состав отдельных слоёв их взаимоотношение друг с другом причём принимается что при ненарушенном залегании подстилающей слой является более древним а покрывающий – более молодым принцип Стенона. Если же между ними наблюдается стратиграфическое несогласие то предполагается наличие перерыва в осадконакоплении а также возможность размыва нижележащих слоёв. Из каждого слоя или группы слоёв изучается систематический состав биоценозов. При извлечении из слоёв ископаемых остатков отмечаются особенности их захоронения...
34215. Породообразующая роль организмов 36.03 KB
  В образовании органогенной породы принимают участие как скелетные остатки так и продукты жизнедеятельности. В органическом породообразовании самую большую роль играют высшие растения. Организмы принимают участие и в образовании особых известковых форм рельефа океанов и морей – рифовых построек различного типа: береговые и барьерные рифы атоллы биостромы биогермы. В образовании ископаемых и современных рифов принимают участие различные организмы.
34216. Условия обитания животных в океанах и морях 22.64 KB
  Водя является легко проницаемой средой для активно передвигающихся животных. Существование в воде водорослей и бактерий обеспечивает жизнь очень многих животных. Скопление органического детрита поступающего с суши обеспечивает обильное развитие водорослей бурых зелёных багряных а те в свою очередь создают благоприятные условия для жизни многих животных – фораминифер червей моллюсков иглокожих ракообразных.