70314

ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Конспект

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Конспект лекцій з дисципліни «Податковий менеджмент» охоплює питання ведення обліку платників податків, порядку нарахування податків та облік фактично внесених сум, методики проведення камеральних і документальних перевірок, правильності нарахування й своєчасності сплати...

Украинкский

2014-10-18

1.36 MB

25 чел.

Міністерство освіти і науки  України

Сумський державний університет

ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

У двох частинах

Частина 1

для студентів спеціальності

8.030504 «Фінанси і кредит»

рівня підготовки «Магістр»

 

                                                       Затверджено

                                                       на засіданні кафедри фінансів

як конспект лекцій з дисципліни

                                                       «Податковий менеджмент».

                                                       Протокол  № 1 від  28.08.2009 р.

Суми

Видавництво СумДУ

2010

      Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах. Частина 1. Для студентів спеціальності 8.030504 «Фінанси і кредит» рівня підготовки «Магістр» / укладач  О. В. Зайцев, ─  Суми:  Вид-во  СумДУ, 2010. ─  225 с.

Кафедра фінансів

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………6

Тема 1.   ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ…………………………......7

Ключові терміни…………………………………………......7

1.1. Податковий менеджмент як система управління

фінансами……………………………………………………….......8

1.2. Суть і завдання податкового контролю в Україні……….…11

1.3. Визначення, права та обов’язки платників податків……....17

1.4. Контролюючі органи та їх компетенція згідно з чинним українським законодавством……………………………………..20

1.5. Порівняльна характеристика цивільно-правових договорів підряду, договорів про надання послуг і трудового договору....26

Висновки………………………………...…………………..30

Запитання для самоконтролю…………………………….31

Тестові завдання до теми  1………………………………32

Тема 2.  СИСТЕМА ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ…..36

Ключові терміни……………………………………………37

2.1. Система податкових органів, їх роль у  податковому менеджменті……………………………………………………….37

2.2. Система органів державної податкової служби та  їх підпорядкованість………………………………………………...42

2.3. Функції та завдання органів державної податкової

служби……………………………………………………………..44

2.4. Права, обов'язки і відповідальність органів державної податкової служби………………………………………………..52

2.5. Умовно-податкові органи та їх компетенція…………….....57

Висновки…………………………………………………….59

Запитання для самоконтролю…………………………….60

Тестові завдання до теми  2……………………………….60

Тема 3.  ПЛАТНИКИ ПОДАТКІВ: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ…...67

Ключові терміни……………………………………………67

3.1. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства………………………………………67

3.2. Відповідальність за порушення валютного законодавства..80

Висновки…………………………………………………….84

Запитання для самоконтролю…………………………….84

Тестові завдання до теми  3……………………………….86

Тема 4.  ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ……………………..91

Ключові терміни……………………………………………91

4.1. Організація  обліку платників податків………………….....91

4.2. Облік платників податків ─ юридичних осіб……………....95

4.3. Облік фізичних осіб ─ платників податків………...…….....99

4.4. Облік платників податку на додану вартість…………...…103

Висновки…………………………………………………...105

Запитання для самоконтролю…………………………...106

Тестові завдання до теми  4……………………………...108

Тема 5.  РОЗРАХУНОК ПОДАТКІВ І ОБЛІК ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ…………………………………………………109

Ключові терміни…………………………………………..109

5.1. Порядок розрахунку та внесення сум податкових

надходжень……………………………………………………….109

5.2. Облік податкових надходжень………………...…………...113

5.2.1. Організація обліку податків, зборів та обов'язкових      платежів……………………………………………………...115

5.2.2. Особисті рахунки платників податків та  порядок їх ведення……………………………………………………….118

5.2.3. Облік нарахованих сум платежів………………….....124

5.2.4. Облік надходження платежів до бюджету…………..125

5.2.5. Облік відстрочення, розстрочення податкових зобов'язань та штрафних санкцій…………………………..127

5.3. Автоматизація обліково-перевірної роботи податкових органів…………………………………………………………....129

Висновки…………………………………………………...134

Запитання для самоконтролю…………………………...136

Тестові завдання до теми  5……………………………..136

Тема 6.  ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ…………………………138

Ключові терміни………………………………………….139

  6.1. Сутність податкового контролю……………...………….139

  6.2.  Податкова перевірка ─ основний метод податкового

   контролю……………………………………………………….143

   6.3. Оформлення результатів податкової перевірки………...154

   6.4. Оскарження дій податкових органів……………...……..161

Висновки…………………………………………………....169

Запитання для самоконтролю…………………………...170

Тестові завдання до теми  6……………………………...170

Тема 7.  ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ

ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ І ФОНДАМИ СОЦІАЛЬНОГО

СТРАХУВАННЯ………………………………………………..172

Ключові терміни………………………………………….173

7.1. Контроль за сплатою зборів на обов'язкове державне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України..173

7.2. Порядок здійснення перевірок Фондом соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності………..........177

7.3. Здійснення контрольних функцій Фондом загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття……………………………………………....184

7.4. Порядок здійснення перевірок Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань………………………………………188

Висновки…………………………………………………...191

Запитання для самоконтролю…………………………...191

Тестові завдання до теми  7………………...…………...192

Тема 8.  КОНТРОЛЬ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ

ГРОМАДЯН……………………………………………………..194

Ключові терміни…………………………………………..194

8.1. Особливості оподаткування доходів громадян………...…194

8.2. Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян…………………………………………...........200

Висновки…………………………………………………...209

Запитання для самоконтролю…………………………...210

Тестові завдання до теми  8……………………………...210

ВСТУП

Конспект лекцій з дисципліни «Податковий менеджмент» охоплює питання ведення обліку платників податків, порядку нарахування податків та облік фактично внесених сум, методики проведення камеральних і документальних перевірок, правильності нарахування й своєчасності сплати до бюджету податків та обовя’зкових платежів.

Мета викладання дисципліни  надання прикладних знань студентам про організацію стягнення податків і податковий контроль.

Для досягнення цієї мети студентам необхідно:    ─ опанувати теоретичні та організаційні засади податкового
менеджменту;         ─ поглиблено вивчити податкове законодавство;    ─ оволодіти законодавчими актами, діючими інструктивними та нормативними  матеріалами;       ─ з’ясувати функції контролюючих органів з адміністру-вання податкових зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами:

─ з’ясувати форми і сутність контрольної роботи податкових
органів, особливості проведення податкового аудиту з окремих видів податків;         ─ ознайомитися з інформаційними системами і технологіями, що застосовуються у діяльності податкових органів;    ─ набути навиків контрольної роботи працівників податкових органів;          ─ набути вміння роз’яснювати окремі положення податко-вого законодавства, вирішувати дискусійні питання, давати пропозиції щодо його вдосконалення.

Вказані вище позиції формують завдання під час вивчення дисципліни.

Предметом вивчення дисципліни «Податковий менеджмент» є організація стягнення податків і зборів, а також економічні, організаційні, правові питання, що виникають при управлінні податковими відносинами.

Зазначені мета і завдання свідчать, що «Податковий менеджмент» ─ це спецкурс прикладного характеру, який дуже тісно пов’язаний з дисциплінами «Фінанси», «Бухгалтерський облік», «Податкова система», «Оподаткування підприємств», «Аудит», «Місцеві фінанси» та ін.

У результаті вивчення дисципліни «Податковий менеджмент» студенти мають отримати ґрунтовні знання з управління у сфері оподаткування, навички самостійного творчого мислення, вміння приймати рішення в умовах податкового законодавства, що постійно трансформується.

Тема 1.   ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ   ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 1.1. Податковий менеджмент як система управління фінансами.

Питання 1.2. Суть і завдання податкового контролю в Україні.

Питання 1.3. Визначення, права та обов’язки платників податків.

Питання 1.4. Контролюючі органи та їх компетенція згідно з чинним  українським законодавством.

Питання 1.5. Порівняльна характеристика цивільно-правових договорів підряду, договорів про надання послуг і трудового договору.

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 1.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Функції управління. Планування. Організація. Стимулювання. Координація. Контроль. Податковий менеджмент. Податковий механізм. Законодавча діяльність. Планування податків. Контроль податків. Податковий контроль. Контролюючий суб’єкт (суб’єкт контролю). Контрольні дії. Підконтрольний об’єкт (об’єкт контролю). Предмет контролю. Платники податку. Платники податків зобов’язані. Платники податків мають право. Податкові органи. Митні органи. Установи Пенсійного фонду України. Установи Фонду соціального страхування України. Контрольно-ревізійне управління України. Трудовий договір. Цивільно-правові договори (ЦПД) на виконання робіт. Цивільно-правові договори (ЦПД) на надання послуг.

1.1. Податковий менеджмент як система управління фінансами

Управління податковою системою (податковий менеджмент) є складовою частиною загальної системи управління фінансами країни. Зазвичай сутність управління розкривається у функціях, тобто певних видах діяльності в управлінні, що відокремлюються в процесі спеціалізації управлінської праці. Основні функції управління містять:

Планування  це передбачення розвитку і визначення шляхів здійснення розширеного відтворення. Податкове планування є частиною планування фінансів не лише на макро-, а й на мікрорівні. Воно забезпечує узгоджену взаємодію всіх елементів оподаткування. Роль податкового планування визначає аналіз надходження податків, тенденцій і факторів зростання бази оподаткування і визначення обсягів податкових надходжень до бюджету.       Організація як функція управління податковою системою виражається у виборі і формуванні системи органів управління, порядку їх підпорядкованості, встановленні прав і обов'язків учасників податкових відносин. Результатом виконання функції організації є створення структури органів управління, закріпленої у відповідних положеннях, посадових інструкціях та інших нормативних документах.

Стимулювання ─ це активізація органами управління в податковій сфері сплати податків та обов’язкових платежів. Розглядаючи цю функцію управління в податковій сфері, необхідно зазначити, що, незважаючи на те, що сплата податків є обов’язковою і держава забезпечує стягнення податків примушуванням, потрібно враховувати не лише фіскальну функцію податків, а й соціальну. Сплата податків до бюджету пов’язана з необхідністю задоволення потреб платників податків у правовому захисті, фінансуванні частини витрат на освіту, охорону здоров’я, науку і культуру за рахунок державних коштів. Суспільні інтереси задовольняються за допомогою сплати підприємствами, організаціями і населенням податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджету. Враховуючи зазначене, можна стверджувати, що стимулювання включає і певну матеріальну відповідальність за своєчасну і повну сплату податків.

Координація у сфері управління податковою системою є дуже важливою, оскільки передбачає забезпечення єдності дій податкових органів щодо усунення диспропорцій у передбачених бюджетом планових завданнях з Податків і зборів, які виникають внаслідок зміни соціально-економічних і фінансових умов.

Контроль як функція управління в податковій сфері ґрунтується на загальних принципах системи державного контролю. Податковий контроль може розглядатися як функція або як елемент державного управління економікою та як особлива діяльність із виконання податкового законодавства. Ці підходи до податкового контролю перебувають у нерозривній єдності, безперервному розвитку й удосконаленні. Необхідно зазначити, що форми податкового контролю визначаються згідно з вимогами податкової політики держави. Крім того, контролюються правильність і своєчасність реєстрації платників, розрахунку і сплати податків підприємствами та населенням.

В економічній літературі загальна категорія «менеджмент» визначається як сукупність прийомів і методів цілеспрямова-ного впливу на об’єкт для досягнення конкретного результату.

Виходячи з вищезазначеного, об’єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою і платником з приводу сплати до бюджетів податків, зборів і обов’язкових платежів.

Результатом такого впливу є, з одного боку, формування централізованого фонду грошових коштів держави (бюд-жет), а з іншого ─ створення сприятливих умов для розвитку господарської діяльності, а також, регулювання соціально-економічного життя суспільства.         

Такий підхід дає підстави сформувати визначення «податковий менеджмент»  як:       ─ сукупність прийомів і методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджетів і впливу податків на розвиток виробництва й соціальної сфери;         ─ процес управління шляхом використання методів впливу податкового механізму на податкову систему з метою реалізації податкової політики. (Податковий механізм  система форм і методів управління податковою системою з метою реалізації податкової політики).

Складовими елементами податкового менеджменту є:   ─ законодавча діяльність. Саме в процесі цієї діяльності визначаються принципи оподатковування, встановлюються види податків, обов’язкових платежів і їхні елементи (платни-ки, об’єкти, ставки, пільги), розробляється порядок розрахунків з бюджетом;

─ планування податків. Цей вид діяльності має на увазі визначення сум податків і обов’язкових платежів, що повинні надійти до бюджету для фінансування витрат;     ─ контроль податків. Для забезпечення надходжень запланованих сум платежів до бюджету необхідно здійснення контролю за правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків та обов’язкових платежів. Цей вид діяльності перед-бачає ведення податкового обліку і здійснення контролю за виконанням податкового законодавства. Податковий облік, у свою чергу, передбачає облік платників і облік нарахованих та
фактично сплачених сум до бюджету.     Контроль за виконанням податкового законодавства здійснюється шляхом проведення камеральних, документаль-них і тематичних перевірок.      Законодавча діяльність і планування податків належить до стратегічного управління у сфері податкової діяльності, а податковий контроль ─ до оперативного.     На мікрорівні управління у сфері оподатковування перед-бачає податковий контроль, що поєднує в собі: податковий облік, нарахування сум податків, зборів і обов’язкових платежів, забезпечення їх своєчасної сплати до бюджету.

1.2. Суть і завдання податкового контролю в Україні

 Основною функцією державного управління є створення необхідних умов для розвитку економіки, забезпечення її динамічності та стабільності, збалансованості. Неабияку роль у цьому відіграє створення ефективної податкової системи та, відповідно, адекватної системи податкового контролю. Ефективний податковий контроль ─ необхідна умова успішного функціонування самої податкової системи в цілому, оскільки він охоплює всю систему оподаткування, а також здійснюється в розрізі кожного окремого податку, податкових груп, груп платників податків і територій.

У вітчизняній економічній літературі податковий контроль розглядається або як державний фінансовий контроль, або ж його функції звужуються до функцій податкової служби ─ "контроль за дотриманням податкового законодавства".

У проекті Податкового кодексу України подане визначення податкового контролю як єдиної системи обліку платників податків, а також контролю за правильністю нарахування, повнотою, своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, порядком проведення розрахунків, обліком товарів і коштів. 

Якщо узагальнити ці визначення, то можна зробити висновок, що податковий контроль ─ це окрема складова системи управління податкової системи, що забезпечує дотримання чинного податкового законодавства з метою забезпечення грошовими ресурсами бюджету і державних цільових фондів.

Форми податкового контролю визначаються вимогами державної податкової політики, що залежно від стану економічної кон'юнктури можуть бути або стимулюючими, або стримуючими.

Контроль за дотриманням податкового законодавства покладено, згідно із Законом України "Про систему оподаткування" (у редакції Закону України від 18.02.97 р. №77/ 97-ВР із змінами і доповненнями), на податкові органи України. Згідно з Положенням про Державну податкову адміністрацію України, затвердженим Указом Президента України від 13 липня 2000 р. №886/2000, податкові органи є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Згідно зі статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції Закону України від 05.02.98 р. із змінами і доповненнями), основною функцією ДПА України є розроблення основних напрямків, форм і методів проведення перевірок, дотримання податкового та валютного законодавства, видання нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань оподаткування. Необхідно зазначити, що починаючи з 2001 року здійснюється модернізація Державної податкової служби України. Однією з умов модернізації є приведення процесів діяльності служби у відповідність із вимогами Європейського Союзу. Так, стратегічним планом розвитку Державної податкової служби України на період до 2013 року основну роль (місію) податкових органів визначено як "забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджетів і державних цільових фондів законодавчо встановлених в Україні податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів". Крім того, в результаті вивчення світового досвіду роботи податкових служб розробляються методи контрольної роботи.

Податковий контроль як категорія, набуваючи правової форми, виявляється у взаємовідносинах юридичних і фізичних осіб з одного боку, та державою, в особі відповідних контролюючих орга-нів, ─ з іншого. Ці правовідносини визначені нормами податкового законодавства. Податковий контроль є однією з форм державного фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованого на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, у питаннях визначення предмета, методу, системності характеру відносин суб'єктів податкового контролю відповідь необхідно шукати насамперед у відповідних сферах дослідження фінансового контролю. Державний фінансовий контроль становить діяльність державних органів, спрямовану на перевірку обґрунтованості процесів формування і раціонального використання коштів, з метою встановлення достовірності, законності і доцільності операцій.

Податковий контроль є невід'ємною частиною фінансового контролю, однією з найважливіших функцій управління, що складається з трьох взаємозалежних елементів: прогнозування або планування, регулювання і контролю.   Податкове прогнозування як частина планування фінансів країни забезпечує погоджену взаємодію всіх його елементів. На державному рівні роль податкового прогнозування (планування) визначає аналіз надходжень податків, тенденцій та чинників зростання бази оподаткування, і на цій основі визначаються обсяги податкових надходжень до бюджету. Водночас у податковому плануванні контрольний елемент ─ це створення умов, за яких контроль стає реальним і змістовним, а також визначається необхідність розроблення податковими органами обґрунтованих нормативних документів.    При здійсненні податковими органами регулюючих заходів необхідно передбачати, що їхнє виконання вимагає постійного контролю. Не слід забувати, що важливим моментом контролю є його ефективність, що залежить від достовірності інформації про стан об'єкта контролю і можливості проведення регулюючих заходів.        Систему податкового контролю можна визначити як взаємозалежну сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних процедур і контрольованого об'єкта.   Контролюючий суб'єкт (суб'єкт контролю) ─  юридична чи фізична особа, що спрямовує контрольні дії на власну діяльність або на діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що знаходяться у довколишньому господарському середовищі.  Контрольні діїоперації порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб'єкта з визначеною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб'єктами з мстою виявлення і блокування відхилень від цих норм.  Підконтрольний об'єкт (об'єкт контролю) ─ фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії.     Предмет контролюконкретний вид діяльності (певні фінансово-господарські операції) підконтрольного суб'єкта, на який спрямовано контрольні дії.     Об’єкт контролю ─ це ─ доходи суб’єктів підприємницької діяльності, громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

Схематично проведення податкового контролю можна подати, як відображено на рисунку 1.

   Рисунок 1.1- Схема проведення податкового контролю

 

Первісною функцією податкових органів є облік платників і надходжень податків. Він спрямований на визначення складу платників, їх основних характеристик і є основою для здійснення контролю за дотримання ними податкового законодавства.

Суб’єкт підприємницької діяльності (далі - СПД) після реєстрації в органах виконавчої влади в обов'язковому порядку має бути зареєстрований у Державній податковій інспекції (далі - ДПІ) за місцем перебування юридичної особи або за місцем проживання, місцем отримання основного доходу чи податкової адреси фізичної особи.

Формуванням і веденням державного реєстру фізичних осіб ─ платників податків і Єдиного банку даних платників податків ─ юридичних осіб займається ДПАУ. На рівні податкових
інспекцій відділами обліку і звітності відкриваються картки
особових рахунків з окремих видів платежів, за якими
здійснюється оперативний облік податкових надходжень,
донарахованих сум за результатами документальних перевірок,
облік розстрочок, взаємозаліків, пільг і відшкодувань податків,
а також сплати і стягнення фінансових санкцій. На основі
щоденної і періодичної інформації формуються оперативні та
статистичні звіти, що створюють інформаційну базу для
подальшої аналітичної роботи у податковому процесі.

На сьогоднішній день Законом України "Про систему оподаткування" встановлено 24 види загальнодержавних податків і зборів, з яких 23, фактично, сплачуються платниками податків, оскільки закон про податок на нерухоме майно (нерухомість) не прийнято, та 16 видів місцевих податків і зборів, за якими здійснюється податковий контроль за своєчасністю, достовірністю і повнотою нарахування і сплати до бюджету та до державних цільових фондів (див. таблицю 1.1).

Таблиця 1.1 - Перелік податків і зборів, що діяли в Україні станом на кінець 2009 року

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)

1

2

1) податок на додану вартість

1) податок з реклами

2) акцизний збір

2) комунальний податок

3) податок на прибуток підприємств

3) готельний  збір (з 1.01.2004 р. скасований)

4) податок на доходи фізичних осіб

4) збір за паркування автотранспорту

5) мито

5) ринковий збір

6) державний збір

6) збір за видачу ордера на квартиру

7) податок на нерухоме майно

7) курортний збір

8) плата (податок) на землю

8) збір за участь у перегонах на іподромі

9) рентні платежі

9) збір за виграш у перегонах на іподромі

10) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів

10) збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

11) податок на промисел

11) збір на право використання місцевої символіки

Продовження табл. 1.1

1

2

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

12) збір на проведення    кіно- та телезйомок

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів

13) збір на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища

14)     збір     за     проїзд     на     території прикордонних  областей  автотранспорту, що прямує за кордон

15) збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення

15) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг

16) збір на обов'язкове соціальне страхування

16) збір з власників собак

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

18) збір до Державного інноваційного фонду

19) плата за торговий патент на окремі види підприємницької діяльності

20) фіксований сільськогосподарський

податок

Продовження табл. 1.1

1

2

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва

22) єдиний збір, що стягується у пунктах пропускання через державний кордон України

23) збір за використання радіочастотного pecyрсу України

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний)

Проектом Закону України «Про податковий контроль» передбачаються нові форми податкового контролю, зокрема:   ─ опитування фізичних осіб, у т. ч. суб’єктів підприємницької діяльності та посадових осіб під час здійснення контрольних функцій;        ─ проведення перевірок даних, відображених у податкових деклараціях (розрахунках), а також облікових і звітних показників;  ─ одержання будь-якої інформації, пов’язаної з нарахуванням податків;          ─ обстеження територій, що використовуються для здійснення господарської діяльності;

─ обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів чи пов'язаних з утриманням інших об'єктів оподатковування, передбачених чинним законодавством.

1.3.  Визначення, права та обов’язки платників податків

Відповідно до податкового законодавства України, а саме статті 4 і 5 Закону України № 1251 – ХІІ  «Про систему оподаткування» в редакції від 18.02.1997p., платниками податків, зборів та інших обов’язкових платежів є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки й інші обов'язкові платежі. Ґрунтуючись на цьому, платники податків повинні реалізовувати комплекс податкових обов'язків, до складу яких входять три основні групи:     а) обов’язки з ведення податкового обліку;     б) обов’язки зі сплати податків і зборів;     в) обов’язки складання податкової звітності.

Таким чином, платниками податку є особи, що мають, утримують об'єкти оподатковування чи здійснюють діяльність, що є об'єктом оподатковування, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків податковим законодавством.

Платники податку класифікуються:

а) фізичні особи;

   ─ резиденти України;

   ─ нерезиденти України;

б) юридичні особи, їх філії й інші відособлені підрозділи;

    ─ резиденти України;

    ─ нерезиденти України;

в) інші особи.        Кожний із платників може бути платником одного чи декількох податків.

Права та обов’язки платників податків обумовлені не тільки Законом  № 509  «Про Державну податкову службу в Україні», а й Законом України «Про систему оподаткування» № 1251─ХІІ від 25.06.1991 р. із змінами й доповненнями. Відповідно до ст. 11 Закону № 1251─ХІІ на платника податків покладається відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і дотримання законів про оподаткування.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону № 1251 «Про систему оподаткування» платники податків зобов’язані:   1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в терміни, що встановлені законодавством;      2) подавати державним податковим органам та іншим державним органам відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів);        3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у терміни, встановлені законом;  

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, які використовуються для отримання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, керівники і відповідні посадові особи підприємств, організацій і установ, а також фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень, законів про оподаткування і підписати (або відмовитися від підпису) акт про проведення перевірки.  

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням чи списанням податкової заборгованості. У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) виплачується в порядку, встановленому законами України.   Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.    

Права платників податків закріплені в ст. 10 Закону № 1251 «Про систему оподаткування». Відповідно до цієї статті платники податків мають право:

1) подавати державним податковим органам документи, які підтверджують право на пільги щодо оподаткування в порядку, встановленому законами України;

2) отримувати й ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;   

3) оскаржити у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів і дії їх посадових осіб.

1.4.  Контролюючі органи та їх компетенція згідно з чинним українським законодавством

Згідно зі ст. 2 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також згідно з Указом Президента України № 817/98 від 23.07.98 р. "Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності" визначено перелік контролюючих органів та межі їх компетенції. Крім того, визначення компетенції контролюючих органів регулюються спеціальними законами, які визначають статус, функції, завдання, права й обов'язки цих органів, зокрема Закон України "Про Державну податкову службу в Україні", Митним кодексом України та ін.

Нині контролюючими органами за дотриманням податкових зобов'язань в Україні є:        ─ податкові органи ─  щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються до бюджетів та державних цільових фондів;          ─ митні органищодо ввізного і вивізного мита, акцизного
збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів
(обов'язкових платежів), які згідно із законами стягуються при
ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію
України чи вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної
території України;         ─
установи Пенсійного фонду Українищодо внесків до
Пенсійного фонду України;       ─
установи Фонду соціального страхування Українищодо внесків до Фонду соціального страхування України.

Взаємодію компетенцій вищезазначених контролюючих органів надано в таблиці 1.2.       Зазначимо, що митні органи не лише контролюють сплату ПДВ та акцизного збору платниками податків, вони також уповноважені розробляти спільно з податковими органами порядок здійснення контролю.  Цей порядок затверджено Нака-

Таблиця 1.2 - Перелік органів, що контролюють дотримання податкового законодавства, та їх компетенція

Контролюючі органи

Компетенція

Податок/збір

(обов’язкові платежі)

1. Митні органи

Мають право здійснювати перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише:

Ввізного та вивізного мита, акцизного збору,

ПДВ, інших податків та зборів (обов'язкових платежів), які згідно із законами стягуються під час ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України чи вивезення (пересилання) товарів і предметів із митної території України

2. Установи Пенсійного фонду України

Мають право здійснювати… …лише:

Внесків до Пенсійного фонду України

3. Установи Фонду соціального страхування

Мають право здійснювати… …лише:

Внесків до Фонду соціального страхування України

4. Податкові органи

Мають право здійснювати… …лише:

Податків та зборів (обов’язкових платежів), що стягуються до бюджетів та державних цільових фондів, окрім зазначених у попередніх пунктах

зом ДПАУ, Держмитслужби України № 109/188 від 16.03.2001 р.  "Про затвердження Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податку на додану вартість і акцизного збору, що стягуються під час ввезення (пересилання) товарів та інших предметів на митну територію України", за яким обов'язки поділили між собою два відомства (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 - Розподіл обов'язків між митними і податковими органами у сфері податкового контролю

Митні органи

Податкові органи

Наказом ДПАУ, Держмитслужби України від 16.03.2001 р.    №109/188

Визначення податків та сплати податків, що стягуються під час ввезення товарів на митну територію України

Визначення податкових зобов'язань (податкового боргу) та його погашення під час операцій продажу товарів попередньо ввезених (пересланих) на митну територію України

Наявність марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів, що підлягають такому маркуванню при ввезенні на митну територію України

Наявність марок акцизного збору під час реалізації імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів на митній території України

Визначення податкових зобов'язань і сплату податків при ввезенні товарів, що підлягають маркуванню марками акцизного збору

Цільове використання товарів, оформлених з метою вільного використання на митній території України

Ширші повноваження надано податковим органам Законом України від 21.12.2000 р. № 2181, зокрема:     ─ визначати податкові зобов'язання непрямими методами     (ст. 4 Закону № 2181);        ─ погоджувати операції з активами платника податків, що знаходяться в податковій заставі (ст. 8 Закону № 2181);    ─ пропонувати компромісне вирішення суперечки (п. 5.2.7
Закону № 2181);         ─ надавати розстрочку і відстрочку податкових зобов'язань платників податків (ст. 14 Закону № 2181);     ─ надсилати податкові вимоги (ст. 6 Закону № 2181);   ─ заарештовувати активи платників податків (ст. 9 Закону
№ 2181);          ─ організовувати продаж активів, що знаходяться в
податковій заставі (ст. 10-11 Закону № 2181);     ─ списувати безнадійний податковий борг (п. 18.2 Закону
№ 2181) та ін.

У статті 2 Закону України № 2181- ІІІ від 21.12.2000 p., окрім переліку контролюючих органів, названі й органи стягнення, уповноважені вживати заходів для погашення податкового боргу:           ─ податкові органи;

─ державні виконавці в межах їхньої компетенції.

Компетенція державних виконавців визначена Законом України від 24.03.98 р. № 202 "Про державну виконавчу службу" та Законом України від 21.04.99 р. № 606-ХІУ "Про виконавче провадження". Цими законодавчими актами на державних виконавців покладається обов'язок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Окремо зупинимося на повноваженнях органів Контрольно-ревізійного управління України, Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування.

Контрольно-ревізійне управління України.

Оскільки органи контрольно-ревізійного управління (далі - КРУ) не внесені до переліку контролюючих органів, то вони не мають права здійснювати перевірку сплати податків та накладати штрафні санкції. Тому Головним контрольно-ревізійним управління України (ГоловКРУ) і було видано наказ від 02.04.2001 р. № 28, за яким наказ від 03.07.98 р. № 130 "Про запровадження Інструкції про порядок стягнення коштів і застосування фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби" було визнано таким, що втратив силу.

У зв'язку з набуттям чинності Закону № 2181 втратив силу пункт 10 статті 10 Закону України від 26.01.93 р. № 2939-ХІІ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", згідно з яким до підприємств, установ та організацій застосовувалися фінансові стягнення за порушення податкового законодавства. Решта ж функцій органів ГоловКРУ, що передбачені статтею 8 Закону України від 26.01.93 р. № 2939, у тому числі й щодо здійснення перевірок цільового використання бюджетних коштів і контролю за веденням бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підконтрольних об'єктах, не скасовані і залишаються без змін. На це прямо вказує ГоловКРУ України у своєму листі від 03.04.2001 р. № 13-14/1-13.      Пенсійний фонд України.     Пенсійний Фонд здійснює свою діяльність згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001 із змінами.

Цим нормативним актом органам Пенсійного фонду надано право стягувати не сплачені вчасно суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак на практиці ця норма не може бути здійснена Пенсійним фондом, оскільки згідно із Законом України від 21.12.2000 р. № 2181 він не належить до органів стягнення.

Таким чином, стягнути заборгованість платників перед Пенсійним фондом можуть тільки податкові органи на підставі направленого Пенсійним фондом подання про вжиття заходів для погашення боргу  (пп. 6.2.1 Закону № 2181).

Фонд соціального страхування України.    На момент набрання чинності статті 2 Закону № 2181, тобто на 01.04.2001 p., такого державного органу вже не існувало згідно із Законом України від 18.01.2001р. № 2240─ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням". Його правонаступником став Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Бюджет Фонду формується за рахунок сплати страхових внесків (відрахувань на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням).

Зазначені страхові внески не є податковими платежами, оскільки вони не внесені до переліку податків і зборів, передбачених статтею 14 Закону про систему оподаткування. А оскільки Закон № 2181 визначає порядок погашення зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами по податках і зборах (обов’язкових платежах), то його норми взагалі не поширюються на діяльність Фонду.

Фонд має керуватися Законом № 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням", насамперед статтею 28, що визначає його права й обов'язки, на виконання пункту 5 якої був розроблений Порядок припинення видаткових операцій (розпорядження Фонду від 07.11.2001 р. № 84).

Аналогічна ситуація склалася з Фондом соціального страхування на випадок безробіття і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та на випадок професійних захворювань. Ці державні органи діють у відповідності зі спеціальними законами: Законом № 1533 і Законом № 1105. Контролюючими органами, згідно із Законом      № 2181, вони не є. Страхові платежі, що стягуються до Фондів, до переліку податків і зборів не входять. Тому механізми адміністрування, встановлені Законом № 2181, на діяльність цих фондів не поширюються.

Слід зазначити, що державні органи, які не віднесені до переліку контролюючих органів, не мають права проводити перевірки нарахування і сплати податків і зборів, у тому числі й за запитами правоохоронних органів.

1.5.  Порівняльна характеристика цивільно-правових договорів підряду, договорів про надання послуг і трудового договору

Метою написання цього матеріалу є необхідність показати відмінності саме між трудовим договором і дуже схожими на нього договорами цивільно-правового характеру (надалі - ЦПД), які розподіляються на: 1) ЦПД на виконання робіт і        2) ЦПД на  надання послуг, тому тут ми не беремося детально порівнювати між собою останні, тобто порівнювати 1) та 2), різницю між ними ми будемо проводити для того, щоб досягти поставленої мети.         Згідно зі ст. 21 «Кодексу законів про працю» (надалі - КЗпП) «трудовий договір ─ це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений їм орган або фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін...».

З 1 січня 2004 року набув чинності новий Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК).  Відповідно до нового ЦК цивільно-правові договори (ЦПД) на виконання робіт і цивільно-правові договори (ЦПД) на надання послуг регулюються різними главами й відповідно відрізняються один від одного і предметом, і істотними умовами. Так, укладання договору на виконання робіт регулюється Главою 61 ЦК «Підряд», а надання послуг - Главою 63 «Послуги». Тому тепер важливо знати відмінності трудового договору не тільки від договору підряду, а й від договору на виконання послуг.        Згідно з п. 1, п. 2 ст. 837 ЦК «за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передачею її результату замовникові ".

Згідно зі ст. 901 ЦК "за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, що споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором".

Таким чином, на підставі аналізу наведених статей ЦК і КЗпП можна визначити відмінності між цивільно-правовими договорами на виконання робіт (надання послуг) і трудовим договором:          Відмінність 1. Укладання, виконання й розторгнення договорів підряду й на послуги регулюються цивільно-правовим законодавством, а укладання, виконання й розірвання трудового договору - трудовим законодавством. Тобто до одного з видів договору не можна застосовувати норми, що регулюють інший вид договору.        Відмінність 2. Для трудового договору важливим є процес праці, а не його кінцевий результат. Предметом трудового договору є трудова функція ─ професія, посада, спеціальність, кваліфікація. Наприклад, «прийнятий на посаду теслі».

Для договору підряду важливим є саме кінцевий результат. Предметом договору підряду є матеріалізовані результати виготовлення, обробки, ремонту речей і передача замовникові результатів. Наприклад, «виконавець зобов'язаний зробити шафу й три стільці...». Факт передачі, як правило, оформляється двостороннім актом прийому-передачі.

Предметом договору на надання послуг є «дія», «діяльність». Як правило, для більшості послуг характерна відсутність матеріалізованого результату. Наприклад, викона-вець робить послуги з навчання англійської мови, надає консультації на різні теми. Через реальну можливість відсут-ності результату сам факт здійснення дії або діяльності (проведення консультації) означає, що послугу було виконано.  

Відмінність 3. За трудовим договором процес праці оплачується заробітною платою. Тобто трудовий договір завжди оплатний. Видача заробітної плати є для роботодавця обов’язком. Трудовим законодавством визначаються порядок і режим виплати зарплати, який не може бути змінений трудовим договором, навіть за наявності взаємної згоди і працівника, і роботодавця. Так, наприклад, у ст. 115 КЗпП зазначено, що «зарплата виплачується працівнику регулярно в робочі дні... не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 15 календарних днів». Крім того, передбачена державна гарантія, що зарплата не може бути за розміром нижчою за  встановлений рівень мінімальної зарплати й т.д. За трудовим договором надаються оплачувана відпустка та інші державні гарантії.

Під час оформлення відносин із найманим робітником договором підряду (договором на послуги) розмір і порядок виплати винагороди встановлюються в договорі сторонами за взаємною згодою: або передоплата, або за фактом виконання (надання), або інше; стосовно розміру оплати сторони не зв’язані мінімальними законодавчими межами, можуть прово-дити виплати й щомісяця, й один раз на рік. Крім того, за договором на надання послуг сторони за своїм розсудом можуть установити надання послуг за плату й безкоштовно (на можливість надання послуг безкоштовно вказують статті 901, 903, 904 ЦК).

Відмінність 4. За трудовим договором за невиконання трудових обов’язків працівник може каратися роботодавцем притягненням до дисциплінарної відповідальності. За заподія-ний матеріальний збиток працівник несе обмежену матеріальну відповідальність, за винятком вичерпного переліку випадків, коли допускається повна матеріальна відповідальність (ст. 134 КЗпП), у тому числі й у разі підписання письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

За порушення договірних зобов'язань за договором підряду (договору на послуги) виконавець, так само як і замовник, несе всю повноту матеріальної цивільно-правової відповідальності, правила застосування якої передбачені ЦК (неустойка, штраф, пеня, відшкодування збитків і т.п.).     Відмінність 5. За трудовим договором (ст. 30 КЗпП) працівник зобов’язаний виконувати доручену йому роботу особисто й не має права передоручати її виконання іншій особі, винятки із цього правила встановлюються законодавством (а не договором).

На відміну від трудового договору, і договір підряду, і договір на послуги допускають передоручення виконання робіт, надання послуг іншим особам.        Відмінність 6. Якщо виконувані роботи (надавані послуги) підлягають ліцензуванню, то підрядник, виконавець зобов'язані одержати ліцензію й без неї не вправі пропонувати свої послуги замовникові під загрозою визнання договору недійсним (п. 3 ст. 837 ЦК).

За трудовим договором ─ працівникові для виконання робіт, послуг не потрібні ліцензії. Достатньо наявності відповідної кваліфікації, досвіду роботи.

Відмінність 7. Однак найголовніший критерій, за яким визначають відмінність між розглянутими договорами, полягає в такому. За трудовим договором працівник підпорядко-вується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Тобто виконує свої обов'язки в строго відведений і регламентований робочий час, інакше відсутність "на роботі" загрожує дисциплінарною відповідальністю за прогул. Ці правила однакові для всіх працівників одного підприємства.

А підрядник, виконавець самостійно організовує порядок виконання завдання, індивідуально погодивши його із замовником, і не підпорядковується режиму робочого часу замовника.

Свій погляд на трудовий і цивільно-правовий договір підряду виклало Міністерство праці й соціальної політики в Листі № 06/ 2-4/42 від 11.03.2002 р. Так, "у випадку виникнення суперечки щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) зазначене питання повинен вирішуватися в судовому порядку через позов особи, чиї права порушені". При розгляді подібних справ суди в більшості випадків вважають, що для ухвалення рішення, який саме укладений договір - трудовий чи цивільно-правовий, ключовою є відповідь на питання: підпорядковується чи ні громадянин, що виконує роботи (послуги), правилам внутрішнього трудового розпоряд-ку (режиму робочого часу) підприємства-замовника. Якщо є підпорядкування, то такий договір визнається трудовим. Таку точку зору виклав Верховний Суд України у своїх Правових позиціях.

ВИСНОВКИ

Управління податковою системою (податковий менеджмент) є складовою частиною загальної системи управління фінансами країни.

Податковий менеджмент ─ сукупність прийомів і методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджетів і впливу податків на розвиток виробництва й соціальної сфери.

Складовими елементами податкового менеджменту є: законодавча діяльність, планування, контроль податків.

Податковий контроль  забезпечує дотримання чинного податкового законодавства з метою забезпечення грошовими ресурсами бюджету і державних цільових фондів.

Обов’язки платників податків:   

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законодавством;

2) подавати державним податковим органам та іншим державним органам відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, що пов’язані з нарахуванням і сплатою податків;

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у терміни, встановлені законодавством;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, які використовуються для отримання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Права платників податків:

1) подавати державним податковим органам документи, які підтверджують право на пільги щодо оподаткування в порядку, встановленому законами України;   

2) отримувати й ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;   

3) оскаржити у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів і дії їх посадових осіб.

Контролюючими органами за дотриманням податкових зобов'язань в Україні є:

податкові органи ─  щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються до бюджетів та державних цільових фондів;

митні органищодо ввізного і вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які згідно із законами стягуються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України чи вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

установи Пенсійного фонду Українищодо внесків до Пенсійного фонду України;

установи Фонду соціального страхування Українищодо внесків до Фонду соціального страхування України.

Запитання для самоконтролю

1. Чим відрізняється функція планування податків від функції управління податковою системою?

2. Які органи в Україні виконують функцію управління в податковій сфері?

3. Що є результатом впливу податкового менеджменту?

4. Документи, що регламентують діяльність системи контролю оподаткування.

5. Схема проведення податкового контролю.

6. Дайте перелік податків, зборів і платежів, діючих в Україні.

7. Визначте права платників податків.

8. Визначте обов’язки платників податків.

9. Компетенція контролюючих органів згідно з чинним законодавством України.

10. Назвіть відмінності між трудовим договором і договорами цивільно-правового характеру.

Тестові завдання до теми 1 (17 тестів)

ТЕСТ 1. Податковий менеджмент ─ це...

а)  сукупність прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення конкретного результату;

б) сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, що сплачуються до бюджетів, та форм і методів їх розрахунку й сплати;

в) сукупність прийомів та методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету й виливу податків на розвиток виробництва і соціальної сфери.

ТЕСТ 2. Вкажіть елементи податкового менеджменту:

а) законодавча діяльність;

б) планування податків;

в)   здійснення контролю за правильністю розрахунку і своєчасністю сплати податків та обов'язкових платежів;

г)    усі відповіді правильні.

ТЕСТ 3. Прогресивне оподаткування ─ це...

а) метод оподаткування, при якому сума податку встановлюється в однаковому обсязі для кожного платника податку;

б) метод оподаткування, при якому ставка податку зростає в міру зростання розміру об'єкта оподаткування;

в)  метод оподаткування, який встановлює стабільні ставки незалежно від об'єкта оподаткування.

ТЕСТ 4. За економічним змістом податки — це...

а) фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів;

б) фінансові відносини між бюджетом і платниками податків;

в) фінансові відносини між державою і юридичними особами з метою наповнення доходів бюджету.

ТЕСТ 5. Регулювання податкових відносин здійснюється насамперед на основі:

а) права державного органу влади встановлювати податки і вилучати їх у ході бюджетного процесу;

б) відносин між органами влади при розподілі компетенції у сфері податкової ініціативи:

в) свій варіант.

ТЕСТ 6. Які форми сплати податків вам відомі?

а) кадастрова;

б) грошова;

в) авансова;

г) натуральна форма;

д) комплексна;

е) б, г, д.

ТЕСТ 7. Які основні способи сплати податків вам відомі?

а)  кадастровий;

б) грошовий;

в) деклараційний;

г)  попередній;

д) комплексний;

е)     б, г, д.

є)     а, в, г.

ТЕСТ 8. Фіскальна політика ─ це...

а) діяльність держави, пов'язана з поповненням дохідної частини державного бюджету;

б) сукупність методів, способів та інструментів державного регулювання підприємницької діяльності;

в) механізм маніпулювання державним бюджетом з метою виконання державою своїх функцій;

г) сукупність механізмів формування дохідної частини бюджету і способів маніпулювання державним бюджетом з метою виконання державою своїх функцій.

ТЕСТ 9. Податкова політика ─ це...

а) діяльність держави у сфері організації і проведення податкового контролю;

б) сукупність дій державних органів влади у сфері регулювання і стягування податків, що базуються на принципах фіскальної, соціальної й економічної справедливості;

в) діяльність держави у сфері встановлення, правового регулювання й організації стягування податків і податкових платежів до централізованих фондів коштів держави.

ТЕСТ 10. Який із цих Законів визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників?

а)  Конституція України;

б) Закон України про Державний бюджет;

в) Закон України «Про систему оподаткування».

ТЕСТ 11. Податкова система ─ це...

а) сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджетів;

б) сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджетів і державних цільових фондів;

в) сукупність податків і податкових платежів, встановлених державою;

г) сукупність принципів, форм і методів установлення й сплати податків і податкових платежів, що забезпечують контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства;

д) сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджетів й державних цільових фондів, а також принципів, форм і методів їх встановлення, що забезпечують контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

ТЕСТ 12. Податкова робота ─ це...

а) діяльність податкової служби, спрямована на формування загальнодержавного фонду коштів, повноту і своєчасність зарахування податків, зборів, обов’язкових платежів до бюджетів;

б) діяльність держави та її органів, а також платників у процесі правового регламентування, нарахування, сплати і зарахування податків та податкових платежів, а також контролю за своєчасністю і повнотою їх надходження до бюджетів;

в) сукупність заходів органів Державної податкової служби, Державного  казначейства  і  контрольно-ревізійного управління, спрямованих на своєчасність розрахунків платників податків з бюджетами і державними позабюджетними фондами.

ТЕСТ 13. Суб’єктами податкової роботи в Україні є:

а) Міністерство фінансів, органи податкової служби, Держказначейство;

б) Верховна Рада України, виконавчі органи влади, платники податків;

в)  органи виконавчої влади, судові органи, органи податкової служби, платники податків;

г)  Верховна Рада України, органи виконавчої влади, органи податкової служби, платники податків.

ТЕСТ 14. Податкова робота передбачає такі основні елементи:

а) визначення джерела сплати податків;

б) встановлення правової бази;

в) визначення платників податків;

г)  визначення способів утримання, стягнення податків;

д) визначення форм і способів розрахунків з бюджетом;

е) облік податкових надходжень;

є) правильні відповіді б; г; д; є.

ТЕСТ 15. Об’єктом регулювання в податкових відносинах є:

а) грошові кошти платників, що надходять у доходи бюджетів;

б)  державні бюджети і позабюджетні фонди;

в)  здатність відповідати за податкові порушення.

ТЕСТ 16. Відповідно до законодавства України який орган організовує виконання Державного бюджету України і контроль за ним, здійснює управління бюджетними коштами, фінансування витрат Державного бюджету, управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом, контроль за надходженням і використанням державних позабюджетних коштів, розподіляє між бюджетами відрахування загальнодержавних податків:

а) контрольно-ревізійне управління;

б) Міністерство фінансів;

в) Державне казначейство;

г)   Кабінет Міністрів.

ТЕСТ 17. Яка з методик визначення ставок оподаткування більш позитивно впливає на фінансово-господарську діяльність підприємства?

а)  в абсолютних сумах з одиниці продукції, що реалізується;

б) у відсотках до об’єкта оподаткування ─ універсальні ставки;

в) у відсотках до об’єкта оподаткування ─ диференційовані ставки;

г) у відсотках до об’єкта оподаткування ─ прогресивні ставки;

д) у відсотках до об’єкта оподаткування ─ регресивні ставки.

Тема 2.  СИСТЕМА ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 1.1. Система податкових органів, їх роль у податковому менеджменті.

Питання 2.2.  Система органів державної податкової служби та  їх  підпорядкованість.

 Питання 2.3. Функції та завдання органів Державної податкової  служби.    

Питання 2.4. Права, обов'язки і відповідальність органів Державної  податкової служби. 

Питання 2.5. Умовно-податкові органи та їх компетенція.

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 2.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Податкові органи. Органи законодавчої і виконавчої влади. Органи оперативного управління. Органи не фінансового профілю. Державна податкова служба України. Державна податкова адміністрація України. Державні податкові адміністрації. Державні податкові інспекції. Функції підрозділів Державної податкової служби. Безпосередньо податкові органи. Умовно податкові органи. Структурна побудова податкових інспекцій. ДПАУ здійснює такі функції. Державні податкові адміністрації виконують такі функції. Державні податкові інспекції виконують такі функції. Посадові особи органів ДПС мають право. Голови ДПА, інспекцій мають право. Податкова міліція. Міністерство фінансів. Митні органи. Органи Державного казначейства.       

2.1. Система податкових органів, їх роль у податковому

менеджменті

 

Управління у сфері оподатковування здійснюють податкові органи, які з погляду податкового менеджменту доцільно подати у вигляді трьох груп:

─ органи законодавчої і виконавчої влади (Верховна Рада України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України);

органи оперативного управління в податковій сфері (ДПС, митні органи);

─ органи не податкового профілю (органи Державного казначейства; прокуратура; у складі МВС ─ УБОЗ, УБЕЗ; слідчі органи СБУ; Екологічна міліція; у складі виконавчої влади ─ КРУ), що виконують, при необхідності, тільки окремі функції, пов’язані з податковою діяльністю.

Верховна Рада України здійснює законотворчу діяльність у сфері оподаткування, бере участь у плануванні податків, розглядаючи і затверджуючи проект бюджету на наступний рік.

Секретаріат Президента України видає Укази з питань оподатковування, що не урегульовані законодавчими актами.

Кабінет Міністрів України і Міністерство фінансів України здійснюють:

─ розроблення заходів щодо фінансового і податкового стимулювання підприємницької діяльності в державі;    ─ розроблення проектів нормативів відрахувань від загально-державних податків до місцевих бюджетів;

─ забезпечення виконання державного бюджету, фінансового поповнення державних позабюджетних фондів;   ─ розроблення заходів щодо удосконалення податкової політики і податкової системи;       ─ беруть участь у розробленні інструкцій і методичних вказівок з питань оподатковування;      ─ методичне управління бухгалтерським обліком і звітністю
підприємств і порядком складання звітності;     ─ узагальнення практики застосування податкового законодавства і внесення пропозицій з удосконалення цього законодавства.

Органом оперативного управління в податковій сфері є ДПС ─ Державна податкова служба України.

Податкова служба була створена в січні 1991 р. і за час свого існування зазнала деяких змін.

 На початку свого існування система органів Державної податкової служби містила:       ─ Головну державну податкову інспекцію (вища ланка),

─ державні податкові інспекції Республіки Крим, областей і міст із районним підпорядкуванням (середня ланка);    ─ державні податкові інспекції районів і міст обласного підпорядкування (базова, низова ланка).

З 1996 р. відповідно до Наказу Президента України «Про створення Державної податкової адміністрації України і місцевих податкових адміністрацій» від 22.08.96 р. на базі зазначених органів були створені податкові адміністрації. А в 1998 р. на низовому рівні знову створені державні податкові інспекції, таким чином трирівнева структура податкових органів збереглася.

Підпорядкованість органів Державної податкової служби також змінилася. Спочатку вони діяли при Міністерстві фінансів, а з 1996 р. центральним органом виконавчої влади є Державна податкова адміністрація.       Крім того, якщо раніше спеціальні підрозділи з боротьби з правопорушеннями у сфері оподаткування підпорядковувалися органам внутрішніх справ, то із зазначеного часу податкова міліція є структурним підрозділом Державної податкової адміністрації України.

До системи органів Державної податкової служби входять:

 ─ Державна податкова адміністрація України ─ ДПАУ (вища ланка);

─ державні податкові адміністрації (ДПА) Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (середня ланка);

─  державні податкові інспекції (ДПІ) в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції (базова, низова ланка).

Коло завдань органів Державної податкової служби також розширилося. Воно визначене у Законі України «Про Державну податкову службу в Україні» від 05.02.98 p., і передбачає:   ─ здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою й своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів;    ─ внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;     ─ прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;         ─ формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та реєстру платників податків ─ юридичних осіб;           ─ роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;         ─ запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у тому числі адміністративним.

Аналіз законодавства дозволяє виділити загальні функції підрозділів Державної податкової служби:

─  забезпечувати облік платників податків;     ─ забезпечувати контроль за виконанням платниками податків податкового законодавства;      ─ здійснювати розрахунок окладних податків;    ─ вести оперативно-бухгалтерський облік сум податків і інших платежів;          ─ застосовувати заходи для запобігання порушенням податкового законодавства;       ─ контроль за виконанням суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо готівкового грошового обігу;

─ вжиття заходів запобігання ліквідації збитків, завданих бюджету чи платнику;

─ вжиття заходів відповідальності до порушників податкового законодавства;       ─ здійснювати облік, оцінку і реалізацію конфіскованого майна;          ─ виступати агентом валютного контролю.   Основним напрямом діяльності Державної податкової служби є контрольна робота, під час якої перевіряється своєчасність сплати податків. Якщо під час перевірки інспектором виявлені порушення податкового законодавства, то платник податку, винний у порушенні, несе фінансову, адміністративну, кримінальну відповідальність.

2.2. Система органів Державної податкової служби та їх   підпорядкованість

Державна податкова служба України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов’язкових платежів, установлених законодавством. Податкова служба не залежить від інших інститутів виконавчої влади на місцях, але з деяких питань працює у тісній взаємодії з ними.

Державне управління оподатковуванням і податковий контроль як частина державного і фінансового контролю взагалі відрізняються від інших форм управління і контролю тим, що їх об'єктом є різні види податків, організація функціонування системи сплати податків. Державні податкові органи організо-вують роботу і виконують основні функції із забезпечення повноти, правильності і своєчасності внесення податків до бюджетів, запобігання податковим порушенням і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Податкова служба була створена в січні 1990 р. відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 24 січня 1990 р. № 76 «Про Державну податкову службу». До цього її функції виконували фінансові органи, на які в сучасних умовах покладені завдання планування і виконання бюджету.

Фактично систему податкових органів можна розділити на дві групи:

  1.  Безпосередньо податкові органи (податкові адміністрації й органи податкової міліції) ─ основна діяльність яких пов'язана з
    забезпеченням податкових надходжень і які здійснюють її без додаткових умов.
  2.  Умовно податкові органи (митні органи, органи Державного казначейства), які поряд зі своєю основною діяльністю забезпечують надходження платежів і розглядаються як податкові за певних умов.

Система податкових органів України охоплює: Державну податкову адміністрацію України, податкову міліцію, митні органи України, органи казначейства, управління Пенсійним фондом, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Адміністрація Президента.

Загальною податковою компетенцією наділені саме податкові інспекції й адміністрації, що виступають уповноваженою стороною з приводу сплати (стягнення) податків і зборів, що здійснюють податковий контроль, залучення платників до відповідальності за здійснення податкових правопорушень від імені держави.

Спеціальною податковою компетенцією наділено кілька органів. Митні органи мають повноваження податкових органів у сфері контролю за сплатою податків і зборів винятково при переміщенні товарів через митний кордон України.

Податкова міліція наділена спеціальними повноваженнями щодо оподаткування у разі здійснення злочинів, адміністративних правопорушень при сплаті податків, здійсненні захисту працівників податкових органів і розслідуванні випадків корупції в системі податкових органів. Створення податкової міліції стало необхідною умовою формування ефективної податкової системи. Поряд із Державною митною службою, підрозділами з боротьби з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є частиною сил, що забезпечують економічну безпеку України.

Державна податкова адміністрація України є центральним ор-ганом виконавчої влади. На вищу ланку покладаються організа-ція, інструктивне і методичне забезпечення податкової роботи в країні, а також контроль за діяльністю податкових органів.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Структура середньої ланки затверджується Державною податковою адміністрацією України і може містити: управління обслуговування платників податків; управління податків і зборів; управління аудиту; управління податкових розслідувань; відділ обліку і звітності; відділ комп'ютеризації; відділ організації роботи податкових інспекцій і внутрішньовідомчого контролю; юридичний відділ; валютну інспекцію; бухгалтерію; відділ кадрів; адміністративно-господарський відділ тощо.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.    Державні податкові інспекції очолює начальник ДПІ, у якого, як правило, два перших заступники: перший заступник начальника та перший заступник ─ начальник податкової міліції.

Структурна побудова податкових інспекцій базового рівня містить чотири управління, кожне з яких має відділи, а саме:

 ─ управління оподаткування юридичних осіб, яке має відділ прийняття та опрацювання документів;

─ управління оподаткування фізичних осіб, у складі якого два відділи: відділ стягування податків з фізичних осіб та відділ документальних перевірок фізичних осіб;

─  управління податкового аудиту містить відділ перевірки відшкодування ПДВ та відділ контролю за розрахунковими операціями і сферою грошового обігу;

─ управління автоматизованого адміністрування податків, у складі якого відділ обліку платників податків.

Також структурна побудова податкових інспекцій базового рівня містить ряд самостійних відділів:

─ відділ обліку і звітності;

─ відділ валютного контролю;

─ відділ місцевих рентних та податкових платежів;

─ відділ стягування платежів до бюджету;

─ відділ оперативного прогнозування надходжень;

─ відділ правового забезпечення;

─ відділ роз’яснення законодавства;

─ відділ стягування прямих та непрямих податків (цей відділ підпорядковується першому заступнику ДПІ ─ начальнику податкової міліції);

─ організаційно-розпорядчий відділ;

─ адміністративно-господарську групу;

─ бухгалтерію.

Структурна побудова податкових інспекцій базового рівня відображає їхню основну функцію ─ ведення податкової роботи.

 Ключовою посадовою особою податкових органів є податковий інспектор, яким реалізується основний обсяг прав і обов’язків податкових органів. Інспектори здійснюють всі основні форми роботи з платниками податків. Посадовою особою органу Державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам. У разі прийняття на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін від шести місяців до одного року. Посадові особи органів держав-ної податкової служби не мають права займатися підприєм-ницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).  Працівники органів Державної податко-вої служби підлягають атестації, за результатами якої їм може бути присвоєне спеціальне звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби  І ─ ІІІ рангів, радник податкової служби  І ─ ІІІ рангів, інспектор податкової служби  І ─ ІІІ рангів.

Органи Державної податкової служби України координують свою діяльність із фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами Служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також із податковими службами інших держав.

2.3. Функції та завдання органів Державної податкової служби

Функції державних податкових органів затверджені Законом України від 5 лютого 1998 р. «Про Державну податкову службу». Вони диференціюються залежно від рівня податкових органів.  Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) здійснює такі функції:

а) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:          1) здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язко-вих платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провад-ження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензу-ванню відповідно до закону, торгових патентів;

2) здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття та обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

3) обліком платників податків, інших платежів;

4) виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;         5) проведенням роботи з боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів
імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців,
місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів
державної політики і проектів державних програм у сфері
боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства
у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного
контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, перед-бачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів
підприємницької діяльності за порушення законодавства
про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу;

б) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов’язковому опублікуванню;

в) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою подат-ків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи ─ платника податків та інших обов’язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами ─ суб’єктами підприєм-ницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами Державної податкової служби;

г) у порядку, встановленому законом, надає податкові роз’яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

д) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів Державної податкової
служби;

е) надає органам Державної податкової служби методичну і
практичну допомогу в організації роботи, проводить
 обстеження та
перевірки її стану;         є) організовує роботу щодо створення інформаційної системи
автоматизованих
 робочих місць та інших засобів автоматизації та
комп'ютеризації робіт органів Державної податкової служби;   ж) розробляє
 проекти законів України та інших нормативно -
правових актів щодо форм та методів проведення планових і позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за дотриманням
законодавства;         з) при
 виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну
діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам з боротьби з організованою злочинністю;    і) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за
фактами
 правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;         к) подає Міністерству фінансів України та Головному управ-лінню Державного казначейства України звіт про надходження по-
датків, інших платежів;        л) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних до-
говорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні угоди з питань оподаткування;   м) надає фізичним особам ─ платникам податків та інших
обов’язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до Державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаход-женням об’єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків ─  юридичних осіб;

н)  прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів,
джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних
показників і податкового законодавства на надходження податків,
інших платежів, розробляє пропозиції щодо
 їх збільшення та зменшення втрат бюджету;        о) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних
напоїв і
 на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; організовує роботу, пов'язану із
здійсненням
 контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької
діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виро-бами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлю-ваних виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;   п)  вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;     р) організовує роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби.     
Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують такі функції:    а) виконують безпосередньо, а також організовують роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із:         1) здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;      2) здійсненням контролю за дотриманням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку
податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;     3) обліком платників податків, інших платежів;    4) виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;         5) проведенням роботи з боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць
зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю
у розробленні пропозицій щодо напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагаль-ненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу;

б) у порядку, встановленому законом, надає податкові роз'яс-нення, організовує виконання цієї роботи органами Державної податкової служби;         в) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів Державної податкової служби;         г) надає органам Державної податкової служби методичну і
практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та
перевірки її стану;         д) організовує роботу щодо створення інформаційної системи
автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації й
комп'ютеризації робіт органів Державної податкової служби;   е) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну
діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам з боротьби з організованою злочинністю;    є) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за
фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;       ж) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів,
джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних
показників і податкового законодавства на надходження податків,
інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;        з) організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах Державної податкової служби.        
Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

а) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою
нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);  б) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність нарахування і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб ─  платників податків та інших обов'язкових платежів;    в) контролюють своєчасність подання  платниками   податків
бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з нарахуванням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і нарахування податків, інших платежів;    г) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з
 подальшою передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;       д) ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;  е) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;    є) аналізують причини та оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;        ж) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів);     з) за дорученням спеціальних підрозділів з боротьби із органі-зованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та
достовірності документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків, інших платежів у порядку, встановленому законом;   і) передають відповідним правоохоронним органам матеріали
за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;         к) подають до судів позови до підприємств, установ, організа-цій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід
держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках ─ коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;    л) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, майна, що не має господаря і перейшло за правом успадкування до держави, скарбів
 і конфіскованого майна;       м) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;      н) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій у порядку, встановле-ному законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов’язань;

о) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

п) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

р) надають відповіді на запити платника податків із дотриманням вимог законодавства.       Завдання органів Державної податкової служби:    здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю
сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і
зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством;       ─ внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового
 законодавства;     ─ прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-
правових актів і методичних рекомендацій
з питань оподаткування;          ─ формування й ведення Державного реєстру фізичних осіб ─ платників податків та інших обов'язкових платежів і Єдиного банку даних про платників податків ─ юридичних осіб;    ─ роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед
платників податків;         ─ запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття,
припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.      
Завдання податкової міліції:       запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері
оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження
у справах про адміністративні правопорушення;

─ запобігання корупції в органах Державної податкової служби та виявлення її фактів;       ─ забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.   

2.4.  Права, обов’язки і відповідальність органів державної податкової служби

 

Права органів Державної податкової служби визначаються в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України. Посадові особи органів Державної податкової служби мають право:          а) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подання), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ;

б) здійснювати контроль за:         1) дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;      2)  наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів госпо-дарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з подальшою передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;   в) одержувати у платників податків (посадових осіб платників
податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та
стосуються реалізації повноважень органівДержавної податкової служби, встановлених законами України; перевіряти під час прове-дення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

г) запрошувати платників податків або їх представників для
перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.
Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час,
на які запрошується платник податків (посадова особа платника
податків);          д) одержувати безоплатно від платників податків, а також від
установ Національного банку України та комерційних банків у по-
рядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську
діяльність», довідки та/або копії документів про наявність банків-ських рахунків, а на підставі рішення суду ─ про обсяг та обіг коштів
на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни
валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності;   е) одержувати безоплатно необхідні відомості для формування
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ─ плат-ників податків та зборів (обов’язкових платежів):      1) від платників податків;         2) від Національного банку України та його установ, ─ про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та зборів (обов'язкових платежів);        3) від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню відповідно до закону, ─ про видачу таких свідоцтв про державну реєстрацію та ліцензій суб’єктам господарської діяльності;            4) від органів внутрішніх справ, ─ про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього;           5) від органів реєстрації актів громадянського стану, ─ про громадян, які померли;       ж) одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики ─ дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;       з) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів Державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

і) при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а під час проведення арешту активів платника податків на підставі рішення
суду ─ вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу Державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів
України про оподаткування;       к) користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу їх керівників;        л) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів. У разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або під час проведення адміністративного арешту активів ─ звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, або ухвалення відповідного рішення судом ─ у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких здійснюється перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.

Голови державних податкових адміністрацій, начальники державних податкових інспекцій та їхні заступники мають право:      ─ надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;   ─ застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України;     ─ застосовувати до платників податків, які у встановле-ний законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам Державної податкової служби в установлений законом термін повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу Державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах Державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;          ─ за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмі-рах, встановлених законами України щодо таких видів платежів;          ─ надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб ─ платників податків та інших обов'язкових платежів іншим органам державної влади відповідно до закону;   ─ звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

    Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:  ─ приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію
про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;        ─ здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяль-ність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а
також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в ме-жах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподі-яних державі збитків;        ─  виявляє причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;         ─ забезпечує безпеку працівників органів Державної податкової
служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;      ─ запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед
працівників Державної податкової служби;     ─ збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Особа, що належить до управлінського складу податкової міліції незалежно від займаної нею посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до неї громадян або посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особистій чи громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомлення про це в найближчий орган внутрішніх справ.

Посадові особи органів Державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи Державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.       За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів Державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів Державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи органів Державної податкової служби зобов’язані дотримуватися комерційної та службової таємниці.

Посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законодавством, відповідальність.

При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган Державної податкової служби зобов’язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у суді чи прокуратурі.    

 2.5.  Умовно-податкові органи та їх компетенція  

Основними завданнями Міністерства фінансів є розроб-лення і реалізація стратегічних напрямків єдиної державної фінансової політики, а також складання проекту і виконання бюджету.

Відповідно до покладених на нього завдань Міністерство фінансів здійснює такі функції в податковій сфері:    ─ розроблення заходів щодо фінансового і податкового стимулювання підприємницької і господарської діяльності в країні;   

─ розроблення проектів нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів у місцеві бюджети;   ─ забезпечення виконання державного бюджету, фінансового поповнення державних позабюджетних фондів;  

─ розроблення пропозицій щодо вдосконалення податкової політики і податкової системи;

─ участь у розробленні інструкцій і методичних вказівок з питань оподатковування;

─  проведення переговорів з уповноваженими органами інших держав, пов'язаних із запобіганням (усуненням) подвійного оподатковування доходів і майна;

─ участь у формуванні митної політики країни, у розробленні методології, ставок і порядку стягнення митних зборів;   ─ методичне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю підприємств, форм бухгалтерського обліку і звітності, інструкцій з їх застосування і порядку складання звітності;   

─ узагальнення практики застосування законодавства з питань оподатковування.

Визначену групу органів, пов'язаних з оподатковуванням, складають митні органи. Умовою, що робить їх податковими, є переміщення товарів через митний кордон і виникаючий при цьому обов'язок зі сплати податків.

Повноваження митних органів щодо оподатковування можна розподілити на фіскальні і правоохоронні, що деталізуються як податковим, так і митним законодавством.  Своєрідне місце займають у системі податкових органів органи Державного казначейства. Органи казначейства створені з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні витрат. Через казначейство проходить перерозподіл сум податків, що надійшли в бюджет. Державне казначейство діє при Мінфіні на основі Положення про Державне казначейство, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31.07.1995 р. Державне казначейство в податковій сфері виконує такі функції:

─ організовує виконання Державного бюджету України і контроль за ним;         ─ здійснює управління бюджетними коштами і коштами державних позабюджетних фондів;

─ здійснює фінансування витрат Державного бюджету;  

─ веде облік касового виконання Державного бюджету;  

─ здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;         

─ розподіляє між бюджетами відрахування загально- державних податків, зборів і обов'язкових платежів;

─ здійснює контроль за надходженням і використанням державних позабюджетних коштів;

─ розробляє і затверджує нормативно-методичні документи.

ВИСНОВКИ

1. Система податкових органів України містить: Державну податкову службу ─ ДПС, яка поділяється на Державну податкову адміністрацію України ─ ДПАУ та  податкову міліцію, митні органи України, органи казначейства, управління Пенсійним фондом, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Секретаріат Президента.

2. Управління у сфері оподатковування здійснюють податкові органи, які схематично доцільно подати у вигляді трьох груп:

органи законодавчої і виконавчої влади (Верховна Рада України, Секретаріат Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України);

органи оперативного управління в податковій сфері (ДПАУ та її ланки ─ ДПА, ДПІ;  установи Пенсійного фонду України; установи Фонду соціального страхування України; митні органи);

органи неподаткового профілю, що виконують тільки окремі функції, пов’язані з податковою діяльністю (органи Державного казначейства, прокуратура, у складі МВС ─ УБОЗ та УБЕЗ, слідчі органи СБУ, Екологічна міліція, у складі виконавчої влади ─ КРУ).

3. Основним напрямом діяльності Державної податкової служби є контрольна робота, під час якої перевіряється своєчасність сплати податків. Якщо під час перевірки інспектором виявлені порушення податкового законодавства, то платник податку, винний у порушенні, несе фінансову, адміністративну, кримінальну відповідальність.

Запитання для самоконтролю

1. Розподілення податкових органів на три групи та їх характеристики з погляду податкового менеджменту.

2. Яка установа є органом оперативного управління в податковій сфері в Україні, етапи її становлення?

3. Структура ДПС України.

4. Завдання ДПС України.

5. Функції ДПС України.

6. Безпосередньо податкові  органи та умовно податкові органи, їх статус, структура та розмежування функцій.

7. Завдання та функції податкової міліції.

8. Права посадових осіб органів Державної податкової служби.

9. Права голів державних податкових адміністрацій та їхніх заступників.

10. Права начальників державних податкових інспекцій та їхніх заступників.

Тестові завдання до теми  2 (24 тести)

ТЕСТ 1. Які органи здійснюють управління в податковій сфері?

а) органи законодавчої та виконавчої влади;

б) органи оперативного управління в податковій сфері;

в)  умовно податкові органи;

г)  правильні відповіді а, б;

д) правильні відповіді б, в.

ТЕСТ 2. Податкові органи контролюють, забезпечують надходження до бюджетів податків та зборів і містять:

а) Державну податкову адміністрацію України і податкову міліцію;

б) Антимонопольний комітет;

в) митні органи й органи казначейства;

г) Міністерство фінансів України.

ТЕСТ 3. Особливим суб'єктом податкових відносин є:

а)  платник;

б)  податкові органи;

в) держава в особі органів влади, що встановлюють і регулюють оподатковування.

ТЕСТ 4. Сукупність державних органів, що організовують і контролюють надходження податків і податкових платежів, становить…

а)  Державну податкову адміністрацію;

б)  податкову міліцію;

в)  державні податкові інспекції;

г)  податкову службу.

ТЕСТ 5. Функціями ДПА України є:

а) розроблення нормативно-методичного забезпечення механізмів функціонування законів про окремі податки;

б) здійснення перевірок і повторних оглядів діяльності окремих платників;

в) координування діяльності всієї податкової служби і кадрова політика;

г) прогноз і аналіз надходження податків, розроблення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

д) залучення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства.

ТЕСТ 6. Основним призначенням ДПА в областях є:

а)  правовий зв'язок між базовою ланкою і ДПА України;

б) розроблення напрямків, форм і методів ведення перевірок щодо дотримання податкового і валютного законодавства;

в)  зв'язок між платниками податків і органами податкової служби;

г)  забезпечення взаємозв'язку між суб'єктами податкової роботи.

ТЕСТ 7. Основними функціями Державної податкової інспекції є:

а) облік платників податків, податкових платежів, їх реєстрація;

б) ведення Державного реєстру платників податків ─ фізичних осіб;

в) проведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів і притягнення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства;

г)  роз'яснювальна робота серед платників податків;

д)  аналіз надходжень податків, розроблення шляхів оптимізації.

ТЕСТ 8. До основних завдань органів Державної податкової служби відносять:

а) здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства;

б) вилучення документів, що підтверджують порушення податкового законодавства суб'єктами підприємницької діяльності і громадянами;

в) формування і ведення Державного реєстру платників податків ─ фізичних осіб і Єдиного банку даних про платників податків ─ юридичних осіб;

г)  роз'яснення законодавства з питань оподатковування серед платників;

д) правильні відповіді а; в; г.

ТЕСТ 9. У процесі виконання своїх обов'язків посадові особи органів Державної податкової служби зобов'язані:

а) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання;

б) дотримуватися законів України, забезпечувати виконання покладених на органи Державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права;

в) у разі виявлення зловживань під час здійснення контролю за надходженням валютного виторгу, проведенням розрахунків зі споживачами з використанням товарно-касових книг, недотриманням лімітів готівки в касах і її використанні для розрахунків за товари, роботи і послуги, давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій.

ТЕСТ 10. Податкова міліція містить спеціальні підрозділи щодо боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів Державної податкової служби і виконують такі функції:

а) контрольну;

б) охоронну;

в) оперативно-розшукову;

г)  фіскальну;

д) регулююче-стимулюючу;

е)  кримінально-процесуальну.

TECT 11.  Разом зі спеціально податковими органами, до яких належать ДПА і податкова міліція, в Україні виділяють групу умовно податкових органів, до якої відносять:

а)  органи Держказначейства;

б) Національний банк України;

в) Антимонопольний комітет;

г)  митні органи;

д) Міністерство фінансів;

е)  правильні відповіді а; г; д.

ТЕСТ 12. Митні органи України в податковій сфері реалізують такі завдання:

а) захист економічних інтересів України;

б) митне оформлення й оподатковування товарів, що переміщуються через митний кордон України;

в) контроль за дотриманням митного законодавства;

г)  використання засобів митно-тарифного і нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України.

ТЕСТ 13. До якої ланки Державної податкової служби Ви віднесете  Державну податкову інспекцію у м. Сумах?

а) середньої;

б) базової;

в) вищої.

ТЕСТ 14. На яку ланку Державної податкової служби покладено обов'язок здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства?

а) вищу;

б) середню;

в) низову.

ТЕСТ 15. На яку ланку Державної податкової служби покладено обов'язок здійснення контролю законності валютних операцій?

а) базову;

б) середню;

г)  вищу.

ТЕСТ 16.  Суб'єктом податкової роботи в Україні не є:

а)  Державна податкова служба;

б)  Пенсійний фонд;

в)  платники податків;

г)  Верховна Рада України.

ТЕСТ 17. Державні податкові адміністрації в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються:

а)  Міністерству економіки України;

б)  Міністерству фінансів України;

в)  Державній податковій адміністрації України;

г)  головному прокурору України.

ТЕСТ 18. Державну податкову службу України очолює:

а)  Президент України;

б)  міністр фінансів України;

в)  Прем’єр-міністр України;

г)  голова Державної податкової адміністрації України.

ТЕСТ 19. Голову Державної податкової адміністрації України призначає на посаду та звільняє з посади:

а)  Президент України за поданням Прем’єр-міністра України;

б)  міністр фінансів України за поданням Президента України;

в)  Прем’єр-міністр України;

г)  Кабінет Міністрів України.

ТЕСТ 20. Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:

а)  видає нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

б) здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України;

в) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій;

г)  розробляє основні напрями, форми і методи проведення
перевірок;

д) неправильна відповідь б).

ТЕСТ 21.  Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах використовують такі функції:

а)  здійснюють контроль за додержанням законодавства
про податки, інші платежі;

б)  контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків;

в)  проводять перевірки фактів приховування і заниження
сум податків, інших платежів;

г)  подають відповідним фінансовим органам та органам
Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

д) усі відповіді правильні.

ТЕСТ 22.  Платники податків і зборів зобов'язані:

а)  ревізувати і перевіряти у міністерствах бухгалтерські
документи;

б)  накладати на керівників та інших службових осіб
підприємств адміністративні стягнення;

в)  подавати до державних податкових органів декларації,
бухгалтерську звітність;

г)  забезпечувати захист державного суверенітету.

ТЕСТ 23. Платники податків і зборів мають право:

а)  ревізувати і перевіряти у міністерствах бухгалтерські
документи;

б)  подавати державним податковим органам документи,
що підтверджують право на пільги щодо оподаткування;

в)  подавати до державних податкових органів декларації,
бухгалтерську звітність;

г)  забезпечувати захист державного суверенітету.

ТЕСТ 24.  Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:

а)  роз'яснення окремих норм законодавчих актів про податки, інші платежі;

б)  контроль за діяльністю низових рівнів податкової
служби;

в)  прогнозування, аналіз надходження податків, інших
платежів, джерел податкових надходжень, розроблення
пропозицій щодо їх збільшення та зменшення втрат
бюджету;

г)  усі відповіді правильні.

Тема 3.  ПЛАТНИКИ ПОДАТКІВ: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 3.1. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

Питання 3.2. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 3.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Фінансова санкція. Штрафна санкція (штраф). Податкове зобов'язання. Податковий борг (недоплата). Пеня. Недоїмка. Способи безперечного стягування недоїмки. Адміністративна відповідальність. Кримінальна відповідальність. Порушення валютного законодавства.

3.1. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства

         Фінансова санкція. Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а й в інших формах, таких як стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі недоїмки, або нарахування пені за затримку внесення податку.

Штрафна санкція (штраф) ─ плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Податкове зобов'язання зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку й у терміни, визначені законами України.

Згідно з п. 17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею (див. таблицю 3.1), крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, встановлених окремим законодавством.

 

Таблиця 3.1 - Система штрафних санкцій, передбачена Законом № 2181 за порушення податкового законодавства

Ст. п/п. Закону № 2181

Вид правопорушення

Розмір штрафу

1

2

3

17.1.1

Ненадання податкової декларації в терміни, визначені законодавством, у результаті чого не відбулося визначення сум податкового зобов'язання контролюючими органами

10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне її ненадання або її затримку

17.1.1

Ненадання або несвоєчасне надання фізичними особами, які обіймають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних дій відповідно до закону, декларацій про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом заняття такої посади

30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке ненадання або її затримку


Продовження табл.3.1

1

2

3

17.1.2,

4.2.2

Ненадання податкової декларації в терміни, визначені законодавством, внаслідок чого контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов'язання платника податків

10% суми податкового зобов'язання за кожен повний чи неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання і не менше 10 не оподатковуваних мінімумів доходів громадян + штраф, передбачений п. 17.1.1

17.1.3,

4.2.2

Заниження або завищення суми податкових зобов'язань платником податків, заявлених у податкових деклараціях, виявлені за результатами документальних перевірок, внаслідок чого контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків

10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, і закінчуючи податковим періодом, на який припадає одержання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючою органа, але не більше 50% такої суми і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян*


Продовження табл.3.1

1

2

3

17.1.4, 4.2.2

Допущення арифметичних чи методологічних помилок у наданої платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, внаслідок чого контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків

5% суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше 1 не оподатковуваного мінімуму доходів громадян

17.1.6

Декларування переоцінених чи недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах чи здійснення платником податків (посадовою особою платника податків) злочину щодо ухиляння від сплати податків

50% від суми недоплати, але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян*


Продовження табл.3.1

1

2

3

17.1.7

Ухиляння від сплати погодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних термінів, визначених Законом:

 ─ при затримці до 30 календарних днів;

 ─ при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, що настають за останнім днем граничного терміну сплати погодженої суми податкового зобов'язання ;

 ─ при затримці понад 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного терміну сплати погодженої суми податкового зобов'язання

10% суми, 20% суми, 50% суми платник податків сплачує один із зазначених штрафів відповідно до загального терміну затримки

17.1.8

Відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі без попередньої згоди податкового органу, якщо одержання такої згоди є обов'язковим відповідно до Закону

100% суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави (додаткова санкція)


Продовження табл.3.1

1

2

3

17.1.9

Продаж (відчуження) товарів (продукції) чи здійснення грошових виплат без попереднього нарахування і сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування і сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) чи виплати

Подвійний розмір від суми     зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу)

     *Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, що встановлюється на рівні, визначе-ному Кримінальним кодексом України.

Податковий борг (недоплата) ─ податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене господарським судом, але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нара-хована на суму такого податкового зобов'язання. Після закін-чення встановлених строків погашення узгодженого податково-го зобов’язання на суму податковою боргу нараховується пеня.

Штрафи, визначені Законом № 2181, а також адміністративні штрафи, що відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються у разі, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати і штраф у розмірі 10 % суми такої недоплати.  Це правило не застосовується якщо:

а) платник податків не надає податкову декларацію за період, протягом якого сталася недоплата податкового зобов'язання;

б) судом встановлено здійснення злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою ─ платником податків щодо навмисного ухиляння від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Згідно зі ст. 17 Закону № 2181 штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому п. 17.2 цього Закону (виявлення факту заниження податкового зобов'язання платником податків самостійно до початку його перевірки контролюючими органами і самостійне погашення недоплат і штрафу), самостійно нараховуються і сплачуються платником податків.

Пеняплата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

Порядок і загальні положення щодо розміру пені за порушення податкового законодавства також визначені нормами Закону № 2181.

Згідно з п. 16.1.1 Закону № 2181 пеня нараховується на суму податкового боргу після закінчення встановлених термінів погашення погодженого податкового зобов'язання.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні.

У разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.       У разі, коли керівник податкового органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податково-го боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.

При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямову-ється на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п. 16.4.1 ст. 16 Закону № 2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення такого податкового боргу, або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.     

Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановленої окремим законодавством.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк сплачує пеню за кожний день прострочення, а також несе інші види відповідальності за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Недоїмкасуми податків та інших обов'язкових платежів, самостійно узгоджені платником податку або узгоджені в адміністративному чи судовому порядку, що не внесені в установлений термін.

Недоїмка стягується з нарахуванням пені, тому порядок стягування передбачає визначення розміру пені і терміну її нарахування.

Усі податки й інші обов'язкові платежі залежно від розміру пені можна умовно розділити на дві групи:

а) податки і збори, з яких розмір пені відповідними законодавчими актами не встановлений;

б) податки і збори, з яких розмір пені встановлений відповідними законодавчими актами.

Недоїмка погашається згідно з термінами її утворення. У разі непогашення заборгованості перед бюджетом суми недоїмки стягуються в беззаперечному порядку за розпорядженням відповідно до рішення органів Державної податкової служби за весь час відхилення.       Способи беззаперечного стягування недоїмки:    а) списання в дохід бюджету сум, що є на поточному рахунку платника в установі банку та  на окремих рахунках і акредитивах, відкритих за рахунок недоїмки;      б) звернення стягнення на суми, що повинні надійти боржнику від дебіторів;         в) звернення стягнення на суми, що виділяються підприємствам у порядку бюджетного фінансування і на інші суми, що підлягають виплаті платнику з бюджету;

За відсутності коштів, зазначених у пунктах а), б), в), стягнення недоїмки може бути здійснене за рахунок майна підприємства.         З 1998 р. відповідно до Указу Президента України «Про підвищення відповідальності з розрахунків з бюджетом і цільовими фондами» від 4 березня 1998 р. № 167 встановлено податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості. Такою заставою є все майно і майнові права платника податку незалежно від суми боргу. Платник, майно якого перебуває в податковій заставі, має право використовувати його на свій розсуд, але відчуження такого майна може бути проведене лише при письмовій згоді податкових органів.  Податкова застава припиняється при погашенні чи списанні податкової заборгованості.

Стягування недоїмки з громадян України й іноземних громадян може бути проведене лише за рішенням суду.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами.  Контролюючим органом є державний орган, який у межах своєї компетенції здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів і погашенням податкових зобов'язань або податкового боргу.

Контролюючими органами є:      ─ митні органи щодо ввізного й експортного мита, акцизного збору, ПДВ, інших податків і зборів, які відповідно до законів стягуються при ввезенні (пересилці) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні товарів і предметів
за межі митної території України;      ─ установи Пенсійного фонду України щодо внесків до Пенсійного фонду України;        ─ установи Фонду соціального страхування України щодо внесків до Фонду соціального страхування України;   ─
податкові органи щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), які стягуються до бюджетів і державних цільових фондів, крім вищезазначених.

Фінансова відповідальність передбачає сплату підприємствами і фізичними особами ─ суб'єктами підприємницької діяльності штрафів за такі види порушень:

─  заниження сум податків і обов'язкових платежів, приховання доходів чи інших об'єктів оподатковування. За умов самостійного виявлення, письмового повідомлення про порушення контролюючі органи та сплати різниці фінансові санкції можуть не застосовуватися;      ─  неподання чи несвоєчасне подання органам Державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для нарахування податків, а також неподання чи несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень зі сплати податків та інших обов’язкових платежів. У разі, якщо платник несвоєчасно подав декларацію і розрахунки, але вчасно подав платіжне доручення в банк, штраф не стягується, однак застосовується адміністративна відповідальність;

─ неповідомлення податкових органів про відкриття чи закриття рахунків у банках;

─ відсутність на момент перевірки податкових декларацій і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків на прибуток і додану вартість за звітні періоди.

Рішення про застосування фінансових санкцій за даними матеріалів перевірки приймає начальник податкової інспекції чи його заступник. Перший екземпляр рішення відправля-ється керівнику , для внесення відповідних сум у бюджет, а другий — начальнику відділу обліку і звітності податкової інспекції для внесення запису в картках особового обліку.

Підприємства повинні сплатити нараховані суми протягом 10 днів після проведення перевірки, а громадяни ─ протягом 15 днів. Дані суми у разі невнесення юридичними особами стягуються в беззаперечному порядку, а з громадян ─ за рішенням суду чи виконавчого запису нотаріуса.

Дії службових осіб податкових органів можуть бути оскаржені у встановленому порядку, але подача скарги не призупиняє санкції.       Виняток становлять лише рішення з податку на прибуток і податку на додану вартість. У цьому разі подача скарги зупиняє стягування фінансових санкцій до повного вирішення питання в судовому порядку.

Адміністративна відповідальність. У певних випадках податкові органи мають право застосувати до громадян і посадових осіб, винних у порушенні законодавства, санкції у вигляді адміністративного штрафу.

Адміністративні штрафи накладаються:     ─ на керівників та інших посадових осіб, винних у заниженні
сум податків і відсутності бухгалтерського обліку чи веденні
його з порушеннями, неподанні звітів, декларацій та інших документів;          ─ на керівників та інших посадових осіб підприємств і громадян,  суб’єктів підприємницької діяльності ─ за несвоєчасне подання в податкові органи даних про доходи громадян;

─ на громадян, що винні у неподанні чи несвоєчасному поданні декларації про доходи;

─  на громадян, що займаються підприємницькою діяльністю і не допускають посадових осіб податкової служби для проведення перевірок;          ─ на громадян, що займаються підприємницькою діяльністю бездержавної реєстрації чи без ліцензії;      ─ на громадян, що здійснюють продаж товарів без прид-бання одноразового патенту або з порушенням терміну його дії.

Кримінальна відповідальність передбачена за заниження сум податків і податкових платежів у значних, великих і особливо великих розмірах.

Найбільш поширеними умовами, за наявністю яких настає кримінальна відповідальність, є:       ─ наявність умислу;        ─ значний розмір суми, прихованої від оподаткування;   ─ подання податковим органам неправдивих відомостей з метою ухилення від сплати податків;       ─  попередня змова групи осіб;       ─ злісне ухилення.        За ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів ст. 212 Кримінального кодексу України передбачено різні види покарання, а саме:

а) умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування,  вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно під форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, або будь-якою іншою особою, зобов’язаною їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах (в 1000 і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ)), карається штрафом від 300 до 500 НМДГ або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

б) ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах (в 3000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ), караються штрафом від 500 до 2000 НМДГ або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

в) діяння, зазначені вище (у п. а) або б)), вчинені особою, раніше судимої за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах (в 5000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ), караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна,

в)  особа, що вперше вчинила діяння, зазначені у пп. а) та б), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала збиток, заподіяний державі їх невчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Рішення про міру кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків приймаються тільки в судовому порядку.

3.2. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (зі змінами і доповненнями)  до резидентів, нерезиден-тів ─ платників податків, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, ступеня відповідальності (фінансові санкції) застосовуються за такі правопорушення:

─ здійснення операцій з валютними цінностями, передбачених п.2 ст.5 Декрету № 15, без одержання генеральної ліцензії НБУ;

─ здійснення операцій з валютними цінностями, що вимагає одержання ліцензій НБУ згідно з п. 4 ст. 5 Декрету № 15, без отримання індивідуальної ліцензії НБУ;

─ торгівлю іноземною валютою банками й іншими кредитно-фінансовими установами без одержання ліцензії НБУ і (чи) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ;

─ невиконання уповноваженими банками обов'язків, передбачених п. 4 ст. 4 і її. 2 ст. 13 Декрету № 15;

─ порушення резидентами порядку розрахунків, установленого ст. 7 Декрету № 15;

─ несвоєчасне подання, чи приховування чи перекручування звітності про валютні операції;

─ невиконання резидентами вимог з декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст.9 Декрету № 15.

Крім того, варто зупинитися також на особливостях інших правопорушень у зовнішньоекономічній сфері, за які застосовується фінансова відповідальність у вигляді пені, на розмір якої не поширюються обмеження, передбачені Законом № 2181.

Зокрема, Законом України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» передбачений обов'язок резидентів уживати заходів щодо зарахування виторгу за експортовані товари (послуги) і постачання імпортованих товарів (послуг), за які здійснені авансові платежі.

Згідно зі ст. 4 Закону № 185, порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 і 2 цього Закону, спричиняє стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неодержаного виторгу (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Верхня межа нарахування пені Законом № 185 не встановлена.

Законом України від 23.12.98 р. № 351-Х1У «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» передбачений обов’язок резидентів уживати заходів щодо імпорту товарів, в оплату за які фактично експортовані товари.

Згідно зі ст. 3 Закону № 351 порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України передбачених частинами першою ─ третьою ст. 2 цього Закону термінів ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), імпортованих за бартерним договором, спричиняє стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), імпортованих за бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Законом України від 15.09.95 р. № 327/95-ВР «Щодо операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» передбачена відповідальність за невиконання положень закону щодо:

─ порядку вивозу готової продукції, виготовленої з давальницької сировини іноземного замовника;

─ порядку вивезення давальницької сировини українського
замовника за межі митної території України і повернення в
Україну готової продукції;
 

порядку розрахунків за переробку, обробку, збагачення
і використання давальницької сировини.

Згідно зі ст. 9 Закону № 327 за порушення українським виконавцем (замовником) термінів, передбачених частинами сьомою і восьмою ст. 2, частинами восьмою та шістнадцятою ст. 3 і частиною третьою ст.6 цього Закону, стягується пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаного виторгу (вартості неповерненої готової продукції) в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту України за офіційним валютним курсом НБУ, що діє на день нарахування пені, або в гривнях під час здійснення розрахунків у національній валюті України. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми заборгованості.

Пеня за порушення зазначених термінів не нараховується у разі прийому судовими органами, передбаченими відповідними законами, позовної заяви резидента щодо стягнення з іноземного замовника (виконавця) заборгованості, що виникла внаслідок недотримання термінів, передбачених контрактами.

При цьому під час прийняття судом або господарським судом рішення про задоволення позову про порушення термінів пеня не сплачується з дати прийняття позову до дати розгляду судом чи господарським судом.

У разі прийняття судом або господарським судом рішення про відмову в позові цілком або частково чи припинення (закриття) провадження справи або залишення позову без розгляду в терміни, передбачені відповідними законами, відновлюються і пеня за їх порушення нараховується за кожний день прострочення:

─ крім періоду, на який ці терміни були зупинені (відповідно до Закону № 327);

─ включаючи період, на який ці терміни були зупинені (відповідно до Закону № 351 і Закону № 185).

Що стосується правової природи і порядку стягнення зазначеної в цих Законах пені, тривалий час велися суперечки через різний підхід до цих питань платників податків і контролюючих органів.

Невизначеність термінів притягнення до відповідальності за окремі правопорушення у сфері фінансових, валютних і податкових відносин і стала свого часу додатковим приводом підтримки позиції щодо віднесення такої відповідальності до адміністративної і, відповідно, застосування термінів накладення адміністративних стягнень, передбачених ст.38 Кодексу адміністративних порушень.

У більшості випадків поряд із визначенням змісту правопорушення і санкцій, суб'єкта правопорушення, органу, що накладає стягнення, і органу, у якому оскаржується рішення, у нормативно-правових актах не вирішуються питання про терміни притягнення до такої відповідальності, терміни застосування заходів впливу, порядку оскарження рішень про накладення стягнення та ін. І саме визначення в Рішенні № 7(1), що «стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема щодо визначення термінів застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і не відповідає конституційному визначенню України як правової держави», служить слабкою утіхою для юридичних осіб, що притягаються до відповідальності за правопорушення, вчинені за якісно інших економічних умов.

У цьому разі важливо пам’ятати, що положення Цивільного кодексу про терміни задавнення позову щодо накладення стягнень безпосередньо контролюючими органами не застосовуються. Зокрема, у листі ВАСУ від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів» підтверджено, що застосування податковими органами до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності пені за порушення термінів зарахування виторгу в іноземній валюті не регулюється цивільним законодавством.

Таким чином, у випадках застосування Закону № 185 і Закону № 351 для фіскальних органів немає законних обмежень для застосування стягнення за вчинені правопорушення протягом невизначеного проміжку часу.

Іншим важливим питанням залишається порядок стягнення пені, передбаченої цими законами.

Так, згідно зі ст. 4 Закону № 185 державні податкові інспекції мають право за результатами документальних перевірок стягувати безпосередньо з резидентів пеню, передбачену цією статтею.  Згідно зі ст. З Закону № 351 органи Державної податкової служби України мають право за результатами документальних перевірок стягувати у беззаперечному порядку із суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню, передбачену цією статтею. На підставі зазначених норм контролюючі органи тривалий час намагаються застосувати беззаперечний порядок стягнення сум пені як фінансової санкції за порушення платниками податків фінансових норм.

У той же час згідно зі ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань винятково за рішенням суду (арбітражного суду). Як зазначено в преамбулі, Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних чи фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, і визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, спостерігається колізія норм двох спеціальних законів з питань нарахування і сплати пені, застосовуваної до платників податків.

ВИСНОВКИ

1. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства здійснюється у вигляді фінансових санкцій та кримінальної відповідальності.

2. Фінансові санкції застосовуються у формі штрафів, адміністративних штрафів і пені та застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а й в інших формах, таких як стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі недоїмки, або нарахування пені за затримку внесення податку.

3. Кримінальна відповідальність передбачена за заниження сум податків і податкових платежів у значних, великих і особливо великих розмірах:

─ у значних розмірах ─ в 1000 і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ), що дорівнює 17000 грн, карається штрафом від 300 до 500 НМДГ, що дорівнює від 5100 грн до 8500 грн, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

─ у великих розмірахв 3000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ, що дорівнює 51000 грн, караються штрафом від 500 до 2000 НМДГ, що дорівнює від 8500 грн до 34000 грн,  або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

─ в особливо великих розмірах (в 5000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ, що дорівнює 85000 грн), караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна.

4. Відповідальність за порушення валютного законодавства регламентується згідно зі  ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (зі змінами і доповненнями)  до резидентів, нерезидентів ─ платників податків, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю.

Запитання для самоконтролю

1.Види відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

2.Види фінансової відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

3.Адміністративна відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

4.Кримінальна відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

5. Відмінності податкового боргу від податкового зобов’язання.

6. Особливості нарахування пені.

7.Відмінності недоїмки від податкового боргу.

8. Способи беззаперечного стягування недоїмки.

9. За які види порушень передбачається сплата штрафів.

  10. За які види порушень передбачається сплата адміністративних штрафів?

   11. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Тестові завдання до теми  3 (18 тестів)

ТЕСТ 1. В Україні за порушення податкового законодавства передбачені такі види відповідальності:

а) економічна;

б) адміністративна;

в) кримінальна;

г) цивільна;

д) фінансова.

ТЕСТ 2. Фінансова відповідальність передбачає сплату підприємствами і фізичними особами ─ суб'єктами підприємницької діяльності штрафів за такі види порушень:

а) заниження сум податків, приховання доходів та об'єктів оподаткування;

б) несвоєчасне подання органам податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків;

в) відсутність на момент перевірки податкової та бухгалтерської звітності;

г) відсутність у громадян, що займаються підприємництвом, державної реєстрації або ліцензії.

ТЕСТ 3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суми податкового зобов'язання платника податків у таких випадках:

а)  платник податків не подає у встановлений термін податкову декларацію;

б) платник податків несвоєчасно подав податкову декларацію;

в) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

г)  контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

д) правильні відповіді а, в, г.

ТЕСТ 4. В основу класифікації податкових порушень покладено:

а)  кількісні і формальні критерії;

б)  якісні і регулюючі критерії;

в)  кількісні і якісні критерії.

ТЕСТ 5. Який вид відповідальності за порушення податкового законодавства припускає покарання уповноваженим органом у порядку, встановленому фінансово-правовими нормами з метою реалізації загальнодержавних інтересів:

а)  фінансова;

б) адміністративна;

в)  кримінальна.

ТЕСТ 6. Чи має право контролюючий орган самостійно визначати суму податкового зобов'язання?

а) ні, не має такого права. Платники самостійно зобов’язані нараховувати податкові зобов'язання;

б) має право в окремих випадках;

в) немає правильної відповіді.

ТЕСТ 7. Право податкової застави виникло в той самий день, в який виникло право іншої застави на майно платника податків. Чи має пріоритет податкова застава?

а) ні, не має податкова застава пріоритету;

б) може мати в окремих випадках;

в) немає правильної відповіді.

ТЕСТ 8. У платника податків активи перебувають у податковій заставі. Чи має право такий платник вільно розпоряджатися ними?

а)   так, має право вільно ними розпоряджатися;

б)  ні, не має права такий платник вільно розпоряджатись активами, які перебувають у податковій заставі;

в) може, але, крім окремих операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

ТЕСТ 9. До директора підприємства за порушення податкового законодавства може бути застосовано:

а) фінансову санкцію;

б) адміністративний штраф;

в) пеню.

ТЕСТ 10.  Зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у визначені законодавством строки це:

а)  податковий борг;

б)  податкове зобов'язання;

в)  податкова застава;

г)  фінансова санкція;

д)  правильної відповіді немає.

ТЕСТ 11.  Мінімальний розмір фінансової санкції, що застосовується до платників податків за результатами документальних перевірок:

а)  не менше 10 НМДГ сукупно за весь строк недоплати;

б) не більше 10 НМДГ сукупно за весь строк недоплати;

в) не менше 50% від донарахованої суми;

г) не більше 50% від донарахованої суми;

д) правильної відповіді немає.

ТЕСТ 12.  Максимальний розмір фінансової санкції, що застосовується до платників податків за результатами документальних перевірок:

а)  не менше 10 НМДГ сукупно за весь строк недоплати;

б)  не більше 10 НМДГ сукупно за весь строк недоплати;

в) не менше 50% від донарахованої суми;

г)   не більше 50% від донарахованої суми;
д)  правильної відповіді немає.

ТЕСТ 13. Рішення про застосування фінансових санкцій до платника податків за порушення податкового законодавства застосовує:

а)  директор підприємства;

б)  голова правління Національного банку України;

в) начальник ДПІ;

г)   податковий інспектор;

д)  правильної відповіді немає.

ТЕСТ 14. Плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, це:

а)  фінансова санкція;

б)  податкова застава;

в)  адміністративний штраф;

г)   пеня;

д)  правильної відповіді немає.

ТЕСТ 15.  За відсутність податкового обліку на підприємстві директор підприємства притягується до відповідальності з накладанням адміністративного штрафу в розмірі:

а)  від 5 до 10 НМДГ;

б) від 2 до 5 НМДГ;

в)  від 10 до 20 НМДГ;

г)  4 НМДГ;

д)  правильної відповіді немає.

ТЕСТ 16.  Протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового місяця, подається декларація:

а)   податку з доходів фізичних осіб;

б)  податку на додану вартість;

в)  податку на прибуток;

г)  правильної відповіді немає.

ТЕСТ 17.  Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), подається декларація:

а)   податку з доходів фізичних осіб;

б)  ринкового збору;

в)  податку на додану вартість;

г)   податку на прибуток;

д)  правильної відповіді немає.

ТЕСТ 18.  Узгоджене податкове зобов'язання повинне бути сплачене:

а) протягом 10 календарних днів;

б) на наступний день після вручення податкового повідомлення;

в)  протягом 5 календарних днів;

г)   до 20 числа звітного місяця;

д)  правильної відповіді немає.

Тема 4. ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 4.1. Організація  обліку платників податків.

Питання 4.2.  Облік платників податків ─ юридичних осіб.

Питання 4.3. Облік фізичних осіб ─ платників податків. 

Питання 4.4. Облік платників податку на додану вартість.

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 4.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Автоматизований банк даних. Підрозділи органу Державної податкової служби. Українські підприємства й організації. Іноземні підприємства й організації. Створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій. Облікова справа платника податків. Облік платників податків ─  фізичних осіб. Облік фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності. Порядок реєстрації платників ПДВ.

4.1. Організація  обліку платників податків

Облік платників податків є однією з основних функцій органів Державної податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.

Робота з обліку платників податків в органах Державної податкової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків. Для забезпечення повноти обліку платників податків органи Державної податкової служби положенням на перше число кожного місяця звіряють у рамках району Єдиний банк даних про платників податків — юридичних осіб, а також Реєстр фізичних осіб з даними відповідних органів державної реєстрації з обов'язковим складанням акта звірки.

Автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного податкового обліку платників податків,  містить:   ─ єдиний банк даних юридичних осіб— платників податків;  ─ реєстр неприбуткових організацій і установ;    ─ державний реєстр фізичних осіб ─  платників податків;   ─ реєстр фізичних осіб - платників податків - суб'єктів підприємницької діяльності;       ─ реєстр платників податків — постійних представництв нерезидентів в Україні;        ─ реєстр договорів про спільну діяльність.

Робота з обліку платників податків в органах Державної податкової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується Державною податковою адміністрацією України.

На підставі реєстраційних карток, одержаних від органів державної реєстрації про зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності, підрозділи обліку платників податків складають списки суб'єктів підприємницької діяльності, які не з'явились в органи Державної податкової служби для взяття їх на облік як платників податків, та передають ці списки підрозділам з примусового стягнення податків і підрозділам податкової міліції.

У такому самому порядку передаються матеріали і стосовно платників податків, що в установлені терміни не повідомили орган Державної податкової служби про перереєстрацію, реорганізацію, зміни в реєстраційних та статутних документах.    Щодо кожного суб’єкта підприємницької діяльності підроз-діли примусового стягнення податків встановлюють із засновни-ками та керівниками суб'єктів підприємницької діяльності при-чини ухилення від взяття на облік в органах Державної податкової служби та вживають заходів (по телефону, поштою, виїздом за місцезнаходженням) щодо залучення суб’ктів підприємництва до обліку і повідомляють про це підрозділ податкової міліції.  Підрозділи органу Державної податкової служби :      стосовно платників податків, якими не подано в зазначені терміни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи;   

─ стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи із
скорочення податкового боргу з використанням права податкової застави, адміністративного арешту активів, стягнення та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також під час призначення чи проведення документальної перевірки платника податків або під час виконанні інших службових обов’язків працівниками органів Державної податкової служби здійснюється або може здійснюватися перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота зі з’ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних осіб.

Якщо підрозділом з оподаткування юридичних/фізичних осіб, підрозділом примусового стягнення податків, підрозділом податкового аудиту або іншим підрозділом органу Державної податкової служби встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то акт перевірки місцезнаход-ження платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з’ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, усі отримані відомості про платника податків (у тому числі й про фактичне місцезнаходження) та про допущені порушення податкового законодавства й суму податкового боргу передаються цим підрозділом до підрозділів з обліку платників податків.

Щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місце розташування (місцезнаходження), підрозділи з обліку платників податків або інші підрозділи органу Державної податкової служби готують та передають підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом Державної податкової служби. Щодо кожного встановлюваного платника податків оформляється один окремий запит незалежно від кількості порушень та несплачених видів податків. До Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб відповідного рівня вносяться дані про подання запиту.

До матеріалів, що передаються підрозділу податкової міліції, включаються акт перевірки місцезнаходження платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, усі отримані відомості про платника податків, про допущені порушення податкового законодавства, суму податкового боргу, анкетні дані відповідальних осіб, розширені реєстраційні відомості про платника податків (код, назва, дата реєстрації, адресні дані, відомості про відкриті/закриті банківські рахунки, види діяльності та всі інші наявні реквізити із відповідного рівня Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб).

Про результати роботи із встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків підрозділи податкової міліції надають інформацію підрозділам з обліку платників податків.

Якщо підрозділами податкової міліції підтверджена неможли-вість встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, то підрозділи з обліку платників податків до відповідного органу державної реєстрації (легалізації) надсилають повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням, непо-відомлення ним органу Державної податкової служби своєї нової адреси та неможливість встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків. Таке повідомлення надсилається як стосовно осіб, які не з'явилися до органу Державної податкової служби для взяття на облік, так і стосовно платників податків, що перебувають на обліку.

З метою контролю за оподаткуванням взятих на облік платників податків та особливостей організації встановлення місцезнаходження платників податків у розрізі окремих видів податків органи Державної податкової служби, які ведуть облік платників, складають і надсилають до органів Державної податкової служби вищих рівнів зведений звіт обліку платників податків.

Свої дії з обліку платників податків органи Державної податкової служби координують з фінансовими органами, органами Державного казначейства, органами Служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митними і контрольно-ревізійними службами.

4.2. Облік платників податків ─ юридичних осіб

Платниками податків і зборів ─ юридичними особами є:   ─ українські підприємства й організації, місцем діяльності яких є Україна чи органи управління яких знаходяться в Україні;  ─ іноземні підприємства й організації. В основу виникнення податкових обов’язків у цих платників покладена диференціація юридичних осіб на резидентів і нерезидентів. Ці положення регулюються ст. 1 Закону України від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118 «Про створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій» (скорочено ─ ЄДРПОУ) як єдиний державний реєстр підприємств і організацій в Україні закріплю-ється єдина автоматизована система обліку, нагромадження й обробки даних про підприємства, організації усіх форм власності та їх підрозділи.

Метою створення державного реєстру стало забезпечення єдиних принципів ідентифікації й обліку суб'єктів господарської діяльності, здійснення нагляду за структурними змінами в економіці, забезпеченням інформацією.

До реєстру вносяться дані про юридичні особи, що розміщені і здійснюють свою діяльність на території України і за її межами (за участю юридичних осіб України). Реєстр створений як комплекс зведень, до якого увійшли ідентифікаційні, класифікаційні, довідкові й економічні дані. Створення і ведення державного реєстру реалізується Міністерством статистики.

Інформація до облікового реєстру вноситься згідно з групуванням підприємств різних форм власності. У кожній групі відокремлюються галузі народного господарства. Щодо кожного підприємства обов'язково вказується стан розрахунків з бюджетом ( централізовано, тобто головним підприємством, чи децентралізовано, тобто кожною структурною одиницею окремо).

Юридичні особи в 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію зобов’язані звернутися до органів Державної податкової служби за місцем перебування для взяття на податковий облік.

Для реєстрації підприємства в податкових органах йому необхідно надати в ДПС за місцем перебування документи згідно з встановленим переліком, а саме:     ─  заява за формою № 1-ОПП (додаток А);     ─ копія статуту, установчих документів, що завірені нотаріально;          ─  копія свідоцтва про державну реєстрацію;    ─ копія довідки про включення до ЄДРПОУ (Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України) з присвоєним ідентифікаційним кодом.

Відділ обліку податкової інспекції перевіряє зазначені в заяві відомості і за відсутності зауважень протягом двох днів підприємство реєструють і вносять його до єдиного банку даних.

Після взяття платника податків на облік орган ДПС ставить на примірнику його статуту відмітку про прийняття на облік і видає йому відповідну довідку для пред'явлення до органів державної влади та установ банків, у яких він вирішив відкрити поточні рахунки.        Після взяття платника податків на облік формують його облікову справу, яка зберігається до ліквідації платника податків або зняття його з обліку в одному органі ДПС і прийняття на облік її іншому органі.

Облікова справа платника податків складається з:  а) реєстраційної частинипереліку документів, поданих платником податків до органів Державної податкової служби при взятті його на податковий облік; може доповнюватися документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків від органів державної реєстрації, статистики, інших державних органів, міністерств, центральних органів виконавчої влади та від установ банків до органів Державної податкової служби в період діяльності платника податків та у зв’язку з його ліквідацією;

б) звітної частинизвітних документів, що надаються платником податків у період його діяльності.

Підрозділ, який веде облік платників податків, не пізніше наступного дня після взяття платника податків на облік друкує та передає списки платників податків, узятих на облік, до підрозділів з питань оподаткування юридичних осіб для подальшого контролю за поданням ними податкової звітності. Підрозділи з питань оподаткування формують звітну частину облікової справи на кожного платника.

Надалі підприємства повинні надавати в ДПІ інформацію про зміни в діяльності, пов'язані з інформацією, зазначеною в заяві. Інформація про зміни надається в десятиденний термін. При зміні місцезнаходження підприємства в податкову інспекцію за новим місцем знаходження передаються: заява, справа підприємства з доповненням-копією особистого рахунка чи довідки про положення розрахунків з бюджетом.

Облікову справу платника податків підрозділ обліку платників податків зберігає до ліквідації платника податку чи до зміни його місцезнаходження.

Для зняття з обліку юридичної особи платник повинен надати в органи Державної податкової служби необхідні документи. Зняття платників з податкового обліку здійснюється у випадках;          ─  прийняття власником рішення про ліквідацію;    ─ прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації платника податків;        ─ банкрутства.

Для зняття з обліку в триденний термін з дати ухвалення рішення підприємства про ліквідацію платник надає в органи податкової служби встановлені документи, а саме:    ─ заяву про зняття платника податків з обліку за ф. № 8-ОПП (у редакції наказу ДПА України від 14.05.01 № 195);  ─ заяву про зняття з обліку платника ПДВ, а також оригінал свідоцтва платника ПДВ і завірені в ДПІ копії цього свідоцтва;   ─ оригінал довідки про реєстрацію платника податків за  ф. № 4-ОПП (у редакції наказу ДПА України від 03.04.02         № 149);          ─ копію розпорядчого документа рішення власника про ліквідацію підприємства;        ─ копію розпорядчого документа про створення ліквідаційної
комісії;          ─
 ліквідаційну карту органів державної статистики.

У 10-денний термін із дня подачі заяви платник повинен склас-ти ліквідаційний баланс у формі річного звіту і надати для перевір-ки в податкові органи.

Зняття з обліку фізичної особи ─ суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків здійснюється в порядку, відповідному для платників податків — юридичних осіб. Особливістю є лише те, що після прийняття рішення про ліквідацію суб'єкт підприємницької діяльності подає до органу Державної податкової служби такі документи:       ─ заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП (додаток 6 до Інструкції про порядок обліку платників податків);   ─ оригінали документів, що видаються органами Державної податкової служби платнику податків (свідоцтва, патенти, довідки за формою № 4-ОПП, інші довідки тощо).

Керівник органу державної податкової служби приймає рішення про звернення до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у випадках:   ─ неподання протягом одного року до органів Державної податкової служби податкової звітності;      ─ якщо установчі документи суперечать чинному законодавству;         ─ провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству.

Після прийняття рішення судом такі платники знімаються з обліку органами Державної податкової служби.

Підприємства-банкрути знімаються з обліку після затвердження ліквідаційного балансу ухвалою арбітражного суду, прийняття судом рішення про ліквідацію такого підприємства та визнання податкового боргу безнадійним.

При отриманні від платника податків заяви за ф. № 8-ОПП, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство, або звернення до суду з питання скасування державної реєстрації, органом Державної податкової служби у місячний термін приймається рішення про проведення документальної перевірки таких платників.

Після проведення перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетом, закриття платником рахунків, орган Державної податкової служби знімає його з обліку.

Зняття з обліку платника фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП, а відмітка про зняття платника з обліку вводиться в районний рівень Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб або Державного реєстру фізичних осіб.

Якщо після проведеної перевірки платника податків установлено факт заборгованості його перед бюджетами, орган Державної податкової служби не знімає його з обліку, а підрозділи обліку та звітності складають повідомлення про наявність обов'язків зі сплати податків і зборів за ф. № 10-ОПП (додаток 10 до Інструкції про порядок обліку платників податків ) і надсилають його особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, що є такою відповідно до законодавства в разі ліквідації платника податків. Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є:      ─ стосовно платника податків, який ліквідується,    ─ ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством;      ─ стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, ─ такий платник податків;  ─ стосовно фізичної особи ─ суб'єкта підприємницької діяльності  ─  така фізична особа.

При зміні місця розташування платнику податків необхідно перереєструватися за новою адресою, при цьому облікова справа платника податків передасться за новим місцем реєстрації платника.

4.3. Облік фізичних осіб ─ платників податків

Відповідно до законодавства України в державі, крім обліку платників податків ─ юридичних осіб, ведеться облік платників податків ─  фізичних осіб.

До 1996 р. реєстрації підлягали тільки громадяни ─ суб'єкти підприємницької діяльності без права юридичної особи.

Для обліку платників, які мали доходи не тільки за місцем основної роботи, і стану їх розрахунків з бюджетом велася «Алфавітна книга», яка була обліковим реєстром. Інформація вносилася до книги на підставі довідок, що надходили від підприємств, організацій і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності про отримані громадянами доходи і виплачені суми прибуткового податку. Таким чином, облік охоплював лише визначені категорії платників.

22 грудня 1994 р. був прийнятий Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб ─ платників податків й інших обов’язкових платежів». Цей реєстр був створений 1 січня 1996 р. та передбачає облік усіх громадян ─ платників незалежно від джерела їхніх доходів. Таким чином, поряд із громадянами, що отримують доходи не за місцем основної роботи і від підприємницької діяльності, до Державного реєстру вносяться також громадяни, що одержують доходи тільки за місцем основної роботи.

Кожній особі в державному реєстрі привласнюється окремий ідентифікаційний номер, без якого з 1 січня 1998 р. неможливі відкриття розрахункового рахунка в банку й одержання зарплати. Установи банків здійснюють операції на розрахункових рахунках фізичних осіб (крім анонімних валютних рахунків і рахунків фізичних осіб ─ нерезидентів) тільки за наявності в них ідентифікаційних номерів державного реєстру фізичних осіб ─ платників податків.

Свідчення про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового, валютного й іншого рахунків в установах банків та виготовлення печаток і штампів. На печатках і штампах обов'язково вказується ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, створення Державного реєстру фізичних осіб ─ платників податків забезпечує:        ─ повний облік фізичних осіб ─  платників податків, організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків і зборів;           ─ взаємодію державних податкових органів з метою забезпечення контролю за правильністю і своєчасністю сплати податків;          ─ організацію нормативно-інформаційного забезпечення для
взаємодії державних податкових органів з іншими державними органами.

Державний реєстр створюється вищим рівнем ДПС і складається з інформаційного фонду, що є в базах даних податкових органів усіх рівнів. До інформаційного фонду Державного реєстру надходить така інформація:    ─ індивідуальні ідентифікаційні номери, що привласню-ються фізичним особам ─ платникам податків і зберігаються за ними протягом життя;

─ загальні відомості про фізичних осіб;     ─ інформація про сплату фізичними особами податків і обов’язкових платежів.

Джерелами формування інформаційного фонду є:

 дані державних податкових інспекцій по районах, районах у містах без районного поділу про фізичних осіб ─ платників податків та інших обов’язкових платежів;

─ інформація підприємств, установ, організацій всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів;

─ інформація виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької та іншої діяльності;

─ відомості міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в зазначений район або місто чи вибули; відомості відділів реєстрації актів громадського стану виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів про громадян, що померли.

При внесенні до державного реєстру варто враховувати також такі моменти:        ─ якщо у фізичної особи є основне місце роботи, то вона зобов'язана заповнити облікову картку, що передається бухгалтерією підприємства до податкових органів;

─ якщо громадянин не має основного місця роботи, але одержує доходи чи є суб’єктом підприємницької діяльності, він зобов’язаний самостійно з’явитися в органи ДПІ за місцем проживання, заповнити облікову карту для одержання ідентифікаційного номера.      

Таким чином, ведення Державного реєстру фізичних осіб зумовлює такі функції податкових органів:     ─ забезпечення підприємств, організацій, фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників, бланками відповідних документів, а також інструктивними матеріалами про порядок передачі інформації до податкових органів;    

─ перевірка документів, що надійшли від підприємств, з погляду правильності та повноти заповнення;    

─ комп'ютерна обробка інформації;     

─  надсилання повідомлення після присвоєння ідентифіка-ційних номерів фізичним особам про необхідність з'явитися у податковий орган для отримання ідентифікаційного номера;   ─ видача довідок з ідентифікаційним номером з обов’язковою реєстрацією факту видачі у спеціальному журналі.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов’язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності у разі:   

─ виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов’язкові платежі згідно з чинним законодавством України; ─ укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування і щодо яких виникають обов’язки сплати платежів;

─ відкриття рахунків в установах банків.

Операції, проведені без застосування ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними.

Також органами ДПС ведеться облік фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності.

Фізична особа ─ суб’єкт підприємницької діяльності після одержання свідоцтва про державну реєстрацію зобов’язана у п’ятиденний термін звернутися в органи Державної податкової служби за місцем проживання для взяття на податковий облік.

Для взяття на податковий облік фізичною особою ─ підприємцем до податкової інспекції подаються такі документи:  ─ заява за ф. № 5-ОПП;     

─ копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ─ фізичної особи;    

─ документ, що посвідчує особу (паспорт).

Працівники підрозділів з обліку платників податків до взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік як платника податків перевіряють подані документи, дані із заяви за ф. № 5-ОПП заносять до Реєстру фізичних осіб. Після взяття платника податків на облік органи ДПС видають йому довідку за ф. № 4-ОПП. Облікова справа з описом документів на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором, про що робиться відмітка в журналі за ф. № 7-ОПП. Реєстраційна і звітна частини облікової справи зберігаються в підрозділі з питань оподаткування фізичних осіб. Юридичні та фізичні особи ─ суб'єкти підприємницької діяльності, що підпадають під визначення платників податку на додану вартість згідно зі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов’язані додатково зареєструватися як платники такого податку.

4.4. Облік платників податку на додану вартість

Порядок реєстрації платників ПДВ має свої особливості. Платник ПДВ ─ особа, яка згідно із Законом «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, сплачуваного покупцем, або особа, що імпортує (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно із законом платником ПДВ є:      ─ особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;     ─ особа, яка імпортує (пересилає) товари на митну територію
України;          ─ особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від
обсягів продажу.

Для реєстрації платник подає до податкового органу заяву не пізніше двадцятого календарного дня, наступного за останнім днем дванадцятимісячного періоду, в якому обсяг оподатковуваних операцій перевищив 3600 НМДГ, а для осіб, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, — не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку здійснення такої підприємницької діяльності. До заяви додається платіжний документ про сплату встановленої суми за свідоцтво платника ПДВ.

Орган Державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ.

Виключення платника податку на додану вартість з реєстру й анулювання свідоцтва здійснюються за заявою платника податків у таких випадках:        ─ якщо зареєстрована протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 НМДГ;      ─ якщо зареєстрована як платник податків особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника
податку;          ─ при переході юридичної особи ─ платника ПДВ на спрощену
систему оподаткування, обліку і звітності зі сплатою єдиного
податку за ставкою 10% або коли фізична особа, яка до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку й звітності
була платником ПДВ, після переходу на неї прийняла рішення про те, що вона не є платником ПДВ;      ─ у разі придбання спеціальних торгових патентів платником податку, що займається виключно такими видами підприємницької діяльності, для здійснення яких він придбав спеціальний торговий патент.

Облік надходжень податків ведеться в картках особистих рахунків, які відкриваються в податкових інспекціях для кожного платника податків. Картки особистих рахунків дозволяють контролювати процес розрахунків підприємств із бюджетом і за необхідності вживати заходів щодо усунення заборгованості платників перед бюджетом.

Для виключення з реєстру платник ПДВ подає до органу Державної податкової служби за місцем реєстрації заяву про виключення з реєстру платника ПДВ за ф. № 3-Р, свідоцтво про реєстрацію і всі його завірені копії. Opган Державної податкової служби в 10-денний термін розглядає зазначену заяву.

У разі відсутності підстав для виключення платника ПДВ із реєстру платнику видається письмове пояснення (відмова у виключенні) і повертається свідоцтво разом із завіреними копіями.

За наявності підстав для виключення платника ПДВ із реєстру орган Державної податкової служби виключає його з реєстру на дату подання заяви або на дату закінчення терміну дії свідоцтва.

ВИСНОВКИ

1. Облік платників податків є однією з основних функцій органів Державної податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.

2. Робота з обліку платників податків в органах Державної податкової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків.

3. Для забезпечення повноти обліку платників податків органи Державної податкової служби положенням на перше число кожного місяця звіряють у рамках району Єдиний банк даних про платників податків ─ юридичних осіб, а також реєстр фізичних осіб з даними відповідних органів державної реєстрації з обов'язковим складанням акта звірки.

4. Щодо кожного суб'єкта підприємницької діяльності підрозділи примусового стягнення податків встановлюють із засновниками та керівниками суб'єктів підприємницької діяльності причини ухилення від взяття на облік в органах Державної податкової служби та вживають заходів (по телефону, поштою, виїздом за місцезнаходженням) щодо залучення суб'єктів підприємництва до обліку і повідомляють про це підрозділ податкової міліції.

5. Платниками податків і зборів ─ юридичними особами є:

─ українські підприємства й організації, місцем діяльності яких є Україна чи органи управління яких знаходяться в Україні;

─ іноземні підприємства й організації. В основу виникнення податкових обов’язків у цих платників покладена диференціація юридичних осіб на резидентів і нерезидентів.

6. Органами ДПС ведеться облік фізичних осіб ─ суб'єктів підприємницької діяльності.

7. Органами ДПС ведеться облік платників ПДВ. Платник ПДВ ─ особа, яка згідно з Законом «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, сплачуваного покупцем, або особа, що імпортує (пересилає) товари на митну територію України.

Запитання для самоконтролю

1. З якою метою створено автоматизований банк даних.

2. Що означає скорочення ЄДРПОУ.

3. Які документи необхідні для реєстрації підприємства в податкових органах?

4. Які документи необхідні для реєстрації фізичної особи ─ суб’єкта підприємницької діяльності в податкових органах?

5. З чого складається облікова справа платника податків?

6. Механізм та необхідний перелік документів для зняття з обліку юридичної особи.

7. Механізм зняття з обліку фізичної особи ─ суб’єкта підприємницької діяльності як платника податків.

8. Облік платників податків ─ фізичних осіб.

9. Облік платників податків фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності.

10. Облік платників податків на додану вартість.

Тестові завдання до теми 4 (10 тестів)

ТЕСТ 1. Згідно з Постановою Кабміну України від 22.01.1996 № 118 «Про створення державного реєстру підприємств і організацій» до реєстру вносять:

а) державні підприємства;

б) підприємства малого та середнього бізнесу;

в) ЗАТ, ВАТ, ТОВ;

г) банки, інвестиційні, трастові та страхові компанії;

д) підприємства всіх форм власності та їх підрозділи.

ТЕСТ 2. Який державний орган здійснює облік юридичних та фізичних осіб:

а) виконавчі комітети;

б) Пенсійний фонд;

в) органи Державного казначейства;

г) податкові органи;

д) контрольно-ревізійні управління.

ТЕСТ 3. Які реєстри платників податків ведуться в Україні?

а)  реєстр платників прибуткового податку;

б)  реєстр платників ПДВ;

в)  реєстр неприбуткових організацій;

г)  реєстр підприємств ─ банкрутів

д)  реєстр платників ─ фізичних осіб;

є)  реєстр платників податків юридичних осіб.

ж) правильні відповіді б, г, є;

з)  правильні відповіді б, в, д, є.

ТЕСТ 4. Під час реєстрації платник податку ─ фізична особа отримує:

а)  картку фізичної особи ─ платника податку;

б)  свідоцтво про реєстрацію;

в)  ідентифікаційний код;

г)  індивідуальний податковий номер.

ТЕСТ 5. Законом України «Про систему оподаткування» передбачено, що облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється:

а) місцевими органами влади;

б) податковою міліцією;

в) державними податковими органами;

г)  правильні відповіді а; в.

ТЕСТ 6. Юридичні особи реєструються:

а)  в обласній державній податковій інспекції;

б)  в органі державної податкової служби за місцезнаходженням;

в)  у будь-якому органі Державної податкової служби.

ТЕСТ 7. Який з документів не надається платником податків для зняття з обліку?

а) заява про зняття з обліку за формою № 8-ОПП;

б) оригінал довідки про перебування платника на обліку за формою  № 4-ОПП;         

в)  копія свідоцтва про державну реєстрацію;

г)  копія розпорядницького документа власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;

д) копія розпорядницького документа про створення ліквідаційної комісії;

е) ліквідаційна картка органів держстатистики.

ТЕСТ 8. Яка ланка Державної податкової служби веде облік платників податку на додану вартість, що перераховується в дохід державного бюджету?

а) базова;

б) середня;

в) вища.

ТЕСТ 9. Органами державної реєстрації суб'єктів підприємницької  діяльності є:

а) обласна рада народних депутатів;

б) податкові органи;

в) місцеві ради народних депутатів;

г) Кабінет Міністрів України.

ТЕСТ 10. Громадяни ─ суб'єкти підприємницької діяльності подають до податкових органів декларації:

а) щоквартально;

б) щомісячно;

в) один раз на рік;

г)  щодекадно.

Тема 5.  РОЗРАХУНОК ПОДАТКІВ І ОБЛІК ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 5.1. Організація  обліку платників податків.

Питання 5.2. Облік податкових надходжень.

5.2.1 Організація обліку податків, зборів та

        обов'язкових платежів.

5.2.2 Особисті рахунки платників податків та

        порядок їх ведення.

5.2.3 Облік нарахованих сум платежів.

5.2.4 Облік надходження платежів до бюджету

5.2.5 Облік відстрочення, розстрочення податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Питання 5.3 Автоматизація обліково-перевірної  роботи  податкових органів.

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 5   

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Обчислення податку. Спосіб обчислення. Сплата податку. Способи сплати податку. Організація обліку податків. Зарахування платежів. Погашення платником податкових зобов'язань. Особисті рахунки. Контрольні функції. Облік надходжень платежів до бюджету. Облік відстрочених або розстрочених податкових зобов'язань. Облік сум штрафних (фінансових) санкцій. Інформаційна система податкової служби. Автоматизована інформаційна система. Подання звітів та їх реєстрація.

5.1. Порядок розрахунку та внесення сум податкових надходжень

        Обчислення податку ─ це сукупність дій платника податків (податкового агента) чи податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів чи цільових фондів.

Особливості обчислення податків і зборів можуть бути покладені в основу класифікації цих видів обов’язкових платежів. Відповідно до цього податки поділяються на:

а) окладні ─  податки, що обчислюються безпосередньо податковим органом;

б) неокладні ─  податки, що обчислюються самостійно платником податків;

в) змішаніподатки, що обчислюються на різних етапах і платником податків, і податковим органом. (Прикладом подібного податку може бути податок з доходів фізичних осіб , що обчислюється податковими агентами (при оподатковуванні доходів за місцем основної роботи платника податків), платниками податків (при подачі податкової декларації) і податковими органами (при коригуванні даних податкових декларацій).

Обчислення податку здійснюється у декілька етапів:  1.Визначення об'єкта оподатковування.

Об'єкт оподатковування ─ це сукупність фактів, з якими пов'язане виникнення обов'язку платника податків зі сплати податків. Об'єктом оподатковування можуть бути як доходи або їх частина, вартість товарів, майно платників податків, окремі види їхньої діяльності, додана вартість та інші об'єкти, встановлені законодавчими актами.

До кола категорій, пов'язаних з об'єктом оподатковування, входить і поняття джерела податку. У деяких випадках джерело податку може збігатися з об'єктом оподатковування, але в більшості випадків ─ це два різних поняття. Джерелом сплати податків є доходи платника. Причому якщо для фізичних осіб це заробітна плата, пенсії, доходи від підприємницької діяльності тощо, то для юридичних осіб в основному це ─ прибуток.

Отже, основним джерелом, за рахунок якого виплачується основна маса податків, є дохід. Спочатку оподатковуваний дохід зменшується на майнові податки, мито й інші платежі. На другому етапі перераховуються місцеві податки, витрати зі сплати яких відносяться на фінансові результати діяльності платника. На третьому етапі виплачуються всі податки, що сплачуються за рахунок доходу.

Таким чином, джерело податкукошти платника (переважно ─ дохід), що використовуються ним для сплати податку.

2. Визначення бази оподатковування.

Базою оподатковування є конкретна характеристика визначеного об'єкта оподатковування. Вона є об'єктом оподатковування, скоригованим і підготовленим до застосу-вання податкової ставки, обчислення суми податку, що підлягає сплаті в бюджет.

3. Вибір ставки податку. Ставка податку виступає як податкове
нарахування на одиницю виміру податкової бази.

4. Застосування податкових пільг.

5. Розрахунок суми податку.

Податок обчислюється в рамках одного податкового періоду, але здійснюватися це може декількома способами. При цьому необхідно розмежовувати способи обчислення податку і способи сплати податку. Спосіб обчислення податку характеризує особливість визначення й обліку оподатковуваної бази.

Залежно від способів обчислення розмежовують:

  1.  Кумулятивнийспосіб визначення об'єкта, при якому податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник.
  2.  Некумулятивний спосіб визначення податкової бази, при якому кожна частина доходу обкладається податком окремо, не залежно з іншими джерелами доходів. Цей спосіб більш простий, не вимагає складної системи розрахунків, але за його рахунок важко забезпечити стабільне надходження коштів до бюджету.

Сплата податкуце сукупність дій платника податків з фактичного внесення сум податку, що підлягає сплаті у відповідний бюджет чи цільовий фонд. Сплата податків може здійснюватися у декількох формах (рисунок 5.1).   

Рисунок 5.1 -  Форми сплати податків.

1. .Грошова форма сплати податку застосовується безготівко-вим шляхом і розрахунками готівкою. У більшості випадків спла-та податків здійснюється шляхом перерахування коштів з банків-ських рахунків платника на бюджетні рахунки на підставі платіж-ного доручення. Сплата здійснюється в національній валюті України.

  1.  Сплата податку в натуральній формі . Ця форма застосо-вується переважно для податкових платежів, пов'язаних з використанням природних ресурсів.

     3. Комплексна форма сплати податків припускає поєднан-ня двох попередніх і використовується при зверненні стягнен-ня на майно боржника в рахунок погашення податкової недоїмки.

Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку з перерахування коштів у бюджет чи спеціальні фонди. Тобто це механізм, порядок сплати і перерахування податку.

Існують три основних способи сплати податку.

1. Кадастровий ─  спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до шкали, складеної на визначені види майна.

2. Деклараційний ─  спосіб   реалізації   платником   податків
обов'язку зі сплати податку на підставі подання в податкові орга-ни офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений
період і про свої податкові обов'язки.

3. Попередній (авансовий) ─ спосіб, що застосовується в основному при безготівковому утриманні. Податки утримуються у джерела доходу. Вони утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються в бюджет до видачі доходу.

Обов'язок платника податків характеризується фактом сплати податку, а також своєчасною сплатою сум податків і зборів у повному обсязі у терміни, закріплені податковим законодавством. Терміном сплати податку визнається період часу, що починається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податків і закінчується моментом закінчення терміну сплати податку. Термін сплати податку визначається календарною датою чи закінченням періоду часу, що обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями чи вказівкою на подію, що повинна настати чи відбутися.

Залежно від термінів сплати податки поділяються на термінові податкиподатки, що сплачуються протягом визначеного строку, обумовленого моментом виникнення податкового обов'язку, та періодичніподатки, що сплачуються протягом визначеного терміну, що встановлюється переважно у взаємозв'язку з конкретними календарними періодами.

Зміна терміну сплати податку здійснюється шляхом перенесений терміну сплати податку чи його частини на більш пізній термін. Зміна терміну сплати податку здійснюється у вигляді відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.

Зміна терміну сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. Вона здійснюється на підставі договору, що складається між платником податку і податковим органом у межах його компетенції.

5.2. Облік податкових надходжень

5.2.1. Організація обліку податків, зборів та обов'язкових платежів

Облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться працівником підрозділу обліку і звітності органу Державної податкової служби відповідно до порядку, встановленого для справляння платежів до бюджету.

Обробка документів щодо обліку платежів, що надходять до бюджету, ведеться в локальній мережі, яка забезпечує єдиний технологічний процес введення, контролю інформації та високу швидкість обробки документів.

Для забезпечення повноти надходження платежів до бюджету,  згідно з бюджетною класифікацією, органи Державної податкової служби відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством з касового виконання Державного бюджету України за доходами, до 1 грудня кожного року подають органам Державного казначейства та фінансовим органам в електронному вигляді списки складу платників податків, які знаходяться на податковому обліку у кожному районі (місті), щодо юридичних осіб та їх філій, а також фізичних осіб ─ суб'єктів підприємницької діяльності.

Списки складу платників містять: назву (або прізвище, ім'я та по батькові ─ для фізичної особи) платника; його ідентифікаційний код (номер); коди платежів відповідно до бюджетної класифікації із зазначенням: символів звітності, номерів рахунків, відкритих у територіальних органах Державного казначейства або відкритих на ім'я фінансових органів, виду бюджету.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами Державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС). Засобами АІС забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, у тому числі ведення особистих рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.

Обов'язковою вимогою до проектів АІС обліку і звітності в органах Державної податкової служби є захист, архівування та збереження даних, забезпечення можливості доступу до баз даних, у тому числі минулих звітних періодів (тільки в режимі перегляду), виведення карток особистих рахунків на друк та екран комп'ютера, забезпечення кодування кожної операції, відстеження по кожному податковому зобов'язанню та податковому боргу історій їх виникнення. АІС забезпечує наявність в особових рахунках платників усіх реквізитів, необхідних для автоматизованої звірки даних з даними інших структурних підрозділів податкового органу.

Органи Державної податкової служби для ведення оперативного обліку платежів, що надходять до бюджету, одержують відповідні документи від органів Державного казначейства, фінансових органів, контролюючих та інших органів і платників відповідно до чинних порядків передачі інформації та внутрішнього документообігу. Документами, на підставі яких здійснюється зарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних, є:

 а) за податковими зобов'язаннями, які самостійно визначаються платником: 

─ податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові, довідки про суми платежу на збільшення або зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, розрахунки авансових платежів та інші документи, які подаються платниками податків до податкового органу в порядку та терміни, встановлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування платежів;     ─ реєстр відповідного органу Державного казначейства (фінансового органу), що підтверджує надходження коштів на бюджетні рахунки, ─ у випадках, коли чинними нормативно-правовими   актами   передбачено   визначення   податкового зобов'язання за фактом зарахування коштів на бюджетні рахунки;

б) за податковими зобов'язаннями, розрахованими органом Державної податкової служби:

 податкове повідомлення (рішення) органу Державної податкової служби, складене за актом документальної перевірки або за іншими документами, передбаченими чинним законодавством;

─ податкове повідомлення (рішення) органу Державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання;

─ рішення про скасування або зміну раніше прийнятого рішення про нарахування податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) внаслідок адміністративного оскарження;

─ розрахунок суми податкового зобов'язання, якщо згідно з нормативно-правовими актами з питань  оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого платежу, є податковий орган;

─ акт документальної перевірки з питань повноти нарахування, утримання та сплати прибуткового податку з громадян;

в) що надходять від судових органів:

 рішення (ухвала, постанова) суду (господарського суду) про нарахування або визнання недійсним відповідного рішення органу Державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, скасування раніше нарахованих сум податкового зобов'язання;

г) що є підставою для відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов'язань перед бюджетом та скасування наданих, відстрочених або розстрочених податкових зобов'язань:

 рішення про відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов'язань, надані органами, які згідно з чинним законодавством мають право приймати такі рішення; 

договір між платником та органом Державної податкової служби, якщо рішення про надання відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов'язань приймається органом Державної податкової служби;

─ рішення про скасування прийнятого раніше рішення про відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов'язань;

д) що розпочинають, підтверджують або завершують процедуру адміністративного оскарження:

заява (скарга) платника податків про перегляд рішення контролюючого органу;

─ рішення контролюючого органу про повне (часткове) задоволення скарги платника;

─ рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;

─ повідомлення платника податків про судове оскарження рішень контролюючого органу;

е) що підтверджують податковий компроміс:

─ згода платника з рішенням про податковий компроміс;

─ рішення про відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань та податковий компроміс;

─ рішення про списання безнадійного боргу;

є) що є підставою або засвідчують введення (припинення) мораторію, укладання мирової угоди щодо відстрочення (та/або) розстрочення, списання безнадійної заборгованості:

заява про порушення справи про банкрутство;

─ ухвала господарського суду про порушення провадження справи про банкрутство платника;

─ ухвала господарського суду про припинення мораторію;

─ ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди;

─ постанова господарського суду про визнання платника банкрутом; 

ухвала господарського суду про поновлення провадження справи про банкрутство платника.

Документами, що підтверджують погашення платником податкових зобов'язань, є:

  1.  Одержані від органів Державного казначейства України:

─ відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді електронних документів ─ технологічних файлів; 

звіти про виконання державного бюджету за доходами та ви-
датками;
 

виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та їх паперові копії; 

корінець прибуткового документа («повідомлення») про прийняття установою банку платежів до державного бюджету готівкою; 

копії квитанцій, виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до державного бюджету,
разом з описом до них.

2 . Одержані від фінансових органів:

─ реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету;

─ копія відомостей про зарахування платежів до бюджету, про розподіл платежів між бюджетами, про повернення надміру
сплачених або невідшкодованих сум;

─ копія розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету за безготівковим розрахунком;

─ довідка про суми надходжень до місцевого бюджету за видами платежів;

─ корінець прибуткового документа («повідомлення») про прийняття установою банку платежів до місцевого бюджету готівкою;

─ копії квитанцій, виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до місцевого бюджету, разом з описом до них.

3. Одержані Державною податковою адміністрацією України
від Державного казначейства України:

─ відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами (центральний рівень) у вигляді
електронних документів ─ технологічного файлу;

─ звіт про виконання державного бюджету за доходами в розрізі
областей в електронному вигляді.

5.2.2. Особисті рахунки платників податків та порядок їх ведення

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами Державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особисті рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Особисті рахунки платників відкриваються органом Державної податкової служби щорічно за платниками, які;

─ перебувають на податковому обліку з початку року;

─ взяті на податковий облік протягом поточного року з моменту взяття на облік;

─ своєчасно не взяті на податковий облік ─ з моменту нарахування або сплати платежу (залежно від того, яка з цих подій настала раніше);

─ реорганізуються ─ з дати зміни організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків.

Картки особистих рахунків відкриваються структурним підрозділом органу Державної податкової служби (який, у межах своїх функціональних обов'язків, повинен відкрити особисті рахунки) не пізніше першого робочого дня, наступного за днем одержання від структурних підрозділів органу Державної податкової служби з обліку платників списків платників.

Номерами карток особистих рахунків є:

 номери особистих рахунків юридичних осіб ─ суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідають ідентифікаційним
кодам і які присвоюються платникам згідно з Положенням
про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій
України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 118;

─ номери особистих рахунків фізичних осіб ─ суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідають ідентифікаційним номерам і присвоюються платникам згідно із Законом України
«Про Державний реєстр фізичних осіб ─ платників податків
та інших обов'язкових платежів»;
 

номери особистих рахунків підприємств, що проводять спільну підприємницьку діяльність і яким відкривають особисті
рахунки за додатковою ознакою, що відповідає реєстраційним
(обліковим) номерам Тимчасового реєстру ДПА України.

Кожна картка особистого рахунка має безпосередній вихід на Єдиний банк даних про платників податків ─ юридичних осіб, який є автоматизованою системою збору, накопичення та обробки даних про платників податків та містить дані інших реєстрів, а саме: реєстру платників ПДВ, реєстру неприбуткових організацій і установ, реєстру платників податків постійних представництв нерезидентів в Україні, реєстру договорів про спільну діяльність, реєстру великих платників податків. Зазначене дозволяє групувати облікові показники за всіма наведеними ознаками.

Форми карток особистих рахунків мають лицьовий та зворотний боки.

На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків (у тому числі терміни подання розрахунків та терміни сплати, вид бюджету, код бюджетної класифікації), а також інформація про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок.

Зворотний бік картки відображає етап розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит, суми податкового боргу та надміру сплачені) тощо.

Усі вартісні операції в особистих рахунках платників здійснюються у гривнях та копійках відповідно до норм розрахунків, що діють в установах банків України.

В особистих рахунках платників підсумки за місяць та підсумок, який наростає з початку року, підводяться щомісяця, крім підсумкових рядків, що відображають сальдо розрахунків (надміру сплачені та суми податкового боргу) і повторюють ті самі суми, що були розраховані під час проведення останньої облікової операції.

В особистих рахунках від реалізації конфіскованого майна сальдо розрахунків (надміру сплачені та суми податкового боргу) визначається після проведення кожної облікової операції, а підсумки підводяться після закриття особистих рахунків.

Працівником підрозділу обліку і звітності після підбиття щомісячних підсумків вибірково перевіряється правильність їх розрахунку. Вибіркова перевірка правильності проведених облікових операцій в особистих рахунках платників здійснюється не менше ніж раз на квартал.

Перевіряючи особисті рахунки, необхідно звернути увагу на такі моменти:

─ чи за всіма термінами сплати відображено внесені суми нарахованих платежів до бюджету, а також суми, донараховані за
результатами документальних перевірок;

─ чи правильно обчислене сальдо розрахунків платників з бюджетом (надміру сплачені та суми податкового боргу);

─ чи правильно нарахована пеня.

Сальдо розрахунків на звітну дату розраховується таким чином (див. рисунок 5.2).

За наявності податкового боргу на початок року сальдо розрахунків на звітну дату повинно дорівнювати податковому боргу на початок року, плюс нарахована сума за звітний період, мінус сплачена сума за звітний період, мінус сума розрахунків без наявної сплати, мінус сума зменшення (списання) податкового зобов’язання, плюс повернена сума за звітний період.

Суми, що надійшли до бюджетів та до державних цільових фондів з початку року, відображаються у реєстрах надходжень та повернень і постійно звіряються з даними реєстру розрахункових документів на відповідну дату.

Рисунок 5.2- Сальдо розрахунків платників з бюджетом

На вимогу платника органи Державної податкової служби звіряють розрахунки за всіма платежами, які сплачуються платником до бюджету за звітний період. За платежами, з яких виникли розбіжності, за бажанням платника друкується картка особистого рахунка.

При збігові сальдо розрахунків за даними платника з даними органу Державної податкової служби розрахунки на 1 січня вважаються звіреними і про це робиться відмітка у книзі обліку звірення розрахунків з бюджетом, яка ведеться у підрозділі обліку і звітності. Якщо сальдо розрахунків з бюджетом на 1 січня за даними платника не збігається з даними органу Державної податкової служби, то звірення розрахунків оформлюється складанням акта, який є підставою для здійснення детальної перевірки розбіжностей даних особистого рахунка платника із даними платника. Звірка розрахунків усіх платників податків за платежами до бюджету, які ними сплачуються, проводиться до закінчення терміну подання річного звіту. Форми акта звірки розрахунків та книги обліку затверджуються Державною податковою адміністрацією України.

В особистих рахунках платників після проведення всіх облікових операцій на останнє число грудня, включаючи нарахування пені на суми, що вважаються не сплаченими до 31 грудня включно, працівником підрозділу обліку і звітності в автоматичному режимі підиваються підсумки за .рік нарахованих, зменшених, сплачених і повернених сум платежів, штрафних (фінансових) санкцій і пені.

Проведення розрахункових операцій в особистих рахунках платників із закриття звітного року та підбиття підсумків проводяться виключно в автоматичному режимі засобами відповідного програмного забезпечення. Якщо є податковий борг або надміру сплачені суми, несплачена пеня тощо, то ці суми переносяться в особистий рахунок поточного року. Нульове сальдо особистого рахунка попереднього року переноситься в особистий рахунок поточного року.

У випадках передачі зобов'язань щодо оподаткування платника (при знятті з обліку з одного органу Державної податкової служби і взятті на облік до іншого) підрозділи обліку і звітності проводять такі операції:

─  в особистих рахунках після проведення всіх облікових операцій, включаючи нарахування пені на несплачені суми податкового боргу, в автоматичному режимі підбивають підсумки нарахованих, зменшених, сплачених і повернутих сум платежів, штрафних (фінансових) санкцій, пені та процентів за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань;

─ проводять звірку з платником податків із складанням у трьох примірниках (для двох податкових органів і платника податків) відповідних актів, у яких визначаються суми платежів,
донараховані   за   результатами  документальних   перевірок,
штрафні (фінансові) санкції, що не сплачені платником на момент складання акта звірки і термін сплати за якими настане
після дати зняття з обліку;

─ формують картки особистих рахунків в електронному вигляді та довідку про податковий борг і надміру сплачені платежі
до бюджету, крім платежів, сплата за якими повинна проводитися за місцем розташування об'єкта оподаткування (наприклад, плата за землю, плата за торговий патент та інші), і заповнюють відповідні пункти повідомлення (ф. № 11-ОПП);

─ передають до підрозділів з обліку платників повідомлення, завірену довідку про податковий борг платника, надміру сплачені платежі до бюджету, акт звірки з платником для складання акта передачі податкового боргу та надміру сплачених платежів;

─ на підставі акта передачі, затвердженого керівником (заступником керівника) органу Державної податкової служби, про-
водять у картках особистих рахунків зменшення (збільшення) податкового боргу чи надміру сплачених платежів у базах
поточного року так, щоб сальдо розрахунків на дату зняття з
обліку дорівнювало нулю, та передають інформацію в електрон-ному вигляді на магнітному носієві до підрозділів обліку платників для подальшої передачі органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням платника. З метою запобігання втраті інформації вона обов’язково дублюється.

При взятті платника податків на податковий облік підрозділи обліку і звітності одержують від підрозділів з обліку платників повідомлення (ф. № 11-ОПП), інформацію, надану в електронному вигляді, для формування карток особистих рахунків, акти звірок та довідку про податковий борг та надміру сплачені платником суми платежів до бюджету.

В особистих рахунках платника, відкритих органом Державної податкової служби за його новим місцезнаходженням, відображаються підсумки нарахувань і надходжень за його попереднім місцезнаходженням, але до оперативної звітності органу Державної податкової служби за новим місцезнаходженням платника до кінця звітного року включаються лише нарахування та надходження платежів до бюджету з терміну відкриття ним особистих рахунків платника. Органом Державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням платника дані щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджету в оперативній звітності відображаються до кінця звітного року і нові особисті рахунки на поточний рік не відкриваються.

При зміні протягом року форми власності, назви, організаційно-правової форми або місцезнаходження платника податків, які призводять до зміни виду платежу (коду бюджетної класифікації), такому платнику відкривається нова картка особистого рахунка за відповідним кодом бюджетної класифікації, до якої в автоматичному режимі вноситься сальдо розрахунків з попередньої картки. При цьому дані з попередньої картки особистого рахунка враховуються у звітності до кінця поточного року.

У разі переходу платника на сплату консолідованого податку за його заявою облік зазначеного платежу ведеться в картках особистих рахунків до кінця поточного року, при цьому сальдо розрахунків за платежами до бюджету передається до іншого органу Державної податкової служби. Закриття картки особистого рахунка здійснюється у загальному порядку.

При ліквідації платника податків в обліку проводяться такі операції:

─ за платниками податків, які не мають заборгованості перед бюджетом, особисті рахунки закриваються в кінці року. Облікові показники враховуються у звітності поточного року;

─ якщо платник податків має заборгованість перед бюджетом, то на підставі документів, що підтверджують визнання податкового боргу безнадійним, у особистому рахунку платника проводиться запис суми безнадійного боргу за основним платежем і штрафними санкціями.

5.2.3. Облік нарахованих сум платежів

Нарахуванню в особистих рахунках платників підлягають:

─ податкові зобов’язання, самостійно визначені платником;

─ податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом Державної податкової служби;

─ штрафні (фінансові) санкції;

─ пеня;

─ проценти за користування податковим кредитом.

Податкові зобов’язання, самостійно визначені платником, нараховуються в особистих рахунках за даними електронних реєстрів нарахованих сум податкової звітності та електронних реєстрів податкових повідомлень, сформованих на підставі даних податкової звітності. Спеціалісти підрозділів обліку і звітності в автоматичному режимі формують реєстри рознесених сум та проводять звірку з реєстрами нарахованих сум. Після звірки та виправлення розбіжностей, якщо такі є, реєстр нарахованих сум податкової звітності передається підрозділу, що його сформував, з відміткою про повноту обліку сум в особистих рахунках платників.

Податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом Державної податкової служби, проводяться у картках особистих рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині сум узгоджених податкових зобов’язань.

Нарахування сум штрафних санкцій здійснюється у тому самому порядку, що й нарахування податкових зобов'язань, визначених платником та нарахованих (зменшених, списаних) органом державної податкової служби, за даними електронних реєстрів та електронних реєстрів податкових повідомлень у частині штрафних санкцій, які вибираються з реєстру за ознакою та розносяться до особистих рахунків платників до розділу «Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій».

Нарахування процентів за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань проводиться в особистих рахунках платників у розділі «Проценти за користування відстроченням або розстроченням сплати податкових зобов'язань» шляхом перенесення цих сум в автоматичному режимі з журналу реєстрації відстрочених або розстрочених сум податкових зобов'язань.

Проведення операцій в особистих рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Для забезпечення контролю за правильністю рознесення до особистих рахунків платників даних податкової звітності підрозділи обліку і звітності виконують такі контрольні функції:

─ щомісяця проводять в автоматичному режимі звірки даних щодо сум податкових зобов’язань, визначених у реєстрах, з даними реєстрів інших структурних підрозділів, що здійснюють супроводження цих питань. Звірка проводиться в розрізі платників, платежів, бюджетів, сум та інших реквізитів;

─ у разі виникнення розбіжностей формують в автоматичному режимі протокол розбіжностей та подають його службовій особі відповідного структурного підрозділу для виявлення та усунення причин розбіжностей.

5.2.4. Облік надходження платежів до бюджету

Облік надходжень платежів до бюджету в особистих рахунках платників проводиться органом Державної податкової служби на підставі документів, що підтверджують погашення платником податкових зобов'язань.

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за належними до бюджету платежами органи Державної податкової служби провадять оперативний облік платежів згідно з кодами бюджетної класифікації.

Суми донарахованих платежів за результатами документальних перевірок, пені та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються за тими самими кодами бюджетної класифікації, що й основні платежі.

Дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом Державної податкової служби в особистих рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. У разі виявлення у зазначеному реєстрі сум надходжень, структура яких не відповідає вимогам автоматичного обліку платежів до бюджету, ці дані у день отримання електронного реєстру розрахункових документів обліковуються в окремому особистому рахунку за спеціальним кодом та у реєстрі надходжень та повернень. Зазначені суми надходжень підлягають уточненню і обліку у відповідних особистих рахунках платників не пізніше п'яти днів від дня одержання копій розрахункових документів від органу Державного казначейства (фінансового органу). В оперативній звітності органу Державної податкової служби не враховуються надміру сплачені платежі за зазначеними сумами надходжень за період їх уточнення.

Облік платежів, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органів Державної податкової служби, крім випадків донарахування таких платежів за актами документальних перевірок, ведеться у реєстрі надходжень та повернень.

Облік платежів, за якими не передбачене нарахування пені, але передбачене врахування у сумах податкового боргу, ведеться в особистому рахунку платника.

За платежами, контроль за справлянням яких протягом поточного року знято з органів Державної податкової служби і покладено на інші державні органи, здійснюється виведення нульового сальдо в особистому рахунку платника шляхом збільшення (зменшення) суми нарахувань без урахування у звітності коригувальних сум нарахувань. Підставою для проведення зазначеної операції є рішення керівника (заступника керівника) органу Державної податкової служби щодо зняття з обліку зазначених платежів. Операція проводиться датою прийняття рішення.

Виведення нульового сальдо може здійснюватися двома операціями:

─ коригуванням сум нарахованих податкових зобов'язань за
платежами, за якими облік в органах Державної податкової
служби припиняється;

─ шляхом перенесення сальдо розрахунків до інших особистих рахунків платників.

Щодо платежів, за якими відповідно до законодавчих та нормативних документів змінюється форма обліку, тобто закриваються особисті рахунки й облік переходить на реєстр надходжень та повернень, проводяться такі заходи: за відповідними кодами операцій суми податкового боргу (або суми, надміру сплачені до бюджету) автоматично балансуються записами про нарахування (зменшення нарахування), внаслідок чого відображається нульове сальдо розрахунків.

Картки особистих рахунків закриваються на загальних підставах. У звітності нараховані (зменшені) суми не враховуються.

5.2.5. Облік відстрочення, розстрочення податкових зобов'язань та штрафних санкцій

Відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань надається платникам у порядку, визначеному чинним законодавством.

Облік відстрочених або розстрочених податкових зобов'язань в особистих рахунках платників ведеться на підставі таких документів:

─ заяви (скарги) платника податків про перегляд рішення контролюючого органу;

─ рішення контролюючого органу про повне (часткове) задоволення скарги платника;

─ рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;

─ повідомлення платника податків про судове оскарження рішень контролюючого органу.

Облік надходження відстрочених або розстрочених податкових зобов'язань за платежами до бюджету та процентів за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань відображається в особистих рахунках платників у загальному порядку погашення податкових зобов'язань, який встановлюється окремо для кожної форми особових рахунків платників. Зарахування цих сум проводиться за тими кодами бюджетної класифікації, що й платежі, за якими надано відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань.

Сума податкового кредиту, проценти за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань та терміни їх сплати відображаються в особистому рахунку платника згідно з порядком, встановленим для обліку відстрочених або розстрочених податкових зобов'язань.

Проценти за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань відображаються на зворотному боці картки в розділі «Проценти за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань».

При переведенні платника на облік до іншого податкового органу, у тому числі до державних податкових інспекцій з функціями безпосереднього обслуговування та контролю за великими платниками податків, за платником зберігається право на відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань (боргу), надане за попереднім місцезнаходженням.

Інформація щодо розстрочених (відстрочених) сум передається та приймається в автоматичному режимі. В оперативній звітності дані про відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань відображаються:

─ за попереднім місцем обліку платника ─ від дати надання відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань до дати
зняття з обліку платника податків відображаються як «використані»;

─ за новим місцем обліку платника ─ від дати взяття на облік
платника податків до дати закінчення терміну дії відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань відображаються
як «діючі» на звітну дату.

Облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих та сплачених платником самостійно до початку перевірки органу Державної податкової служби, провадиться в особистому рахунку платника на підставі даних електронних реєстрів, складених за даними нової податкової декларації (розрахунку), у якій штрафні санкції визначаються окремим рядком.

Облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом Державної податкової служби, провадиться в автоматичному режимі на підставі даних електронного реєстру податкових повідомлень, складених за рішенням керівника (заступника керівника) органу Державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, за кожним платежем окремо, датою останнього дня граничного терміну сплати.

Облік штрафних санкцій в особистих рахунках платників, які подали до установи банку платіжне доручення на перерахування суми податкового боргу (часткового податкового боргу) до бюд-жету, призупиняється датою його реєстрації у цих установах на суми сплати податкового боргу (часткового податкового боргу).

Суми фінансових санкцій обліковуються в особистих рахунках платників за окремими кодами операцій у розділі «Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій».

5.3. Автоматизація обліково-перевірної роботи податкових органів

Інформаційна система податкової служби — це система з великими потоками інформації та великою їх розгалуженістю, з великою кількістю типів документів різної складності. Їх швидкий пошук та систематизацію може забезпечити тільки автоматизована інформаційна система.

АІС податкової служби ─ це комп’ютерна мережа з організацією автоматизованих робочих місць (АРМ) податкових інспекторів. Для забезпечення відповідності програмного комплексу обліку і звітності нормам чинного законодавства проекти АІС підлягають обов'язковому тестуванню у ДПА України із залученням спеціалістів, що безпосередньо обслуговують платників податків.

Обов'язковою вимогою до проектів АІС обліку і звітності в органах державної податкової служби є захист, архівування та збереження даних, відстеження по кожному податковому зобов'язанню та податковому боргу історій їх виникнення, забезпечення кодування кожної операції і можливості доступу до баз даних, у тому числі минулих звітних періодів (тільки в режимі перегляду).

У податковій службі у 1991 р. з’явилася перша версія автоматизованого робочого місця податкового інспектора відділу обліку та звітності ─ «Держдоходи». За його допомогою були усунені основні недоліки ручного оперативного обліку податків. Потім з’явилися нові АРМ, у результаті об’єднання яких була створена автоматизована інформаційна система податкової служби.

АРМ ─ це сукупність програмно-технічних засобів та проблемно-орієнтованих комплексів, які використовуються з метою суттєвого підвищення ефективності процесу інформацій-ного забезпечення діяльності податкового інспектора, наприклад, реєстрація інформації, її обробка та систематизація.

Організаційно-інформаційна структура податкової служби України побудована за трирівневою ієрархічною системою ─ центр, область, район.

На районному рівні готується оперативна інформація, яка є первинною інформацію, що часто поновлюється. Оперативна інформація ─ основа в інформаційній ієрархії автоматизованих систем. Обробка оперативної інформації ─ це робота, пов’язана зі збором, контролем і первинною обробкою даних, формуванням нових документів, довідок, звітів. Тому найбільше інформаційне навантаження в роботі податкових органів покладене на нижній рівень ─ районні ДПІ. Саме на цьому рівні виникає первинна інформація, пов'язана з безпосередньою роботою з платниками податків (юридичними та фізичними особами). Автоматизація збору та обробки інформації на робочих місцях забезпечує повноту, точність і актуальність документів, прискорює їх підготовку, а використання спеціального програмного забезпечення сприяє зростанню продуктивності праці. У результаті з ДПІ до обласної ДПА надходять файли, в яких згідно зі строками надання розміщена регламентна звітна інформація про платників, стан податкових платежів, виконання платіжної дисципліни тощо, а також інформація щодо неформалізованих запитів.

На обласному рівні шляхом узагальнення оперативної інформації формується тактична інформація для аналізу та відпрацювання різних варіантів щодо надходження коштів до бюджету. Тут накопичуються дані, які надходять із ДПІ, компонуються в цілому  ДПА обласного рівня і передаються до ДПА України.

Стратегічна інформація утворюється в результаті опрацювання в ДПА України оперативної і тактичної інформації, що містить відомості, звіти, прогнози. На її основі органи законодавчої та виконавчої влади можуть оцінювати виконання прибуткової частини бюджету України і приймати обґрунтовані та ефективні рішення, а також робити висновки про те, як працюють закони за кожним із податків, прогнозувати та підтримувати стратегію напрямів розвитку податкової служби України.

Інформаційне забезпечення АІС податкової службице стандартизовані та уніфіковані форми вхідної та вихідної документації, єдиний формалізований опис даних, єдина нормативно-довідкова інформація (НДІ), що містить систему класифікації і кодування, єдині інструкції та правила обробки інформації, єдина ієрархічна система банків даних та система їх захисту тощо.

Для забезпечення безпомилковості читання документів (кодування вхідної інформації), а також швидкісного введення інформації з цих документів до баз даних та їх опрацювання були розроблені єдині загальнодержавні довідники (класифікатори), що і склали НДІ автоматизованої інформаційної системи податкової служби. Довідник, або класифікатор, ─ це документ, що є  зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Нормативно-довідкова інформація ─ це дані про розміри ставок та терміни сплати за кожним із видів податкових платежів, облікову ставку НБУ, бюджетну класифікацію податків та зборів, перелік банківських установ, у яких перебувають розрахункові рахунки платників, перелік платників податків, державних органів та ін.

Стандартизація та уніфікація форм документів, єдина НДІ та єдині правила обробки інформації є основою для створення єдиного інформаційного простору податкової служби, що дає можливість автоматизувати більш трудомісткі процеси щодо збору, обліку та обробки інформації. Усі довідники розробляються і підтримуються в актуальному стані централізовано у ДПА України і разом із пакетами прикладних програм передаються на обласні та районні рівні.

Використання загальнодержавних довідників дало можливість обміну інформацією в електронному вигляді між податковими органами, банками, митними органами, казначейством, Держкомстатом, органами виконавчої влади усіх рівнів та дозволило здійснювати проведення повномасштабного й ефективного контролю за достовірністю (якістю) інформації про об'єкти оподаткування.

Після реєстрації у виконавчому комітеті та Мінстаті платник реєструється у податковій інспекції в управлінні обліку платників, подаючи для цього усі реєстраційні документи. Реєстрація здійснюється за допомогою АРМ «Облік платників» та АРМ «Реєстрація платників ПДВ», у результаті якої всі інформаційні відомості надходять до бази даних АІС податкової інспекції з подальшою передачею цих даних до центральної бази даних (ЦБД) ДПА України (через обласну ДПА), а саме: до Державного реєстру юридичних осіб, Державного реєстру платників ПДВ.

Отримавши в податковій інспекції довідку про реєстрацію, платник відкриває рахунок у банку. Протягом трьох робочих днів з цього моменту з банку до ДПІ електронною поштою надходять відомості про відкриття (або закриття) рахунка.

У результаті реєстрації платника в податковій інспекції відкривається картка особистого рахунка (КОР) за кожним видом платежу.

Проблемним питанням у відносинах платника податків з податковою службою є подання звітів та їх реєстрація, особливо у періоди пікових навантажень, проведення контролю та аналізу звітних документів податковими органами. Щоб налагодити швидку реєстрацію податкових звітів, їх контроль та аналіз, концепція розвитку податкової служби України визначила такі шляхи:

─  подання звітів у електронному вигляді;

впровадження програмних комплексів, які забезпечують оперативність прийняття звітності, автоматизовану її обробку, універсалізацію технологічного процесу використання у роботі даних із звітних документів платників податків та встановлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

ДПА України проводить роботу щодо розроблення та впровадження програмного комплексу з формування усіх податкових звітів у електронному вигляді. Формування електронної звітності платниками здійснюється з використанням спеціальних програмних засобів, які складаються з двох частин: клієнтської, за допомогою якої платник «готує» електронний звіт, та інспекторської, яка «приймає» наданий звіт, виконує необхідний контроль інформації та передає ці дані для обробки до інших функціональних АРМ. Передача податкових звітів у електронному вигляді (електронна звітність) відбувається через подання до районної ДПІ дискети або електронного файлу за допомогою електронної пошти разом із підписаними паперовими копіями.

Програмний комплекс клієнтської частини надає платнику можливість:

─ генерувати і заповнювати в автоматизованому режимі звітні бухгалтерські форми відповідно до чинного законодавства;

─ перевіряти в автоматизованому режимі заповнення звітних форм, фіксуючи помилки окремим протоколом;

─ захищати дані, що передаються до податкових органів, від несанкціонованого доступу та коригування електронного звіту шляхом «електронного підпису» платника;

─ накопичувати і використовувати дані електронних звітів;

─ друкувати форми електронних звітів ─ отримувати обов'язкові паперові копії звітних форм.

Щодо програмного комплексу інспекторської частини, то він забезпечує:

─ оперативність приймання звітності;

─ автоматизовану обробку звітності; 

універсалізацію технологічного процесу використання даних звітних документів платників податків; 

встановлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

За його допомогою реалізована мета автоматизування таких операцій:

─ реєстрування форм звітності платників податків;

─ ведення нарахованих сум податків за зареєстрованими формами звітності;

─ введення даних за поданими формами звітності платників податків;

─ контроль даних форми звітності на етапі їх введення;

─ пакетний контроль усіх поданих форм;

─ ведення реєстрів поданих та неподаних документів;

─ ведення реєстрів нарахованих сум податків;

─ ведення реєстрів із контролю форм звітності.

Інформація про нараховані суми податків, після успішного завершення автоматизованого контролю автоматично переноситься в картки особистих рахунків платників, у інформаційні файли баз даних.

Практика показує, що приймання звітності на електронних носіях дає можливість скоротити кількість робочих місць із приймання звітності, зменшити час обробки та підвищити достовірність отриманої інформації.

               

ВИСНОВКИ

1. Обчислення податку ─ це сукупність дій платника податків (податкового агента) чи податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів чи цільових фондів. Відповідно до цього податки поділяються на:

а) окладні ─  податки, що обчислюються безпосередньо податковим органом;

б) неокладні ─  податки, що обчислюються самостійно платником податків;

в) змішаніподатки, що обчислюються на різних етапах і платником податків, і податковим органом.

2. Обчислення податку здійснюється у декілька етапів:

2.1.Визначення об'єкта оподатковування.

2.2. Визначення бази оподатковування.

2.3. Вибір ставки податку.

2.4. Застосування податкових пільг.

2.5. Розрахунок суми податку.

3. Залежно від способів обчислення розмежовують:

3.1. Кумулятивний спосіб визначення об’єкта, при якому податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник.

3.2. Некумулятивний спосіб визначення податкової бази, при якому кожна частина доходу обкладається податком окремо, не залежно від інших джерел доходів. Цей спосіб більш простий, не вимагає складної системи розрахунків, але за його рахунок важко забезпечити стабільне надходження коштів до бюджету.

4. Існують три основних способи сплати податку.

4.1. Кадастровийспосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до шкали, складеної на визначені види майна.

4.2. Деклараційнийспосіб   реалізації   платником   податків обов'язку зі сплати податку на підставі подання в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений період і про свої податкові обов'язки.

4.3.Попередній (авансовий) ─ спосіб, що застосовується в основному при безготівковому утриманні. Податки утримуються у джерелі доходу. Вони утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються в бюджет до видачі доходу.

5. З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами Державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особисті рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками

6. Облік надходжень платежів до бюджету в особистих рахунках платників проводиться органом Державної податкової служби на підставі документів, що підтверджують погашення платником податкових зобов'язань.

7. Відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань надається платникам у порядку, визначеному чинним законодавством.

8. Облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих та сплачених платником самостійно до початку перевірки органу Державної податкової служби, провадиться в особистому рахунку платника на підставі даних електронних реєстрів, складених за даними нової податкової декларації (розрахунку), у якій штрафні санкції визначаються окремим рядком.

9. Облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом Державної податкової служби, провадиться в автоматичному режимі на підставі даних електронного реєстру податкових повідомлень, складених за рішенням керівника (заступника керівника) органу Державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, за кожним платежем окремо, датою останнього дня граничного терміну сплати.

Запитання для самоконтролю

1. Етапи обчислення податку.

2. Способи обчислення податку.

3. Форми сплати податків.

4. Способи сплати податку.

5. Термін сплати податку.

6. Організація обліку податків, зборів та обов'язкових платежів.

7. На підставі яких документів здійснюється зарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних?

8. Які документи  підтверджують погашення платником податкових зобов'язань?

9. З якою метою і ким відкриваються особисті рахунки за кожним платником та кожним видом платежу?

10. Механізм обліку нарахованих сум платежів.

11. Організація обліку надходження платежів до бюджету.

12. Облік відстрочених або розстрочених податкових зобов'язань.

13. Облік сум штрафних (фінансових) санкцій.

14. Інформаційна система податкової служби.

Тестові завдання до теми 5 (7 тестів)

ТЕСТ 1. Зміна строку сплати податку здійснюється шляхом перенесення строку сплати податку або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється шляхом...

а) відстрочки;

б) списання;

в)  розстрочки;

г)  податкового кредиту;

д) бюджетного кредитування;

е)  а, в, г;

є)  а, б, д.

ТЕСТ 2. Характерною рисою податкових відносин є:

а) економічний зміст;

б)  грошовий характер;

в)  зв'язок із владою, публічність;

г)  безсистемність.

ТЕСТ 3. Пріоритетною формою звітності податкових служб є:

а) журнал обліку платників податків і зборів за ф. № 7- ОПП;

б) Державний реєстр фізичних осіб;

в) звітність про надходження коштів до бюджету ─ за формою
№ 1-П «Звіт про суми фактичних надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів»;

г) особисті рахунки платників податків і зборів, обов'язкових платежів.

ТЕСТ 4. Податкове зобов'язання платника податків визначається:

а)  податковим агентом;

б) платником податків самостійно;

в)  податковим органом;

г)  правильні всі відповіді.

ТЕСТ 5. Який вид звітності є сукупністю дій платника податків і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів встановленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксує процес вирахування податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету?

а) бухгалтерська;

б) податкова;

в) фінансова.

ТЕСТ 6. Який документ податкової звітності, наданий платником податків у формі заяви, з визначенням у ньому відомостей про отримані доходи, понесені витрати, майно, що знаходиться в його власності?

а) баланс;

б) декларація;

в) податкове повідомлення.

ТЕСТ 7. У податковому повідомленні зазначаються:

а)  підстава для нарахування податкового зобов’язання;

б) належні до сплати суми податків, штрафних санкцій;

в)  граничні терміни погашення і попередження про наслідки несплати податків у встановлений термін;

г)  факт узгодження податкового зобов'язання платника податків, нарахованого податковим органом;

д) активи платника податків, що знаходяться в податковій
заставі;

е) правильні відповіді а, б, в.

            

Тема 6. ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ

План викладення теми:

Ключові терміни

Питання 6.1. Сутність податкового контролю.

Питання 6.2.  Податкова перевірка ─ основний метод податкового контролю.

Питання 6.3. Оформлення результатів податкової перевірки.

Питання 6.4. Оскарження дій податкових органів

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 6.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Податковий контроль. Види податкового контролю. Перед-перевірний аналіз. Планування контролю. Податкова перевірка. Початок перевірки. Журнал реєстрації перевірок. Види податкових перевірок. Камеральна. Документальна перевірка. Виїзна. Планова виїзна. Невиїзна документальна перевірка. Зустрічна. Планова документальна перевірка. Комплексна. Тематична. Повторна. Формальна. Арифметична. Програма документальної перевірки. Акт. Довідка. Зведений акт. Довідка з окремих питань. Оскарження дій податкових органів.

6.1. Сутність податкового контролю

Податковим контролем є спеціальний державний контроль, що становить діяльність податкових органів і їх посадових осіб з перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, що реалізують податкові обов'язки чи забезпечують цю реалізацію.

Завдання податкового контролю ─ забезпечення економічної безпеки держави під час формування централізованих державних грошових фондів за рахунок податкових надходжень.

 Податковий контроль передбачає:     ─ спостереження за діяльністю контролюючих суб'єктів;  ─ аналіз отриманої інформації, тенденцій, вироблення прогнозів;          ─ вживання заходів з попередження порушень законності й дисципліни;         ─ облік конкретних правопорушень, аналіз їх причин і обставин;          ─ припинення протиправної діяльності;     ─ виявлення винних у здійсненні податкових правопорушень (як платників податків, так і працівників податкових органів) і притягнення їх до відповідальності. Органи Державної податкової служби здійснюють:   ─ контроль за дотриманням податкового законодавства;  ─ перевірку правильності обчислення податків, зборів та інших обов'язкових платежів;       ─ перевірку якості поставлення і ведення податкового і бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування;    ─ забезпечення своєчасного і повного внесення сум податків, що сплачуються;       ─ накладення фінансових і адміністративних штрафів;   ─ профілактику податкових порушень.

Види податкового контролю класифікуються за декількома підставами ( рисунок 6.1).

а) за суб'єктом, що здійснює контрольні функції:   1) державний податковий контроль, здійснюваний державними органами. У цьому разі органи, що здійснюють податковий контроль, поділяються на:

─ органи загальної компетенції, що здійснюють податковий контроль поряд зі своєю основною діяльністю;

─ органи спеціальної компетенції ─ створені спеціально для здійснення податкового контролю ─ податкові адміністрації, інспекції, податкова міліція;

 2) незалежний  податковий контроль, що здійснюється  аудиторськими чи громадськими організаціями.

         

Рисунок 6.1- Види податкового контролю

б) за терміном здійснення контролю:    1) оперативний ─ податковий контроль, здійснюваний у межах звітного періоду на підставі кількісних і якісних показників контрольованої операції;      2) періодичний ─ податковий контроль, що здійснюється після закінчення звітного періоду на підставі аналізу документів звітності й інших джерел.

в) за джерелом контролю:

1) документальний ─  податковий контроль, що здійснюється на підставі аналізу документів, які відбивають показники контрольованого об'єкта чи діяльності суб'єктів;  2) фактичний податковий контроль, що здійснюється на підставі фактичного аналізу контрольованого об'єкта чи діяльності контрольованих суб'єктів.

Податковий контроль припускає кілька методів:    здійснення обліку платників податків;     ─ здійснення податкової перевірки;     ─ обстеження території і приміщень, де можуть знаходитися об'єкти, що підлягають оподатковуванню чи використовуються для одержання об'єктів оподатковування.

Проведення податкового контролю доцільно здійснювати за такими етапами:

  1.  Передперевірний аналіз.
  2.  Планування контролю.
  3.  Контакт з об'єктом контролю.
  4.  Документальна перевірка.

    5. Завершальний етап контролю.

    6. Реалізація і контроль за виконанням матеріалів перевірки.        Передперевірний аналіз передбачає:      ─ вивчення обліку платника в податковому органі;   ─ вивчення податкових декларацій та інших звітних документів;          ─ порівняння динаміки даних про нарахування і сплату податків;          ─ аналіз розвитку підприємства;      ─ аналіз основних показників підприємства.

Під час аналізу податковий інспектор одержує необхідні відомості про підприємство і визначає основні напрямки перевірки.

На етапі планування контролю здійснюється добір необхідних даних про платників податку, добір об'єктів для проведення документальної перевірки, підготовка планів і графіків документальних перевірок, уточнення параметрів контролю, часу й обсягу контрольних процедур, визначення джерел інформації, методичних прийомів контролю, відповідальних осіб.

Схему проведення податкового контролю наведено на рисунку 6.2.

  Рисунок 6.2 - Схема проведення податкового контролю

Основним методом податкового контролю є податкова перевірка. Серед основних прав Державної податкової служби виділено та відокремлено право податкових органів на здійснення перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податкових платежів.

6.2.  Податкова перевірка ─ основний метод податкового контролю

Податкова перевірка ─ це діяльність податкових органів (у деяких випадках аудиторських, громадських організацій) з аналізу й дослідження первинної облікової і звітної документації, пов'язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної і повної сплати податків та зборів, правильного ведення податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.     Податкова перевірка проводиться за наявності підстави, а саме:           ─ за наявності відомостей, що дозволяють припустити, що платник податку приховує об’єкт оподатковування;    ─ за наявності факту невідповідності задекларованих платником податку доходів і витрат з його фактичними доходами і витратами;        ─ за наявності відомостей про приріст об’єкта оподатковування, якщо це не має документального підтвердження;     ─ за неподання у відповідний термін податкової декларації чи інших документів, необхідних для визначення податкового зобов’язання;

─ за наявності порушень під час останньої податкової перевірки;  ─ під час реорганізації чи ліквідації підприємств чи організацій.

Об’єктом податкової перевірки є грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, показники електронно-касових апаратів і комп’ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інші документи, незалежно від способу надання інформації, пов'язані з розрахунком, сплатою податків, зборів, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи на її здійснення.

Суб’єктами податкових перевірок є підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, спільні підприємства, фізичні особи.

Під час проведення перевірки працівники державних податкових органів у перший день зобов’язані (початок перевірки):

─ пред’явити свої службові посвідчення керівнику;    ─ пред’явити посвідчення на перевірку;    ─ ознайомити з метою перевірки і надати програму та графік перевірки;          ─ представити членів контрольної бригади;     ─ пояснити причини, з яких здійснюється перевірка;   ─ вирішити організаційні питання (розміщення в приміщенні,
забезпечення технікою і т. ін.);       ─ обговорити порядок надання необхідної інформації для перевірки;           ─  ознайомити з попередніми результатами контролю.

Перш ніж податковий інспектор розпочне ревізію, необхідно перевірити його посвідчення на перевірку. Ненадання інспектором відповідних документів дає право платнику податків не допускати його до проведення перевірки. Ця норма закріплена в розпорядженні ДПАУ «Про посвідчення на перевірку» від 20.05.97 р. № 89-р. Посвідчення на перевірку друкується на бланку Державної податкової адміністрації і повинне бути зареєстроване в журналі видачі посвідчень на перевірку. Воно дійсне тільки на зазначений у ньому період і має бути завірене гербовою печаткою і підписом керівника чи заступника керівника податкової служби.  У посвідченні на перевірку вказуються дата видачі, назва підприємства, що перевіряється, терміни перевірки, посада й прізвище інспектора. Істотним є те, що посвідчення повинне бути виписане тільки на одного працівника податкового органу, в іншому випадку (якщо посвідчення виписане на кількох осіб) посвідчення можна вважати недійсним.

Оперативні перевірки проводять, якщо у контролерів є службові посвідчення і посвідчення на право перевірки кожного суб'єкта підприємницької діяльності (СПД).

Працівники без належно оформленого посвідчення не мають права брати участь у перевірках суб’єктів підприємницької діяльності.

Крім цього, суб'єкт підприємницької діяльності, якого перевіряють, повинен вести журнал реєстрації перевірок. Це дає змогу виключити несанкціоновані перевірки. У разі наявності у СПД територіально відокремлених філій, представництв та інших підрозділів у кожному з них ведеться окремий журнал реєстрації перевірок.

Журнал прошивається СПД і завіряється печаткою та підписом директора або власника (для юридичних осіб), або тільки підписом (для фізичних осіб) СПД.

Журнал реєстрації перевірок має таку форму:

─ титульний аркуш, на якому вказано назву підприємства, місцезнаходження, а для підприємця ─ П.І.Б. підприємця, місце проживання;         ─ сторінки журналу містять таку таблицю (табл. 6.1):

Таблиця 6.1 – Сторінка журналу реєстрації перевірок

з/п

Мета та характер пере-вірки

Назва організації, що здійснює

перевірку

Прізви-ще, ім'я, по бать-кові особи, що здій-снює перевірку

Номер служ-бового посвід-чення та посада особи, що здійс-нює перевір

ку

Дата видачі та номер направ- лення або припису щодо здійснення

перевірки

Строк проведен-   ня перевірки

Під-пис особи, що здій-снює

пере-вірку

Приміт-ки

По-чаток

Закінчен-ня

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

 Під час здійснення податкового контролю можуть бути застосовані такі види податкових перевірок.

Камеральнаподаткова перевірка, що проводиться за місцем перебування податкового органу в момент здачі платником податків звітних документів і податкових розрахунків на підставі інформації, що міститься в них, а також відомостей документів, що знаходяться в податкових органах, і відомостей, що відображають діяльність і майно платників податків і зборів. Ця податкова перевірка здійснюється без виходу на підприємство податковим інспектором у момент одержання звітності. Матеріали камеральної перевірки використовуються для проведення подальших податкових перевірок. Перевірці підлягають такі питання:          ─ повнота і своєчасність подачі звітності, податкових декларацій і розрахунків;        ─ виконання вимог порядку заповнення наданих документів;          ─ послідовність даних у формах звітності;    ─ відповідність даних, використовуваних для проведен-ня розрахунків, даним, відбитим у звітності;     ─ правильність заповнення всіх пунктів декларацій і розрахунків          ─ правильність арифметичних розрахунків і визначення сум і термінів сплати чи повернення з бюджету належних сум.

Документальна перевіркаце другий етап контрольної роботи податкових органів за правильністю розрахунку та своєчасністю сплати в бюджет податків і зборів. Документальні перевірки здійснюються у звітному періоді й мають декілька різновидів.

Виїзнаподаткова перевірка, здійснювана за місцем перебування платника податків чи об'єкта податкового контролю на підставі матеріалів податкових декларацій та існуючих у податкових органах документів і відомостей про діяльність і майно платника податків і зборів, а також отриманих у нього документів та інформації. Підставою для проведення виїзної податкової перевірки є рішення керівника податкового органу з письмовим повідомленням платника податків, зборів і обов’язкових платежів. Проводиться вона в основному за місцем здійснення платником податків діяльності, результати якої (чи вона сама) служать підставою для виникнення податкового обов’язку.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності СПД з письмового дозволу керівника відповідного контролюючого органу.          Формування щорічних проектів планів-графіків проведення планових виїзних перевірок здійснюється відділеннями управлінь Державного казначейства в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, контрольно-ревізійними підрозділами (відділами, групами) в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах і митницями за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, що перевіряються. Ці плани-графіки погоджуються з відповідною районною, міською державною податковою інспекцією.

Заміна у планах-графіках суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, та зміна термінів початку проведення планових виїзних перевірок забороняються, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта, припинення його діяльності на тривалий час тощо).

Планова виїзна перевірка проводиться за письмовим дозволом керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу протягом календарного року в межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок.

Право на проведення документальної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності надається тільки в тому разі, якщо йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення перевірки надіслане письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.

Телефонне або інше усне повідомлення про майбутню перевірку є найгрубішим порушенням порядку проведення перевірок.

Таким чином, будь-яке підприємство має право відмовити податковим органам у проведенні перевірки, якщо останніми не були дотримані обидві зазначені вище умови.

Крім цього, терміни проведення таких перевірок обмежені тридцятьма робочими днями. Винятки становлять суб'єкти підприємницької діяльності з річним сукупним валовим прибутком 20 млн грн і більше: для них термін проведення перевірки може перевищувати вказаний, при цьому продовження терміну здійснюється за рішенням керівника Державної податкової адміністрації, якій підпорядковується відповідна податкова інспекція.        Якщо плануються виїзні перевірки різними органами, а саме: податковими, контрольно-ревізійними, митними або державним казначейством, то вони повинні здійснюватись одночасно. Координація зазначених перевірок покладена на Державну податкову службу. У разі неможливості здійснення одночасно всіма контролюючими органами планової виїзної перевірки   здійснюються в різні терміни, узгоджені контролюючими органами із суб'єктами підприємницької діяльності. Причин, що роблять неможливим одночасне проведення планових виїзних перевірок, визначено лише дві:   

─ відсутність необхідних умов праці для всіх осіб, які здійснюють перевірку;        ─ виробнича або фізична неможливість співпраці працівників
суб’єкта, що перевіряється, одночасно з усіма особами, які
здійснюють перевірку.

У разі неузгодженості планів-графіків проведення планових перевірок між податковою службою й іншими контролюючими органами суб’єкт підприємницької діяльності має право не допускати осіб, які здійснюють перевірку, на об'єкт.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи контролюючого органу і здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

─ за результатами зустрічних перевірок виявлені факти, що
свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

─ суб’єктом підприємницької діяльності не надані у встановлений термін документи обов'язкової звітності;

─ виявлена  недостовірність  даних,   заявлених   у   документах обов’язкової звітності;

─ суб’єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

─ у разі виникнення потреби в перевірці відомостей, отриманих від особи, що мала правові відношення з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт не надасть пояснення
і документальні підтвердження на обов'язковий письмовий
запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів з
дня одержання запиту;

─ проводиться реорганізація чи ліквідація підприємства.

Позапланові виїзні перевірки проводяться лише органами ДПС і органами КРС в межах їх повноважень.

Невиїзна документальна перевіркаперевірка, яка проводиться в приміщенні органу Державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Цей вид перевірки передбачений Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327.

Зустрічнаподаткова перевірка, яка здійснюється як частина виїзної чи камеральної і полягає в зіставленні відомостей, підтверджених документально, про діяльність контрольованої особи і наявних в інших осіб з відомостями, відображеними в документах самого платника податків.

Зустрічна перевірка здійснюється на підставі письмових запитів податкових органів, де знаходиться платник податкових зобов'язань, податковим органам, де знаходиться партнер підприємства, яке перевіряється, або безпосередньо за письмовим розпорядженням про перевірку партнера підприємства, яке перевіряється.

Податкові інспектори, які здійснюють зустрічну перевірку, зобов’язані зіставити дані податкових документів з первинними документами бухгалтерського обліку, достовірність і правильність відображення даних у партнера підприємства. Зустрічна перевірка здійснюється з питань, що зазначені у розпорядженні або письмовому зверненні. Як правило, такі перевірки містять одне чи кілька питань.

Після зустрічної перевірки складається акт перевірки.

Протягом трьох днів суб'єкт підприємницької діяльності повинен підготувати пояснення та їх документальне підтвердження. На третій робочий день ці документи передаються податковому органу. Передачу документів необхідно оформити під розписку про отримання.

Крім того, зустрічна перевірка повинна бути проведена протягом 10 днів від дня отримання завдання про її проведення. Однак періодичність зустрічних перевірок (на відміну від планових) не обмежена і вони можуть проводитися «у міру необхідності». Частіше за все такі перевірки проводяться з контрагентами підприємств, що мають великі суми ПДВ до відшкодування.

Планова документальна перевірка ─ здійснюється відповідно до річних планів контрольно-економічної роботи і квартальних графіків перевірок за кожною ділянкою роботи. До планів включаються підприємства, що одержують найбільші суми прибутку, мають значні обороти чи допускають значні грубі порушення податкового законодавства. Документальна планова перевірка може проводитися не рідше одного разу в два роки і не частіше одного разу на рік.

Комплекснаподаткова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання податкового законодавства в цілому. У цьому разі перевіряються всі документи і бухгалтерські записи від дати попередньої перевірки за сьогодняшній момент, а за необхідності ─ і за більш тривалий період.

Тематична ─  податкова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання окремих норм податкового законодавства. Під час цієї перевірки аналізується частина первинних документів за визначений період часу (місяць чи більше). Якщо в ході тематичної перевірки будуть виявлені серйозні порушення податкового законодавства, то це може стати причиною проведення комплексної податкової перевірки. Вона містить одне чи кілька питань.

Повторнавторинна перевірка податковим органом обов’язків платника податків, що випливають зі сплати податків і зборів. Повторна податкова перевірка допускається під час реорганізації чи ліквідації платника податків, а також у порядку контролю податкового органу вищого рангу за податковим органом, що проводив податкову перевірку.

В інших випадках вищий контролюючий орган може з власної ініціативи перевірити лише достовірність висновків нижчого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків перевірки, проведеної нижчим контролюючим органом.

Формальна ─ податкова перевірка, що здійснюється з метою аналізу правильності заповнення реквізитів у документах (відсутність виправлень, підчищень, дописок, дійсність підписів).

Арифметичнаподаткова перевірка, що здійснюється з метою аналізу правильності розрахунків і обчислень в облікових і звітних документах платників податків.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевірку і програму перевірки. Програма складається, виходячи з основної мети перевірки ─ виявлення достовірності визначення прибутку, інших об’єктів оподатковування, правильності обчислення податків і своєчасності виконання зобов’язань перед бюджетом, оцінки стану звітної дисципліни і ведення податкового й бухгалтерського обліку.

Програма документальної перевіркице обов'язковий мінімум питань, що підлягають документальній перевірці, який у разі необхідності посадова особа, що здійснює перевірку, може розширити та ускладнити.

Програма має відображати особливості виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства стосовно повного і правильного обчислення й сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Питання, які необхідно з'ясувати в програмі перевірки, викладаються в такій послідовності, щоб вони дозволили забезпечити не тільки всебічну документальну перевірку підприємства, а й системну, яка сприяє виявленню порушень, їх причин, а також визначити їх наслідки. Програма може містити такі основні питання:

─ підпорядкованість підприємства, сфери діяльності, вид діяльності, правомірність створення та реєстрації підприємства;

─ відповідність діяльності підприємства його статуту;

─ наявність ліцензій на право здійснення окремих видів діяльності;

─  проведення аудиторських перевірок;

─ стан бухгалтерського і податкового обліку та звітності. Встановлюється, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує організація бухгалтерського й податкового обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про прибуток підприємства;

─ правильність відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів попередньої перевірки;

─ відповідність показників балансу даним головної книги, реєстрам бухгалтерського й податкового обліку, а також даним,
відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих до податкової служби;

─ правильність визначення валового доходу, валових витрат, доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), доходів від іншої
реалізації, доходів від позареалізаційних операцій;

─ правильність визначення прибутку, який оподатковується;

─ правильність проведення інвентаризації та відображення її результатів у обліку;

─ правильність обліку витрат на виробництво (обіг), які відносяться на валові витрати;

─ амортизаційні відрахування;

 матеріальні витрати;

─ витрати на оплату праці;

─ відрахування на соціальні заходи;

─ витрати майбутніх періодів;

─ невиробничі витрати;

─ правомірність включення до складу витрат сум, віднесених на забраковану продукцію або на простої;

─ правомірність обліку збитків та інших невиробничих витрат;

─ правомірність податкового й бухгалтерського обліку реаліза-ції готової продукції (робіт, послуг), включаючи бартерні операції;

─ правомірність визначення сукупного валового доходу та скоригованого валового доходу;

─ правомірність визначення валових витрат з метою оподаткування;

─ правомірність застосування пільг з оподаткування;

─ правильність складання декларацій на підставі перевіреної
фактичної інформації;

─ правомірність обчислення і відображення в бухгалтерському й податковому обліку податку на додану вартість;

─ правомірність індексації та переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та порядок їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку;

─ правомірність розрахунку і відображення в обліку й звітності, а також своєчасне перерахування до бюджету акцизного збору;

─ правильність утримань, повнота відображення в обліку й своєчасність перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників;

─ правильність нарахування й відрахувань у позабюджетні фонди;

─ правильність обчислення й своєчасність перерахування до
бюджету податку з власників транспортних засобів;

─ правильність обчислення й своєчасність перерахування до
бюджету місцевих податків і зборів;

─ правильність ведення обліку валютних операцій і відповідність фактичних даних звітним;

─ відповідність встановленим лімітам залишків готівкових грошових коштів у касі, норм витрати готівкових коштів на поточні потреби, повнота оприбутковування і відображення в
обліку й звітності готівки в касі;

─ стан простроченої дебіторської й кредиторської заборгованостей;

─ своєчасність і повнота погашення й перерахування пені при виявленні документальними перевірками несвоєчасно внесе-них до бюджету сум податків, зборів та інших обов’язкових
платежів;

─ своєчасність і правильність обчислення, відображення в обліку і звітності, а також своєчасне перерахування до бюджету
оплати за воду й користування землею;

─ своєчасність надходження валютної виручки за експортну продукцію, а також своєчасне отримання товарно-матеріальних
цінностей, що імпортуються;

─ повнота й правильність ведення товарно-касової книги;

─ повнота й правильність ведення касової книги;

─ повнота і правильність відображення реалізації товарів (робіт, послуг) звітними даними касових апаратів, бухгалтерським і податковим обліком;

─ повнота і правильність відображення фактичних даних у звітних деклараціях та розрахунках, поданих до податкової
служби;

─ стан розрахунків з податків, зборів та інших обов'язкових платежів з бюджетними й цільовими фондами;

─ інші питання, що стосуються правильності обчислення, відображення в обліку та звітності й своєчасності перерахування
податків, зборів та інших обов’язкових платежів, питання своєчасної сплати платежів до бюджету.

6.3. Оформлення результатів податкової перевірки

За результатами проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка (див. Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок).

Актслужбовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідкаслужбовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не- встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Під час проведення планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.

Зведений актслужбовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Складовими частинами зведеного акта планової виїзної перевірки можуть бути довідки з окремих питань, які за необхідності складаються посадовими особами податкового органу як з окремого питання плану перевірки, так і з декількох питань плану перевірки.

Довідка з окремих питаньслужбовий документ, який складається за рішенням керівника перевірки в ході проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені (не виявлені) порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавчим суб'єктами господарювання з окремих питань плану перевірки.

Довідка з окремих питань підписується посадовими особами податкового органу, які здійснили перевірку, та погоджується з посадовими особами суб’єкта господарювання.

Довідка з окремих питань складається у двох примірниках. Перший примірник надається керівнику, який очолює перевірку, а другий залишається в структурному підрозділі, працівник якого склав цю довідку. На вимогу посадових осіб суб'єктів господарювання їм може бути надана копія довідки з окремих питань.

За результатами документальної перевірки в акті відображаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Акт перевірки повинен складатися на паперовому носії та в електронному вигляді державною мовою, мати наскрізну нумерацію сторінок.

Титульний аркуш акта документальної перевірки друкується на номерному бланку органу Державної податкової служби для складання актів документальних перевірок. Перший примірник акта в оригіналі залишається в органах Державної податкової служби, всі інші примірники ─ копії.

Усі вартісні показники вказуються в гривнях, а показники, що виражені в іноземній валюті, підлягають відображенню в акті документальної перевірки з одночасним зазначенням їх еквівалента в гривнях за курсом валют НБУ на дату проведення фінансово-господарської операції.

Акт за структурою можна умовно поділити на три частини: вступну, описову і результативну.

У вступній частині акта перевірки зазначаються прізвище й ініціали, посада, спеціальне звання особи, яка здійснює перевірку; назва державного податкового органу, фахівці якого здійснювали перевірку. Вказуються повне та скорочене найменування підприємства, на якому проводилася перевірка; прізвище, ініціали, посада керівника підприємства, яке перевірялося; прізвище, ініціали головного бухгалтера підприємства.

В акті вказуються дата початку і закінчення перевірки, вид перевірки (планова чи позапланова), а також здійснюється запис про те, які питання охоплені перевіркою: податки (збори) та інші обов'язкові платежі.

У вступній частині зазначаються прізвище, ініціали, посада керівника та головного бухгалтера підприємства, відповідальних на період перевірки за правильність обчислення й своєчасність сплати податків (зборів) та інших обов'язкових платежів. Вказується дата попередньої перевірки підприємства з питань дотримання вимог про оподаткування.

Особи, що здійснюють перевірку, вказують в акті перелік документів бухгалтерської і податкової звітності, реєтрів бухгалтерського й податкового обліку.

В описовому розділі подаються повна назва підприємства, повна назва органу, що зареєстрував дане підприємство, дата реєстрації і реєстраційний номер, форма власності, за якою

зареєстроване підприємство, назва органу, у віданні якого знаходиться підприємство, адреса, за якою фактично розміщується підприємство. У цьому розділі проводиться запис про юридичну адресу підприємства, вказується ідентифікаційний код, під яким підприємство внесене органами статистики до Державного реєстру.

В акті зазначаються види діяльності, здійснювані підприємством протягом періоду, який перевіряється. При цьому вказуються обсяги за видами діяльності, а за наявності діяльності, що не відповідає статутним документам, особа, яка проводить перевірку, фіксує обсяги за цими видами робіт, в акті фіксується наявність спеціальних дозволів (ліцензій, дозволів на право здійснення діяльності) за тими видами, за якими їх отримання передбачене законодавством. Зазначаються номери рахунків, відкритих для підприємства, а також назви установ банків, у яких відкриті такі рахунки підприємства, залишки коштів на цих рахунках на дату складання акта перевірки.

В акті аналізуються факти порушень, які були встановлені попередньою перевіркою, і повнота та своєчасність їх усунення. При цьому виявляються випадки несвоєчасної сплати донарахованої суми податків (платежів), пені, фінансових санкцій.

Основне місце в описовому розділі приділяється фактам виявлених перевіркою порушень, зокрема:

─ ведення бухгалтерського й податкового обліку об'єктів оподаткування;

─ правильність, повнота і своєчасність обчислення й перерахування сум податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

─ правомірність здійснення грошових операцій;

─ правильність, повнота і своєчасність складання й подання до податкових органів статистичної, бухгалтерської і податкової
звітності;

─ відповідність аналітичного, статистичного і податкового обліку звітності, що подається до податкових органів;

─ дотримання встановлених лімітів залишків готівки в касах,
норм витрачання готівки на поточні потреби й повнота оприбуткування готівки в касі.

Факти порушень повинні бути викладені в акті документальної перевірки зрозуміло, об’єктивно, повно, з доказами, що базуються на податкових, бухгалтерських реєстрах. В актах, розрахунках, матеріалах і довідках не допускається виправлення цифр, дат та інших даних.

За кожним порушенням податковий інспектор зобов'язаний чітко описати його зміст із посиланням на конкретні статті й пункти законодавчих та інших нормативних актів, порушених платником податків, причому посилання на підзаконні акти наводяться тільки тоді, коли відповідна норма законом не встановлена.

Документи, що свідчать про заниження прибутку (доходу) або інших об’єктів оподаткування, підлягають вилученню у підприємств (із залишенням копій), про що в акті роблять відповідний запис.

Інспектори повинні відобразити не тільки заниження сум податку, а й завищення зобов'язань, переплату. Вид і розмір фінансових санкцій за встановлені порушення не наводяться (це пов'язано з тим, що рішення про накладення штрафів приймає начальник ДПА або його заступник).

При виявленні повторних порушень особа, яка здійснює перевірку, фіксує їх із зазначенням сум донарахованого податку (платежу) за звітними податковими періодами та конкретними видами і податків, нараховує пеню за несвоєчасну сплату податку до бюджету, проводить у встановленому порядку індексацію донарахованих сум податку.

При вилученні документів у акті вказується Протокол про вилучення й опис оригіналів документів, які вилучені у підприємства і які додаються до акта перевірки.

В акті перевірки вказуються номери й серії складених на керівника і головного бухгалтера підприємства протоколів про адміністративні порушення.

У результативній частині акта узагальнюються виявлені факти.

У заключному розділі відображються конкретні пропозиції щодо усунення виявлених порушень і стягнення

донарахованих сум. Фіксуються суми переплати або недоплати з кожного конкретного податку.

Для забезпечення правового оформлення акта перевірки всі його сторінки повинні бути завірені особою, яка здійснює перевірку.

Керівники й відповідні службові особи підприємств, установ, організацій і громадяни під час перевірки, яка проводиться органами Державної податкової служби, зобов'язані давати письмові пояснення з усіх питань, які виникають, підписати акт про проведення перевірки і виконувати вимоги органів Державної податкової служби стосовно усунення виявлених порушень законодавства про податки й інші обов'язкові платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів.

Акт перевірки, як правило, складається у двох примірниках, кожний з яких підписується службовою особою державного податкового органу, керівником і головним бухгалтером підприємства.

Посадові особи підприємства підписують акт із записом на останній сторінці про заперечення (якщо вони є) і додають письмові пояснення та документи (або їх копії), які підтверджують ці зауваження. Документи можна падати і пізніше ─ в узгоджений з інспектором строк, який не повинен перевищувати трьох робочих днів з моменту підписання акта, про що роблять у ньому запис.

Після підписання акта його другий примірник (з додатками) передають керівнику або головбуху підприємства під підпис: «Один примірник акта з додатками (записують їх кількість) отримав» за підписом особи, яка отримала акт, із зазначенням її посади, прізвища, ім’я, по батькові та дати.

У разі відмови керівника або головбуха підприємства, що перевіряється, від підписання акта перевірки, службовими особами органу Державної податкової служби складається акт довільної форми, який засвідчує факт такої відмови, та акт перевірки надсилається поштою.

При цьому в акті необхідно зробити позначку про ознайомлення керівника і головного бухгалтера підприємства (установи, організації) або громадянина ─ платника податків зі змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю

платників податків, передбаченими законами України про оподаткування й порядок оскарження дій службових осіб органів Державної податкової служби.

Рішення про застосування і стягнення фінансових санкцій за результатами розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу Державної податкової служби або його заступник (керівник, який розглядав матеріали перевірки) за встановленою формою у двох примірниках не пізніше десяти днів від дня складання акта перевірки.

Перший примірник рішення про застосування і стягнення фінансових санкцій вручається під розписку керівнику або головному бухгалтеру перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину ─ платнику податків (надсилається листом із повідомленням про вручення) або передається іншим способом, що дозволяє зафіксувати дату його отримання.

Другий примірник рішення передається начальнику управління (відділу) обліку і звітності для здійснення відповідних записів у картках особистих рахунків платників податків і здійснення контролю за надходженням сум донарахованих податків, інших платежів, фінансових санкцій до бюджетів і державних цільових фондів.

Акт перевірки в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу Державної податкової служби.

Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу Державної податкової служби.

При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому куті зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номера журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, що відповідає за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Єдиний журнал реєстрації актів має таку табличну форму, табл. 6.2 (додаток 4 до Наказу ДПА України від 15 жовтня  2004 р. № 599):

Таблиця 6.2 – Сторінка журналу реєстрації актів

з/п

Ідентифікаційний код підприємства

Назва підприємства

Тип перевірки

П.І.Б. інспектора

Номер структурного підрозділу

Місяць проведення перевірки згідно з планом-графіком

№ та дата акта

№ та дата податкового повідомлення

Перевірений період  з ____             

по ____

Вид платежу

Нараховано за результатами перевірки

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

6.4. Оскарження дій податкових органів

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» усі платники мають право оскаржити дії податкових органів.

Оскарження дій податкових органів платником податків може здійснюватися в одному з двох напрямків:     ─ в адміністративному порядкушляхом подання скарги до контролюючого органу;

у судовому порядкушляхом подання позову до господарського суду.

Основними документами, що регламентують порядок оскарження рішення ДПІ у вищих органах, є:

Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»;

Положення «Про порядок подачі й розгляду скарг платників податків органами Державної податкової служби», затверджене Наказом ДПАУ від 03.03.98 р. № 93 (у редакції Наказу ДПАУ від 2 березня 2001 р. №82).

Відповідно до Закону № 2181, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або ухвалив яке-небудь інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається в письмовій формі і може супроводжуватися документами, розрахунками і доказами, які платник податків вважає за необхідне подати. Скарга подається в десятиденний строк у ДПІ, що ухвалила рішення, яке оскаржується.

Якщо відповідно до закону орган Державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень органу Державної податкової служби протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді органу Державної податкової служби на скаргу, замість десятиденного строку.

Якщо платник податків не встиг подати скаргу в граничні терміни, він уже не може оскаржити акт ДПІ у вищих інстанціях.

Відмова в прийнятті скарги (заяви) платника податків заборонена. Реєстрація скарги повинна відбуватися в день її подання або надходження до органу Державної податкової служби, але не пізніше наступного робочого дня.

У скарзі (заяві) має бути зазначено:

  1.  прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання фізичної особи,
    а для юридичної особи ─ її найменування, місцезнаходження;
  2.  найменування органу Державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення або рішення, що оскаржується, дата і номер;
  3.  суть порушеного питання, прохання чи вимога;
  4.  про подання чи неподання позовної заяви до суду (арбітраж
    ного суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або
    рішення органу Державної податкової служби;
  5.  підпис фізичної особи або уповноваженої на те особи, а для
    юридичної особи ─ підпис керівника або представника юридичної особи, скріплений печаткою юридичної особи.

Скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу Державної податкової служби поштою або передана фізичною чи юридичною особою через представника.

Якщо скарга (заява) в інтересах фізичної або юридичної особи подається її представником, то до скарги (заяви) додається копія довіреності (доручення), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо питання, порушені у скарзі (заяві), одержаній органом Державної податкової служби, не входять до його повноважень, то така скарга (заява) в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється особі, яка подала скаргу (заяву).

Скарга розглядається контролюючим органом протягом не більше як 20 календарних днів із моменту її отримання. Керівник органу Державної податкової служби (або його заступник) може ухвалити рішення про продовження термінів розгляду скарги платника податків, але не більше як 60 календарних днів, і письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного терміну.  Підставою для прийняття такого рішення може бути:

─ відсутність доданих до скарги документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого щодо розгляду скарги);

─ необхідність додаткової перевірки поданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку; 

необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з’ясування обставин справи.

Протягом таких додаткових термінів пеня не нараховується незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Після закінчення розгляду скарги контролюючим органом приймається мотивоване рішення, яке надсилається платнику податків і протягом 20 календарних днів з моменту отримання цієї скарги від платника податків.

Контролюючий орган може прийняти одне з рішень:

─ залишає рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

─ скасовує в певній частині рішення, що оскаржується, і не задовольняє скаргу в певній частині;

─ скасовує рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу
платника податків;

─ про податковий компроміс.

Якщо платник податків отримує відповідь, яка його не задовольняє (тобто скарга повністю або частково не задоволена), в такому разі він має право протягом 10 днів після отримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги ─ до органу Державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Скарга в письмовій формі може подаватися на ім'я керівника органу Державної податкової служби вищого рівня до органу Державної податкової служби, рішення якого оскаржується, чи безпосередньо до органу Державної податкової служби вищого рівня. Про подання повторної скарги безпосередньо до органу Державної податкової служби вищого рівня платник податків зобов'язаний одночасно повідомити орган Державної податкової служби, який розглядав первинну скаргу (за місцем взяття на облік платника податків).

Скарга, що надійшла, реєструється в Державній податковій адміністрації (інспекції), яка прийняла рішення, що оскаржується, і протягом трьох діб надсилається разом із документами, необхідними для розгляду, до органу Державної податкової служби вищого рівня, а саме:

─ на рішення Державної податкової інспекції в районі або місті, міжрайонної або об’єднаної державної податкової інспекції ─ до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях;

─ на рішення Державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом ─ до Державної податкової інспекції в місті,
а в містах Києві та Севастополі ─ до відповідної міської Державної податкової адміністрації;

─ на рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі ─ до Державної податкової адміністрації України.

До документів, які повинна подати Державна податкова адміністрація (інспекція), податкове повідомлення про суми податкових зобов'язань або рішення якої оскаржується до органу Державної податкової служби вищого рівня, належать:

─ акт перевірки, рішення про застосування фінансових санкцій
та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено
податкове зобов'язання;

─ податкове повідомлення про суми податкового зобов'язання;.

─ первинна скарга платника податків.

У разі оскарження інших рішень органів Державної податкової служби необхідно разом із первинною скаргою платника податків подати рішення, що оскаржуються платником податків (рішення щодо узгодження операцій із заставленими активами платника податків; узгодження плану реорганізації, продажу активів, що знаходяться у податковій заставі; рішення про арешт активів; про покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу; про дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативою органу Державної податкової служби).

У разі оскарження постанови щодо справи про адміністративне правопорушення необхідно подати акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та постанову щодо справи про адміністративне правопорушення.

Крім цього, необхідно подати зауваження та пояснення, якщо вони були подані особою під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення чи винесення постанови, висновки Державної податкової адміністрації (інспекції) щодо поданих зауважень і пояснень, рішення, прийняті за розглядом первинної скарги (заяви), а у відповідних випадках повторної скарги (заяви) платника податків ─ інші наявні у платника податків або Державної податкової адміністрації (інспекції) документи, що засвідчують обставини справи. У висновку необхідно також зазначити про подання чи неподання особою позовної заяви до суду (господарського суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення органу Державної податкової служби, оскарження до суду постанови за справою про адміністративне правопорушення, наявність постанови про порушення кримінальної справи.

Зазначені документи, за винятком висновків, подаються в копії.

За розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина приймається рішення, зміст якого складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформляється на бланку органу Державної податкової служби, який розглядав скаргу (заяву).

У вступній частині рішення зазначаються повне найменування особи, яка подала скаргу (заяву): прізвище та ініціали громадянина або фізичної особи ─ суб’єкта підприємницької діяльності, посадової особи платника податків ─ юридичної особи, відомості про інших осіб, які брали участь у розгляді скарги (заяви), відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга (заява), дата прийняття скарги (заяви) до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги (заяви), дату і номер податкового повідомлення про суми податкових зобов’язань, рішення або постанови і посада, прізвище та ініціали керівника органу Державної податкової служби (або його заступника), який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання особи, яка подала скаргу (заяву).

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги (заяви) та докази, на яких  ґрунтуються висновки посадової особи органу Державної податкової служби, яка розглядала скаргу (заяву), а також посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно - правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу (заяву).

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги (заяви) або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання особи, викладених у скарзі (заяві).

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу (заяву), з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до органу Державної податкової служби вищого рівня (у десятиденний термін з дня отримання рішення) або в судовому порядку.

У разі повного або часткового задоволення скарги (заяви) в рішенні даються вказівки органу Державної податкової служби, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Рішення за розглядом скарги (заяви) платника податків приймає керівник органу Державної податкової служби (або його заступник). Перший примірник рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) платнику податків.

Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Другий примірник рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги платника податків, за резолюцією керівника органу Державної податкової служби (або його заступника) передається структурному підрозділу, до функцій якого входить підготовка податкових повідомлень, для вчинення установлених законодавством дій і долучається разом із матеріалами розгляду скарги до справи платника податків з оподаткування.

Другий, а у відповідних випадках ─ третій, примірник рішення, прийнятого органом Державної податкової служби вищого рівня за розглядом повторної скарги платника податків, надсилається для виконання до органу Державної податкової служби (рішення якого було оскаржено) за місцем взяття на облік платника податків і зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги, які долучаються до справи платника податків з оподаткування.

Третій, а у відповідних випадках ─ четвертий, примірник рішення, прийнятого органом державної податкової служби вищого рівня за розглядом повторної скарги платника податків, зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу Державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу Державної податкової служби (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Платник податків не має права відстоювати свої інтереси одночасно у вищих інстанціях (аж до ДПАУ) і в господарському суді. Необхідно визначити: або тільки суд, або спочатку всі ДПІ «за висхідною», а потім, у крайньому разі, суд. При цьому слід враховувати, що поки справа розглядається в суді, не може бути порушена кримінальна справа стосовно посадових осіб підприємства.

У разі повного або часткового незадоволення скарги чи позову день закінчення процедури оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків.

Після цього узгоджене податкове зобов'язання протягом 10 днів стає податковим боргом, який може бути стягнутий з підприємства у встановленому законом порядку.

У червні 2001 року здійснено реформу судової системи, якою було введено можливість оскарження рішень господарських (арбітражних) судів у апеляційних судах. Результатом цього стало створення  на території України семи апеляційних господарських судів. До речи, повноваження Харківського апеляційного господарського суду поширюються на Харківську, Полтавську та Сумську області.

ВИСНОВКИ

1. Податковим контролем є спеціальний державний контроль, що становить діяльність податкових органів і їх посадових осіб з перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, що реалізують податкові обов'язки чи забезпечують цю реалізацію.

2. Завдання податкового контролю ─ забезпечення економічної безпеки держави під час формування централізованих державних грошових фондів за рахунок податкових надходжень.

3. Основним методом податкового контролю є податкова перевірка. Податкова перевірка  це діяльність податкових органів (у деяких випадках аудиторських, громадських організацій) з аналізу і дослідження первинної облікової і звітної документації, пов'язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної і повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

4. Під час проведення перевірки працівники державних податкових органів у перший день зобов'язані (початок перевірки):

─ пред’явити свої службові посвідчення керівнику;   ─ пред’явити посвідчення на перевірку;    ─ ознайомити з метою перевірки і надати програму та графік перевірки;          ─ представити членів контрольної бригади;     ─ пояснити причини, з яких здійснюється перевірка;   ─ вирішити організаційні питання (розміщення в приміщенні, забезпечення технікою і т. ін.);     ─ обговорити порядок надання необхідної інформації для перевірки;          ─  ознайомити з попередніми результатами контролю.

5. Суб’єкт підприємницької діяльності, якого перевіряють, повинен вести журнал реєстрації перевірок.

6. За результатами проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства ─ довідка.

7. За кожним порушенням податковий інспектор зобов’язаний чітко описати його зміст з посиланням на конкретні статті й пункти законодавчих та інших нормативних актів, порушених платником податків, причому посилання на підзаконні акти наводяться тільки тоді, коли відповідна норма законом не встановлена.

8. Оскарження дій податкових органів платником податків може здійснюватися в одному з двох напрямків:    ─ в адміністративному порядкушляхом подання скарги до контролюючого органу;

у судовому порядкушляхом подання позову до господарського суду.

Запитання для самоконтролю

1. Сутність завдання та складові податкового контролю.

2. Відмінності державного і незалежного контролю.

3. Відмінності оперативного і періодичного контролю.

4. Відмінності документального і фактичного контролю.

5. Етапи проведення податкового контролю.

6. Види податкових перевірок.

7. Які документи повинен мати перевіряючий (група перевіряючих) перед початком  податкової перевірки?

8. Акт податкової перевірки, його структура та вимоги до його оформлення.

9. Механізм оскарження дій податкових органів у адміністративному порядку.

10. Механізм оскарження дій податкових органів у судовому порядку.

11. Рішення Державної податкової служби з приводу розгляду скарги (заяви) платника податків.

Тестові завдання до теми 6 (6 тестів)

ТЕСТ 1. Контроль за виконанням податкового законодавства здійснюється за допомогою:

а) податкового обліку;

б) бухгалтерського та податкового обліку;

в)  податкових перевірок.

ТЕСТ 2. У разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації, несплати у встановлені терміни суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків самостійно або контролюючим органом, виникає право:

а)  податкової застави;

б)  податкового арешту;

в)  адміністративного арешту;

г)  продажу активів платника податків.

ТЕСТ 3. Платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання. Які повинні бути дії такого платника податків ?

а) подати скаргу контролюючому органу протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання податкового повідомлення (з відповідними документами, розрахунками);

б) подати скаргу контролюючому органу протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення від контролюючого органу;

в) подати скаргу контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення від контролюючого органу.

ТЕСТ 4. Податковий контроль ─ це...

а) діяльність органів державної влади у сфері оподаткування підприємств;

б) перевірка державними органами влади правильності нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету;

в) діяльність податкових органів та їх посадових осіб з перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, що реалізують податкові обов'язки.

ТЕСТ 5. Податкова перевірка ─ це...

а) діяльність податкових органів з аналізу та дослідження первинної облікової та звітної документації, пов’язаної зі сплатою податків, з метою перевірки правильного ведення податкового обліку та звітності;

б) діяльність органів державної влади, пов’язана зі сплатою податків, з метою перевірки правильного ведення податкового обліку та звітності платників податків;

в) основний метод податкового контролю.

ТЕСТ 6. Види податкових перевірок:

а)  камеральна;

б) документальна;

в) тематична;

г) планова та позапланова;

д)   комплексна, формальна та арифметична;

е)   усі відповіді правильні.

Тема 7. ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ

ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ І ФОНДАМИ СОЦІАЛЬНОГО

СТРАХУВАННЯ

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 7.1. Контроль, за сплатою зборів на обов’язкове державне   страхування, інших платежів у Пенсійний  фонд України. 

Питання 7.2. Порядок здійснення перевірок Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності .

Питання 7.3. Здійснення контрольних функцій Фондом загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття.

Питання 7.4. Порядок здійснення перевірок Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 7.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Пенсійний Фонд України. Облік надходження платежів. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Порядок призупинення органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності видаткових операцій підприємств. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

7.1. Контроль за сплатою зборів на обов’язкове державне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України

Відповідно до Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 20.12.2000 р., а також Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. та Інструкції про порядок нарахування і сплати підприємствами, установами, організаціями і громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їхнього надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.10.2001 р. № 16-6, установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами щодо внесків до Пенсійного фонду України, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів.

Слід зазначити, що контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням збору, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Закону України "Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і збору на обов'язкове соціальне страхування".

Контроль на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування збору, платіжних доручень про перерахування сум збору на рахунок Пенсійного фонду, документів, пов'язаних зі сплатою збору за ставками, визначеними підпунктами 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 пункту 3 Інструкції № 16-6 від 19.10.2001 р., та інших розрахункових документів. Перевірці підлягають документи за весь період, з моменту проведення попередньої перевірки.

Платники збору зобов'язані надавати працівникам Пенсійного фонду документи, що стосуються фонду оплати праці й інших виплат, документи, пов'язані зі сплатою збору за додатковими ставками, нарахуванням збору. Керівники та відповідні службові особи під час перевірцки зобов’язані давати письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконувати вимоги органів Пенсійного фонду щодо усунення виявлених порушень.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не нараховувався збір, за актом перевірки збір донараховується і застосовуються штрафні санкції, що діють на момент завершення перевірки, а винні посадові особи несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

За підсумками перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, що робили перевірку, керівником і головним бухгалтером підприємства. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру підприємства, другий залишається в органі Пенсійного фонду. За наявності заперечень чи зауважень з боку підприємства його керівник і головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями, що подаються до органу Пенсійного фонду в письмовій формі.

Зауваження до акта перевірки розглядаються органом Пенсійного фонду відповідно до процедури адміністративного оскарження, передбаченої Законом України № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами".

У разі несплати суми збору або його частини у встановлений термін орган Пенсійного фонду готує подання про здійснення заходів щодо погашення боргу платника і надсилає податковому органу для пред'явлення ним першої податкової вимоги не пізніше 5-го робочого дня після закінчення граничного терміну сплати. Для пред'явлення другої податкової вимоги подання надсилається на 40-й календарний день від дати надсилання першого пред'явлення.

Органи Пенсійного фонду за несвоєчасне погашення зобов’язань перед фондом мають право нарахувати й утримати з платника збору пеню.

Згідно із Законом № 2181-ІІІ прийняття розрахунків зобов'язань зі сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється без попередньої перевірки зазначених у ньому показників через канцелярію.

Камеральну перевірку розрахунків зобов’язань зі сплати зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування платника податків, здійснюють фахівці відділу доходів, що ведуть облік надходження платежів.

За її результатами, в разі виявлення методичних і арифметичних помилок, нараховуються штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.4, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, а також призначаються позапланові перевірки.

Рисунок 7.1- Час, коли зобов'язання зі збору до Пенсійного фонду вважається погодженим

Органи Пенсійного фонду перевіряють правильність призначення та виплати пенсій і соціальної допомоги, порядок витрачання коштів Фонду органами соціального захисту населення, установами зв'язку, іншими підприємствами, що здійснюють доставку пенсій і допомоги, крім областей, у яких, відповідно до Закону України від 22.12.98 р. № 9329-Х1У "Про проведення в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та у місті Києві експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України", функції призначення пенсій передані органам Пенсійного фонду. Перевірці підлягають документи, що підтверджують достовірність призначення і виплати пенсій, здійснених витрат.

У разі виявлення порушення порядку витрачання коштів Пенсійного фонду органами соціального захисту населення, підприємствами зв'язку, що здійснюють доставку пенсій та соціальної допомоги, акти перевірки надсилаються до органу вищого рівня або до правоохоронних органів.

Органи соціального захисту населення, підприємства зв'язку, що здійснюють доставку пенсій і допомоги, відшкодовують Пенсійному фонду незаконно витрачені кошти в порядку, встановленому чинним законодавством.

Від імені Пенсійного фонду України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право голова правління Пенсійного фонду України і його заступники, начальники Кримського республіканського, обласних, Київського і Севастопольського міського управлінь та їхні заступники, а також начальники районних, міських, районних у містах відділів цього Фонду.

Органи Пенсійного фонду надсилають матеріали, що підтверджують факти порушень, залежно від обставин справи, до органів прокуратури, суду або до іншого органу, якому надано право приймати рішення про притягнення до матеріальної і кримінальної відповідальності.

Якщо в наступних податкових періодах (з урахуванням термінів давності, визначених ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, і до початку його перевірки) платник самостійно знайде помилки в показниках раніше поданого розрахунку зобов'язань щодо сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування. такий платник податків має право подати уточнений розрахунок, сплативши суму недоплати (суму, на яку занижене зобов'язання ─ недоїмку) і штраф у розмірі 5% такої суми до подачі зазначеного уточнюючого розрахунку.

Усі спірні питання, що виникають між платниками збору і органами Пенсійного фонду з приводу нарахування збору, пені, штрафних санкцій, вирішуються органами Пенсійного фонду в порядку підпорядкованості або в судовому порядку згідно з чинним законодавством.

Якщо платник вважає, що орган Пенсійного фонду неправильно визначив суму зобов'язання або прийняв яке-небудь інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподатковування, або таке, що виходить за межі його компетенції, такий платник має право звернутися до Пенсійного фонду зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається в письмовій формі і може бути доповнена документами, розрахунками і підтвердженнями, які платник вважає за необхідне подати.

Скарга повинна бути подана до Пенсійного фонду протягом десяти календарних днів, що йдуть за днем отримання платником повідомлення або іншого оскаржуваного рішення Пенсійного фонду. Орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти мотивоване рішення і надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги.

7.2. Порядок здійснення перевірок Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Згідно зі ст. 28 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право:

По-перше, здійснювати перевірку обґрунтованості видачі й продовження листків непрацездатності застрахованим особам. Контроль обґрунтованості отримання соціальних допомог, наданих на підставі листків тимчасової непрацездатності, здійснюється згідно з Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р.№ 455.

По-друге, отримувати безплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від державних податкових органів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) і громадян ─ суб'єктів підприємницької діяльності дані про сплату страхових внесків та використання страхових коштів.

По-третє, здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, що використовують працю найманих робітників.

По-четверте, одержувати необхідні роз’яснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок.

По-п’яте, згідно з п. 5 ст. 28 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право припиняти операції підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують найману працю, по розрахункових та інших рахунках у банківських установах, у разі їх відмови від реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду як платників страхових внесків або відмови від сплати страхових внесків.

На виконання зазначеної норми Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ, розпорядженням голови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.11.2001 р. № 84 затверджено порядок призупинення органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності видаткових операцій підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують найману працю, по рахунках у банківських установах. Порядок надає право робочим органам Фонду за місцем державної реєстрації платника страхових внесків або за місцезнаходженням установи банку, в якому знаходяться його рахунки, припиняти видаткові операції по банківських рахунках у разі:

відмови від реєстрації в органах Фонду як платника
страхових внесків;

─ відмови від сплати страхових внесків.

Підставою призупинення операцій по банківських рахунках є відповідне розпорядження Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Поновлення здійснення операцій по рахунках провадиться у разі усунення допущених порушень і підставою для цього також є відповідне розпорядження Фонду. Зазначені розпорядження є обов'язковими для виконання установами банків, що зобов'язані призупинити або відновити видаткові операції по рахунках страхувальників у день їхнього отримання від органів зазначеного Фонду.

По-шосте, накладати фінансові санкції й адміністративні штрафи, передбачені чинним законодавством.

По-сьоме, піднімати, згідно із законодавством, питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, вимагати надання інформації про вжиті заходи.

Документом, що докладно регламентує порядок проведення перевірок органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, є Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що затверджена постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38 (далі - Інструкція № 38), згідно з якою перевірки підприємств-страхувальників з кількістю працюючих 300 осіб і більше здійснюються один раз на рік, підприємств-страхувальників з меншою кількістю працівників - не рідше одною разу на два роки.

Тривалість проведення перевірки встановлюється з урахуванням обсягу робіт, який необхідно виконати під час її проведення, але не повинна перевищувати 30 календарних днів. У разі виявлення значних порушень терміни проведення ревізії продовжуються органом, що проводить перевірку.

Перевірка проводиться відповідно до плану роботи робочого органу Фонду. Перевірці підлягають документи за поточний і попередній роки, а в разі виявлення порушень або зловживань  ─ за більш ранні періоди. Якщо ж ці періоди вже перевірялися, то перевірка здійснюється з дня закінчення перевіреного періоду.

Згідно з п. 15.2 Інструкції про проведення ревізій і перевірок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності можуть здійснюватися комплексні та позапланові ревізії.

Вищий контролюючий орган Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з власної ініціативи може перевірити достовірність висновків нижчого контролюючого органу шляхом здійснення перевірки документів обов'язкової звітності страхувальника висновків або акта перевірки, складеного нижчим контролюючим органом. Вищий контролюючий орган має право прийняти рішення про повторну перевірку страхувальника, якщо проти посадових або службових осіб контролюючого органу, що проводили планову або позапланову перевірку такого суб'єкта, розпочато службове розслідування.

Згідно з пп. 15.6 Інструкції № 38 посадовій особі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на проведення кожної перевірки видається доручення на право її здійснення. Право на проведення планової перевірки надається тільки в тому разі, якщо не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня її здійснення страхувальнику надіслано повідомлення із зазначенням дати проведення перевірки. В окремих випадках, за взаємною згодою сторін, перевірка може бути проведена без додаткового попередження страхувальника.

Ревізор зобов'язаний пред’явити керівнику підприємства, що перевіряється, доручення на право проведення ревізії або перевірки і на його прохання поставити підпис у журналі реєстрації перевірок підприємства (ведення журналу здійснюється на підставі наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18).

Якщо в ході підготовки до перевірки або на її початку буде встановлено, що на підприємстві немає належного бухгалтерського обліку, що унеможливлює якісне проведення перевірки, то керівник контрольно-ревізійної групи (ревізор) ставить письмові вимоги керівництву підприємства щодо приведення обліку у відповідність із чинним законодавством з визначенням конкретних термінів виконання такої роботи. У таких випадках перевірка починається після відновлення обліку.

Згідно з п. 15-13 Інструкції № 38 під час перевірки страхувальників перевіряються:

─ здійснення заходів щодо усунення недоліків і порушень,
виявлених попередніми перевірками;

─ повнота нарахування і своєчасність перерахування
страхових внесків;

─ наявність і причини виникнення заборгованості до Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

─ нарахування пені за несвоєчасну сплату внесків і сплата
фінансових санкцій;

─ надходження часткової вартості за путівки;

─ правильність використання коштів Фонду на виплату
встановлених видів допомоги із соціального страхування;

─ використання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення працюючих та членів їхніх родин і правильність ведення їхнього обліку;

─ дотримання діючих положень щодо оздоровлення і
позашкільного обслуговування дітей;

─ правильність складання звітності по коштах соціального
страхування і своєчасність її подання до органу Фонду;

─ правомірність надходжень і використання коштів
соцстраху, що надійшли від робочих органів Фонду.

Згідно з п. 15.14 Інструкції № 38 за результатами перевірки складається акт, що підписується ревізором, який її проводив, керівником і головним бухгалтером підприємства, що перевіряється. З актом ознайомлюється голова комісії (уповноважений) із соціального страхування підприємства (який призначається згідно з постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.07.2001 р. № 21).

При викладенні фактів порушень в акті перевірки вказуються нормативні документи, вимоги яких порушені. Порушення, виявлені в масовому порядку, відбиваються у довідках, долучених до акта, а в самому акті наводяться узагальнені дані й зміст таких порушень з посиланням на додатки.

За наявності заперечень або зауважень до акта перевірки керівник, головний бухгалтер або інші особи, що його підписують, у день передачі викладають їх перед своїми підписами із зазначенням дат і роблять запис такого змісту: "з вимогами п. 15.14 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38 ознайомлений" і не пізніше ніж через 5 календарних днів від дня підписання акта із зауваженнями долучають до акта письмові пояснення чи заперечення.

Якщо протягом зазначеного терміну пояснення чи зауваження щодо фактів порушень, викладених в акті, не надійдуть, то акт ревізії вважається погодженим, а контрольно-ревізійний відділ має право вжити належних заходів за матеріалами перевірки. У виняткових випадках, за письмовим зверненням керівника підприємства, термін надання пояснень чи зауважень може бути продовжений.

Контролюючий орган Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зобов'язаний не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів від дня отримання зазначених документів розглянути їх і винести мотивоване рішення, що вручається заявнику під розписку або висилається платнику поштою з повідомленням про вручення.

У разі відмови посадових осіб підприємства від підписання акта, ревізор, на підтвердження цього факту, у довільній формі складає акт, що разом з актом про проведення перевірки офіційно направляється до відома керівництву об'єкта контролю.

Акт перевірки складається у двох примірниках, один із яких вручається керівнику підприємства, що перевіряється, другий залишається в контрольно-ревізійній службі Фонду.

За матеріалами акта директор виконавчої дирекції чи його заступник (керівник робочого органу відділення Фонду) приймає рішення щодо накладення штрафних санкцій на страхувальника згідно зі ст. 28 і ст. 30 Закону № 2240 і надсилає пропозиції щодо усунення недоліків, установлених перевіркою.

Страхувальник у визначений термін у письмовій формі інформує робочий орган фонду про усунення недоліків, виявлених перевіркою, а також про виконання рішення про накладення штрафних санкцій.

Страхувальник-роботодавець за несвоєчасну і неповну сплату страхових внесків несе фінансову відповідальність у відповідності зі ст. 30  Закону № 2240 за такі порушення:

─ у разі неповної сплати страхових внесків (у тому
числі тих, які сплачуються застрахованими особами через
рахунки роботодавців) ─ у
розмірі прихованої чи заниженої суми
заробітної плати
, на яку відповідно до Закону України від
18.01.2001 р. № 2240-ІІІ "Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності і витратами, зумовленими народженням і
похованням" нараховуються страхові внески, а у разі
повторного порушення ─
у 3-кратному розмірі зазначеної суми;

─ за порушення порядку використання страхових внесків
- у
розмірі 50 % належних до сплати сум страхових внесків.

Не сплачені вчасно страхові внески, пеня і штраф стягуються зі страхувальника в доход Фонду без оскаржень. Термін давності у разі стягнення страхових внесків, пені і фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, не застосовується.

Пеня обчислюється виходячи з 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без обліку штрафів) за весь її термін.

Суми коштів, безпідставно стягнені зі страхувальників, підлягають поверненню у 3-денний термін від дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.

Право застосування фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду і його відділень, їхні заступники.

Згідно зі ст. 32 Закону № 2240 застрахована особа несе передбачену чинним законодавством відповідальність за неправомірне отримання з його вини матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених Законом № 2240, у тому числі отриманих в результаті підробки і виправлень у документах, надання недостовірних даних тощо.

Органи Фонду соціального страхування мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з відхиленням від реєстрації в органах Фонду соціального страхування України і порушенням порядку нарахування і сплати внесків на соціальне страхування згідно зі ст. 165 і 244 Кодексу України про адміністративні правопорушення.         Варто враховувати, що в зазначених нормах саме Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як орган, уповноважений застосовувати адміністративну відповідальність, прямо не згадується (у діючій редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення поки що не враховані зміни, які відбулися після реформування системи соціального страхування. Однак цей орган є правонаступником Фонду соціального страхування України і розглянуті повноваження йому надані п. 2 ст. 28 Закону № 2240. Тому можна припустити, що вищезазначену невідповідність буде усунуто шляхом зміни відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

7.3.  Здійснення контрольних функцій Фондом

загальнообов'язкового державного страхування України на

випадок безробіття

Згідно зі ст. 34 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон № 1533) і п. 7  Інструкції про порядок нарахування і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття й обліку їхнього надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339 (надалі - Інструкція № 339) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право:

─ здійснювати планові та позапланові перевірки суб’єктів підприємницької діяльності;

─ отримувати від посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності необхідні документи і письмові пояснення з питань, що перевіряються;

─ притягати посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності до адміністративної відповідальності;

─ застосовувати фінансові санкції у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків;

─ стягувати з посадових осіб і страхувальників штрафи і застосовувати інші фінансові санкції за недотримання норм чинного законодавства.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням страхових внесків згідно з п. 7 Інструкції № 339 здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок. Позапланові перевірки здійснюються у разі реорганізації, зміни місцезнаходження або ліквідації страхувальника.

Контроль на підприємствах, в установах, організаціях здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, повноту нарахування страхових внесків, платіжних документів про перерахування сум страхових внесків на рахунки Фонду, розрахункових і касових документів. Перевірці підлягають документи за поточний і минулі роки без застосування терміну давності.

Платники страхових внесків зобов’язані подавати посадовим чи уповноваженим особам центру зайнятості, що здійснює перевірку, необхідні документи, які стосуються фонду оплати праці та інших виплат, нарахування страхових внесків, а також платіжні документи про перерахування страхових внесків до Фонду.

У разі необхідності під час перевірки керівники і службові особи підприємств подають письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконують вимоги осіб, які проводять перевірку, щодо усунення виявлених порушень.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, що підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, другий залишається в центрі зайнятості, що проводив перевірку.

В акті вказується, за який період проведено перевірку і які виявлено порушення під час нарахування і сплати страхових внесків.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не були нараховані страхові внески, здійснюється донарахування з урахуванням сум пені і штрафу, а винні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За наявності заперечень чи зауважень щодо змісту акта перевірки з боку страхувальника його керівник або головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями в письмовій формі, який подається до центру зайнятості, що проводив перевірку. Зауваження до акта перевірки розглядаються центрами зайнятості вищого рівня.   

Згідно зі ст. 38 Закону № 1533 роботодавець несе фінансову відповідальність за такі порушення:

─  у разі несвоєчасної чи неповної сплати страхових внесків (у тому числі тих, які сплачуються застрахованими особами через рахунки роботодавців) ─ у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до Закону № 1533 нараховуються страхові внески, а у разі повторного порушення ─ у 3-кратному розмірі зазначеної суми;

─ за порушення терміну реєстрації як платника страхових внесків ─ у розмірі 50 % належних сплаті сум страхових внесків за весь період, що минув від дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися у Фонді соціального страхування на випадок безробіття. Згідно з п. 3 Інструкції № 339 суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані зареєструватися як платники страхових внесків у 10-дений термін після отримання свідоцтва про державну реєстрацію.

Не сплачені своєчасно страхові внески, пеня і штраф стягуються зі страхувальника в доход Фонду без оскаржень. Термін давності у випадку стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, не застосовується.

Пеня утворюється виходячи зі 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без обліку штрафів) за весь її термін.

Суми коштів, безпідставно стягнені зі страхувальників, підлягають поверненню у 3-денний термін від дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.

Право застосування фінансових санкцій, передбачених зазначеною статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду і його відділень, їхні заступники.

Згідно зі ст. 244 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Фонду соціального страхування мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухилянням від реєстрації в органах Фонду соціального страхування України та порушенням порядку нарахування і сплати внесків на соціальне страхування у порядку і розмірах, передбачених ст. 165 зазначеного кодексу.

Слід враховувати, що у вищенаведених нормах Фонд соціального страхування на випадок безробіття як орган, уповноважений застосовувати адміністративну відповідальність, прямо не згадується (у діючій редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення поки що не враховані зміни, які відбулися після реформування системи соціального страхування). Однак такі повноваження цьому органу надані п. 4 ст. 38 Закону № 1533: "Посадові особи, винні в порушенні терміну реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасної і неповної їхньої сплати, несуть адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством. Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їхні заступники".

Тому можна припустити, що вищезазначену невідповідність буде усунуто шляхом зміни відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

7.4.  Порядок здійснення перевірок Фондом соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань

Згідно з п. 8 Інструкції про порядок перерахування, обліку і витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 20.04.2001 р. № 12 робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування страхових внесків та інших платежів у Фонд, а також за цільовим і належним витрачанням його коштів.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, тобто посадові особи Фонду, мають право:

─ здійснювати планові та позапланові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності;

─ отримувати від посадових осіб - суб'єктів підприємницької діяльності необхідні документи і письмові пояснення з питань, що перевіряються;

─ надсилати матеріали, що підтверджують факти порушень, до органів прокуратури, суду та інших органів, яким надано право
приймати рішення про притягнення винних до матеріальної,
адміністративної та кримінальної відповідальності;

─ притягати посадових осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності до адміністративної відповідальності;

─ у разі порушення порядку сплати страхувальниками
страхових внесків стягувати в дохід Фонду донараховані суми
страхових внесків і пеню.

Виконання статутних функцій Фонду та обов'язків із запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці, що діють на підставі Положення про службу страхових експертів з охорони праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15.08.2001 р. № 24.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють планові перевірки не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки проводяться у разі реорганізації, зміни місцезнаходження або ліквідації підприємства, установи, організації.

Контроль здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, перевірки повноти нарахування страхових внесків, платіжних доручень про перерахування сум внесків та інших платежів до Фонду, розрахункових документів на проведені виплати.

Страхувальники зобов'язані безперешкодно надавати посадовим особам або уповноваженим особам робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що проводять перевірку, необхідні для проведення перевірки документи і виділяти для участі в перевірці свого представника. Керівники та відповідні посадові особи у разі перевірки зобов’язані давати письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконувати вимоги перевіряючих щодо усунення виявлених порушень.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які страхувальником не нараховані страхові внески, за актом перевірки страхові внески донараховуються із сумою пені , а винні посадові особи притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За результатами перевірки складається акт у трьох примірниках, що підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівнику або головному бухгалтеру страхувальника.

В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення щодо нарахування та сплати страхових внесків, нарахування і виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; суми додатково нарахованих страхових внесків, пеня і суми витрат, що приймаються в залік внесків або підлягають виплаті застрахованим особам додатково.

За наявності заперечень або зауважень щодо змісту акта перевірки з боку страхувальника його керівник або головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями в письмовій формі, що подається на розгляд у встановленому порядку до органу, який проводив перевірку.

Суми донарахованих страхових внесків і пеня сплачуються страхувальниками в 10-денний термін із дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням. У рядку призначення платежу вказуються дата перевірки, номер акта і період.

Сума додатково нарахованих страхових внесків за матеріалами перевірки у разі їх несплати у встановлений термін стягується в судовому порядку.

Суми нецільового використання страхувальником коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування не беруться в залік страхових внесків і відшкодовуються за рахунок страхувальника.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають матеріали, що підтверджують факти порушень, до органів прокуратури, суду або до іншого органу, якому надано право приймати рішення про притягнення до матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Посадові особи страхувальників, винні у порушенні встановленого порядку реєстрації, своєчасної сплати страхових внесків до Фонду, в ненаданні інформації про кожен нещасний випадок чи професійне захворювання, зміну технології робіт чи виду діяльності страхувальника, даних про кількість працівників, фонд оплати праці, кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Від імені Фонду розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Фонду і його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду і їхні заступники.

Необідно зазначити, що згідно зі ст. 2442 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Фонду соціального страхування мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухилянням від реєстрації в органах Фонду соціального страхування України і порушенням порядку нарахування та сплати внесків на соціальне страхування згідно зі ст. 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому слід враховувати, що в зазначених нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення саме Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як орган, уповноважений застосовувати адміністративну відповідальність, прямо не згадується (у діючій редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення поки що не враховані зміни, які відбулися після реформування системи соціального страхування).

ВИСНОВКИ

1. Установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами щодо внесків до Пенсійного фонду України, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

2. Установи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є контролюючими органами щодо внесків до Фонду, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору на обов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

3. Установи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є контролюючими органами щодо внесків до Фонду, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

4. Установи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, є контролюючими органами щодо внесків до Фонду, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Запитання для самоконтролю

1. Права та обов’язки Пенсійного фонду України під час здійснення податкових перевірок.

2. Права та обов’язки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності під час здійснення податкових перевірок.

3. Права та обов’язки Фонду соціального страхування на випадок безробіття під час здійснення податкових перевірок.

4. Права та обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань під час здійснення податкових перевірок.

Тестові завдання до теми 7 (7 тестів)

ТЕСТ 1. Установи Пенсійного фонду України мають право:

а) здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

б) приймати рішення про притягнення до матеріальної  відповідальності;

в) приймати рішення про притягнення до  кримінальної відповідальності;

г) накладати фінансові санкції й адміністративні штрафи, передбачені чинним законодавством;

е) всі відповіді правильні.

ТЕСТ 2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право:

а) приймати рішення про притягнення до матеріальної  відповідальності;

б) здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, що використовують працю найманих робітників.

в) приймати рішення про притягнення до  кримінальної відповідальності;

г) усі відповіді правильні.

ТЕСТ 3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право:

а) проводити щорічну перевірку на підприємствах з кількістю працюючих до 300 осіб;

б) накладати фінансові санкції й адміністративні штрафи, передбачені чинним законодавством;

в) приймати рішення про притягнення до матеріальної  відповідальності;

г) усі відповіді правильні.

ТЕСТ 4. Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття здійснюється:

а) робочими органами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

б) центрами зайнятості;

в) податковими адміністраціями;

г) контрольно-ревізійними управліннями.

ТЕСТ 5. Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  здійснюється:

а) робочими органами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

б) центрами зайнятості;

в) податковими адміністраціями;

г) контрольно-ревізійними управліннями.

ТЕСТ 6. Джерело покриття внесків у частині нарахувань до Пенсійного фонду:

а) витрати Пенсійного фонду;

б) витрати підприємства;

в) витрати платника;

г) витрати страхового фонду.

ТЕСТ 7. Джерело покриття внесків у частині утримань до Пенсійного фонду:

а) витрати Пенсійного фонду;

б) витрати підприємства;

в) витрати платника;

г) витрати страхового фонду.

Тема 8.  КОНТРОЛЬ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 8.1. Особливості оподаткування доходів громадян.

Питання 8.2. Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян. 

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми  8.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Податок з доходів фізичних осіб. Місячний оподатковуваний дохід. База оподатковування. Місячний оподатковуваний дохід. Податкова соціальна пільга. Податковий кредит. Обмеження щодо нарахування громадянам податкового кредиту. Оподаткування дивідендів. Доходи від спадщини. Оподаткування під час оренди. Оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності. Оподаткування доходів за фіксованим податком.

  

8.1. Особливості оподаткування доходів громадян

 

Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є  податок на доходи, або його ще можуть називати – прибутковий податок.

22 травня 2003 р. в Україні був прийнятий Закон № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», що набрав чинності з   1 січня  2004 р. і яким передбачені істотні зміни в механізмі стягнення податку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність з 01.01.04 р.

Податок з доходів фізичних осіб ─  плата фізичної особи за послуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташована особа, що виплачує оподатковувані доходи. Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями від 09.02.2006 р. № 3424-IV платниками податку є:

 резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та іноземні доходи;

─ нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження на території України.

Об'єктом оподатковування резидента є:      загальний місячний оподатковуваний дохід;    ─ чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;    ─ доходи, які підлягають кінцевому оподатковуванню при їх виплаті і не входять до складу загального оподатковуваного доходу.

 Об'єктом оподатковування нерезидента є:    ─ загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;       ─ загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;        ─ доходи з джерелом їх походження з України, що підлягають кінцевому оподатковуванню під час їх виплати і не входять до складу загального оподатковуваного доходу.

При розрахунку податку на доходи фізичних осіб база оподатковування визначається як місячний оподаткову-ваний дохід, зменшений на суму збору (утримань) до Пенсійного фонду України і внесків (утримань) до фондів загальнообов'язкового соціального страхування, а також зменшений на розмір податкової соціальної пільги (за її наявності).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу входять:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані платникові податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;       ─ доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;          ─ доходи у вигляді сум авторської винагороди;    ─ сума (вартість) подарунків у межах, що підлягає оподатковуванню;         ─ сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податків згідно з договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування;     ─ частина доходів від операцій з майном;     ─ дохід від надання майна в оренду або суборенду (термінове володіння і/або користування);     ─ доходи, отримані платником податків від його роботодавця як додаткового блага;      ─ доходи у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів і роялті, виграшів, призів;      ─ інвестиційний прибуток від здійснення платником податків операцій з цінними паперами і корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні напери, формах;   ─ доходи у вигляді вартості успадкованого майна в межах, що підлягають оподатковуванню;     ─ інші доходи відповідно до закону.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків не відносять такі доходи;

─ суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат, що одержують платники податків з бюджетів, Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового соцстраху;     ─ кошти, отримані платником податків на відрядження або під звіт;     ─ суми доходів, отриманих платником податків від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Мінфіном України, виграші в державну лотерею;     ─ суми внесків на обов’язкове страхування платника податків, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;  

─ суми збору на державне пенсійне страхування і внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податків, що вносяться за рахунок його роботодавця;     ─ кошти або вартість майна (немайнових активів), що надходять платнику податків за рішенням суду внаслідок розподілу загальної спільної власності шлюбу у зв'язку з розлученням або визнанням шлюбу недійсним;     ─ аліменти, що виплачуються платнику податку;     ─ кошти або майно, майнові або немайнові права, що успадковуються спадкоємцями фізичної особи у випадку оформлення права на спадщину;     ─ кошти, отримані платником податків у рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчуженого державою;     ─ сума відшкодування платнику надмірно сплачених ним податків, зборів (обов'язкових платежів), а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит;   ─ дивіденди, що нараховуються на користь платника податків у вигляді акцій (часток, паїв);     ─ вартість путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування на території України платника податків або його дітей віком до
18 років;     ─ дохід (прибуток), отриманий самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, що оподатковується за спрощеного процедурою;

─ сума стипендії, що виплачується з бюджету учневі, студентові, аспі