70239

Політичні вчення Арістотеля

Лекция

Политология и государственное регулирование

У центрі політичного вчення Арістотеля перебувають проблеми походження сутності та форми держави. Форму держави Арістотель характеризує як політичну систему що визначається верховною владою в державі. Трьома правильними формами держави виступають монархія аристократія і політія а трьома...

Украинкский

2014-10-17

53 KB

14 чел.

ТЕМА №3

Політичні вчення Арістотеля.

План:

1 Політика (Афінська політика) як розвиток політичної думки.

2. Арістотель – батько політології.

3. П’ять видів демократії Арicтотеля.

1 Політика (Афінська політика) як розвиток політичної думки.

   Арістотель- найвидатніший представник філософської і політичної думки античності. Його політичні погляди викладені головним чином у працях „ Політика” та „Афінська політія”. Він зробив вагомий внесок у всебічну розробку науки про політику як окремої, самостійної галузі знань.

   У центрі політичного вчення Арістотеля перебувають проблеми походження, сутності та форми держави. Він вважав, що держава виникла не в результаті якоїсь угоди між людьми на основі їх волевиявлення, а природно-історичним шляхом – із сім’ї і поселень як всеохоплююча й найдосконаліша форма спілкування людей. Зумовлюється цей процес тим, що людина за своєю природою є політичною істотою, і завершення цієї природи знаходить свій вияв саме в політичному спілкуванні, тобто в державі.

    Форму держави Арістотель характеризує як політичну систему, що визначається верховною владою в державі. Конкретні форми він розрізняв залежно від кількості правителів і мети, яку вони при цьому переслідують. За першою ознакою Арістотель розрізняє правління одного, правління небагатьох і правління більшості, а за другою поділяє форми правління на правильні і неправильні.  У правильних формах правителі мають за мету спільне благо, а в неправильній – лише своє особисте   

благо. Трьома правильними  формами держави виступають монархія, аристократія і політія, а трьома неправильними – тиранія, олігархія і демократія. Кожна з цих шести форм має свої види, залежно від комбінації формоутворюючих ознак.

   Монархія є першою і найдавнішою формою правління. Оскільки держава виникає як завершення еволюції сім’ї, де влада належить її главі, то і в монархії влада належить одній особі. В аристократії влада належить небагатьом, наділеним особистими достоїнствами. Ця форма правління краща за монархію, але можлива лише там де є шановані народом, благородні й достойні. Найкращою формою правління, за Арістотелем, є політія, в якій влада належить більшості і здійснюється на спільне благо.  

Найгіршою з неправильних форм держави є тиранія, де влада здійснюється деспотичними методами однією особою в своїх особистих інтересах.

2. Арістотель – батько політології.

   Арістотель прийняв платонівську концепцію домінування загального над одиничним, продовживши в цьому плані боротьбу із софістам, але загальне він трактував по-своєму. В концепції Арістотеля все ґрунтується на природознавстві, в якому відношення ідей і речей має дещо інші особливості. Він піддав критиці платонівську концепцію ідей, що існують окремо від речей, вважаючи, що подвоєння світу на ідеї та речі не спрощує, а ускладнює проблему пізнання. На його думку, загальне, яке він назвав „формою”, притаманне всім речам. Всі речі, на думку Арістотеля, становлять єдність пасивної

матерії й активної форми. Саме форма є принципом активності, рухомості речей. У неживому світі формою є їх принцип побудови, в живому – душа. Найвищою сутністю є чиста форма, або форма форм, вічний двигун.

   Арістотель заклав основи політичної науки, як самостійної дисципліни. Політична тематика висвітлена в його працях: „Політика”, „Афінська політика” , „Етика”, „Риторика”. Те, що Арістотель вважав наукою про політику, було нерозчленованою комплексною предметною галуззю, яка включає

в  себе, крім політики, етику й економіку.

   Арicтотель зробив величезний крок у бік практики. Це засвiдчують як методи i прийоми його аналiзу, так i серйозне реалicтичне сприйняття ним об’єкта дослiдження (политичної практики), а також теоретичні узагальнення В цiлому соцiально-полiтична i державно-правова проблематика висвiтлюється Арiстотслем з позицiї iдеального розумiння деpжави як полiтичного спiлкування вільних і рівних людей. У своєму розумiннi i визначеннi держави Арiстотель виходив з iдеальних параметрiв античного полiса. Те, що він позначає як державу, є лише результатом еллiнської культури i вишою формою спiлкування греків.

   Що стосується державної влади, то за аналогію з відносинами, можливими в сім’ї, Аicтотель розрізняв три хороші i три погані способи и правління державою.

    За своєю формою держава, за Арicтотелем, є організацією i певною сукупністю громадян. Тут йдеться уже не про тaкi первинні елементи держави, як індивід, сім’я тощо, а про громадянина.

    Громадянин, на думку Арicтотеля, це той хто, може брати участь у законодавчій i судовій владі держави. Кожній формі держави відповідає своє визначення поняття громадянина, свій добір кола осіб, які наділені сукупністю громадянських прав. Разом зі зміною поняття громадянина i форми держави, змінюється i сама держава

   Держава, за Арiстотелем, - продукт природного розвитку. В цьому зв’язку вона подібна до таких первинних відносин, що природно виникли, як сім’я i селище. Але держава вища форма відносин. В політичному спілкуванні вci інші типи відносин досягають своєї мети: хорошого життя і завершення. Людина за своєю природою істота політична i в державі (політичному спілкуванні) завершується генеза цієї політичної природи вільної людини. Оскільки природа людей i різноманітні форми їх спілкування досягають свого завершення тільки в державі, Арicтотель вважав, що Природа держави стоїть перед природою сім’ї, індивіда, що держава за своєю природою передує індивідові. Але Арiстотель виступав переконаним захисником прав індивіда, передусім індивідуального права приватної власності, i обґрунтував необхідність індивідуальної сім’ї та її індивідуальної специфіки в порівнянні з державою.

    У „Політиці” Арicтотель визначив, що суттєвими елементами держави є багаті i бідні, i залежно від переважання одного із цих елементів установлюється відповідна форма державного ладу.             У полiтеї, за Арiстотелем, середній елемент мусить дотримуватися у  звичаях і політиці поміркованості, він повинен мати перевагу над крайніми елементами або бути сильнішим від кожного із них зокрема. Верховна влада повинна зосереджуватися в руках більшості, а не меншості, кількість прибічників державного ладу повинна переважати кількість його противників від загальної кількості вільного населення. Полiтея поєднує в собi кращі сторони олігархії і демократії, вона вільна від їхніх недоліків і крайностей.

    Суспільно-політична думка Арicтотеля спрямована на досягнення більш стійкого і прийнятого для даних умов політичного правління домінуючих верств вільного населення.

   велику увагу Арicтотель приділяв вченню про державні перевороти, дослідженню рушійних елементів, внутрішньо властивій кожній формі держави, і засобів їх нейтралізації.

   Досліджуючи дії дозвільних елементів у різних формах держави, Арicтотель стосовно кожної із них пропонував комплекс заходів для забезпечення стійкості даного ладу.

3. П’ять видів демократії Арicтотеля.

 

 

 

   Арістотель розрізняє крайню демократію, в якій верховна влада належить народу, а не закону, і помірковану цензовану демократію, засновану на примиренні багатих і бідних і пануванні закону. Першу він різко засуджує, другу підтримує. Політія втілює в собі кращі сторони олігархії і демократії (об’єднує багатих і бідних, багатство і свободу), але вільна від їх недоліків і крайнощів. За    Арістотелем, політія є середньою формою держави, в якій у всьому переважає середній елемент. У звичаях – це поміркованість, у майні – середній достаток, у правлінні – середній прошарок. Цей середній прошарок є найціннішим стосовно політики, оскільки він найбільш прихильний до існуючих порядків, і завдяки йому в державі можна пом’якшити суперечність між багатими і бідними, яка є причиною державних переворотів. Розумне управління і стабільність держави будуть там, де середній прошарок є багаточисельним і сильнішим від обох соціальних крайнощів – багатих і бідних разом узятих, або хоча б однієї з них.

_______________________________________________________________________________

_________________________________________________________________

________________________________________

Використана література:

1. О.І. Семіква „Політологія”, Львів 1994р.

2. П.П. Шляхтун „Політологія”, Київ 2002 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37108. Разоблачение культа личности Сталина. XX съезд КПСС 15.81 KB
  Именно Хрущеву было поручено прочитать доклад и лично встретить непредсказуемую реакцию участников съезда. Созванный за восемь месяцев до уставного срока в связи с насущной необходимостью подвести итоги произошедших после смерти Сталина изменений и дискуссии о выборе курса съезд завершился знаменитым секретным докладом Хрущева. в последний день работы XX съезда на закрытом заседании с докладом О культе личности и его последствиях выступил первый секретарь ЦК КПСС Н. В докладе были обнародованы и осуждены факты массовых репрессий...
37109. Политика либерализации советского общества. «Оттепель». Н.С. Хрущев – политик и человек 18.45 KB
  Хрущев политик и человек. Хрущев. После недолгой борьбы к власти пришел Никита Сергеевич Хрущев. Резкий решительный неосторожный в словах и поступках Хрущев прошел все ступени партийной работы возглавлял крупные парторганизации.
37110. Нарастание застойных явлений в жизни СССР в 70-е – начале 80-х гг. и их сущность 27.5 KB
  Сохранилась жёстко централизованная система власти. Костяк этой власти составили аппаратчики. К власти пришло третье поколение советских правителей типичных аппаратчиков исполнителей. В моменты ослабления центрального руководства незаметные исполнители почувствовали мощь власти и те блага которые можно приобрести с её помощью.
37111. Перестройка политической системы СССР 24.95 KB
  В истории СССР начался этап получивший название перестройка . По решению XIX партконференции учреждается новый высший орган законодательной власти Съезд народных депутатов СССР и соответствующие республиканские съезды. Был введен пост Президента СССР первым и последним Президентом СССР стал М.
37112. Россия в СНГ и мире: проблема взаимоотношений. Россия на рубеже XX-XXI вв 16.75 KB
  После распада СССР и провозглашения Содружества Независимых Государств для России сложилась новая внешнеполитическая ситуация. Обустройство этих войск в новых местах дислокации обернулось для России значительными финансовыми затратами. 30 мая 1997 года президентами России и республики Беларусь был подписан Устав нового союза однако противников объединения этих двух славянских государств остается немало как с одной так и с другой стороны. В отношении дальнего зарубежья внешняя политика России ставшей правопреемницей СССР характеризуется...
37113. Социально-экономическое развитие суверенной России: переход к рынку, приватизация 17.41 KB
  Приватизация. Осенью 1992 года началась приватизация. Решению этой задачи была подчинена и объявленная приватизация.
37114. Политические преобразования в РФ в 90-е годы. Октябрьский кризис 1993 г. Принятие Конституции, переход к парламентаризму 16.59 KB
  Принятие Конституции переход к парламентаризму. После октябрьских событий началась ликвидация системы Советов завершившаяся с принятием на всенародном референдуме 12 декабря 1993 новой Конституции Российской Федерации 3в 19901993 гг. Ельциным которая впервые занялась разработкой новой Конституции. Проект подготовленный этой комиссией не был принят ни на первом ни на втором обсуждении на съездах народных депутатов но одобрялась общая концепция Конституции что значительно затягивало переход к новому конституционному строю в...
37115. политических противоречий в Российской Империи в начале XX века. 15.04 KB
  Национальный вопрос в России в начале XX века. Национальный вопрос одно из основных социальнополитических противоречий в Российской Империи в начале XX века. Рост недовольства на окраинах подпитывался как жесткой национальной политикой правительства в частности ограничениями в отношении поляков финнов армян и некоторых других народов так и экономическими неурядицами которые переживала Россия в первые годы XX века. К началу XX века российские этносы представляли собой чрезвычайно разнородную массу.
37116. Общенациональный кризис в стране осенью 1917 г 23.48 KB
  Приход к власти большевиков Осенью 1917 г. Бесспорно что если бы большевики промедлили с взятием власти и не упредили правые силы слабое правительство Керенского сменила бы военная диктатура. В нем объявлялось о низложении Временного правительства и переходе власти к Петроградскому ВРК. Тем самым шанс на спасение буржуазной власти был утрачен.