70239

Політичні вчення Арістотеля

Лекция

Политология и государственное регулирование

У центрі політичного вчення Арістотеля перебувають проблеми походження сутності та форми держави. Форму держави Арістотель характеризує як політичну систему що визначається верховною владою в державі. Трьома правильними формами держави виступають монархія аристократія і політія а трьома...

Украинкский

2014-10-17

53 KB

12 чел.

ТЕМА №3

Політичні вчення Арістотеля.

План:

1 Політика (Афінська політика) як розвиток політичної думки.

2. Арістотель – батько політології.

3. П’ять видів демократії Арicтотеля.

1 Політика (Афінська політика) як розвиток політичної думки.

   Арістотель- найвидатніший представник філософської і політичної думки античності. Його політичні погляди викладені головним чином у працях „ Політика” та „Афінська політія”. Він зробив вагомий внесок у всебічну розробку науки про політику як окремої, самостійної галузі знань.

   У центрі політичного вчення Арістотеля перебувають проблеми походження, сутності та форми держави. Він вважав, що держава виникла не в результаті якоїсь угоди між людьми на основі їх волевиявлення, а природно-історичним шляхом – із сім’ї і поселень як всеохоплююча й найдосконаліша форма спілкування людей. Зумовлюється цей процес тим, що людина за своєю природою є політичною істотою, і завершення цієї природи знаходить свій вияв саме в політичному спілкуванні, тобто в державі.

    Форму держави Арістотель характеризує як політичну систему, що визначається верховною владою в державі. Конкретні форми він розрізняв залежно від кількості правителів і мети, яку вони при цьому переслідують. За першою ознакою Арістотель розрізняє правління одного, правління небагатьох і правління більшості, а за другою поділяє форми правління на правильні і неправильні.  У правильних формах правителі мають за мету спільне благо, а в неправильній – лише своє особисте   

благо. Трьома правильними  формами держави виступають монархія, аристократія і політія, а трьома неправильними – тиранія, олігархія і демократія. Кожна з цих шести форм має свої види, залежно від комбінації формоутворюючих ознак.

   Монархія є першою і найдавнішою формою правління. Оскільки держава виникає як завершення еволюції сім’ї, де влада належить її главі, то і в монархії влада належить одній особі. В аристократії влада належить небагатьом, наділеним особистими достоїнствами. Ця форма правління краща за монархію, але можлива лише там де є шановані народом, благородні й достойні. Найкращою формою правління, за Арістотелем, є політія, в якій влада належить більшості і здійснюється на спільне благо.  

Найгіршою з неправильних форм держави є тиранія, де влада здійснюється деспотичними методами однією особою в своїх особистих інтересах.

2. Арістотель – батько політології.

   Арістотель прийняв платонівську концепцію домінування загального над одиничним, продовживши в цьому плані боротьбу із софістам, але загальне він трактував по-своєму. В концепції Арістотеля все ґрунтується на природознавстві, в якому відношення ідей і речей має дещо інші особливості. Він піддав критиці платонівську концепцію ідей, що існують окремо від речей, вважаючи, що подвоєння світу на ідеї та речі не спрощує, а ускладнює проблему пізнання. На його думку, загальне, яке він назвав „формою”, притаманне всім речам. Всі речі, на думку Арістотеля, становлять єдність пасивної

матерії й активної форми. Саме форма є принципом активності, рухомості речей. У неживому світі формою є їх принцип побудови, в живому – душа. Найвищою сутністю є чиста форма, або форма форм, вічний двигун.

   Арістотель заклав основи політичної науки, як самостійної дисципліни. Політична тематика висвітлена в його працях: „Політика”, „Афінська політика” , „Етика”, „Риторика”. Те, що Арістотель вважав наукою про політику, було нерозчленованою комплексною предметною галуззю, яка включає

в  себе, крім політики, етику й економіку.

   Арicтотель зробив величезний крок у бік практики. Це засвiдчують як методи i прийоми його аналiзу, так i серйозне реалicтичне сприйняття ним об’єкта дослiдження (политичної практики), а також теоретичні узагальнення В цiлому соцiально-полiтична i державно-правова проблематика висвiтлюється Арiстотслем з позицiї iдеального розумiння деpжави як полiтичного спiлкування вільних і рівних людей. У своєму розумiннi i визначеннi держави Арiстотель виходив з iдеальних параметрiв античного полiса. Те, що він позначає як державу, є лише результатом еллiнської культури i вишою формою спiлкування греків.

   Що стосується державної влади, то за аналогію з відносинами, можливими в сім’ї, Аicтотель розрізняв три хороші i три погані способи и правління державою.

    За своєю формою держава, за Арicтотелем, є організацією i певною сукупністю громадян. Тут йдеться уже не про тaкi первинні елементи держави, як індивід, сім’я тощо, а про громадянина.

    Громадянин, на думку Арicтотеля, це той хто, може брати участь у законодавчій i судовій владі держави. Кожній формі держави відповідає своє визначення поняття громадянина, свій добір кола осіб, які наділені сукупністю громадянських прав. Разом зі зміною поняття громадянина i форми держави, змінюється i сама держава

   Держава, за Арiстотелем, - продукт природного розвитку. В цьому зв’язку вона подібна до таких первинних відносин, що природно виникли, як сім’я i селище. Але держава вища форма відносин. В політичному спілкуванні вci інші типи відносин досягають своєї мети: хорошого життя і завершення. Людина за своєю природою істота політична i в державі (політичному спілкуванні) завершується генеза цієї політичної природи вільної людини. Оскільки природа людей i різноманітні форми їх спілкування досягають свого завершення тільки в державі, Арicтотель вважав, що Природа держави стоїть перед природою сім’ї, індивіда, що держава за своєю природою передує індивідові. Але Арiстотель виступав переконаним захисником прав індивіда, передусім індивідуального права приватної власності, i обґрунтував необхідність індивідуальної сім’ї та її індивідуальної специфіки в порівнянні з державою.

    У „Політиці” Арicтотель визначив, що суттєвими елементами держави є багаті i бідні, i залежно від переважання одного із цих елементів установлюється відповідна форма державного ладу.             У полiтеї, за Арiстотелем, середній елемент мусить дотримуватися у  звичаях і політиці поміркованості, він повинен мати перевагу над крайніми елементами або бути сильнішим від кожного із них зокрема. Верховна влада повинна зосереджуватися в руках більшості, а не меншості, кількість прибічників державного ладу повинна переважати кількість його противників від загальної кількості вільного населення. Полiтея поєднує в собi кращі сторони олігархії і демократії, вона вільна від їхніх недоліків і крайностей.

    Суспільно-політична думка Арicтотеля спрямована на досягнення більш стійкого і прийнятого для даних умов політичного правління домінуючих верств вільного населення.

   велику увагу Арicтотель приділяв вченню про державні перевороти, дослідженню рушійних елементів, внутрішньо властивій кожній формі держави, і засобів їх нейтралізації.

   Досліджуючи дії дозвільних елементів у різних формах держави, Арicтотель стосовно кожної із них пропонував комплекс заходів для забезпечення стійкості даного ладу.

3. П’ять видів демократії Арicтотеля.

 

 

 

   Арістотель розрізняє крайню демократію, в якій верховна влада належить народу, а не закону, і помірковану цензовану демократію, засновану на примиренні багатих і бідних і пануванні закону. Першу він різко засуджує, другу підтримує. Політія втілює в собі кращі сторони олігархії і демократії (об’єднує багатих і бідних, багатство і свободу), але вільна від їх недоліків і крайнощів. За    Арістотелем, політія є середньою формою держави, в якій у всьому переважає середній елемент. У звичаях – це поміркованість, у майні – середній достаток, у правлінні – середній прошарок. Цей середній прошарок є найціннішим стосовно політики, оскільки він найбільш прихильний до існуючих порядків, і завдяки йому в державі можна пом’якшити суперечність між багатими і бідними, яка є причиною державних переворотів. Розумне управління і стабільність держави будуть там, де середній прошарок є багаточисельним і сильнішим від обох соціальних крайнощів – багатих і бідних разом узятих, або хоча б однієї з них.

_______________________________________________________________________________

_________________________________________________________________

________________________________________

Використана література:

1. О.І. Семіква „Політологія”, Львів 1994р.

2. П.П. Шляхтун „Політологія”, Київ 2002 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75930. Государство и церковь в современной России. Особенности взаимоотношений 16.87 KB
  Сегодня проблема взаимоотношений церкви и государства остра как никогда. Если принять во внимание что крупнейшей и наиболее структурированной религиозной организацией в нашей стране является Русская православная церковь Московский патриархат осуществляющая активные контакты с государством то становится очевидной необходимость особого подхода к изучению взаимоотношений церкви и государства. Повсеместное строительство и возрождение храмов рост авторитета и влияния Русской Православной Церкви стали приметой нашего времени. В этом...
75931. Демографическая ситуация и демографическая политика РФ на современном этапе 17.94 KB
  С конца 90х годов XX века демографическая проблема рассматривается как фактор национальной безопасности с 2000 года обсуждается демографическая ситуация в России и меры по ее оптимизации. В 2001 году число жителей России уменьшилось почти на 1 миллион человек. Сохранение нынешнего уровня рождаемости и смертности населения может привести к тому что уже через 15 лет население России уменьшится еще на 10 млн человек.
75932. Деятельность Государственной Думы и Совета Федерации в конце 20 века 20.16 KB
  Среди принятых федеральные конституционные законы Об арбитражных судах в Российской Федерации и О Конституционном Суде Российской Федерации О референдуме Российской Федерации; первая часть Гражданского кодекса; Семейный Водный Арбитражный процессуальный кодексы. Успехи: Вклад в развитие парламентаризма Установилось взаимодействие между Государственной думой и советом федерации начали складываться рабочие отношения между госдумы с Президентов РФ Правительством Рф и министерствами и ведомствами РФ. Государственная дума также...
75933. Избирательная система РФ и ее эволюция в конце 20 века 22.87 KB
  Граждане Российской Федерации имеют право участвовать в управлении делами государства как непосредственно так и через своих представителей. Граждане Российской Федерации имеют право избирать и быть избранными в органы государственной власти и органы местного самоуправления а также участвовать в референдуме. Президент Российской Федерации избирается сроком на шесть лет гражданами Российской Федерации на основе всеобщего равного и прямого избирательного права при тайном голосовании. Президентом Российской Федерации может быть избран гражданин...
75934. Конституция РФ 1993 года: порядок принятия и основные особенности 19.87 KB
  Необходимость разработки и принятия новой конституции РФ была официально признана еще в середине 1990 г. и тогда же на I Съезде народных депутатов РСФСР была создана Конституционная комиссия которая за четыре месяца подготовила и опубликовала для широкого обсуждения первый проект новой конституции. В это время наряду с проектом Конституционной комиссии были внесены и ряд других проектов Конституции РФ которые также обсуждались в указанной комиссии и общественностью.
75935. Культурная политика РФ в конце ХХ – начале ХХI века 19.74 KB
  Повсеместному пользуются самыми сверхустойчивыми образцами действий которые Александр Архангельский называет матрицами российской культуры. Наблюдается в обществе кризис морали и кризис нынешнего состояния культуры психологическое здоровье российского общества. Мы знаем огромное количество поведенческих предписаний скрывающихся за фразой специфика российской культуры. Существенно возросла роль Министерства культуры РФ в разработке культурной политики в стране в продвижении проблем культуры в органы власти.
75936. Левые политические силы в РФ и их эволюция 24.17 KB
  Важной особенностью формирования социально-демократического направления стало то, что начало было положено на окраинах, где социальный гнет сопровождался национальным. В конце 1890-х гг. сложилась армянская социал-демократическая партия
75937. Либеральные и правые политические партии в РФ и их эволюция 18.95 KB
  Распад КПСС и возникновение многопартийности В первой половине 1990 г. происходит углубление политического размежевания на сторонников и противников курса Горбачева внутри КПСС. Сторонники консервативной оппозиции выступали за сплочение КПСС на ленинских основах сохранение классового подхода вместо общечеловеческих ценностей уничтожение частной собственности на основе общего владения средствами производства. Одновременно в лагере либеральной оппозиции возникло демократическое движение коммунистов которое предполагало достичь обновления...
75938. Межнациональные отношения и миграционные процессы в РФ в начале ХХI века 18.75 KB
  Однако сейчас в современной России безусловно одна из самых острых проблем – межнациональные отношения. По мнению эксперта фонда Карнеги Лилии Незамовой Сегодня многонациональность России дополняется и усложняется эффектами полиэтничности иммиграцией из бывших республик Советского Союза вьетнамской китайской афганской и др. Премьерминистр Дмитрий Медведев утвердил в августе федеральную целевую программу Укрепление единства российской нации и этнокультурное развитие народов...