70259

Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему

Лекция

Химия и фармакология

Кардіотонічні засоби. а)серцеві глікозиди (дигітоксин, дигоксин, целанід, адонізид, строфантин, корглікон). Рослини, що містять серцеві глікозиди. Вплив серцевих глікозидів на функцію серця. Механізм кардіотонічної дії. Застосування. Особливості введення з урахуванням кумулятивних...

Украинкский

2014-10-17

73.59 KB

21 чел.

    Тема: Лікарські засоби, що впливають на

                  серцево-судинну систему.

План лекції :

  1.  Кардіотонічні засоби.

а)серцеві глікозиди (дигітоксин, дигоксин, целанід, адонізид, строфантин, корглікон). Рослини, що містять серцеві глікозиди. Вплив серцевих глікозидів на функцію серця. Механізм кардіотонічної дії. Застосування. Особливості введення з урахуванням кумулятивних властивостей. Токсична дія серцевих глікозидів, заходи щодо запобігання та ліквідації їх.

б)Неглікозидні кардіотонічні засоби (добутамін, каптоприл, рибоксин, мілдронат, фосфаден, креатину фосфат, калію оротат, анаболічні стероїди, вітаміни Е, С, групи). Застосування.

  1.  Протиаритмічні засоби (хінідин сульфат, новокаїнамід, лідокаїн, анаприлін. аміодарон, етмозин, калію хлорид, панангін, дизопірамід, аймалін, атропіну сульфат, ізадрин). Загальна характеристика. Класифікація. Особливості дії, застосування окремих препаратів.
  2.  Засоби, які застосовують при недостатності вінцевого кровообігу. Принципи фармакотерапії при недостатності вінцевого кровообігу. Засоби для зняття нападів стенокардії (валідол, нітрогліцерин). Механізм дії. Шляхи введення. Особливості дії препаратів нітрогліцерину пролонгованої дії (сустак, нітронг, тринітролонг, ізосорбіт тринітрат, молсидомін). Засоби для профілактики нападів стенокардії (анаприлін, верапаміл, ніфединін, аміодарон, дипіридамол, папаверин, карбокромен, но-шпа). Застосування. Побічна дія.
  3.  Засоби, які використовують при інфаркті міокарда (наркотичні анальгетики, азоту закис, протиаритмічні засоби, серцеві глікозиди, антикоагулянти, фібринолітичні та пресорні засоби). Застосування.
  4.  Антигіпертензивні засоби. Загальна характеристика. Класифікація. Механізм дії. Застосування окремих препаратів (клофелін, метилдофа, бензогексоній, пентамін, резерпін, раунатин, октадин, анаприлін, каптоприл, натрію нітропрусид, празозин, тропафен, дибазол, папаверин, апресин, магнію сульфат, фенігідин, дихлотіазид, фуросемід, спіронолактон). Шляхи  введення. Засоби невідкладної допомоги під час гіпертензивного кризу. Комбіноване застосування антигіпертензивних препаратів (адельфан-езидрекс, енап-Н, енап-НL, капозид, кристепін, норматенс, тонорма, трирезид-К). Побічні ефекти. Фітотерапія при гіпертонічній хворобі (барвінок малий, буркун лікарський, глід колючий, грицики звичайні, калина, нагідки, омела, синюха, собача кропива).Застосування.
  5.  Сечогінні засоби (дихлотіазид, фуросемід, кислота етакринова, тріамтерен, спіронолактон, маніт). Загальна характеристика. Класифікація. Механізм дії окремих препаратів. Активність і тривалість дії. Застосування.

1. Кардіотонічними  називають лікарські засоби, що підвищують ско-ротливу здатність міокарда і сприяють нормалізації функцій серця. Кардіотонічні засоби поділяють на непрямі (судинорозширювальні) та прямі.

Непрямі кардіотонічні лікарські засоби розширюють артеріальні, венозні су-дини, зменшуючи приплив крові до серця, а отже, перед- або після наванта-ження на міокард. До цієї групи належать судинорозширювальні засоби.

Серед прямих кардіотонічних лікарських засобів виділяють глікозидні

(стероїдні) — серцеві глікозиди і неглікозидні (нестероїдні).

а) Серцеві глікозиди  (глікозидні, стероїдні кардіотонічні засоби) — це складні безазотні речовини рослинного походження, які мають вибіркову пряму кардіотонічну дію. Стероїдні кардіотонічні речовини виділено також із шкіри амфібій. У клінічній практиці застосовують також напівсинтетичні серцеві глікозиди (метилазид, ацетилдигоксин та ін.).

   Класифікація.

За походженням серцеві глікозиди поділяють на препарати груп:

- наперстянки (дигітоксин, дигоксин, целанід, метилазид та ін.);

- строфанту (строфантин);

- горицвіту (адонізид, адоніс-бром,настій трави горицвіту);

-  препарати конвалії ( корглікон ).

У свіжих рослинах містяться первинні (генуїнні) глікозиди. Вони нестійкі, швидко гідролізуються з утворенням вторинних глікозидів, які мають фармакологічну активність.

За фармакокінетичними властивостями виділяють  3 групи серцевих глікозидів:

1) швидкої, відносно нетривалої дії й низької здатності до кумуляції              (строфантин, корглікон);

2) середньої швидкості настання і тривалості ефекту, помірної здатності до кумуляції (дигоксин, целанід, адонізид, метилазид);

3) з повільним розвитком ефекту, тривалою дією та виразною здатністю до кумуляції (дигітоксин, ацетилдигітоксин).

 Фармакодинаміка. Серцеві глікозиди мають унікальну властивість завдяки первинному кардіотонічному ефекту підвищувати коефіцієнт корисної дії серцевого м'яза, зменшувати  або ліквідувати явища недостатності міокарда. Недостатність міокарда — це зниження його скоротливої здатності, зміна кровообігу та обміну речовин, зменшення систолічного (ударного) і хвилин-ного (серцевого викиду) об'єму крові, сповільнення  кровообігу, набряки, порушення процесів фосфорування, дихання в мітохондріях, метаболізму вуглеводів, ліпідів, білків, електролітів тощо.

Вплив серцевих глікозидів на функцію ЦНС (особливо конвалії, горицвіту) має заспокійливий ефект. Препарати конвалії й горицвіту часто застосовують

разом з бромідами і препаратами валеріани лікарської.

Препарати горицвіту мають подразнювальний вплив на слизову оболонку травного каналу і тому їх призначають після їди.

 Дигоксин має також протисудомний вплив.

Серцеві глікозиди мають стимулюючий вплив на гладкі м'язи, підвищують перистальтику кишок, тонус жовчного міхура, матки, бронхів, діафрагми.

Показанням до призначення серцевих глікозидів є недостатність серця (гостра, підгостра, хронічна), профілактика недостатності серця, тріпотіння передсердь, миготлива, пароксизмальна передсердна, передсердно-шлуноч-кова тахікардія.

Дітям молодшого віку призначають швидкоелімінуючі серцеві глікозиди (строфантин, корглікон, дигоксин), а старшого — дигітоксин.

У випадках гострої недостатності серця слід призначати серцеві глікозиди з коротким латентним періодом (строфантин, корглікон). У випадках хронічної недостатності і порушень ритму серця призначають препарати наперстянки, горицвіту.

Препарати наперстянки, горицвіту призначають усередину, строфантин

дигоксин, целанід — внутрішньовенно струминно повільно, дигітоксин — ректально.

Внутрішньом'язове введення дигоксину, целаніду, строфантину  болюче, небезпечне розвитком некрозів, не створює стабільної концентрації у крові, проте в деяких випадках за неможливості внутрішньовенного введення ці серцеві глікозиди вводять внутрішньом'язово.  Для внутрішньовенного введення глікозиди розводять в ізотонічному розчині натрію хлориду.

Дигоксин у більшості випадків вводять в режимі повільної дигіталізації. Лікування починають з низьких доз — 0,125 — 0,325 мг/добу (перші 2 доби 0,5 мг). У хворих з недостатністю нирок дозу дигоксину зменшують на

30— 50 %. У осіб похилого віку підтримувальна добова доза дигоксину

0,0625 — 0,125 мг.

Абсолютним протипоказанням для застосування серцевих глікозидів вважа-ють їх передозування, відносним— брадикадію, передсердно-шлуночкову блокаду, гемодинамічно виражений аортальний стеноз, нестабільну стено-кардію, гострий інфаркт міокарда без ознак застійної декомпенсації, синдро-ми Морганы-Адамса — Стокса та Вольфа — Паркінсона — Уайта, гіпокалі-ємію, хронічну недостатність нирок, мікседему, гострий інфекційний міокар-дит, тиротоксикоз.

Тривале застосування, повільне виведення серцевих глікозидів з організму, здатність до кумуляції (особливо препаратів наперстянки), підвищена чутливість до серцевих глікозидів можуть призводити до ускладнень та інтоксикації.

Невідкладна допомога у випадках інтоксикації серцевими глікозидами: припинити введення, терміново вивести з організму — (промити шлунок), призначити атропіну сульфат, ввести вугілля активоване, при інтоксикації дигоксином — інші сорбенти. Виведенню серцевих глікозидів сприяють со-льові проносні засоби ,гемодіаліз (при гіперкаліємії). Призначають препара-ти калію (калію хлорид, калію оротат, панангін, аспаркам, поляризуючі суміші).

б)  Неглікозидні кардіотоніки.

Неглікозидні кардіотоніки застосовують для нетривалої терапії хворих із  гострою серцевою недостатністю після операцій на серці.

             Класифікація неглікозидних кардіотонічних засобів:

Адреноміметики

Інгібітори фосфодіестерази

Дофамін

Добутамін (добітрекс)

Допексамін

Ібопамін

Амринон (вінкорам, інокор)

Мілринон (примакор, кортроп)

Еноксимон

Пимобендин

         Особливості роботи з препаратами:

  1.  cерцеві глікозиди наперстянки накопичуються в організмі, тому їх слід призначати за схемою: спочатку проводити початкову дигіталізацію (на-сичення організму препаратами);потім призначати підтримувальну тера-пію. Підтримувальна доза, як правило, у 4-5 разів нижча за дозу початкової дигіталізації;
  2.  серцеві глікозиди в ампулах необхідно вводити виключно внутрішньовенно повільно. Вміст ампули слід розчиняти у 10 -20 мл ізотонічного розчину нат-рію хлориду;
  3.  строфантин доцільно вводити внутрішньовенно протягом 5 -7 хв;
  4.  серцеві глікозиди несумісні з препаратами кальцію, блокаторами кальцієвих каналів (антагоністами кальцію), адренергічними засобами, препаратами калію;
  5.  при комбінації глікозидів з діуретиками (сечогінними) посилюється їхня токсична дія внаслідок гіпокаліємії. При цьому необхідно призначати препарати калію;
  6.  добутамін та амринон після розведення можна зберігати не більше 24 год;
  7.  добутамін не можна змішувати в одному шприці з іншими препаратами, особливо з лужними розчинами. Якщо при введенні через спільний катетер з іншими препаратами розчин стає мутним, це свідчить про несумісність добу-таміну з цими засобами.

2. Протиаритмічні засоби (антиаритмічні засоби)препарати, які здатні усувати порушення серцевого ритму.

Поняття про аритмії та їх види.

Серцеві скорочення виникають, якщо клітини – водії синусного вузлу, що розташований у верхній частині серця, генерують електричні імпульси. Ці імпульси поширюються по передсердях, а потім через провідні нервові волокна надходять у шлуночки, ритмічно стимулюючи скорочення.

У нормі серце скорочується з частотою 60 – 80 за 1 хвилину, але частота ско-рочень може зростати під час фізичного навантаження чи стресу. Порушення ритму або зміна частоти серцевих скорочень з порушенням гемодинаміки називається аритмією.

Розрізняють тахіаритмії (порушення серцевого ритму з прискоренням серцевих скорочень) та брадіаритмії (порушення серцевого ритму з упо-вільненням пульсу). При тахіаритміях підвищується автоматизм, збудливість і провідність серця.   

До тахіаритмій належать:

  1.  екстрасистолія – позачергові серцеві скорочення;
  2.  пароксизмальна тахікардія – напади серцевих скорочень великої частоти (понад 100 – 120 за 1 хвилину);
  3.  миготлива аритмія – некоординовані скорочення окремих міокардіо-цитів, при яких не може відбутися повноцінна систола.

При брадіаритміях порушується проведення нервового імпульсу між шлуночками та передсердями, що призводить до часткової або повної блокади серця; пульс уповільнюється до 30 – 40 за 1 хвилину.

Аритмії класифікують також залежно від місця генерації імпульсів та локалізації уражень серця. Переважно аритмії виникають унаслідок ішемічної хвороби серця, стресу, ендокринних хвороб, вживання деяких ліків, кофеїну та ін..

                 Засоби, що застосовують для лікування тахіаритмій.

       Класифікація препаратів, що усувають тахіаритмію

  Мембрано-

стабілізувальні

 β-Адренобло-

     катори

Антагоністи

кальцію

Препарати

 калію

Засоби, що

продовжують реполяризацію

Новокаїнамід

Лідокаїн

Етмозин

Дизопірамід

(ритмілен)

Аймалін

Праймалін

Мексилетин

Хінідин

Фенітоїн

(дифенін)

Анаприлін

(пропранолол)

Атенолол

Метопролол

(егілок)

Надолол

Фенбутолол

Піндолол

(віскен)

Талінолол

(корданум)

Верапаміл

(ізоптин)

Ніфедипін

(Коринфар,

Кордафен)

Дилтіазем

Алтіазем

Кардил

Амлодипін

(акридипін)

Калію хлорид

Калінорм

Аспаркам

Панангін

Аміодарон

(кордарон,

седакорон)

Орнід

  1.  Мембраностабілізувальні засоби — порушують проникність іонів натрію, калію, кальцію крізь мембрани кардіоміоцитів, знижують збудливість і про-відність серця. Належать до протиаритмічних засобів І класу і діляться на 3

підгрупи: ІА (хінідин, новокаїнамід, етмозин, дизопірамід, аймалін, прайма-лін, гвінідин), ІВ (лідокаїн, дифеніл, мексилетин, тримекаїн, бумекаїн) та ІС (флекаїнід, пропафенон, ритмонорм, морацизин).

  1.  β-Адреноблокатори

Належать до протиаритмічних препаратів II класу.

  1.  Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) пригнічують надходження в кардіоміоцити йонів кальцію «повільними» кальцієвими каналами клітинних мембран, зменшують автоматизм синусного та атріо-вентрикулярного вузла, збудливість і провідність серця.

 

Класифікація блокаторів кальцієвих канальців (антагоністів кальцію)

                     Блокатори кальцієвих канальців (антагоністів кальцію)

І класу

II класу

III класу

IV класу

Верапаміл

(ізоптин, фіноптин,

лекоптин)

Галлоптин

Амлодипін

Фелодипін

Ніфедипін

Лацидипін

Дилтіазем

(алтіазем, діадем,

дилкардія,

блокальцин)

Циннаризин

(стугерон)

  1.  Препарати калію  проникають усередину міокардіоцитів та покращують ме-таболізм. За швидкого наростання концентрації йонів калію може настати зупинка серця в діастолі, перша ознака передозування - парестезії (оніміння, порушення чутливості).

         Засоби, що застосовують для лікування брадіаритмій

            Класифікація препаратів, що усувають брадіаритмію

Адреноміметики

М-холіноблокатори

Ізадрин (ізопреналін)

Адреналіну гідрохлорид (епінефрин)

Ефедрину гідрохлорид

                Атропіну сульфат

             Настойка красавки

                 Краплі Зеленіна

Препарати цих груп покращують серцеву провідність (збільшують швидкість проведення нервових імпульсів по провідній системі серця). Застосовують для лікування хворих з брадіаритмією та передсердно-шлуночковою блокадою серця.

                  Особливості роботи з препаратами:

 1.Новокаїнамід не можна застосовувати разом із сульфаніламідними препаратами;

  1.  Внутрішньовенно новокаїнамід слід вводити дуже обережно, повільно, оскільки можливий розвиток колапсу;
  2.  Новокаїнамід та хінідин не можна призначати при передозуванні серцевих глікозидів;
  3.  Хінідину сульфат потрібно застосовувати за схемою: на перший прийом призначають по 0,4 г, потім - по 0,2 г щогодини до припинення нападу;
  4.  Лідокаїн слід вводити внутрішньовенно струминно, а потім крапель-но, 2 % розчин — розводити ізотонічним розчином натрію хлориду
  5.  Солі  калію несумісні з серцевими глікозидами;
  6.  Калію хлорид необхідно вводити внутрішньовенно крапельно зі швид-кістю 20-30 кр.за 1 хв у формі 0,25-0,5 % розчину. Для цього вміст ампули калію хлориду (4 % розчин-50 мл) потрібно розвести у 10-16 разів ізотонічним розчином натрію хлориду і вводити впродовж 1 год. Підвищення концентрації калію у крові в 4 рази призводить до зупинки серця!
  7.  Всередину калію хлорид необхідно вживати після їди.

3. Лiкарськi  засоби, які застосовують при недостат- ності  вінцевого кровообігу.

Клініка стенокардії. Стенокардія (грудна жаба-angina pectoris) представляє собою симп-томокомплекс, характерним проявом якого є приступ болю, головним чином, за груди-ною, рідше в ділянці серця, який виникає при фізичному або психоемоційному наванта-женні та іррадіює в ліву руку, плече, ліву половину шиї і щелепу, і зникає, або зменшуєть-ся в стані спокою і при прийомі нітрогліцерину. Біль або неприємні відчуття у ділянці серця викли-кані ішемією міокарда, тобто є невідповідність між потребами в кисні і можливостями коронарного кровообігу.
Типову стенокардію описують як біль, дискомфорт, важкість або тиснення за грудиною, які іррадіюють в шию, нижню щелепу, надпліччя або руки і три-вають 2-5 хв.
Стенокардія як правило виникає при фізичному навантаженні та припиняється у спокої. Нерідко при-ступи стенокардії супроводжуються задишкою, нудотою, блювотою, підсиленням пото-виділення, іноді серцебиттям і запамороченням.
Фармакологічне лікування стенокардії   спрямоване на попередження ускладнень коронарного атеросклерозу та полегшення симптомів.

- Ліпідо-знижуючі препарати. У всіх пацієнтів на стенокардію слід визна-чати ліпідний профіль. Якщо дієта нездатна знизити рівень холестерину нижче 5,0 ммоль/л, слід призначити ліпідо-знижуючі препарати.

Аспірин  рекомендується, за відсутністю протипоказань, призначати рутинно
у дозі 75-160 мг/добу.
-  Метаболічні препарати  

(предуктал) 0,2 х 3 рази/добу.

  1.  Препарати для полегшення симптомів.

Три основні класи препаратів використовують для контролю симптоматики при хронічній стабільній стенокардії:

  1.  нітрати;
  2.   бета-блокатори ;
  3.   антагоністи кальцію.

Нітрати: сублінгвальні нітрати діють швидко, протягом декількох хвилин і ефект триває близько 30-45 хв. Значне полегшення симптоматики є результатом венодилятації і зменшення післянавантаження та коронародилятації.
У пацієнтів може розвинутись часткова толерантність до цього лікування . Використання безнітратних інтервалів протягом лікування є ефективним способом для подолання розвитку толерантності.
Основним
побічним ефектом нітратів є головний біль, почервоніння обличчя, синкопе(смерть від раптової зупинки серця)
Існують внутрішньовенні, сублінгвальні, черезшкірні та пролонговані форми нітратів:
- Нітрогліцерин – 0,0005, таблетки, капсули, спиртовий розчин, р-ин для в/в введення.
- Препарати депо-нітрогліцерина (
сустак - 0,026; 0,064; нітронг, тринітролонг).
- Мазі (нітродерм).
- Ізосорбіда динітрат (
нітросорбід, ізокет 0,01, 0,02).
- Ізосорбідда мононітрат (
олікард 0,04, 0,08).
Антагоністи кальцію. Ці лікарські препарати блокують трансмембранний потік іонів кальцію в середину клітини гладких м’язів артерій, що призводить до вазодилятації та зменшення тиску крові. У міокардіальних клітинах знижується збудження та провідність, успішно знижують потребу серця у кисні.
Фенілакіламіни (верапаміл, ізоптин, фалікор) (0,04; 0,08; 0,12; 0,16).
Бензотіазепіни (ділтіазем – 0,03, 0,06, 0,09, 0,3).
Дігідропіридини (ніфідипін - 0,01, 0,02; ісрадипін, амлодипін – 0,005, 0,01; фелодипін – 0,005).
Тетраліни (пазикор).
Бета-блокатори. Застосування бета-блокаторів – важливий та ефективний засіб попередження стенокардії. Він допомагає зменшити потребу міокарда в кисні.

Медикаментозна терапія НС проводиться із застосуванням наступних груп препаратів:

   1.Антитромботичні засоби(самостійна робота)

  2.β – блокатори.

У хворих із високим ризиком можливо в/в введення, потім, якщо стан хво-рого стабілізувався, препарати призначають перорально:
в/в доза
пропранолу складає 0,5-1,0 мг із наступним призначенням через 1-2 год по 40-80 мг per os кожні 6 – 8 год.
Метопролол призначається в/в у дозі 5 мг (1-2 хв), повторюючи введення кожні 5 хв до загальної дози 15 мг, через 1-2 год 25-50 мг per os кожні 6 годин.

 3.Нітрати.

Хворим на НС з больовим синдромом, що зберігається, варто призначати нітрогліцерин під язик кожні 5 хвилин. Якщо біль зберігається після трьох таблеток, варто розпочинати в/в інфузію нітрогліцерину з початкової дози

5-10 мкг/хв.

 4.Антагоністи кальцію

Вони є препаратами другого плану. Вони резервуються для хворих, що не реагують на лікування нітратами і β-блокаторами, або в тому випадку, коли

є непереносимість одного або двох цих препаратів.

5. Морфій  

Показаний хворим, у яких симптоматика не усунута після 3-х таблеток нітро-гліцерину під язик, або спостерігаються її рецидиви при адекватній ішемічній терапії. Небажане використання морфію у хворих на гіпотензію, пригнічення дихання, з порушенням свідомості. Доза 2-5 мг в/в.

  4. Засоби, які застосовують для лікування хворих

                                 з інфарктом міокарда.

Інфаркт міокарда розвивається внаслідок тривалого порушення кро-вопостачання серця. При цьому порушуються робота серця, серцевий ритм, знижується АТ, виникає серцева недостатність, підвищується загроза утво-рення тромба в серці.

Лікування хворих з інфарктом міокарда включає комплексне застосу-вання таких груп препаратів:  

  1.  Для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку уво-дять наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол), засоби для наркозу (азоту закис), проводять нейролептаналгезію (фентаніл з дроперидолом);
  2.  Для підвищення АТ застосовують дофамін, мезатон.
  3.  При аритміях на тлі інфаркту міокарда вводять протиаритмічні препарати – 0,2% розчин лідокаїну (внутрішньовенно), новокаїдамід;
  4.  Для обмеження розмірів інфарктного вогнища вводять 0,01% розчин нітрогліцерину (внутрішньовенно), анаприлін, ніфедипін;
  5.  При гострій серцевій недостатності застосовують кардіотонічні препарати швидкої дії (строфантин, корглікон);
  6.  Для профілактики тромбоутворення вводять антикоагулянти (гепарин). 

     Особливості роботи з антиангіальними препаратами:

  1.  нітрогліцерин у таблетках, капсулах необхідно призначати сублінгвально
  2.   розчин нітрогліцерину у флаконах – по 1-2 краплі на грудочку цукру під язик (якщо раніше хворий не вживав цей препарат); найвища разова доза на при-йом – 3-4 краплі. Якщо серцевий напад не проходить протягом 10 хв, дозво-лено ще двічі повторити прийом препарату через 10 хв. Якщо больовий на-пад триває понад 30 хв, хворого слід госпіталізувати у спеціалізоване від-ділення;
  3.  нітросорбід (ізосорбіду  динітат) доцільно приймати перед їдою з 8-ї до

13-ї години (у період,що перекриває години найбільшої фізичної активності, оскільки  з 8-ї до 13-ї години відновлюється чутливість до препарату). При серцевому нападі нітросорбід діє повільніше, ніж нітрогліцерин (через 3-5хв), якщо таблетку розжувати та потримати у роті; за відсутності ефекту через 5-10 хв можна повторити вживання препарату;

  1.  сустак потрібно призначати в таблетках, які пацієнт має прийняти все-редину не розжовуючи;
  2.  препарати нітратів не можна приймати одночасно з антагоністами кальцію, коронаролітиками; їх обережно призначають пацієнтам з дегідратацією (АТ нижче 90 мм рт. ст.).Слід пам’ятати, що алкоголь посилює гіпотензивну дію нітратів;
  3.  валідол при незначно вираженому серцевому нападі у хворого медсестра має право самостійно застосовувати до приходу лікаря;
  4.  валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рідкий валідол у флаконах призначають по 4-5 крапель на грудочку цукру під язик;
  5.  атенолол слід обережно призначати хворим на цукровий діабет та при хворобах периферичних судин. Препарат відміняють (як і всі β-блокатори) поступово:за необхідності проведення операції з інгаляційним наркозом за декілька днів до операції лікування атенололом необхідно припинити:
  6.  молсидомін потрібно вживати всередину після їди, а при серцевому нападі – сублінгвально; слід обережно призначати після інфаркту міокарда, а пацієнтам похилого віку – у нижчих дозах.

5. Антигіпертензивні (гіпотензивні) — засоби знижують артеріальний тиск

Артеріальна гіпертензія — стан, при якому АТ перевищує 140/90 мм рт. ст. Різке підвищення АТ називається гіпертензивним кризом.

До нетривалого підвищення АТ можуть призвести фізичне навантаження, нервово-емоційне перенапруження. Причини артеріальної гіпертензії: за-хворювання нирок, ендокринні розлади, вживання лікарських засобів (глюкокортикостероїди, контрацептиви, нестероїдні протизапальні препарати, анаболічні стероїди тощо), період вагітності, зловживання алкоголем, надмірне вживання солоної їжі та ін.

Рівень АТ залежить від роботи серця, тонусу судин, об'єму та електролітного складу крові. Тонус судин залежить від нервової регуляції (центральної і периферичної), впливу певних гуморальних факторів (зокрема ренін-ангіотензинової, симпатоадреналової систем тощо).

Сучасні антигіпертензивні препарати мають різні точки впливу на регуляцію АТ.

                  Класифікація антигіпертензивних

                       (гіпотензивних) препаратів

1.Засоби, що знижують активність симпатичної  нервової  системи:

- центральної нейротропної дії:

•стимулятори центральних а2-адренорецепторів;

•засоби, що пригнічують ЦНС;

•антагоністи імідазолінових рецепторів;

  1.   периферичної нейротропної дії:  

• гангліоблокатори;

• α-адреноблокатори;

• β-адреноблокатори;

• симпатолітики.

2.Міотропні судинорозширювальні засоби.

3.Інгібітори (блокатори)  ангіотензинперетворювального  ферменту (АПФ).

4.Антагоністи рецепторів ангіотензину II.

5.Блокатори кальцієвих каналів.

6.Сечогінні препарати.

7.Комбіновані антигіпертензивні препарати.

       Класифікація антигіпертензивних препаратів

(згідно з національними програмами профілактики артеріальної гіпертензії і лікування   хворих та рекомендаціями ВООЗ)

1.Антигіпертензивні засоби основної групи:

- сечогінні;

-  β-адреноблокатори;

- інгібітори АПФ;

- антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів);

- α-адреноблокатори;

- блокатори рецепторів ангіотензину;

2.Препарати додаткової групи :

-антигіпертензивні засоби центральної нейротропної дії;

-симпатолітики;

-міотропні судинорозширювальні засоби.

- Засоби, що знижують активність симпатичної  нервової системи

Клофелін (гемітон,катапресан,клонідин) — антигіпертен-зивний засіб центральної нейротропної дії. Пригнічує функцію судинорухового (вазомоторного) центру довгастого мозку і знижує АТ; виявляє седативну дію, знижує секрецію травних залоз та внутріш-ньоочний тиск.

Дія препарату розвивається через 1-2 год після внутрішнього застосування, 15-20 хв — внутрішньом'язового та 35 хв — при внутрішньовенному та сублінгвальному введенні. Тривалість дії — до 12 год.

Показання до застосування: лікування різних форм гіпертен-зивної хвороби, гіпертензивного кризу, глаукоми.

Побічні ефекти: сонливість, сухість у роті, запаморочення, за-креп, брадикардія, ортостатичний колапс, синдром відміни.

Подібно до клофеліну діє метилдопа (допегід, альдомет)

Моксонідин (фізіотенс, цинт) — антигіпертензивний препарат, який є антагоністом імідазолінових рецепторів. Він вибірково зв'язується з ними у стовбурі мозку (ділянці, яку вважають центром регуляції симпатичної нервової системи), що приводить до зниження активності симпатичної нервової регуляції та АТ.

Гіпотензивна дія триває до 24 год.

Показання до застосування: гіпертонічна хвороба.

Побічні ефекти: сухість у роті, головний біль, втомлюваність, порушення сну, важкість у нижніх кінцівках. 

Класифікація препаратів, що пригнічують активність симпатичної нервової системи

Препарати центральної нейротропної дії

Препарати периферичної нейротропної дії

1.Стимулятори центральних  

           α2- адренорецепторів

Клофелін (гемітон, клонідин) Гванфацин (естулик)

Метилдопа (допегид, альдомет)

2. Засоби, що пригнічують ЦНС
Транквілізатори
Заспокійливі засоби
Снодійні препарати
Нейролептики

3. Антагоністи імідазолінових рецепторів

Моксонідин (фізіотенс, цинт) Рилметидин (альбарел)

1. Гангліоблокатори
Бензогексоній    , Гігроній , Пентамін , Пірилен

2. α-Адреноблокатори
Празозин (мініпрес)
Доксазозин (кардура, камірен, тоно-
кардин, магурол)

Теразозин (корнам, сетегіс)

3. β-Адреноблокатори
Пропранолол (анаприлін, обзидан,індерал)

Атенолол (хайпотен, катенол, тенолол)

Бісопролол (конкор)

Метопролол (егілок, корвітол, сердол, беталок)

                          - Міотропні судинорозширювальні засоби

Міотропні судинорозшировальні засоби (вазодилататори) — дибазол, магнію сульфат,апресин, натрію нітропрусид,но-шпа, папаверину гідрохлорид тощо вибірково розслабляють непосмуговані м'язи судин, розширюють су-дини та знижують АТ.

Дибазол — міотропний судинорозширювальний препарат короткої дії. Тривалість дії — до 2-4 год. Застосовують для купірування  гіпертензивних кризів внутрішньовенно чи внутрішньом'язово. Дибазол добре переноситься хворими, але до нього виникає толерантність.

Магнію сульфат (кормагнезин) виявляє гіпотензивну дію при перентеральному введенні за рахунок:

міотропної судинорозширювальної дії;

      1.  пригнічення тонусу судинорухового центру;

2.гангліоблокувальної дії.

Призначають хворим з гіпертензивним кризом.

Натрію нітропрусид (наніпрус)міотропний спазмолітик нетривалої дії. Ефективно знижує АТ через 2-5 хвилин після внутрішньовенного введення, але через 5-15 хвилин після закінчення введення тиск повер-тається до початкового рівня. Тому натрію нітропрусид вводять внутрішньовенно крапельно хворим з гіпер-тензивним кризом.передозування може зумовити виникнення симптомів, подібних до таких при отруєнні ціанідами, оскільки в результаті його біотрансформації утворюється похідне синільної кислоти. Ці випадки потребують специфічного антидотного лікування.

Ефективними міотропними спазмолітиками є папаверину гідрохлорид та но-шпа (дротаверин).

             - Інгібітори АПФ(ангіотензиперетворювального   ферменту)Ефективно знижують АТ за рахунок впливу на ниркову регуляцію показників АТ.

                          

                      Класифікація інгібіторів АПФ

Ліпофільні препарати

Гідрофільні препарати

Ліпофільні проліки

Кантоприл (капотен,

Ацетон, апо-капто)

Лізиноприл (диротон,

Синоприл, даприл)

Беназеприл (лотензин)

Еналаприл (ренітек,

едніт,, енап, вазопрен)

Фосиноприл (моноприл)

Периндоприл (престаріум)

Раміприл

Спіраприл (квадроприл)

Каптоприл (капотен, ацетон, апо-капто)блокатор (інгібітор) АПФ. Одним з факторів гуморальної регуляції АТ є так звана ренінангіотензинова система (ниркова регуляція АТ); каптоприл та інші препарати даної групи впливають на цю регуляцію, блокуючи фермент, який бере участь в утворенні речовин, що підвищують АТ, і таким чином суттєво знижують його. На сьогодні інгібітори АПФ є найбільш ефективними антигіпертензивними препаратами. Після прийому каптоприлу АТ знижується через 30-60 хвилин, дія триває до 12 годин.

Показання до застосування: лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою, вазоренальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю.

Побічні ефекти: спотворення смаку, відсутність апетиту, головний біль, тахікардія, алергійні реакції, зміни у формулі крові, сухий кашель.

Еналаприл (енап, едніт, ренітек, вазопрен) – інгібітор АПФ, що є проліками (оскільки фармако-логічну активність проявляють тільки його метаболіти – продукти біотрансформації). Препарат поступово знижує АТ, максимальний ефект спостерігається через 6-8 годин і зберігається до 24 годин.

Показання до застосування: первинна та вторинна артеріальна гіпертензія, у тому числі на тлі ниркової недостатності, діабетичної нефропатії тощо.

Побічні ефекти: запаморочення, головний біль, кашель бронхоспазм та ін.. Вони, як правило, слабо виражені і не вимагають відміни препарату.

                 - Антагоністи рецепторів ангіотензину ΙΙ

Антагоністи рецепторів ангіотензинуΙΙкардесантан (атаканд), епро-сартан (теветен), ірбесартан (апровель), лосартан (козаар), телмі-сартан (мікардис), валсартан (діован). Препарати знижують АТ за рахунок більш вибіркової, ніж в інгібіторів АПФ, дії на ниркову регуляцію АТ.

Діован (валсартан)антигіпертензивний препарат, що є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (який є потужною судинозвужувальною речовиною) і ефективно знижує АТ. Початок дії спостерігається через 2 години, максимальний ефект – через 4-6 годин, тривалість – 24 години і більше.

Показання до застосування: стійкі форми артеріальної гіпертензії.

Побічні ефекти:  головний біль, запаморочення, кашель, загальна слабкість та ін..

  1.  Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів) — ніфедипін, верапаміл, амлодипін, дилтіазем — знижують АТ за рахунок гальмування надходження кальцію в середину міофібрил і розслаблення м'язів судин. Гіпотензивна дія проявляється тим сильніше, чим вище були початкові показники АТ.

Амлодипін — препарат пролонгованої дії, приймають 1 раз на добу.

Верапаміл та дилтіазем виявляють також протиаритмічну дію. Застосовують для лікування хворих з різними формами артеріальної гіпертензії: гіпертонічною хворобою, артеріальною гіпертензією в поєднанні зі стенокардією, нирковою недостатністю, гіпертензивним кризом, ішемічним інсультом, тахіаритмією.

      Невідкладна допомога при гіпертонічних кризах. 

Головна мета лікування - швидке зниження АТ: діастолічного до рівня близько 100 мм рт.ст.

Склад лікарської суміші    

криз I типу

 ( гострий)

Змішаний тип

Криз II типу

(важко протікаючі)

1

Папаверину гідрохлорид  2% -2мл

       +

           -

           +

2

Платифіліну гідротартрат

0,2%- 1 мл

       +

           +

           +

3

Аміназин  2,5% - 0,5мл

       +

           +

           +

4

Дибазол  0,5%- 4 мл

        -

           +

           +

Дані комплекси лікарських речовин дозволяють не тільки швидко знижувати артеріальний тиск, а й усувати порушення кровообігу мозкових і вінцевих су-дин, нормалізувати кисневий обмін в організмі.

8.Сечогінні препарати.

Діуретики (сечогінні препарати) виводять з організму воду та йони, зменшу-ють кількість рідини і знижують АТ. Вони є синергістами — посилюють дію антигіпертензивних препаратів інших груп. Тому сечогінні препарати вико-ристовують для комбінованої терапії хворих з артеріальною гіпертензією. Сечогінний засіб швидкої дії фуросемід (лазикс) застосовують при гіпертен-зивних кризах.

Діуретики показані хворим з ХСН, які мають клінічні ознаки надмірної за-тримки рідини в організмі. На ранніх стадіях ХСН використання сечогінних пре-паратів недоцільно. Діуретики зменшують реабсорбцію натрію в нирко-вих канальцях, збільшують обсяг сечі і екскрецію натрію, викликають об'єм-не розвантаження серця. Негативними властивостями діуретиків є те,що ни-ми викликаються  електролітні порушення (гіпокаліємія, гіпомагніємія), ак-тивація нейрогормонів, що сприяють прогресуванню серцевої недостатності.
Діуретики не слід використовувати в якості монотерапії ХСН, зазвичай їх по-єднують з інгібіторами АПФ та b-блокаторами.

Перевагу слід віддавати  петльовим діуретикам (фуросемід, торасеміду, буметаніду). Лікування починають з низьких доз, поки об'єм сечі за добу не збільшиться на 800-1000 мл, а маса тіла зменшиться на 0,5-1 кг за день.
Найбільш широко для лікування ХСН використовуються наступні діуретики:
Гідрохлортіазид - препарат вибору для лікування помірної ХСН. У дозах до 25 мг побічні явища мінімальні, при дозі вище 75 мг число побічних ефектів різко зростає. Максимальний ефект настає через 1 год після прийому, тривалість дії - до 12 ч. Засвоюваність гідрохлортіазиду (гіпотіазиду) знижується після прийому їжі, тому препарат рекомендується приймати вранці, натще. Оптимальним є поєднання гідрохлортіазиду з інгібіторами АПФ (капозід, енап-Н тощо) і з калій-зберігаючими діуретиками (тріампур-ком-позитум в сполучення гідрохлортіазиду і триамтерен).
Фуросемід (лазикс) - один з найбільш ефективних петлевих діуретиків з початком ефекту через 15-30 хвилин після прийому, максимумом ефекту через 1-2 години і тривалістю вира-женого діуретичного ефекту - до 6 год Застосовується одноразово, вранці, натще. Доза пре-парату визначається індивідуальною чутливістю пацієнтів і може становити від 20 мг до 500 мг на добу. Діуретичну дію петлевих, діуретиків зберігається і при зниженій функції нирок, якщо клубочкова фільтрація не менше 5 м.п / хв.
Етакринова кислота (Урегіт) - петлевий діуретик; який застосовується в дозах 50-100 мг, при необхідності доза може бути збільшена до 200 мг.
Калійзберігаючі діуретики - спіронолактон (верошпірон), тріамтерен, аміло-рид володіють слабкою діуретичною дією, але знижують ризик гіпокаліємії, індукованої більш активними сечогінними засобами. Застосовуються зазви-чай у поєднанні з тіазидовими або петльовими діуретиками. Після ліквідації за-тримки рідини терапію діуретиками зазвичай продовжують в підтримую-чих дозах під контролем діурезу та маси тіла.

 

 

Додаток №1                Кардіотонічні засоби.

Назва препарату

Форма випуску

Спосіб застосування

Вищі дози та умови

зберігання

Дигітоксин

(Digitoxinum)

Таблетки по 0,0001г  супозиторії по

0,00015 г

Всередину в перші 3-5 днів по 1-2 таблетки 4-5 разів на день, потім по 1-1/2 таблетки 1 раз на день; ректально за схемою

ВРД - 0,0005,

ВДД - 0,001 г

Список А

У прохолодному темному місці

Дигоксин

(Digoxinum)

Таблетки по 0,000125 та 0,0000625 г;

0,025 % розчин в ампулах по 1 мл

Всередину в 1-й день по 1 таблетці 4-5 разів на день, потім по 1 таблетці 1-3 рази на день; внутрішньовенно по 1-2 мл у 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду

ВДД - 0,0015 г

Список А

У темному місці

Целанід

(Сеlаnіdum)

Таблетки по  0,00025 г;

0,02% розчин в ампулах по 1 мл;

0,05 % розчин у флаконах по 15 мл

Всередину по 2 таблетки 4-5 разів на день у перші 1-2 дні, потім по 1-2 таблетки 1 раз на день; внутрішньовенно по 1-2 мл в 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

всередину по 10-25 крапель 3-4 рази на добу

ВРД — 0,0005 г,

ВДД — 0,001 г

внутрішньовенно:

ВРД — 0,0004 г,

ВДД — 0,0008 г

Список А

У темному місці

Строфантин

(Strophanthinum)

0,05% розчин в ампулах по 1мл

Внутрішньовенно по 1мл в 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду протягом 5-7хв

Внутрішньвенно:

ВРД - ),0005г;

ВДД – 0,001г

Список А

Корглікон

(Соrgliсоnum)

0,06 % розчин в ампулах по 1 мл

Внутрішньовенно по 0,5-1-2 мл в 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду

ВРД — 1 мл, ВДД — 2 мл Список Б

У темному місці

Настій трави горицвіту

(Іпfusum   Неrbае Аdоnidis-Vеrnalis)

1:30(6,0-180 мл)

По 1 столовій ложці настою 3 рази на день

ВРД —1г, ВДД — 5 г (з розрахунку на суху траву)

Список Б

Адонізид (Аdоnіsidum)

Рідина у флаконах по І5 мл

По 10-15 крапель 3 рази на день

ВРД - 40 крапель, ВДД —120 крапель Список Б

У темному місці

Амринон (Аmnоnum)

Розчин в ампулах по 0,1г

Внутрішньовенно на фізіологічному розчині натрію хлориду, швидкість введення — індивідуальна

Список А

У темному місці



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43974. Проблеми функціонування промислового підприємства в умовах ринкових відносин 121.5 KB
  Собівартість продукції. Рентабельність продукції. Конкурентоспроможність продукції в ринкових умовах. В умовах ринкової економіки виживає лише той хто найбільше грамотно визначить вимоги ринку і організує виробництво продукції яка користується попитом і забезпечить високий рівень заробітної плати працівників підприємства.
43975. Зелена музика твоїх думок 30.51 MB
  Приступаючи до вибору моєї дипломної роботи я думала над тим яку роль будуть відігравати мої вироби в інтер’єрі, як вони будуть використовуватись. Мені захотілось, щоб ці керамічні твори мали як декоративне так і утилітарне призначення. Тому я вирішила обрати темою своєї дипломної роботи декоративні кашпо на тему: «Зелена музика твоїх думок».
43976. ДРАМАТУРГІЯ ЄВГЕНА ПЛУЖНИКА У КОНТЕКСТІ ЙОГО ДОБИ 345 KB
  У вирі такої провокативної і суперечливої дійсності з’явилися драматичні шедеври Євгена Павловича Плужника. Таємницю творчого феномену Євгена Плужника розгадувало чимало науковців. Жулинського дружини найближчого друга Євгена Плужника Григорія Косинки Т.
43977. Телекомунікації. Методичні вказівки 286 KB
  Дипломна робота на здобуття ступеня бакалавра по напряму 6.0924 «Телекомунікації» ставить за мету систематизацію, закріплення і розширення отриманих в процесі навчання теоретичних і практичних знань, а також оцінку підготовленості студентів до самостійної і ефективної роботи в умовах науково-технічного прогресу, економічного і культурного розвитку суспільства.
43978. Способи обробки субпродуктів. Особливості зберігання продуктів 1.35 MB
  Загальна характеристика субпродуктів 3. Способи обробки субпродуктів 5. Удосконалено технологічні процеси приготування напівфабрикатів з субпродуктів у процесі правильної технології їх виробництва первинної і теплової обробки відповідних субпродуктів. Розробляються і використовуються нові електрофізичні біотехнічні і ферментативні методи обробки субпродуктів.
43979. ОДЕРЖАННЯ ГАЛОГЕНІЗОТІОЦІАНАТІВ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЇХ ВЗАЄМОДІЇ З ГІДРОКСИБЕНЗАЛЬДЕГІДАМИ 2.41 MB
  Дотримання правил техніки безпеки є обов’язковим для кожного працівника під час роботи в хімічній лабораторії. Більш досвідчені працівники мають створювати такі умови праці в лабораторії при яких було б неможливе недбале ставлення до вимог техніки безпеки. До роботи в хімічній лабораторії допускаються особи які пройшли медичне обстеження та інструктаж з техніки безпеки.
43980. Исследование вопросов оформления и учета операций в иностранной валюте банками Республики Беларусь и разработка путей их развития 403 KB
  Понятие и сущность операций в иностранной валюте. Внебиржевой порядок Основные направления развития операций в иностранной валюте в Республике Беларусь. Целью работы является исследование вопросов оформления и учета операций в иностранной валюте банками Республики Беларусь и разработка путей их развития. Исходя из поставленной цели предметом работы является порядок оформления и учета операций в иностранной валюте банками Республики Беларусь.
43981. Правила складання і оформлення актів 240.5 KB
  Сукупність взаємоповязаних документів, які застосовуються у певній сфері діяльності, становить систему документації. Нині діють уніфіковані системи. Однією з найпоширеніших є організаційно - розпорядча документація (ОРД), використовувана в оформленні управлінських рішень.
43982. Цифровая система видеонаблюдения 2.38 MB
  С развитием цифровых технологий эта задача может быть решена внедрением системы видеонаблюдения английская аббревиатура CCTV Closed Circuit TeleVision Системы замкнутого телевидения. В зависимости от типа используемого оборудования системы видеонаблюдения делят на аналоговые и цифровые. Аналоговые системы видеонаблюдения используют там где необходимо организовать видеонаблюдение в небольшом числе помещений и информацию с видеокамер записывать на видеомагнитофон. Для обеспечения безопасности особо ответственных или...