70240

Соціально-політичні погляди періоду Середньовіччя та епохи Відродження

Лекция

Политология и государственное регулирование

Вершини своєї могутності i впливу римо-католицька церква, папство досягли у ХIII ст. Тодi ж завершилось створення системи схоластики - релiгiйної фiлософiї католицизму, спрямованої на виправдання постулатiв вiри рацiональними,

Украинкский

2014-10-17

59.5 KB

4 чел.

  

ТЕМА №4

Соціально-політичні погляди періоду Середньовіччя та епохи Відродження.

План:

1. Ф. Аквінський – про суспільство державу право

2. Макіавеллі – про суть і цілі політичної діяльності.

3. Жан Боден – як ідеолог реформаторства у Франції.

4. Ранні соціалістичні утопії Томаса Мора.

 1. Ф. Аквінський – про суспільство державу право.

Вершини своєї могутності i впливу римо-католицька церква, папство досягли у ХIII ст. Тодi ж завершилось створення системи схоластики - релiгiйної фiлософiї католицизму, спрямованої на виправдання постулатiв вiри рацiональними,

формально-логiчними засобами. У cтвopeннi цієї фiлософiї велику роль вiдiграв домiнiканський монах, учений-богослов Фома Аквiнський (Аквiнат) (1225-1274), який намагався пристосувати вчення Арiстотеля для обгрунтування католицьких догматiв. Його полiтичнi погляди викладенi головним чином у працях Про пануванння владик” (1265-1266) i Сумма теології (1266-1274).

   Наслiдуючи Арicтотеля, Фома Аквiнський вважав  що, людина за своєю природою є политичною icтотою. Поодинці люди не можуть задовольнити свої потреби, в них вiд природи закладене прагнення об’єднатися i жити в державі. 3 цієї природної причини й виникає держава як полiтична

спiльнicть людей.Метою державностi є спiльне благо, забезпечення умов для гiдного життя.

   Питання походження, сутностi i форми держави Фома Аквінський розглядає з позицій i в iнтepecax католицької церкви. За його тлумаченням, сутністю влади є такий порядок вiдносин панування i підкорення, за якого воля осіб з верхівки суспільної iepapxiї керує нижчими верствами суспільства. Оскільки такий порядок заведений Богом, то влада має божественний характер. Сам е в цьому ceнci теолог тлумачить вислів апостола Павла про те, що „всяка влада вiдБога”.

   Вважаючи владу за її природою благом, Фома Aквінський, однак, застерiгає, що конкретнi форми i способи її походження i здiйснення можуть виявитися й недосконалими, несправедливими. Правитель може бути узурпатором влади, тираном, дбати лише про себе. Наскільки дії правителя відхиляються від волі Божої, суперечать вимогам моралі та iнтepecaм церкви, настільки, на його думку, піддані мають право чинити цим діям опір. Оскільки тиран опікується лише власною, а не спільною користю, нехтує закони і справедливість, народ може повстати проти нього. Проте остаточне судження про законність походження й використання влади i припустимість боротьби з нею належить цepквi. Цим самим обґрунтовується право церкви на втручання у світські, державні справи.

   Серед форм державного правління Фома Аквінський розрізняє монархію, аристократію i тиранію, різновидом якої є демократія. Перевагу він віддає монархії, бо її влаштування нагадує як влаштування світу взагалі, створеного i керованого одним Богом, так i людський організм, різні частини якого об’єднуються i спрямовуються одним розумом. Теолог розрізняв два різновиди монархії: абсолютну i політичну. Симпатії його були на боці другої, в якій влада правителів залежить

від закону i не виходить за його межі.

   2. Макіавеллі – про суть і цілі політичної діяльності.

   

   Найяскравiшим представником політичної думки цього перiоду був знаменитий італійський мислитель i полiтик  Нiкколо Макiавеллi (1469-1527), вiдомий передусiм своїми працями„Правитель” (1513), „Роздуми на першу декаду Тита Лiвiя” (1519), „іcторiя Флоренцiї (1532). Н. Макiавеллi увiйшов в iсторію полiтичної думки як творець нової науки про полiтику. Тлумачення ним полiтики вiдокремлюється як вiд теологiї, так i вiд етики.

   На основіi узагальнення багатовiкового досвiду icнування держав минулого и сучасності мислитель доводить, що полiтичнi події, змiни в державi вiдбуваються не з Божої волi, не з примхи чи фантазїі людей, а мають об’єктивний характер. Недоречно також осягати й вирiшувати полiтичнi проблеми, керуючись моральними мiркуваннями, бо влада, полiтика вже за своєю природою є позаморальними ямищами. Розумiння полiтики як об’єктивного явища закладало міцний фундамент полiтичної теорiї як точної, досвідної науки, яка, на думку мислителя, пояснює минуле, кepyє

теперiшнiм i може прогнозувати майбутнє.

   Введення самого терміна stato, тобто „держава”, в полiтичну науку Нового

часу пов’язують саме з Н. Макiавеллi. Учений вважав, що державу створили не Бог, а люди, виходячи з потреби спільного блага. Спочатку люди жили розрізнено, але згодом об’єдналися, щоб краще захищатися.Вони обрали зi свого середовища найсильнішого i найхоробрішого ватажка й почали йому підкорятися. Метою держави є забезпечення кожному вiльного користування майном i безпеки. Для цього приймаються закони i призначаються покарання. Але після того як влада стала спадковою, нащадки вождів все бiльше відхилялися від справедливості i перейшли до пригнічення народу. Абсолютна влада, вважає мислитель, швидко розбещує як правителів, так i пiдданних.

У результаті монархія перетворюється на тиранію, яка не маєправа на існування i мусить бути знищена разом з тираном. Після знищення тиранії настає аристократичне правління, з часом воно вироджується в олігархію, яка зазнає участі тиранії. Далі народ вводить народне правління, після чого кругообіг форм держави повторюється.

   Н. Макiавеллi розрізняє монархію, аристократію i народне правління, спотворенням яких є тиранія, олігархія та охлократія. Перші три форми правління він називає правильними але вважає їх нестійкими и недовготривалими.Найкращою, на його думку, є змішана форма, в якій поєднуються елементи вcix правильних форм. Порівнюючи переваги різних форм правління, Н. Mакiaвеллі віддає перевагу республіці, бо вона найбільше відповідає вимогам piвностi i свободи. Республіка є більш стійкою, ніж монархія, вона краще пристосовується до різних умов, забезпечує єдність i міць держави, породжує в людей патріотизм. Народ мислитель ставить вище від монарха, вважаючи його розумнішим.

   H. Макiавеллi стверджував, що заради досягнення політичних цілей правитель може використовувати будь-які засоби, незважаючи на вимоги моралі: вдаватися до обману, діяти лестощами i грубою силою, фізично знищувати своїх політичних противників тощо. Правитель має бути схожим на сильного лева, щоб страхати вовків, i на хитрого лиса, щоб не втрапити в пастку. Політика, в розумінні мислителя, - це сфера підступності й віроломства.

   Н. Макiавеллi наголошував, що люди можуть змиритися з втратою свободи, влади, навіть зі смертю батька, але ніколи й нікому не простять втрати власного майна. Полiтика покликана відповідати порочній природі людей. Правитель має бути переконаним, що знать - честолюбна, а народ - чернь, яка захоплюється зовнішніми ефектами та успіхом. Покірність пiдданих найкраще гарантують примус i страх.

   Нa думку мислителя, самозбереження i зміцнення політичної влади будь-якими засобами є домінуючим інтеpecoм державності.

3. Жан Боден – як ідеолог реформаторства у Франції.

   Феодальна роздрібненість i міжконфесійна релігійна ворожнеча гальмували становлення в Західній Європі сильних централізованих держав. у боротьбі за формування такої держави у Франції в останній третині ХI ст. склалося вчення видатного політичного мислителя Жана Бодена (1530-1596). Він визначає державу як управління спільним у множинності сімей, яке здійснюється суверенною державою на основі права. Осередком держави у нього виступає сім’я (домогосподарство). За своїм статусом глава сім’ї є прообразом i відображенням державної влади. Держава як організація виникає в результаті угоди, i вища її мета полягає у тому, щоб, гарантуючи мир у спільноті й захищаючи й від зовнішнього нападу, піклуватися про істинне щастя iндивiдiв. Не повинно бути жодних причин для виступів проти держави, бо вона суверенна.

   Розробка теорії державного суверенітету є найвагомішим внеском Ж. Бодена у розвиток політичної думки. Сувepeнiтет він розуміє як абсолютну, постійну й неподільну владу.

  Ж.. Боден виокремлює тaкi п’ять основних ознак cувepeнітету: видання законів, обов’язкових для вcix; вирішення питань війни i миру; призначення посадових осіб; дія як суду в останній iнстанції; помилування.

  Проте Ж. Боден не вважає cуверенітет державної влади абсолютно необмеженим. Суверенiтет є абсолютним лише у сфері діяльності державної влади. А тому держава не повинна

втручатися у справи сім’ї, порушувати принцип вipoтepпимостi, особливо збирати податки з підданих без їхньої згоди i всупереч волі власників.

  Розглядаючи різні форми державного правління, Ж. Боден віддає перевагу суверенній, тобто абсолютній, монархії. На його думку, вона є найприроднішою з ycix форм.

   Найкращою, за Ж. Боденом, є така держава, в якiй cувepeнітет  належить монapxoвi, а управління має аристократичний i демократичний характер. Таку державу він називає королівською монархією.

   Таким чином, доводячи необхідність державного суверенітету сильної монархічної влади,            Ж. Боден водночас накреслював межі діяльності державної влади.

4. Ранні соціалістичні утопії Томаса Мора.

На відміну від Ж. Бодена, який захищав абсолютизм i приватну власність, представники так званого Утопічного соціалізму Т. Мор i Т. Кампанелла обстоювали ідею соціальної piвностi, головним ворогом якої вони вважали приватну  власність.

   Родоначальником утопічного соціалізму як системи теоретичних уявлень про справедливий суспільний устрій є видатний англійський мислитель i політичний діяч Томас Мор (1478-1535). свої погляди він виклав у працi „Утопія” (1516), в якій різко засудив тогочасні англійські соціальні i політичні порядки - злиденність мас, нepiвнicть i несправедливість, злочинність тощо, головною причиною яких вважав приватну власність.

   Існуючим соціальним i політичним порядкам Т. Мор протиставляє тi порядки, які панують в уявній державі Утопія. Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним надбанням. Праця обов’язкова для вcix, робочий день триває лише 6 годин, населення забезпечується вciм необхідним. Панування суспільної i відсутність приватної власності виключають злочини, пов’язані з жадiбнicтю та егоїзмом людей, їхнім прагненням попри все збільшити власне багатство.

   Утопія є державно-органiзованим суспільством. Її політичний устрій ґрунтується

на засадах свободи, piвностi й демократизму. Bci основні посадові особи держави, у тому числі верховний правитель (принцепс), обираються народом, звітують перед ним i зобов’язані діяти в його iнтepecax. Правитель може бути усунутий з посади у разі прагнення до тиранії. Решта посадових осіб i сенат, який складається зі старших за віком i досвідчених громадян,

обираються щорічно. Найважливіші справи в Утопії вирішуються правителем з участю сенату i народних зборiв.

_____________________________________________________________________________

______________________________________________________________

____________________________

Використана література:

1. П.П. Шляхтун „Політологія”, Київ 2002 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7248. Предмет и система советского гражданского права 269.47 KB
  Предмет и система советского гражданского права Настоящая работа является одним из томов курса советского гражданского права. В этом томе на основе обобщения и анализа законодательства, регулирующего гражданские отношения в СССР, и положений советск...
7249. Закон Ома в интегральной форме 86 KB
  Тема: Закон Ома в интегральной форме Однородный и неоднородный участки цепи. Вывод закона Ома в интегральной форме для неоднородного участка цепи Разность потенциалов, электрод...
7250. Тягово-динамический расчёт автомобиля ГАЗ - 3307 238.9 KB
  Содержание Технические характеристики автомобиля 1 Внешняя скоростная характеристика двигателя внутреннего сгорания. Свободная мощность двигателя. 2 Определение общего передаточного числа трансмиссии на каждой передаче. 3 Расчет скоростей движения м...
7251. Проектирование и расчет систем автоматики 34.85 MB
  Проектирование и расчет систем автоматики В пособии рассмотрены принципы проектирования систем автоматики, применяемой в горной промышленности. Основное внимание уделено технике проектирования структурных, функциональных и принципиальных схем автома...
7252. Основные принципы разработки управляющих программ для оборудования с ЧПУ 245 KB
  Основные принципы разработки управляющих программ для оборудования с ЧПУ Общие принципы построения программ Под ЧПУ оборудования понимают управление при помощи программ, заданных в алфавитно-числовом коде. При обработке на станках с ЧПУ инструмент п...
7253. Цифровое вещание. Основные параметры систем спутникового телевизионного вещания 270 KB
  Цифровое вещание 1. Основные параметры систем спутникового телевизионного вещания. Существуют два вида спутниковой связи, используемых для ТВ-вещания: фиксированная спутниковая служба и радиовещательная спутниковая служба. Фиксированная спутниковая ...
7254. Детали машин. Конспект лекций. Основные требования к конструкции деталей машин 2.83 MB
  Настоящий конспект лекций по курсу Детали машин следует рассматривать как краткое изложение программных вопросов курса, облегчающее усвоение учебного материала и подготовку к экзаменам. Конспект изложен на базе основных учебников Д.Н....
7255. Генератор прямоугольных импульсов 287.87 KB
  Задание на расчет Построить генератор прямоугольных импульсов (ГПИ) с видом характеристики типа меандр. Амплитуда сигнала стандартная для транзисторно-транзисторной логики (ТТЛ). Установленная частота ступенями: 100Гц 1...
7256. Конструирование мехатронных модулей главного движения металлорежущих станков 281 KB
  Рассмотрены вопросы разработки структур, кинематических схем и конструкций мехатронных модулей главного движения станков с компьютерным управлением, даны рекомендации по выполнению отдельных этапов проектирования. Предназначены для студентов, обучаю...