70245

Конкурентоспроможність товару та її показники

Лекция

Маркетинг и реклама

Конкурентоспроможність це властивість продукції що виражає її здатність бути реалізованою споживачам на конкретному ринку у визначений період. Аналіз згаданих визначень конкурентоспроможності товару дозволяє виділити цілий ряд базових положень безумовно важливих...

Русский

2014-10-17

323 KB

5 чел.

Тема 5. Конкурентоспроможність товару та її

показники

5.1. Визначення конкурентоспроможності товару

В умовах ринкової економіки оцінка конкурентоспроможності товару, який пропонується споживачам, є основою для розробки стратегії і тактики діяльності підприємства на ринку, необхідною умовою в процесі управління маркетинговою товарною політикою підприємства.

Конкурентоспроможність – це властивість продукції, що виражає її здатність бути реалізованою споживачам на конкретному ринку у визначений період.

На рис. 5.1 представлені визначення конкурентоспроможності товару, що характеризують складність і багатогранність даного терміна.

Аналіз згаданих визначень конкурентоспроможності товару дозволяє виділити цілий ряд базових положень, безумовно важливих для експлікації даного поняття:

конкурентоспроможність продукції – це міра її привабливості для споживача;

привабливість продукції визначається ступенем задоволення сукупності різнопланових, іноді суперечливих вимог споживача;

склад пропонованих вимог, їхня пріоритетність залежить як від типу продукції, так і від типу її споживача;

конкурентоспроможність як економічна категорія має релятивістську природу, тому що розглядається щодо конкретного ринку і конкретного аналога;

конкурентоспроможності властивий динамічний характер – її має сенс розглядати лише стосовно конкретного моменту часу, з урахуванням змін у часі ринкової кон'юнктури;

проблема конкурентоспроможності відноситься лише до нестаціонарного недефіцитного ринку, що знаходиться в нерівноважному стані;

конкурентоспроможність залежить від стадії життєвого циклу, на якій знаходиться розглянутий товар;

має сенс говорити про конкурентоспроможність лише того товару, що вже має якусь частку ринку, причому показник конкурентоспроможності істотно залежить від передісторії, тобто частки ринку в попередній період;

основою для оцінки конкурентоспроможності будь-якого виду продукції повинне бути комплексне дослідження ринку методами сучасного маркетингу, що дозволить не просто визначити деякий абстрактний "базовий зразок", але і правильно оцінити місце товару на даному ринку в зіставленні з аналогічними оцінками реальних і можливих суб'єктів ринку.

Рис. 5.1. Визначення терміна конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність – це багатоаспектне поняття, яке означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів, не тільки за своїми якісними, технічними, економічними, естетичними характеристиками, але і за комерційними і іншими умовами його реалізації (ціна, термін постачання, канали збуту, сервіс, реклама).

При придбанні товару споживач зупиняє свій вибір на тому зразку серед аналогічних, котрий найбільшою мірою задовольняє його потреби. Кожна потреба, незалежно від того, чи відноситься вона до сфери виробництва, чи до сфери особистого користування, характеризується сукупністю параметрів, що описують область її існування і зміст необхідного корисного ефекту. Для того, щоб розглянутий вид продукції був придатний для задоволення даної потреби і становив інтерес для покупця, він також повинний мати комплекс відповідних параметрів. Можна вважати ідеальним випадок, коли сукупності параметрів товару і параметрів потреб збігаються. Тому для виготовлення конкурентоспроможної продукції продуцент повинний прагнути максимально точно прогнозувати потреби потенційного покупця.

Важливою складовою частиною конкурентоспроможності товару є рівень витрат споживача, необхідних для задоволення відповідних потреб. При цьому покупець звичайно несе витрати як при придбанні товару, так і за час його експлуатації. При цьому він прагне домогтися оптимального співвідношення між рівнем споживчих властивостей товару і витратами з його придбання і використання, тобто одержати максимум споживчого ефекту на одиницю витрат.

Інакше кажучи, під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів.

Конкурентоспроможність може бути визначена відношенням корисного ефекту до сумарних витрат, які включають витрати на придбання й експлуатацію (споживання) товару, тобто до ціні споживання. Оптимальні умови конкурентоспроможності товару можна виразити у вигляді формули:

                           ,                                       (5.1)

де К –  показник конкурентоспроможності товару;

Екор – корисний ефект від розробки, реалізації та експлуатації розглянутих видів продукції;

Цспож – ціна споживання, яка включає повні витрати на всіх етапах життєвого циклу товару, включаючи витрати, пов'язані з впливом на соціальну сферу і навколишнє середовище. 

З даної формули випливає, що на ринку найбільшим успіхом буде користуватися не той товар, за який виробник (або реалізатор) запросить  мінімальну ціну, а той, котрий вимагає мінімальних витрат у процесі споживання (експлуатації), оскільки ці витрати можуть бути значно більше ціни продажу.

5.2. Показники конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність – важлива ринкова категорія, що відбиває одну з істотних характеристик ринку – його конкурентність. При незмінності якісних характеристик товару його конкурентоспроможність може змінюватися у досить широких межах, реагуючи на зміну кон'юнктури, дії конкурентів-виробників і конкуруючих товарів, коливання цін, на впливи реклами і на прояви інших зовнішніх стосовно даного товару факторів.

Поняття «конкурентоспроможність товару» ширше за поняття «якість товару» і «технічний рівень товару». Останні виступають головними складовими конкурентоспроможності товару, що визначають його рівень, але не єдиними. Рівень конкурентоспроможності поряд з параметрами, що розкривають безпосередню споживчу цінність товару в зіставленні з аналогами-конкурентами, визначається також зовнішніми стосовно товару факторами і характеристиками, не обумовленими його властивостями: терміни постачання, якість сервісу, реклама, підвищення (зниження) рівня конкурентоспроможності конкуруючих товарів, зміна співвідношення попиту та пропозиції, фінансові умови й ін.

Оцінка конкурентоспроможності товару містить у собі вивчення ринку, конкурентів, потреб покупців і параметрів оцінки послуг. У світовій практиці кількісна оцінка конкурентоспроможності товару складається з наступних етапів:

встановлення мети оцінки конкурентоспроможності продукції і вибір передбачуваних ринків збуту;

вивчення ринкових умов і аналіз стану ринку збуту;

визначення набору порівнюваних видів продукції;

вибір номенклатури параметрів, що беруть участь в оцінці, і встановлення їх розміру за товаром, який оцінюється, і за товаром-конкурентом.

розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності продукції.

Основним етапом оцінки рівня конкурентоспроможності товару є рішення завдання визначення переліку параметрів, що підлягають аналізу, і істотних з погляду споживача.

Усі параметри конкурентоспроможності можна розділити на три основні групи:

нормативні;

технічні;

економічні.

Нормативні параметри відповідають вимогам норм, стандартів і законодавства. Ці вимоги можуть діяти на міжнародному, державному або регіональному рівні. Крім того, нормативні параметри можуть бути встановлені на відповідність до вимог визначених груп споживачів у країні. Йдеться виключно про відповідність нормативним параметрам, а не про перевищення їх.

Технічні параметри конкурентоспроможності можуть бути поділені на кілька груп:

класифікаційні (характеризують властивості товару, які визначають його призначення, сферу використання та умови застосування);

функціональні (досконалість виконання основної функції, універсальність, досконалість виконання додаткових функцій та ін.);  

показники технологічності, надійності, довговічності;

ергономічні;

естетичні;

екологічні;

показники безпеки.

Крім класифікаційних характеристик всі інші є оціночними показниками, які характеризують якість товару (їх сутність та складові були розглянути в попередній темі).

Слід зазначити, що останнім часом все більшого значення набувають ергономічні, естетичні та екологічні показники якісті та конкурентоспроможності товару.

У прикладі 5.1. проілюстровано, як дотримання параметрів екологічної безпеки та вдосконалення цих показників суттєво впливає на рівень конкурентоспроможності товару.

!

Приклад 5.1

У сучасному суспільстві з'являються нові потреби, що обумовлюють необхідність в екологічно чистих продуктах. Споживачі стають усе більш вимогливими, вони шукають товари і послуги, адаптовані до їх особливостей, домагаються повноти інформації про екологічну чистоту продуктів, що пропонуються на ринку.

У свою чергу фірми починають демонструвати заклопотаність як індивідуальним, так і колективним добробутом суспільства, а не просто задоволенням короткострокових потреб.

Російсько-українське підприємство «ТНК-Україна» розглядає широке застосування різних технічних засобів і прийомів щодо захисту середовища від забруднення нафтопродуктами на приналежних йому автозаправних станціях як один з головних маркетингових інструментів підвищення конкуренто-спроможності і подальшого розширення свого ринку.

Багато корпорацій і дистрібьютори випускають так звані «зелені» товари. Відповідно до дослідження фірми «Marketing Intelligence Ltd», що базується у Великобританії, починаючи з 1986 року кількість «зелених» товарів збільшувалася в 20 разів швидше, ніж кількість будь-яких інших розфасованих товарів. Такі ярлики, як «саморуйнівний, «що руйнується під дією природних факторів», «придатний для вторинної переробки», «вільний від з'єднань фтору», «не руйнує озоновий шар», «екологічно чистий» або «безпечний» товар, усі частіше з'являються в рекламних оголошеннях і на упаковці.

Перспективні області розробки екологічно безпечних товарів це особиста гігієна, побутові миючі засоби (без фосфатів), натуральні харчові продукти, продукти утилізації (папір, скло, жерсть і т. д.), вторинні вироби з паперу (для дому й офісу), пакувальні матеріали, енергозберігаюче устаткування, нафтогазові продукти, автомобільна техніка.

Економічні параметри характеризуються структурою повних витрат споживача (ціна споживання), а також умовами придбання і використання на конкретному ринку. При цьому ціна споживання складається з витрат на покупку (ціни товару) і витрат, пов'язаних з його експлуатацією, і, як правило, значно вище продажної ціни.

                                   ,                                    (5.2)

де Цспож – ціна споживання товару;

Цт – ціна товару;

Цекс – сукупні витрати, пов'язані з експлуатацією товару.

Сукупні витрати, пов'язані з експлуатацією товару, включають такий перелік витрат:

    ,   (5.3)

де Ц1 – витрати на транспортування товару;

Ц2 – витрати на монтаж та налагоджування;

Ц3 – витрати на навчання персоналу;

Ц4 – витрати на експлуатацію товару;

Ц5 – витрати на ремонт;

Ц6 – витрати на технічне обслуговування;

Ц7 – витрати на сплату податків;

Ц8 – страхові внески;

Ц9 – витрати на пальне, енергію;

Ц10 – витрати на утилізацію відходів;

Ц11 – витрати на зберігання, складування товару;

Ц12 – витрати на купівлю та переклад національною мовою технічної інформації та інструкцій;

п – загальна кількість окремих витрат.

Інколи окремо виділяють маркетингові показники конкуренто-спроможності, які за своєю суттю можуть бути віднесені до економічних показників.

До специфічних маркетингових показників можна віднести імідж товару та імідж марки, комплекс маркетингових комунікацій та ін.

Імідж (англ. image – образ) – це сформоване і постійно підтримуване стійке уявлення покупців про престижність товару, послуги, марки, підприємства. Позитивний імідж є важливим фактором успішної діяльності в різних сферах підприємництва і найчастіше досягається високою якістю продукції, сталістю фінансового стану підприємства і відповідними заходами комунікаційної політики [12]. Тобто дане поняття складніше, ніж просто думка, ставлення або стереотип, оскільки включає і пізнавальний, і емоційний, і поведінковий компоненти.

Імідж товару, марки – це набір переконань споживачів про їх атрибути і асоціювання з ними, які визначаються наступними джерелами:

виходячи з досвіду: часто покупці уже використовували товар або марку, і в більшості випадків у них сформувалися уявлення про надійність товару і його властивості;

особисті: інші споживачі, що використовували або спостерігали за застосуванням товару (марки товару), інформують індивіда або підприємство про оцінки його властивостей і свої асоціацій з ним;

суспільні: різні дані про товари (марки товарів) публікуються в засобах масової інформації, аналізуються в споживчих звітах;

комерційні: реклама; засоби комунікації, просування і стимулювання збуту; упакування; співробітники системи збуту інформують споживача про особливості і цінності товару або марки.

Іміджу властивий ефект “випромінювання”: одна з його складових (позитивна або негативна) сприймається так сильно, що вирішує все в цілому. Тому підприємство повинне вивчати свій імідж, мати інформацію про рівень довіри споживачів до своїх товарів, а також про склад покупців [12]. З плином часу імідж може змінюється, тому дослідження потрібно періодично повторювати.

Шлях до бажаного іміджу досить складний і може тривати роками. Тому для сприяння зростанню конкурентоспроможності товару підприємству важливо зосередити свою увагу на вузлових питаннях:

1. Наскільки необхідні зміни з точки зору загального сприятливого іміджу?

2. Яким чином модифікувати систему інформування, щоб активізувати розповсюдження позитивного уявлення товару?

3. Яких фінансових витрат потребують заходи підтримки та розвитку позитивного іміджу?

4. Який термін часу потрібен для цих заходів?

У теорії та практиці аналізу конкурентоспроможності товару іноді виділяють в окрему групу організаційні параметри.

До організаційних параметрів частіше за все відносять:

діючу на підприємстві систему знижок або надбавок;

умови здійснення платежів та поставок;

існуючий на підприємстві рівень логістичних систем;

діючу систему сервісного обслуговування (в тому числі терміни та умови гарантій);

інші організаційні параметри.

Конкурентоспроможність оцінюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами, необхідними споживачеві, або з параметрами виробу-зразка. Порівнювані параметри повинні виражатися в однакових величинах виміру.

5.3. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності товару

Забезпечення конкурентоспроможності продукції на необхідному рівні припускає необхідність її кількісної оцінки. Без такої оцінки конкурентоспроможності всі заходи, що передбачаються підприємством, з підтримки товару на належному рівні залишаться благим побажанням.

Мета аналізу конкурентоспроможності полягає в тому, щоб установити, якої переваги може домогтися фірма або марка, і оцінити, у якому ступені ця перевага може бути захищена в конкретній конкурентній ситуації [16].

У процесі оцінки конкурентоспроможності товару необхідно базуватися на наступних принципах:

протилежності цілей і засобів суб'єктів ринку,

обліку особливостей різних сегментів ринку;

квазістабільності ринкової кон'юнктури в період проведення досліджень;

переважно раціональної поведінки суб'єктів ринку.

Існує кілька методів оцінки конкурентоспроможності продукції.

Метод визначення конкурентоспроможності товару з використанням функції бажаності. Використання функції бажаності f є  досить  складним, але, у той же час, дуже ефективним методом для визначення конкурентоспроможності продукції.

Функція бажаності визначається за формулою:

                                                 (5.4)

де е – підстава натурального логарифма;

    х – приведене значення досліджуваного параметра об'єкта.

Функція визначена в інтервалі 0...1 і використовується як безрозмірна шкала, названа шкалою бажаності, для оцінки рівнів параметрів порівнюваних об'єктів (товарів).

За допомогою шкали бажаності оцінюються параметри об'єкта (товару) з погляду їхньої придатності до використання або бажаності стосовно якого-небудь практичного застосування. Кожному фактичному значенню функції бажаності надається конкретний економічний зміст, пов'язаний з рівнем конкурентоспроможності досліджуваного об'єкта (товару). Значення функції бажаності, рівне 0, відповідає неприйнятному рівню параметра, при значенні якого об'єкт непридатний для виконання завдань, що постають перед ним; значення функції бажаності, рівне 1,00, відповідає цілком прийнятному рівню параметра, або такому значенню, при якому подальше поліпшення недоцільне або неможливе. Проміжні значення функції бажаності, їхня економічна характеристика приведені в табл. 5.1 [11].

Таблиця 5.1

Параметри функції бажаності

Значення функції бажаності

Характеристика об'єкта (товара)

1,00

Відповідає кращому рівню якості, поліпшення якого не можливе

1,00…0,80

Відмінна якість, що відповідає кращім світовим зразкам

0,80…0,63

Добра якість, рівень якої вище за середньосвітовий

0,63

Середній рівень якості виробів-аналогів, які представлені на даному товарному ринку

0,63…0,37

Задовільна якість виробів, що перевищує мінімально припустимий рівень, але потребує поліпшення

0,37

Мінімально припустимий рівень якості (відповідає граничному рівневі рентабельності виробу)

0,37…0,20

Погана якість продукції, не відповідає поставленим цілям (збиткове виробництво)

0,00

Абсолютно неприйнятна якість

Для виконання подальших розрахунків і графічних побудов необхідно одержати значення приведеного параметра виробу, що відповідають вузловим точкам шкали бажаності.

Інтервал на шкалі параметрів, що відповідає значенням функції бажаності f = 0,20...0,80, варто розбити рівномірно. При цьому значення параметра p у точках, що відповідають значенням функції бажаності 0,37 і 0,63, визначаються з рівняння апроксимації:

                                        (5.5)

Критеріями оцінки можуть бути прийняті як кількісні, так і якісні вимірники. В останньому випадку оцінки якісного параметра (наприклад, імідж виробу або фірми) можуть бути також зроблені відповідно до рекомендацій, приведених в табл. 5.1.

Маючи оцінки рівнів окремих параметрів виробу, розраховується рівень конкурентоспроможності всього об'єкта (товару) за допомогою узагальненої функції бажаності F:

                               (5.6)

де f – значення функції бажаності для i-го параметра виробу;

    n – кількість аналізованих параметрів об'єкта (товару).

Порівнюючи значення узагальненої функції бажаності F різних виробів, визначається об'єкт (товар), що володіє найкращою сукупністю споживчих властивостей. Цьому товару буде відповідати найбільше значення узагальненої функції бажаності.

Головним недоліком даного методу є можливість визначення для кожного з параметрів тільки однієї апроксимуючої функції. Це не завжди може забезпечити необхідну вірогідність розрахунків.

Основою традиційного методу розрахунку одиничних і групових показників є оцінка показників, на базі яких визначається інтегральний показник конкурентоспроможності.

На першому етапі вибирається база порівняння, якою може служити кращий із вже існуючих на цільовому ринку товарів-конкурентів, або більш досконалий зразок, поява якого очікується в найближчому майбутньому, або деякий абстрактний еталон.

На другому етапі виділяються найбільш значимі для споживача критерії. Вони поділяються на дві групи: технічні й економічні.

На третьому етапі за кожним критерієм розраховується одиничний показник конкурентоспроможності (qi). Якщо збільшення значення критерію спричиняє підвищення якості, то:

                                        ,                                                (5.7)

а якщо зниження, то:

                                          ,                                               (5.8)

де Pbi – значення одиничного показника якості оцінюваної продукції;

      Pi  – значення одиничного базового показника якості.

На четвертому етапі усередині кожної групи критеріїв роблять ранжирування показників за ступенем їхньої значимості для споживача і відповідно до цього привласнюють їм питому вагу: Qti – для технічних і Qei – для економічних показників. Причому:

 

                                                                                                          (5.9)

 

де n і m – кількість технічних і економічних параметрів відповідно.

На п'ятому етапі проводяться розрахунки групових показників конкурентоспроможності за технічними (Itp) і економічними (Iep) параметрами:

                                                                        (5.10)

                                                                           (5.11)

де Pi  – одиничний показник i-го технічного параметра;

      Zi – економічний параметр i-го виду;

i – кількість параметрів, обраних для оцінки.

Порівняння результатів розрахунків групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності за технічними (Kt) і економічними (Ke) параметрами:

                                                                                 (5.12)

                                                                                 (5.13)

На шостому етапі розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності (Ykt):

                                                                                  (5.14)

Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспроможності полягає в тому, що на одиницю витрат споживач одержує Ykt одиниць корисного ефекту. Якщо Ykt > 1, то рівень якості вище за рівень витрат і товар є конкурентоспроможним, якщо Ykt < 1 – неконкурентоспроможним на даному ринку.

Незважаючи на простоту використання, даний метод має ряд недоліків:

при порівнянні декількох товарів необхідне проведення розрахунків для кожної пари окремо;

складно установлювати вагові значення aij, особливо для великої кількості критеріїв;

неможливо оцінити ступінь впливу на конкурентоспроможність товару факторів, що не піддаються кількісній оцінці;

існує складність вибору бази порівняння, особливо у випадках, коли необхідно прийняти кращий з існуючих зразків.

Зазначені недоліки є й обмеженнями застосування традиційного методу конкурентоспроможності товару.

Метод експрес-аналізу. Сутність методу полягає в оцінці рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається або пропонується до випуску, на підставі зіставлення ціни продукції у визначений період часу на розглянутому ринку і показників якості, що визначають корисний ефект і витрати на всіх етапах її життєвого циклу після придбання.

У сучасних умовах продукція перетворюється на систему обслуговування визначеної суспільної потреби, наприклад, продається не трактор окремо, а трактор з відповідним консультативним, технічним і ремонтним обслуговуванням. Отже, необхідно аналізувати конкурентоспроможність продукції як системи обслуговування потреби і розглядати показники якості такої системи.

Метод полягає у виконанні таких послідовних дій:

1. Здійснюється добір п-ї кількoсті найбільш значимих для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції показників її якості: qik; i = 1, 2, …, n; k = 1, 2, ..., h,  де і – індекс показника якості, k – індекс виду продукції, h – кількість порівнюваних видів продукції.

2. Відбір може здійснюватися як одноосібно, так і з залученням інших експертів. Для цього можуть використовуватися методи збору та обробки думок експертів.

3. Збирається інформація про обрані показники якості для порівнюваних видів продукції.

4. Здійснюється переведення показників якості qik в безрозмірні величини  qik*; i = 1, 2, ..., n; k = 1, 2, ..., h. При переведенні кращому значенню показника якості повинне відповідати більше значення безрозмірного показника.

5. Для кожного з обраних показників якості оцінюється його важливість з погляду оцінки рівня конкурентоспроможності продукції. Оцінка важливості показників здійснюється або одноосібно, або з залученням інших експертів. При цьому можуть використовуватися методи збору й обробки думок експертів.

6. Для кожного з обраних показників якості визначається ваговий коефіцієнт Рi, і = 1, 2, …, n, пропорційний важливості даного показника для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції.

7. Для кожного з обраних видів продукції здійснюється підсумовування добутків безрозмірних значень показників якості на відповідні вагові коефіцієнти. Результат

                                       ,                                          (5.15)

називається сумою зважених показників якості продукції обраного виду.

8. Обчислюється частка від розподілу порівнянної ціни Ck одиниці кожного k-го виду продукції (вираженої в однаковій валюті) на відповідну суму зважених показників якості. Під порівнянними маються на увазі ціни на різні види продукції, що знаходяться в однакових умовах з погляду споживача.

Частка від розподілу називається ціною одиниці зваженої якості продукції k-го виду.

                                      ,                                                  (5.16)

За результатами обробки даних робиться висновок про конкурентоспроможність продукції конкретного виду на визначеній території. При цьому більш конкурентоспроможна та продукція, у якої ціна одиниці зваженої якості менше.

Методи оцінки конкурентоспроможності складнотехничної продукції, у тому числі машин і устаткування виробничого призначення:

метод питомої ціни;

метод частки ринку;

експертний метод;

метод «радара» або «павука»;

метод, заснований на інтегральному економічному показнику якості машин;

метод, заснований на інтегральному показнику якості машин з урахуванням якості сервісного і післяпродажного обслуговування.

Метод питомої ціни використовувався і продовжує використовуватися в Німеччині, у країнах ЄС і деяких інших країнах для оцінки конкурентоспроможності машин. Відповідно до цього підходу розраховується показник питомої ціни 1 кг маси машин визначеного призначення різних фірм-виробників на конкретному ринку. Чим вище виявляється питома ціна, тим вище конкурентоспроможність машини даної моделі. Основний недолік даного методу полягає в тому, що розрахунок заснований на статистичному матеріалі за минулий період. Крім того, цей метод не враховує обсяги продажів.

Метод частки ринку застосуємо до оцінки конкурентоспроможності будь-якої продукції або послуги. Відповідно до цього методу конкурентоспроможність товару щодо аналога пропонується визначати за часткою продажів на ринку (ДПо):

                                     ДПо = ОПо / (ОПо + ОПi) ,                           (5.17)

де ОПо, ОПi – обсяги продажів оцінюваного товару і його i-го аналога.

Ці два розглянутих методи не дозволяють оцінити конкурентоспроможність машини, які проектуються, а також не враховують впливу окремих факторів на конкурентоспроможність продукції.

Методи, засновані на використанні інтегрального економічного показника якості машин, одержали досить велике поширення. На їхній основі в колишньому СРСР були розроблені галузеві методики в електротехнічній промисловості [31]. Достоїнством цих методів є те, що їх можна застосувати як на стадії експлуатації машин, так і на стадії проектування.

Дані методи передбачають розрахунок величини інтегральних економічних показників якості для порівнюваних машин До інт1, До інт2. Машина 1 вважається більш конкурентоспроможною ніж машина 2, якщо коефіцієнт її конкурентоспроможності Iк1 виявляється більше одиниці.

                                       Iк1 = До інт 1 / До інт 2 .                                 (5.18)

Недоліком цього підходу є те, що оцінка переваг однієї машини перед іншою здійснюється тільки за інтегральним показником якості, а не за конкурентоспроможністю; він не враховує такі фактори, як якість сервісного і післяпродажного обслуговування машин, імідж товару і виробника.

Метод «радара» («павука») є методом графічного аналізу конкурентоспроможності. Побудова «радара» конкурентоспроможності (рис. 5.3) здійснюється з дотриманням визначених принципів:

всі оціночні показники мають однакову вагу, коло поділяється радіальними оцінними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнює числу оцінних параметрів;

у міру віддалення від центра кола значення показника поліпшується;

шкали на радіальних прямих градуються так, щоб усі значення показників лежали усередині оцінного кола;

нечислові показники, наприклад, естетичність, ергономічність,  оцінюються експертним шляхом за 10-бальною шкалою.

1 – машина А; 2 – машина Б; 3 – машина В

Рис. 5.3. Графічне зображення методу «радара конкурентоспроможності»

У «радар» може бути включена будь-яка кількість параметрів, що на думку споживачів найбільш значимі для даного виду продукції. Зі збільшенням їхньої кількості вірогідність оцінки підвищується.

У даному прикладі на рисунку зображено три багатокутника, кожен з яких відбиває конкурентоспроможність однієї з трьох порівнюваних машин. Чим більше площа багатокутника, що відбиває конкурентоспроможність машини, тим вище її конкурентоспроможність.

Коефіцієнт конкурентоспроможності розраховується за формулою:

                                             ,                                          (5.19)

де  Spi – площа  радара машини, мм2 ;

       Sк – загальна площа оцінного кругу, S = 3,14  r2,

        r – радіус оцінного кола, мм.

Конкурентоспроможність машини можна також оцінити за значенням групового показника конкурентоспроможності (ДО) [63]:    

                                             ,                                (5.20)

де d – значимість показника ( Σd = 1);

    Ki – конкурентоспроможність i-го показника машини;

     n – кількість показників.

                                              ,                                          (5.21)

де Пфi – абсолютне значення i-го показника даної машини;

      Пл – краще значення i-го показника по порівнюваних машинах.

До достоїнств даного методу відноситься його простота і наочність (із графіка видно, за якими показниками дана продукція поступається конкуруючій, а за якими випереджає її).

Основним недоліком методу є те, що  значимість деяких параметрів продукції визначається не на економічній основі, що може привести до великих погрішностей.

Сутність експертного методу полягає в тому, що групі експертів пропонується проранжувати за конкурентоспроможністю два або більше товарів одного призначення, ґрунтуючись на попередньому їх ранжируванні (ціми ж експертами) за якістю. Недолік методу полягає в тому, що він заснований  на суб'єктивних оцінках експертів.

Метод оцінки конкурентоспроможності машин виробничого призначення з урахуванням якості сервісного і післяпродажного обслуговування може застосовуватися як на стадії проектування, так і на стадії серійного виробництва.

Оцінку конкурентоспроможності за факторами сервісного і післяпродажного обслуговування можна здійснити на основі методичного підходу, рекомендованого І. Петровичем і А. Катаєвим за допомогою шкали бальних оцінок цих факторів конкурентоспроможності [51],    (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Шкала бальних оцінок інших факторів конкурентоспроможності

Показник

Бали

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

Термін доставки споживачам, дні

Самови-віз

30

30

25

20

15

10

Точність дотримання терміну (% до п.1)

± 30

± 25

± 20

± 15

± 10

± 5

0

Гарантійний термін (рік)

0,5

1

1,5

2

2,5

2,5

Повнота технічного обслуговування *

4

3, 4

1, 3, 4

1, 2, 3, 4

Забезбеченість запчастинами **

Відсутня

Тгозс

Тоз = Тс

Тоз = Тс ***

Умови оплати

Предо-

плата

Оплата з відстрочкою

Можливість оплати в кредит (різниця в балах залежно від умов і терміну кредитування)

Інформування

споживача про товар

Дуже незначна

Незна-чна

Значна

Дуже

значна

Примітка: * 1 – шеф-монтаж і регулювання; 2 – навчання персоналу; 3 – контроль за правильністю експлуатації; 4 – профілактичне обслуговування і ремонт;

** Тоз – термін забезпечення запчастинами; Тг – гарантійний термін; Тс – нормативний термін служби виробу.

***  при доставці запчастин в мінімальний термін

За кожним з факторів сервісного і післяпродажного обслуговування  використана шкала від 0 до 3 балів.

Коефіцієнт конкурентоспроможності за факторами сервісного і післяпродажного обслуговування розраховується за формулою:

                                   ,                                      (5.22)

де ,  – бальна оцінка j-го показника відповідно нового товару й аналога;

bj –  вагомість j-го показника;

p – кількість показників.

Використовуючи дані попередніх розрахунків, можна визначити коефіцієнт загальної конкурентоспроможності нової машини:

                                       Iк = Iкон · 1+ Z · 2,                                       (5.23)

де 1, 2 – вагомість відповідно кожної складової конкурентоспроможності.

Кожний із представлених методів оцінки конкурентоспроможності продукції володіє як перевагами, так і недоліками відносно один одного. Вибір методу визначення конкурентоспроможності виробленої підприємством продукції залежить, насамперед, від цілей, переслідуваних даним дослідженням, а також від рівня оснащеності інформацією для його проведення.

Визначення рівня конкурентоспроможності продукції в маркетингу є вирішальним чинником при впровадженні товару на ринок. Тому вибір методу оцінки конкурентоспроможності й обґрунтування цього методу можуть вплинути на комплексний результат комерційної діяльності підприємства.

5.4. Сутність та види сертифікації як засобу підвищення конкурентоспроможності товару

Проведення сертифікації товарів і послуг обумовлене необхідністю перевірки відповідності якості до обов'язкових вимог міжнародних і державних стандартів, норм і правил.

Крім цього, у сучасних умовах, коли вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, сертифікація сприяє формуванню і зміцненню позитивного іміджу підприємства та його продукції.

Сертифікація — процедура, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, персоналу до встановлених законодавством вимог.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на це органами з сертифікації з метою:

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві і міжнародній торгівлі.

Відповідно до Декрету про стандартизацію і сертифікацію сертифікація продукції може бути обов'язковою і добровільною [56].

Обов'язкова сертифікація проводиться для установлення відповідності продукції (товарів, послуг) до обов'язкових вимог нормативних документів, технічних регламентів і проводиться винятково в Державній системі сертифікації.

Перелік продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації в Україні [56] представлений у додатку В і складається з 39 розділів, у яких згруповані однорідні види продукції.

Підтвердженням факту сертифікації продукції є:

оригінал або копія (завірена органом, що видав сертифікат, або територіальним центром стандартизації метрології і сертифікації відповідно до ДСТУ 5413-96) сертифіката відповідності;

знак відповідності (рис. 5.4).

Сертифікат відповідності – документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління навколишнім середовищем, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту або іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Знак відповідності – знак, що призначений для позначення сертифікованої продукції з метою інформування споживача про те, що продукція сертифікована в системі УкрСЕПРО і відповідає усім вимогам, зазначеним у нормативних документах, дія яких поширюється на неї. Під графічним зображенням знака відповідності в прямокутнику вказується код органу, яким проведена сертифікація. Знак відповідності вважається недійсним, якщо код органу сертифікації не зазначений. Знак відповідності наноситься на незнімну частину виробу і (або) тару, упакування, експлуатаційну і товаросупроводжувальну документацію.

Рис. 5.4. Форми знака відповідності, які застосовуються в Україні

На рис. 5.5 зображено приклади подання деяких інших національних і міжнародних знаків відповідності.

                                                    к)

Рис. 5.5. Форми знаків відповідності системам сертифікації:             а) Російської Федерації; б) Латвії; в) Польщі; г) Білорусії; д) Туреччини;   е) Молдови; к) Міжнародної організації стандартизації (ISO)

Обов'язкова сертифікація проводиться винятково в Українській державній системі сертифікації продукції (УкрСЕПРО). Проводить і координує роботу із забезпечення функціонування системи сертифікації ДержПотребстандарт України. Структура системи сертифікації УкрСЕПРО представлена на рис. 5.6.

Рис. 5.6. Організаційна структура системи сертифікації УкрСЕПРО

Обов'язкова сертифікація включає перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Крім того, за окремими групами продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації, розроблені спеціальні правила сертифікації конкретної продукції з урахуванням вимог ДСТУ 3413-96 [56]. У них також викладений порядок видачі сертифіката відповідності і застосування знака відповідності.

Вимоги правил є обов'язковими для підприємств, установ, організацій і громадян – суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі іноземних, незалежно від форм власності.

Сертифікація в законодавчо неурегульованій сфері здійснюється на добровільних началах у порядку, який визначається договором між заявником (виробником, постачальником) і органом з сертифікації. При цьому продукція перевіряється на відповідність будь-яким заявленим вимогам. Орган з сертифікації встановлює правила її проведення, визначає учасників робіт із сертифікації.

Порядок одержання сертифіката відповідності продукції (товарів, послуг) складається з наступних етапів:

надання і розгляд заявки на проведення сертифікації продукції;

аналіз поданої документації;

ухвалення рішення за заявкою на проведення сертифікації продукції з указівкою схеми (моделі) сертифікації;

обстеження виробництва, атестація виробництва продукції, що сертифікується, сертифікація системи якості або аналіз функціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

добір, ідентифікація зразків продукції і їхнє випробування;

аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливості видачі сертифіката відповідності і ліцензії;

видача сертифіката відповідності, надання ліцензії і занесення сертифікованої продукції до Реєстру державної системи сертифікації;

технічний нагляд за сертифікованою продукцією при її виробництві;

інформування про результати робіт із сертифікації продукції.

У процесі здійснення сертифікації продукції можуть використовуватися різні схеми (моделі) сертифікації за узгодженням з органом з сертифікації. Вибір схеми залежить від виду продукції, її кількості, стану виробництва й інших вихідних даних.

Для сертифікації продукції можуть застосовуватися такі схеми сертифікації [56]:

1 – сертифікація товарних одиниць;

2 – сертифікація партії продукції;

3 – сертифікація з проведенням періодичного технічного контролю;

4 – сертифікація з обстеженням виробництва;

5 – сертифікація з атестацією виробництва;

6 – сертифікація з оцінкою системи якості.

Схема 1. При проведенні сертифікації одиничних виробів випробовується кожний окремий виріб. На зразок, що пройшов випробування, видається сертифікат відповідності на термін до одного року. У сертифікаті відповідності вказується заводський номер продукції.

Ця схема застосовується при сертифікації продукції, що може бути ідентифікована як окремий об'єкт і надходить невеликими партіями або одиничними об'єктами.

Схема 2. Сертифікація партії продукції здійснюється шляхом випробування зразків, відібраних з цієї партії в порядку й у кількості, що встановлені органом сертифікації відповідно до вимог нормативних документів.

Під партією продукції розуміється партія, що супроводжується одним сертифікатом відповідності або одним супровідним документом, що містить посилання на сертифікат відповідності. При цьому в партії повинна гарантуватися однорідність продукції за показниками безпеки.

На підставі позитивних результатів випробувань видається сертифікат відповідності на партію з терміном дії до одного року, але не більш терміну придатності продукції (якщо він установлений).

Схема 3. Сертифікація продукції, що випускається серійно, може вироблятися на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань зразків продукції і документації, що характеризує стан виробництва. При здійсненні сертифікації за цією схемою в обов'язковому порядку передбачається проведення подальшого технічного нагляду сертифікованої продукції.

Право на застосування сертифіката відповідності видається в основному на термін до одного року.

Ця схема сертифікації може застосовуватися на стадії розробки і впровадження продукції у виробництво.

Схеми 1, 2 і 3 не застосовуються при сертифікації послуг.

Схема 4. Вона використовується для одержання сертифіката відповідності на продукцію, що випускається серійно, а також на надання послуг. Сертифікат відповідності в цьому випадку видається на підставі позитивних результатів випробування зразків продукції і проведення обстеження виробництва.

Якщо продукція, виготовлена серійно, сертифікована за цією схемою, то відповідно до затвердженої програми технічного контролю орган з сертифікації здійснює технічний нагляд, контрольні випробування продукції, що відбирається з місць виробництва або торгівлі.

Сертифікат відповідності за цією схемою видається терміном дії до двох років.

Схема 5. Сертифікація продукції, що випускається серійно, і надання послуг із проведенням атестації виробництва припускає:

випробування зразків продукції;

атестацію виробництва;

технічний нагляд (контрольні випробування, контроль атестованого виробництва).

При використанні такої схеми сертифікат відповідності видається на термін  до трьох років, але не більше терміну дії атестата виробництва.

Схема 6. Сертифікація продукції, що випускається серійно, і послуг із сертифікацією системи якості виробництва передбачає:

випробування зразків;

сертифікацію системи якості або, якщо вона вже сертифікована, то оцінку системи якості;

технічний нагляд і контроль за відповідністю системи якості установленим вимогам і за дієвістю системи якості.

Сертифікат видається на термін до п'яти років з урахуванням терміну дії сертифіката на систему якості.

5.5. Управління конкурентоспроможністю продукції

Оскільки конкурентоспроможність – це ключ до ринкового успіху товару і його виробника (продавця), а рішення проблеми конкурентоспроможності – найбільш складне завдання в діяльності будь-якого підприємства, що вимагає погодженої, цілеспрямованої роботи всіх підрозділів при лідируючій ролі служби маркетингу, особливим напрямком діяльності підприємства є розробка ефективної системи управління конкурентоспроможністю.

Управління конкурентоспроможністю здійснюється на етапах:

розробки товару;

виробництва;

збуту;

післяпродажного обслуговування.

При цьому на етапі створення товару закладаються характеристики якості, рівня сервісу, витрати, а відповідно, і ціни, які в сукупності визначають можливість товару краще за товар-конкурент задовольняти потреби споживачів. На етапі виробництва ці параметри конкурентоспроможності матеріалізуються, а на етапі післяпродажного обслуговування підтверджуються. Отже, до заходів підвищення конкурентоспроможності товару можна віднести:

підвищення якості товару;

зниження витрат виробництва;

підвищення ефективності післяпродажного обслуговування [8].

Щоб забезпечити стійкий розвиток підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, володіти методикою проведення оцінки конкурентоспроможності товару, мати відповідне інформаційне забезпечення, кваліфікований персонал, здатний реалізувати дану методику на практиці.

Як переконливо довів М. Портер, єдиний спосіб вижити в ситуації жорсткої конкурентної боротьби — це створити в інтересах споживачів «ланцюжок цінностей», що буде відрізняти фірму, яка процвітає, від її конкурентів і забезпечить конкурентну перевагу за основними характеристиками, важливими для споживачів. Товар, від якого споживач буде у захваті, — основа маркетингової конкурентної стратегії та процесу управління конкурентоспроможністю [55].

Наведений у прикладі 5.2 матеріал підтверджує необхідність, але, разом з тим, і складність дослідження, аналізу й оцінки конкурентоспроможності товару.

!

Приклад 5.2

Багато фірм оцінили важливість аналізу конкурентоспроможності і виділяють необхідні кошти для збору необхідної інформації [16]:

  •  Компанія „ІВМ” створила відділ комерційного аналізу, де працюють тисячі представників, відповідальних за збір і подання даних про конкуренцію, а також за постійний аналіз конкурентоспроможності продукції.
  •  «Texas Instruments» систематично аналізує урядові контракти, виграні її конкурентами, щоб оцінити їхні технологічні переваги.
  •  У «Citicorp»  передбачена посада «менеджера з конкурентної розвідки».
  •  «McDonald’s» розсилає керівникам своїх ресторанів рекламні матеріали і пропозиції своїх головних конкурентів у США, фірм «Burger King» і «Wendy».
  •  З метою постійного аналізу конкурентоспроможності товару керівництво компанії Sony вимагає від своїх менеджерів постійно підтримувати зв'язок з дилерами і споживачами.
  •  У фірмі з виробництва продуктів харчування Campbell Soup Co. наполягають на тому, щоб менеджери особисто займалися купівлею бакалійних товарів, а наради директорів компанії найчастіше проводяться в службових приміщеннях супермаркетів після того як її члени пройдуть торговельними рядами і побалакають про товари фірми з покупцями.

Управління конкурентоспроможністю продукції є важливою складовою системи управління підприємства і має особливе значення для досягнення конкурентоспроможності. З погляду системного підходу, управління конкурентоспроможністю продукції являє собою систему взаємозалежних елементів, взаємодія між якими забезпечує її ефективність.

Система управління конкурентоспроможністю продукції складається з ряду підсистем, включаючи функціональні сфери діяльності підприємства, які функціонують у тісному взаємозв'язку.

Ефективність функціонування системи управління конкурентоспроможністю продукції підприємства повною мірою буде залежати від ступеня адаптивності і схильності до змін внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Практичне застосування ситуаційного підходу у процесі управління конкурентоспроможністю продукції передбачає:

оволодіння практичним інструментарієм управління конкурентоспроможністю продукції;

критичну оцінку існуючих теоретичних концепцій і методик, виявлення їх сильних і слабких аспектів, позитивних і негативних наслідків застосування;

правильне розуміння й інтерпретацію конкретної ситуації;

розробку конкретних прийомів роботи, методів дослідження, інструментів управління з урахуванням специфіки сформованої ситуації.

У рамках ресурсно-ринкового підходу, управління конкурентоспроможністю продукції підприємства розглядається як процес, спрямований на більш ефективне використання ресурсів підприємства в порівнянні з конкурентами.

Управління конкурентоспроможністю продукції з погляду ситуаційного підходу припускає застосування організаційних, економічних, соціально-психологічних методів відповідно до  характеристик виникаючих ситуацій, активності підлеглих, керівників (табл. 5.3) [17].

У реальних умовах функціонування підприємств зростає роль соціально-психологічних методів управління, що припускає збагачення змісту проведених робіт.

При визначенні складу і виборі методів управління найчастіше використовують їхню комбінацію у відповідності до особливостей поставлених завдань.

Таблиця 5.3

Характеристика методів управління конкурентоспроможністю

Організаційно-розпорядницькі

методи

Економічні методи

Соціально-психологічні методи

1. Засновані на авторитеті влади і праві керівника віддавати розпорядження. Вимагає обов'язкового підзвітного і точного виконання роз-поряджень

1. Засновані на матеріальних інтересах, не викликають автома-тичного виконання намі-чених цілей; вивчення потреб робітників, їхньої мотивації

1. Засновані на використанні соціального механізму, який діє в колективі

2. Допускають конкретні адресні вказівки

2. Являють собою за-гальні правила, установ-лені за допомогою еко-номічних важелів цін, кредиту, нормативів

2. Враховують якість трудового колективу, по-няття лідерства, особли-вості особистості, її пси-хологію

3. Вимагає централізації управління. Значну частину відповідальності бере на себе адміністрація. Ці методи допускають наявність центрів, які розробляють рішення і видають їх у вигляді команд

3. Надають керованій системі самостійність при повній відповідаль-ності за прийняття рі-шень

3. Здійснюються за допомогою безпосеред-нього чи непрямого впливу на основи створення особливих умов для змістовної роботи, ініціативи, активності

4. Носять оперативний характер, роблять стабілізуючий і регламентуючий вплив

4. Спрямовані на реалізацію рішень три-валої дії

4. Спрямовані на створення сприятливого клімату в колективі і формування колективу

Існування системи управління конкурентоспроможністю продукції підприємства дозволяє забезпечити ефективний розподіл і використання всіх ресурсів підприємства для досягнення намічених цілей. Робота з вибору напрямків управління конкурентоспроможністю продукції є розробкою стратегії розвитку підприємства.

Базуючись на результатах аналізу конкурентного середовища підприємства і його конкурентного потенціалу, здійснюється розробка стратегії і тактики управління конкурентоспроможністю продукції, складання планів і графіків реалізації конкретних заходів, спрямованих на формування і розвиток конкурентних переваг, що забезпечує єдину мету для всіх працівників підприємства.

Вивчення і управління конкурентоспроможністю товару повинне вестися безупинно і систематично, з використанням методик оцінки конкурентоспроможності і з обов'язковим урахуванням фаз життєвого циклу товару, що дозволить вчасно прийняти виявити момент початку зниження показника конкурентоспроможності і прийняти відповідні рішення (зняти товар з виробництва, модернізувати його, перевести на інший сегмент ринку і т. д.) [11].

?

Контрольні запитання

1. Наведіть основні визначення конкурентоспроможності товару.

2. З яких етапів складається кількісна оцінка конкурентоспромож-

ності товару?

3. Наведіть основні параметри конкурентоспроможності товару. Дайте їх стислу характеристику.

4.  Дайте визначення та характеристику іміджу товару.

5. Розкрийте сутність кожного з основних методів визначення конкурентоспроможності товару.

6. Наведіть алгоритм оцінки конкурентоспроможності товару.

7. Наведіть графічне зображення методу «радара конкурентоспроможності».

8. Дайте визначення та характеристику процесу сертифікації товарів та послуг.

9. Що таке „знак відповідності” та  „сертифікат відповідності”?

10. Які органи в Україні проводять і координують роботу із забезпечення функціонування системи сертифікації?

11. Які схеми можуть застосовуватися для сертифікації продукції?

12. Дайте характеристику процесу управління конкурентоспроможністю продукції.

PAGE  126


в найширшому розумінні визначає можливість продажу товару на визнач
еному ринку. Конкурентоспроможною можна вважати однорідну продукцію з технічними параметрами і техніко-економічними показниками, що ідентичні аналогічним показникам проданого товару (Кардаш В. Я.)

в) знак відповідності, яким маркірується продукція, яка не підлягає обов'язковій сертифікації, однак сертифікована на відповідність до окремих вимог нормативних документів

це комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими в умовах широкого речення конкуруючих товарів-аналогів     (Романов А. Н.)

це відносна характеристика, що відбиває відміності процесу розвитку даного виробника від виробника-конкурента як за ступенем задоволення своїми товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності (Багієв Г. Л.)

це сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що з погляду покупця є істотними і забезпечують задоволення конкретних потреб (Гаркавенко С. С.)

е властивість об'єкта, що характеризує ступінь задоволення конкретної потреби в порівнянні з кращими аналогічними об'єктами, які представлені на даному ринку ( Е. А. Уткін)

це властивість продукції, що виражає її здатність бути реалізованою споживачам на конкретному ринку у визначений період. Рівень конкурентоспроможності продукції визначає відмінність аналізованої продукції від продукції конкурентів, що маються на даному ринку, а також що прагнуть потрапити на нього, за ступенем задоволення конкретної потреби і за витратами на її задоволення (Портер М.) [28, c. 131].

означає здатність витримати конкуренцію, тобто бути вигідно реалізованими поряд або замість інших конкуруючих аналогічних товарів або послуг (Тихонов Р. М.)

а) знак відповідності, яким маркірується продукція, яка відповідає  вимогам обов'язкових нормативних документів, знаходиться в переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації

б) знак відповідності, яким маркірується продукція, яка відповідає  вимогам обов'язкових та необов'яз-

кових нормативних документів і підлягає обов'язковій сертифікації; а також продукція, яка не підлягає обов'язковій сертифікації, однак сертифікована з ініціативи виробника (продавця)

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВАРУ

***

***

***

***

код органу системи УкрСЕПРО, яким проведено сертифікацію

3

1

2

Національний орган з сертифікації ДержПотребстандарт України

Управління сертифікації

Науково-технічна

комісія

Науково-методичний центр УкрНДІ стандартизації, сертифікації й інформатики

Територіальні центри стандар-

тизації, метрології і сертифікації ДержПотребстандарту України

Органи з сертифікації продукції

Органи з сертифікації систем якості

Навчальний центр зі стандартизації, метроло-

гії і якості продукції

Дослідницькі лабораторії (центри)

Експерти-аудитори

Параметри конкурентоспромож-

ності, які підлягають

аналізу та оцінці


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41253. Формне обладнання для виготовлення форм спеціальних видів друку 66.5 KB
  Пневматична установка для натягування трафаретної тканини. Механічні установки для натягування трафаретної тканини. На поверхню ситової тканини наносять фотополімерний прошарок який є основою пробільних елементів. Таким чином для виготовлення трафаретної форми необхідно виконати такі технологічні операції: натягування ситової тканини на трафаретну раму; нанесення емульсійного прошарку на поверхню ситової тканини; експонування ситової трафаретної рами; проявлення промивання і сушка ситової тканини трафаретної рами.
41254. Загальні положення об’ємного (титриметричного) аналізу 70.5 KB
  Класифікація методів об’ємного аналізу за способом титрування Точність титрування Визначення нормальності робочих титрованих розчинів Обчислення в об’ємному методі аналізу Сутність і особливості об’ємного аналізу. Цей процес називають титруванням. Проте необхідно мати на увазі деякі обмеження можливості застосування об’ємного аналізу: 1 взаємодія повинна іти в певних стехіометричних співвідношеннях; 2 реакції повинні іти швидко інакше титрування здійснювати важко а іноді неможливо. На цій основі об’ємні методи поділяються на...
41255. Визначення концентрації іонів водню в розчинах кислот, основ і солей. Буферні розчини 95.5 KB
  Так для 003н розчинуHCl знаходимо pН= . Слабкі кислоти Для кислоти складу НА константа дисоціації дорівнює але Cкисл =[HА] і [H]= [А] тому Зручно користовуватися величиною рКкисл= lg Ккисл Приклад: Багатоосновні кислоти Розглядаємо константи ступінчатої дисоціації наприклад вугільної карбонатної кислоти: Н2СО3 Н НСО3 НСО3 Н СО32 рК1=65 рК2=102 Отже друга константа дисоціації в 5000 раз менша першої тому друга ступінь дисоціації не має практичного впливу на величину...
41256. Загальні положення об’ємного титриметричного аналізу. Сутність методу нейтралізації 121.5 KB
  Криві титрування кислот і основ. Вибір індикаторів кислотноосновного титрування. В останньому випадку титрування можливе тому що в результаті гідролізу у розчині є вільна кислота або основа. 2 наведенні інтервали переходу та відповідні кольори для деяких найбільш вживаних в аналізі індикаторів Таблиця 2 індикатор Інтервал переходу рТ Кольори Тимолсиній 13 2 червонийжовтий Метилоранжевий 35 4 червонийжовтий Метилчервоний 46 5 червонийжовтий Лакмус 68 7 червоний синій Фенолфталеїн 810 9 безбарвнийчервоний Тимолфталеїн 911 10...
41257. Приклади практичних визначень методом нейтралізації 331 KB
  Визначення кальцинованої харчової та каустичної соди та їх сумішей. Визначення карбонатної твердості води. Титриметричне визначення кислотності рідких вуглеводневих палив. Це пов'язано з тим що така кислота летка і визначення її концентрації за густиною є неточним.
41258. Криві титрування та індикатори редоксометрії 102 KB
  Криві титрування та індикатори редоксометрії. План Криві титрування. Індикатори редоксометрії Криві титрування.
41259. Встановлення нормальності перманганату калію за вихідними речовинами 83.5 KB
  З рівняння видно що окиснювальний потенціал сильно залежить від рН розчину. В іншому випадку можливий перебіг побічних процесів наприклад: Для підкислення розчину застосовуеться звичайно сірчана кмслота оскільки HCl відновлюється перманганатом а азотна кислота сама здатна виступати як окисник що зрозуміло у кількісному аналізі неприпустимо. Приготування робочого розчину Як видно з рівняння реакції еквівалентна маса KMnO4 дорівнює Ми ділемо молярну масу на 5 у даному випадку тому що молярні маси еквівалентів в окисновідновних реакціях...
41260. Приготування та встановлення нормальності робочих розчинів йодометрії 92.5 KB
  Загальна характеристика методу Методи які базуються на виділенні або поглинанні йоду називаються йодометрією і займають особливе місце серед інших методів редоксометрії. Сильні відновники SnCl2 N3SO3 та інші визначають прямим титруванням робочим розчином йоду подібно перманганатометрії дихроматометрії тощо. До розчину окисника додають спочатку надлишок йодиду калію при цьому виділяється еквівалентна кількість йоду який відтиттровують тіосульфатом натрію. Деякою перепоною для широкого впровадження йодометрії при масових аналізах є...