70234

Розвиток і особливості політичної думки в Росії

Лекция

История и СИД

Слов’янофільство - вияв приязні, симпатії до слов’янства, зацікавлення ним з боку різних громадсько-політичних та культурних діячів, які, виходячи з етнічної та мовної спорідненості слов’ян, підтримували ідею їхнього тісного єднання. Форми вияву слов’янофільства були найрізноманітнішими...

Украинкский

2014-10-17

51 KB

2 чел.

                                        ТЕМА №7

Розвиток і особливості політичної думки в Росії.

План:

1. Політичні ідеї "слов'янофілів і "західників".

2.Демократизм Чернишевського та Герцена.

3.Народництво.

4. Масонство у Росії.

    1. Політичні ідеї "слов'янофілів і "західників".

Слов'янофільство - 1) вияв приязні, симпатії до слов'янства, зацікавлення ним з боку різних громадсько-політичних та культурних діячів, які, виходячи з етнічної та мовної спорідненості слов'ян, підтримували ідею їхнього тісного єднання. Форми вияву слов'янофільства були найрізноманітнішими: проповідь культурної спільності визвольним рухом слов'янських народів тощо. Ідеї слов'янофільства знайшли відображення у науковій діяльності багатьох слов'янських "будителів" - Й. Добровського, П. Шафарика, Я. Коллара, В. Ґанки, Е. Копітара, Л. Гая, Л. Штура, які, працюючи для свого народу, спричинилися до національного пробудження інших слов'янських народів. Слов'янофільство відіграло помітну роль і в національному самоусвідомленні українців. Намагання використати ідею слав'енської єдності для політичного об'єднання всіх слов'ян в єдину державу привело до переростання слов'янофільства на панславізм, який у середині 19 ст. Приходить на зміну романтичному слов'янофільству у деяких слов'янських країнах, насамперед у Росії і Чехії.

2) Течія суспільно-політичної та філософської думки 1840-50 рр. у Росії виникла на ґрунті ідейних суперечок навколо двох проблем-щодо способів ліквідації кріпацтва та вибору шляху подальшого розвитку держави. Провідні представники С. Ком'яков, К. Аксаков, брати І. Та П. Криєвські, Ю. Самарік та ін., на противагу західникам, які доводили необхідність і неминучість для Росії запозичення західноєвропейського досвіду, відстоювали ідею самобутності історичного розвитку. Вони були переконані, що російське суспільство необхідно вберегти від "згубного" впливу "безбожного" Заходу. Слав'янофільство возвеличували все російське, ідеалізували минувшину, особливо допетровську добу, яка уявлялася їм як втілення гармонії у відносинах між державою і суспільством. Звинувачувати Петра І у тому, що він, протиставивши царську владу "земщині", спричинився до відриву дворянства та інтелігенції від народу, а це привело до зневаги рідної мови і традиційного способу життя. Самобутність Росії прихильники слов'янофільства вбачали у відсутності полярної соц.деференціації; у всеохопному впливі православ'я, яке вони вважали єдиним справжнім християнством; в наявності общинного селянського землеволодіння та артільної форми організації праці. Подібні риси суспільного розвитку вони знаходили і в інших слов'янських народів, передусім південних (православних), до яких виявляли особливі симпатії, цікавились їхнім історичним минулим та сучасним становищем, підтримували жваві контакти з багатьма слов'янськими культурами і громадсько-політичними діячами, надавали їм матеріальну допомогу, сприяли розвиткові слов'янознавства в Росії. Слов'янофіли стояли на позиціях поміркованого лібералізму. Вони виступали за ліквідацію кріпацтва, вважали за потрібне запровадити ряд демократичних свобод, скасувати тілесні покарання і смертну кару За політичними поглядами слов'янофіли були прихильниками абсолютної монархії і жорсткого централізму.

   2.Демократизм Чернишевського та Герцена.

    Яскравим представником демократизму у Росії були О.І. Герцен та М.Г. Чернишевський.

Олександр Іванович Герцен - російський революційний діяч, філософ, письменник, публіцист. Він признавав первинність матерії, пізнання світу та матеріалістично трактував принципи буття та мислення.

    Герцен створив теорію російського соціалізму, в основу якої полягли ідеї соц. переустрою суспільства на основі християнських общин. Він вважав, що головною рухомою силою історії є не держава, а народ.

    Герцен був першим істориком руху декабристів. Основним положенням його концепції по національному питанню було признання за кожним народом права на незалежність та особисту державність.

    Пропонував ідею слов'янської федерації, початок якої повинен був бути покладений спільною боротьбою всіх слов'ян проти соціального і національного гніту у російській і австрійській імперіях.

    Микола Гаврилович Чернишевський російський революціонер публіцист, матеріаліст і соціаліст-утопіст, літературний критик і письменник, вождь революційно-демократичного руху в Росії 1860-70-х роках.

    Направленість і характер теоретичних пошуків Чернишевського багато в чому визначили європейські революції у 19 ст., що привели до краху буржуазного радикалізму і "надкласового" соціалізму, а також реформи 1861 р., яка дозволила ще раз, на російському матеріалі, поставити проблему "реформа зверху" або "революція знизу". Ці події всесвітньо історичного значення наклали на світогляд Чернишевського печатку песимізму і скептицизму, який, як і скептицизм Герцена, був формою переходу до створення наукової теорії революційної боротьби. Пояснення теорії з позиції революційного демократизму було у Чернишевського засобом обґрунтування необхідності народної революції і Росії, та вираження його соціальних переконань. Історична концепція Чернишевського була продовженням і розвитком традицій революційно-історичної думки в Росії. Чернишевський признав об'єктивний характер закономірності історичного процесу, його прогресивно -поступового розвитку у результаті боротьби нового та старого, прогресу та реакції. Застосовуючи діалектичну мету до аналізу історичних явищ Чернишевський освітив широке коло проблем світової і вітчизняної історії. Він прагнув показати провідну роль народних мас, підкреслити значення найбільш радикальних течій і партій, викривати оману інтересів трудящих з боку лібералів. Він високо цінував самовіддану боротьбу російського народу проти монголо-татарських, польсько-шведських та французьких загарбників; широко освітив у своїх роботах вітчизняну історію. Він був добре знайомий з російською історіографією. Але, послідовний демократизм і революційна ціленаправленість у вивченні історії впритул приблизили Чернишевського до наукового, матеріального порозумінню історії.

    3.Народництво.

    Народництво - ідеологія і громадсько-політичний рух, що охопив вихідців із дворянства та різночинної інтелігенції Російської імперії у 1860-80-х. Представники цього напрямку інтереси селянської демократії, поєднуючи радикальну буржуазно-демократичну і антифеодальну програму з ідеалами утопічного соціалізму. В основі ідеології народництва - містична віра в російське селянство як носія "вищої життєвої мудрості".

    У 1860 р. Ідеї "селянського соціалізму" активно пропагував М. Огарьов. Наприкінці 60-х років - на початку 70-х теоретичним обґрунтуванням ідеї некапіталістичного шляху розвитку стає суб'єктивна соціологія, яка рушійною силою суспільного прогресу вважала "критично мислячі особистості", тобто інтелігенцію. У 1880 -х в народництві отримав розвиток "економічний Романтизм", представники якого виходили із протиставлення типів економічної еволюції Західної Європи і Росії. Народники-економісти намагалися довести безперспективність капіталістичного розвитку Росії й необхідність переходу до "народного виробництва" - некапіталістичної індустріалізації, артільно-общинного методу організації господарства. Найвідомішими ідеологами народництва у 1870-ті були М. Бакунін, П. Лавров і П. Ткачов. Вони розглядали особу російського селянина як зберігача давніх засад общинної власності і саме в цьому вбачали можливість переходу Росії до соціалістичних відносин, обминаючи етап капіталістичного розвитку . Вважаючи російського селянина "природженим" соціалістом, М. Бакунін закликав молодь готувати народне повстання проти трьох головних ворогів: приватної власності, держави, церкви. На думку окремих дослідників, народництво було просякнуте месіанською свідомістю, успадкованою частково від слов'янофілів, котрі твердили про почуття вини дворянина перед селянином за гріхи предків-кріпосників. Народництво об'єднувало людей, що належали до різних політичних напрямків, часто дуже різних. Так одні підтримували теорію непротивлення злу насильством, інші закликали до нової пугачовщини.

    У 1860-х народники виявляли себе спорадично. В обстановці піднесення демократичної інтелігенції у 70-х роках почали діяти численні народницькі гуртки. Відзначалися серед них "чайків ці", які існували у Петербурзі, Москві, Одесі, Києві. "Чайкові" перейшли від революційного просвітництва до підготовки "ходіння в народ", виношуючи плани селянської революції у Росії. Такої ж тактики дотримувалися учасники гуртка "лавристів" у Петербурзі, гуртка братів Жебуньових в Україні, членів "Київської комуни".

4. Масонство у Росії.

 Масонство - релігійно-моральний рух. Виник на початку 18 ст. В Англії, масонство

швидко розповсюдилось в Європі та Америці. Протиставляючи себе феодальній державності і офіційній церкві, прагнучи створити таємну всесвітню організацію з метою мирного об'єднання людства в релігійному братському союзі. Це складна багаторівнева структура ордену, ритуальна символіка яких була запозичена у середньовікових цехів каменщиків - будівельників. В 2-й половині 18 ст. У русі приймали участь багато просвітителів, однак в середині ордену все більш посилювалось тяготіння до містики, що змінило раціоналістичний дух раннього масонства. Росло захоплення ритуалістикою, прагнення пов'язати масонство з середньовіковим рицарським і містичним орденами. Виникає система "суворого нагляду" - спроба надати ордену характер бойової організації реакційного типу. Одночасно А. Вейсгаупт, створюючи у Баварії орден ілюмінатів, намагався перетворити масонство у таємну організацію просвітницького характеру. На початку 19 ст. Були спроби пристосувати масонство для потреб конспіративного революційного руху. Найбільш достовірні дані про перші ложі у Росії відносять на початок 1730 р. В перший період (1730-70р.) масонство виступало як одна з форм організації, яка не залежала від уряду опозиційно дворянської громади. Його основа деїзм негативне відношення до церковної обрядності, моралізму, проповіді, просвіти і гуманності; політичні симпатії прихиляються до конституціоналізму. Обрядність та питання ритуалу не захоплюють в цей період особистої уваги. Надзвичайна невизначеність масонських ідеалів дозволила руху розповсюджуватись у різних суспільних колах - від табору дворянської реакції до різночинної інтелігенції.

_________________________________________________________________________________________________________________________

Список використаної літератури:

1 .”Историческая знциклопедия” 4, 9, 15 тома, 1993 г.

2. «Довідник з історії України», Київ, 2001 р.,


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26769. История прогрессивных идей в России 46 KB
  В это время в России впервые появляется первое печатное издание газета Ведомости издаваемая лично Петром I. Отсутствие в России достаточно влиятельной общественной силы и практики самостоятельного действия которая могла бы возглавить движение к гражданским реформам на столь огромной территории какой являлась Россия привело к своеобразному историческому парадоксу: эту роль взяло на себя государство.2 В России таким образом оказалась чрезвычайно сильна роль мыслящего меньшинства 1 от населения страны приобщенного к просвещению....
26770. Гражданское общество в 60-е годы 39.5 KB
  Именно с этого момента и принято говорить о зарождении в России какихто реальных элементов гражданского общества. И здесь особенно следует подчеркнуть что в отличие от западных стран в России формирование основ гражданского общества началось с реформ произведенных властью добровольно. Отныне управлял крестьянским миром выборный сельский сход которому предоставили довольно много полномочий: выборы сельского старосты и других должностных лиц увольнение из общества и принятие новых членов удаление из общества вредных и порочных членов что...
26771. История России и гражданского общества в конце ХІХ века 45 KB
  Журнал Вестник Европы в первом номере посвященном наступлению нового века писал что большинство цивилизованных стран живет в условиях торжества капитализма и буржуазной демократии а в России реформы не доведены до конца. Авторы от имени либеральной общественности в качестве задач которые России нужно решить в ХХ веке называют уничтожение сословного неравноправия введение независимого от администрации суда развитие самоуправления юридическое облегчение положения печати развитие частных обществ обеспечение реальной свободы совести...
26772. Открытое общество и его враги 30 KB
  Но можно сказать и иначе: с 1917 года история развития гражданского общества в России прерывается в связи с огосударствливанием всех сфер деятельности и активности. В Советском Союзе сохраняется главный элемент гражданского общества пусть не в массовом масштабе который вопреки давлению государства все же сохранил в себе способность формировать личное мировоззрение и личную судьбу. С момента перестройки с 1985 года правомерно становится говорить об активном процессе формирования гражданского общества в России.
26773. Историко-философский анализ развития идеи гражданского общества 58 KB
  Грамши и лидеров польской Солидарности которые жестко настаивают не только на разделении государства и гражданского общества но и на их противостоянии и даже на диктате гражданских активистов. Именно эти идеи и создали проблемную ситуацию в России с пониманием сути гражданского общества. Политики породили традицию конфликтно противопоставлять деятельность государства и институтов гражданского общества рассматривая их противоборство как источник развития.
26774. Устойчивые социальные системы 29 KB
  Совокупность ноосферных принципов взаимодействия общества с макросистемой окружающей средой в соответствии с 3 и 4 уровнями интеграции. Причем каждый принцип при практической реализации становится конкретным признаком общества. Таким образом мы получили перечень признаков устойчиво развивающегося общества: наличие граждан как активных свободных универсальных личностей реализация принципа № 1; наличие структур и институтов созданных по инициативе граждан для реализации своих и общественных потребностей № 2; наличие...
26775. Гражданское общество и гражданин 31.5 KB
  Гражданское общество есть общество основным элементом которого является гражданин как активная универсальная личность свободно реализующая свои потребности в тесном сотрудничестве с другими людьми и в составе различных групповых структур которые эффективно взаимодействуют друг с другом и с государственными институтами с учетом этикоправовых норм в условиях демократического управления обществом и наличия различных форм собственности в соответствии с целевой установкой на устойчивое развитие общества в ноосферном пространстве. Гражданским...
26776. Многомерные задачи оптимизации 271.5 KB
  В ИС организационного управления преобладает режим оперативной обработки транзакций для отражения актуального состояния предметной области в любой момент времени а пакетная обработка занимает незначительную часть. Офисные ИС предназначены для перевода бумажных документов в электронную форму для автоматизации делопроизводства и управления документооборотом. Смотр по контролю качества является функцией управления разработкой и связан с оценкой того насколько результаты этой работы согласуются с декларированными требованиями относительно...
26777. Метод Эйлера решения задачи Коши для ОДУ 1-го порядка 474 KB
  Свойства информации тесно связаны с информационной деятельностью человека информационными процессами в его сознании. Информационные процессы – это процессы в которых человек с помощью разнообразных технических устройств выполняет сбор хранение поиск обработку кодирование и передачу информации. Информационный процесс возникает в результате установления связи между двумя материальными объектами: источником генератором и потребителем приемником получателем информации. Под информационным процессом понимаются процессы получения...