70242

Соціально-політичні вчення Давнього Сходу. Даосизм

Лекция

Политология и государственное регулирование

План: Політичні погляди Давнього Сходу; Конфуцій та конфуціанстово; Політичні ідеї Індії Китаю.Політичні погляди Давнього Сходу. Особливості політикоправової думки стародавнього Сходу: На зміст політичної ідеології Давньго Сходу позначилися насамперед традиціоналізм общинної життя.

Украинкский

2014-10-17

55.5 KB

0 чел.

ТЕМА  №1

Соціально-політичні вчення Давнього Сходу. Даосизм.

План:

  1.  Політичні погляди Давнього Сходу;
  2.  Конфуцій та конфуціанстово;
  3.  Політичні ідеї Індії, Китаю.

   1.Політичні погляди Давнього Сходу.

Формування політико-правової думки як на Давньому Сході, так і на Давньому Заході пов'язано з виникненням державності. Думка всюди у давніх народів походить з міфологічних джерел і оперує міфологічними уявленнями про мрії в світі. На ранній стадії розвитку політико-правові погляди не встигли віддиференціюватися у відносно самостійну область людських знань і становили собою складову моменту цілісного міфологічного світогляду. Земні порядки, відповідно до міфологічних уявлень - нерозривна частина загальносвітових, космічних порядків, мають божественне походження. У руслі такого розуміння висвітлюється в міфі тема земної життя людей, їх громадського державного влаштування, їх взаємовідносин між собою і з богами, їх прав, обов'язків - словом, всього того, їм дозволено і що їм заборонено. Божественне першоджерело існуючих соціальних і політико-правових порядків - основна ідея і тема давніх міфів, але в міфах по-різному вирішується і висвітлюється питання про способи і характер зв'язку божественного початку з земними відносинами. Різні версії в цьому зв'язку, по суті, обумовлені своєрідністю того ладу тих порядків, світоглядне виправдання яких дається в міфі (Китай, Єгипет, Іудея). Особливості політико-правової думки стародавнього Сходу: · На зміст політичної ідеології Давньго Сходу позначилися насамперед традиціоналізм общинної життя. Саме традиціоналізм визначив те, що у громадському створенні збереглися пережитки міфів. · Основою політико-правової думки виступав релігійно-міфологічний світогляд, успадковане від родового ладу. Релігії приділялося провідне місце (Правило в основному жрецтво). Политико-правові вчення Давнього Сходу залишалися суто прикладними. Головний зміст їх становили питання, що стосуються мистецтва управління, механізму здійснення влади й правосуддя. · На формування політико-правової думки Давнього Сходу великий вплив надавала мораль, тому багато концепції уявляють собою етико-політичні доктрини, а не політико-правові концепції. (Прикладом може служити Конфуціанство як більш етична ніж політико-правова доктрина).  Соціально-политичні теорії Давнього Сходу були складними ідеологічними утвореннями, з релігійних догм, моральних уявлень і прикладних знань про політику і право. З держав Давнього Сходу розглядається історія політико-правової думки Індії та Китаю, оскільки Єгипет і Месопотамія загинули, та політичні вчення подальшого розвитку не отримали.

  2. Конфуціанство.

 

Конфуцій (551 - 479 рр. до н.е.) належить до числа видатних мислителів стародавнього світу. Його вчення викладено трактаті «Луньюй» («Міркування і розмови») і має етико-політичниий характер. У центрі його уваги - проблеми людини, її розумового і морального образу. Конфуцій першим розробив концепцію ідеальної людини (цзюньцзи), благородного чоловіка - не за походженням, а завдяки вихованню в собі високих моральних якостей і культури, - яка насамперед повинна володіти жень - гуманністю, людяністю, любов'ю людей; прояви жень - справедливість, вірність, щирість тощо. Конфуцій надавав дуже велике цьому найвисщому еталону людської чесноти. Шляхетний чоловік у Конфуція – зразок поведінки, людина, якій повинні слідувати всі жителі Піднебесної. Відповідно до цієї концепції, кожен міг стати цзюньцзи, все залежало від самогї людини. Главою держави міг бути лише благородний чоловік.

Кінцевою та вищою метою управління Конфуцій проголошував інтереси народу. Однак при цьому вони були переконані, що самому народу його інтереси незрозумілі і недоступні і без опіки освічених конфуціанців – управителів він обійтися ніяк не може: “Народ слід змушувати йти належним шляхом, але не потрібно пояснювати, чому.”

Однією з важливих підвалин соціального порядку , по Конфуцію, було суворе підкорення старшим. Сліпе підкорення його волі, слову, бажанню – це елементарна норма для молодшого, підлеглого, підданого у рамках держави в цілому, так і лавах клану, сім'ї. Конфуцій нагадував, що держава – велика сім'я, а сім'я мала держава. Конфуціанство додало культу предків глибокий сенс символу спеціального порядку і перетворило його в найперший обов'язок кожного китайця. Конфуцій розробив вчення про сяо, синів шанобливості. Сенс сяо – служити батькам за правилами лі, поховати їх за правилами лі і приносити їм жертву за правилами лі. Нарешті, Конфуцій надавав велике значення юе – музиці, кращому засобу зміни поганих звичаїв, а чільну роль відводив лі - етикетом, тобто правилами благопристойності, які регулюють поведінку в різних життєвих ситуаціях. Вихідною точкою вчення Конфуція про чіткий ієрархічний поділ обов'язків була концепція чжен мін - випрямлення (виправлення) імен, тобто приведення речей в відповідність з назвою… Конфуціанський культ предків і норми сяо сприяв розквіту культу сім'ї та клану. Сім'я вважалася серцевиною суспільства, інтереси сім'ї набагато перевершували інтереси окремої особистості. Звідси постійна тенденція зростання сім'ї. При сприятливих економічних можливостях, прагненні до спільного проживання близьких родичів різко переважало над сепаратистськими схильностями. Виникав потужний  розгалужений клан і родичів, що трималися один за одного й що населяли іноді ціле селище.

  І сім'ї,і у суспільстві загалом, будь-який, у тому числі впливовий глава сім'ї, важливий чиновник імператора, був насамперед соціальною одиницею, вписаною в суворі рамки конфуціанських традицій, вийти за межі яких було неможливо: це означало б “втратити обличчя”, а втрата особи для китайця рівносильно громадянській смерті. Відхилення від норми не допускалися, і ніякої екстравагантності, оригінальності розуму чи вищого образу китайські конфуціанство не сприймало: суворі норми культу предків і виховання придушували егоїстичні нахили з дитинства. Людина з дитинства звикала до того, що особисте, емоційне, своє за шкалою цінностей незмірно з загальноприйнятим, раціонально обумовленим і обов'язковим для всіх. Конфуціанство зуміло зайняти провідні позиції в китайському суспільстві, придбати структурну міцність і обгрунтувати свій крайній консерватизм, знайшов найвище вираження в культі незмінної форми. Дотриматися форми, у будьщо скоротити вид, не втратити обличчя – все це стало тепер грати особливо важливу роль, бо розглядалося як гарантія стабільності. Нарешті, Конфуціанство виступало також регулятором у взаєминах країни з небом і – від імені неба – з племенами і народами,які колись населяли світ. Конфуціанство підтримало і піднесло створений у іньсько-чжоуський час культ правителя, імператора “сина неба” управляючого піднебесною від степу великого неба. Звідси був лише крок до поділу всього світу на цивілізований Китай і некультурних варварів, що прозябають в теплоті і невігластві і що черпають знання і культуру з одного джерела – з центру Світу, Китаю. Не будучи релігією, в повному значенні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія. Конфуціанство – це так само і політика, і адміністративна система, і верховний регулятор економічних і соціальних процесів – словом це основа всього китайського образу життя, квінтесенція китайської цивілізації. Протягом більш ніж двох тисяч років конфуціанство формувало розум і почуття китайців, впливало на їх переконання, психологію, поведінку, мислення, сприйняття, на їх побут і уклад життя.

 

Даосизм. 

   У період Чуньцю і Чжанго виникла ще одне велика етико-філософське течія –  даосизм, що  виражало матеріалістичні ідеї в давньокитайській ідеології. Концепції даосів викладені в основному даоському каноні «Даодецзин». Засновником даосизму вважається  Лао Цзи , власне його ім'я Лі Ер (Лі Боян, Лао Данина). За переказами народився в 604 р. до н.е., проте історія його особистості викликає сумніви.. Даоські мислителі Лаоцзи і Чжуанцзи виступали проти жодних законів та правил, що обмежували діяльність людини. Вони вважали, що конфуціанські правила і норми моралі, так само як і легістскі закони, мають за мету насильство над людською особистістю. Люди повинні дотримуватися законів, властивих самій природі. Проповідуючи відмову від досягнень цивілізації з її «фальшивими» цінностями, ідеологи даосизму оспівували чистий світ природи і агітували людей дотримуватися природності перших людей. До основних ідей даосизму відносяться такі: Дао - це невидимий всюдисущий закон природи. Дао є недієвим, тим самим, породжуючи все, воно вічне і безіменне, порожнє й невичерпне. Згідно з Дао взаємодіють два протилежні начала - інь і янь, досягаючи своєї межі, вони переходять одне в одного.

     У I I ст. даосизм оформляється організаційно, початок йому поклала школа «Шлях небесних наставників», заснована напівлегендарним Чжан Ліном. На початку V ст. оформляються ритуал і віровчення, даосизм стає державною релігією, потім розпадається на безліч сект і напрямів. З вчення про Дао, даосизм запропонував оригінальну концепцію найкращого державного управління - недіяння: якщо правитель перебуває у бездіяльності,  то в силу Дао справи налагодяться  самі. І, так само як і інші філософські вчення, даосизм засуджує війну.

  

 3.   Політичні ідеї Китаю, Індії.

 

Яскравими представниками раціоналізації китайської політичної думки були легісти, вчення яких формувалось протягом 9-7 ст. до н.е. Теоретики легізму ( Дзин Чань, Шан Ян та ін.), відкидаючи давні традиції, виступили з обґрунтуванням китайської доктрини політики і закону. Їхня увага була зосереджена на створенні сильної централізованої авторитарної держави, яка могла б регулювати дуже багато сторін суспільного і приватного життя населення. З цією метою ведення державних справ на основі традицій, моральних уявлень і міркувань посадових осіб вони протиставляли правління, засноване на численних  деталізованих і суворих законах.

  Легісти виступили з обґрунтуванням таких ідей, як державна монополія в ряді галузей виробництва і торгівлі, наділення адміністративного апарату економічними функціями, кругова порука серед населення і чиновництва ( поряд з принципом особистої відповідальності чиновника за свої справи ), систематичний контроль державою поведінки і настрою населення, екзаменаційна система заміщення посад у бюрократичному апараті, цензурний нагляд за бюрократією.

  У давньоіндійській філософії, що укорінена у найдавніших міфологічних текстах – Ведах, людина трактується як істота, що нескінченно перевтілюється в матеріальному світі. Межі людини – це межі її інкарнації – конкретного втілення в цьому житті. Рівень втілення визначається законами карми, які лежать за безпосередніми межами людської свободи. Вільні вчинки людини вторять лише майбутнє і її чергове втілення. У поступальному кармічному прямуванні виявляється сенс життя людини – з’єднання з вищим принципом буття – Брахманом.

   З появою буддизму людина одержує можливість позбутися безкінечного ланцюга перевтілень і закону карми через вихід у нірвану. Нірвана є подоланням меж людини як істоти, що страждає, і знаходження просвітленості – мудрості в межах однієї інкарнації.

   У Китайській культурі індійський буддизм з’єднується з даосизмом і конфуціанством істотно впливаючи на них і сам зазнаючи зміни.

    У найбільшій мірі це виявляється в чань-буддизмі, в якому буддійський світогляд стає основою такого діяльного впливу на реальність, як бойові мистецтва.

     Основні положення індійської і китайської релігійно-філософської думки на тисячоліття стали інтегруючим началом, що визначає ядро Сходу і задає лейтмотив міркувань східних філософів про людину.

_____________________________________________________________________________

______________________________________________________________

____________________________

Використана література:

1. Н. Хамітов  „Історія філософії”, Київ 2002 р.

2. П.П. Шляхтун „Політологія”, Київ 2002 р.

3. Філософський енциклопедичний словник.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75950. Причины и стадии экономического роста в РФ в начале ХХI века 15.21 KB
  В это время начался рост производства вызванный последствиями дефолта в результате которого возросли цены в рублях на импортные изделия и появился стимул к замещению импорта наращиванием товаров отечественного производства. Росту производства в России помог также рост мировых цен на нефть и газ достигших в конце 2007 г. Вместе с тем этот этап экономического развития России всё ещё характеризовался недостаточной стабильностью роста производства особенно в промышленности чрезмерной зависимостью от мировых цен на сырьё недостаточной...
75951. Проблемы развития правоохранительной и судебной системы в РФ 17.71 KB
  Это вызвано объективными причинами стремлением подчеркнуть независимость и самостоятельность судебной власти уйти от порочной практики сращивания судебной системы и органов осуществляющих следствие дознание и оперативно-разыскную деятельность. Причины неудовлетворительного состояния судебной и правоохранительной системы РФ имеют многоплановый характер. Отмечают что есть все основания для вывода о полномасштабном кризисе судебной и правоохранительной системы.
75952. Развитие гражданского общества в РФ. Неправительственные организации и их значение 20.29 KB
  Это означает что важнейшим условием существования свободного общества в России является не только раскрепощение частной инициативы но и развитая система социальной поддержки. И в-третьих чувство гражданской ответственности а также цивилизованное поведение и активная гражданская позиция – все это необходимые элементы подлинно гражданского общества. Становление гражданского общества есть в сущности бесконечный процесс совершенствования всех без исключения сторон жизнедеятельности людей.
75953. Россия – федеративное государство. Особенности проявления российского федерализма на современном этапе 17.78 KB
  Образование же Российской Федерации шло совсем иным путем. Эти государства а также национально-государственные образования и были признаны субъектами Российской Федерации. Порядок образования Российской Федерации свидетельствует о том что с момента своего возникновения эта федерация носила конституционно-правовой характер поскольку была создана не в результате заключения договора между ее субъектами а на основе провозглашения ее федерацией в Конституции Республики. В настоящее время субъектами Российской Федерации являются не только бывшие...
75954. Россия к началу 21 века: основные задачи и ресурсы для достижения целей 19.4 KB
  Рост производства означает возможность повышения уровня жизни и благосостояния граждан решения важных социальных проблем. Но для достижения этой цели стало ясно что темпы роста необходимо увеличить с 7 процентов в год за 2002–-2004 гг. Главный источник беспокойства за наше ближайшее будущее заключается в том что экономический рост во многом опирается на высокие цены на нефть. Так за последние годы в стране буквально произошла революция в сотовой связи очень широко распространился кредит бытовой техники мебели автомобилей и пр.
75955. РФ и постсоветское пространство – состояние отношений и основные задачи 22.28 KB
  Интеграция в рамках СНГ стала приоритетным проектом в условиях глобального кризиса 2008–2009 гг. В новой версии Концепции внешней политики РФ прописано что Приоритетными направлениями развитие двустороннего и многостороннего сотрудничества с государствами участниками СНГ дальнейшее укрепление СНГ основы углубления регионального взаимодействия его участников имеющих не только общее историческое наследие но и обширный потенциал интеграции в различных сферах. Россия выстраивает дружественные отношения с каждым из государств ...
75956. Сентябрьско-октябрьский кризис 1993: истоки и пути решения 15.95 KB
  были внесены многочисленные поправки ограничивавшие полномочия президента. на VII съезде народных депутатов заставили президента убрать из правительства Е. Степанков осудили действия президента. пытался отрешить президента от должности но должного количества голосов не набралось.
75957. События 19-21 августа 1991 г. и их историческое последствия 19.25 KB
  Августовский путч попытка отстранения Михаила Горбачева с поста президента СССР и смены проводимого им курса предпринятая самопровозглашенным Государственным комитетом по чрезвычайному положению ГКЧП 19 августа 1991 года. Почему 20 августа – День Путча 20 августа – день подписания подписание нового Союзного договора согласно которому вместо СССР создавалась конфедерация Союз Советских Суверенных Государств ССГ. 22 августа все члены ГКЧИ были арестованы Пуго – самоубийство Приостановлено действие компартии РСФСР Горбаче снимает с...