70257

Протиалергійні та протизапальні засоби. Медикаментозне отруєння

Лекция

Медицина и ветеринария

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Класифікація протиалергійних препаратів Антигістамінні препарати блокатори гістамінових рецепторів Антимедіаторні препарати і мембран ностабілізатори Препарати що усувають прояви...

Украинкский

2014-10-17

47.75 KB

0 чел.

           Тема: Протиалергійні та протизапальні засоби.   

                              Медикаментозне отруєння.

План.

  1.  Протиалергійні засоби. Механізм протиалергійної дії глюкокортикоїдів (преднізолон).
  2.  Антигістамінні засоби (димедрол, діазолін, дипразин, супрастин, тавегіл, фенкарол), механізм дії, застосування, побічні ефекти (димедрол, діазолін, дипразин, супрастин, тавегіл, фенкарол).
  3.  Кромолін-натрій, механізм дії, застосування, шляхи введення.
  4.  Засоби симптоматичного лікування при анафілактичних реакціях. Невідкладна допомога в разі анафілактичного шоку.
  5.  Протизапальні засоби, загальна характеристика, класифікація.
  6.  Стероїдні протизапальні засоби (гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон, тріамциналон). Механізм дії. Показання та протипоказання до застосування. Побічні ефекти.
  7.  Нестероїдні протизапальні засоби (кислота ацетилсаліцилова, бутадіон, індометацин, ібупрофен, напроксен, диклофенак натрію). Механізм  дії. Застосування. Побічні ефекти.
  8.   Комбінована терапія при запальних процесах.
  9.  Медикаментозне отруєння. Основні принципи лікування гострих отруєнь ліками та отрутами. 
  10.  Заходи щодо запобігання всмоктуванню в разі гострого отруєння ліками та отрутами, максимальне видалення їх з організму.
  11.  Застосування антидотів, функціональних антагоністів, стимуляторів фізіологічних функцій.
  12.  Заходи, спрямовані на прискорення видалення отрути з організму (гемодіаліз, перитонеальний діаліз, гемосорбція, форсований діурез).
  13.  Застосування засобів невідкладної допомоги в разі пригнічення дихання, колапсу, гострої серцевої недостатності, спазму бронхів.

                Протиалергійні засоби

Алергійні реакції є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілізації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. Здебільшого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування хворих з алергійними реакціями проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації — тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Розрізняють 3 стадії розвитку алергійних реакцій:

  1.   імунологічнуутворення антитіл;
  2.   вивільнення медіаторів алергії;
  3.   реакція органів і систем на ці медіатори.

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій.

Класифікація протиалергійних препаратів

Антигістамінні препарати  (блокатори гістамінових рецепторів)

Антимедіаторні препарати і мембран- ностабілізатори

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій

І покоління

 Димедрол, Супрастин, Тавегіл (клемастин) ,Діазолін

Піпольфен (дипразин)

II покоління

Лоратадин (кларитин,ломіран, еролін) Терфенадин

Астемізол (гісманал) Азеластин (алергодил),

Феністил, Ебастин (кестин) Прималан Цетиризин (зиртек, аллертек, аналергін)

ІІІ покоління

Фексофенадин (телфаст), Еріус

Кромолін-натрій (інтал)

Кетотифен (задитен)

ГКС

Адреноміметики

Бронхолітики

Препарати кальцію

Антигістамінні препарати І покоління   пригнічують ЦНС і виявляють седативну та снодійну дію.

Антигістамінні препарати II покоління мало впливають на ЦНС і тому відрізняються незначною седативною дією та значно довшим фармакологічним ефектом.

Антигістамінні засоби III покоління є активними метаболітами препаратів II покоління, що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори (вони найбільш активні)

   Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори перешкоджають виділенню медіаторів алергії.

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій, — адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид), бронхолітики, препарати кальцію), зменшують проникність судин, звужують судини і підвищують АТ, виявляють бронхорозширювальну дію.

Глюкокортикостероїди — гормони кіркової речовини надниркових залоз, виявляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Препарати застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і середнього ступеня вираженості (анафілактичний шок, набряк Квінке, сироваткова хвороба), прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліартриті, ревматизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід пам'ятати про їхні виражені побічні ефекти.

Димедрол (дифенінгідрамін) — антигістамінний препарат, що виявляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, протиблю-вотну, місцевоанестезійну дію; посилює дію засобів, що пригнічують ЦНС. Тривалість дії — 4-6 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, кропив'янка, алергійний дерматит, риніт, поліноз (сінна гарячка), для посилення дії снодійних, анальгетичних та засобів для наркозу тощо.

  Побічні ефекти: сухість у роті, порушення координації, запаморочення, головний біль, сонливість, зниження працездатності.

Супрастин (хлоропірамін) — високоактивний антигістамінний препарат, що виявляє менш виражену протиалергійну дію, ніж димедрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Попереджує і полегшує прояви алергійних реакцій, виявляє протисвербіжну, заспокійливу та снодійну дії. Тривалість дії — 8-12 год.

     Показання до застосування: анафілактичний шок, набряк Квінке, кропив'янка, свербіж, шкірні хвороби (нейродерміт, контактний дерматит тощо), алергійний дерматит, риніт, у складі комплексного лікування хворих на бронхіальну астму тощо.

     Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, порушення координації, сухість у роті, нудота.

Діазолін (мебгідролін) — антигістамінний препарат для прийому всередину. Виявляє слабку проталергійну, спазмолітичну дію, не проявляє заспокійливого ефекту.

Показання до застосування: при алергії на ліки, продукти (кропив'янка, свербіння, алергійний дерматит).

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка, нудота, блювання, сонливість, уповільнення реакції.

  Протипоказання: пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання травного каналу.

Лоратадин (кларитин, кларотадин, ломіран, еролін) — антигістамінний засіб II покоління, вибірково діє на периферичні гістамінові Ні-рецептори. Протиалергійна дія починається через 1-3 год, максимум - через 8-12 год, тривалість дії складає більше 24 год.

Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях.

Показання до застосування: сезонний та цілорічний риніт, шкірні хвороби алергійного походження, набряк Квінке, алергійні реакції на укуси комах.

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, сухість у роті, нудота.

Фексофенадин (телфаст, фексадин) — антигістамінний засіб III покоління, що є високоактивним метаболітом терфенадину і виявляє високу селективність (вибірковість) до гістамінових рецепторів. Препарат не пригнічує ЦНС. Початок дії спостерігається через 1 год, максимум дії — через 6 год, тривалість дії складає 24 год. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно із жовчю.

Показання до застосування: сезонний алергійний риніт, хронічна ідіопатична кропив'янка.

Побічні ефекти: проявляються дуже рідко.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запобігає їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують інгаляційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Системне введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час нападу неефективний.

Протипоказання: вік до 5 років; І триместр вагітності.

   Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії:

У дошоковий період необхідно вводити наступні препарати:

  1.   антигістамінні препарати — супрастин, дипразин (піпольфен),   димедрол, тавегіл;
  2.   при зниженні АТ і бронхоспазмі призначити адреналіну гідрохлорид (підшкірно по 0,5 мл  0,1 % розчину через кожні 5-10 хв);
  3.   за відсутності ефекту - ефедрину гідрохлорид внутрішньовенно, розвівши в 10разів;

Ефективним є внутрішньовенне крапельне (40-50 кр. за 1 хв) введення протишокової суміші — 5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду і 0,06 г преднізолону (2 ампули), розчинених у 500 мл ізотонічного натрію хлориду;

  1.  при бронхоспазмі слід вводити також інші бронхолітики;
  2.  у разі пригнічення дихання — застосовувати оксигенотерапію, вводити стимулятори дихання (аналептики);
  3.  при гострому набряку легень — вводити сечогінні засоби — фуросемід, маніт;

— корекція  гемодинамічних  розладів (сольові розчини, плазмозамінники)

Особливості роботи з препаратами:

  1.  антигістамінні препарати несумісні з промедолом, стрептоміцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антидепресантами;
  2.  димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введенні зумовлюють подразнення, тому їх слід вводити парентерально - внутрішньом'язово або внутрішньовенно;
  3.  димедрол несумісний з аскорбіновою кислотою, натрію бромідом, гентаміцином;
  4.  усі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (димедрол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призначати хворим, робота яких потребує точної психічної реакції (водіям, операторам тощо);
  5.  діазолін доцільно призначати всередину після їди;
  6.  кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином і амброксолом.

                           Протизапальні засоби

Запалення — патологічний процес, що виникає у відповідь на дію пошкоджу-вальних факторів, які стимулюють утворення, виділення медіаторів запален-ня — ейкозаноїдів (простагландини, лейкотрієни, тромбоксани), брадикініну, гістаміну, серотоніну.

Протизапальні препарати поділяють на 2 групи:

  1.  стероїдні протизапальні препарати -  ГКС;
  2.  нестероїдні протизапальні препрати (НПЗП) — ненаркотичні анальгетики.

Стероїдні протизапальні препарати — гормони кіркової речовини надниркових залоз, ГКС. Вони виявляють виражену протизапальну дію. До ГКС належать  кортизон, гідрокортизон, преднізолон, тріамцинолон, дексаметазон.

Механізм протизапальної дії ГКС:

  1.  пригнічення ферменту фосфоліпази А2, яка на певному етапі бере участь в утворенні простагландинів — медіаторів запалення;
  2.  гальмування утворення інших медіаторних речовин — брадикініну, лейкотрієнів, гістаміну, серотоніну;
  3.  зниження чутливості тканинних рецепторів до медіаторів запалення;

— послаблення продуктивної і альтернативної фази запалення. Показання до застосування: тяжкі форми ревматизму, ревматоїдного артриту, поліартриту тощо.

Механізм протизапальної дії нестероїдних  протизапальних препаратів:

- пригнічення ферменту циклооксигенази і порушення синтезу простагландинів;

- пригнічення активності інших медіаторів запалення (гістаміну, серотоніну тощо);

- зменшення енергозабезпечення в ділянці запалення;

- пригнічення підкіркових больов

                                     Класифікація НПЗП

Похідні індолу

Похідні кислот

Оксиками

Похідні піразолону

Індометацин

(метиндол)

Диклофенак-натрій

(вольтарен, ортофен, верал, наклофен)

Кеторолак (кетанов)

Етодолак

Ібупрофен(бруфен, нурофен) Кетопрофен (кетонал) Напроксен

Кислота ацетилсаліцилова

(аспірин)

Піроксикам (тилкотил)

Мелоксикам (моваліс)

Теноксикам реводина

(фелоран)

Анальгін

(метамізол)

Бутадіон

(фенілбутазон)

Показання до застосування: міалгія, артрит, радикуліт, бурсит, ревматизм, біль на тлі травматичних пошкоджень тощо (див. главу 5).

417

Індометацин (інтебан, метиндол) — нестероїдний протизапальний засіб, що виявляє також знеболювальну, жарознижувальну та протиревматичну дію.

Показання до застосування: ревматоїдний артрит, ревматизм, артрит, запалення та набряк при переломах, вивихах, забитті, після видалення зубів, неврит, ішіас, спондилоартрит, подагра, бурсит, синовіт, тендиніт тощо.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, галюцинації, розлади з боку органів травлення, зміни з боку рогівки та сітківки ока.

Протипоказання: пептична виразка, психічні розлади, епілепсія, паркінсонізм, артеріальна гіпертензія, вік до 10 років.

Диклофенак (вольтарен, верал, ортофен, наклофен, реводина, фелоран) — НПЗП з вираженою протизапальною дією, виявляє також помірну жарознижувальну та анальгетичну дію. При тривалому лікуванні інтенсивно проникає у порожнину суглоба. Зменшує біль у спокої та русі, ранкову скутість суглобів та набряк. Стійкий ефект розвивається через 1-2 тиж лікування.

Показання до застосування: остеоартроз, ревматоїдний артрит та інші запальні хвороби суглобів та хребта, забиття та запалення м'яких тканин тощо.

Побічні ефекти: нудота, анорексія, біль у шлунку, метеоризм, закреп, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки травного каналу з ознаками кровотечі, головний біль, сонливість, депресія, токсичний вплив на нирки та кровотворення, алергійні реакції.

Кеторолак (кетанов) — НПЗП з вираженим знеболювальним ефектом. Дія настає через 30 хв, максимум — через 1 год, тривалість дії складає 4-6 год.

Препарат також виявляє антиагрегантні властивості (зменшує в'язкість крові).

Показання до застосування: біль у післяопераційний період, при вивихах, переломах, ушкодженні м'яких тканин, онкологічних захворюваннях; печінкова та ниркова коліка, зубний біль тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, сонливість, головний біль, запаморочення, шум у вухах, набряки, стоматит, діарея, порушення функції печінки, збільшення маси тіла, алергійні реакції.

Протипоказання: пептична виразка, кровотечі, вік до 16 років, період вагітності і пологів.

           Медикаментозне отруєння.

Основними причинами медикаментозних отруєнь є недостатня обізнаність лікарів щодо побічних, токсичних ефектів лікарських засобів, помилки в призначенні та дозуванні препаратів, одночасний прийом хворими несумісних засобів, випадковий прийом ліків (особливо дітьми), а також свідоме їх застосування з метою самогубства.

Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи.

 

Екстрена детоксикація

         Призупинення подальшого надходження отрути в організм.

При отруєннях, пов'язаних з вдиханням отрут, потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату, що добре провітрюється. З нього потрібно зняти верхній одяг, на якому може адсорбуватись отрута. Якщо отрута є на шкірі чи слизових оболонках, її треба змити великою кількістю проточної води. У разі ін'єкційного введення отрути (підшкірне чи внутрішньом'язове) вживають заходів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6-8 год, роблять циркулярні новокаїнові блокади (0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з 2-3 мл 0,5 % розчину новокаїну). У разі проникнення отрути в організм  перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров.

 

Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу

     Промивання шлунка за допомогою зонда проводять усім хворим, незалежно від загального стану і часу отруєння. При отруєнні припікальними речовинами (кислотами і основами) перед промиванням потерпілому необхідно ввести підшкірно 1 мл 1 % розчину промедолу, а зонд змастити вазеліновим маслом.

  1.  Якщо невідомо, яка отруйна речовина потрапила в організм, шлунок слід промити 0,01-0,1% розчином калію перманганату, 0,5-2 % розчином таніну чи перевареною водою.
  2.  Якщо отруйна речовина відома, можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку (застосувати антидоти отрут):
  3.  При отруєнні морфіном — промивання розчином калію перманганату (окислення морфіну);
  4.  При отруєнні срібла нітратом — промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду (реакція осаду);
  5.  При отруєнні оксалатами, цитратами — промивання розчином кальцію хлориду (реакція осаду);
  6.  При отруєнні барію хлоридом — промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду);
  7.  При отруєнні кислотами — всередину дають магнію оксид (реакція нейтралізації);
  8.  При отруєнні основами — промивання 1 % розчином лимонної, оцтової, молочної кислот (реакція нейтралізації);
  9.  При отруєнні фосфором — промивання розчином міді сульфату;
  10.   При отруєнні важкими металами — вживання збитих яєчних білків, молока.

Можливе застосування блювотних препаратів (якщо потерпілий знаходиться у свідомості);

   Введення адсорбівних засобів можна проводити до і після промивання шлунка. З цією метою слід застосовувати активоване вугілля (20-30 г, або 2-3 столові ложки на 1 склянку води у формі суспензії).

   Введення сольових проносних з метою припинення всмоктування отрути в кров із кишок. Застосовують магнію сульфат або натрію сульфат (20-30 г на 1/2 склянки води всередину, запиваючи 2 склянками води).

Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами!

   Сифонні клізми слід робити при будь-яких пероральних отруєннях, видаляючи при цьому отруту з товстої кишки.

Виведення отрути з організму після її всмоктування

                                             в кров.

  1.  Метод форсованого діурезу застосовують з метою прискорення виведення отрути з організму через нирки. Для цього хворому внутрішньовенно крапельне вводять 1-1,5 л ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно з сечогінними препаратами швидкої дії (фуросемід, лазикс);
  2.  Метод гемосорбції застосовують з метою очищення крові від отрути за допомогою перфузії крові через спеціальний детоксикатор, важливою складовою якого є сорбційні колонки;
  3.  Гемодіаліз — очищення крові від отрути за допомогою апарата «штучна нирка»;
  4.  Перитонеальний діаліз — очищення організму від отрути через очеревину;
  5.  Замінне переливання крові (видаляють із організму частину крові, що містить шкідливі речовини, і переливають до 2-3 л донорської крові тієї самої групи, що й у потерпілого).

                                Специфічна антидотна терапія.

Антидот — це речовина, що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводить їх з організму.

Розрізняють 3 види антидотів:

1. Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, забезпечують їх зв'язування, нейтралізацію і виведення з організму:

   а) неспецифічні антидоти контактної діїактивоване вугілля, карболен, ентеросгель;

   б) специфічні хімічні антидоти . 

2. Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду:

  1.  глюкоза антидот при отруєнні ціанідами, синильною кислотою;
  2.  унітіол антидот при отруєнні ртуттю, золотом, вісмутом, талієм,        

                     сурмою, міддю, серцевими глікозидами;

  1.  тетацин-кальційантидот при отруєнні солями свинцю, кобальту,    

                                     кадмію, урану;   

  1.  метиленовий синійантидот при отруєнні синильною кислотою,

                                 нітрогліцерином;

  1.  натрію тіосульфатантидот при отруєнні препаратами йоду,

                                       фенолами, серцевими глікозидами.

3. Функціональні антагоністице препарати, які впливають на органи    

     і системи протилежно до дії отрути. Найбільш поширені такі

    функціональні антагоністи:

  1.  налорфіну гідрохлорид, налоксонпри отруєнні препаратами опію;
  2.  бемегрид при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;
  3.  атропіну сульфатпри отруєннях М-холіноміметиками,

                                  антихолінестеразними засобами;

  1.  протаміну сульфатпри передозуванні гепарину;
  2.  глюкоза в гіпертонічному розчиніпри передозуванні інсуліну;
  3.  антикоагулянти непрямої діїпри передозуванні вікасолу;
  4.  прозерин при отруєнні міорелаксантами периферичної дії;
  5.  реактиватори холінестерази (дипіроксим, алоксим, ізонітрозин) —      при    отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.

Патогенетична (симптоматична) терапія.

*При сильному болю (вираженому больовому симптомі) для попередження больового шоку застосовують наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол, фентаніл, трамадол);

      *при спастичному болю (спазмах) вводять спазмолітики (но-шпу, папаверину гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідрохлорид, метацин), у стійких випадках за відсутності ефекту —наркотичні засоби, що виявляють спазмолітичну дію (промедол,омнопон);

      *при пригніченні дихання легкого і середнього ступеня тяжкості застосовують стимулятори дихання (кофеїн-бензоат натрію, етимізол, кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, цититон, лобеліну гідрохлорид);

        *при гострій серцевій недостатності вводять кардіотонічні препарати — строфантин, корглікон;

       *при зниженні АТ вводять пресорні препарати (мезатон, адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат);

       *при пригніченні серцевої діяльності застосовують аналептики (кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, етимізол);

       *при зупинці серця вводять у лівий шлуночок серця адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат

        *при бронхоспазмі застосовують бронхолітики:

- ін'єкційні — еуфілін, ефедрину гідрохлорид, адреналіну гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат;

- інгаляційні — ізадрин, фенотерол (беротек), сальбутамол, орципреналіну сульфат (алупент, астмопент);

        при шоку застосовують протишокові засоби:
    - адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид;       
    
- ГКС — преднізолон, метилпреднізолон;

 - антигістамінні препарати — дипразин, димедрол, супрастин, тавегіл;

    - плазмозамінні та сольові розчини.        


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17407. Редагування текстів в Word 41 KB
  Тема : Редагування текстів Автозаміна Автозаміна це автоматичне виправлення помилок і неправильних слів. Крім того автозаміна дає змогу за допомогою кількох символів вставити великий текстовий фрагмент. Для настроювання механізму автозаміни потрібно виконати ...
17408. Форматування символів і абзаців в Word 339 KB
  Тема: Форматування символів і абзаців Теоретичні відомості та рекомендації Форматування документа це процес оформлення його загального вигляду та підготовки до друкування тобто робота над формою зовнішнім виглядом документа. Текст можна форматувати під час йо
17409. Створення і використання таблиць в Word 36 KB
  Тема: Створення і використання таблиць Для створення і редагування таблиць використовують команди пункту меню Таблица або кнопки панелі інструментів Таблицы и границы. Для створення таблиці в текстовому документі треба встановити текстовий курсор у потрібне м
17410. Списки, закладки, посилання, зноски і назви в Word 60 KB
  Тема: Списки закладки посилання зноски і назви Списки У редакторі Word під списками розуміють кілька поспіль розташованих абзаців що пронумеровані або відмічені якимось маркером. Наявність відмітки абзацу маркером чи номером є характеристикою абзацу. Тому після...
17411. Створення рисунків і робота з ними в Word 336.5 KB
  Лекція 7 Створення рисунків і робота з ними Документ крім тексту може містити також графічні об'єкти рисунки графіки діаграми схеми ілюстрації та ін. які можна створювати не тільки за допомогою зовнішніх графічних пакетів програм а й засобами сервісних програм ре
17412. Робота з великими документами в Word 337.5 KB
  Лекція 8 Робота з великими документами Під терміном великий документ слід розуміти документ який за кількістю сторінок перевищує деяке значення наприклад 100 сторінок. Створення таких документів їх редагування та використання залежать від уміння користувача опра
17413. Робота з шаблонами, полями і формами в Word 119.5 KB
  Лекція 9Робота з шаблонами полями і формами Шаблони документів Шаблонами називають документи спеціального типу які використовують для створення інших документів. Файли шаблонів відрізняються від звичайних документів розширенням .dot. Будьякий документ редактора Word...
17414. Теоретические основы эстетического воспитания дошкольников 229.5 KB
  Проблема эстетического воспитания особенно остро стоит перед дошкольной педагогикой. Именно в дошкольном периоде формируются зачатки эстетических чувств и переживаний, закладывается основа ценностного отношения к окружающему миру. От того, что ляжет в основу эстетического восприятия мира, сформированного в дошкольном учреждении
17415. Одношаровий персептрон 128.5 KB
  5 5 Лабораторна робота №2 Одношаровий персептрон Мета: отримати навички розв’язання практичних задач за допомогою одношарового персептрона. 1.1. Теоретичні відомості Модель перcептрона Модель персептрона має вигляд показаний на рис. 1.1. ...