70237

Політичні погляди в Київській Русі

Лекция

История и СИД

У IX—XII ст. в Київській Русі відбулося формування феодального суспільства і, звісно, стали розвиватися держава і право, політичні погляди, наука, література, філософія тощо. Важливу роль у цьому процесі, як і в усьому житті, відігравало християнство, яке сприяло розвиткові духовного...

Украинкский

2014-10-17

56 KB

1 чел.

ТЕМА №10

Політичні погляди в Київській Русі.

План:

1. Політична думка в Київській Русі.

2. В.Мономах: Про юридичні та етнічні підвалини політичної влади.

3. Перші письмові джерела про роль держави.

4.Традиції Запорізької Січі.

5.Конституція Пилипа Орлика.

1. Політична думка в Київській Русі.

     У IX—XII ст. в Київській Русі відбулося формування феодального суспільства і, звісно, стали розвиватися держава і право, політичні погляди, наука, література, філософія тощо. Важливу роль у цьому процесі, як і. в усьому житті, відігравало християнство, яке сприяло розвиткові духовного життя, економічних і культурних зв'язків Київської Русі з Візантією та іншими європейськими країнами. Водночас період X—XII ст. в історії Київської Русі збагачувався розвитком оригінальної літератури, яка відображала різні сторони тогочасного життя, і насамперед прагнення зміцнити феодальний лад та обґрунтувати впливове становище Київської держави на міжнародній арені.

Теоретична думка у Давній Русі спрямовувалася на розв'язання питань у сфері політики і  соціології,  релігії та моралі.

    У X—XII ст. з'явилися перші літературні твори: "слова", "повчання", "проповіді", які, як правило, виходили із середовища духівництва, а також "патерики", "житія святих", що складалися для поширення християнства і прославляння князів, бояр, монахів. Вони містили відомості про соціальні відносини, політичне життя, побут та культуру того часу і опосередковано віддзеркалювали настрої народних мас, сповнених ненависті до чужоземних загарбників і до феодально-боярського свавілля.

    У суспільно-політичній думці Київської Русі того періоду висувалися ідеї об'єднання удільних князівств навколо престолу великого київського князя, самостійності і незалежності Русі тощо.

    Один із найдавніших документів русько-української писемності, в якому робилися спроби обґрунтувати ці ідеї,— "Слово про закон і благодать" (XI ст.) київського митрополита Іларіона. Відкидаючи твердження про існування у світі того чи іншого "богообраного" народу, як і ідеї католицької і візантійської церков про необхідність всепоглинаючої "вселенської" імперії і церкви, автор "Слова" з гордістю про Русь писав: "Не в ходу бо и не в неведоме земли владьічествоваша, но в Руской, яке ведома и слышима єсть всеми конци  земля".

    Соціологічними та суспільно-політичними ідеями були пройняті і літописи. Великою цінністю є "Повість минулих літ" (XII ст.) літописця Нестора, де подаються відомості про діяльність князів, про боротьбу із зовнішніми ворогами, про народні повстання у Київській Русі. Основна політична ідея — велич, єдність і незалежність Русі. Адже зміцнення політичної влади великого київського князя і згуртування навколо нього усіх князів — це запорука припинення княжих міжусобиць і  руйнування держави.

2. В.Мономах: Про юридичні та етнічні підвалини політичної влади.

    Талановитим світським письменником у Київській Русі був князь Володимир Мономах, який залишив нащадкам один із найвизначніших літературних творів — повчання своїм дітям   (XII  ст.).

    Мономах застерігав своїх синів-князів не тільки не чинити самим, а й заборонити "служивим" творити беззаконня. Князь як державний муж є носієм закону і законності, на цьому ґрунтується його діяльність, у цьому сила його князівської влади. "Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на господа, заволодіють землею. Бо іще трохи — і не стане нечестивого, шукатиме він місця свого — і не знайде [його]...

    Мономах повчав, що князь повинен бути для своїх підданих не тільки справедливим, згідно з законом, а й гуманним, милосердним, а тому він мусить зобов'язати і своїх "служивих отроків" дотримуватися закону, вимог милосердя, щоб вони не злодіяли, не кривдили людей, бо це підриває авторитет держави, князя та й самих "служивих". Князь, його і оточення, "служиві" — всі повинні усвідомлювати свою відповідальність перед божим законом, дбаючи про славу і могутність держави, в противному випадку їх чекає прокляття народу і небесне покарання.

    Автор "Повчання" підкреслював, що князь як воєначальник мусить володіти військовою ситуацією і добре знати військову справу, але не повинен покладатися на інших у тих випадках, коли він сам зобов'язаний виконати покладені на нього завдання.

    Великий князь закликає своїх синів бути мужніми в усіх випадках життя, не боятися смерті, якщо йдеться про правду і справедливість, бо це Божі істини і Бог за них дарує винагороду. "Смерті бо, діти, не боячись ні [на] раті, ні од звіра, діло мужеське робіте, як вам Бог дасть. Бо коли од війни, і од звіра, і од води, [і] з коня падаючи [не помер], то ніхто й із вас не зможе покалічитись і вбитися, допоки   не буде   [се]  Богом  звелено".

    Отже, поряд з моральними думками в "Повчанні" містилися практичні настанови щодо керівництва державою та управління підданими,  ведення війни,  самовідданої прані.

В автобіографічній частині "Повчання" Мономах змалював ідеал руського князя — політика, державного діяча, воїна, монарха. А в листі до князя Олега Святославовича— ворога, який зазнав поразки та убив свого хресного сина Ізяслава, Мономах закликає його до примирення і прощення взаємних кривд, подолання ненависті, злоби й усобиць заради єдності землі Руської.

    Закликаючи до згоди, миру і каяття, Мономах звертається до Олега Святославовича зі словами: "Я не є тобі ворог, ні месник". Але водночас він стурбований тим, що незгоди, усобиці, ворожнеча призведуть до того, що землю Руську розділять, розтягнуть "добрі" сусіди, все піде намарне. Тим-то весь сенс твору Мономаха полягає в ідеї єднання: "Тому що не хочу я лиха, а добра хочу браттям і Руській землі".

3. Перші письмові джерела про роль держави.

В древній Греції в IV столітті до н.е. з'явились одні з перших політичних творів ("Держава", "Політика"), автором яких був відомий філософ Платон. Він розглядає питання про походження держави у взаємозв'язку з тими змінами, які відбулися в розвитку людського суспільства. А саме, з таким ускладненням людських потреб і життя суспільного організму, при якому задовольнити різноманітні запити громадянина простіше за умов поділу здібностей, ніж тоді, коли б кожний вирощував хліб, виготовляв одяг, взуття і т.д. Бо краще працює той, хто володіє певним мистецтвом і не відволікається на інші роботи. Саме такі умови створює суспільний поділ праці, в результаті якого поряд з найрізноманітнішими сферами людської діяльності виникає і управлінська. Державна організація і з'являється для того, щоб реалізувати функцію управління суспільством. Таким чином, держава виникає в результаті поділу праці і сама уособлює такий поділ. Змальовуючи ідеальну державу, Платон порівнює її структуру з частинами людської душі. Розумній частині душі відповідає правитель — філософ, афективній — розряд воїнів-захисників суспільства. Нарешті, жадану частину людської душі відтворює в державі розряд ремісників, які вміють досконало виконувати свою роботу. При цьому всі розряди мають свої межі повноваження та обов'язків і не можуть їх порушувати. Таким чином, Платон не лише показав історичний характер держави, але й один з перших висловився за поділ влади.

4.Традиції Запорізької Січі.

    Характерною ознакою суспільного життя козацтва є демократизм. Умови життєдіяльності козацьких поселень, як господарсько-військових організацій, вимагали тісної взаємодії їх членів. Вони були вільні й рівні, а тому лише на принципах вільного демократизму, довір'я, взаємоповаги та взаємодопомоги могли будувати свої стосунки. Демократичні засади козацького суспільного устрою зумовлювалися також паростками нових суспільно-економічних відносин — буржуазно-демократичних.

   У козацькому житті, особливо в його початковий період, було багато суперечностей, зокрема свобода одиниці й терор

маси, свавілля й дисципліна, аскетизм і розгульність: у бурхливому казані січового життя різні елементи змагалися між собою. Але ця буйність, первісна сила, широкопросторість давали Січі незвичайне моральне значення й висували її на провідне місце в організації України.

    Демократичні засади запорозького козацтва стали основою формування християнської козацької республіки, що викликало захоплення багатьох учених і політичних діячів. Розвиток таких засад потребував гнучкого механізму втілення в життя демократичних принципів, високої політичної відповідальності за свої вчинки, глибокого розуміння державотворчих завдань. Водночас в умовах тривалої політичної нестабільності на терені українських земель, коли з великими труднощами пробивалися паростки монархізму козацької старшини, коли централізм соборної Української держави був ще тільки ідеєю, широкий демократизм містив чимало й негативного, чим уміло скористався царизм.

    Міцно спираючись на традиції українського народу, використовуючи досвід козаччини, українська козацько-гетьманська держава посіла своє осібне місце в сузір’ї європейських держав XVII ст. Це означало, що народна ініціатива в один із найскладніших і переломних періодів історії створила життєздатний суспільний устрій.

5. Конституція Пилипа Орлика.

    Важливу роль у розвитку української політичної думки, демократичних засад державотворення відіграла конституція Пилипа Орлика, одного з найближчих сподвижників гетьмана Івана Мазепи. Це основний закон тієї самостійної Української держави, за яку боровся П. Орлик і його однодумці. Головною тезою цього документа була теза про право українського народу на вільне життя, не залежне від чужого ярма. "Які б великі не були московські насильства, вони не дають ніякого законного права москалям щодо України... козаки мають за собою право людське й природне, один із головних принципів якого є: народ завжди має право протестувати проти гніту й повернути уживання своїх стародавніх прав", — наголошувалось П. Орликом.

    Аналіз конституції та документів, пов'язаних із нею, показує, що тогочасна українська політична думка досягла досить високого рівня. Україна мала бути конституційно-демократичною, правовою республікою. "Гетьманське самодержавство".

    Конституція складається з двох частин. У вступній частині стисло подана Історія козацтва від попередників київського князя Володимира Великого до часів Б. Хмельницького та І. Мазепи, а також обґрунтовується необхідність прийняття конституції для запобігання деспотизму правителів.

Основна частина конституції містить статті, в яких ідеться про державний устрій України як козацької держави. Зміст цих статей полягає ось у чому: в Україні відновлюються права православної церкви, яка повертається під юрисдикцію константинопольського патріарха; відновлюються і проголошуються недоторканними давні кордони козацької держави; відновлюються давні права Запорозької Січі, їй повертаються землі та маєтності, відібрані царськими указами, а побудовані Росією на її території фортеці мають бути знесені; всі поточні державні справи вирішує гетьман спільно з радою генеральної старшини; основоположні питання державного життя вирішує генеральна рада, яка складається з гетьмана, генеральної старшини, цивільних полковників та козаків (по одному від кожного полку) і збирається тричі на рік — на Різдво, Великдень і Покрову; державні службовці повинні обов'язково складати присягу на вірність Батьківщині та гетьману; старшина й рада мають право виступати проти гетьмана, якщо він порушує закони; справи про кривду та провини генеральної старшини розглядаються генеральним судом, який не підпорядковується гетьману; генеральна старшина звітує перед гетьманом про свою роботу; державний скарб відокремлюється від гетьманського й передається в управління генерального підскарбія; на утримання гетьмана призначаються окремі землі; полковники, сотники та інші посадові особи обираються вільними голосами і затверджуються гетьманом; гетьман має контролювати розумність податків і повинностей, від них звільняються козацькі вдови, сироти та їхні господарства; проводиться ревізія державних земель, якими користується

старшина, відновлюється законність у користуванні суспільним надбанням і встановлюється рівність у виконанні державних обов'язків.

    Конституція П. Орлика не набула чинності, вона залишилася лише проектом політико-правового документа. Тому некоректно „її вважати першою українською конституцією”, „першою у світі демократичною конституцією”, подавати її як попередника прийнятої у 1787 р. Конституції      США — першого в історії чинного основного закону держави. Конституція П. Орлика має велике значення як свідчення того, що українська політико-правова думка розвивалася в руслі передових західноєвропейських політичних традицій. Конституція містить низку демократичних і прогресивних ідей: обмеження влади гетьмана, представницьке управління, поділ державної влади, закріплення прав і свобод особи, справедливість у розподілі суспільних благ, підтримка соціально незахищених верств населення тощо. Та найбільше значення конституції полягає в тому, що в ній здійснено всебічне (історичне, політичне і правове) обґрунтування ідеї незалежності України як суверенної держави. Починається конституція з урочистої декларації про те, що „Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування”.

_____________________________________________________________________________

______________________________________________________________

____________________________

Використана література:

1. В.І. Муляр „Політологія” , Київ 2000 р.

2. П.П. Шляхтун „Політологія”, Київ 2002 р.

3. . О.І. Семіква „Політологія”, Львів 1994р.

4. Ф.М. Кирилюк  „Політологія :історія, методологія” , Київ 2000 р  


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76753. Ребра и грудина. Грудная клетка в целом 184.3 KB
  На позвоночном конце ребра находятся: головка с гребнем у IIX ребер и верхней нижней суставными поверхностями покрытыми гиалиновым хрящом у I XI и XII ребер гребень отсутствует; шейка переходящая углом в тело; на переходе – бугорок на 10 верхних ребрах с двумя возвышениями: медиальнонижнее имеет суставную ямку для сочленения с поперечным отростком позвонка к другому возвышению прикрепляется связка; последние два ребра бугорка не имеют у первого ребра бугорок совпадает с вершиной угла. Тело ребра изогнутое у позвоночного конца...
76754. Развитие черепа в онтогенезе 191.91 KB
  Кости лицевого черепа развиваются на основе висцеральных дуг которых закладывается 5 пар а между ними – 5 пар висцеральных карманов старое название жаберные дуги и жаберные карманы. Висцеральные дуги для лицевого черепа. Ядра точки окостенения подразделяются на: первичные 4150 появляющиеся во внутриутробном периоде в костях мозгового черепа их больше всего начало появления 78 недели к рождению они образуют 20 крупных очагов оссификации; вторичные появляющиеся после рождения; в больших костях черепа их мало но между костями в...
76755. Варианты и аномалии костей черепа 181.64 KB
  Теменные кости выраженность теменных бугров особенно у женщин; появление межтеменной кости. Затылочная кость наличие поперечного шва отделяющего верхнюю часть чешуи и образование вставочной дополнительной кости; присутствие более мелких добавочных костей часто расположенных в швах кости швов; значительная выраженность затылочных выступов; уплощение чешуи слабая выраженность борозд или наоборот увеличение изогнутости чешуи и углубление борозд; разнообразные формы большого отверстия костных валиков вокруг внутреннего его края;...
76756. Первая и вторая висцеральные дуги 187.99 KB
  Развитие лицевого (висцерального) черепа определяется мозгом и краниальным (глоточным) отделом первичной кишки, в котором на боковых стенках между висцеральными (жаберными) карманами появляются хрящевые висцеральные (жаберные) дуги, но особое значение для черепа имеют первые две.
76757. Кости лицевого черепа. Глазница 192.12 KB
  Подвисочная поверхность находится сзади тела образуя стенку подвисочной и крылонебной ямок состоит: из бугра верхней челюсти с задними альвеолярными отверстиями для одноименных нервов и сосудов. Глазничная поверхность занимает на теле кости верхнее положение участвуя в образовании нижней стенки глазницы. Носовая поверхность образует латеральную стенку полости носа. Небный отросток носовой гребень по медиальному краю; передняя носовая ость: окончание носового гребня впереди; верхняя носовая поверхность; нижняя небная поверхность...
76758. Височная кость 184.9 KB
  У верхушки пирамиды внутреннее отверстие сонного канала. На передней поверхности пирамиды находятся: каменисточешуйчатая щель хрящевая ростковая зона и отверстие мышечнотрубного канала; дугообразное возвышение от полукружных костных каналов лабиринта; крыша барабанной полости от среднего уха; тройничное вдавление на вершине пирамиды для одноименного нервного узла; расщелины и борозды большого и малого каменистого нервов. На задней поверхности пирамиды располагаются: внутреннее слуховое отверстие и внутренний слуховой проход для YII...
76759. Клиновидная кость 180.73 KB
  Клиновидная кость – воздухоносная состоит из тела малых и больших крыльев и крыловидных отростков. На верхней поверхности тела находится турецкое седло а в нем: гипофизарная ямка для гипофиза центральной нейроэндокринной железы; бугорок седла кпереди от ямки; спинка седла с задними наклоненными отростками кзади от ямки; сонные борозды: правая и левая с клиновидными язычками лежат по боковым поверхностям седла предназначены для внутренней сонной артерии и внутреннего сонного симпатического нерва венозного пещеристого синуса. На...
76760. Крылонёбная ямка 181.89 KB
  Ямка соседствует и имеет связи с височной и подвисочной ямами. По форме ямка узкая щель ограниченная тремя выше перечисленными костями она граничит и сообщается с полостью черепа средней черепной ямой полостями носа и рта глазницей височной и подвисочной ямами. Крылонебная ямка сообщается: с полостью рта через большой и малый небные каналы с одноименными сосудами и нервами которые снабжают твердое и мягкое небо и небные миндалины; с полостью носа через клиновиднонебное отверстие с одноименными сосудами и нервами для слизистой...
76761. Полость носа 181.99 KB
  Полость носа обладает верхней нижней и парными боковыми стенками. Верхняя стенка состоит из: носовой части лобной кости продырявленной пластинки решетчатой кости и тела клиновидной которые составляют верхнезаднюю часть стенки; парных носовых костей: право и левой образующих передневерхнюю часть стенки. Нижняя стенка включает: небные отростки верхних челюстей и горизонтальные пластинки небных костей – костное небо; носовой гребень который проходит по середине стенки в продольном направлении. Латеральные стенки правая и левая...