70238

Платон, Сократ і проекти ідеального політичного устрою

Лекция

Политология и государственное регулирование

Він вів пошуки раціонального логічно-понятійного обґрунтування обєктивного характеру етичних норм моральної природи держави і права. Основу нормального функціонування держави її благополуччя він вбачав у непорушності законів підпорядкуванні їм усіх громадян.

Украинкский

2014-10-17

36 KB

1 чел.

ТЕМА №2

Платон, Сократ і проекти ідеального політичного устрою.

План:

1. Сократ, як приверженець законності;

2. Проекти державного устрою Платона.

1. Сократ, як приверженець законності.

У стародавній Греції державність виникла на початку I тисячоліття до н.е. у формі полісів – окремих  міст-держав, до складу яких крім міської території входили також прилеглі сільські поселення. Перехід від первіснообщинного ладу до ранньокласового суспільного життя супроводжувався в Греції поглибленням процесу соціальної диференціації на багатих і бідних, вільних і рабів, і посиленням боротьби між ними за владу. У центрі цієї боротьби було питання встановлення тієї чи іншої форми державного правління – аристократії ( влади знаті, привілейованих, „кращих”), олігархії(влади небагатьох, багатих) або демократії (влади народу, всіх дорослих і вільних членів полісу). Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких мислителів був здійснений перехід від міфічного сприйняття навколишнього світу до раціонально-логічного способу його пізнання й пояснення.

    Вершиною давньогрецької філософії і політичної думки є вчення Сократа, Платона та  Арістотеля.

    Сократ  (469 – 399 рр. до н.е) не залишив по собі писемних творів, свої погляди він викладав в усних бесідах, письмово зафіксованих його учнями. З ученням Сократа пов’язані початок переходу політичної думки з до теоретичного на теоретичний рівень і створення політичної етики. Він вів пошуки раціонального, логічно-понятійного обґрунтування об’єктивного характеру етичних норм, моральної природи держави і права. Розробку морально-етичної проблематики Сократ підніс на рівень понять і визначень, поклавши тим самим початок власне теоретичних політичних досліджень.

    Мислитель прагнув обґрунтувати раціональну, розумну природу моральних політичних і правових явищ, вважаючи розумне, справедливе і законне тотожним. Збіг законного і справедливого є бажаним, розумним станом справ, а не повсюдною реальністю. Для такого збігу слід неухильно дотримуватися законів. Сократ був принциповим прибічником законності. Основу нормального функціонування держави, її благополуччя він вбачав у непорушності законів, підпорядкуванні їм усіх громадян. Дотримання полісних законів Сократ пов’язував з однодумством громадян, під яким розумів не уніфікацію думок і поглядів, а відданість і підпорядкування законам.

    Теоретична позиція Сократа не тотожна тим чи іншим реально існуючим у його часи політичним порядком. Він намагався сформулювати ідеально-розумну сутність держави. Владу, засновану на волі народу й державних законах, Сократ вважав царством, а владу, засновану на свавіллі правителя і спрямовану проти народу, - тиранією. Правління тих, хто дотримується законів, він називав аристократією, правління найбагатших – плутократією, а правління всіх – демократією. При цьому мислитель негативно ставився до участі в управлінні державою більшості народу (на його думку, грубих і некомпетентних людей).

    Управлінню державою Сократ приділяв особливу увагу, стверджуючи, що правити мають компетентні особи. Він не поділяв досить поширеної думки про те, що мистецтво державного управління дається людині саме по собі, тоді як навіть у не настільки важливих сферах люди досягають успіху лише після відповідного теоретичного навчання і практичної підготовки. Сократівський ідеал правління заперечував принципи не лише демократії, а й родової аристократії, олігархії, а особливо тиранії.

    Вчення Сократа справило значний вплив на всю подальшу історію розвитку філософської і політичної думки, особливо політичну філософію Платона і політичну науку Арістотеля.

2. Проекти державного устрою Платона.

Платон (427 – 347 рр до н.е) – учень Сократа, є одним з найвидатніших мислителів в історії філософії і політичної думки. Він пояснював генезис держави як природне прагнення людей до громадського життя з метою забезпечення потреб для існування й удосконалення. Держава, за Платоном, має служити насамперед високому ідеалові — наближенню людей до ідеї добра, спокою і щастя. Він розробив дві концепції держави: ідеальну і реальну. Основними ознаками ідеальної держави є загальність і постійність. Загальність передбачає, що держава керується загальним добром, а не окремими інтересами громадян, а постійність полягає в тому, щоб громадяни одностайно прямували до досягнення мети держави.

В ідеальній державі громадяни мають бути поділені на три суспільні стани, кожен з яких повинен жити і виховуватись у своєрідних умовах і володіти власними чеснотами. До першого, найвищого стану належали правителі, які повинні бути філософами. Чеснотою цих правителів є мудрість. Другий стан становлять воїни, що дбають про цілісність держави, бережуть її кордони та внутрішній лад. У них чеснотою є хоробрість. До третього стану мають належати ремісники, купці, хлібороби — всі ті, хто здобуває матеріальні засоби для існування. їхня чеснота — поміркованість. Два перші стани повинні жити за комуністичними принципами — без приватної власності, подружжя, родини, а також мають пройти школу державного виховання.

Платон виділяє форми держави за ступенем їхньої досконалості і регресивної лінії розвитку. Аристократія — влада кращих, тимократія — влада військових, олігархія — влада багатих; демократія — влада, яка допускає рівність і нівелює ієрархічні вартості людей; тиранія — влада несправедливих і нерозумних людей, котрі захопили її силою. Отже, ідеальна форма державного правління, за Платоном, існувала в минулому. Якщо в державі немає філософів, здатних управляти, Платон пропонує у праці «Закони» проект законодавчої держави, в якій мудрі закони заступають мудрість філософів. У цій праці Платон висунув геніальну здогадку про загибель держави, де закони не мають сили і перебувають під чиєюсь владою, натомість лише та держава забезпечує благо громадян, в якій закон — володар над правителями, а вони — його раби.

_____________________________________________________________________________

______________________________________________________________

____________________________

Використана література:

1. П.П. Шляхтун „Політологія”, Київ 2002 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80738. Morphology: General Principles. Structure of English words 27.02 KB
  Lexicology- is a brunch of linguistics which study the meaning and use of words. In English as in many other languages the word is the smallest unit able to form a sentence by itself. Most words consist of meaningful parts called morphemes, accordingly all Eng. Words fall into two large classes...
80739. The Etimology of English words 26.49 KB
  Etimology study the origin of words and word equivalents. Acc. to the origin all present-day Eng. Words can be divided into two groups: native words, which have been part of the Eng. Vocabulary since the old Eng. period; borrowed words (loan words) which were taken from another lang-ge at a certain stage of Eng. history.
80741. Title as the coding unit of text 27.42 KB
  Lets begin with the units used in titles. Usually these are nouns in the niminative position in singular or plural, combined with position or without it (Mother, Devils, War and Peace) But there may be verbs used in the imperative mood (Live with Lightning), in the firm of the infinitive (to let)...
80742. Syntax and its object. The problem of sentence definition 28.07 KB
  The problem of the definition of S. remains unsolved. There exist 400 different definitions of a S. which fall into 4 main types: psychological, logical, phonetical, structural. The following definition of a S.5 that the S. is a minimal unit of communication is adopted by almost every grammarian.
80743. Paradigmatic structure of the sentence 28.45 KB
  Paradigmatic finds its expression in a system of apposition s making the corresponding meaningful (functional) categories syntactic oppositions are realized by correlated sentence patterns, the relations between which can be described as “transformations”, i.e. transitions to another partern of certain notional parts...
80744. Categorial Structure of the Word 29.65 KB
  The most general meanings rendered by L. expressed by systemic correlations of word-forms are interpreted as categorial grammatical meanings. The forms themselves are identified within definite paradigmatic series. The categorial meaning (e.g. the gram. number) unites the individual meanings of the correlated paradigmat...
80745. Verb. Grammatical category of voice 27.15 KB
  The verbal category of voice shows the direction of the process as regards the participants of the situation perfect in the syntactic construction. The voice of the English verb is expressed by the opposition of the passive form is the combination of the auxiliary “be” with past participle of the verb.