70242

Соціально-політичні вчення Давнього Сходу. Даосизм

Лекция

Политология и государственное регулирование

План: Політичні погляди Давнього Сходу; Конфуцій та конфуціанстово; Політичні ідеї Індії Китаю.Політичні погляди Давнього Сходу. Особливості політикоправової думки стародавнього Сходу: На зміст політичної ідеології Давньго Сходу позначилися насамперед традиціоналізм общинної життя.

Украинкский

2014-10-17

55.5 KB

0 чел.

ТЕМА  №1

Соціально-політичні вчення Давнього Сходу. Даосизм.

План:

  1.  Політичні погляди Давнього Сходу;
  2.  Конфуцій та конфуціанстово;
  3.  Політичні ідеї Індії, Китаю.

   1.Політичні погляди Давнього Сходу.

Формування політико-правової думки як на Давньому Сході, так і на Давньому Заході пов'язано з виникненням державності. Думка всюди у давніх народів походить з міфологічних джерел і оперує міфологічними уявленнями про мрії в світі. На ранній стадії розвитку політико-правові погляди не встигли віддиференціюватися у відносно самостійну область людських знань і становили собою складову моменту цілісного міфологічного світогляду. Земні порядки, відповідно до міфологічних уявлень - нерозривна частина загальносвітових, космічних порядків, мають божественне походження. У руслі такого розуміння висвітлюється в міфі тема земної життя людей, їх громадського державного влаштування, їх взаємовідносин між собою і з богами, їх прав, обов'язків - словом, всього того, їм дозволено і що їм заборонено. Божественне першоджерело існуючих соціальних і політико-правових порядків - основна ідея і тема давніх міфів, але в міфах по-різному вирішується і висвітлюється питання про способи і характер зв'язку божественного початку з земними відносинами. Різні версії в цьому зв'язку, по суті, обумовлені своєрідністю того ладу тих порядків, світоглядне виправдання яких дається в міфі (Китай, Єгипет, Іудея). Особливості політико-правової думки стародавнього Сходу: · На зміст політичної ідеології Давньго Сходу позначилися насамперед традиціоналізм общинної життя. Саме традиціоналізм визначив те, що у громадському створенні збереглися пережитки міфів. · Основою політико-правової думки виступав релігійно-міфологічний світогляд, успадковане від родового ладу. Релігії приділялося провідне місце (Правило в основному жрецтво). Политико-правові вчення Давнього Сходу залишалися суто прикладними. Головний зміст їх становили питання, що стосуються мистецтва управління, механізму здійснення влади й правосуддя. · На формування політико-правової думки Давнього Сходу великий вплив надавала мораль, тому багато концепції уявляють собою етико-політичні доктрини, а не політико-правові концепції. (Прикладом може служити Конфуціанство як більш етична ніж політико-правова доктрина).  Соціально-политичні теорії Давнього Сходу були складними ідеологічними утвореннями, з релігійних догм, моральних уявлень і прикладних знань про політику і право. З держав Давнього Сходу розглядається історія політико-правової думки Індії та Китаю, оскільки Єгипет і Месопотамія загинули, та політичні вчення подальшого розвитку не отримали.

  2. Конфуціанство.

 

Конфуцій (551 - 479 рр. до н.е.) належить до числа видатних мислителів стародавнього світу. Його вчення викладено трактаті «Луньюй» («Міркування і розмови») і має етико-політичниий характер. У центрі його уваги - проблеми людини, її розумового і морального образу. Конфуцій першим розробив концепцію ідеальної людини (цзюньцзи), благородного чоловіка - не за походженням, а завдяки вихованню в собі високих моральних якостей і культури, - яка насамперед повинна володіти жень - гуманністю, людяністю, любов'ю людей; прояви жень - справедливість, вірність, щирість тощо. Конфуцій надавав дуже велике цьому найвисщому еталону людської чесноти. Шляхетний чоловік у Конфуція – зразок поведінки, людина, якій повинні слідувати всі жителі Піднебесної. Відповідно до цієї концепції, кожен міг стати цзюньцзи, все залежало від самогї людини. Главою держави міг бути лише благородний чоловік.

Кінцевою та вищою метою управління Конфуцій проголошував інтереси народу. Однак при цьому вони були переконані, що самому народу його інтереси незрозумілі і недоступні і без опіки освічених конфуціанців – управителів він обійтися ніяк не може: “Народ слід змушувати йти належним шляхом, але не потрібно пояснювати, чому.”

Однією з важливих підвалин соціального порядку , по Конфуцію, було суворе підкорення старшим. Сліпе підкорення його волі, слову, бажанню – це елементарна норма для молодшого, підлеглого, підданого у рамках держави в цілому, так і лавах клану, сім'ї. Конфуцій нагадував, що держава – велика сім'я, а сім'я мала держава. Конфуціанство додало культу предків глибокий сенс символу спеціального порядку і перетворило його в найперший обов'язок кожного китайця. Конфуцій розробив вчення про сяо, синів шанобливості. Сенс сяо – служити батькам за правилами лі, поховати їх за правилами лі і приносити їм жертву за правилами лі. Нарешті, Конфуцій надавав велике значення юе – музиці, кращому засобу зміни поганих звичаїв, а чільну роль відводив лі - етикетом, тобто правилами благопристойності, які регулюють поведінку в різних життєвих ситуаціях. Вихідною точкою вчення Конфуція про чіткий ієрархічний поділ обов'язків була концепція чжен мін - випрямлення (виправлення) імен, тобто приведення речей в відповідність з назвою… Конфуціанський культ предків і норми сяо сприяв розквіту культу сім'ї та клану. Сім'я вважалася серцевиною суспільства, інтереси сім'ї набагато перевершували інтереси окремої особистості. Звідси постійна тенденція зростання сім'ї. При сприятливих економічних можливостях, прагненні до спільного проживання близьких родичів різко переважало над сепаратистськими схильностями. Виникав потужний  розгалужений клан і родичів, що трималися один за одного й що населяли іноді ціле селище.

  І сім'ї,і у суспільстві загалом, будь-який, у тому числі впливовий глава сім'ї, важливий чиновник імператора, був насамперед соціальною одиницею, вписаною в суворі рамки конфуціанських традицій, вийти за межі яких було неможливо: це означало б “втратити обличчя”, а втрата особи для китайця рівносильно громадянській смерті. Відхилення від норми не допускалися, і ніякої екстравагантності, оригінальності розуму чи вищого образу китайські конфуціанство не сприймало: суворі норми культу предків і виховання придушували егоїстичні нахили з дитинства. Людина з дитинства звикала до того, що особисте, емоційне, своє за шкалою цінностей незмірно з загальноприйнятим, раціонально обумовленим і обов'язковим для всіх. Конфуціанство зуміло зайняти провідні позиції в китайському суспільстві, придбати структурну міцність і обгрунтувати свій крайній консерватизм, знайшов найвище вираження в культі незмінної форми. Дотриматися форми, у будьщо скоротити вид, не втратити обличчя – все це стало тепер грати особливо важливу роль, бо розглядалося як гарантія стабільності. Нарешті, Конфуціанство виступало також регулятором у взаєминах країни з небом і – від імені неба – з племенами і народами,які колись населяли світ. Конфуціанство підтримало і піднесло створений у іньсько-чжоуський час культ правителя, імператора “сина неба” управляючого піднебесною від степу великого неба. Звідси був лише крок до поділу всього світу на цивілізований Китай і некультурних варварів, що прозябають в теплоті і невігластві і що черпають знання і культуру з одного джерела – з центру Світу, Китаю. Не будучи релігією, в повному значенні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія. Конфуціанство – це так само і політика, і адміністративна система, і верховний регулятор економічних і соціальних процесів – словом це основа всього китайського образу життя, квінтесенція китайської цивілізації. Протягом більш ніж двох тисяч років конфуціанство формувало розум і почуття китайців, впливало на їх переконання, психологію, поведінку, мислення, сприйняття, на їх побут і уклад життя.

 

Даосизм. 

   У період Чуньцю і Чжанго виникла ще одне велика етико-філософське течія –  даосизм, що  виражало матеріалістичні ідеї в давньокитайській ідеології. Концепції даосів викладені в основному даоському каноні «Даодецзин». Засновником даосизму вважається  Лао Цзи , власне його ім'я Лі Ер (Лі Боян, Лао Данина). За переказами народився в 604 р. до н.е., проте історія його особистості викликає сумніви.. Даоські мислителі Лаоцзи і Чжуанцзи виступали проти жодних законів та правил, що обмежували діяльність людини. Вони вважали, що конфуціанські правила і норми моралі, так само як і легістскі закони, мають за мету насильство над людською особистістю. Люди повинні дотримуватися законів, властивих самій природі. Проповідуючи відмову від досягнень цивілізації з її «фальшивими» цінностями, ідеологи даосизму оспівували чистий світ природи і агітували людей дотримуватися природності перших людей. До основних ідей даосизму відносяться такі: Дао - це невидимий всюдисущий закон природи. Дао є недієвим, тим самим, породжуючи все, воно вічне і безіменне, порожнє й невичерпне. Згідно з Дао взаємодіють два протилежні начала - інь і янь, досягаючи своєї межі, вони переходять одне в одного.

     У I I ст. даосизм оформляється організаційно, початок йому поклала школа «Шлях небесних наставників», заснована напівлегендарним Чжан Ліном. На початку V ст. оформляються ритуал і віровчення, даосизм стає державною релігією, потім розпадається на безліч сект і напрямів. З вчення про Дао, даосизм запропонував оригінальну концепцію найкращого державного управління - недіяння: якщо правитель перебуває у бездіяльності,  то в силу Дао справи налагодяться  самі. І, так само як і інші філософські вчення, даосизм засуджує війну.

  

 3.   Політичні ідеї Китаю, Індії.

 

Яскравими представниками раціоналізації китайської політичної думки були легісти, вчення яких формувалось протягом 9-7 ст. до н.е. Теоретики легізму ( Дзин Чань, Шан Ян та ін.), відкидаючи давні традиції, виступили з обґрунтуванням китайської доктрини політики і закону. Їхня увага була зосереджена на створенні сильної централізованої авторитарної держави, яка могла б регулювати дуже багато сторін суспільного і приватного життя населення. З цією метою ведення державних справ на основі традицій, моральних уявлень і міркувань посадових осіб вони протиставляли правління, засноване на численних  деталізованих і суворих законах.

  Легісти виступили з обґрунтуванням таких ідей, як державна монополія в ряді галузей виробництва і торгівлі, наділення адміністративного апарату економічними функціями, кругова порука серед населення і чиновництва ( поряд з принципом особистої відповідальності чиновника за свої справи ), систематичний контроль державою поведінки і настрою населення, екзаменаційна система заміщення посад у бюрократичному апараті, цензурний нагляд за бюрократією.

  У давньоіндійській філософії, що укорінена у найдавніших міфологічних текстах – Ведах, людина трактується як істота, що нескінченно перевтілюється в матеріальному світі. Межі людини – це межі її інкарнації – конкретного втілення в цьому житті. Рівень втілення визначається законами карми, які лежать за безпосередніми межами людської свободи. Вільні вчинки людини вторять лише майбутнє і її чергове втілення. У поступальному кармічному прямуванні виявляється сенс життя людини – з’єднання з вищим принципом буття – Брахманом.

   З появою буддизму людина одержує можливість позбутися безкінечного ланцюга перевтілень і закону карми через вихід у нірвану. Нірвана є подоланням меж людини як істоти, що страждає, і знаходження просвітленості – мудрості в межах однієї інкарнації.

   У Китайській культурі індійський буддизм з’єднується з даосизмом і конфуціанством істотно впливаючи на них і сам зазнаючи зміни.

    У найбільшій мірі це виявляється в чань-буддизмі, в якому буддійський світогляд стає основою такого діяльного впливу на реальність, як бойові мистецтва.

     Основні положення індійської і китайської релігійно-філософської думки на тисячоліття стали інтегруючим началом, що визначає ядро Сходу і задає лейтмотив міркувань східних філософів про людину.

_____________________________________________________________________________

______________________________________________________________

____________________________

Використана література:

1. Н. Хамітов  „Історія філософії”, Київ 2002 р.

2. П.П. Шляхтун „Політологія”, Київ 2002 р.

3. Філософський енциклопедичний словник.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30645. Стихотворение Маяковского Нате 14.44 KB
  Ранний лирический герой В. Достоевского Преступление и наказание в котором главный герой Родион Раскольников делит людей на тварей дрожащих и право имеющих.В данном случае лирический герой В. В то же время лирический герой легкораним.
30646. Образ маленького человека 13.58 KB
  Медный всадник это одно из первых произведений где автор пытается описать маленького человека . Пушкин очень ярко описал маленького человека этот человек не только имел свое собственное мнение но и попытался доказать его. Такой стиль речи сам по себе делал человека униженным перед всеми остальными даже равными ему по сословному признаку.
30647. Тема предназначения поэта в лирике А.С. Пушкина. Чтение наизусть стихотворения «Проррок» 13.9 KB
  Тема поэта и поэзии была ведущей в творчестве Пушкина на протяжении всей его жизни. Менялись идеалы свободы творчества вдохновения счастья но постоянной оставалась тема поэтического призвания и назначения поэта и поэзии в общественной жизни. Он относился к тем поэтам чьё творчество можно чётко разделить на периоды обусловленные влиянием различных литературных течений его внутренней эволюцией а также обстоятельствами личной жизни.
30648. Образ природной стихии и его роль в раскрытии проблематики произведений отечественной классики XIX века 13.32 KB
  В произведениях писателейклассицистов природа являлась лишь красивым декоративным фоном. Сентименталисты же романтики реалисты вводили в свои произведения пейзажные зарисовки не просто ради декорации: у них природа часто является полноправным действующим лицом входит в систему образов произведения радуется и страдает вместе с его героями а нередко служит олицетворением душевной борьбы настроений персонажей. И в эту минуту падения девушки природа ведет себя так будто и сочувствует Лизе и в то же время осуждает ее.
30649. Образ скучающего героя в произведениях отечественной классики XIX века 14.62 KB
  Еще обиднее когда скучающий герой – человек в самом расцвете сил здоровый умный имеющий в жизни все что нужно для счастья и радости и который в силах давать положительные эмоции окружающим. Евгений Онегин главный герой одноименного романа А.Лермонтова Герой нашего времени. Особым видом скуки болен герой Гончарова Обломов.
30650. Особенности трактовки темы любви в рассказе А.И. Куприна «Гранатовый браслет» 14.19 KB
  Куприна было свое уникальное восприятие любви. Но по мнению Куприна без искренней страсти любви жизнь пуста и бесполезна.Образ мелкого чиновника Желткова связан с проблемой жертвенной любви настоящего сильного чувства.
30651. Патриотическая тема в произведениях отечественной литературы 15.07 KB
  Есенина родной край родина это средняя Россия село Константиново Рязанской губернии это Русь деревенская с крестьянским бытом и древними традициями с ее сказками и песнями с диалектными словами передающими своеобразие говора с красочным миром природы. Образ голубой Руси сменяется у него Русью советской. Теме любви к России посвящены такие стихотворения как Гой ты Русь моя родная Край ты мой заброшенный Спит ковыль. Равнина дорогая Русь Русь советская Русь уходящая Письмо к женщине и многие другие.
30652. Поиском истины пронизана вся русская литература девятнадцатого века 19.29 KB
  Но что же явилось причиной возникновения такой страшной мысли Если проанализировать ситуацию выясняется что он мечется в поисках смысла жизни в поисках справедливости и истины. Что же после признания Нашел ли Раскольников ответы на свои вопросы Открылась ли для него частица истины На первый взгляд Раскольников изменился стал читать Евангелие спокойно созерцать мир вместе с Соней. Конечно нельзя забыть то что с ним произошло но тут же возникает вопрос: а не смирился ли Раскольников со своей участью Быть может он отказался от...
30653. Анализ стихотворения Владимира Маяковского «Послушайте!» 15.68 KB
  Оно начинается просьбой обращенной к людям: Послушайте Таким восклицанием каждый из нас очень часто прерывает свою речь надеясь быть услышанным и понятым. Весь строй речи в стихотворении Послушайте именно такой какой бывает когда ведется острая дискуссия полемика когда тебя не понимают а ты лихорадочно ищешь аргументы убедительные доводы и надеешься: поймут поймут. Послушайте взволнованный и напряженный монолог лирического героя.